Вдосконалення діяльності Херсонського облуправління ВАТ "Державний ощадний банк України" в сфері управління ризиками

Кредитна політика створює основу всього процесу управління кредитами. Розроблена і письмово зафіксована кредитна політика є наріжним каменем розумного управління кредитами. Політика визначає об'єктивні стандарти і параметри, якими повинні керуватися банківські працівники, що відповідають за надання позик і управління ними. Політика визначає основу дій Ради Директорів, законодавців і осіб, що приймають стратегічні рішення, а також надає можливість зовнішнім і внутрішнім аудиторам оцінити ступінь і якість управління кредитами в банку. Коли кредитна політика сформульована правильно, чітко проводиться зверху і добре розуміється на всіх рівнях банку, вона дозволяє керівництву банку підтримувати правильні стандарти в області кредитів, уникати зайвого ризику і вірно оцінювати можливості розвитку справи.

Основний зміст і роль банківської справи - це забезпечити збір і надійність депозитів і вміло позичити ці кошти на основі розумної політики. Всі інші послуги є допоміжними і вторинними. У банку завжди повинне матися в наявності досить коштів для задоволення вимог вкладників, що бажають вилучити їх, і бажань позичальників скористатися ними в розумних межах. І вкладники і регулювальні органи виходять із припущення, що вкладені в банк кошти зберігаються і маються в наявності завдяки необхідному рівню ліквідності і диверсифікованості ризику. І що ризик, що є обмеженою частиною всякого наданого банком кредиту, повинний бути мінімальним.

Особлива роль комерційних банків у наданні кредитів є центральною в банківських операціях. Робота банкіра полягає в тім, щоб вирішувати, кому можна довірити гроші вкладників. Банк повинний визначити, які кредити він буде надавати, а які ні, скільки кредитів кожного типу він буде надавати, кому він буде надавати кредити і при яких обставинах ці кредити будуть надаватися. Ризик не можна ігнорувати. Усі ці важливі рішення вимагають, щоб цілями політики банку була підтримка оптимальних відносин між кредитами, депозитами й іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Здорова кредитна політика сприяє підвищенню якості кредитів. Цілі кредитної політики повинні охоплювати визначені елементи правового регулювання, ступінь припустимого ризику, баланс кредитного портфеля і структуру зобов'язань по термінах. Кредитна політика як би створює єдину кредитну мову банку в цілому і ця мова дуже важлива для підтримки наступності в міру росту банку, диверсифікованості його діяльності і делегування кредитних повноважень і обов'язків у банку. Кредитна мова, розроблена в результаті появи чіткої політики, представляє основу розвитку загальної кредитної культури банку.

1.7.2 Управління кредитним ризиком

Кредитні операції - сама прибуткова стаття банківського бізнесу. За рахунок цього джерела формується основна частина чистого прибутку, що відчисляється в резервні фонди і, що йде на виплату дивідендів акціонерам банку.

Банки надають кредити різним юридичним і фізичним особам із власних і позикових ресурсів. Кошти банку формуються за рахунок клієнтських грошей на розрахункових, поточних, термінових і інших рахунках; міжбанківського кредиту; засобів, мобілізованих банком у тимчасове користування шляхом випуску коштовних боргових паперів, тощо.

Управління кредитними ризиками є основним у банківській справі. Ключовими елементами ефективного управління кредитами є добре розвинуті кредитна політика і процедури, гарне управління портфелем, ефективний контроль за кредитами.

Кредитна політика створює основу всього процесу управління кредитами. Вона визначає об'єктивні стандарти, якими повинні керуватися банківські працівники, що відповідають за надання й оформлення позик, і управління ними. Коли кредитна політика сформульована правильно, чітко проводиться зверху і добре розуміється на всіх рівнях банку, вона дозволяє керівництву банку підтримувати правильні стандарти в області кредитів, уникати зайвого ризику і вірно оцінювати можливості розвитку справи.

Розробка кредитної політики представляється особливо важливою, коли банку треба буде адаптуватися до складного і постійно мінливим умовам економіки і коли перед ним стоїть задача, раніше ніколи ще не виникала чи виникала, але не одержувала належної уваги.

Кредитний ризик - непогашення позичальником основного боргу і відсотків по кредиту, ризик процентних ставок, тощо. Уникнути кредитний ризик дозволяє ретельний добір позичальників, аналіз умов видачі кредиту, постійний контроль за фінансовим станом позичальника, його здатністю (і готовністю) погасити кредит. Виконання всіх цих умов гарантує успішне проведення найважливішої банківської операції - надання кредитів.

Управління кредитним ризиком - це і процес і складна система. Процес починається з визначення ринків кредитування, що часто називаються «цільовими ринками». Він продовжується у формі послідовності стадій погашення боргового зобов'язання.

1.7.3 Труднощі управління кредитним ризиком

Перед банками стоять серйозні труднощі в справі управління кредитним ризиком. Контроль з боку уряду, тиск внутрішніх і зовнішніх обставин політичного характеру, труднощі виробництва, фінансові обмеження, збої ринку, зриви виробничих графіків і планів і часті ситуації нестабільності в сфері бізнесу і виробництва підривають фінансове положення позичальників. Більш того, фінансова інформація часто є ненадійної, правова структура часто не сприяє виконанню зобов'язань по погашенню боргу.

Банки найчастіше не мають у своєму розпорядженні надійно розроблений процес управління кредитним ризиком. Серед недоліків, що найбільше часто зустрічаються можна відзначити наступні:

* відсутність письмово зафіксованого у виді документа викладу політики;

* відсутність обмежень у відношенні концентрації портфеля;

* зайва централізація чи децентралізація кредитного управління;

* поганий аналіз галузі, що кредитується;

* поверхневий фінансовий аналіз позичальників;

* завищена вартість застави;

* недостатньо часті контакти з клієнтом;

* недостатні перевірки і відсутність збалансованості в процесі кредитування;

* відсутність контролю над позиками;

* нездатність до збільшення вартості застави в міру погіршення якості кредитів;

* поганий контроль за документуванням позик;

* надмірне використання позикових коштів;

* неповна кредитна документація;

* відсутність класифікації активів і стандартів при формуванні резервів на покриття збитків по кредитах;

* невміння ефективно контролювати й аудіювати кредитний процес.

Ці недоліки виливаються в слабість кредитного портфеля, включаючи надмірну концентрацію кредитів, наданих в одній галузі чи секторі господарства, великі портфелі непрацюючих кредитів, збитки по кредитах, неплатоспроможність і не ліквідність.

Не викликає сумніву, що на багатьох ринках банкам приходиться діяти в таких економічних умовах, що характеризуються наявністю об'єктивних труднощів для якісного управління кредитами, що зайвий раз свідчить про важливість посилення такого управління.

1.8 Країновий ризик

Країновий ризик - це ризик понести збитки у випадку, коли контрагенти не можуть вчасно зробити постачання валюти через обставини, що мають місце в країні, де вони функціонують. Наприклад, накладення урядом обмежень на операції з іноземною валютою, модифікація існуючих обмежень, у кращому випадку може викликати затримку зі здійсненням зобов'язань контрагентом у країні, де він знаходиться. Країновий ризик особливо відноситься до тих країн, де історично не склалася і не зберігалася конвертованість їхньої національної валюти.

1.8.1 Управління країновим ризиком

Країнові ризики, безпосередньо пов'язані з інтернаціоналізацією діяльності банків і банківських установ (спільні банки), наявністю глобального ризику, залежать від політико-економічної стабільності країн-клієнтів і країн-контрагентів, імпортерів чи експортерів. Вони актуальні для всіх банків, створених за участю іноземного капіталу (спільних банків), і банківських установ, що мають генеральну ліцензію. Основні помилки, що допускає керівництво банків, пов'язані з неправильною оцінкою фінансової стійкості іноземного контрагента. Одним зі способів аналізу, що рекомендуються, рівня країнового ризику є індекс БЕРИ, що регулярно публікується німецькою фірмою БЕРИ. З його допомогою заздалегідь визначається рівень країнового ризику. Його визначенням займаються близько 100 експертів, що за допомогою різних методів експертних оцінок проводять аналіз чотири рази в рік. Таким ^дособом аналізуються всі сторони політичної й економічної ситуації в країні партнера. Анкета, на яку анонімно відповідають фахівці різних країн, містить 15 оцінних критеріїв, кожний з який має свою питому вагу, із загальною сумою 100. Кожне питання оцінюється по бально-процентній шкалі і мають 5 варіантів відповідей - від 0 (неприйнятно) до 4. Чим вище кількість зібраних балів, тим нижче країновий ризик.

Країновий ризик може бути структурований на ризики конвертованості, ризики трансферту чи мораторію платежу.

Оригінальну методику аналізу рівня країнового ризику застосовує Швейцарська банківська корпорація. Ще до другої світової війни служби банків і банківських установ, уповноважені займатися визначенням ступеня країнового ризику, функціонально підрозділялися на передові і штабні. Передові займалися збором найсучасніших і актуальних оцінок, у той час як штабні розробляли незалежний науковий прогноз економіко-політичної ризикованості положення в конкретній державі чи регіоні. Далі ці дослідження придбали регулярний характер і стали оформлятися по стандартному зразку.

1.9 Страхування депозитів

Що стосується банківських депозитів, зараз у країні розглядаються методи страхування банківських депозитів. Звідси виникає пропозиція ознайомитися з даним методом і керівництво банку може розглянути питання про страхування депозитів. Але перш ніж рекомендувати дану пропозицію, необхідно детально її вивчити.

Трохи історії:

Банкрутство деяких банків і банківська криза, що мала місце наприкінці серпня 1995 р. в черговий раз змушують повернутися до питання страхування вкладників банків від подібного роду соціальних потрясінь.

Страхові компанії свою діяльність засновують на системі застав. У цьому випадку крім досить великої страхової премії страхувальнику приходиться вносити в страхову компанію заставу при величині ризику вкладення перевищуючої ризикованість банку. Але ця схема дуже дорога і, крім зовні очевидних витрат, в ній присутні такі, як надання безоплатного (чи дуже пільгового) кредиту страхової компанії, витрати, пов'язані з переоцінкою складності і ваги ризику, тощо.

Говорити ж про масовість такого явища не приходиться: страхуванням охоплені найбільш відомі структури, діяльність яких прогнозується. Крім того, у ній не задіяні вітчизняні банки.

Справедливо виникає питання про те, як увести систему страхування внесків у вітчизняній економіці й уникнути серйозних помилок на цьому шляху? Один з виходів - звернутися до багатого закордонного досвіду. За рубежем страхування внесків у ссудозбережуючих інститутах має давні традиції. Як мінімум 27 країн мають федеральну систему страхування депозитів. А досвід Сполучених Штатів Америки - перша в історії спроба введення державної системи страхування депозитів.

Страхування внесків звичайно вводилося в найбільше економічно важкі для країн і їхніх банківських систем періоди. Прогресивно мислячі керівники деяких країн забезпечували становлення і розвиток національних систем страхування внесків у кредитно-ощадних інститутах до економічних катастроф, на їх передодні. Українська економіка ще має час для введення страхового захисту банківських вкладів населення до закінчення знижувальної стадії в її економічному розвитку.

Справедливо виникає питання про погодженість введення обов'язкового страхування внесків приватних осіб у комерційних банках України із проведеною НБУ макроекономічною політикою, орієнтованої на ліквідацію слабких (малих) банків і виживання великих і сильних. У цьому зв'язку цікаво, що введення схем страхування внесків у 1910-1917 роках у США розглядався як ефективний захід спрямований, насамперед, на підтримку малих банків і їхньої конкурентноздатності з великими. Ця міра заклала основи для багатобічного і багатопланового розвитку банківської системи США до її сьогоднішнього стану. [20J

Очевидно, що, підриваючи позиції малих банків, НБУ ставить під погрозу всю банківську систему, у тому числі і великі банки, на які орієнтована реформа. У даному випадку депозитне страхування дасть істотні соціальні гарантії вкладникам і дозволить вижити не тільки більшій кількості банків, але і усій вітчизняній банківській системі. Додатково будуть створені умови для конкурентноздатного функціонування малих банків - невід'ємного сегмента на ринку банківських послуг (малі спеціалізовані банки, місцеві банки, банки асоціацій і союзів малих підприємств, тощо).

Необхідно приймати до уваги також, що введення системи страхування банківських вкладів розглядається закордонними вченими як якнайшвидший спосіб збереження спокою в суспільстві і досягнення соціальної згоди в економічно складних ситуаціях.

Очевидно, що в ситуації, що склалася, можливе створення лише державної системи страхування внесків, коли під егідою НБУ створюється централізований страховий фонд.

НБУ визнав необхідність прийняття Закону про обов'язкове страхування банківських вкладів громадян. Такий Закон зможе не тільки утримати внески населення в банках (а вони складають біля чверті від загальних ресурсів банківської системи), але зіграє істотну роль у залученні нових вкладників (потенційно багате внутрішнє інвестиційне джерело). У той же час НБУ негативно оцінив існуючий законопроект. Банки, що залучають кошти населення в обов'язковому порядку, відповідно до проекту, будуть формувати страховий фонд, кошти з який будуть виплачуватися в страхових випадках. При недостатності коштів фонду (велика імовірність цього на початковій стадії його роботи), за рішенням Ради фонду кошти на покриття дефіциту виділяють усі банки-учасники, що ставить у невигідне положення стабільні банки, яких насильно будуть змушувати покривати заборгованість банків-банкрутів. Сьогоднішній законопроект, на думку керівництва НБУ, вимагає проведення експертної оцінки витрат на забезпечення діяльності страхового фонду, що, за прогнозами, порівнянні з витратами Банку на забезпечення діяльності всієї системи нагляду за банківською діяльністю.

Введення обов'язкового страхування внесків приватних осіб у банківських установах України дозволить закласти основи соціальної згоди в нашому суспільстві і дасть прецедент введення обов'язкового страхування орієнтованого на довгостроковий розвиток і удосконалювання. Банківській системі країни буде даний новий імпульс стабільного і необмеженого потенційного розвитку.

Розробка системного підходу до всеосяжного управління ризиками є ключовою вимогою до всіх організацій по контролю за діяльністю банків і повинна бути довершена в найкоротший термін.

Ефективній роботі систем контролю перешкоджають наступні фактори: недостатнє число кваліфікованих контролерів, здатних проводити інспекції на місцях і зовнішній моніторинг; малоефективні інформаційні системи, що затримують зовнішній контроль у період обмежених можливостей. У числі недоліків інформаційних систем називають низькі якість і оперативність, а також відсутність «гарячих даних» і систем «раннього попередження». Крім того, фінансова інформація часто не відповідає необхідним вимогам для проведення зовнішніх інспекцій.

При цьому можливості наявних аудиторських структур, покликаних заповнювати такі пробіли або недоступні, або занадто дорогі; контролери часто не мають повноважень, необхідних для рішення того чи іншого питання, оскільки найбільші банки усе ще знаходяться в державному володінні. Міри, що можуть розглядатися як «логічні» у фінансовому й операційному відношенні, не завжди схвалюються і виконуються старшими менеджерами; контроль за діяльністю банків часто фокусується на питаннях, що вимагають швидкого вирішення (наприклад, ліквідність), при відсутності довгострокових підходів до управління ризиками.

У програмах реформ практично всіх країн з перехідною економікою підтримуються заходи для навчання і технічної допомоги, спрямовані на збільшення числа досвідчених контролерів. Для прискорення й удосконалювання процесу становлення систем по контролю за діяльністю банків у програмах реформ також передбачається удосконалювання необхідних регулюючих положень, перевірки на місцях з високим ступенем превентивності, розширені стандарти на ліцензування й інші фінансові вимоги, створення більш досконалих інформаційних систем (технічне і програмне забезпечення для комп'ютерних центрів, норми звітності), і, нарешті, створення структур оперативної доставки, покликаних прискорити обмін інформаційними потоками.

Варто виділити такі основні проблеми в юридичному і регулюючому середовищі: незадовільний поділ функцій центральних і комерційних банків; незадовільний поділ функцій комерційних банків і сервісних структур фінансового сектора (страхування, цінні папери); незадовільний стан юридичної основи й інфраструктури, що відноситься до прав на власність, забезпеченню під заставу, процедурам ліквідації, порушенням контрактних зобов'язань і відновленню кредитів.

Сюди ж можна віднести неадекватні цивільні і комерційні кодекси і законодавчі положення про забезпечення під заставу, неорганізовані чи неповні регістри нерухомості, малоефективну систему цивільних судів, перевантажену різними справами, і обмежений набір цозасудових засобів врегулювання споровши; неадекватні структури менеджменту, володіння, і управління; фрагментарні чи неадекватні схеми страхування внесків, при яких гарантом виступає лише один чи кілька обраних банків; неадекватні принципи видачі банківських ліцензій, класифікації позик, збільшення відсотків, оцінки ризиків і кредитних утрат, оцінки адекватності капіталу і мінімального капіталу; концентрація кредитів, низькоефективна робота з іноземною валютою, малообгрунтовані процедури реєстрації і відмовлення від зобов'язань.

Юридичні реформи спрямовані на рішення деяких (але далеко не усіх) проблем.

Нові, і - там де можливо - скоректовані банківські законодавства привели до створення двох'ярусних банківських систем у країнах, для яких раніше була природною моно банківська система. Ці законодавства розчистили шлях для приватних і закордонних інвестицій у банківський сектор і одночасно заклали генеральні напрямки для розумного менеджменту. Наприклад, у деяких країнах, де розвиваються інвестиційні фонди приватизації і ринки цінних паперів, додаткові закони чи виправлення можуть надати істотну допомогу для гарантій по банківських депозитах у залежності від коливань на ринках цінних паперів і знизити рівень ризику для клієнта. Цього можна домогтися й у тому випадку, якщо в доступному для огляду майбутньому банки зможуть діяти як активні агенти на ринках страхування, нерухомості, торгово-промислового капіталу і ряду інших ринків, у яких потенційно закладені значний ризик, розмірний розподіл ресурсів і спеціалізована експертиза менеджменту.

Поряд з іншими аспектами, зв'язаними з банківським сектором, отриманими в спадщину від соціалізму, країнам з перехідною економікою приходиться зіштовхуватися з проблемою «оптимальних» рамок банківських секторів, приймаючи в увагу диспропорції, що йдуть з недалекого минулого, низьку нинішню ефективність фінансових інститутів і необхідні вимоги по ліцензуванню і критеріям капіталу.

Диспропорції, як правило, співвідносяться з зайвою «спеціалізацією» банків по секторах (сільське господарство, житлове будівництво, промислове виробництво), функціями (заощадження), територією (прив'язка до регіону), а також обмеженими можливостями по диверсифікованості портфелів. У країнах з перехідною економікою відсутня інфраструктура, що могла б служити базою для операцій по факторингу, оренді, страхуванню, нерухомості, взаємним фондам і витратам капіталу на різні проекти, створенню брокерської системи, агентств по керуванню кредитами і багатьох інших небанківських інститутів.

Система страхування депозитів поки не має чітких рамок по стелі депозитів і механізмів визначення витрат для покриття витрат по обслуговуванню депозитів.

Даний фактор порушує розвиток конкурентноздатних ринків; забезпечення захисту депозитів на рівні стандартних державних гарантій стає недосяжним.

Закони про оподатковування часто відлякують банки від розумної практики по кредитних утратах. Банкам потрібно дозволити знаходити кошти для покриття збитків по кредитах до виплати податків на прибуток, що змусить їх надавати більш точні звіти по прибутку, стану капіталу і резервів.

Контролювання офіційного курсу інфляції, процентних ставок і вартості всіх ресурсів, що вводяться, включаючи вартість самих грошей, знижували потенціал фінансових ресурсів, не даючи структурам управління підприємствами накопичувати необхідний капітал, розвивати в співробітників професійні навички по довгостроковому інвестиційному плануванню, а також ускладнювали управління робочим капіталом під час здійснення тих чи інших поточних операцій.

Недостатні можливості різних інститутів, некваліфікований персонал і неадекватні юридичні і регулюючі системи здатні серйозно підірвати позитивні зміни, що мали місце на ранніх стадіях рекапіталізації банківської системи України, незважаючи на переваги у виді масштабної приватизації банків. Достоїнства і недоліки банківської рекапіталізації Достоїнства

Зменшується ризик пролонгації кредитів і капіталізації відсотків, а також знижуються стимули банків до прийняття на себе надмірного ризику. Рекапіталізація повинна спонукати банки приступити до здійснення планів реструктуризації підприємств, фінансування яких вони хочуть продовжити, а також стримати кредитування підприємств, що вони вважають неплатоспроможними. При цьому необхідно, щоб банки були орієнтовані на ринок і брати на озброєння критерії комерційної вигоди і продуктивності, що щонайкраще досягається за допомогою приватизації. Недоліки

У більшості випадків рекапіталізація проводиться через випуск урядових облігацій і, тим самим, підвищується ступінь державного контролю над банками. Рекапіталізація знижує стимули банків до орієнтації на широкий ринок у справі розподілу кредитів і загальних операцій, збільшує імовірність постійних фінансових витрат.

1.10 Хеджування

Хеджування означає дію по зменшенню компенсації схильності ризику. Основна задача хеджування - захист від несприятливих змін процентних ставок. Більш вузькою задачею є одержання прибутку внаслідок сприятливих змін процентних ставок. Рішення про хеджуванню ризику приймається на рівні правління компанією.

Ми знаємо, що ризик має дві сторони: сприятливу і несприятливу. У зв'язку з цим необхідність у хеджу ванні виникає в двох випадках:

- коли ризик несприятливих змін більше ризику сприятливих змін;

- коли несприятливі зміни зроблять сильний вплив на доходи компанії. Замість хеджування своїх ризиків компанія може «грати» на майбутніх змінах процентних ставок. За допомогою спекулятивних позик і вкладень вона може одержати більш високий прибуток у зв'язку зі зміною процентних ставок.

Існує два основних методи хеджування процентного ризику. Це структурне хеджування і казначейські ринкові інструменти.

Структурне хеджування являє собою зниження чи усунення процентних ризиків за допомогою приведення у відповідність процентних доходів активів компанії з витратами по виплаті відсотків. Багато компаній у той самий час роблять вкладення і беруть позики на великі суми. Така політика далека структурному хеджуванню. Структурне хеджування є найпростішим і дешевим засобом страхування процентних ризиків шляхом розсудливих позик і кредитів на грошових ринках. Методи структурного хеджування можуть допомогти компаніям з великими позиками знизити, але не усунути процентні ризики.

Методи хеджування за допомогою казначейських ринкових інструментів включають продукти грошового ринку (позики, ф'ючерси, опціони, тощо.).

Ризик процентної ставки являє собою наслідок фінансового посередництва. Спосіб структурування банком своїх активів і зобов'язань, буде визначати його положення ризику по процентній ставці. Найбільш типовим прикладом є банк, що фінансує довгострокові активи, що мають фіксовану ставку, короткостроковими зобов'язаннями або зобов'язаннями, що мають перемінну (плаваючу) процентну ставку. Оскільки крива прибутковості в більшості випадків має тенденцію підніматися нагору, при більш низьких ставках по короткострокових фондах чим по довгостроковим, банки дістають прибуток, запозичаючи фонди на ринках короткострокових коштів і кредитуючи їх на ринках довгострокового капіталу.

При такій стратегії банк враховує зміни процентної ставки. Якщо короткострокова ставка відсотка буде підніматися, вартість банківських коштів буде рости, у той час як ставки, що їх заробляє банк на довгострокових активах будуть залишатися відносно фіксованими. У визначених обставинах розриві Г: між доходами від активів і витратами на зобов'язання може стати негативним. Якщо спред залишається позитивним, банківський доход по нетто-відсотку може виявитися недостатнім, щоб покрити всі його накладні витрати, що спричинить за собою збитки, що роз'їдають капітал.

Чи веде дійсне ризикове положення банку до виникнення проблем буде залежати від руху його процентної ставки. Якби крива прибутковості продовжувала зберігати своє висхідне положення нескінченно, і якби процентна ставка не мінялася, стратегія короткострокових позик і довгострокових кредитів завжди була би джерелом одержання прибутку, вільноїо від ризику. Але крива прибутковості не може бути нескінченно висхідноїр і процентні ставки теж міняються. Саме ефект потенційного рівня змін у контексті ризикової позиції банку по процентній ставці є джерелом тривог для фінансового управління.

Основним визначальним моментом ризикової позиції банку по процентній ставці є ступінь «непогодженості» у термінах активів і зобов'язань. Непогодженість відноситься до тимчасових періодів, протягом яких може відбутися зміна процентної ставки по активах чи по зобов'язаннях.

Насправді усі банки мають визначену непогодженість. Отже, усі банки несуть ризик по процентній ставці і можуть бути піддані ризику зміни процентної ставки.

Основним при вимірі ризику по процентній ставці є своєчасність і точність інформації про дати зміни ціни процентних ставок на банківські активи і зобов'язання. Знання того, коли може змінитися процентна ставка на всі активи і зобов'язання, дуже істотно для визначення позиції ризику банку, зв'язаного зі зміною процентної ставки.

Найбільше часто використовувані прийоми виміру ризику включають просте повідомлення, що служить початком вихідної інформації. У ньому повідомляються різні обсяги активів і зобов'язань, процентні ставки по який можуть бути змінені (установлені на новому рівні). Це повідомлення звичайне зветься «повідомлення про розрив процентних ставок» (через розриви в часі зміни процентних ставок на активи і зобов'язання. Погашення активів і зобов'язань у різні періоди часу в майбутньому викликає такий розрив («геп» - gap) для кожного періоду. Множачи гіпотетичні зміни процентних ставок на величину розриву, управління одержує міру чутливості майбутніх нетто-доходів по процентній ставці протягом наступного тимчасового періоду, до відповідного «розриву».

Повідомлення про розрив звичайно використовується для оцінки потенційних змін у нетто-доходах по процентній ставці на найближчий відрізок часу, звичайно на кілька кварталів чи на наступний рік. Але повідомлення про розриви мають тенденцію бути досить неточними й іноді дезорієнтують.

Імітаційні моделі проектують майбутні нетто-доходи від процентних ставок у рамках набору різних сценаріїв, що використовують різні процентні ставки. Вони не обов'язково повинні бути надзвичайно дорогими. Були розроблені прості, але ефективні моделі для використання на персональних комп'ютерах. Взагалі, моделі використовують інформацію того ж типу, що є присутньою у повідомленнях про «розриви» (характеристики, що викликають зміни в існуючих процентних ставках, відбитих у банківських бухгалтерських книгах). Крім цього моделі можуть дозволити собі використовувати інформацію з поточним процентним ставкам, що асоціюються з існуючими активами і зобов'язаннями. Починаючи з цієї інформації про дату перегляду цін на активи і зобов'язання, а також про існуючі процентних ставках, виплати й одержання доходів і, виходячи з допущення про майбутні процентні ставки, модель проектують майбутні доходи і витрати по процентних ставках при цілому наборі сценаріїв, що виходять з різних майбутніх процентних ставок. Результати можуть виявитися досить надійним виміром чутливості доходів від існуючої структури банку.

Незалежно від типу прийому, використовуваного для такого виміру, важливим фактором здатності банку оцінити ризик, зв'язаний із процентною ставкою, є своєчасність і точність інформації, на якій ґрунтується процес виміру. Найбільш важлива частина цієї інформації стосується дат зміни цін, зв'язаних з існуючими активами і зобов'язаннями, і, для більш складного аналізу, доходів по процентній ставці на банківські активи і витрат по банківських зобов'язаннях. Звичайно така інформація надходить від автоматизованих чи розрахунків ручної системи обліку й обробки інформації в банку, застосовуваної для відслідковуючи своїх різних активів і зобов'язань. Банк часто використовує цілий набір таких систем, що звичайно здобуваються в різний час і мають різну потужність для одержання необхідної інформації. Практично ж багато банків не завжди можуть одержати основну інформацію, необхідну для гарної симуляційної моделі. З цієї причини першим кроком і найбільшим пріоритетом для багатьох банків при оцінці ризику по процентній ставці є удосконалювання своєчасності, підвищення точності і повноти необхідної основної інформації.

Управління ризиком, зв'язаним зі зміною процентної ставки (процентним ризиком) - це всеохоплюючий процес, при якому необхідно розглянути і врахувати внесок у ризикованість позиції всіх значних активів і зобов'язань. Управління ризиком процентної ставки можна розглядати з погляду різних типів позицій, що можуть існувати в банку. Для цих цілей позиції підрозділяються на стратегічні, тактичні і торгові.

Звичайно стратегічна позиція виникає в результаті діяльності банку по кредитуванню і залученню депозитів. Ці позиції можна розглядати як природні, що є внутрішньою характеристикою багатьох банків і, часто, відображенням тенденції банків надавати кредити на довгий термін і брати кредити на короткий термін. Стратегічна позиція має тенденцію до стійкості і з цієї причини вимагає меншої активності управління.

Тактична позиція, в основному, є наслідком діяльності банку, зв'язаної з інвестуванням і фінансуванням на ринках грошей, капіталу і, імовірно, похідних (в основному ф'ючерсів і свопів). Ці позиції характерні для багатьох компаній, що працюють з цінними паперами, але вони також існують у різному ступені в банках. Оскільки ці позиції в основному використовують інструменти ліквідного первинного і вторинного ринків, тактичні позиції можуть бути швидко скоректовані у відповідь на несподіваний рух процентної.' ставки чекань, що змінилися. Таким чином, тактична позиція часто відбиває свідомий ризик, на який йде банк, передбачаючи рух процентної ставки на середньострокові інструменти (тривалістю від тижня до декількох місяців). Банки також використовують тактичну позицію для противаги небажаної стратегічної позиції протягом якогось часу, що потрібно для коректування набору банківської продукції. Тактична позиція вимагає щоденного управління.

Торгову позицію займають у чеканні руху процентної ставки по дуже короткострокових інструментах (тривалістю від декількох хвилин до 1-2 доби). І хоча вона існує тільки дуже короткий термін, торгова позиція може бути дуже великою. Для того, щоб представити велику позицію торговець повинний бути упевнений, що позиція може бути закрита протягом декількох хвилин. З цієї причини торгові позиції звичайно обмежуються ринками грошей і капіталів при високоліквідних вторинних ринках, а також ринками активних похідних інструментів. Торгова позиція вимагає постійного управління. Звичайно наприкінці кожного робочого дня вона повинна або закриватися або значно скорочуватися.

1.11 Методи удосконалення управління ризиками в комерційних банках

Управління ризиками не являє собою набору формальних дій, що здійснюються в деякому вакуумі. Працюючи разом з лінійним керівництвом, працівник, що готує оцінку, намагається визначити ризик, мінімізувати і зм'якшити втрати, де це можливо. Оцінка успіху зв'язана зі здійсненням саме цих задач.

При правильному здійсненні, оцінка процесу являє собою підтверджене дослідженнями обґрунтована вказівка на стан і результативність спрямованого здійснення управління ризиками.

Донедавна управління ризиками не мало особливого значення для банків. Процентні ставки фіксувалися монетарною владою, структура фінансових інструментів часто встановлювалася заздалегідь, фінансові ринки відрізнялися малою глибиною і ступенем активності, банкам не дозволялося вести операції в іноземній валюті, планування було дуже поверхневим і відносної, тому що банки мали обмежену автономність, а національні стандарти обліку не вимагали того ступеня розкриття інформації, що дозволила б оцінити прибутковість достатність капіталу.

Зараз на багатьох ринках положення міняється, у деяких випадках досить різко, що зажадало термінового посилення управління фінансами і ризиками банків, що функціонують на цих ринках. Необхідно зміцнити кілька областей: фінансову інформацію потрібно зробити більш доступної? потрібно розвивати фінансову політику, фінансові навички, особливо в керуванні активами і зобов'язаннями, зобов'язаннями і портфелями, необхідно створити процес управління активами і зобов'язаннями, поліпшити організаційну структуру, чітко розподілити обов'язку по фінансовому керуванню і підвищити ефективність контролю.

Управління фінансами в значній мірі фокусується на управлінні ризиком. Хоча функція управління фінансами не відповідає винятково за управління всіма банківськими ризиками, вона відіграє центральну роль у визначенні обсягу, відстеження і планування ефективного управління ризиком.

Активи, пов'язані з ризиками, як вони характеризуються в банківському регулюванні, звичайно не включають кошти і найближчі замінники грошей, такі як банківські векселі, високонадійні цінні папери і золото. Активи, пов'язані з ризиком звичайно складають велику частину всіх активів.

Придбання таких активів і управління ними є основою управлінського процесу в банку, тому що саме ці активи і забезпечують основну частку доходів банку. Стратегічні плани у відношенні цих активів повинні оцінювати існуючі і потенційні ринки, стратегію і якість портфеля.

2. Організаційно-економічне дослідження Херсонського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»

2.1 Управлінське обстеження Херсонського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»

Державний ощадний банк України є одним з найбільших банків нашої країни. Мережа його підрозділів складає 25 регіональних управлінь, 530 відділень та 9321 філію, охоплюючи всі куточки країни.

Правління банку знаходиться в м. Києві. Ощадний банк України - велике підприємство, де зайнято понад 40 тис. працівників, або близько половини всіх працюючих у банківській системі України.

Крім цього, Ощадбанк контролює більше половини ринку особистих вкладів населення, оперує більш як 80 мільйонами рахунків. Банк має тісні зв'язки з відомими іноземними банками в багатьох країнах світу. Вже не один рік Ощадбанк має добрі відносини з німецькими ощадкасами, якими набуто багаторічний досвід ощадної справи, та їхнім Фондом міжнародного співробітництва, з Комітетом TACIS Європейської Комісії. На правах членства Банк входить до всесвітньо відомих організацій Visa International, Europay International. Також банком встановлено прямі кореспондентські відносини з 47 провідними іноземними банками.

У ході виконання державної програми приватизації установами Банку відкрито понад 8 млн. депозитних приватизаційних рахунків та видано близько 38 мільйонів приватизаційних майнових сертифікатів.

Щороку Ощадний банк виділяє кошти на благодійні заходи, зокрема 1999 року виділено 147 тис. грн.: на надання благодійної допомоги дітям-сиротам та одиноким людям похилого віку, на спонсорську участь у реставрації історико-культурних пам'яток, на організацію фестивалю української пісні, на роботу дитячо-юнацького спортивного клубу.

З метою вдосконалення структури й організації управління Державним спеціалізованим комерційним Ощадбанком України та для створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року Ощадний банк перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Ощадний банк, єдиний серед українських банків, має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

2.2 Організаційна структура

Система управління Ощадбанком побудована за адміністративно-територіальним принципом таким чином, що у кожному адміністративному центрі існує установа Ощадбанку. Система вміщує чотири рівні установ, діяльність яких координується Спостережною Радою.

Спостережна Рада визначає основні напрямки діяльності в сфері розвитку ощадної справи, розрахунково-касового обслуговування населення, депозитної, кредитної, процентної та інвестиційної політики; затверджує статут та визначає розмір статутного фонду; затверджує річні результати діяльності Банку; встановлює порядок розділення прибутку; заслуховує звіти Правління з основних питань діяльності Банку, затверджує його зведений баланс, затверджує організаційну структуру Банку, граничну кількість працівників та посадові оклади Голови та членів Правління.

* Правління Ощадбанку розробляє фінансові, касові, кредитні плани; методологію операцій, інструкції, правила, здійснює нагляд і контроль, статистичні звіти. Правління, як головна контора, також є розрахунковою палатою для підзвітних установ по платежам в Україні та міжнародним платежам у твердій валюті, здійснює міжбанківське кредитування та регулювання кредитних ресурсів у системі Ощадного банку.

* Функції регіональних управлінь сконцентровані на управлінні, плануванні, спостереженні та контролі, здійсненні розрахунків підзвітних

відділень по принципу розрахункової палати, обслуговує корпоративних клієнтів (розрахунки, кредити).

* Традиційно повний комплекс послуг по розрахунках, касових та кредитних операціях населення та організацій надають відділення Ощадбанку, що складають баланс і формують власний прибуток.

* Філії та агенції підпорядковуються відділенням району та здійснюють обмежену номенклатуру операцій, а саме - розрахунки і вклади населення. Філії не мають балансу та не формують власних фондів.

Мал. 2.1. Регіональна організаційна структура



Малюнок 2.2. Функціональна організаційна структура

2.3 Характеристика персоналу

Кадрова політика орієнтована на виконання задач, певних місій та стратегій, на удосконалення організаційної структури управління, підвищення ефективності діяльності робітників.

В основі роботи з персоналом лежить затверджена Правлінням стратегія кадрової політики Ощадбанку на 2005-2010 роки, реалізація якої знаходиться під постійним контролем.

Станом на 1 січня 2005 року облікова чисельність штатних робітників банку склала більш ніж 41000 чоловік, у тому числі, основного складу - 35000.

У вищих та середніх спеціальних учбових закладах станом на 1 січня 2006 року навчаються 2436 практичних робітників (1716-у ВУЗах) та 518 - у коледжах. У 2005 році на навчання до ВУЗів зараховано 227 чоловік і до коледжів - 177 чоловік. За два останні роки спостерігається тенденція росту кількості робітників, що навчаються та працюють одночасно, - з 3% до майже 5%.

У 2005 році на курсах підвищення кваліфікації пройшли перепідготовку більш ніж 2005 чоловік, з них 68 - за кордоном.

На базі Одеського державного університету, Тернопільської академії народного господарства, Львівського та Черкаського банківських коледжів, Центру підготовки спеціалістів проводяться курси підвищення кваліфікації. У даний момент в установах банку організоване професійно-економічне навчання у 213 семінарах та 698 школах, де проходять підготовку більш ніж 34 тисячі чоловік.

Проведена робота сприяла покращенню якісного складу персоналу. Заміщення номенклатурних посад спеціалістами зі спеціальною освітою склало 88,1%, а враховуючи тих, хто навчається заочно - 95,4%. За результатами проведеної минулого року атестації 97% від практично проатестованих відповідають займаємим посадам. Це свідчить про те, що в установах Ощадного банку працюють достатньо досвідчені та кваліфіковані кадри.

Усі грошові зачислення (аванс, зарплата, лікарняні, відпускні, на відрядження) та отримання коштів на руки відбуваються за допомогою пластикових карток міжнародної платіжної системи EUROPAY INTERNATIONAL: Cirrus Maestro та Eurocard/Mastercard Mass.

За допомогою пластикових карток кожен працівник може щомісяця отримувати кредит у розмірі 80%> від його заробітної плати.

Окрім матеріального стимулювання праці також широко застосовуються нематеріальні. Серед них - вертикальне та горизонтальне просування службовою драбиною - ротація кадрів та підвищення на посаді в залежності від досягнутих результатів а також рівня кваліфікації.

2.4 Характеристика технологій

У Херсонському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України» слід виділити такі напрямки розвитку автоматизації:

1. Основна увага приділяється внутрішньобанківській системі електронних розрахунків та автоматизації операційного дня банку.

2. Інтенсивно застосовуються нові програмні задачі: «Система централізованого збору консолідованого балансу банку», «Розрахунок обов'язкових резервів на кореспондентському рахунку», «Ведення матеріальних рахунків внутрішньої банківської бухгалтерії», «Система автоматизації управління кредитними ресурсами» тощо.

3. Оновлення парку комп'ютерної техніки на одну третю.

4. Удосконалення системи електронної пошти - повністю замінена застаріла поштова система Pie Net на нову систему Foss Mail.

5. Значно поширена матеріальна база для вдосконалення процедур управління банком.

6. Розроблено та успішно застосовано програмне забезпечення з формування, прийняття та подальшої обробки файлів внутрішньобанківської звітності.

7. Система Банківського Обслуговування Населення (СБОН), що не виправдала сподівань майже повсюди була замінена на більш перспективну та широковідому у всьому світі систему роботи з пластиковими картками, що разом із широкою мережею пунктів банківського обслуговування забезпечує:

* скорочення часу проведення операцій по обслуговуванню населення;

* підвищення безпеки розрахунків та попередження зловживань з боку як персоналу, так і клієнтів;

* зниження затрат на ведення операцій для фізичних осіб;

* мобілізація значних коштів на картрахунки та використання їх як кредитних ресурсів.

8. Запроваджена інтегрована система телекомунікацій банку, а саме:

* розроблена концепція створення відомчої інформаційної мережі;

* відпрацьоване питання управління та захисту відомчої інформаційної мережі (ВІМ);

* введення до експлуатації виробничої розрахункової мережі центрального апарату;

*впроваджено систему управління та контролю функціонування ВІМ на базі HP Open View, Manage Vise та Cisco View.

2.5 Аналіз факторів зовнішнього середовища прямого впливу

Постачальники.

Незважаючи на непрямий характер функцій постачальників по відношенню до основної діяльності банку, Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» тісно співпрацює з постачальниками через постійний попит на канцелярські товари, оргтехніку, комплектуючі, меблі, запчастини для комп'ютерів, банківського обладнання, автомобілів інкасації.

Основними постачальниками є:

1. НПФ «ЛТ» - постачальник комп'ютерів, комплектуючих до них, оргтехніки, витратних матеріалів;

2. Концерн «Меркс» - постачальник офісних меблів;

3. Фірма «Днепр - Стиль» - постачальник канцтоварів, паперу різних форматів та призначення.

Конкуренти.

Конкурентами Херсонського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» є:

1. Банки та кредитно-фінансові установи, що надають подібні послуги, виконують такі функції:

* Комерційні банки. Конкуренція на ринку банківських послуг відбувається між визначеними лідерами: банк «Аваль», «Приватбанк», банк «Гарант», «Західно-Український Комерційний банк», банк «МТ», «Кркдитпромбанк», «Прем'єрбанк». Тут конкурентною перевагою є більш високий процент по депозитах, по вкладам до запитання для фізичних та юридичних осіб.

* Брокерські агентства та брокерські доми, що надають свої послуги по купівлі та розміщенню цінних паперів та майнових сертифікатів по більш вигідним умовам за рахунок спеціалізації на таких.

* Кредитні товариства надають ссуди у кредит під більш вигідні проценти, умови повернення та заставне майно отримувача кредиту.

Посередники.

* Аудиторські фірми та контори, що оцінюють кредитоспроможність корпоративних клієнтів; здійснюють незалежні та планові аудиторські перевірки діяльності банку;

* Страхові компанії - виступають гарантом повернення суми, що надається у кредит;

* Рекламні агентства - сприяють втіленню у життя певних стратегій, інформують населення про певні заходи;

* Засоби масової інформації - частково є виконавцями рекламних агенцій; інформують населення; створюють позитивний імідж банку серед широких верств населення;

* Українська Міжбанківська Валютна Біржа (УМВБ) проводить всі операції з купівлі, продажу, конвертації валютних коштів згідно з законодавчими вимогами.

Клієнти.

Клієнтами Херсонського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» є як фізичні, так і юридичні особи, що здійснюють такі платежі:

1. Безготівкові зачислення на вклади складаються, в основному, з заробітньої платні, гонорарів, сум за здану сільгосппродукцію, пенсій, дивідентів від акцій, доходів від цінних паперів.

2. Через Ощадбанк здійснюються безготівкові розрахунки з торгівельними, побутовими та іншими підприємствами та організаціями шляхом розрахункових чеків.

3. Широке використання розрахунків за комунальні та інші послуги, що надаються населенню. Доля таких платежів складає майже 3/4 всього обсягу роботи з прийому платежів у системі Ощадбанку.

4. Перерахування до бюджету та спеціальних цільових фондів.

Отже, всіх клієнтів Херсонського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» можна поділити на такі категорії:

1. Фізичні особи.

2. Приватні підприємці без утворення юридичної особи.

3. Підприємства малого та середнього бізнесу.

4. Корпоративні клієнти.

5. Спеціальні фонди держави. 6. Урядовий ринок.

2.6 SWOT - аналіз Херсонського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»

Таблиця 2.1.

Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Широке охоплення ринку за рахунок великої кількості відділень та філій. 2. Довіра клієнтів до діяльності банку, що склалася історично. 3. Гарантія повернення коштів вкладникам у разі банкрутства. 4. Забезпеченість висококваліфіко-ваними кадрами за рахунок підготовки на семінарах та у банківських школах. 5. Широкий спектр надання послуг та постійне запровадження нововведень.	1. Слабкий зворотній зв'язок між відділеннями та управлінням, між управлінням та Головною конторою (необхідний певний проміжок часу). 2. Низька мобільність системи за рахунок великого охоплення ринку. 3. Недостатнє матеріальне та нематеріальне стимулювання праці. 4. Концентрація певних специфічних функцій на конкретних працівниках, що унеможливлює взаємозаміну.
Можливості	Обмеження
1. Оптимізація мережі. 2. Інтеграція з лідерами по наданню подібних послуг для накопичення досвіду лідерів. 3. Відкриття коррахунків у ще більшій	1. Необхідність визначення надзвичайно прибуткових послуг та конкурентних переваг через велику кількість конкурентів. 2. Неможливість надання прибуткових
кількості закордонних банків для полегшення та прискорення проходження розрахунків. 4. Збільшення прибутковості за рахунок надання нових послуг. 5. Зниження витрат за рахунок масовості послуг, що надаються.	послуг через законодавчі обмеження. 3. Недостатній рівень розвитку ЗЕД. 4. Необхідність отримання ліцензій НБУ на окремі операції. 5. Загальноекономічний незадовільний стан, що впливає на недоотримання прибутків населення та юридичних осіб.

2.7 Зовнішньоекономічна діяльність

На даний момент Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» надає фізичним та юридичним особам такі операції: 1. Картковий бізнес. Ощадбанк є дійсним членом міжнародної розрахункової системи Europay International та Visa International. Протягом 2000 року було емітовано 8171 картку, у тому числі:

Тип картки	Кількість, шт.
Cirrus/Maestro	1836
Euro card/MasterCard Mass	6216
Euro card/ MasterCard Gold	39
Euro card/MasterCard Business	80

Картковий бізнес Ощадного банку України

2. Арбітражні операції.

3. Документарні операції.

4. Купівля-продаж безготівкової валюти на внутрішньому валютному ринку.

5. Конвертація та конверсія валюти.

6. Проведення запиту про платіж та його розслідування на прохання клієнта.

7. Обслуговування міжнародних миротворних організацій (Корпус Миру, США).

8. Обслуговування різнопланових державних програм, а саме Фонду «Взаєморозуміння та примирення» по виплатах компенсаційних сум громадянам України, «Фонда громадських досліджень, США».

9. Надання кредитів в іноземній валюті юридичним особам.

10. Депозитні операції.

11. Операції виплати та переказу грошових коштів за допомогою систем швидких переказів «WESTERN UNION» та «VIGO».

12. Купівля-продаж дорожніх та комерційних чеків. Херсонським обласним управління ВАТ «Державний ощадний банк України» підписані угоди з компаніями-емітентами дорожніх чеків - THOMAS COOK, AMERICAN EXPRESS та VISA.

13. Паралельно з продажем дорожніх чеків установи банку приймають до сплати комерційні чеки, єврочеки провідних банків та фінансових установ багатьох країн світу.

14. Херсонське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» підключено до міжнародної телекомунікаційної мережі S.W.I.F.T. З цього приводу з основними кореспондентами досягнута угода про обмін фінансовими документами в форматі S.W.I.F.T.