Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Кафедра соціально- економічних наук

Курсова робота

з дисципліни «Економічна теорія»

Вінниця, 2009

Зміст

Вступ

1. Суть кредиту

1.2 Функції кредиту

2. Форми та види кредиту

3. Значення кредиту в ринковій економіці

4. Перспективи розвитку кредитних відносин в Україні

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Кредит завжди привертав увагу дослідників. Проблемам існування та використання його присвячено ряд спеціальних робіт. Проте в сучасних умовах інтерес та потреба вивчення динамічного розвитку кредитних відносин значно посилився. Адже кредит, як породження економічних відносин, розвивається в масштабах та формах, що визначаються економічними процесами. Зміни в цих системах зумовлені особливостями відтворювальних процесів. Тому вони не є незмінними, тобто раз і назавжди визначеними та сталими. Виникнення їх є результатом розвитку товарного виробництва. Розвиваючись разом з ним, вони постійно змінюються, утворюючий систему кредитних відносин.

Гроші і кредит - економічні категорії, що існували і існують в різних суспільно-економічних формаціях, які засновані на базі товарного виробництва та обігу. Тому інтерес до пізнання їх супроводжує всю історію розвитку людства. Звичайне уявлення про гроші часто не співпадає з їх дійсною суттю та значенням. Це не елемент окремих приватних угод, а частина виробничих відносин, тісно пов'язаних з іншими економічними категоріями, що є предметом вивчення інших суспільних наук. Традиційно грошовий обіг і кредит розглядаються як самостійні системи з різними функціями, а тому недостатньо приділяється їх взаємозв'язкам. Адже розвинувшись як самостійна система, з часом грошова започаткувала формування і функціонування кредитної, перетворившись у грошово-кредитну, в якій обидві частини зберігають відносну відособленість і поєднуються тільки частково. З боку і кредитної і грошової систем спільним є використання боргових зобов'язань як засобів платежу та проведення грошових розрахунків по кредитних відносинах. І ця спільність суттєво впливає на обидві системи. Збільшення обсягів кредитних відносин зумовлює зростання маси засобів платежу. В свою чергу зміна маси грошей в обігу впливає на ціну та пропозицію кредитних послуг.

В сучасних умовах переходу до ринкової економіки по - новому слід підходити до висвітлення суті кредиту, зародження та розвитку його форм і функцій, напрямків розвитку, особливостей побудови кредитної системи, її ролі в процесі відтворення, дослідження специфіки її функціонування.

Найбільш складною проблемою є створення фінансово-кредитного механізму і мобілізація кредитних ресурсів для виходу з кризи і стабілізації економіки загалом. З цією метою уряд України розробив спеціальну програму, основу якої складають проблеми пошуку коштів і шляхів подолання спаду життєвого рівня, виробництва важливих товарів, подолання кризи недовироблення, поступового пожвавлення і економічного зростання. Згідно з цією програмою, вплив на ряд галузей і сфер економіки відбувається за допомогою інструментів і механізмів грошової, фінансово-кредитної, податкової, цінової і митно-тарифної політики.

На основі вище викладеного тема курсової роботи є досить актуальною на даний час. Мета роботи: виявлення сутності, ролі, розвитку та призначення кредиту в ринковій економіці.

1. Суть кредиту

Конкретною формою руху позичкового капіталу є кредит, сутність якого полягає в мобілізації тимчасових вільних грошових коштів і розміщенні їх на умовах повернення й прибутковості. За допомогою кредиту здобуваються товарно-матеріальні цінності різного роду: машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відношення між суб'єктами з приводу речей. У цьому зв'язку кредит як економічну категорію слід розглядати як визначений вид суспільних відносин.

До сутності кредиту тісно примикає і його природа, трактуємо як уроджені властивості, природний стан, приналежність кредиту до якогось визначеного роду, у даному випадку - до вартості. У широкому змісті природа кредиту це не якийсь його окремий вид, а всі кредитні відносини у різноманітті їх форм. Природа кредиту -- це не тільки його сутність, але і форма існування.

Сутність кредиту тісно зв'язана з його необхідністю і причинами, але і тут немає тотожності. Причина виражає зв'язок кредиту з різноманітними економічними процесами. Причина може викликати різні наслідки, викликати до життя поряд із кредитом і інші економічні явища, тому вона не дає вичерпної характеристики сутності даної економічної категорії.

При виявленні сутності кредиту, як і сутності інших економічних категорій, важливо дотримувати наступних методологічних принципів. Їх можна звести до наступного:

* Усі різновиди кредиту повинні відбивати його сутність незалежно від тієї форми, у якій він виступає;

* Питання про сутність кредиту треба розглядати стосовно сукупності кредитних угод;

* Аналіз сутності кредиту припускає розкриття ряду його конкретних характеристик, що показують сутність у цілому. Тому, відповідаючи на питання про те, що представляє сутність кредиту, потрібно розглянути:

· структуру кредиту;

· стадії руху;

· основу.[1]

Кредитні відносини формуються в умовах взаємодії кредитних ресурсів кредитних вкладень. Кредитні ресурси складаються з коштів банків, тимчасово вільних грошових коштів бюджету, підприємств та організацій і населення. Кошти банків складаються з статутного, резервного та спеціального фондів. Кошти банків, тимчасово вільні грошові кошти бюджетних організацій, народного господарства, населення, страхових організацій і ресурси від зовнішньоекономічної діяльності в сукупності становлять позичковий фонд держави.

Залучення кредитних ресурсів для поповнення оборотних коштів збільшує сукупний дохід завдяки віддачі залучення коштів, підвищення ефективності власних оборотних коштів, що дає змогу ефективніше здійснювати свою господарсько- фінансову діяльність.

Кредит сприяє зменшенню часу оборотних коштів підприємств з оборотністю короткострокового кредиту виглядає так:

O =Knd,

де О- сукупна оборотність коштів, розрахованих як відношення обсягу ВВП до середніх залишків оборотних залишків;

K- розмір ВВП на грошову одиницю наданих короткострокових позик;

n - число оборотів короткострокових позичок, обчислених за даними обороту з видачі;

d - частка короткострокових позичок у загальній величині оборотних коштів.

Кредитні вкладення банків - позики, що надають банківські установи підприємствам,організаціям та населенню для виробничого і соціального розвитку. Для характеристики кредитних відносин статистика кредиту використовує показники розміру, складу, динаміки кредитних ресурсів і кредитних вкладень, вивчає взаємозв'язки кредитних вкладень із показниками обсягу виробництва капітальних вкладень, розміру товарно - матеріальних цінностей.[17]

Таблиця 1.1 Напрями аналізу кредитної діяльності базується на принципах кредитування [17]

Принципи	Напрями аналізу
Строковість - позика повинна бути повернута позичальником банку в попередньо обумовлений термін	· Контроль строків повернення позик · Визначення розмірів заборгованості · Порівняння простроченої заборгованості з коштами на рахунок клієнтів · Аналіз оборотних позик
Забезпеченості позик- захист інтересів банку і недопущення збитків від неповернення боргів через неплатоспроможність позичальника	Оцінка кредитоспроможності клієнта
Платності - за користування позикою встановлюється відсоткова плата. Рівень відсоткових ставок, які встановлює комерційний банк, залежно від терміна користування позикою і від ступеня ризику, що виникає у зв'язку з кредитною операцією	· Аналіз складу і динаміки приватних ставок · Аналіз формування прибутку від відсоткових ставок і обсягів позик · Аналіз ролі кредитної діяльності у формуванні прибутку і прибутковості банківської діяльності

Кредитні операції банків здійснюються на основі положення НБУ «Про кредитування » (вересень 1995 р.). До основних принципів кредитування відносять:

- забезпеченість;

- платність, строковість, поверненість;

- цільовий характер.[12]

Для того щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні визначені умови, принаймні, два:

* участники кредитної угоди -- кредитор і позичальник -- повинні виступати як юридично самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, що випливають з економічних зв'язків;

* кредит стає необхідним у тому випадку, якщо відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника.

Для того щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники взаємно виявили цікавість до кредиту, що володіє визначеними якостями. Ці інтереси не є щось суб'єктивне, регульоване в кінцевому рахунку волею учасників виробничих відносин. Всякий інтерес, що породжує дія, обумовлений насамперед об'єктивними процесами, конкретною ситуацією, що робить неминучої виникаючу взаємну зацікавленість. Але існують цілі на які забороняється надавати кредит:

- покриття збитків від господарської діяльності позичальників;

- формування статутних фондів;

- погашення раніше отриманих позик;

- придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;

- без відповідного забезпечення, крім випадків надання бланкових кредитів.[15]

Банки як колективні кредитори зобов'язані проаналізувати можливості видачі позички позичальнику, визначати його реальну кредитоспроможність відповідно до вимог повернення засобів і змістом кредитного договору.

Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику заходу,що кредитує повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення діючих підприємств і їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надається в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об'єктів. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою середньострокових та довгострокових кредитів.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка платоспроможності. Вона проводиться перед укладанням кредитної угоди, тобто перевіряється здатність своєчасно повернути кредит, вивчаються фактори, що можуть вплинути на цей процес.

Аналіз фінансового стану позичальника грунтується на основі розгляду кредитоспроможності позичальника, який виконується за допомогою коефіцієнтів, аналізу грошового потоку та, як результуюча інформація, виводиться рейтингова оцінка фінансової сталості позичальника.

Для економічної оцінки фінансової діяльності, використовують відповідні показники за даними балансу та звіту про фінансові результати та їх використання. На основі наданої звітності, розраховуються такі показники, як: показники платоспроможності, показники фінансової стійкості, показники “солідності” підприємства та ін.[2]

1.2 Функції кредиту

Місце і роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються також передусім що виконуються ним функціями як загального, так і селективного характеру.

Перерозподільна функція. У умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів виступає як своєрідний насос, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності і що направляє їх в інші, що забезпечують, зокрема, більш високий прибуток. Орієнтуючись на диференційований її рівень в різних галузях або регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи. задоволення потреб об'єктів додатку капіталу, що динамічно розвиваються в додаткових фінансових ресурсах. Однак в деяких випадках практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню диспропорцій в структурі ринку. Саме тому одна з найважливіших задач державного регулювання кредитної системи раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів в ті галузі або регіони, прискорений розвиток яких об'єктивно необхідний з позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих суб'єктів господарювання.[6]

Економія витрат звертання. Практична реалізація цієї функції безпосередньо витікає з економічної суті кредиту, джерелом якого виступають в тому числі фінансові ресурси, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Тимчасової розрив між надходженням і витрачанням грошових коштів суб'єктів господарювання може визначити не тільки надлишок, але і нестача фінансових ресурсів. Саме тому так широке поширення отримали позики на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів, що використовуються практично всіма категоріями позичальників і забезпечуючи істотне прискорення оборотність капіталу, а отже, і економію загальних витрат звертання.

Прискорення концентрації капіталу. Процес концентрації капіталу є необхідною умовою стабільності розвитку економіки і пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну допомогу в рішенні цієї задачі надають позикові кошти, що дозволяють істотно розширити масштаб виробництва (або іншої господарської операції) і, таким чином, забезпечити додаткову масу прибутку. Навіть з урахуванням необхідності виділення частини її для розрахунку з кредитором залучення кредитних ресурсів більш виправдане, ніж орієнтація виключно на власні кошти. Слідує, однак, зазначити, що на стадії економічного спаду (і тим більше в умовах переходу до ринкової економіки) дорожнеча цих ресурсів не дозволяє активно використати їх для рішення задачі прискорення концентрації капіталу в більшості сфер господарської діяльності. Проте, функція, що розглядається навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення фінансовими ресурсами відсутніх або надто нерозвинених в період планової економіки сфер діяльності.[8]

Обслуговування товарообороту. У процесі реалізації цієї функції кредит активно впливає на прискорення не тільки товарного, але і грошового обігу, витісняючи з нього, зокрема, готівку. Вводячи в сферу грошового обігу такі інструменти, як векселі, чеки, кредитні картки і т.д., він забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що спрощує і прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому і міжнародному ринках. Найбільш активну, роль в рішенні цієї задачі грають комерційний кредит як необхідний елемент сучасних відносин товарообміну.

Прискорення науково-технічного прогресу. У післявоєнні роки науково-технічний прогрес став визначальним чинником економічного розвитку будь-якої держави і окремого суб'єкта господарювання. Найбільш наочно роль кредиту в його прискоренні може бути відстежена на прикладі процесу фінансування діяльності науково-технічних організацій, специфікою яких завжди був більший, ніж в інших галузях, тимчасової розрив між первинним вкладенням капіталу і реалізацією готової продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів (за винятком що знаходяться на бюджетному фінансуванні) немислиме без використання кредитних ресурсів. Так же необхідний кредит і для здійснення інноваційних процесів в формі безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку фінансуються підприємствами, в тому числі і за рахунок цільових середньо - і довгострокових позик банку.

Нормування кредиту

Одним із засобів подолання несприятливого вибору і морального ризику є нормування кредитів. Позикодавці відмовляють у наданні позик, навіть якщо позичальники готові сплачувати оголошену ставку, а інколи навіть і вищу ставку.

Нормування кредитів має дві формі. Перша застосовується тоді, коли банк відмовляється надати позику на будь-яку силу, навіть за умови, що позичальник погоджується платити вищу процентну ставку. Друга має місце тоді, коли банк готовий надати позику, але обмежує її розмір до суми, яка менша за ту, що хотів би отримати позичальник.

Початково вас може здивувати перший вид нормування кредитів. Зрештою, навіть якщо потенційний позичальник несе ризик несплати по позиці, то чому б банкові не дати йому позику під вищу процентну ставку? Відповідь полягає в тому, що несприятливий вибір дає змогу прийняти таке рішення. Саме ті, що готові платити найвищі процентні ставки, - це індивіди та фірми з найризикованішими інвестиційними проектами. Якщо позичальник здійснює вкрай ризиковане інвестування і досягає успіху, то він стає винятково багатою людиною. З іншого боку, банк не хотів би надавати подібну позику, бо інвестиції пов`язані з великим ризиком, і цілком ймовірно, що не досягне успіху, через що банку не повернуть гроші. Встановлення вищої процентної ставки тільки загострить несприятливий вибір для банку, тобто збільшить можливість того, що банк надає позику з високим ризиком неплатежу по ній. Отже, найкраще для банку взагалі не давати позику під вищу процентну ставку. Замість цього він дотримується першого виду нормування кредитів і відкине надання позики.

Для запобігання морального ризику банки використовують другий вид нормування кредитів. Банки надають позичальникам позики, але не такі великі, як позичальники того хотіли б. Таке нормування кредитів потрібне, тому що проблема морального розвитку загострюється зі збільшенням суми позики, а вигода від уникнення морального ризику значно збільшується. Що більше отримана позика, то більші у вас стимули до тих видів діяльності, що зменшують ймовірність повернення позики. Оскільки більшість позичальників повертає позики, коли сума останніх невеликі, то банки нормують кредити, надаючи позичальникам в кредит суми значно менші за бажані.[9]

2. Форми та види кредиту

Класифікацію кредиту традиційно прийнято здійснювати по декількох базових ознаках, до найважливіших з яких потрібно віднести категорії кредитора і позичальника, а також форму, в якій надається конкретна позика. Виходячи з цього можна виділити наступні шість досить самостійних форм кредиту, кожна з яких в свою чергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.

Банківський кредит. [3]

Одна з найбільш поширених форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно спеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. У ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода. Прибуток за цією формою кредиту поступає у вигляді позикового процента або банківського процента, ставки якої визначається по угоді сторін з урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування. Класифікується по ряду базових ознак табл.1.

Терміни погашення.

* Онкольні позики, що підлягають поверненню в фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора. У цей час вони практично не використовуються не тільки в Росії, але і в більшості інших країн, оскільки вимагають відносно стабільних умов на ринку позикових капіталів і в економіці загалом.

* Короткострокові позики, що надаються, як правило, на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів у позичальника. Сукупність подібних операцій утворить автономний сегмент ринку позикових капіталів грошовий ринок. Середній термін погашення на цей вигляд кредиту звичайно не перевищує шести місяців. Найбільш активно застосовуються короткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в режимі міжбанківського кредитування.

У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що отримали однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітними ознаками:

а) більш короткими термінами, що звичайно не перевищують одного місяця;

б) ставкою процента. Зворотно пропорційної терміну повернення позики;

в) обслуговуванням в основному сфери звертання, оскільки недоступні через ціни для структур виробничого характеру.

* Середньострокові позики, що надаються на термін до одного року (у вітчизняних умовах до трьох-шести місяців) на меті як виробничі, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення отримали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів зі середніми об'ємами необхідних інвестицій.

* Довгострокові позики, що використовуються, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рушення основних коштів, відрізняючись великими об'ємами кредитних ресурсів, що передаються. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності. Особливий розвиток отримали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Середній термін їх погашення звичайно від трьох до п'яти років, але може досягати 25 і більше за років, особливо при отриманні відповідних фінансових гарантій з боку держави.

Спосіб погашення.

* Позики що погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення, оскільки не вимагає використання механізму числення диференційованого процента.

* Позики, що погашаються на виплат протягом всього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, в тому числі в частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як правило, при середньострокових.

Спосіб стягування позикового процента.

* Позики, процент по яких виплачується в момент її загального погашення. Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер.

* Позики, процент по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягом всього терміну дії кредитного договору. Традиційна форма оплати середньо- і довгострокових позик, що має досить диференційований характер в залежності від домовленості сторін (наприклад, по довгострокових позиках виплата процента може починатися як по завершенні першого року користування кредитом, так і через більш тривалий термін).

* Позики, процент по яких утримується банком в момент безпосередньої видачі їх позичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.

Наявність забезпечення

* Довірчі позики, єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньо кредитний договір. У обмеженому об'ємі застосовуються деякими зарубіжними банками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їх повним довір'ям (підкріпленим можливістю безпосередньо контролювати поточний стан розрахункового рахунку позичальника). При середньо- і довгостроковому кредитуванні можуть використовуватися лише як винятку з обов'язковим страхуванням виданої позики, звичайно за рахунок позичальника. У вітчизняній практиці застосовуються комерційними банками лише при кредитуванні власних установ.

Банківський нагляд постійно проводить перевірку правильності операцій із класифікації кредитів, формування та використання резервів на покриття втрат від кредитної діяльності. При виявленні порушень застосовуються санкції відповідно до статті 48 Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Санкції про порушення кредитної дисципліни регламентуються Положенням НБУ «Про кредитування» та статтею 38 Закону України «Про банки та банківську діяльність».[19]

Банки забезпечують постійний контроль за дотриманням постачальниками умов кредитної угоди: цільовим використанням кредиту, своєчасністю та повнотою погашення позик тощо.

В разі порушення умови використання кредиту банк може застосувати до клієнта штрафні санкції:

- якщо кредит виданий за рахунок власних кредитних ресурсів комерційного банку -до 25% від суми кредиту;

- якщо кредит виданий за рахунок залучених ресурсів не менше 25% від суми кредиту.

Забезпечені позики як основний різновид сучасного банківського кредиту, що виражає один з його базових принципів. У ролі забезпечення може виступити будь-яке майно, що належить позичальнику на правах власності, частіше за все нерухомість або цінні папери. При порушенні позичальником своїх зобов'язань це майно переходить у власність банку, який в процесі його реалізації відшкодовує понесені збитки. Розмір позики, що видається, як правило, менше середньориночний вартості запропонованого забезпечення і визначається угодою сторін.

Позики під фінансові гарантії третіх, осіб, реальні вираженням яких служить юридично оформлене зобов'язання з боку гаранта відшкодувати фактично нанесений банку збиток при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. У ролі фінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатнім довір'ям зі стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня, В умовах розвиненої ринкової економіки набули широкого поширення передусім в сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до цього часу мають обмежене застосування через недостатню довіру з боку кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів, особливо муніципального до регіонального рівнів.[20]

Цільове призначення

Позики загального характеру, що використовуються позичальником по своєму розсуду для задоволення будь-яких потреб в фінансових ресурсах. У сучасних умовах мають обмежене застосування в сфері короткострокового кредитування, при середньо- і довгостроковому кредитуванні практично не використовується.

Цільові позики, що передбачають необхідність для позичальника використати виділені банком ресурси виключно для рішення задач, визначених умовами кредитного договору. (наприклад, розрахунку за товари, що придбаваються, виплати заробітної плати персоналу, капітального розвитку і Порушення вказаних зобов'язань, як вже відмічалося в справжньому розділі, спричиняє за собою застосування до позичальника встановлених договором санкцій в формі дострокового відгуку кредиту або збільшення процентної ставки.

Категорії потенційних позичальників

Аграрні позики один з найбільш поширених різновидів кредитних операцій, що визначили появу спеціалізованих кредитних організацій - агробанків. Характерною їх особливістю є чітко виражений сезонних характер, зумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва.

Комерційні позики, що надаються суб'єктам господарювання, що функціонують в сфері торгівлі і послуг. У основному вони мають терміновий характер, задовольняючи потреби в позикових ресурсах в частині, що не покривається комерційним кредитом. Складають основний об'єм кредитних операцій українських банків.

Позики посередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським, маклерським і дилерський фірмам, що здійснюють операції по купівлі-продажу цінних паперів. Характерна особливість цих позик в зарубіжній і російській практиці початкова орієнтованість на обслуговування не інвестиційних. а ігрових (спекулятивних) операцій на фондовому ринку.[27]

Іпотечні позики власникам нерухомості, що надаються як звичайними, так і спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній зарубіжній практиці набули так широкого поширення, що в деяких джерелах виділяються як самостійна форма кредиту. У вітчизняних умовах почали набувати обмеженого поширення лише з 1994 р., що пов'язано з незавершеністю процесу приватизації і відсутністю законодавчих актів, що чітко визначають права власності на основні види нерухомості (передусім на землю).

Міжбанківські позики одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточна ставки по міжбанківських кредитах є найважливішим чинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по інших видах позик, що видаються ім. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального бланка, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.

Комерційний кредит[8]

Одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельне звертання і тим самим активно що сприяла розвитку безготівкового грошового обороту, знаходячи практичне вираження в фінансово-господарських відносинах між юридичними особами в формі реалізації продукції або послуг з відстрочкою платежу. Основна мета цієї форми кредиту прискорення процесу реалізації товарів. а отже, витягання закладеного в них прибутку.

Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов'язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільше поширення отримали дві форми векселя простий вексель, що містить пряме зобов'язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, і перекладний (тратта), представляючи письмовий наказ позичальнику з боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред'явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, регламентуючий порядок оплати продукції, що реалізовується на умовах комерційного кредиту.[22]

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а будь-які юридичні особи, пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів або послуг; надається виключно в товарній формі; позиковий капітал інтегрований з промисловим або торговим, що в сучасних умовах знайшло практичне вираження в створенні фінансових компаній, холдингів і інших аналогічних структур, що включає в себе підприємства різної спеціалізації і напрямів діяльності;

середня вартість комерційного кредиту завжди нижче середньої ставки банківського процента на даний період часу;

при юридичному оформленні операції між кредитором і позичальником плата за цей кредит включається в ціну товару, а не визначається спеціально, наприклад, через фіксований процент від базової суми.

У зарубіжній практиці комерційний кредит набув виключно широкого поширення. Наприклад, в Італії до 85% від суми операцій в оптовій торгівлі здійснюються на умовах комерційного кредиту, причому середній термін по ньому складає біля 60 днів, що істотно перевищує термін фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:

1. кредит з фіксованим терміном погашення;

2. кредит з поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених на виплат товарів;

3. кредитування по відкритому рахунку, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення заборгованості по попередньому постачанню.[28 ]

Споживчий кредит

Головна відмітна його ознака цільова форма кредитування фізичних осіб. У ролі кредитора можуть виступати як спеціалізовані кредитні організації, так і будь-які юридичні особи, що здійснюють реалізацію товарів або послуг. У грошовій формі надається як банківська позика фізичній особі для придбання нерухомості, оплати лікування, що дорого коштує і т.п., в товарного в процесі роздрібного продажу товарів з відстрочкою платежу.[25]

Державний кредит

Суб'єктами при держкредиті виступають юридичні особи, фізичні особи і держава. Держава розміщує свої облігації і інші цінні папери серед державних, кооперативних і поодиноких підприємств, організацій, заснувань, а також населення. Державний кредит ділиться на види: по місцю розміщення - внутрішній і зовнішній; по термінам - короткострокові, до року, довгострокові; по доходності - виграшні або відсоткові.[1]

Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк проводить кредитування:

конкретних галузей або регіонів, що випробовують особливу потребу в фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позики комерційних банків не можуть бути залучені внаслідок дії чинників кон'юнктурного характеру;

комерційних банків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

У ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів.

Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держава виступає позичальником коштів.

Потрібно зазначити, що в умовах перехідного періоду він повинен використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів, але і ефективного інструмента централізованого кредитного регулювання економіки.[29]

Міжнародний кредит

Розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР і ін.), уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах з участю держав загалом і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, у зовнішньоторговельній діяльності і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортеру). Класифікується по декількох базових ознаках:

по характеру кредитів міждержавний, приватний;

за формою державний, банківський, комерційний;

по місцю в системі зовнішньої торгівлі кредитування експорту, кредитування імпорту.

Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічна захищеність в формі приватного страхування і державних гарантій.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати таким чином:[9]

- по джерелах внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;

- по джерелах комерційні (безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею і послугами), фінансові (на прямі капіталовкладення, будівництво об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію), проміжні (для обслуговування змішаних форм виклику капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт "інжиніринг"); - по видах товарні (що надаються експортерами імпортерам), валютні (що надаються банками в грошовій формі);

- по валюті позики у валюті країни-боржника, у валюті країни-кредитра, у валюті третьої країни, в міжнародній рахунковій грошовій одиниці (ЕКЮ, ЄВРО і ін.);

- по термінах надтермінові (добові, тижневі, до трьох місяців), короткострокові (до одного року), середньострокові (від року до п'яти років), довгострокові (понад п'яти років). При пролонгації (продовженні) короткострокових і середньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з державною гарантією;

- по забезпеченості забезпечення (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю і ін.), бланкові під зобов'язання боржника (соло-вексель з одним підписом);

- з точки зору надання готівкові (що зараховуються на рахунок і розпорядження боржника), акцептні (при акцепті витрати імпортером або банком), депозитні сертифікати, облігаційні позики, консорціальні кредити.[9]

Лихварський кредит[8]

Специфічна форма кредиту. У зарубіжних джерелах розглядається лише в історичному плані, але в сучасних російських умовах набув певного поширення. Як сукупність кредитних відносин для більшості країн в цей час має однозначно нелегальний характер, тобто прямо заборонених чинним законодавством. На практиці лихварський кредит реалізовується шляхом видачі позик фізичними особами, а також господарюючими суб'єктами, що не мають відповідної ліцензії від центрального банку. Характеризується надвисокими ставками позикового процента (до 120 180% по позиках, що видаються у конвертованій валюті) і часто кримінальними методами стягнення з неплатника. По мірі розвитку інфраструктури національної кредитної системи і забезпечення доступності кредитних ресурсів для всіх категорій потенційних позичальників лихварський кредит зникає з ринку позикових капіталів.

На ринку реалізовуються в основному наступні форми кредиту:

а) комерційний;

б) банківський;

в) споживчий;

г) іпотечний;

д) державний;

е) міжнародний.

Вони відрізняються один від одного складом учасників, об'єктом позик, динамікою, величиною процента, сферою функціонування і

Міжбанківський кредит[7]

Такий кредит надається банками один одному, коли у одних виникають вільні ресурси, а у інших їх немає.

Міжгосподарський кредит

Це відносно нова форма кредиту, тут суб'єктами кредитних відносин виступають різні підприємства і організації, що дають кошти у позику один одному. Він має схожість з комерційним кредитом, однак на відміну від останнього, що носить головним чином товарний характер, коли продаються товари з розстрочкою платежу, міжгосподарський кредит має на увазі надання грошових коштів у позику. Такі позики підприємства можуть отримати при тимчасових фінансових ускладненнях, для виконання спільних програм, при наданні фінансовою допомоги корпораціям своїм підприємствам і т.д.[7]

Іпотечний кредит[9]

Іпотечний кредит-це особливий вид кредитних відносин з приводу надання кредитів під заставу виключно нерухомого майна( на придбання або будівництво житла, або купівлю землі). Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Кредит видається також на виплат. Позичальники іпотечних кредитів можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, що згідні надавати під заставу їх власні об'єкти іпотеки на правах позичальника. [9]

Об'єктами іпотеки при наданні кредитів можуть бути: житлові будинки, виробничі будівлі та споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не фігурують як об'єкти застави в інших чинних кредитних договорах.

При іпотечному кредитуванні на об'єктах застави складається закладна, яка в подальшому може виступати об'єктом купівлі - продажу. Іпотечні кредити мають довготерміновий характер.

Найбільш високий рівень розвитку іпотечного кредиту в США, Канаді, Англії. Процент по кредиту коливається в залежності від в залежності від економічної коньюктури від 15 до 30 і більш.

Овердрафтне кредитування

Овердрафт - це короткотерміновий кредит, що надається банком понад залишок коштів клієнта на поточному рахунку в межах обумовленої суми. Клієнту встановлюється ліміт негативного залишку на рахунку, в межах якого він самостійно визначає необхідність у додатковому короткостроковому фінансуванні і торимує кредитні кошти, надаючи в банк платіжні документи.

Погашення кредиту і відсотків за його користування проводиться банком автоматично, за рахунок надходжень на рахунок клієнта.[21]

Кредитні спілки

Кредитні спілки- це малі кооперативні позичкові інститути, організовані явною групою людей. Ці спілки реєструються або штатами, або федеральним урядом, але понад половини зареєстровані федеральним урядом. Національне управління кредитних спілок дозволяє і регулює діяльність федеральних і кредитних спілок шляхом встановлення вимог до мінімального розміру їхнього капіталу, вимог періодичної звітності і перевірки діяльності кредитних спілок.[7]

Федеральне страхування депозитів (до $100 000) забезпечується кредитним спілкам, зареєстрованими як штатами так і філіалом Національного управління кредитних спілок. Оскільки більшість позик кредитних спілок є споживчими позиками з досить короткими строками погашення, то кредитні спілки не відчули фінансових труднощів, з якими недавно зіткнулися ощадні та позикові асоціації і взаємні ощадні банки.

Позаяк члени кредитних спілок мають спільні інтереси, то ці спілки, як правило, досить малі. Більшість з них володіє активами на суму до $10 млн.

Кредитні союзи

Кредитні союзи найбільш розвинені в США, Англії, Канаді і призначені в основному для обслуговування фізичних осіб, об'єднаних по професійній і релігійній ознаках. Вони організовані, як правило, на кооперативних початках. Пасивні операції їх формуються за рахунок пайових внесків в формі купівлі особливих акцій, а також кредитів банків. По пайових внесках союзи виплачують процент. Активні операції складаються в основному шляхом надання короткострокових позик на купівлю автомобіля, ремонт будинку і т.д. ці кредити складають біля 90% всіх активів, їх частина, що залишилася формується за рахунок вкладень в різні цінні папери як, приватні, так і державні.[9]

Кредитні союзи в основному спеціалізуються на обслуговуванні малозабезпечених верств населення. Велика кількість потребуючих фінансової допомоги обумовило досить швидке зростання кількості кредитних союзів і істотне розширення їх операцій. останнім часом ця форма кредитно-фінансових установ розвивається також в країнах СНД в тому числі і в Україні.

У світовій банківській практиці використовуються й інші критерії класифікації кредитів. Зокрема, кредити можуть поділятися на позички, видавані в національній і іноземній валюті, юридичним і фізичним особам і ін.[4]

Вид кредиту - це більш детальна його характеристика по організаційно-економічних ознаках, використовувана для класифікації кредитів. Єдиних світових стандартів при їхній класифікації не існує.

Кредит підрозділяється на види й у залежності від їхньої галузевої спрямованості. Коли кредит обслуговує потреби промислових підприємств, то це промисловий кредит. Буває також сільськогосподарський, торговий кредит. Галузева спрямованість кредиту часто знаходить своє втілення в державній статистиці ряду країн (окремо виділяються кредити промисловості, торгівлі, сільському господарству і т.д. ). По галузях поділяють кредити й окремі комерційні банки.[5]

Кожен вид кредиту характеризує певну грань його внутрішнього змісту, а в сукупності види кредитів дають чітке уявлення про структуру кредиту і його рух у межах товарної і грошової форм.

Узагальнену класифікацію кредитів наведено в табл. 2.[ 8]

Наведена класифікація не є вичерпною, оскільки кредити можна класифікувати і за іншими параметрами та ознаками.

За характером та способом сплати відсотків виділяють позики з:

- фіксованою відсотковою ставкою;

- плаваючою відсотковою ставкою;

- сплатою відсотків одночасно з отриманими позиченими коштами(дисконтний кредит);

- сплатою відсотків у мірі використання позичених коштів(звичайні позики).

За методами надання розрізняють:

- позики, які надано у разовому порядку;

- позики, які надано відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантовані кредити.

Для аналізу кредитної діяльності кредити поділяють за:

- позичальниками;

- строками надання кредитів;

- ступенем ризику;

- наявністю і характером забезпечення позики;

- об'єктами кредитування (види кредитів за наведеними ознаками див. табл. 3).

Класифікація кредиту обумовлена також об'єктами кредитування. Об'єкт виражає те, що протистоїть кредиту. Найчастіше кредит використовується для придбання різних товарів (у промисловості - сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, тара та ін.).

У торгівлі - товари різноманітного асортименту, у населення - товари тривалого користування) і тут кредиту протистоять різні товарно-матеріальні цінності. У ряді випадків позичка видається для здійснення різних виробничих витрат. Наприклад, у сільському господарстві кредит у більшій частині направляється на витрати по рослинництву і тваринництву, у промисловості - на сезонні витрати (ремонт, підготовку до нового сезону виробництва сільськогосподарських продуктів і ін.).[19]

Об'єкт кредитування може мати матеріально-речовинну форму і не мати її. Позичальник бере позичку необов'язково для нагромадження необхідних йому товарно-матеріальних цінностей. Кредиту тому необов'язково будуть протистояти конкретні види матеріалів. Позичка досить часто береться під розрив у платіжному обороті, коли в підприємства тимчасово відсутні вільні кошти , але виникають зобов'язання по різноманітних видах поточних платежів. Це можуть бути потреби, зв'язані з необхідністю платежів по виплаті заробітної плати персоналу підприємства, різних податків у федеральний чи місцевий бюджети, по внесках по страхуванню майна й ін. У цьому випадку кредит покриває недолік коштів чи розриви в платіжному обороті.

Класифікація кредиту по видах залежить і від його забезпеченості. Звичайно забезпеченість розрізняють по характеру, ступеню (повноті) і формам. По характеру забезпечення виділяють позички, що мають пряме і непряме забезпечення. Пряме забезпечення містять, наприклад, позички, видані під конкретний матеріальний об'єкт, на покупку конкретних видів товарно-матеріальних цінностей. Непряме забезпечення можуть мати, наприклад, позички, видані на покриття розриву в платіжному обороті, Хоча позичка і видається на покриття платіжних зобов'язань позичальника, прямої оплати товарно-матеріальних цінностей, що прямо протистояли б кредиту, може не бути, однак виявляється непряме матеріальне забезпечення у формі товарних запасів, створених за рахунок власних грошових джерел.

По ступені забезпеченості можна виділити кредити з повним (достатнім), неповним (недостатнім) забезпеченням і без забезпечення. Повне забезпечення мається в тому випадку, якщо розмір забезпечення дорівнює чи вище розміру пропонуємого кредиту. Неповне забезпечення виникає тоді, коли його вартість менше розміру кредиту. Кредит може і не мати забезпечення. Такий кредит називають бланковим. Найчастіше він надається при наявності достатньої довіри банку до позичальника, упевненості банку в поверненні засобів, наданих позичальнику в тимчасове користування.

Забезпечення кредиту можна розглядати не тільки з позиції протистояння йому визначеної маси вартостей, ліквідних товарно-матеріальних запасів, але і визначених зовнішніх гарантій. Крім звичайної застави товарно-матеріальних цінностей, майна, що належить позичальнику, у групу забезпечення повернення кредиту входять різного роду гарантії, поручительства третіх сторін, страхування й ін.

При класифікації кредиту в залежності від терміновості кредитування виділяють короткострокові, середньострокові і довгострокові позички.

Короткострокові позички обслуговують поточні потреби позичальника, зв'язані з рухом оборотного капіталу. Короткостроковими позичками вважаються такі позички, термін повернення яких за міжнародними стандартами не виходить за межі одного року. Однак на практиці їхній термін може бути неоднаковий. Це визначається економічними умовами, ступенем інфляції. Так, в Україні 90-х рр. у силу значних інфляційних процесів до короткострокових позичок найчастіше відносили позички з терміном до трьох-шести місяців.

Середньострокові і довгострокові кредити обслуговують довгострокові потреби, обумовлені необхідністю модернізації виробництва, здійснення капітальних витрат по розширенню виробництва.

Устояного стандартного терміну як критерію віднесення кредиту до розряду середньострокових чи довгострокових позичок поки немає. У США, наприклад, середньостроковими позичками є такі позички, термін погашення яких не виходить за межі восьми років, у Німеччині - до шести років. Немає однаковості й у розмірі терміну по довгострокових позичках.

В Україні до середньострокових позичок відносили позички з терміном погашення від шести до дванадцяти місяців, до довгострокових - кредити, термін оплати яких виходив за межі року. Розподіл кредитів по їхній тривалості функціонування в господарстві позичальника було виправданим, тому що в умовах знецінення грошей навіть короткочасне їхнє перебування в господарстві позичальника могло привести до втрати схоронності капіталу. Сильна інфляція трансформувала представлення про термін кредитування, змінювала критерії терміновості кредитування позичальників.

Кредит можна класифікувати по видах і в залежності від платності за його використання. Тут виділяють платний і безкоштовний, дорогий і дешевий кредити. За основу такого розподілу береться розмір процентної ставки, установлений за користування позичкою.

У сучасному господарстві кредит функціонує як капітал. Це означає, що кредитор передає позичену вартість не як суму грошей, а як самозростаючу вартість, що повертається йому зі збільшенням у виді позичкового відсотка. Позичальник же отримані засоби повинний використовувати таким чином, щоб з їх допомогою можна було не тільки забезпечити безперервність виробництва, але і створити нову вартість, достатню, щоб розрахуватися з кредитором- повернути йому спочатку авансовану суму і сплатити позичковий відсоток. Саме тому кредит як вартісна категорія носить платний характер.

Проте як у древньої, так і в сучасній історії існує і безкоштовний кредит у дуже обмежених розмірах. Найчастіше в сучасному господарстві він застосовується при кредитуванні інсайдерів (співробітників банку), при особистих (дружніх) формах кредиту й ін.

При товарному кредиті (у формі векселів) відстрочка платежу також не супроводжується стягненням відсотка. Разом з тим хоча прямо тут плата за кредит і не виявляє себе, однак побічно відсоток входить у ціну того продукту, по якому була зроблена відстрочка його оплати.

У рамках платності за кредит застосовується поняття дорогого і дешевого кредиту.

Поняття дорогого кредиту зв'язано зі стягненням процентної ставки, розмір якої вище його ринкового рівня. Як правило, така ставка встановлена по кредитах, що має підвищений ризик неповернення позички (через низький клас кредитоспроможності позичальника, сумнівного забезпечення й ін.). Інші кредити (з підвищеною процентною ставкою) застосовуються також як своєрідна санкція за несвоєчасне повернення позички, а також порушення, що суперечать кредитному договору з клієнтом.

Найчастіше розмір платності кредитор диференціює в залежності від терміну кредиту, якості забезпечення, платоспроможності позичальника. Платність міняється з урахуванням економічного циклу - підйому, чи депресії економічної кризи.