Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи моніторингу касових операцій

1.1 Сутнісна характеристика касових операцій банків

1.2 Особливості обліку касових операцій

Розділ 2. Механізм боротьби з “відмивання” грошей у фінансовому секторі економіки

2.1 Аналіз “відмивання” грошей з залученням банківського сектора

2.2 Механізм ідентифікації фінансових установ з “відмивання” грошей

Розділ 3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку фінансового моніторингу розрахунково-касових операцій в банку

3.1 Вивчення світового досвіду боротьби з “відмивання” грошей в банківському секторі

3.2 Перспективи розвитку фінансового моніторингу розрахунково-касових операцій в банку

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Організовуючи боротьбу з "відмиванням" грошей у банківському секторі вітчизняної економіки, слід усвідомлювати, що банк -- абсолютно приватна особа, організована на гроші приватних інвесторів, основною метою існування якої с отримання прибутку. Водночас на нього покладається суспільне корисна, більш того -- правоохоронна функція. Виконувати цю функцію ефективно банк буде лише у тому випадку, якщо обслуговування недобросовісного клієнта перестане бути вигідним. Саме настільки, наскільки це буде невигідним, процедури виявлення і відсіву недобросовісної клієнтури будуть якісними. Дзеркалом якості таких процедур і буде якість інформації, що надасться уповноваженому органу.

Для створення дійової системи банківського контролю за недопущенням "підмітання" грошей необхідно здійснити технічне переозброєння, зайнятися перепідготовкою технічного персоналу, у стислі строки внести в банківські автоматизовані системи доповнення щодо:

створення системи моніторингу трансакцій, що підпадають під визначення підозрілих;

впровадження системи звітів для контролюючих органів щодо виявлених випадків підозрілих операцій;

створення окремих автоматизованих робочих місць для перевіряючих;

включення у системи нових елементів: довідника по державах, щодо яких є відомості про незаконне виробництво наркотичних засобів, а також в яких розкриття чи надання інформації при здійсненні фінансових операцій с незаконним.

Проте слід зазначити, що існують і супротивники втягування банківських установ у боротьбу з "відмиванням" грошей. Вони висувають такі аргументи. Боротьба з "відмиванням" покладається, в основному, на фінансові інститути примушенням їх до виконання невластивих функцій. Адже контрольні та облікові заходи у рамках боротьби з "відмиванням" грошей за своєю природою відрізняються від комерційного обліку і аудиту, що виконуються фінансовими установами на підставі своєї основної діяльності. Банкам слід стежити за виконанням клієнтами своїх зобов'язань, а не за самими клієнтами. Відповідно з такими заходами пов'язані додаткові видатки, і чималі, які фінансові інститути змушені "розмазувати" по своїх клієнтах, тобто практично по всьому національному господарству.

Метою даної курсової роботи є обґрунтування фінансового моніторингу розрахунково - касових операцій.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

охарактеризувати касові операції банку;

виявити особливості обліку касових операцій;

проаналізувати “відмивання” грошей з залученням банківського сектора;

Вивчити світовий досвід боротьби з “відмивання” грошей в банківському секторі.

Над даною проблемою працювало багато науковців, а саме: Барановський А., Власик Н., Соколовська В. Та інші.

Розділ 1. Теоретичні основи моніторингу касових операцій

1.1 Сутнісна характеристика касових операцій банків

Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийняття та видачі грошей, їх перерахування, упакування, зберігання та обліку.

Для прийому, зберігання і видачі грошей та цінностей кожна установа банку має касовий відділ (операційну

За охорону грошей та матеріальних цінностей відповідальними особами є керівник банку, головний бухгалтер і завідувач каси. З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність.

Нормальна робота касира неможлива без знання ним загальних правил касової роботи. Ці правила передбачають:

* касові приміщення в установах банку мають бути ізольовані й обладнані таким чином, щоб можливість спостереження і вивчення сторонніми особами розміщення грошових сховищ була виключена;

* протягом робочого дня двері в касові приміщення повинні зачинятися з внутрішнього боку;

* особи, які відповідають за збереження матеріальних цінностей, повинні мати можливість візуально контролювати роботу касирів;

* кабіни операційних кас мають бути обладнані відповідним чином;

* у столах касирів ящики повинні мати замки з індивідуальними секретами, а столи в касах перерахунку повинні бути зі спеціальними перегородками між робочими місцями касирів;

* для зберігання грошових коштів і цінностей касири повинні використовувати сейфи або металеві шафи;

* перерахунок грошових білетів і монет повинен проводитись із використанням грошово-лічильних машин;

* касирам заборонено, при тимчасовій відсутності на робочому місці, залишати у відкритому вигляді, не закритими у сейфи готівку, цінності, печатки, штампи, ключі від грошових сховищ тощо. Також забороняється залишати ключі в замках дверей грошових сховищ і сейфів;

* верхній одяг, їжа та власні гроші касирів повинні зберігатися в спеціально відведеній кімнаті поза

"приміщенням каси;

* касир повинен мати в наявності зразки підписів працівників, які уповноважені підписувати при-хідні та видаткові касові документи, а бухгалтерські працівники -- зразки підписів касирів;

* мають бути вивішені правила перевірки платіжності грошових знаків.

Вхід у касу, крім працівників каси, дозволяється: керівникові банку, головному бухгалтеру та їх заступникам. Інші особи допускаються в касу за разовими перепустками, які видають з дозволу керівника банку.

При обслуговуванні рахунків юридичних та фізичних осіб банки здійснюють:

* видаткові касові операції;

* прихідні касові операції.

Видача грошей із кас банку здійснюється видатковими касами й оформляється грошовими чеками та видатковими касовими ордерами. При проведенні видаткових касових операцій завідувач каси видає в підзвіт касирам необхідну суму розмінних монет і банкнот під розписку касира в спеціальній книзі прийнятих і виданих грошей.

Представники підприємств для одержання готівки пред'являють операційним працівникам грошові чеки. Видача готівки фізичним особам проводиться за видатковими касовими ордерами або чеками. Операційний працівник перевіряє правильність оформлення видаткових касових документів і наявність коштів на рахунку клієнта. Чеки на одержання готівки юридичними особами додатково перевіряються контролером, який дає дозвіл на їх оплату. Операційний працівник після перевірки документів видає особі, яка отримує готівку, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або талон від касового ордера.

Одержавши видатковий документ, касир зобов'язаний:

* перевірити наявність підписів посадових осіб банку та їх відповідність зразкам;

* порівняти суму, яка проставлена цифрами і суму, вказану літерами;

* перевірити наявність на документі розписки щодо одержання грошей і даних паспорта або іншого документа, що засвідчує особу;

* викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати у нього суму грошей, яку він одержує;

* звірити номер контрольної марки або талона з номером на видатковому документі і приклеїти контрольну марку до чека чи талон до ордера;

* підготувати суму готівки і видати їх одержувачеві;

* підписати видатковий документ.

У кінці операційного дня касир підраховує підсумок і з метою контролю за схоронністю грошових коштів:

* звіряє суму прийнятих підзвіт коштів і суму видаткових документів із запасом готівки;

* складає звітну довідку відповідної форми і підпису є її;

* наведені в довідці касові обороти звіряє із записами в касових журналах операційних працівників. Касир підписується в касовому журналі, а операційні працівники -- у довідці.

Залишок грошей і видаткові касові документи разом зі звітною довідкою касир здає під розписку в спеціальній книзі завідувачеві каси, який перевіряє довідку і направляє її'в документи дня.

Прийом готівки здійснюється прихідними касами. Прихідні касові документи виписують в одному або удвох примірниках (під копірку). Записи сум у документах ведуться з великої літери обов'язково з початку рядка, чітко, без скорочень, вільне місце прокреслюється. В ордерах, оголошеннях, квитанціях, повідомленнях виправлення не дозволяються.

Прихідні каси приймають і перераховують готівку протягом операційного часу. Приймання готівки проводиться за такими документами:

* від підприємств, об'єднань, організацій, установ для сплати будь-яких платежів - за оголошеннями на внесення готівки з видачею квитанції;

* при внесенні громадянами грошей на вклади також за оголошеннями на внесення готівки або за прихідними ордерами;

* внески для зарахування на рахунки різних громадських фондів - за оголошеннями на внесення готівки, на якому, крім підпису відповідального виконавця, повинна бути віза головного бухгалтера (його заступника) або начальника операційного відділу установи банку;

* платежі від населення - за повідомленням щодо внесення платежів з видачею квитанції;

* усі інші надходження грошей, у тому числі і від працівників банку - за прихідними касовими ордерами з видачею підписаних касиром копій прихідних касових ордерів з відбитком штампа касира.

При внесенні грошей прихідні касові документи перевіряють! оформляють відповідальні працівники згідно з вказівками щодо ведення бухгалтерського обліку. Після цього документи передаються до каси. У деяких випадках документи до каси надходять безпосередньо від клієнтів.

Касир, що одержав прихідні касові документи, зобов'язаний:

* перевірити наявність підписів операційних працівників і тотожність цих підписів зразкам;

* звірити відповідність вказаних у документах сум цифрами і літерами;

* викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти від неї гроші з поаркушним перерахуванням.

Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома прихідними документами для зарахування на різні рахунки, касир приймає гроші за кожним документом окремо. Всі прийняті раніше гроші мають зберігатися в шухлядах столу або в металевих шафах, сейфах, які повинні замикатися. Робоче місце касира повинно бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за прийманням грошей.

Після прийняття грошей касир звіряє суму, вказану в прихідному документі, зі сумою, фактично виявленою при перерахуванні. При відповідності сум касир підписує оголошення, квитанцію та ордер до неї (або інший при-хідний касовий документ), ставить на квитанції печатку і віддає її особі, яка внесла гроші. Ордер до оголошення касир надсилає відповідальному працівнику, який веде касовий журнал, а оголошення залишає в себе.

Якщо в клієнта, що здає готівку, встановлено розбіжності між сумою готівки і сумою, вказаною в документі, а також при виявленні неплатіжних і фальшивих грошей, йому пропонується переписати документ. Первинний документ касир перекреслює і на звороті квитанції до цього документа проставляє фактично прийняту суму грошей і підписує квитанцію. Оголошення, квитанція та ордер передаються операційному працівнику, який викреслює попередньо вказану суму і записує нову суму внеску, оформляє знов одержані документи і надсилає їх до каси.

У разі виявлення фальшивих грошей касир повинен терміново доповісти про це керівнику установи банку для вжиття необхідних заходів з обов'язковим повідомленням правоохоронних органів.

Наприкінці операційного дня на підставі документів касир складає довідку касира прихідної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси, і звіряє суму за довідкою зі сумою прийнятих ним грошей. Правильність даних довідки підтверджується підписами касира в касових журналах і операційних працівників - на довідці касира.

При децентралізованому веденні прихідного касового журналу ця довідка складається в розрізі бригад або операційних працівників.

Прийняті протягом операційного дня гроші касир формує в установленому порядку і разом з прихідними документами та довідкою касира прихідної каси здає завідувачеві каси під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).

Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість прихідних документів з довідкою касира і підписує довідку.

Для організації прийому готівки після завершення операцій дня в усіх банках працюють вечірні каси. Видаткових операцій вечірні каси не проводять, а прийняті гроші зараховуються на рахунки власників не пізніше наступного дня.

Операції у вечірній касі здійснюють касир і бухгалтер-контролер, який перевіряє прихідні документи, підписує їх, а потім передає касирові. Касир на прийнятих документах проставляє штамп «Вечірня каса». У вечірній касі працівники заповнюють касовий журнал, і всі прихідні документи та прийняті суми звіряються із записами в цьому журналі. Гроші, прихідні документи, касовий журнал і печатка зберігаються у сейфі, який здається під охорону.

Уранці наступного робочого дня працівники вечірньої каси приймають сейф від охорони (під розписку в контрольному журналі), здають гроші і прихідні документи завідувачеві каси під розписку в касовому журналі. Касовий журнал після цього передається головному бухгалтеру разом із прихідними документами для контролю і підпису. Ордери до прихідних документів передаються в операційний відділ для зарахування коштів на рахунки.

При здійсненні у вечірніх касах операцій без бух-галтера-контролера касир приймає гроші з використанням контрольно-касового апарата.

Працівники вечірньої каси приймають також сумки (мішки) з готівкою від інкасаторів. В установах банків, що приймають кошти від інкасаторів, організовуються каси перерахування. Працівники каси, перераховуючи готівку, повинні дотримуватися спеціальних правил, що встановлені відповідною інструкцією НБУ. Перераховані в цій касі кошти зараховуються на рахунки клієнтів і передаються в комору.

1.2 Особливості обліку касових операцій

Коли ми говоримо про банкноти і монети, то маємо на увазі їх фізичну наявність. Це єдиний вид активу, який я не вимагає додаткових оцінок. Це платіжний засіб, який юридичне визнаний.

Проблеми обліку грошових коштів пов'язані з моментом визнання готівкових коштів у фінансовій звітності. Цією межею є випуск грошей в обіг. З цього моменту гроші відображаються у фінансовій звітності.

Згідно з МСБО, у балансі банку буде показано загальну суму банкнот і монет, незалежно від того, в якій валюті фізично вони є в його розпорядженні на даний момент. Система обліку має бути організована таким чином, щоб у будь-який момент можна було перевірити наявність грошової готівки.

Проблема оцінки - ще одне важливе питання. Землі, споруди, цінні папери, інвентар - усе існує в матеріальному виразі, а потім оцінюється. Гривня - єдиний вид активу, який не оцінюється.

Щодо інвалюти, то проблема полягає в контролі за її схоронністю, а потім конвертації в гривню для відображення в балансі банку. Прибутки або збитки при зміні курсу відносяться банками на рахунок переоцінки в класі «Доходи банку». За видами валюта обліковується в аналітичному обліку, а за місцезнаходженням - у синтетичному.

Для фінансової звітності не є важливим місцезнаходження грошей, але дуже важливо при проведенні аналізу, визначенні ліквідності мати дані про наявність грошових коштів окремо:

* у національній валюті;

* у вільно конвертованій валюті;

* у неконвертованій валюті.

Грошові кошти - це найліквідніші активи, які постійно перебувають в обігу. Правильне відображення грошових коштів у фінансовій звітності має велике значення для осіб, які приймають рішення на підставі інформації, що в ній наводиться.

Готівкові кошти в Плані рахунків інших банків обліковуються на рахунках 10-го розділу.

Рахунки групи № 100 «Банкноти і монети» призначені для обліку готівки в національній та іноземній валютах. Дорожні чеки обліковуються за рахунками групи № 101 «Дорожні чеки». Усі інші цінності, які є на зберіганні в касі банку (акцизні марки, розрахункові чеки тощо), обліковуються на позабалансових рахунках.

При надходженні готівкових коштів у касу банку збільшується актив балансу, тому всі прихідні касові операції записуються в дебет рахунків 10-го розділу «Готівкові кошти-». І навпаки, при видачі готівки актив балансу зменшується, тому видаткові касові операції записуються за кредитом рахунків даного розділу.

Наприклад, за дебетом рахунку № 1001 «Банкноти і монети в касі банку» проводяться суми готівки, що вносяться в операційну касу для зарахування на рахунки банку та його клієнтів; суми обмінених пошкоджених банкнот, дефектних монет, отриманих від клієтів банку; суми готівки, яка отримана з установ Національного банку України та з підвідомчих установ банку, суми готівки, які надходять з обмінних пунктів; залишок готівки з банко-мата і т. п. Типове проведення на прихідні касові операції буде таким:

За кредитом рахунку № 1001 «Банкноти і монети в касі банку» проводиться сума готівки, що видається клієнтам банку, сума готівки, що відсилається в установи НБУ та до підвідомчих установ банку; сума готівки, що видається обмінному пункту, до банкомата, підзвіт і т. п.

Ці правила обліку можна використати і для відображення касових операцій на інших рахунках 10-го розділу «Готівкові гроші».

Неможливо розглянути організацію і облік усіх касових операцій банку. З ними ми будемо стикатися і в наступних розділах цієї книги. Зараз спинимося тільки на деяких, які є найбільш типовими для банків.

Розглянемо облік однієї з операцій щодо касового обслуговування населення - приймання готівкових платежів від населення. Банк виступає посередником між клієнтом - фізичною особою та організацією, на користь якої приймаються платежі. Комісійна винагорода сплачується клієнтами одночасно з внесенням платежу або утримується з прийнятої суми при перерахуванні отримувачеві.

Рахунок для обліку прийнятих платежів від населення: рахунку № 2902, за дебетом рахунку проводяться суми, що перераховуються за призначенням на відповідні рахунки отримувачів коштів.

Приймання платежів проводиться за повідомленнями або за прихідними документами (ПД).

Багато банків в Україні розпочали створення мережі банкоматів.

Фізичні особи можуть отримувати готівкові кошти в банкоматах за допомогою платіжних карток.

Час запуску банкомата повинен збігатися з часом початку роботи банківської установи, до складу якої входить сервер банкоматів. Банкомати можуть виконувати цілодобову роботу в разі забезпечення необхідних умов щодо зберігання грошових цінностей, дотримання безпеки зберігання та за наявності відповідного сертифіката.

Облік готівки в національній та іноземній валютах у банкоматах банку або його підвідомчих установ ведеться на рахунку № 1004 «Банкноти і монети в банкоматах».

Розглянемо зміст кожної з трьох фаз здійснення операцій з обслуговування фізичних осіб банкоматами.

Кожний факт видання готівкових коштів держателю платіжної картки супроводжується видруком ордера встановленої форми. Процес роботи банкомата протоколюється на вмонтованому в ньому накопичувачі у вигляді операційних журналів роботи. Сервер банківської установи, що здійснює проведення за усіма банкоматами, друкує витяги з особових рахунків банкоматів.

Збирання грошового виторгу на підприємствах і в організаціях організується апаратом інкасації Національ-_я ного банку на підставі тристоронніх угод між суб'єктом господарської діяльності, апаратом інкасації Національного банку та установою комерційного банку. У разі потреби установи комерційних банків можуть здійснювати інкасацію грошового виторгу власними силами з дозволу Національного банку України на підставі двосторонніх угод.

Список підприємств, організацій і установ, грошовий виторг яких збирають інкасатори, ведеться у відділі інкасації. На кожне підприємство щомісяця складається явочна картка із присвоєнням їй номера. Кожному підприємству видається необхідна кількість інкасаторських сумок.

Начальник відділу інкасації складає схему маршрутів і графіки збирання грошового виторгу. На кожний маршрут призначається бригада. Один із членів бригади призначається старшим бригади, другий -- збирачем.

Матеріальна відповідальність за схоронність грошового виторгу при інкасації та перевезенні цінностей покладається на всю бригаду.

Про загальну суму грошового виторгу, зданого інкасаторами, начальник відділу інкасації складає довідку і передає її головному бухгалтерові банку.

Облік інкасованого грошового виторгу підлягає зарахуванню на поточні рахунки клієнтів і обліковується на рахунку № 1005 «Банкноти і монети, інкасовані до перерахування». Рахунок використовується як транзитний.

Для перевезення цінностей і документів до сховищ; установ банків за підзвітними філіями (агентствами, касами безбалансових відділень, обмінними пунктами) закріплюється необхідна кількість інкасаторських сумок.

Для доставки в установу банку сумок з надлишками " готівки завідувач філії (агентства, каси безбалансового відділення, обмінного пункту) виписує на кожну сумку супровідну відомість до сумки з цінностями і два перших примірники супровідних відомостей до них видає інкаса-торові-збирачу. Третій примірник супровідної відомості з розпискою на ньому інкасатора залишається у філії, потім пересилається у складі денного звіту в установу банку. Замість одержаних сумок з цінностями інкасатор передає працівникам філії (агентства, каси) порожні сумки.

Перші примірники маршрутних листів з розписками інкасаторів брошуруються в окрему справу, яка зберігається у завідувача філії, агентства, каси протягом одного року.

Доставка підкріплення готівкою установами банків своїм філіям (агентствам, касам) проводиться власними силами або інкасаторами Національного банку в інкасаторських сумках.

Підготовка підкріплення готівкою проводиться касовим працівником установи банку на підставі вимоги (заявки) філії (агентства, кас безбалансових відділень, обмінних пунктів). Сумка вручається інкасаторам під розписку у видатковому касовому ордері. На маршрут інкасаторам видається Книга обліку готівки, відправленої філіям, агентствам, касам через інкасаторів.

Доставлена інкасаторами сумка з підкріпленням готівкою приймається працівником філії (агентства, каси безбалансового відділення, обмінного пункту). Працівник філії перевіряє справність сумки, правильність опломбування, розкриває сумку, перераховує гроші, підписується в Книзі обліку готівки, відправленої філіям, агентствам, касам через інкасаторів, скріплює підпис печаткою каси, повертає книгу і сумки інкасатору. Завідувач каси установи банку за даними Книги обліку готівки, відправленої філіям, агентствам, касам через інкасаторів, перевіряє повноту доставлення інкасаторами за призначенням сумок з підкріпленням готівкою.

Банки можуть вільно переводити готівкові кошти в безготівкові, і - навпаки. Для поповнення своєї операційної каси банки можуть купувати грошову готівку в установах НБУ та інших банках за відповідну плату. Якщо банки мають надлишок готівки, то вони можуть передавати її іншим банкам, які мають потребу в підкріпленнях або використовують її для поповнення свого коррахунку.

Рахунки для обліку транзитних оборотів, пов'язаних з виконанням операцій при безпосередній кореспонденції з рахунками каси за операціями з підкріплення банку готівкою.

Підкріплення операційної каси установи банку проводиться з оборотної каси територіального управління НБУ за грошовим чеком з одночасним списанням з кореспондентського рахунку.

У разі доставки підкріплень через інкасаторів НБУ банк надсилає в територіальне управління НБУ платіжне доручення для списання суми з кореспондентського рахунку. Одночасно стягується комісійна винагорода Національному банку за продаж готівки.

Установи банків, що мають надлишок готівки, а також зношені гроші, здають їх до оборотної каси територіальних управлінь НБУ за оголошеннями на внесення готівки або через інкасаторів НБУ із зарахуванням цих сум на кореспондентський рахунок відповідної установи банку.

Установи банків, які мають надлишок готівки, можуть також передавати її іншим банкам, які мають потребу в підкріпленнях, за погодженням з територіальними управліннями НБУ. Видача готівки установою банку, що передає гроші, одержувачеві проводиться за видатковим касовим ордером та довіреністю або чеком

касовий операція банк відмивання гроші

Розділ 2.Механізм боротьби з “відмивання ” грошей у фінансовому секторі економіки

2.1 Аналіз “відмивання” грошей з залучення банківського сектора

Процес "відмивання" "брудних" грошей узагалі об'єктивно неможливий без залучення банківського сектора, який може відігравати як пасивну роль, тобто безпосередньої технічної ланки, так і активну, яка полягає у створенні умов для проведення сумнівних та незаконних операцій [3, с.22].

Бсртольд Брсхт свою часу написав: "Якщо хочете вкрасти, купіть собі банк". У цьому вислові, звичайно, с частка істини. Проте па сьогодні і самі банки все частіше стають об'єктом злочинних посягань не лише з боку недобросовісних власників, а й національних та міжнародних організованих злочинних угруповань і окремих злочинців, особливо коли йдеться про намір "відмити" кошти, отримані незаконним шляхом. Ось чому, з огляду на значущість банківської сфери у забезпеченні життєдіяльності окремих країн і світового співтовариства в цілому, питанням боротьбі з "відмиванням" грошей у банківському секторі національної світової економіки слід приділяти першочергового значення.

Боротьба з "відмиванням" грошей у банківському секторі економіки проводиться за допомогою різних засобів. Серед них, зокрема, розробка і прийняття з метою дотримання у банківській практиці законів і різноманітних підзаконних актів, директив міжнародних економічних союзів, спеціальних правил, запропонованих провідними світовими банківськими установами, рекомендацій органів виконавчої влади окремих країн стосовно конкретних напрямів боротьби з цим явищем, впровадження відповідних систем контролю.

Окрім того, фахівцями [14] з метою забезпечення дієвості боротьби з "відмиванням" грошей у банківському секторі економіці виділяються такі універсальні заходи, як перехід комерційних банків на використання міжнародних бухгалтерських стандартів, що забезпечать більшу прозорість і дозволять банківським установам, акціонерам і контролюючим органам бачити, що ж дійсно відбувається на рахунках; уніфікація міжнародних правил, що дозволить запобігти відпливу клієнтів у байки з менш жорсткими правилами. Поряд з цим такий підхід дасть змогу органам державної влади розробити ефективні правила і положення за максимального забезпечення права на особисту недоторканість мірою того, як вони будуть приводитися у відповідність до правил, що існують в інших країнах. І, нарешті, необхідно, щоб банки виявляти зацікавленість у співробітництві з державою, а держава, у свою чергу, -- з банками.

Водночас світовий досвід доводить: держави, які зуміли зберегти внутрішню валютну політику, забезпечують спою банківську систему від використання її як засобу "відмивання" "брудних" грошей [5, с. 52]. Л внутрішні (законодавчо закріплені) обмеження щодо переказу коштів за межі держави не допускають, щоб капітал нелегального походження вливався у світову фінансову систему.

Існують три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних фондів у фінансових інститутах (у т.ч. і банках) [2]:

1. Система контролю, що передбачає обов'язком повідомлення центрального урядового агентства про всі угоди, що перевищують певну суму готівкою.

2. Система контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі операції.

3. Система контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, оминаючи законного фінансового посередника

Базельська декларація Комітету з банківських правил і контрольної практики міжнародного банківського співтовариства (1988 р.), до якого входять представники ЦБ "групи десяти" (США, Канада, Японія, Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія, Бельгія, Швеція, Швейцарія), містить рекомендації про проведення ідентифікації клієнтів, відмову від практики ведення анонімних рахунків, закликає до співробітництва з правоохоронними органами.

У червні 2003 р. побачила світ спільна ініціатива Базельського комітету з питань банківського нагляду, Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Міжнародної асоціації страхового нагляду з питань боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

Будь-який нерезидент, що відкриває банківський рахунок у будь-якому банку Європи, повинен пройти спеціальну перевірку. Саме цей пункт міститься у договорі між країнами ЄС від 07.07.98 р.

Директива ЄС з боротьби з "відмиванням" грошей вимагає від країн-учасниць здійснення кредитними і фінансовими інститутами обов'язкової ідентифікації клієнтів. Зазвичай вимога ідентифікації поширюється не лише на фізичних та юридичних осіб, які здійснюють масштабні або підозрілі операції, але й на певне коло операцій. Так, законодавство Греції вимагає, щоб ідентифікація здійснювалась при укладанні контрактів, відкритті будь-якого роду депозитних рахунків, при наймі сейфів, взятті кредитів під заставу.

Закони багатьох країн у зв'язку з вимогою обов'язкової ідентифікації забороняють відкриття анонімних рахунків або рахунків на пред'явника. В останні роки Австрія, єдина країна серед держав ЄС, яка дозволяла мати анонімні банківські рахунки, під тиском РАТР розробила програму, що передбачає низку поетапних кроків щодо їх скасування. З огляду на загрозу нового включення до чорного списку країн, які сприяють "відмиванню" грошей, який щорічно оприлюднюється РАТР, про припинення з 31.12.2001 р. операцій по анонімних рахунках оголосив і уряд Ліхтенштейну.

В окремих випадках законодавство спеціально обумовлює, за яких умов не потрібно проводити ідентифікацію. Зокрема, в Греції така можливість передбачається для низки страхових операцій невеликого розміру і короткострокового характеру, пенсійного страхування.

В Італії відповідно до закону № 143 від 03.05.91 р. перекази сум понад €10 тис. дозволяються лише через агентства уповноважених посередників, які здійснюють реєстрацію та ідентифікацію клієнта. Для тих осіб, які відмовилися повідомити про операції з "відмивання" брудних грошей або від чийого імені вони здійснюють дану операцію, чи надають фальшиву інформацію, передбачається позбавлення волі на строк від 6 місяців і штраф від €0,5 тис. до €5 тис. Закон містить опис механізму обов'язкового оповіщення банківською системою компетентних органів про кожний переказ понад €10 тис. А законом № 689 від 24. і 1.81 р. визначено і механізм повідомлення про подібні операції міністра фінансів.

Кримінальну і адміністративно-фінансову відповідальність, згідно з чинним законодавством, мають нести також банки та інші посередницькі структури, які зобов'язані мати докладну документацію про проведені резидентами валютні операції, щоб мати уявлення про спроби "відмивання" грошей. Інформація про особу людини, соціальний стан, адресу валютного рахунка, на чиє ім'я переказуються грошові кошти, дату здійснення операції, кількість грошей на валютному рахунку до і після здійснення операції також надсилається до органів фінансового контролю. Строк зберігання такої інформації у банках -- від 5 до 10 років.

З метою запобігання "відмиванню" грошей фінансові установи Бельгії зобов'язані призначати службовця або створювати спеціальний відділ.

У Бельгії встановлено суворий контроль з боку фінансових органів за переміщенням грошей. Так, під обов'язкову перевірку підпадають усі угоди на суму понад €10 тис. Усі відомості про фінансові операції повинні зберігатися не менше 5 років. На порушників закону чекають значні санкції, зокрема штраф до €1,25 мли.

Бельгійський парламент на початку 2002 р. схвалив законопроект, що дозволяє уряду за ініціативою Відомства з аналізу фінансової інформації різко обмежувати будь-які фінансові операції з країнами і територіями, законодавство чи політика яких визнані недостатніми у боротьбі з "відмиванням" грошей.

У Франції згідно із законом, прийнятим 08.02.2002 р., усі банки мають повідомляти про будь-яку трансакцію з Науру або її представниками на суму понад €8 тис. Про контрзаходи проти цієї республіки оголосили також Іспанія, Нідерланди, Німеччина і Сінгапур. Мова йде про перший міжнародний бойкот стосовно "пральні" з "відмивання" "брудних" грошей [3].

На основі вимог і рекомендацій Директиви ЄС по боротьбі з "відмиванням" капіталів у Великій Британії підготовлені "Керівні положення для фінансових структур по боротьбі з "відмиванням" грошей" і "Регламент по боротьбі з "відмиванням" капіталів".

Закон про банківську діяльність надав право Банку Англії забороняти проведення операцій, якщо виникає підозра в легальності фінансових угод.

Передбачається, що найближчим часом Управління фінансовими ресурсами отримає право на прийняття правових норм і принципів щодо контролю над "відмиванням" грошей.

Банкам та інвестиційним фондам Великої Британії заборонено проводити операції із зарахування на свої рахунки коштів із-за кордону⁴, якщо від відправника грошей немає підтвердження про сплату податків у своїй країні [15, с.25].

Слід зазначити, що кримінальним злочином вважається і бездіяльність фінансових установ, яка спричинила легалізацію незаконно отриманих коштів. У розряд злочинних віднесені і дії фізичних осіб, які сприяють будь-кому у "відмиванні" грошей через їх приховування, зберігання або інвестування, а також якщо вони знають чи підозрюють, що грошові кошти є доходом від кримінальних злочинів.

На винних чекає 14 років позбавлення волі і штраф; за розголошення інформації злочинцю або третій особі -- до 5 років; за неповідомлення про відомі операції з "відмивання" грошей -- до 5 років. При розгляді випадків порушень валютного і експортного режиму у даній сфері суди враховують вищезазначені документи, що містять ряд вилучень з ліберального у цілому валютного і банківського режиму. З 01.04.94 р. за угодами на суму, що перевищує €15 тис., проводяться процедури ідентифікації клієнта.

Для посилення фінансового контролю за діяльністю офшорних зон на територіях британських домініонів уряд Великої Британії на початку 1998 р. провів ревізії систем банківського регулювання островів Гернсі, Джерсі (протока Ла-Манш) і Мен (Ірландське море).

Ця акція вжита в інтересах недопущення спроб легалізації в міжнародних масштабах злочинних фінансових коштів, проведення розслідування і припинення "відмивання" грошей.

Згідно з новими правилами британської Комісії з фінансових послуг, банки мають ввести нову посаду -- чиновника, що відповідає за повідомлення про можливе "відмивання" грошей. Крім того, банки повідомлені про обов'язкову жорсткість перевірок особи клієнтів, що відкрили рахунки до 1994р. [128].

В Ірландії Кримінальний юридичний акт від 1994 р. закликає всі фінансові інститути вимагати від нових клієнтів (а також тих, хто, не будучи клієнтом, ставить собі за мету здійснити великі трансакції) доказів походження грошей, підтверджених документами [125, с.26]. Наприклад, в ірландському ІПкІег Вапк на столі у кожного клерка стоїть табличка з написом, що закликає співробітників цієї установи вживати заходів по боротьбі з "підмиванням" грошей.

Що ж стосується німецьких кредитних інститутів, то вони, згідно з чинним законодавством, зобов'язані надавати федеральній владі ФРН необхідну інформацію лише за явних ознак легалізації "брудних" грошей, ідентифікувати своїх клієнтів під час здійснення угод, а також протягом певного часу зберігати ці відомості. З цією метою використовуються і документи, призначені для подання до податкових органів. За німецьким законодавством про всі операції клієнтів на суму, що перевищує €10 тис., банк зобов'язаний повідомляти контролюючі органи. Це стосується в основному операцій з відкриття рахунка. За рухом коштів на рахунку вони вже, суворо кажучи, не стежать. Якщо протягом трьох днів правоохоронні органи не прореагують па інформацію, операція вважається легальною. При цьому не дозволяється затримка фінансових операцій більш ніж на добу, оскільки всі організації, які контролюють "відмивання" грошей, дуже опікуються тим, щоб це не завдало фінансової шкоди, щоб не знизилися обороти господарюючих суб'єктів [8].

Головний контролюючий орган Німеччини у банківській сфері -Комісія з нагляду за банківською діяльністю -- призначає у кожний німецький банк "слідопита" - уповноваженого з відстежеиня сумнівних операцій. Всі підозрілі платежі проходять лише за його особистим підписом. Він відповідає за репутацію клієнтів. Якщо у нього виникнуть сумніви у законності операцій, він негайно звертається до суду. Більше того, у Німеччині дуже розвинена система анонімних доносів. За інформацією будьте?

якого "доброзичливця" (громадянина цієї країни чи іноземця) суд негайно заморожує рахунок підозрілого клієнта банку. Потім починається розбирання. Якщо суддя визнає, що претензії донощика справедливі, він запитує банк про кількість грошей на рахунку винного. Жоден банк не має права відмовити у наданні подібної інформації. У випадку відмови Комісія з нагляду за банківською діяльністю негайно закриє банк. Коли інформація про суму на рахунку надходить до судді, він остаточно вирішує, яку її частину можна списати. Рахунок у німецькому банку буде негайно заморожений, тільки-но його співробітники запідозрять вас у криміналі, а саме в торгівлі зброєю або наркотиками. За німецькими законами гроші, одержані з цих джерел, --- "брудні". Німецькі банки цінують свою репутацію, оскільки у випадку виявлення у них "брудних" грошей вище керівництво буде позбавлене персональних ліцензій. Такі керівники ніколи більше не знайдуть добру, високооплачувану роботу в жодній фінансовій структурі країни [16, с.23].

Обов'язок ідентифікації не настає, якщо клієнтом однієї фінансово-кредитної установи є інша фінансово-кредитна установа [16, с.21].

З набранням чинності з 01.08.96 р. в Австрії положення про скасування анонімності по рахунках цінних паперів [16, с.294] і введенням одночасно з ним обов'язку ідентифікації клієнта при відкритті депозитів цінних паперів для резидентів і нерезидентів боротьба з "відмиванням" "брудних" грошей посилилася.

На підставі розширеної угоди про обов'язок проявляти добросовісність між Національним банком і кредитними установами від 13.01.92 р. [16, с.297, 304-305] ідентифікація проводиться в усіх випадках при вкладах на суму від €14,5 тис. При здійсненні виплат в іноземній валюті необхідно в усіх випадках пред'являти посвідчення особи. Крім того, передбачається встановлення особи клієнта при виникненні підозри щодо його участі в трансакціях, призначених для "відмивання" грошей. При виникненні підозри ідентифікації підлягав навіть резидент при відкритті анонімної ощадної книжки, не кажучи вже про нерезидента. За наявності підозр, що клієнт у ході ділових відносин має намір здійснити трансакцію на чужий рахунок, він зобов'язаний підтвердити особу опікуна чи економічного довіреного. Це свідчить про те, що в Австрії зараз настали не кращі часи для підставних осіб, посередницьких фірм та інших установ, які займаються довірчими угодами.

Після того, як людина пішла з банку у Верхній Австрії, службовець схопився за телефон. Він повідомив про візитера у службу по боротьбі з

"відмиванням " грошей. Хорватський ювелір хотів купити золото. Курс золота повсюди однаковий. Чому він не став купувати золото в Хорватії? Чому він заплатив готівкою? Слідчим вистачило кількох годин, щоб їх підозри перейшли у впевненість. Невідомий з 'явився у банку з краденім паспортом на ім 'я хорватського ювеліра. Під час чергової купівлі золота * він був взятий під спостереження. "Хорват " виявився чехом, який контрабандою перевозив золото до Чехії. Через півтора роки він і кілька його співучасників були засуджені до тривалих строківув 'язнення. Справа стосувалася "відмивання" грошей в Австрії, Хорватії, Угорщині та Чехії на суму понад €29 мли.

У 2002 р. австрійські банки 215 разів били у сполоху зв'язку з "відмиванням" грошей. Роком раніше таких випадків було 248 [3].

"Відмивання" "брудних" грошей включається до французького законодавства як кримінальний злочин. Кошти, отримані у результаті будь-якої, навіть найменшої злочинної акції, вважаються у Франції незаконними, а всі операції, що провадяться з цими сумами, -- "відмиванням" "брудних" грошей. Така сутність законопроекту, прийнятого одноголосно на початку 1996 р. Національними зборами країни.

Причиною цього кроку стало бажання уряду сприяти на фінансовому і банківському рівні боротьбі з наркобізнесом і організованою злочинністю. Автори документа ставили перед собою завдання створити правову базу для розслідування фінансових операцій з грошима сумнівного походження.

У кінцевому вигляді документ став більш всеохоплюючим, ніж намічалося раніше. Поправки, спрямовані на обмеження визначення "брудних" грошей лише сферою наркобізнесу і організованої злочинності, були у кінцевому підсумку зняті. "Ніякі форми відмивання грошей не повинні бути виключені, -- підкреслив, представляючи законопроект, тодішній міністр юстиції Жак Тубон. -- Шахрайство з податками або порушення митних правил не повинні звільняти від відповідальності. Не існує порушень припустимих".

2.2 .Механізм ідентифікації фінансових установ з “відмивання” грошей

У польських банкірів підозру викликають, передусім, великі суми внесків готівкою, особливо якщо до цього по рахунку не проходили сумірні суми; велика кількість дрібних внесків, що складають у цілому велику суму і зроблені за порівняно короткий час; надходження великих сум з країн, відомих як великі виробники наркотиків; а також випадки, коли відомо, що клієнт має рахунки в кількох банках у даній країні і використовує їх для накопичення значних сум і подальшого переказу їх у треті країни.

З 01.01.98 р. у Литві набрав чинності Закон "Про запобігання "відмиванню" грошей". Згідно з ним усі банки, інші кредитні установи, страхові компанії, митниця, пошта, нотаріуси, ломбарди і спецслужби країни будуть змушені надавати податковій поліції відомості про осіб, що підозрюються у "відмиванні" грошей.

До податкової поліції має надходити інформація про всі операції, що здійснюються фізичними особами на суму понад 50 тис. літів ($ 12,5 тис.), а також при обміні валюти на суму понад 10 тис. літів ($2,5 тис.).

Водночас заборонено вивозити з країни іноземну валюту на суму понад 500 тис. літів ($125 тис.). Митні служби Литви повинні реєструвати усі випадки завезення або вивезення грошей (у літах або в іноземній валюті) на суму понад 10 тис. літів.

З 01.06.98 р. набрав чинності і латвійський Закон "Про запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом", прийнятий Сеймом країни у грудні 1997 року. Він містить ряд визначень "злочинних" грошових коштів і перелік фінансових операцій, що підпадають під особливий контроль, а також визначає мінімальну суму, починаючи з якої необхідна обов'язкова ідентифікація клієнта. Латвійський закон передбачає цю суму в розмірі 10 тис. латів ($17 тис.), тоді як у міжнародній практиці обмеження встановлюється в середньому від суми в $10 тис. [211].

Водночас в Латвії з 01.01.2001 р. згідно із Законом "Про охорону даних про фізичних осіб" розпочала роботу Державна інспекція даних [ 13, с. 16]. її мета -- забезпечити захист недоторканості приватного життя. Відтепер без згоди самого суб'єкта, який безпосередньо чи опосередковано ідентифікований у базі даних, ніхто не має права вимагати інформацію про нього. Виняток становлять лише випадки, передбачені законом, коли інформація про фізичну особу може бути запитана посадовими особами держави. При цьому обов'язково мають бути ідентифіковані особи, які запитують інформацію, цілі використання бази даних і, звичайно, обсяг запитуваної інформації. Відомості про доходи фізичної особи можуть бути передані іншій державі, але тільки після розробки спеціального списку, яким державам можна передавати подібну інформацію. У законодавстві Латвії обумовлено, що ця країна має забезпечити адекватний латвійському рівню захист баз даних.

Особливу проблему становить ідентифікація осіб, за дорученням яких діє будь-яка особа чи фірма, або які є бенефісами за угодами або операціями. Законодавство про "відмивання" грошей жорстко вимагає, щоб у цих випадках також здійснювалась ідентифікація тих осіб, які стоять за спиною клієнтів, що виконують ті чи інші дії. У тих випадках, коли факт наявності доручення або бенефіціара є встановленим, від осіб, що здійснюють операції, вимагається надані відомості про їх клієнтів або бснсфіціа-рів. У тих випадках, коли це питання знаходиться під сумнівом, від фінансової установи або іншої фірми, що підпадає під вимогу законодавства про збирання і передачу інформації у рамках боротьби з "відмиванням" грошей, вимагається докласти всіх зусиль для проведення розслідування про дійсного клієнта або бенефіціара. Недавнім прикладом скасування анонімних банківських рахунків є князівство Ліхтенштейн. Місцева асоціація банків зобов'язала своїх членів припинити практику ведення анонімних банківських рахунків і вимагати від траст-агентів і адвокатів, що відкривають і управляють подібними рахунками, розкриття особи їх клієнтів.

Законодавство різних країн по боротьбі з "відмиванням" грошей знімає з організацій, що здійснюють ідентифікацію і надають відомості компетентним органам про підозрілі угоди, вимогу професійної таємниці (навіть якщо підозри виявились хибними). Жорсткі правила дотримання банківської таємниці є однією з найбільш серйозних проблем для ефективного функціонування системи збирання і передачі інформації, створюють перепони для боротьби з "відмиванням" грошей. Водночас законодавство зобов'язує організації, що надають інформацію, суворо зберігати таємницю відносно надання інформації компетентним органам. За розголос подібних відомостей звичайно передбачається дуже суворе покарання, оскільки злочинці можуть скористатися такою інформацією у своїх цілях.

Приватний банк несе відповідальність за коригування даних про клієнтів при надходженні нової інформації про них. У ході інспекції приватного банку або перевірки незалежними органами деякі файли на клієнтів будуть перевірені для того, щоб упевнитися п їх Іюпноті і зп'язапості. Частота оглядів залежить від складності і ризику, які викликають взаємовідносини з цим клієнтом.

Відповідно до загальних правил, банк має виробити політику визначення і відстеження незвичайної або підозрілої діяльності. Ця політика повинна включати в себе визначення того, що слід вважати підозрілим і незвичайним (мають бути наведені конкретні приклади).

При цьому незвичайна чи підозріла діяльність може включати:

-трансакції або іншу діяльність, що суперечить інформації у файлі перевірки;

- операції з готівкою, що перевищує певну суму;

- фінансові операції, що проходять/входять або виходять. Незвичайна або підозріла діяльність може бути виявлена за допомогою:

- відстеження операцій;

- контактів з клієнтом (зустрічі, дискусії, візити тощо);

- одержання інформації від третіх осіб (наприклад, газет, інформаційних агентств, Інтернету);

- інформації самого банку про оточення клієнта (наприклад, політична ситуація в країні клієнта).

Приватний банк, керівництво і/або орган управління повинні проаналізувати підґрунтя будь-якої незвичайної або підозрілої діяльності. Якщо правдоподібного пояснення не знаходиться, має бути прийнято відповідне рішення стосовно подальших взаємовідносин:

- або продовжити стосунки з клієнтом, посиливши при цьому спостереження;

- або розірвати ділові стосунки;

- або повідомити про ділові стосунки владу.

Звіт владі має бути зроблений органом управління. Можливо, варто повідомити вище керівництво (наприклад, старшого співробітника відділу з нагляду за виконанням банківських операцій, виконавчого директора, головного аудитора, головного консультанта). Згідно з вимогами місцевих законів і правил активи можуть бути заблоковані і на проведення операцій може знадобитися схвалення органів управління.

Загальні правила боротьби з "відмиванням" грошей для комерційних банків установлюють, що ними має бути розроблена відповідна програма спостереження. Основна відповідальність за спостереження за активністю на рахунках лежить на приватному банку. Приватний банк повинен бути в курсі всіх значних операцій і фактів нідшіщспої активності па рахунку і відповідно повинен відстежувати незвичайну або підозрілу діяльність. Банк має вирішити, наскільки необхідне для виконання його зобов'язань залучення автоматизованих систем або інших засобів.

В організації повинна бути встановлена система письмового контролю, яка визначить стандартні контрольні процедури, що мають здійснюватись різними "контролюючими шарами" (приватними банкірами, незалежними операційними підрозділами, внутрішнім аудитом, організаціями, що стягують штрафні санкції, тощо). Заходи з контролю повинні відповідати за такі питання, як строки, ступінь підзвітності, визначення сфер контролю, відповідальності сторін, наслідки тощо.

Має бути встановлена звичайна система звітності з питань менеджменту, так чи інакше пов'язаних із проблемою "відмивання" грошей (наприклад, кількість звітів владі, засоби моніторингу, зміни у чинних законах і постановах, кількість і тематика тренувальних програм для службовців).

Банк повинен створити тренувальні програми для своїх службовців, які будуть спрямовані на виявлення і запобігання фактам "відмивання" грошей. Це буде стосуватися, передусім, тих співробітників, які безпосередньо пов'язані з клієнтами, і персоналу, що займається накладанням санкцій і розглядом скарг. Регулярні практичні тренування (наприклад, щорічні) також передбачають навчання того, як визначити і відстежити всілякі неочікувані або підозрілі операції.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку фінансового моніторингу розрахунково - касових операцій у банку

3.1 Вивчення світового досвіду боротьби з “відмивання” грошей у банківському секторі

Водночас американська адміністрація оприлюднила і план припинення "відмивання " грошей через американські банки. Зокрема, було вирішено оголосити "зонами підвищеної активності" міста Нью-Йорк, Лос-Анджепес і Сан-Хуан (Пуерпю-Рико), а також: всю північну частину штату Нью-Джер-сі і південно-західну частину кордону з Мексикою. Там буде передбачено створення команд поліцейських і прокурорських працівників, які мають пройти спеціальну підготовку для боротьби з "відмиванням " грошей.

Як першочерговий захід протидії "відмиванню" грошей адміністрація Клінтона запросила конгрес надати їй право забороняти банкам США вести справи з офшорними фінансовими компаніями, зокрема, одержувати від них перекази.