Моніторинг касових операцій банку

Окрім того, згідно із законом від 26.10.2001 р. "Про американський патріотизм" банки, чиї кореспондентські рахунки відкриті в банках США, повинні обрати нефінансову фірму - резидента США або фізичну особу -громадянина чи жителя СІЛА, які візьмуть на себе зобов'язання пнстуїшти у ролі офіційного агента перед Генеральною прокуратурою і міністерством фінансів США.

За повідомленням ТІІе Есопотіаі [67, с.7], v березні 2001 р. політики США і Великої Британії визнали дії своїх країн, спрямовані на боротьбу з "відмиванням "грошей, незадовільними. Впливовий комітет британського парламенту заявив, що "якщо Велика Британія бажає зберегти репутацію одного з найбільш важливих міжнародних фінансових центрів світу, уряд повинен вжити координованих, послідовних і належним чином забезпечених заходів щодо боротьби з "відмиванням " грошей ". Водночас у Сенаті США демократи надали звіт за результатами боротьби з "відмиванням " грошей, у якому жорсткій критиці піддані деякі великі американські банки.

Як зазначало впливове бізнес-видання, такі розслідування підривають довіру до банків і зменшують здатність уряду вирішити проблему. Наприклад, у лютому банк Сіtibank був втягнутий у розслідування справи зі звинувачування в корупції одного з його багатих клієнтів -- Джозефа Естради, колишнього президента Філіппін.

Наочним прикладом є й "відмивання " в Сіtibank $200 млн. на рахунку Рауля Салінаса (брата колишнього президента Мексики). Коли Салінаса заарештували і розкрилася великомасшабна крадіжка державних коштів, його особистий керуючий у Сітібенк Емі Елліот сказала своїм колегам, що "сліди ведуть на самий верх банку, це було відомо... па самому верху. Ми --лише пішаки в цій грі".

Сітібенк, який "відмиває" величезні суми грошей, є найбільшим банком у США. У його філіях в усьому світі працює 180 тис. співробітників, активи складають $700 млрд., гроші клієнтів у приватному банку (секретні рахунки) -- понад $100 млрд., приватні банківські представництва працюють у ЗО країнах, що є найбільшим світовим представництвом для американських банків.

Приватний банк -- це відділ банку, що обслуговує ду.же багатих клієнтів, які мають від $1 млн. на рахунку. Великі банки одержують гроші від клієнтів за управління їхніми рахунками і надання спеціальних послуг приватних банків. Ці послуги виходять за рамки звичайних і включають поради стосовно інвестицій, нерухомості, податків, офшорних рахунків і складних схем із захисту секретності інформації про переказ грошей. Привабливість приватних банків для "відмивання " грошей полягає в тому, що вони забезпечують секретність для клієнтів з "брудними " грошима. У цьому випадку Сітібенк допоміг переказати $90~100.млн. із Мексики методом, що успішно маскує джерело і пункт прибуття грошей, обірвавши їх слід. Сітібенк організував підставну офшорну компанію, надавши Саліна-су секретний код, забезпечивши псевдонім для того, хто поклав гроші на рахунок у Сітібенку в Мексиці, і переказав гроші на концентрований рахунок у Нью-Йорку, звідки потім їх переказали у Швейцарію і Лондон.

Розслідування Конгресу США показало, що Сітібенк надавав "послуги" чотирьом по.літикам-июхраям, переказавшії $380млн.: Рау.лю Саліна-су -- $80-100 млн., Азіфу Алі Зардарі (чоловік колишнього прем 'єр-мініст-ра Пакистану) -- понад $40мли., Аль Хад.ж Омару Бонго (диктатор Габону з 1967р.) -- понад $130млн., сину генерала Абаха (колишнього диктатора Нігерії) -- понад $110 млн. В усіх випадках Сітібенк порушував як власні правила, так і державні інструкції-- не перевіряв дані про клієнта, не визначав дж'ерела грошей, не враховував законів країни, звідки прийшли гроші. Навпаки, банк полегшив процес переказу грошей -- заснував підставні компанії, надав секретні імена, переказував гроші через концентровані рахунки і вкладав їх у законний бізнес або цінні папери у США тощо. У жод-

У Канаді вимагається перевірка особи тих, хто здійснює угоду з фінансовою установою, незалежно від того, чи діють такі особи від свого імені або як представники якоїсь іншої організації. Банки та інші фінансові установи Канади зобов'язані, як правило, забезпечити конфіденційність інформації, отриманої в процесі роботи з клієнтами; проте згідно з положеннями закону про боротьбу з доходами від злочинної діяльності вони можуть повідомити про підозрілі операції, пов'язані з "відмиванням" грошей, не побоюючись понести цивільну або кримінальну відповідальність за такі повідомлення.

Асоціація канадських банкірів у 1986 р. заснувала як консультативний орган банків Цільову групу проблем "відмивання" грошей і забезпечує її роботу. Канадські банки опублікували керівні принципи з тим, щоб допомогти банківським службовцям здійснювати належні заходи з виявлення випадків "відмивання" грошей і боротьби з цим явищем.

У Канаді з метою кращого розуміння методів "відмивання" грошей і тих, хто має до цього відношення, організовані крос-треніпги для поліції та банківських працівників. Банківські працівники на деякий період направляються на роботу до поліцейського управління.

Незалежно від граничних величин, тобто навіть тоді, коли не була досягнута гранична сума в €10 тис., у Німеччині має проводитись ідентифікація, якщо встановлено факти, що вказують на те, що укладена фінансова угода слугує "відмиванню" грошей, передбачувана угода може використовуватись із цією метою. Підозра має грунтуватися на конкретних фактах; прості припущення, що не мають під собою реальної основи або позбавлені конкретного зв'язку з дійсністю, недостатні. Сюди входять усі випадки незвичайної поведінки учасників при укладанні фінансових трансакцій або всі відхилення від звичайної ділової практики, тому що тут відразу простежується зв'язок з діяльністю з "відмивання" грошей. Подібні ви- І падки відображені у "Підставах для підозр у "відмиванні" грошей згідно з §261 КК", розроблених Федеральним відомством кримінальної поліції і Центральним кредитно-фінансовим комітетом і запроваджених у практику економічної діяльності.

У переліку Центрального кредитно-фінансового комітету і Федерального відомства кримінальної поліції зазначено [160, с.25-28]:

- повідомлення про ділові контакти, що виходять за загальноприйняті рамки, відволікають увагу від дійсної мети угоди (наприклад, шляхом навмисного завищення своєї платоспроможності і пропозиції банку особливо вигідних умов угоди; платежі готівкою замість отримання/вручення конверту з вмістом, який неможливо перевірити);

- відмова від інших банківських послуг, наприклад, від вкладів з високим відсотком прибутку;

- цілеспрямоване обмеження особистих контактів з банком і призначення інших осіб своїми правомочними представниками (за винятком відкриття рахунків);

- необгрунтована вимога відкрити кілька рахунків з різними постійними номерами;

- надання у відповідь на запит даних, перевірка яких с для фінансової установи ускладненою або дорогою і які не є правдоподібними;

- використання рахунка як перехідного або збирального;

- використання засобів телекомунікації, щоб незвичним для ділових зв'язків способом уникнути особистих контактів з кредитно-фінансовою установою;

- стрибкоподібне зростання обороту або здійснення обороту, що суперечить загальноприйнятим нормам комерційної діяльності, на рахунках окремої особи чи фірми.

Фінансові операції за готівковий розрахунок:

- вклади готівки, що регулярно повторюються -- іноді багаторазово протягом дня, -- на незвичайний рахунок, що звертає на себе увагу, через уповноважених або третіх осіб, які складають у підсумку значну суму;

- спосіб перевезення грошей, що звертає на себе увагу, не відомими банку депонентами (наприклад, великі суми у дрібних банкнотах, у пласти-кових пакетах, у кишенях пальто чи костюмів);

- незвично великі трансакції з готівкою в інтересах третіх осіб, яких можна встановити;

-незвично високі внески готівкою окремими особами чи фірмами, чия (передбачувано) комерційна діяльність відбувається за безготівковим розрахунком;

- значне збільшення сум готівкових внесків окремими особами чи фірмами, особливо якщо відповідні суми протягом короткого періоду часу знову знімаються з рахунка (передусім перекази грошей за кордон, купівля готівки чи дорожніх чеків, іпдосовапих цінних паперів на пред'явника).

У Швейцарії згідно зі ст. 2 Угоди про сукупність правил з дотримання інтересів партнера, укладеної між швейцарським об'єднанням банкірів і банками, які її підписали, в редакції від 01.07.92 р. [10, с.248-249], на швейцарські банки покладаються такі зобов'язання:

- поряд з визначенням партнера за договором (перевірка легітимності) банки мають упевнитися в тому, хто має право на кредитування чи грошові вклади;

- при здійсненні міжнародних фінансових угод за готівку (обмін іноземної валюти, купівля/продаж благородних металів, виплата за облігаціями на пред'явника і чеками), сума яких перевищує 25 тис. швейц. фр., перевірка легітимності обов'язкова.

Якщо партнер за договором має місце проживання або місце перебування в Швейцарії, то банки не зобов'язані перевіряти його ідентичність у тому випадку, якщо клієнт має намір відкрити:

- рахунок, на який переказується заробітна плата;

- ощадну книжку або особовий рахунок в ощадному банку, розрахункову книжку, депозитну книжку або депозитний рахунок, рахунок негласного компаньйона на суму його паю, майнову книжку чи майновий рахунок, що відкривається на певне ім'я і при відкритті якого сума вкладу не перевищує 25 тис. швейц. франків;

- платіжний рахунок за акціями для відкриття чи збільшення капіталу акціонерного товариства з метою вирівнювання акціонерного капіталу в депозитному банку кантону.

Якщо на момент початку ділових відносин, а саме при відкритті рахунка, ощадної книжки чи депозиту, а також з початком здійснення операції з управління чужим майном за дорученням довірителя у банку виникає сумнів щодо ідентичності партнера за договором з економічним уповноваженим, то згідно з угодою 1992 р. про порядок визначення ступеня надійності банку він може вимагати у партнера за договором надання письмової заяви за певною формою (формуляр А) про те,.хто буде "економічним уповноваженим ". При здійсненні касових операцій па суму, що перевищує 25 тис. швейц. фр., завжди необхідно вимагати від партнера за договором письмової заяви про те, хто буде економічним уповноваженим. Банки можуть відмовитись від визначення: економічного уповноваженого по рахунках чи депозитах, які управляються від імені і за дорученням клієнтів адвокатами чи нотаріусами, які мають офіційний дозвіл на даний вид діяльності у Швейцарії в тому випадку, якщо згідно з письмовою заявою носія професійної таємниці вони слугують виключно цілям, зазначеним у ст. 5 угоди 1992 р. про порядок визначення ступеня надійності банку, наприклад, щодо здійснення депонування різного виду.

Кримінально-правові норми щодо "відмивання" грошей забороняють свідому участь швейцарських банків в операціях, з якими може бути пов'язане злочинне походження майнових цінностей. Згідно з директивою Швейцарської банківської комісії по боротьбі і запобіганню "відмиванню" грошей [160, с.251-252] банки з особливою ретельністю зобов'язані проводити ідентифікацію свого партнера за договором не лише за наявності відповідних обставин, а завжди встановлювати ідентичність економічного уповноваженого, який інколи не збігається з партнером за договором. Директива вимагає з'ясовувати також економічне підґрунтя і мету міжнародної фінансової операції у тому випадку, якщо, виходячи з досвіду, її форма і сума щодо даного клієнта і даного банку є незвичними. З 01.08.94 р. законом карається навіть сама участь в угоді кримінальних організацій або їх підтримка. Участь у конкретному злочині не є достатньою для притягнення до відповідальності. Не лише дізнавач має довести, що майнові цінності мають злочинне походження і підлягають конфіскації, але й сам підозрюваний, який належить до злочинної організації, має підтвердити легальне походження грошей.

Федеральна банківська комісія Швейцарії у 2002 р. прийняла рішення про ревізію директив з питань боротьби з "відмиванням" грошей. Зокрема, передбачається зобов'язати швейцарські фінансові інститути, щоб принаймні один із членів ради директорів банку був особисто знайомий з найбільшими та найголовнішими клієнтами, посилити відповідальність за банківські операції через Іпіегпеї та ввести практику інформування інших банків у разі розриву з клієнтом ділових стосунків тощо. Швейцарія та Федеральна банківська комісія мають намір бути також більш активними і на міжнародному рівні. Зокрема, це стосується пропозицій щодо необхідності створення найменших світових стандартів для поводження фінансових інститутів з грошима політичне відкритих осіб.

З квітня 1993 р. кредитні установи Люксембургу зобов'язані повідомляти органи юстиції про трансакції, якщо вони припускають або їм стало відомо про те, що дані трансакції пов'язані з "відмиванням" грошей, і видавати всі необхідні для розслідування справи довідки. Платежі і виплати у касової стійки вимагають перевірки легітимності у тому випадку, коли сума перевищує €12 тис. У багатьох інститутах на підставі внутрішнього розпорядження засвідчення особи клієнта проводиться вже при угоді на суму від Зтис. [10, с.291].

У Кореї банківським установам доручено інформувати податкові органи про рух на банківських рахунках великих сум так званих "грошей сумнівного походження". Представникам прокуратури та інших компетентних органів дозволено здійснювати перевірку банківських рахунків без відповідного рішення суду.

У звіті Управління фінансовими послугами Великої Британії, основного регулюючого органу у банківській сфері, зазначається, що кілька банків (назви яких поки що не оприлюднюються) пропустили через свої рахунки $1,3 млрд., що мають відношення до родини генерала Сані Абаха, колишнього військового правителя Нігерії. Це набагато менше, ніж $2,9 млрд., які, як стверджують, Слободан Мілошевич та його оточення провели через банки Греції, Кіпру і Швейцарії за часів його правління в Югославії.

Такий стан справ засвідчив, що "відмивання" грошей, одержаних незаконним шляхом, стосується не лише наркоділків і невідомих банків у бананових республіках. Навмисно чи ні, багато які з всесвітньо відомих банків стали інструментом, за допомогою якого кримінальні кола намагаються "відмити" нелегально одержані гроші.

3.2 Перспективи розвитку фінансового моніторингу розрахунково - касових операцій в банку

Як зазначається в доповіді РАТР від 14.02.2000 р. [12.] про країни і території, які не співпрацюють, небезпечними слід вважати і такі фактори, як:

- можливість керівництва фінансовою установою фізичними чи юридичними особами без відповідних повноважень чи реєстрації з існуючими елементарними вимогами щодо повноважень чи реєстрації;

- відсутність заходів щодо захисту фінансових установ від можливості керівництва, контролю або придбання важливих інвестицій з боку злочинців чи їх співучасників;

- існування анонімних рахунків або рахунків, відкритих на явно фіктивні імена, тобто рахунків, за якими не можна ідентифікувати клієнта/справжнього власника;

- відсутність ефективної законодавчої бази, угод між наглядовими органами та фінансовими установами або угод про здійснення самоконтролю між фінансовими установами про ідентифікацію клієнтів чи справжніх власників рахунків фінансовими установами, якщо існує підозра, що клієнт діє не від власного імені;

- відсутність правових чи контролюючих зобов'язань фінансових установ щодо реєстрації та зберігання протягом доцільного та достатнього часу (мінімум 5 років) документів, пов'язаних з ідентифікацією клієнтів, тобто документів, які підтверджують існування та організаційно-правову форму юридичної особи, особи її керівників, справжнього власника, реєстрацію будь-яких змін права власності, а також реєстрацію операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках (рахунки, валюта);

- правові та практичні перешкоди допуску адміністративних чи правоохоронних органів до інформації щодо власників чи бенефіціантів рахунків, відкритих у фінансовій установі, а також інформації, пов'язаної з операціями за цими рахунками;

- положення щодо конфіденційності, пов'язані з фінансовими операціями та професіями, а саме положення про банківську таємницю, щодо яких може бути надісланий запит, але які не можуть бути скасовані відповідними адміністративними органами при проведенні розслідування випадків "відмивання" грошей;

- положення щодо конфіденційності, пов'язані з фінансовими операціями та професіями, а саме положення про банківську таємницю, щодо яких може бути направлений запит, але які не можуть бути скасовані відповідними правоохоронними органами при проведенні розслідування кримінальних справ, порушених за фактом "відмивання" грошей;

- відсутність ефективної системи звітування про підозрілі або незвичні операції компетентним органам, якщо ця система спрямована на виявлення та переслідування випадків "відмивання" грошей;

- відсутність контролю компетентними органами виконання фінансовими установами своїх зобов'язань щодо звітування, відсутність кримінальних чи адміністративних санкцій для фінансових установ, які порушують зобов'язання звітувати про незвичні чи підозрілі операції;

- неадекватні засоби ідентифікації, реєстрації та надання відповідної інформації, що стосується комерційної діяльності та юридичних осіб;

- перешкоди щодо ідентифікації фінансовими установами справжніх власників або директорів/керівників компанії, або осіб, що отримують прибуток від компанії;

- наявність законів чи положень, що забороняють міжнародний обмін «інформацією між адміністративними та правоохоронними органами, а також проведення відповідним адміністративним органом розслідування чи надсилання запитів від імені чи за рахунок їх іноземних колег, якщо вони отримали відповідні повноваження;

- явне небажання відповідати на запити (тобто невжиття відповідних заходів, тривала затримка відповіді);

- відмова від міжнародного співробітництва в боротьбі з "відмиванням" грошей з мотивів "фіскального вибачення";

- відсутність законодавчого закріплення протизаконності "відмивання" грошей, отриманих злочинним шляхом;

- ненадання адміністративним та правоохоронним органам необхідних фінансових, людських та технічних ресурсів для відповідного контролю, нагляду та проведення розслідувань;

- наявність непрофесійних чи корумпованих співробітників відповідних органів;

- відсутність централізованого відділу (тобто відділу фінансових розслідувань) або іншого еквівалентного механізму для збирання, аналізу та розповсюдження інформації про підозрілі операції компетентним органам.

З огляду на значущість підвищення рівня боротьби з "відмиванням" "брудних" грошей у банківській системі міністри фінансів країн ЄС у 2000 р. схвалили нові заходи щодо цього. Прийнята ними резолюція, зокрема, передбачає більш тісне співробітництво банківських, правоохоронних і бухгалтерських працівників.

Банківські вклади бразильців на Кайманових островах, які вважаються головним у світі "податковим раєм", можуть сягати $40 млрд. Такою є оцінка бразильських банкірів, що облаштувалися в цьому володінні Великої Британії у Карибському морі.

Активність, з якою пересуваються капітали з Бразилії, розміщені на Кайманових островах, примусила ЦБ цієї країни надіслати в англійську колонію свого представника із завданням укласти угоду, що дозволяє йому посилити контроль за їх діяльністю. Угода зобов'язує діючі там бразильські банки звітувати перед Центробанком про свої операції. Проте вони не будуть повинні розкривати імена своїх клієнтів.

Щоб не допустити використання своїх банків у цілях "відмивання" наркодоларів, стверджують бразильці на островах, вони відкривають рахунки лише клієнтам, які вже мають рахунки в Бразилії і нададуть рекомендації. Проте вклади можуть робитися лише переказами по електронному зв'язку або чеками -- вклади готівкою заборонені. За словами генерального керуючого Центробанку Бразилії на Кайманових островах Жозе Албсрту Віньозо, кільком клієнтам, які мали намір депонувати приблизно $6 млрд., було відмовлено у послугах: походження їх грошей видавалося сумнівним.

У червні 1991 р. у Туреччині до положення, що регулює обмін валюти, були внесені поправки, щоб скасувати норму щодо ввезення до країни іноземної валюти без будь-яких обмежень і без зазначення їх джерела. Па підставі цих поправок була введена вимога про те, щоб банки і спеціальні фінансові установи повідомляли компетентні органи про всі перекази за кордон у турецьких лірах та іноземній валюті на суму, що перевищує $50 тис. чи еквівалент цієї суми, за винятком випадків експорту, імпорту та угод за невидимими статтями.

У Катарі МВС координує з ЦБ заходи, необхідні для боротьби з "відмиванням" "брудних" грошей. В 1994 р. ЦБ направив банкам і пунктам з обміну іноземної валюти, що функціонують на території держави, два циркуляри, в яких були зазначені заходи по боротьбі з "відмиванням" грошей.

У документі, зокрема, зазначається, що політика банку повинна спрямовуватися на запобігання використанню його міжнародних операцій у злочинних цілях. Банк має намагатися приймати лише тих клієнтів, законність джерела капіталу і коштів яких може бути доведена. Головна відповідальність за це у такому випадку буде лежати на тих приватних банках, які висувають кандидатури можливих клієнтів. Виконання процедури звичайних внутрішніх перевірок не позбавляє приватний банк цього обов'язку.

Банк повинен визначити особу своїх клієнтів і дійсних власників цінних паперів і може приймати клієнтів лише після завершення цього процесу. При цьому ідентифікація фізичних осіб має проводитися шляхом перевірки офіційних документів або інших відповідних джерел; корпорацій, товариств і фондів -- документального свідоцтва конкретної організації і доказу її дійсного існування; трастів -- факту дійсного існування довіреної особи або організації, а також даних про них. Надані майбутніми клієнтами ідентифікаційні документи повинні бути дійсними на момент відкриття рахунка в банку.

Відповідно до загальних правил, банк має встановити особи дійсних власників усіх рахунків. Перевірка проводиться стосовно всіх головних дійсних власників, установлених згідно з такими принципами.

Якщо рахунок відкрито на ім'я окремої особи, приватний банк повинен з'ясувати, чи діє клієнт від свого власного імені. Якщо виникають сумніви, банк має встановити, від чийого імені діє власник рахунка, і його правоздатність.

Якщо клієнт -- компанія, така, наприклад, як інвестиційна компанія, приватний банк повинен вивчити структуру цієї компанії, щоб визначити постачальника коштів, головного власника(ів) акцій і тих, хто контролює кошти, наприклад, директорів і тих, хто може давати вказівки директорам компанії. Що стосується інших акціонерів, приватний банк має розглянути питання про необхідність проведення подальших перевірок. Цей принцип дійсний незалежно від того, чи знаходиться пайовий капітал в обліковій або пред'явницькій формі.

При цьому ризик, пов'язаний з об'єктами в офшорних зонах, повинен бути описаний у внутрішніх правилах приватного банку у розділі "Процедури перевірки".

Клієнти і дійсні власники, чий капітал забезпечується діяльністю, що асоціюється так чи інакше з "відмиванням" грошей, мають підлягати більш ретельній перевірці.

Висновки

Процес "відмивання" "брудних" грошей узагалі об'єктивно неможливий без залучення банківського сектора, який може відігравати як пасивну роль, тобто безпосередньої технічної ланки, так і активну, яка полягає у створенні умов для проведення сумнівних та незаконних операцій.

Закони багатьох країн у зв'язку з вимогою обов'язкової ідентифікації забороняють відкриття анонімних рахунків або рахунків на пред'явника. В останні роки Австрія, єдина країна серед держав ЄС, яка дозволяла мати анонімні банківські рахунки, під тиском РАТР розробила програму, що передбачає низку поетапних кроків щодо їх скасування. З огляду на загрозу нового включення до чорного списку країн, які сприяють "відмиванню" грошей, який щорічно оприлюднюється РАТР, про припинення з 31.12.2001 р. операцій по анонімних рахунках оголосив і уряд Ліхтенштейну.

В окремих випадках законодавство спеціально обумовлює, за яких умов не потрібно проводити ідентифікацію. Зокрема, в Греції така можливість передбачається для низки страхових операцій невеликого розміру і короткострокового характеру, пенсійного страхування.

Особливу проблему становить ідентифікація осіб, за дорученням яких діє будь-яка особа чи фірма, або які є бенефісами за угодами або операціями. Законодавство про "відмивання" грошей жорстко вимагає, щоб у цих випадках також здійснювалась ідентифікація тих осіб, які стоять за спиною клієнтів, що виконують ті чи інші дії. У тих випадках, коли факт наявності доручення або бенефіціара є встановленим, від осіб, що здійснюють операції, вимагається надані відомості про їх клієнтів або бснсфіціарів. У тих випадках, коли це питання знаходиться під сумнівом, від фінансової установи або іншої фірми, що підпадає під вимогу законодавства про збирання і передачу інформації у рамках боротьби з "відмиванням" грошей, вимагається докласти всіх зусиль для проведення розслідування про дійсного клієнта або бенефіціара. Недавнім прикладом скасування анонімних банківських рахунків є князівство Ліхтенштейн. Місцева асоціація банків зобов'язала своїх членів припинити практику ведення анонімних банківських рахунків і вимагати від траст-агентів і адвокатів, що відкривають і управляють подібними рахунками, розкриття особи їх клієнтів.

Загальні правила боротьби з "відмиванням" грошей для комерційних банків установлюють, що ними має бути розроблена відповідна програма спостереження. Основна відповідальність за спостереження за активністю на рахунках лежить на приватному банку. Приватний банк повинен бути в курсі всіх значних операцій і фактів нідшіщспої активності па рахунку і відповідно повинен відстежувати незвичайну або підозрілу діяльність. Банк має вирішити, наскільки необхідне для виконання його зобов'язань залучення автоматизованих систем або інших засобів.

В організації повинна бути встановлена система письмового контролю, яка визначить стандартні контрольні процедури, що мають здійснюватись різними "контролюючими шарами" (приватними банкірами, незалежними операційними підрозділами, внутрішнім аудитом, організаціями, що стягують штрафні санкції, тощо). Заходи з контролю повинні відповідати за такі питання, як строки, ступінь підзвітності, визначення сфер контролю, відповідальності сторін, наслідки тощо.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним Шляхом» // Відомості Верховної Ради України. 2003. №1. Ст.2. 6.

2. Указ Президента України від 10.12.2001 p. «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» // Офіційний вісник України. 2001. №50. Ст. 2230.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2002р. №194 «Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового моніторингу» // Офіційний вісник України. 2002. №8. Ст.360.

4. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28.08.2001 р. «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)» // Офіційний вісник України. 2001. №35. Ст. 1630.

5. Абалкин Л. Качественные изменения структури финансового рынка и бегство капитала из России // Вопросы зкономики. -- 2000. -- № 2. -- С.4.

6. Бандурка О.М., Духов В.Є., Петрова К.Я., Червяков І.М. Основи економічної безпеки: Підручник. X., 2003.

7. Болобуєв А.Ф. Про деякі стандарти злочинної поведінки в технології організованої економічної злочинності // Вісник Академії правових наук України. 2001. № 1 (24).

8. Коротюк В., Карманов Є. Деякі аспекти правового регулювання боротьби з відмиванням грошей у банківській системі // Вісник Нац. банку України. Вересень 2002 р.

9. Ковтоненко В.П. Фінансова безпека. -: Фенікс, 1999. - 338.

10. Кондратов Я.Ю., Камлик М.І., Сущенко В.Д. Соціально-кримінологічна характеристика "п'ятої влади" // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). -- 2000. -- № 2.

11. Конєва 1. Зарубіжний досвід боротьби з відмиванням коштів, отриманих у результаті злочинної діяльності // Тенденції української економіки. -- 2001. -- № 12. --С.100-103.

12. Контроль за налогообложением в сфере неторгового оборота автомоби-лей необходимо усилить // Украинский финансовьій сервер, 26 сентября 2002 г.

13. Копаница О. Обезвреженная в Києве группа"теневиков" ежедневно "прокручивала" через банки до трех миллионов гривен // Факти. -- 2001. -- 14 июня. -- С.2.

14. Корж В. Окремі проблеми розслідування злочинів про торгівлю жінками, вчинених організованими транснаціональними групами // Право України. -- 2001. --№4. --С.78-80.

15. Коцина Й, Швейцарские следователи подозревают Лазаренко в хищении в Украине около 880 миллионов долларов // ФактьІ й комментарии. -- 2000. -ЗО июня. -- С.4.

16. Кочерган Я. Як не стати "лохом" // 100 тисяч. -- 2001. -- № 24-25. -С. 18-19.

17. Лабецкая Е. Введение ограничений на вьівоз валюта без введення // Вре-мяММ.-- 1999.-- №57.-- 5 апреля.

18. Лабецкая Е. Доллар -- вторая национальная валюта // Время ММ. -- 1999.-- №57.--5 апреля.

19. Ларичев В. Контроль за "отмьіванием" денег // Деньги й кредит. -1992. -- № 2. С.71-77.

20. Ларичев В. Совершенствование законодательства по борьбе с "отмьіванием" денег, полученньїх преступньїм путем // Государство й право. -- 1992. -- №11. С.99-107.

21. Латов Ю. Длинньїе "тени" общества "светлого будущего": два опьіта интерпретации (о книгах Л. Тимофеева й С. Кордонского) // ВопросьІ економіки. --2003.

22. Лебедев А. Мировое сообщество не желает становиться "мировой пра-чечной" // Интерфакс-АиФ. -- 1997. -- № 12.

23. Лисенко О. Думка фахівця // Галицькі контракти. -- 2000. -- № 15.

24. Лихина О., Голикова Л. Главнокомандующие ставок // Коммерсанть-Деньги. -- 2001. -- 27 июня. -- № 25. -- С.15-20.

25. Малькевич В. Капкан на "грязньїе" деньги // Зкономика й жизнь. -1999. --№2. --С.ЗО.

26. Мандибура В. "Відмивання" грошей: економічний зміст, соціальні наслідки // Посредник. -- 1996. -- 2 октября. -- С.35-38.

27. Мандибура В.О. Правовий механізм контролю за "відмиванням" грошей та напрями його вдосконалення (на прикладі країн з розвиненою економікою). -- К., 1996.-- 64с.

28. Савченко А. “Відмивання” грошей: порівняльний аспект. - право України. - 2003. №4.

Размещено на Allbest.ru

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3