Аспекти аналізу прибутковості комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

ВСТУП

банк прибуток конкуренція захист

У недавньому минулому комерційні банки займали особливе положення в економіці західних країн. Державні органи завжди підтримували банки у разі кризи ліквідності або при загрозі банкрутства, щоб гарантувати стабільність фінансової системи. При цьому фінансове законодавство обмежувало сферу діяльності комерційних банків, точно визначаючи що і як вони можуть робити, і одночасно оберігало банки від появи конкурентів. Банки при цьому грали традиційну роль посередника між вкладниками і позичальниками і забезпечували функціонування платіжної системи, мало думаючи про застосування нових методів і технологій.

Однак остання чверть віку була періодом глибоких змін в банківській справі, численних новин в організації, методах управління банками і формах обслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів.

Ці процеси в різній мірі і з різною інтенсивністю торкнулися всіх країн, включаючи Україну. Підкреслюючи значимість виникаючих змін, експерти нерідко називають їх “фінансовою революцією". Прийоми і методи банківської діяльності ускладнюються, приймаючи нові межі. У той же час виникають абсолютно нові види операцій і послуг, що не мали аналогів в світовій практиці і що стали можливими завдяки складному поєднанню причин, що впливають на попит і пропозицію грошового капіталу.

Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку України зростає значення аналізу банківської діяльності як для самого банку так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів і держави в цілому. Регулярне проведення аналізу діяльності банком дозволяє ефективно управляти активними і пасивними операціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню стабільного фінансового стану.

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, що виконують різні операції по залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують з банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до чинного законодавства (страхування, операції з нерухомістю тощо).

Метою та рушійним мотивом діяльності комерційного банку є одержання банківського прибутку, який є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний доход і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Банківський прибуток формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків; це різниця між валовими доходами банку та витратами.

Аналіз доходів та витрат комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямків та можливостей збільшення його прибутку ті підвищення рентабельності на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, проблема визначення методичних рекомендацій до проведення аналізу доходів та витрат є актуальною і необхідною умовою для підвищення ефективності управління прибутковістю комерційних банків, і може розглядатися як допоміжна функція системи управління доходами, витратами і прибутком комерційного банку.

Метою дипломної роботи є проведення аналізу доходів, витрат та прибутку «Індекс-банк» та розробка заходів щодо максимізації прибутку.

Згідно з поставленою метою завданнями дослідження є:

охарактеризувати теоретичні аспекти аналізу доходів, витрат та прибутку комерційного банку;

проаналізувати структуру активних та пасивних операцій;

проаналізувати структуру, динаміку доходів та витрат (в цілому, за складом та структурою) банку;

проаналізувати прибутковість банку;

визначити основні шляхів підвищення прибутковості діяльності банку.

Об'єктом дослідження є процес формування прибутку комерційного банку. Предметом дослідження виступають теоретичні, методичні підходи аналізу, планування та прогнозування результатів роботи банку. Базою дослідження виступає АТ «Індекс-банк».

Методи дослідження. Особливостями аналізу банківської діяльності є використання системи показників, що найбільш повно характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни, виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Обумовленість економічних явищ і процесів причинним зв'язком потребує від аналізу вивчення факторів, що викликають зміни тих чи інших показників. За допомогою аналізу встановлюються найбільш суттєві факторні показники, які впливають на зміни результатів діяльності банку, виявлення і вимірювання взаємозв'язку між якими забезпечує комплексне органічно взаємозв'язане дослідження ефективності роботи комерційного банку, його прибутковості, збалансованості доходів та витрат.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Основи функціонування комерційного банку, види банківських операцій

Управління в банківській справі зокрема є сьогодні одним з найбільш актуальних проблем в економічній науці. Це, в першу чергу, пов'язано зі значними якісними змінами в світовому господарстві, які зачепили як роль банків, так і банківської справи в економіці, так і взаємодії всередині самих банків.

Починаючи з періоду пізнього Середньовіччя значення банків для функціонування економіки було достатньо великим, але тільки у ХХ столітті, коли остаточно сформувався світовий ринок, воно набуло настільки всеохоплюючий характер. Сьогодні практично жодний економічний процес не відбувається без активної участі банків. Зміни якісного характеру банківської діяльності, в свою чергу, викликали значне збільшення кількості банків і, як наслідок, збільшення конкурентної боротьби між ними.

Кожний рік в різних країнах світу з`являються сотні нових банків, які прагнуть потіснити вже існуючі і зайняти місце під сонцем, завоювати свою долю на ринку. В той самий час ліберизація банківського законодавства призвела до інтерналізації банківської справи, а також до зростання конкуренції між банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Вистояти та вийти з оптимальними показниками діяльності без створення системи ефективного менеджменту в цій сфері просто таки неможливо.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» [1] в Україні діє банківська система, яка складається з Національного банку України (НБУ) і інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону. Згідно з даним Законом, банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах - широкому та вузькому.

Комерційний банк у широкому розумінні - це юридична особа, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційних банків характерне для української практики, в якій всі банки, крім центрального банку, по суті називаються комерційними банками.

У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку.

Отже, комерційний банк - установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарювання та громадян за рахунок залучених коштів підприємств, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій [12 , с. 244].

У структурі банківської системи виділяють такі типи комерційних банків (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 Класифікація комерційних банків України

Критерії	Види комерційних банків
1	2
Спосіб формування статутного капіталу	Державні, приватні
	Змішані
	Іноземні
1	2
Організаційно-правова форма банку	Акціонерні товариства
	Товариства з обмеженою відповідальністю
	Кооперативні банки
Характер діяльності	Універсальні
	Спеціалізовані
Територія діяльності	Міжнародні
	Національні
	Регіональні
	Міжрегіональні
	Закордонні
Розмір активів та статутного капіталу	Малі
	Середні
	Великі
	Найбільші

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств - фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.

Виконання певних функцій сучасних банків забезпечує їх універсальність (табл. 1.2)

Таблиця 1.2 Основні функції комерційних банків

Функції	Економічне значення
Залучення (акумуляція коштів)	Стимулювання накопичень в країні, забезпечення кредитної діяльності
Посередництво в кредиті	Вільне переміщення фінансових ресурсів
Розрахунково-платіжних	Професійне управління платежами і розрахунками
Депозитна емісія	Збільшення грошової маси в обігу шляхом надання кредитів
Емісійно-засновницькі	Забезпечення ефективного напрямку заощаджень в т.ч. для виробничих цілей
Надання послуг	Максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів

Фінансове посередництво відрізняється від брокерсько-ділерських функцій. Специфічна риса брокерів та дилерів полягає в тому, що вони не створюють власних вимог та зобов`язань, діючи за дорученням клієнтів. Фінансові ж посередники в процесі діяльності створюють нові вимоги та зобов'язання, які стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а надаючи позику - нову вимогу до позичальника.

Цей процес створення нових зобов'язань і їх обміну на зобов'язання інших контрагентів складає основу, суть фінансового посередництва. Така трансформація виключно важлива в ринковій економіці. Вона дозволяє подолати труднощі прямого контакту зберігачів та позичальників, які виникають через невідповідність сум, що пропонуються та вимагаються, їх строків, доходності і т.д. Акумулюючи грошові капітали з різних джерел, фінансові посередники створюють загальний знеособлений “пул” грошових коштів і можуть задовольнити вимоги по кредитах на найрізноманітніших умовах.[30, c. 123]

Комерційні банки є багатофункціональними установами, які оперують в різних секторах ринку позичкового капіталу. Крупні комерційні банки представляють клієнтам повний комплекс фінансового обслуговування, включаючи кредити, прийом депозитів, розрахунки та інше. Цим вони відрізняються від спеціалізованих фінансових установ, які володіють обмеженими функціями. Комерційні банки традиційно відіграють роль стрижневої , базової ланки кредитної системи.

Значення комерційних банків в сучасних кредитних системах дуже велике. Сьогодні вони здатні запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Широка диверсифікація операцій банку дозволяє зберігати клієнтів та залишатись рентабельними навіть за неблагосприятливої кон`юнктури. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні та використовуються в практиці конкретної банківської установи. Проте існує певний базовий “набір”, без якого банк не може нормально існувати та функціонувати.

На відміну від спеціалізованих банків, комерційні банки переважно універсальні, тобто виконують широке коло банківських операцій, охоплюють багато галузей економіки. Банки, в яких переважать певні операції і які обслуговують певні галузі економіки, є спеціалізованими, наприклад - Ощадний банк України, Укрексімбанк (експортно-імпортний банк) та інші. Ощадний банк України та Укрексімбанк - це державні банки, усі інші банки України найчастіше акціонерні товариства [3, с. 164].

Головним продуктом комерційного банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо, тобто торгівля грошима як особливим товаром є передумовою забезпечення економіки достатньою кількістю платіжних засобів.

Визначальним щодо суті банківського продукту є базові функції комерційних банків. Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатами тих же операцій.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшити їх кількість та якість. На сьогодні основна маса комерційних банків спроможна якісно виконувати не більше 90-100 видів операцій та послуг. У той же час, провідні вітчизняні банки активно диверсифікуючи свою діяльність та запроваджуючи новітні банківські технології, цілеспрямовано наближаються до рівня розвитку банківських послуг у країнах з розвинутою ринковою економікою (комерційні банки Німеччини здійснюють 150-200 операцій та послуг, японські банки - 300 операцій та послуг).

Другу складову банківського продукту становлять різноманітні послуги, що надаються комерційними банками, депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. Результатом банківської діяльності є саме надання послуг клієнтам. Із цією метою банки здійснюють операції різних видів. Інакше кажучи, власне “послуги” це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як “операції” це його виробничий процес.

Рис. 1 Класифікація результатів діяльності комерційного банку

Класифікацію цього процесу доцільно проводити з урахуванням особливостей формування й розміщення ресурсів комерційного банку, що зводиться до здійснення трьох основних груп операцій: пасивних, активних і комерційно-посередницьких. Пасивні операції полягають у залученні тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При проведенні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. Щодо останніх, то йдеться, власне, не про формування і розміщення ресурсів, а про переміщення вже наявних у банку коштів за його розпорядженням або про проведення інших операцій, безпосередньо не пов'язаних із рухом грошей (про так звані позабалансові послуги).

Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Ресурси комерційних банків - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні, залучені і позичені. Власний капітал становить майже третину усіх ресурсів, залучені і позичені - близько 70%.

До власних ресурсів, або до банківського капіталу, належать статутний, резервний та інші фонди, які створюються для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності банку, а також нерозподілений прибуток поточного і минулого років.

Залучені кошти банку (формують переважну частину ресурсів банку) - це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.[78 c.45]

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких є завжди надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках.

Активні операції банків полягають у діяльності, пов'язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтримання ліквідності. Активні операції банків поділяються на кредитні та інвестиційні.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту [4, с. 12].

Інвестиційні операції банків означають вкладення коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери - це боргові зобов'язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об'єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.

Комісійні операції - це операції банків із:

1) розрахунково-касового обслуговування клієнтів;

2) агентські;

3) інші послуги, за які банки одержують комісійну винагороду.

Загалом результати банківської діяльності мають чітко виражений продуктивний характер. При наданні депозитних послуг банки акумулюють тимчасово вільні від обігу кошти, перетворюючи їх на капітал, тобто “непрацюючі” ресурси примушують працювати на користь як окремих суб'єктів ринку, так і економіки в цілому. Використання банківських кредитів у виробництві є необхідною умовою процесу розширеного відтворення, а позики, видані на споживчі цілі, збільшують платоспроможний попит, що також сприяє економічному зростанню. Організація і своєчасне проведення банками розрахунків забезпечує умови неперервного товарообігу та створює можливості для ефективного перетікання капіталів у господарстві. Реалізація інших банківських послуг теж створює умови для нормальної підприємницької діяльності у різних секторах економіки та забезпечення належного життєвого рівня населення.

Сьогодні універсальні банки пропонують довгу низку продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. До основних банківських послуг належать залучення коштів і подальше надання позик. Проте навіть в межах цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.[45 c. 69]

Швидкий темп зростання ряду банківських послуг потребує сьогодні від службовців досконалого знання всіх модифікацій продуктів, не тільки наданих своїм банком, а й розроблених світовою практикою банківської справи. Для зручності розгляду окремих послуг звичайно вдаються до їхньої класифікації. Класифікація допомагає також визначити місце досліджуваної послуги в системі банківських продуктів.

Для розкриття специфіки потреб, які задовольняються шляхом надання банківських послуг, їх класифікують за такими напрямами: клієнти банку; спектр послуг; надаваних різноманітним клієнтам; різновиди цих послуг (табл. 1.1).

Таблиця 1.3 Загальна класифікація банківських послуг

Вид послуг	Кому надається
1	2
Позики	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Кредитно-розрахункові платежі	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Інвестиції	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Інвестиції, іпотечні позички	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Чековий кредит	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Поточні рахунки	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
1	2
Дорожні чеки	Фізичним особам, підприємствам та ін.
Оплата векселів	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Обмін валюти	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Овердрафт на поточному рахунку, ощадні рахунки	Фізичним особам
Термінові депозитні сертифікати	Фізичним особам, підприємствам та ін.
Індивідуальні пенсійні рахунки	Фізичним особам
Персональні трасти комерційні позички	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Позички під заставу нерухомості	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Лізинг	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Факторинг	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Облік векселів, управління готівкою	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Електронний переказ коштів	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Телеграфний переказ	Фізичним особам
Трансферти цінних паперів, акредитив	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Пенсійні фонди	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.
Консультації	Фізичним особам, корпораціям, фірмам та ін.
Зберігання коштовностей	Фізичним особам
Купівляпродаж ресурсів і цінних паперів	Корпораціям, фірмам, підприємствам та ін.

Зауважимо, що банківські послуги класифікуються за їхнім зв'язком із функцією банку з перерозподілу грошових ресурсів. Такий підхід до класифікації дає змогу прив'язати конкретні Банківські послуги до діяльності конкретних підрозділів комерційного банку.

Процентні послуги це послуги, пов'язані із діяльністю банку із перерозподілу грошових ресурсів, тобто перетікання ресурсів, які тимчасово осіли в одних банках і потребують використання їх в інших.[65 c. 15]

Отже, у результаті здійснення трьох названих груп комерційні банки надають клієнтам різноманітні послуги, які у сукупності і становлять банківський продукт.

Таким чином основні види операцій та послуг кожний банк затверджує в статуті банку на основі наданих йому ліцензій НБУ. На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених вище операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Безготівкові платіжні засоби створюються комерційними банками у процесі депозитної емісії на основі надання позик клієнтам і проведення розрахунків, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дає змогу збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту зменшувати її. Тому здатність комерційних банків створювати гроші має важливе значення для економіки.[21 c. 25]

Грошові розрахунки в Україні здійснюються за допомогою готівки та в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки здійснюються через банківські установи, де юридичні та фізичні особи зберігають свої грошові кошти і мають відповідні рахунки (поточні, бюджетні тощо). Деякі безготівкові платежі, як правило дрібні, підприємства та організації здійснюють з допомогою поштово-телеграфних переказів через установи зв'язку. Безготівкові розрахунки здійснюються на основі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, чеків, акредитивів, вимог-доручень, платіжних вимог, інкасових доручень, векселів. Форми розрахунків між продавцем та покупцем визначаються угодами між ними.

Касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають із цих рахунків готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі. Для прийняття та видачі готівки в установах банків організовуються прибуткові та видаткові каси. В установах банків з невеликим обсягом касових операцій можуть організовуватися єдині каси, які здійснюють весь комплекс касових операцій.

Крім традиційних, притаманних суто банкам операцій, вони виконують на замовлення своїх клієнтів нетрадиційні операції і послуги. Це їх змушує робити конкуренція, яка існує на грошовому ринку, а також всередині банківської системи. Банківські послуги - це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні. Це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, розміщення цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо. Гонорарними називають послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультаційні та деякі інші послуги. Проте, найчастіше ці послуги відносять до комісійних, оскільки згідно з вітчизняним законодавством операції банків поділяють на банківські, а саме комісійні і процентні, та небанківські.

До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісією, сплаченою при організації даної послуги [5, с. 325]. Іншими словами, чистий спред - це різниця між процентними - отриманими і сплаченими - ставками. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банкові покращити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду - не менше 1,25%.

1.2 Сутність та види доходів, витрат та прибутку банку

Вся господарська діяльність комерційного банку - здійснення банківських угод - має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку. Результатом співставлення доходів та витрат є фінансовий результат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи збитків.

Для визначення надійності комерційного банку перш за все аналізують доходи банку, його видатки та прибуток, які являються основними показниками результативності його фінансової діяльності.

Доходи комерційного банку складають сукупний (валовий) доход, який залежить від обсягів та вартості наданих банком послуг. У загальному визначенні доход - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Поняття доходності комерційного банку відображає позитивний сукупний результат діяльності банку у всіх сферах його господарсько-фінансової і комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються усі його операційні видатки, включаючи адміністративно-управлінські, формується прибуток банку, розмір якого визначає рівень дивідендів, збільшення власних коштів і розвиток пасивних і активних операцій. [23 c. 245]

Доход банку є необхідною умовою отримання прибутку і забезпечення рентабельної діяльності банку. Як фактор створення прибутку, доход, у свою чергу, також перебуває під впливом різноманітних факторів. Аналіз доходу є необхідною умовою забезпечення ефективного управління доходом з метою збільшення його обсягу та підвищення рівня доходності банківських операцій.

Таким чином, доходи комерційного банку - це зростання економічних вигод протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань.

Аналізуючи одночасно доходи конкретного банку і динаміку структури активу балансу, можемо зробити висновок, що не всі активи банку приносять йому адекватний прибуток. Це відноситься до активів, що звичайно не приносять, а також до таких активів, як цінні папери й інші права участі, придбані банком і нематеріальні активи. Це означає, що якість спільних проектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних активів є вкрай невисокою. Отже, доход комерційних банків залежить від норми прибутку по позичкових і інвестиційних операціях, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від суми і структури активів.[52 c. 45]

Доходність банка є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення доходності банка є раціоналізація структури видатків і доходів, розрахунки процентної маржу і виявлення тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків по активних і пасивних операціях. Умовою доходності банківської діяльності є підтримка ліквідності, управління банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Аналіз доходу банку здійснюється за такими напрямками:

1) загальний аналіз доходів;

2) факторний аналіз доходів;

3) аналіз доходності банку.

Факторний аналіз покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підставлень і пайової участі.[14 c. 326]

Дохідність комерційного банку - це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Дохідність банку залежить, насамперед, від оптимальної структури, його балансу (активи і пасиви) та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення доходності банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій у доходності кредитних операцій, планування мінімальної доходної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків за активними і пасивними операціями. Доходність банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківським ризиком та його мінімізації.[21 c. 328]

Процентні доходи традиційно мають найбільшу питому вагу в структурі банківських доходів. Планування й оцінка їх стабільності та дії факторів, які впливають на зміни доходності операцій, є складовими аналізу прибутковості. Складність такого аналізу полягає в тому, що нинішній стан надходжень - це інтегральний показник фінансового стану банку, який залежить від якості активів, стабільності джерел фінансування, правильності попередніх управлінських рішень і далекоглядності та прагматизму керівництва щодо майбутнього. Можливості залучення банком ресурсів значною мірою залежать від надходжень, у тому числі процентних. При аналізі прибутковості значну увагу приділяють збалансованості процентних доходів та витрат банку. Здатність виживати у конкурентному середовищі - це мистецтво приваблювати клієнта, пропонуючи йому кращі умови, що визначаються фінансовими можливостями банківської установи. Як фінансові посередники, банки здійснюють перерозподіл коштів між тими, у кого вони вивільнилися, і тими, хто їх тимчасово потребує.

Також доходи можна розділити на банківські і небанківські.

Банківські доходи - це ті, що безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю.

Небанківські - ті, які не відносяться до основної банківської діяльності, але забезпечують ії здійснення.

При оцінці доходів банку визначається питома вага кожного виду доходу в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів. Динаміка дохідних статей може порівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління.

Після проведення оцінки структури доходів банку по укрупнених статтях варто більш детально вивчити структуру доходів, що формують укрупнену статтю, що займає найбільшу питома вагу в загальному обсязі доходів.

Аналізуючи одночасно доходи конкретного банку і динаміку структури активу балансу, можемо зробити висновок, що не всі активи банку приносять йому адекватний прибуток. Це відноситься до активів, що звичайно не приносять доходу (наприклад, кошти в касі і на кореспондентському рахунку, резерви в НБУ і власні основні засоби), а також до таких активів, як цінні папери й інші права участі, придбані банком і нематеріальні активи. Це означає, що якість спільних проектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних активів є вкрай невисокою.[58 c. 42]

Отже, доход комерційних банків залежить від норми прибутку по позичкових і інвестиційних операціях, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від суми і структури активів.

Дохідність банку є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення доходності банка є раціоналізація структури видатків і доходів, розрахунки процентної маржі і виявлення тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржї для прогнозування орієнтованого рівня відсотків по активних і пасивних операціях. Умовою доходності банківської діяльності безумовно є підтримка ліквідності, управління банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Загальний аналіз доходу банку передбачає його групування за джерелами утворення. Доход банку поділяється на операційний та не операційний доход.[46 c. 326]

Операційний доход включає процентний доход, комісійний доход, доход від торговельних операцій, інші операційні доходи та інші доходи.

Процентний доход, як показано на рисунку 1.2, складається з доходів за коштами, розміщеними в інших банках, кредитами суб'єктам підприємницької діяльності і фізичним особам, іншими кредитами та доходу з цінними паперами, одержаному у вигляді відсотків. Доход банку від кредитних операцій складається із сум отриманих процентів за усіма формами наданих кредитів. При цьому основним фактором, який впливає на суму отриманих кредитних процентів і відповідно доходів, є позичковий процент, зафіксований у кожному кредитному договорі.

Інвестиційна діяльність посідає друге місце після кредитної в плані доходів сучасних комерційних банків у країнах із сталою ринковою економікою. В Україні поки що розвивається на належному рівні тільки первинний фондовий ринок, вторинний ринок цінних паперів (ЦП) знаходиться на стадії формування. Таке становище гальмує розвиток інвестиційних процесів, окрім того, в мовах постійного попиту на кредити та досить високих відсоткових ставок більшість банків не вкладає значних сум коштів у інвестиції, однак у перспективі, з розвитком фондового ринку, доходи від ЦП матимуть питому вагу в структурі доходів банків.

Комісійний доход отримується внаслідок розрахунково-касового та кредитного обслуговування банків і інших клієнтів як результат операцій на фондовому та валютному ринках, які не спричиняють отримання доходу і стосуються, перш за все, купівлі-продажу цінних паперів та іноземної валюти за дорученням інших банків або клієнтів.

Доходи від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з ініціативи банку і не є виконанням доручень клієнтів.

До інших операційних доходів належить дивідендний доход, доход від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями.

Інші доходи є наслідком здійснення господарських операцій. До них належать доходи від продажу основних засобів та матеріальних цінностей, штрафи та пені, отримані за господарськими операціями тощо.

Доходи банку від зменшення резервів за заборгованістю утворюються за умов зменшення обсягів продуктивних активів та зобов'язань банку або внаслідок зміни структури активів. Зменшення абсолютного розміру продуктивних активів призводить до скорочення активних операцій банку і потенційного зменшення доходу від цих операцій. Зниження обсягу зобов'язань, за рахунок яких формується значна частка активів, також спричиняє ймовірне скорочення числа активних операцій банку та зменшення доходу від них. Тобто, отримання доходу з цього джерела може стати причиною зменшення інших видів операційного доходу. Що стосується зміни структури активів, то утворенню доходів від зменшення резервів сприяє зниження частки ризикових активів. За певних умов, це - позитивне явище, але треба пам'ятати, що між ризиком і доходом існує прямий зв'язок. Це означає, що ймовірність зниження доходності активів банку внаслідок зменшення їх ризикованості буде досить високою.

До непередбачених доходів належать доходи, які виникли внаслідок надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзвичайних подій) ті інші непередбачені доходи [6, с. 225].

Для забезпечення фінансово-господарської діяльності комерційні банки здійснюють відповідні витрати, обсяг та структура яких залежить від обсягів та вартості витрачених у процесі діяльності трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Так само, як і доходи, витрати - необхідна умова отримання прибутку. Без здійснення відповідних витрат неможлива діяльність, навіть існування комерційного банку. Але на відміну від доходів, збільшення яких потенційно збільшує прибуток, вплив на прибуток витрат носить зворотній характер. Тому метою аналізу витрат є їх мінімізація на основі ефективного використання ресурсів комерційного банку.

Оцінка витрат банка здійснюється по тієї ж схемі, що й оцінка його доходів. Особлива увага заслуговує оцінка двох груп статей:

1) видатки, пов'язані з забезпеченням функціонування банку (особливо адміністративно-господарські);

2) видатки, пов'язані з підвищенням ризикованості банківської діяльності (створення обов'язкових і інших страхових резервів).

У останні роки спостерігається зріст питомої ваги видатків на виплату відсотків по вкладах клієнтів. Це пояснюється, по-перше, підвищенням рівня процентних ставок по депозитах у результаті посилення конкурентної боротьби і, по-друге, збільшенням питомої ваги депозитних рахунків у загальній сумі притягнутих коштів.[7 c. 215]

Валові витрати банку можна розділити на процентні і непроцентні

Рис. Структура витрат банку

В свою чергу витрати банку поділяються на наступні групи:

1) процентні витрати (за коштами, отриманими в НБУ; за коштами, отриманими в інших банках; за коштами суб'єктів господарської діяльності; за коштами фізичних осіб та інші витрати);

2) комісійні витрати (за розрахунково-касове обслуговування; за операціями з цінними паперами та валютному ринку та інші витрати);

3) адміністративні витрати (обов'язкові платежі та податки, крім податку на прибуток; господарські та експлуатаційні витрати; витрати на маркетинг та рекламу; спонсорство та доброчинність та інші витрати);

4) витрати на персонал (основна і додаткова заробітна плата; нарахування на зарплату; матеріальна допомога та інші витрати);

5) відрахування в резерви (під заборгованість комерційних банків; за кредитами клієнтам; під дебіторську заборгованість; під знецінення цінних паперів та інші витрати);

6) витрати на безнадійні та сумнівні борги;

7) непередбачені витрати [3, с. 166 ].

Система витрат комерційного банку, який працює в умовах ринку, - це серце всієї системи управління, оскільки саме тут збирається вся інформація про фактичні витрати, отже, створюються основи для підрахунку фактичного доходу. Необхідно мати на увазі, що витрати можна розглядати з двох поглядів. З одного боку, в центрі уваги перебуває визначення й закріплення витрат за їхніми джерелами, що характерно для традиційного обліку витрат. З другого боку, витрати є предметом організаційних заходів. Заходи впливу на витрати об'єднуються поняттям управління витратами [7, с. 125].

Найбільше значними статтями операційних витрат банку традиційно є витрати:

1) по виплаті відсотків по поточних і строкових вкладах;

2) пов'язані з виплатою комісійних іншим банкам і іншим фінансово-кредитним заснуванням за надані послуги;

3) по утриманню й експлуатації будинків і устаткування;

4) на заробітну плату персоналу;

5) на створення спеціальних резервів.

У останні роки спостерігається зріст питомої ваги видатків на виплату відсотків по вкладах клієнтів. Це пояснюється, по-перше, підвищенням рівня процентних ставок по депозитах у результаті посилення конкурентної боротьби і, по-друге, збільшенням питомої ваги депозитних рахунків у загальній сумі притягнутих коштів.

Банки, що виконують міжнародні розрахункові операції, сплачують комісійні банку, що виконує доручення на здійснення операцій (акредитивних, інкасових і ін.). Але кінцевим платником виступає клієнт банку, із доручення якого проведена операція. Банк у повному обсязі списує з його рахунку сплачену їм комісію.

Видатки банку на утримання й експлуатацію будинків і устаткування, оплату персоналу і соціальні посібники носять щодо постійний характер. Їхня питома вага в загальній сумі видатків банку дуже значний.

Визначена частина коштів банка витрачається на створення резервів. Інші видатки в рахунку прибутків і збитків банку показуються по статті «Інші операційні видатки». Це внески, видатки на рекламу, інвентар і матеріали, на оплату послуг аудиторських фірм, судові і транспортні витрати, а також деякі види податків.[9 c. 421]

Зріст операційних видатків не тільки відбиває несприятливий стан кон'юнктури ринку, на якому банк залучає ресурси, але і може свідчити про погіршення менеджменту. Особлива увага заслуговує оцінка двох груп статей: видатки, пов'язані з забезпеченням функціонування банку (особливо адміністративно-господарські) і видатки, пов'язані з підвищенням ризикованості банківської діяльності (створення обов'язкових і інших страхових резервів).

Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку і т.д. Прибуток банку являє собою різницю між його валовими доходом і витратами, тобто це - фінансові результати діяльності комерційного банку, які відображаються в звіті про фінансові результати комерційного банку.

Відповідно до діючої методики, комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності раз в квартал, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Прибуток банку - це різниця між його доходом і витратами. Балансовий прибуток банку - сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки від реалізованих операцій.

Основним джерелом банківського прибутку є прибуток від відсоткової різниці, що визначається як отримані відсотки мінус сплачені. Найважливішим показником прибутковості банку є прибутковість активів і капіталу. Ефективність діяльності банку визначається також за допомогою таких показників: чистий спред, чиста відсоткова маржа, інший операційний дохід, продуктивність праці [8, с. 221 ].

Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України і іншими органами з прибутку банку проводяться відрахування в його резервний фонд в розмірі не менш ніж 5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на добродійні і спонсорські заходи, на виплату винагород керівництву банку. З суми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути направлений на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст капіталу банку.

Збитки банку по підсумкам діяльності за рік покриваються за рахунок резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення капіталу.

При збитковій діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком України вирішується питання про доцільність його подальшого функціонування : збереження, реорганізація або ліквідація.

Отже виходячи з вище сказаного, аналіз доходів і витрат комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямків та можливостей збільшення його прибутку та підвищення рентабельності на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, значення аналізу доходів та витрат полягає у тому, що він с необхідною умовою ефективного управління фінансовою діяльністю і може розглядатися як допоміжна функція системи управління доходами, витратами і прибутком комерційного банку.[63 c. 75]

Таким чином формування доходів та витрат та раціональне управління ними істотно впливає на розмір прибутку банку, оскільки прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Він використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів.

1.3 Методичні рекомендації до проведення аналізу прибутковості комерційного банку

Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку зростає значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів і держави в цілому. Регулярне проведення аналізу діяльності банком дозволяє ефективно управляти активними і пасивними операціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню стабільного фінансового стану.

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, що виконують різні операції по залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення.

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи у центральному банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем.[35 c. 654]

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як потенційних клієнтів банку), Національного банку України.

Комерційні банки ставлять перед собою такі завдання:

1) визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

2) дотриматися всіх вимог щодо ліквідності;

3) підтримувати капітал у стані адекватності й достатності;

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому.

Економічна робота у банку, як і визначення класу кредитоспроможності позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладання угод, обов'язково передбачає аналіз фінансового стану банку, на основі якого:

1) приймаються управлінські рішення;

2) координується діяльність різних підрозділів і служб;

3) з'ясовується об'єктивна оцінка результатів діяльності установи і перспектив її розвитку;

4) визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта, кореспондента.

Під методом у широкому смислі цього компонента, розуміється спосіб дослідження предмета. Для проведення аналізу банківської діяльності використовуються наступні методи [3, с. 63 ].

1) Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень. За допомогою даного методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його задач. Можна виділити такі найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і цілі, що при цьому досягаються:

1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня
виконання плану;

2) зіставлення фактичних показників з нормативними, що дозволяє
проконтролювати дотримання банком різних нормативів, встановлених НБУ;

3) порівняння фактичних показників з показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

4) зіставлення показників банку, що аналізуються з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

5) зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників, наприклад, паралельно аналізуючи динаміку доходів і витрат, істотно, щоб доходи перевищували витрати, що визначає прибутковість банку;

6) зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них, наприклад, при встановленні процентної ставки за депозитами населення вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

7) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення, наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на поточних рахунках.

2) Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на інший. Відносні показники виражаються в формі коефіцієнтів (при базі 1) або відсотків (при базі 100). До них відносяться показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності тощо. Даний метод є одним із ключових в аналізі банківської діяльності. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.