Аспекти аналізу прибутковості комерційного банку

3) Метод групувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності явищ і процесів, що аналізуються. Під час аналізу фінансової діяльності застосовуються групування рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго - і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічною сутністю банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

4) Балансовий метод. Служить головним способом для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи ("читаючи") баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності та ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

5) Графічний метод. Графіки представляють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає більш зрозумілим.

6) Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку. Аналітична таблиця представляє собою систему суджень, виражених мовою цифр. Така мова є більш виразнішою й наглядною, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються в більш логічній і послідовній формі в порівнянні з текстовим викладом, займають менше місця, а пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дозволяє охопити аналітичні дані в цілому, як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між показниками, що досліджуються [9, с. 147 ].

Основна мета аналізу діяльності банку забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання і кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Аналіз діяльності комерційного банку включає:

1) оцінку стану та результатів діяльності банку на момент проведення аналізу;

2) порівняння стану та результатів діяльності банку за вибраний період;

3) порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших комерційних банків;

4) узагальнення результатів аналізу та підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення діяльності банку.

Аналіз прибутковості діяльності комерційних банків включає:

1) розрахунок показників, які характеризують прибутковість діяльності банку в цілому;

2) якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат;

3) аналіз прибутковості окремих операцій банку.

При аналізі прибутковості діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

При аналізі прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися отримані доходи, а також прямі та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу приділяється особлива увага, оскільки на його основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо. [25 c. 124]

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять висновки про активність банку в сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов'язаних з розміщенням коштів банку. При кількісному аналізі можна зробити висновки при зміни значущості окремих операцій в діяльності банку, а також про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця банку в кредитно-фінансовій системи країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє визначити фактори, які впливають на діяльність банку, і підготувати рекомендації по прийманню управлінських рішень, спрямованих на її поліпшення.

Особливе місце у валовому доході комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості належить прибутку.[45 c. 365]

Прибуток - це головний показник результативності роботи банку. Кількісна і якісна оцінка прибутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки грунтується на прийнятій у світовій банківській практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Саме така характеристика блоків формування чистого прибутку банку лежить в основі кількісного і якісного аналізу її рівня. Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є виявлення сформованої тенденції зростання прибутку банку. Проте така форма аналізу прибутку можливий на основі даних за декілька років. Позитивна оцінка рівня прибутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в основному за рахунок процентного маржу і непроцентних прибутків. Негативний висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні тенденції зростання прибутку пов'язані в основному з прибутками від операцій на ринку цінних паперів, із непередбаченими прибутками, а також із відстрочками по сплаті податків.

Особливістю функціонування банків є те, що велика доля їхніх збитків покривається поточними доходами. Тому в банках, на відміну від підприємств, платоспроможність забезпечується лише частиною власного капіталу. Банк вважається платоспроможним, доки залишається недоторканим його акціонерний (пайовий) капітал, тобто вартість активів банка дорівнює сумі його забезпечених зобов'язань плюс акціонерний (пайовий) капітал.

Різниця між доходами і витратами комерційного банки складає його валовий прибуток (валовий прибуток). Саме показник валового прибутку (тобто без урахування сплати податків і розподіли залишкового прибутку) дає характеристику ефективності діяльності комерційного банки.

У банківській практиці не існує якогось одного показника, який би характеризував рентабельність роботи комерційного банки. У загальноекономічному значенні поняття рентабельності і прибутковості збігаються. Тому фактично необхідно розрахувати показник рентабельності банку

Рентабельність характеризує рівень віддачі на 1 грн. вкладених коштів, що стосовно до комерційного банку означає співвідношення коштів, внесених акціонерами (пайовиками) банку, до розміру отриманого ними валового прибутку. Цей показник абстрагований від системи оподатковування комерційних банків і може слугувати для міжрегіонального порівняння ефективності діяльності комерційних банків.[57 c. 421]

Для того щоб оцінити ефективність діяльності комерційного банки в порівнянні з іншими суб'єктами економіки, доцільно використовувати такий показник, як відношення чистого прибутку до розміру оплаченого статутного фонду комерційного банку. Він характеризує ефективність і доцільність вкладень коштів у той або інший банк, ступінь «віддачі» статутного фонду. Проте статутний фонд банку, як і багато інших показників його діяльності (наприклад, розмір власних і притягнутих коштів, розмір кредитних вкладень і т.д.), має протягом року значні коливання. Тому більш правильним є їхнє застосування не на визначену дату, а використання середніх за період значень.

Іншим загальновизнаним показником, що характеризує ефективність як активних операцій, так і всієї діяльності комерційного банки, є співвідношення валового прибутку й активів комерційного банку. Для розрахунку ефективності активних операцій комерційного банки варто використовувати не моментальне, а середнє значення розміру активів комерційного банку. Вище уже відзначалося, що прибуток комерційного банку визначається як різниця між доходами і витратами. Тому необхідно з'ясувати чинники, що вплинули на балансовий річний прибуток даного комерційного банки. Будь-який комерційний банк залучає (акумулює) кошти і потім розміщає їх у різноманітних видах активів, одержуючи при цьому прибуток.

Існують і інші показники, що характеризують прибутковість діяльності комерційного банки. До їхнього числа відноситься співвідношення доходу і суми прибутків комерційного банки. Цей показник відбиває питома вага прибутку в загальній сумі прибутків комерційного банки. Іншими словами, він показує, яка частина доходів комерційного банки йде на формування прибутку. Якщо відняти значення цього показника (у долях одиниці) з одиниці, то буде отриманий показник, що характеризує ту частину загальної суми прибутків, що банк спрямовує на відшкодування своїх витрат. Зниження цього показника є вкрай небажаним для банку, оскільки означає збільшення долі доходів банку, використовуваних на покриття витрат, і одночасне зниження долі прибутку в доходах.[32 c. 124]

Для оцінки доходів та видатків, необхідно спочатку визначити питому вагу груп доходів та видатків в загальній сумі доходів та видатків. Для цього ми розносимо доходи та видатки по вищезазначених групах та визначаємо їх питому вагу в валових доходах та витратах.

Зростання процентних доходів переважно може відбуватися внаслідок двох факторів:

1) збільшення середніх залишків за виданими кредитами;

2) підвищення середнього рівня застосовуваної процентної ставки за кредит.

Вплив першого фактору на одержання банком доходу може бути визначений формулою 1.1:

DVP = (V1 - V2)*r1, (1.1)

де V2 -- середні залишки за виданими кредитами в періоді, що аналізується;

V1 -- те ж саме в попередньому періоді;

r1 -- середній рівень процентної ставки в попередньому періоді.

Виміряти вплив зміни середнього рівня процентної ставки на дохід банку можна згідно із формулою 1.2:

DR r= (r2 - r1 )*V1, (1.2)

де r2 -- середній розмір процентної ставки, що береться за користування кредитом у періоді, який аналізується;

r1 -- середній розмір процентної ставки, що є платою за користувань кредитом у попередньому періоді;

V1 -- середні залишки за виданими кредитами в попередньому періоді.

Вплив обох факторів на динаміку банківського доходу можна виразити за допомогою формули 1.3:

DP=DPV*DRr. (1.3)

Проведений аналіз дає фінансовому менеджерові можливість здійснювати кількісну оцінку того, який з двох факторів (середні залишки за виданими кредитами чи середній розмір процентної ставки) більшою мірою відобразиться в процентному доході.[84 c.215]

Наступний етап аналізу -- якісний. Він дає змогу з'ясувати причини, що викликають зміни вказаних факторів. Збільшення середніх залишків за виданими кредитами зумовлено такими факторами:

1) Загальним зростанням позичкових активів у періоді, що аналізується порівняно з відповідним періодом минулого року чи попереднім періодом.

Темп зростання (Т) дорівнює: позичкові активи цього періоду поділені на активи минулого періоду.

Якщо Т > 1, то можна вважати, що діяльність комерційного банку була позитивною, якщо Т < 1, то негативною.

Сповільнення темпів зростання означає для банку втрату його позицій і витіснення його з ринку внаслідок зниження фінансової стійкості.

2) Збільшенням питомої ваги позичкових активів, що приносять дохід у вигляді процентів, сукупних активів.

А -- позичкові активи, поділені на загальну суму активів. Якщо буде одержаний результат, за яким А > 0,80, то можна зробити висновок щодо позитивної оцінки діяльності банку, якщо А < 0,80, то банку необхідно поліпшити структуру активів у бік зростання позичкових активів.

Одержаний показник доцільно зіставити з аналогічним показником попереднього періоду. Зростання середнього рівня процентної ставки за кредитними операціями може бути зумовлено:

1) підвищенням загального рівня процентної ставки на кредитному ринку (зовнішній фактор, що не залежить від діяльності банку);

2) структурою кредитного портфеля, тобто збільшенням питомої вага ризикових кредитів у кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти (кредити без забезпечення чи гарантій, бланкові кредити);

3) збільшенням прострочених кредитів, за якими клієнти платять проценти, що істотно перевищують базовий (середній) рівень.

Зростання середнього рівня позичкового процента, зумовлене підвищенням частки високо ризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребує поглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності балансу й фінансової стійкості банку.

Наступний етап аналізу процентних доходів полягає в дослідженні їхньої структури. В цілому серед українських банків останніми роками спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягу касово-розрахункового обслуговування. З одного бо це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.

В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слід виходити з деяких висновків.[71 c. 417]

По-перше, зростання надходжень процентів за короткостроковими, позиками порівняно з довгостроковими в умовах інфляції слід розцінювати позитивно, тому що лише короткострокові й над короткострокові вкладення можуть виявитися ефективними і визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.

По-друге, з точки зору перспективи не можна повністю відмовитися довгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного впливу інфляції. Участь банку в довгострокових проектах може в майбутньому принести значні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позиками доцільно встановлювати "плаваючу" процентну ставку. Оптимальна частка процентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязі процентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15% для банків, які не займаються інвестиційною діяльністю.

По-третє, питома вага надходжень за простроченими позиками в загальному обсязі процентних доходів не повинна перевищувати 2 - 3%. Якщо і рівень не витримується, то його перевищення можна кваліфікувати як сигнал про незадовільний стан якості кредитного портфеля банку і можливу загрозу для ліквідності й фінансової стійкості банку.

По-четверте, зростання доходів від міжбанківських кредитів свідчить про спеціалізацію банку на міжбанківських операціях. Міжбанківські позики - істотне джерело надходження процентів, але менш дохідне, ніж короткострокові позики комерційним структурам, які одночасно є і ризиковішими.[54 c. 214]

Аналізові процентних витрат передує розрахунок відносних показників, що дають змогу оцінити середній рівень дохідності кредитних операцій у цілому і кожної окремої групи кредитів. (табл. 1.2)

Динаміка показників у таблиці дає змогу оцінити, за рахунок яких кредитних операцій досягнуте зростання процентних доходів. Тут доцільно зосередити увагу на найдохідніших кредитах, але не на шкоду ліквідності свого балансу. При розрахунку дохідності всіх кредитних операцій банк може орієнтуватися на рівень 12--13%, прийнятий в американській практиці.

Таблиця 1.4 Рівень дохідності кредитних операцій

№	Показники
1	2
1	Процентні доходи (валові) / середні залишки за всіма позичковими рахунками
2	Одержані проценти за короткостроковими позиками / середні залишки за досліджуваною групою кредитів
3	Проценти, одержані за довгостроковими позиками / середні залишки за довгостроковими позиками
4	Проценти, одержані за факторингом / середні залишки за факторингом

В умовах високої інфляції можливості зростання доходів обмежені за рахунок процентів за наданими кредитами. Наскільки банк активно використовує інші джерела одержання доходів, показує аналіз структури непроцентних доходів у динаміці.[54 c. 542]

Фінансисти банку мають зробити програму розширення спектра платних послуг та інших нетрадиційних операцій, зокрема таких, як:

1) подання консультаційної допомоги;

2) посередництво в розміщенні цінних паперів своїх клієнтів;

3) надання гарантій, поручництв;

4) участь у прибутках тощо.

Узагальнюючим показником дохідності комерційного банку є середня величина доходу на одного працівника, що розраховується шляхом ділення валового доходу на фактичну чисельність банківських працівників.

Таким чином, на зростання валових доходів банку впливають:

1) підвищення рівня дохідності кредитних операцій (процентні доходи);

2) збільшення частки "працюючих" активів, тобто тих, що приносять дохід, у сумарних активах (оптимальний рівень має бути не нижчий за 85%.

До активів, що приносять дохід, належать:

1) короткострокові позики (за винятком безкоштовних кредитів); довгострокові кредити;

2) кредити іншим банкам;

3) цінні папери, паї, акції, заборгованість за факторингом;

4) кошти, перераховані підприємствами для участі в їхній господарській діяльності.

Визначити дохідність банку за активами можна, застосувавши формулу

D = A0 / A1, (1.4)

де А0 -- активи, що приносять дохід (середні залишки);

А1 -- сумарні активи (середні залишки).

Таким чином, аналіз банківської діяльності представляє собою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій всебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, виміром та обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

Для проведення аналізу банківської діяльності необхідно мати аналітичні матеріали, що дозволяють одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк (його фінансовий стан і результати діяльності). До такої інформації належать, насамперед, баланс банку і звіт про прибутки і збитки.

Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, у якому відображається стан власних, залучених і позичених коштів, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль формування і розміщення грошових ресурсів, стану кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними паперами [6, с. 128].

Баланси комерційних банків є головною складовою їх звітності. Аналіз балансів дозволяє контролювати ліквідність банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю. Керівництво банку, використовуючи звіти інших банків, знайомиться зі станом їхніх справ при встановленні кореспондентських відношень, наданні міжбанківських кредитів і тощо.

Будуються баланси банків за уніфікованою формою. Ступінь деталізації операцій обмежений комерційною таємницею, яка характерна для практики комерційних банків, що працюють в умовах жорсткої конкуренції. Водночас повинні бути забезпечені достовірність і наочність балансу, щоб не підірвати конкурентноздатність банків і зберегти довіру до них.

Результат діяльності комерційних банків, всі здійснені витрати та отримані доходи в минулому звітному періоді відображаються в звіті про прибутки і збитки, який надає інформацію про різні види доходів і витрат за операціями банку.

Головний висновок, який можна зробити на основі вищевикладеного, торкається оцінки доходів, видатків та прибутку комерційного банку загалом. Різні показники можуть бути корисні для оцінки діяльності банків і її регулювання.

Розглянуті в розділі методики аналізу доходів, видатків та прибутку комерційних банків, що використовуються в українській практиці свідчать про те, що всі вони по суті оцінюють одні і ті ж об'єктивно існуючі чинники, що впливають на функціонування банку. Однак всі ці методики відрізняться один від одного безліччю конкретних підходів до обліку цих чинників, набором чинників, системою конкретних оцінних показників, що відображають різні сторони банківської діяльності; оцінкою значущості тих або інших чинників в загальній сукупності і відповідно визначенням їх критеріальних значень; системою угрупування оцінних показників в єдину модель і отримання результату оцінки доходів, видатків та прибутку банку загалом.[8 c. 54]

Всі підходи до оцінки фінансового становища комерційного банку можна поділити на емпіричні, економіко-математичні, статистичні і змішані.

Емпіричний підхід передбачає, що відбір, угрупування, зважування і визначення критеріальних значень чинників аналізу доходів, видатків та прибутку банку проводяться на основі суб'єктивної думки однієї або групи експертів. Таким чином можна сказати, що емпіричний підхід являє собою алгоритмізацію думок відповідальних працівників банків і фахівців в області оцінки фінансового становища останніх. Відомо, що саме експертний підхід в цей час є переважаючим не тільки в українській, але і в світовій практиці.

Економіко-математичні і статистичні методи оцінки фінансового становища комерційного банку передбачають широке використання математичного інструментарію при створенні системи оцінних показників.

Сучасна практика аналізу роботи банків свідчить про те, що подібного роду методики в чистому вигляді, як правило, не зустрічаються, а застосовуються нарівні з емпіричними, т. е. банки створюють звичайно методики, в основі яких лежить змішаний підхід. [9 c. 512]

Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення подібної роботи, але необхідність і доцільність аналізу не викликає сумнівів. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по широкому застосуванню на практиці існуючих методів оцінки доходів, видатків та прибутку та вдосконаленням існуючих підходів до їх аналізу.

1.4 Загальна характеристика Індекс-банку

Банк зареєстровано у реєстрі Національного банку України під реєстраційним номером 149 10 лютого 1993 року. Банк було утворено під назвою “Комерційний банк “Золотий лев”. З перших кроків Банк розпочав активну діяльність, що охоплювала розвиток як на основному, так і на регіональному рівні. Але через обмеження, зумовлені формою власності, 17 листопада 1993 року Банк було реорганізовано в Акціонерна товариство відкритого типу. Протягом наступних трьох років економічні умови зазнали суттєвих змін, Банк значно розширився, здобув поважну репутацію в Західній Україні. Перед банком постали нові цілі й завдання, одним із важливих напрямів діяльності на той час був розвиток регіональної мережі в неохоплених регіонах.

28 жовтня 1996 року Банк змінив назву на Акціонерне товариство “Індустріально-експортний банк”, у зв'язку з чим було внесено відповідні зміни і доповнення до Статуту.Наступні роки розвитку Банку позначилися цілою низкою важливих подій, що зіграли суттєву роль у його становленні як банку національного масштабу. У грудні 2001 року Банк стає асоційованим членом міжнародної платіжної системи VISA International, а у липні 2002 року - єдиним в Україні банком, який обслуговує картки російської платіжної системи “Золотая корона”. 2002 рік підтвердив спрямованість Банку на активне розширення його регіональної мережі - того року було відкрито сім балансових філій і 59 відділень.

У 2003 році Банк зосередив свої сили і можливості на оптимізації технологій та розробці нових продуктів. Серед найбільш помітних досягнень цього року - входження як афілійованого члена до міжнародної платіжної системи MasterCard і отримання ліцензії на емісію карток MasterCard, Gold Standart i Mastero. Банк розробляє та запроваджує низку інноваційних продуктів як для ринку приватних осіб, так і для підприємств. Надалі триває розвиток регіональної мережі Банку - протягом року відкрито дві балансові філії і 20 відділень. Також Банк стає членом Української Міжбанківської Асоціації членів платіжних систем “ЄМА” та форуму з безпеки та розрахунків зазначеної асоціації.

2004 рік став визначальним - Банк отримав міжнародне визнання, здобувши міжнародний рейтинг Mood's B2/NP для депозитів в іноземній валюті та рейтинг Е+ з фінансової міцності (FRS). Присвоєння рейтингу стало підтвердження вагомості досягнень Банку і відповідальності надаваних банком продуктів і послуг найвищим вимогам.

Високі темпи розвитку в 2005-2006 роках дали йому можливість зайняти гідну конкурентну позицію за основними фінансовими показниками серед двадцятки банків-лідерів. У межах заходів з орієнтування на клієнтів впроваджено систему маркетингу. Кількість клієнтів - юридичних осіб досягла 14 тисяч, разом з тим кількість клієнтів - фізичних осіб перевищила 120 тисяч.

АТ “Індекс-банк” - універсальний банк з розгалуженою мережею, яка охоплює всі обласні та більшість адміністративних центрів України, з високоефективною системою управління, що забезпечує збалансоване зростання Банку, стабільну капіталізацію, максимальну ефективність використання активів, збільшення частки ринку, зміцнення стабільних переваг Банку.

Голова Правління Банку є посадовою особою Банку, керує всією діяльністю Банку відповідно до повноважень, наданих йому статутом, Загальними зборами акціонерів, і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань, розподіляє обов'язки між членами Правління. Структуру банку можна подати у вигляді схеми 1.9.

У банку діють колегіальні органи управління:

Кредитний комітет розробляє кредитну політику Банку та здійснює нагляд за її дотриманням і виконанням порядку кредитування на рівні всіх структуринх підрозділів Банку відповідно до прийнятої стратегії;

Комітет по управлінні активами і апсивами координує роботу структурних підрозділів Банку з питань управління активами і пасивами, оперативного прийняття рішень щодо ліквідності та фінансової стійкості Банку, здійснення контролю за їх виконанням;

Тарифний комітет координує діяльність структурних підрозділів Банку з питань тврифної політики, встановлення тарифів, аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентноспроможності діючих тарифів;

Технологічний комітет приймає рішення щодо доцільності придбання, розробки та модифікації банківських і програмних продуктів, удосконалення технологічних процесів Банку;

Бюджетний комітет контролює процес розробки, затвердження та виконання фінансових планів та бюджетів Банку і філій;

Тендерний комітет організовує та проводить конкурси (тендери) на виконання робіт, надання послуг, постачання продукції серед потенційних виконавців замовлень з метою мінімізації витрат Банку, пов'язаних з операційною та господарською діяльністю Банку;

Комітет по управлінню змінами організовує роботу з ефективного впровадження запланованих стратегією розвитку Банку і його річними планами змін та інновацій, тобто вирішення масштабних завдань;

Комітет по управлінню людськими ресурсами та по роботі з кадровим резервом здійснює формування політики з кадрових питань, планування кар'єри співробітників, структури заробітної плати, системи атестації, навчання персоналу тощо. У Банку функціонують також постійно діючі робочі групи, зокрема робоча група з розвитку мережі відділень, робоча група з розвитку банківських продуктів.

Банк постійно вдосконалює свою структуру управління. У процесі формування нової структури Банку приділено увагу таким питанням і блокам:

збалансованість орієнтації на клієнтів - рівновага між ризиком і вигодою, ефективна технологія продажів, визначення клієнтських сегментів, організований і структурований фронт-офіс;

управління каналами збуту - значне зростання філіальної мережі та альтернативних каналів збуту;

управління ризиками - забезпечення належного управління і контролю за ризиками, централізація та незалежність функцій управління ризиками;

відокремлення функцій бек-офісу від комерційної діяльності.

Банк не обмежується одним напрямом розвитку, а орієнтується на всіх економічних агентів, незалежно від специфіки їхньої діяльності. Проведена сегментація клієнтів Банку дозволила зробити оптимальні пакети послуг для підприємств малого та середнього бізнесу і продовжити роботу зі створення збалансованих за вартістю продуктових пропозицій для представників великого бізнесу. Поряд з цим, було вжито заходів з оптимізації часу обслуговування клієнтів мережі Банку та прийнято єдину тарифну політику.

Основою діяльності банку з корпоративного бізнесу - є розвиток комплексного обслуговування клієнтів. Поряд із стандартними умовами Банк пропонує індивідуальний підхід до клієнта, формує широкий спектр продуктів та послуг для задоволення будь-яких фінансових потреб.

Розвиваючи продуктовий асортимент, Банк застосовує інноваційні технології, враховує динаміку та перспективи розвитку ринку. Так у 2005 році Банк представив нові продукти “Бізнес-ЛІНІЯТМ”, фінансовий лізинг, а також низку продуктів з кредитування малого бізнесу.

Гнучка вивірена тарифна політика Банку в поєднанні з високою якістю послуг привернули увагу клієнтів і дали змогу збільшити кількість юридичних осіб, що обслуговуються до 16 тисяч.

Рис. Кредитування корпоративних клієнтів

У 2008 році , як і в попередні роки, Банк проводив активну кредитну політику, що зумовило збільшення обсягів кредитування юридичних осіб більш ніж удвічі - до 1227,99 млн. грн. Зросла і частка Банку на кредитному ринку корпоративних клієнтів - вона становить 1,3%.

Протягом останніх років серед кредитів, що надаються суб'єктам господарювання, домінують короткострокові кредити, проте їх питома вага постійно зменшується. Протягом 2008 року Банк розширив перелік кредитних продуктів для юридичних осіб, особливо у сфері менеджменту обігових коштів. Значно підвищився попит клієнтів на факторингові послуги. Перехід України на інвестиційно-інноваційну модель розвитку сприяв зростанню попиту на інвестиційне кредитування та фінансовий лізинг, що привело до збільшення обсягів довгострокових кредитів, частка яких у загальному обсязі кредитного портфеля Банку 2008 року становила майже 59%.

Рис. Динаміка кредитного портфеля (млн.. грн..)

За минулий рік, основні стратегічні напрями кредитування були спрямовані на диверсифікацію кредитного портфеля за галузями економіки. Пріоритетними стали галузі оптової та роздрібної торгівлі, харчової промисловості, сільського господарства, будівництва; збільшилась питома вага кредитів, наданих на розвиток готельного та ресторанного бізнесі.

Банк пропонує своїм клієнтам широкий спектр кредитних інструментів у будь-якій валюті. Частка коштів, наданих в іноземній валюті, у загальному обсязі кредитного портфеля корпоративних клієнтів збільшився.

На сучасному етапі розвитку кредитних відносин між Банком та позичальниками широко застосовується принцип ефективного диференціювання, який полягає в індивідуальному підході до кожного позичальника. Для клієнтів розробляються індивідуальні схеми кредитування.

У 2008 році “Індекс-банк” залучив на обслуговування з виплати понад 350 підприємств та організацій різних форм власності. Загальна кількість емітованих платіжних карток у рамках зарплатних проектів на кінець 2008 року становила близько 50 тис. і у порівнянні з попереднім роком зросла майже удвічі. Переважна їх більшість - кредитні картки, що забезпечують власникам додаткові переваги.

Рис. Структура кредитного портфеля корпоративних клієнтів у розрізі валют (млн. грн.)

На сучасному етапі розвитку кредитних відносин між Банком та позичальниками широко застосовується принцип ефективного диференціювання, який полягає в індивідуальному підході до кожного позичальника. Для клієнтів розробляються індивідуальні схеми кредитування.

У 2008 році “Індекс-банк” залучив на обслуговування з виплати понад 350 підприємств та організацій різних форм власності. Загальна кількість емітованих платіжних карток у рамках зарплатних проектів на кінець 2008 року становила близько 50 тис. і у порівнянні з попереднім роком зросла майже удвічі. Переважна їх більшість - кредитні картки, що забезпечують власникам додаткові переваги.

На кінець 2008 року Банком реалізовано понад 900 зарплатних проектів. Найбільш відомими підприємствами, що користуються послугами АТ “Індекс-банк” з виплати заробітної плати, є такі як: НТУУ “Київський політехнічний інститут”, Львівський державний аграрний університет, Львівська ветеринарна академія ім. С.З. Гжицького, ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ “Полтавський ДСК”, завод “Укрбудмаш” (м. Полтава), ДП шахта “Нова” (м. Донецьк) та інші.

Динаміка зростання кредитного портфеля фізичних осіб спостерігається протягом останніх чотирьох років. Порівняно з 2006 роком розмір кредитного портфеля фізичних осіб АТ “Індекс-банк” з 25,73 млн. грн. збільшився у 8 разів, а порівняно з 2008 роком - удвічі і становив на 1 січня 2008 року 216,70 млн. грн. Значний приріст кредитного портфеля досягнуто за рахунок ефективної кредитної політики банку, гнучких умов кредитування та якісного обслуговування.

Пріоритетними напрямами розвитку в 2007-2008 р. для АТ “Індекс-банк” була програма споживчого кредитування фізичних осіб на придбання товарів довгострокового використання та оплату послуг. Банк розробив та впровадив ряд нових програм із залученням до співробітництва великих мережених магазинів, запровадив програму залучення клієнтів через агентів Банку, збільшив максимальні строки та суму кредитування. Результатом нововведень стало збільшення кредитного портфеля споживчих кредитів удвічі - з 50,8 до 109,3 млн. грн.

Особливу увагу Банк приділив розвитку кредитування фізичних осіб через платіжні картки шляхом встановлення лімітів. Перегляд підходів до оцінки позичальника, скорочення терміну розгляду та необхідного пакета документів, зміна умов встановлення кредитних лімітів дозволила Банку скоротити розгляд та оформлення пакета документів з 3-5 до 1-2 днів. Завдяки цьому приріст кредитного портфеля фізичних осіб у 2008 році за цим продуктом становив 8 млн. грн., що в шість разів більше ніж у 2007 році.

“Індекс-банк”, як універсальний банк з повним переліком кредитних послуг для фізичних осіб.

Одним з важливих напрямів діяльності Банку є залучення коштів фізичних осіб на строкові вклади. Банк пропонує різноманітні види депозитів. Серед них: вклади з виплатою відсотків щомісячно, щоквартально або в кінці строку депозиту, з можливістю поповнення та зняття коштів. Перевагою депозитних вкладів Банку є можливість гнучкого управління вільними коштами й одержання внаслідок цього додаткового доходу за вкладом.

Загальний обсяг залучених строкових коштів фізичних осіб протягом 2008 року зріс на 29% і на 1 січня 2009 року (див. рис. 2.8) дорівнював 1432 млн. грн.

Частка Банку на ринку залучення коштів фізичних осіб збільшилася і становить 1,89 %. Це дало змогу піднятися в рейтингу АУБ на 3 позиції. На 1 січня 2007 року Банк посідає 11 місце за депозитами серед банків України.

У межах розрахунково-касового обслуговування фізичних осіб Банк надає повний спектр операцій у національній та іноземних валютах: ведення поточних рахунків, включаючи виплату пенсій та інших соціальних допомог, приймання платежів усіх видів. За 2008 рік обсяг коштів на поточних рахунках клієнтів - фізичних осіб збільшився на 28% і на 1 січня 2009 року згідно рисунку 2.9 становив 109 млн. грн.

Банк пропонує своїм клієнтам скористатися послугами як переказу коштів за допомогою системи міжнародних грошових переказів “Western Union” та “Анелік”, внутрішньої системи грошових переказів “Експрес-перекази”, так і перерахування коштів з рахунку за допомогою засобів S.W.I.F.T. Банк надає послуги щодо оренди індивідуальних сейфів і проводить операції з чеками. Починаючи з 2003 року Банк активно працює на ринку платіжних карток. На кінець 2008 року кількість міжнародних платіжних карток, емітованих Банком, становила майже 86 тисяч і у порівнянні з минулим роком зросла більш ніж удвічі. Обсяги ресурсів, залучених на карткові рахунки клієнтів, за даний період збільшився більш ніж у 4 рази (з 5,7 млн. грн. на початку року до 23,5 млн. грн. на кінець року).

У 2008 році активно розвивалася й еквайрінгова мережа Банку, яка на сьогодні охопила майже всю територію України.[2 c. 12]

На початок 2010 року регіональна мережа Банку складає 184 установи, у тому числі 25 філій в усіх обласних центрах та 159 відділень. За стратегічним планом розвитку та фінансовим планом Банк продовжить динамічний розвиток відповідно до власних стратегічних цілей - стати універсальним системним банком, конкурентноспроможним, з підвищенням ринкової позиції за рахунок посилення позицій діючої мережі в регіонах, подальшого розвитку регіональної мережі відділень, збільшення каналів непрямих продажів. Одним з основних пріоритетів подальшого розвитку мережі є максимальне наближення банку до клієнтів, забезпечення операційних майданчиків необхідними високоякісними матеріально-технічними та програмними засобами, вдосконалення корпоративного стилю приміщень Банку з метою максимальної привабливості та відкритості для клієнтів. Для досягнення своїх цілей Банк планує реалізацію значних інноваційних проектів як у сфері вдосконалення систем управління та бізнес-процесів, так і в ІТ-технологіях, які є базовими для підтримання високих стандартів якості послуг та розширення продуктового ряду.

2. АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ АТ ІНДЕКС-БАНКУ

2.1 Облік доходів та витрат від здійснення банківських операцій

При обліку доходів і витрат послуговуються наступними правилами. Правило перше. При класифікації витрат за елементами затрат і цільовим призначенням виділяють капітальні затрати і поточні витрати.

Капітальні затрати використовуються на придбання і покращення основних засобів (фіксованих активів) і, таким чином, розраховані на тривалий час. Капітальні затрати проводяться по капітальному ремонту, модернізації і реконструкції існуючих власних основних засобів або взятих в оренду; скеровуються на будівництво нових приміщень, придбання комп'ютерної техніки тощо, виходячи з потреб розширення банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і одержаний в поточному році. Капітальні затрати при відображенні їх у балансі сприяють збільшенню активів.[52c.98]

Поточні витрати виникають при здійсненні банківських операцій, а також використовуються для виплати заробітної плати і премій співробітникам банку, на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансової точки зору). Джерелом покриття поточних витрат є валовий операційний дохід. Поточні витрати списуються одразу або розглядаються як витрати майбутнього, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.

Якщо капітальні затрати помилково заносяться до розряду поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартостіактивівубалансі.

Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.

Для об'єктивного визначення фінансового результату, виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.

Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли поступили відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визначаються в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші. Нарахованим є дохід, який одержаний, але ще не набув грошової форми. Нараховані витрати -- це витрати (від яких одержана певна вигода), але ще не сплачені в грошовій формі.[36 c. 100]

Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов'язано з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той же звітний період.

Базуючись на цих принципах, можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;

2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);

3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід); витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).

Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов'язань і витрат банку. Таким чином, керуючись принципом обережності, банк повинен:

враховувати доходи від наданих послуг, тільки якщо є впевненість в одержанні цих доходів; -- якщо немає впевненості в одержанні доходів, ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку тільки після їх фактичного одержання.

Одержання доходів уважається сумнівним, якщо існують документи, які підтверджують наявність у клієнта прострочених платежів більше, ніж на 30 днів.

Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості.

У бухгалтерському обліку це відображається записом:

Д-т -- «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами»;

К-т -- «Нараховані доходи».

Наступний облік сумнівної заборгованості виконується за балансом на рахунку «Несплачені в строк доходи» до закінчення терміну давності позову.

Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікових періоди.

Наприклад, депозит в сумі 1000 грн. внесений до банку Івченком П. С. 1 лютого строком на шість місяців. Відсотковий дохід виплачується зі ставки 12 % річних один раз у три місяці.[45 c. 48]

Згідно з діючими правилами відсотки піддягають нарахуванню щомісяця (28 лютого, 30 березня, 30 квітня, 30 травня, 30 червня, 30 липня), а виплати клієнту -- 30 квітня та 30 липня. У звіті про фінансові результати витрати відображаються як понесені щоквартально, тобто у другому та третьому кварталах.

Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і витрати повинні бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.

З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у банку -- щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проводки називаються регулюючими. Вони стосуються доходів і витрат другої та третьої груп.

Так, у нашому прикладі щомісячно понесені і нараховані відсоткові витрати складають 10 грн. Вони відображаються бухгалтерською регулюючою проводкою наприкінці кожного місяця:

Д-т «Відсоткові витрати за строковими депозитами»;

К-т «Нараховані відсотки за строковими депозитами».

А 30 квітня і 30 липня виплачується відсотковий дохід у сумі 30 грн. клієнту:

Д-т «Нараховані відсотки за строковими депозитами»;

К-т «Банкноти та монети в касі банку».

Це вже тільки реєструюча проводка, оскільки з її допомогою відображається операція з виплати відсотків, що фактично мала місце.

Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються після закінчення календарного року.

Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат -- у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті ж ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об'єкти обліку. Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що дає можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку і ефективності окремих напрямків його діяльності.[87 c. 89]

Рахунки з обліку прострочених доходів включені в групи з обліку пасивів, що приносять доходи, як парні до рахунків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (розділу) дозволяють одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов'язані з їх здійсненням. Так, склавши відсоткові доходи з відсотковими витратами, можна розрахувати чистий відсотковий дохід.

Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються відсоткові доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів засвоїм характером пасивні, витрат -- активні.

Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат розташовані в першому, другому і третьому класах балансу. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних пасивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. Наприклад, термінові депозити фізичних осіб враховуються в 2 класі, 6 розділі, 3 групі. Ця група включає рахунок № 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб», рахунок № 2635 «Довгострокові депозити фізичних осіб». Об'єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку № 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб» ведеться облік відсотків, які банк зобов'язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам Депозитів провадиться в терміни, зазначені в угоді.

У класі 3, розділі 3, у групі 1 враховуються придбані банком боргові цінні папери з метою їх подальшого перепродажу. За рахунками четвертого порядку цієї групи ведеться облік придбаних боргових цінних паперів (наприклад, облігацій) за контрагентами. В складі групи передбачений рахунок № 3108 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж». На цьому рахунку обліковуються нараховані відсотки за цінними паперами до моменту їх продажу чи погашення. Рахунок «Нараховані відсотки за борговими цінними паперами» до моменту їх продажу чи погашення закривається при зарахуванні відсотків на кореспондентський рахунок банку. В разі неперерахування відсотків сума переноситься на рахунок «Прострочені нараховані відсотки за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж». При непогашенні заборгованості протягом 30 календарних днів сума прострочених відсотків списується з балансу.[215 c. 74]

За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів -- активні (нараховані, але ще не одержані на рахунок грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат -- пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).

Вся господарська діяльність комерційного банку - здійснення банківських угод має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку.[125 c. 98]

Витрати - це зменшення економічної вигоди у звітному періоді, у формі вибуття або використанні активів чи збільшення забов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу за винятком розподілу капіталу між учасниками (акціонерами) чи його вилучення. Зростання банківських витрат, які неузгодженні зі збільшенням його прибутку може істотно погіршити фінансовий стан навіть крупному та авторитетному комерційному банку.

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов`язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Валовий дохід комерційного банку складається з валового операційного доходу. Він залежить від: норми прибутку та активні операції; розміру плати за надані послуги; величина та структура активів.

Результатом співставлення доходів та витрат є фінансовий результат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи збитків.

Для оцінки доходів та видатків необхідно розрахувати загальну суму доходів банку, отриманої їм за період, із наступним поділом її на види доходів, що надійшли від проведення різноманітних видів банківських операцій.[36 c. 102]

Валові доходи банку прийнято розділяти на процентні і непроцентні.

До процентних доходів банку відносяться: нараховані й отримані відсотки по позичках у гривневому виразі; нараховані й отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.

Структура процентних доходів банку може бути подана також у вигляді: процентних доходів, отриманих по міжбанківських позичках; процентних доходів, що надійшли по комерційних позичках.

Непроцентні доходи складають: доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі в спільній діяльності підприємств і організації й ін.); доходи від валютних операцій; доходи від отриманих комісій і штрафів; інші доходи.

Банки, що виконують міжнародні розрахункові операції, сплачують комісійні банку, що виконує доручення на здійснення операцій (акредитивних, інкасових і ін.). Але кінцевим платником виступає клієнт банку, із доручення якого проведена операція. Банк у повному обсязі списує з його рахунку сплачену їм комісію.

Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку і т.д. Прибуток банку являє собою різницю між його валовими доходом і витратами, тобто це - фінансові результати діяльності комерційного банку, які відображаються в звіті про фінансові результати комерційного банку.[41 c. 45]

Відповідно до діючої методики, комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності раз в квартал, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Прибуток комерційних банків оподатковується згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України і іншими органами з прибутку банку проводяться відрахування в його резервний фонд в розмірі не менш ніж 5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на добродійні і спонсорські заходи, на виплату винагород керівництву банку. З суми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам).