Створення національної дворівневої банківської системи незалежної України почалося після прийняття у березні 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Цим законом визначено, що перший рівень банківської системи представляє Національний Банк (НБУ), а другий - комерційні банки різних форм власності. За НБУ закріплено статус центрального банку держави, що поряд з іншими функціями передбачає реєстрацію і ліцензування діяльності комерційних банків.

З часу оголошення незалежності України реєстрація новостворених комерційних банків почала здійснюватися Національним банком держави.

Переважна кількість комерційних банків - це акціонерні товариства (85,2 %), з яких 72 % - відкриті і 28 % - закриті. Товариства з обмеженою відповідальністю становлять лише 14 % від загальної кількості зареєстрованих банків. Нині інтенсивно зростає кількість банків з участю іноземного капіталу.

Система банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки.

У структурі зобов'язань комерційних банків 64 % займають депозитні зобов'язання. Домінуючим видом зобов'язань є депозит до запитання (62 %). У загальних депозитних зобов'язаннях комерційних банків 65 % становлять депозити юридичних осіб і 35 % - фізичних.

Нині відбувається бурхливий розвиток банківського кредитування населення, за п'ять останніх років кредити фізичним особам зросли більше ніж у 8 разів [14, c. 564].

При кредитуванні населення, як і юридичних осіб, банки віддають перевагу кредитам на поточні потреби (64,5 %), а кредитування інвестиційної діяльності не є для них пріоритетним і становлять лише 35,5 усіх кредитних вкладень банків.

Як позитивне явище слід відзначити помітні зміни в асортименті кредитних послуг банків. У кредитному портфелі комерційних банків з'явилися такі кредити ринкового типу, як овердрафт, за операціями РЕПО, за врахованими векселями, за факторинговими операціями, за експортно-імпортними операціями.

Важливим видом активних операцій банків є інвестиційні операції. Портфель цінних паперів банків складається з конверсійних облігацій внутрішньої державної позики, цінних паперів акціонерних товариств, куплених для одержання доходів і вкладення капіталу у власність інших акціонерних товариств з метою отримання доходів у формі доходів.

Нині гострими проблемами розвитку банків України є недостатність у багатьох із них капіталу і неякісна структура активів. Це призводить до того, що значна кількість банків є проблемною. Серед проблемних переважна кількість малих банків.

Для оздоровлення банківської системи необхідно вжити рішучих заходів, особливо стосовно проблемних банків. Їх необхідно якомога швидше реорганізувати шляхом об'єднання, ліквідації [14, c. 568].

Розглянемо особливості фінансових результатів діяльності та розвитку банків на 01.03.2007 р. (таблиця 1).

Таблиця 1. Особливості фінансових результатів діяльності та розвитку банків на 01.03.2007 р.

www.bank.gov.ua

В даній таблиці наведено 10 найкращих банків згідно з фінансовими результатами на 01.03.2007 р. На першому місці розміщений Райффайзен Банк Аваль, а на десятому - Надра Банк, аналізуючи фінансові результати їх діяльності.

Прибутковість статутного капіталу та прибутковість активів найвища спостерігається в ХФБ України.

Найнижча прибутковість статутного капіталу спостерігається в Укрсиббанку, а прибутковість активів - в Надра Банку.

1.2 Структури та організації банків

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України.

Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Його засновниками можуть бути вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів та інших виконавчих органів влади, політичних та профспілкових організацій, спілок, партій, громадських фондів. У створенні банку не можуть брати участь військовослужбовці та посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, а також посадові особи органів державної влади та управління.

Статутний фонд новостворюваного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі, що виключає можливість використовувати розподільний механізм для залучення бюджетних і кредитних ресурсів у банківську власність. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку і його спроможності відповідати за своїми зобов'язаннями.

Банкам забороняється використовувати свої союзи, асоціації та інші об'єднання для укладання угод, які спрямовані на монополізацію ринку банківських операцій з питань встановлення процентних ставок та розмірів комісійної винагороди на обмеження конкуренції у банківській справі.

Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, що є узагальненим показником ефективності їх діяльності, головним джерелом розвитку [11, c. 534].

Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і запозичених коштів. Рівень доходів банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості та депозитних рахунків.

Організація банку, крім реєстрації, передбачає ліцензування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.

Організаційна структура та управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами і службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового - дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку [11, c. 535].

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Великі банки мають певну мережу філій і відділень і територіальні органи управління ними (дирекції) [11, c. 536].

Комерційні банки відрізняються за призначенням статутного фонду та способом його формування. У зв'язку з цим вони виступають у формі акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, банків за участю іноземного капіталу, іноземних банків та ін..

За видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та спеціалізовані, за теорією діяльності - міжнародні, республіканські і регіональні. Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням.

Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм можуть створюватися спеціальні комерційні банки.

Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями, основними з яких є функціональна і клієнтські ознаки.

За функціональною спеціалізацією розрізняють банки реконструкції та розвитку, інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові, емісійні, зовнішньоторгові. За формою власності -- державні, кооперативні, приватні, змішані. За приналежністю статутного фонду й способу його формування -- пайові та акціонерні банки. Пайові банки утворюються за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків) у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Акціонерні банки в Україні створюються закритого або відкритого типу.

За територіальною ознакою розрізняють банки: міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують декілька регіонів країни. За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані [11, c. 537].

Універсальні банки здійснюють широке коло банківських операцій і надають різноманітні послуги, перелік яких намагаються розширяти. Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємств, специфікою виробництва і збуту продукції тощо (промислові, сільськогосподарські, будівельні, торгові, біржові, ощадні та ін.) .

За масштабом діяльності розрізняють крупні, середні та дрібні банки. Однак діюче законодавство не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Найбільш поширеними спеціалізованими банками є ощадні, інвестиційні й іпотечні.

Ощадні банки у країнах з розвинутою ринковою економікою - це, як правило, невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо). Діяльність ощадних банків, як правило, контролюється державою, яка в особі місцевої влади є гарантом за їх операціями. Головним клієнтом цих банків є населення. Вклади населення залучаються на поточні, інвестиційні та інші рахунки. Розміщення коштів здійснюється у формі надання споживчих, іпотечних, бланкових кредитів, купівлі акцій та облігацій. Ощадні банки широко кредитують населення за допомогою кредитних карток.

В Україні функціонує спеціалізований банк для обслуговування населення - Ощадбанк. Він має державну форму власності і цим гарантує громадянам їх вклади. Але з різних причин, головною з яких є низька платоспроможність населення, активні операції Ощадбанку ще недостатньо спрямовуються не кредитування людей. Споживчі кредити розвинуті слабо, перелік об'єктів споживчого кредитування, порівняно з іншими банками, обмежений.

Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов'язань. Інвестиційні банки вивчають фінансові потреби клієнтів, узгоджують умови позичок, визначають строки випуску і види цінних паперів з урахуванням стану ринку, їх емісію і наступне розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки виконують не тільки посередницьку функцію між позичальниками та інвесторами, а й продають великі пакети акцій та облігацій за власний рахунок, надають кредит покупцям цінних паперів.

Іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості - землі і міських будівель. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації.

В Україні класичних інвестиційних та іпотечних банків поки що немає. Причинами такої ситуації є відсутність ринку нерухомості і землі, а також обмеженість довгострокових капіталів, однією з причин якої є нестабільність національної валюти.

Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської системи необхідна подальша структуризація і спеціалізація комерційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні [11, c. 537].

1.3 Вплив ринкової інфраструктури на формування банківської системи

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії, банківські установи.

Банківські установи відіграють надзвичайно важливу роль в інфраструктурі ринку України. Адже вони співпрацюють на високому рівні з усіма елементами ринкової інфраструктури [8, c. 156].

Посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних операцій між суб'єктами підприємницької діяльності, а також операцій по акумуляції вільних грошових коштів, їх нагромадження виконують банки. Банківська система України - дворівнева. На першому рівні функціонує Національний банк України, а на другому - комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності. Діяльність банківської системи України регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність». Серед комерційних банків доречно виділити іпотечні банки, які спеціалізуються на наданні позик під заставу нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла. Розвиток мережі іпотечних банків в Україні поки ,що гальмується тим, що земля не є об'єктом вільної купівлі-продажу.

Діяльність вищеназваних елементів ринкової інфраструктури впливають на формування банківської системи. В даному випадку в інфраструктурі ринку банки займають ключове місце серед фінансових посередників.

Банківські установи виконують такі основні функції на фінансовому ринку України:

- приймають і розміщують грошові вклади;

- здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та банків-кореспондентів і їх касове обслуговування.

Крім того, вони можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

- ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо);

- купівля, продаж і збереження державних платіжних документів, інших цінних паперів;

- видача доручень, гарантій, інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг;

- прийняття на себе ризику виконання таких вимог та інкасації цих вимог (факторинг);

- купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти, купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них; довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними паперами та ін..) за дорученням клієнтів;

- надання консультаційних послуг, пов'язаних з банківською діяльністю [8, c. 159].

Розглянемо рівень розвитку банківської системи під впливом ринкової інфраструктури.

За станом на 1 березня 2006 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в Україні мали 173 банки, у тому числі: 137 банків (79,2 % від загальної кількості діючих банків) - акціонерні товариства (з них: 92 банки (53,2%) - відкриті акціонерні товариства, 45 банків (26,0%) - закриті акціонерні товариства), 36 банків (20,8%) - товариства з обмеженою відповідальністю.

Філійна мережа банків України складається з 1410 діючих філій.

У стані ліквідації перебуває 19 банків, з них 16 банків ліквідуються за рішенням НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

З початку 2007 року продовжувала тривати тенденція зростання основних показників діяльності банків.

За 2 місяці 2007 року капітал (балансовий) банків збільшився на 4,5% або на 1,9 млрд. грн. і за станом на 01.03.2007 р. становить 44,5 млрд. грн.

Зростання капіталу банків, в основному, відбулося за рахунок збільшення сплаченого зареєстрованого статутного капіталу - на 1,2 млрд. грн. або на 4,7%, загальних резервів, резервного фонду та інших фондів банку - на 0,3 млрд. грн. або на 6,6%, емісійних різниць - на 7,3 млн. грн. або на 0,6%.

Капітал (балансовий) банків має таку структуру. Сплачений зареєстрований статутний капітал складає 61,9% від капіталу, емісійні різниці - 2,7%, загальні резерви, резервний фонд та інші фонди банків - 11,2%, результат минулих років - 1,6%, результати звітного року, що очікують затвердження - 7,8%, результат поточного року - 2,5 %, результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії - 12,3%.

Зобов'язання банків України збільшилися на 4,9% або на 14,7 млрд. грн. і на 01.03.2007 становили 312,3 млрд. грн., в т.ч. нерезиденти - 25,1% від зобов'язань.

Збільшення зобов`язань банків відбулось, в основному, за рахунок строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків - на 2,9 млрд. грн. або на 4,2%, коштів фізичних осіб - на 6,6 млрд. грн. або на 6,2%, кредитів, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - на 3,0 млрд. грн. або на 35,7%, цінних паперів власного боргу - на 1,9 млрд. грн. або на 30,7%.

Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти Національного банку України складають 0,3% від загальної суми зобов'язань; коррахунки інших банків - 2,3%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків - 22,7%; кошти суб'єктів господарювання - 23,8%; кошти фізичних осіб - 36,1%; кошти небанківських фінансових установ - 2,3%; кошти бюджету та позабюджетних фондів - 0,8%; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - 3,6%, цінні папери власного боргу - 2,6%; субординований борг - 1,7%; інші зобов`язання - 3,8%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 88,2 млрд. грн. або 78,3% від загальної суми вкладів, а кошти до запитання - 24,5 млрд. грн. або 21,7%.

Кошти в національній валюті складають 54,1% від загальної суми коштів фізичних осіб.

Збалансоване зростання активів та покращення їх структури і якості є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку банків.

З початку 2007 року активи збільшилися на 4,9 % або на 16,6 млрд. грн. і становлять 356,8 млрд.грн. Загальні активи збільшились на 4,8% або на 17,0 млрд.грн. і складають 370,1 млрд.грн., в т.ч. нерезиденти - 6,1% від загальних активів.

Збільшення загальних активів відбулось, в основному, за рахунок збільшення кредитів, наданих банками - на 13,6 млрд.грн. або на 5,0 %, з них: кредитів, що надані суб'єктам господарювання - на 5,7 млрд.грн. або на 3,4%, кредитів, наданих фізичним особам - на 4,9 млрд.грн. на 6,3 %.

Банки мають таку структуру загальних активів. Високоліквідні активи складають - 12,1% від суми загальних активів, кредитні операції - 76,5%, вкладення в цінні папери - 4,5%, дебіторська заборгованість - 0,5%, основні засоби та нематеріальні активи - 5,1%, нараховані доходи до отримання - 0,9%, інші активи - 0,4%.

Продовжували зростати довгострокові кредити. З початку року вони збільшилися на 5,9% і на 01.03.2007 р. становили 166,5 млрд.грн. або 58,8% від наданих кредитів.

Одним з важливих завдань для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності та підвищення ефективності діяльності.

За 2 місяці 2007 року прибуток банків склав 1,1 млрд.грн., що у 2,3 рази більше, ніж за відповідний період 2006 року ( 0,5 млрд.грн.).

Порівняно з відповідним періодом минулого року доходи банків збільшились на 2,8 млрд.грн. або на 54,2 % і склали 8,1 млрд.грн., в т.ч. процентні доходи становили 6,3 млрд.грн. (або 78,1 % від загальних доходів), комісійні доходи - 1,5 млрд.грн. (18,2%), результат від торговельних операцій - 0,3 млрд.грн. (3,2%), інші операційні доходи - 0,2 млн.грн., інші доходи - 36,7 млн.грн. (0,5%), повернення списаних активів - 2,5 млн.грн.

Порівняно з відповідним періодом минулого року витрати банків збільшились на 2,2 млрд.грн. або на 46,6% і склали 7,0 млрд.грн., в т.ч. процентні витрати - 3,6 млрд.грн. (або 51,9% від загальних витрат), комісійні витрати - 0,1 млрд.грн. (2,1%), інші операційні витрати - 0,3 млрд.грн. (4,7%), загальні адміністративні витрати - 2,3 млрд.грн. (33,6%), відрахування в резерви - 0,4 млрд.грн. (5,9%), податок на прибуток - 0,1 млрд.грн. (1,8%)

Розглянемо на прикладі фінансові результати діяльності Акціонерного комерційного банку «Тас-Комерцбанк» (таблиця 2) [www.bank.gov.ua].

Сучасна банківська система має чітку градацію за обсягами статутних фондів. У загальному обсязі сплачених статутних фондів частка малих банків (з обсягом статутного фонду до 3 млн. гривень) становить 10%, середніх (від 3 до 10 млн. гривень) -- 24%, великих (понад 10 млн. гривень) -- 66%. Позитивним є те, що кількість малих та середніх банків поступово зменшується (відповідно із 78 до 72 та із 76 до 73), а кількість установ зі значним статутним капіталом (їх нині налічується 37), навпаки, зростає. Ця тенденція свідчить про певне оздоровлення та стабілізацію української банківської системи на цьому етапі.

Таблиця 2

[www.bank.gov.ua].

Проте, висока вартість фінансового посередництва, обмежений перелік послуг, відсутність відповідної для країн із ринковою економікою фінансової структури, брак стимулів до заощадження та розміщення позичкових фондів, низька життєздатність фінансових інститутів (приховані банкрути), повільний прогрес у справі налагодження стабільного ефективного банківського нагляду -- усе це розширює коло проблем, вирішення яких необхідно передбачити у державній програмі реформування та розвитку банківської системи України [8, c. 162].

Розділ 2. Місце і роль банків в інфраструктурі ринку України

2.1 Рівень розвитку ринкової інфраструктури України

Тепер зупинимося на проблемах, що постали перед банківською системою України на початку XXI століття.

Насамперед -- про збільшення конкуренції на ринку. Закінчуються часи, коли банки України були монополістами на вітчизняному фінансовому ринку. З'явиться багато фінансових посередників, які загострять конкуренцію. По-перше, активізуються іноземні банки, які мають більше можливостей та інструментів. По-друге, великий вплив мають небанківські фінансові установи -- кредитні спілки, страхові компанії, інвестиційні фонди, ті ж таки кредитно-гарантійні установи. Виникли ряд кооперативних банків, які працюють на принципах товариств взаємного кредиту. Всі ці структури почнуть енергійно боротися за клієнтуру.

Швидко змінюються інформаційні технології. Сьогодні багато хто просто не усвідомлює, яких змін ми зазнаємо, як і того, що банки мусять належно до них підготуватися. Не всі встигають за вимогами сучасності, оскільки бракує коштів. Упровадження нових інформаційних продуктів має супроводжуватися використанням абсолютно нових кластерних рішень, тобто новітнього устаткування, а воно -- недешеве. Саме швидка зміна комп'ютерних технологій і буде причиною того, що цілий ряд установ не зможе витримати конкуренції або просто бути сучасним банком.

Жорсткішим стає регулювання банківської системи. Коли банки перейдуть у режим щоденного контролю, доведеться звикати до постійної присутності державного регулюючого органу. Лояльність, яку Національний банк донині виявляє щодо комерційних банків, краще було б залишити в минулому столітті. А вони в свою чергу мають усвідомити, що постійна присутність НБУ в їхній діяльності -- це необхідність [4, c. 25].

В Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри крихітний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не визнаватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій. Сьогодні ними займаються 10--15 банків. Крапля в морі! Решті двомстам потім важко буде надолужувати прогаяне.

Проблемою номер один є обєднання банків. Хочуть вони цього чи ні, цей абсолютно нормальний, більше того, просто необхідний процес триватиме. Навіть у здорових американських, європейських, японських банківських системах відбувається злиття банків. В Україні ж половина банків “нездужає”. В результаті вони або будуть приєднані до потужніших структур, або викреслені з Реєстру банків. Близько 50 банків зараз потенційно поставлені перед вибором: приєднання або ліквідація.

Оптимізація ризик-менеджменту. Комерційні банки повинні здійснити інвентаризацію всіх існуючих ризиків. Донині серйозної оцінки ризикам ще ніхто не давав. Особливо накопиченим в інших галузях. У банківській системі налічується близько 300 різноманітних ризиків. Чотири з них нині найактуальніші: