1. Кожен банк повинен переглянути всі свої кредитні ризики. Рівень проблемних кредитів у банківській системі сьогодні сягнув 40--60% від усього портфеля.

2. Необхідно переглянути позицію стосовно валютних ризиків, яких нині накопичилося надміру.

3. Потребує визначення операційний ризик. Ціни на банківські послуги мають тенденцію до зниження.

4. Державний ризик. На відміну від розвинутих країн, державні зобов'язання в Україні не є цілковито гарантованими вкладеннями, а отже, становлять глобальні ризики. Те ж стосується кредитування галузей, які містять велику частку державної власності. Ризик, до всього, посилюється незбалансованістю державних фінансів.

Особливу увагу слід приділити стратегічному плануванню. Більшість банків сьогодні йде за поточними вимогами клієнтів. Настав час замислитися над стратегічним плануванням своєї діяльності. Нині в нас усі банки універсальні. Законопроект про банки та банківську діяльність дещо змінює цю тенденцію. Банківські ліцензії поділено на повні, обмежені, ліцензії на виконання якихось окремих операцій. Дрібні комерційні банки можуть перейти до розряду кооперативних -- відтак вимоги до них пом'якшаться. Вже зараз банкіри повинні розробляти стратегію, зважаючи на майбутні зміни нормативної бази, а можливо, й свого статус [4, c.31].

Отже, проблеми оптимізації функціонування банківської системи є одним з ключових напрямків у загальній системі заходів щодо ефективного формування усіх економічних відносин на ринкових засадах та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку нашої країни на тлі глобалізації господарських процесів, загострення конкуренції на різних видах міжнародних ринків, включаючи й фінансові, та інтеграції вітчизняної економіки у світове господарство.

Якщо ж ідеться про стратегічні напрями розвитку ринку банківських послуг у нашій країні, то необхідно вказати на важливі моменти, здатні впливати на розробку основної стратегії діяльності банків в ринковій інфраструктурі України.

По-перше, мова йде про те, що з початку формування ринкових відносин в Україні банківські установи явно недостатню увагу приділяли усебічному розвиткові саме того напряму своєї діяльності, який пов'язаний з обслуговуванням фізичних осіб, тобто по суті роздрібному сегменту ринку банківських послуг. Цей напрям початково розглядався як неприбутковий і мало привабливий вид банківської діяльності та більшою мірою лише як спосіб формування порівняно дешевих ресурсів для подальшого їх використання на фінансування корпоративних клієнтів.

По - друге, історично формування банківської системи України, яке почалося із створення ще колишніх галузевих банків, зорієнтованих на обслуговування певних груп підприємств, взагалі не передбачало активну взаємодію з фізичними особами, а новостворені комерційні банки, засновані пізніше різними підприємствами чи групами підприємств, навіть попри декларування у статутах власної універсальності не приділяли роздрібним послугам належної уваги, зосереджуючись передусім на корпоративному секторі.

По-третє, сукупність об'єктивних обставин визначили труднощі розвитку роздрібного сегменту ринку банківських послуг. Так, зокрема, щодо кредитних послуг, такі фактори, як недостатня кількість платоспроможних позичальників, не розробленість відповідної нормативно-правової бази із захисту прав кредиторів, нестабільність політичної та економічної ситуації в країні не могли сприяти активному розвиткові споживчого кредитування в загальному асортименті банківських послуг. Щодо депозитних послуг, то тут сфера банківської діяльності була закономірно обмежена недостатнім рівнем доходів населення, а відтак і незначною їх часткою, яка могла б бути спрямована на заощадження коштів та, відповідно, формування ресурсної бази банківських установ [4,c. 33].

Очевидно, сучасні тенденції до зростання ВВП країни, а з ним і доходів населення, здатні докорінно змінити ситуацію, зумовлену вказаними чинниками, та надати потужний поштовх розвитку саме роздрібного сегменту ринку банківських послуг. Без нього неможливі становлення й ефективний розвиток повноцінного ринку банківських послуг загалом. Відтак розробка відповідної стратегії діяльності банків у взаємодії з роздрібними клієнтами видається одним з найважливіших завдань у межах загальної стратегії реформування економічної системи України на ринкових засадах та реалізації відповідних структурних перетворень як реального, так і фінансового секторів.

Потрібно вказати ще й на умови діяльності банківських установ, пов'язані із загостренням конкурентної боротьби між ними за клієнтів (передусім, корпоративних), що змушує банки активно шукати виходи на роздрібний ринок, пропонуючи усе більший асортимент послуг для населення та реалізовувати відповідну стратегію із залучення якомога більшого їх числа власними мережами філій і відділень. За таких умов накопичений банками на початкових етапах реформування економіки досвід з обслуговування підприємств міг стати основою для розробки відповідних програм з надання різноманітних послуг вже фізичним особам. Тут йдеться не про автоматичне перенесення досвіду роботи на корпоративному секторі ринку банківських послуг на ринок роздрібних послуг, а про зміну стратегії діяльності банків на ньому у зв'язку з низкою макроекономічних зрушень, що створюють більш оптимальні умови роботи з населенням.

Також позитивно можна оцінити ті тенденції розвитку ринку роздрібних банківських послуг, в межах яких населення уже перестає розглядатися банками виключно як джерело порівняно недорогих ресурсів для їх подальшої трансформації у кредити корпоративним клієнтам, а набуває усіх ознак повноцінної групи банківських клієнтів, надання послуг яким переміщується і на ринок кредитних послуг [4, c. 35].

Дослідження особливостей формування та ефективності використання фінансового потенціалу банківської системи України дозволило сформулювати такі висновки:

1. У структурі фінансового потенціалу банківської системи відбулися якісні структурні зрушення, які полягають у випереджаючому зростанні коштів на рахунках домогосподарств, що свідчить про зміцнення ринкових механізмів трансформації заощаджень в інвестиції та формування фундаменту для інтенсивного міжгалузевого перерозподілу ресурсів на ринкових засадах.

2. Основними обмежуючими чинниками нарощування фінансового потенціалу банківської системи в Україні залишаються невисокі обсяги валових заощаджень домогосподарств, висока частка готівки в структурі грошової маси, порівняно високі резервні вимоги НБУ. В таких умовах саме лібералізація резервної, а не активізація емісійної політики НБУ, буде доцільною для стимулювання нагромадження фінансового потенціалу банківської системи. В Україні існує значний невикористаний потенціал зростання такого потенціалу, який прихований у значно вищому, ніж у розвинутих країнах відношенні готівки в обігу до залишків безготівкових коштів (42% в Україні порівняно із 4-10% у розвинених країнах) [6, c. 154].

4. Основною проблемою, яка негативно позначається на механізмі формування і використання фінансового капіталу банківської системи, залишається недостатня інтенсивність передавального механізму, що виражається у порівняно низькому значенні мультиплікатора. Протягом 1998-2006 рр. процентна та резервна політика НБУ не чинили вирішального впливу на таку інтенсивність.

5. Зміна кредитних пріоритетів у банківській системі є об'єктивною реакцією на рівень платоспроможності населення та ризиків і опосередковано сприяє інвестиційному підйому у видах економічної діяльності з виробництва товарів і послуг для кінцевого споживача. Такі зміни є важливою передумовою інвестиційного підйомів орієнтованих на споживача сферах економіки, які можна очікувати у найближчій перспективі. Разом із тим зміцнення фінансового потенціалу банківської системи в 2005-2006 рр. не зумовило інвестиційного підйому в цілому, банківський механізм в Україні не в змозі забезпечити фінансування інвестицій у високотехнологічні сектори промисловості через проблеми з довгостроковими коштами для фінансування таких інвестицій та низьку капіталізацію.

6. Об'єктивною необхідністю є активізація державної політики стимулювання заощаджень домогосподарств, що сприятиме зміцненню фінансового потенціалу банківської системи у довгостроковій перспективі. Для активізації ринкових механізмів розміщення ресурсів через банківський сектор необхідно закріпити ті сприятливі умови для наповнення фінансового ринку чистими заощадженнями сектору домогосподарств, в тому числі за рахунок активної соціальної політики. Крім цього, необхідно розвивати і стимулювати вихід вітчизняних підприємств на західні ринки капіталу для залучення інвестицій. У довгостроковій перспективі у мірі зростання капіталізації українських підприємств, нарощування обсягів внутрішніх заощаджень доцільно стимулювати механізми заміщення зовнішніх джерел фінансування інвестицій підприємств внутрішніми [6, c. 155].

банк ринковий інфраструктура

Висновки

Тривала економічна, фінансова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень економіки, інвестиційного процесу, серйозні недоліки та прорахунки банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість і нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконалість податкового та фінансового законодавства спонукають до поглиблення банківської реформи.

Багато було зроблено для фінансової реорганізації банків, поліпшення умов їхньої діяльності. Однак системний ризик залишається значним унаслідок надмірної відкритості банківської системи для слабких підприємств та неякісного менеджменту, диктату держави як позичальника. Не вдається належно задовольняти потреби приватного сектора, який сьогодні активно розвивається. Очевидно, без прискорення банківських реформ суб'єктам господарювання буде важко одержати доступ до необхідних інвестиційних коштів. Крім кредитних, їм бракуватиме також інших високоякісних банківських послуг.

Традиційне уявлення про банки як інститути, що залучають кошти у вигляді депозитів та розміщують їх шляхом кредитування, суттєво змінюється. З появою не фінансових банків чи небанківських інститутів, які займаються банківською справою, постає проблема виживання традиційних банків у нових умовах. Та водночас зауважуємо й інші явища: значно розширюється спектр банківських послуг, а брак лояльності споживачів змушує банки переглядати свою стратегію діяльності на ринку, зосереджуючи увагу на дрібніших його сегментах та вузькоспеціалізованих послугах.

Висвітлені процеси руйнують межі, які відділяють банки від інших інститутів, що надають фінансові послуги. Це фактично позбавляє їх унікальності, але й розкриває нові перспективи. Отож основне завдання банків -- побудова оптимальної стратегії для використання нових можливостей.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д. Ринкова економіка: навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 263 с.

2. Башнянін Г.І. Політична економія: Навчальний посібник. - Л.: Магнолія плюс, 2005. - 306 с.

3. Білецька Л.В. Економічна теорія: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 652 с.

4. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти організації і стратегії розвитку в Україні // Банківська справа. - 2006. -

№5-6. - С. 23-35

5. Зазимко А.З. Політична економія: структурно-логічний навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 358 с.

6. Зимовець В.В. Фінансовий потенціал банківської системи України та ефективність його використання // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 1. - С. 139-155

7. Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навчальний посібник . - К.: Вища школа, 2005. - 325 с.

8. Климко Г.Н.Основи економічної теорії: Політ економічний аспект: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2004. - 615 с.

9. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

10. Предборський В.А. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Кондор, 2002. - 621 с.

11. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с

12. Смовженко Т. Ризик залежності банківської системи України та шляхи його мінімізації // Банківська справа. - 2006. - №5-6. - С. 36-43

13. www.bank.gov.ua

14. www.minfin.gov.ua

Размещено на Allbest.ru