Якщо власник картки - клієнт банку-екваєра (тобто екваєр є також емітентом картки), то авторизацію проводить сам екваєр. Якщо власник картки - клієнт іншого банку, то екваєр зв'язується з банком-емітентом через систему інформаційного обміну. Після отримання дозволу ця інформація надходить до торговця і угода завершується передачею товару. По закінченні визначеного періоду (робочого дня, тижня, місяця) торговець надає банку-екваєру торгові рахунки за картковими покупками. Банк зараховує суми за мінусом дисконту на рахунок торговця. Якщо власник картки -- клієнт банку-екваєра, то екваєр проводить розрахунки безпосередньо з власником картки. Банк надсилає виписку із зазначенням сум, що підлягають погашенню, і термінів сплати боргу. Якщо власник картки - клієнт іншого банку, схема дещо ускладнюється. Банк-екваєр отримує від емітента гроші через систему інформаційного обміну.

При цьому банк-екваєр сплачує емітенту комісію за інтер-чейндж. Потім банк-емітент отримує платіж від власника картки [78].

Проведення авторизації та заповнення сліпа касиром за допомогою імпринтера (рис.2.5).



Авторизація Оплата

карткою

(товар,

послуга)

(або відмова)

Рис. 2.5 Схема off-line авторизації.

Авторизаційний запит необхідний для підтвердження наявності коштів на СКР у клієнта для проведення даної операції. Працівникам банку забороняється видавати готівкові кошти по картці без отримання коду авторизації. Працівник банку повинен:

отримати відбиток картки на імпринтері;

- записати на сліпі дату операції в спеціально відведеному полі;

здійснити запит до авторизаційного центру банку (у разі авторизації в on-line режимі).

З Центру авторизації можуть бути отримані такі варіанти повідомлень:

- код авторизації, що складається з кількох цифр (свідчить про те, що картка проавторизована для замовленої суми);

- “відмова” (свідчить про те, що в проведенні операції на замовлену суму по даній картонці відмовлено). Якщо з Центра авторизації отримано негативну відповідь на проведення операції, працівник банку повинен запропонувати клієнту зменшити замовлену суму або звернутись у банк, що видав картку;

- “вилучити” (свідчить про те, що картку необхідно вилучити). Клієнту, в якого була вилучена картка, на його вимогу надається розписка, що засвідчується підписом касира. Після вилучення картки працівник банку заповнює анкету про факт вилучення пластикової картки.

Вилучена пластикова картка разом із заповненою анкетою передається в банківське управління пластикових карток або іншу аналогічну структуру, що відповідає за ці операції.

Касир, що вилучив картку, отримує винагороду від Корпорації кредитних карток у розмірі, передбаченому її правилами.

Після отримання коду підтвердження з Центру авторизації працівник банку заносить на сліп отриманий код авторизації та суму замовленої готівки з урахуванням плати за послугу. У разі необхідності можна відмовитися від отриманої авторизації, зателефонувавши в Центр авторизації і повідомивши номер картки та отриманий код. При отриманні з Центру авторизації підтвердження про відміну операції в присутності клієнта працівник знищує заповнений сліп.

Отримавши підпис власника картки на сліпі, працівник банку звіряє його з підписом на картці. При цьому треба стежити за тим, аби підпис клієнта було добре видно на всіх копіях сліпу.

Якщо ж підписи не збігаються, клієнту можна запропонувати ще раз поставити свій підпис на тому ж сліпі. Якщо на старому сліпі не вистачає місця для другого підпису, заповнюється новий, при цьому попередній сліп знищується. Якщо ж підписи повторно не збігаються, видавати готівкову валюту по картці забороняється. При цьому працівник банку повинен відмінити отриманий код авторизації.

Протягом проведення операції пластикова картка весь час повинна перебувати в полі зору її власника.

Підписавши сліп, працівник банку розподіляє його на три копії, на зворотному боці 2-ї та 3-ї копій проставляє суму фактично виданої валюти та засвідчує її власним підписом (наприклад. Видано 100 доларів США (Сто доларів США, дата, підпис). Жодні виправлення на сліпі неможливі. У разі неправильного заповнення сліпа його необхідно знищити та заповнити новий [22, 24].

Пластикові картки VISA Electron можуть бути проавторизовані лише за допомогою електронного термінала ВЕРІФОН.

Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за картками національної валюти здійснюється купівля іноземної валюти, належної до виплати, за винятком комісійної винагороди банку.

Картки VISA наближають той час, коли у світі буде єдина валюта. Нині членами VISA є 21 тисяча банків, а загалом система обслуговує понад 950 мільйонів власників карток. Наприкінці 2002 року членами VISA International стали 23 провідних українських банків. Були спостережені такі дані:

- у 2003 році в Україні було 90 тисяч власників карток;

- у 2004 році - 110 тисяч власників карток; [73, 75, 87]

Клієнт, виходячи з власних побажань та ціни, може користуватися тим або іншим методом переказу коштів. На сьогоднішній день надання послуг неторгових переказів або платежів в Україні здійснюється переважно в рамках системи компанії “Ехchange Points/Western Union”, що знайшла свою нішу на фінансовому ринку України.

Система Western Union - світовий лідер у цьому виді бізнесу - з'явилась у нашій країні приблизно три року тому. Її засновниками стали визнаний лідер міжнародних швидкісних переказів, американська компанія “Western Union” та АТ “Українська фінансова група”. За чотири роки роботи агентом західної компанії дочірнє підприємство УФГ вийшло на значні обсяги діяльності. Тепер “Xchange Points/Western Union” здійснює понад 1200 міжнародних операцій на місяць у рамках системи Western Union зі швидкісного переказу грошових коштів в Україну та за кордон, маючи близько 24 тисяч власних агентств більше ніж у 90 країнах світу. У ній працює понад 24000 агентів і можливий переказ коштів у будь-яку країну світу.

В Україні відділення “Xchange Points/Western Union” успішно працюють у всіх великих містах, включаючи Київ, Львів, Одесу, Ялту, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків. Цю діяльність не слід розглядати як конкурентну банківській. Головне, чим займається компанія, - швидкісний переказ готівкових грошей фізичних осіб та невеликого приватного бізнесу, яким внаслідок не дуже великих обсягів операцій комерційним банкам займатися поки що не цікаво. Люди не бажають чекати, а для невеличких фірм затримка з надходженням коштів є просто небезпечною.

Окрім того, якщо банк може не мати в місці переказу банку-кореспондента, то оператору агентства «Xchange Points/Western Union» клієнт повинен просто повідомити суму переказу та місто, де на нього чекає отримувач. У свою чергу, в деяких країнах йому слід представити посвідчення особи, в інших - дати відповідь на кодове запитання, що надіслане відправником. Усе це робиться дуже швидко завдяки високомобiльним комп'ютерним мережам.

Для вступу в Western Union потрібні початкові вкладення (закупівля техніки, програмних продуктів тощо), а для банку достатньо лише купити програмні продукти Western Union та підключитися до комп'ютерної мережі Western Union. [2]

Переказ за телефонним наказом (Will Call Service). Це найпопулярніша трансфертна послуга, яка дозволяє одержувачу за кордоном отримати гроші юридичним особам. При цьому через кілька хвилин після відправки коштів юридична через кілька хвилин після відправки. Клієнт має право зарезервувати переказані гроші, і отримувача буде повідомлено про надходження коштів лише після того, як клієнт дасть наказ агентові Western Union (наприклад, по телефону) [65].

Повідомлення про надходження грошей приходить отримувачеві через 48 годин після внесення клієнтом суми на переказ. Такий тип переказу гарантує клієнтові низьку ціну операцій, а агентові - гарантовані замовлення.

В багатьох країнах при відправленні грошових переказів за додаткову плату клієт може скористатися видами послуг на свій розсуд:

- доставка чека за адресою. Якщо відправник бажає скористатися цією послугою, він повинен представити повну поштову адресу отримувача. На жаль доставка чека можлива не за любою адресою і не в кожній країні, тому перш ніж стягувати плату за цю послугу необхідно перевірити можливість її виконання;

- повідомлення по телефону. Якщо клієнт бажає скористатися цією послугою йому необхідно представити наступну інформацію: номер телефону одержувача, назва міста знаходження отримувача та телефонний код цього міста. Вестерн Юніон буде здійснювати тричі на день протягом двох днів спробу дозвонитися до отримувача і повідомити йому адресу найближчого пункту. Відправник буде повідомлений, якщо з отримувачем невдається зв'язатися;

- повідомлення по телеграфу. Послуга аналогічна повідомленню по телефону. Отримувач при цьому оповіщається телеграмою;

- повідомлення переказом, відправник може надіслати разом з переказом коротке ( до 20 слів ) повідомлення;

контрольне питання. Додаткова плата за цю послугу не береться.

Система “Вестерн Юніон” здійснює швидкий переказ грошей з використанням сучасних засобів звязку. Перекази здійснюються між фізичними особами. Через кілька хвилин відправлений переказ стає доступним для одержання його адресатом у кожній країні світу, де є пункти обслуговування клієнтів системи Вестерн Юніон. Переказ зберігається в системі 45 днів. Для одержання переказу, відправленого понад 45 - ти днів тому, необхідно зв`язатися з центральном офісом АППБ “АВАЛЬ”. Виплата грошових переказів здійснюється, як правило, у валюті країни призначення за курсом який застосовується у системі Вестерн Юніон ( в деяких країнах виплати здійснюються тільки в доларах США) [14, 31, 79].

2.3 Характеристика інформаційних систем і технологій в банківській сфері

Згідно з призначенням інформаційною підсистемою виконуються такі функції: відкриття особових рахунків, їх перегляд, доповнення й коригування, введення та обробка первинних платіжних документів, формування довідкової фінансової та технологічної інформації про стан особових рахунків через такі процедури, як блокування особового рахунку на установлений термін, вилучення закритих рахунків, перепризначення відповідального виконавця, котрий веде цей особовий рахунок, виконання операцій з визначення та зміни залишків коштів на особових і балансових рахунках.

Для автоматизації розрахунково-касових операцій і контролю за їх здійсненням в інтегрованих банківських системах створюють автоматизовані робочі місця (АРМ): операціоніста, контролера, технолога, бухгалтера, спеціаліста валютного відділу, касира, кредитного інспектора, керівника (відділу, банку), адміністратора бази даних. Кожне з перелічених АРМ має різний набір функцій, різний рівень доступу до бази даних. В інтерфейсах адміністратора бази даних (БД) і головного бухгалтера передбачено найповніший перелік функцій. Так, адміністратор використовує додаткові можливості щодо перезакріплення особових рахунків за відповідальними виконавцями, формування пробного балансу і т. ін., а головний бухгалтер має у своєму розпорядженні найповніший перелік лише власних функцій: відкриття, закриття та вилучення особових рахунків, внесення змін до їх реквізитів тощо.

Інформаційну базу (ІБ) розрахунково-касових операцій утворює сукупність певним чином структурованої (як документи так і файли) інформації, використовуваної під час виконання завдань підсистеми. Усю наявну ІБ поділяють на зовнішню та внутрішню.

Зовнішня ІБ - це сукупність вхідних повідомлень - документів та файлів, що надходять від клієнтів даного банку, інших комерційних банків, державних структур, різних юридичних і фізичних осіб. До них належать платіжні доручення, грошові чеки, векселі, меморіальні ордери, оголошення про внесення готівки, касовий план, реєстри платіжних документів тощо, файли платіжних доручень, що надходять від інших банків через систему міжбанківських електронних платежів НБУ (СЕП), систему міжнародних електронних платежів (S.W.I.F.T.) та від клієнтів банку через підсистему “Клієнт - банк”.

Внутрішня ІБ як сукупність даних на машинних носіях, використовуваних для виконання завдань з обліку й контролю розрахунково-касових операцій, містить у собі файли з довідковою, оперативною та архівною інформацією. До файлів довідкової інформації належать довідники клієнтів банку, банків, балансових рахунків і операцій з коштами, довідники каси (довідник для складання форм 747 і 748 звітності, а також довідник касових символів) [60].

Файли оперативної інформації протягом робочого дня формуються або на підставі вхідних повідомлень, які надходять операціоністу у вигляді паперових чи електронних (по мережі) документів, або під час обробки оперативної інформації.

Наприклад, в ОДБ “УНІТА-БАРС” це такі файли: ОРЕR - оперативні документи дня за балансовими рахунками у гривнях; ОРЕRV - те саме у валюті; ОРЕRN - те саме за позабалансовими рахунками; SALDO, SALDOVI, SALDONB - залишок і рух коштів на рахунках відповідно в гривнях, у валюті та за позабалансовими рахунками [84].

При автоматизації розрахункових операцій в АКБ „Правекс-банк” вирізняють операції введення первинних платіжних документів - ППД - та формування відповідних файлів ППД і, власне, розрахункові операції, тобто операції оплати, які приводять до зміни стану залишків і оборотів на відповідних особових і балансових рахунках.

Одна з поширених технологій автоматизованого виконання розрахункових операцій передбачає, що перші операції виконуються на АРМ операціоністів або операторів з підключенням АРМ контролера, а другі операції виконуються, як правило, на АРМ - технолога. За такої технології на АРМ операціоніста, оператора і контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений лише з АРМ технолога. При цьому операції введення даних і їх обробки розділені в часі, що дає можливість управляти в банку протягом операційного дня процесом оплати та рухом коштів.

Інша технологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки введення даних і формування файлів ППД, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобто він має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунку і виконує операції оплати.

Технологічний процес автоматизації розрахункових операцій здійснюється за допомогою програм, які об'єднані в модуль під назвою «Особові рахунки». Цей модуль перед його запуском налагоджують, виконуючи такі дії:

- визначають кориговані параметри особових рахунків, такі як термін зберігання закритих особових рахунків, надання дозволу на коригування вхідних залишків на особових рахунках і т. ін.;

- установлюють повноваження стосовно допуску співробітників банку до особових рахунків;

- визначають типи особових рахунків, необхідних для податкової адміністрації;

- закріплюють за особовими рахунками процентні ставки.

Базовою функцією під час автоматизації розрахункових операцій є відкриття нових особових рахунків. Виконує її головний бухгалтер або за його дорученням провідний технолог через меню системи ОДБ. Увійшовши до пункту меню «Особові рахунки», переходять до пункту «Відкриття особових рахунків». При цьому зазначають такі реквізити: тип особового рахунку, який вибирається з переліку, що відкрився за допомогою функціональної клавіші; рівень секретності рахунку, що задається обмеженнями доступу до нього; вид валюти рахунку, який вибирається курсором з висвітленого на екрані переліку; реєстраційний номер клієнта в банку; номер балансового рахунку; номер особового рахунку клієнта; назва особового рахунку, дата відкриття; підстава для відкриття рахунку; тип особового рахунку для податкової адміністрації; ознаки звітності; ознаки для розрахунку платежів за розрахунково-касове обслуговування; код відповідального виконавця, операціоніста; нарахування процентів на залишки.

Найчастіше переглядається окремий особовий рахунок, для чого насамперед входять до меню другого рівня (пункт «Перегляд особових рахунків»). Перш ніж увійти в цей режим, необхідно в екранному вікні набрати номер рахунку.

Перезакріплення особових рахунків - заміна одного відповідального виконавця на іншого здійснюється на АРМ адміністратора БД і головного бухгалтера. Тут можна перепризначити один або кілька особових рахунків, деяку групу або всі балансові рахунки.

За розрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня на підставі БД ОДБ формується звітний файл № 1 - дані про залишки на рахунках, який передається за схемою: КБ - РУ, РУ - ЦРП. Файл № 1 за змістом відповідає звіту ІД - КБ - баланс АКБ “Правекс-банк”.

Наприкінці місяця АКБ передає до НБУ файл № 2 - дані про обороти та залишки на рахунках, який відображає зміст звіту 1-КБ - баланс комерційного банку. КБ передає до НБУ один раз на рік або за вимогою файл № 15 - дані про кількість клієнтів, що відображає форму 752 звітності.

Ініціалізація касових файлів - це та операція, за допомогою якої адміністратор БД очищає всі касові документи в разі інсталяції модуля «Каса» або під час аварійних ситуацій. У машинному журналі регламентних робіт ведеться протокол усіх дій, виконаних у цьому режимі із зазначенням дати, часу здійснення операції і табельного номера особи, котра виконала цю операцію. Журнал регламентних робіт можна переглядати і при потребі ініціалізувати [72, 86].

До регламентних робіт, які виконуються щодня, належать відкриття і закриття дня каси. Ці режими запускаються з робочих місць відповідального виконавця та адміністратора БД. При цьому послідовно виконуються перевірки, аби встановити, чи не ведуться регламентні роботи, чи відкритий операційний день банку. З'ясовується, зокрема, чи коректні файли касових документів (усі документи мають бути оплачені, зареєстровані в касових журналах, їх символи мають відповідати шаблонам за структурою), чи коректно відкрита каса, чи наявні касові документи. Якщо документів немає, то каса закривається, але архів не створюється. Закриття каси передбачає, що в журналі регламентних робіт фіксується, коли й хто закривав касу, та наводяться контрольні суми, а спеціальна програма записує в архівну БД поточні файли (ці процедури виконуються автоматично). Зрештою на екран виводиться повідомлення про результати виконання програми із закриття каси.

Режими регламентних робіт дають змогу прочитати касовий документ із архіву за будь-який день роботи каси, але тільки після закриття дня за касою.

На практиці існують два підходи до організації автоматизованого обліку фінансових операцій. Перший полягає в тому, що фінансові операції обліковуються протягом дня за допомогою окремого програмного комплексу ОДБ, а наприкінці дня формується консолідований баланс. Другий, прогресивніший підхід означає, що рух коштів у національній та іноземній валютах обліковується за допомогою одного ОДБ. Згідно із цим підходом обробляють інформацію в банківських системах розвинених країн. У такому разі в пакеті ОДБ усі програми з обслуговування особових рахунків і формування звітності працюють для підрахування національної та іноземної валюти. Крім того, в ІБС є ряд засобів, які призначені виключно для роботи з іноземною валютою. Вони здебільшого підпорядковані в ієрархії меню пакета ОДБ пункту «Валютні операції», куди, як правило, входять такі підпункти:

- нормативно-довідкова інформація щодо валюти;

- введення, оплата, пошук і редагування валютних документів;

- автоматизація обліку операцій в обмінних пунктах;

- котирування (переоцінювання залишків на валютних рахунках у разі зміни курсів валют);

- нарахування процентів за валютою;

- засоби для інсталяції та спеціальні регламенти за валютними операціями;

- нагромадження даних і формування вихідних форм за валютою [86].

Зазначені функції в ІБС виконуються за допомогою таких автоматизованих робочих місць: АРМ операціоніста, АРМ технолога чи адміністратора БД, АРМ касира, АРМ бухгалтера, АРМ спеціаліста валютного відділу, АРМ керівників. Залежно від організаційної структури банку для кожного АРМ компонується конкретний набір функцій.

Зауважимо, що на окремі АРМ можуть виводитися завдання обробки даних про валюту, які не введені до головного меню. Наприклад, на АРМ фахівця валютного відділу виконуються завдання визначення попиту (та пропозиції) на валюту та ін. В ієрархії меню функції наводяться в тій послідовності, в якій найчастіше до них звертаються, а вивчати їх доцільно в послідовності, яку закладено в технології виконання.

Першим етапом в технології є налагодження керуючих параметрів підсистеми, виконуване для встановлення режимів роботи в підсистемі «Валюта». Початкове значення параметрів завантажується в БД під час установлення програмних модулів.

У разі закритого ОДБ параметри змінюються через меню за ієрархією «Підсистема "Валюта"» - «Параметри системи» - «Налагодження системи». Перелік і зміст параметрів визначає розробник системи. Сукупність параметрів можна розбити на три групи. Першу групу становлять коди валют для консолідованого балансу; перелік балансових рахунків, за якими не слід виконувати котирування; назва файла для вводу курсів валют; назва файла для вводу залишків на валютних рахунках і та ін.

Другу групу утворюють параметри спеціальних регламентів щодо валюти, які визначають відповідність між рахунками, використовуваними для виконання проводок з відображення валютних операцій на бухгалтерських рахунках.

Третя група - це параметри для складання валютних документів, таких як валютні виписки, валютний баланс та інші форми бухгалтерської і статистичної звітності.

Введення, оплату, пошук і коригування фінансових документів виконують засобами ОДБ. Вводить фінансові документи відповідальна особа із пункту меню «Підсистема валюта» («Введення валютних документів»). Відповідна програма забезпечує виконання таких процедур: введення і вхідний контроль валютних документів, установлення початкового статусу документа, запис документа в БД, друкування реєстру валютних документів.

Процедура «Оплата» валютних документів здійснюється технологом системи. Перед оплатою документа технолог може продивитись його реквізити та додаткову службову інформацію. В результаті виконання процедури «Оплата» змінюються залишки на валютних рахунках в масиві «Сальдо». При оплаті виконується проведення як в іноземній, так і в національній валюті.

Пошук і коригування електронних валютних документів здійснює відповідальний виконавець чи технолог системи. Якщо документ коригується до виконання з ним процедури «Оплата», то таке коригування полягає лише в зміні реквізитів документа, а коли змінюється зміст документа, з яким уже виконано процедуру «Оплата», то постає потреба змінити залишки на рахунках, скоригувавши основний оперативний масив за валютою та масив «Сальдо».

Котирування залишків на валютних рахунках виконується в разі зміни облікового курсу НБУ. Тоді переоцінюється лише гривневий еквівалент іноземної валюти, а сума на валютних рахунках лишається незмінною. Алгоритм розрахунку сум у національній валюті під час котирування ґрунтується на зіставленні суми, обчисленої за поточним курсом валюти, з фактичним залишком у національній валюті на даному рахунку. Бухгалтерське проведення складається на різницю цих сум. До алгоритму включено також процедури округлення сум. У процесі виконання котирування формуються записи за рахунками прибутків або збитків, на які заносяться фінансові результати. Результати обробки даних не лише записуються у файли, а й формуються у відомості котирування.

Нагромадження даних, формування вихідних (звітних) форм є найважливішим етапом технологій автоматизованого обліку й регулювання валютних операцій.

Нагромадження даних про валютні операції здійснюється протягом дня у БД обмінних пунктів, у файлах оперативної інформації, що формуються пакетом програм ОДБ у філіях чи головних банках. На підставі цих даних можна отримати відповіді на запити, а також аналітичні таблиці про поточний стан обігу валютних коштів, залишки коштів на валютних рахунках клієнтів та інші зведення. Наприкінці робочого дня, коли закрито пакет «Операційний день банку», оперативна інформація надходить до архівної БД і формуються бухгалтерські та статистичні зведення й звіти. Ці документи охоплюють інформацію за день або за деякий інший календарний період.

Вони поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні вихідні документи формуються на моніторах АРМ фахівців та керівників і при потребі роздруковуються.

До таких документів належать зведення про купівлю-продаж валюти, інформація про рух і залишки коштів на валютних рахунках, реєстр ордерів валютного відділу, відомості про валютні ресурси тощо. Ці документи використовуються для аналізу валютних операцій і прийняття управлінських рішень [60].

Зауважимо, що комп'ютерні системи дозволяють формувати на моніторі сальдовий і оборотно-сальдовий баланс, який на практиці часто називають оборотно-сальдовою відомістю.

Заключною процедурою процесу обробки даних засобами пакета ОБД є складання консолідованого балансу. Спочатку складається пробний консолідований баланс для оперативного аналізу інформації, а після закрит-тя операційного дня видається остаточна форма консолідованого балансу.

Баланс формується за всіма валютними рахунками так, що суми перераховуються в одну валюту, код якої необхідно вказати у вхідних параметрах режиму [86].

Як показує практика, найповніше функцію готівкових грошей виконують смарт-картки, або інакше - інтелектуальні картки. Така картка не лише зберігає дані, як це робить звичайна МПК, а й оперує ними, обробляє їх згідно із заданими правилами.

У світі нині плануються й реалізуються численні проекти, де використовуються смарт-картки. В Україні з ініціативи НБУ створено АТ «Укркарт», яке розробляє проект застосування платіжних карток типу смарт-карток для розрахунків із фізичними та юридичними особами.

Завантажена смарт-картка містить готівку, котру можна використову-вати як замінник монет і банкнот. Такі електронні гроші (ЕЛГ) допомагають усувати труднощі, які пов'язані з використанням готівкових грошей (наприклад, оплатою експлуатаційних витрат і т. ін.). Їх можна ефективно використовувати для оплати невеликих покупок у магазинах і торговельних точках. При цьому кількість діючих готівкових грошей зменшується.

До речі, скорочення обсягу використовуваної готівки та звільнення маси доларових купюр у США було досягнено завдяки впровадженню електронних грошей.

Зауважимо, що зменшення обсягу готівкових грошей вигідне всім: і банкам, і роздрібній торгівлі, і самим покупцям, оскільки ЕЛГ -- це насамперед надійність, послаблення загрози пограбування чи втрати. Окрім того, під час їх використання фінансові органи можуть організувати й контролювати весь діапазон фінансових угод і операцій [86].

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Перспективи розвитку валютного регулювання в сучасних умовах

У відповідності з теорією господарського права, валютне регулювання є однією з форм державного впливу на учасників зовнішньоекономічної діяльності для охорони публічних інтересів держави. Цей вплив здійснюється для захисту національної валюти, обмеження вивезення капіталу з країни, забезпечення повернення валютного виторгу, отриманого від експорту. Вирішуються дані задачі в відповідності з нормами валютного законодавства, що регулює як загальні питання валютних відносин, так і приватні, наприклад, механізм контролю валютних операцій.

Використання іноземної валюти в фінансових і громадянських правовідносинах обмежене. Згідно законодавству України, іноземна валюта і валютні цінності відносяться до речей, обмежених в громадянському обороті, і для них встановлені особливі правила. Знання цих правил, а також категорiального і понятійного апарату, якi використовуються в валютних відношеннях особливо необхідно суб'єктам господарювання, діючим на зовнішніх ринках.

У розвитку системи банківського валютного контролю в Україні можна виділити три етапи:

- становлення національної системи валютного контролю.

- пристосування національної системи валютного контролю до умов інтернаціоналізації економічних зв'язків.

- модифікація системи валютного контролю в умовах глобалізації міжнародних фінансових відносин.

Завдання першого та, особливо, другого етапу ще не можна вважати виконаними. Але Україну залучили до системи відносин на світовому валютному ринку, де все інтенсивніше йдуть процеси глобалізації, ставить перед нею нові завдання, виконання яких означає перехід до третього етапу розвитку.

Отже, залишається суперечність між тенденцією до поширення заходів жорсткого валютного контролю з боку держави (мета першого етапу розвитку) і необхідністю його лібералізації для пожвавлення ділової активності та глибшої інтеграції до світових фінансових і товарних ринків (мета другого етапу). Ця суперечність зумовлена як політичними (залишки комуністичної ментальності та популістських традицій), так і екокомічними причинами (низька конку рентоспроможність на зовнішніх ринках, відносно слабка банківська система, недоінвестування економіки). На явність цієї суперечності накладає відбиток і на процеси нового етапу.

Одним із важливих напрямків модифікації валютного контролю в умовах глобалізації економіки є новий підхід до вирішення питання відносин із країнами, які мають офшорне законодавство.

Саме на такому розумінні базується валютний контроль, і в сучасних умовах від нього повинні виграти всі в тому числі, як це на перший погляд не парадоксально й об'єкти такого контролю (країни-парії, офшорні “гавані”, транснаціональні банки). Таке поєднання інтересів досягається не тільки завдяки "мудрості” контрольних органів. Усе частіше вони самі стають об'єктами зворотного контролю. Цей перехідний стан є системою валютного метаконтролю.

Така ситуація потребує модифікації нашої національної системи валютного контролю. Все важливішу роль у ній мають відігравати комерційні банки та їхні само регульовані організації. В Україні вже є певний досвід побудови такої системи контролю -- щодо операцій із банківськими металами. Вважаємо, що його необхідно поступово поширювати й на інші сектори валютного ринку України [55].

Серед маси різноманітних термінів, що застосовуються в сфері валютних відносин, представляється доцільним в рамках даної роботи уточнити наступні поняття: Власне “іноземна валюта”, “резиденти”, “нерезиденти”, “Валютні операції”.

До резидентів відносяться:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, що тимчасово знаходяться за кордоном;

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, здійснюючі свою діяльність на підставі законів України;

- дипломатичні, консульські, торгові і інші офіційні представництва України за кордоном, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії і представництва підприємств і організацій України закордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність. До нерезидентів відносяться:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово знаходяться на території України;

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, що створені і діють відповідно законодавству іноземної держави, в тому числі юридичні особи і інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності;

- розміщені на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові, і інші офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність. Діючий механізм валютного регулювання в більшому або меншому ступені охоплює практично всю сферу відношень на валютному ринку: лiцензування господарюючих суб'єктів і, в першу чергу, комерційних банків; ведення валютних рахунків юридичних і фізичних осіб; обернення безготівкової і готiвкової валюти; розрахунки по експорту-імпорту, переміщення валюти за кордон України, бухгалтерськi урахування валютних операцій і т. iн. Валютні операції з участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Винятковими функціями в сфері валютного контролю наділений Національний Банк України, що:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України за всіма питаннями, не віднесених до компетенції інших державних органів;

- контролює законність поточних валютних операцій і валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу;

- організує перевірки ефективності облiку та документації за валютними операціями;

До числа інших органів, здійснюючих валютний контроль, відносяться:

- уповноважені банки - за валютними операціями, що здiйснюються резидентами і нерезидентами через ці банки;

- Державна податкова інспекція України - по валютних операціях, якi здiйснюються резидентами і нерезидентами на території України

- Державний митний комітет України - за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через кордон України.

Отримання вищенаведених пунктів ліцензії, дасть можливість банку здійснювати наступні операції:

- ведення валютних рахунків клієнтів - зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів і списання сум перерахувань, передбачених чинним законодавством.

- неторговельні операції - операції по перерахуванню валютних цінностей, не пов'язаних з здійсненням розрахунків за експортом-імпортом товарів або послуг (в тому числі видавання готiвки на відряджувальні видатки); купівля-продаж готiвкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті (дорожні чеки, пластикові картки і iн.); видавання грошових акредитивів;

Організація роботи і порядок проведення операцій в обмінних пунктах; інкасо готiвкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті.

- встановлення кореспондентських відношень з іноземними банками - відкриття банком самостійно кореспондентських рахунків у іноземних банках або встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноваженого банку.

- операції за міжнародними торговими розрахунками - операції пов'язані з експортом - імпортом товарів і послуг.

- операції по торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку - купівля-продаж іноземної валюти в готiвковій і безготівковій формі, зi свого рахунку або за дорученням клієнтів на міжбанківському і біржовому ринках.

- операції по притягненню і розміщенню валютних засобів на внутрішньому ринку - це створення валютних резервів (прийом депозитів в іноземній валюті, отримання позичок в іноземній валюті від інших уповноважених банків) і використання створених резервів (видавання кредитів в іноземній валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів).

- операції по притягненню і розміщенню валютних засобів на міжнародних ринках - це створення валютних резервів (прийом депозитів і отримання позичок в іноземній валюті) і використання створених резервів (видавання валютних кредитів, придбання цінних паперів за іноземну валюту).

- валютні операції на міжнародних грошових ринках депозитні і конверсiйнi операції (в тому числі і ф'ючерсні), що здійснюються з комерційними банками або міжнародними фінансовими організаціями-нерезидентами.

- операції з монетарними металами на внутрішньому ринку купівля-продаж, прийом на депозити, відповідальне зберігання, використання як застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких висловлений в монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України.

- операції з монетарними металами на міжнародному ринку купівля-продаж, прийом на депозити, відповідальне зберігання, використання в якості застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких висловлений в монетарних металах в випадку, коли ці операції здійснюються не на території України або з нерезидентами України [84, 96].

Однією із основних вимог до банкiв, якi бажають здійснювати валютні операції, є мінімальний розмір і сплачений статутний фонд, що зареєструвався. Для банків введені обов'язкові нормативи розміру статутного фонду (що зареєструвався і оплачений).

Для формування статутного фонду комерційні банки повинні мати статутний фонд в сумі еквівалентної 1 млн. євро [9].

Необхідно відзначити, що встановлений порядок сплати мінімальних розмірів статутного фонду не є надто лiберальним, оскільки не представляє комерційним банкам достатнього тимчасового проміжку для нарощування власного капіталу і фактично ставить проблему фінансового виживання для багатьох середніх і дрібних банків. І це дуже важливо, бо по кількості діючих банківських установ станом на 1 липня 2004р. в Державному реєстрі банків було зареєстровано 192 банки. Серед них 166 банків (86.5%) - акціонерні товариства (117 - відкриті, 49 - закриті, 2 - державні банки), 26 банків (13.5%) - товариства з обмеженною відповідальністтю.

Зі 192 зареєстрованих банків 32 (16.7% від загальної кількості) створено за участю іноземного капіталу, у тому числі 7 банків (3.6%) - зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мають 153 комерційні банки (79.7%), 150 із них - на здійснення операцій з валютними цінностями.

Одним зі шляхів підвищення рівня капіталізації банків є залучення коштів на умовах субординованого боргу. За I півріччя 2004, року обсяг субординованого капіталу банків України зріс на 58.9 млн.грн., або на 10.3% (за II квартал - на 24.9 млн.грн.,або на 4.1%) і за станом на 01.07.2003 р. становив 629.0 млн. грн.

Зазначимо, що сума іноземного капіталу в загальному обсязі зареєстрованих статутних фондів українських комерційних банків за 2004 рік збільшилася на 53.7 млн.грн., або на 9.0% і на 01.01.2004 р. становила 650.4 млн.грн., або 14.7% від статутного капіталу банківської системи в цілому. Обсяг іноземного капіталу зріс в основному за рахунок збільшення надходжень капіталу з Австрії (на 48.8 млн.грн.), США (на 9.3 млн.грн.) і Великобританії (на 3.2 млн.грн.).

Незважаючи на наявну тенденцію підвищення рівня капіталізації, для банків актуальною залишається проблема зростання обсягу капіталу та поліпшення його якості. Передусім це стосується недостатньо капіталізованих малих та окремих найбільших банків.

Окрім встановленого обсягу власного капіталу комерційні банки, фінансові і страхові компанії для отримання ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями повинні існувати на території України не менше двох років і за цей період не порушувати чинного законодавства і не мати серйозних зауважень з боку органів банківського нагляду і ДПА; забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам, необхідним для здійснення валютних операцій; мати в свойому штаті кваліфікованих фахівців, необхідних для здійснення валютних операцій. Комерційний Банк, фінансова і страхова компанія повинні також мати рекомендацію на отримання ліцензії від регіонального управління НБУ.

Порушення норм валютного законодавства призводить до штрафів. За дотриманням норм валютного законодавства стежить департамент банківського нагляду при НБУ. Ці порушення можуть призвести до винятку банка з республіканської книги реєстрації банків.

Незалежна Україна в умовах становлення ринкової економіки зштовхнулася з безліччю проблем, одна з яких - формування нормативно-правової базової системи валютного регулювання, що виступає невiд'ємною частиною функціонування держави з відкритою економікою. Проблема валютного регулювання - багатостороння. Вона включає в себе формування валютного курсу, валютного ринку, платіжного балансу, валютного контролю, формування міжбанківського валютного ринку, системи ефективного функціонування міжнародних розрахунків.

Взаємозв'язок міжнародних розрахунків і валютних операцій очевидний, оскільки в переважній більшості випадків розрахунки по експортно-імпортних операціях не співпадають у часi, валютi і умовами здійснення. Ця ситуація призводить до необхідності постійного регулювання валютної позиції банку, в зв'язку з постійними ваганнями валютних курсів на світових ринках. Необхідність проведення валютних операцій комерційними банками росте по причині зниження прибутковості традиційних банківських інструментів і значної їхньої ризикованості. Ефективність валютних операцій комерційних банків в значній мірі залежить від вибраної стратегії. Теоретична обгрунтованість вибору оптимальної стратегії банку, що стосується проведення валютних операцій базується на визначенні чинників, впливати на валютний курс і його прогнозування.

Початок формування валютного ринку України тісно пов'язаний з прийняттям Декретів Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” і “Про порядок використання надходжень в іноземній валюті” від 19.02 93 р. Ці декрети були орієнтовані на зміцнення прогресивних, на думку розробників, тенденцій в економічному розвитку: формування ринкових механізмів, створення внутрішнього валютного ринку, інтеграцію в світове господарство, активізацію ділового співробітництва з міжнародними фінансовими інститутами[8].

І, незважючи на те, що ще в 1991р. був прийнятий Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” право, яке надав всім господарюючим суб'єктам господарювання на здійснення валютних операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності, покликаний стати основою формування системи валютних відношень, внутрішнiй ринок України почав набувати реальних можливостей тільки з 1993р.

В умовах трансформації економіки України встало завдання створення валютної інфраструктури, тобто розвиненої системи кредитно-фінансових відношень і установ, що забезпечують ефективні законодавчi дiї і якісні розрахунки в іноземній валюті, в відповідності з міжнародними нормами і стандартами.

З розвитком валютного ринку все більш необхідним стає створення розгалуженої системи незалежних і конкурентоспроможних фінансово-кредитних установ - комерційних банків, інвестиційних, іпотечних, ощадних банків, покликаних стати фінансово-економічними центрами діяльності господарюючих суб'єктів [7].

В цьому зв'язку необхідно:

- створення дієвого механізму, який би сприяв розширенню мережі комерційних банків, обслуговуючих зовнішньоекономічну сферу, тобто, стимулював би розвиток вітчизняних банків, що володіють правом на здійснення всього комплексу валютних операцій;

- підсилення ролі міжбанківського валютного ринку з метою підвищення ефективності проведення посередницьких, арбітражних та інших валютних операцій;

- зміна режиму користування іноземної валюти для резидентів в частині надання повного права володіння і розпорядження власними валютними засобами;

- зміна режиму користування валютою для нерезидентів в частині надання їм права на здійснення як поточних валютних, так і капітальних операцій на території України.

Одним з найважливіших моментів, закріплених та згадуваних вище законодавчих актах і якi отримали практичне підтвердження в ході формування валютного ринку, є децентралізація права власності на всіх валютні засоби. Право власності на валютні цінності закріплюється як за резидентами, так і нерезидентами. По суті, власність на валюту прирівнюється до інших видів власності юридичних і фізичних осіб. Права розпорядження валютними цінностями і їхні використання на свiй розсуд і в інтересах власників також децентралізовані. Самостійно використати валютні засоби можуть не тільки державні органи, але і підприємства всіх форм власності, а також окремі громадяни.

Разом з тим, в Україні валютний ринок, який формується є в достатньому ступені централізованим і регульованим. Це пов'язано з обмеженим обсягом валютних ресурсів в країні в цілому і в уповноважених банків зокрема, з недостатньо налагодженою системою взаємовідносин між банками, в зв'язку з тим, що система кредитних відношень в адміністративній економіці будувалася по вертикальному принципу.

Є всі підстави вважати, що в перспективі система валютних відношень в Україні буде розвиватися в руслі звичайних ринкових закономірностей. Крім того, з жовтня 1995 року українські комерційні банки вийшли на міжнародний фінансовий ринок. Визначено приорiтети курсовоi полiтики НБУ. При збереженнi полiтики плаваючого курсу стимулюеться орiентацiя експорту й iмпорту на збiльшення у зовнiшньому оборотi питомоi ваги технiчноi продукцii та новiтнiх технологiй.

Протягом 2004 року населення країни продало банкам валютних коштiв на суму 5.1 млрд.грн. (у 2003 р. - на 4.2 млрд.грн.); придбало у банкiв - на суму 4.9 млрд.грн. (у 2003 р. - 4.7 млрд.грн.). Як бачимо, тенденцiя змiнилася - люди продали валюти бiльше, нiж купили.

Полiпшилося юридичне забезпечення банкiвського бiзнесу. Прйнято Закони “Про Нацiональний банк України”, “Про банки і банкiвську дiяльнiсть”, “Про платiжнi системи і переказ грошей в Українi”, “Про гарантування вкладiв фiзичних осiб”, “Про валютне регулювання”.

Українськi банки ще мають надзвичайно великий невикористаний потенцiал. Усi заходи НБУ спрямованi на найголовнiший приорiтет - стабiльнiсть нацiональної валюти - надiйне пiдгрунтя подальшого розвитку економiки країни. А банкiвський сектор економiки - це, без сумнiву, активний чинник зростання добробуту кожної родини [68].

Всі міжнародні розрахунки за комерційними операціями здійснюються через банки, що встановили один з одним кореспондентські відносини і якщо є домовленість про порядок і умови проведення міжнародних операцій. Для проведення взаєморозрахунків банки укладають угоди про встановлення відносин і відкривають один у одного кореспондентські рахунки.

Рахунок, що відкривається українським банком в іноземному банку, називається рахунком “Ностро”. Рахунок, що відкривається іноземним банком в українському банку називається рахунок “Лоро”. Кореспондентські рахунки відкриваються в ВКВ, обмеженій конвертованій, неконвертованій валюті, валюті клірингових розрахунків.

Міжнародні розрахунки в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами як за поточними операціями, так і за основними операціями здійснюються уповноваженими банками через кореспондентські рахунки “Ностро”, відкриті ними в відповідних іноземних банках. На уповноважені банки покладені функції агентів валютного контролю, за здійсненням міжнародних розрахунків їхніми клієнтами. Так, для встановлення контролю за проведенням розрахунків уповноважені банки при списанні коштів з валютного рахунку резидента зобов'язані вимагати від останнього документи підтверджуючі мету операції (договори, контракти, інвойси та ін.). У випадку, якщо резидентом здійснюється авансовий платіж за продукцію, що імпортується в Україну, банк реєструє цю операцію в спеціальному журналі, в якому фіксується дата перерахування засобів, найменування постачальника продукції, дата і номер контракту, граничний термін надходження продукції резиденту. Після отриманих реквізитів, банки повинні вимагати від своїх клієнтів копію вантажної митної декларації для підтвердження того, що продукція надійшла в повному обсязі в відповідності з контрактом [19].

Експортні операції реєструються уповноваженими банками після отримання реєстрів вантажних митних декларацій в аналогічному журналі з одночасною вимогою від резидентів копії контракту і копії товаросупровідних документів, що підтверджують момент фактичного пересічення митного кордону України.

При експорті товарів, робіт, послуг на умовах відстрочки платежу резиденти повинні передбачати, що термін розрахунків не може перевищувати 90 календарних днів з моменту пересічення продукцією митного кордону або підписання акту або іншого документа, що свідчить про виконання робіт або виконання послуг.

Моментом отримання виторгу в іноземній валюті за продукцію, що експортувалася вважається дата надходження засобів на валютному рахунку резидента в уповноваженому банку. В нинішній час резидентами України при здійсненні розрахунків по зовнішньоторгівельним операціях застосовуються в основному документарні акредитиви, інкасо, а також банківський переказ.

3.2 Перспективи розвитку сучасних інформаційних систем і технологій у банківській сфері

Сьогоднішня банківська система характеризується не тільки посиленням конкурентної боротьби між банківськими консорціумами на всіх поточних ринках і боротьби за нові ринки, а й злиттям банків, поглинанням великими банками дрібних та припиненням дальності ряду дрібних банків.

Боротьба за виживання актуальна для кожного банку незалежно від його розміру, історії, профілю діяльності. Банк, що не забезпечує динамічного розвитку свого бізнесу, ризикує рано чи пізно виявитися в числі аутсайдерів. Банк постійно розширює та оновлює спектр послуг на старих і нових для себе ринках, одержує шанс піднятися на сходинку вище, а згодом - на наступний рівень банківської ієрархії України, вийти на світовий ринок послуг.

На ринку АБС крім широко відомих фірм виробників DIASOFТ і RSBANK можна зустріти і менш відомих таких як Бісквіт, Мім-технологія, ГАМБІТ, SС-банк, ІВ-Systеm. Практично усі вони АБС III покоління (використання менеджера записів ВTRІVЕ, мережна технологія).

Для росту потрібна високоякісна база. Її складають, поряд з висококваліфікованими фахівцями, озбройними передовими технологіями, ще й інструменти, за допомогою яких ці інструменти реалізуються. Одним з інструментів є сучасна інформаційна система.

Український банківський ринок сьогодні активно міняється. Кількість його учасників стрімко скорочується. Банківська система України планомірно рухається до структури, що у багатьох країнах склалася вже давно.

Постійні зміни в банківському законодавстві свідчать про прагнення НБУ підсилити контроль над діяльністю банків і підняти банківську справу на новий якісний рівень.

Усі ці процеси є причинами ускладнення управлінських і облікових функцій усередині комерційних банків. Звідси підвищення вимог до фінансового програмного забезпечення, що використовують комерційні банки. Розроблювачі цього програмного забезпечення змушені постійно здійснювати зміну своїх продуктів, ледь устигаючи за останніми змінами законодавства.