Міністерство освіти та науки України

Київський інститут банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Бухгалтерський облік в банку»

На тему:

«Облік кредитних операцій в банку»

Виконала: Студентка І групи

3 курсу

Миколаєнко К. В.

Науковий керівник: Сітайло О. Ю.

Київ 2010



ПЛАН

Вступ

1. Сутність кредитних операцій. Документальне оформлення видачі кредиту

2. Характеристика балансових рахунків кредитних операцій

3. Організація обліку погашення кредиту та процентів за користування кредитом

4. Форми забезпечення повернення кредиту

5. Облік окремих кредитних операцій

6. Облік формуванняі використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України

7. Організація контролю за кредитними операціями

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Кредитування є найважливішим напрямком здійснюваних банком активних операцій. Кредитний портфель становить, здебільшого, від третини до половини всіх активів банку.

Беручи участь у процесі кредитування, українські комерційні банки, піддаються внутрішнім і зовнішнім ризикам. Навіть за найвиваженішої кредитної політики виникають втрати за кредитами. Репутація банку може бути серйозно підірвана зростанням питомої ваги проблемних кредитів, що призводить до погіршення позиції банку на ринку кредитних ресурсів.

Для успішного кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій банки мають здійснювати зрозумілу та гнучку систему управління власним кредитним портфелем. Сьогодні, коли маємо нестабільне й недосконале, а іноді й суперечливе законодавство, успішне вирішення зазначеного питання прямо пов'язане з бухгалтерським обліком, що є інформаційною підсистемою управління.

При написанні курсової роботи ми розглянемо питання про сутність кредитних операцій, документальне оформлення кредиту, визначимо балансові рахунки кредитних операцій. З'ясуємо, як організовується облік обліку погашення кредиту та процентів за користування кредитом; які є форми забезпечення кредиту і, відповідно, особливості їх обліку. Також ми розглянемо особливості обліку окремих кредитних операцій, таких як овердрафт, факторингові і лізингові операції. Визначимо, як здійснюється облік формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України і як відбувається організація контролю за кредитними операціями.



1. Сутність кредитних операцій. Документальне оформлення видачі кредиту

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність», банком можуть подаватись такі види кредитів:

кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах;

міжбанківські кредити.

Кредитом називається будь-яка угода між банком та контрагентом (клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду надає кошти у розпорядження контрагента на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банк здійснює кредитні та вкладні (депозитні) операції відповідно до вимог законодавства України і відображає в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, залежно від категорії контрагентів, виду кредиту/вкладу (депозиту) і строків їх використання.

Кредити в плані рахунків поділяються на короткострокові із початковим строком погашення менше одного року та довгострокові -- з початковим строком погашення більше одного року.

На рахунках першого класу плану рахунків обліковуються міжбанківські кредитно-депозитні операції. У кредитних відносинах банк може бути як кредитором, так і позичальником. Тому кредити, надані іншим банком, обліковуються на активних рахунках 15 розділу, а кредити, одержані від інших банків, -- на пасивних рахунках 13 і 16 розділів.

Рахунки другого класу використовуються для обліку операції за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарської діяльності, органами загального державного управління та фізичними особами.

До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, в тому числі неприбуткові організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

За рахунками 2 класу обліковуються розрахункові операції, кредитні операції, бюджетні кошти, депозити, кошти на транзитних рахунках. Окремо обліковуються кредити в поточну та інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність -- це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.

Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять:

· операції РЕПО;

· ураховані векселі;

· факторингові операції;

· кредити за внутрішніми торговельними операціями;

· кредити за експортно-імпортними операціями;

· кредити в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність -- кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій. До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.

За рахунками другого класу окремо виділені рахунки для обліку коштів місцевих бюджетів.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити позичальникові надаються з позичкового рахунка, як правило, у безготівковому порядку перерахуванням на поточний рахунок позичальника або шляхом прямої оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги, придбані (надані) на умовах договорів і контрактів з постачальниками.

Позичкові кошти можуть бути перераховані на розрахунковий рахунок позичальника для використання на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту. У разі потреби за рішенням банку позички для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію можуть видаватися й готівкою.

Видача кредиту проводиться одноразово, щоденно або в інші строки, визначені в кредитному договорі, виходячи з потреби в кредиті. Довгострокові кредити можуть надаватися в міру виконання будівельно-монтажних робіт і здійснення затрат (поетапно).

Підприємствам із постійним циклом виробництва, а також позичальникам з добрим фінансовим станом, що мають репутацію надійних платників, може бути відкрито «кредитну лінію» -- одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами в межах заздалегідь визначеної суми і встановленого ліміту, у рахунок якого приймаються до фінансування група договорів і комерційних контрактів. Розмір кредитної лінії, строки її використання, періодичність погашення і відновлення визначаються укладеними договорами, контрактами.

Перш ніж скласти кредитний договір фахівці з кредитування банку проводять відповідну роботу щодо суб'єктів кредитування. Вони оцінюють кредитний проект, після чого ставлять питання перед керівництвом банку про доцільність (чи недоцільність) кредитування клієнта. Повний пакет необхідних документів для надання кредиту передають до юридичного управління.

Юридичне управління готує свій висновок, де відображаються такі основні моменти:

відповідність статутних документів чинному законодавству України;

наявність ліцензії, дозволів та інших документів для здійснення основної діяльності, для якої береться кредит;

повнота та правильність оформлення документів щодо забезпечення кредиту.

Після отримання висновку від юридичного управління фахівець передає документи службі безпеки банку.

Служба безпеки банку перевіряє документи й готує свій висновок. У ньому відображаються такі основні моменти:

оригінальність реєстраційних документів;

інформація щодо засновників та керуючих осіб позичальника, а також структурних підрозділів -- дочірніх підприємств, філій та ін.;

інформація про раніше отримані позичальником кредити, своєчасність їх погашення та сплату процентів тощо.

Фахівець залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як забезпечення за кредитом, де під час оцінювання застосовуються методи: витратний, аналоговий, дохідності.

Після детального вивчення документів та висновків до них юридичного управління cлужби безпеки банку і фахівець готують експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на Кредитний комітет банку.

Висновок містить:

короткий опис позичальника;

аналіз фінансового стану:

аналіз обороту коштів за рахунками;

аналіз основних показників діяльності фірми в динаміці -- виручка, витрати, прибуток;

розрахунок та аналіз показників платоспроможності та фінансової стійкості;

дебіторська заборгованість -- реальність погашення;

кредиторська заборгованість -- строк давнини;

аналіз джерел погашення кредитної заборгованості;

економічний аналіз ефективності проекту, що кредитується;

забезпеченість кредиту.

Після рішення Кредитного комітету про надання кредиту, який оформлюється протоколом, фахівець формує основні розділи кредитної справи позичальника:

заява на надання кредиту;

засновницькі документи;

фінансово-економічна інформація;

заява на кредит, бізнес-план, контракти;

кредитний договір та додаткова угода до нього;

договори та документи із забезпечення кредиту;

документи з бухгалтерського обліку кредитних операцій (розрахунки нарахованих процентів, розпорядження, виписки з позичкового рахунка і рахунка процентів та ін.);

документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів;

копії протоколу Кредитного комітету;

інші документи, які стосуються надання кредиту.

Фахівець разом з працівником юридичного управління готує кредитний договір у двох примірниках.

Момент підписання договору із забезпечення повернення кредитних коштів регулюється умовами кредитного договору.

У разі необхідності нотаріального підтвердження договорів із забезпечення кредиту, договори готує нотаріус.

Оформлення договорів застави здійснюється відповідно до положень Закону України «Про заставу». Страхування заставленого майна позичальник здійснює в страховій компанії за згодою банку.

Протягом терміну дії кредитного договору за ініціативою будь-якої із сторін кредитного договору може ставитись питання про зміни умов кредитування.

Зміни умов кредитного договору з боку позичальника здійснюються на підставі обґрунтованого листа -- клопотання (з додатком розрахунків, документів). Фахівець оцінює обґрунтованість та доцільність внесення зміни в умови кредитного договору та свої висновки надає для розгляду в Кредитний комітет.

Зміни умов кредитування фахівець оформлює додатковою угодою до кредитного договору.

У розпорядженні, яке економіст кредитного управління готує для бухгалтерії, вказуються такі дані:

балансовий рахунок (перші чотири цифри);

валюта, в якій необхідно відкрити рахунок;

назва позичальника;

реєстраційний номер позичальника за клієнтською базою даних банку;

код відповідального виконавця;

обов'язкові параметри для рахунка.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЛАНСОВИХ РАХУНКІВ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

У бухгалтерії банку облік кредитних операцій проводиться за такими класами рахунків.

На рахунках першого класу враховуються кредити, які:

а) одержані від Національного банку України;

б) надані іншим банкам;

в) одержані від інших банків.

На рахунках 131 групи «Короткострокові кредити, які отримані від Національного банку України» обліковуються короткострокові кредити, отримані від НБУ. У цю групу включаються рахунки, за якими обліковуються: овердрафт за кореспондентським рахунком у Національному банку України, кошти за операціями РЕПО, короткострокові кредити, які отримані через аукціон, ломбардні кредити, короткострокові стабілізаційні та інші кредити, отримані від Національного банку України, а також нараховані витрати за такими кредитами.

На рахунках 132 групи «Довгострокові кредити, отримані від Національного банку України», обліковуються довгострокові кредити, отримані від НБУ. У цю групу входять рахунки, за якими проводиться облік: довгострокових кредитів, отриманих через аукціон; отриманих за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій; довгострокових стабілізаційних та інших кредитів, отриманих від Національного банку України, а також нарахованих витрат за такими кредитами.

На рахунках 152 групи «Кредити, які надані іншим банкам» обліковуються кредити, надані іншим банкам. На рахунках цієї групи обліковуються всі види короткострокових, довгострокових кредитів та фінансовий лізинг, що надані іншим банкам, а також прострочена і пролонгована заборгованість та нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам.

На рахунках групи 159 «Резерв під заборгованість інших банків» обліковується сума сформованих резервів під заборгованість інших банків. До цієї групи належить тільки один рахунок, на якому проводиться облік формування використання резерву під заборгованість інших банків.

На рахунках 162 групи «Кредити, які отримані від інших банків» обліковуються кредити, отримані від інших банків. На рахунках цієї групи обліковуються всі види короткострокових і довгострокових кредитів, отримані комерційним банком від інших банків, а також нараховані витрати за такими кредитами.

Частина рахунків другого класу плану рахунків стосується кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності юридичним і фізичним особам. У даному класі обліковуються:

кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;

кредити, що надані органам загального державного управління;

кредити, які надані фізичним особам.

До кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності відносять такі групи рахунків:

201 група -- «Кошти, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями РЕПО»;

202 група -- «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями»;

203 група -- «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»;

206 група -- «Інші кредити в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності». До цієї групи входять: короткострокові та довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання; неамортизований дисконт, прострочена заборгованість, нараховані доходи та прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

Окремо виділяється 207 група «Кредити в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності». Сюди входять рахунки, на яких обліковуються: короткострокові і довгострокові кредити на будівництво та освоєння землі, на купівлю будівель, споруд, обладнання, землі та фінансовий лізинг, що надані суб'єктам господарської діяльності, а також пролонгована і прострочена заборгованість, нараховані і прострочені проценти за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності.

Окрім кредитів, що надані суб'єктам господарської діяльності, виділяють:

Кредити, які надані органам загального державного управління. Ці кредити обліковуються в таких групах рахунків:

210 -- «Кредити, які надані центральним органам державної влади»;

211 -- «Кредити, які надані органам місцевого самоврядування»;

212 - «Іпотечні кредити, що надані органам державної влади»;

213 - «Іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування».

Кредити, які надані фізичним особам. Ці кредити обліковуються на таких групах рахунків:

220 -- «Кредити на поточні потреби, які надані фізичним особам»;

221 -- «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам»;

222 - «Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам»;

223 - «Іпотечні кредити, що надані фізичним особам»

Окремо виділяється 240 група «Резерви під заборгованість за кредитами, які ні клієнтам», в якій знаходяться рахунки 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам» та 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».

Доходи від наданих кредитів обліковуються на рахунках шостого класу плану рахунків за такими групами:

600 -- «Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України»;

601 -- «Процентні доходи за коштами, що розміщені в інших банках»;

602 -- «Процентні доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання»;

603 -- «Процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади»;

604 -- «Процентні доходи за кредитами, що надані фізичним особам».

Слід зазначити, що Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунки, на яких облікуються активи або пасиви, які не відповідають таким вимогам: ймовірно, що банк отримає або втратить будь-яку економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву; елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно виміряна.

Усі види забезпечення кредитних ризиків банку обліковуються на позабалансових рахунках:

901 -- «Гарантії, що отримані від банків»;

902 -- «Гарантії, що надані клієнтам»;

903 -- «Гарантії, що отримані від клієнтів»;

910 -- «Зобов'язання з кредитування, що надані банкам»;

911 -- «Зобов'язання з кредитування, що отримані від банків»;

912 -- «Зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам»;

950 -- «Отримана застава»;

951 -- «Надана застава».

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ ТА ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ

Бухгалтерський облік операцій з кредитування здійснюється відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України” (затверджені постановою Національного банку України від 18.06.03 № 225), Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України та інших нормативних актів Національного банку України та комерційних банків.

Організація обліку.

1. При наданні кредиту:

В день виникнення в банку зобов'язань з кредитування сума зобов'язань відображається на позабалансовому рахунку 9129(додаток 19 розпорядження №2) :

Дт -№9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам”

Кт - №9901 Контррахунок для рахунків розділу 91

на суму зобов'язань з кредитування за кредитним договором.

У випадку, якщо в день виникнення у банку зобов'язання було видано кредит, то ми можемо в обліку це зобов'язання не показувати.

При наданні кредиту перерахування коштів (повне або часткове) здійснюється банком відповідно до умов кредитного договору та відображається в бухгалтерському обліку проводкою:

Дт - рахунки для обліку наданих кредитів (строкової заборгованості),

Кт - Поточні рахунки контрагентів позичальника, поточний рахунок позичальника, коррахунок.

Ця проводка здійснюється на суму перерахування кредитних коштів.

Облік оригіналів кредитних договорів, договорів забезпечення кредиту (в т.ч. договорів страхування ризику неповернення кредиту банку), договорів про внесення змін до них:

Дт - № 9819 "Інші цінності і документи"

Кт - Контррахунок для рахунків розділу 98

З 01.07.2008 року облік документів з кредитування (оригінали кредитної угоди, договір застави, страхування тощо) здійснюється в умовній одиниці 1 гривня за пакет документів в розрізі контрагентів. Документи вкладаються в паперовий, пластиковий або поліетиленовий пакет та опечатується штампом уповноваженої особи кредитного підрозділу.

2. При погашенні кредиту:

У день повного або часткового погашення суми основного боргу здійснюється проводка:

Дт - Поточний рахунок клієнта (гаранта, поручителя), 1001, коррахунок,

Кт - рахунки для обліку наданих кредитів (строкової заборгованості), рахунки для обліку простроченої, сумнівної заборгованості за наданими кредитами.

Зазначена вище проводка при погашенні кредиту здійснюється тільки на суму погашеної заборгованості.

3. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом:

У разі несвоєчасного погашення заборгованості позичальника (в т.ч. невиконання графіку погашення) за сумою часткового або повного основного боргу непогашена сума наступного робочого дня після настання дати погашення, визначеної кредитним договором, переноситься на рахунки для обліку простроченої заборгованості:

Дт - Рахунки для обліку простроченої заборгованості за кредитами,

Кт - Рахунки для обліку наданих кредитів (строкової заборгованості).

При несвоєчасному погашенні до уваги приймається лише сума основного боргу, що не сплачений вчасно.

Порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитами.

Для банку мета надання кредиту -- отримання за його користування процентів, тобто доходу. Згідно з Правилами бухгалтерського обліку процентних доходів та витрат під час обліку таких передбачається дотримання двох основних принципів:

принцип нарахування, відповідно до якого статті доходів та витрат ураховуються та оцінюються в момент продажу активу або в момент надання послуг. Усі доходи і витрати установи, що відносяться до звітного періоду, мають відображатися в обліку в цьому самому періоді незалежно від того, коли були отримані чи сплачені кошти;

принцип відповідності, згідно з яким витрати та доходи, пов'язані з цими витратами, повинні визнаватися в бухгалтерському обліку в один і той самий період.

Розмір процентної ставки за користування кредитом, умови щодо нарахування та порядок сплати нарахованих доходів визначається кредитним договором в залежності від кредитної та облікової політики банку.

При визначенні процентної ставки за кредит банки повинні враховувати реальну вартість залучених кредитних ресурсів, резервні вимоги Національного банку України, темпи приросту інфляції, ризик, пов'язаний із кредитуванням позичальника, та рентабельність відділення або банку в цілому. Відповідно до вимог законодавства банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг в цьому банку. Нарахування та облік доходів за кредитними операціями здійснюється відповідно до “Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України“, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.03 № 255, та внутрішнім положенням банку про порядок бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат:

- проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами або сум заборгованості банку; умовою визнання процентів є ймовірність отримання економічної вигоди;

- доходи за одноразовими послугами можуть визнаватися без відображення за рахунками нарахованих доходів, якщо кошти отримані у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються;

- доходи за безперервними послугами визнаються щомісяця протягом усього строку дії угоди про надання послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування;

- доходи за послугами, що надаються поетапно, визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання послуги.

Нарахування та облік процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до «Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджених постановою Правління НБУ № 255 від 18.06.2003 р. з використанням методу «факт-факт», факт/360, 30/360.

Метод нарахування процентів факт/факт передбачає стягнення процентів за час фактичного користування позикою виходячи з фактичної кількості днів у календарному році, які обчислюються за такою формулою:



де -- сума кредиту;

k -- процента ставка (річних);

n -- фактична кількість днів користування позикою;

m -- кількість днів користування позикою за умовної кількості 30 днів на місяць.

Метод факт/360 передбачає стягнення процентів за час фактичного користування позикою виходячи з 360 днів у році (30 днів на місяць), які обчислюються за такою формулою:

Метод 30/360 передбачає стягнення процентів за користування позикою виходячи з 360 днів у році та 30 днів у кожному місяці, в якому позичальник користується позикою. Проценти обчислюються за такою формулою:

Відомість нарахованих процентів роздруковується у двох примірниках. Перший примірник підшивається у документи дня, другий примірник - в окрему папку (зберігається, як правило, в кредитному підрозділі, згідно з термінами збереження кредитних справ відповідних позичальників). Для забезпечення належного контролю за правильністю нарахування процентів відомість перевіряється та підписується працівником кредитного відділу та начальником кредитного відділу. На підставі підписаної відомості відповідальний працівник бухгалтерії та кредитний працівник здійснюють контроль за правильністю відображення їх по рахунках обліку, при надходженні коштів - за своєчасним перенесенням сум з рахунків нарахованих доходів на фактично отримані, в разі ненадходження коштів у встановлені кредитним договором терміни - за перенесенням заборгованості на рахунки простроченої, сумнівної заборгованості, контроль за формуванням резерву.

При встановленні дати та періоду нарахування процентів банки повинні враховувати вимоги Національного банку України та Положення облікової політики банку.

Умови кредитного договору повинні максимально враховувати реальну можливість сплати позичальником нарахованих процентів, які включаються до валового доходу банку. Для цього при визначенні в кредитних угодах дати нарахування та дати сплати процентів необхідно враховувати специфіку виробництва конкретного позичальника та реальні терміни надходження виручки від реалізації продукції, зумовлені, зокрема, тривалим виробничим циклом, сезонністю виробництва тощо. В залежності від цього, сплата процентів може встановлюватись щомісячно, щоквартально, з іншою періодичністю. Однак, така періодичність не повинна призвести до погіршення фінансового стану банку. Якщо умовами кредитної угоди сплата процентів передбачена рідше ніж раз на місяць, у висновку кредитного працівника при винесенні питання на розгляд кредитного комітету банку повинно міститися обґрунтування необхідності встановлення такої періодичності їх сплати.

Для своєчасного отримання доходу банку необхідно встановити мінімальний розрив між датою нарахування та датою сплати процентів. Цей період повинен давати філії можливість перевірити суми нарахованих процентів та повідомити про них позичальника.

При настанні терміну сплати процентів за користування кредитом позичальник повинен сплатити їх банку шляхом надання платіжних доручень на перерахування коштів з поточного рахунку.

В разі неотримання нарахованих доходів від позичальника у визначений кредитним договором термін банк наступного робочого дня переносить заборгованість з рахунків нарахованих доходів на відповідні рахунки прострочених нарахованих доходів 2 класу. Ця операція здійснюється на підставі розпорядження кредитного відділу, підписаного керівництвом відділення банку та начальником кредитного відділу.

Відповідальність за правильність та своєчасність відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку несуть як працівники кредитного відділу, так і працівники бухгалтерії.

Для зменшення ризику неотримання доходів при наданні нових кредитів, банк повинен досягати домовленості з позичальниками щодо сплати процентів при виникненні кредитної заборгованості (тобто отримати авансом доходи, які належать до майбутніх звітних періодів). При цьому, проценти повинні бути сплачені власними коштами позичальника.

В договорі застави необхідно передбачати можливість реалізації предмету застави при несплаті доходів банку. Для цього при відборі об`єкту застави доцільно визначити окреме майно, яке в разі необхідності можливо реалізувати до настання терміну погашення основної заборгованості для погашення частини боргу, наприклад прострочених процентів. В договорі застави сторони повинні обов`язково обумовити такі випадки, або укласти ще один договір застави, який забезпечить погашення процентів.

В кредитних договорах сторони можуть передбачати відповідальність сторін у вигляді сплати неустойки (штраф, пеня). Оскільки податкові зобов`язання платника податку визначаються в період фактичного отримання неустойки, доцільно застосовувати пеню в разі невиконання позичальником умов кредитної угоди замість підвищення плати за кредит. При цьому, необхідно звертати увагу, що неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язань, тобто вона не може замінити плату за користування кредитом.

Облік відсотків за користування кредитом.

• При нарахуванн відсотків:

Нараховані доходи відображаються:

-При кредитуванні в національній валюті:

Дт - Рахунки нарахованих доходів (2 класу - процентні, 3 класу - комісійні),

Кт - Рахунки 6 класу з ознакою “нараховані доходи”.

Проводка здійснюється на суму нарахованих доходів.

- При кредитуванні в іноземній валюті:

Дт - Рахунки нарахованих доходів (2 класу - процентні, 3 класу - комісійні),

Кт - № 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”.

Та одночасно здійснюється проводка:

Дт - № 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”,

Кт - Рахунки 6 класу з ознакою “нараховані доходи”.

Проводка здійснюється на суму нарахованих доходів.

• При сплаті відсотків:

При сплаті нарахованих доходів:

Дт - Поточний рахунок клієнта (гаранта, поручителя), коррахунок, (для фізичної особи також № 1001 “Банкноти та монети в касі банку”),

Кт - Рахунки нарахованих доходів, прострочених нарахованих доходів, сумнівної заборгованості за нарахованими доходами.

Та одночасно здійснюється проводка:

Дт - Рахунки 6 класу з ознакою “нараховані доходи”,

Кт - Рахунки 6 класу з ознакою “фактично отримані доходи”.

Проводка здійснюється на суму сплачених доходів.

При отриманні коштів в іноземній валюті, їх відображення в обліку здійснюється з використанням технічних рахунків валютної позиції.

• У разі несвоєчасної сплати відсотків:

В разі несвоєчасної сплати доходів за наданими кредитами нараховані доходи наступного робочого дня після дати сплати, визначеної кредитною угодою, мають бути перенесені на рахунки прострочених нарахованих доходів:

Дт - Рахунки прострочених нарахованих доходів

Кт - Рахунки нарахованих доходів.

Проводка здійснюється на суму нарахованих доходів, сплата яких не здійснена вчасно.

4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Застава -- спосіб забезпечення повернення кредиту, коли Банк-кредитор у разі невиконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за ним має право задовольнити свої вимоги з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами, згідно з чинним законодавством України. Застава передбачається договором або Законом.

При укладенні угоди про заставу необхідно керуватися Законом України «Про заставу» та методичними рекомендаціями НБУ щодо застосування комерційними банками Закону України «Про заставу».

Угода про заставу укладається між банком-заставодержателем і заставодавцем у письмовій формі. У ній обумовлюються: вид застави (товари, основні засоби, цінні папери), її розмір, терміни виконання зобов'язання щодо повернення кредиту і процентів за ним, склад (опис) та вартість заставленого майна, вид застави (має передбачатися, що заставлене майно залишається у заставодавця або передається у володіння заставодержателя), місцезнаходження предмета застави, зобов'язання щодо страхування заставленого майна, а також інші умови, стосовно яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. При цьому страхування транспортних засобів згідно з Закону України «Про заставу» є обов'язковим.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, договір застави має бути нотаріально засвідчений на підставі відповідних юридичних документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється в нотаріальних органах за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів -- за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів, договору застави товарів в обороті або у переробленні -- за місцезнаходженням підприємства.

Угодою сторін може передбачатися нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це не є обов'язковим відповідно до законодавства України, але на цьому наполягає одна зі сторін.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

У випадках нотаріального посвідчення договору застави, заставодавці зобов'язані вести Книгу запису застав відповідного зразка в порядку, що затверджений Кабінетом Міністрів України.

Заставодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Ним може бути не позичальник, а третя особа (майновий поручитель), якій предмет застави належить на правах власності або повного господарського відання.

До укладення договору застави банк-заставодержатель повинен пересвідчитися за документами, а в окремих випадках перевірити на місці наявність майна, що передається в заставу, право заставодавця на його власність або господарське володіння, місцезнаходження та умови зберігання майна, реальність реалізації його в разі неповернення кредиту і процентів за ним.

Належність переданого в заставу майна заставодавцю перевіряється на підставі документів, що підтверджують право власності (договір купівлі-продажу, акт приймання-передавання та інші документи, які підтверджують підстави виникнення права власності), а в разі реєстрації майна в органах, що здійснюють реєстрацію, також і документ, який підтверджує реєстрацію майна за заставодавцем (довідка бюро технічної інвентаризації на приміщення, технічний паспорт на автотранспортні кошти, свідоцтво про внесення морського (повітряного) судна до відповідного Державного реєстру. Заставодавець також надає виписку з балансу з розшифруванням балансової вартості предмета застави.

Визначаючи вартість майна, що передається в заставу, слід виходити з можливої ціни реалізації (з урахуванням дооцінки й уцінення). Вартість заставленого майна має бути достатньою для погашення позички.

Об'єктом застави може бути будь-яке майно (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, товари, цінні папери -- акції, облігації, сертифікати, інше майно), яке належить заставодавцю на правах власності і може бути відчужене ним згідно з чинним законодавством України і на яке може бути звернено стягнення.

У разі кредитування сільськогосподарських товаровиробників, крім застави іншого майна, одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Беручи в заставу майбутній урожай, слід мати на увазі, що посіви обов'язково мають бути застраховані на випадок їх загибелі та інших несприятливих обставин. У договорі про заставу необхідно передбачити, що в разі загибелі сільськогосподарської продукції (посіви) банку-заставодержателю надається в першу чергу право задоволення вимог щодо погашення кредиту зі страхового відшкодування в межах суми застави.

Майно, що перебуває в загальній спільній власності, можна передати в заставу тільки за згодою всіх власників.

Зміна предмета застави допускається тільки за згодою банку-заставодержателя.

Договір про іпотеку (заставу підприємства в цілому, споруди, будівель, інших об'єктів, безпосередньо пов'язаних із землею) повинен бути нотаріально посвідчений. У договорі необхідно передбачити, що нотаріальна контора одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

У договорі застави має бути передбачено, що державний збір за нотаріальне посвідчення договору про заставу сплачується заставодавцем.

Інвестиційні кредити надаються здебільшого під заставу об'єктів незавершеного будівництва, обладнання, які належать позичальникові на правах власності, в установленому законодавством України порядку. Якщо об'єктом застави є незавершене будівництво, позичальник повинен провести його інвентаризацію, а в окремих випадках -- з участю банку-кредитора.

Якщо майно, що передається в заставу, за умовою договору про заставу залишається у заставодавця, останній має право володіти і користуватися предметом застави згідно з його призначенням і зобов'язаний вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави. Заставодержатель має право перевіряти фактичну наявність, розмір, стан та умови зберігання предмета застави і вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави.

У разі застави товарів в обороті й переробленні допускається зміна складу і натуральної форми предмета застави (товарних залишків, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції тощо) за умови, що їх загальна вартість не стане меншою від зазначеної в договорі застави.

Укладаючи договір про заставу товарів в обороті та переробленні, слід мати на увазі, що придбані заставодавцем товари, передбачені договором про заставу, стають предметом застави з моменту виникнення на них у заставодавця права власності або повного господарського відання (з моменту їх сплати та приймання). При цьому право заставодавця володіти, користуватися та розпоряджатися заставленим товаром в обороті зберігається, якщо він дотримується вимог законодавства, установлених до застави товарів в обороті та переробленні.

Цінні папери (акції, облігації, сертифікати) можуть бути прийняті в заставу за умови передання заставодавцем банку цінних паперів на зберігання. При цьому необхідно оцінити реальну вартість цінних паперів і можливість їх реалізації з метою погашення кредиту.

Звернення стягнення на заставлене майно проводиться за рішенням суду, арбітражного чи третейського суду, якщо інше не передбачено законом. У випадках, передбачених законодавством України, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса.

Облік забезпечення наданого кредиту (застави, гарантії тощо) здійснюється на позабалансових рахунках:

9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;

9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку»;

9510 «Надана застава»;

9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90--95».

Забезпечення враховується за його вартістю, яка вказана в угоді про забезпечення.

Облік отриманого банком заставного майна здійснюється таким чином

Дт - № 9905 Контррахунок для рахунків розділу 95,

Кт - № 9500 "Застава, за якої предмет застави залишається у заставодавця" (на повну суму застави).

Отримана банком застава, яка передається йому на збереження обліковується:

Дт - № 9905 Контррахунок для рахунків розділу 95,

Кт - № 9501 ''Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю" (на повну суму застави).

При отриманні в заставу банком предмету іпотеки:

Дт - №9905 Контррахунок для рахунків розділу 95,

Кт - №9520 "Земельні ділянки", №9521 "Нерухоме майно житлового призначення", №9523 ""Інші об'єкти нерухомого майна".

При повному погашенні кредиту забезпечення з позабалансового обліку списується:

Дт - № 9500 (9501, 9502),

Кт - № 9905 Контррахунок для рахунків розділу 95 (на повну суму застави).

Отримана банком застава, предмет якої передається третім особам:

Дт - № 9905 Контррахунок для рахунків розділу 95,

Кт - № 9502 ''Застава, за якої предмет застави передається третім особам" (на суму застави).

Застава за складськими свідоцтвами:

Дт - № 9905 Контррахунок для рахунків розділу 95,

Кт - № 9503 "Застава за складськими свідоцтвами" (на суму застави).

Оформлення банком інших видів забезпечення (гарантія, порука):

Дт - № 990 Контррахунок для рахунків розділу 90,

Кт - № 9010 "Прості гарантії, що отримані від банків";

Дт - № 990 Контррахунок для рахунків розділу 90,

Кт - № 9031 "Прості гарантії, що отримані від клієнтів, крім Уряду України" (на суму кредиту, наданої гарантії чи поруки, якщо сума поруки не вказана в договорі та поручитель несе солідарну відповідальність - на суму кредиту та нарахованих, але несплачених своєчасно відсотків).

При проведенні звернення стягнення на заставлене майно банк може отримувати кошти за його реалізацію на рахунок № 2909. Тоді після реалізації майна кошти надходять безпосередньо до установи банку:

Дт - Поточні рахунки,

Кт - № 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" (на суму проданого майна).

Якщо банком не проведено звернення стягнення на заставлене майно, кошти від його реалізації зараховуються на поточний рахунок позичальника - заставодавця.

Якщо звернення стягнення на предмет застави проводиться згідно з договором про заставу (в якому визначені умови та порядок набуття заставодержателем права власності на заставлене майно), то здійснюється проводка:

Дт - №3409 "Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя" (без ПДВ), № 3522 "Дебіторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток" (на суму ПДВ),

Кт - позичковий рахунок, інші рахунки з обліку кредитної заборгованості, рахунки процентних доходів, інших доходів.

Одночасно здійснюється:

Дт - №9500 "Застава, за якої предмет застави залишається у заставодавця", №9501 "Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю", №9502 "Застава, за якої предмет застави передається третім особам",

Кт - №9905 Контррахунок.

Порука (гарантія). Однією з форм забезпечення кредиту може бути поручительство або гарантія юридичної особи: підприємства, організації, банку та інших осіб, яке оформляється як договір поруки між банком і поручителем.

Договір поруки складається обов'язково в письмовій формі і включає відповідальність поручителя за виконання в повній сумі зобов'язань щодо повернення позички, яка надається банком-кредитором, та належних процентів за її використання в разі невиконання позичальником зобов'язань щодо повернення боргу банку згідно з кредитним договором, а також зобов'язання солідарної відповідальності з позичальником перед банком-кредитором за виконання зобов'язань щодо повернення позички. Однією з умов договору поруки може бути обумовлене право Банку на безспірне стягнення з поручителя суми заборгованості позичальника за кредитом та процентами.

До укладання договору поруки, прийняття гарантії банку необхідно ретельно проаналізувати за бухгалтерським обліком поручителя (гаранта) його фінансовий стан, платоспроможність і можливість повернути за позичальника несплачений кредит і належні проценти за ним. Такий аналіз необхідно проводити за аналогією до аналізу фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. При цьому слід одержати дані про раніше надані зобов'язання і гарантії, що значаться за балансом поручителя (гаранта), а також його статут, свідоцтво про державну реєстрацію та інші необхідні банку документи для визначення фінансового стану поручителя (гаранта).

У разі стягнення з поручителя (гаранта) несплаченої Позичальником позички і процентів банку необхідно на наступний день після настання строку платежу направити в банк, де відкритий розрахунковий рахунок поручителя (гаранта), платіжні документи на безспірне стягнення боргу з поточного рахунка поручителя (гаранта), якщо такий порядок стягнення боргу передбачено договором поруки, та одночасно направити поручителю (гаранту) письмову претензію з повідомленням про її одержання, в якій викласти сутність вимог банку.

Якщо по закінченні місячного терміну з дня отримання поручителем (гарантом) претензії банк-кредитор не одержить від поручителя (гаранта) кошти на погашення заборгованості за кредитом і процентами в повній сумі, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштів необхідно вирішувати через суд у встановленому законом порядку.

Питання продовження строку погашення кредиту, забезпеченого порукою (гарантією), може бути вирішене тільки після погодження з поручителем (гарантом) нового терміну дії поруки (гарантії), що оформляється додатковою угодою за договором поруки, і продовженням терміну дії гарантії, оформленої у відповідний спосіб. Продовження гарантійних зобов'язань має бути оформлене до настання терміну погашення кредиту.

Гарантії, поруки та страхові поліси, отримані як забезпечення кредитної операції, ураховуються на позабалансових рахунках:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т «901 «Гарантії, отримані від банків», 903 «Гарантії, що отримані від клієнтів» -- на суму, що підлягає отриманню у разі виконання гарантії.

Так, якщо за угодою гарантія покриває лише суму фактично наданих коштів за кредитною угодою, то саме в цій сумі гарантія враховується на позабалансі.

Гарантійні зобов'язання обліковуються на відповідних позабалансових рахунках.

Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і несплати процентів за користування ним. Формою забезпечення повернення кредиту і сплати процентів по ньому може бути добровільне страхування відповідальності позичальника перед банком щодо виконання зобов'язань, передбачених кредитною угодою.

Для вибору надійної страхової компанії і найбільш вигідних банку і позичальнику умов страхування рекомендується до прийняття рішення про забезпечення зобов'язань позичальника страхуванням, уважно вивчити фінансовий стан конкретної страхової компанії, її платоспроможність і умови (правила) страхування.

Про платоспроможність страхової компанії можна судити за наявністю перевищення фактичного розміру її вільних активів над нормативом. Крім того, рекомендується проаналізувати фінансові можливості страхової компанії щодо страхування конкретного позичальника-страхувальника. При цьому слід звернути увагу на те, що страховики зобов'язані дотримуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду зі страховим резервом та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

Страхові зобов'язання (перестрахування), крім обов'язкових щодо статутного фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати 30-кратної її величини. Максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 % від суми статутного фонду і страхових резервів.

У зв'язку з тим, що договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником суми страхового платежу (премії) страховику, він повинен передбачати одноразову сплату страхової премії в повному обсязі. Сплату страховиком страхового платежу перевіряє банк.

Необхідно стежити за тим, щоб у договорі страхування не передбачалися причини, через які страхова компанія може відмовити у відшкодуванні: нецільове використання кредиту позичальником, дострокове скасування договору страхування до погашення страхувальником (позичальником) боргу банку та ін.

У разі виявлення недопустимих для банку умов страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і процентів за ним банк може рекомендувати позичальникові укласти договір страхування зі страховою компанією, передбачивши в ньому особливі умови на зміну діючих умов страхування.

За результатами аналізу всіх поданих матеріалів, з урахуванням внесених банком поправок, укладається договір страхування, який подається в банк разом зі страховим полісом.

Одночасно з підписанням кредитного договору або в період дії договору страхування страхувальником (позичальником) може бути перевідступлено банку право вимоги від страховика сплати страхового відшкодування шляхом укладення відповідного договору. Такий договір може бути двостороннім -- між страхувальником (позичальником) і банком або тристороннім -- з участю страховика. В останньому випадку в договорі може бути передбачено надання страховиком банку-кредитору права на безспірне списання страхової суми.

У разі перестрахування страховою компанією свого ризику слід вимагати подання нею договорів перестрахування ризику виконання відповідних зобов'язань.

Страховим випадком у страхуванні відповідальності позичальника є непогашення кредиту і процентів за ним в установлені кредитним договором терміни, що й має бути передбачено в договорі страхування.

5. ОБЛІК ОКРЕМИХ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Облік кредитів овердрафт

Комерційні банки використовують таку форму взаємовідносин з клієнтом, як відкриття рахунка овердрафт. Цей рахунок допускає тимчасове перевищення суми списання коштів над їх залишком на рахунка, що свідчить про залучення в оборот кредиту.

Якщо у клієнта не вистачає коштів на поточному рахунку для проведення платежів за розрахунковими документами, нестача покривається за рахунок овердрафту цього клієнта.

Кредит в формі овердрафт обліковується на рахунку №2600 (А) “Кошти на вимогу суб'єктів господарювання”.

За сумою невикористаного ліміту кредитування зобов'язання з кредитування за кредитом, наданим на умовах овердрафту, обліковуються на позабалансовому рахунку №9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам” (аналітичний рахунок 1).

Після укладення договору щодо кредитування в формі овердрафт банк здійснює проводки:

Дт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам”

Кт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91 на суму встановленого ліміту овердрафту

Розмір зобов'язань по кредиту в формі овердрафт коригується на суму збільшення (зменшення) дебетового залишку по рахунку позичальника на кінець операційного дня:

при збільшенні дебетового залишку по поточному рахунку:

Дт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91

Кт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам

на суму зменшення зобов'язань з кредитування

при зменшенні дебетового залишку по поточному рахунку: Дт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам” Кт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91 на суму збільшення зобов'язань з кредитування

Після закінчення кінцевого терміну кредитування на умовах овердрафту або припинення банком кредитування (скасування ліміту овердрафту) у відповідності до умов кредитного договору, в разі наявності невикористаного залишку ліміту овердрафту він списується з позабалансових рахунків:

Дт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91

Кт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам” на суму залишкового зобов'язання з кредитування.

При порушенні умов кредитного договору (зокрема, при виникненні простроченої плати за користування кредитом) або накладенні арешту на грошові кошти позичальника та при здійсненні примусового стягнення коштів, ліміт овердрафту по рахунку позичальника скасовується, дебетовий залишок з рахунку № 2600 переноситься на рахунок № 2062: