Облік кредитних операцій в банку

Дт - № 2062 “Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання”

Кт - № 2600 “Кошти на вимогу суб'єктів господарювання” на суму заборгованості за овердрафтом.

При непогашенні суми кредиту за овердрафтом у строки, визначені кредитним договором:

Дт - № 2067 “Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання”.

Кт - № 2600 “Кошти на вимогу суб'єктів господарювання”

№ 2062 “Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання” на суму заборгованості за овердрафтом.

Облік операцій РЕПО

В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, які можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів.

Операція зворотного РЕПО обліковується відповідно до операції надання кредиту під заставу цінних паперів на балансовому рахунку 2010 «Кошти, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями РЕПО».

Цінні папери, що придбані за операцією зворотного РЕПО не визнаються на балансі, а обліковуються як отримана застава за позабалансовими рахунками.

У день отримання цінних паперів вони визнаються на позабалансі як отримана застава за їх ринковою вартістю:

Д-т контррахунок позабалансу;

К-т 9500 «Отримана застава»;

на суму ринкової вартості придбаних цінних паперів за операцією зворотного РЕПО.

Кошти за цінні папери у разі перерахування обліковуються як наданий кредит:

Д-т 1522 «Кредити, що надані іншим банкам за операціями РЕПО», 2010 «Кредити, надані суб'єктам господарювання за операціями РЕПО»;

К-т коррахунок, поточний рахунок клієнта -- на суму перерахованих коштів.

У день зворотного продажу цінних паперів їх вартість списується з позабалансу:

Д-т 9500 «Отримана застава»;

К-т контррахунок позабалансу -- на суму вартості цінних паперів, за якою вони обліковувались.

Облік факторингових операцій

Факторинг -- кредитна операція, за якої банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості.

Після укладення угоди про факторинг банк визнає за позабалансом загальну суму платіжних документів, що будуть пред'явлені за цією угодою, тобто суму, яку банк зобов'язаний сплатити своєму клієнтові:

Д-т «Рахунки для обліку наданих зобов'язань з кредитування»;

К-т «Контррахунок позабалансу» -- на загальну суму факторингової угоди.

Якщо загальна сума заздалегідь невідома, за позабалансом визнається ліміт, до якого банк оплачуватиме платіжні документи клієнта.

Після отримання платіжних документів клієнта банк обліковує їх на позабалансі на рахунку 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» за сумами, вказаними на платіжних документах клієнта:

Д-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»;

К-т «Контррахунок позабалансу» -- за номінальною вартістю платіжних документів.

Купуючи у клієнта права на стягнення його дебіторської заборгованості, банк здійснює проведення:

Д-т 2030 «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання»;

К-т «Поточний рахунок клієнта», «Кореспондентський рахунок банку» -- на суму, обумовлену в угоді про факторинг.

Одночасно сплачена клієнту сума відображається відповідним записом за позабалансом як зменшення зобов'язань банку перед клієнтом:

Д-т Контррахунок позабалансу;

К-т Зобов'язання з кредитування, надані на суму, що сплачена клієнту.

Як правило, спочатку клієнту виплачується неповна сума його дебіторської заборгованості (аванс), що становить певний відсоток від суми, вказаної на платіжних документах. Величина цього відсотка залежить від імовірності погашення боргу, надійності дебітора, права регресу банку до клієнта та інших факторів.

У випадку конвенційного факторингу залишок дебіторської заборгованості, після вирахування свого доходу, банк повертає клієнту після отримання суми боргу від дебітора клієнта.

При отриманні боргу від платника за документами при конвенційному факторингу банк здійснює проведення:

Д-т «Кореспондентський рахунок банку, поточний рахунок боржника» -- на суму оплачену боржником;

К-т 2030 «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання»; -- на суму авансовану клієнту за відповідним платіжним документом;

К-т «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку» -- на суму залишку дебіторської заборгованості банку за відповідним прийнятим платіжним документом за вирахуванням доходів банку;

К-т 2038 «Нараховані доходи за факторинговими операціями із суб'єктами господарської діяльності» -- на суму раніше нарахованих доходів за цією операцією;

К-т -- доходи (рахунки 6023, 6110, 6111) -- на суму доходів за цією операцією, що не були нараховані.

Одночасно банк здійснює часткове або повне списання з позабалансу документів за факторинговими операціями, що були оплачені боржником:

Д-т Контррахунок позабалансу;

К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» -- за вартістю платіжних документів, що були погашені боржником.

У разі часткового списання на платіжних документах робиться відповідний запис.

Якщо за угодою дебітор виплачує борг безпосередньо клієнтові (конфіденційний факторинг), тоді клієнт після отримання платежу здійснює розрахунок з банком:

Д-т -- поточний рахунок клієнта;

К-т -- 2030, 2038, 6023, 6110, 6111 -- на суму заборгованості клієнта за цією операцією та доходами банку.

Оскільки особливістю факторингової операції є те, що кредит надається одній особі, а фактичним платником за нею є інша особа, слід передбачити відповідний контроль за якістю такого кредиту. Тобто необхідно враховувати фінансовий стан платника, що може не бути клієнтом банку, особливо за відсутності права регресу.

У разі прострочення оплати боргу за факторинговою операцією її облік, а також облік резервів під неї, здійснюється аналогічно до обліку інших кредитів.

Якщо угодою про факторинг передбачено право регресу банку до клієнта за непогашеною заборгованістю, після пред'явлення регресних вимог банк здійснює облік відповідної заборгованості за кредитними рахунками залежно від фінансового стану одного з боржників: свого клієнта або його дебітора. Якщо із пред'явленням регресних вимог банк втрачає право вимоги до первинного платника за операцією, то облік заборгованості ведеться лише стосовно клієнта, з яким була укладена угода про факторинг. При цьому банк повертає клієнтові непогашені платіжні документи за цією операцією:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» -- на номінальну суму платіжних документів, за якими пред'явлені регресні вимоги.

Процентні доходи та комісійні доходи, прирівняні до процентних, відображаються за рахунком 6023 «Процентні доходи за операціями з факторингу із суб'єктами господарювання». Комісійні доходи від факторингових операцій банк розподіляє між рахунками 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» та 6111 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів» відповідно до суті отриманих доходів.

Облік кредитних ліній

Банк може надавати кредити у формі відкриття кредитної лінії в межах наперед обумовленого ліміту кредитування у визначеній сумі за певний відрізок часу.

Кредити по кредитних лініях надаються платоспроможним позичальникам, які є клієнтами банку, та які ведуть стабільну виробничу або торговельну діяльність, що характеризується швидким обігом коштів, мають постійні замовлення (контракти) на виробництво, послуги і реалізацію продукції.

Кредитні лінії можуть бути відновлювальні та не відновлювальні.

По відновлювальних кредитних лініях після повного або часткового повернення кредиту здійснюється подальше кредитування в межах, що не перевищують визначеного кредитною угодою ліміту. Ліміт є максимально допустимою заборгованістю за кредитною лінією. Відновлювальні лінії характеризуються значними оборотами за позичковим рахунком.

По не відновлювальних кредитних лініях після першого часткового або повного повернення кредиту подальше його надання не здійснюється. Не відновлювальні кредитні лінії відкриваються клієнтам, які спланували потребу в кредиті на визначений період в майбутньому та узгодили з банком можливість повного або часткового отримання кредиту в межах ліміту в обумовлені терміни. Фактично такі лінії є гарантійним зобов'язанням банку видати кредит в межах визначеного ліміту у потрібний клієнту термін протягом певного відрізку часу.

Загальний строк дії договору по кредитній лінії визначається за домовленістю сторін, але, як правило, не більше 1 року.

Ліміт кредитування та проміжні строки видачі та повернення кредиту встановлюються за домовленістю сторін виходячи з розрахунку планової потреби в кредиті, розрахунку швидкості обігу коштів та з врахуванням термінів надходження виручки.

Остання видача кредиту в межах кредитної лінії здійснюється з таким розрахунком, щоб забезпечити повне погашення позичальником заборгованості за кредитом у визначений кредитною угодою термін.

Розмір плати за користування кредитом встановлюється за домовленістю сторін.

Плата за кредитною лінією складається з процентів за користування кредитом, які нараховуються на щоденні залишки заборгованості по позичковому рахунку, та плати за надання та управління кредитною лінією, яка нараховується виходячи з терміну кредитування та суми кредитної лінії, тобто ліміту кредитної лінії згідно з кредитною угодою.

Банк може також додатково передбачати отримання від позичальника комісійної винагороди за відкриття кредитної лінії, надання кредитів в проміжні строки, які відрізняються від попередньо визначених кредитною угодою, та за інші послуги, визначені кредитною угодою, а також передбачати (у вигляді сплати неустойки) відповідальність позичальника за недотримання або порушення проміжних термінів використання кредитної лінії. При визначенні виду послуг при кредитуванні, доцільно надавати перевагу тим, плата за якими не є об'єктом оподаткування ПДВ.

При наданні кредиту у формі кредитної лінії позичальнику, як правило, відкривається один позичковий рахунок, з якого проводиться перерахування коштів платіжними дорученнями клієнта відповідно до цільового призначення кредитної лінії. Можливість перерахування коштів (дотримання ліміту) контролюється кредитним працівником та підтверджується шляхом візування платіжних доручень клієнта.

Обсяг зобов'язань банку по наданню кредитів по кредитних лініях обліковується на позабалансовому рахунку 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам”: за аналітичним рахунком 9129/1 - безвідкличні (тобто ризикові), 9129/2 - інші зобов'язання, за якими Банк ризику не несе.

В день виникнення зобов'язань з кредитування кредитна лінія обліковується на позабалансовому рахунку 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам” за сумою невикористаного ліміту кредитування за аналітичними рахунками: 1 - безвідкличні зобов'язання (ризикові), 2 - інші зобов'язання:

Дт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам”

Кт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91 на суму ліміту кредитної лінії

Зобов'язання з кредитування за кредитною лінією зменшуються (на суму наданого банком кредиту; на суму зобов'язань за наданою в межах кредитної лінії банківською гарантією, що враховуються на інших відповідних позабалансових рахунках

Дт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91

Кт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам” на суму зменшення зобов'язань з кредитування.

У разі договору про відновлювану кредитну лінію, після повернення кредиту або його частини (а також після виконання клієнтом зообов'язань перед банком за наданою останнім в межах цієї кредитної лінії гарантією) на відповідну суму в межах вільного ліміту за кредитною лінією збільшуються зобов'язання з кредитування:

Дт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам”

Кт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91 на суму збільшення зобов'язань з кредитування.

Після припинення зобов'язань банку з кредитування (зокрема, закінчення терміну дії кредитної лінії, припинення Банком кредитування відповідно до умов кредитного договору внаслідок настання обставин, що можуть погіршити стан кредитування, винесення заборгованості за кредитом на рахунки простроченої чи сумнівної заборгованості) невикористаний залишок ліміту кредитної лінії не пізніше наступного робочого дня списується з позабалансових рахунків:

Дт - № 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91

Кт - № 9129 “Інші зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам” на суму залишкового зобов'язання з кредитування.

6. Облік формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на 1 число місяця, наступного за звітним.

Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України регулюється правилами фінансового обліку. Податковий облік регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та змінами до нього.

Списання безнадійних активів у комерційних банках може здійснюватися:

методом створення резервів, який передбачає поступове перенесення на рахунок витрат сумнівних та безнадійних активів;

методом прямого списання, коли актив відноситься на витрати у період фактичного виникнення збитків.

Комерційні банки формують резерви на покриття можливих втрат за активами у національній та іноземній валютах, у тому числі розміщені депозити, надані кредити, придбані цінні папери, дебіторську заборгованість та інші активи.

У фінансовому обліку спеціальні резерви створюються за всіма видами активів у необхідних сумах.

Кошти спеціального резерву акумулюються на балансових рахунках 240 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, що надано клієнтам» та 159 «Резерви під заборгованість інших банків».

Розраховуючи розмір резерву, до сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками слід відносити заборгованість за балансовими рахунками плану рахунків, на яких облікуються суми заборгованості за кредитами та відсотками за ними, а також вартість майна, прийнятого в заставу.

Для визначення суми резерву банки повинні здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією в залежності від фінансового стану позичальника (клас позичальника - А, Б, В, Г, Д - визначається установою банку на підставі даних бухгалтерської і статистичної звітності відповідно до “Методики оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника”, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості, з врахуванням рівня забезпечення кредитної операції та відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: “стандартна”, “під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна”, “безнадійна”.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Створення та формування резервів для відшкодування можливих втрат здійснюється на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями
	у гривнях	в іноземній валюті
	за однорід-ними споживчи-ми кредита-ми	за іншими кредита-ми	з позичальник-ками, у яких є джерела надходження валютної виручки	з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки
«Стандартна»	2 %	1 %	2 %	50 %
«Під контролем»	10 %	5 %	7 %	100 %
«Субстандартна»	40 %	20 %	25 %	100 %
«Сумнівна»	80 %	50 %	60 %	100 %
«Безнадійна»	100 %	100 %	100 %	100 %

Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами, за кредитними операціями між установами банку, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

Класифікація кредитних операцій затверджується рішенням кредитного комітету установи банку щомісячно станом на перше число місяця.

Резерви створюються для відшкодування можливих втрат за основним боргом за всіма видами наданих кредитів (крім бюджетних), включаючи розміщені депозити, надані кредити іншим банкам, інші кредитні операції (овердрафт, врахування векселів, факторингові операції тощо), надані гарантії, авалі, зобов'язання з кредитування. Формування резерву під позабалансові зобов'язання здійснюється по рахунку 3690.

При формуванні резерву під зобов'язання з кредитування слід враховувати, що до розрахунку включаються безвідкличні (тобто ризикові) зобов'язання, які обліковуються за аналітичним рахунком 9129/1.

Резерв формується у тій валюті, в якій враховується заборгованість. Банк здійснює розрахунок резервів протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів повинно здійснюватися щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру доходів банку.

Резерви поділяються на:

спеціальні резерви, які створюються для відшкодування можливих збитків за кредитами, дебіторською заборгованістю банків та іншими активами;

загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків.

Списання прострочених нарахованих доходів здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління НБУ № 255 від 18.06.2003р.

Формування спеціальних резервів відображається такими записами:

а) відрахування в резерв на покриття можливих втрат:

Д-т 770 «Відрахування в резерви» в кореспонденції з одним із названих рахунків за кредитом;

К-т 149 «Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України»;

К-т 159 «Резерв під заборгованість інших банків»;

К-т 189 «Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з банками»;

К-т 240 «Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам»;

К-т 289 «Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку»;

К-т 319 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж»;

К-т 329 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення»;

К-т 359 «Резерви під дебіторську заборгованість за операціями банку».

Якщо резерв формується в іноземній валюті, то бухгалтерські проведення здійснюються з урахуванням офіційного курсу на день операції. Комерційний банк формує резерви в іноземній валюті за кожною валютою окремо. Переоцінка резервів в іноземній валюті від зміни курсів відноситься на балансовий рахунок 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

б) У разі зменшення розрахункового розміру спеціальних резервів порівняно з попередньою звітною датою здійснюються проведення:

Д-т Відповідний контрактивний рахунок сформованого резерву;

К-т 770 «Відрахування в резерви»;

в) При списанні безнадійної заборгованості за рахунок резервів здійснюються проведення:

Д-тРахунки для обліку спеціальних резервів;

К-т Відповідний рахунок простроченої заборгованості або рахунок, за яким обліковується відповідний актив.

Списана безнадійна заборгованість за рахунок спеціальних резервів обліковується за групою позабалансових рахунків 961 «Списана у збиток заборгованість за активами». При цьому здійснюються проведення:

Д-т 961 «Списана у збиток заборгованість за активами»;

К-т 991 Контррахунки для рахунків розділів 96--98.

г) Повернення раніше списаної за рахунок спеціального резерву суми безнадійної заборгованості здійснюється записами:

• якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в поточному році:

Д-т Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів;

К-т Рахунки для обліку відрахувань у резерви;

• якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в минулому році:

Д-т Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів;

К-т Рахунки для обліку повернення раніше списаної заборгованості.

Одночасно за позабалансовими рахунками здійснюється така проводка:

Д-т Контррахунок;

К-т Рахунки для обліку списаної у збиток заборгованості.

7.ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗА КРЕДИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

Організація контролю за кредитними операціями має забезпечити дотримання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, чинного законодавства та внутрішніх положень банку окремо з кредитування суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб та працівників банку.

При виконанні кредитних операцій банку необхідно забезпечити організацію контролю за їх здійсненням на всіх етапах, контролю повноважень щодо здійснених операцій та обробки даних, тобто вжити необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку.

Система контролю в комерційному банку має забезпечити перевірку наявності первинних документів, дотримання вимог правильності їх оформлення і наявності інших документів, передбачених правилами кредитування, а також забезпечити перевірку дотримання технології здійснення кредитних операцій, правильності відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку, своєчасності віднесення їх на рахунки прострочених, пролонгованих заборгованостей та дотримання порядку зберігання документів за виданими кредитами.

Комерційні банки самостійно визначають процедури перевірки даних за проведеними кредитними операціями, їх відображенням у бухгалтерському обліку в звітному періоді за рахунками аналітичного обліку, а також виявляють тотожність цих даних балансовим та позабалансовим рахункам синтетичного обліку й дотримання методів і процедур оцінки активів, визначених обліковою політикою банку.

Процедури бухгалтерського контролю виключають можливість здійснення операцій взаємозаліку кредитів та іншої кредиторської заборгованості (крім випадків, передбачених чинним законодавством) різних суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, або одних і тих же клієнтів, кошти яких ураховуються в різних валютах та з різними строками погашення.

Бухгалтерський контроль допомагає визначити продуктивність системи документообороту, причини порушень правил здійснення кредитних операцій, ведення бухгалтерського обліку та надає можливість упевнитися в тому, що розпорядження кредитними ресурсами (активами) здійснюється лише в межах установлених повноважень, а система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання коштів банку, рух активів банку та забезпечення кредитних ризиків.

Для забезпечення повноти, своєчасності та ефективності контролю за використанням і погашенням кредиту значна увага приділяється організації руху інформаційних потоків про кредитну угоду між підрозділами, які беруть участь у її виконанні, де особливе місце посідають взаємовідносини між бухгалтерією та структурними підрозділами, які займаються кредитними операціями.

Контрольні функції банку мають забезпечити належне супроводження виданих кредитів та своєчасність проведення в разі необхідності відповідної претензійно-позовної роботи з позичальниками або гарантами.

Погашення прострочених кредитів може здійснюватися через:

звернення стягнення на заставлене майно;

стягнення боргу з позичальника в судовому порядку, в тому числі і через звернення стягнення на інше майно позичальника;

стягнення боргу з гаранта чи поручителя;

продаж боргу з дисконтом;

списання боргу за рахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитами.

Особлива увага приділяється контролю за операціями з надання пільгових кредитів та кредитів цільового призначення.

Контроль за цільовим використанням кредиту складається:

з попереднього контролю, який виконується на стадії оплати розрахункових документів;

з наступного контролю, який здійснюється на підставі даних про дату та суму наданого кредиту, строк його погашення, мету спрямування кредитних коштів, що має підтверджуватися первинними документами (договорами купівлі-продажу, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, графіками виконаних робіт та ін).

При встановленні факту нецільового використання кредиту застосовуються санкції, передбачені кредитним договором.

Організація контролю за кредитними операціями передбачає контроль за розміщенням кредитних ресурсів у межах термінів, лімітів і процентних ставок, що встановлюються правлінням банку, за проведенням нарахування процентних доходів згідно з обліковою політикою банку на поточний рік.

Контроль за наявністю і станом зберігання заставленого майна здійснюється на підставі договору застави, даних складського обліку та даних бухгалтерського обліку. Такий контроль здійснюється безпосередньо у позичальника (на місці утримання майна) не рідше одного разу в квартал. При цьому обов'язковим є виконання таких умов:

наявність документів, що засвідчують право власності на майно;

місцезнаходження майна згідно з договором;

сума щоденного залишку товарів в обороті має бути не меншою від суми застави.

За результатом перевірки складається акт, в якому зазначається можливість забезпечення заставленим майном зобов'язань позичальника за одержаним кредитом та процентів за ним.

Для забезпечення мінімізації існуючих кредитних та валютних ризиків і надання достовірної звітності контролю підлягають операції з формування резервів на покриття можливих втрат від ризиків, пов'язаних з кредитами. Робочі процедури структурного підрозділу щодо проведеної інвентаризації заборгованості банку та класифікації кредитного портфеля оформляються протоколами засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), які підлягають контролю з боку керівництва банку щодо правильності відображеної інформації.

Одночасно контролю підлягають сформовані резерви на суму нарахованих доходів, які визнані сумнівними щодо отримання, списання їх за рахунок сформованих резервів та здійснення подальшого обліку списаних безнадійних нарахованих доходів за позабалансовими рахунками до закінчення строку позовної давності.

Загальний контроль за додержанням вимог щодо оформлення, надання та своєчасного погашення кредиту і сплати процентів покладається на керівника установи банку.



ВИСНОВКИ

Виходячи з потреб управління кредитними ресурсами банку та обсягу кредитних операцій, банки самостійно обирають систему та підсистеми ведення бухгалтерського обліку. Обрана система ведення бухгалтерського обліку має забезпечити єдину методологічну основу в цілому по банку, взаємозв'язок даних синтетичного та аналітичного обліку, а також систематизацію даних за кредитними операціями для прийняття управлінських рішень та складання звітності.

Банк здійснює розроблення єдиних правил, методик та процедур обліку і контролю кредитних операцій, які забезпечують виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про операції зовнішнім та внутрішнім користувачам шляхом організації обліку і контролю кредитних операцій.

Система бухгалтерського обліку в банку грунтується на єдиних принципах і методах, визначених його обліковою політикою.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Постанова Правління НБУ №481 від 27.12.2007 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України».

2. Постанова Правління НБУ №255 від 18.06.2003 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» зі змінами і доповненнями.

3. План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280,

4. Положення «Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку».

5. Положення «Про облікову політику Промінвестбанку».

6. Герасимович А.М.,Кіндрацька Л.М. та інші; за аг. Ред.. проф. Герасимовича Облік і аудит у банках: Підручник - КНЕУ,2004 - 536с.

7. Загородній А.П.,Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. Посібник - 3-тє видання, перероб. І допис. - К.: Т-во «Знання », КОО,2004 - 377с.