Договори про надання банківських послуг

35

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

«УКРАЇНА»

Білоцерківський інститут економіки та управління

Факультет СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ

Кафедра ПРАВОЗНАВСТВО

КУРСОВА РОБОТА

з предмету: «Господарське право»

НА ТЕМУ:

«Договори про надання банківських послуг»

Виконав:

Студент ІІІ курсу

Спеціальності «Правознавство»

Групи - БПЗ-41

Філатов Дмитро Анатолійович

Науковий керівник:

Грабовська Н.В.

м. Біла Церква - 2010

План

Вступ

Розділ 1. Основи банківської діяльності в Україні

1.1 Правова основа банківської діяльності в Україні

1.2 Поняття та сутність банківських послуг, їх види

1.3 Договори банківської діяльності та їх класифікація

Розділ 2. Аналіз системи банківських послуг України

2.1 Значення НБУ в системі міжбанківських відносин

2.2 Види банківських послуг, що здійснюються НБУ

Розділ 3. Особливості укладення договорів про банківські послуги

3.1 Особливості укладення депозитних договорів.

3.2 Особливості укладення кредитних договорів.

3.3 Особливості укладення договору банківського рахунку.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Банки взаємодіють зі своїми клієнтами за допомогою укладення договорів, і тим самим надають їм широкий спектр послуг кредитного, депозитного та іншого характеру. При цьому в договорах прописуються основні аспекти та параметри угоди з вигодою як для клієнта так і для банку.

Тому важливим є вивчення даної теми, так як банківськими послугами користуються як фізичні так і юридичні особи, і в сучасних умовах розвитку суспільства це стало невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. Договори про надання банківських послуг з притаманним їм довірчим (фідуціарним) характером прав і обов'язків та зумовленим цим підвищеним ступенем обмежень прав послугонадавача з метою захисту прав отримувача послуг, як більш слабкого учасника зазначених зобов'язань, викликає зростання значущості зазначених договірних зобов'язань у господарському праві.

Значнена сфера принципових питань правового регулювання вказаних зобов'язань не одержла належного вирішення у нормотворчій практиці. Істотну частину прогалин у врегулюванні сучасних договірних зобов'язань про надання банківських послуг покликаний усунути новий Цивільний кодекс України, який містить чимало новел, що потребують глибокого аналізу і проведення спеціальних наукових досліджень інституту договорів про надання банківських послуг в Україні.

Незважаючи на активне використання правозастосовчою і нормотворчою практикою договорів про надання банківських послуг, на сьогоднішній день майже відсутні комплексні монографічні праці із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання зазначених договірних зобов'язань, що негативно впливає на їх розвиток в Україні, формування судової практики з цієї категорії справ.

Все наведене і обумовлює актуальність даного питання данної курсової роботи.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом данної курсової роботи є загальнотеоретичні аспекти договорів про надання банківських послуг, правові норми та інші форми цивільно-правового регулювання названих договірних зобов'язань в Україні.

Предметом теми курсової є система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного та Господарського кодексу України, що стосуються договорів про надання банківських послуг, вітчизняні і зарубіжні наукові джерела, юридична та судова практика України.

Мета і завдання дослідження. Метою данної роботи є проведення системного аналізу поняття, правової природи і різновидів договорів про надання банківських послуг у сучасних умовах в Україні та формулювання науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення договорів про надання банківських послуг та застосування правових норм про них.

Для досягнення поставленої мети основна увага у курсовій роботі приділена вирішенню таких завдань: регулювання і проведення порівняльного аналізу договорів про надання банківських послуг; визначення поняття та правової природи договору про надання банківських послуг; здійснення аналізу особливостей кредитного договору, договору банківського рахунку та депозитного договору як найрозповсюдженіших, та актуальних у сучасних умовах видів договірних зобов'язань про надання банківських послуг; визначення системи договорів про надання банківських послуг і проведення їх класифікації.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Дослідження данної теми проводилось через системно-структурний аналіз законодавста, зокрема ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про Національний банк України» та на основі договорів про надання банківських послуг в Україні.

Науково-теоретичною базою данної курсової роботи є теоретичні розробки, праці вчених-правознавців:, С.С. Алєксєєва, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Є.О.Харитонова, О.Кравчука, В.С. Щербини, тощо.

Розділ 1. Основи банківської діяльності в Україні

1.1 Правова основа банківської діяльності в Україні

Банк - це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки займають особливе місце в ринковому середовищі тому, що здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури. Відповідно до цього визначаються основні завдання банків:

v забезпечення безперервності й ефективності грошового обороту;

v здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях;

v проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці;

v сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема, тощо. [7 с. 119]

Банки - це особливі інституції ринку, які в своїй діяльності керуються вимогами закону. Отже, банківська діяльність - це набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим наглядом держави. Хоча, як юридичні особи, банки економічно самостійні і повністю не залежать від виконавчих і законодавчих органів влади в рішеннях, які пов'язані з їх оперативною внутрішньою діяльністю.

Щодо правового впливу на банківську діяльність, то його можна розділити на зовнішній і внутрішній.

Головним джерелом регламентації роботи банків є Закон України "Про банки і банківську діяльність" (березень 1991 р.), в якому чітко розмежовуються функції Національного банку України (НБУ) та комерційних банків (КБ), порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та інші моменти. НБУ, як керівний орган діяльності банківської системи України, працює відповідно до Закону України "Про національний банк України" (червень 1999 р.), в якому регламентується його законодавче право здійснювати вплив на роботу банків з допомогою видачі їм ліцензій, постанов, положень, рекомендацій тощо. У зв'язку з тим, що банківські установи обслуговують юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності та організаційної будови, вони повинні спиратися на ті законодавчі акти, які регламентують діяльність клієнтів для визначення специфіки їх обслуговування. Особливості ринкової інфраструктури в цілому та сегментів ринку зокрема (валютний, фінансовий, кредитний та ін.) зумовлюють вплив на законодавчу базу банку всіх загальноекономічних нормативних актів. Причому комерційні банки залишаються підзвітними, в кінцевому результаті, Національному банкові України.

Аналіз історії і сьогодення банківської справи та механізму функціонування грошового ринку визначає, що банківська діяльність складається з трьох основних посередницьких функцій:

v Мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів.

v Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів.

v Здійснення розрахунків між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку - як центрального, так і комерційного.

Комерційні банки виступають посередниками між тими клієнтами, які мають тимчасово вільні кошти, і тими, які цих коштів потребують. Мотивом такого посередництва є отримання банківського прибутку. Як показує практика, для успішної роботи банки не можуть використовувати тільки власний капітал, тому основну частку повинен становити позичений капітал (кошти).

Розміщення мобілізованих ресурсів банку з метою отримання прибутку і забезпечення ліквідності визначає склад його активів або зміст операцій із формування вимог. Найбільш розповсюдженими активними операціями комерційних банків є кредитування (у всіх його формах), інвестування та інші операції. [26 c. 65]

Специфіка роботи банківських установ має певні особливості, які носять двосторонній характер: з одного боку, вони - позичальники (боржники), з іншого, - кредитори. Відповідно до цього на банки лягає велика відповідальність у формі кредитного ризику, тому що:

v Банк приймає на себе ризик із перерозподілу коштів між суб'єктами паралельно з передачею ризику.

v Видача кредиту є трансформація банками строків вкладання кредитних ресурсів. Тому банки, як посередники, маневруючи операціями з формування капіталу та вимог, забезпечують економічне узгодження між різними клієнтами, бажаннями вкладників щодо строків зведення клієнтів.

v Банки узгоджують різні величини коштів клієнтів один до одного. Тому завдяки посередницьким операціям є можливість за рахунок великої кількості малих позик забезпечити декілька великих і навпаки.

v Банки створюють умови для безперебійного грошового обороту й обороту капіталів. Такі послуги є специфічними і їх характерною особливістю є те, що вони не можуть бути надані наперед, тобто носять миттєвий характер.

1.2 Поняття та сутність банківських послуг, їх види

Банківські послуги -- це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів.

Банки на ринку фінансових послуг є фінансовими посередниками. Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. У відповідності зі ст. 339 ГК України основними видами банківських операцій є:

v депозитні -- операції, які полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів;

v розрахункові -- операції спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері;

v кредитні -- операції, які полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян;

v факторингові -- операції щодо придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийому платежів (факторинг);

v лізингові -- операції, пов'язані з придбанням за власні кошти засобів виробництва для передачі їх у лізинг. [2 ст. 339]

Банки мають право здійснювати банківські операції тільки після одержання банківської ліцензії в Національному банку України. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі види банківських операцій:

v прийом вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

v відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

v розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. [5 ст. 47]

Відповідно до п.2.2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. №275 за наявності банківської ліцензії банки мають право без отримання письмового дозволу здійснювати такі операції та угоди:

v надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

v придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

v лізинг;

v послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

v випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

v випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

v надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати такі операції:

v операції з валютними цінностями:

v емісію власних цінних паперів;

v організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

v здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого;

v здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

v здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

v перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

v довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

v депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

1.3 Договори банківської діяльності та їх класифікація

Банківський договір - це письмова угода, що укладеється між банком і клієнтом (юридичною або фізичною особою) про надання банком певного виду послуг.

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

До активних відносяться операції, здійснюючи які банки забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, і тим самим розміщують власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно тривалий час, формування касових залишків та резервів.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій комерційних банків, прийнято виділяти:

v кредитування поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

v кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;

v кредитування приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру;

v кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.

Важливою умовою кредитування є видача позик банками під забезпечення. Формами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того, застосовується переуступка контрактів, дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція), шляхові документи, іпотека (нерухоме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена і це зумовлено різними факторами: недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвинутість ринку капіталів та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів). [15 c. 25]

Комерційні банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг. Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право придбати на власні кошти засоби виробництва (певне майно -- автомобілі, літаки, устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) для передачі їх клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається лізингом і в банківській практиці набула широкого розповсюдження. На прохання клієнта банк придбає певне майно і приймає на себе всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, в якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску, можливість продажу клієнту устаткування після закінчення строку договору. [5 п. 9 ст.3]

Отже, лізинг -- це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку. При здійсненні такої лізингової операції банки організують отримання довгострокової позики в одного або у декількох кредиторів на суму до 80 % вартості зданих в оренду активів.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг. Факторинг являє собою купівлю банком у клієнта термінових вимог платежу, пов'язаних з постачанням товарів або наданням послуг, інших договорів. Факторинг -- це уступка права вимоги (цесія), що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом (ст. 197 ЦК України). У договорі банк зобов'язується не тільки стягувати борги, але визначає свої функції по обслуговуванню боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати та ін.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг -- форма кредитування зовнішньоекономічних операцій шляхом купівлі комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів. [3 ст. 197]

До пасивних операцій банків відносяться такі операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведення кредитних та інших активних операцій, а саме -- депозитні операції, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж власних торгових зобов'язань (векселів і облігацій). Ефективна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг. [8 c. 357]

Активні й пасивні операції здійснюються банками відповідно до визначених принципів із застосуванням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством. Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послуги включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги. [8 c. 360]

Серед посередницьких послуг найбільш розповсюдженими є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту має місце тоді, коли банк сам не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У цьому випадку банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере позику в іншому банку і надає її клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за куплені ресурси. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отримана ним позика в іншому комерційному банку часто обходиться значно дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо незнайомому позичальнику.

Серед досить розгалуженої кількості договорів, які регулюють усілякі сторони відносин банку з клієнтами найрозповсюдженими є кредитний договір та договір банківського вкладу (депозит), тому для прикладу розглянемо юридичну характеристику саме цих договорів. [9 c. 412]

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. [22 c.109]

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. [20 c. 572]

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку. [9 c. 455]

Розділ 2. Аналіз системи банківських послуг України

2.1 Значення НБУ в системі міжбанківських відносин

Правові засади діяльності Національного банку України (НБУ) закріплені в Законі України «Про

особою, має відокремлене майно, що є об'єктом державної власності і перебуває в його повному господарському віданні. Національний банк України» від 20.05.1999р.

Національний банк України є центральним банком України і особливим центральним органом державного управління. Правовий статус НБУ характеризують наступні ознаки: НБУ є юридичною

НБУ має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Джерелами формування статутного капіталу є доходи НБУ, а при необхідності -- Державний бюджет України.

НБУ є економічно самостійним органом, що здійснює витрати за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законом випадках -- також за рахунок Державного бюджету України. Однак метою Національного банку не є одержання прибутку. Плановані доходи і витрати відображуються в кошторисі, який повинен забезпечувати можливість виконання НБУ його функцій. [17 c. 68]

НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а також інших банків, а останні не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

У своїй діяльності Національний банк підзвітний Президенту України і Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Національний банк, а також його установи, філії і представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Місцезнаходження керівних органів і центрального апарату НБУ -- місто Київ.

Основною функцією НБУ відповідно до ст. 99 Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, -- цінової стабільності. [1 ст. 99]

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» НБУ здійснює такі функції:

v відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає і проводить грошово-кредитну політику;

v монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

v виступає кредитором останньої інстанції для банків та організує систему рефінансування;

v встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

v організовує створення і методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

v визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

v визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує і контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

v здійснює банківське регулювання і нагляд;

v веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

v веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

v здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

v складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

v представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

v здійснює згідно з визначеними спеціальним законом повноваженнями валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

v забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

v аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин;

v організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

v реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

v бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

v визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

v здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. [6 ст. 7]

Структуру керівних органів Національного банку України становлять:

v Рада Національного банку України;

v Правління Національного банку України.

Рада Національного банку складається з чотирнадцяти осіб. Сім членів Ради, до складу яких входить і Голова Національного банку, призначаються Президентом України шляхом прийняття відповідного Указу. Інші члени Ради призначаються Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної Постанови. Строк повноважень членів Ради Національного банку -- сім років, крім Голови Національного банку, який призначається на строк здійснення його повноважень за посадою.

Правління Національного банку -- орган, що згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики та здійснює управління діяльністю Національного банку України. Правління НБУ очолює Голова Національного банку. Кількісний і персональний склад Правління НБУ затверджується Радою Національного банку за поданням Голови НБУ. [11 c. 229]

2.2 Види банківських послуг, що здійснюються НБУ

Перелік операцій, що здійснюються Національним банком України для забезпечення покладених на нього функцій, визначений у ст. 42 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. Відповідно до зазначеної статті НБУ може здійснювати наступні операції:

v надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

v надання кредитів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;

v здійснення дисконтних операцій з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

v купівля та продаж на вторинному ринку цінних паперів у порядку, передбаченому законодавством України;

v відкриття власних кореспондентських та металевих рахунків у закордонних банках і ведення рахунків банків-кореспондентів;

v купівля та продаж валютних цінностей з метою монетарного регулювання;

v зберігання банківських металів, а також купівля та продаж банківських металів, дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей, пам'ятних та інвестиційних монет з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

v розміщення золотовалютніх резервів самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконання операцій з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

v прийняття на зберігання та в управління державних цінних паперів та інших цінностей;

v надання гарантій і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;

v ведення рахунку Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

v виконання операцій по обслуговуванню державного боргу, пов'язаних із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

v ведення особових рахунків працівників Національного банку;

v ведення рахунків міжнародних організацій;

v здійснення примусового стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України за рішенням суду. [6 ст. 42]

Крім зазначених операцій, Національний банк України має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Законами України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. та «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. на Національний банк України покладені обов'язки щодо здійснення функцій регулювання банківської діяльності і банківського нагляду. Основною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи України, захист інтересів вкладників і кредиторів. [11 c. 128]

Банківське регулювання -- це функція Національного банку України щодо створення системи норм, що регулюють діяльність банків, які визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Здійснює Національний банк України функції державного регулювання банківської діяльності у формах адміністративного та індикативного регулювання.

Адміністративне регулювання банківської діяльності містить наступні функції:

v реєстрацію банків і ліцензування їх діяльності;

v встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків;

v застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

v нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Індикативне регулювання банківської діяльності НБУ здійснює шляхом:

v встановлення обов'язкових економічних нормативів; визначення норм обов'язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин;

v управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

v операції з цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу.

Крім того, для виконання функції щодо регулювання банківської діяльності НБУ надане право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції. Нормативно-правові акти Національного банку є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, які затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України і не мають зворотної дії, крім випадків, коли вони відповідно до закону пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Банківський нагляд -- це сиcтема контролю та активних упорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, у відношенні до яких НБУ здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи і захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Банківський нагляд є одним з засобів здійснення НБУ функції регулювання банківської діяльності. Наглядова діяльність НБУ охоплює всі банки, їх підрозділи - афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог Закону «Про банки і банківську діяльність» щодо здійснення банківської діяльності. [8 c. 304]

При здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Національний банк здійснює свої наглядові і регулятивні функції шляхом реалізації наступних повноважень:

v здійснює всі види перевірок на місцях банків, інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, а також перевірку вірогідності інформації, що надання юридичними і фізичними особами при реєстрації банків і ліцензуванні банківських операцій;

v у разі порушення банком, іншою особою, що підлягає нагляду з боку НБУ, банківського законодавства та нормативних актів Національного банку України, протидіяння ризикових операцій, що погрожують їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк наділений правом застосовувати адекватні допущеному порушенню заходи впливу з метою захисту кредиторів і вкладників.

Розділ 3. Особливості укладення договорів про банківські послуги

3.1 Особливості укладення депозитних договорів

Порядок здійснення банками депозитних операцій регулюється ГК України (стаття 340), ЦК України від 16.01.2003 р. (параграф З глави 71), Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516.

За своєю сутністю депозитна операція -- це операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки в банку на договірних основах або депонування коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами. Суб'єктами депозитних операцій є банки, які виступають як позичальники, і власники коштів (юридичні і фізичні особи) -- кредитори. Об'єктом депозитних операцій є грошові кошти, що передані банку на умовах, передбачених двостороннім договором.

У Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій вклад (депозит) визначається як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.[20 c. 610]

За видами вклади (депозити) поділяються:

v залежно від категорії вкладників -- на вклади (депозити) фізичних та вклади (депозити) юридичних осіб;

v за ознакою резидентності -- вклади (депозити) резидентів та вклади (депозити) нерезидентів;

v за способом оформлення вкладу (депозиту) -- шляхом укладення договору банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки або ощадного (депозитного) сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту;

v залежно від виду валюти, у якій залучаються грошові кошти на вклади (депозити) -- вклади (депозити) у національній валюті, вклади (депозити) в іноземній валюті, вклади (депозити) у банківських металах;

v залежно від строку та порядку повернення грошових коштів на:

-- вклади (депозити) на вимогу -- це кошти або банківські метали, що розміщені на вкладних (депозитних) рахунках у банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника в готівковій (лише для фізичних осіб) або безготівковій формі;

-- вклади (депозити) строкові -- це грошові кошти або банківські метали, розміщені у банку на визначений договором строк, які можуть бути повернені вкладнику після закінчення обумовленого строку або на першу вимогу вкладника, якщо таке передбачено договором банківського вкладу (депозиту);

-- накопичувальні вклади (депозити) -- це вклади, що призначені для нагромадження грошових заощаджень і можуть бути поповнені вкладником за рахунок додаткових внесків;

-- умовні вклади (депозити) -- це вклади, під час оформлення яких установлюється будь-яка умова щодо повернення грошових коштів або банківських металів. Умова за вкладом не має суперечити законодавству України або бути такою, що може ускладнити повернення вкладу (депозиту). Якщо умови вкладу (депозиту) містять визначений строк зберігання, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Умовні вклади (депозити) без визначення строків зберігання обліковуються як вклади (депозити) на вимогу;

v залежно від можливостей капіталізації нарахованих процентів -- вклади (депозити) з простими процентами та вклади (депозити) із складними процентами;

v за характером сплати процентів -- авансом, щомісяця, щокварталу, після закінчення року, після закінчення строку дії договору;

v за характером дострокового повернення грошових коштів або банківських металів -- вклади (депозити) з попереднім повідомленням банку про повернення грошових коштів або банківських металів, вклади (депозити) без попереднього повідомлення банку про їх повернення.

За договором банківського вкладу (депозиту) банк, який прийняв грошові кошти чи банківські метали від вкладника або грошові кошти чи банківські метали, що надійшли на вкладний (депозитний) рахунок вкладника від іншої сторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані проценти на умовах та в порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений у письмовій формі. [7 c. 382]

Ощадний (депозитний) сертифікат -- це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав. Депозитний сертифікат є цінним папером.

Банки зобов'язані оприлюднити умови укладення договору банківського вкладу (депозиту), випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації в загальнодоступному для клієнтів місці в установі банку та додатково в засобах масової інформації.

3.2 Особливості укладання кредитних договорів

Однією з основних і найважливіших функцій банків є кредитування суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Правові основи банківського кредитування закріплені в Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України, Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Найпоширенішою формою кредиту та основним джерелом кредитування суб'єктів господарювання є банківський кредит.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. банківський кредит -- це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми. [5 ст. 2]

Кредитні операції банку полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Відповідно до ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» банки здійснюють такі види кредитних операцій:

v розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

v організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

v здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

v надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

v придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

v лізинг. [5 ст. 49]

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Кредитний договір визначається в Цивільному кодексі України (ст. 1054) як договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення, які регулюють правовідносини за договором позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору. [3 ст. 1054]

Кредитний договір має бути укладено у письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором і позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, що їх направляє. Недотримання письмової форми тягне визнання кредитного договору недійсним. Такий договір вважається нікчемним.

Характеристики кредитного договору: консенсуальний, двосторонній, оплатний.

За своєю правовою природою кредитний договір поєднує намір сторін та виконання цих намірів, тобто поєднує в собі ознаки кон-сенсуального і реального зобов'язання. У частині наміру кредитний договір відображує згоду банку надати кредит на визначених умовах та готовність позичальника повернути його після закінчення визначеного часу. Як виконання намірів кредитний договір передбачає конкретні дії з надання та погашення кредиту. Реальні обов'язки позичальника з повернення кредиту виникають лише після його одержання, хоча підписання договору, як правило, здійснюється раніше. При цьому ЦК України (ст. 1056) передбачає можливість відмовлення кредитодавця від надання позичальнику кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення справи про визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде своєчасно повернений. Крім того, банк має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника у разі нецільового використання останнім кредитних коштів. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це банк до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. [3 ст. 1056]

За змістом кредитний договір містить істотні і додаткові умови. Істотними є умови, без досягнення угоди за якими договір не може вважатися укладеним. Перелік істотних умов кредитного договору приведений у ч.2 статті, що коментується. Додаткові умови договору спрямовані на створення додаткових передумов повернення кредиту. Додаткові умови кредитного договору можуть передбачати обов'язок позичальника надавати свої фінансові документи в обговорений строк, обов'язок позичальника по схоронності заставленого майна, дотриманню правил банківського контролю, обов'язок позичальника створювати умови і не створювати перешкод перевірці цільового використання кредиту, заборона на реорганізацію підприємства без повідомлення банку та ін.

Кредити, що надаються банками, підрозділяються на види в такий спосіб:

v за строками користування:

а) короткострокові -- до 1 року;

б) середньострокові -- до 3 років;

в) довгострокові -- більше 3 років.

v за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (забезпеченими гарантіями банків, фінансами або майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, страхування); Забезпечені кредити також називаються ломбардними.

г) незабезпечені (бланкові).

v за ступенем ризику:

а) стандартні;

б) з підвищеним ризиком.

v за методами надання:

а) в разовому порядку -- кредити, рішення щодо надання яких приймається банком окремо за кожним випадком кредитування на підставі заявки та інших документів клієнта;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії -- надання кредиту в рамках попередньо визначеного ліміту кредитування. Кредит видається частинами протягом періоду, обговореного договором. Використовується для фінансування потреб позичальника в оборотних коштах з можливістю неодноразового використання коштів у межах ліміту. Кредитна лінія може бути відновлювана (надходження на позичковий рахунок збільшують суму доступного кредиту) і невідновлювана (після погашення вторинне використання коштів не допускається).

в) гарантійні (із заздалегідь обговореною датою надання, за необхідністю, зі стягуванням комісії за зобов'язання). Суть гарантійної кредитної операції полягає в прийнятті банком зобов'язання у разі потреби надати клієнту суму визначеного розміру протягом обумовленого терміну.

v за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресією платежу;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

3.3 Особливості укладення договору банківського рахунку

Правове регулювання відносин між установами банків і клієнтами ґрунтується на договорі банківського рахунка. За договором банківського рахунка власник рахунка зобов'язується зберігати кошти в банку і розпоряджатися ними відповідно до встановлених правил, а банк -- забезпечувати зберігання коштів, а також здійснювати операції із зарахування коштів на рахунок власника та списання їх з дозволу власника. У банківській практиці цей договір найчастіше називають договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Відносини, які виникають між банком і клієнтом, умовно можна поділити на дві групи:

v відносини, що стосуються відкриття та закриття банківського рахунка;

v відносини, що пов'язані зі зберіганням у банку коштів клієнта та здійсненням банком розрахункових операцій, тобто безпосередньо здійсненням розрахунково-касового обслуговування.