64

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1.1 Роль кредиту і кредитних відносин в економіці України

1.2 Основні умови кредитування підприємств малого та середнього

Бізнесу

1.3 Cучасний стан кредитування підприємств малого та середнього

бізнесу в Україні

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У ХФ ВАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» НА ПРИКЛАДІ ТОВ «КОЛОС ТРЕЙД-С»

2.1 Економічна та правова характеристика ТОВ «Колос Трейд-С»

2.2 Фінансовий аналіз підприємства

.3 Аналіз кредитоспроможності підприємства у СВ ХФ «Кредитпромбанку» на прикладі ТОВ «Колос Трейд-С»

2.4 Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємств,

як визначальна умова кредитних відносин

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність -- це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

-- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

-- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

-- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

-- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

-- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Ще одне важливе місце в організаційній та управлінській роботі підприємств займає кредит.

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Кредит -- це суспільні відносини, що виникають між економічними суб 'єктами у зв 'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію -- кредит.

За допомогою кредиту відбувається зосередження позичкового капіталу на найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності. Кредит дає змогу спрямувати позичковий капітал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити більш ефективне використання цього капіталу. Тільки на основі кредиту стає можливим застосувати позичковий капітал не в сфері де його створено, а там, де він має більше всього шансів збільшити свою вартість. Кредит, таким чином, сприяє переливу капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку. У всякому іншому випадку перерозподіл через кредитний механізм позичкового капіталу позбавляється економічного сенсу.

Кредит в ринковій економіці необхідний, передусім, як еластичний механізм переливання капіталу з одних галузей в інші та згладжування норми прибутку. Він дає змогу подолати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит є необхідним інструментом для підтримки неперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації товарів, що є особливо важливим в умовах становлення в Україні ринкових відносин.

Актуальність теми пов'язана з тим, що ефективне кредитування підприємств на сьогоднішній день - це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Кожній фінансово-кредитній установі саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі, залежить результат кредитної операції.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1.1 Роль кредиту і кредитних відносин в економіці України

Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою економічної системи України. Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням. Більш того, діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує [20, с.236]

Кредитні відносини - це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості у позику і поверненням її разом із певним відсотком [17, с. 8].

Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми: кредитно-грошові відносини та кредитно-товарні відносини. Тобто у позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і у товарній формі.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника - задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

Незважаючи на те, що сьогодні більшість вітчизняних економістів розглядає кредит як економічні відносини (а не як позичку), в статті 5 розділу 2 проекту Закону "Про банківський кредит" подано таке його визначення:

"Банківський кредит -- грошові кошти в національній чи іноземній валюті, що надаються кредитодавцем позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості і цільового використання (тобто кредит ототожнюється з грошима, які виконують абсолютно інші, не властиві кредиту функції). Звідси випливає, що кошти банківського кредиту після його надання позичальнику є його власністю

Однак практика засвідчує інше: позичальника із самого початку обмежують у правах користування позикою: по-перше -- її терміном, по-друге -- умовою цільового використання. Наявність зазначених обмежень не дає підстав вважати надані на певний час (позичені) кошти власністю позичальника.

Варто зупинитися ще на одному визначенні кредиту, наведеному в статті 2 нового Закону України "Про банки і банківську діяльність": "Банківський кредит -- будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми" [1].

Кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридичною основою системи кредитування є кредитний договір, який передбачає виникнення певних обов'язків кожної із сторін.

Об'єктом кредитних відносин - є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є: виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент); незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо); готова продукція і товари; платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях. У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції [21, с.214-215]:

1) Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками за умови повернення між підприємствами і госпорганами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва.

2) Функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки в платіжному обороті, тобто в тому, що за допомогою кредиту утворюється можливість підприємствам і установам здійснювати розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу та з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунку платника на рахунок одержувача грошей. Заміщення готівки в платіжному обороті кредитними грошима дозволяє скоротити витрати держави на виробництво й обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками й одержувачами грошей, а також обертання коштів.

3) Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулююча функція кредиту. Сам зміст кредитування спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

4) Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об'єктом кредиту (позиченою вартістю) так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості, тобто контролює лише об'єкт кредитних відносин.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших.

Існують також і специфічні причини виникнення кредитних відносин, пов'язані з необхідністю забезпечення безперервного процесу відновлення. До таких причин відносять сезонний характер окремих виробництв, розбіжності між накопиченням коштів та їх витрачанням на підприємстві, відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообороту оборотних фондів підприємств. [20, с.236-237]

З браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

В залежності від ознаки, покладеної в основу класифікації, виділяють чимало форм, видів та типів кредитів.

Розглянемо найбільш важливі види кредиту:

Банківський кредит - це економічні, кредитні відносини між банками і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу випуску (придбання) позик.

Короткострокові кредити - до 1 року - можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити - до 3 років - можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові - понад 3 роки - можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо

У західній банківській практиці виділяють позики до запитання (онкольний кредит), що повертаються позичальниками на першу вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотку за онкольним кредитом нижчі ніж за строковими позичками.

У світовій банківській практиці найпоширенішими схемами надання позик є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлювальний) кредит та овердрафт. Кредитна лінія - оформлена договором згода банку надавати позичальникові кредити протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування. Це перспективний вид банківської позики. Клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну [18, с.247]. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди.
Револьверний кредит - це позика, що надається банком клієнтом в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Це багаторазово поновлювальний кредит. Відбувається постійне відновлення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта, який неодноразово позичає і повертає борг.

При овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку.

Із від'ємного залишку на рахунку позичальника банк стягує відсоток як за звичайний кредит.

Видача банками кредитів суб'єктам підприємницької діяльності здійснюється при дотриманні таких принципів: забезпеченості, повернення; терміновості; оплати і цільового використання [17,с. 46-49].

Принцип забезпеченості кредиту означає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку під заставу вартість майна, яке в нього є, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо.

Повернення кредиту означає, що одержані господарюючим суб'єктом позичені кошти повинні бути повернені банку в строк, визначений у кредитному договорі. Повернення кредиту забезпечується безперервністю процесу кругообігу коштів і переходом їх у завершальній стадії в грошову форму. Принцип терміновості кредиту полягає в тому, що позики підприємству видаються на чітко визначений термін, передбачений у договорі, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

Платність кредиту полягає в тому, що позики установи банків видають господарюючим суб'єктам за визначену оплату, яка називається відсотком. Розмір оплати за кредит і порядок її сплати встановлюються банком у залежності від ступеня кредитного ризику, поданого забезпечення, рівня облікової ставки НБУ, рівня оплати за кредитні ресурси, рівня інфляції та інших факторів. Цільовий характер використання кредиту передбачає вкладення позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Зокрема, чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди. Таким чином, кредитна система -- це база, на якій будуються всі економічні відносини у суспільстві.

1.2 Основні умови кредитування підприємств малого та середнього бізнесу

Кредитні операції, пов'язані з кредитуванням підприємств малого та середнього бізнесу - Програмою мікрокредитування, надаються фізичним особам - резидентам, які є власниками істотної участі або належать до управлінського персоналу юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичним особам - підприємцям, та юридичним особам, які є резидентами України та джерелом доходів яких є прибутки, що отримані внаслідок підприємницької діяльності, за умови їх кредитоспроможності.

Такі кредити надаються для оплати товарів, основних засобів, фінансування витрат на проведення будь-яких робіт або послуг, фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, або для споживчих цілей позичальника - фізичної особи, в разі, якщо ця фізична особа є власником істотної участі або належить до управлінського персоналу юридичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність, або є фізичною особою - підприємцем.

Для визначення кредитоспроможності позичальника оцінюється його дійсний фінансовий стан. Для цього проводиться фінансово-економічний аналіз (далі - ФЕА) реальної інформації фінансового та економічного характеру щодо підприємницької діяльності приватного підприємця або юридичної особи, що виступає позичальником, або юридичної особи в разі, якщо позичальник належить до управлінського персоналу або є засновником цієї юридичної особи. ФЕА передбачає обов'язкове відвідування місця ведення бізнесу та місце проживання позичальника, а також аналіз офіційної звітності суб'єкта підприємницької діяльності.

Рішення щодо кредитування приймається на підставі аналізу даних фінансового стану суб'єкта підприємницької діяльності, доходи від підприємницької діяльності якого розглядаються в якості джерела повернення заборгованості Позичальника перед Банком, а також даних стосовно якості менеджменту позичальника (якщо позичальник - юридична особа), та даних щодо забезпечення зобов'язань Позичальника за кредитними коштами.

Під час роботи з клієнтом основний обсяг функцій, що виконуються на всіх етапах кредитного циклу, покладено на кредитного експерта (КЕ), якому надаються для цього відповідні повноваження. Спілкування і переговори позичальника з Банком відбуваються переважно через КЕ, який відповідає за обслуговування цього клієнта.

З метою підвищення оперативності та якості організації процесу кредитування та посилення внутрішнього контролю, функції підготовки кредитних документів щодо оформлення та надання кредитної операції, а також обліку та супроводження кредитних операцій покладено на економістів підрозділів по роботі з малим бізнесом.

Стабільність кредитування малого бізнесу підтримується шляхом дотримання принципу побудови довгострокових відносин з позичальниками та забезпечення якісного обслуговування клієнтів Банку, що передбачає подальше кредитування і зростання обсягу і переліку операцій з клієнтом після отримання ним першої кредитної операції, а також пропозицію та продаж клієнтам інших послуг Банку. Обов'язком КЕ та інших працівників Банку в цілому є утримання клієнтів, комплексне та якісне їх обслуговування, сприяння зростанню кількості клієнтів Банку.

Кредитування за Програмою мікрокредитування відбувається на будь-які цілі, що не суперечать чинному законодавству України, нормативно-правовим актам Національного банку України, а також цьому Порядку.

Заборонено надавати кредитні операції за Програмою мікрокредитування за рахунок коштів МФО для фінансування діяльності, основною метою якої є:

- виробництво або торгівля зброєю або військовим обладнанням;

- виготовлення або виробництво виробів з хутра і торгівлі рідкісними видами тварин;

- виробництво тютюнових виробів або торгівля переважно тютюновими виробами;

- виробництво алкогольних напоїв та торгівля переважно алкогольними напоями, окрім слабоалкогольних;

- казино;

- валютні спекуляції;

- інвестиції в цінні папери для подальшого їх перепродажу, тощо.

Кредитні операції за Програмою мікрокредитування можуть проводитись у наступних формах згідно з рішенням кредитного комітету:

· безготівковим перерахуванням кредитних коштів з позикового рахунку на поточний рахунок позичальника (покупця) з отриманням письмового розпорядження (платіжного доручення) про зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця;

· готівкою; видача такого кредиту здійснюється на підставі заяви на видачу готівки, що складається менеджером операційного підрозділу згідно з розпорядженням про видачу кредиту; заява підписується відповідальним виконавцем, який веде рахунок позичальника, та керівником вказаного підрозділу (його заступником); процедури оформлення кредитів, отриманих шляхом застосування ПК, регламентуються окремими внутрішніми нормативними документами банку;

· перерахування безготівкових коштів за реквізитами контракту (перерахування в іноземній валюті застосовується лише для розрахунків з нерезидентами)[8].

З програмою мікрокредитування підприємствам малого та середнього бізнесу можуть надаватись наступні види позик:

Експрес-кредити - кредитні операції, які надаються за Програмою мікрокредитування, без оформлення договорів застави майна

Бізнес - кредити - кредити строком до 7 років, ід заставу рухомого або нерухомого майна

Ліміт кредитування на картковий рахунок (КР) - максимальна сума кредиту, що може бути надана Банком за картковим рахунком Позичальнику, а Позичальник може скористатись таким кредитом із застосуванням платіжної картки.

Мультивалютні кредитні лінії - з можливістю отримання траншей у різних валютах (дол. США / грн. / євро):

- Класична мультивалютна кредитна лінія - кредина лінія для отримання необмеженої кількості траншей з можливістю часткового або повного погашення траншей без сплати штрафів.

Траншова мультивалютна кредитна лінія з встановленим графіком погашення заборгованості.

Авто кредити - кредити на покупку автомобілів.

Кредити на покупку нерухомості строком до 15 років.[5]

Таким чином, кредити можуть надаватись позичальникам, що відповідають основним умовам надання кредитів, і лише в разі, якщо бізнес позичальника, фактичне місце його проживання та місце його реєстрації розташовані в межах населеного пункту, де розташовано філію або відділення Банку, де проводяться операції за Програмою мікрокредитування.

Процес кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких забезпечує вирішення певних завдань, а в сукупності досягаються головні цілі - надійність і прибутковість для банку.

Кожен етап кредитного циклу виконується при особистій участі Кредитного експерта, при цьому юридичний відділ, фахівець з оцінки застави і служба безпеки беруть участь у якості консультантів, або тільки в нестандартних ситуаціях. Кожний кредитний цикл вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і дохідності для банку.

1. Пошук і залучення клієнтів

З метою якісного та ефективного формування клієнтської бази за Програмою мікрокредитування застосовується комплекс маркетингових та рекламних заходів. Основним методом залучення клієнтів до обслуговування є комплекс заходів з прямих продажів, що систематично та регулярно здійснюються кредитними експертами підрозділів по роботі з малим бізнесом. Кредитні експерти повинні систематично проводити зустрічі та переговори з потенційними клієнтами цільової аудиторії, надаючи достатню інформацію щодо умов, що пропонує Банк за Програмою мікрокредитування та її переваг, надавати якісні консультації з питань користування послугами Банку, а також здійснювати розповсюдження наочної рекламної продукції (листівки, буклети тощо) про умови отримання кредитних операцій.

Банк згідно із затвердженим бюджетом постійно проводить рекламну кампанію з просування продуктів за Програмою мікрокредитування у засобах масової інформації, використовуючи такі рекламні інструменти, як розміщення рекламних матеріалів у засобах масової інформації (оголошення, статті у пресі, ролики на радіо, телебаченню), використання різних видів зовнішньої реклами та ін.

2.Перша бесіда з клієнтом

Під час першої бесіди кредитний експерт повинен ознайомити клієнта з основними умовами Програми мікрокредитування і відповісти на всі питання, що цікавлять потенційного позичальника стосовно отримання кредитних коштів. Кредитний експерт повинен пояснити зацікавленим клієнтам порядок подання заявки та вимоги Банку щодо оформлення кредитної операції, а також дати загальний опис процедури розгляду заявки клієнта. КЕ повинен визначити, чи відповідає загальним умовам кредитування за Програмою мікрокредитування потенційний позичальник.

Якщо клієнт відповідає загальним умовам кредитування за Програмою мікрокредитування, що передбачені цим Порядком, та дійсно має потребу в отриманні кредитних коштів, КЕ має переконати потенційного клієнта в перевагах кредитування та організувати виїзд для проведення фінансово-економічного аналізу бізнесу позичальника.

Під час першої бесіди КЕ повинен з'ясувати інформацію про:

- відповідність потенційного позичальника умовам кредитування за Програмою мікрокредитування (досвід роботи в бізнесі, форма власності, вид діяльності тощо);

- місце знаходження бізнесу клієнта та адресу його проживання;

- бажаний розмір, строк і форму (вид) кредитної операції, а у випадку невідповідності цих параметрів вимогам Банку - запропонувати клієнту внести зміни згідно з цими вимогами;

- цільове призначення та етапи використання кредитних коштів, доцільність фінансування проекту;

- основні фінансові дані господарської діяльності клієнта (середні щомісячні обсяги реалізації, чистий прибуток, основні витрати тощо);

- перспективи розвитку цього бізнесу з погляду клієнта;

- передбачуване забезпечення за заборгованістю Позичальника перед Банком.

Інформацію, отриману під час першої бесіди, згодом порівнюють з даними, отриманими під час проведення ФЕА.

3. Заповнення Анкети-замовлення на отримання кредитної операції

Потенційний позичальник повинен заповнити Анкету - замовлення на отримання кредитної операції . Як правило, для забезпечення швидкого і якісного обслуговування клієнтів, КЕ самостійно заповнює анкету-замовлення, отримуючи необхідні дані від клієнта.

4. Проведення фінансово-економічного аналізу (ФЕА)

Фінансово-економічний аналіз проводиться після оформлення клієнтом Анкети - замовлення на отримання кредитної операції.

Під час проведення ФЕА КЕ зобов'язаний перевірити та проаналізувати такі аспекти:

- загальну інформацію про позичальника;

- поточний фінансово-господарський стан і фінансові результати господарської діяльності клієнта;

- необхідність залучення позичальником кредитних ресурсів;

- можливі джерела погашення кредитних операцій;

- намір повернути кредитну операцію у строк та в повному обсязі;

- кредитні ризики;

- матеріальний та соціальний стан позичальника з обов`язковим відвідуванням місця проживання позичальника;

- забезпечення за кредитною операцією.

Для підтвердження об`єктивності отриманої від позичальника інформації КЕ повинен відвідати офісні, складські, торговельні або виробничі приміщення, місце проживання позичальника.

При проведенні аналізу КЕ використовує такі джерела інформації:

- обов'язкове відвідування і огляд всіх об'єктів діючого бізнесу позичальника для отримання більш об'єктивного уявлення про клієнта: рівень професіоналізму потенційного позичальника, його підприємницьких здібностей, організаторських і ділових якостей, кваліфікації його співробітників тощо;

- бесіду з підприємцем або керівником (засновником), а також з головним бухгалтером підприємства. Достовірність отриманої інформації і коректність наданих документів повинна бути перевірена з використанням інших альтернативних джерел, включаючи перевірку документів, бесіди з персоналом, членами сім'ї тощо;

- інформацію про інші напрями бізнесу позичальника;

- перевірка офіційної звітності та документів згідно з переліком необхідних документів.

Якщо клієнт веде підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, то обов'язково відвідується його місце проживання для отримання уявлення про соціально-економічний стан потенційного позичальника.

Під час ФЕА та визначення кредитоспроможності потенційних позичальників за Програмою мікрокредитування додатково необхідно здійснювати розрахунок фінансових показників, які дозволяють додатково проаналізувати розмір кредитної операції та реальний стан бізнесу, що фінансується.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

§ забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його видатків;

§ репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

§ оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках), попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;

§ економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

1. коефіцієнт миттєвої ліквідності, що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами. Оптимальне значення показника - не менше ніж 0,2

2.

(1.1)

де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

3. коефіцієнт поточної ліквідності, що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки. Оптимальне значення - не менше ніж 0,5

(1.2)

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

4. коефіцієнт загальної ліквідності, що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів. Оптимальне значення - не менше ніж 2,0

(1.3)

де Ао - оборотні активи,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

5. коефіцієнт маневреності власних коштів - характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. Оптимальне значення показника - не менше ніж 0,5

(1.4)

де Вк - власний капітал підприємства,

Ан - необоротні активи;

6. коефіцієнт незалежності - характеризує ступінь фінансового ризику. Оптимальне значення - не більше ніж 1,0

(1.5)

де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

Вк - власний капітал.

6. Частка власного капіталу (ЧВК)

Цей коефіцієнт відноситься до показників, які дають інформацію про довгострокову стабільність клієнта. Чим більше строк кредиту, тим більше уваги потрібно приділяти значенню цього коефіцієнта.

 (1.6)

Для надання довгострокового кредиту цей коефіцієнт, не повинен бути менше 0,5.

7. Оборотність оборотного капіталу (ООК)

ООК виражається кількістю днів, яка потрібна для повного обороту оборотних коштів. Коефіцієнт дає інформацію про ефективність використання оборотних коштів.

(1.7)

8. Оборотність кредиторської заборгованості (ОКЗ)

(1.8)

де кредиторська заборгованість - всі зобов'язання, крім фінансових або банківських позик.

ОКЗ виражається кількістю днів, протягом яких сума надходжень від реалізації дозволяє підприємству (підприємцю) розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями.

Нормативне значення ОКЗ складає 30 днів.

9. Оборотність дебіторської заборгованості (ОДЗ)

(1.9)

ОДЗ виражається кількістю днів, протягом яких дебітори розраховуються за зобов'язаннями перед позичальником. Нормативна величина даного показника до 30-60 днів, однак, існує значна різниця між галузями і навіть між окремими підприємствами.

10. Коефіцієнт покриття внеску вільними коштами (КП1)

КП вимірює у скільки разів вільні грошові кошти перевищують щомісячний внесок за кредитом.

(1.10)

Вільні кошти на кінець місяця - чистий прибуток після сплати всіх податків, витрат на родину, згідно із звітом про прибутки та збитки. Нормативне значення - 1,4. Мінімально допустиме значення цього показника - 1,2.

11. Коефіцієнт покриття внеску грошовим оборотом (КП 2)

(1.11)

Цей коефіцієнт дає інформацію про те, чи сумісним є внесок за кредитом з грошовими оборотами клієнта, і виражається кількістю днів, необхідних клієнту для того, щоб накопичити внесок за кредитом.

Значення цього показника залежить від виду бізнесу і від проекту, що фінансується. Нормативне значення цього коефіцієнту для торгівлі має бути не більш 5 днів, що є значно вищим, ніж для підприємства, що працює у сфері послуг. Максимально допустиме значення цього коефіцієнта є 20 днів.

Цей показник не має адекватного значення в разі, якщо специфіка діяльності позичальника передбачає надходження від реалізації разовим платежем.

12. Співвідношення між сумою оборотних коштів і сумою кредиту (СОК)

(1.12)

Цей коефіцієнт дає інформацію про те, наскільки оборотні кошти покривають суму кредиту. Він відіграє значну роль при фінансуванні оборотних коштів. У таких випадках він повинен бути не менше 1.

13. Співвідношення між сумою власного капіталу і сумою кредиту (ССК)

(1.13)

Одним з основних принципів мікрокредитування є те, що сума кредиту не повинна перевищувати суму власного капіталу позичальника. Нормативне значення цього коефіцієнта не менше 1.

Якщо сума кредиту перевищує суму власного капіталу, то Банк ризикує більшою сумою капіталу, ніж позичальник.

14. Питомий чистий прибуток (рентабельність) (ПЧП)

(1.14)

Цей показник оцінює рентабельність (доходність) продажів. Мінімально допустимим значенням цього показника є 5%.

5. Підготовка резюме за проектом

Після проведення ФЕА кредитний експерт складає Резюме позичальника.

При складанні резюме Позичальника за підсумками проведеного ФЕА КЕ використовує форму резюме яке містить наступну інформацію:

опис схеми діяльності бізнесу, історію розвитку бізнесу клієнта та якість менеджменту (кількість та досвід осіб, що належать до управлінського персоналу), соціальний стан позичальника, інформацію стосовно основних постачальників та покупців/замовників та схем розрахунків з ними, перспективи розвитку бізнесу, конкурентні переваги та основні кредитні ризики;

- цільове призначення кредитних коштів та доцільність капіталовкладень у проект, що фінансується;

- перелік майна, що пропонується у забезпечення зобов'язань та висновок стосовно його оцінки;

- звіт про прибутки та збитки за останні три місяці з коментарями до основних статей звіту;

- баланс на день проведення аналізу або на перше число поточного місяця з коментарями до статей балансу.

- прогноз руху грошових коштів, який розраховується у таких випадках:

Дані, представлені у фінансових таблицях, мають характеризувати реальну фінансову ситуацію у бізнесі. Відповідальність за достовірність даних несе КЕ.

6. Перевірка юридичних аспектів і репутації позичальника

Юридичну перевірку документів позичальника, який надав Анкету-замовлення на отримання експрес-кредиту, проводить та несе відповідальність за її здійснення кредитний експерт та керівник підрозділу по роботі з малим бізнесом. За рішенням керівника підрозділу по роботі з малим бізнесом така перевірка може бути здійснена працівником юридичного підрозділу на основі відповідної службової записки.

За кредитними заявками в еквіваленті більше USD 30,000 обов'язкове проведення перевірки юридичних документів позичальника працівником юридичного підрозділу або працівником, на якого покладено такі обов'язки, тієї філії Банку, що виступає ініціатором операції, а також проведення перевірки репутації позичальника працівником служби безпеки або працівником, на якого покладено такі обов'язки, тієї філії Банку, що виступає ініціатором операції. Висновки працівника юридичного підрозділу та працівника служби безпеки мають бути надані до підрозділу по роботі з малим бізнесом протягом 2 робочих днів з моменту отримання відповідних документів від КЕ. У разі потреби такий строк може бути збільшено.

7. Забезпечення кредитної операції

Експрес-кредити за Програмою мікрокредитування надаються без застави. За рішенням ККМ в якості забезпечення може бути запропонована порука третіх осіб.

В якості предметів застави або майнової поруки за кредитними операціями за ПМК розглядається все рухоме і нерухоме майно для юридичної особи та особисте майно для фізичних осіб (без обмежень, у тому числі за строком експлуатації).

Прийняття майна у заставу в якості забезпечення за Програмою мікрокредитування може здійснюватись на правах закладу згідно з Інструкцією по роботі із заставами у системі ВАТ «Кредит промбанк».

В якості застави може виступати будь-яке майно, що відповідає наступним критеріям:

майно, що належить громадянам і юридичним особам на праві власності (або стане їх власністю в майбутньому після укладання договору застави);

майно, що має ринкову вартість, яку можна підтвердити інформаційними матеріалами про вартість аналогічного;

майно, яке не є предметом обтяження за зобов'язаннями заставодавця перед третіми особами або предметом будь-якого спору з третіми особами.

Під час обрання забезпечення за кредитною операцією КЕ повинен керуватися наступними принципами:

· адекватність вартості застави сумі заборгованості позичальника;

· диверсифікація застави;

· ліквідність предметів застави.

Огляд і оцінку заставного майна КЕ здійснює самостійно без залучення експерта-оцінювача або з керівником підрозділу по роботі з малим та середнім бізнесом в разі, якщо сума кредитної операції перевищує ліміти повноважень КЕ. Оцінка майна, що пропонується у заставу, здійснюється на основі ринкової вартості аналогічного майна. Якщо розмір кредитної операції більше, ніж 100 000 доларів США в еквіваленті, або при складності у пошуку аналогів певних видів майна, оцінка такого майна здійснюється працівником з оцінки та моніторингу застав, або працівником, на якого покладено такі функції у філії (в такому разі, експертний висновок повинен бути наданий протягом 2-х робочих днів з моменту отримання необхідних документів від підрозділу по роботі з малим бізнесом) або незалежним сертифікованим експертом-оцінювачем.

8. Моніторинг

Моніторинг кредитної операції - це комплекс заходів, спрямованих на своєчасне виявлення негативних тенденцій в процесі здійснення та супроводження кредитної операції, що можуть мати наслідки невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

КЕ несе відповідальність за систематичне та регулярне проведення моніторингу свого кредитного портфеля до повного повернення позичальниками кредитних операцій за ПМК та сплати процентів за користування ними. Протягом строку кредитного договору КЕ повинен контролювати виконання позичальником умов Кредитних документів.

9. Робота з проблемною заборгованістю

Робота з проблемною заборгованістю проводиться згідно з Положенням про роботу з проблемною заборгованістю у ВАТ «Кредит промбанк» з урахуванням особливостей, визначених пунктом 4.12. цього Положення, та передбачає обов'язкову безпосередню особисту участь КЕ у проведенні заходів, спрямованих на погашення простроченої заборгованості.

У разі порушення позичальником строків сплати основного боргу і процентів за кредитами, передбаченим графіком, КЕ, який супроводжує кредитну справу цього позичальника, повинен негайно проінформувати начальника підрозділу мікрокредитування і вжити термінових заходів ліквідації простроченої заборгованості позичальника перед Банком згідно з описаною нижче процедури залежно від класифікації простроченої заборгованості. Прострочена заборгованість може бути 2-х видів: технічна прострочена заборгованість та проблемна заборгованість.

Технічна прострочена заборгованість (технічна заборгованість) - сума заборгованості, яка не була своєчасно сплачена позичальником згідно із встановленим графіком повернення кредитної операції та сплати процентів, тривалість якої не перевищує 2-х днів.

Проблемна заборгованість - сума заборгованості, яка не була своєчасно сплачена позичальником згідно із встановленим графіком повернення кредитної операції та сплати процентів, тривалість якої перевищує 2 дні.

У разі погашення клієнтом кредитної заборгованості, раніше списаної за рахунок резерву, вона списується з рахунків позабалансового обліку в момент її погашення.

Контроль за обліком безнадійної кредитної заборгованості покладається на підрозділ з управлянні фінансовими ризиками.[8]

1.3 Cучасний стан кредитування підприємств малого та середнього бізнесу в Україні

Проблеми та перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні досліджують багато сучасних вітчизняних науковців, зокрема Д. Ісаченко, В. Бодров, 3. Варналій, Л. Воротіна, В. Грушко, М. Дем'яненко, А. Кисельов, Т. Ковальчук та ін. Особлива увага у наукових дослідженнях вітчизняних економістів приділяється фінансуванню малого підприємництва, зокрема розглядаються позитивні та негативні наслідки кредитування та необхідність збільшення обсягів державного фінансування. Незважаючи на численні здобутки вітчизняних науковців недостатньо розглянутим є питання підвищення ефективності менеджменту малого бізнесу, спрямованого на оптимізацію використання наявних фінансових ресурсів та пошук їх альтернативних джерел

Малий та середній бізнес є невід'ємною структурною складовою сучасної ринкової економічної системи. Особливого значення набуває розвиток малого підприємництва в сучасній Україні, де зазначені суб'єкти господарюванні покликані виконувати наступні функції:

· Сприяти процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювати розвиток економічної конкуренції;

· Поліпшувати становище на ринках шляхом забезпечення їх еластичної структури, врегулювати попит та пропозицію;

· Вивільнювати великі підприємства від виробництва нерентабельної продукції;

· Забезпечувати додаткові робочі місця, долати приховане безробіття;

· Стимулювати підвищення ділової активності населення та розвиток середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ;

· Сприяти процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління тощо.

Аналіз світового досвіду свідчить, що практично в усіх розвинених країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у тих країнах, де склалися давні традиції приватного підприємництва, мале підприємництво потребує такої підтримки й одержує її на основі державних програм підтримки малого підприємництва. Одні країни з розвиненою ринковою економікою мають розгалужену та чітко усталену систему державної підтримки малого підприємництва (США, Японія, Німеччина, Франція), в інших же подібна система перебуває у стадії становлення або розвитку.

Для розв'язання проблем економічного й соціального розвитку України на сучасному етапі становлення ринкової економіки слід посилити увагу держави до розвитку підприємницької діяльності, насамперед малого підприємництва, формування відповідної державної політики щодо підтримки малого підприємництва.

Для того, щоб мале підприємництво могло виконувати свої соціально-економічні завдання, необхідно підвищувати життєздатність (стійкість) суб'єктів малого підприємництва, Це, у свою чергу, стає можливим лише за умов реалізації комплексу цілеспрямованих, дійових заходів із підтримки малого підприємництва, який зумовлений його основною суперечністю і є формою її розв'язання.[ 14,ст.91-92]

Державна фінансова підтримка малого підприємництва включає насамперед податкові та кредитні методи впливу на цей сектор економіки. Як засвідчує світовий досвід, виважена, диференційована податкова та грошово-кредитна політика справляє вирішальний вплив на формування та подальший розвиток суб'єктів малого підприємництва. Реальні труднощі з фінансуванням є сьогодні чи не найголовнішою проблемою для малого підприємництва України.

Брак достатнього капіталу в більшості населення, складність, невигідність, а подекуди й неможливість одержати позикові кошти гальмують розвиток малого підприємництва. Отже, завдання держави -- створювати передумови, що стимулюють вкладання інвестицій у цей сектор економіки. Підтримка з боку держави на цьому рівні має здійснюватися двома взаємопов'язаними шляхами: допомогою у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства; забезпеченням сприятливих умов для подальшого розвитку функціонуючих малих підприємств.

Одним із головних напрямів підтримки малого підприємництва є створення системи кредитної підтримки.

Усі підприємства, навіть ті, справи яких ідуть досить успішно, на майбутнє потребуватимуть фінансування. Воно може використовуватись на такі потреби;

розгортання нового підприємства;

розвитку нових технологій та розробки випуску нових продуктів;

-- поширення підприємництва (нові споруди, вдосконалення технології, найм кадрів);

-- освоєння нових ринків.

Доступ до сталого фінансування за доступними процентними ставками залишається життєво важливим питанням для представників малих підприємств. До головних засобів, що створюють сприятливі умови для розвитку малих підприємств, належать:

наявність доступного капіталу (суми, нагромаджені за рахунок приросту капіталу, які можуть бути використані малими підприємствами);

відповідна структура установ (система комерційних банків,

індустрія ризикового фінансування, фондові біржі та інші механізми, що дають змогу зв'язати постачальників капіталу з тими, хто має в ньому потребу);

помірні проценти;

відповідні фінансові механізми (різні види позик, відповідні форми інвестування акціонерного капіталу).

Головне питання -- визначити, що уряд може зробити для сприяння формуванню цих засобів, у зв'язку з чим доцільно визначити такі головні завдання у галузі фінансування малих підприємств:

розширення участі комерційних банків у наданні позик малим підприємствам;

нагляд і регулювання за наданням банками позик малим
підприємствам;

забезпечення збільшення капіталу, який може бути використано шляхом розвитку конкуренції на ринку надання позик малим підприємствам;

зміщення акцентів і раціоналізація державних програм допомоги малим та середнім підприємствам;

сприяння наданню акціонерного капіталу малим підприємствам.

На доступність фінансування впливає система забезпечення поник, подібна до тієї, що діє в інших країнах. Замість того, щоб витрачати гроші на субсидії та дотації, уряд може сприяти наданню придатним сектором позик підприємствам, які мають у цьому потребу, гарантуючи повернення позики у разі неплатоспроможності їх.

Таким чином, уряд зменшує ризик для позикодавця й усуває головну перешкоду на шляху надання позик малим підприємствам.

Щоб ця програма функціонувала, має існувати комерційна банківська система із зазначеним капіталом. Крім того, потрібно виділити певні державні ресурси, оскільки якусь частку позик не буде г плачено позичальниками, й уряд повинен буде повернути всю полику або її частин кредиторові.

Банки в Україні є джерелом кредитування підприємств і задовольняють значну частку діючих бізнесменів. [14,ст.141-143]

Кредити на розвиток бізнесу малого та середнього підприємництва видають на сьогоднішній день цілий ряд комерційних банків. Виконують вони це як на основі власних програм, так і сумісних - по лінії Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР),