Ринок страхових послуг України

45

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

З КУРСУ

«ФІНАНСИ»

на тему: «Ринок страхових послуг України»

Виконала

студентка факультету фінансів та банківської справи

ІІ курсу

групи ФБ-22

Ренкас Ольга Вячеславівна

_____________

Рецензент

старший викладач

Ліхтенштейн Лілія Анатоліївна

_____________

Ірпінь-2009р.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Роль ринку страхових послуг у забезпеченні соціально-економічного зростання

1.1 Природа страхового ринку, сутність страхових послуг

1.2 Структура ринку страхових послуг України

1.3 Головні функції страхування, їх роль у соціальних та економічних процесах

РОЗДІЛ 2. Аналіз ринку страхових послуг в Україні на сучасному етапі

2.1 Аналіз основних тенденцій розвитку ринку страхових послуг України

2.2 Оцінка структури ринку страхових послуг

РОЗДІЛ 3. Проблеми розвитку ринку страхових послуг України та шляхи їх розв'язання

3.1 Напрями активізації розвитку ринку страхових послуг в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Український страховий ринок ще молодий і перебуває у стадії формування. Але уже сьогодні появляються ознаки того, що страхування стає важливішим сегментом ринкових економічних відносин. Саме страхування в змозі забезпечити не тільки безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві через механізм страхового захисту, але у перспективі може стати серйозним механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання зайнятості населення.

Безперервний науково-технічний прогрес, поступальне зростання виробництва товарів і надання послуг, прирощення накопичуваного суспільного багатства, розширення переліку і збільшення ймовірності техногенних, економічних і соціальних ризиків, що загрожують його збереженню і примноженню, підвищення тяжкості їхніх наслідків, а також ринкова трансформація соціально-економічного розвитку потребують адекватного вдосконалення страхових відносин суспільства, створення масштабної і ефективної системи страхових фондів, формування конкурентоспроможних національних страхових ринків.

Страховий ринок є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили.

У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. Без розвиненого страхового ринку неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток держави, безпечне функціонування суб'єктів господарювання, підвищення добробуту населення, убезпечення різних сфер його життєдіяльності. Проте сьогодні в Україні страховий ринок перебуває лише в стадії становлення, а його розвиток супроводжується численними проблемами економічного, нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-аналітичного, кадрового і технологічного характеру. Тому вирішення цих проблем актуалізує дану роботу.

Окремі аспекти теоретико-методологічного обґрунтування сутності страхування і страхового ринку розглядаються у працях таких західних фахівців, як А.Вагнер, А.Манес, К.Маркс, М.Міранда, П.Мюллер, П.Самуельсон, Дж. Стігліц, У. Хаасен, Р. Холлі, П. Шиміковський та ін.

Вагомий внесок у дослідження теоретико-методологічних засад страхової діяльності зробили такі вчені України і ближнього зарубіжжя, як В.Д.Базилевич, О.І.Барановський, Т.Є.Гварліані, В.Б.Гомелля, С.В.Єфимова, О.Д.Заруба, О.М.Зубець, С.С.Осадець, Т.А.Ротова, А.С.Руденко, В.В.Шахов, А.Я.Шихов, С.І.Юрій та ін.

Об'єктом дослідження ринок страхових послуг України..

Предмет дослідження становлять відносини, що виникають на страховому ринку, теоретичні й практичні проблеми формування і функціонування страхового ринку в Україні в умовах реформування національної економіки.

Метою курсової роботи є розроблення напрямів реформування вітчизняного страхового ринку в умовах ринкової економіки, обґрунтування підходів до його стратегічного розвитку та напрямів активізації розвитку ринку в Україні. Для досягнення мети, ставились такі завдання:

- з'ясувати роль ринку страхових послуг у забезпеченні соціально-економічного зростання;

- висвітлити особливості формування й розвитку страхового ринку України та проблеми його становлення;

- визначити проблеми розвитку ринку страхових послуг України та шляхи їх розв'язання;

- обґрунтувати напрями активізації розвитку ринку страхових послуг в Україні.

В процесі дослідження використовувались методи наукового дослідження, аналізу, системного підходу, споглядання, опису, співскладання, порівняння, узагальнення та ін.

Інформаційною базою для написання курсової роботи слугували закони України, монографії, наукові статті у періодичних виданнях, інформація сайтів всесвітньої мережі Інтернет тощо.

Робота містить наступну структуру: вступ, основну частину, висновки, список використаних джерел.

Загальний обсяг роботи 48 ст.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

1.1 Природа страхового ринку, сутність страхових послуг

Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства, одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

З огляду на значущість страхування у соціально-економічному розвитку держави, забезпеченні життєдіяльності людини і притаманні йому специфічні риси особливого значення набуває чітке й однозначне визначення сутності і специфічних особливостей страхового ринку. Проте й досі в економічній літературі так і немає однозначної відповіді щодо сутності страхового ринку.

Існують різні погляди на природу страхового ринку. Висловлюється, зокрема, думка, що поняття «страховий ринок» є під категорією ширшого поняття «страхове господарство» та системою суспільних відносин, пов'язаних із купівлею-продажем страхових послуг. Тоді як «страхове господарство» - це сукупність суспільних відносин у сфері страхування, пов'язаних із виробництвом, розподілом, обміном і споживанням страхових послуг.

За В.Шаховим страховий ринок - це особливе соціально-економічне середовище, визначена форма економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, де формується пропозиція на нього[34,С.48].

Близьке до цього, але з певним уточненням сутності, є визначення С.Єфимова, який наголошує, що страховий ринок є особливою соціально-економічною структурою, визначеною сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит та пропозиція на нього.

Ширше визначення страхового ринку наводить А.Шихов: «….це сфера специфічних економічних відносин, що складаються між страхувальниками (застрахованими особами, вигодонабувачами), що потребують, у разі можливого випадкового настання несприятливих для їхніх матеріальних, нематеріальних цінностей (благ) подій, страхового захисту майнових інтересів, і страховиками, що забезпечують його за рахунок використання ними в таких цілях страхових фондів, які формуються зі сплачуваних страхувальниками грошових внесків (страхових премій)». Таке ускладнене визначення зумовлене намаганням автора звести докупи економічні, правові та власне страхові аспекти[35,С.76].

Водночас страховий ринок розглядають і як складну багатофакторну динамічну систему, що є діалектичною єдністю двох систем - внутрішньої системи (страхові продукти, система організації продажу страхових полісів і формування попиту, гнучка система тарифів, власна інфраструктура страховика) і зовнішнього оточення (система взаємодіючих сил, що оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї).

Визначаючи сутність страхового ринку, В.Гомелля підкреслює, що для цього необхідний «розгляд принаймні трьох складових: по-перше, економічних суб'єктів страхового ринкового господарства та інтересів, що приваблюють їх у цю сферу; по-друге, об'єктів страхових відносин і, по-третє, коштів, за допомогою яких задовольняються інтереси усіх учасників цих відносин»[13,С.65].

Звужено до визначення сутності страхового ринку підходить О.Зубець, розглядаючи його склад у вигляді «дійсних чи потенційних споживачів, що беруть участь або здатних взяти участь у споживанні страхової продукції» [20,ст.18].

Страховий ринок - це система стійких економічних відносин між покупцями, посередниками і продавцями, пов'язаних з формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування, що матеріалізуються в страхових, перестрахувальних і супутніх послугах у даній країні, групі країн чи в міжнародному масштабі.

Важливе значення у з'ясуванні природи страхового ринку має чітке визначення сутності його «продуктивної» спрямованості. При цьому слід зазначити, що на сьогодні відсутнє однозначне трактування цього чинника функціонування страхового ринку. На думку одних фахівців, страховики виробляють і продають страхові послуги, інших - страхові товари чи страхові продукти. Більше того існують точки зору, які чи ототожнюють поняття «страховий продукт», «страхова послуга» і «страховий товар», чи виокремлюють кожне з них.

О.Зубець вважає, що страховий продукт - це набір основних і допоміжних послуг, що надаються страхувальнику при укладанні договору страхування. Проте такий підхід не можна абсолютизувати, оскільки, по-перше, він не враховує весь спектр послуг, що надаються в період дії такого договору, по-друге, можливість отримання страхових виплат не лише страхувальнику, а й застрахованому, вигодонабувачу чи потерпілому.

М.Сухоруков наголошує, що страховий продукт є документальним зобов'язанням страховика, згідно з яким страхувальнику не заздалегідь визначених умовах надається страхова послуга щодо відшкодування матеріального збитку, шкоди життю чи здоров'ю у разі настання страхового випадку [32,С.124].

Р.М.Хайкін і В.В.Перемолотов підкреслюють, що страховий продукт «може позначати об'єкт - ідею, комплекс документів, над якими працює страхова компанія, які, проходячи етапи обробки спеціаліста, перетворюються в страхову послугу. Таким чином, продукт - це проміжна сировина для формування страхової послуги» [50,С.52].

Під страховим продуктом слід розуміти й кінцевий результат розроблення конкретного виду страхування, представлений набором документів.

М.Трофимова зазначає, що страхування можна віднести до послуг, оскільки, по-перше, воно має вартість (сплата премії) і споживчу вартість (страховий захист); по-друге, є дією, що дає клієнтам компанії задоволення у вигляді стану захищеності; по-третє, є дією, що спричиняє до певного корисного ефекту - забезпечення захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. По-четверте, у процесі страхування не створюється жодного матеріально-речового продукту. На підставі згаданого можна зробити висновок, що страхування повною мірою відповідає класичним визначенням послуги як такої.

За прийнятими міжнародними класифікаціями страхові послуги як різновид фінансових послуг включають у себе: страхові послуги за договорами прямого страхування і перестрахування, страхові посередницькі послуги, що надаються страховими агентами і брокерами, і допоміжні страхові послуги, такі як актуарна оцінка ризику, врегулювання страхових збитків тощо.

Як вважає М.Трофимова, страховий товар і страхова послуга - поняття тотожні, оскільки страхова послуга є страховим товаром, а страховий товар знаходить своє втілення у конкретній страховій послузі.

У цілому страховий ринок є складною багатофакторною динамічною системою, що об'єднує низку взаємопов'язаних і взаємозумовлених підсистем: страхових продуктів, тарифів, організації продажу і формування попиту, інфраструктури тощо. Страховому ринку властиві могутні стимули саморозвитку: ініціатива і підприємництво, новаторство, гнучкість, активність [17,С.452].

Отже, можна зробити висновок, що в цілому страховий ринок розглядається в економічній літературі як об'єктивна економічна закономірність, система суспільних, економічних, фінансово-економічних чи грошових відносин, особлива соціально-економічна структура, економічне середовище функціонування страховиків, економічний простір, сукупність страхових компаній, форма взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин, частина фінансового ринку, окрема сфера послуг, форма функціонування сукупного страхового фонду.

1.2 Структура ринку страхових послуг України

Залежно від критерію розрізняють інституційну, теріторіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституційна структура грунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форми власності, на якій створюється страхова організація. Інституціональна структура може бути представлена корпоративними, акціонерними, взаємними, державними страховими корпораціями. Закон України "Про господарські товариства" регламентує конкретніше використання різноманітних організаційно-правових форм господарських об'єднань [3].

У теріторіальному аспекті виділяють місцеві (регіональні), національні (внутрішні) та світові (зовнішні) страхові ринки.

Місцевий (регіональний) задовольняє страхові інтереси регіону.

Національний - інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави).

Світовий - задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господраства.

Територіальна структура страхового ринку України складається з чотирьох регіонів: Центрального, Східного, Західного та Південного. Найбільше страховиків (більше 50 %) зосереджено у Центральному регіоні, зокрема у м. Києві та Київській області; майже 25 % зосереджено у Східному регіоні, зокрема в таких крупних промислових центрах, як Харків, Дніпропетровськ, Донецьк. Найменш розвинутий ринок страхових послуг у Західному регіоні через відсутність там крупних промислових підприємств та через низький рівень платоспроможності населення [8,С.202].

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

1. Страхові товариства можуть об'єднуватись у спілки, асоціації, пули та інші об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

2. Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування страхового фонду і переплітаються індивідуальні, колективні та групові інтереси. Свої стосунки страхові товариства будують на основі співстрахування та перестрахування з іншими страховиками.

3. Страхові агенти та страхові брокери - страховики через яких здійснюється страхова діяльність, страхові посередники. Їхні функції Закон України про страхування визначає таким чином: страхові агенти - юридичні особи або громадяни, які працюють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності - це одержання страхових платежів, укладення договорів страхування, виконання робіт пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування. На підставі договору із страховиками, страхові агенти є представниками страховика і дають в його інтересах за комісійну винагороду. Страхові брокери - юридичні особи або громадяни підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Через страхових брокерів в деяких країнах здійснюється більшість усіх видів страхування. Найбільшого розвитку інститут брокерів досяг у Великобританії.

Посередницька діяльність страхових брокерів і страховикх агентів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо міжнародними договорами України інше не передбачено.

4. Товариства взаємного страхування - юридичні особи - страховики створені відповідно до Закону України “Про страхування” з метою страхування ризиків цього товариства

За рахунок чистого прибутку здійснюється сплата страхового платежу, яка залишається у розпорядженні членів товариства при умові використання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування незалежно від суми страхового внеску має право отримати повністю необхідне страхове відшкодування.

5. Перестрахувальні компанії (перестраховики) - організації які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків.

6. Моторне (транспортне) страхове бюро - юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, за умовами, передбаченими міжнародними договорами України до вказаного виду страхування.

За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування. Кожна з названих ланок має свою структуру (сегментацію), елементи якої формують сегменти страхового ринку в цілому, визначають специфіку взаємодії страховиків та страхувальників у процесі купівлі-продажу страхової послуги та під час задоволення потреби у страховому захисті.

Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть виступати три групи майнових інтересів:

1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

2) пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) [2].

Особисте страхування проводиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі -- до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особистого страхування.

Особисте страхування включає три підгалузі. Їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких проводиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види страхування.

Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові (як правило, до одного року) види особистого страхування. Обсяг відповідальності за видами, які входять у цю підгалузь, передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання однієї з таких подій:

а) смерті застрахованого; б) постійної втрати ним здоров'я (встановлення інвалідності); в) тимчасової непрацездатності. Необхідна умова настання відповідальності страховика -- щоб перелічені події були наслідком нещасного випадку, передбаченого в договорі страхування [28,С.94].

Друга підгалузь особистого страхування -- медичне страхування. Воно виникло і почало розвиватися в нашій країні порівняно недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога надавалася на безоплатній основі. З переходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість кваліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медичного страхування, що сприяло його розвитку.

Медичне страхування -- специфічна самостійна підгалузь особистого страхування, яка має свої характерні особливості і об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і необхідністю лікування [31,С.52].

Третя підгалузь особистого страхування -- страхування життя. Обсяг відповідальності за договорами страхування життя, згідно з чинним законодавством України, передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій: а) дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору страхування; б) смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою); в) досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант «дожиття»).

Підгалузь страхування життя об'єднує в собі всі види страхування, які відповідають розглянутим щойно вимогам законодавства до обсягу страхової відповідальності і терміну дії. Хоча не обов'язково в конкретному виді страхування має йтися саме про страхування життя. До цієї підгалузі входить, наприклад, страхування пенсій, обсяг відповідальності за яким не передбачає виплати на випадок смерті, але за іншими ознаками це страхування належить саме до підгалузі страхування життя.

Найдавнішою традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власні житлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні і сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування юридичних осіб значно ширший. Він включає будівлі і споруди, машини і технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх видів, вантажі, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні ризики тощо. Відповідно до перелічених об'єктів в обох підгалузях виокремлюються конкретні види страхування [34,С.14].

Третя (відносно нова для вітчизняного страхування) галузь -- це страхування відповідальності. Економічне призначення такого страхування полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, якщо він завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових інтересів потерпілої третьої особи. Відповідно обсяг відповідальності страховика включає виплату відшкодування страхувальникові або третій особі в разі настання передбаченої договором страхування страхової події. Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими органами або добровільно визнаний самим страхувальником.

На відміну від майнового та особистого страхування, особливістю страхування відповідальності є те, що крім страховика і страхувальника тут завжди присутня третя особа, на користь якої укладається договір. І найчастіше вона невідома (виняток становить страхування відповідальності за невиконання договірних зобов'язань).

Види страхування, які належать до цієї галузі, мають комплексний характер. Адже більшість полісів страхування відповідальності забезпечують одночасний страховий захист як життя і здоров'я третьої особи (об'єкти особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування). У цьому полягає ще одна особливість страхування відповідальності.

Отже, залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури. Це дає змогу розмежувати всі види страхування, і зрозуміти особливості кожного з них. Елементи кожної структури формують сегменти страхового ринку в цілому, визначають специфіку взаємодії страховиків та страхувальників у процесі купівлі-продажу страхової послуги та під час задоволення потреби у страховому захисті.

1.3 Головні функції страхування, їх роль у соціальних та економічних процесах

Страхування - це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності [37,С.296].

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхування "...є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи.

Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлення у функціях, притаманних страхуванню, - ризикованій, попереджувальній і заощаджувальній" [40,С.131].

Отже, страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Формування страхових резервів - це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випадками поточного періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів.

У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те саме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.

Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках. У разі гострої потреби в коштах страхувальник може достроково припинити дію договору, повернувши належну йому суму заощаджень.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава має змогу активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджувальної функції страхування: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній тощо. Вживаються й інші ефективні заходи [35,С.52].

Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я.

Перелік ризикованих об'єктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб.

Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70-80-х років, коли страхові ресурси використовувалися з метою спорудження й обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін. Нині не передбачено обов'язкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється виконання страхуванням превентивної функції. Можливості страхування істотно звужуються, коли виникають суперечності між функціями, що характеризують сутність категорії страхування, і чинним правовим забезпеченням їх нормального виявлення [9,С.16].

Отже, сутність страхування проявляється у його функціях. Потреба чіткого визначення функцій страхування полягає в тому, що вони є виявом суспільного призначення цієї категорії, зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку об'єкта страхування, з'ясування розміру завданих збитків).

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1 Аналіз основних тенденцій розвитку ринку страхових послуг України

Український страховий ринок ще молодий і перебуває у стадії формування. Але уже сьогодні появляються ознаки того, що страхування стає важливішим сегментом ринкових економічних відносин. Саме страхування в змозі забезпечити не тільки безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві через механізм страхового захисту, але у перспективі може стати серйозним механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання занятості населення.

Впродовж останніх років, починаючи з 2004 року, класичний страховий ринок демонстрував стабільні темпи зростання. Так, щорічно розміри страхових премій класичного страхового ринку збільшувались в середньому на 40%. В 2008 році розмір страхових платежів вже був у 4 рази вищий ніж в 2005 році. Частка класичного ринку страхування поступово зростала і в 2008 році вже становила 55%.

Значного поширення протягом останніх років набуло банківське страхування, частка якого досягла 40 відсотків, а в окремих компаніях і 60 та більше відсотків [10,С.54].

Водночас, виплати страхових відшкодувань зростали прискореними темпами, сягаючи щорічно понад 60%. Так, лише за 2008 рік страховиками здійснено страхових відшкодувань на суму, що перевищує 3200 млн. грн., з них членами УФУ - 1630 млн. грн., що становить більше 50% всіх відшкодувань на класичному ринку.

За оперативними даними обсяг класичного страхового ринку в 2008 році перевищив 8 млрд. грн. та склав близько 0,8% від ВВП. При цьому, загальний обсяг відповідальності страховиків, що здійснюють класичне страхування і є відповідальними перед мільйонами страхувальників, оцінюється в розмірі більше 400 млрд. грн., що становить 42 відсотки ВВП та значно перевищує розмір річного державного бюджету України [24,С.11].

Протягом останніх років кількість компаній з іноземними інвестиціями невпинно зростала. Так, на початок листопада 2008 р. на українському страховому ринку діяли 93 страхові компанії з іноземним капіталом, що в 2 рази більше ніж на кінець 2005 року, а частка іноземного капіталу в українському страхуванні становила 27 відсотків, що підтверджувало довіру і сподівання іноземних інвесторів на перспективи розвитку ринку. В другій же половині 2008 року більшість іноземних інвесторів відтермінували вихід на український страховий ринок, запланований на друге півріччя 2008 року, навіть тоді, коли вже були здійснені організаційно-правові заходи та понесені значні витрати на підготовку виходу.

Національний страховий ринок має невикористані резерви. Рівень покриття потенційних ризиків в Україні становить приблизно 10%, тоді як у більшості розвинутих країн світу цей показник сягає 90-95%. Частка України на загальноєвропейському ринку страхових послуг становить лише 0,05%, тоді як на Німеччину припадає 10,19%, Великобританію - 5,93%, а найактивнішою країною щодо страхових послуг є США, де частка ринку їх сягає 48,68%.

У таблиці 2.1 наведено дані Державного комітету статистики України за 2000-2005 роки щодо обсягів надходжень страхових платежів та виплат страхових сум і страхових відшкодувань на душу населення, частки страхових виплат у страхових платежах, частки страхових платежів, що передані в перестрахування, та частки надходжень від добровільного майнового страхування у страхових платежах.

Таблиця2.1. Динаміка основних показників розвитку страхування в Україні у 2000-2005 Джерело: дані Державного комітету статистики України за 2000-2005 [57]

Рік	Страхові платежі на душу населення, грн	Страхові виплати на душу населення, грн	Частка страхових виплат у страхових платежах, %	Частка страхових платежів, що передані у перестрахування,%	Частка надходжень від добровільного майнового страхування у страхових платежах, %
2000	41,8	8,23	19,7	43,3	61,1
2001	60,4	8,79	14,5	47,6	69,2
2002	92,1	11,4	12,4	47,5	72,9
2003	179	19,9	11,2	56,8	78,1
2004	396	32,8	8,3	61,5	80,7
2005	275	40,5	14,7	47,4	70,1

Із таблиці 2.1 видно, що середньодушові надходження страхових платежів за період з 2000 по 2004 рік зросли майже в 10 разів, водночас не відбулося адекватного зростання середньодушових стахових виплат, у результаті чого частка страхових виплат у страхових платежах зменшилася з 19,7% у 2000 році до 8,3% у 2004.

Рисунок 2.1 Страхові платежі та страхові виплати на душу населення за 2000-2005 роки[57]

Як бачимо з рисунка 2.1 частка страхові платежі на душу населення найвищого рівня досяли у 2004 році, після чого різко спадає. Страхові виплати на душу населення зростали повільними темпами протягом 2000-2005 років. Крім того, протягом цього періоду відбувалося зростання частки страхових платежів, переданих у перестрахування, та частки надходжень від добровільного майнового страхування у страхових платежах. Така динаміка показників діяльності страхових організацій України свідчить про наявність серйозних проблем у розвитку страхового ринку.

З 2005 року тенденції розвитку страхового ринку дещо змінилися (Табл. 2.2)

Таблиця 2.2. Динаміка основних показників розвитку страхування в Україні у 2006-2008 Джерело: звіти про основні показники розвитку страхового ринку України за 2003-2008 рр [55]

Рік	Страхові платежі на душу населення, грн	Страхові виплати на душу населення, грн	Частка страхових виплат у страхових платежах, %	Частка страхових платежів, що передані у перестрахування,%	Частка надходжень від добровільного майнового страхування у страхових платежах, %
2006	286	58,6	20,5	42,1	70,6
2007	299	63,8	21,3	41,3	71,2
2008	312	69,5	22,2	45,6	73

Як видно з таблиці 2.2 скоротилися обсяги середньодушових надходжень страхових платежів, тоді як обсяги середньодушових страхових виплат зросли і частка страхових виплат у страхових платежах перевищила 20%. Також у цей період зменшилась частка страхових платежів, що передані в перестрахування, та частка надходжень від добровільного майнового страхування у страхових платежах.

Останніми роками страховий ринок за темпами розвитку випереджає інші сектори економіки. Це стало можливим завдяки розвитку як реального ринкового, так і фінансового страхування [26,С.4].

Загальна сума страхових премій за 2008 рік становила 9135 млн. грн. (Табл. 2.3) Порівняно з 2007 роком обсяги зазначеного показника зросли у 2,05 разу.

Таблиця 2.3. Динаміка надходжень страхових платежів за 2003-2008 роки, млн.грн Джерело: дані Комітету у справах нагляду страховою діяльністю, Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання [53]

Показники за роками, млн..грн	2003	2004	2005	2006	2007	2009
Страхові премії, в т.ч	789	1164	2137	3030	4442	9135
Добровільне майнове страхування	561	716	1480	2222	3411	7734
Добровільне страхування	68	153	238	276	351	459
Добровільне страхування відповідальності	70	180	202	242	344	451
Добровільне особисте страхування	60	88	154	199	256	368
Страхування життя	12	7	10	15	23	73

Як видно з таблиці 2.3, за темпами надходження страхових платежів варто виділити добровільне майнове страхування, яке щороку випереджає загальні показники.

За останні 2 роки за темпами зростання, активізувалося також страхування життя (зростання у 3,1 разу порівняно з минулим роком).

Загальна сума страхових виплат за 2008 рік становила 860 млн. грн. (Табл. 2.4) Порівняно з 2007 роком обсяги зазначеного показника зросли на 317 млн. грн.

Таблиця 2.4. Динаміка страхових виплат за період 2003-2008 років

Показники за роками, млн..грн	2003	2004	2005	2006	2007	2009
Страхові виплати, в т.ч	177	306	407	424	543	860
Добровільне майнове страхування	84	206	184	147	228	447
Добровільне страхування	1,7	8,8	25,5	42,3	59,2	124
Добровільне страхування відповідальності	18,1	25,2	28,9	45,7	54,8	56,2
Добровільне особисте страхування	39,6	111	111,6	115	146	182
Страхування життя	13,2	7,3	9,2	4,9	2,7	2,6

З таблиці 2.4 бачимо, що з 2003 року страхові виплати збільшились у 4,85 разу.

Це пов'язано насамперед зі страховими виплатами з добровільного майнового страхування, особливо за авіакаско. Значно зросли відповідні показники з обов'язкового страхування та добровільного особистого страхування іншого, ніж страхування життя.

Рисунок 2.2 Страхові платежі та страхові виплати за 2003-2008 роки [53]

Як видно з рисунку 2.2 випереджальним є розвиток темпів надходжень платежів над темпами виплат. Така тенденція є характерною для ринків країн, які розвиваються.

Кількість страхових компаній (СК) станом на 30.09.2008 становила 475 компаній, що у порівнянні із ІІІ кв. 2007 року на 7,5% більше. У порівнянні із початком року, кількість компаній за 9 місяців 2008 року зросла на 29, з них на 8 СК збільшилася кількість СК "life" - до 73 компаній, та на 21 - СК "non-life", що становило 402 компанії. (Табл. 2.5)

Таблиця 2.5. Кількість страхових компаній за 2006/ІІІ квартал 2008 Джерело: дані Комітету у справах нагляду страховою діяльністю [53]

Реєстрація страхових компаній	На кінець року	на кінець кварталу
	2006	2007	ІІІ кв.08	Зміни +/-
Кількість страхових компаній	411	446	475	33
в т.ч. СК "non-life"	356	381	402	24
в т.ч. CК "life"	55	65	73	9
Виключено з Держреєстру протягом періоду*	20	19	10	-7
в т.ч. СК "non-life"	18	18	10	-6
в т.ч. CК "life"	2	1	0	-1
Включено до Держреєстру протягом періоду*	33	54	39	-9
в т.ч. СК "non-life"	26	43	31	-7
в т.ч. CК "life"	5	7	11

Станом на 30.09.2008 кількість компаній з іноземними інвестиціями становила 80. За липень-вересень 2008 року до Держреєстру було включено одну нову страхову компанію, яка має у статутному фонді іноземний капітал.

Для порівняння за той же період (липень-вересень) 2007 року зареєстрована також 1 компанія із іноземними інвестиціями на загальну суму 7,14 млн.грн. [57]

З рис 2.3. бачимо, що найбільшу кількість компаній було включено до Держреєстру у 2007 році, далі ця тенденція спадає. Найбільше страхових компаній було виключено за 2006 рік, показник становив 20 страхових компаній, поступово ці показники зменшувалися і вже на кінець ІІІ кварталу 2008 року з Держреєстру було виключено лише 10 страхових компаній.(Рис.2.3)

Рисунок 2.3. Кількість страхових компаній за 2006/ІІІ квартал 2008 року[53]

Зростання основних показників діяльності страховиків за 3 квартал 2008 року вказує на продовження тенденцій щодо зростання ділової активності. (Табл. 2.6.)

Таблиця 2.6. Динаміка основних показників діяльності страховиків за 2006-2008 Джерело: звіти про основні показники розвитку страхового ринку за 2003-2008 роки.[55]

Показники	На кінець року	Темпи приросту	На кінець кварталу	Темпи приросту
	2006	2007	2006 /2007	3 квартал 2007	3 квартал 2008	3 квартал 2007/ 3 квартал 2008
Кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду, одиниць
Кількість договорів, крім договорів з обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі:	16931429	20179940	19,2%	14825037	16898449	14,0%
- зі страхувальниками - фізичними особами	13686682	16447339	20,2%	11998696	13730526	14,4%
- зі страхувальниками - юридичними особами	2999121	3310115	10,4%	2462216	3119721	26,7%
Кількість договорів з обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті	537647432	579587052	7,8%	428626630	496681291	15,9%
Страхова діяльність, млн.грн.
Валові страхові премії	13829,9	18008,2	30,2%	12341,2	17379,3	40,8%
Валові страхові виплати	2599,6	4213	62,1%	2850,2	5080,9	78,3%
Рівень валових виплат, %	18,8	23,4	24,5%	23,1%	29,2%	26,6%
Чисті* страхові премії	8769,4	12353,8	40,9%	8553,3	11840,3	38,4%
Чисті* страхові виплати	2326,2	3884	67,0%	2586,3	4720,3	82,5%
Рівень чистих виплат, %	26,5	31,4	18,5%	30,2%	39,9%	31,8%
* Чисті страхові премії та виплати, що були отримані - розраховані як валові страхові премії (або виплати) за мінусом коштів з внутрішнього перестрахування (для виключення подвійного рахунку)
Страхові резерви, млн..грн.
Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі:	6014,1	8423,3	40,1%	7077,20	9899,2	39,9%
- резерви зі страхування життя	608,3	991,3	63,0%	852,9	1275,7	49,6%
- технічних резервів	5405,8	7432,0	37,5%	6224,2	8623,5	38,5%
Активи страховиків та статутний капітал, млн.грн.
Загальні активи страховиків	23995	32213	34,2%	29650,0	37306,8	25,8%
Активи, визначені ст. 31 Закону України „Про страхування”	17488,2	19330,3	10,5%	17533,4	22169,7	26,4%
Обсяг сплачених статутних фондів	8391,2	10633,6	26,7%	10133,3	12698,8	25,3%

З таблиці 2.6 видно, що темпи приросту основних показників діяльності за 3 кв.2008р. (за січень-вересень 2008 року) у порівнянні до аналогічного періоду 2007 року, свідчать про наступне:

* Кількість укладених договорів (крім н/в) наведено кількість договорів за виключенням договорів з обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, кількість яких зросла на 15,9% - становила 496 681 291 одиниць становила 16 898 449 одиниць та зросла на 14%, при цьому договори укладені з фізичними особами зросли на 14,4%, договори з юридичними особами - на 26,7%;

З рис.2.4 бачимо, що страхові виплати/відшкодування продовжили зростати більш прискорено, ніж страхові премії:

- валові страхові виплати/відшкодування зросли на 78,3%;

- валові страхові премії - на 40,8%;

аналогічно і в чистих преміях та виплатах:

- чисті страхові виплати зросли на 82,5%;

- чисті страхові премії - на 38,4%.

Рисунок 2.4. Валові страхові премії та страхові виплати [55]

* Страхові резерви зросли на 39,9%, при цьому технічні резерви - на 38,5%, а резерви зі страхування життя - на 49,6%.

* Загальні активи зросли на 25,8%, з них активи, дозволені для покриття страхових резервів - на 26,4%. [53]

За липень-вересень 2008 року основні показники мали такі темпи зростання(Табл 2.7):

Таблиця 2.7. Показники страхової діяльності за 2008 р. Джерело: звіти про основні показники розвитку страхового ринку за 2006-2008 роки.[55]

Показники (абсолютні - в млн.грн.)	За 6 міс.08р	За 9 міс.08р	Зростання (9м.08р.до 6м.08р)
			+/-	приріст у %
Валові страхові премії	11 280,0	17 379,3	6 099,3	54,1%
Валові страхові виплати	3 375,7	5 080,9	1 705,2	50,5%
Рівень валових виплат, %	29,9%	29,2%	-0,7 в.п.	х
Чисті* страхові премії	7 601,9	11 840,3	4 238,4	55,8%
Чисті* страхові виплати	3 223,5	4 720,3	1 496,8	46,4%
Рівень чистих виплат, %	42,4%	39,9%	-2,5 в.п.	х
Сплачено на перестрахування, у тому числі:	4 229,4	6 254,1	2 024,7	47,9%
- перестраховикам-резидентам	3 677,6	5 538,9	1 861,3	50,6%
- перестраховикам-нерезидентам	551,8	715,2	163,4	29,6%
Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі:	9 127,2	9 899,2	772,0	8,5%
- резерви зі страхування життя	1 166,5	1 275,7	109,2	9,4%
- технічних резервів	7 960,7	8 623,5	662,8	8,3%
Загальні активи страховиків	35 561,7	37 306,8	1 745,1	4,9%
Активи, визначені ст. 31 Закону України „Про страхування”	20 852,2	22 169,7	1 317,5	6,3%
Сплачені статутні фонди	11 970,5	12 698,8	728,3	6,1%

Як видно з таблиці 2.7 загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 9 місяців 2008 року становила 17 379,3 млн. грн., з них:

5 538,9 млн.грн. (31,8%) становило внутрішнє перестрахування;

227,6 млн.грн. (1,3%) - премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників),

решту - 11 612,8 млн.грн. (66,8%) становили премії від страхувальників.

Від страхувальників-фізичних осіб надійшло 5 726,7 млн.грн. (32,95% від валових премій та 49,3% від премій отриманих від страхувальників). Більше половини всіх премій від громадян (54,2%) становили премії від страхування наземного транспорту (3 102,5 млн.грн.), від страхування обов`язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) надійшло 643,1 млн.грн. (11,22% відповідно), а також сукупно за видами добровільного особистого страхування - 610,5 млн.грн. (10,7% відповідно).

Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) становила 11 840,3 млн.грн., що становить 68,1% від валових страхових премій.

Співвідношення страхових премій до ВВП: валові премії становили 2,4% від ВВП, чисті страхові премії досягли 1,7% у ВВП. [52]

Рисунок 2.5. Валові страхові премії та валові страхові виплати за 2008 рік [55]

З рисунку 2.5 видно, що за 2008 рік всього за декілька місяців рівень страхових виплат збільшився майже на дві тисячі, а рівень страхових премій зріс більш як на п'ять тисяч.

Особливістю сучасного страхового ринку в Україні є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЄС; проведена структуризація страхового ринку, відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринком. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування громадської відповідальності автовласників у системі "Зелена картка", в яку входять 42 країни, відбувається входження України до Всесвітньої організації торгівлі - Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), бо страхові послуги за страхування торговельних товаропотоків посідають перше місце серед усіх видів фінансових послуг.

Страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.Страховий ринок України розвивається досить високими, у порівнянні з іншими галузями народного господарства темпами, а також у порівнянні з більшістю країн СНД [48,С.202].

Безумовно, фінансова криза завдала серйозного удару класичному страховому ринку. Вже впродовж 2009 року щоквартальний приріст страхових платежів неухильно зменшувався, а в січні 2009 року скорочення обсягу ринку сягнуло загрозливих розмірів. За оперативними даними, при невпинному зростанні розмірів страхових відшкодувань скорочення складає близько 30%. Рівень збитковості багатьох страховиків, особливо тих, що мали значну частку банківського страхування у своєму портфелі, вже перетнув критичну межу 100%. Адже найбільші темпи падіння мають місце щодо банківського страхування.