Поглиблений аналіз фінансового стану комерційного банку

Вступ

Однією із складових економічної системи є банківська система. Для ринкової економіки характерний дворівневий принцип побудови банківської системи. На першому етапі (вищому рівні) ієрархії перебуває Центральний банк, який здійснює нагляд та контроль за діяльністю комерційних банків і займається їх розрахунково-кредитним обслуговуванням. Комерційні банки - це другий рівень ієрархії дворівневої банківської системи. Вони займаються обслуговуванням підприємств, установ, організацій та населення.

Банк - це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб'єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги.

Банки виступають основними інститутами кредитно-грошової системи. Саме вони організують обіг значної частини кредитних грошей, що займають домінуюче положення в загальному обсязі грошової маси. Більш того, банки мають у своєму розпорядженні можливість створювати такі гроші і тим самим збільшувати їхню пропозицію.

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обігу історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сучасна банківська система - це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична роль визначається тим, що вона керує в державі системою платежів і розрахунків; більшу частину своїх комерційних справ здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; поряд з іншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обігу, емісію, загальну масу, включаючи кількість готівки, що перебуває в обігу.

Стабілізація ж збільшення грошової маси - це застава зниження темпів інфляції, забезпечення сталості рівня цін, при досягненні якого ринкові відносини впливають на економіку народного господарства найефективнішим образом.

Сьогодні банки України змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях, приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому більшість таких випадків пов'язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів по бізнесу.

Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [6, с.48].

Важливість даної теми полягає, на мій погляд, у вивченні банківської системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність. На сьогоднішній день надійність і фінансова стійкість - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.

Розділ Й.

Теоретичні основи аналізу фінансового стану комерційного банку

1.1 Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України через систему САМЕLS

В Україні перехід від адміністративно-командної системи управління до ринкової економіки супроводжується динамічними процесами розвитку та реформування банківської системи. Ці процеси тривають і сьогодні та охоплюють всю банківську систему, що представлена Національним банком України, його територіальними управліннями (перший рівень) та іншими банками (другий рівень). З огляду на взаємопов'язаність діяльності банків обох рівнів і їх значний вплив на економічні процеси, серед головних з подальшого розвитку банківської системи завдань - максимально гармонізувати та підвищити ефективність цієї взаємодії. Банки обох рівнів повинні утворювати добре взаємоузгоджену, економічно надійну й керовану структуру. В умовах національної економіки виконання цих завдань значною мірою покладається на державне регулювання і нагляд за діяльністю комерційних банків, що здійснюється Національним банком України відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Закону України «Про Національний банк України». Ці закони покладають на Національний банк України функцію забезпечення фінансової стабільності банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Нині Національний банк України в особі органів банківського нагляду виконує цю функцію шляхом вступного, попереднього і поточного контролю [7, с.75].

З метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки та банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України здійснюється інспектування шляхом проведення комплексних планових або позапланових перевірок банків та банківських установ [1]. Організація, планування і проведення комплексного інспектування банків та інших осіб, на які поширюється наглядова діяльність Національного банку України, здійснюється відповідно до Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від17.07.2001 р. №276 [4].

Кожне інспектування банків та банківських установ передбачає виконання процедур, на основі яких визначається комплексна оцінка банківської діяльності за рейтинговою системою CAMELS. При цьому інспекційні перевірки банків та банківських установ спрямовані на оцінювання основних напрямків їхньої діяльності, а саме:

- Достатності капіталу та його адекватності ризикам за банківськими операціями та основними напрямками діяльності;

- Якості активів та достатності сформованих резервів під активні операції та тенденції їх змін;

- Організаційних заходів менеджменту банку щодо ризиків, пов'язаних з діяльністю банку, достатності процедур внутрішнього контролю та обізнаності спостережної (наглядної) ради щодо стану справ у банку та шляхи її взаємодії з керівництвом банку;

- Якості надходжень та їх структури, достатності надходжень для покриття витрат, нарощення капіталу, формування резервів та виплати дивідендів;

- Компетентності управлінського персоналу в питаннях визначення ліквідності, ефективності стратегії управління фінансовими потоками і політики забезпечення ліквідності та контролю, моніторингу ліквідної позиції банку відповідно до рейтингової системи і системи оцінки ризиків;

- Чутливості надходження коштів та капіталу банківської установи за несприятливих змін у відсоткових ставках за залученими та розміщеними коштами, курсах іноземних валют, цін на товари та/або цін на акції.

Крім цього, інспектування передбачає перевірку достовірності поданої банківською установою звітності та відповідності діяльності банку чинному законодавству, нормативно-правовим актам Національного банку України, умовам наданої ліцензії на виконання банківських операцій [7, с.76].

Наглядовою діяльністю Національного банку України охоплюються всі банки, їх підрозділи, афілійовані та споріднені особи банків на території України та за її кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ щодо здійснення банківської діяльності. Інспекційним перевіркам також підлягають банківські установи, які здійснюють окремі види банківської діяльності на підставі банківської ліцензії [2]. Інспектування здійснюється з метою оцінити ризики, характерні для діяльності банків та визначити загальний стан банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють всі сторони його діяльності.

Слід зазначити, що саме з метою утвердження єдиних критеріїв оцінювання діяльності банків НБУ ухвалив рішення про використання рейтингової системи САМЕLS, яка позитивно зарекомендувала себе в США та країнах Східної Європи.

Рейтингова система САМЕLS має досить тривалу історію становлення. Нині банківські фахівці багатьох країн працюють над її вдосконаленням. Останнім часом ця рейтингова система отримала шосту складову «S» (чутливість до ринкового ризику). Зараз САМЕLS - найбільш відома у світі рейтингова система оцінки банківської діяльності. Методичні підходи цієї системи використовуються НБУ для визначення рейтингів вітчизняних банків з 2001 р. САМЕLS як рейтингова система оцінки фінансового стану і стабільності банку передбачає визначення за результатами комплексного інспектування його рейтингу в цифровому значенні і включає визначення рейтингових оцінок за чітко визначеними критеріями (достатності капіталу, якості активів, менеджменту, надходжень банку, ліквідності та чутливості до ринкового ризику), а також комплексну (загальну) рейтингову оцінку.

Початкова версія рейтингової системи (САЕL) була розроблена в середині 80-х років ХХ ст. для дистанційної оцінки діяльності банків. Вона не включала компоненту «М» (менеджмент), який неможливо було оцінити дистанційним шляхом та компоненту «S» (чутливість до ринкового ризику), який став актуальним для діяльності банків порівняно недавно, приблизно років вісім тому. До цього часу останній компонент окремо не виділявся, а інші показники аналізувалися за допомогою 19 коефіцієнтів. Можна стверджувати, що отримані результати за початковою версією рейтингової системи були менш точними, ніж за нинішньою. Однак процес оцінювання здійснювався швидше, частіше та з меншими затратами.

Рейтингова система САМЕLS, що використовується сьогодні, розроблена з урахуванням Основних принципів ефективного банківського нагляду, прийнятих Базельським комітетом і схвалених міжнародною фінансовою спільнотою на щорічних зборах Міжнародного валютного фонду та Світового банку.

В економічній літературі банківський рейтинг визначається як узагальнююча оцінка діяльності банку, на підставі якої можна встановити його позиції у банківській системі. Аналіз рейтингів банків є визначальним під час прийняття рішень про обрання банківської установи для фінансування важливих проектів [17, с.286].

1.2 Характеристика компонентів рейтингової системи САМЕLS

В основу рейтингової системи САМЕLS покладена оцінка ризиків діяльності банків за шістьма основними компонентами: достатність капіталу (С), якість активів (А), менеджмент (М), надходження (Е), ліквідність (L) та чутливість до ринкового ризику (S). Вона передбачає визначення цифрової рейтингової оцінки за кожним компонентом за п'ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою, а оцінка «5» - найнижчою [3, с.64 - 69].

Комплексна рейтингова оцінка здійснюється на підставі рейтингових оцінок за вищесказаними компонентами теж за п'ятибальною шкалою. Цілком зрозуміло, що при визначенні рейтингів є елемент суб'єктивності. Щоб нівелювати цей вплив, дуже важливо, щоб усі етапи оцінювання були максимально методично обґрунтованими, спиралися на об'єктивні показники та ретельний аналіз. Визначення комплексної рейтингової оцінки має проводитись з урахуванням максимальної кількості чинників, що характеризують фінансовий стан банку.

Під час інспектування достатності капіталу та визначення рейтингової оцінки банків у більшості випадків на основі наданої звітності можна без проблем оцінити реальний рівень капіталу банку і це дуже важливо, оскільки цей показник характеризує фінансову стійкість як окремого банку так і банківської системи загалом. Від рівня сформованості капіталу банку значною мірою залежить масштабність здійснюваних банками операцій та надання банківських послуг.

Уже зараз саме сформованість капіталу банків, що працюють в Україні, визначає їх місце і роль в економічних перетвореннях, а в подальшому все більше впливатиме на економічний розвиток країни. Окрім цього достатність капіталу найбільшою мірою характеризує здатність банків гарантувати необхідний захист коштів вкладників. Слід зазначити, що впродовж 2007 р. вітчизняні банки досить активно нарощували капітал, особливо банки 1 групи. Капітал банків 1 групи збільшився за 2007 р. з 20,6 млрд. грн. до 39,8 млрд. грн., або в 1,9 рази. Це свідчить, що спроможність цих банків щодо здійснення банківських операцій, надання банківських послуг та впливу на соціально-економічні процеси і подальші економічні перетворення зросла практично в два рази [16, с.52 - 55].

Аналіз якості активів банку (А) та проведення рейтингової оцінки. Ці компоненти супроводжуються вивченням досить широкого кола питань. Перш за все такий аналіз здійснюється за тими напрямками банківської діяльності, для яких характерний кредитний ризик. Окрім цього, ретельно аналізують кредитний портфель банку, фінансові інвестиції та дебіторську заборгованість. Під час здійснення інспекційної перевірки обов'язково розглядають індивідуальний та портфельний кредитний ризик. Як показує наш досвід, зараз індивідуальний кредитний ризик несе майже кожен контрагент банку (позичальник, боржник та емітент цінних паперів). Портфельний кредитний ризик проявляється, як правило, у зниженні якості банку за банківськими операціями, для яких характерний кредитний ризик (кредитний портфель, фінансово-інвестиційний портфель та портфель дебіторської заборгованості). Усі активи, включаючи позабалансові статті, доцільно класифікувати за групами ризику на стандартні; ті, що під контролем; субстандартні; сумнівні та безнадійні. При визначенні їх сумарного значення необхідно враховувати відповідні коефіцієнти ризику. Окрім цього, дуже важливою є оцінка негативно класифікованих активів, до яких належать: кредитні операції, класифіковані за ступенем ризику як «сумнівні», «безнадійні», дебіторська заборгованість, яка належить до 3 та 4 груп ризику; цінні папери, що обліковуються в торговому портфелі та за якими сума накопиченої уцінки перевищує 50% від вартості їх придбання (тобто балансової вартості цінних паперів без включення накопиченої уцінки чи дооцінки); цінні папери, що обліковуються у портфелях на продаж та до погашення, значення показника ризику яких становить «0,5» та більше; прострочені понад 31 день та сумнівні до отримання нараховані доходи.

За 2007 р. активи (з нарахованими доходами, зменшеними на суму резервів) вітчизняних банків 1 групи зросли на 197,1 млрд. грн., або в 2 рази, і за станом на 1 січня 2008 р. становили 388,2 млрд. грн. Збільшення активів відбулося за рахунок зростання:

- Кредитів, наданих клієнтам, - на 141,5 млрд. грн., або в 2 рази;

- Коштів, розміщених в інших банках, - на 27,1 млрд. грн., або в 2,8 раз;

- Основних засобів та нематеріальних активів, - на 6,1 млрд. грн., або в 1,6 раз.

Слід зазначити, що сьогодні аналіз активів банку відносять до найбільш тривалої, трудомісткої та відповідальної складової перевірки.

Аналіз якості активів дає можливість визначити реальну вартість активів та очікуваний ефект від проведених операцій. Під час проведення аналізу якості активів використовуються кількісні та якісні показники. Як показує статистика, низька якість активів характеризує нестійкі й погано керовані банківські установи, хоч це і не завжди є основною причиною їх фінансової слабкості [17, с.36].

Оцінювання компоненту менеджменту банку (М) починають з вивчення ефективності роботи банківської установи. Як правило, банківські установи з належним рівнем менеджменту мають значні обсяги регулятивного капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і високий рівень ліквідності. Оцінка якості менеджменту перебуває у прямій кореляційній залежності з компонентами достатності капіталу та якості активів. Для одержання достовірної рейтингової оцінки слід оцінювати виключно поточний стан управління, абстрагуючись и не пов'язуючи таку оцінку з компонентами достатності капіталу та якості активів. У цьому випадку рейтингова оцінка якості менеджменту вказуватиме на успішну діяльність банку у найближчій перспективі, що супроводжуватиметься покращенням фінансового стану банку. Відповідні методичні підходи необхідно відобразити в нормативно-правовій базі.

Аналізуючи компонент надходжень (Е), насамперед здійснюють оцінку:

- Якості надходжень і їх структури, достатності надходжень для покриття витрат, нарощення капіталу, формування резервів та виплати дивідендів;

- Обсягів і динаміки різних складових доходів та витрат, прибутковості активів;

- Якості фінансового планування та контролю за його виконанням;

- Чинників, що можуть негативно вплинути на результат діяльності банківської установи ( судові позови, штрафи тощо);

- Впливу на рівень доходності витрат майбутніх періодів, нарахованих доходів та інших факторів;

- Дієздатності системи внутрішнього контролю за формуванням доходів і витрат.

Як показує аналіз структури доходів і витрат вітчизняних банків 1 групи, їх загальні доходи за 2007 р. зросли на 19,6 млрд. грн. і за станом на 1 січня 2008 р. становили 44,2 млрд. грн. Збільшення обсягу доходів відбулося в основному за рахунок зростання процентних і комісійних доходів відповідно на 16,0 і 2,9 млрд. грн. Зростання прибутковості банків 1 групи сприяло підвищенню довіри до них з боку населення, що підтверджується зростанням процентних доходів та процентних витрат.

Загалом надходження коштів та рентабельність діяльності слід вважати основними показниками фінансового стану, що характеризують ефективність роботи банків. Рентабельність вітчизняних банків, що є похідною від доходів, прямо залежить від наявного капіталу та якості активів. У разі погіршення якості активів, особливо при зростання їх проблемної частини, збільшуються резервні відрахування і, як результат, зменшується прибутковість [7, с.79 - 81].

Перевірка ліквідності (L) здійснюється з метою оцінювання стану ліквідності та ефективності управління активами та пасивами банку і передбачає проведення аналізу структури активів з погляду їх ліквідності, структури зобов'язань та їх строковості, оцінювання якості управління поточною та строковою ліквідністю, аналізу ризику ліквідності та рівня процентної ставки, оцінювання методичної бази в частині управління ліквідністю та процентним ризиком. Як правило, в банках, які підтримують ліквідні активи на високому рівні, обсяг надходжень є незначним. У випадку підтримання ліквідних активів на мінімальному рівні забезпечується дещо більша прибутковість банківських операцій за одночасного зростання рівня ризику їх проведення. У вітчизняній практиці важливими складовими інспектування є оцінка високоліквідних активів та структури активів і пасивів за строками погашення. Упродовж 2007 р. високоліквідні активи вітчизняних банків 1 групи зросли на 16,7 млрд. грн. та за станом на 1 січня 2008 р. становили 41,3 млрд. грн. [10, с. 65].

Остання складова рейтингової системи САМЕLS - чутливість до ринкових ризиків (S) - аналізується за такими напрямками:

- Оцінка чутливості надходжень та капіталу банку до несприятливих змін у відсоткових ставках, курсах іноземних валют, коливань цін на цінні папери;

- Оцінка наявності внутрішніх лімітів ризику, їх обґрунтованості та дотримання;

- Оцінка ефективності системи управління ризиками загалом.

Упродовж останніх років вітчизняні банки все частіше наражаються на ринковий ризик, зокрема ризик зміни відсоткової ставки, вартості цінних паперів та валютний ризик. З огляду на це, дуже важливо встановити, наскільки управлінський персонал банку готовий належним чином оцінювати вплив ринкового ризику на поточний та майбутній стани банківської установи.

На заключному етапі за результатами комплексних перевірок, на основі оцінки окремих компонентів, виводиться комплексна рейтингова оцінка банку за п'ятибальною шкалою.

Чинна рейтингова система дає можливість НБУ, використовуючи результати перевірок, оцінювати роботу як окремих банків, так і загальний стан і стабільність банківської системи, отримувати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та потреби в матеріальних і людських ресурсах для здійснення належного контролю за роботою банківської системи [15, с.52].

Розділ ЙЙ.

Фінансовий аналіз діяльності банку

2.1 Банківська система України й місце в ній ПриватБанку

Банківська система - законодавчо встановлена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, котрі займаються банківською діяльністю. Зародження банківської системи України відбулося в 1991 році. Ця система є дворівневою:

- 1 рівень - НБУ;

- 2 рівень - комерційні банки.

Банківська діяльність - залучення коштів фізичних й юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик і ведення банківських рахунків фізичних й юридичних осіб (Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 вересня 2001 року №2740-???, ст.2).

Банк має право здійснювати операції й угоди відповідно до законодавства України.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції:

- Прийом внесків (депозитів) юридичних і фізичних осіб;

- Відкриття й обслуговування поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

- Розміщення притягнутих коштів від свого імені, на власних умовах і на свій ризик;

- Інші операції й угоди;

- Операції з валютними цінностями;

- Емісію власних цінних паперів;

- Здійснення операцій на ринку цінних паперів;

- Надання гарантій, поручительств й інших зобов'язань;

- Факторинг;

- Лізинг;

- Надання консультаційних, інформаційних та інших послуг;

- Інші операції та угоди.

Банківські послуги, що надаються ПриватБанком:

1. Основні послуги для корпоративних клієнтів:

- Розрахунково-касове обслуговування

- Банківські гарантії

- Депозити

- Валюто обмінні операції

- Вексельні операції

- Акредитивне обслуговування в національній валюті

2. Основні послуги для фізичних осіб:

- Розрахункові операції

- Внескові операції

- Кредитування

- Пластикові картки

- Банківські метали

3. Основні послуги Інвестиційного бізнесу:

- Реєстраційна діяльність

- Торгові операції з цінними паперами

- Інвестиційна діяльність

2.2 Аналіз активних операцій

Активні операції банків - це фінансові операції по розміщенню коштів з метою отримання доходів.

Актив - той чи інший об'єкт, котрий контролюється банком й відповідає хоча б одній з вище названих вимог:

- дає доход;

- може бути обміненим на інший об'єкт, що дає доход.

Всі активні операції являються рискованими, але вони забезпечують банк значною часткою доходів.

Мета дослідження активних операцій складається у тому, щоб визначити за допомогою аналізу по вертикалі динамічні зміни у структурі активів. На основі оцінки по горизонталі аналізують зміни в динаміці, порівнюючи данні за різні періоди. Оцінка якості активів - важливий показник для визначення ступеня надійності банка і ефективності його діяльності. Проаналізував активні операції, групують статті по окремим ознакам.

Аналіз структури активів на ліквідність.

Усі активи банка можна розділити на п'ять груп:

1. Високоліквідні активи - це кошти в касі, у НБУ та інших банках, а також активи, що можна швидко конвертувати у готівку або безготівкові кошти. Вони не дають банку доход, але необхідні для розрахунків по зобов'язанням. До них належать:

- Готівка та банківські метали;

- Кошти до запитання в НБУ;

- Кошти до запитання в інших банках;

- Строкові депозити в НБУ.

2. Ліквідні активи - це активи, що приносять банку доход, а саме:

- Усі надані кредити;

- Депозити в інших банках;

- Цінні папери;

- Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

3. Низько ліквідні активи - пролонгована та дебіторська заборгованість по кредитам.

4. Неліквідні активи - прострочена та сумнівна заборгованість по кредитам.

5. Недоходні активи - основні кошти і нематеріальні активи, капіталовкладення, товарно-матеріальні цінності.

Для проведення аналізу активів на ліквідність треба керуватися наступним:

- Високоліквідні активи повинні складати у сукупних активах - 15%.

- Тільки ліквідні активи приносять банку доход. Їх оптимальна частка у структурі активних операцій - 61-70%;

- Збільшення низько ліквідних операцій та неліквідних активів - явище негативне, тому що призводить до зниження доходів банку.

Таблиця 2.1.

Аналіз структури активних операцій

	Активи	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007	Відхилення
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Високоліквідні	Кошти в НБУ та готівкові кошти банку	3 216 435		3 934 124		717 689
	Цінні папери, що рефінансуються НБУ	15 702		1 175 743		1 160 041
		3 232 137	5,2	5 109 867	9,14	1 877 730	3,94
Ліквідні	Кошти в iнших банках	5 349 338		5 321 475		-27 863
	Цiннi папери в торговому портфелi банку	964 327		965 463		1 136
	Цiннi папери в портфелi банку на продаж	0		4		4
	Кредити	47 404 945		37 953 207		-9 451 738
	Цiннi папери, що утримуються до погашення	45 450		45 450		0
	Iнвестицiї в асоцiйованi й дочiрнi компанiї	582 832		552 765		-30 067
	Довгостроковi активи, призначенi для продажу	32 070		0		-32 070
	Нараховані доходи до отримання	442 228		382 398		-59 830
		54 821 190	88,28	45 220 762	80,86	-9 600 428	-7,42
Неліквідні	Прострочені нараховані доходи	400 641		327 246		-73 395
	Сумнівні нароховані доходи	151 059		130 389		-20 670
	Вiдстрочений податковий актив	147 229		15 358		-131 871
		698 929	1,12	472 993	0,85	-225 936	-0,27
Недоходні	Основнi засоби	1 435 123		1 529 740		94 617
	Нематерiальнi активи	1 435 123		1 529 740		94 617
	Iншi активи	475 870		2 063 578		1 587 708
		3 346 116	5,38	5 123 058	9,16	1 776 942	3,78

Аналіз структури активів за ступенем ризику

Активні операції банку являються ризикованими. За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частки вартості їх розділяють на п'ять груп:

1 група (відсоток ризику - 0) - це готівка; кошти в НБУ; цінні боргові папери, що рефінансуються НБУ в портфелі банку на продаж та інвестиції; цінні боргові папери центральних органів державного управління в портфелі банку на продаж та інвестиції.

2 група (відсоток ризику - 10) - короткострокові та довгострокові кредити, що надаються центральним органам державного управління.

3 група (відсоток ризику - 20) - короткострокові та довгострокові кредити, що надаються місцевим органам державного управління; цінні боргові папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на продаж та інвестиції.

4 група (процент ризику - 50) - кошти до запитання в інших банках; строкові депозити в інших банках; нараховані доходи по цінним борговим паперам у портфелі банку на продаж та інвестиції; куплені, але не отримані валюта та банківські метали; активи до запитання.

5 група (відсоток ризику - 100) - усі інші активні рахунки.

Таблиця 2.2.

Групування активів балансу за ступенем ризику

Групи активів	Сума, тис. грн.	Коефіцієнт ризику, %	Активи зважені на ризик
	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007		На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007
1 група	3232137	5109867	0	0	0
4 група	8462739	7952822	50	4231369,5	3976411
5 група	46898174	41402855	100	46898174	41402855
Разом				51129543,5	45379266

Аналіз інвестиційної діяльності

Завдання аналізу - встановити найперспективніші вкладення банку в цінні папери та поліпшити якість інвестицій. Цінні папери - це грошові документи, що свідчать про право володіння або відношення позички та визначають взаємовідносини між емітентом цінних паперів та їх власником.

Інвестиційні вкладення до 20% голосів вважають портфельним, від 20% до 50% - капітальними вкладеннями в асоційовані компанії, від 50% до 100% голосів - капітальні вкладення в дочірні компанії.

Інвестиційний портфель комерційного банку містить:

- Цінні папери в портфелі банку на продаж - для операцій з цінними паперами, придбаними з метою отримання прибутку від їх подальшого продажу на строк погашення;

- Цінні папери у портфелі банку на інвестиції - для операцій з цінними паперами, придбаними на строк до дати погашення або з метою інвестиції на строк більше року. Різниця між цінними паперами на продаж та цінними паперами на інвестиції складається у намірах керівництва банку з приводу їх придбання;

- Цінні папери, що рефінансуються у НБУ;

- Цінні папери, що придбані або зберігаються за дорученням клієнтів;

- Вкладення в асоційовані компанії;

- Вкладення в дочірні компанії.

Вкладення в асоційовані та дочірні компанії підприємства належать до довгострокових вкладень банку.

Таблиця 2.3.

Структура інвестиційного портфелю банку

Інвестиційний портфель банку	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007
	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %
Цінні папери в торговому портфелі банку	964327	59,85	965463	35,21
Цінні папери в портфелі банку на продаж	2883	0,18	2887	0,11
Цінні папери, що утримаються до погашення	45452	2,82	45452	1,66
Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії	582832	36,17	552765	20,16
Цінні папери, що рефінансуються НБУ	15702	0,97	1175743	42,87
Разом	1611196	100	2742310	100

Питома вага інвестиційного портфелю в сукупних активах = Всього вкладень/ Сукупні активи х 100%

На 31.03.2008 = 1611196/ 60667073 х 100% = 2,65 %;

На 31.12.2007 = 2742310/ 56211406 х 100% = 4,8%.

2.3 Аналіз пасивних операцій

Аналіз капіталу банку

Капітал банку - це остаточний інтерес банку в активах за мінусом зобов'язань. Капітал виконує декілька важливих функцій:

- По-перше, захищає від банкрутства (це гроші на «чорний день»), компенсує поточні витрати;

- По-друге, він є джерелом коштів, необхідних для створення, організації та функціонування банку до моменту залучення необхідної кількості депозитів;

- По-третє, допомагає підтримувати довіру клієнтів та переконувати кредиторів у фінансовій могутності банку. Капітал повинен бути достатнім для того, щоб позичальники мали впевненість у тому, що банк у стані задовольнити їх потреби у кредитах;

- З капіталу банк черпає кошти на організаційне зростання, надання нових послуг, виконання нових програм, покупку обладнання.

У балансі банку відображається брутто-капітал. Але для аналізу реального капіталу та для розрахунку економічних нормативів треба визначити чистий капітал, або нетто-капітал.

Капітал банку підрозділяється на наступні складові:

Основний капітал (ОК), до нього належать:

- Оплачений зареєстрований статутний фонд;

- Емісійні різниці;

- Резервні фонди;

- Прибутки минулих років;

- Прибутки минулих років, що чекають збільшення.

Основний капітал корегується на (мінус):

- Власні цінні папери у портфелі банку на продаж;

- Сума нематеріальних активів;

- Капіталовкладення в матеріальні активи.

Додатковий капітал (ДК):

- Загальні резерви;

- Результати переоцінки основних коштів;

- Результати поточного року.

Утримання із загальної суми (У):

- Акції та боргові цінні папери у портфелі банку на продаж та інвестиції (крім державних боргових зобов'язань);

- Вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії.

Сума невідкорегованного капіталу обчислюється за формулою:

К? = ОК + ДК - У

Основні кошти (ОС):

- Операційні основні кошти;

- Капітальні вкладення в операційні основні кошти;

- Не операційні основні кошти;

- Капітальні вкладення в не операційні основні кошти.

ЧИСТИЙ КАПІТАЛ БАНКУ вираховується за формулою:

К = К? - (ОС - К),

де (ОС - К) розмір перевищення ОС над К1. Якщо ОС перевищує К?, то у розрахунок беруть різницю ОС - К, в іншому випадку до розрахунку беруть 0.

Таблиця 2.4.

Аналіз структури капіталу

Показники	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007
	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %
Статутний капітал	4228250	58,25	2713250	50,35
Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку	333665	4,60	333665	6,19
Резерви переоцінки основних засобів	289072	3,98	289072	5,36
Прибуток/збиток минулих років	2052920	28,28	518758	9,63
Прибуток/збиток поточного року	354682	4,89	1534162	28,47
Усього власного капіталу	7258589	100	5388907	100

ОК (на 31.03.2008) = 4228250 + 333665 + 2052920 = 6614835;

ДК (на 31.03.2008) = 289072 + 354682 = 643754;

У (на 31.03.2008) = 2883 + 582832 = 585715;

К (на 31.03.2008) = 6614835 + 643754 - 585715 = 6672874.

ОК (на 31.12.2007) = 2713250 + 333665 + 518758 = 3565673;

ДК (на 31.12.2007) = 289072 + 1534162 = 1823234;

У (на 31.12.2007) = 2887 + 552765 = 555652;

К (на 31.12.2007) = 3565673 + 1823234 - 555652 = 4833255.

К1 - рівень капіталу в структурі загальних пасивів.

Рекомендоване значення цього показника - у межах 0,15 - 0,20.

К1 =

К1 (на 31.03.2008) = 7258589/ 60667073 = 0,12;

К1 (на 31.12.2007) = 5388907/ 56211406 = 0,1.

К2 - співвідношення чистого капіталу та загальних активів.

Значення цього показника повинно бути не менше 0,04.

К2 =

К2 (на 31.03.2008) = 6672874/ 60667073 = 0,11;

К2 (на 31.12.2007) = 4833255/ 56211406 = 0,08.

К3 - співвідношення капіталу та загальних активів, зважених на ризик.

Значення цього показника має бути не менш 0,08. Цей коефіцієнт дає можливість визначити границю захисту кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, що банк може понести у процесі діяльності.

К3 =

К3 (на 31.03.2008) = 6672874/ 51129543,5 = 0,13;

К3 (на 31.12.2007) = 4833255/ 45379266 = 0,1.

К4 - коефіцієнт достатності капіталу.

Показує максимальну суму збитків, при яких капіталу, що залишився, достатньо для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Вважається, що капітал банку повинен на 25 - 30% покривати його зобов'язання.

К4 =

К4 (на 31.03.2008) = 6672874/ 53408484 = 0,12;

К4 (на 31.12.2007) = 4833255/ 50822499 = 0,09.

Аналіз зобов'язань банку

Зобов'язання - це кредиторська заборгованість банку, що з'явилася в результаті попередніх операцій і що повинна бути погашена в установлений строк (залучені та позичені кошти).

До зобов'язань банку належать:

- Залишки на коррахунках банків;

- Залишки на поточних рахунках клієнтів;

- Депозити - строкові та до запитання;

- Міжбанківські кредити, в т.ч. отриманні НБУ;

- Кредиторська заборгованість.

Проаналізував зобов'язання банку, необхідно дати їм кількісну та якісну оцінку. Перш за все треба пам'ятати, що більшість зобов'язань являються платними, у наслідок чого збитки банку збільшуються. Але серед обов'язків є і дешеві ресурси:

- Залишки на рахунках клієнтів;

- Депозити до запитання;

- Кредиторська заборгованість.

До дорогих ресурсів належать:

- Строкові депозити;

- Міжбанківські кредити та депозити.

Збільшення зобов'язань банку оцінюється позитивно, тому що це свідчить про збільшення суми кредитних ресурсів. Чим більше питома вага строкових депозитів, тим більше стабільна частка ресурсів комерційного банку. Це позитивно відображається на його ліквідності та зменшує залежність від міжбанківських кредитів.

Таблиця 2.5.

Аналіз структури зобов'язань банку

Зобов'язання банку	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007
	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %
Кошти банків	6994671	13,10	6137611	12,08
Кошти юридичних осіб	15669602	29,34	14318565	28,17
Кошти фізичних осіб	26107022	48,88	23775027	46,78
Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	3036	0,01	3439	0,01
Боргові цінні папери, емітовані банком	2680607	5,02	2928761	5,76
Нараховані витрати, що мають бути сплачені	882706	1,65	853526	1,68
Відстрочені податкові зобовязання	627	0,00	35788	0,07
Інші зобовязання	1070213	2,00	2769782	5,45
Усього зобовязань	53408484	100	50822499	100

Аналіз ліквідності банку

Ліквідність банку - це його здатність своєчасно виконувати свої грошові зобов'язання. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямків використання коштів.

Як відомо, основним джерелом доходу банку являється трансформація короткострокових пасивів у відносно довгострокові активи. Якщо банк перевищує розумну границю розходження у строках, то можуть з'явитися проблеми з ліквідністю. Навіть якщо вона проявляється у м'якій формі, банк повинен звернутися за позичкою на грошовий ринок (взяти міжбанківський кредит). Банки повинні володіти доступними ліквідними активами, котрі можна легко перетворити у готівку. Пошук доступних ресурсів для оперативного підвищення ліквідності - це функція управління як активними, так і пасивними операціями.

Збалансованість між статтями активів та пасивів можна виявити згідно таких коефіцієнтів:

Коефіцієнт співвідношення позичок та депозитів =

=

Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та давати їх у кредит. Високе значення цього коефіцієнту традиційно асоціюється з великим ризиком, тому що свідчить про слабку ліквідність.

Оптимальне значення цього коефіцієнту - у межах 0,7 - 0,8.

Коефіцієнт строкової ліквідності =

Цей коефіцієнт допомагає оцінити здатність банку одночасно погасити усі свої зобов'язання. Оптимальне значення коефіцієнту - 0,15 - 0,20. А саме, ризику можуть бути піддані не більше 85% зобов'язань або не менш 15% зобов'язань повинні покриватися високоліквідними активами банку.

Коефіцієнт співвідношення позичок та депозитів:

31.03.2008 = 51355380/ 53408484 = 0,96;

31.12.2007 = 41694303/ 50822499 = 0,82.

Коефіцієнт строкової ліквідності:

31.03.2008 = 3232137/ 53408484 = 0,06;

31.12.2007 = 5109867/ 50822499 = 0,1.

2.4 Аналіз фінансових результатів діяльності комерційного банку

Загальна оцінка факторів прибутковості банку

Фінансовим результатом діяльності банку являється прибуток, що залежить від співвідношення доходів та витрат. Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів є звіт про прибутки та збитки комерційного банку.

Прибуток банку складається:

- Прибуток від основної діяльності, що визначається як різниця між банківськими доходами та витратами;

- Валовий прибуток, до якого крім прибутку від основної діяльності входить небанківські доходи та витрати, відрахування у резерви, непередбачені доходи та витрати;

- Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні банку після уплати податку на прибуток.

Таблиця 2.6.

Аналіз чистого прибутку банку

Показники	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007	Відхилення
Доход банку	1578133	918231	659902
Витрати банку	1099169	860022	239147
Прибуток від основної діяльності	478964	58209	420755
Непередбачений прибуток/ збиток
Валовий прибуток	478964	58209	420755
Податок на прибуток	-124282	65317	-189599
Чистий прибуток	354682	123526	231156

Аналіз доходів банку

Доходи - це збільшення економічних вигід протягом звітного періоду завдяки росту активів або зменшенню обов'язків, котрі примножують капітал і не являються внесками акціонерів.

До небанківських належать доходи, що безпосередньо зв'язані з діяльністю банку, а саме:

- Процентні;

- Комісійні - по всім послугам, наданим контрагентам;

- Торгові;

- Інші банківські операційні доходи;

Небанківськими вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних коштів, плата за аудиторські послуги, плата за орендні послуги).

Основна функція банку - залучення коштів (це як правило власний капітал та депозити) та інвестування в продуктивні активи для отримання процентного доходу.

Крім того, банк надає платні фінансові послуги, формуючи таким чином доход від них в вигляді комісійних.

Так, збільшення питомої ваги комісійних доходів свідчить про те, що банк має проблеми з отриманням основного процентного доходу. Збільшення непроцентних доходів сприяє приросту доходів банку без збільшення балансу.

Але, як правило, платні послуги трудомісткі та вимагають відповідної кваліфікації персоналу, що призводить до росту операційних витрат.

Тому цілком імовірно, що банк, рівень доходів якого від платних послуг вище від середнього, більше буде витрачати на виплату заробітної плати.

Швидке збільшення доходів від платних послуг може свідчити про те, що банк веде ризикову діяльність (надання гарантій, валютний арбітраж).

Таблиця 2.7.

Аналіз структури доходів банку

Показники	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007	Відхилення
Процентний дохід	1817667	1148067	669600
Комісійний дохід	665288	401798	263490
Торгівельний дохід	108603	63428	45175
Дохід у вигляді дивідендів
Дохід від участі у капіталі
Інший дохід	30538	-83655	114193
Усього доходів	2622096	1529638	1092458

На основі балансу банку та звіту про фінансові результати за 1 квартал 2008 року, розрахуємо середню відсоткову ставку по виданим кредитам і цінним паперам:

Відсоткова ставка =

Відсоткова ставка (31.03.2008р.) = 1817667/ (51355380 + 964327) = 0,03;

Відсоткова ставка(31.12.2007р.) = 1148067 / (41694303 + 965463) = 0,027.

Аналіз витрат банку

Витрати - це зменшення економічної вигоди в звітнім періоді, викликане використанням активів або появою заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу.

Якщо доходи збільшують суму капіталу, то витрати її зменшують.

К витратам банку відносять:

- Процентні витрати;

- Комісійні витрати;

- Інші банківські операційні витрати;

- Інші небанківські операційні витрати;

- Відрахування в резерви;

- Непередбачені витрати.

Таблиця 2.8.

Аналіз структури витрат банку

Витрати банку	На кінець дня 31.03.2008	На кінець дня 31.12.2007
	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %
Процентні витрати	981858	45,81	568448	38,63
Комісійні витрати	62105	2,90	42959	2,92
Загальні адміністративні витрати	262285	12,24	198815	13,51
Витрати на персонал	416444	19,43	279955	19,03
Витрати від участі в капіталі
Інші витрати	168480	7,86	60513	4,11
Чисті витрати на формування резервів	251960	11,76	320739	21,80
Усього витрат	2143132	100	1471429	100

Розрахуємо коефіцієнт працездатності, який рівний:

Витрати банку/ Доходи банку

Цей показник дає можливість проаналізувати стабільність банку. Для нормальної життєдіяльності банку необхідно, щоб витрати покривалися за рахунок доходів від операцій. Оптимальне значення цього показника не повинно перевищувати 0,95. Тобто сума витрат банка має складати не більше 95% від його доходів.

Коефіцієнт працездатності = 2143132/ 2622096 = 0,82;

Коефіцієнт працездатності = 1471429/ 1529638 = 0,96.

2.5 Аналіз основних показників ефективності діяльності банку

Коефіцієнт прибутковості комерційного банку

1) Доход на активи (%) = Чистий прибуток/Середні загальні активи х 100%.

За допомогою цього коефіцієнту визначають рівень рентабельності сукупних активів. Він використовується при зрівнянні прибутковості різних банків.

Фактори, що впливають на показник рентабельності активів, зв'язані з наявністю чисельника та знаменника, тобто він змінюється під впливом динаміки абсолютної величини прибутку й активів. Його зміна може бути викликана більш високими темпами росту активів у зрівнянні з темпами росту чистого прибутку або в результаті зменшення прибутку при незмінних активах або їх збільшенні.

У свою чергу, на прибуток впливають такі фактори, як співвідношення темпів росту доходів та витрат, рівня процентних ставок і комісійних; об'єм окремих банківських послуг; питома вага активів, які приносять доход у сукупних активах; своєчасність погашення процентних платежів позичальниками; наявність ризикованих активів, вартість ресурсів і т.д.

Доход на активи (на 31.03.2008) = 354682/ 60667073 = 0,58%;

Доход на активи (на 31.12.2007) = 1534162/ 56211406 = 2,7%.

2) Доход на капітал (%) = Чистий прибуток/Сплачений статутний капітал х 100%

Цей показник дає можливість визначити ефективність використання коштів власників комерційного банку.

Доход на капітал (на 31.03.2008) = 354682/ 4228250 = 8,38;

Доход на капітал (на 31.12.2007) = 1534162/ 2713250 = 56,5.

3) Чиста відсоткова маржа (%) = (Доходи від відсотків - Витрати на відсотки)/Середньо загальні активи х 100%.

Проаналізував чисту відсоткову маржу, треба враховувати її призначення: маржа необхідна для покриття витрат банка та ризиків, в тому числі інфляційного, створення прибутку.

Цей коефіцієнт допомагає вияснити, чи може створювати банк прибуток в вигляді доходу від відсоткової різниці як відсоток до середньо загальних активів. Зменшення відсоткової маржі сигналізує про загрозу банкрутства.

Чиста відсоткова маржа (на 31.03.2008) =

= (1817667 - 981858)/60667073 = 1,37;

Чиста відсоткова маржа (на 31.12.2007) =

= (1148067 - 568448)/ 56211406 = 1,03.

Висновок.

В ході роботи було проведено аналіз стану банку на основі балансу банку і звіту про фінансові результати за 1 квартал 2008 року.

Була проведена оцінка якості активів, пасивів та фінансових результатів діяльності банку, а саме:

- показників достатності капіталу, що визначають розмір власного капіталу банку, необхідного для гарантії вкладників;

- показників якості активів, що визначають міру зворотності активів і позабалансових статей;

- показників прибутковості або прибутковості з позицій її достатності для майбутнього зростання банку;

- показників ліквідності, що визначають чи досить ліквідний банк.

Розділ ЙЙЙ.

Рейтингова оцінка банку за системою САМЕLS

Однією з найголовніших складових аналізу фінансового стану комерційного банку є аналіз капіталу банку.

Капітал виконує найбільш важливі функції, що забезпечують стабільність та надійність банку на ринку фінансових послуг. Це, по-перше, захист від банкрутства. По-друге, джерело коштів на стадії росту й укріплення банку. По-третє, капітал допомагає підтримувати довіру клієнтів та кредиторів.

В ході проведеного аналізу були розраховані коефіцієнти, які допомагають визначити ефективність використання власного капіталу.

Таблиця 3.1.

Результати аналізу капіталу

Коефіцієнт	Характеристика	Рекомендоване значення	Фактичне значення
			На 31.03.2008	На 31.12.2007
К1	Рівень капіталу в структурі сукупних пасивів	0,15 - 0,20	0,12	0,1
К2	Співвідношення чистого капіталу та сукупних активів	Не менш 0,04	0,11	0,08
К3	Співвідношення капіталу та сукупних активів, зважених на ризик	Не менш 0,08	0,13	0,1
К4	Коефіцієнт достатності капіталу	0,25 - 0,30	0,12	0,09

Висновок:

Банк володіє значним капіталом. Однак, відповідно до приведених нормативів, не є достатнім для захисту надійності коштів вкладників та інших кредиторів. Вважається, що капітал банку повинен на 25 - 30% покривати його зобов'язання. Якщо подивитися на цифри, то можна побачити, що банк володіє капіталом, здатним покрити свої обов'язки на 9 - 12%.

Коефіцієнт К3 показує, що банк володіє достатнім розміром капіталу, здатного захистити своїх вкладників від непередбачених збитків в процесі діяльності. Це свідчить про те, що при нормальних економічних умовах банк має достатній капітал, щоб виконувати свою діяльність.

У структурі пасивів власний капітал складає: 12% (на 31.03.2008) та 9,6% (на 31.12.2007), тобто в динаміці спостерігається збільшення власного капіталу по всім статтям балансу.

При аналізі пасивних операцій здійснюється аналіз обов'язків банку. Збільшення обов'язків банку оцінюється позитивно, тому що це свідчить про збільшення суми кредитних ресурсів.

Питома вага обов'язків банку в сукупній структурі пасивів:

88% на 31.03.2008р.;

90,5% на 31.12.2007р.

Оцінка якості активів - важливий показник для визначення ступеня надійності банку та ефективності його діяльності.

В ході аналізу всі активні операції були згруповані по окремим признакам. Як уже було зазначено в 2 розділі даної курсової роботи, всі активи банку можна розділити на п'ять груп:

- Високоліквідні;

- Ліквідні;

- Низько ліквідні;

- Неліквідні;

- Недоходні.

Таблиця 3.2. Результати аналізу структури активних операцій

	На 31.12.2007	На 31.03.2008	Оптимальне значення
Високоліквідні	9,14	5,2	15
Ліквідні	80,86	88,28	61 - 70
Неліквідні	0,85	1,12	15
Недоходні	9,16	5,38

Висновок:

Банк має достатню кількість ліквідних активів, що, з однієї сторони, є позитивним явищем, тому що саме ліквідні активи приносять банку дохід, але з іншої сторони - може визвати труднощі з ліквідністю та розрахунками по зобов'язанням. Банку необхідно збільшувати кількість високоліквідних активів - спостерігається їх зниження в 2008р. в порівнянні з 2007р. Це можна здійснити шляхом зниження неліквідних і недоходних активів.

Всі активні операції є ризиковими, але вони забезпечують банк значною часткою доходів. За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частки вартості їх розділяють на 5 груп. Характеристика кожної групи надана у 2 розділі даної курсової роботи.

В ході аналізу було виявлено кількість активів, зважених на ризик.

На 31.03.2008р. активи, зважені на ризик, складають 51129543,5 тис. грн., це дорівнює 84% в загальній сумі активів.

На 31.12.2007р. активи, зважені на ризик, складають 45379266 тис. грн., це дорівнює 80,7% в загальній сумі активів.

Основною послугою Інвестиційного бізнесу є інвестиційна діяльність. Задачею аналізу інвестиційної діяльності є визначення найперспективніших вкладень банку в цінні папери та поліпшення їх якості.

На основі проведеного аналізу (див. 2 розділ даної роботи) можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі інвестиційного портфеля на 31.03.2008р. займають цінні папери в торговому портфелі банку (59,85%), інвестиції в асоційовані та дочірні компанії (36,17%).

На 31.12.2007р. інвестиційний портфель має іншу структуру. Найбільшу питому вагу займають цінні папери, що рефінансуються НБУ (42,87%), цінні папери в торговому портфелі банку (35,21%), інвестиції в асоційовані та дочірні компанії (20,16%).

В загалі, питома вага інвестиційного портфелю в сукупних активах складає:

На 31.03.2008р = 2,65%;

На 31.12.2007р. = 4,8%.

В ході роботи була проаналізована фінансова прибутковість банку.

Фінансовим результатом діяльності банку є прибуток, що в основному залежить від співвідношення доходів та затрат банку. Основне інформаційне джерело аналізу є звіт про фінансові результати.

У таблиці 3.3. надані результати аналізу доходів банку.

Таблиця 3.3.

Результати аналізу доходів банку

Показники	Структура, %
	На 31.03.2008 р.	На 31.12.2007 р.
Процентний дохід	70	70
Комісійний дохід	25	26
Торгівельний дохід	4	4
Інший дохід	1
Усього	100	100

Основним видом доходу банка є процентний (70% у структурі всіх доходів), далі йде комісійний дохід (25% на 31.03.2008р., 26% на 31.12.2007р.). Торгівельний дохід, який отримується банком від операцій з цінними паперами, валютою, складає 4% в загальній структурі доходів банку.

В структурі витрат банку більша їх частка доводиться на процентні витрати (45,8% в 2008р., 38,6% в 2007р.), витрати на персонал (19,4%; 19% відповідно), витрати на формування резервів (11,7%; 21,8%), загальні адміністративні витрати (12,24%; 13,51%), а також інші витрати (7,86%; 4,11%).

Для визначення стабільності банку було розраховано коефіцієнт працездатності. Його оптимальне значення не повинно перевищувати 95%.

Кпрац. (2008 р) = 0,82;

Кпрац. (2007 р) = 0,96.

Це значить, що в 2008р. сума витрат банку складала 82% від його доходів, а в 2007 р. - 96%.