НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Звіт

Про проходження виробничої практики

в філії «Комінтернівського відділення Промінвестбанк в м. Харків»

студентки заочного відділення НБУ УБС ХІБС

Нагара Вікторія Василівна

зі спеціальності “Банківська справа”

кваліфікаційний рівень бакалавр

в період з 07 квітня 2008р. по 04 травня 2008р

2008 рік

ПЛАН

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Місце і роль банків у системі ринкової інфраструктури. Організація економічного аналізу діяльності банку

1.2 Види обліку та облікова інформація

1.3 Характеристика та цілі складання фінансової звітності. Інформаційна база аналізу діяльності банку

1.4 Консолідація фінансової звітності

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ В БАНКАХ

2.1 Організація обліково-операційної роботи та аудиту

2.2 Взаємозв'язок плану рахунків бухгалтерського обліку в банках з фундаментальною обліковою моделлю

2.3 Огляд концептуальних рамок бухгалтерського обліку і аудиту

РОЗДІЛ 3. ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ, ЇХ ОБЛІК ТА АНАЛІЗ

3.1 Власний капітал банку, його структура, функції, облік та аналіз. Оцінка дотримання банками економічних нормативів капіталу та рівня банківських ризиків

3.2 Операції з депозитами суб'єктів господарювання, їх облік, аудит та аналіз

3.3 Операції з депозитами фізичних осіб, їх облік, аудит та аналіз

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ТА ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТАХ, ЇХ ОБЛІК Й АНАЛІЗ

4.1 Організація безготівкових розрахунків суб'єктів господарювання та їх облік

РОЗДІЛ 5. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ, ЇХ ОБЛІК, АУДИТ ТА АНАЛІЗ

5.1 Кредитний потенціал банків, етапи кредитування. Забезпечення кредитів. Аналіз активних операцій банку

5.2 Короткострокове кредитування суб'єктів господарювання, його облік, аудит та аналіз

5.3 Довгострокове кредитування суб'єктів господарювання, його облік, аудит та аналіз

5.4 Кредитування фізичних осіб, його облік та аудит

РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ПЛАТІЖНОГО ОБОРОТУ. БЛІК ТА ВІДОБРАЖЕННЯ В ЗВІТНОСТІ НАЯВНИХ КОШТІВ БАНКУ

6.1 Організація обороту готівки та прогнозування касових оборотів у банках

6.2 Касові операції банків у національній та іноземній валютах та їх облік

6.3 Купівля-продаж іноземної валюти на ринку

РОЗДІЛ 7. ОБЛІК НЕФІНАНСОВИХ АКТИВІВ І ПАСИВІВ БАНКУ ТА ЇХ АНАЛІЗ

РОЗДІЛ 8. РЕЗУЛЬТАТИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ, ЇХ ОБЛІК ТА АНАЛІЗ

РОЗДІЛ 9. УЗАГАЛЬНЮЮЧА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНОВИЩА БАНКУ

9.1 Рейтингова оцінка фінансового стану банку

9.2 Аналіз капіталу, якість активів, менеджменту, надходжень та ринкових ризиків, ліквідності банку при рейтинговій оцінці

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Місце і роль банків у системі ринкової інфраструктури. Організація економічного аналізу діяльності банку

Промінвестбанк - універсальний комерційний банк, що обслуговує понад 130 тисяч юридичний й 2 млн. фізичних осіб. Займає лідируючі позиції в українській банківській системі й входить до числа провідних банків миру.

Донецький регіон - особливе місце на економічній карті України. Висока концентрація промислового виробництва й трудових ресурсів визначають рух значних грошових потоків, основну частину яких обслуговує Донецький Промінвестбанк.

Філія "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області" по праву має ім'я кращого в системі ПІБ. Будучи самою великою регіональною структурою ПІБ, філія розвивається найбільше динамічно, постійно нарощуючи свій фінансовий потенціал.

Мережа відділень Промінвестбанку в Донецькій області нараховує 29 філій й 123 безбалансових відділень.

Банк уміло й оперативно адаптується в економічному полі, що стрімко розвивається, і завжди знаходить шляхи рішення зростаючих потреб клієнтів, багато хто з яких становлять золотий фонд української промисловості: ММК ім. Ілліча, Авдіївський КХЗ, комбінати "Азовсталь" й "Маркохим", АТ "Норд", Харцизький трубний завод, вугільні компанії й шахти, Дружковський завод газових апаратур, Слов'янський мелоізвестковый завод і багато хто інші.

Пріоритетним напрямком вкладення залученнях коштів традиційно є кредитування. Активно підтримуючи процеси оздоровлення економіки й сприяючи створенню сприятливого клімату для розвитку промислового виробництва в регіоні, Головне управління ПІБ у Донецькій області щорічно розширює масштаби кредитних операцій. Кредити Промінвестбанку дозволяють ритмічно працювати сотням підприємств Донбасу, забезпечують роботою тисячі його жителів, сприяють нарощуванню експортного потенціалу й зміцненню національної валюти.

Бездоганна репутація, професіоналізм фахівців, надійність й якість обслуговування, постійне вдосконалювання кредитно-депозитної політики, впровадження сучасних банківських технологій стали фундаментом плідного співробітництва із клієнтами.

Взаємини із клієнтами не обмежуються сферою кредитування, а проектуються на діяльність підприємств, на проникнення у фінансові й виробничі технології, участь у реалізації продукції, розробку й впровадження різних господарських схем.

Ефективному співробітництву із клієнтами сприяє й повний комплекс банківських послуг, прийнятих у міжнародній практиці. Це дозволяє підприємствам і приватним особам щонайкраще скористатися технологічними, комерційними й фінансовими перевагами банку з користю для свого бізнесу. Особлива увага приділяється розвитку нових електронних послуг. Досить сказати, про зарплатні проекти базованих як на локальних картках ПИБ, так і на міжнародних платіжних системах, про впровадження інтернет- і теле- банкинга.

Банк у своїй роботі керується Законами України “Про банки й банківську діяльність”, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації й комп'ютеризації й Уставом Промінвестбанку.

Горловське безбалансове відділення є структурним підрозділом банку, не веде консолідований баланс і працує під МФО Горловського відділення й здійснює свою діяльність на засадах повного господарського розрахунку відповідно бізнес-плану, затвердженого керуючим Горловського відділення .

Безбалансове відділення діє на підставі “Положення про безбалансове відділення”. І також у своїй діяльності керується законами України, нормативними актами Національного банку України, Уставом й іншими нормативними документами банку “ПІБ”.

1.2 Види обліку та облікова інформація

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ N 566 від 30.12.98г. (далі - Положення) установлює організаційні засади бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках. Метою організації бухгалтерського обліку є забезпечення користувачів потрібною та достовірною інформацією про операції банку.

Положення грунтується на законах України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", нормативно-правових актах Національного банку України та основних принципах міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Регулювання бухгалтерського обліку і звітності в банках здійснює Національний банк України, який відповідно до цього Положення та з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку розробляє та затверджує План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України, План рахунків бухгалтерського обліку банків України та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які є обов'язковими для виконання банками України.

Бухгалтерський (фінансовий) облік в банках України - це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський облік банку є складовою інформаційної системи банку та включає:

- облік операцій за відповідними рахунками на підставі автоматизованих та ручних проводок. Операція банку - дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані банку;

- складання агрегованих та детальних звітів.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність у банках України ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;

автономність - активи та зобов'язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств), у зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку. Активи - ресурси, що виникли в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Зобов'язання - заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди;

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати - не занижуватимуться;

безперервність - оцінка активів банку здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Доходи - це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення капіталу, за винятком його збільшення, пов'язаного з внесками акціонерів. Витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Власний капітал - це залишкова частина в активах банку після вирахування всіх зобов'язань;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

історична (фактична) собівартість - активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Бухгалтерський облік у банках повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності банку. Повнота та достовірність операцій у сфері обліку забезпечуються обліковою політикою і внутрішніми процедурами банку, що проводяться відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України без будь-яких відхилень. Бухгалтерський облік повинен надавати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками, встановленими керівником банку, та аналізу їх динаміки.

Користувачами економічної інформації бухгалтерського обліку є:

- внутрішні (акціонери банку, Рада банку, Правління банку, внутрішні аудитори банку, працівники банку) користувачі інформації

- з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операціями банку, зокрема за використанням його ресурсів відповідальними за це особами;

- зовнішні (Національний банк України, наявні та потенційні кредитори і банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники) й інші користувачі) користувачі інформації - з метою оцінки минулих та майбутніх результатів діяльності банку.

Система обліку включає бухгалтерський (фінансовий), управлінський та податковий облік, які грунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.

Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність. Зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік.

Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності й структури управління. Банки самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, визначають зміст внутрішньої звітності, а також строки її подання на різні рівні управління. Організація управлінського обліку має забезпечувати перевірку ідентичності інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.

Банки можуть вибирати відповідні політику та процедури організації управлінського обліку для визначення потрібних показників діяльності банку і надання змоги:

упроваджувати фінансову структуру, яка виділяє різні центри витрат і центри прибутку та різні види діяльності банку;

визначати прибутковість та ефективність центрів прибутку, бізнес-напрямів (клієнтських сегментів), продуктів і клієнтів;

визначати стратегічні й тактичні плани та завдання з відповідними цілями і ключовими показниками діяльності банку;

розробляти бюджети, прогнози та контролювати їх виконання;

аналізувати і порівнювати з бюджетними даними фактичні результати діяльності банку в цілому, а також за центрами прибутку, бізнес-напрямами (клієнтськими сегментами), продуктами та клієнтами;

надавати об'єктивну базу для ціноутворення банківських продуктів;

інше.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією. Зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік.

1.3 Характеристика та цілі складання фінансової звітності. Інформаційна база аналізу діяльності банку

Бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.

Банки самостійно обирають систему та підсистеми бухгалтерського обліку, виходячи з потреб управління банком, обсягу банківських операцій і кількості працюючих. Будь-яка система обліку повинна забезпечити:

- дотримання принципів бухгалтерського обліку;

- єдину методологічну основу;

- взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного обліку;

- хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів;

- накопичення і систематизацію даних обліку в розрізі показників, необхідних для управління банком, а також складання звітності.

Банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролю операцій, визначає права працівників на підписування документів, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Фінансова (бухгалтерська) звітність - це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стані діяльність банку для прийняття економічних рішень.

Склад річної та квартальної фінансової звітності визначається окремим нормативно-правовим актом Національного банку України. Керівник та головний бухгалтер банку зобов'язані організувати роботу зі складання фінансової звітності та забезпечити своєчасне подання повної, правдивої й неупередженої фінансової звітності.

Потреби окремих користувачів (Національного банку України, податкових органів, органів статистики, керівництва банку) можуть бути задоволені шляхом установлення інших (спеціальних) звітів (податкових декларацій, статистичних звітів, внутрішніх звітів тощо). Інші звіти, які включені до звітності банку, не є фінансовою звітністю.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу за наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим, ніж 12 місяців, але не більшим, ніж 15 місяців.

Звітним періодом для банків, що ліквідовуються (реорганізовуються), є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію (реорганізацію).

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівнянною. Інформація повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, має бути можливість зіставляти фінансові звіти за різні періоди, а також порівнювати звітність різних банків.

Інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати таким якісним характеристикам:

зрозумілість інформації, що подається у фінансових звітах для користувачів. Припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку;

доречність інформації, яка впливає на прийняття економічних рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому;

суттєвість інформації, тобто її відсутність або викривлення, може вплинути на економічні рішення користувачів звітності. У фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація;

достовірність інформації - це відсутність суттєвих помилок та упередженості і відображення дійсного стану справ;

правдивість подання інформації - це реальне відображення операцій та інших подій, результатом яких є зміна активів, зобов'язань або капіталу банку на дату звітності;

нейтральність інформації - це відсутність в інформації упередженості. Фінансові звіти не є нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони впливають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату;

зіставність інформації, тобто можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності банку. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни;

своєчасність інформації свідчить про те, що несвоєчасне подання фінансової звітності може призвести до втрати доречності та достовірності інформації. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю потрібно брати до уваги задоволення потреб користувачів, які приймають економічні рішення.

Порядок складання і надання звітності однаковий для всіх банків. Вимагати надання фінансової звітності за формами, не затвердженими у встановленому порядку, а також за невизначеними адресами, забороняється.

Форми фінансової звітності й порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Зміни даних фінансової звітності внаслідок подання неповної та недостовірної фінансової звітності, що належать як до поточного, так і до минулого року (після затвердження цієї звітності), проводяться в тому звітному періоді, у якому вони були виявлені.

Виправлення помилок у фінансовій звітності підтверджується підписом службових осіб із зазначенням дати виправлення.

1.4 Консолідація фінансової звітності

Подання банками консолідованої фінансової звітності регламентується Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України (затвердженої Постановою Правління НБУ N 598 від 07.12.2004).

Консолідована фінансова звітність банку включає:

загальну інформацію про діяльність банку;

Консолідований баланс;

Консолідований звіт про фінансові результати;

Консолідований звіт про рух грошових коштів;

Консолідований звіт про власний капітал;

примітки до консолідованих фінансових звітів.

На рівні безбалансового відділення не утворюється консолідованої звітності, але на рівні Банка як юридичної особи звітність природно складається

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ В БАНКАХ.

2.1 Організація обліково-операційної роботи та аудиту

Відкриття банку регламентується Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженої Постановою НБУ N 375 від 31.08.2001р.

Реєстрація і ліцензування банків -- найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

Реєстрація банку -- це момент відповідного запису у «Республіканській книзі реєстрації банків і кредитно-банківських установ». Він означає створення згідно з чинним законодавством специфічної юридичної особи -- банківської установи. Зворотний процес -- ви-креслення реквізитів банку з Республіканської книги -- свідчить про те, що банк як юридична особа перестав існувати.

Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулюється «Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків», затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 р.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», «Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», інших законодавчих актів України та нормативних актів Національного банку України.

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначається мінімальний розмір статутного капіталу банку.

Статутний капітал комерційного банку формується тільки за рахунок власних вільних коштів учасників (акціонерів). Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Банкам забороняється збільшувати статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку та коштів інших фондів, а також збільшувати статутний капітал для покриття збитків.

Внесок учасників (акціонерів) до статутного капіталу комерційного банку здійснюється тільки у вигляді грошових коштів у національній валюті України.

Для реєстрації комерційного банку в двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану його засновників до регіонального управління НБУ за місцем створення банку подаються такі документи:

заява про реєстрацію банку;

установчий договір, підписаний засновниками банку;

статут банку;

протокол установчих зборів;

економічне обгрунтування і мета створення банку;

аудиторський висновок про фінансовий стан та платоспроможність засновників;

бухгалтерська і фінансова звітність учасників (засновників) банку;

наявність керуючих осіб банку (голови правління та головного бухгалтера);

копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку;

копія звіту про проведення відкритої підписки на акції;

угода про надання приміщення для розміщення банку;

установчі документи акціонерів;

копія рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених чинним законодавством.

Регіональне управління НБУ за місцезнаходженням комерційного банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:

фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів (учасників) банку, наявність вільних власних коштів для внеску до статутного фонду банку і підтвердження про внесок на тимчасовий рахунок банку коштів до статутного фонду кожним акціонером (учасником) у передбачених законом розмірах;

наявність приміщення, придатного для розміщення банку;

професійну придатність і репутацію голови виконавчого органу (правління) банку і головного бухгалтера банку.

Пакет цих документів, включаючи статут банку в 4-х примірниках і висновок регіонального управління Національного банку України, подається до Національного банку України.

Документи для реєстрації банку розглядаються департаментом реєстрації і ліцензування банків, юридичним департаментом та

(у разі необхідності) іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, ухвалює Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, -- комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Реєстрація здійснюється внесенням відповідного запису до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів.

Національний банк України може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.

Комерційні банки, зареєстровані Національним банком України, можуть відкрити філії і представництва після отримання відповідної ліцензії Національного банку України за умови, що з моменту її отримання до моменту відкриття певної філії ними не порушені вимоги, на підставі яких була отримана ліцензія.

Філія банку -- банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за наявнос-і відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу на здійснення операцій, виданого регіональним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.

Представництво банку -- це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

Ліцензування банківської діяльності полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій.

Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій», затвердженого постановою Правління НБУ від 6 травня 1998 р.

Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (статутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком установлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту.

Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків та банківських установ, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.

Комерційні банки (юридичні особи) мають право здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної ліцензії На-ціонального банку України. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.

Операціями банків, що підлягають ліцензуванню, вважаються банківські операції, перелічені у ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність», та інші операції з дозволу Національного банку України.

НБУ надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та інших.

2.2 Взаємозв'язок плану рахунків бухгалтерського обліку в банках з фундаментальною обліковою моделлю

Банк у своєї роботі користується Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ №280 від 17.06.2004р.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та є обов'язковим для використання банками України. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - Інструкція) встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями. За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов'язань.

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні. Управлінський облік здійснюється за рахунками класу 8. Банки самостійно встановлюють внутрішні правила управлінського обліку.

Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов'язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку до Інструкції.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев'яти класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

рахунки II порядку (двозначні - розділ);

рахунки III порядку (тризначні - група);

рахунки IV порядку (чотиризначні - балансовий рахунок).

Клас 1 Плану рахунків призначений для відображення в обліку взаємовідносин між Національним банком України та банками України, між банками України та іноземними банками, у тому числі операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, тощо. У цьому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції банків. До міжбанківських операцій належать кредитні та депозитні операції між банками, ведення кореспондентських рахунків, безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим та іншими операціями згідно із законодавством України. У розділі "Банківські метали" обліковуються дорогоцінні метали, які визначені як банківські згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України. інші дорогоцінні метали (лом, вироби з дорогоцінних металів) обліковуються в групі рахунків класу 3 "Запаси матеріальних цінностей". У цьому розділі не повинні обліковуватися дорогоцінні метали, які зберігаються за дорученням третьої сторони, такі дорогоцінні метали обліковуються за позабалансовими рахунками. У розділах "Кошти у Національному банку України" та "Кошти Національного банку України" відображаються активи та зобов'язання банку за операціями з Національним банком України. На кореспондентському рахунку банку в Національному банку України обліковуються також обов'язкові резерви банку.

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За класом 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарно-матеріальних цінностей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо. Рахунки 39 розділу "Розрахунки між банком та його філіями" призначені для здійснення розрахунків між філіями банку. У зведеному балансі банку - юридичної особи на звітну дату залишки за активними рахунками розділу повинні дорівнювати залишкам за пасивними рахунками розділу.

У класі 4 відображаються інвестиції банку в асоційовані та дочірні компанії, операції з основними засобами і нематеріальними активами.

За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який включає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші фонди, результати минулих років, результати переоцінки. Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу акцій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7 під час формування фінансового результату діяльності банку за звітний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки між собою.

Доходи та витрати банку відображаються відповідно за рахунками класу 6 "Доходи" та класу 7 "Витрати" незалежно від порядку їх оподаткування. Банки в обліковій політиці самостійно визначають порядок формування аналітичних рахунків за балансовими рахунками класу 6 "Доходи" і класу 7 "Витрати" внутрішнього плану рахунків. Під час формування фінансового результату банку за звітний рік доходи і витрати зараховуються на рахунки 5040 "Прибуток звітного року, що очікує затвердження" або 5041 "Збиток звітного року, що очікує затвердження".

Рахунки у класі 8 відкриваються банками для ведення управлінського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку.

У класі 9 обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою.

Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспондувати між собою без використання контррахунків. Позабалансовий рахунок є активним, якщо під час переведення його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9020 "Гарантії, що надані клієнтам" - активний, тому що в разі сплати коштів за наданою гарантією банк дебетуватиме рахунок балансу "Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями" або "Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками". Позабалансовий рахунок є пасивним, якщо під час переведення його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9110 "Зобов'язання з кредитування, що отримані від банків" - пасивний, тому що в разі отримання коштів за кредитною лінією банк кредитуватиме балансовий рахунок групи 162 "Кредити, що отримані від інших банків".

Рахунки розділів 90-95 використовуються для обліку зобов'язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов'язання, зобов'язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів. Рахунки розділів 90-95 можуть бути активними або пасивними. Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління. Рахунки розділу 99 - це контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за рахунками 90-98. Контр рахунки відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку.

2.3 Огляд концептуальних рамок бухгалтерського обліку і аудиту

Внутрішній аудит - це незалежний підрозділ, який не бере участі у виконанні операцій, а періодично здійснює перевірки та оцінює:

- адекватність і ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;

- управління ризиками та кредитним і інвестиційним портфелем;

- повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;

- дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

- відповідність регулятивним вимогам.

Створення ефективної системи внутрішнього банківського контролю досягається шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між внутрішнім контролем, зовнішніми та внутрішніми аудиторами банку.

РОЗДІЛ 3 ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ, ЇХ ОБЛІК ТА АНАЛІЗ

3.1 Власний капітал банку, його структура, функції, облік та аналіз. Оцінка дотримання банками економічних нормативів капіталу та рівня банківських ризиків

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу; емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав); резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям: відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання; призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків; будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму: недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах; нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

в) підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) за результатами звітного фінансового року відповідно до статті 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна (нежитлові будівлі, приміщення), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій (тобто використовується для здійснення операцій, визначених статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність");

г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими Національним банком). У цьому разі сума неотриманих нарахованих доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку. Сума неотриманих понад 30 днів нарахованих доходів повинна надалі відображатися відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.07.2003 за N 583/7904, Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695 (зі змінами), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР );

ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

д) нерозподілений прибуток минулих років;

ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження.

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи:

· капітал банку (НІ);

· мінімальний розмір статутного капіталу (Н2);

· платоспроможність (НЗ);

· достатність капіталу банку (Н4);

· миттєва ліквідність (Н5);

· загальна ліквідність (Н6);

· співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н7);

· максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);

· максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н9);

· максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);

· максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);

· максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12);

· норматив отриманих міжбанківських позик (Н13);

· інвестування (НІ4);

· загальна відкрита валютна позиція банку (НІ5);

· довга (коротка) відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті (НІ6);

довга (коротка) відкрита валютна позиція у неконвертованій валюті (НІ 7);

довга (коротка) відкрита валютна позиція у всіх банківських металах (НІ 8).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» N 368 від 28.08.2001. Вона побудована на основі останніх вимог Базельського комітету, що включають 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду. Ці принципи згруповані за такими розділами:

Передумови ефективного банківського нагляду (Принцип 1).

Ліцензування і структурування (Принципи 2-5).

Пруденційні вимоги і регулятивні заходи (Принципи 6-15).

Методи постійного банківського нагляду (Принципи 16--20).

Інформаційні вимоги (Принцип 21).

Повноваження органів банківського нагляду (Принцип 22).

Міжнародна банківська справа (Принципи 23-25).

Принципи Базельського комітету є мінімальними вимоги до організації банківського нагляду, а тому в багатьох випадках існує необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов і ризиків, властивих фінансовим системам окремих країн.

Для посилення контрольних функцій Національного банку України під час нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їхньої фінансової надійності, захисту інтересів їхніх вкладників та акціонерів тощо необхідно розширювати перелік економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1 число місяця).

3.2 Операції з депозитами суб'єктів господарювання, їх облік, аудит та аналіз

Відкриття усіх видів рахунків у Банку регламентується Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ N 492 від 12.11.2003р.

Ця Інструкція розроблена відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти).

Суб'єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.