Економічні основи банківської діяльності

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов'язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі обігові, пам'ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. Крім того, підприємства та підприємці мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

6.2 Касові операції банків у національній та іноземній валютах та їх облік

Дані операції ґрунтуються на Інструкції про касові операції в банках України, ЗАТВЕРДЖЕНОЮ Постановоб Правління НБУ 14.08.2003р. N 337.

Інструкція розроблена згідно із Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", іншим законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

До касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать:

приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку;

видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат;

приймання від фізичних та юридичних осіб готівки національної та іноземної валюти для переказу і виплати отримувачу суми переказу в готівковій формі;

вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження;

обмін клієнтам непридатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні.

Вимоги цієї Інструкції щодо оформлення касових документів та оброблення, формування і пакування банкнот (монет), а також порядку здійснення операцій з готівкою між територіальними управліннями та банками поширюються на територіальні управління та Центральне сховище Національного банку.

Банки здійснюють касове обслуговування клієнтів на договірних засадах.

Касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки має здійснюватися в операційній касі.

Структуру операційної каси та чисельність касових працівників, а також потребу встановлення банкоматів банк визначає самостійно.

Банки мають забезпечувати контроль за платіжністю і справжністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення готівки з використанням відповідного обладнання (приладів). Крім того, робоче місце з приймання готівки має бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки.

Платіжність банкнот (монет) визначається касовими працівниками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку та з використанням довідкової інформації, що надається Національним банком, банками-емітентами, Інтерполом або іншими уповноваженими установами.

Касові працівники здійснюють операції лише з тими видами і номіналами банкнот іноземної валюти, які перебувають в обігу в країнах-емітентах або підлягають обміну в порядку, установленому банком-емітентом.

Роботу операційної каси з обслуговування клієнтів банк організовує протягом операційного часу та відповідно до внутрішніх правил банку в післяопераційний час.

Протягом цього часу банки зобов'язані без будь-яких обмежень безкоштовно обмінювати фізичним та юридичним особам платіжні банкноти та монети національної валюти, непридатні до обігу, на придатні. Такий обмін, якщо справжність та платіжність банкнот (монет) не викликає сумніву працівника банку, здійснюється безпосередньо під час приймання без відображення в бухгалтерському обліку.

Під час здійснення касових операцій банки мають забезпечувати:

визначення справжності та платіжності банкнот (монет);

обов'язкове приймання готівки на вимогу клієнта;

своєчасне повне оприбуткування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до кас банку, та зарахування її на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів;

своєчасну видачу клієнтам придатних до обігу банкнот (монет) національної та іноземної валюти;

обмін клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні до обігу банкноти (монети) та вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження, а також обмін монет на банкноти, банкнот на монети, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу;

документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в операційній касі;

своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку;

належний внутрішній контроль за касовими операціями;

здавання готівки національної валюти до територіальних управлінь згідно із встановленими відповідним договором умовами;

створення безпечних умов роботи з готівкою та її зберігання;

задовольнення потреб клієнтів у готівці;

систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки в національній валюті;

ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.

До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Валютно-обмінні операції, а також операції з банківськими металами здійснюються на підставі касових документів, визначених іншими нормативно-правовими актами.

Для проведення операцій з цінностями, які обліковуються на позабалансових рахунках, використовуються видатковий позабалансовий ордер і прибутковий позабалансовий ордер.

Вимоги цієї Інструкції до оформлення касових документів не поширюються на операції із застосуванням платіжних карток.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформлюються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім перелічених вище), також належать: номер рахунку отримувача та назва банку отримувача. Усі реквізити в касових документах мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в цієї Інструкції. Крім обов'язкових, касові документи можуть містити й інші реквізити, потрібні для здійснення окремих операцій з готівкою. Додаткові реквізити можуть бути дописані в касовому документі від руки ручкою.

Заповнює касові документи клієнт від руки ручкою чи за допомогою технічних засобів або працівник банку за згодою клієнта із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі - САБ).

Прибуткові, видаткові та прибутково-видаткові касові ордери, заяви на видачу готівки оформляються банком за допомогою технічних засобів із зазначенням номера примірника в правому верхньому кутку або виписуються з використанням копіювального або самокопіювального паперу.

У разі використання САБ для оформлення касових документів та відповідно до порядку внутрішнього контролю банк визначає кількість підписів працівників банку, які оформляють, контролюють та виконують касову операцію.

Банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи за касовими операціями, та визначає систему контролю за їх здійсненням.

Бухгалтерський облік здійснюється на підставі Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України 20.10.2004р. N 495.

Операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 N 337, такими бухгалтерськими проводками:

приймання готівки від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2520, 2530, 2600, 2650;

приймання готівки для зарахування на розподільчі рахунки в іноземній валюті у випадках, передбачених законодавством України:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2603;

приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2620, 2625, 2630, 2635;

приймання готівки від фізичних та юридичних осіб для зарахування на рахунки інших юридичних та фізичних осіб:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2520, 2530, 2600, 2620, 2650, 2902.

Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:

видача готівки юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних та інших рахунків:

Дебет - 2520, 2530, 2600, 2650;

Кредит - 1001, 1002;

видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:

Дебет - 2620, 2630, 2635;

Кредит - 1001, 1002.

Під час виплати готівки бюджетній організації за грошовим чеком здійснюється така бухгалтерська проводка:

Дебет - 2570, 2571;

Кредит - 1001, 1002.

Операції з приймання готівки в національній валюті від фізичних та юридичних осіб та готівки в іноземній валюті від фізичних осіб для здійснення переказу без відкриття рахунку та виплати переказу отримувачу готівкою відображаються такими бухгалтерськими проводками:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2902, 2909;

видача переказу клієнту без відкриття рахунку в банку:

Дебет - 2902, 2909;

Кредит - 1001, 1002.

Отримані комісійні за послуги банку, що сплачені готівкою, відображаються в бухгалтерському обліку такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 6110.

6.3 Купівля-продаж іноземної валюти на ринку

Купівля-продаж іноземної валюти на ринку регламентується Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютой, затвердженою Постанова Правління НБУ 10.08.2005 N 281.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:

розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків;

розрахунки на території України між резидентами - суб'єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:

перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, відшкодувань за страховими випадками, премій, призів, спадкових коштів, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;

виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку,чеків, що виражені в іноземній валюті;

виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

платежі, що пов'язані зі смертю громадян;

платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;

оплата зборів, мита та дій, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, виставках, ярмарках, а також в інших міжнародних зустрічах;

оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;

оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів;

платежі у зв'язку з прийняттям спадщини;

перерахування на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

виплата авторських гонорарів фізичним особам;

виконання зобов'язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодування їм витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків;

перерахування вступних і членських внесків до міжнародних організацій.

Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є такі:

надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою;

операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом;

операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом;

здійснення прямих інвестицій в Україну;

здійснення резидентами прямих інвестицій за межі України;

здійснення портфельних інвестицій в Україну;

здійснення резидентами портфельних інвестицій за межі України;

виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;

операції з цінними паперами;

розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

операції, пов'язані з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує встановлений законодавством України (комерційний кредит);

міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів;

інші валютні операції, які не є поточними.

Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

вантажної митної декларації (за формою, встановленою відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, зі змінами), якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти);

акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля, обмін іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором, дозволяється лише в разі пред'явлення резидентом вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резидентом послуг;

акта або погодження, виданого відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.12.2003 N 597 "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.02.2004 за N 159/8758 (із змінами).

Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (послуг), який здійснюється без увезення із-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України, на підставі таких документів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

договору, який передбачає продаж продукції нерезиденту за межами України та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в уповноважених банках, або документів, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції для власних потреб за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України;

документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків; акта або погодження, виданого відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.12.2003 N 597 ( z0159-04 ) "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.02.2004 за N 159/8758 (із змінами).

Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:

а) заяви про купівлю іноземної валюти;

б) розрахунку витрат:

на відрядження за межі України;

на експлуатаційні витрати для транспортних засобів, що виконують рейси за межі України;

для оплати праці працівників-нерезидентів, які згідно з укладеними договорами (контрактами) працюють в Україні;

на перерахування страхових виплат особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України;

на перерахування пенсій відповідно до угод про здійснення платежів соціального характеру, укладених Україною з відповідними країнами, угод між Пенсійним фондом України та відповідними фондами іноземних країн;

для здійснення та виплати міжнародних поштових переказів та оплати міжнародних поштових відправлень з післяплатою відповідно до угод між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" та поштовими службами іноземних країн;

в) документів, які мають силу договору і використовуються згідно з міжнародною практикою з метою:

оплати видачі охоронних документів на використання об'єктів промислової власності та підтвердження їх чинності;

оплати за використання творів зарубіжних авторів та інших прав інтелектуальної власності;

повернення резидентом благодійної допомоги в розмірі невикористаного залишку або в разі нецільового використання цієї допомоги за умови, що кошти, які надійшли в Україну як благодійна допомога, були повністю продані на міжбанківському валютному ринку України (якщо повернення передбачено договором);

оплати відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних країн, сплати мита, митних зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до законодавства іноземних країн;

переказування коштів міжнародним організаціям за проведення на території України заходів під їх егідою;

г) копій угод про здійснення платежів соціального характеру, укладених Україною з відповідними країнами, угод між Пенсійним фондом України та відповідними фондами іноземних країн (надаються під час першого звертання до уповноваженого банку);

ґ) копій угод між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" та поштовими службами іноземних країн (надаються під час першого звертання до уповноваженого банку);

д) копії постанови виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та його управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення та її робочих органів;

е) за операціями з повернення коштів у разі відкликання банками-нерезидентами розрахункових документів:

вказівки банку-нерезидента щодо повернення коштів, перерахованих ним на користь клієнта уповноваженого банку.

Вказівка має бути засвідчена підписом відповідального працівника валютного підрозділу та відбитком його особистого штампа або штампа цього підрозділу, або печатки уповноваженого банку;

виписки (довідки) уповноваженого банку про фактичне надходження та зарахування іноземної валюти на рахунок клієнта уповноваженого банку. Виписка має бути засвідчена підписом відповідального працівника валютного підрозділу та відбитком його особистого штампа або штампа цього підрозділу, або печатки уповноваженого банку;

платіжного доручення клієнта на перерахування коштів за реквізитами, зазначеними банком-нерезидентом.

Уповноважений банк здійснює купівлю іноземної валюти в обсязі, що не перевищує фактично зараховану на рахунок клієнта суму;

є) інших документів:

виконавчих документів, що видані на виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження";

копії позовної заяви до суду або господарського суду в Україні за позовами, що подаються в іноземній валюті, із зазначенням ціни позову для сплати державного мита;

укладених трудових договорів (контрактів) з нерезидентами.

Порядок оформлення документів та заповнення реквізитів відображені у Положенні про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженою Постановою Правління НБУ №82 від 05.03.2003р.

Це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах для здійснення транскордонних переказів (крім банківських металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ (далі - уповноважені банки) та порядку їх виконання, а також порядку зарахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунки бенефіціарів та банків.

РОЗДІЛ 7 ОБЛІК НЕФІНАНСОВИХ АКТИВІВ І ПАСИВІВ БАНКУ ТА ЇХ АНАЛІЗ.

Основні засоби - це матеріально-майнові цінності, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і невиробничій сфері, зберігають початкову форму і поступово зношуються протягом тривалого періоду.

До основних засобів належать строком служби понад один рік і вартістю понад 500 гривень.

За функціональним призначенням розрізняють операційні і не операційні основні засоби.

Облік основних засобів:

Зміст операції	Д-т	К-т
Здійснення постачальнику попередньої оплати	3511	1200
При надходженні від постачальника обладнання, вартість якого включає і ПДВ	4430 4530	3511
Введення в експлуатацію обладнання і зарахування його до основних засобів	4400 1500	4430 4530
Передоплата поточного ремонту	3519	1200
На виконані роботи згідно з актом приймання-передачі робіт	7420	3519
Безкоштовне отримання основних засобів	4400 4500	6490
У випадку до оцінки	4400 4500	5100
У випадку уцінки	5100 7499	1100 4500
Різниця до оцінки зараховується до прибутків	5100	5030
Нарахування амортизації виробничого призначення	742х	4409
Нарахування амортизації невиробничого призначення	5020	4509
Ліквідація ОЗ. Їх списання з балансу	4409 4509	4400 4500
На балансову вартість	7490 3552	4400 4500
Виручка при ліквідації різних матеріалів, запчастин	1200	6800
Зарахування основних засобів як надлишку	4400 4500 4300	6800
Списання з балансу нестачі	3552 4309 1109 4509	4300 4400 4500
На відшкодування нестачі	1200 1001	3552
За відсутності винних чи відмови судом	7800 6499	3552 4400
Як зношення по вибутку	4409	6499
Перенесення нестачі на матеріально відповідальних осіб	3552	3519
Додатково покладається на винного різниця між обліковими і роздрібними цінами	3552	6199
Додатково на винних нараховується ПДВ на різницю між обліковими і роздрібними цінами	3552	3620
Утримана сума всіх видів нарахувань за нестачею з винних	1001	3552
Списання основних засобів за рахунок власного прибутку	502х	3519

Облік нематеріальних активів.

У складі НМА відображаються придбані банком права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, місцем на фондовій біржі, об'єктами інтелектуальної власності на інші подібні майнові права, програмне забезпечення ЕОМ тощо.

НМА можуть купуватися, отримуватися безкоштовно, а також безоплатно передаватися і реалізовуватися, що в обліку відображається відповідними проводками.

Зміст операції	Д-т	К-т
Попередня оплата	3511	1200
Надходження товару, яке включає і ПДВ	4310	3511
Введення в експлуатацію і оприбуткування	4300	4310
Безкоштовно отримані НМА	4300	6490
Нарахування зносу	742х	4309
Вибуття повністю амортизованого об'єкту		4300
Вибуття неповністю амортизованого об'єкту: А)на суму зношення Б)на балансову вартість	4309 7490 3552	4300 4300

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

Малоцінними вважаються предмети, вартість яких складає десь 255 грн., незалежно від строку служби

Зміст операції	Д-т	К-т
Попередня оплата	3510	1200
Оприбуткування МШП на склад	3410	3510
Безкоштовне одержання	3410	6800
Дооцінка МШП на складі	3410	3408
Оприбуткування на склад повернених МШП	3410	743х 7431
На зменшення МШП, що обліковуються ще як в експлуатації, але вже повернутих на склад з початковою вартістю і нарахованим при цьому 100% зношенням	341х	341х
Виявлені надлишки від інвентаризації	341х	6800
На суму зношення, що донараховується за МШП	5020	341х
На суму зношення надлишково нарахованого за МШП	341х	6800

Облік господарських матеріалів.

До них належить: пальне, мастильне, матеріали для поточного ремонту, запасні частини, канцелярське приладдя, інкасаторські сумки, пакувальний матеріал для грошей.

Зміст операції	Д-т	К-т
Попередня оплата	3510	1200
Оприбуткування матеріалів	340х	3510
Безкоштовне одержання і оприбуткування надлишків, виявлених під час інвентаризації	340х	6800
Списання матеріалів	742х 743х 350х	340х

РОЗДІЛ 8 РЕЗУЛЬТАТИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ, ЇХ ОБЛІК ТА АНАЛІЗ

Фінансовим результатом діяльності є прибуток, який залежить від співвідношення його доходів і видатків.

1. Аналіз структури доходів та видатків, який здійснюється шляхом визначення кожної позиції у % від загального.

2. Коефіцієнтний аналіз.

На основі налізу структури доходів можна зробити ряд висновків:

Ритмічність приросту операційних доходів свідчить про розвиток і удосконалення чисто банківських операцій. Якщо в результаті аналізу відмічається збільшення питомої ваги небанківських, або інших доходів, то це свідчить про погіршення якості керування банка , або зміна напрямків банківської діяльності.

Збільшення не процентних доходів свідчить про те, що банк веде ризикову діяльність, якої уникають інші банки.

Аналіз %-х доходів починається з вивчення зміни у їх структурі. В процесі аналізу необхідно звернути увагу на наступні моменти:

1. зростання суми отриманих процентів за короткостроковими позиками порівняно з довгостроковими оцінюють позитивно.

2. не можливо повністю відмовитись від довгострокових позик, які в найбільшому ступені схильні до інфляції, але в майбутньому вони можуть принести ріст доходів.

3. питома вага надходжень за простроченими позиками не повинна перевищувати 2-3%, інакше можна говорити про незадовільний стан якості кредитного портфеля.

4. ріст доходів від міжбанківського кредиту говорить про спеціалізацію банка на міжбанківських операціях.

Чинники, що впливають на величину доходів:

-зміна середньої суми наданих кредитів,

-зміна рівня середньої % ставки,

-зміна строку кредитування.

Доходи відображаються в обліку за допомогою 6 класу Плану рахунків.

Аналіз витрат банку починається з оцінки виконання плану витрат у цілому по банку, а також аналіз цього показника в динаміці шляхом порівняння даних звітного року з плановими даними, а також даними за попередній період минулого року в цілому по банку. При аналізі банківських витрат визначається роль і місце кожної групи витрат у загальній їх сумі.

Аналіз % витрат проводиться так само, як і аналіз % доходів. Але при цьому необхідно врахувати наступне:

1. витрати банку по обслуговуванню поточних рахунків клієнтів, як правило нижчі, збільшення частки вказаного компонента в ресурсній базі банка скорочує % витрати, але зміна залишків на поточних рахунках не передбачається у зв'язку з цим велика їх частка в зобов'язані банку послаблює його ліквідний оптимальний рівень залишків поточних рахунків у ресурсній базі банка до 30%.

2. незважаючи на зростання % витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі під % зобов'язань є позитивним моментом, тому що вони є найбільшою частиною ресурсів банку, хоча за цей вид ресурсів сплачуються більші %.

3. витрати на вклади громадян значно нижчі ніж на міжбанківський кредит, тому робота банків повинна бути спрямована на максимальне залучення коштів від громадян.

Збільшення частки інших небанківських витрат свідчить про погіршення управління банківськими операціями.

Витрати в обліку відображаються за допомогою 7 класу Плану рахунків.

Банківський прибуток поділяють на:

1.Прибуток до оподаткування (валовий).

2.Прибуток після оподаткування-чистий прибуток:

2.1 капіталізований -збільшення власних банківських фондів

2.2 прибуток, що розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів.

Розмір прибутку банка залежить від зміни таких чинників:

-рівня % ставки за наданими кредитами;

-рівня % за платні ресурси;

-обсягу послуг банка;

-рівня інфляції;

-рівня доходності активів.

Одним із шляхів характеристики ефективної роботи банка є - оцінка рівня його прибутковості.

Аналіз прибутковості банка здійснюється такими показниками:

1. % доходності активів;

2. % доходності капіталу;

3. чистий спред;

4. чиста % маржа;

5. прибутковість витрат;

6. загальний показник доходності.

Найважливіші з них два перших. Вони розраховуються:

%доходності активів = чистий прибуток /середньо загальні активи

мінімальне значення - 0,75, максимальне - 1,5

%доходності капіталу = чистий прибуток/середня сума регулятивного капіталу

нормативне значення не менше 15%.

1. Важливе місце в аналізі балансу банка займає вивчення дебіторської та кредиторської заборгованості, порівняння їх за

Аналіз дебеторсько - кредиторської заборгованості здійснюється у динаміці. Для оцінки ефективності використання коштів банку, що знаходяться у розрахунках, використовується коефіцієнт оборотності дебеторсько - кредиторської заборгованості, а також тривалість обороту дебеторсько - кредиторської заборгованості в днях. Вони розраховуються:

Коеф. оборотності = КО/ОДЗ

Тривалість оборот = ОДЗ*Д/КО, де

О-кредитний оборот банка за звітний період;

ОДЗ - середні залишки дебюторської заборгованості;

- кількість днів у звітному періоді.

При аналізі своєчасності сплати податків до бюджетів і позабюджетних фондів, аналіз проводиться у такій послідовності:

1. знайомство з положенням про оподаткування прибутку, створення і використання коштів позабюджетних фондів;

2. перевірка правильності розрахунків по перерахованим коштам;

3. аналіз правильності проведених розрахунків;

4. перевірка своєчасності складання звітів по фондам і витратам;

5. аналіз причин нарахування пені за несвоєчасним відрахуванням коштів;

6. перевірка своєчасного складання актів звірення розрахунків;

7. з'ясування причин недоліків у розрахунках з бюджетом та позабюджетними фондами;

8. розробка пропозицій і рекомендацій, щодо поліпшення розрахунків із бюджетом та позабюджетними фондами.

РОЗДІЛ 9 УЗАГАЛЬНЮЮЧА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНОВИЩА БАНКУ

9.1 Рейтингова оцінка фінансового стану банку

Визначення узагальнювалюної оцінки фінансового стану комерційного банку. Основним завданням економічного аналізу діяльності комерційного банку є підготовка обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності банку і виконання економічних нормативів, установлених центральним банком.

Управління будь-якою динамічною системою (в цьому разі - комерційним банком) з погляду сучасної теорії управління полягає у визначенні її поточного і бажаного станів та управлінських заходів, які мають перевести систему з поточного стану в бажаний.

Стан банківської діяльності як об`єкта управління визначається:

видами активних операцій (напрями розміщення коштів банку) та їхньою структурою.

видами пасивних операцій (джерел коштів банку) та їхньою структурою;

показниками достатності капіталу і платоспроможності;

показниками ліквідності балансу банку;

прибутковістю банку;

рівнем адміністративно-господарського управління (менеджменту).

Необхідно зазначити, що діяльність комерційних банків пов'язана із загальним станом національної економіки, діяльністю людей і здійснюється в умовах коливань рівня пропозиції та попиту на банківські послуги, конкуренції, наявності різноманітних ризиків тощо. У зв'язку з цим рекомендації щодо управлінських рішень мають базуватися на узагальненій оцінці всебічного аналізу діяльності комерційного банку.

Під час проведення узагальнювальної оцінки (рейтингу) банку необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

Рейтингове оцінювання за системою «CAMEL» здійснюють суто наглядові органи. В Україні вони представлені департаментами безвиїзного нагляду та інспектування Національного банку України, а також відповідними структурними підрозділами регіональних управлінь Національного банку України.

При цьому система рейтингової оцінки для кожного комерційного банку складається з таких етапів:

«попередній» рейтинг;

«кінцевий рейтинг».

Рейтинг на «попередньому» етапі здійснює департамент безвиїзного нагляду за наявними формами звітності комерційних банків. За результатами цього рейтингу банку встановлюється відповідна рей-тингова оцінка (методи встановлення рейтингової оцінки наведено нижче). Якщо рейтингова оцінка банку становить «З», «4» або «5» і при цьому банк не перебуває в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк перебуває в одному з наведених вище проблемних режимів, він потребує особливого нагляду Національного банку України, який здійснюється департаментом з питань роботи з проблемними банками та відповідними підрозділами регіональних управлінь НБУ.

Департамент інспектування разом з відповідними структурами регіональних управлінь під час детальної перевірки на місці визначає «кінцеву» рейтингову оцінку банку, тим більше, що рейтингову оцінку рівня менеджменту легше здійснювати безпосередньо в бан-ку, при цьому можна уточнити і показники інших оцінок для сукупного рейтингу.

Система рейтингу банків включає визначення таких понять:

якість капіталу -- оцінка розміру капіталу банку щодо його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

якість активів -- можливість забезпечення повернення активів;

якість управління (менеджменту) -- оцінка методів управління банком з погляду ефективності його діяльності, розпорядку праці, методів контролю за дотриманням нормативних актів та чинного законодавства;

дохідність -- достатність доходів банку для його подальшого розвитку;

ліквідність -- можливості банку щодо виконання ним як звичних, так і непередбачуваних зобов'язань.

Сукупний рейтинг банку визначається так:

за кожним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від 1 (сильний) -- до 5 (незадовільний);

бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;

сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.

Приклад (дані умовні):

якість капіталу = 2 бали,

якість активів = 2 бали,

якість управління = 3 бали,

дохідність = 3 бали,

ліквідність = 1 бал.

Разом =11.

Рейтингова оцінка = -- = 2,2.

Визначення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто :

1 -- 1,4 до 1. Рейтингова оцінка сильного банку. 1,5 -- 2,4 до 2. Рейтингова оцінка задовільного банку. 2,5 -- 3,4 до 3. Рейтингова оцінка посереднього банку. 3,5 -- 4,4 до 4. Рейтингова оцінка граничного банку. 4,5 5,0 до 5. Рейтингова оцінка незадовільного банку.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «сильні» (1), ма-ють такі характеристики:

фінансовий стан є надійним за всіма аспектами;

виявлені проблеми незначні і можуть бути розв'язані у повсякденній діяльності;

-- фінансовий стан стійкий до змін, що відбуваються в економіціі в банківській системі;

-- фінансовий стан не викликає сумнівів у органів нагляду. Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «задовільні» (2),

мають такі характеристики:

-- в основному їхній фінансовий стан є задовільним;

-- виявлені проблеми незначні і можуть бути врегульовані керівництвом банку;

-- фінансовий стан банку є по суті стабільним, отже, він може бути пристосованим до умов економічної кон'юнктури і роботи банківського сектора;

-- органи нагляду турбує лише те, щоб недоліки, виявлені підчас перевірки на місцях чи аналізу звітності, були виправлені керівництвом банку.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «посередні» (3), мають такі характеристики:

банк дещо слабкий фінансово і щодо операційних функцій, а також припустився порушень законів і нормативних актів;

фінансовий стан банку має тенденцію до подальшого погіршення, якщо умови в економіці та банківському секторі будуть розвиватися за несприятливим сценарієм;

фінансовий стан вірогідно погіршиться, якщо негайно не будуть вжиті заходи щодо виправлення ситуації або ці заходи не будуть досить ефективними;

стан банку викликає занепокоєння в органів нагляду.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «граничні» (4), мають такі характеристики:

є недоліки в їхній фінансовій діяльності;

спостерігаються ознаки нестабільності, які не усуваються достатньою мірою;

якщо своєчасно не будуть вжиті конкретні заходи щодо виправлення ситуації, становище банку погіршиться настільки, що це може поставити під сумнів його існування в майбутньому;

є ознаки потенційного банкрутства;

банки потребують додаткової уваги органів нагляду, необхідно розробити детальний план заходів стосовно усунення наявних проблем і недоліків.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «незадовільні» (5), мають такі характеристики:

високий ступінь вірогідності банкрутства найближчим часом;

є серйозні недоліки, становище банку настільки критичне, що потребує негайної фінансової допомоги з боку власників банку або інших фінансових джерел;

без застосування оперативних заходів щодо виправлення ситуації і (або) фінансового підтримання виникне необхідність злиття

цього банку з іншим, придбання його іншою установою або його ліквідація.

9.2 Аналіз капіталу, якість активів, менеджменту, надходжень та ринкових ризиків, ліквідності банку при рейтинговій оцінці.

Аналіз капіталу. Аналіз капіталу має визначити, чи може банк гарантувати достатній захист коштів вкладників.

Банк постійно повинен мати визначений (згідно з вимогами НБУ) мінімальний обсяг капіталу. Як правило, це -- рівень капіта-лу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на здійснення банківських операцій. Коли ж мінімальний рівень капіталу стає не-достатнім для захисту вкладів клієнтів, необхідно вчасно приймати рішення про його збільшення.

Отже, основне завдання аналізу капіталу полягає в тому, щоб вчасно визначити ступінь достатності обсягу капіталу та збільшити його до необхідного.

Під час визначення адекватності капіталу розрізняють два його рівні:

основний капітал (капітал 1-го рівня);

додатковий капітал (капітал 2-го рівня).

Визначаючи адекватність капіталу банку, необхідно скоригувати його активи на відповідні коефіцієнти ризику. При цьому треба ма-ти на увазі, що забалансові статті також можуть містити певні ризики для банку. Прикладом такого ризику може бути надання банком гарантій від імені клієнта за відповідну плату.

Іншим прикладом такого ризику є надання банком комерційного або документарного акредитива своєму клієнту.

Базельська угода визначає ступінь ризику за трьома основними типами забалансових статей. Ці показники ризику використовують-ся під час переведення забалансового ризику в ризик, що асоціюєть-ся з активами. Наприклад, гарантія має показник ризику, який дорівнює 100 %. Це означає, що вона може набути форму кредитування клієнта, але містить повний банківський ризик.

За даними аналізу капіталу банку встановлюється рейтингова оцінка за такими критеріями:

Рейтинг 1 {сильний):

-- банки, у яких нормативи платоспроможності й достатності капіталу набагато перевищують 8 % і 4 % відповідно;

банки, у яких показники капіталу кращі, ніж у всіх інших банках;

банки, які за даними інспекторських перевірок мають відмінну якість активів.

Рейтинг 2 {задовільний):

банки, в яких нормативи платоспроможності й достатності капіталу вищі за 8 % і 4 %;

банки, що є кращими серед банків своєї групи за показниками капіталу;

банки, які за даними інспекторських перевірок на місцях мають задовільну якість активів або принаймні середню якість активів.

Рейтинг 3 {посередній):

банки, в яких показники основного й сукупного капіталів відповідають установленим нормативам;

банки, що посідають посереднє місце серед інших банків за показниками капіталу;

банки щонайменше з посередньою якістю активів, визначеною перевірками на місцях.

Рейтинг 4 {граничний):

банки, що виконують принаймні один з двох установлених нормативів;

банки, що перебувають в останній третині або чверті банків своєї групи за показниками капіталу;

банки, що демонструють слабкість або мають проблеми з якістю активів за результатами інспектування на місцях.

Рейтинг 5 {незадовільний):

банки, які порушують установлені нормативи або мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу);

банки, показники капіталу яких є гіршими серед інших банків групи;

банки, в яких за даними інспекторських перевірок на місцях якість активів є граничною або незадовільною.

Низька якість активів є найпоширенішою проблемою для нестійких і погано керованих банків, хоча це і не єдина причина їхньої фінансової слабкості. Метою проведення аналізу якості активів банку є визначення їхньої життєздатності і правильності відображення їхньої вартості у звітності банку. З метою найточнішого аналізу якості активів використовується система класифікації кредитів, інших видів активів та забалансових статей.

Активи, що визнаються задовільними {стандартними), не підлягають класифікації.

Активи, з якими банк має явні проблеми і за якими кінцеве погашення не гарантоване, класифікуються як субстандартні.

Активи, збитки за якими майже безсумнівні, але їхній розмір поки що не можна точно встановити, класифікуються як сумнівні.

Активи, які безперечно не будуть погашені і, таким чином, не є життєздатними активами банку, класифікуються як збиткові.

За необхідності можна виділити ще одну категорію активів -- «особливо згадані», до якої входять активи, що не є задовільними, але поки що не викликають настільки серйозного занепокоєння, щоб бути занесеними до категорії субстандартних. Однак такий підхід не завжди застосовується під час аналізу якості активів.

Зважування на ризик за кожною класифікацією активів робиться так:

Класифікація активів банків	Оцінка ризику
Задовільні	0%
Особливо згадані	20%
Субстандартні	50%
Сумнівні	70%
Збиткові	100%

Отже, під час аналізу всі активи (а також забалансові статті, якщо вони є в класифікації) множаться на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума зважених на коефіцієнт ризику активів є середньозваженою вартістю класифікованих активів.

Середньозважена вартість класифікованих активів за категоріями стає чисельником під час визначення якості активів. Знаменником під час визначення якості активів, як правило, є капітал банку з таким коригуванням:

якщо банк зробив спеціальні відрахування на відшкодування збитків за кредитами, ці відрахування віднімаються від вартості активу до його класифікації;

якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для відшкодування можливих збитків у майбутньому, ця сума додається до суми капіталу

Якість активів визначається таким співвідношенням:

Середньозважена вартість класифікованих активів / Капітал банку*100%

При цьому загальна рейтингова оцінка якості активів визначається за такими показниками:

Співвідношення між вартістю класифікованих активів та капіталом, %	Рейтингова оцінка
Менше 5 %	сильний (1)
Від 5% до 15%	задовільний (2)
Від 15% до 30%	посередній (3)
Від 30% до 50%	граничний (4)
Понад 50 %	незадовільний (5)

Аналіз надходжень

Надходження банку та його рентабельність -- важливі показники, що характеризують ефективність діяльності банку та його загальний фінансовий стан. Тому аналіз цих показників має велике значення для забезпечення стабільності банківської системи.

Банк повинен мати достатній розмір надходжень (прибутків), щоб забезпечити свій розвиток. Іншими словами, він мусить направляти достатній обсяг прибутків на підтримування або збільшення свого капіталу. Якщо коефіцієнти капіталу банку мають тенденцію до погіршення, це свідчить про те, що прибуток банку невисокий, або що недостатній обсяг його прибутків залишається нерозподіленим. Це, зокрема, може бути у разі виплати надто великої частки прибутків у формі дивідендів власникам банку.

Під час фінансового аналізу банку важливо з'ясувати взаємозв'язок між надходженнями і якістю активів. Банк, що має проблеми з якістю активів, буде змушений в обліку визнати збитки й знизити вартість проблемних активів (тих, що підлягають класифікації). Ці збитки скоротять надходження банку або навіть призведуть до того, що банк зазнає збитків від своєї основної діяльності.

З якістю активів тісно пов'язане питання достовірності даних про надходження. Наприклад, якщо банк не визнає з погляду обліку свої безнадійні кредити, тобто не робить резервних відрахувань, його надходження можуть здаватися достатніми, але насправді вони завищуються, тоді як проблемні активи враховуються за завищеною вартістю.

Про недостовірність даних щодо надходжень можуть свідчити нарахування процентів до прибутків раніше, ніж вони отримані.

Проценти за кредитами можуть бути:

заробленими;

стягненими (отриманими).

Якщо платежі за кредит прострочені, а банк продовжує нарахо-вувати зароблені, але не одержані проценти, то він фактично зави-щує свої надходження за процентами. Адже може статися, що вони ніколи не будуть виплачені.

Отже, нарахування процентів банк має негайно призупинити, як тільки несплата заборгованості досягне відповідного строку (як правило -- 90 днів).

Крім того, під час аналізу надходжень необхідно брати до уваги й інші фактори, зокрема:

усталену практику амортизації активів, які з часом втрачають свою вартість;

правильність ведення розрахунку заборгованості за податками;

відображення в обліку сум, виплачених власникам банку у формі дивідендів після виплати податків. Якщо банк виплачує високі відсотки чистого прибутку як дивіденди, то він не зможе використати достатню частку своїх прибутків для збільшення капіталу.

Рівень надходжень розраховується як коефіцієнт прибутковості за формулою:

Чистий прибуток після сплати податків, але до виплати дивідендів / середня вартість усіх активів *100 %.

Аналіз надходжень здійснюється на основі річних та кварталь-них даних після коригування на податкові виплати.

Загальна рейтингова оцінка якості надходжень установлюється залежно від коефіцієнта прибутковості:

Коефіцієнт прибутковості	Рейтингова оцінка
Понад 1 %	сильний (1)
від 0,75% до 1,0%	задовільний (2)
від 0,50 % до 0,75 %	посередній (3)
від 0,25 % до 0,50 %	граничний (4)
Нижче 0,25 % або чисті збитки	незадовільний (5)

Аналіз ліквідності

Аналіз ліквідності банку дає можливість виявити, чи спроможний він виконувати свої зобов'язання у визначені строки і без втрат.

Найпростіший метод діяльності банку -- збереження відповідної частини своїх активів у ліквідній формі, тобто у вигляді готівки, залишків на коррахунках у Національному банку, а також в інших банках, у державних цінних паперах (за можливості швидкого їх перетворення на готівку).

Одначе існує відповідний взаємозв'язок між ліквідністю і надходженнями. Він полягає в тому, що ліквідні активи, як правило, дають менший процент, ніж неліквідні (особливо кредити), а банки, що тримають у ліквідній формі значну частину своїх активів, матимуть нижчу рентабельність. Тому банки, котрі проводять агресивну політику одержання максимальних прибутків, намагаються утримувати ліквідні активи на мінімально припустимому рівні.

Правильне управління ліквідністю потребує підтримання достатнього рівня ліквідності, щоб банк міг вчасно і без збитків для себе виконувати свої зобов'язання. За виняткових обставин, у разі необхідності якнайшвидшого залучення ліквідних коштів керівництво банку може здійснити продаж активів зі збитками для себе лише для того, щоб виконати свої зобов'язання, хоч це і позначиться негативно на рентабельності банківської установи.

Банки повинні визначати обсяг потрібних ліквідних коштів, вра-ховуючи при цьому два фактори:

1. Необхідно знати, виконуватиме банк свої зобов'язання щодо залучених коштів найближчим часом чи у більш віддаленому майбутньому. Це, як правило, залежить від строків вкладів та інших па-сивів і передбачає здійснення аналізу обсягів депозитів, які напевне залишаться у банку (основні депозити), й тих депозитів та інших пасивів, які будуть зняті з рахунку або терміново сплачені.