Управління активами та пасивами банку (на матеріалах ЗАТ КБ "Приватбанк")

Ризики проектів на цих стадіях достатньо великі, і тому банки вважають за краще мати гарантів на цей період.

Під непрямими гарантіями маються на увазі: гарантії збуту продукції, що випускається, за запланованою ціною і гарантією прийнятних цін на сировину, що поставляється, і комплектуючі вироби.

Вони не знаходять віддзеркалення в балансі гаранта і проходять за балансом.

В той же час непрямі гарантії містять чітко певні зобов'язання сторін. Такими гарантіями можуть бути контракти типу «бери або плати», «бери і плати», «постачай або плати».

Умовні гарантії -- це гарантії, де реалізація гарантійних зобов'язань залежить від настання подій, вірогідність яких невелика, але банки, проте, вважають за краще застрахуватися від випадковостей.

Існують різні обставини, під які виставляються такі гарантії:

- настання незастрахованих обставин;

- небажана (понад певний ліміт) зміна цін на продукцію проекту, що робить його економіку негативної;

- дії уряду, які погіршують умови реалізації проекту.

Гарантії, що маються на увазі, по своїй суті не є гарантіями. Це просто ряд домовленостей, які з погляду банку можуть сприяти забезпеченню підтримки з боку третіх облич.

Вони дуже популярні серед гарантів через необов'язковість їх віддзеркалення у фінансовій звітності.

Найбільш поширеною формою цих гарантій є:

- комфортні листи;

- згоду материнської компанії не продавати і тримати 100 % акцій филиала заемщика до погашення останнім кредиту;

- обмовки «перехресного» невиконання зобов'язань, коли невиконання кредитної угоди за проектом автоматично приводить до невиконання інших контрактів і угод.

Крім того, це може бути зобов'язання не допустити зниження рівня оборотного капіталу нижче певної межі.

Таким чином, однією з основних проблем при проектному кредитуванні є проблема адекватної оцінки існуючих численних ризиків і вибору відповідних інструментів їх зменшення.

важливою процедурою в процесі кредитування інвестицйних проектів є ефективна оцінка відсоткових ризиків.

Відсотковий ризик зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит.

Відтак кредитування потребує ефективного управління відсотковим ризиком, адже ці кредити мають переважно строковий характер.

Відсотковий ризик обумовлений і невизначеністю майбутньої динаміки рівня відсотків на кредити.

Він виникає тоді, коли не збігаються строки повернення наданих та залучених коштів або коли ставки за активними та пасивними операціями встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти перемінних чи навпаки), коли кошти позичаються на короткий строк за змінними ставками, а кредити видаються на тривалий строк за фіксованими ставками у розрахунку на те, що змінні відсоткові ставки не перевищать очікуваний рівень.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є визначення ціни кредиту, що передбачає врахування таких факторів: ризик, агресивність, конкуренція, категорія клієнта, прибутковість, вартість ставки, гнучкість ціни кредитування та ін.

Визначаючи відсоткову ставку в процесі кредитування, варто враховувати ризик неповернення кредиту.

Якщо абстрагуватися від таких реальних витрат банку, як заробітна плата службовців кредитного відділу, витрати на обробку інформації та інші не відсоткові витрати, то відсоток за ризикованими контрактами (R) має компенсувати банку часову (строкову) вартість грошей (вільна від ризику ставка відсотка r) та ризик втрати позичених коштів (Р_в).

Часто банк орієнтується на певну відсоткову ставку (r), яка є ціною кредиту за фактичної відсутності ризику( облікова ставка НБУ).

Однак реальна ризикованість кредитних операцій змушує банк підвищувати відсоткову ставку до значення R, що залежить від рівня ризику, який визначається ймовірністю втрати прибутку або прямих збитків.

Якщо ризик втрати позичених коштів (Р_в) відомий, імовірність їх повернення буде дорівнювати (1 - Р_в). а це означає, що в середньому буде повернено суму кредиту С, величина якої виражається рівністю:

С = (1 - Р_в) (1+ R) · К (3.5)

де К -- початковий кредит;

R -- відсоткова ставка за кредит з урахуванням ризику;

Р_в -- ймовірність (ризик) втрати позичених коштів.

У разі відсутності ризику позичені кошти повертаються банку з відсотком, ставка якого дорівнює r, а загальна сума коштів, що повертаються, С₀ виражається залежністю

С₀ = (1 + r) · К (3.6)

Компенсація втрат, пов'язаних з небезпекою неповернення позичених коштів за даною угодою, має місце за умови С = С₀.

А вона приводить до такого співвідношення:

(1 - Р_в) (1 + R) = 1 + r (3.7)

З цієї формули виводимо величину R ставки відсотка, яка враховує ризик неповернення боргу:

R = (1 + r) : (1 - Р_в) - 1 = (r + Р_в) : (1 - Р_в). (3.8)

З формули випливає, що відсоткова ставка за кредит збільшується відповідно до збільшення ймовірності (ризику) втрати позичених коштів.

Цю залежність можна подати у такому вигляді:

(3.9)

Отже, наявність ризику втрати позичених коштів, що вимірюється ймовірністю Р_в, приводить тим самим до збільшення суми сплати.

Математично визначено області ризику втрати позичених коштів, а саме:

- область допустимого ризику (Р_в у межах від 0 до 0,2);

- область критичного ризику (Р_в у межах від 0,3 до 0,5);

- область катастрофічного ризику (Р_в у межах від 0,6 до 1).
Проблемою, що тісно пов'язана з визначенням відсотка в умовах ризику при кредитуванні -- урахування інфляції.

Оцінка впливу інфляції на ставку кредиту приведена у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Розрахунок впливу інфляції на ставку кредиту

Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 65 %. Якби інфляційна складова кредитного відсотка становила 0, то значення відсоткової ставки за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів було б 46%.

Отже, інфляція значно впливає в умовах ризику на кредитний відсоток, збільшує кредитний ризик на 19%.

Наочно динаміка зміни ставок кредиту у залежності від ступеню ризику приведено на рисунку 3.5.

Рис.3.5.Прівняння ставок кредиту по ступеню ризику

3.4 Напрямки прискорення оборотності кредитних ресурсів шляхом оптимізації строків інвестиційного кредитування

Дослідний банк здійснює фінансування середньострокових (строком до 3 років) та довгострокових (строком понад 3 роки) інвестиційних проектів (будівництво житла; купівля нерухомості; купівля землі; придбання обладнання, транспортних засобів; купівля цінних паперів (опціони); фінансування інших інвестиційних цілей.

Банк має значний досвід роботи з інвестиційного кредитування, що є запорукою успіху інвестиційного проекту.

Проектне фінансування - це довгостроковий кредит, умовами якого передбачено погашення кредиту за рахунок притоку коштів, отриманих за рахунок впровадження проекту.

За допомогою проектного фінансування банк дає можливість клієнту отримати реальну можливість здійснити модернізацію або реконструкцію діючого виробництва продукції (надання послуг), організувати виробництво нової продукції (надання послуг), здійснити комплексне фінансування довгострокових інвестиційних проектів для досягнення любих стратегічних цілей.

Користуючись програмою проектного фінансування клієнти можуть отримати такі переваги:

- ефективність проекту буде вище за рахунок тривалого терміну кредитування (більше 3 років);

- можливість встановлення гнучкого графіка погашення кредиту, враховуючи особливості ведення Вашого бізнесу;

- комплексний та гнучкий підхід до формування забезпечення за кредитом з можливістю поетапного його оформлення.

З метою підвищення ефективності інвестиційного проекту банк забезпечує:

-фінансування масштабних проектів за рахунок ресурсів, що залучені з міжнародних ринків капіталів, та можливість використання схем консорціумного кредитування з великими українськими та іноземними банками;

-можливість використання комбінованих джерел фінансування, а також застосування декількох продуктів одночасно, що дозволяє оптимізувати схему фінансування та здійснити кредитування на більш привабливих умовах.

Пропонуємо впровадження методики визначення строку користування інвестиційною позичкою, що є дуже важливим в інвестиційному кредитуванні.

Звісно, що конкретний строк повернення позички залежить від:

- форми кредитування;

- окупності витрат;

- платоспроможності та фінансового стану позичальника;

- кредитного ризику;

- необхідності прискорення оборотності кредитних ресурсів.

Розрахунки, що виконуються банком у період надання кредиту на нове будівництво, технічне переозброєння, розширення підприємств, здійснюються за методикою, яка включає розрахунок повного строку кредиту

ПС_к = П_в + П_пл + П_п, (3.10)

де ПС_к -- повний строк кредиту;

П_пл -- пільговий період;

П_в -- період використання;

П_п -- період погашення.

Період використання, як правило, -- це строк будівництва або реконструкції об'єкта.

Пільговий період -- це строк освоєння виробничих потужностей, тобто період часу з моменту введення підприємства (об'єкта) в експлуатацію до дня досягнення проектних техніко-економічних показників.

Період погашення -- це період часу, протягом якого, починаючи з дня введення об'єкта будівництва в дію, позичальник повністю розраховується з банком за кредит за рахунок усіх джерел сплачення.

Період погашення розраховується

СП_к = К : (П_р + А), (3.11)

де СП_к -- період погашення кредиту;

К -- сума кредиту, включаючи відсоток за його користування;

П_р -- річна сума прибутку, яка направляється на сплачення кредиту;

А -- річна сума амортизаційних відрахувань, яка направляється на сплачення кредиту.

Вихідні дані для визначення повного строку інвестиційного кредиту, який включає строк здійснення проекту та строк його погашення приведено в таблиці 3.5

Таблиця 3.5 Вихідні дані для визначення повного строку інвестиційного кредиту

У період погашення кредиту сума відсотків нараховуватиметься залежно від реальної заборгованості (з урахуванням щорічного погашення).

Для цього використаємо формулу розрахунку строкової річної виплати:

(3.12)

де і -- відсоткова ставка;

п -- бажаний строк кредиту;

В -- величина боргу.

Кредит погашатиметься щорічно рівними частками після виведення об'єкта на проектну потужність.

Визначимо строк погашення кредиту за формулою

СП_к = К : (П_р + А) (3.13)

Розрахунок строку кредитування інвестиційного проекту приведено в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 Розрахунок строку кредитування інвестиційного проекту

Строк окупності проекту, який буде базою для вирахування строку погашення кредиту (строк погашення кредиту має бути не менше ніж строк окупності) складає 3 роки.

Сума кредиту з відсотками, які слід сплатити банку складає 23 тис.грн. Сума строкової річної виплати склала 49,7 тис. грн.

У період погашення кредиту сума відсотків нараховуватиметься залежно від реальної заборгованості (з урахуванням щорічного погашення) та строкової річної виплати і складає вже 149,1 тис. грн., а загальна сума заборгованості за кредит з відсотками становитиме 172,1 тис. грн.

Наочно порівняння строкових виплат та повної суми заборгованості приведено на рисунку 3.5.

Рис.3.5.Складові загальної суми заборгованості за кредит

Таким чином строк погашення кредиту становить 5,6 років, а повний строк кредиту становитиме суму строку проекту та строку погашення кредиту, тобто 6,6 років і позичальник повинен брати в банку кредит на строк до 7 років.