Отже, в структурі активів ЗАТ КБ «Приватбанк» найбільших змін, а саме збільшення об'єму на 55 168 070 тис.грн або на 645% в 2008році по відношенню до 2004р. зазнала стаття «Кредити й заборгованність клієнтів», таке збільшення питомої ваги кредитного портфелю свідчить про наближення до стратегічної мети - збільшення об'ємів кредитування, заняття лідируючої позиції по охопленню кредитами населення, а це можливе лише, і є наслідком нарощування депозитного портфелю банку, збільшення залучення грошових коштів клієнтів шляхом встановлення вигідних умов по депозитним програмам, наприклад вищих відсотків по депозитам, і чим довший термін залучення вкладів, тим вигідніші умови для клієнтів. Також збільшенню об'ємів кредитування (особливо короткострокових кредитів) посприяло залучення нових клієнтів через відкриття поточних рахунків на більш вигідних умовах з більш низькою щомісячною платою за обслуговування. Наприклад, плата за відкриття рахунка становить 100 грн, а натомість на рахунку клієнта відкривають поточний рахунок з бонусом 120грн, який лежить так сказати, на депозиті до запитання, чи то терміном від 1 року і вище.

Якщо в банка зростають об'єми кредитування, то в нього й зростають нараховані доходи до одержання, збільшення на 1 577 622 тис.грн в 2008 році по відношенню до 2004р.

Нарощування власного капіталу, сприяє розширенню існуючих та створенню нових представництв, філій, відділень, а для цього необхідні приміщення, тобто бажано наявність власних, але доволі таки часто використовують і довгострокову оренду, нове обладнання та переобладнання існуючого - все це потребує коштів, і як видно зі структури активів, ЗАТ КБ «Приватбанк» вдвічі збільшив свої основні засоби та нематеріальні активи, вартість активів з 750 109 тис.грн збільшилися на 95,4% і на кінець 31.12.2008р. становлять 1 465 775тис.грн.

Для більшої наочності зобразимо активи ЗАТ КБ «ПриватБанк» за 2004-2008 роки у вигляді діаграми. (див. рис.2.3)

Рис. 2.3. Структура активів ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Таблиця 2.4 Структура зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Найменування статті	2004	%	2005	%	Відхилення до попереднього року	2006	%	Відхилення до попереднього року	2007	%	Відхилення до попереднього року	2008	%	Відхилення до 2004р
					абсолютне	Відносне, %			Абсолютне	відносне			абсолютне	відносне			абсолютне	відносне
Кошти банків	1 760 632	13,29	1 852 826	9,36	92 194	5,2	3 299 444	10,82	1 446 618	78,1	6 137 611	12,08	2 838 167	86,0	9 778 526	13,59	8 017 894	455,4
Кошти клієнтів	11 116 558	83,91	16 981 724	85,83	5 865 166	52,8	24 882 090	81,61	7 900 366	46,5	38 093 592	74,95	13 211 502	53,1	57 088 455	79,32	45 971 897	413,5
Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком	6 538	0,05	3 653	0,02	-2 885	-44,1	3 435	0,01	-218	-6,0	3 439	0,01	4	0,1	4 006	0,01	- 2 532	-38,7
Боргові цінні папери, емітовані банком	598	0,004	310 601	1,57	310 003	51 40,0	807 512	2,65	496 911	160,0	2 928 761	5,76	2 121 249	362,7	1 750 591	2,43	1 749 993	292 641
Нараховані витрати до сплати	128 088	0,97	223 573	1,13	95 485	74,5	348 660	1,14	125 087	55,9	853 526	1,68	504 866	144,8	1 472 953	2,05	1 344 865	1 049,6
Відстрочені податкові зобов'язання	42 187	0,32	120 490	0,61	78 303	185,6	81 327	0,27	-39 163	-32,5	35 788	0,07	- 45 539	-56,0	39 640	0,05	-2 547	-6,0
Інші зобов'язання	193 324	1,46	292 884	1,48	99 560	51,5	1 066 489	3,50	773 605	264,1	2 769 782	5,45	1 703 293	159,7	1 835 611	2,55	1 642 287	849,5
Усього зобов'язань	13 247 925	100,00	19 785 751	100,0	6 537 826	49,3	30 488 957	100,0	10 703 206	54,1	50 822 499	100,0	20 333 542	66,7	71 969 782	100,0	58 721 857	443,3

Тепер спробую проаналізувати діяльність ЗАТ КБ «Приватбанк» через структуру зобов'язань ЗАТ КБ «Приватбанк» (див.табл. 2.4).

Якщо зобов'язання ЗАТ КБ «ПриватБанк» показати в відсотковому вираженні, по відношенню до усієї кількості зобов'язань, то в структурі видно, що основну питому вагу на першому місці займають кошти клієнтів, в 2004 році вони займали 11 116 558 тис.грн, що становило 83,91% від загальної суми зобов'язань, протягом наступних двох років питома вага складала вище 80% від загальної суми зобовязань та в 2008році за рахунок притягнення (залучення) коштів: юридичних, фізичних осіб - ця цифра складала вже 57 088 455 тис.грн.

На другому місці знаходяться кошти інших банків з 1 760 632 тис.грн в 2004р. - до 9 778 526 тис.грн, що в натуральному виразі становить 8 017 млн.грн, розміщених в Приватбанку, а на третій позиції - збільшення зобов'язнань за рахунок боргових цінних паперів, емітованих банком.

Якщо прийняти до розрахунку дані з вищенаведених таблиць, то можна побачити, що в 2004 році Приватбанком було залучено 11 116,6 млн.грн коштів клієнтів, та лише 8 553,0млн грн. було надано кредитів, що в процентному відношенні можна показати, що лише 76,9% із суми залучених коштів клієнтів було використано для надання кредитів. Лише частина коштів, що залишилася, пішла на обов'язкове резервування в сумі 133,8 тис.грн.

Підводячи підсумки, можна сказати, что валюта балансу зростала з однієї сторони за рахунок збільшення об'єму залучених коштів в пасиві, з іншої сторони - за рахунок росту кредитної заборгованості в активі.

Як вже було сказано раніше, для збільшення обсягів кредитувння необхідне залучення великої кількості ресурсів - депозитів, та коштів клієнтів до запитання (поточні рахунки кліентів), а це можливе лише при ефективній роботі депозитного департаменту та департаменту по обліку операцій з клієнтами, а також ефективному управлінні менеджерів усіх рівнів, в цьому велику роль відіграє робота безпосередньо через прямий контакт з клієнтами, створення програм для зацікавленості клієнтів, але існують й інші методи, які є так би мовити двобічні сторони медалі. Прикладом цього може слугувати кредитування на вигідних умовах (8-14% річних), але лише при використанні цих грошових коштів усередині мережі Приватбанку, окрім податкових платежів.

Відстрочені податкові зобов'язання на 31.12.2004р. становили 42 187 тис.грн, а вже станом на 31.12.2008р - лише 39 640 тис.грн., при нарощуванні суми активів, що стала становити в 3,4 рази більше, ніж вони складали в 2004 році - це свідчить про дуже ефективний менеджмент, точніше ефективну роботу менеджменту з позиції обліку податкових надходжень (витрат) та податків. Тобто проведення операцій, які скорочують податкові витрати банку, таким чином збільшуючи їх ефективність. З однієї сторони банк постійно збільшує об'єми реалізації послуг, з іншої сторони це не призводить до збільшення податкового навантаження, а навпаки, рівень податкового навантаження постійно знижується.

Збільшення боргових цінних паперів, емітованих банком з 598 тис.грн в 2004році до 1 750 591 тис.грн в 2008 році може бути наслідком зростаня облікової ставки НБУ з 9% на кінець 2004 року до 12% на кінець 2008року, збільшуючи її НБУ скорочує об'єм грошової маси в обороті, тим самим намагаючись стримати інфляцію.

Отже, зростання зобов'язань в 4 рази - з 13 247 925 тис.грн до 71 969 782 тис.грн. є наслідком ефективної роботи депозитного департаменту та департаменту обліку операцій з клієнтами.

Розглянемо власний капітал, та його частку в загальній структурі пасивів (див.табл.2.5).



Таблиця 2.5 Аналіз власного капіталу ЗАТ КБ «Приватбанк», тис.грн

Найменування статті	2004	%	2005	%	2006	%	2007	%	2008	%	Відхилення
											абсолютне	Відносне, %
1	Статутний капітал	917 917	62,63	1 130 000	49,73	2 082 000	63,32	2 713 250	50,35	5 684 882	69,36	4 777 965	519,3
2	Резерви й інші фонди банку	133 839	9,13	284 000	12,50	308 155	9,37	333 665	6,19	409 820	5,00	275 981	206,2
3	Резерви переоцінки, у т.ч.:	237 540	16,21	354 301	15,59	353 997	10,77	289 072	5,36	237 533	2,90	-7	-0,01
3.1	Резерви переоцінки необоротних активів	237 540	16,21	354 301	15,59	353 997	10,77	289 072	5,36	190 190	2,32	-47 350	-19,9
4	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років	11 506	0,78	28 388	1,25	37 895	1,15	518 758	9,63	571 672	6,98	560 166	4 868,5
5	Прибуток/збиток звітного року, що очікує затвердження	164 842	11,25	475 655	20,93	506 208	15,39	1 534 162	28,47	1291776	15,76	1 126 934	683,6
6	Усього власного капіталу	1 465 644	100,0	2 272 344	100,0	3 288 255	100,0	5 388 907	100,00	8 195 683	100,0	6 730 039	459,2
7	Усього пасивів	14 713 569	9,96	22 058 095	10,30	33 777 212	9,74	56 211 406	9,59	80 165 465	10,22	65 451 896	444,8

Отже, в 2004 році статутний капітал становив 917 917тис.грн, що становило 62,63% від загальної суми власного капіталу, а в 2005 році збільшився на 212 083 тис.грн і становив 1 130 000тис.грн. за рахунок сплати акціонерами статутного фонду. Подальше збільшення статутного капіталу в 2006 році відбулось на 952 млн.грн., за нового випуску акцій. В 2008 році статутний капітал склав 5, 684 млрд.грн., збільшивши його від початкового року дослідження (2004) на 4,777 млрд.грн. Акціонерами було прийняте рішення про проведення нової емісії цінних паперів, і в 2008 році - внески було сплачено повністю. Таким чином, погасивши заборгованості по внескам до статутного капіталу, банком було нарощено капітальну базу. За рахунок цього відбувається постійне зростання мережі філій, відділень, та центрів обслуговування населення нашої країни. А так як йде розширення мережі - банк повністю охоплює всю країну, знаходячи постійно нових клієнтів.

Якщо банком буде й надалі збільшуватись власний капітал через збільшення статутного капіталу шляхом випуску нових акцій та за рахунок прибутку, банк буде займати не лише лідируюче місце в України, а стане напевно безумовним лідером в Україні, одним з найкращих банків (при подальшому розширенні мережі та представництв) в країних СНД.

Якщо зобразити структуру власного капіталу у вигляді діаграми (див. рис. 2.4.), то можна більш наочно побачити, як за останні п'ять років ЗАТ КБ «Приватбанк» було збільшено статутний капітал з 919,9 млн.грн в 2004 році до 5 684,9 млн. грн.. в 2009 році. За даними офіційно публікуємої звітності - акціонерами було повністю сплачено внески до статутного капіталу, за всі випущені акції. Приватбанк постійно нарощує свій капітал - створює міцну базу для розширення об'ємів послуг що надаються, та які в майбутньому будуть надаватися.



Рис. 2.4. Власний капітал ЗАТ КБ «Приватбанк»

В загальній структурі пасивів (зобов'язання та власний капітал) власний капітал в 2004 році займає лише 9,96%, а в 2008 - 10,22%, в середньому цей показник коливається в межах 9 - 10%. У власному капіталі основну питому вагу в структурі займає статутний капітал, більше 50% та фінансовий результат, в даному випадку прибуток, що очікує затвердження. Чим більший власний капітал, тим надійніший банк.

Нарощуючи власний капітал, збільшуючи обсяг залучення коштів клієнтів, банком було збільшено надання обсягів кредитування, тобто банком в повній мірі було задоволено потреби клієнтів в кредитних ресурсах.

Використовуючи дані звітів про фінансові результати (див.табл.2.6) проаналізую структуру доходів за останні п'ять років.

Таблиця 2.6. Дані діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк» за 2004-2008 роки, тис.грн

Рядок	Найменування статті	2004	2005	2006	2007	2008
1	Чистий процентний дохід	581 887	916 455	1 877 265	3 094 944	3 992 585
1.1	Процентний дохід	1 679 857	2 470 751	3 734 132	6 041 358	9 059 300
1.2	Процентні витрати	1 097 970	(1 554 296)	(1 856 867)	(2 946 414)	(5 066 715)
2	Чистий комісійний доход	567 667	815 902	1 349 905	1 921 942	5 364 334
2.1	Комісійний дохід	606 130	870 962	1 451 213	2 181 570	5 811 594
2.2	Комісійні витрати	38 463	(55 060)	(101 308)	(259 628)	(447 260)
3	Торгівельний дохід	169 615	296 212	346 469	355 887	329 412
4	Дохід у вигляді дивідендів	333	18 771	9 172	745	68
5	Дохід від участі в капіталі	122	617	367	0	0
6	Інший дохід	246 368	501 119	119 007	(29 221)	158 136
7	Усього доходів	1 565 992	2 549 076	3 702 185	5 344 297	9 844 535
8	Загальні адміністративні витрати	400 650	(528 926)	(705 730)	(956 337)	(1 282 473)
9	Витрати на персонал	370 742	(558 257)	(828 227)	(1 322 196)	(2 014 587)
10	Втрати від участі в капіталі	28	0	(53)	0	0
11	Інші витрати	135 592	(263 316)	(240 002)	(495 505)	(1 189 787)
12	Прибуток від операцій	658 980	1 208 280	1 928 173	2 570 259	5 357 688
13	Чисті витрати на формування резервів	543 776	(647 462)	(1 398 954)	(848 338)	(3 472 875)
14	Дохід/збиток довгострокових активів, призначених на продаж		0	0	(135)	0
15	Прибуток до оподатковування	115 204	560 818	529 219	1 721 786	1 884 813
16	Витрати на податок на прибуток	49 638	(75 460)	(23 011)	(187 624)	(593 037)
17	Прибуток після оподатковування	164 842	485 358	506 208	1 534 162	593 037
18	Чистий прибуток/збиток банку	164 842	485 358	506 208	1 534 162	1 291 776

Для більшої наочності доходи банку зображу у вигляді діаграми (див.рис.2.5)



Рис. 2.5. Структура доходів ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Із структури доходів ЗАТ КБ «Приватбанк» видно, що найбільшу питому вагу в доході банку становить чистий процентний дохід та чистий комісійний дохід, в даному випадку за 2004-2007 роки найбільший об'єм в структурі доходу займав чистий процентний дохід (збільшення процентного доходу є результатом збільшення кредитного портфелю), і лише в 2008 році перше місце належало чистому комісійному доходу (доход по операціям розрахункового касового обслуговування, грошовим переводам та валюто-обмінним операціям та ін.). Також в 2008 році чистий комісійний дохід був наслідком зміни облікової ставки НБУ (якщо з 01.06.2007р. - вона складала 8%, то з починаючи з 30.04.2008р. її рівень було зафіксовано на рівні 12%), банк приймав від підприємств на комісію цінні папери.

Чистий прибуток збільшувався:

- від здійснення операцій, повязаних з безпосередньою банківською діяльністю;

Чистий процентний дохід збільшувався завдяки росту кредитного портфелю.

Проаналізувавши дані активів, пасивів та зобов'язань чи точніше сказати дані банківського балансу за 2004-2008 роки, та використовуючи дані звітів про фінансові результати, розрахуємо коефіцієнти оцінки ефективності діяльності комерційного банку:

- норма прибутку на капітал (рентабельність капіталу);

- рентабельність активів;

- чистий спред;

- чиста процентна маржа;

- рівень іншого операційного доходу.

1. Норма прибутку на капітал (Rk) характеризується величиною чистого прибутку, що припадає на кожну гривню капіталу, використаного у відповідному періоді:

Rk = ЧП / К * 100% (2.1),

Де ЧП - чистий прибуток банку

К - власний капітал

2. Наступний коефіцієнт - рентабельність активів (Ra) - застосовується для загальної оцінки ефективності використання активів (майна) комерційного банку. Цей показник визначає рівень чистого прибутку по відношенню до загальних активів, які сприяли отриманню прибутку:

Ra = ЧП / А * 100% (2.2),

де ЧП - чистий прибуток

А - загальні активи банку

На рентабельність активів впливає, крім прибутку, ще і розмір активів банку. Низька рентабельність активів може бути спричинена їх завищеним обсягом та високою питомою вагою «витратних активів», при низькій питомій вазі доходних активів.

3. Наступний показник - чиста процентна маржа (ЧПМ) - дозволяє оцінити здатність банку утворювати чистий процентний доход, використовуючи загальні активи. До деякої міри, можна вважати, що цей показник характеризує ефективність структури активів банку. Чиста процентна маржа обчислюється як відношення чистого процентного доходу (П1) до загальних активів банку (А):

ЧПМ = П1 / А * 100%, або ЧМП = (Д1 - В1) / А * 100% (2.3),

де П1 - чистий процентний доход, Д1 - процентний доход,

А - загальні активи, В1 - процентні витрати.

4. Чистий спред (ЧС) дозволяє оцінити різницю між рівнем процентних доходів (Д1) і процентних витрат (В1), віднесених відповідно до залишків виданих позик (Апроцент) і залучених на платній основі депозитів (ПД):

ЧС = (Д1 / Апроцент *100%) - (В1 / ПД * 100%) (2.4)

5. Рівень іншого операційного доходу (ІОД) по відношенню до загальних активів (А) дозволяє визначити ступінь незалежності банку від непроцентних доходів. Збільшення цього показника свідчить про зміщення пріоритетів банку в напрямку переважаючого розвитку комісійної та інших видів діяльності, які не є джерелами отримання процентних доходів. Тому значне зростання рівня іншого операційного доходу (Р іод) є небажаним.

Ріод = ІОД / А * 100% (2.5),

Значення цих показників див.табл.2.7.

Таблиця 2.7. Коефіцієнти ефективності діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк» за 2004-2008 роки, тис.грн

№ п/п	Найменування статті	2004	2005	2006	2007	2008
1	Норма прибутку на капітал (Rk)	11,25	21,36	15,39	28,47	15,76
2	рентабельність активів (Ra)	1,12	2,20	1,50	2,73	1,61
3	чиста процентна маржа (ЧПМ)	3,95	4,15	5,56	5,51	4,98
4	Рівень іншого операційного доходу (ІОД)	1,67	2,27	0,35	0,05	0,20

Як видно з розрахунків рівень окупності середньорічного загального капіталу постійно коливається, про цьому цей показник не опускається нижче 10, а варіюється в межах (11,25-28,47), що свідчить про досить такий рентабельний (окупний) капітал.

В наведених вище розрахунках видно, що найнижчий рівень рентабельності активів становив в 2004 році, бо неприбуткові (високоліквідні) активи становили третю частину з усіх активів. З однієї сторони вони не певний момент часу підтримують високий рівень ліквідності, що напевно добре в складний період , коли склалася несприятлива економічна ситуація, але ці кошти не приносять прибутку, що є певним тягарем для деяких менеджерів.

Найвищий рівень рентабельності активів спостерігається в 2007 році, хоча тут з загальної частини активів неприбуткові займають лише 5 частину.

Як видно з вищенаведених розрахунків рентабельність активів протягом 2004-2008 років не опускалася нижче 1,12%, значення цього показника відповідає рекомендованому значенню НБУ не нижче 1,2%.

Чистий процентний доход збільшувався завдяки росту кредитного портфелю банку, нарощуючи кредитний портфель, банк збільшує прибутки за рахунок плати за користування кредитами, хоча в 2008 році це значення дещо знизилося, що було пов'язано зі збільшенням часткової маси неповернення кредитів (прострочена та сумнівна заборгованість).

Чистий процентний доход збільшувався завдяки росту кредитного портфелю банку, нарощуючи кредитний портфель, банк збільшує прибутки за рахунок плати за користування кредитами, хоча в 2008 році це значення дещо знизилося, що було пов'язано зі збільшенням часткової маси неповернення кредитів (прострочена та сумнівна заборгованість).

Як видно з вище наведених розрахунків Приватбанком за останні три роки було зменшено залежність від непроцентних доходів, тобто банк не зміщав пріоритети в бік комісійної та інших видів діяльності, а навпаки - орієнтувався на одержання процентного доходу, хоча в 2008 році - отримання комісійних доходів переважало над отриманням процентних - це є результатом нестабільної економічної ситуації, що склалася в країні та світі в цілому - масове безробіття призводить до неможливості своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитами, а це в свою чергу призводить до порушення ліквідності, що негативно сказується на роботі Банку. Для поповнення своєї ліквідності Приватбанк отримував кредити від НБУ та інших банків, а грошове покриття за кредитами надавав у вигляді застави майнових прав на грошові кошти.

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи (табл. 2.4) :

- мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які створюються та вже діють (Н1);

- норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2) ;

- норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);

- норматив ліквідності банку (Н4,Н5,Н6);

- максимальний розмір ризику на одного позичальника ( Н7);

- максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н8);

- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

- норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

- нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окремо за кожноу установою (Н11);

- норматив загальної суми інвестування (Н12);

- норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13).

Таблиця 2.8 Аналіз виконання обов'язкових економічних нормативів ЗАТ КБ «Приватбанк», %

Назва нормативу	Нормативне значення	Роки, станом на 01 число року, наступного за звітним
		2005	Відхи-лення,%	2006	Відхи-лення, %	2007	Відхи-лення,%	2008	Відхи-лення,%
Адекватності регулятивного капіталу платоспроможності (Н2), %	не < 10%	10,28	0,28	11,95	1,95	11,34	1,34	10,16	0,16
Співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), %	не < 4%	5,97	1,97	7,06	3,06	5,51	1,51	8,62	4,62
Норматив миттєвої ліквідності (Н4), %	не < 20%	60,94	40,94	40,65	20,65	60,90	40,90	57,00	37,00
Норматив загальної (поточної ліквідності (Н5), %	не < 40%	87,04	47,04	57,53	17,53	87,02	47,02	55,30	15,30
Короткострокова ліквідність (Н6), %	не < 20%	45,16	25,16	23,67	3,67	46,01	26,01	36,93	16,93
Норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента (Н7), %	не >25%	21,02	3,98	20,56	4,44	19,94	5,06	24,77	0,23
Великих кредитних ризиків (Н8), %	не >800%	156,98	643,02	171,69	628,31	113,94	686,06	299,40	500,60
Максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), %	не >5%	5	-	3,89	1,11	4,88	0,12	4,65	0,35
Максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), %	не >30%	29,96	0,04	11,21	28,79	26,21	3,79	27,40	2,60
Нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), %	не >15%	11,97	3,03	4,34	11,66	2,78	12,22	3,37	11,63
Загальної суми інвестування (Н12), %	не >60%	52,00	8,00	31,30	28,70	26,51	33,49	13,53	46,47
Норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13), %	не >60%	7,3009	52,70	6,1439	53,86	24,6049	35,40	19,7748	40,23

Аналізуючи діяльність ЗАТ КБ „Приватбанк” зокрема в розрізі економічних нормативів за період 2005-2008р.р, можна зробити наступні висновки:

1. Норматив платоспроможності (Н2), який розраховується як співвідношення власних коштів (капіталу ) банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику

Н2=ВК:А х 100% (2.6),

де Н2 -норматив платоспроможності ;

ВК -власний капітал банку;

А -активи банку;

Так, згідно проведеного аналізу норматив платоспроможності в 2005 році становив 10,28%, в 2006році був на пікі висоти та становив 11,95, та поступово знижуючись в 2008 році становив 10,16%, але хоч він постійно коливається, протягом всіх років не опускався нижче встановленої межі 10%, тобто протягом усього періоду банк був платоспроможний.

2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рn) і поточних зобовязань (Пр).

Н4=(Ккр+К):(Рn+Пр) (2.7),

Де Ккр - кошти на рахунках;

К - кошти в касі;

Рn - розрахункові зобов`язання;

Пр - поточні зобов`язання;

Характеризуючи цей норматив на прикладі ЗАТ КБ „Приватбанк” можна сказати, що в період з 2004 р. по 2008 р. процентне співвідношення суми коштів на кореспондуючих рахунках та в касі відносно до розрахункових та поточних зобов'язаннях постійно перевищувало свій норматив 20% мінімум на 20,65%, що говорить про те, що управління активами з точки зору управління ліквідністю знаходиться на достатньому рівні. Стуктура активів дозволяє підпримувати достатній рівень ліквідності.

Взагалі, як видно з усіх показників ліквідності данних років, усі вони знаходились на гідному рівні по відношенню до обов'язкового рівня НБУ, тобто були вище вимог. Таке зростання обумовлене збільшенням кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів.

2.3 ГЕП-аналіз ліквідності

В наш час українська банківська система на фоні західноєвропейських стандартів виглядає нестабільно. Проблема «ліквідність-доходність» в наших банках є досить актуальною. Якщо банк ставить акцент на ліквідність, то при нарощуванні ліквідних коштів він починає втрачати доход. І навпаки: чим вище ризик, тим більша доходність операцій, що проводяться. Це означає, що при збільшенні доходності банк втрачає своє ліквідність. Тому кожен банк розробляє свою політику в сфері управління і контролю за станом ліквідності, згідно «Рекомендаціям по організації ефективного управління і контролю за ліквідністю в кредитних установах». В ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» таким документом є внутрішнє Положення «По організації управління та контролю ліквідності». Воно призначено допомогти вирішити існуючі протиріччя між надлишковою ліквідністю, що періодично виникає у банка і прибутковістю фінансових ринків, що знижується, а, головне, між «короткостроковістю» і відносною нестабільністю ресурсної бази і потребою в довгостроковому інвестуванні засобів [34]. Ризику ліквідності в більшій мірі схильні банки, у яких спостерігається істотна невідповідність структури активів і пасивів по термінам.

Найбільш розповсюдженим в практиці аналітичної роботи при контролі структурної ліквідності комерційних банків є ГЕП-аналіз. Суть його полягає в аналітичному розподілі активів, пасивів і позабалансових позицій по заданим по заданним часовим діапазонам відповідно до певних критеріїв. Різниця між активами і пасивами в одному діапазоні називається ГЕПом (gap - розрив, проміжок). В залежності від критерію розподілу по часовим діапазонам ГЕП відображає схильність або ризику структурної ліквідності або процентному ризику. Ризик структурної (незбалансованої) ліквідності - це додаткові витрати, які може понести банк при екстреному залученні грошових коштів. Його причиною являється невідповідність між строками погашення активів і пасивів. ГЕП відображає необхідність залучення або інвестування в майбутньому [21]. Таким чином, найбільш переважним методом аналізу ризику ліквідності являється метод аналізу розриву в строках погашення вимог і зобов'язань. Для нього можна використовувати форму «Ризик ліквідності», яка публікується в складі річного звіту. За допомогою цієї форми можна побачити в яких періодах в банка спостерігається надлишок або дефіцит ліквідності (див.табл.2.9).

Таблиця 2.9 ГЕП- аналіз ліквідності ЗАТ КБ «ПриватБанк» за 2008рік, тис.грн

Найменування статей, роки	Строк погашення
	На вимо-гу	Овер-найт	Від 2 до 7 днів	Від 8 до 31 дня	Від 32 до 92 днів	Від 93 до 183 днів	Від 184 до 274 днів	Від 275 до 365 днів	Від 366 до 548 днів	Від 549 днів до 2 років	Більше 2 до 3років	Більше 3 до 5 років	Більше 5 до 10років	Більше 10 років	Всьо-го
Налишок (дефіцит) ліквідності 2005	(1 789 894)	380 141	313 884	2 541 611	1 445 742
Налишок (дефіцит) ліквідност, 2006	(2 545 842)	(700 550)	(2 448 331)	7 769 013	2 077 290
Налишок (дефіцит) ліквідності 2007	(4 862 135)	Дані відсутні	(162 560)	(371 887)	626 624	278 129	(679 849)	(4 043 470)	1 714 747	2 233 726	1 652 150	3 421 735	294 484	(1 675 349)	(1 573 655)
Налишок (дефіцит) ліквідності 2008	(7 959 021)	3 485 873	538 410	2 067 054	(3 601 673)	(289 938)	424 197	(1 848 732)	3 029 694	2 758 974	2 407 555	405 488	2 058 091	(3 342 115)	133 857

Профіль ГЕПа надає уявлення про поточну та майбутню структурну ліквідність комерційного банку.

Проведені розрахунки показали наявність у банка розриву строків погашення вимог та зобов'язань в розглянутих роках. Це свідчить про наявність у нього ризику незбалансованої ліквідності. В даній таблиці показані існуючі розриви за 2004-2007 роки. Із них видно, що в 2006 і в 2007-му роках існує ризик незбалансованої ліквідності по термінах погашення «до запитання» об'єм зобов'язань перевищує об'єм активів, в цей період у банка дефіцит ліквідності. Цей розрив для нього найбільш небезпечний, так як в коротких проміжках часу банку буде важко при необхідності знайти необхідні фінансові ресурси, внаслідок чого він понесе збитки. Тобто існує ризик зміни терміновості вимог та зобов'язань в випадку непередбачуваного зняття вкладів та депозитів.

Дефіцит ліквідності в 2007 році спостерігається в періодах «32-92 дні», «93-183 дні», «276 - 365 дні» та «понад 10 років». А в термінах погашення «овернайт», «від 8 до 31 дня» «від 184 до 274 днів», «від 366 до 548днів», від 549дня до 2 років», «більше 2 до трьох років», «більше 3 до 5 років», «більше 5 до 10 років» у банка спостерігається надлишок ліквідності. А це свідчить про втрату банком доходності, так як у нього є вільні активи, від яких від міг би отримати доход.

Дефіцит ліквідності в 2006 році спостерігався в періодах - до запитання, від 2 до 7 днів, від 8 до 31 дня, від 184 до 274 днів, від 275 до 365 днів, а також в періоді понад 10 років. Сумарний розмір ліквідного розриву показує, що в 2006 році у банка був дефіцит ліквідності в сумі 1 573 655 тис.грн це свідчить про високу прибутковість та велику ризикованість проводимих операцій банком. При цьому банку необхідно було для себе шукати потенційні джерела фінансування.

Сумарний розмір ліквідного розриву показує, що в 2007 році у банка був надлишок ліквідних засобів в сумі 133 857 тис.грн. Це, з однієї сторони свідчить про стабільну діяльність банку, тобто банк зменшує ризикованість своїх операцій, при цьому він втрачає частину своїх доходів, які міг би отримати, якщо вкладати ці кошти. При високому відсотку ліквідності банку необхідно просто шукати нові напрямки прибуткового розміщення своїх фінансових ресурсів.

Взагалі, простіше всього забезпечення ліквідності може бути досягнуто при повній збалансованості терміновості активів і пасивів (нульовий GAP по всьому діапазоні по терміновості). А разом з тим досягти цього не завжди можна. Досить часто в умовах очікуваного зростання чи зниження відсоткових ставок ГЕП з ціллю збільшення прибутку намагаються створити, відповідно, позитивним чи від'ємним. В цьому випадку проблема забезпечення ліквідності неминуче ускладнюється, причому загострення відбувається після закінчення деякого часу, коли середньострокові активи і пасиви переходять в розряд коротких і дуже коротких. В цьому сенсі задача максимізації доходності входить в неминуче протиріччя з задачею забезпечення повної ліквідності.

Отже, ГЕП - аналіз має ряд концептуальних недоліків:

1 По-перше, ГЕП - аналіз не враховує відмінності в датах погашення позицій в межах одного діапазону, передбачається, що всі вони погашаються одночасно. ГЕП - аналіз не враховує грошові потоки, пов'язані з реінвестуванням всередині окремого діапазону. Для простоти не враховуються також грошові потоки, пов'язані з виплатою та отриманням відсотків. Внаслідок даних спрощень, чим ширший часовий діапазон, тим менше точність оцінок..

2 Другим концептуальним недоліком ГЕП - аналіза являється те, що він не враховує змін часу грошових потоків, котрі можуть відбутися в результаті змін в відсоткових ставках. Внаслідок, не враховуються відмінності в чутливості доходу по позиціям з включеними чи явними опціонами [22].

Тому тимчасове погодження активів і пасивів реально не може являтися основою оцінки ліквідності банку. Управління ліквідністю являється однією з найважливіших оперативних задач в процесі управління банком. Помилки, що допускаються в управлінні ліквідністю, надзвичайно хворобливі для банка, оскільки:

- по-перше, призводять до суттєвих збитків (це може відбуватися як по причині зниження доходності за рахунок великого запасу високоліквідних чи малодоходних активів, так і внаслідок частого залучення зовнішніх короткострокових і тому більш дорогих ресурсів):

- по-друге, внаслідок кризи ліквідності може призупинитися робота банку (наприклад, тимчасове припинення платежів або готівкових виплат). Тому в банківському Положенні «По організації управління у контролю ліквідності» розкриваються принципи аналізу поточної та довгострокової ліквідності, оцінка миттєвої ліквідності та заходи по відновленню ліквідності банку.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ЗБЫЛЬШЕННЯ АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ БАНКУ

3.1 Шляхи забезпечення оптимального використання активів банку

Активна діяльність комерційних банків на фондовому ринку (ринку цінних паперів) є вагомим аргументом підвищення авторитету банку.

В умовах конкуренції банки змушені вишукувати ефективні шляхи збільшення прибутку, а відтак, і обсягів капіталу. Операції з цінними паперами за умови вигідних фінансових вкладень є досить прибутковими.

Банківські цінні папери поділяються на цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові (рис.3.1).

Рис.3.1.Цінні папери банку

Існує послідовність переведення цінних паперів банку з одного портфелю в інший.

Комерційні банки можуть купувати боргові цінні папери на дату їх випуску або після цієї дати протягом строку їх дії. Боргові цінні папери можуть бути придбані за номіналом, з надбавкою (премією) або знижкою (дисконтом). Премія - це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) облігації над її номінальною вартістю без врахування нарахованих на час придбання відсотків (купона). Дисконт - це різниця між номінальною вартістю облігації та її ринковою вартістю (вартістю придбання), якщо ринкова вартість нижча номінальної без врахування нарахованих на час придбання відсотків.

Формула розрахунку ціни купівлі-продажу однієї облігації така:

V = Н + P (3.1)

де V - ціна купівлі-продажу;

Н - номінальна вартість однієї облігації;

P - премія або дисконт.

Виходячи з бажаної дохідності можна розрахувати курсову різницю по одній облігації за формулою:

(3.2)

де: P - премія або дисконт;

D - дохід по облігації;

C - бажана дохідність облігації;

к - C : 100%;

n - кількість днів до погашення;

Н - номінальна вартість однієї облігації.

Т - максимальна кількість днів у році за умовами угоди.

Формула розрахунку дохідності облігації при придбанні така:

(3. 3)

де С - дохідність облігації, %;

D - дохід по облігації;

P - премія або дисконт;

V - ціна придбання облігації;

n - кількість днів до погашення;

Т - максимальна кількість днів у році за умовами угоди.

Розглянуті вище формули застосовуються для облігацій з термінами погашення до 1 року.

Для визначення ціни облігації з терміном погашення понад 1 рік застосовується така формула:

(3.4)

де P - вартість облігації;

Н - номінальна вартість облігації;

D - річний купонний дохід на облігацію;

К - річна очікувана ставка доходу на облігацію (або дохід на облігацію при її погашенні);

n - термін розміщення облігації.

Таким чином, ціна облігації складається із суми теперішньої вартості грошового потоку майбутніх відсоткових платежів плюс теперішня вартість суми облігації, яка погашається при настання строку. Ціна облігації може бути вищою за номінал і нижчою від нього. Вона прямо пропорційна купонній відсотковій ставці та обернено пропорційна ставці очікуваного доходу.

Рис. 3.2. Лінія ринку фінансового активу



За умови стану рівноваги показники очікуваної дохідності усіх фінансових активів, які обертаються на ринку, повинні розташуватися уздовж прямої SML відповідно до індивідуального значення ризику -- коефіцієнта коваріації _im.

При купівлі цінних паперів завжди існують альтернативи вкладання коштів у різні види боргових зобов'язань.

Оптимальний вибір залежатиме від вміння фінансиста правильно розрахувати майбутні доходи та витрати.

Розрахуємо, який із паперів принесе більшу прибутковість у абсолютному виразі та відсоткову доходність за весь період обігу.

Одночасно емітовано цінні папери з характеристиками, показниками в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Характеристики цінних паперів

Вид паперу	Термін, років	Номінал, гри	Дисконт, %	Процент, %	Податок, %
1	2	3	4	5	6
ОВДП	3	1000	10	20	-
Сертифікат банку	3	1300	-	25	25
1.Дисконтний доход ОВДП, грн. 1000х0,1=100	100,0
2.Відсотковий доход ОВДП, грн. 1000х0,2.х3=600	600,0
Разом, грн.	700,0
3.Доходність за три роки ОВДП, %. [700/(1000-100)3][100%	25,9
4.Відсотковий доход сертифікату, грн. 1300х0.25х3=975	975,0
5.Відсотковий доход сертифікату з урахуванням оподаткування, грн. 975х0,75=731,25	731,25
6.Доходність сертифікату за три роки, 731,25\1300х3	18,75

Таким чином, вигіднішою є купівля ОВДП, оскільки їх доходність складає 25,9 %, а сертифікату -18,75 %, тобто на 7,15 % більше, що наочно показано на рисунку 3.3.

Рис.3.3. Доходність за три роки ОВДП та сертифікатів

Ощадний сертифікат має певні переваги перед строковим вкладом, адже тут існує можливість передачі третій особі, і клієнт отримує винагороду, якої б він був позбавлений в разі дострокового вилучення депозиту.

Щодо депозитних сертифікатів, то вони, як і облігації, є борговими зобов'язаннями. Можуть випускатися банками будь-якої організаційної форми.

Забезпечення ефективності діяльності банку шляхом додаткового вивільнення кредитних та депозитних ресурсів (табл.3.2)

Таблиця 3.2 Прогнозування ефективності кредитних операцій та вивільнення кредитних ресурсів банку

Показники	2007 р.	2008 р.
1. Середній залишок кредитних вкладень	2 500 000	4128900
2. Оборот з погашення кредитів (дохід від кредитних операцій)	7000000	6195000
У тому числі:
основна сума	4900000	4460400
проценти за кредит	2100000	1734600
3. Середня процентна ставка за кредитами,%	30	28
4. Кількість оборотів за період (разів)	2,8	1,5
5. Тривалість одного обороту (днів)
6.Одноденний кредитний оборот	19178,1	16972,6
7.Додаткове звільнення (залучення) кредитних ресурсів		2166550,0

Таким чином кількість оборотів запозичених коштів у 2008 р. у порівнянні з 2007 р. зменшилась на 1,3 рази.

Тривалість одного обороту збільшилась на 112,97 днів, що сприяло звільненню залучених кредитних ресурсів у розмірі 2166550 тис. грн. у наслідок збільшення тривалості одного обороту.

Оцінки дохідності нерухомості за допомогою розрахунку коефіцієнта капіталізації та моделювання потоку платежів з урахуванням кредитного ризику

Фінансова стійкість і ефективність діяльності банків значною мірою залежить від якості, стабільності ресурсної бази, оптимального співвідношення між такими складовими ресурсної бази як капітал і зобов'язання банку.

3.2 Напрямки збільшення пасивів банку на основі зміни депозитної ставки

Обсяги залучення заощаджень в банк суттєво залежать від цінової політики банку, основним інструментом якої є депозитна ставка.

Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунка, строку розміщення коштів на депозиті та суми вкладу.

Ціноутворення за депозитними зобов'язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депозитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучення коштів, і витратами банку з обслуговування кожного виду депозитних рахунків.

Якщо операційні витрати банку за рахунком значні (для розрахункових рахунків клієнтів), то ставка буде низькою, або взагалі відсотки не виплачуватимуться.

Іноді банк покриття витрат з обслуговування депозиту перекладає на клієнта, стягуючи фіксовану комісійну винагороду чи встановлюючи вартість проведення кожної операції за рахунком, і одночасно виплачує відсотки за залишком коштів на клієнтському рахунку.

На рівень депозитної ставки впливає багато чинників, і зокрема такі, як попит і пропонування грошових коштів на ринку, попит на кредити, норми обов'язкових резервів за зобов'язаннями банку, обов'язкові вимоги НБУ щодо співвідношення вкладів фізичних осіб та регулятивного капіталу банку, структура й умови вкладу, правила обліку й оподаткування доходів, завищений рівень відсоткових ставок інсайдерам банку, рівень конкуренції, демпінгова політика окремих банків, які тільки виходять на ринок і прагнуть за будь-яку ціну завоювати свою нішу, необґрунтовано підвищуючи депозитні ставки.

Визначаючи рівень депозитної ставки менеджменту, банку слід пам'ятати, що ціна ресурсів трансформується в ціну кредиту, яка, своєю чергою, відображається в цінах на товари і послуги, кінцевим споживачем котрих залишається населення.

Тож необґрунтоване завищення депозитних ставок має негативні наслідки для всього суспільства. Використання наукових підходів до визначення базового рівня відсоткових ставок дозволяє комерційним банкам проводити зважену цінову політику у сфері залучення коштів.

В основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задовольнить інвестора у разі вкладення власних коштів у банк.

Взаємозв'язок між номінальною і реальною відсотковими ставками та рівнем очікуваної інфляції вперше дослідив американський економіст І. Фішер.

Рівняння Фішера показує, що номінальна відсоткова ставка дорівнює реальній відсотковій ставці такого самого терміну плюс очікувані зміни рівня цін за той самий період (тобто очікуваний темп інфляції).

Отже, на рівень базової депозитної ставки впливають такі основні чинники:

- реальні темпи економічного росту в країні;

- очікуваний рівень інфляції протягом періоду вкладання коштів;

- ризик неповернення коштів, пов'язаний з конкретною банківською установою.

За своїм економічним змістом відсоткова ставка -- це ринкова ціна (вартість) грошей, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики.

Депозитна ставка є платою власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання впродовж певного періоду часу, і має компенсувати упущені можливості за інших напрямів їх розміщення.

Визначаючи депозитну ставку, банк повинен ураховувати те, що власник грошових заощаджень розглядає різні варіанти вкладення коштів: підприємницьку діяльність, купівлю реальних активів (золото, будівлі, автомобілі тощо), придбання цінних паперів, надання позик. Під час вибору одного з варіантів інвестор прагне компенсувати втрачені можливості одержання доходу, які передбачалися в інших варіантах.

Щоб зацікавити вкладника у розміщенні грошей в банку і змусити відмовитися від інших варіантів, банківські установи мають компенсувати йому середній рівень дохідності в економіці країни. Вважається, що цей рівень майже дорівнює реальним темпам економічного росту за певний період часу, який відбиває дійсне економічне зростання на противагу інфляційному росту цін на товари та послуги.

В такий спосіб визначається початкова, або основна, вартість позичених коштів, відома як реальна відсоткова ставка.

За підрахунками економістів, реальні темпи росту для стабільних економік перебувають у межах 2,5 -- 4 %.

Вищі темпи економічного росту можуть бути досягнуті деякими економіками на певних етапах розвитку, але періоди такого інтенсивного підйому, як правило, нетривалі.

Реальна відсоткова ставка для будь-яких вкладень -- це ставка на майбутній період, і в момент інвестування вона невідома.

Отже, розрахунки відсоткових ставок за депозитом рунтуються на оцінці чи прогнозі рівня реального економічного росту, який очікується протягом періоду вкладення коштів.

Розрахунки виконуються за формулою визначення майбутньої вартості грошей (FV):

(3.4)

де PV -- теперішня вартість інвестиції; r -- відсоткова ставка (річна, %); n -- кількість періодів вкладення коштів (роки).

Наступна проблема, з якою стикається інвестор, -- це втрата купівельної спроможності грошових коштів упродовж періоду вкладення унаслідок інфляційних процесів.

Якщо гроші після повернення будуть частково знецінюватися, то інвестор з кожним новим вкладенням одержуватиме дедалі меншу реальну суму коштів і зрештою їх втратить.

Тож у процесі визначення базової депозитної ставки необхідно враховувати також очікувані темпи інфляції.

Втрата купівельної спроможності грошей стосується не лише основної суми інвестицій, а й процентних виплат за реальною ставкою.

Тому на очікувані темпи інфляції необхідно скоригувати як основну суму, так і виплати за реальною ставкою.

Рівень відсоткової ставки з урахуванням темпів економічного росту та інфляції називається номінальною безризиковою ставкою.

Номінальну безризикову ставку знаходять за формулою:

(3.5)

Довіряючи свої заощадження тому чи іншому банкові, інвестор бере на себе певний ризик, що відображає ймовірність неповернення грошей.

Розрахунок базової депозитної ставки проведемо в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Розрахунок базової депозитної ставки банку

№ з/п	Показники	Сума
1	Сума вкладень інвестора, тис. грн.	100,0
2	Строк вкладень, роки	1
3	Очікуваний темп економічного росту, %	4,5
4	Очікувані темпи інфляції, %	8,0
5	Ризик неповернення коштів, %	2,0
6	Процентний доход, грн.
7	- через рік	4500,0
8	- загальна сума з процентами 100 000 (1 + 0,045)	104500,0
9	Сума з урахуванням компенсації втрат від інфляційних процесів упродовж року, грн.	12 860,0
10	- загальна сума 104 500 (1 + 0,08)	112860,0
11	Номінальна безризикова ставка з урахуванням темпів економічного росту та рівня інфляції r1 = [(112 860 : 100 000) - 1] · 100	12,86
12	З урахуванням ризику неповернення коштів 100 000 (1 - 0,02) = 98 000	98000,0
13	Базова депозитна ставка з урахуванням усіх чинників, %r2 = [(112 860 : 98 000) - 1] · 100	15,16

Базова депозитна ставка банку складає 15,16 % Як бачимо, хоча рівень інфляції очікується в розмірі 8 %, але інфляційна премія становить 8,36 %.

Це означає, що враховується вплив інфляції не лише на основну суму інвестиції, а й на дохід за даним вкладенням.

Таке саме правило поширюється й на премію за ризик, яка дорівнює 2,3 %, хоча ризик неповернення коштів -- 2 %.

Отже, за даних умов менеджмент банку має запропонувати клієнтам депозитну ставку, не нижчу за 15,16 %.

У практичній діяльності розглянутим методом визначення депозитної ставки необхідна інформація про прогнозні значення темпів економічного росту й інфляції.

За умов нестабільного економічного розвитку передбачити рівень інфляції, визначити ризик банківської установи, а також -- прогнозувати темпи росту досить складно. Тому вітчизняні банки, встановлюючи депозитну ставку, орієнтуються на рівень облікової ставки НБУ та пропонують клієнтам плаваючу ставку, що переглядається в разі зміни облікової ставки.

Результати обчислень подамо у вигляді діаграми (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Співвідношення складових відсоткової депозитної ставки банку

Несприятливі економічні процеси змусили банки перейти до короткострокового залучення коштів, коли депозити приймаються на такий період часу, у межах якого темпи інфляції більш чи менш точно можуть бути передбачені. Використання облікової ставки НБУ як орієнтиру щодо пропозиції ставок за депозитними рахунками цілком обрунтоване, оскільки в обліковій ставці очікуваний рівень інфляції вже врахований, а в Україні саме інфляція є суттєвним чинником, що впливає на рівень банківських ставок.

Депозитна ставка банку здебільшого трохи нижча за облікову, хоча іноді такі чинники, як попит і пропонування грошових коштів на ринку та конкурентні позиції банку приводять до суттєвих відхилень від цього правила. Наприклад, з огляду на історичні обставини «Ощадбанк» є монополістом у сфері здійснення операцій з вкладами населення, а широка мережа ощадних кас (у більшості населених пунктів це єдині банківські установи) дає змогу залучати значні обсяги ресурсів без конкуренції під найнижчу ставку.

Банки, які не мають на ринку репутації надійних та стабільних установ, змушені для залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки.

У такому разі менеджмент банку повинен точно знати напрями та обсяги можливого розміщення ресурсів та їх дохідність.

Значне підвищення депозитної ставки за браком високодохідних напрямів розміщення залучених ресурсів може призвести до появи від'ємного спреду, а отже, збиткової діяльності банку.

Одним із факторів стабілізації банківської діяльності є система страхування депозитів.

Система страхування депозитів фізичних осіб, призначена для компенсації населенню вкладів у разі банкрутства та ліквідації банку.

Створення системи гарантування депозитів має на меті підвищення рівня захищеності фізичних осіб у разі виникнення ситуації недоступності вкладів.

Одним зі шляхів зниження ризику неповернення коштів для юридичних осіб стало надання можливості відкривати два розрахункові рахунки в різних банках, завдяки чому вдається застосовувати такий метод управління ризиками, як диверсифікація.

За умов високої ризикованості відкриття двох розрахункових рахунків хоча і не дає гарантії уникнення ризику неповернення коштів, але дозволяє його знизити.

Підсумовуючи сказане, можна дійти висновку, що пошук оптимального рівня депозитної ставки -- складне завдання, яке має вирішувати менеджмент кожного банку самостійно залежно від ринкової ситуації, власних потреб і можливостей.

Занадто низький рівень ставки призводить до відпливу депозитів з банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а отже, звужує можливості проведення активних операцій та отримання доходів.

Завищення депозитної ставки тягне за собою зростання процентних виплат за рахунками клієнтів і за браком високоефективних напрямів розміщення ресурсів спричинює зменшення маржі банку чи навіть завдає збитків.

Рівень ризику неповернення коштів визначається статистичними методами та показує кількість вкладень, які не буде вчасно (або взагалі) повернуто в розрахунку на кожну сотню зроблених інвестицій.

З огляду на ризик неповернення коштів інвестор змушений підвищити вимоги до рівня дохідності тих вкладень, які повернуться вчасно і з виплатою процентів, а також компенсувати втрати від інфляції та альтернативного розміщення коштів.

Премія за ризик може включати компенсацію інших видів ризику, наприклад ризик підвищення відсоткової ставки протягом періоду вкладення.

Розрахунок базової депозитної ставки з урахуванням реальних темпів економічного росту, інфляції та ризику виконують за формулою (3.5), але при цьому під PV розуміють суму коштів, яку буде точно повернено в строк, тобто ураховують ризик.

За такого підходу рівень депозитної ставки суттєво залежить від прийнятої методики оцінки банківських ризиків, зокрема ідентифікації системи аналітичних показників ризику й алгоритмізації розрахункових процедур.

3.3 Мінімізація ризику втрати активу шляхом прогнозування відсоткової ставки в процесі кредитування з урахуванням ризику неповернення кредиту

Проблеми управління відсотковим ризиком та визначення відсотка в умовах ризику при кредитуванні інвестиційних проектів з урахуванням інфляції.

Для того, щоб проводити ефективну політику управління кредитним ризиком потрібно:

-- оптимізувати співвідношення потенційних можливостей, ризиків, розміру капіталу і темпів зростання банку;

-- реалізовувати системний підхід за оцінкою і управлінням ризиками;

-- співвідносити ризики і потенційні можливості для досягнення якнайкращих результатів;

-- складати найважливішу частину процесу ухвалення всіх управлінських рішень;

-- поліпшувати керованість банку за допомогою створення адекватної структури контролю.

Одним з етапів розробки стратегії ризик менеджменту є встановлення лімітів ризиків відповідно до прийнятого відношення банку до даного ризику.

В банківській системі кредитування рішення задачі встановлення лімітів ризику має на увазі наступні напрями:

-- включення спеціальних умов в кредитні договори з інвестиційного кредитування;

-- використовування різних форм кредитування.

Спеціальні умови, що вносяться банками в кредитні договори, можуть обмежувати дії підприємства не тільки по використовуванню кредитних ресурсів, але і по управлінню підприємством в цілому.