Розділ 1.

1.1 Сутність та функції фінансового управління в комерційних банках

З погляду системного підходу управління являє собою цілеспрямований вплив однієї системи на іншу для зміни її поводження (стану) відповідно до умов середовища, що змінюється.

Для більш повного розуміння процеса управління, на наш погляд, необхідно розглядати управління і менеджмент як єдиний вид діяльності, спрямований в ході цієї діяльності на досягнення певних цілей, шляхом раціонального використання ресурсів. Тому, в данному випадку, при розгляданні фінансового управління в комерційному банку можно використовувати поняття фінансового менеджменту.

Із літератури висловлення Ю. Маслеченкова і В. Команова про те, що в основі фінансового менеджменту лежить управління портфелем активно-пасивних операцій чи динамічна рівновага балансу комерційного банку [29, с. 7]. Заруба О.Д. визначає фінансове управління у комерційних банках як систему дій фахівців, заснованих на фінансовому аналізі, спрямованих на залучення за найвигіднішими для банку умовами позикового капіталу, на формування оптимальної структури власного капіталу і найбільш ефективне використання фінансових ресурсів у кредитній діяльності і наданні різних послуг

Розглянувши вищенаведені думки про сутність фінансового управління і менеджменту, необхідно зазначити, що вплив на фінансові процеси і відносини можна вважати змістом управління, що включає в себе два взаємозалежних блоки (об'єкти):

управління активами і пасивами комерційного банку;

управління доходами, витратами, прибутком і рентабельністю

комерційного банку.

Суб'єктами фінансового управління в комерційних банках виступають керівники різних організаційних рівнів, що мають право приймати управлінські рішення і несуть за них відповідальність

Фінансове управління характеризується низкою таких принципів [10, 33, 40]:

спрямованість дій суб'єкта на досягнення певних цілей;

єдність мети, результатів і засобів її досягнення;

комплексність процесу фінансового управління;

єдність і погодженість стратегічного, тактичного і фінансового планування;

контроль прийняття і виконання управлінських рішень в галузі фінансів.

Розглядаючи зміст функцій управління комерційного банку, можна зазначити, що найбільш повно їхній склад визначив Балабанов І., виділивши такі функції, як

планування,

прогнозування,

організацію,

облік,

оцінку,

аналіз,

регулювання,

координування,

стимулювання і

контроль

У той же час у літературі визнаються найбільш важливі такі функції як планування, аналіз, регулювання і контроль

Планування представляє собою процес прийняття рішень, орієнтований у майбутнє, і є невід'ємною частиною управління. Предметом планування виступають рішення стосовно майбутніх подій, прийняті в сьогоденні. Це систематична постановка цілей і визначення складу, структури і черговості заходів, спрямованих на їхнє досягнення.

- стратегічного, висування ідей, постановку ключових цілей, задач і визначення основних підходів до їх розв'язання

- тактичного визначення заходів і задач з реалізації стратегій.

- фінансового планування формалізований письмовий документ про плани управління на майбутнє. плану портфеля активів, пасивів і послуг, з одного боку, і плану доходів і витрат (бюджету) чи Звіту про прибутки і збитки - з іншого.

Рівні планування	Види планування	Зміст планів
1 Рівень	СТРАТЕГИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ Цілепостановка (цільове планування) Планування програми і потенціалу	Цілі Стратегії
2 Рівень	ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ Бізнес планування Організаційне планування	Бізнес-план План заходів
3 Рівень	ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ Планування портфеля активів-пасивів і послуг Планування доходів і витрат	Розрахунковий баланс і портфель послуг Бюджет

Прогнозування є спеціальним науково-практичним дослідженням для визначення перспективи розвитку якого-небудь економічного явища і являє собою спробу додати майбутньому визначеність з різним ступенем імовірності і, тим самим, знизити ризик.

За допомогою прогнозування і моделювання намагаються вибрати найбільш імовірний хід події, чи, що більш типово, діапазони імовірностей майбутніх подій, засновані на припущеннях і судженнях так само, як і на об'єктивних методах.

В даний час у більшості українських банків організацію процесу планування, вироблення планових методик і процедур, а також інформаційно-аналітичну підтримку прийняття рішень здійснює персонал спеціалізованих підрозділів комерційних банків (відділ аналізу та ризиків, планово-бюджетний відділ та ін.).

Регулювання в управлінні - вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у випадку виникнення відхилення від заданих параметрів.

Координування у фінансовому управлінні - погодженість дій усіх ланок системи управління. Координування забезпечує єдність відносин об'єкта і суб'єкта управління.

Стимулювання у фінансовому управлінні виражається в спонуканні працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці.

Контроль у фінансовому управлінні зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів тощо. За допомогою контролю збирається інформація про використання фінансових коштів і про фінансовий стан комерційного банку, розкриваються додаткові резерви і можливості, вносяться зміни у фінансові плани, в організацію фінансового управління.

Контроль у розглянутому ракурсі містить у собі облік результатів реалізації рішень, порівняння їх із плановими показниками для визначення результатів діяльності і ступені досягнення поставлених цілей і задач, а також комплекс заходів щодо аналізу факторів, що роблять вплив на рівень відхилення фактичних показників від планових

Аналіз охоплює всю сукупність факторів, що визначають умови функціонування банку в попередньому, поточному і майбутньому періодах. Основу фінансового аналізу представляє аналіз фінансових результатів і фінансового стану банку [56]. Фінансовий аналіз передує прийняттю рішень по фінансових питаннях, він є етапом, операцією й умовою їхнього прийняття (інформаційно-аналітичне забезпечення), а потім узагальнює й оцінює результати рішень на основі підсумкової інформації, вираженої в категоріях фінансів і фінансових показників. Порівняння й аналіз стимулюють нові процеси прийняття рішень, що у свою чергу ініціюють проведення коригувальних заходів. Таким чином, фінансовий контроль, що включає облік, оцінку і фінансовий аналіз, є зворотним боком фінансового планування і повинний розглядатися як його складова частина.

1.2. Класифікація об'єктів фінансового менеджменту в комерційних банках

Поняття «фінансове управління» у комерційному банку значно ширше, ніж фінансове управління на підприємстві.

За думкою багатьох науковців-економістів об'єктами фінансового управління в комерційному банку є [9, 10, 17, 29, 31, 40]:

1. Операції комерційного банку, формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції.

2. Ліквідність і фінансові ризики -- відсотковий, валютний, кредитний, ризик ліквідності, ризик країни тощо.

3. Фінансові результати -- доходи, видатки, прибуток, рентабельність.

За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтримання життєдіяльності банку.

Діяльність щодо управління активами і пасивами належить до числа стратегічних планів комерційного банку. При цьому визначаються довгострокові завдання, шляхи розвитку банку, а також комплекс заходів щодо їх реалізації.

Довгострокові завдання управління банком включають орієнтацію на забезпечення його надійності і стабільності як умов довіри вкладників до банку.

Надійність банку є глибинною якісною характеристикою його діяльності, що формується протягом всього періоду функціонування. Критеріями надійності є достатній об'єм власного капіталу, якість активів, ліквідність, прибутковість і якість управління банком, тобто ефективність управління активами і пасивами банку.

Основними принципами управління активами і пасивами є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність зацікавленість, демократизм, ефективність.

Наступним об'єктом фінансового управління є ліквідність Під ліквідністю банку розуміють його здатність своєчасно та в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах. Банківська ліквідність залежить від структури та стабільності депозитної бази банку, достатності капіталу, якості активів, фінансового стану позичальників, репутації банку, яка впливає на здатність швидкого запозичення коштів на ринку. На рівень ліквідності банку впливає комплекс чинників загальноекономічного характеру, таких як грошово-кредитна політика, стан грошового ринку, можливість запозичення коштів в центральному банку, регулятивні обмеження в країні тощо. Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість постійно і безперебійно виконувати свої зобов'язання, з метою поповнення ліквідних коштів в будь-який момент часу запозичати кошти на ринку за середньою ставкою або реалізувати свої активи без суттєвої втрати їх вартості.

Оскільки баланс складається на певну дату, то ліквідність балансу є оцінкою стану банківської ліквідності на визначену дату. Ліквідність банку визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.

Поняття ліквідності пов'язується з активами банку. Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без суттєвого зниження вартості перетворюватися в грошову форму

Джерела поповнення ліквідних коштів поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх джерел належать накопичені ліквідні активи, величину яких можна визначити за балансом. Перетворення активів банку в ліквідну форму (готівкові чи безготівкові кошти) може відбуватися автоматично з настанням строків погашення кредитів чи цінних паперів, сплати відсотків за користування кредитом, повернення дебіторської заборгованості, одержання дивідендів від пайової участі в інших підприємствах тощо. Цей процес банк може достатньо точно передбачити та спланувати.

До зовнішніх джерел поповнення ліквідних коштів належать залучення депозитів та запозичення на грошовому ринку. На вибір зовнішніх джерел поповнення ліквідності впливають такі характеристики, як доступність, відносна вартість коштів, терміновість та тривалість потреби в ліквідних засобах, правила регулювання, обмеження. Основними джерелами запозичення ліквідних коштів для банків є міжбанківські позики, угоди РЕПО, депозитні сертифікати, позики в євровалюті та механізм рефінансування операцій комерційного банку центральним банком. Підтримання ліквідності за рахунок зовнішніх джерел супроводжується ризиком зміни відсоткових ставок. Це означає, що вартість такого підходу може виявитися як нижчою, ніж у разі застосування інших прийомів, так і значно вищою. Часто банки змушені запозичати кошти за невигідною ціною або в період, коли зробити це непросто. Крім того, банкові, який має проблеми з ліквідністю, важче знайти кредитора, а вартість позики відчутно зростає.

Банківська діяльність за своєю природою пов'язана з ризиками, що викликаються різними обставинами. Управлінню банківськими ризиками присвячена велика кількість наукових праць [3, 19, 29]. При цьому більшість авторів виділяють заходи щодо управління ризиками в окремий напрямок банківського менеджменту - ризик-менеджмент, актуальність застосування інструментів якого в даний час зростає.

Ось чому розуміння суті цих ризиків, правильна оцінка і управління ними дозволяє уникнути або значно зменшити неминучі втрати, які виникають в банківській діяльності.

Ризик означає невизначеність, пов'язану з настанням будь-якої події або її наслідками [22]. Невизначеність - це результат неочікуваних змін.

Ризик фінансового інструменту, будь це актив чи пасив, можна оцінити двома способами:

як окремий ризик, коли актив або пасив розглядаються окремо від інших активів чи пасивів;

як ризик портфелю активів чи пасивів, коли актив або пасив розглядаються як складова частина сукупності вимог чи зобов'язань, що входять до портфелю.

Найчисленнішу групу банківських ризиків утворюють фінансові ризики, які визначаються ймовірністю грошових втрат і пов'язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структур активів і пасивів. До фінансових ризиків належать валютний, кредитний, інвестиційний, ринковий, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткових ставок, інфляційний, базисний та ін.

Кредитний ризик означає можливість фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язаньОдним із методів вимірювання галузевого ризику слугує систематичний, або бета-ризик. Бета-ризик показує рівень коливань або відхилень у результатах діяльності галузі щодо загальної тенденції розвитку ринку чи економіки в цілому Очевидно, вищий показник бета означає вищий рівень галузевого ризику.

Ризик незбалансованої ліквідності пов'язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов'язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів. Ризик незбалансованої ліквідності може розглядатися як два окремі ризики: ризик недостатньої ліквідності та ризик надмірної ліквідності.

Ризик інфляції -- це ймовірність майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності.

Ризик інфляції -- це ймовірність майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності. Інфляційні процеси тією чи іншою мірою притаманні більшості економічних систем. Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть істотно впливати на нього. Але банки можуть використати високі темпи інфляції з метою підвищення дохідності своїх операцій.

Ризик неплатоспроможності означає ймовірність того, що банк не зможе виконати свої зобов'язання навіть за умови швидкої реалізації (продажу) активів. Ризик неплатоспроможності тісно пов'язаний з ризиком ліквідності та з ризиком банкрутства і є похідним від решти ризиків.

Значне місце серед фінансових ризиків посідає група цінових ризиків, які пов'язуються з можливістю зміни дохідності чи вартості активів і зобов'язань банку. Трьома основними банківськими ризиками, що відносяться до даної групи, є ризик зміни відсоткових ставок, валютний і ринковий ризики.

Ризик зміни відсоткових ставок -- це ймовірність фінансових втрат у зв'язку з мінливістю відсоткових ставок на ринку протягом певного періоду часу в майбутньому.

Валютний ризик визначається ймовірністю втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої. Валютний ризик виникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті.

Ринковий ризик визначається ймовірністю зміни ринкових цін на фінансові та фізичні активи, що перебувають на балансі банку або обліковуються на позабалансових рахунках. Під фінансовими активами розуміють грошові кошти, іноземну валюту, цінні папери; до фізичних активів відносять дорогоцінні метали, нафту, зерно, кольорові метали тощо.

Валютний ризик та ризик зміни відсоткових ставок фактично пов'язані зі змінами вартості певних фінансових активів -- іноземної валюти, кредитів, депозитів, тому часто під ринковим ризиком розуміють лише ті ризики, що виникають внаслідок зміни ринкових цін на всі останні активи, насамперед на цінні папери. Саме тому ринковий ризик визначається іноді як ймовірність зміни вартості портфеля цінних паперів банку.

У процесі управління ціновими ризиками банки застосовують ряд спеціальних методів, об'єднаних спільною назвою -- хеджування. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, що сталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інструменту за однією позицією, доходами за іншою (компенсуючою) позицією. Хеджування дає змогу істотно знизити або навіть уникнути цінових ризиків.

Наступна група об'єктів фінансового управління включає доходи, витрати, прибуток і рентабельність.

Доходи комерційного банку складають сукупний (валовий) доход, який залежить від обсягів та вартості наданих банком послуг.

У загальному визначенні доход - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) [2, 7, 24, 27].

Доход банку є необхідною умовою отримання прибутку і забезпечення рентабельної діяльності банку. Як фактор утворення прибутку, доход, у свою чергу, також перебуває під впливом різноманітних факторів. Аналіз доходу як окремого виду фінансових результатів є необхідною умовою забезпечення ефективного управління доходом з метою збільшення його обсягу та підвищення рівня доходності банківських операцій.



Рис. 1.3 Класифікація доходів комерційного банку

Процентний доход складається з доходів за коштами, розміщеними в інших банках, кредитами суб'єктам господарської діяльності і фізичним особам, іншими кредитами та доходу за цінними паперами, одержаного у вигляді відсотків.

Комісійний доход утворюється внаслідок розрахунково-касового та кредитного обслуговування банків і інших клієнтів як результат операцій на фондовому та валютному ринках, які не спричиняють отримання доходу і стосуються, перш за все, купівлі-продажу цінних паперів та іноземної валюти за дорученням інших банків або клієнтів.

Доход від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з ініціативи банка і не є виконанням доручень клієнтів.

До інших банківських операційних доходів належіть дивідендний доход, доход від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями.

Інші небанківські операційні доходи є наслідком здійснення банком господарських операцій. До них належать доходи від продажу основних засобів та матеріальних цінностей, штрафи та пені, отримані за господарськими операціями тощо.

Для забезпечення фінансово-господарської діяльності комерційні банки здійснюють відповідні витрати,

Витрати - це зменшення економічної вигоди в звітному періоді, викликане чи відтоком (використанням) активів чи появою заборгованості, що приводить до зменшення власного капіталу і не є наслідком розподілу його між акціонерами. Витрати - це чи збільшення суми зобов'язань без відповідного збільшення суми активів, чи зменшення суми активів без відповідного зниження суми зобов'язань [10, 13, 17, 18, 29, 31, 40].

Так само, як і доходи, витрати - необхідна умова отримання прибутку. Без здійснення відповідних витрат неможлива діяльність, навіть існування комерційного банку. Але на відміну від доходів, збільшення яких потенційно збільшує прибуток, вплив на прибуток витрат носить зворотній характер

Отже, доходи і витрати комерційного банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період внаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення цієї діяльності (рис. 1.5).

За своєю структурою доходи, витрати і прибуток комерційного банку відповідають напрямкам його діяльності.

Чистий процентний доход є різницею між процентними доходами і процентними витратами банку. Його можна досліджувати в цілому та за джерелами утворення: прибуток від кредитних операцій, прибуток від операцій з цінними паперами тощо.

Чистий комісійний доход визначається комісійними доходами і комісійними витратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямками витрачання коштів.

Інший прибуток - це різниця між сумою інших операційних банківських і не банківських доходів, отриманих внаслідок зменшення резервів по заборгованості, непередбачених доходів та сумою відповідних витрат комерційного банку.

1.3 Організаційно-функціональна модель фінансового управління комерційного банку

Відповідно до мети вдосконалення фінансового планування сформуємо організаційно-функціональну модель фінансового управління діяльності комерційного банку. Для цього необхідно виділити центри діяльності, що роблять послуги і здійснюють операції і доходи, що одержують по них

Таблиця 1. Центри банківської діяльності філії універсального комерційного банку

Департамент корпоративного клієнта	Управління розрахунково-касового обслуговування	Операційні служби Служби кореспондентських відносин Касові служби і служби грошового обігу
	Управління валютних операцій	Відділ валютного обслуговування клієнтів Відділ кореспондентських відносин Відділ акредитивних розрахунків
	Управління активно-пасивних операцій	Відділ кредитування Відділ залучення депозитних коштів Відділ вексельного обігу
	Управління цінних паперів і інвестицій	Відділ цінних паперів Відділ депозитарного обслуговування клієнтів
Департамент індивідуального обслуговування клієнта	Операційне управління	Відділ по залученню депозитів фізичних осіб Відділ кредитування фізичних осіб Відділ неторгових операцій
	Управління операцій із пластиковими картами	Відділ пластикових карт Відділ просування послуг населенню Служби обслуговування банкоматів

Підрозділи, що не приносять прямих доходів і забезпечують функціонування інших центрів, відносяться до числа управлінських і обслуговуючих, і називаються підтримуючими напрямками

Місце фінансового упрвління в організаційній структурі філії комерційного банку представлене на рис. 1.6.

Найбільш важливим є взаємодія фінансового управління з керівництвом комерційного банку у вирішенні оперативних і стратегічних управлінських задач.

У взаємодії з управлінськими функціями фінансове управління виконує наступні функції:

проведення аналізу і складання фінансової звітності;

здійснення планування і контролю фінансових результатів діяльності;

оцінка і консалтинг управлінських рішень.

Таким чином, фінансове управління задає операційно-функціональним підрозділам комерційного банку кількісні критерії і ліміти при здійсненні операцій, методологію розрахунків, прийняту в комерційному банку і затверджену керівництвом. Тим більше це важливо, оскільки підрозділи не можуть побачити загальної картини роботи комерційного банку в цілому, тому що вузько спеціалізовані на виконанні своїх функцій.

Вивчення теоретичних положень фінансового управління діяльності комерційних банків дозволяє зробити наступні висновки:

Комерційний банк виступає суб'єктом комерційної діяльності. Ефективне функціонування комерційного банку в умовах ринкової економіки можливо тільки через здійснення фінансового управління.

Управління як наука має свій предмет, специфічні проблеми і підходи до їх розв'язання. Фінансове управління - це наука і мистецтво приймати інвестиційні рішення щодо вибору джерел фінансування.

Фінансове управління у комерційних банках, як і будь-яка наука, базується на певних принципах (спрямованість дій суб'єкта на досягнення певних цілей; єдність мети, результатів і засобів її досягнення; комплексність процесу управління; єдність і погодженість стратегічного, тактичного і фінансового планування; контроль прийняття і виконання управлінських рішень в галузі фінансів) та виконує конкретні функції: планування, прогнозування, організації, обліку, оцінки, аналізу, регулювання, координування, стимулювання і контролю.

Важливою сферою фінансового управління є система планування. Планування представляє собою процес прийняття рішень, орієнтований у майбутнє, і який є невід'ємною частиною управління. Предметом планування виступають рішення стосовно майбутніх подій, прийняті в сьогоденні. Більшість учених, що займаються проблемами аналізу і планування банківської діяльності, розглядають планування як багаторівневий процес, який містить у собі рівні стратегічного, тактичного і фінансового планування. Визначено місце фінансового планування в системі управління діяльності комерційного банку.

Організаційно-функціональну модель фінансового управління діяльності комерційного банку заснована на кооперованому стилі управління з розподілом функцій між вищим менеджментом і керівниками структурних підрозділів. Об'єктами управління в комерційному банку є: операції комерційного банку, формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції, ліквідність і фінансові ризики, фінансові результати (доходи, видатки, прибуток, рентабельність).

Таким чином, розглянута концепція фінансового управління діяльності комерційного банку створює умови здійснення практичного дослідження (аналізу) системи фінансового упраління базового підприємства.

Розділ 2

2.1 Характеристика Краматорської філії ПриватБанк

ПриватБанк заснований 19 березня 1992 року. Станом на 01.01.2006 р. оплачений статутний фонд банку складає 1130 млн. грн., капітал - 2272 млн. грн., розмір чистих активів ПриватБанку складає 25 697 537 669 грн.

Регіональна мережа ПриватБанку містить у собі 2014 філій і відділень по всій Україні. На 01.01.06 г., ємітовано 9147046 пластикових карток, установлено 3368 банкоматів, 18483 РОS-терминалів

Як об'єкт дипломного дослідження автором обрана Краматорська філія ПриватБанку, що є найбільшим банком України і по всіх рейтингових параметрах входить у першу п'ятірку банків - лідерів.

Такий вибір об'єкта обумовлений тим, що в системі ПриватБанку впроваджуються передові методики і технології фінансового менеджменту: ПК "Укроп", "Аналіз", "Бюджетний план-2005", "Бюджет Банку", а також деякі інші. Одним з таких нововведень є програмний комплекс "Бюджетний план-2005 Краматорська філія здійснює діяльність за 19 пунктами загальнобанківської ліцензії.

Серед клієнтів, що користуються комплексом розрахунково-касових послуг, близько 60% складають підприємства торгівлі. Крім того, клієнтами Краматорської філії є підприємства таких сфер економіки, як електроенергетика, чорна металургія, машинобудування і металообробка, виробництво будматеріалів, легка і харчова промисловість, сільське господарство та ін.

Краматорська філія Приватбанку була організована у 1995 році і в даний час динамічно розвивається, збільшуючи обсяги активів і прибутку, розширюючи свій сектор банківського ринку в регіоні. Йому властиві загальні тенденції розвитку банківської системи України, а саме скорочення процентної маржі, розширення сфери некредитних послуг, активізація просування банківських продуктів на ринок в умовах конкуренції, що підсилюється.

Філія активно працює по таких напрямках, як кредитні послуги юридичним та фізичним особам, мікрокредитування, споживче кредитування, депозитні операції фізичних осіб, продаж банківських металів, зарплатні проекти й особисті пластикові картки, документарні і валютообмінні операції, а також міжнародні перекази фізичних осіб тощо.

Рейтинг Краматорської філії в системі ПриватБанку у 2005 році

№	Показник	Місце в системі (усього - 35 РУ і СФ)
1	Капітал на 01.01.2006 р.	11
2	Бюджетний прибуток з 01.01.2005 по 31.12.2005 р.	6
3	Прибуток на одного співробітника з 1.01.2005 по 31.12.2005 р.	14
4	Ефективність обслуговування активів за грудень 2005р.	8
5	Власні засоби у фін. вираженні на 31.12.2005 р.	7
6	Ризикові кредитні вкладення станом на 31.12.2005 р.	9
7	Мікрокредити станом на 30.12.2005 р.	4
8	Чиста процентна маржа з 1.01.2005 по 31.12.2005 р.	3
9	Чиста непроцентна маржа з 1.01.2005 по 31.12.2005 р	9
10	Процентний спред з 1.01.2005 по 31.12.2005 р.	5
11	Загальний спред з 1.01.2005по 31.12.2005р.	2

Основні результати діяльності КФ ПриватБанк

Показники діяльності банку	Рівень показника
1	2
1. Клієнтська база на 01.01.06, тис. од. - усього, у тому числі:	3,3
2. Кількість позичальників, тис. од. - усього у тому числі:	17
кредити юридичним особам і підприємцям, тис. од.	9
споживчі кредити, тис. од.	8
3. Кількість вкладників, тис. од.	27
4. Кількість пластикових карток, тис. од.	53,8
5. Кількість пенсійних карток і рахунків, тис. од.	116,4
6. Кількість еквайрінга, од.	273
7. Кількість банкоматів, од.	33

Фінансовий стан КФ ПриватБанк характеризують дані балансу, наведені в Додатку А.

Особливу увагу банк приділяє розвитку зарплатних проектів, кредитно-карточного напрямку, пенсійній і соціальній програмам.

У план розвитку Краматорської філії на 2006 рік закладена стратегія утримання лідируючих позицій ПриватБанку по основних напрямках діяльності в м. Краматорську, м.м. Слов'янськ і Дружківка, де філія має безбалансові відділення. Генеральною метою ПриватБанку є досягнення до кінця 2007 року й утримання лідируючих позицій серед банків України по основним показникам.

2.2 Аналіз доходів і витрат комерційного банку КФ ПриватБанк

Фінансовий аналіз як наука вивчає фінансові відносини, виражені в категоріях фінансів і фінансових показників. фінансовий стан - узагальнююча характеристика банку, що відображає рівень дотримання їм у своїй діяльності зазначених обмежень.

Фінансовий аналіз дозволяє оцінити ступінь досягнення цілей управління, тобто його ефективність, при цьому фінансовий стан більше характеризує ефективність його фінансового управління, чим управління в цілому.

У даному дипломному проекті буде проведений фінансовий аналіз таких об'єктів фінансового упраління комерційному банку КФ ПриватБанк як: доходи, витрати, прибуток і рентабельність.

Аналіз доходів і витрат комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямків та можливостей збільшення його прибутку та підвищення рентабельності на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, значення аналізу доходів та витрат полягає у тому, що він є необхідною умовою ефективного управління фінансовою діяльністі комерційного банку.

Завдання аналізу доходів та витрат визначаються його метою і місцем у системі управління діяльністю банку. Основними завданнями аналізу доходів і витрат комерційного банку є:

оцінка виконання плану доходів;

аналіз структури доходів;

аналіз динаміки доходів в цілому, за складом та структурою;

оцінка впливу факторів на формування доходів в цілому та за видами доходів;

аналіз доходності активів банку;

визначення тенденцій зміни абсолютного обсягу, структури та рівня доходів за період;

оцінка виконання кошторису витрат;

аналіз структури витрат;

аналіз динаміки витрат в цілому, за складом та структурою;

оцінка впливу факторів на утворення витрат в цілому та за видами витрат;

аналіз рівня витрат комерційного банку;

визначення тенденцій зміни абсолютного обсягу, структури і рівня витрат за період;

оцінка співвідношення доходів та витрат комерційного банку і визначення прибутку (збитку) комерційного банку до оподаткування.

Загальний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування за джерелами утворення.

Загальний аналіз доходів банку грунтується на використанні методик вертикального та горизонтального економічного аналізу, які дозволяють оцінити структуру об'єкта аналізу (у даному випадку - доходу банку) та визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.

Динаміка доходу комерційного банку КФ ПриватБанк за період 2004-2005 рр.

Показник	2004 р.	2005 р.	Відхилення
	грн.	% до підсумку	грн.	% до підсумку	абсолютне, грн.	в% до бази	За пунктами структури
Процентний доход	1385732	58,98	1514313	59,55	128581	9,28	0,57
Комісійний доход	865240	36,83	985900	38,77	120660	13,95	1,94
Доход від торгівельних операцій	45237	1,93	40415	1,59	-4822	-10,66	-0,34
Інший доход	53153	2,26	2180	0,09	-50973	-95,90	-2,18
Доход разом	2349398	100	2542807	100	193409	8,23	-

Желательно к таблице сделать диаграммы для защиты

Збільшення процентного доходу на 9,28% (128581 грн.) свідчить про активну політику банку на ринку кредитних ресурсів.

Загальне збільшення доходу на 8,23% (193409 грн.) супроводжувалось зростанням не всіх його складових.

Разом з тим, різні темпи приросту окремих видів доходу призвели до зміни в його структурі. У звітному році спостерігається зменшення питомої ваги доходів від торговельних операцій на 0,34 пункти та іншого доходу на 2,18 пункти порівняно з попереднім роком. Причиною цього є випереджаюче зменшення доходів від торгівельних операцій (причиною якого стала ситуація на ринку наявної валюти), темп приросту якого склав -10,66% і іншого доходу, темп приросту якого склав -95,90% поряд з темпом приросту всього доходу 8,23%.

Зменшення доходу від торговельних операцій з іноземною валютою на 4822 грн. (40415 грн. у 2003 році і 45237 грн. у 2002 році) є результатом діяльності банку на ринку валютних ресурсів.

Коливання питомої ваги іншого доходу пов'язане з конкретною фінансово-господарською ситуацією, що виникла у процесі діяльності банку. Продаж основних засобів або надходження штрафів не можуть бути стабільними джерелами отримання доходу, тому їх значення у формуванні доходу є другорядним, а оцінка здійснюється за кожним фактом отримання іншого доходу окремо.

Падіння питомої ваги й абсолютної величини інших доходів у структурі на -2,18 пункти або на 50973 грн. свідчить про те, що імовірніше всього в попередньому році були разові операції, яких у звітному періоді не було.

Більший темп приросту процентного доходу (9,28%) порівняно з середнім темпом приросту доходу (8,23%) зумовив збільшення питомої ваги процентного доходу у загальному обсязі доходів на 0,57 пункти, що обумовлено збільшенням кредитного портфеля.

Кількісна оцінка впливу різноманітних чинників на доход комерційного банку передбачає застосування методик факторного аналізу.

Основою факторного аналізу доходу є побудова факторної моделі, що характеризує зв'язок між чинниками та результатом, яким у даному випадку є доход комерційного банку.

В основу детермінованого моделювання факторної системи покладено можливість тотожного перетворення первісного алгоритму результативного показника відповідно до теоретично передбачених функціональних зв'язків цього показника з чинниками. Детерміноване моделювання є основою кількісної оцінки впливу окремих чинників на зміну результативного показника.

Детермінований факторний аналіз доходів здійснюється за видами операцій, внаслідок яких вони отримуються.

Доходи від основних операцій, пов'язаних з розміщенням капіталу і зобов'язань в активах банку, складаються з доходів, отриманих від кредитування і аналогічних операцій, доходів від операцій з цінними паперами, доходів від обліку векселів, доходів від операцій з іноземною валютою, комісійних доходів тощо.

Особлива увага приділяється процентним доходам від кредитних операцій, питома вага яких у обсязі валового доходу за нормальних умов складає близько 70%, а в деяких випадках і більше. При проведенні аналізу процентні доходи деталізуються за статтями доходів, категоріями позичальників, терміном наданого кредиту, ставками позикового процента тощо.

Подальший аналіз доходів від основних операцій передбачає визначення і кількісну оцінку впливу факторів на суму отриманих доходів.

Факторний аналіз процентних доходів від кредитних операцій може здійснюватись за кожним видом з урахуванням умов конкретної угоди. У цьому випадку застосовується дво- або трьохфакторна мультиплікативна модель:

або д, (2.1)

де Д - сумма отриманого доходу, грн.;

r - доходність операції (норма доходу на вкладений капітал),%;

Р - сума наданого кредиту (позики), грн.;

t - термін здійснення операцій, днів;

К - 360 днів і є постійною величиною, тому не розглядається як окремий фактор впливу на доход;

i - річна ставка позикового проценту,%.

Показник доходності операцій за першою факторною моделлю обчислюється незалежно від терміну дії угоди:

або . (2.2)

У другій моделі замість показника доходності операцій (r) використано річну процентну ставку (і), яка дозволяє не тільки порівнювати доходність даної операції з аналогічними, але і дає змогу ввести до моделі третій фактор - термін дії угоди (t).

МОДЕЛЬ

1. факторна модель залежності процентного доходу від залишків на відповідних активних рахунках та середньозваженої процентної ставки має вигляд:

, (2.3)

де A - залишки на рахунках активу балансу, де обліковуються надані банком кредити і позики, грн.;

LД - середньозважена процентна ставка за даною групою активів,%.

2. Визначення абсолютної зміни процентних доходів у звітному періоді (Д):

ДД=Д₁ - Д₀, (2.5)

де Д₁, Д₀ - відповідно процентні доходи звітного і попереднього періодів, грн.

3. Оцінка кількісного впливу чинників на зміну процентного доходу:

Д(А) =ДА*L_Д0, Д(LД) =А₁ *LД, (2.6)

де Д(А), Д(LД) - абсолютна зміна процентного доходу внаслідок зміни відповідних чинників: величин процентних активів (А) та їх доходності (LД), грн.;

А,LД - абсолютна зміна у звітному періоді чинників, що обумовлююсь зміну процентного доходу;

LД0 - доходність процентних активів у попередньому році, у вигляді десяткового дробу;

А1 - величина процентних активів на кінець звітного року, грн.

4. Оцінка сукупного впливу чинників на зміну процентного доходу:

Д=Д(А) +Д(LД). (2.7)

Якщо аналіз проведено правильно, результат обчислень на даному етапі (Д) має співпадати з абсолютною зміною процентного доходу, яку було обчислено на другому етапі факторного аналізу за формулою:

Д=Д1-Д0. (2.8)

Результати факторного аналізу узагальнено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Розрахунок впливу чинників на зміну процентного доходу комерційного банку КФ ПриватБанк

Показник	Умовне позначення	2004 р.	2005 р.	Абсолютне відхилення
				усього	у тому числі внаслідок впливу чинників
					А	LД
Показники фінансової звітності:
Процентний доход, тис. грн.	Д	1385732	1514312	128580	314773,74 а*в	-186193,7 с*д
Процентні активи на кінець року, тис. грн.	А	7018671	8612986 с	1594315 а	-	-
Розрахунковий показник:	LД	0,1974 в	0,1758	-0,0216 д	-	-
Доходність про- центних активів

Як видно з результатів обчислень, наведених у табл. 2.4, приріст процентного доходу у розмірі 128580 грн. є наслідком впливу обох чинників: обсягу процентних активів і доходністі процентних активів.

За рахунок збільшення обсягу процентних активів на 1594315 грн. процентний доход збільшився на 314773,7 грн., а за рахунок зменшення фактора прибутковості активів - на -0,0216 процентний доход зменшився на 186193,7 грн.

Доходність активів обчислюється як відношення отриманих за звітний період доходів до середніх залишків активів банку, визначених згідно з балансом. показники:

загальна доходність активів (dA)

доходність процентних активів (dA процент)

. (2.9)

, (2.10)

де Д - доход банку, грн.;

Д процент - процентний доход, грн.;

А - середні залишки активів банку згідно за балансом, грн.;

А процент - середні залишки процентних активів згідно з балансом, що є джерелом процентних доходів.

Динаміка доходності активів комерційного банку КФ ПриватБанк за 2004-2005 рр.

Показник	Умовне позначення	2004 р.	2005 р.	Відхилення
				абс.	відносне
1	2	3	4	5	6
Доход - всього, грн. у тому числі: процентний	Д	2349398	2542807	193409	8,23
	Д процент	1385732	1514312	128580	9,28
Активи на кінець року -всього, грн. у тому числі: процентні	А	9265493	11119550	1854057	20,01
	А процент	7018671	8612986	1594315	22,72
Загальна доходнісіь актинів,%	dA	25,36	22,87	-2,49	-
Доходність процентних активів,%	dA процент	19,74	17,58	-2,16	-

Зменшення доходності активів банку в звітному році (табл. 2.5) відображає загальну ситуацію серед комерційних банків України. Разом з тим, привертають увагу більш високі темпи приросту доходності процентних активів порівняно з приростом загальної доходності активів, а також випереджальний темп приросту процентного доходу (9,28%) над всім іншим доходом (8,23%).

Це означає, що в системі управління доходом банку пріоритети не переносяться на інші джерела отримання доходу: прискорюється приріст процентних активів (темп приросту звітного року склав 22,72% порівняно з середнім приростом активів - 20,01%).

Доцільність такої політики комерційного банку потребує обгрунтування, важливим елементом якого є аналіз витрат і порівняння з ними отриманих доходів.

Метою аналізу витрат є їх оптимізація на основі ефективного використання ресурсів комерційного банку. Аналіз витрат здійснюється за двома напрямками: загальний аналіз витрат банку та факторний аналіз витрат банку.

Динаміка витрат комерційного банку КФ ПриватБанк за 2004-2005 рр.

Показник	2004 р.	2005 р.	Відхилення
	Абс. значен-ня, грн.	питома вага,%	Абс. значен-ня, грн.	питома вага,%	абсолют-не, грн.	в% до бази	За пун-ктами струк-тури
Процентні витрати	887275	40,36	921191	38,65	33916	3,82	-1,71
Комісійні витрати	26222	1,19	22000	0,92	-4222	-16,10	-0,27
Відрахування до резервів та фондів	104321	4,75	79350	3,33	-24971	-23,94	-1,42
Витрати на утримання підрозділів	554293	25,21	626871	26,30	72578	13,09	1,09
Витрати на персонал	519458	23,63	672936	28,23	153478	29,55	4,60
Інші операційні витрати	106810	4,86	61200	2,57	-45610	-42,70	-2,29
Витрати разом	2198379	100	2383548	100	185169	8,42	-

Ефективне управління витратами передбачає забезпечення випереджаючих темпів приросту доходів порівняно з темпами приросту витрат. Тому, оцінюючи динаміку витрат, необхідно порівняти середній темп приросту витрат (8,42%) з середнім темпом приросту, доходів (8,23%).

Перевищення приросту доходів над витратами можна вважати ознакою стабілізації структури доходів і втрат, що за інших рівних умов свідчить про виважену політику управління доходами і витратами банку

Але тому що це перевищення не є істотним, то не можна говорити про неефективне управління в аналізованому комерційному банку. В даний момент банк активно розширює свою діяльність на ринку регіону (відкриває нові відділення, розширює вже існуючі, збільшує мережу банкоматів, залучає висококваліфіковані кадри, удосконалює технічне забезпечення тощо) Також без витрат неможливо підвищувати якість обслуговування клієнтів Збільшення процентніх витрат на 33916 грн. говорить про активну політику залучення платних ресурсів, темп приросту яких склав 3,82% і що привело до збільшення цих витрат у структурі на 1,71 пункти.

Істотне зниження відрахувань у резерви і фонди на 24971 грн. насамперед свідчить про поліпшення якості кредитного портфелю.

Збільшення витрат на персонал на 153478 грн., темп приросту яких склав 29,55%, говорить, що в аналізованому періоді банк, розширюючи інфраструктуру, збільшував кількість робочих місць. Також мало місце підвищення рівня заробітної плати працюючим робітникам, що служить додатковим стимулом у роботі. Збільшення фонду оплати праці прямопропорційно впливає на відрахування в бюджет, тим самим поліпшуючи соціальну ситуацію в місті й у країні.

Зменшення комісійних витрат на 4222 грн., темп приросту яких склав -16,1%, пов'язано з ефектом масштабу (росте комісійний доход: розрахунково-касове і кредитне обслуговування).

Остаточну оцінку можна скласти тільки за результатами факторного аналізу, який дозволить визначити чинники скорочення витрат.

Для визначення доцільності політики управління доходами і витратами банку необхідно розглянути динаміку коефіцієнтів витратовіддачі за різними видами доходних активів, обчислених як відношення відповідних доходів до витрат, що обумовлюють їх отримання

Дані табл. 2.7 свідчать про негативні тенденції зміни коефіцієнтів витратовіддачі: загальні зміни призвели до зниження витратовіддачі на 0,002. Це означає, що внаслідок здійсненних змін у звітному році на кожну гривню витрат отримано на 0,002 коп. менше, ніж у попередньому.

Динаміка коефіціентів витратовіддачі КФ ПриватБанк

Показник	2005 р.	2004 р.	Відхилення (+/-)
Загальний коефіцієнт витратовіддачі	1,067	1,069	-0,002
Коефіцієнти віддачі:
процентних витрат	1,644	1,562	0,082
комісійних витрат	44,814	32,997	11,817
інших банківських операційних витрат	0,303	0,466	-0,163

Проаналізувавши отримані коефіцієнти, можна зробити висновок про несуттєвий ріст процентних витрат на 0,082, головною причиною якого стало падіння процентних ставок по притягнутих коштах. Істотно зріс коефіцієнт комісійних витрат на 11,817 у більшій частині за рахунок разових операцій. Коефіцієнт витрат інших банківських витрат знизився на 0,163.

Отже, у сфері здійснення банківських операцій політика управління витратами може бути визнана доцільною та ефективною.

Збільшення адміністративних витрат при збільшенні витрат на персонал не викликає занепокоєння: зростання цих витрат при загальному збільшенні доходів свідчить про дотримання банком політики стимулювання співробітників, розширення своєї діяльності, а також витрачанні коштів на власні функціональні потреби.

До інших витрат належать витрати на аудит, маркетинг та рекламу, сплачені банком штрафи та пені. Ці витрати бажано вивчати окремо за кожним видом.

обчислимо рівень витрат по відношенню до середніх залишків активів банку,

Рівень витрат (Ув) може обчислюватись, виходячи із загального їх обсягу або за кожним видом витрат окремо, за формулою:

, (2.11)

де В - витрати банку, грн.;

А - середні залишки активів банку (або залишки активів на кінець періоду), грн.

;

.

Тенденція зниження рівня витрат, яка відповідає нормальному розвитку банку (див. табл. 2.7), обумовлена тим, що збільшення обсягу діяльності банку до певного рівня супроводжується зростанням тільки умовно-змінних витрат, а умовно-постійні витрати при цьому залишаються незмінними. Саме це сприяє уповільненню темпу приросту обсягу витрат порівняно з темпом приросту активів банку.

Однак це твердження справедливе тільки для короткострокового періоду діяльності. У довгостроковому періоді, за умови, що банк намагається розширювати свою присутність на ринку, умовно-постійні витрати ростуть. Це обумовлено тим, що росте інфраструктура банку (транспорту, техніки, кількості орендованих приміщень), що вимагає витрат поза залежністю від інтенсивності банківської діяльності

Факторний аналіз процентних витрат

Для залучення кредитних ресурсів:

або , (2.12)

де В - процентні витрати банку, грн.;

S - обсяг залучених коштів, грн.;

q - норма плати за використання коштів,%;

i - ефективна процентна ставка,%;

t - тривалість операції, днів;

К - кількість днів у році.

Оскільки ці рівняння відображають функціональний зв'язок між факторами і результатами для дослідження кількісного впливу факторів на результат, застосовуються методи детермінованого факторного аналізу

для аналізу доцільно застосовувати двофакторну мультиплікативну модель:

B=З*LB, (2.13)

де З - середні залишки (або залишки на кінець періоду) на рахунках пасиву балансу, де обліковуються зобов'язання банку, грн.;

LB - середньозважена процентна ставка, що сплачується банком за використання залучених коштів,%.

1. зв'язок процентних витрат (В) з залишками зобов'язань (3) і середньозваженою процентною ставкою (LB):

B=З*LB. (2.14)

Факторний аналіз здійснюється методом абсолютних різниць.

2. Визначення абсолютної зміни процентних витрат у звітному періоді (В процент):

В=В1-В0, (2.15)

де В1, В0 - відповідно процентні витрати звітного і попереднього періодів, грн.

3. Оцінка кількісного впливу чинників на зміну процентних витрат:

В(з)=З*LB0, (2.16)

В(LB)=З1*LB, (2.17)

де В(з),В(LB) - абсолютна зміна процентних витрат внаслідок зміни відповідних чинників: величини зобов'язань (3) і середньозваженої процентної ставки (LB), грн.;

З, LB - абсолютна зміна у звітному періоді чинників, що обумовлюють зміну процентних втрат;

LB0 - середньозважена процентна ставка, що сплачувалась банком за використання залучених позикових коштів у попередньому році, у вигляді десяткового дробу;

З1 - величина зобов'язань банка на кінець звітного року, грн.

4. Оцінка сукупного впливу чинників на зміну процентних витрат:

Таблиця 2.8

Розрахунок к впливу чинників на зміну процентних витрат комерційного банку КФ ПриватБанк

Показник	Умовне позна-чення	2004 р.	2005 р.	Абсолютне відхилення
				Всього	у тому числі внаслідок впливу чинників
					З	Lв
Показники фінансової звітності:
Процентні витрати, грн.	В	887275	921191	33916	177547	-143631
Зобов'язання на кінець року, грн.	З	9265493	11119550	1854057	-	-
Розрахунковий показник:	Lв	0,0958	0,0828	-0,0129	-	-
Середньозважена процентна ставка за зобов'язаннями банка, у вигляді десяткового дробу

Зменшення вартості позикових коштів є безумовно позитивним чинником, який спричиняє зменшення процентних витрат на одиницю зобов'язань банка. Доцільність росту обсягу зобов'язань потребує обгрунтування, тому що він може стати причиною росту фінансового потенціалу банку і позитивно вплинути на обсяг його діяльності. Дані табл. 2.8 свідчать про те, що збільшення величини процентних витрат на 33916 грн. є наслідком збільшення зобов'язань банка і зниження вартості позикових коштів.

За рахунок збільшення зобов'язань банка на 1854057 грн. витрати зросли на 177547 грн., а за рахунок зниження вартості позикових коштів на 0,0129 витрати зменшилися на 143631 грн.

Без залучення додаткових ресурсів банк не зможе розширювати діяльність по активних операціях (зокрема самого прибуткового його виду - кредитування). Тому для Краматорської філії ПриватБанк є вигідним зниження ставок по депозитах на ринку ресурсів.

За даними факторного аналізу приймають рішення щодо зміни структури відповідних пасивів з метою зниження процентних витрат шляхом:

зміни структури депозитів за термінами залучення;

зміни структури депозитів за групами клієнтів банку;

зменшення питомої ваги платних ресурсів у сукупних пасивах на основі підвищення частки власних коштів банку;

зміни структури і обсягу зобов'язань за термінами залучення та умовами позики.

2.3 Аналіз прибутку і рентабельності комерційного банку КФ Приватбанк

Метою аналізу прибутку та рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності комерційного банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, аналіз прибутку та рентабельності грунтується на аналізі доходів і витрат банку

1. оцінка виконання плану прибутку;

2. аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

Динаміка прибутку комерційного банку КФ ПриватБанк за 2004-2005 рр.

Показник	2004 р.	2005 р.	Відхилення
	грн.	% до підсумку	грн.	% до підсумку	абсолютне, грн.	в% до бази	За пунктами структури
Чистий процентний доход	498457	234,89	593121	263,01	94664	18,99	28,12
Чистий комісійний доход	839018	395,37	963900	427,43	124882	14,88	32,06
Інший операційний прибуток	-112705	-53,11	-97955	-43,44	14750	-13,09	9,67
Прибуток до оподаткуван-ня	212211	100	225511	100	13300	6,27	-
Чистий прибуток	151019	-	159259	-	8240	5,46	-

Загальний аналіз прибутку банку потребує використання методик вертикального та горизонтального аналізу.

Аналізуючи дані табл. 2.9 і Додатку В можна сказати, що динаміка прибутку заслуговує на позитивну оцінку. Загальне збільшення прибутку звітного на 8240 грн. (5,46%), порівняно з попереднім роком, супроводжувалось зростанням його складових за основними напрямками діяльності комерційного банку. Від'ємне значення іншого прибутку вважається нормальним для комерційного банку на тій підставі, що у його формуванні беруть участь статті витрат, які не мають аналогів у доходній частині “Звіту про прибутки і збитки”. Це загальноадміністративні витрати, витрати на персонал, витрати на сплату податків (крім податку на прибуток) тощо.

Збільшення чистого процентного доходу на 94664 грн. (18,99%) привело до збільшення його в структурі на 28,12 пункти, а збільшення чистого комісійного доходу на 124882 грн. (14,88%) - на 32,6 пункти.