Становлення і розвиток ринку банківських послуг в Україні
Базові засади функціонування: сутність, види, характеристика банківських послуг, тенденції розвитку кордоном, в Україні, еволюція ринку, вдосконалення. Аналіз депозитних, кредитних послуг комерційного банку, розрахунково-касового обслуговування.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.05.2009 |
| Размер файла | 245,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Базові засади функціонування ринку банківських послуг України
1.1 Сутність, види та характеристика банківських послуг
1.2 Еволюція розвитку ринку банківських послуг України
Розділ 2. Сучасний стан та аналіз ринку банківських послуг в Україні
2.1 Аналіз депозитних послуг як основи формування ресурсної бази банку
2.2 Аналіз кредитних послуг комерційного банку
2.3 Аналіз послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів
Розділ 3. Перспективи розвитку та вдосконалення ринку банківських послуг в Україні
3.1 Сучасні тенденції розвитку ринку банківських послуг за кордоном
3.2 Шляхи подальшого розвитку ринку банківських послуг в Україні
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Реформування економіки України, що супроводжується приватизацією і післяприватизаційною санацією підприємств, структурною реорганізацією галузей, в тому числі агропромислового комплексу, розвитком товарних, фондових бірж та позабіржових систем, що обслуговують рух грошей і капіталів, концентрацією інвестиційних ресурсів у вітчизняних власників та інше, потребує адекватних банківських послуг на ринку фінансових послуг. Адже тільки банки та інші фінансово-кредитні інститути як фінансові посередники на ринку грошей і капіталів здатні забезпечити своєчасне і необхідне зустрічне покриття потреби в оборотних ресурсах та інвестиціях тимчасово вільними коштами інституційних секторів економіки. Серед них кошти населення, так званих домогосподарств, і запозичення є домінуючими.
Пріоритетний розвиток банківської системи і становлення інших кредитно-фінансових інститутів відіграє ключову роль у формуванні ринків грошей і капіталів через механізми та інструменти банківських і небанківських послуг фінансового характеру. Проте сьогодні ці ринки ще ненастільки розвинені як в Польщі чи Угорщині, а щодо Франції, Німеччини, Бельгії та інших країн відставання є доволі контрасним.
За цих обставин можна вважати, що обрана тема магістерського дослідження є актуальною. Вона цікава з позиції сьогодення як деякий огляд і бачення перспективи у цивілізованому реформуванні економіки України.
Огляд літератури. Дослідженню проблем діяльності комерційних банків на ринку банківських послуг присвячена значна кількість наукових праць, зокрема фундаментальні дослідження іноземних науковців: Э.Дж. Долана, К.Д. Кемпбелла, Ф. Мішкіна, О. Лаврушина, Л. Красавіної, Г. Панової, В. Усоскіна. Належне місце у розробці цієї теми займають праці вітчизняних науковців: О. Васюренка, О. Дзюблюка, А. Мороза, М. Савлука, та ін.
Мета і зміст поставлених задач. Мета магістерської роботи полягає у всебічному вивченні ролі та місця комерційних банків на ринку банківських послуг та обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення діяльності комерційних банкі як головних фінансових посередників економіки.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- уточнити сутність банківських послуг та підходи щодо їх поділу;
критично оглянути стан ринку банківських послуг в Україні;
дослідити сучасні тенденції щодо створення і надання клієнтам депозитних банківських послуг;
критично оцінити стан кредитних портфелів банків та їх зусилля з адекватного задоволення потреб підприємств та інших виробників у позичках;
оглянути сучасні ринкові механізми банківського поточного обслуговування клієнтів;
проаналізувати можливості банків щодо інвестиційної підтримки бізнес-проектів суб'єктів господарської діяльності;
вивчити досвід іноземних банків щодо новітніх технологій з обслуговування клієнтів та інших контрагентів;
вказати на перспективи подальшого розвитку ринку банківських послуг в Україні.
Об'єктом дослідження обрано банківську діяльність щодо створення і просування банківських послуг через ринкові механізми до учасників фінансового ринку.
Предметом дослідження є грошові, інвестиційні, кредитні, депозитні, трастові, гарантійні та інші види банківських послуг.
Методологічною і теоретичною основою магістерської роботи є закони та постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, нормативні акти Національного банку України, економічна література з питань банківської справи, аналітичні, економіко-математичні, статистичні збірники, матеріали періодичної преси, статистичні методи дослідження.
Наукова новизна. У результаті проведеного дослідження були отримані такі суттєві результати:
- уточнена та конкретизована сутність поняття "банківської послуги";
- розкрита сутність та дана характеристика послуг вітчизняних комерційних банків;
- проаналізовано основні види банківських операцій на ринку банківських послуг та дано оцінку їх впливу на економічні процеси;
- розглянуто проблеми функціонування комерційних банків на основних сегментах ринку банківських послуг в Україні;
- запропоновано шляхи оптимізації функціонування комерційних банків в умовах переходу до ринкової економіки на ринку банківських послуг.
Практична цінність. Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації, зроблені в процесі дослідження, можуть бути використанні в діяльності українських комерційних банків. Приведений світовий досвід у сфері надання банками послуг може бути критично опрацьований та творчо використаний в Україні.
Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг магістерської роботи складає 116 сторінки, містить 14 рисунків, 11 таблиць. Список використаних джерел налічує 49 найменувань.
Розділ 1. Базові засади функціонування ринку банківських послуг України
1.1 Сутність, види та характеристика банківських послуг
Розв'язання проблем оптимізації функціонування банківської системи є одним із ключових напрямів у загальній системі заходів щодо ефективного реформування усіх економічних відносин на ринкових засадах і забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку нашої країни на тлі глобалізації господарських процесів, загострення конкуренції на різних видах міжнародних ринків, включаючи і фінансові, та інтеграції вітчизняної економіки у світове господарство. Роль банків у цих процесах важко переоцінити з огляду на їхнє центральне місце у забезпеченні усіх суб'єктів господарювання та фізичних осіб необхідними послугами, без яких неможливі нормальний перебіг усіх бізнес-процесів на мікроекономічному рівні та неперервність розширеного відтворення на макроекономічному рівні загалом. Відтак цілком очевидною стає актуальність вивчення питань належної організації ринку банківських послуг, включаючи як відповідні теоретичні аспекти, так і практичні напрями його розвитку в контексті безпосереднього розв'язання завдань щодо підвищення якості банківського обслуговування різних груп клієнтів та загального рівня конкурентоспроможності банківських установ.
Попри значну увагу, яка приділяється проблемам розвитку банківської системи в цілому та особливостям функціонування окремих банків у працях багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних економістів: А.М. Мороза, М.І. Савлука, Л.О. Примостки, М.Д. Алексєєнка, І.О. Лютого, Т.Т. Ковальчука, П. Роуза, Дж. Сінкі, Ф.С. Мішкіна, ОЛ. Лаврушина, О.М. Іванова, Ю.С. Крупнова, О.В. Соколової та ін. -- необхідно розуміти актуальність дослідження питань, які визначають теоретичний зміст такого важливого поняття, як "банківська послуга", а також пов'язаного із ним з'ясування сукупності тих чинників, котрі безпосередньо впливають на особливості практичної реалізації цих послуг в умовах розвитку економіки перехідного періоду.
Дослідження теоретичних аспектів ринку банківських послуг зумовлює першочергову потребу всебічного наукового обґрунтування сутності самого терміна "банківська послуга" й розмежування його з такими поняттями як "банківська операція" чи "банківський продукт", що створює необхідну термінологічну базу і той понятійний апарат, який би дав можливість сформулювати відповідні завдання щодо стратегії оптимізації практичних аспектів тих чи інших видів банківської діяльності.
Необхідно зазначити, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі й банківській практиці немає єдиних підходів до визначення названих термінів. Загалом їх умовно можна було б поділити на чотири основні групи.
Один із досить поширених поглядів, представлених у дослідженнях цієї проблеми, полягає у визначенні банківських послуг через операції або навпаки. Наприклад, на думку Ю.В. Головіна, "...банківські послуги складаються із різного виду операцій, що виконуються у процесі грошового обігу. У цьому їх відмінність від інших видів послуг". Чи зворотній підхід: "...Банки виконують операції, пов'язані із задоволенням потреб своїх клієнтів у тих чи інших фінансових послугах".
Другий, подібний до попереднього, підхід до розгляду понять банківських послуг і банківських операцій не передбачає чіткого розмежування цих термінів, розглядаючи їх як синоніми. Наприклад: “Усі комерційні банки незалежно від форми власності, обсягу капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції); операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції)”. Більш концентровано цей підхід визначає послуги банків як "...проведення банківських операцій за дорученням клієнта на користь останнього за певну плату".
Третя група підходів до банківських послуг відносить окремий, порівняно вузький сегмент діяльності комерційних банків. Згідно з таким підходом, послугами вважається та діяльність банку, що безпосередньо не пов'язана з активними і пасивними операціями. Подібно обґрунтовується і таке визначення: “...банківські послуги -- це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів”.
Четверта група поглядів виокремлює таку ознаку банківських послуг, як отримання за них “...комісійної винагороди, нарахувань і зборів, що приносять певний дохід”. А на думку В.І. Букато і Ю.І. Львова, банківські послуги належать до групи посередницьких операцій, головною ознакою яких є отримання банком доходу у вигляді комісійних за обслуговування. Утім навряд чи слід розглядати спосіб отримання доходу як ключову ознаку при оцінюванні економічного змісту певних аспектів банківської діяльності.
Що ж до тлумачення терміна “банківський продукт”, то тут визначення ще менш узгоджені. У праці О.М. Іванова, наприклад, він визначається як “...комплекс взаємопов'язаних банківських послуг і операцій”. Тобто, бачимо пряме ототожнення вказаних термінів. На думку ж Ю.С.Маслєнченкова, більш придатним є технологічний підхід, згідно з яким банківським продуктом називається конкретний спосіб, у який банк має намір надавати свої послуги -- комплекс організаційних, інформаційних, фінансових і юридичних процедур, поєднаних єдиною технологією обслуговування клієнтів.
Очевидно, що розробка адекватних теоретичних підходів до визначення низки базових дефініцій банківської діяльності є однією із необхідних умов формування правильної стратегії практичної оптимізації роботи банківських установ.
Класифікування сукупності наведених дефініцій очевидно слід починати із розуміння ролі банків як повноцінних учасників суспільного відтворення, котрі виробляють і реалізують власний продукт, з тією, однак, особливістю, що банки діють у специфічній сфері економічних відносин -- грошовій. Ця специфіка визначає і власне зміст виробничої діяльності банків, і той результат, який при цьому отримується. Водночас важливо розуміти, що банківські послуги, як і будь-який інший вид послуг, є невіддільними від своїх суб'єктів, тобто джерел надходження і одержувачів. Як зазначає А.Б. Борисов, послуги -- це блага, які надаються не у вигляді речей, а у формі діяльності. У цьому, на мій погляд, суттєва відмінність послуг від матеріальних результатів праці, котрі можуть існувати на ринку, не маючи зв'язку з тими суб'єктами, що їх продукують. Попри ці особливості функціонування комерційних банків не можна не розглядати як діяльність суб'єктів господарювання, що виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. І хоча результати їхньої діяльності не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сільського господарства), вони мають свою вартість, в основі якої лежать суспільні затрати. Цим результатом є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо.
Відтак більш обґрунтованим з таких позицій видається визначення змісту банківських послуг виключно як кінцевого результату діяльності банків, зміст якої власне і передбачає здійснення певних операцій. Саме для досягнення цього результату банки здійснюють різного роду операції. Іншими словами, власне “послуги” -- це кінцевий результат, тоді як “операції” -- це свого роду виробничий процес. Класифікацію цього виробничого процесу найбільш доцільно здійснювати з огляду на особливості формування й розміщення ресурсів комерційного банку, що зводиться до здійснення трьох основних груп операцій: пасивних, активних і комісійно-посередницьких. Пасивні операції полягають у залученні банками тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При здійсненні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Що ж до комісійно-посередницьких операцій, то вони проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому разі має місце вже не власне формування й розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за розпорядженням останнього або здійснення інших операцій, які не пов'язані безпосередньо з рухом грошей -- надання так званих забалансових послуг.
У результаті здійснення зазначених трьох груп операцій комерційні банки надають клієнтам різноманітні послуги -- депозитні, кредитні, розрахункові, касові, валютні, трастові, консультаційні та інші послуги.
Поняття банківського продукту, таким чином, відображає більш широке розуміння кінцевого результату банківської діяльності, спрямованої на задоволення потреб різних груп клієнтів у різноманітних послугах, а також емісію безготівкових платіжних засобів. Особливістю функціонування комерційних банків є те, що їхній специфічний продукт набуває двоякого вираження: з одного боку, це надання різного роду послуг шляхом здійснення активних, пасивних та комісійно-посередницьких операцій, а з іншого -- це створення безготівкових платіжних засобів, що власне є результатом тих самих операцій, оскільки у процесі залучення депозитів, видачі кредитів та здійснення розрахунків банки мають можливість збільшувати грошову масу в обігу в результаті ефекту мультиплікації.
Загалом результати банківської діяльності мають чітко виражений продуктивний характер. При наданні депозитних послуг банки акумулюють тимчасово вільні від обігу кошти, перетворюючи їх на капітал, тобто “непрацюючі” ресурси примушують працювати на користь як окремих суб'єктів ринку, так і економіки в цілому. Використання банківських кредитів у виробництві є необхідною умовою процесу розширеного відтворення, а позики, видані на споживчі цілі, збільшують платоспроможний попит, що також сприяє економічному зростанню. Організація і своєчасне проведення банками розрахунків забезпечує умови неперервного товарообігу та створює можливості для ефективного перетікання капіталів у господарстві. Реалізація інших банківських послуг теж створює умови для нормальної підприємницької діяльності у різних секторах економіки та забезпечення належного життєвого рівня населення.
Чітке усвідомлення зазначених аспектів є особливо важливим з огляду на поширене упередження щодо “непродуктивного” характеру функціонування системи комерційних банків у нашій країні. Викладені вище положення демонструють хибність стереотипу про банківські установи як про якусь “надбудову” на виробничому секторі вітчизняної економіки, адже від усвідомлення суспільством важливої ролі фінансового ринку і банків як його ключових суб'єктів значною мірою залежить успішність заходів, спрямованих на становлення і всебічний розвиток повноцінної ринкової економіки.
Для розкриття специфіки потреб, які задовольняються шляхом надання банківських послуг, здійснимо класифікацію їх за такими напрямами: клієнти банку, спектр послуг, надаваних різноманітним клієнтам, різновиди цих послуг.
Це можна відобразити з допомогою таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. Загальна класифікація банківських послуг
|
Послуги банку |
||||||||
|
фізичним особам |
Корпораціям, фірмам та ін. |
|||||||
|
Позики |
Платежі |
Кре-дитно-розра-хункові |
Інвестиції |
Позики |
Платежі |
Кре-дитно-розра-хункові |
Інвестиції |
|
|
Іпотечні позики Споживчі позики Кредитні картки Чековий кредит |
Поточні рахунки НАУ-рахун-ки Дорожні чеки Дебетові картки Оплата векселів Обмін валюти, ін. |
Оверд-рафт на поточному рахунку |
Ощадні рахунки Термінові депозитні сертиф. Індивідуальні пенсійні рахунки Персональні трасти |
Комерційні Позички Позики під заставу нерухомості Лізинг Факторинг Облік векселів |
Управління готівкою Електронний переказ коштів Телеграфний переказ Трансферти цінних паперів |
Акредитив Акцепт векселів |
Трасти Пенсійні фонди Консультації Термінові депозитні сертифікати Термінові |
|
|
Послуги банку |
||||||||
|
Банкам |
Державним органам |
|||||||
|
Позик й |
Платежі |
Інвестиції |
Позики |
Платежі |
Інвестиції |
|||
|
Пайові позички |
Поточні рахунки Чековий кліринг Консультації Зберігання цінних паперів |
Купівля-продаж ресурсів і цінних паперів Управління готівкою |
Проектне фінансування |
Управління готівкою Електронний переказ коштів Поточні рахунки |
Купівля-продаж ресурсів і цінних паперів Термінові депозити Трастові операції |
Банківські послуги класифікуються за їхнім зв'язком із функцією банку з перерозподілу грошових ресурсів. Такий підхід до класифікації дає змогу прив'язати конкретні банківські послуги до діяльності конкретних підрозділів комерційного банку.
Процентні послуги -- це послуги, пов'язані з діяльністю банку із перерозподілу грошових ресурсів, тобто перетікання ресурсів, які тимчасово осіли в одних і потребують застосування в інших.
До цієї групи входять:
а) послуги для вкладників -- різні за термінами й умовами види вкладів юридичних і фізичних осіб (ці послуги пов'язані з процентними витратами банку);
б) послуги для позичальників - різноманітні за видами й умовами кредити для юридичних і фізичних осіб (ці послуги пов'язані з процентними доходами банку). Оскільки послуги цієї групи пов'язані з процентними доходами й витратами, пропонується відносити їх до групи процентних послуг.
Комісійні послуги -- послуги, не пов'язані з перерозподілом ресурсів. До цієї групи належать усі інші банківські послуги, які приносять банку непроцентні доходи, - трастові операції, депозитарні послуги, консультаційне обслуговування тощо. Оскільки ці послуги пов'язані з отриманням банком певної комісії за їх проведення, цю групу називають комісійними послугами.
Розрахунково-касове обслуговування -- специфічний вид банківської послуги, який поєднує в собі особливості процентних і комісійних послуг. Треба зазначити, що, з одного боку, залишки грошових засобів на розрахункових і поточних рахунках клієнтів є одним із видів залучення ресурсів, за які банк може виплачувати певний процент. Із цього погляду розрахунково-касове обслуговування є процентною послугою (послуги для вкладників). З іншого боку, розрахунково-касові операції, які проводяться банком за дорученням клієнтів (за їхніми рахунками), пов'язані з одержанням банком комісії за розрахунково-касове обслуговування. І в цьому разі їх можна розглядати як комісійні послуги.
Процентні банківські послуги допомагають одержати економічну вигоду як вкладникам банку, так і його позичальникам. Для вкладників економічний інтерес виражається в самозростанні вартості вкладених у банк грошей. Позичальник, вкладаючи одержані від банку ресурси в певні види бізнесу, також одержує вартість більшу, ніж першопочатково інвестована. У цьому полягає смисл попиту на процентні послуги банку.
Таким чином, повертаючись до ринку банківських послуг, можна зробити загальну класифікацію за двома основними ознаками:
Ринок конкретних банківських послуг.
Суб'єкти, які формують попит на банківські послуги: юридичні і фізичні особи, які є власниками або здійснюють операції з нерухомістю; всілякі корпорації - споживачі банківських послуг; банки-кореспонденти (інституціональний ринок); ринок, пов'язаний з урядовими органами юридичні і фізичні особи, які є клієнтами банку по лінії трастових послуг.
До основних банківських послуг зараз, як і раніше, належать залучення коштів і подальше надання позичок. Проте навіть лише в межах цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.
Існує ще декілька класифікацій банківських послуг:
1) залежно від характеру і частоти надання послуги поділяють на:
проблемні, що вимагають інтенсивного контакту клієнтів з банком (управління майном);
послуги, що надаються відносно рідко (іпотечний кредит);
рутинні послуги (ощадний рахунок);
послуги, що надаються часто (поточний рахунок);
2) залежно від того, на якому етапі роботи з клієнтом використовується послуга, розрізняють:
стратегічні послуги;
операційні послуги;
послуги, що допомагають у вирішенні проблем клієнтів банку;
послуги в умовах кризи (таблиця 1.2);
3) залежно від юридичного статусу клієнта виділяють:
банківські послуги для фізичних осіб (населення, домогосподарства);
банківські послуги для юридичних осіб (підприємства, громадські організації, фінансові інститути).
Таблиця 1.2. Форми та види банківських послуг
|
Види послуг |
Форми надання послуг |
|
Стратегічні послугиДозволяють клієнту банку розробити і досягти суттєвих стратегічних перетворень у характері, напрямі, масштабах діяльності |
Ризиковий капіталРозміщення позикКредитні карткиСиндиковані позикиЗлиття і поглинанняОперації під заставуОщадні рахунки |
|
Операційні послугиДозволяють клієнтові банку оптимальним чином досягти мети, поставленої в річному плані |
Споживчий кредитНезабезпечений кредитОвердрафтОперації на грошовому ринкуДепозитні рахункиБюджетні рахункиЧековий клірингВалютні операції |
|
|
Послуги в галузі вирішення проблем клієнтів банку Дозволяють клієнтові банку підготуватись і швидко вирішити незаплановані проблеми |
Депонування цінностей Забезпечений кредит Кредитні картки Страхування життя Страхування кредитів Факторинг Лізинг |
|
Послуги банку в умовах кризиДозволяють клієнтові банку отримати професійну допомогу у непередбачених кризових ситуаціях |
РефінансуванняВторинні заставиОбсяг страхової відповідальності |
Найбільш типовим є розподілення банківських послуг на традиційні і нетрадиційні.
Традиційні послуги банків є супутніми для традиційних банківських операцій. До них відносять послуги, пов'язані з:
розрахунково-касовими;
кредитними;
валютними;
депозитними операціями банків тощо.
До нетрадиційних банківських послуг відносяться послуги, що раніше були не характерні для банків і з'явилися у практиці їх роботи недавно. До них відносять:
гарантійні;
посередницькі;
трастові (довірчі);
консультаційні тощо.
В умовах ринкової економіки нетрадиційні послуги відіграють все помітнішу роль у діяльності банків.
Сьогодні універсальні банки пропонують довгу низку продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. Розмаїття пропонованого банками кола продуктів збільшується завдяки тому, що надання цілком однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.
Основа основ стратегії банку полягає в наступних принципах:
? якомога дешевше купити капітал (заплатити якомога нижчу ставку(ПС1));
? продати капітал і послуги по рентабельній ставці (отримати якомога вищу ставку (ПС 2));
? знизити ризик втрат шляхом:
? відбору надійних клієнтів і отримання гарантій;
? диверсифікації операцій і освоєння різних ринків позичкового капіталу.
У взаємовідносинах з клієнтом банк завжди партнерське підприємство. Партнерські відносини базуються на добровільності обох сторін у взаємовідносинах між банком і клієнтом на умовах взаємної зацікавленості. Комерційний банк завжди конкуруюче підприємство. Конкурентна боротьба йде за клієнта, за його ресурси, за можливість надати послугу, за якість банківського продукту. Конкуренція між банками в цілому укріплює банківську систему.
При наданні своїх послуг банки вимушені враховувати деякі особливості, які не мають ніякого значення, або ж дуже незначне в інших галузях:
? банківські послуги більшою частиною дуже абстрактні та регулюються безліччю договірних та законних постанов, тому клієнту необхідні докладні пояснення;
? ділові відносини клієнта та банку частіше всього тривають роками. Тому банк повинен весь час враховувати при збуті своїх продуктів те, що він хоче мати тривалі ділові відносини з клієнтом;
? великі майнові цінності, на які направлені послуги кредитних установ, потребують високого ступеню довіри клієнта до свого банку.
Передумовою для планового узгодження банківських послуг та потреб клієнтів є вивчення ринку.
Метою вивчення ринку є відбір можливих цільових груп для споживання банківських послуг та обробка одержаних даних для планування.
Через поточні зміни в області клієнтури та конкуренції вимагається вивчення ринку, уважне спостереження за ринком та ринковий аналіз власної та потенційної клієнтури.
Отже, в жорсткій конкурентній боротьбі за клієнта і прибуток банки вимушені постійно вдосконалювати власний продуктовий ряд, вдосконалювати ефективність і якість своєї роботи. Як і на кожному ринку, на ринку банківських послуг теж діють закони попиту і пропозиції. Тому, банк, розробляючи новий продукт, і виходячи з ним на ринок завчасно повинен вивчити і переконатись в потрібності і корисності даного продукту для клієнтів. Як відомо, перший, хто виходить на ринок, завжди виграє, бо має можливість отримати вищу ставку доходу поки продукт є ще новим на ринку і специфічним.
Оскільки банківська послуга є продуктом абстрактним, а не номінальним, то попит на неї рівний пропозиції, тобто надвиробництва як у виробничій сфері, не існує.
Рівень зацікавленості споживачів, тобто величина попиту залежить від маркетингової роботи банку та системи відбору і класифікації клієнтури, методів роботи на ринку тощо, які кожен банк визначає для себе самостійно.
Успіх банку залежить від того, наскільки послуги, які він надає, відповідають суспільній пропозиції, наскільки вони якісні і конкурентноздатні в ціновому відношенні та ін.
Розвиток новітніх технологій у банківській справі та зростання рівня конкуренції на фінансових ринках спонукає до постійного пошуку нових видів банківського продукту, а відповідно й до розширення складу банківських операцій та зростання їх загального обсягу. Це виявляється у дедалі активнішому вторгненні банків у нетрадиційні для них сфери діяльності (страхування, туризм тощо).
Банківською послугою у такому разі слід вважати кінцевий результат функціонування банків щодо задоволення потреб клієнтів, пов'язаних із рухом грошових коштів або провадженням додаткових видів діяльності, що відображаються поза балансом. У першому випадку йдеться про задоволення потреб у кредиті, розрахунково-касовому обслуговуванні, розміщенні коштів на депозиті, обміні валют, у другому -- про задоволення гарантійних, інформаційних, консалтингових, юридичних, облікових, трастових та інших потреб клієнтів банків.
Що ж стосується банківських операцій, то їх безумовно слід розглядати лише як технологічний процес, спрямований на використання відповідних потужностей діяльності відповідних підрозділів банків (фронт- і бек-офісів) задля реалізації відповідного банківського продукту. Інакше кажучи, банківські операції утворюють впорядковану сукупність дій працівників банківських установ щодо практичної реалізації потреб клієнтів у відповідних послугах. Щодо другої (нарівні із послугами) складової частини банківського продукту -- емісії платіжних засобів, то вона не є результатом цілеспрямованої діяльності окремих банків, а об'єктивним результатом відповідних операцій усієї системи банківських установ, виявляється на макрорівні (у вигляді зростання грошової маси) та регулюється центральним банком за допомогою певного набору інструментів грошово-кредитної політики.
Отже, сформулювати технологічну схему діяльності банку можна подати, відображаючи зв'язок між ключовими поняттями банківської діяльності (рис.1.1).
Рис. 1.1. Технологічна схема організації банківської діяльності
Зрозуміло, що визначення поняття банківської послуги зумовлює потребу в адекватній дефініції ринку таких послуг. Проте необхідно зазначити, що попри поширеність тлумачення у працях різних авторів такого поняття, як фінансовий ринок, що визначає попит і пропозицію на різні фінансові активи, у науковій літературі немає єдиного підходу до ринку банківських послуг. У багатьох випадках, коли йдеться саме про фундаментальні поняття банківської діяльності загалом і про банківські послуги зокрема, формулюванням окремого визначення їх ринку часто нехтують.
Визначати ринок банківських послуг, очевидно, доцільно було б, виходячи із загальних підходів щодо розуміння ринку як економічної категорії. Відтак саме поняття ринку банківських послуг можна було б визначити як систему економічних відносин, що забезпечують реалізацію попиту на різного роду послуги з боку клієнтів банків, пропозицію цих послуг банківськими установами та формування ціни на них. При цьому загальна класифікація сегментів ринку банківських послуг може відповідати традиційному розподілу результатів діяльності банків на чотири умовні групи: депозитні (ощадні), кредитні, розрахунково-платіжні та інші (консультаційні, інформаційні, трастові тощо).
Окремо необхідно звернути увагу на сегментування ринку банківських послуг залежно від їх класифікації на роздрібні й оптові (корпоративні), що є загальноприйнятою у термінології банківських установ розвинутих країн і передбачає передусім розмежування діяльності банків, спрямованої на обслуговування приватних, фізичних осіб (домашніх господарств) і спрямованої на обслуговування корпоративних клієнтів, підприємств (або юридичних осіб у широкому розумінні). Така класифікація поступово набуває усе більшого поширення й у вітчизняній банківській практиці, коли йдеться про розробку відповідної стратегії функціонування банків щодо обслуговування різних груп клієнтів.
1.2 Еволюція розвитку ринку банківських послуг України
Українська банківська система має доволі специфічну історію становлення. Вона виникла на початку 1990-х шляхом роздержавлення кількох діючих та створення нових -- кооперативних і комерційних банків. Нині в Україні лише два банки -- державні. Їх сукупний капітал не перевищує 5% від загального обсягу капіталу системи. Більшість інших банків -- акціонерні товариства.
Адміністративно економічне середовище, в якому впродовж півтора десятка років довелося працювати українським банкам було, м'яко кажучи, несприятливим. Нерозуміння працівниками окремих державних органів специфіки банківської справи часто призводило до їх невиважених дій або некоректних висловлювань які розхитували довіру населення до банків. Міністерство внутрішніх справ у своїх періодичних повідомленнях про злочини “інформувало” суспільство про багатотисячні злочини в “кредитно-фінансовій” сфері, до яких відносило злочини вчинені не працівниками банків, а їх клієнтами. Яскравим прикладом невиваженості дій і висловлювань можна вважати заяву тодішнього президента Л. Кучми, зроблену ним наприкінці листопада 2004 року проте, що “фінансово-банківські система через три дні обвалиться як картковий будиночок”. Розтиражована провладними ЗМІ і підтримана відповідними заявами керівників Кабінету Міністрів ця заява спровокувала паніку на депозитному ринку яку банківському сектору ледве вдалося подолати. Причому -- лише власними силами. Два гучних банкрутства банків (“Слов'янський” та “Україна”) теж були організовані колишньою владою шляхом грубого втручання політичних сил у діяльність цих фінансово-кредитних установ.
Окрема тема -- нормативно-правові умови, які протягом тривалого часу забезпечували в Україні не просто пріоритет, а диктат позичальника над кредитором. Доказом цього можуть бути численні рішення судів згідно з якими кредитні угоди визнавалися нечинними навіть у випадках, коли клієнти-позичальники роками сплачували банкам відсотки за одержані в них кредити. Незважаючи на це, суди зобов'язували банки повертати проценти, а сума кредиту залишалася у клієнтів-боржників.
Звичайно, не все в період становлення банківського сектору було таким похмурим. Попри різноманітні складнощі, переважній більшості банків вдалося не лише вижити, а й зміцніти, про що свідчать дані, відображені на рисунку 1.2.
Ми вважаємо, що вітчизняній банківській системі пощастило з керівниками Національного банку. Всі вони виявитися висококласними професіоналами і зробили вагомий внесок у становлення української банківської системи.
Україні вдалося прийняти закони які, крім іншого гарантували незалежність центрального банку країни від виконавчої влади, до чого доклав своїх зусиль незабутній Вадим Гетьман. Нинішньму Президенту України Віктору Ющенку, який упродовж багатьох років очолював Національний банк, вдалося забезпечити цю незалежність на рівні, достатньому для проведення автономної від влади монетарної і банківської політики. Значною мірою завдяки цьому вдалося істотно удосконалити банківське законодавство.
Рис. 1.2. Активи банків України.
Комерційні банки є ключовими, надзвичайно чутливими до будь-яких змін економічної ситуації в державі учасниками фінансового ринку. Саме тому коливання валютних курсів, рівня інфляції, зміни параметрів державного бюджету, розвиток ринкових механізмів і відносин чи їх згортання, політичні події закономірно призводять до коригування структури банківських активів і пасивів. Динаміку цього процесу у дуже спрощеному вигляді відображено в таблиці 1.3.
В умовах стабільного протягом тривалого періоду курсу національної грошової одиниці, помірного рівня інфляції і бюджетного дефіциту, в умовах розвитку конкуренції і мінімізації підприємницької діяльності держави на ринку, за наявності в країні легітимної, ефективної та популярної влади строки залучення і розміщення банківських активів і пасивів зростають; операції в гривнях поступово витісняють і заміщують операції в іноземній валюті; державні підприємства поетапно втрачають свою частку на ринку кредитних ресурсів; зростає частка інвестиційних кредитів та позичок у виробничі сектори економіки; фізичні особи стають дедалі активнішими вкладниками і позичальниками; процентні ставки поступово, але неухильно знижуються.
Таблиця 1.3. Вплив зовнішніх чинників на поведінку комерційних банків та їх контрагентів
|
Динаміка окремих показників у сприятливих або стабільних макроекономічних умовах |
Динаміка окремих показників в умовах економічної чи політичної нестабільності |
|
|
Строки надання кредитів і залучення депозитів |
||
|
Зростають |
Скорочуються |
|
|
Популярність валютних депозитів і кредитів |
||
|
Зменшується |
Зростає |
|
|
Частка кредитів і депозитів недержавних підприємств |
||
|
Збільшується |
Зменшується |
|
|
Банківські вклади і кредити населення |
||
|
Зростають |
Скорочуються |
|
Кредитування реальногосектору економіки та інвестиційної діяльності |
||
|
Збільшується |
Зменшується |
|
|
Кредитування торговельних та інших короткострокових операцій |
||
|
Скорочується |
Зростає |
|
|
Процентні ставки |
||
|
Стабільні або поступово знижуються |
Підвищуються |
Натомість в умовах нестабільності на валютному чи кредитно-депозитному ринку, надмірної присутності держави в економіці чи суттєвого зростання державних витрат і бюджетного дефіциту, цінового зростання у разі появи ознак політичної кризи починають скорочуватися строки залучення пасивів і розміщення активів; зростає популярність іноземної валюти як інструменту заощадження й розрахунків; кредитні ресурси спрямовуються переважно в короткотермінові експортно-імпортні або внутрішньоторговельні операції; заморожуються довгострокові проекти, зокрема в будівництві, транспорті, зв'язку; реальний сектор економіки відчуває дефіцит ресурсів, населення втрачає довіру до банківських вкладів; у свою чергу банки зменшують обсяги кредитування фізичних осіб; зростають депозитні і кредитні ставки.
Отже, структура активів і пасивів банківської системи яскраво відображає загальний стан здоров'я економіки. Тож аналізуючи її розвиток, можна відтворити найважливіші зміни, що відбувалися в економіці країни впродовж останніх років -- динаміку зниження темпів інфляції, зміцнення курсу національної валюти, розвитку ринку державних боргових зобов'язань, а також -- перебіг валютно-фінансової кризи 1998 року, хід стабілізації та одужання економіки в наступні роки.
Із цією метою розглянемо структуру кредитного портфеля та залучених коштів банків України за кілька останніх років і визначимо основні тенденції в їх динаміці. Розпочнемо з тенденції до зростання абсолютних сум наданих кренів в іноземній валюті.
Таблиця 1.4. Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання (за видами валют)
|
На кінець періоду |
Кредити в національній валюті |
Кредити в Іноземній валюті |
Разом |
||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
1991 р. |
0,97 |
100 |
0 |
0 |
0,97 |
100 |
|
|
1992 р. |
24 |
89 |
3 |
11 |
27 |
100 |
|
|
1993 р. |
385 |
95 |
21 |
5 |
406 |
100 |
|
|
1994 р. |
1 199 |
77 |
359 |
23 |
1 558 |
100 |
|
|
1995 р. |
3029 |
74 |
1 049 |
26 |
4078 |
100 |
|
|
1996 р. |
4 102 |
75 |
1 350 |
25 |
5452 |
100 |
|
|
1997р. |
5 195 |
71 |
2100 |
29 |
7295 |
100 |
|
|
1998 р. |
5 117 |
58 |
3756 |
42 |
8873 |
100 |
|
|
1999р. |
5716 |
48 |
6071 |
52 |
11 787 |
100 |
|
|
2000 р. |
10568 |
54 |
9006 |
46 |
19574 |
100 |
|
|
2001 р. |
15845 |
56 |
12528 |
44 |
28373 |
100 |
|
|
2002 р. |
24463 |
58 |
17572 |
42 |
42035 |
100 |
|
|
2003 р. |
39563 |
58 |
28272 |
42 |
67835 |
100 |
|
|
2004 р. |
51 207 |
58 |
37372 |
42 |
88579 |
100 |
|
|
2005 р. |
65561 |
58 |
47127 |
42 |
112688 |
100 |
Як видно з даних таблиці 1.4, до кінця 1999 року, відносна частка цих позичок у портфелі комерційних банків стабільно зростала -- до 52%. Зазначена тенденція пояснюється такими основними факторами:
1. Лібералізація зовнішньої торгівлі обумовила збільшення обсягів коштів підприємств на валютних рахунках в українських банках. Із кожним наступним роком після початку економічних реформ загальна сума іноземної валюти в країні зростала. Механічне збільшення кількості грошей в економіці (у даному випадку -- в іноземній валюті) зумовило пожвавлення їх обігу, зростання обсягів банківських пасивів, а відтак сприяло створенню відповідних передумов для розвитку ринку валютного кредитування;
2. Процес економічної лібералізації торкнувся також банківської системи. Кількість комерційних банків, що отримали ліцензію на проведення операцій із іноземною валютою, в тому числі -- з метою валютного кредитування, в останні роки збільшувалася високими темпами і на сьогодні практично дорівнює загальній кількості працюючих банків;
3. Кредитування в іноземній валюті, незважаючи на досягнення певної стабільності національної грошової одиниці в останні роки, залишається надійним інструментом страхування інфляційних і курсових ризиків. Свідченням того, яке велике значення для комерційних банків продовжує мати фактор інфляційних очікувань, є суттєве перевищення ставок за кредитами у гривнях відносно ставок за позичками в іноземній валюті;
4. Важливим фактором збільшення частки валютних кредитів стала валютно-фінансова криза 1998 року. Після 1999 року, в умовах поступового подолання наслідків валютно-фінансової кризи, питома вага валютних кредитів зменшувалася й у 2002-- 2005 рр. становила 42%.
Що ж стосується динаміки банківських пасивів у національній та іноземній валютах (таблиця 1.5), то загальна сума залучених комерційними банками коштів підприємств, організацій і фізичних осіб у національній та іноземній валютах також стабільно зростала протягом усього розглянутого періоду. Проте збільшення обсягів залучених коштів у національній та іноземній валютах спричинялося різними чинниками і відбувалося з різною швидкістю.
Таблиця 1.5. Кошти на рахунках підприємств, організацій і населення в комерційних банках (за видами валют)
|
На кінець періоду |
Кошти в національній валюті |
Кошти в іноземній валюті |
Разом |
||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
1991 р. |
2 |
100 |
0 |
0 |
2 |
100 |
|
|
1992 р. |
18 |
90 |
2 |
10 |
20 |
100 |
|
|
1993 р. |
254 |
72 |
99 |
28 |
353 |
100 |
|
|
1994 р. |
1401 |
58 |
1021 |
42 |
2422 |
100 |
|
|
1995 р. |
2710 |
63 |
1577 |
37 |
4287 |
100 |
|
|
1996 р. |
3583 |
70 |
1562 |
30 |
5145 |
100 |
|
|
1997р. |
4707 |
74 |
1650 |
26 |
6357 |
100 |
|
|
1998 р. |
5046 |
61 |
3232 |
39 |
8278 |
100 |
|
|
1999р. |
6830 |
56 |
5326 |
44 |
12 156 |
100 |
|
|
2000 р. |
11433 |
62 |
7152 |
38 |
18585 |
100 |
|
|
2001 р. |
17265 |
68 |
8220 |
32 |
25485 |
100 |
|
|
2002 р. |
25636 |
68 |
12079 |
32 |
37715 |
100 |
|
|
2003 р. |
41954 |
68 |
19663 |
32 |
61617 |
100 |
|
|
2004 р. |
52759 |
64 |
30200 |
36 |
82959 |
100 |
|
|
2005р. |
68527 |
65 |
36428 |
35 |
104955 |
100 |
Якщо зміни залишків на рахунках у національній валюті залежали переважно від зростання обсягу грошової маси і поступової детінізації економіки, то на залишки в іноземній валюті впливало кілька інших чинників: баланс між експортом та імпортом, коливання валютного курсу гривні, наявність чи відсутність обов'язкового продажу валютної виручки експортерів та деякі інші.
За інших незмінних умов високі темпи інфляції провокують підприємства і населення тримати вільні кошти у вигляді вільно конвертованої валюти. На яких саме рахунках -- розрахункових чи строкових -- питання другорядне, принаймні у даному випадку. Саме тому, а також унаслідок лібералізації зовнішньої торгівлі і зростання експорту економічні суб'єкти високими темпами нарощували залишки на валютних рахунках у період до кінця 1994 року, коли їх рівень досяг 42%.
Починаючи з 1995 року валютний курс гривні коливався значно повільніше, а темпи інфляції знизилися, що стало причиною відповідного зменшення частки валютних вкладів у загальній сумі залучених коштів до 26% наприкінці 1997 року. Проте влітку 1998 року світова валютно-фінансова криза зачепила й Україну, підштовхнула до “втечі від гривні”, що, зокрема, знайшло своє відображення в зростанні протягом 1998 -- 1999 рр. питомої ваги валютних за лишків до рівня 44%.
Одужання економіки в останні роки, у свою чергу, обумовило зниження частки валютних пасивів до рівня 32% за станом на 01.01.2004 р. Протягом другої половини 2004 року та першої половини 2005 року внаслідок бурхливих внутріполітичних подій, що не сприяли економічній стабільності й оптимізму вкладників, питома вага валютних пасивів зросла до 35-36%.
Таким чином, у досліджуваному періоді спостерігалося зростання питомої ваги залишків на валютних рахунках до 42% наприкінці 1994 року внаслідок високих темпів інфляції, скорочення до 26% наприкінці 1997 року внаслідок зниження темпів інфляції, зростання до 39% наприкінці 1998 року і 44% наприкінці 1999 року в результаті валютно-фінансової кризи, зменшення до 132% за станом на кінець 2003 року внаслідок подолання наслідків кризи, зростання до 36% наприкінці 2004 року в результаті політичної кризи у листопаді -- грудні 2004-го. На кінець липня 2005 року частка валютних коштів на рахунках зменшилася із 36 до 35%, однак це скорочення пояснюється не так заспокоєнням клієнтів комерційних банків, як зниженням офіційного курсу гривні з 5,30 грн./долар США на 01.01.2005 р. до 5,05 грн./долар США на 01.08.2005р.
Серед кредитів, що їх надають комерційні банки суб'єктам господарювання, до 2004 року домінували короткострокові, проте їх питома вага постійно зменшувалася (таблиця 1.6).
Питома вага довгострокових кредитів протягом 1994--1997 років залишалася на рівні 11%, але починаючи з 1998 року з'явилася тенденція до зростання цього показника, що закономірно. Це -- один із позитивних наслідків стабілізації валютного курсу гривні та зниження темпів інфляції, що спостерігалися впродовж останніх років. При цьому для строків кредитування значно більше значення мали не фактичні показники курсу та поточного рівня інфляції, а інфляційні очікування ринкових суб'єктів, інерція яких завжди триває кілька місяців.
За наявності високих темпів інфляції підприємства і населення уникають строкових депозитів. Фізичні особи зберігають кошти поза банками у вигляді вільно конвертованої валюти, а юридичні -- на розрахункових рахунках, які забезпечують велику швидкість обертання грошей.
Таблиця 1.6. Кредити, надані комерційним банкам суб'єктам господарювання
|
На кінець періоду |
Короткострокові кредити |
Довгострокові кредити |
Разом |
||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
1991 р. |
0,85 |
88 |
0,12 |
12 |
0,97 |
100 |
|
|
1992 р. |
26 |
96 |
1 |
4 |
27 |
100 |
|
|
1993 р. |
396 |
98 |
11 |
3 |
406 |
100 |
|
|
1994 р. |
1381 |
89 |
176 |
11 |
1 558 |
100 |
|
|
1995 р. |
3643 |
89 |
434 |
11 |
4078 |
100 |
|
|
1996 р. |
4845 |
89 |
607 |
11 |
5452 |
100 |
|
|
1997р. |
6522 |
89 |
773 |
11 |
7295 |
100 |
|
|
1998 р. |
7240 |
82 |
1 633 |
18 |
8873 |
100 |
|
|
1999р. |
9142 |
78 |
2645 |
22 |
11787 |
100 |
|
|
2000 р. |
16060 |
82 |
3514 |
18 |
19574 |
100 |
|
|
2001 р. |
22 218 |
78 |
6 156 |
22 |
28373 |
100 |
|
|
2002 р. |
30185 |
72 |
11 849 |
28 |
42035 |
100 |
|
|
2003 р. |
37282 |
55 |
30553 |
45 |
67835 |
100 |
|
|
2004 р. |
40576 |
46 |
48003 |
54 |
88579 |
100 |
|
|
2005р. |
47058 |
42 |
65630 |
58 |
112688 |
100 |
Аналіз динаміки залучених коштів у національній валюті свідчить про зростання сумарної частки короткострокових і довгострокових депозитів у гривнях -- із 22% наприкінці 1995 року до 53 за станом на 01.08.2005 року. Зокрема, довгострокові депозити збільшилися на 34%, що є наслідком макроекономічної стабілізації та зростання довіри до банків.
Слід зазначити, що наслідки валютно-фінансової кризи можуть бути не лише негативними. Серед позитивних, на нашу думку, -- зростання внутрішніх цін на імпортні товари, викликане певним знеціненням національної валюти. Це стимулює збільшення попиту на продукцію місцевого виробництва, утворюючи ефект імпортозаміщення, а відтак -- сприяє розвитку вітчизняної економіки.
Саме відносним скороченням в останні роки попиту на імпортні товари пояснюється зменшення частки залишків на розрахункових валютних рахунках -- з 57% у 1999 році до 24 у 2005 році, адже ці гроші призначені передусім для купівлі продукції за кордоном. Натомість упродовж розглянутого періоду зростала питома вага довгострокових валютних депозитів -- до рівня 50%, що є безумовною ознакою зміцнення довіри до банків.
Розподіл вкладів населення у національній валюті за строками (таблиця 1.7) відображає такі тенденції:
? збільшення сумарної частки короткострокових і довгострокових депозитів -- з 28% на кінець 1992 року до 73 на кінець 2004 року, що стало
результатом макроекономічної стабілізації;
? зростання, питомої ваги довгострокових депозитів -- із 13% на
кінець 1998 року до 51 на кінець 2004 року;
? скорочення сумарної частки короткострокових і довгострокових депозитів -- до 68% на кінець липня 2005 року (що, можливо, сталося внаслідок загальної економічної та політичної нестабільності й невизначеності концепції державної політики на найближче майбутнє);
? зменшення питомої ваги довгострокових депозитів -- до 48% на
кінець липня 2005 року, яке теж можна вважати наслідком зазначеної вище нестабільності.
Що ж стосується вкладів до запитання, які обліковуються на розрахункових рахунках населення, то серед них слід виділити такі:
? кошти на спеціальних карткових рахунках, які вносяться до каси банку під час оформлення платіжних карток;
? кошти на так званих ”зарплатних” рахунках (зауважимо, що в останні роки безготівкова форма розрахунків із зарплати набуває дедалі більшої популярності);
? пенсійні вклади (звичайні поточні рахунки, але за підвищеною відсотковою ставкою, які відкриваються за наявності у вкладника пенсійного посвідчення);
? частка валютних вкладів до запитання зменшується -- з 44% у 1995 році до 12 за станом на 01.08.2005 р. (це пов'язано з тим, що якщо фізична особа довіряє конкретному банку, вона, як правило, ризикує до кінця й укладає з ним строкову депозитну угоду);
? збільшення питомої ваги довгострокових валютних вкладів із 13% у 1998 році до 59 за станом на 01.08.2005 р., що є свідченням зростання довіри населення до банків.
Таблиця 1.7. Вклади населення в комерційних банках у національній валюті (за строками)
|
На кінець періоду |
До запитання |
Строкові |
Довгострокові |
Разом |
|||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
1995 р. |
257 |
51 |
248 |
49 |
0 |
0 |
504 |
100 |
|
|
1996 р. |
389 |
41 |
562 |
59 |
0 |
0 |
951 |
100 |
|
|
1997р. |
578 |
36 |
1 035 |
64 |
0 |
0 |
1 612 |
100 |
|
|
1998 р. |
581 |
32 |
1 002 |
55 |
241 |
13 |
1 824 |
100 |
|
|
1999р. |
744 |
34 |
1 141 |
53 |
282 |
13 |
2 167 |
100 |
|
|
2000 р. |
1 171 |
35 |
1 676І |
51 |
467 |
14 |
3315 |
100 |
|
|
2001 р. |
2107 |
32 |
2904 |
44 |
1 554 |
24 |
6566 |
100 |
|
|
2002 р. |
3526 |
ЗО |
3991 |
34 |
4085 |
35 |
11601 |
100 |
|
|
2003 р. |
5220 |
28 |
6207 |
33 |
7448 |
39 |
18875 |
100 |
|
|
2004 р. |
6000 |
27 |
4813 |
22 |
11302 |
51 |
22 116 |
100 |
|
|
2005р. |
10898 |
32 |
6745 |
20 |
16150 |
48 |
33793 |
100 |
Розподіл коштів населення в іноземній валюті за строками (таблиця 1.8) відображає такі основні тенденції:
Таблиця 1.8. Вклади населення в комерційних банках у іноземній валюті (за строками)
На кінець періоду |
До запитання |
Строкові |
Довгострокові |
Разом |
|||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
1998 р. |
253 |
20 |
844 |
67 |
168 |
13 |
1265 |
100 |
|
|
1999 р. |
507 |
24 |
1 372 |
65 |
236 |
11 |
2115 |
100 |
|
|
2000 р. |
858 |
26 |
1 968 |
60 |
440 |
13 |
3266 |
100 |
|
|
2001 р. |
1 055 |
22 |
2619 |
55 |
1 098 |
23 |
4772 |
100 |
|
|
2002 р. |
1 475 |
19 |
3 143 |
41 |
3083 |
40 |
7701 |
100 |
|
|
2003 р. |
1 972 |
15 |
5337 |
39 |
6212 |
46 |
13521 |
100 |
|
|
2004р. |
1 911 |
10 |
6523 |
33 |
11 061 |
57 |
19495 |
100 |
|
|
2005 р. |
2943 |
12 |
6893 |
29 |
14273 |
59 |
24109 |
100 |
Зменшення протягом останніх років до 5% від загального обсягу кредитного портфеля частки кредитів комерційних банків, наданих державним підприємствам (таблиця 1.9), пояснюється, на наш погляд, тим, що, по-перше, в результаті процесу приватизації зменшується абсолютна кількість державних підприємств, і, по-друге, тим, що довгострокове зниження темпів інфляції радикально підвищило рівень відповідальності комерційних банків за прорахунки у формуванні кредитного портфеля. Це й обумовлює вибір комерційним банком позичальників -- між інертними й залежними від бюджету державними та більш динамічними колективними й приватними підприємствами. Зрозуміло -- на користь останніх.
Таблиця 1.9. Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання (за формами власності позичальників).
|
На кінець періоду |
Приватна форма власності (включаючи фізичних осіб) |
Колективна форма власності |
Державна форма власності |
Міжнародні організації та юридичні особи інших держав |
Разом |
||||||
|
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн.грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
Млн. грн. |
% |
||
|
1995 р. |
136 |
3 |
1502 |
37 |
2440 |
60 |
0 |
0 |
4078 |
100 |
|
|
1996 р. |
200 |
4 |
1979 |
36 |
3274 |
60 |
0 |
0 |
5452 |
100 |
|
|
1997 р. |
345 |
5 |
4752 |
65 |
2200 |
ЗО |
0 |
0 |
7295 |
100 |
|
|
1998 р. |
1 217 |
14 |
6258 |
71 |
1 276 |
14 |
122 |
1 |
8873 |
100 |
|
|
1999 р. |
1453 |
12 |
8726 |
74 |
1339 |
11 |
270 |
2 |
11 787 |
100 |
|
|
2000 р. |
1 825 |
10 |
15003 |
Подобные документы
Становлення ринку банківських послуг в Україні. Діюча практика надання комерційними установами послуг своїм клієнтам: депозитних, кредитних, розрахунково-касових та інвестиційних. Перспективи та шляхи подальшого розвитку ринку в державі та за кордоном.
дипломная работа [508,8 K], добавлен 04.02.2011Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014Особливості ринку банківських послуг, їх поширення в Україні. Характеристика та види діяльності ПАТ "Укрсоцбанк", динаміка обсягу активів. Сутність нетрадиційних банківських послуг. Аналіз охорони праці, основні заходи підвищення пожежної безпеки.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.05.2012Характеристика діяльності комерційного банку ВАТ АКБ "Укрсоцбанк". Отримання показників поточного стану діяльності банку в сегменті розрахунково-касового обслуговування та впровадження технологій карткових розрахункових банківських послуг в Україні.
отчет по практике [3,5 M], добавлен 10.07.2010Банківські послуги – продукт банківської діяльності. Види банківських послуг та відмінності від операцій. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні.
курсовая работа [219,8 K], добавлен 03.09.2007Сутність та характерні особливості ринку банківських послуг. Продуктова політика банку та методи її формування. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності інноваційної продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк".
дипломная работа [1,4 M], добавлен 16.06.2013Концепція розвитку ринків небанківських фінансових послуг, аналіз сучасного стану розвитку ринку страхових послуг в Україні. Структура надходжень валових платежів, фінансова міцність страхових компаній по власному капіталу та рівню статутного фонду.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 03.07.2015Теоретичні аспекти нетрадиційних банківських послуг: їх сутність, види, відмінні риси та значення в банківській діяльності. Загальний аналіз трастових операцій та депозитарних послуг. Оцінка ефективності їх використання та шляхи вдосконалення цих послуг.
курсовая работа [94,4 K], добавлен 18.02.2011Страховий ринок та його структура. Роль посередників на страховому ринку. Аналіз функціонування страхового ринку в Україні на сучасному етапі. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків. Проблеми і перспективи розвитку ринку страхування в Україні.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 14.11.2010Особливості організації та регламентування активних операцій банку в Україні. Основна характеристика кредитних, інвестиційних та депозитних банківських операцій. Головний аналіз схеми надання непрямої гарантії. Дослідження основних форм кредиту.
курсовая работа [341,2 K], добавлен 13.03.2019
