Становлення і розвиток ринку банківських послуг в Україні
Базові засади функціонування: сутність, види, характеристика банківських послуг, тенденції розвитку кордоном, в Україні, еволюція ринку, вдосконалення. Аналіз депозитних, кредитних послуг комерційного банку, розрахунково-касового обслуговування.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.05.2009 |
| Размер файла | 245,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
5. Позитивним явищем у сфері кредитування суб'єктів господарювання є наявність стійкої тенденції до зростання довготермінового кредитування.
У 1998 р. з'явилися перші ознаки тенденції до зростання частки довготермінових кредитів, які у цьому році досягли рівня 18 %. Тривало зростання обсягів довготермінових кредитних вкладень в економіку України і в 1999 --2003 рр. Так, у структурі кредитних вкладень частка довготермінових кредитів у 2003 р. становила 45 %. На наш погляд, збільшенню довготермінового кредитування сприяло послідовне зниження облікової ставки, темпів інфляції і нарощування відповідної ресурсної бази. Так, чим вищими є темпи інфляції в країні, тим меншою є частка довготермінових кредитів у кредитному портфелі банків.
На цьому фоні помітно виділяється регіональний акцент банківського кредитування. Так, у Тернопільській області, за станом на кінець січня 2004 р., у структурі кредитних портфелів частка короткотермінових вкладень становила 61,5%, довготермінових -- 38,5%, у Волинській області відповідно 48,0 та 52,0%, у Львівській області -- 55,6 і 44,4%.
6. Протягом останніх років змінилась на краще і якість кредитного портфеля банків. Частка проблемних банківських кредитів (прострочених та сумнівних) у загальному обсязі кредитного портфеля знизилася з 11,3% за станом на 1 січня 2001 р. до 3,61% на 1 листопада 2003 р.
7. В Україні більшість кредитів (86,8 %) банківські установи надають суб'єктам господарювання. Однак позитивним є те, що банки продовжують нарощувати обсяги кредитування фізичних осіб. Так, станом на 1 січня 2002 р. частка кредитів, наданих фізичним особам, становила 5,0 %, а на 1 січня 2004 р.-- 13,2%. Диспропорцію між кредитами юридичним і фізичним особам зумовлюють несприятливі умови для приватного підприємництва, недосконалість законодавчого забезпечення споживчого кредитування, нестабільність ринку праці, низький рівень доходів фізичних осіб. Зокрема, рівень зареєстрованого безробіття на 1 січня 2004 р. становив 3,6%, а в Тернопільській області -- 6,9%.
Для порівняння у країнах з розвинутою ринковою економікою, зокрема в США, значну частку становлять кредити індивідуальним позичальникам (19,5%). Кредити торговельним і промисловим компаніям становлять 30,3%, кредити під нерухомість -- 37% від загального кредитного портфеля національної економіки.
8. Структура кредитного портфеля банківських установ, станом на 1 січня 2004 р., засвідчує дисбаланс між різними видами економічної діяльності позичальників. Найнегативнішим для сучасного стану економіки є співвідношення між часткою кредитів, спрямованих позичальниками у торговельні операції (36,39%) і будівництво (2,2%). Аналіз розподілу кредитів банківських установ України за галузями економіки показує, що нині кредитуються в основному промисловість і торгівля (63,7%). Проте стабільність кредитування сільського господарства, мисливства та лісового господарства на рівні понад 6% є позитивним зрушенням і може стати важливим чинником розвитку агропромислового комплексу.
До тенденцій, що відображають якісну сторону розвитку системи кредитування можна віднести такі.
1. Головна сфера банківської діяльності -- кредитування -- в Україні фактично не має спеціального законодавчого забезпечення. Нині правовідносини у сфері кредитування регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України, Законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про іпотеку”, “Про іпотечне кредитування”, положеннями Національного банку України ”Про кредитування” і “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”. Цивільний кодекс містить загальні норми, котрі належать до інституту кредитного договору, а також регламентує основи і порядок звернення стягнення на закладене майно, способи забезпечення зобов'язань. Закон “Про Національний банк України” містить норми, що стосуються загальних положень грошово-кредитної політики. Закон “Про банки і банківську діяльність” також дає загальне юридичне трактування кредитних операцій і надає загальні норми, що стосуються інституту захисту прав та інтересів кредиторів, забезпечення стабільності банківської системи, а також містить обмеження у сфері кредитування.
Права банків зафіксовані у Законах України “Про заставу”, “Про страхування”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та інші ігноруються.
Отже, суттєвими проблемами, які безпосередньо впливають на стан системи банківського кредитування, є: відсутність законодавчого забезпечення, невідповідність норм чинного законодавства щодо кредитування вимогам сьогодення. Також варто зазначити, що нормативне регулювання кредитних відносин Національним банком України не має системного характеру й не забезпечує сталого функціонування і розвитку системи банківського кредитування в Україні.
2. У сучасній практиці застосовуються три основні методи кредитування: цільова позика, кредитна лінія і кредитування поточного рахунку у міру надходження платіжних документів до нього в межах відкритого ліміту кредитування (“овердрафт”). Найпоширеніші у вітчизняній практиці кредити цільові. Частка овердрафту в кредитному портфелі банків поки що незначна (2,5% на кінець грудня 2005 р.).
3. При встановленні процента за кредит банківські установи враховують цілу низку чинників. На розмір позичкового процента впливає значна кількість чинників, що потребує зваженого підходу до управління
кредитними вкладеннями. Водночас, деякі моменти враховуються недостатньо. Так, по-перше, незважаючи на зменшення облікової ставки Національного банку України і зниження темпів інфляції, процентні ставки за кредитами залишаються ще на порівняно високому рівні. По-друге, між процентними ставками за кредитами і депозитами є значний розрив -- понад 10%.
Виявленню суттєвих чинників, які впливають на формування рішення про надання кредиту, були присвячені дослідження Франкфуртського університету (Німеччина), проведені в 1992 р.
Як показує практика, характерним для українських банків є зміщення у бік одного чинника -- забезпечення, переоцінка його значення. Це пов'язано з об'єктивно існуючими макроекономічною нестійкістю і характерними для сьогодення високими ризиками втрати ліквідності, слабким рівнем менеджменту більшості підприємств, непрозорістю їхніх фінансових та інформаційних потоків для “зовнішнього спостерігача”. Однак такий елемент впровадження кредитної політики, свідчить про один з важливих недоліків кредитної політики українських банківських установ: при надійному забезпеченні кредиту неплатоспроможне підприємство може бути визнане кредитоспроможним.
Отже, необхідна державна програма удосконалення системи банківського кредитування позичальників, яка охоплювала б нормативно-правові (організаційні) та економічні напрямки функціонування кредиту в економіці.
Упродовж останніх років на кредитному ринку України спостерігається також стала тенденція зростання обсягу наданих кредитів у іноземній валюті. Стабільно зростає відносна частка цих кредитів у портфелі комерційних банків. Пояснення цьому факту можна дати такі:
1. Лібералізація зовнішньої торгівлі й відмова від обов'язкового продажу валютних надходжень резидентів обумовили зростання активів підприємств на валютних рахунках в українських банках. Отже, з кожним наступним роком після початку економічних реформ загальна кількість іноземної валюти в Україні зростає.
Механічне збільшення кількості грошей (у тому числі в іноземній валюті) в економічній системі обумовлює пожвавлення їх обігу, зростання банківських пасивів, а це, у свою чергу, створює передумови для розвитку ринку валютного кредитування.
2. Кредитування в іноземній валюті, незважаючи на досягнення останнім часом відносної стабільності національної грошової одиниці, залишається дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків. Свідченням того, яким важливим для комерційних банків залишається фактор інфляційних очікувань, є рівень ставок за кредитами у національній валюті, що приблизно вдвічі перевищує рівень ставок за валютними кредитами.
Вимоги банків за наданими кредитами (з урахуванням операцій за міжбанківськими кредитами) впродовж січня - листопада 2005 року зросли на 58,6% (проти 32,9% за січень - листопад 2004 року) і на 1 грудня 2005 року становили 148,2 млрд. грн. Зростання відбулося переважно за рахунок кредитів, наданих в економіку України.
У листопаді 2005 року темпи приросту вимог за кредитами становили 4,8%.
У структурі кредитних вкладень банків за категорією позичальників упродовж листопада 2005 року зберігалася тенденція до зниження частки заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, за місяць вона зменшилася на 0,3 процентного пункту (порівняно з початком року -- на 6,9 процентного пункту) і на 01.12.2005 р. становила 72,0%.
Найменшою (0,04%) у загальному обсязі кредитних вкладень була питома вага заборгованості за кредитами, отриманими органами загальнодержавного управління, яка порівняно з попереднім місяцем залишалася без змін.
При цьому обсяги заборгованості за кредитами в національній валюті збільшились у 2,1 рази, в іноземній -- у 2,4 рази і становили відповідно 5,7 та 5,1 млрд. грн. У листопаді порівняно з жовтнем при зростанні на 0,5% загального обсягу вимог за міжбанківськими кредитами заборгованість за цими кредитами в національній валюті скоротилася на 1,0%, а в іноземній -- збільшилася на 2,2% (рис 2.7).
Рис 2.7. Динаміка вимог банків за кредитами, наданими на міжбанківському ринку.
Вимоги банків за кредитами, наданими органам загальнодержавного управління, на 1 грудня 2005 року становили 62 млн. грн. і за 11 місяців 2005 року зросли на 59,0%.
Для листопада 2005 року, на відміну від попереднього місяця, характерним було зменшення обсягів заборгованості за кредитами уряду. Порівняно з жовтнем цього року залишки заборгованості цих позичальників за отриманими кредитами скоротилися на 1,6%. У жовтні зростання заборгованості становило 1,6%.
Упродовж 11 місяців 2005 року достатній рівень ресурсної бази банків сприяв належному рівню їх кредитної активності.
Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України, за січень - листопад 2005 року зросли на 55,1% (торік -- на 35,3%) до 137,4 млрд.
У структурі кредитних вкладень за видами валют переважали вимоги за кредитами в національній валюті (57,3%, або 78,7 млрд. грн.), Порівняно з початком року їх обсяг збільшився на 53,7%, у тому числі в листопаді -- на 4,2%. Вимоги банків за кредитами в іноземній валюті за 11 місяців поточного року збільшилися на 57,1% (у листопаді -- на 6,4%) і на 01.12.2005 р. становили 58,7 млрд. грн.
Структура кредитних вкладень і іноземній валюті з початку року залишалася практично незмінною. На 01.12.2005 р. частка заборгованості за кредитами в доларах США становила 89,5%, в євро -- 9,8%, у російських рублях - 0,4% та в інших валютах -- 0,3%.
У січні - листопаді 2005 року спостерігалася стійка тенденція до випереджаючого зростання вимог банків за довгостроковими кредитами порівняно з короткостроковими. За цей період приріст заборгованості за довгостроковими кредитами (73,8%) у 2,2 рази перевищив приріст заборгованості за короткостроковими кредитами (33,0%). У листопаді порівняно з жовтнем 2005 року обсяг вимог банків за кредитами, наданими на строк понад 1 рік, зріс на 5,6%, а заборгованість за кредитами строком до 1 року -- на 4,5% (рис 2.8).
Рис 2.8. Динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку України (за строками погашення)
Спостерігалися позитивні тенденції щодо кредитування інвестиційної діяльності суб'єктів економіки. З початку 2005 року вимоги банків за кредитами, наданими на інвестиційні цілі, збільшилися майже в 2,5 рази (у листопаді -- на 7,4%) до 20,1 млрд. грн., а їх частка в загальному обсязі заборгованості за кредитами, наданими в економіку України, підвищилася за 11 місяців 2005 року на 5,4 процентного пункту до 14,6%.
Приріст залишків заборгованості за кредитами в поточну діяльність за цей період був значно меншим і становив 45,9% (у листопаді -- 4,8%).
На 1 грудня 2005 року переважна більшість кредитів (77,6% від загального обсягу кредитних вкладень в економіку) надавалася банками -суб'єктам господарювання, заборгованість за якими становила 106,7 млрд. грн. і за січень - листопад 2005 року зросла на 44,6%, у тому числі в національній валюті -- на 48,2% до 66,1 млрд. грн., в іноземній -- на 38,9% до 40,6 млрд. грн. У листопаді вимоги банків за кредитами цим позичальникам збільшилися на 4,3% за рахунок їх зростання в національній валюті на 3,6%, в іноземній -- на 5,5%.
У структурі вимог за кредитами в іноземній валюті, як і раніше, найбільшу (86,4%) частку становила заборгованість за кредитами, наданими суб'єктам господарювання в доларах США. Питома вага заборгованості в євро на 01.12.2005 р. становила 12,6%, в російських рублях -- 0,6 % та в інших валютах -- 0,4%.
У структурі заборгованості за кредитами суб'єктам господарювання частка вимог за кредитами в національній валюті порівняно з початком року збільшилася на 1,5 процентного пункту й на 01.12.2005 р. становила 61.9%.
Зростання обсягів кредитування суб'єктів господарювання відбувалося переважно за рахунок збільшення заборгованості за довгостроковими кредитами (з початку 2005 року - на 59,3%). Частка цих кредитів у структурі вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання за строками, на 1 грудня 2005 року становила 54,9%, що на 5,1 процентного пункту вище, ніж на початок року.
Обсяги короткострокового кредитування зростали нижчими темпами, і за 11 місяців 2005 року залишки їх заборгованості збільшилися на 29,9% до 48,2 млрд. грн.
У листопаді 2005 року збереглася зазначена тенденція: темпи приросту заборгованості за довгостроковими кредитами були вищими (4,5%), ніж за короткостроковими (4,2%).
За видами економічної діяльності з початку року приріст вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, був зумовлений зростанням обсягів заборгованості за кредитами, наданими в будівництво (у 2 рази), на операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (на 72,7%), на виробництво електроенергії, газу та води (на 66,2%), сільське господарство, мисливство та лісове господарство (на 57,1%), в обробну промисловість (на 47,1%). Заборгованість суб'єктів господарювання оптової і роздрібної торгівлі; торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту за отриманими кредитами, які є найбільшими позичальниками кредитних коштів, упродовж січня - листопада 2005 року збільшилася на 37%. Треба зазначити, що з початку року частка заборгованості за кредитами цим позичальникам у загальному обсязі вимог за кредитами суб'єктам господарювання постійно зменшувалася й за 11 місяців поточного року скоротилася з 41,9 до 39,7% (рис. 2.9).
Рис. 2.9. Структура вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, на 01.12.2005 року (за окремими видами економічної діяльності).
У листопаді 2005 року приріст заборгованості спостерігався майже за всіма основними видами економічної діяльності. Виняток становили обсяги кредитування сільського господарства, мисливства та лісового господарства, вимоги банків за якими протягом місяця скоротилися на 1,6%. Найвищого приросту досягнуто за кредитами, наданими суб'єктам господарювання обробної та добувної промисловості, -- відповідно 7,3 та 6,1%.
У структурі кредитних вкладень за формами власності основну частину (93,9%) становили кредити, надані суб'єктам господарювання з приватною формою власності, заборгованість за якими впродовж січня - листопада 2005 року збільшилася на 46,8% (у листопаді -- на 4,6%) до 100,2 млрд. грн. Вимоги банків за кредитами, отриманими суб'єктами господарювання з державною та державною корпоративною формою власності, за цей період зросли на 16,3% (у листопаді - на 2,8%) і на 01.12.2005 р. становили 5,9 млрд. грн., або 5,6%. Решту 0,5 млрд. грн. (або 0,5%) становили вимоги банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання з комунальною та комунальною корпоративною формою власності (рис 2.10).
Рис. 2.10. Структура вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, на 01.12.2005 року (за формами власності).
За січень - листопад 2005 року банківські установи всіх регіонів збільшили обсяги кредитування суб'єктів господарювання. Найвищий приріст спостерігався в банках Київської (79,0%), Полтавської (72,1%) та Херсонської (63,1%) областей, найнижчий -- у банківських установах Івано-Франківської області (19,9%). У листопаді 2005 року порівняно з жовтнем вимоги за кредитами, наданими банками 9 областей України, зменшилися від 0,1% (у Житомирській області) до 2,8% (у Миколаївській області).
Упродовж 2005 року спостерігалося постійне зростання обсягів кредитування фізичних осіб, що створювало умови для підвищення життєвого рівня населення. За січень - листопад поточного року вимоги банків за кредитами, наданими фізичним особам, зросли у 2,1 рази і на 01.12.2005 р. становили 30,7 млрд. грн. У листопаді порівняно з попереднім місяцем зростання становило 8,0%.
Із початку року найпривабливішими для фізичних осіб залишалися кредити в іноземній валюті, заборгованість за якими впродовж 11 місяців поточного року збільшилася у 2,2 рази (у листопаді - на 8,5%) і на 01.12.2005 р. (у гривневому еквіваленті) становила 18,1 млрд. грн., у тому числі в доларах США--17,5 млрд. грн., у євро -- 0,6 млрд. грн. Частка цих кредитів у загальному обсязі заборгованості за кредитами фізичним особам із початку року підвищилася з 55,1 до 58,9%. Стабільність курсу гривні та нижчі процентні ставки спонукали населення до отримання кредитів саме в іноземній валюті.
Обсяг вимог банків за кредитами в національній валюті впродовж 11 місяців 2005 року збільшився на 90,4%, у тому числі в листопаді -- на 7,2% до 12,6 млрд. грн. (рис 2.11).
Понад 80% кредитів, отриманих фізичними особами, становили кредити, надані на строк понад 1 рік, вимоги банків за якими на 1 грудня 2005 року дорівнювали 24,9 млрд. грн., тоді як за короткостроковими кредитами заборгованість цих позичальників становила 5,8 млрд. грн.
Рис 2.11. Структура вимог банків за кредитами, наданими фізичним особам, за видами валют та строками на 01.12.2005 року[]
Аналізуючи результати діяльності комерційних банків, слід зауважити, що основних збитків комерційним банкам завдає безпосередньо кредитна діяльність за рахунок залучення надто дорогих кредитних ресурсів та неможливість їх рентабельного розміщення.
Через неможливість отримувати сьогодні прибутки інфляційного характеру комерційні банки зіткнулись із проблемою якості своїх кредитних портфелів. Проблема неповерненості кредитів виникла також внаслідок недостатньої роботи банків з потенційним споживачем кредитних ресурсів, недостатню оцінку кредитного ризику, неправильно вибране забезпечення кредиту і багато інших нюансів.
В умовах, коли обсяги тіньових операцій підприємств залишаються значними, а фінансовий стан суб'єктів легального сектора економіки неухильно погіршується, комерційним банкам дедалі важче знайти надійного позичальника. Це й зумовлює зростання обсягів простроченої, пролонгованої та безнадійної заборгованості за позичками банків. Ці обставини змушують банки підвищувати вимоги щодо кредитоспроможності позичальників, підвищувати ставки позичкового процента, шукати шляхів надійнішого забезпечення позичок, що й робить їх кредити малодоступними для суб'єктів реальної економіки.
Банки економічно розвинутих країн активно займаються на вторинному ринку кредиту, перетворюючись із традиційних посередників в управляючих портфелями своїх активів в напрямку диверсифікації ризиків, підвищення ліквідності по активних операціях, росту ефективності кредитування.
На заході широкого застосування дістала так звана сек'ютеризація - це конверсія кредитних і депозитних засобів в цінні папери. Сек'ютеризація охоплює найбільш розповсюджені стандартизовані, легко відслідковувані кредити. Серед них позики крупним комерційним або промисловим установам. Продаж банками своїх кредитів перетворився на особливу групу “торгової банківської справи”.
В Україні така діяльність поки що є нереальною через нерозвиненість ринку цінних паперів, як і ще недостатню розвиненість ринку банківських послуг в цілому.
2.3 Аналіз послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнтів
Послуги з розрахунково-касового обслуговування полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях.
Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових функцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці послуги тісно пов'язані з усіма іншими банківськими послугами. Будь-яка операція банків -- і пасивна, і активна, і комісійно-посередницька -- неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже -- розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.
За послуги з розрахунково-касового обслуговування банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів послуг з розрахунково-касового обслуговування є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.
Для клієнтів банків послуги з розрахунково-касового обслуговування забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюються в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану, а в кінцевому підсумку -- для підвищення життєвого рівня населення.
Послуги з розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються банками, забезпечують переважну частину потоків сукупного грошового обороту. Будь-які перебої в розрахунково-касових послугах неминуче призводять до гальмування грошових потоків та розбалансування грошового обороту, що негативно впливає на стан економіки в цілому, на розвиток виробництва товарів та послуг.
Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов'язання.
В організації послуг з розрахунково-касового обслуговування можна виділити три етапи: підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу; формування та передача інформації щодо платежу; переказування чи передавання грошей, тобто сам платіж. На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення комп'ютерних систем зв'язку, приймання, оброблення, обліку та передавання інформації, емісія платіжних карток тощо. На другому етапі виконуються такі операції, як підготовка, забезпечення захисту, передавання банку та перевірка на справжність інформації, необхідної для здійснення платежу на певних інструментах (носіях). На третьому етапі здійснюються приймання -- видавання готівки з рахунків клієнтів, переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача чи залік взаємної заборгованості.
Розрахунково-касові послуги банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких базується організація платіжних систем. Особливе значення для організації банками розрахунково-касового обслуговування клієнтів мають такі принципи:
? економічні агенти (юридичні особи) -- власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою, чи безготівкове) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі;
? зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банків. Кожний економічний агент має право відкрити декілька рахунків у різних банках;
? переказ коштів чи видача готівки з рахунку здійснюються банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку. За умови низької платіжної дисципліни, як, наприклад, в Україні в сучасний період, держава може сама визначати черговість платежів, щоб захистити інтереси певних учасників платежів, зокрема державного бюджету;
? форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі (контракті) з контрагентом при невтручанні банку в договірні відносини між ними. Економічні агенти, як правило, вибирають ті форми розрахунків, які найкраще захищають їхні інтереси в кожній конкретній господарській операції.
Важливим напрямом діяльності банків є касові послуги. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки за вимогами клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов'язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою.
Касові послуги мають велике значення для самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів -- юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої вільні резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи.
Клієнти банків через касові послуги надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитних процентів.
Банківська система, регулюючи касові послуги, залучає готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг.
Здійснюючи касове обслуговування клієнтів - суб'єктів господарської діяльності, банки оперують цією готівкою, за що клієнт платить комісію у вигляді відсотка від суми послуги.
Для того, щоб здійснювати касове обслуговування клієнтів, банки повинні мати в своєму розпорядженні грошові кошти в готівковій формі в достатніх розмірах.
При визначенні суми готівкових коштів, що повинна знаходитись в касі банку, перед ним постає дилема. З одного боку, сума готівки повинна бути достатньою для забезпечення нормального обслуговування клієнтів, від чого залежить розмір доходів від операцій по касовому обслуговуванню клієнтів та репутація надійного банку. З іншого, ця сума не повинна бути надмірно високою в порівнянні з дійсною потребою банку в готівкових коштах, оскільки цей вид банківських активів не приносить доходу у вигляді процентів.
Банки надають касові послуги по обслуговуванню клієнтів на основі єдиних правил, що встановлені Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийому, видачі, упаковки, зберігання та обліку готівки.
Комерційні банки України активізують свою діяльність по розрахунково-касовому обслуговуванню населення і для зручності останнього організують при банку ощадні каси, що обслуговують клієнтів протягом робочого дня. Готівкові кошти, що надійшли до каси банку до закінчення операційного дня, в той же день повинні бути оприбутковані банком та зараховані на рахунки клієнтів.
Для розширення можливостей касового обслуговування клієнтів банки відкривають вечірні каси, що приймають готівкові кошти від клієнтів після закінчення операційного дня. Готівкові кошти, що надійшли до таких кас, зараховуються на рахунки клієнтів, як правило, на наступний день.
В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг. В якості таких послуг можуть проводити інкасацію виручки клієнта, проводити повторний перерахунок інкасованої виручки, перевірку грошових купюр в національній валюті на платіжність, розмін купюр, надавати в користування клієнту машинки для перерахунку грошей. За все це банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії чи відсотка.
Із початку 2005 року спостерігалася тенденція до зростання як у надходженнях, так і у видатках готівкових коштів із кас банків. За 11 місяців 2005 року було видано готівки на 37,5% більше, ніж у відповідному періоді попереднього року, одночасно надходження зросли на 36,9%.
Надходження від торговельної мережі становили 42,7% від загального обсягу надходжень до кас банків і порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилися на 0,3 процентного пункту. За цей період також зменшилася частка виручки від усіх видів платних послуг (з 13,4 до 12,5%) та від продажу Іноземної валюти (з 19,2 до 17,3%). Одночасно збільшилася питома вага надходжень на рахунки за вкладами фізичних осіб (з 9,9 до 11,3%).
Протягом січня - листопада 2005 року за рахунок емісії покривалося 3,7% усіх видач готівки з кас банків (у січні - листопаді попереднього року -- 3,1%).
У листопаді поточного року порівняно з жовтнем надходження готівки до кас банків зменшилися на 1,1%, у тому числі торговельна виручка -- на 3,3%, надходження від продажу іноземної валюти -- на 6,7%. Водночас зросли надходження на рахунки за вкладами фізичних осіб -- на 9,6% та виручка за усі види платних послуг -- на 0,7%. У цілому за листопад обсяги видач готівки з кас банків перевищували обсяги надходжень, що призвело до додаткового випуску готівки в обіг на суму 181,8 млн. грн.
Та частина платіжного обороту, яка проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, -- називається безготівковим платіжним оборотом.
Зміст і мета безготівкового платіжного обороту -- оплата без використання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами.
Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати.
Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначає “Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №280.
Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.
Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками на доручення клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Отже, у платіжному обороті діють не тільки рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх обслуговують.
Якісно нові системи електронних платежів -- неодмінний атрибут сучасного світового фінансового ринку. Зрозуміло, Україна не може залишатись осторонь процесу функціонування системи багатоцільових електронних грошей. Враховуючи те, що світова практика інтенсивно скорочує застосування в масових платежах паперових безготівкових інструментів (чеків, доручень тощо) і запроваджує електронні платежі за допомогою платіжних карток. Національний банк та Уряд України прийняли рішення запровадити безготівкові розрахунки у сферу масових платежів із застосуванням платіжних карток, не вдаючись до використання паперових інструментів.
Значним досягненням банківської системи стало впровадження Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).
Платіжні картки відіграють ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання.
У 2005 році НСМЕП, працюючи в режимі промислової експлуатації, відзначила значну подію свого розвитку -- емісію мільйонної картки. Того ж року в архітектурі побудови системи з'явилися зміни: до діючих процесингових центрів НСМЕП ГПЦ (м. Київ) та РПЦ (м. Харків) підключився перший процесинговий центр банківського рівня -- БПЦ, який дає можливість банку знизити свої витрати на програмно-технічні засоби для роботи в НСМЕП. З аналізу темпів розвитку системи у 2005 році можна зробити такі висновки відносно попередніх років:
? кількість учасників НСМЕП збільшилася до 30 автоматизованих карткових систем банків, включаючи і Національний банк України. 27 із них активно працюють у міжбанківському режимі. До цієї кількості слід додати ще кілька банків, які нині підключаються на обслуговування у БПЦ;
? значно розширилася географічна зона обслуговування із застосуванням карток НСМЕП -- нині таких міст і населених пунктів України близько 200;
? емітовано близько 1 млн. 103 тис. карток, причому це працюючі картки, з реальними клієнтами. Темпи емісії карток у 2005 році дещо знизилися порівняно з 2003 і 2004 рр. Зауважимо також, що зниження темпів емісії карток за перше півріччя 2005 року характерне в цілому для всіх карткових платіжних систем, що працюють в Україні.
Значно зросла загальна кількість банкоматно-термінального обладнання НСМЕП -- нині його 2417 одиниць. За дванадцять місяців 2005 року обсяг загальних оборотів на 2,8 мільярда грн. перевищив показник 2004 року. А загальні накопичувальні обороти за операціями з картками НСМЕП нині перевищили 21 млрд. грн. Річні міжбанківські обороти 2005 року перевищили аналогічний показник 2004 року на 38 мільйонів грн. Це пояснюється значним поширенням інфраструктури обслуговування та зростання кількості клієнтів із картками НСМЕП у різних географічних регіонах нашої держави.
Не можна не сказати і про зростання та стабілізацію показників денних значень оборотів: якщо у 2004 році середньоденні обороти становили близько 25--30 млн. грн. за день зі зростанням наприкінці року, то у 2005 році це 40--50 млн. грн. за день зі зростанням у грудні до 80--90 млн. грн.
Спектр операцій із картками НСМЕП постійно розширюється і нині дає змогу власникам карток НСМЕП, крім отримання готівки в банкоматах, виконувати платежі за комунальні послуги, ваучери мобільного зв'язку, кабельне телебачення та поштові грошові перекази з можливістю виконання усіх цих платежів по Інтернету.
Для банківської системи в цілому широке застосування платіжних карток у сфері масових платежів має вигоди:
? зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки;
? знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати);
? з'явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп'ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв'язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості.
Із набуттям Україною статусу країни з ринковою економікою створюються сприятливі умови для подальшого розвитку договірних відносин у банківській сфері, у тому числі й депозитних операцій, які полягають у залученні грошових коштів на вклади. За своєю економічною сутністю послуги по залученню коштів на депозитні рахунки у комерційних банках характеризують кредитні відносини між вкладниками та комерційними банками. У цьому разі комерційні банки є позичальниками, а не кредиторами.
В умовах, коли обсяги тіньових операцій підприємств залишаються значними, а фінансовий стан суб'єктів легального сектора економіки неухильно погіршується, комерційним банкам дедалі важче знайти надійного позичальника. Це й зумовлює зростання обсягів простроченої, пролонгованої та безнадійної заборгованості за позичками банків. Ці обставини змушують банки підвищувати вимоги щодо кредитоспроможності позичальників, підвищувати ставки позичкового процента, шукати шляхів надійнішого забезпечення позичок, що й робить їх кредити малодоступними для суб'єктів реальної економіки.
Спектр операцій із картками НСМЕП постійно розширюється і нині дає змогу власникам карток НСМЕП, крім отримання готівки в банкоматах, виконувати платежі за комунальні послуги, ваучери мобільного зв'язку, кабельне телебачення та поштові грошові перекази з можливістю виконання усіх цих платежів по Інтернету.
Для банківської системи в цілому широке застосування платіжних карток у сфері масових платежів має вигоди:
? зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки;
? знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати);
? з'явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп'ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв'язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості.
Розділ 3. Перспективи розвитку та вдосконалення ринку банківських послуг в Україні
3.1 Сучасні тенденції розвитку ринку банківських послуг за кордоном
Зміни в банківському законодавстві, у виробничих структурах, прискорений розвиток ряду галузей господарства стали причинами виникнення нових видів та інструментів проведення банками нетрадиційних операцій, сприяли "втечі" у дохідні фінансові активи, суттєвій перебудові операцій і структури грошово-кредитної системи, створенню принципово нових напрямків розвитку банківської справи.
Три новітніх слова у сфері фінансових послуг - це інституціоналізація, глобалізація та сек'юритизація. Вони породжені сучасною сферою фінансових послуг.
Стосовно банків та інших фінансових посередників інституціоналізація означає повний розвиток і швидке зростання методів залучення заощаджень. Інституціоналізація процесу заощаджень почалася незабаром після другої світової війни, досягнувши найвищих темпів за останні десятиліття. З погляду інвестиційної діяльності банків, інституціоналізація торкається трьох аспектів: по-перше, операцій інвестиційних банків як ділерів у великомасштабній торгівлі цінними паперами, що пов'язано з великими розмірами угод і швидким укладанням їх; по-друге, діяльності інвестиційних банків як творців ринку і його розвідників; по-третє, ролі інвестиційних банків у злитті компаній.
Глобалізація - це злиття або з'єднання фінансових установ і ринків у масштабах усього світу. Вона пов'язана з інтернаціоналізацією фінансових установ і ринків. Десять років тому тільки найбільші фірми, в основному комерційні та інвестиційні банки, наважувалися виходити на цю арену. Зараз усе більше й більше фінансових компаній різного роду і розміру провадять справи на міжнародних ринках, особливо в трьох головних фінансових центрах світу: Лондоні, Нью-Йорку й Токіо.
Сек'юритизація (від англійського Sесиrіtties- цінні папери) означає продаж позик, оформлених як цінні папери і саме в такому вигляді проданих інвесторам. Такі цінні папери привабливі для інвесторів, тому що вони звичайно передбачають деномінацію, річний дохід, ліквідність і ризик - на умовах кращих, ніж ті, які може мати простий власник особистих активів. Ключові категорії для розуміння процесу сек'юритизації - ризик, ліквідність, винагорода й обмеження щодо капіталу. Розглянемо спочатку чинник ризику. Продаючи позики, ініціатор сек'юритизації перекладає ризик на інвестора, яким може бути інша фірма. Що стосується чинника ліквідності, то продані позики дають можливість банкам збільшити ліквідність. У процесі продажу позик банки збільшують комісійну винагороду за високий клас своїх експертиз і надійність умов надання позик. До того ж, якщо вони обслуговують позики і цінні папери, тобто збирають процентні платежі і пересилають їх інвесторам, вони одержують винагороду за послуги. Нарешті, якщо регульовані державою банки стикаються з балансовими обмеженнями у формі мінімального процентного співвідношення капіталу й активів, це може змусити їх вилучити активи зі своїх балансів. Шляхом сек'юритизації позик банки можугь упоратися з такими обмеженнями, а одержуючи винагороду за послуги,- намагатися зберегти прибутковість. Як бачимо, операції по сек'юритизації пояснюються комбінацією чинників, залежно від ризику, ліквідності, винагороди за послуги й обмежень, пов'язаних з капіталом.
Сучасне уявлення про сферу фінансових послуг майбутнього полягає в тому, що традиційні кредитні установи, такі, як комерційні банки й ощадні інститути, будуть зведені до ролі організаторів кредитів, тоді як реальна фінансова міць перейде до сек'юритизаторів активів - інвестиційних банків. Цей сценарій допомагає пояснити, чому комерційні банкіри так охоче займаються нині інвестиційною діяльністю.
Ще одною тенденцією в розвитку банківської справи є універсалізація операцій сучасних комерційних банків. У рамках тенденції до універсалізації швидкий розвиток одержали нетипові раніше для комерційних банків операції - лізинг, факторинг, проектне фінансування, управління портфелем інвестицій клієнтів, консультаційні послуги тощо. Провідне положення в процесі універсалізації банківської діяльності - це корінний перегляд комерційними банками концепції взаємовідносин зі своїми клієнтами, значною мірою обумовлений стабілізацією ринку кредитних капіталів західних країн, розширенням його учасників і, як наслідок, - посилення конкурентної боротьби між ними. Багато банків зіткнулися з необхідністю пошуку нових підходів до підвищення дохідності своїх операцій. Часткове розв'язання ця проблема знайшла не тільки у збільшенні числа запропонованих клієнтам послуг, але й у якісній переоцінці структури операцій із клієнтами, зниженні питомої ваги ощадно-позикових операцій і збільшенні обсягів операцій із цінними паперами, проведених за рахунок клієнтів і на користь останніх, про що ми вже говорили вище.
В міру посилення специфіки діяльності клієнтів на міжнародних ринках банки усе більше уваги приділяють наданню їм у різних формах послуг консультаційного характеру, в тому числі складання детальних фінансово-економічних звітів про стан справ у країні, що цікавить клієнта, добір потенційних партнерів. надання інформації юридичного характеру тощо. Водночас на початку 80-х років зародилася тенденція створення, окрім мережі кореспондентських відносин, філій та представництв так званого "комплексного обслуговування за кордоном".
Тенденція до універсалізації банківської діяльності характерна в останні роки для кредитних систем усіх країн із розвинутою ринковою економікою, причому в кожній із них вона має свої особливості. Найбільшого розвитку ця тенденція набула в банківській системі Німеччини, де домінуючу роль відіграють універсальні комерційні банки, які складають близько 90% кре-дитних установ країни і здійснюють різні види банківських операцій, за винятком емісії банкнот і надання іпотечних кредитів. Серед банків Великої Британії особливо вирізняється так звана "велика четвірка", до якої входять універсальні за видами здійснюваних операцій банки, що мають найбільші загальні активи і прибуток. Універсальний характер мають також операції, які проводять комерційні банки Швейцарії, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Бельгії, Люксембургу та інших країн.
Інвестиційні послуги зарубіжних банків - це фінансово-посередницька діяльність банків по випуску боргових і фінансових зобов'яань і їх наступному розміщенню з метою залучення додаткових коштів для забезпечення поточної діяльності та реалізації стратегічних планів розвитку корпорації.
Інвестиційні послуги являють собою систему взаємовідносин банківських інвестиційних інститутів, інвесторів, брокерсько-посередницьких фірм, рейтингових агенств, бірж. Перспективність розробки даного напрямку банківської діяльності зумовлена ростом обсягу іввестиційних угод на фондових ринках, концентрацією капіталу, інтернаціоналізацію та глобалізацію ринку інвестиційних банківських послуг.
Інвестиційний процес складається з вибору інвестиційної політики, аналізу ринку цінних паперів, формування портфеля і оцінки його ефективності.
Найбільш поширеними інвестиційними послугами, що надаються інвестиційними банками є:
- послуги банку як лід - чи соменеджера чи учасника синдикату з організації випуску, відповідального за продаж облігацій інвесторам через підконтрольні фонди і дочірні структури, і викупу частини облігацій у випадку падіння інтересу інвесторів до даного випуску;
- послуги банку як податкового агента і довірителя, що предствляє інтереси емітента і покупців облігацій для оптимізації оподаткування і управління портфелем єврооблігацій;
- послуги банку як лістингового агента, що призначається емітентом і відповідального за реєстрацію випуску на Лондонській фондовій біржі;
- послуги банку як агента-платника, що призначається емітентом і відповідального за акумуляцію і виплату суми облгігацій інвесторам у відповідності з графіком погашення;
- послуги банку-депозитарія, відповідального за зберігання і ведення розрахунків за угодами з облігаціями;
- консультативні послуги юридичного радника, що призначається спільним рішенням емітента і лід-менеджера.
Перевага сек'юритиції в тому, що при використанні традиційних інвестиційних банківських послуг з випуску акцій чи облігацій першочергове значення має фінансовий стан позичальника, його кредитна історія, досвід роботи на фінансових ринках. Сек'юритиція передбачає випуск нових боргових зобов'язань, свого роду випуск "зобов'язань під зобов'язання", що дозволяє позбутися ризиків дебіторів і дає можливість залучення додаткових ресурсів для оплати cвоїх зобов'язань.
Традиційне банківське кредитування поступово поступається місцем складним інвестиційним банківським продуктам. Їх мета - перенесення ризиків позичальника з банківського балансу на інвестиційійні інститути, збільшення капіталу корпорацій, реалізація стратегії їх розвитку.
Сфера банківських послуг в області корпоративних фінансів включає:
- злиття і поглинання;
- фінансове консультування;
- консультації з приватизації;
- виділення частини власності;
- реструктуризація заборгованості;
- контрольовані аукціони;
- пошук стратегічного партнера;
- створення спільних підприємств.
Надання послуг в області корпоративних фінансів є вигідним і перспективним бізнесом: 1 - ці послуги надаються тільки великим корпораціям, що бажають скористатися послугами банку для розвитку контактів і ділових відносин на регіональних фінансових ринках; 2 - мінімальна сума угоди в області корпоративних фінансів традиційно складає 100 млн. дол. Темпи росту комісій за дані послуги досягають 15-29% в рік. Наприклад, у Німеччині оборот лише консультативних послуг клієнтам, пов'язаних з їх поточною діяльністю, досягає 9 млрд. марок. Надання послуг в області корпорацій фінансів доступно лише великим банкам та інвестиційним установам.
Стратегія зливань і поглинань банківських інститутів і корпорацій спрямована як на придбання з метою розширення ринку і зони присутності, так і на оборонне злиття (поглинання) з метою зміцнення позицій на ринку.
Фінансове консультування включає такі послуги:
- проведення процедури комплексної перевірки компанії;
- фінансове моделювання;
- оцінка інвестиційної привабливості;
- аналіз ринку здійснення угоди;
- складання бізнес-плану компанії;
- підготовка інформаційного меморандуму для інвесторів та учасників угоди;
- вибір потенційних інвесторів;
- структурування угоди.
З практичної точки зору процедура надання банківських послуг складається з кількох етапів - підготовчого, аналітичного, маркетингових досліджень і завершення угоди.
Процес злиття банків охоплює три етапи:
1 - визначення мети зближення чи об'єднання, структури і статусу майбутнього об'єднання, стратегії, тактики розвитку і принципів управління персоналом;
2 - розробка конкретної програми зближення банків, яка включає складання і аналіз його сценаріїв з урахуванням спеціалізації банків і особливостей їх організаційних структур, розрахунок прибутку від реалізації угоди, визначення загальної організаційної моделі майбутнього об'єднання, розробку програми адаптації інформаційних та операційних систем;
3 - процес об'єднання банків, реструктуризація персоналу, створення єдиної інформаційної системи і системи безпеки.
Між датою підписання протоколу про наміри до повного об'єднання банків проходить від 18 до 30 місяців. Витрати на проведення угоди -10- 20% річних витрат банків. Термін окупності витрат - 2 роки з часу функціонування нового банку.
Серед проектів електронної комерції особливе місце посідає Інтернет -банкінг, онлайнові аукціони та біржі (фондові і товарні), різноманітні брокерські системи, інтернет-магазини тощо.
Послуги в Інтернеті надають понад 300 американських банків. Chase Manhattan Bank, наприклад, із кінця лютого 1999 року запровадив нову послугу, що дає змогу клієнтам здійснювати доступ до своїх банківських рахунків і проводити оплату через Інтернет. Ряд банків (наприклад, Citіbank) фінансує і впроваджує масштабні проекти.
Сім провідних світових фінансових інституцій - Bank of Amerika, Credit Suisse First Boston, Goldman Sachs, HSBC, J.P. Morgan, Morgan Stanley Dean Witter i UBS Warburg - сповістили 6 червня 2000 року про запуск нової системи онлайнового доступу до торгів на валютному ринку Fxall.com. Клієнтам пропонується дешева система цілодобового онлайнового доступу до світового ринку купівлі-продажу валют, щоденний оборот якого становить 1,4 трлн. доларів /48, с.21/ Fxall.сom автоматизує процес торгів валютою та дає змогу клієнту спілкуватися безпосередньо зі своїм валютним дилером, а також отримувати всю необхідну інформацію про стан справ на ринку.
Подобные документы
Становлення ринку банківських послуг в Україні. Діюча практика надання комерційними установами послуг своїм клієнтам: депозитних, кредитних, розрахунково-касових та інвестиційних. Перспективи та шляхи подальшого розвитку ринку в державі та за кордоном.
дипломная работа [508,8 K], добавлен 04.02.2011Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014Особливості ринку банківських послуг, їх поширення в Україні. Характеристика та види діяльності ПАТ "Укрсоцбанк", динаміка обсягу активів. Сутність нетрадиційних банківських послуг. Аналіз охорони праці, основні заходи підвищення пожежної безпеки.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.05.2012Характеристика діяльності комерційного банку ВАТ АКБ "Укрсоцбанк". Отримання показників поточного стану діяльності банку в сегменті розрахунково-касового обслуговування та впровадження технологій карткових розрахункових банківських послуг в Україні.
отчет по практике [3,5 M], добавлен 10.07.2010Банківські послуги – продукт банківської діяльності. Види банківських послуг та відмінності від операцій. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні.
курсовая работа [219,8 K], добавлен 03.09.2007Сутність та характерні особливості ринку банківських послуг. Продуктова політика банку та методи її формування. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності інноваційної продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк".
дипломная работа [1,4 M], добавлен 16.06.2013Концепція розвитку ринків небанківських фінансових послуг, аналіз сучасного стану розвитку ринку страхових послуг в Україні. Структура надходжень валових платежів, фінансова міцність страхових компаній по власному капіталу та рівню статутного фонду.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 03.07.2015Теоретичні аспекти нетрадиційних банківських послуг: їх сутність, види, відмінні риси та значення в банківській діяльності. Загальний аналіз трастових операцій та депозитарних послуг. Оцінка ефективності їх використання та шляхи вдосконалення цих послуг.
курсовая работа [94,4 K], добавлен 18.02.2011Страховий ринок та його структура. Роль посередників на страховому ринку. Аналіз функціонування страхового ринку в Україні на сучасному етапі. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків. Проблеми і перспективи розвитку ринку страхування в Україні.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 14.11.2010Особливості організації та регламентування активних операцій банку в Україні. Основна характеристика кредитних, інвестиційних та депозитних банківських операцій. Головний аналіз схеми надання непрямої гарантії. Дослідження основних форм кредиту.
курсовая работа [341,2 K], добавлен 13.03.2019
