Загальний розмір резерву обов'язково повинен уточнюватись банком щомісячно відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості і здійснювати необхідні коригування.

Резерви, створені банком для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, можуть використовуватись лише на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом. Причому, це являється останньою можливістю погасити сумнівний борг. Адже, в першу чергу, коли позичальник виявився неплатоспроможним і не може повернути борг, банк-кредитор повинен звернути стягнення на предмет застави і погасити заборгованість за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, або ж коштів, отриманих від гаранта, поручителя чи страхової компанії. Якщо це виявилося неможливим, банк може порушити справу про банкрутство позичальника і повернути собі його заборгованість за рахунок коштів, отриманих у встановленому порядку при ліквідації боржника. Якщо ж ці заходи не дали результату або ж за рахунок отриманих коштів не можна погасити всієї суми кредиту та банк не має ніяких можливостей отримати повернення кредиту, він може списати позику за рахунок резерву, але слід пам'ятати, що за рахунок резерву банк має право погашати лише саму суму кредиту без відсотків та інших платежів за користування кредитом.

Можливість списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву розглядається Кредитним комітетом і, в разі прийняття позитивного рішення, затверджується Правлінням банку.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин формування страхових резервів на покриття можливих збитків від кредитної діяльності має багато недоліків, головними з яких являється те, що формування резервів не враховує строки кредитів, адже кредит видається на певний строк, а відрахування в резерв здійснюється безстроково. Іншим важливим недоліком вважається класифікування кредитів на п'ять вищезгаданих груп, не враховуючи того, що кредити, віднесені до однієї групи, можуть мати ризики, величина яких суттєво відрізняється між собою, що ставить класифікацію кредитів та присвоєння їм певного коефіцієнта ризику в дуже тісні рамки. Можливим виходом з цієї ситуації вважається індивідуальне встановлення коефіцієнта ризику за кожним кредитом. Ще одним важливим недоліком сучасної методики формування страхових резервів є те, що кошти, направлені на формування такого резерву залишаються “мертвим вантажем”, вони не можуть бути направлені на інші цілі і приносити банку доходи.

Таким чином із вищесказаного можна зробити висновки про те, що важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримка комерційним банком оптимальної структури свого кредитного портфеля. Звичайно, найменш ризиковими є стандартні кредити, банк повинен слідкувати, щоб їхня частка у загальній сумі кредитного портфеля не зменшувалась. Однією з найголовніших цілей аналізу кредитного портфеля є підтримання його структури в хорошому стані, слідкуючи за тим, щоб найбільшу питому вагу в ньому мали стандартні кредити, а частки субстандартних, сумнівних і безнадійних мали тенденції до зменшення.

Постійний контроль та аналіз дозволяють вчасно визначити зміну в кредитному портфелі та відповідно на це відреагувати.

Кредитна робота більшості банків часто здійснюється з вагомими помилками, недотриманням встановлених процедур та норм, кредитні працівники зменшують свій обсяг роботи, недостатньо чи неповністю аналізуючи можливість надання позик, інколи позитивно приймаються рішення, які не були як слід обгрунтованими. Велика кількість кредитів видається “під заказ”, тобто позичальник може бути таким, що при звичайних умовах йому кредит не надали б, але за нього “замовили словечко” ті, кому не може відмовити керівництво банку, хоча й зрозуміло, що можливість повернення такого кредиту надзвичайно мала. Все це дуже негативно впливає на кредитну діяльність банку та якість його кредитного портфеля, часто призводить до значних втрат. Особливо мало уваги в банківських установах приділяється аналізу кредитногопортфеля та кредитної роботи в цілому.

Часто кредитні угоди "ховають на поличку" до настання терміну погашення заборгованості. Цього не слід робити. Адже ситуація, за якої було видано позичку, постійно зазнає змін і банк повинен слідкувати за ходом кредитного процесу по кожному позичальнику, швидко реагувати на найслабші коливання його фінансового стану та діяльності.

Лише за дотримання чітко розроблених правил та процедур кредитної роботи, виконання всіх норм та вимог, аналізу кожного можливого варіанту розвитку подій, клопіткого та детального аналізу кожного позичальника, якнайретельнішого та найуважнішого контролю (причому, постійного) за кожною складовою кредитного портфеля, взаємного контролю всіх працівників, зайнятих у кредитній діяльності можна досягти максимальної ефективності кредитних операцій, наростити прибутки, забезпечити високу стійкість та хорошу репутацію банку.

Розділ 2. Практичні засади аналізу кредитної роботи на прикладі черкаської філії ват "Державний Експортно-імпортний банк України"

2.1 Кредитна політика Укрексімбанку

Кредитна діяльність комерційних банків є одним з найважливіших джерел одержання прибутку, який сприяє фінансовій стабільності банку, підвищення рівня його рейтингу, розширенню клієнтської бази.

При будь-яких економічних умовах для того, щоб контролювати фактори ризику, забезпечити здійснення зваженої кредитної політики й практики, процес кредитування повинен постійно регулюватись. Це реалізується шляхом встановлення письмових правил і процедур для обробки кожної кредитної заявки та наявності опису кредитної політики. Кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури.

Фахівці Укрексімбанку, які займаються розробкою кредитної політики, дають таке визначення цього поняття:

"Кредитна політика -- це програма дій, що визначає пріоритети в розробці основних напрямів організації кредитного процесу та тактика банку щодо організації кредитування"[ 25 ]

Цілями впровадження кредитної політики є :

створення інструменту управління кредитним процесом для виконання короткострокових та довгострокових стратегічних завдань банку;

впровадження конкретних і взаємоузгоджених принципів та пріоритетів кредитування в щоденну практику учасників кредитного процесу.

Кредитна політика Укрексімбанку визначає та документально закріплює:

1) основну мету та поточні цілі кредитної політики, методи їх досягнення;

2) політику щодо кредитних процедур та документів, які їх регламентують;

3) політику щодо повноважень учасників кредитного процесу;

4) пріоритети при реалізації кредитної політики за напрямками;

5) політику щодо обмежень в кредитуванні.

Не рідше одного разу на рік кредитна політика переглядається фахівцями Укрексімбанку, враховуються всі зауваження та розробляється кредитна політика на слідуючий рік, яка затверджується Правлінням банку.

Метою кредитної діяльності Укрексімбанку є досягнення максимального прибутку від кредитної діяльності при прийнятному рівні ризику.

Так, на 2001 рік встановлено такі поточні цілі кредитної політики Укрексімбанку:

покращення якості кредитного портфеля (а саме: збільшення частки доходних та зменшення питомої ваги проблемних активів, збільшення питомої ваги в дохідних активах кредитів в національній та іноземній валютах, зменшення питомої ваги сумнівних кредитів, зменшення частки прострочених відсотків);

покращення системи управління кредитними ризиками (за допомогою таких основних методів: диверсифікація кредитного портфеля; створення адекватних резервів на покриття кредитних ризиків по кредитному портфелю, що формується; доробка методики аналізу кредитоспроможності позичальників; покращення процедур супроводження кредитів та уніфікація документів);

підвищення кваліфікації кредитних фахівців на базі єдиної корпоративної культури (проводячи: уніфікацію документів, поглиблення спеціалізації кредитних фахівців, навчальні симінари, стажування кредитних працівників, консультаційну допомогу, розробку детального інструктивного матеріалу тощо);

побудова інформаційної системи з метою підтримання кредитної діяльності банку (шляхом доопрацювання кредитно-депозитної інформаційної системи, створення картотеки інформації про клієнта з метою отримання надійної, повної, хронологічної та ефективної системи ведення відносин з клієнтом);

утримання маржі банку на рівні, адекватному ризикам, що приймає на себе банк у процесі кредитування (за допомогою розробки методики визначення відсоткової ставки в залежності від рейтингу позичальника, рівня беззбитковості кредитних вкладень, значимості позичальника для банку; інформування кредитних фахівців про значення базової ставки та діючі в банку принципи ціноутворення);

покращення якості існуючих кредитних послуг та розширення спектру кредитних послуг, що надаються клієнтам банку (а саме: скорочення термінів проходження процесу надання кредитів, впровадження ранжування відсоткових ставок за кредитами в залежності від важливості клієнта для банку та його кредитного рейтингу, посилення маркетингової активності фахівців, проведення спеціалізованих робіт по утриманню клієнтів з високим кредитним рейтингом тощо).

Виходячи із загальної мети та поточних цілей кредитної політики та запропонованих методів їх досягнення, учасники кредитного процесу розробляють плани реалізації кредитної політики банку.

Кредитна політика Укрексімбанку побудована на принципах прозорості та єдності.

Прозорість кредитної політики означає, що вона повинна бути доведена до відома всіх фахівців, які приймають участь у кредитуванні, з метою розуміння ними завдань, які стоять перед банком та загальних принципів кредитування.

Єдність передбачає впровадження уніфікованих правил та процедур, що призведе до єдиних підходів в розумінні оцінки кредитного ризику та процедур.

В Укрексімбанку застосовується трирівнева система прийняття рішень щодо надання кредитів на колегіальній основі. На першому рівні знаходяться Кредитні комісії філій, які приймають рішення щодо надання кредитів в межах встановлених їм повноважень. Другий рівень займає Кредитний комітет Головної установи Укрексімбанку, який приймає рішення щодо надання кредитів своїм позичальникам, а також рішення про надання “субстандартних” кредитів філіями та кредитів, розміри яких перевищують повноваження Кредитних комісій філій банку. Третій рівень - Правління Укрексімбанку, яке затверджує рішення Кредитного комітету щодо надання “великих” кредитів.

Кредитна політика Укрексімбанку реалізується за такими основними напрямками :

-- цільові групи позичальників;

-- види кредитів;

-- терміни кредитів;

-- забезпечення;

-- кредитні ресурси;

-- ціноутворення;

-- кредитний ризик;

-- формування та використання резерву.

Цільовими групами позичальників при наданні кредитів є підприємства- резиденти великого і середнього бізнесу, що відповідають наступним вимогам:

а) підприємство є прибутковим;

б) кредитна історія фірми є позитивною;

в) підприємство має стабільний фінансовий стан та тенденції до його покращення;

г) між підприємством і банком існують стабільні відносини.

Пріоритетними при кредитуванні є :

підприємства, в діяльності яких присутні експортно-імпортні операції;

підприємства, обслуговування яких входить до стратегічних інтересів банку та діяльність яких відповідає вимогам пріоритетних напрямків та цільових програм Укрексімбанку;

фірми, які є галузевими лідерами.

Серед галузей економіки України до сфери стратегічних інтересів банку належать галузі промисловості, діяльність яких сприяє розвитку експортного потенціалу України.

Укрексімбанк надає перевагу таким формам кредитних операцій:

-- надання кредитів та гарантій, відкриття кредитних ліній з встановленням максимального розміру заборгованості клієнтів за кредитними лініями та оборотності кредитних коштів в національній та іноземній валютах;

-- довгострокове кредитування інвестиційних проектів та проектів клієнтів за рахунок залучених міжнародних та міжбанківських кредитних ліній;

-- кредитування клієнтів у формі овердрафт.

При визначенні виду кредиту для позичальника головними чинниками є об'єкт кредитування та розрахунковий балансовий дефіцит у відповідних коштах.

Щодо термінів користування кредитом та умов його погашення, то вони встановлюються в залежності від термінів окупності проекту, об'єкту кредитування, розміру кредиту, кредитоспроможності позичальника та від термінів ресурсної бази Укрексімбанку.

За строком користування для Укрексімбанку пріоритетними є:

короткострокове кредитування;

довгострокове кредитування за рахунок залучених коштів від міжнародних фінансових установ;

середньострокове кредитування за рахунок власних ресурсів банку, залучених на відповідні терміни.

Згідно кредитної політики, установи Укрексімбанку не видають бланкових кредитів, а лише забезпечені. Основним видом забезпечення є застава майна . Розмір забезпечення визначається, виходячи із ризикованості кредитного проекту і кредитного рейтингу позичальника, причому, чим вищий кредитний рейтинг, тим менший можливий розмір забезпечення. Прийняття ж гарантій чи порук в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від фізичних чи юридичних осіб, в тому числі й банків, можливе лише за позитивним рішенням Кредитного комітету Головного банку.

Ресурси для кредитних вкладень банку складаються з власних і залучених коштів у грошовій формі, що спрямовуються на проведення кредитних операцій. Укрексімбанк проводить політику управління пасивами, тобто залучає відповідні за розмірами і термінами ресурси з метою проведення економічно обгрунтованих кредитних операцій.

Платою за користування кредитом кредитна політика Укрексімбанку визначає відсоткові платежі та комісійні. При провадженні політики зниження відсоткових ставок банк має розширювати застосування комісій в кредитній діяльності. Розмір процентної ставки Укрексімбанк встановлює кожному клієнту окремо, в залежності від строку кредиту, рейтингу кредитоспроможності позичальника, приналежності до “найкращих” клієнтів банку тощо.

Та найбільший вплив на розмір процентної ставки має ризиковість кредиту, відсоток за кредит з вищим ризиком має бути більшим ніж за менш ризиковий кредит. Це виражається в слідуючій формулі розрахунку процентної ставки:

Процентна базова надбавка

ставка по = ставка по + за (2. 1)

кредиту кредиту ризик

Кредитна політика Укрексімбанку передбачає, що банк повинен дотримуватись наступних принципів для зменшення кредитного ризику:

“незалежність” - передбачає розмежування комерційних функцій (залучення клієнтів, аналіз і супроводження кредитів) та функції контролю ризиків для забезпечення об'єктивної оцінки ризиків;

“принцип одного позичальника” - взаємопов'язані компанії та групи (ті компанії, які мають вплив на управління та діяльність позичальника) розглядаються банком як один позичальник, сумуючи ризик кожного окремого учасника групи;

“керування” - керування кредитними ризиками повинне здійснюватись як на рівні окремих кредитних проектів (постійний аналіз ризиків), так і на рівні кредитного портфеля банку (загальне управління кредитним ризиком портфеля шляхом лімітування і прогнозування).

Філії Укрексімбанку, згідно з кредитною політикою, класифікують кредити та позичальників, виходячи з оцінки їх фінансового стану та виконання ними своїх зобов'язань з погашення кредитів та відсотків у відповідності з вимогами Головного банку та НБУ.

На підставі класифікації кредитів Укрексімбанк щомісяця формує резерв за кожною групою кредитів (згідно вимог НБУ) та простроченою і сумнівною заборгованістю за нарахованими доходами. Створений резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями використовується лише для погашення безнадійної заборгованості за рішенням Правління банку.

Кредитна політика Укрексімбанку також передбачає ряд обмежень для кредитної діяльності.

Так, не підлягають кредитуванню підприємства:

які мають постійну збиткову діяльність;

які мають прострочену заборгованість по раніше отриманих кредитах та несплачених відсотках;

проти яких порушено справу про банкрутство.

Забороняється надання кредитів на:

покриття збитків господарської діяльності позичальника;

формування та збільшення статутного фонду будь-яких підприємств та організацій;

сплату процентів за користування кредитом (крім овердрафту) ;

фінансування виробництва, постачання та торгівлі забороненими пестицидами та гербіцидами;

фінансування ввезення шкідливих відходів в Україну (для захоронення чи переробки);

кредитів, класифікованих як “сумнівний” та “безнадійний”.

Кредитна політика Укрексімбанку не рекомендує надавати кредити суб'єктам підприємницької діяльності:

час існування яких менше ніж 1 рік;

які ведуть збиткову діяльність протягом останнього року;

з незадовільним фінансовим станом;

на сплату податків до бюджету та позабюджетних фондів (крім овердрафту та кредитів на виплату заробітної плати).

Фахівці банку повинні дотримуватись всіх пунктів кредитної політики. Адже розробка розумної політики кредитування та ефективна її реалізація значно мінімізує кредитний ризик.

2.2 Аналіз кредитної роботи Черкаської філії Укрексімбанку.

Кредитна діяльність займає чільне місце серед активних операцій Черкаської філії Укрексімбанку. Як відомо, процентні доходи мають складати найбільшу частку в сукупних доходах, так як інші складові банк отримує від малодохідних активів.

Так як кредити являються основним напрямком діяльності філії Укрексімбанку в м. Черкаси, то надзвичайно важливою є чітка і правильна організація кредитного процесу. Кредитний комітет Головного банку щороку переглядає кредитну політику та порядок супроводження кредитних проектів та вносить поправки, якщо були виявлені напротязі року якісь недоліки чи надійшли цікаві пропозиції щодо покращення кредитної роботи. Кредитна політика Укрeксімбанку розглядалася вище. Для забезпечення якнайефективнішої кредитної політики Укрексімбанк розробив свій порядок супроводження кредитних проектів, який визначає узагальнені підходи до процесу оцінки кредитних проектів, здійснення установами банку контролю за виконанням позичальниками умов кредитних договорів з метою визначення змін щодо кредитоспроможності позичальника в процесі кредитування та попередження можливих втрат банку від кредитної діяльності. Фахівці Кредитного комітету Укрексімбанку розробили власний розподіл процесу кредитування на етапи, кожний з яких вносить свій вклад в якісні характеристики кредитної операції:

перший етап - експрес-аналіз кредитного звернення (попередній розгляд кредитного проекту);

другий етап - процес оцінки кредитоспроможності позичальника та визначення доцільності надання кредитів;

третій етап - супроводження кредитного проекту та контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору;

четвертий етап - робота з кредитом, що є проблемним.

Процес кредитування розподілений так, що після кожного етапу робота з клієнтом може бути закінчена.

В установах Укрексімбанку велику увагу приділяють ризикам, які пов'язані з кредитною діяльністю. Банк дотримується принципів керування кредитними ризиками, яке здійснюється як на рівні окремих кредитних продуктів, так і на рівні кредитного портфелю. Надаючи кредити позичальникам, Укрексімбанк дотримується наступних критеріїв: кредити позичальникам класу “А” надаються в повній сумі, яка необхідна клієнту і яку дозволяє кредитоспроможність. Якщо ж позичальник належить до класу “Б”, то йому можна видати не більше 80% суми можливого кредиту; позичальникам класів “В”, “Г” і “Д” кредити ні в якому разі не надаються. Це дозволяє надавати кредити в залежності від ризиковості позики.

Фахівці Головного банку визначають для філій Укрексімбанку граничні розміри кредитного портфеля: для кредитів стандартних і під контролем мінімальні обсяги, а для інших груп - максимально допустимі розміри.

Філії Укрексімбанку для оптимізації рівня ризику на рівні кредитного портфеля обов'язково повинні дотримуватись лімітів, встановлюваних Головною установою банку для кожної філії окремо. Це такі ліміти:

а) обсяг вкладень в кредитування клієнтів (загальний ліміт кредитування), який затверджується щоквартально;

б) ліміт максимального розміру кредитування на одного позичальника, в межах якого установи Укрексімбанку можуть самостійно приймати рішення про надання коштів одному позичальнику, який переглядається щоквартально;

в) ліміт максимального розміру кредитування споріднених осіб, який дорівнює подвійному ліміту максимального розміру кредитування на одного позичальника;

г) ліміт самостійного розгляду кредитних проектів в рамках Програми сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва.

Питання про надання кредитів у сумах, що перевищують встановлені ліміти, вирішуються Кредитним комітетом Головного банку на підставі обгрунтованого клопотання філії банку, яка проводить експертизу кредитних проектів та їх моніторинг.

Крім дотримання лімітів, встановлених Головним банком, філії щомісячно повинні аналізувати активи, зокрема кредитний портфель, для чого розраховують показники, які вимагаються Головною установою Укрексімбанку. До таких показників належать:

коефіцієнт, який визначає частку прибуткових активів в сукупних:

К1 = (2.2)

Значення цього коефіцієнта має бути не менше 0,75 і не більше 0,85. Якщо значення показника перебуває в цих межах, то це свідчить про високу ефективність розміщення активів.

коефіцієнт відношення прибуткових активів до платних ресурсів:

К2 = (2.3)

Нормативне значення показника не менше 1. Цей показник розглядається у взаємозв'язку з коефіцієнтом К1, але має стосовно нього пріоритет, тобто якщо значення К2 перевищує 1, то К1 може бути нижчим ніж 0,75.

коефіцієнт співвідношення наданих кредитів і зобов'язань:

К3 = (2.4)

Оптимальне значення показника - не менше 0,53 і не більше 0,78. Якщо значення К3 більше 0,7, то це свідчить про те, що банк проводить агресивну кредитну політику; якщо ж більше 0,78 - то діяльність банку невиправдано ризикова. Значення К3 менше ніж 0,6 показує, що кредитна політика банку обережна; якщо ж К3 менше ніж 0,53, то існує велика можливість збитків.

коефіцієнт ризиковості кредитної політики:

К4 = (2.5)

Цей показник розраховується Головним банком на основі даних, наданих всіма філіями. Нормативне значення коефіцієнта - не більше 8. Перевищення нормативу може свідчити або про недостатність капіталу, або про занадто агресивну політику.

коефіцієнт питомої ваги прострочених кредитів в загальній сумі позик:

К5 = (2.6)

Нормативне значення показника - не більше 0,04. Цей показник характеризує ризик втрат для банку і вимагає особливої уваги.

коефіцієнт достатності резервів на покриття можливих збитків від кредитної діяльності:

К6 = (2.7)

Нормативне значення показника - не менше К5. Коефіцієнт К6 в порівнянні з К5 показує, чи в достатній кількості сформовано резерв під можливі збитки від кредитів.

коефіцієнт, який визначає можливість банку проводити агресивну чи обережну кредитну політику:

К7 = (2.8)

Якщо значення цього показника перевищує 1, то банк являється позичальником і максимальне значення коефіцієнта К3 для нього - 0,6. Коли ж значення К7 менше 1, то банк являється кредитором і для нього допускається значення К3 = 0,7, отже банк може проводити агресивну кредитну політику.

До 2001 року кредитна діяльність Черкаської філії Укрексімбанку була настільки неефективна, що станом на 01.01.2001р. питома вага неповернутих прострочених кредитів складала 99,4% при максимально допустимих 4%. Причому до того часу цей показник постійно зростав. Це не лише свідчило про значні збитки, а й могло призвести до банкрутства. На протязі 2002-2004 років було проведено колосальну роботу по покращенню якості кредитного портфеля. Вже через рік, станом на 01.01.2003р. частка неповернутих кредитів знизилась до 30,68%, а на 01.01.2004р.- до 3,2%. Це було досягнуто значним підвищенням якості кредитної роботи. Зміна керівництва та більш жорсткіші вимоги Головного банку сприяли ретельнішому ставленню до такої відповідальної ділянки діяльності банку як оцінка можливості видачі кредиту, моніторинг кредитних проектів та заходів по поверненню позик.

Особливо великої уваги вимагала робота по зменшенню обсягу проблемних кредитів. Проводились зустрічі з позичальниками, разом розроблялись можливі заходи по підвищенню платоспроможності клієнтів, які не в змозі були повернути позики; по деяких кредитах було звернено стягнення на заставлене майно або, в разі його недостатності, на інше майно позичальника, який оголошувався банкрутом. В деяких випадках не було ніякої можливості отримати задоволення своїх вимог від позичальника, і тоді заборгованість вважалась безнадійною і списувалась за рахунок створеного раніше резерву.

Велика робота була проведена по збільшенню обсягу кредитного портфеля та підвищенню його якості. Протягом 2004 року Черкаська філія Укрексімбанку перевиконала планові показники, що стало можливим в основному за рахунок впливу значного нарощення кредитування юридичних осіб в національній валюті. Кредитний портфель виріс за рік з 760 тис. грн на початок року до 5200тис. грн. на кінець, середні кредитні вкладення протягом року були на рівні 2433 тис. грн., тоді як за 2003 рік - 450 тис. грн. Загальна сума виданих у 2004 році кредитів склала 18240 тис. грн., погашених - 13350 тис. грн. Про високу якість проведеної кредитної роботи свідчить те, що кредити, за якими встановлювався графік погашення, погашались вчасно або з випередженням графіку і те, що не спостерігалось жодної затримки сплати відсотків за користування позиками. У 2004 році була проведена певна робота по зменшенню суми проблемних кредитів, завдяки чому відмічено покращення якості кредитного портфеля банку. Прострочена заборгованість знизилась на 53 тис. грн., причому її питома вага в кредитному портфелі знизилась майже в 10 разів на 01.01.2005р. становила 3,2% в сукупному обсязі кредитів. Зменшення прострочених кредитів відбувалось на 53,4% за рахунок погашення боргу позичальниками, а 46,6% суми було списано за рахунок сформованого страхового резерву. Прострочена заборгованість, що залишилась (кредити були надані в 2000 - 2001рр.), становить 157,8 тис. грн. і вважається безнадійною так як заходи, вжиті фахівцями банку, не принесли бажаних результатів і немає можливості повернути цю заборгованість. Тож банк повністю сформував страхові резерви по цих кредитах.

За 2004 рік ефективна організація кредитної роботи дала свої результати, про що свідчать показники, представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз показників кредитної діяльності за 2004 рік:

Показник	Нормативне значення	На 01.01.2004р.	На 01.01.2005р.	Відхилення
К1	0,75<=К1<= 0.85	0,63	0,84	+ 0,21
К2	К2 > = 1	0,92	1,01	+ 0,09
К3	0,53 < К3 < 0,78	0,39	0,58	+ 0,19
К5	К5 < = 0,04	0,31	0,032	- 0,278
К6	К6 < = 0,04, але не менше К5	0,31	0,032	- 0,274
К7	К7 > = 1 - банк- позичальник К7 < = 1 - банк-кредитор	0,88	0,69	- 0,19

Станом на 01.01.2004р. показники К1 - К5 не задовольняли нормативне значення і свідчили про дуже поганий стан кредитного портфеля, про збиткову діяльність, неефективне використання ресурсів. Хорошої оцінки заслуговувало лише те, що банк повністю сформував свої резерви, хоча вилучення з обігу такої значної суми також негативно позначалось на прибутковості, і те що банк більше розмістив, ніж залучив міжбанківських кредитів, що дозволяло йому проводити агресивну кредитну політику. Але стан кредитного портфеля потребував застосування негайних заходів по покращенню його структури та якості. І робота проведена в 2004 році дала свої результати. Станом на 01.01.2005р. показує, що банк значно покращив якість кредитного портфеля має хорошу базу для отримання прибутку.

В 2004 році структура кредитного портфеля значно змінилась. Так станом на 01.01.2004р. 51,4% кредитів було видано на розвиток галузі транспорту та зв'язку; 20,9% - галузі торгівлі та громадського харчування; 17,3% працювали на розвиток збуту та матеріально-технічного забезпечення, в інші галузі було надано дуже малий відсоток кредитів. Це свідчило про незначну диференціацію кредитного портфеля Черкаської філії Укрексімбанку. Протягом 2004 року банк вагомо змінив свої пріоритети і напрямки кредитування. Станом на 01.01.2005р. кредитний портфель філії мав зовсім інший вигляд. Обсяги кредитних вкладень в промисловість зросли за рік у декілька разів і на 01.01.2005р. складали 48,64% кредитного портфеля (на початок 2004 року, для порівняння 3,66%). В галузь матеріально - технічного забезпечення і збуту станом на 01.01.2005р. було направлено 40,56% сукупних кредитних вкладень (на 01.01.2004р. - 17,3). Банк почав видавати кредити сільськогосподарським підприємствам, заборгованість яких на 01.01.2005р. становила 4,63% кредитного портфеля, причому в 2005 році філія продовжила видачу кредитів на розвиток сільського господарства досить активно за сприяння державної програми, яка передбачає видачу кредитів таким клієнтам під знижену відсоткову ставку і погашення державою частини відсоткових платежів позичальників - сільгоспвиробників. Для порівняння зазначимо, що вже станом на 01.04.2005р. обсяг кредитів, наданих в галузь сільського господарства, становив 32,25% кредитного портфеля філії. Це свідчить про поглиблення диверсифікації кредитних вкладень. Лісове господарство, як і рік тому, залишилось галуззю, кредитні вкладення в яку відсутні.

Значно змінилась ситуація з галуззю транспорту та зв'язку, питома вага кредитів в яку знизилась до 1,82% станом на 01.01.2005р. в порівнянні з 51,41 на 01.01.2004р. очевидно, що банк почав надавати перевагу позичальникам інших галузей народного господарства.

Певне занепокоєння визивають кредити, надані раніше підприємствам будівництва, торгівлі та громадського харчування. Частина заборгованості була ними повернена, а та що залишилась, прострочена і надія, на те що вона буде повернена, дуже мала. Ці кредити разом становлять майже 3,2% сукупного кредитного портфеля банку (0,39% - в галузі будівництва та 2,78% - в галузі торгівлі та громадського харчування). Під цю заборгованість повністю сформований страховий резерв.

Обсяги кредитів в інші галузі зменшився з 4,18% станом на 01.01.2004р. до 1,18% на 01.01.2005р.

Зміну структури кредитного портфеля за 2004 р. рік можна простежити на схемі 2.3. і схемі 2.4

Схема 2.3. Розподіл кредитного портфеля Черкаської філії Укрексімбанку по сферах економіки на 01. 01. 2004 р



Схема 2.4.Розподіл кредитного портфеля Черкаської філії Укрексімбанку по сферах економіки на 01. 01. 2004 р.

Фахівці Черкаської філії Укрексімбанку аналізують кредитний портфель в розрізі галузей економіки та окремо виділяють робочі, пролонговані та прострочені кредити для зручності.

Розвиток філії в 2004 році відбувався, в основному, за рахунок активного кредитування клієнтів. При цьому, розширення кредитного портфеля проводилось переважно за рахунок залучених внутрісистемних ресурсів, що негативно впливає на їх собівартість. Філії необхідно і надалі розширювати обсяги кредитних вкладень, нарощуючи таким чином прибутки. Але перепоною тут є обсяги дешевих ресурсів. Забезпечення філії власними кредитними ресурсами є однією з найсуттєвіших проблем в діяльності, тому банк основною задачею на 2005 рік ставить нарощення власної ресурсної бази за рахунок залучення на обслуговування нових, стабільно працюючих, фінансово міцних підприємств.

Таким чином із вище сказаного можна зробити висновки про те, що розвиток кредитної діяльності Черкаської філії Укрексімбанку в 2004 році відбувався не лише екстенсивним, а і інтенсивним шляхом. За минулий рік переорієнтація пріоритетів, раціоналізація структури кредитного портфеля банку, призвело до більш ефективного використання ресурсів та підвищення рентабельності кредитних операцій. Результативність проведеної в 2004 році кредитної роботи відобразилась в отриманих банком прибутках. Якісний результат кредитної діяльності базувався також на ефективному вирішенні проблем, які мав банк із погашенням позик. Хоча частка простроченої заборгованості значно зменшилась, але це відбулось в основному за рахунок нарощення обсягів кредитування. Тож банк повинен і надалі вживати результативних заходів щодо повернення сумнівних боргів. Розробка ефективної кредитної політики сформувала сприятливий грунт для оптималізації кредитної роботи Укрексімбанку.

Розділ 3. Пропозиції вдосконалення кредитної роботи в установах банків

3.1 Шляхи удосконалення методичних та організаційно-практичних основ забезпечення кредитів

З найдавніших часів кредитні операції супроводжувалися ризиком не повернення кредитів. Саме тому з розвитком кредитних відносин в умовах ринку (за існуванням конкуренції, нестійкої кон'єктури і непередбачуваних політичних ситуацій), сформувалися різні системи запобіжних заходів аж до сучасних видів страхувань кредитних ризиків.

У взаємовідносинах кредитора і позичальника предметом спільного інтересу є кредит. Із ним пов'язані протилежні правило економічні ситуації: кредитор має право вимагати повернути йому борг, а боржник зобов'язаний віддати позику, як це записано кредитній угоді. Не дотримання цих домовленостей загрожує кредитору фінансовими збитками, які власне є об'єктом страхування з метою захисту його майнових інтересів. Таким чином, матеріальний прояв ризику кредитної операції полягає в тому, що борг не повертають, а юридично зводиться до невиконання зобов'язань. Тобто страхування кредитів відрізняється від інших видів страхування. Оскільки правовий аспект домінує, страхування кредитів визнано особливою формою страхового захисту - страхування від збитків на випадок не виконання вимог, тобто відповідальності позичальника. [6].

Страхування - це система економічних відносин, що передбачає створення різного роду спеціальних фондів грошових коштів і використання їх для повернення збитків. При страхуванні беруть участь дві сторони:

- страховик - організація, що створює страхові фонди і бере на себе зобов'язання повернути страхувальнику збитки чи страхову суму;

- страхувальник - юридична чи фізична особа, яка страхує свою власність і укладає догові про це з страховиком.

Страхувальник сплачує страхові внески і має право одержати страхові відшкодування в зазначеному розмірі при виникненні страхового випадку. Одним із видів страхування є страхування кредитів. Суть його полягає в тому, що зменшується або усувається кредитний ризик який виражається у можливій несплаті позичальником основного боргу і відсотків за ними і є однією з форм забезпечення кредиту. [16]

Страхувальник (як правило, цей банк застрахований) безпосередньо захищає власні інтереси, застосовуючи механізм страхування. Відносини сторін характеризуються такими ознаками :

1) срахувальник (банк):

- отримує страхове відшкодування збитків у випадку не виконання боржником своїх зобов'язань;

- бере на себе частину відповідальності (близько 20%);

- зобов'язуються кредити, які страхуються , позичати під звичайні відсотки.

2) страховик (страхова компанія) :

- застосовує санкції при порушенні страхувальником зобов'язань (аж до повної відмови виплати відшкодування при страховому випадку);

- пропонує форму договору, як правило це , так зване, “загальне покриття” страховим захистом;

- залишає за собою право перевірки і самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків;

- приймає право регресу до кредитоотримувача.

Другою формою страхування кредитів передбачено, що страхувальник - боржник захищає правом свого кредитора чи вірителя (котрий фактично становлять застраховану сторону). У випадку заставного (гарантійного) страхування боржник є страхувальником, а застрахованим, як правило виступає кредитор. [6]

Кожна з форм безумовно має бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких визначають умови надання кредитів. Але попри відмінності техніко-організаційного здійснення страхових операцій їх економічний сенс один: в усіх випадках кредитного страхування йдеться про захист кредиторів від імовірних втрат.

Страхування кредитів як новий тип захисту на українському ринку практикується порівняно недавно (від початку 90 років) у таких двох варіантах :

а) добровільне страхування ризику не погашення кредитів. (Прикметна, що страхувальником у цьому разі виступає банк, тобто навіч типове делькредерне страхування, коли банк, перекладаючи ризик на страховика, є водночас страхувальником і застрахованим).

б) Добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь свого кредитора).

Докладніше розглянемо перший варіант, коли страхувальник банк по укладенні кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши із страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановленій ставці відсотка за кредит. За логікою пов'язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій повинно бути банки як пошукачі страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким власне і є неповернення кредиту.

У вітчизняній практиці перший варіант страхування поки що не популярний. Головна причина в тому, що комерційні банки поки що побоюються використовувати страхування кредитів як основну форму захисту від ризиків банківської діяльності. Без страхового аудиту, широко висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній цілком виправдано може виникнути сумнів щодо платоспроможності. З іншого боку, через надмірно високі страхові премії підвищуються страхові платежі, а отже, й витратам виробництва, що в решті, обертається підвищенням цін на товари і послуги.

Не сприяє поширенню цього варіанта страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків як звичайної рутинної роботи, так і дуже відповідальної аналітичної, коли доводиться узгоджувати страхові тарифи, характер відповідальності, надавати страховику документи необхідні йому для відкриття регресного позиву до боржника тощо.

Дещо простішим щодо процедури є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, оскільки страховий поліс розглядається як різновид гарантійного папера страхової компанії банку за фінансовими зобов'язаннями до його клієнтів - позичальників. Цей варіант страхування може забезпечити повернення кредиту і сплати відсотків лише у випадку, коли страхова фірма згодна і спроможна виплатити страхову винагороду. Для цього банку необхідно через позичальника одержати від страхової компанії і розглянути такі документи:

- свідоцтво про державну реєстрацію;

- статут і установчі документи;

- ліцензія на проведення страхової діяльності з переліком видів кредитування;

- правила страхування, затверджені у передбаченому статутом порядку;

- договір добровільного страхування, відповідальністю за типовою формою;

- страховий поліс (свідоцтво або сертифікат) за типовою формою.

На платоспроможність страхової компанії в цілому вказує наявність перевиконання фактичного ризику її вільних активів над пасивами. Проте не завадить конкретно проаналізувати можливість страхової компанії, спираючись на оцінку факторів, які забезпечують фінансову стійкість страховика :

- власні капітали і резерви, вільні від зобов'язань;

- методикою розрахунків страхових тарифів;

- збалансованість страхового портфеля;

- величину страхових резервів;

- розміщення страхових резервів;

- можливості перестрахування.

За результатом аналізу всіх наданих матеріалів з урахуванням внесених банком поправок укладення до договору страхування, який надається в банк разом із страховим полісом.

У випадку підготовки рішення про страхування відповідальності за непогашення кредиту і відсотків за них банк повинен уважно розглянути проект договору добровільного страхування з огляду на виконання таких вимог :

- термін дії договору страхування (угоди) повинен не перевищувати кінцевий строк погашення кредиту; % за ним на період, протягом якого страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, охоплюючи термін подачі і розгляду залогу;

- договір страхування повинен набути чинності не пізніше дати видачі кредиту;

- дата настання страхового випадку відповідальності страхової компанії за виплату відшкодування має відповідати даті надання кредиту і виплати відсотків;

- період, протягом якого проводиться відшкодування, повинен бути мінімальним;

- договір страхування набуває чинності лише після сплати страхувальником цієї суми страхового платежу.

Страховим випадком при страхуванні відповідальності за непогашення кредиту визнається неповернення кредитних коштів, що викликаний будь-якими причинами, в тому числі:

- банкротством позичальника;

- на виконання постачальником своїх зобов'язань по кредитному договору, якщо це викликано обставинами, за якими позичальник не несе відповідальності (форемажорні обставини).

Якщо узагальнити питання використання страхування як форми забезпечення повернення кредитів, то можна визначити чотири основні групи страховок :

- власне страхування відповідальності кредитних ризиків, що є самостійною гарантією повернення кредиту і нарахованих відсотків при настанні страхового випадку;

- страхування заставлених цінних паперів, майнових прав, вимоги від кредитних, процентних та ринкових ризиків;

- страхування керівника підприємства - проводиться на випадок смерті (що досить сильно впливає на криміналізованість економіки України) чи недієздатності керівника, яка може настати в результаті найрізноманітніших обставин, включаючи свідому симуляцію уповноваженого представника позичальника.

Узагальнюючи вище сказане, потрібно зробити висновок про те, що банкам необхідно на даному етапі налагоджувати стосунки із страховими компаніями. Банки мають великий вплив на становлення дійсно професійного страхового бізнесу в Україні, але для цього страховиків необхідно розглядати як найближчих партнерів банків в кредитній діяльності, а не як машину для друкування грошей з ціллю компенсації збитків понесених банком у зв'язку з видачею явно безповоротного кредиту.

Національний банк України накладає обов'язки по виконанню контролю за цільовим використанням наданих кредитів. [10]

Саме не виконання цих функцій з боку банків стало в багатьох випадках причиною відмови страховиків сплачувати страховку за безповоротній кредит.

Банки і страховики повинні чітко розмежувати відповідальність кожної із сторін за перевірку, контроль та своєчасність прийняття рішень по недопущенню неповернення кредиту через непрофесійній чи навмисній дії позичальника. Така угода виключає можливість зговору між позичальником і банком або позичальником і страховиком.

В умовах економічної кризи, коли відсутня стабільність договірних зв'язків і немає переконливості у надійності партнера, кредитор зацікавлений у одержанні додаткових гарантій виконання боржником своїх зобов'язань за договором. За цивільним кодексом України існують норми про відповідальність боржника за невиконання зобов'язань, за якими кредитор вправі вимагати відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду. Проте, щоб одержати відшкодування, він повинен пройти судовий розгляд, довести наявність і розмір заподіяних збитків. Одержати рішення суду, не завжди вдається привести їх у виконання : трапляється, що до цього часу підприємство - боржник ліквідується, а його майно продається. Тому кредитор, укладаючи договір, намагається, щоб боржники у забезпечення виконання своїх зобов'язань виділив певне майно , з вартості якого той одержав би задоволення своїх вимог у разі невиконання умов договору.

Можливість передбачати саме в договорі умови, порядок звершення стягнення на заставлене майно вперше була запроваджена Законом “Про внесення змін до закону України “Про заставу” від 21.10.97. Це фактично означає можливість кредитора самостійно реалізувати предмет застави, якщо не передбачено договором. [14]

Реалізація майна (заставного) проводиться з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором. Але є деякі нюанси. Згідно Закону України “Про заставу”, реалізація майна, переданого у заставу, повинна здійснюватися лише через аукціони (публічні торги), якщо ж після такого продажу внаслідок недостатності коштів залишилась непогашена заборгованість, заставодержатель має право частину її відшкодувати за рахунок страхового фонду.

У разі відчуження майна, переданого у заставу; іншими способами, кредитор покриває збитки за рахунок прибутку, який залишається у його розпорядженні після оподаткування, а така невеличка законодавча колізія, яка має неприємні фінансові послуги.

Існує багато інших ускладнень щодо реалізації заставного майна. Наприклад, громадянин уклав з установою кредитний договір під заставу свого життя. У разі невиконання громадянином основного договору постає питання про стягнення і реалізацію заставного майна . Але виявляється, що виявити боржника без його згоди практично неможливо.

Міцності заставних відносин повинно сприяти розвинуте законодавство про заставу. Таке законодавство існує у всіх країнах з ринковою економікою. Пояснюється це тим, що застава виникла давно і протягом її розвитку сформувалися оптимальні моделі поведінки учасників заставних відносин.

Поряд з необхідністю прийняття важливої форми забезпечення повернення кредиту потребує розвитку особового штрафу фахівців, які б здійснювали оцінку заставленого майна (рухомого і нерухомого). Зараз ці передумови знаходяться в стадії зародку, тому в якості основної форми забезпечення повернення кредиту приймається застава майна позичальника, оскільки в разі невиконання зобов'язань боржника перед кредитором, єдиним виходом із ситуації є реалізація заставленого майна. (в якості основної форми забезпечення гарантії, що видають страхові товариства, банки та інші організації.)

Застосування інституту застави поширюється і навіть набуває оригінального змісту. І якщо раніше застава гарантувала відшкодування, то тепер цей механізм матиме ще й фіскальний характер. (відтінок). Отже, можна сказати про те, що застава стає універсальним інструментом врегулювання майнових відносин.

Ще раз звертаємо увагу як на невідпрацьованість механізмів реалізації закону “Про заставу”, так наявність у самому цьому законі ряду юридичних коштів, які в силу малої практики не може вважати добре відпрацьованим навіть спеціалістами.

Договір застави майна, а тим більше державного, має особливості, які необхідно враховувати і те, що майно, яке закладено, завжди має власника.

Банку треба бути уважними при кредитуванні позичальника, якщо в нього є вище стояча організація.

В цьому випадку позичальник повинен надати документ від вище стоячої організації, що підтверджує про те, що вона оповіщена про заставу держмайна.

Якщо у клієнта є майно, що знаходиться на чужому складі, - це не перешкода для висновку договору застави. Можна піти на ризик, якщо власник складу чесно виконує узяті на себе зобов'язання, але не хоче оформити договір збереження. У цьому випадку заставодавцю і власнику помешкання варто скласти документ, у якому зазначити: майно, що знаходиться на складі, належить заставодавцю, і всі розрахунки між ними урегульовані і що у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору це майно передається для реалізації банку. Ціль цього акта : у випадку зникнення заставодавця і переходу прав на закладене майно до банку, охороняти майно заставодавця від власника помешкання. [15]

Ще однією проблемою є оформлення заставленого майна. У багатьох випадках заставлене майно оформляється спрощеним способом: скорочене найменування, кількість, ціна. Тому доцільно створити універсальну форму описування майна, що закладається на базі аналізу бухгалтерської документації для урахування основних фондів і готової продукції. Проте якщо по формальних розрахунках включити і такі реквізити, як завод - виготовлювач, коди відправника, постачальника, виду операції і т.д., то утвориться громіздка форма, користуватися якою буде важко.

Тому потрібно використовувати тільки ті параметри, що окремо не настільки повно деталізують предмет застави, але в сукупності з іншими дозволяють його конкретизувати, що дуже важливо в конфліктній ситуації.

До таких параметрів можна віднести : інвентарний заводський номер, найменування майна, що закладається (тип, марка, дата випуску). Треба вказувати початкову вартість. Також можливо внести графи “Примітка”, де вказувати кількість ремонтів, модернізації, консервації, ступеня зносу, морального зносу. Описування майна відбувається в додатку, що є невід'ємною частиною договору застави.

В процесі оцінки застави необхідно враховувати зміни норм діючого законодавства, специфіку забезпечення, можливість оперативної і без перешкод реалізації.

Вищенаведена практика показує невідповідність ситуації, в якій опиняється кредитор. Тобто, це положення складається в процесі звернення, стягнення і реалізації закладеного майна. В цьому випадку можна пропанувати наступне :

1. Максимальна сума кредиту не повинна перевищувати 10-15% вартості застави, хоч в літературі про банківський справі розмір кредиту не повинен бути більший 70-80% заставленого майна. Справа в тому, що після процедури реалізації майна сума виручки може бути недостатньою для задоволення усіх вимог заставодержателя. (відсотків, неустойки, відшкодування збитків, судових та інших видатків по стягненню).

2. В кредитному договорі передбачити передачу спорів на розгляд суду.

3. Не приймати заставне майно в забезпечення зобов'язання боржника.

Аналіз стану кредитних відносин банку з позичальниками в умовах становлення ринкової економіки України, спаду виробництва, подальшої інфляції та поглиблення кризи неплатежів свідчить, що в зв'язку з ростом кредитних ризиків однією з найактуальніших проблем являється забезпечення виконання зобов'язання позичальників по повернення кредитів.

Якщо проаналізувати кредитну діяльність, то можна виділити ряд основних помилок, які були допущенні під час надання кредитів:

- випадки надання кредитів без економічного обгрунтування та повного пакету документів, недостатньо вивчається платоспроможність позичальників та їх гарантів, формально оцінюється застава, що приймається в забезпечення кредитів.