Безготiвковi розрахунки в Україні

3.2 Характеристика банківських платіжних карток

Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних засобів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежу. Однією з найсучасніших технологій є використання „електронних грошей", які широко залучають до обігу і стають важливим елементом фінансової інфраструктури економічно розвинутих країн.

Першим кроком в Україні на шляху до електронного грошового обігу стало створення системи електронних міжбанківських платежів, а також впровадження багатьма комерційними банками України системи типу „клієнт-банк". Це дало змогу розв'язати багато проблем банківської системи, таких як швидкість, якість, надійність виконання платежів тощо.

Наступним етапом в Україні повинен стати розвиток ринку електронних платежів за допомогою пластикових карток. Передусім це створення національної системи платежів за товари і послуги, а також розвиток міжнародного і локального „карткових" ринків.

Учасниками системи розрахунків є:

банк-емітент карток;

обслуговуючий банк (банк-еквайєр, тобто банк, що обслуговує
заклади торгівлі і сфери послуг);

розрахунковий банк;

процесинговий центр;

клієнти (фізичні особи, власники карток);

місця обслуговування карток (підприємства торгівлі, сфери
послуги, банкомати).

Банк-емітент відкриває рахунки для клієнтів - власників старт-карток, обслуговує клієнтів за картками, видає картки клієнтам (фізичним і юридичним особам), виконує завантаження карток.

Розрахунковий банк відкриває рахунки кожному банку-емітенту, на яких вміщує частину коштів, залучених банками-емітентами, виступає гарантом платежів за допомогою електронного гаманця, забезпечує взаєморозрахунки та платежі між усіма банками, що беруть участь у платіжній системі.

Обслуговуючий банк обслуговує рахунки тих підприємств торгівлі, громадського харчування, транспорту, зв'язку тощо приймають платежі із икористанням пластикових карток і забезпечують передачу трансакцій до процесингового центру або обслуговуючого банку.

Клієнти (фізичні і юридичні особи) є власниками пластикових карток здійснюють платежі і при необхідності отримують готівку в межах балансу платіжного інструмента.

Процесинговий центр управляє системою в цілому. Основні його функції такі:

збір, сортування, обробка або авторизація трансакцій із
платіжних і банківських терміналів, а також банкоматів та інших
спеціалізованих пристроїв, виконаних із використанням
національних і міжнародних платіжних інструментів;

забезпечення інформаційного зв'язку між учасниками системи;

розрахунок комісійних для учасників системи;

управління безпекою функціонування системи в цілому;

забезпечення ефективності роботи та її елементів;

виконання ролі арбітра між учасниками системи в конфліктних
ситуаціях;

* послуги, пов'язані з подальшим розвитком системи.
Економічний ефект від впровадження і широкого використання

пластикових карток як засобу електронних платежів важко переоцінити. Це вигідно всім, починаючи від держави і закінчуючи кожним її громадянином. Якщо підрахувати, то загальні витрати на підтримку грошового обігу в Україні становлять не менше 220 млн. дол. Навіть зниження на 20-25% потреби в готівці за рахунок введення нових платіжних інструментів - пластикових карток, може дати щорічну економію коштів для державного бюджету, яка еквівалентна 60-100 млн. дол. США. Крім того, це дасть змогу залучити і примусити працювати ті кошти, які знаходяться нині у населення.

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу відіграють пластикові картки. Згідно з положенням НБУ „Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем" від 24.02.97 року банківська платіжна картка - пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого можна керувати банківським рахунком, тобто здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. [23, с. 31]

У процесі розвитку карткових систем виникло багато різновидів пластикових карток, які розрізняють за призначенням, функціональними та технічними характеристиками і категоріями споживачів. Банківські платіжні картки - лише одна з гілок „ дерева" пластикових карток.

З точки зору механізму розрахунків виділяють двосторонні і багатосторонні системи. Двосторонні картки виникли на підставі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використовувати їх для купівлі товарів у замкнених мережах, які контролюються емітентом карток (універмаги, бензоколонки тощо). На відміну від цього, багатосторонні системи, які очолюють національні асоціації банківських карток, а також компанії, які виготовляють картки туризму та розваг (наприклад, "American Express"), надають власникам карток можливість купувати товари в кредит у різних торговців і організацій сервісу, які визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем дозволяють також отримувати касові аванси, користуватись автоматами для зняття готівки з банківського рахунку тощо.

Інший поділ карток визначається їх функціональними характеристиками. Розрізняються кредитні і дебетні картки, а також картки типу "електронний гаманець" (electronic purse). Перші - пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватись кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Другі - призначені для отримання готівки в банківських автоматах або купівлі товару з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Третій вид карток призначений для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги.

Банківські кредитні картки (bank credit cards) призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна особливість цієї картки - відкриття банком кредитної лінії, яка використовується автоматично кожного разу, коли проводиться купівля товару або береться кредит у грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту. . Кредитні картки випускаються в широких масштабах для платоспроможних споживачів і є для них засобом самоідентифікації. Розрізняють індивідуальні та корпоративні картки. Індивідуальні видаються окремим клієнтам банку і можуть бути "стандартними" або "золотими". Останні призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають пільги для користувачів.

Корпоративна картка видається організації, яка на основі такої картки може видати індивідуальні картки вибраним особам (керівникам або просто цінним співробітникам), їм відкриваються персональні рахунки, "прив'язані" до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком за корпоративним рахунком несе організація, а не власники індивідуальних

корпоративних карток.

При купівлі товару по банківській кредитній картці на суму менш разового ліміту торговець виписує торговий рахунок, копія якого разом з товаром і карткою передається покупцю (1,2). У разі ж перевищення ліміту торговець зв'язується з банком-еквайром для проведення авторизації (отримання дозволу на операцію). Якщо власник картки -- клієнт банка-еквайра (тобто останній є також емітентом картки, то авторизацію проводить сам еквайр (3, За). Операція в цьому випадку оформляється згідно з процедурою (2). Якщо ж власник картки -- клієнт іншого банку, то для отримання авторизації еквайр зв'язується з банком-емітентом через систему інформаційного обміну (4, 4а). Після отримання дозволу ця інформація поступає до торговця, і операція завершується передачею товару (За і 2). Після закінчення робочого дня (тижня, місяця) торговець пред'являє банку-еквайру торгові рахунки по карткових купівлях. Банк зараховує суми (за вирахуванням дисконту) на поточний рахунок власника (5). Якщо власник картки -- клієнт банка-еквайра (див. З, За), то останній проводить розрахунок безпосередньо з власником (6). Банк посилає виписку з указаниям сум, які належать погашенню, та термінів оплати боргу. У випадку ж, якщо власник карточки - клієнт іншого банку, схема розрахунку ускладнюється. Банк-екваєр отримує гроші від банку-емітента через систему інформаційного обміну (яка носить назву "інтерчейндж"- interchange) (7). При цьому банк-еквайр оплачує емітенту комісію за інтерчейндж. Для завершення розрахунку у відповідності з (7) банк-емітент отримує платіж від власника картки (8).

Картки туризму і розваг. Випускають їх компанії, що спеціалізуються на обслуговуванні указаної сфери, наприклад "American express" і "Diners club". Картки приймаються сотнями тисяч торговельних і сервісних підприємств у цілому світі для оплати за товари і послуги, а також надають власникам різні пільги щодо бронювання авіаквитків, номерів у готелях, отримання скидок на ціни за товар, страхування життя.

Основні відмінності цього виду карток від банківських кредитних карток полягають, по-перше, у відсутності разового ліміту на купівлю і, по-друге, в обов'язку власника картки погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгації кредиту. У разі прострочення платежу з власника картки знімається збільшений відсоток.

Приватні платіжні картки підприємств торгівлі й послуг. Застосування цих карток обмежено визначеною замкненою мережею торговельних установ, наприклад - системою універмагів або заправних станцій певної компанії. Кредит надає сама компанія, вона ж отримує відсоток за позиками. З 70-х років набули поширення банківські приватні картки, за допомогою яких можна здійснити купівлю в окремих магазинах зі скидкою, але випуск карток, видачу кредиту на покупки і розрахунки щодо оплати торговельних рахунків здійснює банк - учасник угоди. Інколи картки такого типу випускаються для членів окремо визначених професійних груп (пілотів, адвокатів) або осіб, які мають спільні інтереси (наприклад, філателістів), їх називають "клубними" картками.

Дебетні картки. Дебетну картку називають також карткою готівкових коштів, або карткою активів, і вона має такі характеристики своїх особливостей і функцій:

дебетна картка - це пластикова картка, на якій є прізвище та ім'я її
власника як клієнта певної фінансової установи, де він має на рахунку
грошові кошти; тут можуть бути також зазначені види операцій, що
виконуються за цим рахунком;

дебетна картка має магнітне кодування і зчитується ЕОМ. Це - зручний
інструмент для проведення автоматизованих платіжних операцій за
допомогою терміналів;

дебетна картка є для власника зручним засобом виконання платіжних
операцій шляхом прямого зменшення розмірів його фінансових активів
замість збільшення зобов'язань чи боргу;

дебетна картка з відповідною системою зв'язку є потенційно можливою заміною готівкових коштів або звичайних чеків у багатьох платіжних
операціях у сфері індивідуальних розрахунків.

Ринок дебетних карток усе ще далекий від насичення, і чисельність їх потенційних споживачів безперервно зростає у міру того, як ця картка поступово входить у повсякденне життя.

Картки для банківських автоматів. Це - різновид дебетних карток, які дають можливість власнику рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку через автоматичні пристрої, які встановлені в банку, торговельних залах, на вокзалах. При наявності грошової картки можна одержати готівку протягом доби, а також у вихідні та святкові дні. Крім цього, власник позбавлений необхідності відвідувати своє відділення банку і може користуватися автоматами, розташованими в торговельних центрах, на вокзалах тощо.

Картки для купівлі через термінали в торговельних пунктах. Картки цього виду (POS - Point of Sale) також відносяться до розряду дебетних. Вони "прив'язані" до чекового або ощадного рахунку власника картки і не передбачають автоматичного надання кредиту. Картка POS виконує функції банківського чека, однак її застосування більш надійне, оскільки ідентифікація власника проводиться в момент здійснення операції і гроші перераховуються на банківський рахунок торговельного підприємства негайно.

"Електронні гаманці". Це картки, що призначені для оплати різноманітних товарів або послуг у багатьох підприємствах торгівлі та сфери послуг у розмірі, що не перевищує попередньо за депоновану суму, прямим списанням коштів із спеціального рахунку „електронних гаманців" у розрахунковому банку. Особливістю зазначеного платіжного засобу є те, що банк-емітент відкриває загальний рахунок для врахування коштів, перерахованих усіма клієнтами банку, які отримали платіжні картки „електронний гаманець", а платником виступає розрахунковий банк. Розглянемо схему документообороту при розрахунках з „електронним гаманцем".( Клієнт вносить кошти в банк-емітент

Банк-емітент відкриває рахунок „електронних гаманців" в
розрахунковому банку

Банк-емітент видає платіжну картку „електронний гаманець"
клієнту

Клієнт передає картку підприємствам торгівлі та побутового
обслуговування населення

Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення
надають товари, послуги клієнту

Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення
надають інформацію процесинговому центру

Процесинговий центр надає інформацію банку-емітенту,
розрахунковому і обслуговуючому банку

Розрахунковий банк перераховує кошти за товари та послуги на
поточні рахунки підприємств в обслуговуючий банк

Ще одна класифікація пластикових карток пов'язана з їхніми технологічними особливостями. Найбільш розповсюджені картки двох видів - з магнітною смугою і з вбудованою мікросхемою (які мають назви chip card - чіп-картка, або smart card - смарт-картка, чи "інтелектуальна" картка).

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів:

банківські реквізити власника картки, тобто адреса, код його банку і
відділення, а також номер його рахунку;

розпізнавальний напис, що відповідає секретному персональному коду
власника;

строк дії картки;

* максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка
зменшується при кожному знятті коштів із рахунку.

Картка з мікросхемою була винайдена у Франції 1974 року й одержала широке розповсюдження в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку

мікросхема (чіп) складається із запам'ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам'ятовуючих пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональних можливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також "інтелектуальними" картками, або смарт-картками.

Таким чином, картки вказаних видів забезпечують власнику швидкий доступ до коштів, що зберігаються на рахунку, надійну систему розрахунків, можливість користуватися банківським кредитом і ряд додаткових послуг.

3.3 Проблеми і перспективи розвитку електронних послуг фізичним особам

Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до останього часу здійснювалися в Україні переважно готівкою. Традиційні інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовувалися,щр можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг в країні.Проте зумовлені трансформаційними процесами в економіці надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.

У зв'язку з активізацією і поглибленням економічних реформ в Україні, розвитком банківської інфраструктури все більше число комерційних банків включаються в нову для них сферу - обслуговування платіжних карток, і на тлі цих процесів одним із важливих етапів розвитку платіжної системи України стає впровадження системи безготівкових розрахунків населення за товари і послуги, які виконуються за допомогою платіжних карток Національної системи масових електронних платежів окрім цього, існує багато національних платіжних систем. Без сумніву, в Україні будуть створені 2 чи навіть 3 альтернативні системи, бо кожен банк, який, звичайно, має для цього підстави, хоче бути розрахунковим, щоб мати дешевші ресурси інших банків-учасників системи як депозитів. Так, у Франції та Іспанії на рівні національних діють по три платіжні системи. Тож місця вистачить для всіх, аби вдалося вирішити інші важливі проблеми. Серед найголовніших, вважаємо, такі:

низький середній рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;

відсутність бажання у населення України тримати гроші в банку;

брак як навичок, досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем, так і вміння користуватися ними;

незацікавленість торгівельних підприємств приймати до оплати картки (це в деякій мірі кримінально-психологічний момент);

значні капіталовкладення та довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;

відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карток;

проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.

Деякі з цих проблем можуть бути вирішені вже сьогодні, інші вимагають часу. Без сумніву, держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через встановлення пільгового режиму авторизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу карток; введення карткових пільг для учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торговців приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток створенням відповідної правової бази.

Проблеми небажання тримати гроші в банку та відсутності традицій і культури безготівкових розрахунків можна частково вирішити шляхом реалізації зарплатних проектів.

Як свідчить досвід, лише в перший місяць зарплата забирається майже повністю, а потім, розуміючи, що в банкомату це можна зробити цілодобово, знімається тільки необхідна сума. Середній залишок на рахунках становить приблизно 20%[19, с. 52]

Окремого розгляду заслуговує такий сегмент ринку карткових послуг, як вищі навчальні заклади. Перерахування стипендій, допомоги та інших виплат на карткові рахунки студентів та аспірантів з успіхом здійснюється в багатьох країнах світу. Це дає наступні переваги: можливість централізованого залучення великої кількості клієнтів; студенти й аспіранти в недалекому майбутньому стануть високооплачуваними спеціалістами й можуть залишитися власниками карток того банку, який обслуговував їх у роки навчання; формується культура поведінки клієнта з карткою, тобто навіть якщо студент у майбутньому і не залишиться клієнтом банку, у нього вже буде певний досвід користування карткою.

Якщо вести мову про перспективи розвитку ринку платіжних карток в Україні, то майбутнє, безумовно, - за національною чи національними платіжними системами. Міжнародні платіжні системи займатимуть свою нішу на ринку, обслуговуючи туризм та ділові поїздки за кордон.

У 2000 році здійснюється пілотне впровадження Національної системи масових електронних платежів(НСМЕП). З метою нормативної підтримки пілотного проекту НСМЕП Національний банк України розробив Тимчасове положення про Національну систему масових електронних платежів (затверджене постановою Правління НБУ №161 від 24.04.2000 року). Положення визначає загальні принципи побудови НСМЕП, організаційну структуру, взаємовідносини між учасниками, загальну технологію роботи в

НСМЕП, загальні правила документообігу і здійснення розрахунків, безпеку та регламент роботи НСМЕП.

Проте для активного впровадження карткових технологій необхідно забезпечити сумісність банкоматів і поширення POS (касовий термінал, касовий аппарат), щоб держатель картки був упевнений у тому, що він може розраховувати на отримання грошей і можливість розраховуватись карткою в будь-якому місці.

З огляду на це цікавою є інформація про кількість банкоматів і POS в Україні та державах Європи і тенденції їх поширення (додаток 5).

Таблиця ілюструє наявність широкої інфраструктури, що забезпечує поширення використання карткових технологій в країнах Євросоюзу.

Щодо впровадження карток, то Україна перебуває у сприятливих умовах, оскільки має можливість здійснити стрибок від готівкових розрахунків до розрахунків електроннимим грошима та картками, минаючи чекову форму розрахунків, слід зазначити, що на сьогодні український фінансовий ринок розрахункових чеків (у гривні) вимагає по суті нового створення, оскільки внаслідок корінної реорганізації банківської й економічної системи України суб'єкти підприємницької діяльності практично втратили досвід роботи з чеками, і вкладення коштів у його відновлення та створеня інфраструктури видається неефективним.

Незважаючи на розвиток карткових технологій в Україні, спектр послуг, що надається більшістю банків індивідуальним клієнтам, залишається вузьким. Необхідність обслуговування великої кількості індивідуальних клієнтів і підприємств малого бізнесу загострить проблему масштабу та пов'язаних із цим витрат, оскільки сучасний динамічний і висококонкурентний банківський бізнес диктує як зниження собівартості банківських послуг, так і підвищення їх номенклатури та якості. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження послуг дистанційного банківського обслуговування.

Будь-який універсальний банк у процесі свого розвитку так чи інакше буде намагатись охопити весь спектр дистанційного банківського обслуговування

Розвиток Інтернет-банкінгу в нашій країні поки що стримується через нечисленість аудиторії користувачів Інтернету, в Україні їх нині 200 - 500 тисяч [31, с. 52]. Гальмує роботу також відсутність відповідних законодавчих актів та належного захисту в цій сфері.

Є ще один вид віддаленого банківського обслуговування, -найперспективніший і найзручніший для України - дистанційне управління рахунком по телефону.

Дистанційне управління рахунком по багатоканальному телефону передбачає, що клієнт у режимі тонового набору, натискаючи клавіші телефону, дає розпорядження банківському комп'ютеру. У західних банках даний вид дистанційного обслуговування став звичним, а деякі з них обходяться взагалі без філій.

В Україні рішення про доцільність упровадження такого обслуговування клієнтів вперше було прийнято акціонерним товариством "Укрінбанк" у червні 2000 року. Тоді ж створено спеціальну проектну групу, яка втілювала в життя новітній банківський продукт, який немає аналогів в Україні - систему платежів по телефону "Телебанк - 24". Почала діяти дана система в жовтні 2000 року у режимі автоматичної довідки, і вже наступного місяця у пілотному режимі розпочала свою роботу платіжна система.

Із 1 лютого 2001 року система "Телебанк - 24" доступна для всіх бажаючих. Уклавши угоду на обслуговування клієнт отримує номер у системі та ПІН-код. Зателефонувавши до "Телебанку", він переключає телефон у режим тонового набору, вводить свій номер та кілька із ПШ-коду.

Від шахрайства з боку третьої особи клієнта оберігає багаторівневий захист, а саме:

"1 рівень - лише клієнт та працівники банку знають номер договору в системі "Телебанк - 24";

рівень - лише клієнт знає свій особистий ПІН-код;

рівень - клієнт сплачує лише обумовлені угодою платежі;

рівень - сума платежу не перевищує встановленого клієнтом ліміту;

5 рівень - завдяки роботі в автоматичному режимі конфіденційну
інформацію клієнта не може отримати жоден співробітник банку чи інша
особа;

6 рівень - під час роботи з оператором клієнт повідомляє тільки частину
пароля, а отже, його реквізитами не скористається жоден співробітник банку
чи інша особа" [31, с. 53].

Розпорядження обробляються без участі людини, тому телефонувати можна цілодобово. Дані розпорядження виконуються протягом поточного або наступного операційного дня. Користувач системи "Телебанк - 24" має змогу здійснювати практично всі повсякденні операції, пов'язані з банківським обслуговуваням:

контролювати надходження коштів на рахунок;

здійснювати стандартні платежі (комунальні, навчання і т.д.);

поповнити картку, переказавши кошти з поточного рахунку;

розмістити вільні кошти на депозит.

Приклад розрахунку клієнта за допомогою системи платежів по телефону "Телебанк - 24" наведено в додатку 6. Триває операція близько двох хвилин. На нашу думку, управління рахунком по телефону - найперспективніший і найзручніший спосіб дистанційного обслуговування в Україні. Для клієнта система вигідніша зменшенням витрат, зручності обслуговування та збільшенням захисту від шахрайства. Адже для користування системою Інтернет-банкінг він повинен мати підключений до Інтернету комп'ютер, оплатити послуги провайдера та послуги зв'язку, а такі можливості сьогодні мало хто має. Крім того, захист цієї системи менш надійний та й користуватись комп'ютером важче ніж телефоном.

Впровадження новітніх банківських технологій є запорукою сталого розвитку українського фінансового ринку, довіри населення до вітчизняних банків та широкого його залучення до розрахунків у безготівковій формі.

Висновки

Функціонування сучасної економіки будь-якої країни неможливо уявити без ефективної банківської системи. Банки різних рівнів проникають у сферу виробництва та активно впливають на економічні та соціальні процеси, тому з ними стикаються усі члени суспільства. Сьогодні для утримання позицій на ринку банкам необхідно розширяти спектр пропонованих послуг як фізичним так і корпоративним клієнтам. У зв'язку з цим роль безготівкових розрахунків у щаблі пропонованих послуг банків стала значно вищою.

При розкриті теоретичного аспекту у першому розділі даної роботи визначено суть, принципи, форми і способи безготівкових розрахунків, а також механізм відкриття і функціонування рахунків клієнтів у комерційцний банках.

Другий розділ присвячений аналізу діючої системи безготівкових розрахунків фізичних осіб. Так, розглянуто основні форми безготівкових розрахунків, які постійно вдосконалюються та запроваджуються нові.

Фізична особа має право перерахувати в банк на цільовий вклад або поточний рахунок грошові доходи (заробітну плату, гонорари, пенсії), але банк виконує такі операції тільки після того як укладе з організацією договір і домовиться про умови даної операції. Банк за дорученням вкладників може списувати з їх рахунків вказані суми і перераховувати їх на рахунки організацій за певні послуги, за які, вкладник мусить заплатити, такі доручення є разовими і довгостроковими. Також у безготівковому обігу використовуються розрахункові чеки.

Комерційні банки виконують доручення вкладників про переказ вкладів (повністю або частково), а також готівки в інші установи комерційних банків для зарахування на рахунки по вкладах, або для видачі готівки через внутрішню банківську платіжну системи.

У третій частині роботи проаналізовано основні проблеми і перспективи безготівкових розрахунків в Україні. Розвиток електронної техніки дає змогу широко використовувати безготівкові розрахунки у формі пластикових карток, що містять зашифровану інформацію, яка дозволяє їх власникам здійснювати платежі та отримувати готівкові кошти.

Актуальність платіжних карток для сучасних банків має велике значення, і тому мережа обслуговування карток стрімко росте, що явно додає зручності простому її користувачу. Для українських банків карткові продукти також є не зовсім і не розгаданими. Потужні українські банки вже протягом 7-10 років розвивають карткові проекти у своїх установах.

Аналізуючи наведений у дипломній роботі матеріал щодо безготівкових розрахунків фізичних осіб, можна зробити ряд узагальнюючих висновків і пропозицій, які характеризують основні моменти та проблеми даної теми роботи:

Однією з найважливіших сфер банківської діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта зокрема, є організація розрахунків у господарському обороті. Нині проблема неплатежів у нашій економіці набула такої гостроти, що на її тля прискорення обороту набуває надзвичайно важливого значення. Тшму організація безготівковий розрахунків у господарському обороті є однією з найважливіших складових банківської діяльності. Широке застосування різних форм безготівкових розрахунків (платіжних доручень, чеків, банківських платіжних карток) дає змогу скоротити готівковий обіг в Україні, надійніше захиститися від можливих зловживань юридичних та фізичних осіб у галузі оподаткування, а отже, збільшити надходження до бюджету.

Недовіра населення до банківської системи в небажання тримати кошти на банківських рахунках призводить до зменшення ресурсної бази

розширити мережу торгівельних закладів, щоб була можливість
розраховуватися чеками;

створити власну правову базу для регулювання чекового обігу в
Україні.

Щодо покращення індустрії платіжних карток в Україні пропонується використати наступні стратегічні ходи:

широке залучення зарплатних проектів у карткову індустрію.
Використання корпоративних клієнтів для залучення їх
працівників у систему безготівкових розрахунків;

розширення спектру карткових продуктів. Розробка системи
бонусів та заощаджень при оформленні платіжної картки.
Обов'язкова пропозиція додаткових карткових продуктів
(дисконтні картки, клубні картки, міжнародні телефонні картки);

збільшення функціональних можливостей АТМ-банкоматів при
обслуговуванні платіжних карток. Пропонується широке
використання банкоматів, крім видачі готівки. Впровадження
схем оплати комунальних платежів через банкомати, замовлення
авіа- або залізнодорожних квитків;

впровадження систем депозитних АТМ-банкоматів. Можливість
внесення коштів на карткових рахунках клієнта через АТМ-
банкомати;

розширення торгово-сервісної еквайерингової мережі. Розвиток
дрібної торгово-сервісної мережі через встановлення портативних
систем електронної авторизації карток;

впровадження на ринок технологій смарт-карток, для зниження
рівня шахрайства функціональності платіжної картки.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про Національний банк України" від
20.05.1999р. №678.- XIV. - Відомості Верховної Ради України.
-1999. - № 29 .-СТ.238.

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7
грудня 2000р. №2121 - III // Законодавчі і нормативні акти з
банківської діяльності. - 2001р. - №1. - с.3-48.

3. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні" // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №56(602). -
с.7-18.

4. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті // Бухгалтерія. - 2001. - №14. - с.28-51.

5. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф.
Тиркала P.I. - Тернопіль: Видавництво "Економічна думка",
2001.-341с.

6. Банківські операції: Підручник / A.M. Мороз, М.І. Савлук,
М.Ф. Пудовкіна та ін., За ред. д.е.н., професора A.M. Мороза. -
К.:КНЕУ,2000.-384с.

7. Безготівкові розрахунки // Закон і бізнес. - 1999. - 20 лютого.

8. Васильченко З.М. Розрахункові платіжні картки // Фінанси
України. - 1998. - №10. - с.74-84.

9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - друге
вид., виправлене і доповнене. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.
-255.

10. Вступ до банківської справи / Під ред. д.е.н., проф.. M.I.

11. Савлука. -К.: Лібра, 1998. - 344с. 11 .Грошово-кредитна та банківсь статистика // Бюлетень НБУ -січень 2001,с. 66-117.

12. Гусак М. НБУ унеможливив стягнення коштів з боржників //ДТКТ . - 2001. - №36. - с.28-31.

13. Дзюблюк О.В. Комерційні банки в умовах переходу до

14. ринкових відносин. - Тернопіль: "Тернопіль", 1996. - 140с. 14.3аброцька О. Пластикова картка як інструмент платіжної системи // Вісник НБУ. - 1997. - №5. - с.31-33.

15. .3гурський О. Безготівкові розрахунки // ДТКТ. - 2001. - №13. -с.36-46.

16. Згурський О. Безготівкові розрахунки // ДТКТ. - 2001. - №16. -с.55-61.

17. .Караєв В. Безготівкові розрахунки // ДТКТ. - 2000. - №36. -с.53-57.

18. Караєв В., Лаврєнов В., Вареня В., Турецькмй Д. Безготівкові розрахунки // ДТКТ. - 2000. - №29. - с.37-43.

19. Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи їх вдосконалення // Банківська справа, - 2000. - №1. - с.49-53.

20. Костюк Д. Зміни механізму відкриття і використання банківських рахунків // Податки та бухгалтерський облік. -2000. - №28.-с. 33.

21. .Лазепко І. Безготівкові розрахунки // ДТКТ. - 2001. - №26. -с.38-45. 22.Лазепко І. Безготівкові розрахунки // ДТКТ. - 2001. - №32. -с.36-40. 23.Лобанов О. Розрахунки з використанням пластикових карток //Податки та бухгалтерський облік. - 1999. - №44(148). - с. 31-34.

22. Мирун Н.И., Герасимович A.M. Банковское обслуживание предприятий и населения - К.: Национальная академія управления, 1996.

23. Москаленко І. Безготівкові розрахунки в національній валюті // Баланс. - 2001. - №26. - с. 16-19.

24. Нестеренко, Чорновіл В., Білоус О., Крлініченко В.

25. Безготівкові розрахунки: нові інструменти // Вісник НБУ. -2000.-№4.-с.40-41.

26. Новак І., Михайлова В. Система розрахунків у реальному часі// Вісник НБУ. - 1998. - №3. - с.39-43.

27. Омельченко А. Банківські пластикові картки // Бухгалтерія. -2001.-№17/2(340).-с.36-40.

28. Письменна Л., Вознюк Н. Проблеми та шляхи вдосконаленняобслуговування банківського платіжного обороту населення //Вісник НБУ.-2001

29. Платіжні системи: навчальний посібник / В. Ющенко, А.С.Савченко, С.Л. Цокол. -К: Либідь, 1998.

30. Приклад розрахунку за комунальні послуги за допомогою системи платежів по телефону "Телебанк 24" // Вісник НБУ. -2001. -№3.-с. 52-53.

31. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України // Все про бухгалтерський облік. - 2000.- № 21. - с.23-32.

32. Рибай О.Й. Операції Ощадного банку України: Навчальний посібник / Рибай О.Й., Табачук ГЛ., - К.: т-во "Знання", КОО, 1998.

33. Рибай О.Й. та інші Операції Ощадного банку України: курс лекцій, Львів: ЛБК, 1997.

34. Розрахунки: готівковий і безготівковий // Галицькі контракти.-1999.-№48.-с.З-63.

35. Рубанова Г. Платіжні картки // Банківська справа. - 2001. - №2(38).-с. 47-50.

36. .Рубанова Т. Облік операцій з пластиковими картками в банківських установах // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000.№6. - с. 62.

37. Савченко А. НСМЕП на етапі пілотного проекту // ВісникНБУ. - 2000. -№11.- с.13-14.

38. Сухарський B.C. Ощадна справа. Основи теорії і практики, -Тернопіль: "Навчальна книга - Богдан", 2000. - 254 с.

39. Ткач Т.В. Пластикові картки як новий платіжний засіб вУкраїні // Фінанси України. - 1997. - № 10. - с.115-117.

40. Трачук А. Ощадбанк відзначає свій ювілей // Голос України. -2002. - 24 січня.

41. Туманян А. Безготівкові розрахунки // ДТ-КТ. - 2000. - №42. -с.43-47. 43.Туманян А., Згурський О. Безготівкові розрахунки // ДТ-КТ. -2001.-№5.-с.43-50.

42. Турик М. Карткові продукти // Народне слово. - 2001. -12жовтня. - с.4-5. 45.Фомін, Медведюк Шляхи вдосконалення системи безготівкових розрахунків // Економіка АПК, - 1995. - №5. -с.52-56.

43. Циганюк Ю. Банківські пластикові картки в господарській діяльності підприємств // Податки та бухгалтерський облік. - 2001.-№74.-с.ЗЗ-40. 47.Чистякові Т. Чеки в системі безготівкових розрахунків //Вісник НБУ. - 2001. - №8. - с.57-60.

44. Шаталович Т. Нове у відкритті та використанні банківських рахунків клієнтів // Вісник НБУ - 2001. -№ 7. -с. 15-16.

45. .Шевченко Р.І. Банківські операції. Навчально-методичний для самостійного вивчення дисципліни. К: КНЕУ, - 2000, 160 с.

46. Шенчук О.А. Безготівкові розрахунки за допомогою пластикових карток // Статистика України. - 2000. - №3. - с.29-33.