Депозитні операції в умовах банківської системи Україні

77

ДИПЛОМНА РОБОТА

Депозитні операції в умовах банківської системи Україні

ЗМІСТ

ВСТУП .

1. РОЛЬ БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

1.1 Депозити, як основна складова залучених банківських ресурсів

1.2 Економічний зміст і класифікація депозитних операцій. Вітчизняний і зарубіжний досвід

1.3 Основні засоби конкурентної боротьби між банками по залученню ресурсів

2. ДІЮЧА ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Порядок відкриття та оформлення депозитів

2.2 Аналіз структури депозитних операцій

2.3 Кількісний і якісний аналіз депозитів

3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

Література

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах формування системи фінансових ринків в Україні постає проблема перебудови і вдосконалення функціонування механізмів для здійснення діяльності з мобілізації та створення фондів грошових ресурсів як важливого компонента процесу перерозподілу фінансових ресурсів країни через фінансові ринки. При цьому основними способами мобілізації фінансових ресурсів через фінансові ринки є залучення банками коштів на вклади та депозити. Мобілізація за допомогою вкладів та депозитів утворює окремий сегмент фінансового ринку - ринок вкладів і депозитів.

Саме тому тема депозитних операцій комерційних банків є досить актуальною в даний час. Ринок вкладів і депозитів виник на основі нинішньої системи залучення коштів у народне господарство, яка знедавна не мала жодних ознак ринковості. Лише зі створення комерційної банківської системи України, зі збільшення кількості банків виникли умови для організації ринкового механізму функціонування при залученні вкладів і депозитів банками. При здійсненні депозитних операцій банки вступають у конкуренцію на так званому відкритому ринку, оскільки процес мобілізації фінансових ресурсів за допомогою вкладів передбачає індивідуальний механізм нагромадження коштів.

В умовах становлення і розвитку банківської системи в Україні залучення грошових ресурсів із використанням ринку вкладів і депозитів залишається основною формою організації фінансових ресурсів економіки для подальшого їх перерозподілу банками через інші сектори фінансових ринків.

У даній роботі визначено сутність депозиту як основної складової залучених банківських ресурсів, його роль у розвитку економіки, види депозитів та їх класифікація і розглянуто засоби конкурентної боротьби між банками по залученню ресурсів. також проведений аналіз сучасної практики здійснення депозитних операцій.

Метою даної роботи є виявлення проблем на ринку депозитів та вкладів, пошук напрямків та перспектив розвитку ринку вкладів та депозитів в Україні. Водночас не менш важливим завданням є забезпечення надійності, стійкості функціонування ринку вкладів і депозитів, зведення до мінімуму можливості його непередбачених коливань у значних розмірах, причинами яких стають, як правило макроекономічні фактори.

1. РОЛЬ БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

1.1. Депозити, як основна складова залучених банківських ресурсів

В умовах переходу економіки нашої країни до ринкових відносин вирішальне значення має розвиток удосконалення діяльності комерційних банків, формування і використання їхніх ресурсів.

Банківські ресурси - це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і подання позик перебувають у тісному взаємозв'язку.

Для зручності розгляду та практичної оцінки джерел банківських ресурсів вдаються до їхньої класифікації. Є кілька різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на певних критеріях. Так, наприклад, з точки зору джерел утворення банківські ресурси поділяються на власні та залучені.

Власні кошти (або капітал) банку - головний показник можливості банку витримувати конкуренцію, можливості здійснювати його подальший розвиток. Але слід зазначити, що власні ресурси - лише відправна точка для організації банківської справи, і їхня роль зводиться переважно до гарантування прибутковості й фінансової стійкості комерційного банку.

Більшість же банківських операцій здійснюється за рахунок залучення коштів. Так, співвідношення між власними і залученими коштами сягає 1 : 20.

Серед залучених ресурсів комерційного банку найбільше значення мають:

депозити підприємств і організацій;

вклади населення;

кошти на розрахункових, поточних та інших рахунках клієнтів;

кредити, одержані від інших банків.

Для кожного з названих джерел є фактори, які визначають особливості формування цих коштів.

Основною складовою залучених банківських ресурсів є депозити юридичних і фізичних осіб.

Депозит (вклад) - це грошові кошти в національній та іноземній валюті, що передані власником або іншою особою за його доручення в готівковій або безготівковій формах на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, мають назву депозитних.

Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунки поділяють на: депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з розрахункового та поточного рахунків у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладу до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця). Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.

Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокорентних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і проведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок - це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки розрахункового і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове, - що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками. [10: 48]

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтом, що активно кредитуються, то при овердрафті таке запозичення допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунка характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок використовується тільки у відношеннях банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має більш широку сферу застосування.

Одним із видів депозитів до запитання є залишок коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у даному банку іншими банками.

Таблиця 1.1 Залучений капітал комерційних банків (млн. грн.)

	1999	2000	Зміни
1. Депозити до запитання в національній валюті на рахунок підприємств, організацій і населення	3203	4557	142,3
2. Кошти в національній валюті, мобілізовані банками	5046	6830	135,4
3. Питома вага депозитів до запитання в загальних ресурсах (%)	63,5	66,7	+ 3,2 пункту

Строкові вклади - це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один із яких зберігається в клієнта, а інший у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок буде зберігатися у банку, розмір депозитного процента, обов'язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).

У свою чергу банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконати усі умови угоди і відповідати за їхнє порушення, що відображається у встановленні пені штрафів за невчасну видачу коштів власнику депозитного рахунка або виплату процентів.

Суперечності, що виникають між банком і вкладником, вирішуються у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання.

Про розмір та частку строкових вкладів у загальному обсязі коштів, мобілізованих банками України, свідчать такі дані:

Таблиця 1.2 Строкові депозити в національній валюті млн.грн.

	1999	2000	Зміни
Строкові депозити в національній валюті на рахунках підприємств, організацій та населення (тис. грн.) Питома вага у загальних ресурсах банків (%)	1843 12,0	2273 12,4	123,3 + 0,4 пункту

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні - фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати і за такими ознаками: 1) спосіб випуску; 2) спосіб оформлення; 3) термін обертання; 4) умови сплати відсотків. Відповідно до першої ознаки сертифікати випускаються у разовому порядку і серіями; із другою ознакою - іменні і на пред'явника; із третьою ознакою - термінові і до запитання; із четвертою ознакою - з регулярною сплатою процентів по закінченню визначеного розрахункового періоду і з виплатою процента в день погашення сертифіката. Депозитний сертифікат - це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, у той час як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку - втрату частини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифікату, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товар і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосамента.

Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їхнього викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу векселів. У банківських векселях вказується величина прибутку у виді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі по номіналу, а викуповуються банком по ціні продажу.

Ощадні вклади служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне свідчення про внесок у форму ощадної книжки, у якій відбиваються усі операції по рахунку. Зняття грошей з ощадного рахунка здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути закріплений законодавчо (як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між банком і власником рахунка. Отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовується в активних банківських операціях. По ощадних вкладах банки нараховують проценти.

Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує комерційні банки шукати нові форми і способи залучення депозитів. Значне поширення в банківській практиці дістав депозит, що відкривається клієнту при оформленні ним розрахункового рахунка. Депозит має обов'язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначаються банком. Якщо клієнт не виконує умови даного депозиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у випадку закриття клієнтом розрахункового рахунка. Він вважається безстроковим, що дозволяє банку використовувати його в якості довгострокового кредитного ресурсу. За аналогією з вкладами до запитання по даному депозиту нараховуються мінімальні проценти або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за ведення операцій по розрахунковому рахунку.

Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички.

Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою примусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропонують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільгове розрахунково-касове обслуговування. У противному випадку банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру але й може позбутися вже існуючої.

Комерційні банки використовують і такий метод залучення внесків, як встановлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому випадку між банком і клієнтом підписується договір, відповідно до якого банк бере на себе зобов'язання надати клієнту кредит за умовою накопичення і зберігання останнім протягом встановленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів на депозитному рахунку може відбуватися по-різному: або виходячи з можливості клієнта, або на основі планових регулярних внесків. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість безперешкодно одержати в банку кредит, причому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим меншим буде встановлений процент за позичкою. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскільки він має право спрямовувати на погашення кредиту кошти, що зберігаються на депозитному рахунку.

Проте успіх такого методу залучення внесків клієнтів багато в чому залежить від гнучкої процентної політики банку по кредитах. Якщо клієнт виявить, що за свій внесок у банку він одержує набагато менше, ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням витрат по розрахунковому обслуговуванню), він відмовиться від такої угоди, що для банку стане втратою як потенційних, так і наявних клієнтів. [12: 126]

У роботі комерційних банків по залученню вкладів (депозитів) важливу роль відіграє процента політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів служить для клієнтів суттєвим стимулом до активації внесків. Розмір депозитного процента встановлює комерційний банк самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

1.2 Економічний зміст і класифікація депозитних операцій. вітчизняний і зарубіжний досвід

Депозит (лат. deposityum - річ, яка передана на зберігання) - кошти які надаються фізичними чи юридичними особами (резидентами або нерезидентами) в управління фінансово-кредитному інституту, в тому числі комерційному банку, на визначений строк та під процент, що оформляється відповідною угодою.

Депозитна операція - операція кредитного інституту, в тому числі комерційного банку, по залученню грошових коштів на депозитні рахунки незалежно від строку та цільового призначення.

Вкладник - володар грошової суми, яка внесена на зберігання у кредитний інститут, в тому числі комерційний банк. Вкладником вважається особа, на ім'я якої прийнято вклад і видано вкладні документи. Вклад на ім'я вкладника має бути зроблений іншою особою, в тому числі юридичною. Вкладником можуть бути резиденти і нерезиденти України.

Класифікаційні ознаки депозитний операцій такі:

термін залучення коштів;

валюта, в якій залучалися ресурси банку;

спосіб внесення коштів на вкладний рахунок;

порядок розпорядження коштами вкладу;

форма оформлення вкладу;

метод нарахування процентів;

термін нарахування процентів;

порядок повернення вкладів;

режим функціонування вкладів;

джерело формування вкладів;

вид вкладу.

Розглянемо наведену класифікацію більш докладніше.

Термін залучення коштів:

депозити до запитання;

строкові депозити.

Депозити до запитання - заощадження, які вносяться до установ комерційного банку без обговорення терміну зберігання. Розрізняють депозити, які можна знімати частками або повністю.

Умови сплати процентів за залишками коштів по цих рахунках визначаються у двохсторонніх угодах при їх відкритті. Особливості даного депозиту:

оформляється на необмежений термін;

поповнюється або повертається за бажанням вкладника;

за бажанням клієнта з депозиту здійснюються безготівкові розрахунки.

Строкові депозити - заощадження, які приймаються установами комерційних банків на обмежений термін. Різновидом строкового депозиту є строковий депозит з правом поповнення. Ці кошти можуть зберігатись на рахунку з обліку ощадних (депозитних) сертифікатів або строкових і цільових рахунках клієнтів.

Строковий депозит з правом поповнення - вклад, на який можна робити додаткові внесення як готівковим, так і безготівковим шляхом. Банк встановлює мінімальний розмір додаткового внеску, виходячи зі своїх операційних та загально-банківських витрат.

Особливості строкових депозитів:

приймаються на термін за домовленістю з вкладником;

поповнюються за бажанням вкладника;

виплачуються лише за умови попереднього повідомлення установі банку.

Залежно від терміну розрізняють строкові вклади:

до 1 місяця;

від 1 до 3 місяців;

від 3 до 6 місяців;

від 6 до 12 місяців;

понад 12 місяців.

Розглянемо детальніше.

Депозити до запитання являють собою засоби, які клієнт може вимагати в будь-який момент без попереднього повідомлення банку. До них відносять засоби розрахункових, поточних, бюджетних та інших рахунків, пов'язаних із здійсненням розрахунків, або цільовим використанням грошових засобів. Депозити до запитання призначаються для здійснення поточних розрахунків. Ініціатива відкриття такого депозиту походить від вкладника. Рух грошових коштів по цьому рахунку може банк переводити готівкою, чеками, переводом або іншими розрахунковими документами.

З точки зору управління банківською ліквідністю більш вигідними для банку є поточні і бюджетні рахунки, рахунки по фінансуванню капітальних вкладень, рахунки спеціального призначення, оскільки характер руху засобів по них, суми, строки, періодичність може бути заздалегідь відомі банку. До депозитів до запитання відноситься контокорентний рахунок. Контокорент (від лат. conto corrente -поточний рахунок) - це єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відображаються з одного боку позики банку і всі платежі по рахунку за дорученням клієнта (Д^т), а з другого - засоби, які надходять на рахунок у вигляді переказів, вкладів, повернення кредиту (К^т). Контокорентні рахунки відкриваються першокласним клієнтам, до того лише юридичним особам.

До депозитів до запитання відносяться також кореспондентські рахунки банків, відкриті в банках-кореспондентах з ціллю здійснення розрахунків і платежів в односторонньому порядку чи по дорученню один до одного. Кореспондентські рахунки відкриті банком в інших банках, називаються, НОСТРО-рахунки, а навпаки ЛОРО-рахунки. Утворення на ЛОРО-рахунку пасивного (кредитного) сальдо означає наявність оборотів банку додаткових ресурсів, залучених від банка-кореспондента, а активного (дебетового) сальдо - виникнення овердрафту, тобто надання позики. По НОСТРО-рахунку кредитовий залишок означає залучення в обіг відповідності з угодою про овердрафт, засобів другого банку є дебетовим - розміщення частин своїх засобів у цьому банку. Таким чином, кредитове сальдо на рахунках ЛОРО і НОСТРО відображає в балансі банку ресурси отримані від банків-кореспондентів.

Режим використання депозитів до запитання значною мірою визначається видом рахунку. Якщо це розрахунковий чи поточний рахунок юридичної особи або вкладний рахунок до запитання фізичної особи, то клієнт банку може отримати гроші з розрахунку в межах фактичного залишку на ньому, тобто може розпоряджатися лише власним вкладом. Якщо ж це контокорентний рахунок, то на ньому можливе як позитивне так і негативне сальдо.

Визначальною особливістю депозитів до запитання є те, що по них виплачується досить низький процент, а не рідко власникам таких рахунків взагалі не виплачуються. У багатьох країнах (США, Великобританія, Франція) нарахування процентів за вкладами до запитання заборонено законодавчо. В Україні комерційні банки практикують здебільшого виплату незначних процентів по депозитах до запитання, водночас з клієнтів стягується плата за розрахунково-касове обслуговування.

Для клієнтів банку головною перевагою депозитів до запитання є їх висока ліквідність, що надає можливість безпосереднього їх використання як засобу платежу.

Економічна суть депозитів до запитання передбачає, що його власник може в будь-який момент звернутись в банк за своїми коштами. Тому при поверхневій оцінці ситуації може здаватися, що банки вимушені тримати суми коштів, адекватні обсягу вкладів до запитання, у безпосередньо ліквідній формі, що безумовно не може позитивно відобразитись на дохідності банківської діяльності. Однак, як засвідчує практика, хоча депозити до запитання і є найбільше динамічною частиною залучених банківських ресурсів, клієнти-власники рахунків далеко не в повному обсязі використовують наявні в них грошові кошти. У результаті залишається так званий твердий залишок, який використовується банком для активних вкладень. В середньому цей залишок є певною очікуваною величиною, яку можна приблизно розрахувати. Він утворюється внаслідок того, що більшість клієнтів банку регулярно знімаючи кошти зі своїх рахунків поповнюють їх через деякий час з такою ж регулярністю.

На рахунках до запитання клієнти, як правило, утворюють залишки коштів, необхідні для покриття найближчих поточних платежів. Однак, звичайно не вигідно утримувати значні суми коштів на таких рахунках, оскільки вони практично не приносять їх власнику доходу. Це зумовлює необхідність використання на рівні з рахунками до запитання інших варіантів вкладення капіталу, що можливо мають дещо меншу ліквідність, але приносять значно більші доходи. Для банків вони є більш дорогим джерелом коштів, але і разом з тим і більш стабільними ресурсами. До таких джерел формування залученого банківського капіталу насамперед належать строкові депозити.

Строкові депозити - це грошові кошти юридичний і фізичних осіб, поміщені на збереження в банк на заздалегідь визначений строк, але, як правило, не менше 1 місяця.

Розрізняють прості строкові і строкові депозити з попереднім повідомленням про вилучення.

Під простими строковими депозитами розуміють передачу засобів у повне розпорядження банку на строк і умови по угоді, а по закінченні строку строковий депозит може бути знятий у будь-який момент. На цьому рахунку зберігаються засоби, які приносять власнику процентний дохід і не призначені для розрахунків з третіми особами. Чим більша сума і строки вкладу, тим більшими будуть проценти по ньому. Діюча практика передбачає оформлення строкових вкладів на 1, 3, 6, 9, 12 місяців і більше. Така детальність стимулює вкладників до раціональної організації власних засобів і їх вкладанню, а також створює банкам умови для управління своєю ліквідністю.

На відміну від простих строкових депозитів, вкладники, які розмістили свої кошти у депозити з попереднім повідомленням про вилучення, можуть отримати їх лише після попереднього представлення в банк спеціальної заяви. Строки подачі такої заяви заздалегідь обумовлюються, у відповідності до них встановлюється величина процентів за депозит. Дострокове повернення коштів вкладнику супроводжується виплатою власником депозиту певного штрафу або суттєвим зниженням процентів. [7 : 9]

В Україні більшого поширення набули прості строкові депозити, які приймаються від клієнтів на довгостроковій основі, як правило, одноразово і без права поповнення. При цьому банки здебільшого залишають за собою право зміни процентної ставки в залежності від зміни облікової ставки НБУ.

Важливим напрямком в діяльності комерційних банків стає робота по залученню коштів населенню. Комерційним банкам успішно вдається конкурувати з великим монополістом у цій сфері - “ощадбанком”. В сучасних умовах для банків України особливо актуальним є завдання активізації роботи щодо залучення коштів клієнтів на строкові депозити, що є стабільною складовою залученого капіталу, ніж депозити до запитань. Для цього деякі банки України розпочали використовувати досвід зарубіжних банків щодо випуску депозитних сертифікатів.

Сертифікат - це письмове свідоцтво банка-емітента про вклад грошових коштів, яке засвідчує право вкладника чи його правонаступника по закінченні встановленого строку суми вкладу і процентів по ньому.

Депозитні сертифікати поділяються на необоротні і оборотні. Необоротні сертифікати зберігаються у вкладника і пред'являється по закінченні строку депозиту. Оборотні - можуть бути реалізовані на вторинному ринку і перейти до іншого власника.

В Україні сертифікати представляють собою здебільшого необоротні свідоцтва про внесення юридичними особами коштів на строкові депозити в банку. З розвитком в Україні грошового ринку та його інструментів усе більшого значення набуватимуть оборотні депозитні сертифікати банків, як зручніша форма розміщення капіталу, яка не “зв'язує” кошти клієнтів на тривалий період, дає їм можливість використати свої вкладення у будь-який момент.

Сертифікати мають суттєві переваги над строковими вкладами:

завдяки більшій кількості можливих фінансових посередників в розповсюдженні і обігу сертифікатів розширюється коло потенційних інвесторів;

завдяки вторинному ринку сертифікат може достроково передаватися власником другій особі з отриманням деякого доходу за час зберігання і без зміни при цьому ресурсів банку, в той час, як дострокове зняття строкового вкладу означає для нього втрату доходу, а для банку втрату ресурсів;

власники депозитних сертифікатів втрачають меншу частку доходу при оподаткуванні.

У цілому строкові депозити, як форма мобілізації залученого капіталу мають ряд переваг як для вкладників, так і для банку.

Для вкладників головною перевагою строкового депозиту є більш високі процентні ставки. У той же час до недоліків даного виду депозитів слід віднести значно вищий рівень їх ліквідності в порівнянні з поточними рахунками.

Для банку, навпаки, хоча залучення коштів на строкові депозити і вимагає затрат, дані ресурси є значно стабільніші, що позитивно відображається на стані ліквідності банку та дозволяє йому розширювати свої активні операції, збільшуючи величину доходів.

Проміжне місце між строковими депозитами і депозитами до запитання займають ощадні вклади. Традиційно ці операції проводив “Ощадбанк”, але в даний час при конкурентній боротьбі за ресурси комерційні банки стали активно опановувати цей сектор ринку позичкових капіталів.

У вітчизняній практиці під ощадними вкладами розуміють перш за все операції з населенням. Головне призначення ощадних депозитів полягає в акумуляції грошових заощаджень вкладників протягом порівняно тривалого періоду часу. Ощадні депозити історично відрізняються від депозитів до запитання і строкових депозитів. Вони не призначенні для здійснення платежів, грошові суми на ощадних рахунках, як правило, не мають наперед визначеного строку розміщення. Для ощадних вкладів типовим є повільний, плавний ріст у зв'язку з тим, що використання коштів часто відбувається через кілька років після початкового внеску, на відміну від строкових депозитів, для яких характерна стрибкоподібна зміна розмірів, пов'язана із повним одноразовим використанням сум вкладу.

Поряд із залученням депозитних вкладень, банки широко почали використовувати другу частину банківських зобов'язань - так звані недепозитні джерела залучених засобів, котрі банк отримує у вигляді позик чи продажі власних боргових зобов'язань на грошовому ринку. Основна ціль цих операцій - покращання ліквідної позиції банку. Підвищення попиту на банківські кредити, інфляція, з одного боку і відносно повільний ріст вкладів з другого - обумовили залучення банками нових джерел. До найбільш розповсюджених форм купування ресурсів у розвинених країнах відносяться:

отримання позик на міжбанківському ринку;

угода про продаж цінних паперів з наступним викупом;

продаж банківських акцептів;

випуск комерційних паперів;

отримання позик на ринку євродоларів;

випуск капітальних нот і облігацій.

Ці ресурси дають банкам можливість відновлювати депозитні втрати, бути готовими до непередбачених обставин (наприклад, передбачений відтік депозитів, заявки на кредит). [30: 56]

В Україні через недостатньо розвинений грошовий ринок і ринок капіталів комерційні банки можуть залучати двома основними недепозитними методами: отримання позик у інших кредитних установ та продажем власних боргових зобов'язань.

1.3 Основні засоби конкурентної боротьби між банками по залученню ресурсів

Важливим моментом у процесі залучення коштів на банківські рахунки є виділення основних факторів, що стимулюють клієнтів до збереження ресурсів саме в цьому банку. Проведене в різних країнах дослідження мотивів вибору банку клієнтами показує, що на перше місце вони ставлять кількість і якість банківських послуг, що надаються, потім ціну таких послуг у даному банку та в інших фінансово-кредитних інститутах, швидкість проведення операцій і лише на останньому місці враховується те, що клієнт користувався цим банком раніше. Наведене розміщення мотивів, з одного боку, полегшує для банків боротьбу з конкурентами за клієнтів, а з іншого - підвищує значення таких факторів, які мають не лише економічний, а й психологічний характер: час прийому, тривалість очікування зустрічі, звертання і розмова спеціалістів банку, рівень їхньої уваги тощо.

У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від характеру рахунка, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива диференціація зазначених раніше стимулів (на прикладі найістотніших груп рахунків: депозитних і поточних).

Таблиця 1.3

Характер рахунка	Стимул для клієнта
Депозитні рахунки	Процентна ставка Режим виплати процентів Можливість капіталізації нарахованих процентів Умови зміни процентів ставки
Поточні рахунки	Швидкість проходження платежів Комісія за розрахунково-касове обслуговування Вимоги банку до оформлення платежів документів

Сучасна банківська практика в Україні свідчить, що можлива мотивація клієнтів банку не вичерпується наведеною вище системою і є можливості вдосконалення структури залучених коштів. Зокрема, юридичні особи проявляють дедалі більшу зацікавленість до операцій, що проводяться банком із рахунками фізичних осіб. Це зумовлено насамперед тим, що з розвитком ринкових відносин збільшується кількість й обсяг цивільно-правових відносин між юридичними і фізичними особами, найхарактернішими елементами яких є:

надання позик працівникам підприємств шляхом зарахування їх на особисті банківські рахунки цих громадян;

виплата дивідендів засновникам (акціонерам) підприємства через особисті банківські рахунки працівників;

розрахунки за угодами купівлі-продажу різного роду товарів (у тому числі об'єктів нерухомості, автомобілів) між фізичними та юридичними особами;

розрахунки за договорами оренди між фізичними та юридичними особами;

зарахування і виплата заробітної плати (і прирівняних до неї виплат) працівників через їхні особисті банківські рахунки.

Виходячи із зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії комерційного банку, спрямованій на мотивацію окремих сегментів ринку і збереження коштів у банку (маються на увазі залишки на поточних і розрахункових рахунках клієнтів), слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має створювати конкурентоздатні умови залучення коштів не лише для клієнта, який входить до певного сегмента ринку, а й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб'єктів рику, які не входять до даного сегмента ринку, однак операції з якими здійснює клієнт банку в процесі своєї діяльності.

Зазначена концепція може, на нашу думку, з більшим ефектом застосовуватися в універсальних банках. Потенційному банківському клієнту слід мати на увазі, що перевагою будь-якого універсального банку є, за інших рівних умов, його більша фінансова стійкість. Вона випливає з того, що такі банки менше залежать від кон'юнктури на ринках окремих послуг. Водночас спеціалізовані банки можуть вигідно відрізнятися від інших тим, що вони здатні забезпечити вищу якість у наданні певних послуг, на яких спеціалізуються. Тому за рубежем непоодинокими є факти, коли клієнт має поточний рахунок в одному (універсальному) банку, але при необхідності користується послугами інших (наприклад, інвестиційних банків у частині операцій цінними паперами).

Доцільно звернути увагу й на те, що описаний вище комплексний підхід до обслуговування клієнтів - важливий інструмент у процесі залучення клієнтів для розрахунково-касового обслуговування, тобто зорієнтований в основному на залучення безплатних ресурсів (якщо абстрагуватися від незначних сум процентів, що виплачуються банком за середньоденними залишками на рахунку клієнта за певний період). Для залучення платних ресурсів та їхньої оптимізації істотне значення мають проаналізовані раніше стимули для клієнтів, що зберігають кошти на депозитних рахунках.

Звичайно ж, для банку вигідним є зберігання клієнтами своїх ресурсів на поточних (розрахункових), а не депозитних рахунках, тому що це значно скорочує операційні витрати банку у вигляді кредитових процентів (процентів, що виплачуються банком за своїми пасивними операціями). Разом з тим зрозумілим є і прямо протилежні бажання клієнта - власника коштів.

Тому для оптимізації структури залучених і запозичених коштів комерційних банків необхідно створити певні умови, що перешкоджають відтік залишку коштів із поточних (розрахункових) рахунків клієнтів на депозитні рахунки в інших банках. Для цього встановлення досить високих процентних ставок за депозитами є найпростішим і дорогим методом для банку.

Крім того, можливе, на нашу думку використання ефективнішого механізму в боротьбі за рахунки клієнтів. Для цього доцільне використання загальновідомої формули розрахунку суми процентів, обчисленої за залишками на рахунках клієнтів.

,в якій:

- Z % - сума нарахованих процентів;

- % - ставка процентів;

- залишок - залишок коштів на рахунку, на який нараховуються проценти;

- Т1 - останній день періоду, за який нараховуються проценти;

- Т2 - перший день періоду, за який нараховуються проценти.

Аналіз зазначеної формули дає змогу зробити висновок, що сума нарахованих процентів прямо пропорційна величині процентної ставки і періоду зберігання коштів на рахунку. Тому клієнт може залишитися при своїх інтересах, якщо замість процентної ставки банк пропонує тривалий період зберігання коштів на депозитному рахунку чи володіння його цінними паперами.

Отже, необхідне тісніше співробітництво з клієнтом для оперативного управління залишком коштів на його рахунку. Справа в тому, що у більшості випадків гроші клієнта не приносять йому доходу у вигляді процентів через певний часовий лаг у циклі ділової діяльності власника коштів (тобто коли вони просто лежать на розрахунковому рахунку). Фінансові менеджери банку мають враховувати: завжди існує певна частка коштів, що зберігається протягом року на поточних і розрахункових рахунках клієнтів і можуть бути переведені на депозитні рахунки. Для розрахунку цієї частки коштів може бути використана така формула:

, в якій:

- Ч з.р.к. - частка коштів, що зберігаються протягом року на розра-хункових та поточних рахунках і можуть бути переведені на депозитні рахунки;

- 3 ср. - середній залишок коштів на розрахунковому чи поточному рахунку за рік;

- К об. - кредитовий обіг за розрахунковим чи поточним рахунком за рік.

Наведена вище формула - складова механізму, ефективного при роботі з клієнтами, які проводять активну діяльність. Саме тоді забезпечується постійний обіг коштів за рахунок клієнта. Тому банкові слід шукати шляхи вкладання певних угод між клієнтом і банком, що дали б змогу останньому автоматично здійснювати переведення коштів із поточного (розрахункового) рахунка клієнта на депозитний при наявності залишку на ньому, що перевищує певний мінімум (визначений за допомогою наведеної методики), а також робити й протилежну операцію у тому разі, коли залишок коштів на рахунку клієнта виявиться нижчим за обумовлений мінімум.

Така методика дає можливість тримати кошти клієнта в банку при відносно незначних процентних ставках. У цьому аспекті істотне значення має те, що клієнт розуміє: його кошти постійно на нього ж і працюють. Тому він зацікавлений у максимальній концентрації грошових ресурсів на своїх рахунках у банку. Це практично може звести до мінімуму відплив коштів на депозитні рахунки в банки, які пропонують вищі процентні ставки за строковими депозитами. Слід мати на увазі й те, що сума нарахованих клієнту процентів осідає на його рахунку і тим самим збільшує, а не зменшує валюту балансу (тобто гроші фактично не виходять з банківського обігу).

Розглянутий вище механізм роботи із залишками коштів на рахунках клієнта, незважаючи на постійні витрати із нарахуванням кредитових процентів, досить ефективний з точки зору роботи з платними і безплатними ресурсами й формування ресурсної бази банку в цілому, її оптимізації. Істотний і той факт що акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках якими і є депозитні рахунки), яка зменшує частку грошових ресурсів зконцентрованих на рахунках "до запитання" (розрахункових рахунках), сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них - фінансової стійкості банку. Водночас у разі відтоку коштів клієнтів на депозитні рахунки в гроші фінансово-кредитні інститути ліквідність комерційного банку може погіршитись.

Модель дослідження конкурентних позицій банку на ринку депозитних послуг для населення побудови постійно діючих системи моніторингу. Джерела відомостей про конкурентів:

річні звіти;

історія банків та їх компаній;

доповіді і виступи керівників конкуруючих організацій;

література про продукти конкурентів;

газети і журнали банків;

реклама;

банківські довідники;

фінансова преса;

національна і міжнародна преса;

контакти із службовцями і управляючими відділень;

дослідження думки клієнтів;

інформація від постачальників ресурсів фінансово-матеріальних трудових;

професійні консультанти;

доповіді біржових брокерів;

контакти з Асоціацією українських банків;

аналіз послуг, які надають конкуренти;

нові службовці, які працювали раніше у конкурентів.

Критерії оцінки конкурентоспроможності банку на ринок депозитних послуг для населення

Абсолютна доля ринку.

Відносна доля ринку.

Тенденції долі ринку.

Відносна дохідність продуктів (операцій).

Відносна якість продуктів (операцій).

Відносна вартість продуктів (операцій).

Поява нових продуктів (операцій).

Концентрація клієнтів.

Відносна капіталоємкість.

Методологічні підходи до визначення конкурентних позицій банку на ринку депозитних послуг

Бальна оцінка відносної важливості кожного із наведених вище показників діяльності банка за шкалою від 1 до 5 балів.

Оцінка конкурентоспроможності банка у розрізі наведених показників за шкалою від 10 до 50 балів.

Визначення відхилення рівня конкурентоспроможності банка в час t від ідеального рівня конкурентоспроможності і даних умовах виходячи з максимально можливого балу конкурентоспроможності.

Визначення ключових факторів успіху банка у конкурентній боротьбі, виходячи з критеріїв оцінки конкурентоспроможності.

Визначення відносної сили банку на депозитному ринку.

Висновок про найбільш сприятливі стратегії розвитку банку, про доцільність заходів банку та досліджуваного ринку.

Таблиця 1.4 Схема маркетингового дослідження

Сфера і вид дослідження
Розробка нових послуг - нових банківських продуктів. Вивчення реакції на нову послугу її потенціал. Вивчення послуг банків - конкурентів
Збут і ринки банківських послуг (продуктів). Розміри потенційних можливостей ринку. Аналіз розподілення часток ринку між банками. Вивчення характеристик ринку. Визначення каналів розповсюдження послуг.
Реклама банківських послуг. Дослідження споживчих мотивацій. Дослідження рекламних текстів. Дослідження засобів реклами. Дослідження ефективності рекламних об'яв.
Комерційна діяльність банків та її економічний аналіз. Вивчення тенденцій ділової активності. Вивчення політики банківського процента. Вивчення принципів розташування філій банку. Вивчення товарної номенклатури. Вивчення міжнародних ринків. Система інформування керівництва.
Відповідальність банків. Вивчення проблем інформування клієнтів. Вивчення впливу на оточуюче середовище. Вивчення законодавчих обмежень в галузі реклами та стимулювання.

З метою збереження та додаткового залучення фінансово-стабільних клієнтів можна запропонувати такі форми роботи:

1. Надання споживчих кредитів власникам депозитних рахунків.

Споживчі кредити можуть надаватися під гарантії корпоративних клієнтів їх співробітникам або при умові наявності певної суми на депозитному рахунку фізичної особи (із урахуванням всіх чинників її кредитоспроможності).

2. Об'єднання банківських та страхових послуг.

Банк за свій рахунок страхує власників пластикових карток та вкладників банку від нещасних випадків.

Банк за свій рахунок страхує власників пластикових карток, які від'їжджають за кордон.

Банк за свій рахунок здійснює страхування життя вкладників, пенсійне або медичне страхування.

Банк за свій рахунок здійснює страхування цінностей, що зберігаються в депозитних сейфах (наприклад, страхування цінних паперів від знищення).

3. Об'єднання банківських та туристичних (готельних, телефонних) послуг.

Володар депозитного рахунку при виконанні встановлених вимог (сума, термін) має можливість придбати із знижкою туристичні путівки, проживання в готелях, картки міжнародних телефонних мереж, авіаквитки та інше.

4. Перехресний продаж банківських послуг

Персонал різних підрозділів банку, що безпосередньо працює з клієнтами, пропонує їм не лише "свої" послуги, а послуги інших підрозділів. Для зацікавленості співробітників може бути впроваджена спеціальна система матеріального заохочення (бальна оцінка важливості послуг банка).

5. Обслуговування клієнтури не лише під час здійснення банківських операцій але й до і після.

Обслуговування клієнтів до здійснення операції - ознайомлення клієнтів з політикою банку, з корисними властивостями існуючих і нових послуг; надання клієнтам гарантій якості.

Обслуговування клієнтів після здійснення операції - робота із скаргами та пропозиціями, перевірка якості обслуговування, надання додаткових послуг, прямий маркетинг.

6. Розширення часових параметрів збуту.

Вивчення графіків роботи клієнтів, внесення відповідно до нього змін в години роботи відділень.

7. Спеціалізоване обслуговування.

Такий комплекс банківських послуг розробляється для значних приватних клієнтів.

8. Надання консультаційних та інформаційних послуг клієнтам.

Консультації з питань оптимального розміщення коштів, доцільності та переваг того чи іншого виду банківських операцій. Консультації в галузі ЗЕД, маркетингу, права, бухгалтерського обліку.

9. Система бонусів для клієнтів.

Банк в залежності від важливості того чи іншого виду продукту визначає бальну шкалу (за депозити, кред. картки, валюто обмінні операції, споживчий кредит і т.ін.). Клієнти, які набирають найбільшу кількість балів, вважаються ключовими особами і отримують бонуси. Бонуси дають можливість отримувати премії, подорожувати із значними знижками.

10. Рахунки пов'язаних послуг.

Клієнтам, які мають значні залишки на рахунках, безкоштовно надаються кредитні картки, запрошення на різні культурні та спортивні заходи.

Таблиця 1.5 Комплекс послуг банку для персоналу корпоративних клієнтів з метою залучення ресурсів [7 : 53]

№	Депозитна послуга	Привабливість послуги для клієнтів	Організаційні заходи банку
1.	Відкриття депозитних рахунків для персоналу корпоративних клієнтів за рахунок останніх (у т.ч. за допомогою малого вкладного свідоцтва як пластикова картка)	Можливість для корпоративних клієнтів таким чином стимулювати свій персонал (святкові, відпускні рахунки, тощо). Можливість для корпоративних клієнтів отримати комплексне банківське обслуговування	Маркетингове дослідження ринку депозитних послуг в Україні. Маркетнингове дослідження потенційних клієнтів банку по цій послузі. Розробка правил проведення операції, обрахунок витрат, встановлення ціни. Розробка необхідного програмного забезпечення. Розробка, реалізація комлпексу заходів по рекламному стимулюванню збуту послуги.
2.	Відкриття універсальних рахунків (мультирахунків) для персоналу корпоративних клієнтів	Можливість для корпоративних клієнтів зберегти кошти по готівковому обслуговуванню свого персоналу. Можливість для корпоративних клієнтів отримати комплексне банківське обслуговування. Додаткові зручності для персоналу корпоративних клієнтів.	Маркетингове дослідження ринку депозитних послуг в Україні. Маркетингове дослідження потенційних клієнтів банку по цій послузі. Розробка правил проведення операції, обрахунок витрат, встановлення ціни. Розробка необхідного програмного забезпечення. Розробка і реалізація комплексу заходів та рекламні стимулювання збуту послуги.
3.	Надання споживчих кредитів персоналу корпоративних клієнтів під гарантії останніх (наприкл. під забезпечення у вигляді депозитних або поточних рахунків). В перспективі можливе надання кредитів і на придбання житла	Можливість для корпоративних клієнтів таким чином стимулювати свій персонал (найбільш вагомих працівників або працівників за значні досягнення в роботі). Додаткові зручності для персоналу корпоративних клієнтів через тимчасове розширення їх купівельної спроможності.	Маркетингові дослідження ринку споживчих кредитів в Україні; визначення переліку товарів та послуг, на які можна надавати кредит. Маркерингове дослідження потенційних клієнтів банку по цій послузі (наприклад, з числа фінансово стійких клієнтів банку, які мають необхідні залишки на поточних розрахункових рахунках).
4.	Встановлення банкоматів Банку на територіях великих фінансовостійких підприємств, установ, службовців, яких отримують заробітну плату біля 300 грн. на місяць. Виплата заробітної плати службовцям таких підприємств за допомогою пластикових карток	Можливість для корпоративних клієнтів отримати знижку по іншим послугам. Можливість для корпоративних клієнтів значно зекономити кошти, пов'язані з виплатою заробітної плати готівкою. Додаткові зручності для персоналу корпоративних клієнтів.	Вивчення досвіду інших банків по наданню подібних послуг. Маркетингове дослідження потенційних клієнтів банку для збуту послуги. Розробка правил і техніки здійснення операцій. Обрахування витрат. Розробка необхідного програмного забезпечення. Реалізація комплексу заходів по стимулюванню збуту послуги.

2. ДІЮЧА ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Порядок відкриття та оформлення депозитів

Класифікаційні ознаки депозитних операцій:

термін залучення коштів;

валюта, в якій залучаються ресурси банком;

спосіб внесення коштів на вкладний рахунок;

порядок розпорядження коштами вкладу;

форма оформлення вкладу;

метод нарахування процентів;

термін нарахування процентів;

порядок повернення вкладів;

режим функціонування вкладів;

джерело формування вкладу;

вид вкладу.

Розглянемо наведену класифікацію більш докладніше.

Термін залучення коштів:

вклади до запитання;

строкові вклади.

Особливості вкладу до запитання:

оформлення на необмежений термін;

поповнюється та повертається за бажанням вкладника;

за бажанням клієнта з вкладу здійснюються безготівкові розрахунки.

Особливості строкового вкладу:

приймається на термін за домовленістю з вкладником;

поповнюється за бажанням вкладника;

виплачується вкладнику лише за умови попереднього повідомлення установі банку.

Залежно від терміну розрізняють строкові вклади:

до 1 місяця;

від 1 до 3 місяців;

від 3 до 6 місяців;

від 6 до 12 місяців;

понад 12 місяців.

Валюта, в якій залучаються ресурси: