Капітал банку його структура, управління та формування
Характеристика банківської системи України, правові основи створення та ліквідації комерційних банків. Стан і розвиток банківської системи, шляхи її вдосконалення. Аналіз капіталу, зобов`язань і активів та організація обліку в комерційних банках України.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.03.2009 |
| Размер файла | 444,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
65
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Історичні етапи створення банківської системи
Правові основи створення та ліквідації комерційних банків в Україні
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Стан і розвиток банківської системи України
Аналіз капіталу, зобов`язань та активів системи комерційних банків України
Організація обліку в комерційних банках України
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Комплексна програма розвитку банківської системи України
Впровадження нетрадиційних банківських операцій та послуг
Система міжбанківських розрахунків нового покоління та проблеми і перспективи її реалізації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
ВСТУП
Актуальність теми в тому, що у наш час Україна переживає широкомасштабну економічну кризу. Це не дивує, тому що з початку 90-х років у нашій країні були проведені реформи спрямовані на зміну економічного і політичного устрою.
Серед тих сфер, де відбулися особливо великі зміни у зв'язку з економічними реформами, які проводяться в Україні, одне з перших місць займає, без сумніву, сфера фінансів та кредиту. Тут найбільш разючі протиріччя, якими позначено шлях економічних перетворень у незалежній Україні.
Негативно вплинула на економіку України криза на міжнародних фінансових ринках, що розпочалася в Південно-Східній Азії в 1997 році і сягнула своєї кульмінації в Росії в 1998 році. Через недовіру інвесторів до Уряду України, практично припинив свою діяльність ринок державних зобов'язань. Але основною загрозою макроекономічної стабільності України є державний борг.
Також треба зазначити, що незважаючи на підвищення попиту на гроші у 2000 році завдяки економічному зростанню та переходу до грошових розрахунків у паливно-енергетичному комплексі, темпи інфляції суттєво підвищилися: за рук замість запланованих 16% інфляція зросла до 25.8%, Уряд пояснює це зростання помилковою ціновою та емісійною політикою минулих років.
Велику недовіру на фінансовому ринку викликають операції з державними облігаціями. Як відомо, у 1998 - 1999 роках Міністерство фінансів провело примусову реструктуризацію раніше випущених ним облігацій, що знаходились у портфелях банків, а в 2000-му неодноразово затримувало виплати за реструктуризованими ОВДП. Звісно, престижем України на європейських ринках потрібно опікуватися, та, очевидно, водночас слід дбати і про внутрішніх інвесторів.
Об'єктом теми є необхідність дослідження банківської системи. Невід'ємним атрибутом існування повноцінного суспільства є відповідним чином організована банківська система. В Україні вона знаходиться в процесі становлення. Намагаючись підвищити економічну ефективність і покращити механізм розподілу ресурсів, Верховна Рада та Уряд роблять перші кроки в напрямі створення в економіці атмосфери відкритості, конкуренції і ринкової дисципліни. Для того, щоб вижити і досягти успіху банкіри повинні відкинути бюрократичні традиції і стати підприємцями, які швидко реагують на зміни і пристосовуються до них.
Стабільному розвитку банківської системи сприятиме новий Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 11.01 2001 року. Зміни, що відбуваються у банківській системі фіксуються банківським законодавствам, розробка якого здійснюється на основі міжнародного досвіду перших років економічних реформ на Україні, сучасних уявлень про суть та призначення банківських установ.
Мета роботи розкрити сутність банківської системи та її розвиток на сучасному етапі. В моїй курсовій роботі буде розглянуто розвиток банківської системи, зроблено аналіз її сучасного стану, в період реформування банківської системи.
Знання кожним працівником банку реального стану банківської системи допоможе йому правильно організувати свою працю, взаємовідносини з клієнтами банку, а також, вплине на швидке реформування банківської системи.
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
1.1 Історичні етапи створення банківської системи
Банки як основа кредитної системи є головними посередниками у всьому комплексі взаємовідносин різних суб'єктів ринкової економіки. Процес виникнення і розвитку банків був об'єктивно зумовлений еволюцією кредитних відносин і став важливим етапом економічного прогресу суспільства.
На думку істориків, ще 2300 років до нашої ери у халдеїв були торгові компанії, які поряд з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позики. Згадки про перші відокремлені кредитні операції відносяться до 4 століття до нашої ери.
Банк як економічно-правове явище відомий з давніх часів. У давнину існували деякі установи, які виконували функції банків. В історичній літературі є вказівки на те, що банки функціонували у Вавилоні, Давній Греції, Єгипті, Римі. Вони виконували різноманітні операції - від комісійних операцій до купівлі, продажу та платежів за рахунок клієнтів до видачі кредитів та виступу в особі поручителя та довіреної особи при здійсненні різноманітних актів та угод. Наприклад, у 8 ст. до нашої ери Вавілонський банк приймав процентні вклади, видавав позики під письмові зобов'язання і під заставу різних цінностей, здійснював платежі за рахунок клієнтів, виступав поручителем за різноманітними угодами, брав участь у торговельній справі на пайових засадах, виконував роль радника та довіреної особи за укладання різних угод.
Історія розвитку банків в Україні має свої особливості. Перші кредитні установи в Україні з'явилися значно пізніше, ніж в Європі, приблизно в середині 18 ст. Якщо в європейських країнах спочатку стали комерційні банки, а тільки потім з'явились державні, то в Україні процес був оберненим. Організація перших комерційних банків в Україні відноситься до кінця 19 ст. Таке становище було пов'язано, перш за все, із централізацією влади в Україні, яка відбивалася на всіх аспектах суспільного розвитку. В умовах довготривалого існування кріпосного права нові відносини не могли одержати відповідного розвитку, отже, не було і об'єктивної необхідності створення банківської системи недержавного типу.
Після відміни кріпосного права, внаслідок проведення цілого комплексу економічних реформ в останні десятиріччя 19 ст., масштаби ринку товарів та послуг в Україні різко розширилися. Це позитивно відобразилося на розвитку банківської системи. Як відомо, попит породжує пропозицію, і останні роки 19 ст. позначені бурхливим розвитком вітчизняної банківської системи.
Як правило, банки створювалися на акціонерній основі, залучаючи капітал із всіх прошарків суспільства. При цьому суттєва увага приділялася стійкості та ліквідності банків. З цією метою банками створювалися значні резервні фонди. Крім того банки надавали суттєві пільги тим клієнтам, які вносили великі суми грошей.
Серед банківських операцій того часу особливо популярними були позички під заставу товарів. Значну увагу банки приділяли обліку векселів функціонуючих підприємств. Операції з векселями приносили комерційним банкам чималий прибуток. Ріст популярності та курсів акцій банків на цей час був досить значним.
З 1917 року починається новий етап розвитку банківської системи України.
Декретом ВЦІК «Про націоналізацію банків» від 27 грудня 1917 року банківська система була, по суті, ліквідована. Відповідно до цього Декрету:
Банківська справа оголошувалася державною монополією.
Приватні акціонерні банки та банківські контори, які існували в той час, об'єднувалися із Державним банком.
Активи і пасиви підприємств, які ліквідувалися, переймалися Державним банком.
Тимчасове управління справами приватних банків передавалося раді Державного банку.
Нова економічна політика дещо пожвавила національну банківську систему, проте комерційні принципи її організації були поступово замінені адміністративними, заборонялись вексельні операції, були закриті товарні і фондові біржі. З кінця 20-х років і до 1987 року у країні існувала гіпертрофована банківська система, основним завданням якої був механічний перерозподіл позичкового фонду між різними ланками національної економічної системи на неекономічних принципах.
Банківська система в умовах державної монополії банківської справи являла собою систему державних установ. Банки були виключно власністю держави і знаходилися у повній залежності від органів державної влади. Відсутність банківського законодавства призвела до того, що діяльність банківської системи регулювалась інструкціями і розпорядженнями державних органів та Державного банку, який, по суті, функціонував як «Міністерство банків». Держбанк керував банківською системою в основному адміністративними методами і формально ніс разом з Урядом СРСР, Урядом союзних республік, їх центральними і місцевими органами влади відповідальність по зобов'язаннях всіх підлеглих йому кредитних установ. До 1987 року банківська система включала в себе три банки монополісти: Держбанк, Будбанк та Зовнішторгбанк. Держбанк, будучи емісійним інститутом, в той же час був центром короткострокового кредитування, здійснення касового і розрахункового обслуговування господарства. Поєднання емісійних функцій та функцій по розрахунково-касовому та кредитному обслуговуванню клієнтури, монопольне закріплення їх за одним банком перетворювало Держбанк в орган державного управління і контролю.
Держбанк володів практично необмеженою монополією на кредитні ресурси. На його рахунках автоматично акумулювались всі вільні грошові кошти, створюючи загальнодержавний кредитний фонд, кошти якого розподілялися централізовано, відповідно до затверджених кредитних планів.
Децентралізація управління економікою і перші кроки до ринку потребували змін ролі банківської системи у механізмі управління економікою. Її реорганізація розпочалася в 1987 році. Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів від 17 липня 1987 року «Про вдосконалення системи банків у країні та посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» №821 була створена нова система банків, реорганізовані діючі та утворені спеціалізовані банки, визначені основні напрямки та сфери її діяльності. До числа найважливіших завдань банків держави були віднесені:
радикальні вдосконалення кредитного механізму;
економічні стимулювання досягнення високих кінцевих результатів діяльності всіх ланок народного господарства;
забезпечення науково-технічного процесу;
впровадження у банківську роботу прогресивних форм кредитування та розрахунків, автоматизованих систем управління банківськими операціями;
розвиток економічних форм контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств.
Особливе значення, як за силою впливу на суспільну думку, так і за наслідками у реальному процесі економічних реформ, мав прийнятий 26 травня 1988 року Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР». Правовою основою виникнення акціонерних комерційних банків стала Постанова Ради Міністрів СРСР від 1 вересня 1988 року «Про затвердження Статуту Держбанку СРСР» №1061 у якій вперше акціонерні комерційні банки були включені до переліку кредитно-банківських установ держави.
У міру поглиблення банківської реформи, посилення ринкових відносин, зросту чисельності комерційних банків та підвищення їх ролі у господарстві країни стали все більш вірогідними:
Недосконалість існуючої в країні державної системи спеціалізованих банків, а отже, необхідність якісного вдосконалення існуючої банківської системи;
Необхідність створення спеціалізованого банківського законодавства.
Вирішення цих завдань стало змістом нового етапу банківської реформи, який розпочався з прийняттям Верховною Радою України постанови «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність», прийнятий 11.01.01р. Згідно з яким відбувся поділ банківської системи на два рівні.
Таким чином з прийняттям нового Закону «Про банки і банківську діяльність» банківська система України увійшла в новий етап розвитку, який зосереджує увагу на інтересах клієнтів банків, підвищенню їх добробуту та стабілізації економіки взагалі.
1.2 Правові основи створення та ліквідації комерційних банків в Україні
Порядок створення комерційних банків регламентується банківським законодавством, законодавчими актами, що визначають організаційно-правові форми підприємств, загальними положеннями про підприємницьку діяльність та іншими нормативними актами. Зокрема комерційні банки створюються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про Національний банк України».
Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 11.01.2001 року учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
Згідно зі статтею 16 цього Закону статут банку обов'язково має містити інформація про:
Найменування банку;
Його місцезнаходження;
Організаційно-правову форму;
Види діяльності, які має намір здійснювати банк;
Розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;
Структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;
Порядок організації та ліквідації банку;
Порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;
Розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;
Порядок розподілу прибутку та покриття збитків;
Положення про аудиторську перевірку банку;
Положення про органи внутрішнього аудиту банку.
Державна реєстрація банку здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 11.01.2001 року та нормативно-правових актів Національного банку України.
Уповноваженні засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:
Заяву про реєстрацію банку;
Установчий договір (крім державного банку);
Статут банку;
Рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів про створення державного банку;
Бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком вимогами;
Інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів Ради Директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі.
Бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) -- для учасників юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) -- для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
Відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
Копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
Нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
Копії звіту про проведення відкритої підписки на акції -- для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
Відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.
Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів.
Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.
Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію.
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», прийнятому у січні 2001 року, Національний банк України може відмовити у державній реєстрації у разі, якщо:
Порушено порядок створення банку;
Установчі документи банку не відповідають законодавству України;
Подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку або ці документи не відповідають вимогам Закону «Про банки і банківську діяльність» чи нормативно-правових актів Національного банку України;
У Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновника, що має істотну участь у банку;
Професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу не відповідають вимогам Національного банку України.
Про неповноту поданого пакета документів та/або про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера Національний банк України зобов'язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного строку з дати подання документів.
Про відмову у державній реєстрації банку Національний банк України приймає мотивоване рішення. Засвідчена Національним банком України копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під розпис.
Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено в судовому порядку.
Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Жодна особа не має права залучати вклади та інші кошти, що підлягають поверненню, надавати кредити, а також вести рахунки без банківської ліцензії. Встановлено чіткі критерії щодо надання банківської ліцензії, на підставі якої банки можуть приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб, відкривати рахунки клієнтів і банків-кореспондентів та розміщувати залучені кошти від свого імені. Ці операції належать виключно до банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється лише юридичним особам, які мають банківську ліцензію. За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки можуть здійснювати також інші операції, які за своєю природою не є банківськими. Перелік таких операцій подано в Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 11.01.2001 року. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно з діючими законами України.
Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:
наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщенням;
наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банку.
Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо вище перелічені умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.
Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову від неї приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.
Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» капітал банку включає:
1. Основний капітал;
2. Додатковий капітал.
Основний капітал банку включає сплачений зареєстрований статутний капітал і розриті резерви, які створенні або збільшенні за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:
Відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
Фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у облікових звітах банку;
Фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;
Збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.
За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:
Якість і природу нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі , як і розкритий капітальний резерв);
Резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);
Гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:
Вони є не забезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;
Вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;
Вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;
Вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань, щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;
Субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років , а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.
Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:
Для місцевих кооперативних банків -- 1 мільйона євро;
Для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області -- 3 мільйона євро;
Для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України -- 5 мільйона євро.
Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.
За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.
У статті 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність» даються рекомендації щодо формування та збільшення статутного капіталу банку, яке може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти -- в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.
Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.
Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.
Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу, необхідного для заснування банку.
Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.
Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.
Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.
У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.
Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Новим Законом «Про банки і банківську діяльність» від 11.01.2001 року встановлено чіткий механізм реорганізації банку, під якою розуміється припинення діяльності банку і перетворення його організаційно-правової форми шляхом передачі його майна, прав та обов'язків іншим банкам чи правонаступникам. Реорганізація може бути добровільною (за рішенням його власників та за умови попереднього дозволу Національного банку України) або примусовою (з ініціативи Національного банку України -- в разі істотної загрози платоспроможності банку) і здійснюється шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
Новий Закон передбачає посилення відповідальності власників та керівників банків. Зокрема у разі порушення банком, іншими особами, що охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, банківського законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення банком ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України має право застосовувати такі заходи впливу:
скликати загальні збори учасників, спостережної ради, правління для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану його реорганізації;
зупинити виплату дивідендів чи розподіл капіталу в будь-якій іншій формі;
тимчасово, до усунення порушення, заборонити власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв);
тимчасово, до усунення правопорушення, відсторонити посадову особу банку від посади;
накласти штрафи на керівників банку у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Одним із принципових моментів нового Закону є запровадження нового механізму ліквідації банків.
Якщо Національний банк України визнав за неможливе привести банк у відповідність із вимогами Закону і нормативно-правових актів Національного банку України протягом одного року, він відкликає банківську ліцензію та ліквідовує банк. Для системоутворюючих банків цей термін може бути подовжений до двох років. Якщо Національний банк України погоджується з рекомендаціями тимчасового адміністратора щодо фінансового оздоровлення, продажу чи реорганізації банку, ухвалюється рішення про виконання плану тимчасового адміністратора. Приймаючи рішення, Національний банк України враховує інтереси вкладників та інших кредиторів банку.
Законом встановлено правові підстави ліквідації банку, визначено вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення, повноваження адміністратора щодо здійснення ліквідаційної процедури та заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Банк може бути ліквідований за рішенням його власників зі згоди Національного банку України або з ініціативи Національного банку України -- в разі неплатоспроможності банку, відкликання банківської ліцензії чи відмови у наданні ліцензії. Орган, який ініціював ліквідацію, призначає ліквідатора, який приступає до виконання обов'язків негайно після відкликання Національним банком України банківської ліцензії.
Законом встановлюються нові підходи у черговості задоволення вимог до банку, спрямованих на захист прав вкладників -- фізичних осіб. Так, у першу чергу, після задоволення вимог, забезпечених заставою, задовольняються вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У другу чергу, після задоволення вимог працівників банку, а також відшкодування витрат, пов'язаних із роботою ліквідатора, задовольняються вимоги вкладників -- фізичних осіб. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку, після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вони задовольняються пропорційно до суми вимог кожного кредитора цієї черги. Вимоги, не задоволені, за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим із моменту занесення запису про це до Державного реєстру банків.
Схема 1.2
Банківська система України
Фінансове законодавство окремих країн забороняє банкам надавати деякі з наведених видів послуг, але в процесі розвитку фінансового ринку в банках створюються спеціалізовані структури, що надають такі послуги на законних підставах.
Для управління банком в умовах реального ринку необхідно вміти:
формалізувати цілі та визначати конкретні шляхи їх досягнення;
виявляти чинники, які необхідно враховувати, оцінюючи стан банку як об'єкта управління;
знаходити засоби і вживати заходи, здатні впливати на розвиток ситуації в бажаному напрямку;
оцінювати можливі прямі та непрямі зв'язки між потенційними впливами й результатами їх застосування в конкретних умовах.
Отже, одним з найважливіших завдань є ієрархічний синтез формалізованих моделей управління банківською діяльністю, що адекватно відображає різні стани банків, а також враховує дію управляючих впливів і розмаїття їх наслідків. Ці моделі повинні базуватися на аналізі змін макро- і мікросередовища, фінансово-економічному прогнозуванні.
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1 Стан і розвиток банківської системи України
За станом на 1 липня 2002 року ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій мали 153 банки. Серед них 136 банків - акціонерні товариства (94-відкриті, із них 2-державні банки, 42-закриті), 17-товариства з обмеженою відповідальністю. Ліцензію на здійснення операцій із валютними цінностями мали 150 банків. З іноземним капіталом створено 19 банків (12,4 % від загальної кількості банків, які мають ліцензію), у тому числі 7 банків (4,6 %)- зі 100-відсотковим іноземним капіталом.
За півріччя кількість філій збільшилася з 1350 до 1384, тобто на 34 одиниці, зокрема за другий квартал на 21.
Кількість банків, занесених до Державного реєстру, за півроку зменшилася зі 189 до 185. Всі 4 банки (АБ «Лан-банк », КБ «Зоря», АКБ «Шахтеконом-банк », АКБ «Азов-банк ») вилучено з реєстру внаслідок завершення процедури ліквідації.
За звітний період не зареєстровано жодного нового банку.
У стадії реорганізації перебуває один банк-Народний банк. 27.06.2002 року він у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Укргазбанку поаернув банківську ліцезію до НБУ. Консолідація балансів відбулася 02.07.2002 року.
Прийнято рішення про ліквідацію одного банку (АБ « Інко »).
За станом на 01.07.2002 року в стадії ліквідації перебував 31 банк ( 16,8% від загальної кількості зареєстрованих банків). Із них 14 ліквідовуються за рішенням НБУ, 15-гоподарських судів, 2-зборів акціонерів (див. рис. 2.1).
Рис. 2.1. Кількість банків в Україні
2.2 Аналіз капіталу, зобов`язань та активів системи комерційних банків України
Узагальнюючим показником багатогранної діяльності банківської установи є фінансовий результат - основа її майбутнього розвитку.
Сумарний прибуток вітчизняних банків за перше півріччя 2002 року порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився на 62,9 % і становив 274,3 млн. грн., у тому числі за перший квартал - 113,0 млн. грн., за другий - 161,3 млн. грн.
Банки I групи, на які припадає 50,3 % активів, отримали 92,0 млн. грн. прибутку (33,6 % від його загального обсягу по системі): банки II групи (на них припадає 17,0 % активів) - 41,8 млн. грн.(15,3 %); третьої (18,6 % активів) - 119,2 млн. грн.(43,4 %); четвертої (14,1 % активів) - 21,3 млн. грн.(7,7 %). Як бачимо, пропорційне зростання обсягів активів і прибутку найбільшою мірою характерне для банків II групи; найвищу рентабельність активів мали банківські установи III групи. Незначний обсяг прибутку банків IV групи обумовлений високою їхніх зобов`язань (див. рис. 2.2).
Рис. 2.2 Частка активів та прибутку окремих груп банків у загальній сумі
Фінансовий результат діяльності банку залежить від співвідношення його витрат і доходів. Протягом першого півріччя 2002 року доходи українських банків зросла вищими темпами, ніж витрати, що сприяло поліпшенню співвідношення витрат і доходів, яке на 01.07.2002 року становило 94,2 % (за результатами першого півріччя 2001 року цей показник дорівнював 95,7 %).
Рис.2.3 Рентабельність активів за групами банків
Результативні показники діяльності банків порівняно з відповідним періодом минулого року поліпшилися. Підвищилася з 0,8 до 1,0 % рентабельність активів, рентабельність капіталу зросла із 4,9 до 6,7 %. Водночас дещо знизилася (з 6,1 до 5,7 % ) чиста процентна маржа, що обумовлено зменшенням чистого процентного доходу банків.
Як уже зазначалося, у звітному періоді найвищою була рентабельність активів банків III групи - 2,4 %. Цього досягнуто завдяки високій доходності активних операцій, а також зваженій політиці планування витрат (див. рис. 2.3).
Незважаючи на поліпшення результативних показників діяльності, рівень рентабельності активів і капіталу банків ще низький. Передусім це стосується банків I, II і IV груп, рентабельність яких нижча, ніж по системі в цілому (відповідно - 0,7, 0,9 і 0,5 % ). Серед основних причин - нераціональна структура активів, у якій значною є частка неприбуткових активів - проблемних кредитів, основних засобів та нематеріальних активів, а також непомірні витрати. Маємо на увазі насамперед небанківські операційні витрати, які нині досягають близько 41 % від усіх витрат банків, а також значні відрахування в резерви, що обумовлено недостатньою якістю активів.
Найвищою є вартість зобов`язань банків IV групи - 25,6 %. До того ж вони мають низьку дохідність активів - 16,5 % та найнижчу (порівняно з іншими групами) рентабельність активів - 0,5 %.
Позитивною тенденцією в діяльності банків є зростання доходів вищими темпами, ніж витрат. Так, за перше півріччя 2002 року порівняно з відповідним періодом минулого року доходи збільшилися на 21,2 % і досягли 4709,5 млн. грн.(за підсумками I кварталу вони становили 2270,7 млн. грн., II - 2438,8 млн. грн.). Збільшення відбулося за рахунок зростання процентних доходів - на 629,2 млн. грн.(або на 24,5 %); результату від торговельних операцій - на 125,3 млн. грн.(тобто у 2 рази); комісійних доходів - на 65,2 млн. грн.(на 6,0 %); інших банківських операційних доходів - на 28,4 млн. грн.(на 62,6 %); інших небанківських операційних доходів - на 3,5 млн. грн.(на 23,6 %).
Водночас зменшилися комісійні доходи за операціями з банками та коштами, розміщеними в інших банках, процентні доходи за цінними паперами, що обумовлено зменшенням обсягів вкладень.
Дохідність активів по системі в цілому на звітну дату дорівнювала 16,8 % (за підсумками I кварталу - 17,5 %). У розрізі банківських груп цей показник розподілився так: щодо банків I групи він становив 17 %, II - 15,5 %, III - 17,4 %, IV - 16,5 %.
Доходи банків мали таку структуру. Процентні становили 3200,5 млн. грн.(68 % від загальної суми доходів), комісійні - 1151,6 млн. грн.(24,5 %), результат від торговельних операцій - 245,9 млн. грн.(5,2 %), інші банківські операційні доходи - 73,8 млн. грн.(1,5 %), інші небанківські операційні доходи - 18,2 млн. грн.(0,4 %), повернення списаних активів - 18,7 млн. грн.(0,4 %), непередбачені доходи - 0,8 млн. грн.(0,0 %)
Процентні доходи банків зросла вищими темпами (1,25), ніж загальні (1,21), що пов`язано із розширенням кредитування. За рахунок зростання частки процентних доходів за кредитами, наданими суб`єктами господарювання та фізичним особам, питома вага зазначених доходів за півріччя збільшилася з 66,1 до 68 %.
Структура процентних доходів банків така: процентні доходи за кредитами, наданими суб`єктами господарювання, становили 2725,6 млн. грн.(85,2 %) від загальної суми процентних доходів); за коштами, розміщеними в інших банках - 196 млн. грн.(6,1 %), за цінними паперами - 114,9 млн. грн.(3,6 %); за кредитами фізичним особам - 130,7 млн. грн.(4,1 %); інші процентні доходи - 33,3 млн. грн.(1 %) (див. рис. 2.4).
Чистий процентний дохід порівняно з першим півріччям 2001 року збільшився з 1290,8 млн. грн. до 1513 млн. грн. Водночас відношення процентних доходів до активів зменшилося - 12,1 до 12 %. Це обумовило зниження процентної маржі - із 6,1 до 5,7 %.
Комісійні доходи банків порівняно з відповідним періодом минулого року збільшилися на 65,2 млн. грн., або на 6 %. При цьому їх частка в загальних доходах зменшилася з 27,9 до24,5 %. Чистий комісійний дохід порівняно з першим півріччям минулого року збільшився з 920,7 млн. грн. до 1010,1 млн. грн. Відношення комісійних доходів до активів зменшилося з 5,1 до 4,3 %.
Особливо високими темпами зростали доходи від торговельних операцій. Порівняно з відповідним періодом минулого року вони збільшились більш як удвічі. Питома вага цих доходів зросла з 3,1 до 5,2 %. Відношення доходів від торговельних операцій до активів зросло з 0,6 до 0,9%.
Витрати банків за перше півріччя 2002 року порівняно з відповідним періодом 2001 року теж зросли - на 19,3 % - і досягнули 4435,2 млн. грн.(за підсумками першого кварталу вони дорівнювали 2157,7 млн. грн., другого - 2277,5 млн. грн.).
Витрати збільшилися в основному за рахунок значного зростання інших небанківських операційних витрат - на 367,1 млн. грн., або 25,3 %; процентних витрат - на 406,9 млн. грн., або на 31,8 %; інших банківських операційних витрат - на 74,2 млн. грн., або на 35,2 %. Високі темпи збільшення процентних витрат пояснюються переорієнтацією банків на дещо дорожчі ресурси, передусім - на вклади населення.
Водночас банки скоротили комісійні витрати на 24,2 млн. грн., або на 14,6 %; відрахування в резерви - на 99,6 млн. грн., або на 19,3 %.
Витрати формувалися в основному за рахунок інших небанківських витрат, які на звітну дату становили 1817,1 млн. грн.(41 % від загального обсягу витрат). Із них на утримання персоналу - 956,5 млн. грн.(21,6 % від загальних витрат); процентні витрати - 1687,5 млн. грн.(38 %); відрахування в резерви - 417,8 млн. грн.(9,4 %); комісійні витрати - 141,5 млн. грн.(3,2 %); інші банківські операційні витрати - 285,3 млн. грн.(6,4 %); інші витрати - 86 млн. грн.(2 %) (див. рис. 2.5).
Рис. 2.4 Структура доходів банків України
Щодо позитивних тенденцій, то слід звернути увагу на зниження вартості банківських зобов`язань: за I квартал нинішнього року вони становили 21,3 %, за півріччя - 20,1 %. На звітну дату вартість зобов`язань банків I групи становила 19,8 %, II - 17 %, III - 19,8 %, IV - 25,6 %.
Прибуткова діяльність є необхідною умовою фінансової надійності банку. Для подальшого забезпечення стабільної прибуткової діяльності вітчизняних банківських установ першочергового значення набуває збільшення доходів, зокрема шляхом поліпшення якості та покращення структури банківських активів, а також зменшення витрат, насамперед - небанківських.
Рис. 2.5 Структура витрат банків України
Обсяги чистих активів банків України (загальні активи за мінусом сформованих резервів під активні операції) за перше півріччя 2002 року збільшилися на 5511,5 млн. грн., або на 11,7 %, і на 01.07.2002 рік дорівнювали 52715,3 млн. грн., що становить 93,7 % від загальних активів. Обсяги загальних активів зросли на 5841,4 млн. грн., або на 11,6 %, і на 01.07.2002 рік досягнули 56233,1 млн. грн.
Відношення загальних активів банків України до ВВП на звітну дату становило 27,9 % (для порівняння: в Росії цей показник дорівнює близько 35 %).
Обсяги загальних активів збільшилися в основному за рахунок зростання кредитного портфеля - на 5514 млн. грн., або на 17,3 %; високоліквідних активів на 1051,6 млн. грн., або на 13,6 %; основних засобів та нематеріальних активів - на 600 млн. грн., або на 16,7 %; інших активів - на 301,3 млн. грн., або на 34,5 %.
За станом на 01.07.2002 року структура активів вітчизняних банків була такою: високоліквідні становили 8762,6 млн. грн.(15,6 % від суми загальних активів); кредитний портфель - 37376,7 млн. грн.(66,5 %); вкладення в цінні папери - 2952,4 млн. грн.(5,3 %); дебіторська заборгованість - 1769,4 млн. грн.(3,1 %); основні засоби та нематеріальні активи - 4198,8 млн. грн.(7,5 %); інші активи - 1173,3 млн. грн.(2 %) (див. рис. 2.6).
Рис. 2.6 Структура активів банків України
Серед найважливіших завдань українських банків - підвищення рівня ліквідності - основи їх платоспроможності і конкурентоспроможність на внутрішньому і міжнародних ринках. Обсяги високоліквідних активів банків за перше півріччя нинішнього року збільшилися на 1051,6 млн. грн., або на 13,6 %, і за станом на 1 липня становили 8762,6 млн. грн. Це сталося завдяки зростанню (на 1270,7 млн. грн., або на 29,7 %) обсягів готівкових коштів та коштів в НБУ при одночасному скороченні (на 219,1 млн. грн., або на 6,4 %) обсягів коштів на коррахунках в інших банках.
Основна частина активів банків - це кредитний портфель, який збільшився на 5514 млн. грн., або на 17,3 %, і на 01.07.2002 рік становив 37376,7 млн. грн. При цьому обсяг чистого кредитного портфеля (загального кредитного портфеля, скоригованого на суму сформованих резервів під кредитні ризики) становив 34158,9 млн. грн.(91,4 % від загальної суми кредитного портфеля).
Упродовж першого півріччя обсяг кредитного портфеля збільшувався за рахунок зростання на 4396,8 млн. грн., або на 16,7 % обсягів позичок, наданих суб`єктам господарювання; фізичним особам - на 592,3 млн. грн., або на 43,1 %; іншим банкам - на 415,7 млн. грн., або на 10,6 %; органам державного управління - на 109,3 млн. грн., або 55,4 %.
Послідовна політика Національного банку України, спрямована на зниження норм обов`язкового резервування та на підтримку стабільного курсу національної грошової одиниці, створили передумови для активізації довгострокового кредитування. За перше півріччя 2002 року обсяг довгострокових позичок збільшився на 1293,8 млн. грн., або на 22,9 %, і на 01.07.2002 рік сягнув 6942 млн. грн. Та навіть незважаючи на таке зростання, довгострокові позички на звітну дату становили лише 18,6 % від загального обсягу кредитного портфеля (див. рис. 2.7).
Щодо структури кредитного портфеля, то в ній переважають позички, надані суб`єктам господарювання. На 1 липня 2002 року їх було надано на суму 30748,5 млн. грн., або 82,3 % від загального обсягу кредитного портфеля. Кредити, наданні іншим банкам та НБУ, становили 4355,8 млн. грн.(11,7 %); кредити, надані фізичним особам - 1965,8 млн. грн.(5,3 %); кредити, надані органам державного управління - 306,6 млн. грн.(0,8 %).
Рис. 2.7 Структура кредитів, наданих суб`єктам підприємницької діяльності, за видами економічної діяльності
Вкладення в цінні папери впродовж першого півріччя 2002 року зменшилися на 1437,5 млн. грн., або на 32,7 %, і на 01.07.2002 рік становили 2952,4 млн. грн. Їх питома вага в активах знизилася з 8,7 до 5,3 %. Це сталося в основному за рахунок погашення великого обсягу ОВДП.
Вкладаючи кошти в цінні папери, банки прагнули отримати дохід насамперед від торговельних операцій із ними, що давало банкірам змогу нарощувати обсяги торговельних операцій та отримувати більші доходи загалом. Крім того, банківські установи країни розширили свій вплив на інші сфери діяльності шляхом вкладення капіталу в дочірні та асоційовані компанії.
У портфелі цінних паперів банків переважали вкладення в цінні папери на продаж. На звітну дату їхні обсяги становили 1596,8 млн. грн., або 54,1 % від загальної суми вкладень у цінні папери. Вкладення в цінні папери на інвестиції дорівнювали 1194,3 млн. грн.(40,5 %); вкладення капіталу в асоційовані компанії - 114 млн. грн.(3,8 %); в дочірні компанії - 47,3 млн. грн.(1,6 %).
Основна частина вкладень у цінні папери - це облігації внутрішньої державної позики та цінні папери, що рефінансуються НБУ. На звітну дату їх обсяг становив 1409,1 млн. грн., або 47,7 % від загальної суми вкладень у цінні папери. Значна питома вага зазначених фінансових інструментів обумовлена тим, що державним цінним паперам властивий високий ступінь надійності (див. рис. 2.8).
Найбільша частка чистих вкладень у цінні папери - 1810 млн. грн.(63,5 %) - належить банкам I групи. Чисті вкладення в цінні папери банків II групи на звітну дату дорівнювали 294,5 млн. грн.(10,3 %); III - 364,3 млн. грн.(12,8 %); IV - 380,4 млн. грн.(13,4 %).
У подальшому інвестиційна політика вітчизняних банків, на мою думку, дає спрямовуватися на розв`язання проблем дохідності, ліквідності та відповідно на зменшення ризику від операцій із цінними паперами шляхом проведення політики диверсифікації портфеля цінних паперів.
Рис. 2.8 Структура вкладень у цінні папери
Дебіторська заборгованість банків із початку зменшилася на 188 млн. грн., або на 9,6 %, і на 01.07.2002 рік становила 1769,4 млн. грн.
За півроку частка дебіторської заборгованості в загальних активах скоротилася з 3,9 до 3,1 %.
У загальних активах банків доволі великою (7,5 %) є частка неприбуткових активів - основних засобів та нематеріальних активів.
Причому вони мають стійку тенденцію до зростання.
За півроку вартість основних засобів та нематеріальних активів збільшилася на 600 млн. грн., або на 16,7 %, і за станом на 01.07.2002 року становила 4198,8 млн. грн.
Упродовж півріччя банки, дбаючи про свою фінансову стійкість, істотно підвищили рівень формування резервів за активними операціями - з 84,2 до 88,5 % від розрахункової величини (нагадаємо, що на 01.07.2001 рік цей показник становив 61,5 %).
Загальна сума сформованих резервів за активними операціями зросла на 350 млн. грн., або на 11 % (за відповідний період минулого року - на 144,2 млн. грн., або на 5,3 %), і на 01.07.2002 рік дорівнювала 3538,7 млн. грн. Із них: резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями - 3217,8 млн. грн.; резерв на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості - 77,4 млн. грн.; резерв на відшкодування можливих збитків від операцій із цінними паперами - 103,2 млн. грн.; резерв за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами - 127 млн. грн.; резерв на відшкодування можливих втрат за коштами, розміщеними на коррахунках у інших банках, - 13,3 млн. грн.
Відрахування в резерви, віднесені на витрати банків, становили 417,8 млн. грн., або 9,4 % від усіх витрат банків (див. рис. 2.9).
У повному обсязі резерви за активними операціями, що підлягають обов`язковому резервуванню, не сформувало 14 банків.
Зважаючи на недостатній рівень формування резервів за активами операціями, вітчизняним банкам надалі слід, з одного боку, правильно класифікувати активи за рівнем їх ризику й у повному обсязі формувати резерви за активними операціями, а з другого, - вживати заходів щодо поліпшення якості активів, недопущення ризикової кредитної діяльності.
Це дасть змогу зменшити відрахування в резерви і збільшити прибуток.
Рис. 2.9 Структура сформованих резервів за активними операціями
Протягом першого півріччя 2002 року банки України докладали зусиль для зміцнення своєї капітальної бази, про що свідчить поліпшення низки відповідних показників.
Зареєстрований статутний капітал за півроку збільшився на 340,2 млн. грн., або на 7,3 %, і на 01.07.2002 рік становив 4971,2 млн. грн. Частка іноземного капіталу зареєстрованому статутному капіталі українських банків дорівнювала 13,65 %. Регулятивний капітал збільшився на 470,2 млн. грн., або на 5,9 %, і на звітну дату сягнув 8488,8 млн. грн. Регулятивний капітал понад 5 млн. євро мали 102 банки.
За групами банків регулятивний капітал розподілився так: I група банків - 2479,8 млн. грн.(або 29,2 %); II - 1390,6 млн. грн.(16,4 %); III - 1986,9 млн. грн.(23,4 %); IV - 2631,6 млн. грн.(31 %). За півріччя банки I групи збільшили регулятивний капітал на 6,5 %, II - на 8,9 %, III - на 7,6 %, IV - на 2,5 %. Як бачимо, низько капіталізовані банки (здебільшого IV групи) мали найнижчі темпи зростання регулятивного капіталу.
Зберігається тенденція до зменшення обсягу коштів, залучених банками до регулятивного капіталу на умовах субординованого боргу. Якщо у 2000 році субординований капітал був одним із основних джерел підвищення рівня капіталізації, то у 2001 році темпи його приросту значно уповільнилися. Впродовж першого півріччя 2002 року обсяги субординованого капіталу на 77,8 млн. грн., або на 12,5 %, зменшилися і на 01.07.2002 рік становили 542,9 млн. грн.
Балансовий капітал за півріччя збільшився на 662,3 млн. грн., або на 8,4 %, і на 01.07.2002 рік дорівнював 8571,3 млн. грн. Цей показник зріс за рахунок збільшення сплаченого статутного капіталу (на 365,2 млн. грн.); результату минулих років (на 180,3 млн. грн.); переоцінки основних засобів та нематеріальних активів (144,9 млн. грн.); дивідендів, спрямованих на збільшення статутного капіталу (139,5 млн. грн.); резервного фонду (на 81,7 млн. грн.) та емісійних різниць (8,9 млн. грн.).
Зауважимо, що структура балансового капіталу банків України не є оптимальною, оскільки значну частину в ньому становлять платні кошти.
Більше половини (57,6 %) балансового капіталу сформовано за рахунок статутного капіталу (4940,3 млн. грн.). Резервний фонд становить 570,5 млн. грн.(6,7 % від загальної суми балансового капіталу); результат минулих років - 1701 млн. грн.(19,8 %); поточного року - 274,3 млн. грн.(3,2 %); результати переоцінки основних засобів та нематеріальних активів - 676,2 млн. грн.(7,9 %); емісійні різниці - 195,6 млн. грн.(2,3 %); інший капітал - 213,4 млн. грн.(2,5 %) (див. рис. 2.10).
Середнє значення нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) по системі банків на звітну дату дорівнювало 19,1 %, нормативну адекватності основного капіталу (Н3) - 13,6 %, тобто фактичні значення нормативу у кілька разів перевищували граничні значення (Н2 - 8 %, Н3 - 4 %). Це свідчить про те, що більшість українських банків має значний запас платоспроможності, може своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов`язаннями грошового характеру.
Подобные документы
Сутність банківської системи й грошової пропозиції. Функції Національного банку України та комерційних банків. Структура капіталу в банківській системі України. Надання послуг в банках. Державне регулювання банківської системи України, її саморегулювання.
курсовая работа [76,2 K], добавлен 20.11.2010Базові поняття про банк та банківську систему. Види комерційних банків. Проблеми взаємовідносин Національного банку України та комерційних банків. Функції банківської системи. Проблеми інтеграції банківської системи України в світові фінансові структури.
научная работа [45,4 K], добавлен 28.02.2010Основні етапи формування та розвитку банківської системи України, її специфічні риси та особливості. Політика Національного Банку України. Аналіз банківської системи України, її поітики та стратегічних цілей. Стан банківської системи у 2008 році.
курсовая работа [48,0 K], добавлен 12.07.2010Повноваження Національного банку як регулятивно-наглядового органу. Напрями його діяльності, участь в кредитному обслуговуванні комерційних банків. Правові основи взаємовідносин НБУ з КБ. Принципи реформування та розвитку банківської системи в Україні.
курсовая работа [31,7 K], добавлен 28.02.2013Становлення банківської системи. Загальна характеристика банківської системи. Формування ресурсів банківської системи. Розміщення ресурсів банків України. Фінансові результати діяльності банківської системи. Темпи зростання активно-пасивних операцій.
курсовая работа [164,9 K], добавлен 13.08.2008Еволюція кредитних відносин Національного Банку України з комерційними банками. Економічна сутність, значення кредитів, що надаються НБУ комерційним банкам. Сучасний стан і шляхи вдосконалення системи рефінансування Національним Банком комерційних банків.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 07.12.2010Теоретико-методологічні основи формування інвестиційного потенціалу банківської системи України. Стратегічний аналіз кредитно-інвестиційної діяльності банків на прикладі ПАТ КБ "ПриватБанк". Забезпечення нормальних умов функціонування комерційних банків.
статья [309,4 K], добавлен 07.02.2014Сутність та функції банківської системи. Зміна складових зобов'язань банків України за 2009-2011 роки. Особливості побудови банківської системи України. Проблеми її розвитку та недоліки. Перспективи та напрямки розвитку банківської системи України.
курсовая работа [905,9 K], добавлен 07.11.2012Аналіз економічних нормативів банківської системи України. Особливості управління фінансовою стійкістю комерційних банків, методи її оцінювання. Заходи мінімізації ризиків і підтримка стійкості банківських установ для їх функціонування в сучасних умовах.
статья [29,9 K], добавлен 13.11.2017Аналіз методологічних підходів до питання сутності банківської системи перехідного типу. Вивчення грошово-кредитного ринку України. Оцінка умов становлення та розвитку банківської системи України. Інституційні зміни діяльності комерційних банків.
дипломная работа [551,8 K], добавлен 19.02.2015
