Капітал банку його структура, управління та формування



Рис. 2.10 Структура капіталу банків України

Незважаючи на те, що впродовж першого півріччя 2002 року зберігалася позитивна динаміка зростання капіталу банків за рахунок збільшення сплаченого статутного капіталу, резервного фонду, фінансового результату, поліпшення ситуації з формуванням резервів, для більшості банківських установ і банківської системи в цілому актуальною залишалася проблема підвищення рівня капіталізації. Виявом цього є зростання капіталу нижчими темпами, ніж збільшення у цьому ж періоді обсягів активів, зобов`язань, вкладів населення тощо. Відношення капіталу до ВВП становило лише 4,3 %, тобто було в 3-4 рази меншим, ніж в економічно розвинутих країнах світу.

Протягом першого півріччя 2002 року зберігалася стійка тенденція до зростання обсягів зобов`язань банків і поліпшення їх якості та стабільності.

Обсяги зобов`язань усіх банків України збільшилися на 4849,4 млн. грн., або на 12,3 %, і на 01.07.2002 рік становили 44144,3 млн. грн. Зокрема, зобов`язання банків I групи - 23268,6 млн. грн.(52,7 % від загальної суми зобов`язань); II - 7823,1 млн. грн.(17,7 %); III - 8033,8 млн. грн.(18,2 %); IV - 5018,8 млн. грн.(11,4 %).

Зростання відбулося в основному за рахунок збільшення обсягів вкладів фізичних осіб на 3189,8 млн. грн., або на 28,6 %; коштів суб`єктів господарювання - на 836,8 млн. грн., або на 5,7 %; коштів бюджету та позабюджетних фондів - на 646,3 млн. грн., або на 42,1 %; міжбанківських кредитів і депозитів - на 641,3 млн. грн., або на 14,9 %; кредитів, отриманих від міжнародних фінансових організацій - 129,6 млн. грн., або на 29 %.

Питома вага зобов`язань у пасивах банків порівняно з першим півріччям 2001 року збільшилася з 83,2 до 83,7 %, що стало одним із чинників зростання витрат банків (див. рис. 2.11).

Прогресивні структурні зрушення та раціональна структура зобов`язань є необхідною умовою забезпечення ліквідності та платоспроможності банку, його прибуткової діяльності. Зобов`язання банків України на звітну дату мали таку структуру: кошти суб`єктів господарювання становили 15640 млн. грн.(35,5 % від загальної суми зобов`язань); вклади фізичних осіб - 14350,9 млн. грн.(32,5 %); міжбанківські кредити і депозити - 4948,3 млн. грн.(11,2 %); кошти бюджету і позабюджетних фондів - 2180,1 млн. грн.(4,9 %); кошти Національного банку України - 963 млн. грн.(2,2 %); субординований борг - 705,3 млн. грн.(1,6 %); цінні папери власного боргу - 406 млн. грн.(0,9 %); кредити, отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - 576,8 млн. грн.(1,3 %); інші зобов`язання - 4374 млн. грн.(9,9 %). Основну частину зобов`язань банків становлять кошти суб`єктів господарювання та вклади фізичних осіб - 29990,9 млн. грн., або 67,9 % від загальної суми зобов`язань.

Порівняно з першим півріччям попереднього року структура зобов`язань банків України у нинішньому році змінювалася інтенсивніше. Узагальнюючий коефіцієнт структурних зрушень на звітну дату дорівнював 1,2 в. п.(у першому півріччі 2002 року - 0,7 в. п.). Зросла частка вкладів фізичних осіб - на 4,1 в. п.; коштів бюджету та позабюджетних фондів - на 1 в. п.; міжбанківських кредитів та депозитів - на 0,3 в. п.; частка кредитів, отриманих від міжнародних та інших фінансових організацій - на 0,2 в. п. Водночас зменшилася частка коштів суб`єктів господарювання - на 2,3 в. п.; субординованого боргу - на 0,5 в. п.; коштів НБУ - на 0,6 в. п.; інших зобов`язань - на 1,9 в. п.; цінних паперів власного боргу - на 0,3 в. п.

Рис. 2.11 Структура зобов`язань банків України

Ситуація з дотриманням банками економічних нормативів порівняно з економічних нормативів порівняно з початком року поліпшилася. У червні банки допустили 66 порушень, тобто на 19 менше порівняно із січнем. Кількість порушень нормативу Н7 (норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента) зменшилася на 16; Н9 (норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру) - на 4; Н11 (норматив інвестування в цінні папери за кожною установою) - на 2; Н12 (норматив загальної суми інвестування) - на 3; Н13-1 (норматив загальної довгої відкритої валютної позиції банку) - на 3 порушення.

Жоден банк у червні не порушував норматив Н4 (норматив миттєвої ліквідності), Н5 (норматив поточної ліквідності ), Н13-2 (норматив загальної короткої відкритої валютної позиції).

Найчастіше у червні банки порушували такі нормативи: Н7 (норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента), Н9 (норматив максимального розміру кредитів, одному інсайдеру) і Н13-1. Порушення нормативів свідчить, що основними проблемами для окремих банків залишаються недостатній рівень капіталізації, платоспроможності, підвищена ризикова діяльність, зокрема під час здійснення кредитних і валютних операцій.

Зроблений аналіз засвідчує, що діяльність банків у першому півріччі 2002 року характеризувалася подальшим зростанням обсягів банківських операцій, поліпшенням якості кредитного портфеля, зростанням високими темпами обсягів вкладів фізичних осіб, поліпшенням (порівняно з відповідним періодом минулого року) результативних показників діяльності банківської системи в цілому.

Зважаючи на потребу підвищення рівня надійності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності банків на внутрішньому й міжнародних ринках, на необхідність зростання їх ролі у фінансуванні реального сектора економіки України, вітчизняним банкам слід ужити невідкладних заходів щодо:

підвищення рівня капіталізації, зокрема шляхом залучення нових акціонерів, збільшення резервного фонду, результату діяльності, активізації процесів об`єднання банків, інтенсивного застосування такої процедури реорганізації банків, як приєднання та злиття малих і фінансово нестійких банківських установ;

поліпшення якості активів, підвищення їх рентабельності за рахунок зменшення частки неробочих, проблемних активів;

забезпечення об`єктивної класифікації активів за рівнем їх ризику та формування у повному обсязі резервів за активними операціями;

забезпечення участі усіх банків у єдиній інформаційній системі «Реєстр позичальників»;

удосконалення структури капіталу, активів та зобов`язань;

підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтації банківських установ на отримання доходів від кредитування й обслуговування реального сектору економіки, зниження витрат шляхом застосування новітніх, зокрема комп`ютерних технологій.

2.3 Організація обліку в комерційних банках України

Управління комерційних банків перш за все спрямована на підтримку ліквідності, зниження банківських ризиків, максимізація прибутку. В ринковій економіці бухгалтерський облік пов`язаний з процесом управління банком і є важливою складовою цього процесу.

Бухгалтерський облік у банках - це збір фінансових даних про банк, аналіз, оцінка, документування фінансової інформації та звітів з цієї інформації перед зацікавленими особами, що приймають рішення.

Облікову інформацію використовують при прийняті рішення. Щоб прийняти рішення стосовно банку в майбутньому, зацікавленим особам необхідно враховувати інформацію про минулі події в діяльності банку, таку інформацію дає облік. Облік дає змогу здійснення зворотний зв`язок по кожному прийнятому рішенню і фінансові звіти містять про економічні наслідки раніше прийнятих рішень. Од же у банках - це інформаційна система для управління банком. Управління банком полягає в прогнозуванні основних параметрів розвитку банківського бізнесу.

Бухгалтерська інформація необхідна широкому колу користувачів зовнішнім та внутрішнім. До внутрішніх належать акціонери банку, Рада банку правління, внутрішні аудитори. Зовнішні: НБУ, кредитори, банки - кореспонденти, клієнти та інші. Внутрішні використовують інформацію з метою планування, оцінки, контролю за операціями банку. Зовнішні з метою оцінки минулих та майбутніх результатів в діяльності банку.

Принципи бухгалтерського обліку в банках України базуються на принципах Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. До основних відносять:

повнота бухгалтерського обліку;

дата операції;

автономність;

окремо відображення активів і пасивів;

безперервнысть;

нарахування та відповідність доходів та витрат;

прийнятність вхідного балансу;

відкритість;

консолідація;

сталість.

Ведення бухгалтерського обліку в банках грунтується на законі України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік», стандартах та принципах бухгалтерського обліку, нормативних актах НБУ. Регулювання обліку в банках здійснює НБУ, який розробляє і затверджує нормативні документи, які є обов`язковими для виконання всіма банками. До основних нормативних документів НБУ з питань регулювання бухгалтерського обліку відносяться:

положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України ( див.Рис.2.12);

правила організації фінансової та статистичної звітності банків України;

план рахунків бухгалтерського обліку в НБУ;

інструкція про застосування плану рахунків;

план рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;

методичні вказівки, щодо ведення аналітичного обліку.

Нормативні документи з питань створення фондів за рахунок прибутків, порядку обліку доходів, витрат, збитків, оподаткування узгоджується з Міністерством фінансів України. Нормативні документи з питань обліку та звітності, що використовується в державній статистики погоджується з Державним комітетом статистики України.

Банківські операції виступають предметом бухгалтерського обліку в банку. У обліку кожному об`єкту відповідає рахунок. Рахунок - це основна одиниця зберігання інформаціїї в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію необхідну для прийняття управлінських рішень. Система відображення інформації в обліку грунтується на тому, що для функціонування банку потрібні кошти, тобто економічні ресурси. Ці кошти формуються за рахунок внесків власників банку.

Рис. 2.12 Реорганізація бухгалтерського обліку в банках України

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації в балансі, аналізується з позиції бухгалтерської моделі облікової формули балансу:

Активи = Зобов`язання + Капітал

Це рівняння відображає фінансовий стан банку. Під фінансовим станом розуміють наявність ресурсів, що належать банку і капітал, який протистоїть їм на певний момент часу.

Баланс - це метод економічного групування і відображення коштів комерційного банку за складом, розміщенням та джерелами утворення, це основа фінансової звітності, яка відображає його активи, зобов`язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

У балансі здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними правилами. Баланс є готовим інструментом для вивчення діяльності банку.

Елементами, що безпосередньо пов`язані з оцінкою фінансового стану в балансовому звіті, визначають:

Активи - це ресурси, що контролюються установою банку в результаті попередніх подій і з яких передбачається отримання майбутньому економічної вигоди, яка врешті призведе до потоку грошових коштів для установи.

Зобов`язання - це поточні обов`язки установи банку, що випливають з попередніх подій, виконання яких пов`язане з відпливом ресурсів (активів).

Капітал - це залишкова частка в активів після відрахування всіх зобов`язань. Капітал включає фінансовий результат банку за звітний період:

Активи = Зобов`язання + Капітал (Доход - Витрати)

Для відображення змін кожного елемента фінансової звітності потрібен систематизований покажчик - План рахунків. Новий План рахунків введено в банках України з 01.01.1998 року, що передбачено реформою бухгалтерського обліку і звітності в банках.

Національним банком України розроблено окремо Плани рахунків бухгалтерського обліку для комерційних банків та установ НБУ відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів. Структура Плану рахунків сформована з урахуванням типової структури фінансових звітів за МСБО № 30 і вимог Міжнародного валютного фонду.

План рахунків фінансових банківських установ - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що призначений для реєстрації господарських операцій. План рахунків надає можливість здійснювати детальний і повний облік усіх банківських операцій, а також своєчасно надавати детальну, достовірну і змістовну інформацію керівництву банку, наявним чи потенційним акціонерам і діловим партнерам, Національному банку України, податковим та статистичним органам, іншим користувачам.

План рахунків можна поділити на три логічні частини - балансову, частину доходів та витрат і позабалансову.

Бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Комерційні банки самостійно визначають свою облікову політику, обирають систему та підсистеми бухгалтерського обліку виходячи з потреб управління банком. Підсистема повинна забезпечити:

дотримання принципів бухгалтерського обліку;

єдину методологічну основу;

взаємозв`язок даних синтетичного та аналітичного обліку;

хронологічне і систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів;

накопичення і систематизація даних обліку в розрізі показників, а також складання звітності.

Облікова політика комерційного банку - це сукупність визначених у межах законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються установою банку для складання і подання звітності.

Положення про облікову політику комерційного банку затверджується наказом до початку нового календарного року. Цим документом встановлюється методологія обліку окремих операцій. У ньому мають бути повно відображені особливості ведення бухгалтерського обліку в банках. Внесення змін до положення про облікову політику комерційного банку протягом року, як правило не допускається, окрім випадків суттєвих змін до законодавчих актів. Зміни повинні бути описані з зазначенням їх причин у відповідних статтях. Зміна положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальному запису до річного звіту комерційного банку.

Базою бухгалтерського обліку в установах комерційного банку є обліково-операційна робота. Це сукупність процесів пов`язаних з оформленням документацій за банківськими операціями, ведення бухгалтерського обліку і контролем за його повнотою і достовірністю.

Відповідальність за організацію обліково-операційну роботу несе керівник банку. Функції та відповідальність працівників служби бухгалтерського обліку і структура служби визначається банком самостійно. Службу бухгалтерського обліку очолює головний бухгалтер комерційного банку. Він забезпечує:

дотримання єдиних методологічних засад;

контроль;

складання і подання фінансової звітності.

На головного бухгалтера не можуть покладатися обов`язки керівника установи банку. На працівників служби бухгалтерського обліку покладено виконання функцій:

централізоване встановлення та підтримка єдиних правил бухгалтерського обліку;

ведення регістрів бухгалтерського обліку;

підтримка внутрішнього плану рахунків;

своєчасна підготовка, перевірка і надання звітності;

встановлення централізованого бухгалтерського контролю за застосуванням облікової політики та достовірністю фінансової звітності.

На працівників служби бухгалтерського обліку не може покладатися:

відповідальність за зберігання і видачу матеріалів та інвентаря;

реєстрацію і видачу шляхових листів, іншими операціями, які в подальшому відображають ними в бухгалтерському обліку.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Комплексна програма розвитку банківської системи України

Відновлення довіри клієнтів (юридичних та фізичних осіб) до комерційних банків - завдання стратегічного значення. Щоб його виконати, вітчизняні банки мають відповідати високим вимогам клієнтів. Підвищення ролі банківської системи як одного з найважливіших чинників безперервності і розширеного відтворення потребує і процес формування ринкових відносин в економіці України.

Проведенню політики, спрямованої на створення належних умов для стабільного й ефективного функціонування банківської системи, сприятиме реалізація основних положень Указу Президента від 14 липня 2000 року «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».

Першим пунктом зазначеного указу передбачено підготовку Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2001 - 2003 роки. До роботи над її проектом за дорученням Прем'єрміністра України було залучено ряд міністерств і відомств, зокрема міністерства економіки, фінансів, юстиції, Державну податкову адміністрацію, Національний банк України та Асоціацію українських банків.

У процесі створення проекту використано матеріали досліджень і рекомендацій Світового банку, щодо розвитку банківського сектора, презентація яких відбулася в Національному банку в жовтні 2000 року.

Враховано також основні положення нещодавно прийнятого Верховною Радою Закону «Про банки і банківську діяльність».

Комплексною програмою визначено стратегічні цілі подальшої розбудови вітчизняної банківської системи і відповідні механізми та інструменти, спроможні забезпечити фінансові потреби економічного зростання, яке розпочалося у минулому році.

У проекті враховано вимоги, викладені в указі Президента, а також визначено стратегічні напрями України на подальшу перспективу.

Комплексна програма містить стислий огляд стану банківської системи України та аналіз проблем, які стримують її розвиток; основні принципи й концептуальні підходи до подальшого розвитку банківського сектора за такими напрямами:

зростання рівня концентрації банківського капіталу;

стимулювання припливу іноземного капіталу;

створення умов для збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки;

організація та забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та розвитку, універсальних та спеціалізованих банків;

зміцнення ресурсної бази комерційних банків;

розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;

удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;

врегулювання в установленому порядку процедури банкрутства банків;

завершення гармонізації норм бух. обліку та звітності за міжнародними стандартами та рекомендаціями Євросоюзу;

удосконалення порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;

стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населення та розширення гарантій збереження таких вкладів;

удосконалення банківського законодавства.

Окремий розділ Комплексної програми присвячено конкретним заходам (із визначеними термінами та відповідальними за їх виконання), здійснення яких має підвищити ефективність функціонування банків.

Реалізація програми сприятиме створенню належних організаційних, правових та методичних умов для успішного виконання банківською системою завдань, які стоять перед нею на сучасному етапі розвитку. Серед них:

зміцнення національних грошей;

орієнтація банків на потреби економіки шляхом нарощування обсягів кредитування та банківських інвестицій у розвиток вітчизняної економіки;

зміцнення надійності банків;

можливість виходу з локальних криз із найменшими витратами; запобігання системним банківським кризам;

посилення довіри до комерційних банків;

очищення кредитних портфелів банків від безнадійних боргів, а банківської системи - від слабких, неплатоспроможних банків, не здатних своєчасно виконувати доручення своїх клієнтів.

В окремому розділі проекту програми стисло висвітлено роль і перспективи розвитку небанківських фінансових установ, які можуть надавати широкий спектр фінансових послуг населенню, малим і середнім підприємствам, створюючи додаткові стимули для залучення заощаджень та ефективнішого використання грошових коштів.

Щодо пропозицій для подальшого розвитку банківської системи України, то їх можна сформулювати так:

Для поліпшення фінансового стану комерційним банкам слід більше уваги приділяти поліпшенню якості активів (передусім - кредитного портфеля, дебіторської заборгованості) і відображати в балансах та інших статистичних звітах реальний стан своїх активів.

Потребує зміни структура активів: щоб отримувати процентні прибутки, генерувати власні кошти, швидшими темпами підвищувати рентабельність тощо, слід збільшувати саме робочі (процентні) активи. Для цього банкам потрібно мати можливість вкладати кошти у високодохідні проекти (щоправда, вирішення цієї проблеми залежить від стану і темпів розвитку економіки України в цілому).

Аби уникнути додаткових витрат, банкам слід провадити виважену процентну політику стосовно ставок за залученими та розміщеними коштами, а також привести у відповідність терміни повернення активів і зобов'язань.

3.2 Впровадження нетрадиційних банківських операцій та послуг

Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також всередині самої банківської системи, сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та поширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комерційних банків України операцій, вони виконують нові, не традиційні для них операції та послуги. До перших належать операції і послуги, пов'язані з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами.

Виникнення та подальший розвиток нетрадиційних банківських операцій та послуг зумовлені багатьма причинами. Зокрема це:

зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій та послуг;

загострення конкуренції між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також між самими комерційними банками. Конкуренція вплинула на залучення банків до певних видів діяльності, які можуть здійснювати також небанківські фінансово-кредитні установи;

необхідність підвищення якості обслуговування своїх клієнтів. Це виявляється, зокрема, в тому що відбувається закріплення за кожним солідним клієнтом окремого менеджера, котрий надає йому весь комплекс послуг та здійснює необхідні операції;

диверсифікація банківських доходів, зокрема, шляхом збільшення в них частки непроцентних доходів, включаючи комісійні доходи;

необхідність підвищення ліквідності та платоспроможності комерційних банків;

необхідність зменшення ризиків, пов'язаних із здійсненням традиційних операцій і наданням традиційних послуг;

залучення нових клієнтів з метою розширення та вдосконалення структури ресурсної бази комерційних банків.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна, зокрема, віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг.

Здійснюючи нетрадиційні банківські операції та надаючи послуги, слід особливу увагу звертати на їх правове оформлення. Найпоширенішою підставою виникнення зобов'язань є договір.

У Законі України «Про лізинг» лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне право користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови оплати лізингоотримувачем періодичних лізингових операцій.

З економічного погляду лізинг схожий з кредитом, що надається під основні засоби.

Факторинг - це операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб'єкта господарювання. Основою факторингу є перевідспупленя першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фактично банк (факторингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Під трастовими розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа - засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі - довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи - бенефіціара. За надання довірчих послуг банк стягує плату, розмір якої встановлюється в договорі між банком та клієнтом.

Операції з дорогоцінними металами включають дії пов'язані з виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали; надходженням дорогоцінних металів до місць їх зберігання, а також зберіганням і відпуском у встановленому порядку дорогоцінних металів; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання; ввезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезенням їх з неї.

Банки здійснюють на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виробленні з дорогоцінних металів.

Найвищими пробами банківських металів визначаються проби не нижче ніж: для золота - 995,0; для срібла - 999,0; для платини та паладію - 999,5.

Гарантії та поручительства - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єктами правовідносин.

Банківські гарантії (поруки) можуть бути спрямовані на виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансовими угодами; тендерна гарантія; гарантія виконання контракту; гарантія надання кредиту і виставлення акредитиву; гарантія платежу; акцептування й авалювання векселів.

Фінансовий інжиніринг - це цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів та/або нових фінансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою вже відомих фінансових інструментів та технологій. Фінансовий інжиніринг допомагає банкам та іншим фінансовим посередникам оперативніше реагувати на зміни, що відбуваються у світі, в законодавстві та економіці конкретної країни, в середині конкретного суб'єкта господарювання.

В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов'язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких опрацій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.

3.3 Система міжбанківських розрахунків нового покоління

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 року і в цілому відповідає висунутим до неї вимогам та потребам банківської системи України на поточний момент.

Однак існуюча система з раду об'єктивних причин розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, які не відповідають сучасним світовим стандартам для системи подібного класу, не можуть забезпечити у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації. Пропускна спроможність СЕП має запас не більше, ніж у три рази.

З пожвавленням економічної активності в Україні, включенням до системи міжбанківських розрахунків додаткових фінансових інструментів, реалізацією інтерфейсів цієї системи з іншими платіжними системами, включаючи міжнародні, очікується, що наявна система не зможе задовольняти потреби банківської сфери України.

Тому невідкладною необхідністю є розробка проекту нового покоління платіжної системи України, який повинен врахувати потреби банківської сфери України, кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, світовий досвід створення таких систем. Цей проект повинен бути розрахований на реалізацію та впровадження паралельно з функціонуванням існуючої СЕП і на подальшу експлуатацію протягом щонайменше 10-15 років (мінімум до 2010 року).

Проект нової платіжної системи повинен забезпечити єдність, централізованість та комплексність у підході до вирішення відповідних завдань, цілеспрямованість дій та концентрацію зусиль для досягнення поставленої мети, врахування зарубіжного досвіду та вимог, що обумовлені інтеграцією України до світової ринкової економіки. Проект розроблений у рамках загальної стратегії Національного банку України у сфері інформатизації, яка:

є централізованою, комплексною та єдиною для всього комплексу завдань інформатизації банківської справи України;

передбачає інтеграцію всіх ключових напрямів програми інформатизації та автоматизації банківської діяльності;

заснована на кращих зразках світового досвіду, на сучасному технічному обладнанні та засобах розробки програмного забезпечення;

передбачає постійну реструктуризацію та ускладнення інформаційної моделі банківської справи України, кількісне та якісне зростання і зміну семантичного навантаження інформаційних потоків у ній;

розрахована на досить тривалий період часу.

Ефективна платіжна система полегшує банкам активніше управляти ліквідними коштами, зменшуючи необхідність зберігання великих і часто різних за обсягом надлишкових резервів, що сприяє можливості фінансового програмування, прискорює та посилює вплив заходів щодо грошово-кредитної політики на економіку.

Якщо платіжна система діє неефективно і ненадійно, виконання платежу може тривати навіть не дні, а тижні. До того ж, іноді неможливо заздалегідь передбачити цю тривалість. Результатом є не лише незручності для користувачів, а й негативний вплив на економіку в цілому. Гроші, що зв'язані у платіжній системі, не можуть використовуватися з більш корисною метою, а суб'єкти економіки, не знаючи, коли саме отримають кошти, не можуть ефективно та економічно планувати свої дії.

Лише ті платіжні системи, які використовують найсучасніші досягнення техніки та технологій, можуть задовольнити поставлені вимоги. Йдеться про електронні платіжні системи.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури екеноміки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах.Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

Становлення банківської системи тісно пов'язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнородного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому.

Останні дисятиріччя корінним чином змінили погляди на банки та банківську діяльність. З одного боку це обумовлено можливими практично миттєвими змінами умов функціонування банків. З іншого - все очевидніша інтеграція банківських систем, фінансова конкуренція, що посилюється, розвиток інформаційних технологій зводять нанівець традиційні методи здійснення банківських операцій.

У зв'язку з цим у сучасних умовах банки досить швидко еволюціонують щодо використовуваних методів управління, тому на сьогодні важливого значення набувають проблеми формування класу високопрофесійних менеджерів-банкірів, спроможних здійснювати ефективне управління банківською діяльністю в умовах нестабільності й значних коливань на фінансових ринках та жорстких регулятивних обмежень.

Це потребує постійного вивчення та аналізу новітніх способів, підходів до здійснення банківських операцій, що, в свою чергу, тісно пов'язано із необхідністю впровадження комплексних заходів з підготовки кваліфікованих фахівців банківської справи, підвищення ефективності та вдосконалення діючих навчальних програм.

Актуальними на сьогодні є питання проблеми розвитку сучасної банківської системи України.

Дуже важливою є правова основа функціонування банківської системи, та її історичного призначення, бо вся діяльність банків базується на правовій базі.

Головними проблемами розвитку банківської системи, які потребують подальшого вирішення є:

Висока вартість кредитних ресурсів для підприємств.

2.Низька активність банків України в обслуговуванні реального сектора.

Низька частка довгострокових кредитів у кредитному портфелі банків.

Низький рівень кваліфікації співробітників банків стосовно інвестиційного ризику від надання фінансових ресурсів підприємствам.

Крім цього, треба підкреслити наступні досягнення НБУ у напрямку реформування банківської системи нашої держави:

· зменшення темпів зростання інфляції за умови зростаючих темпів промислового виробництва;

· покращення ліквідності банківської системи України;

· збільшення надійності українських банків;

· підвищення рівня довіри населення до банків, як фінансових установ, які здатні не тільки страхувати інвестиційні ризики, але й генерувати прибуток для інвесторів;

· збільшення довіри до банківської системи України з боку міжнародних інвесторів.

Таким чином банківська система України розвивається і сприяє цьому здебільшого дії органів державної влади.Тому багато в чому розв'язання проблем банківської сфери залежить від політики уряду, Верховної Ради та інших владних структур й обгрунтуванності рішень, які вони приймають.

Найближчим часом основна мета - це підтримка темпів зростання шляхом залучення додаткових ресурсів в українську економіку та проведення структурних реформ в ключових секторах народного господарства держави.

Крім того, від вирішення проблеми ефективного контролю та управління сучасним українським банком як на концептуальному рівні, так і в практичній площині буде залежати успіх ринкових перетворень та стабільності економіки держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121 - 14 \Урядовий кур'єр № 8 від 17.01.2001 р.

Постанова Правління НБУ «Про порядок створення і реєстрації комерційних банків» \ від 27.03.1996 р. № 771.

Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України», затверджне постановою Правління Національного банку України від 30.12.98.р. №566.

Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України», затверджне постановою Правління Національного банку України від 30.12.98.р. №566.

Мороз А.М. Банківські операції. - Київ: КНЕУ, 2000,- С.384.

Тиркало Р.І. Банківська справа. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001,- С.314.

Шпиг Ф.І. Стратегія управління діяльністю комерційного банку. К.: ВАТ «Бібліос» 2000. - С.191.

Васюренко В.В. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000., - С.243 .-(вища освіта ХХІ століття).

Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

Вашенцева Е.М. Економічний аналіз діяльності банка: Навчальний посібник-1997.- С. 198.

Дзюблюк О.В. Оптимізація управління активами і пасивами комерційних банків України // Фінанси України. 2002, №5, С.129-137.

Кротюк В. Фінансовий стан банків України у першому півріччі 2002 року та шляхи підвищення ефективності їхньої діяльності. // Вісник НБУ. 2002, №9, С.3-9.

Лобанова А.Л. Аналіз активних операцій комерційних банків. // Фінанси України. 2002, №6, С.99-104.

Назаренко І.А. Теорія нетрадиційного управління кредитним портфелем комерційного банку. // Вісник НБУ. 2002, №1.

Шимкевич В. Безопасное кредитование. // Банковская практика за рубежом. 2001, №2, С.35-37.

Вашенцева Е.М. Економічний аналіз діяльності банка: Навчальний посібник-1997.- С. 198.

Кириченко О.А. Банківський менеджмент: Навч. посіб.- К.: Т-во «Знання», Прес, 2002.- С.438.

Лагутін В.Д. Кредитування: Теорія і практика: Навч. посіб.- К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.- С.215.

Агеев М.Р. Управление депозитами коммерческого банка. //Бизнес - информ. 2001, № 3-4, (103-105).

Сусіденко В.Т. Теоретичні основи та практичні питання управління сучасною діяльністю комерційних банків: Київ держ. торг.-екон. Ун-т К.: КНЕУ, 1998.- С.381.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Ліквідність - гроші чи речі, які можна швидко і легко перетворити в гроші без втрат або при невеликих втратах їх купівельної спроможності.

Ліквідність банку - спроможність банку забезпечити своєчасне виконання своїх забовязань. Визначається збалансованістю пасивів та активів балансу банка, ступенем відповідності термінів розміщених активів і залученнябанкр пасивів.

Масштаб цін - кількість золота чи срібла, прийнятав країні за грошову одиницю і її кратні частини.

Менеджер - найманий управитель, який, володіє професійними знаннями щодо організації і управління виробництвом.

Міждународна валютна ліквідність - можливість окремої країни або всіх країн безперервно оплачувати свої зовнішні зобовязання прийнятими платіжними засобами.

Міждународний банк реконструкції і розвитку - банк, в який входить 151 країн і який надає позики країнам,що розвиваються,для забезпечення їхнього розвитку.

Міждународний валютний фонд - міждународна асоціація держав для надання позик в іноземній валюті.

Міжнародний кредит - рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

Міжнародна лічильно-грошові одиниці - штучні валютні одиниці, що застосовубться як умовний маштаб.

Національна грошова система - форма організації грошового обігу в країні, яка складається історично і закріплена законом.

Націонвльний банк - банк, що належить повністю, або частково національному капіталу і діє в його інтересах.

Національний банк України - держаіний банк країни, що стоїть на першому рівні банківської системи і виконує резервні функції.

Національний доход - загальний доход, отриманий постачальниками ресурсів за їзній вклад у виробництво валового національного продукту.

Капіталоміський товар - продукт, при виробництві якого застосовується відносна більша кількість капіталу.

Капіталізація боргу - конвенція заборгованості в акціях.

Комерційний банк - фінансово-кредитна установа, що здійснює універсальні спеціалізовані банківські операції на основі ліцензії центрального банку за рахунок власних і залучених коштів.

Імпортний лізинг - угода, за якою лізингова компанія закуповує обладнення у іноземної фірми і надає його вітчизняному орендареві.

Індекс цін - індекс, який показує динаміку зміни ціни “ринкового кошика”.

Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, а такош іноземні платіжні документи в іноземних грошових одиницях.

Інфляція - підвищення загального рівня цін в економіці.