Капітал банку

2

2

ЗМІСТ

Вступ

1. Капітал банку, його економічна сутність та джерела формування

1.1 Значення капіталу для комерційних банків, функції капіталу

1.2 Джерела формування капіталу комерційних банків

1.3 Облік і порядок формування капіталу комерційних банків

2 Дослідження проблеми капіталізації комерційних банків на сучасному етапі в Україні

2.1 Аналіз структури капіталу банку

2.2 Аналіз динаміки капіталу банків в Україні

3. Шляхи вирішення проблеми капіталізації комерційних банків в Україні

3.1 Законодавчі основи вирішення проблеми капіталізації українських комерційних банків

3.2 Об'єднання банків як один із шляхів ефективного збільшення капіталу комерційних банків

3.3 Особливості процесу об'єднання комерційних банків в Україні

Висновки

Література

Додатки

26

ВСТУП

За останні роки в економіці і банківській сфері зокрема відбулися радикальні зміни обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Стабільна банківська система, що динамічно розвивається, - неодмінна передумова стійкого економічного зростання, але процес її створення ще триває. Це пов'язано з тим, що в українській економіці ще не відбулася необхідна трансформація. Тому значним кількісним змінам структури банківської системи України не завжди відповідають позитивні якісні зрушення. Однією з найгостріших у розвитку вітчизняної банківської системи є проблема капіталізації комерційних банків, стан та якість якої бажають бути кращими. Процеси, що відбувалися протягом останніх років у фінансовій сфері свідчать про поглиблення суперечності між об'єктивною потребою нарощування банківського капіталу та реальним станом економічної кон'юнктури, що діє у протилежному напрямі. Слід зазначити, що значну частину новоутворених кредитних інститутів було засновано в період загострення інфляції підприємствами реального сектора економіки для розв'язання проблем суто власного забезпечення кредитними ресурсами. Звісно, що за таких обставин питанню нарощування власних капіталів на початкових етапах перехідного періоду приділялось досить мало уваги. На сьогоднішній день актуальність цієї теми підвищується і цьому сприяють такі фактори, як нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних з прагненням мати стабільні прибутки; зростаюча конкуренція між українськими банками та банками-нерезидентами; залучення коштів зовнішніх інвесторів та інші.

За кожним комерційним банком стоїть велика кількість клієнтів, для яких неспроможність банку надавати їм певні види послуг означає нестабільність їхньої діяльності. Тому відплив клієнтів з банків, у свою чергу, може призвести до загальної банківської кризи. Тобто низький рівень капіталізації комерційних банків вносить елемент нестабільності в економіку держави в цілому.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ капіталізації банків, розкриття діючої практики з проблемних питань капіталізації комерційних банків України, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на сонові систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

· досліджено значення капіталу для комерційних банків та його функції;

· наведено основні джерела формування капіталу комерційних банків;

· викладено сучасний стан капіталу банків України та проведено аналіз його структури і динаміки;

· приведено законодавчі основи вирішення проблеми капіталізації українських комерційних банків;

· запропоновано об'єднання банків як один із шляхів ефективного збільшення капіталу комерційних банків;

· обґрунтовано особливості процесу об'єднання комерційних банків в Україні.

Вказаній проблемі приділяється значна увага Національного банку України та Уряду, що знайшло своє відображення в Законі України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ, в Інструкції НБУ “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001р. № 368, в Указі Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 22.07.2000р.

За умови успішного впровадження пропозицій і рекомендацій, викладених у роботі, а також враховуючи процес постійного вдосконалення правової та технічної бази в банківській сфері, слід очікувати стабілізаційного ефекту, підвищення рівня капіталізації банків та започаткування нового етапу в розвитку банківського середовища в Україні.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА БАНКУ

1.1 Економічна сутність капіталу як об'єкта менеджменту

До найважливіших питань банківської діяльності належить управління банківським капіталом і шляхи його збільшення. В Указі Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень" наголошено на необхідності зростання рівня концентрації банківського капіталу шляхом залучення комерційними банками додаткового акціонерного капіталу, капіталізації їх прибутку, банкрутства неплатоспроможних банків, злиття або приєднання комерційних банків, утворення банківських холдингів.[2]

Реалізація зазначених положень значною мірою залежить від розуміння сутності банківського капіталу. Відсутність чіткого визначення понять "капітал банку" та "власний капітал" призводить до ототожнення їх з іншими економічними поняттями, ускладнює процес управління капіталом в практичній діяльності комерційних банків.

У вітчизняній та зарубіжній літературі сутність капіталу визначається з точки зору його джерел формування, серед яких можна виділити: акціонерний капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (частина прибутку, яка залишається після виплати дивідендів та відрахувань у резервні фонди).

Термін "капітал" (англ. фр. - саріtаl; лат. - саріtаlіс означає багатство у формі грошових засобів, цінних паперів, нерухомості, яке використовується для самозбільшення.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" сутність капіталу банку визначається наступним чином.

Капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Власний капітал - необхідна, невід'ємна частина фінансових ресурсів будь-якого комерційного банка, створеного у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Формування власного капіталу у вигляді статутного капіталу являє собою обов'язковий етап, що передує початку діяльності комерційного банка.

Роль і величина власного капіталу банка визначають його специфіку у порівнянні з промисловими та іншими підприємствами. За рахунок власного капіталу банки формують від 12 до 20% загальної потреби в ресурсах для забезпечення своєї діяльності, тоді як для промислових підприємств власні кошти повинні складати 40-55%.[18]

Така специфіка банків та інших кредитних і фінансових установ пов'язана з рядом обставин. По-перше, банки як посередники залучають великі суми грошових коштів у вигляді депозитів та вкладів від населення, приватних і державних організацій і підприємств. По-друге, банківські активи, представлені різноманітними грошовими вимогами, більш ліквідні та швидко реалізуємі на ринку, ніж активи підприємств у вигляді будівель, обладнання і матеріальних цінностей, що забезпечують процес виробництва.

Тому банки, кредитні і фінансові установи можуть підтримувати відносно невисоку пропорцію між власним капіталом га активами у порівнянні з промисловими підприємствами різних галузей господарства.

Глибшому усвідомленню сутності власного банківського капіталу, як об'єкта менеджменту, сприяє його поділ на окремі складові елементи з наступним групуванням їх за однорідними ознаками, тобто класифікація видів банківського капіталу ( рис. 1.1). Залежно від мети і завдань, які ставляться при класифікації, використовуються різні критерії. Але слід враховувати, що мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів ринку та передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають головну мету - одержання прибутку.

Залежно від організаційно-правової форми діяльності комерційного банку його власний капітал поділяється на акціонерний та пайовий. Акціонерний формується початкове від випуску та розміщення акцій. У разі продажу акцій за ціною, вищою за номінальну вартість, засновники комерційного банку одержують емісійний дохід, який є складовою частиною власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку та деяких інших коштів, так і шляхом додаткової емісії акцій.

Пайовий власний капітал формується початкове за рахунок внесків коштів та майна (паїв) у статутний капітал банку.

Виходячи із форми інвестування виокремлюють формування власного капіталу в грошовій, матеріально-речовій формі та у формі фінансових активів. Чинним законодавством України передбачено формування власного капіталу комерційних банків лише у грошовій формі в національній та вільноконвертованій іноземній валюті.

Залежно від форми власності розрізняють такі види власного капіталу: приватний, заснований на власності фізичної особи; колективний, заснований на власності колективу, різних видів господарських товариств і підприємств; державний, який на правах власності належить державі.

Виходячи із резидентності розрізняють власний капітал, національний та іноземний.

За характером використання розрізняють власний капітал, що нагромаджується та що споживається. Перший використовується у виробничих цілях, тобто для здійснення банківських операцій і надання послуг, другий - споживається, тобто використовується, зокрема. на матеріальне стимулювання і соціальний розвиток колективу комерційного банку.

Відповідно до характеру використання у банківській діяльності власний капітал комерційного банку поділяється на робочий і неробочий.

Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий і нормативний власний капітал. Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов'язань банку. Обчислення нормативного власного капіталу проводиться за досить складною формулою, яка постійно коригується НБУ. За основу беруть показник балансового власного капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні банківські ризики.

Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал.[11]

Капітал комерційних банків складається із суми основного (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

Основний капітал складається з:

§ фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу банку;

§ дивідендів, які направлені на збільшення статутного капіталу;

§ емісійних різниць (різниць між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальної вартістю);

§ резервних фондів, створених за рахунок прибутку банку;

§ прибутку мину лих років.

Додатковий капітал складається з:

§ резервів під стандартну заборгованість інших банків;

§ резервів під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;

§ загальних резервів;

§ результату переоцінки основних засобів;

§ поточних доходів.

До відвернень належать цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення в асоційовані і дочірні установи. Відрахування (мінусування) вартості основних засобів здійснюється тільки тоді. коли вони перевищують суму основного й додаткового капіталів за мінусом відвернень.[20]

1.2 Функції капіталу банку

Власний капітал банку є тим фундаментом, на якому будується вся споруда банківських операцій. Чим міцніший фундамент, тим міцніший банк. Слід зазначити, що капітал комерційного банку виконує важливі функції, як у щоденній діяльності, так і у забезпеченні довгострокової життєздатності банка.

По-перше, капітал виступає як "гроші на чорний день" для захисту від банкрутства. Захисна функція власного капіталу банка включає страхування вкладів і депозитів, яке гарантує інтереси кредиторів комерційного банку у випадку ліквідації або банкрутства, а також забезпечення функціонування банка, навіть коли з'являються збитки в його поточній діяльності. Ці збитки, як правило, покриваються з прибутку. Якщо його недостатньо, а також для покриття непередбачених видатків використовується частка власного капіталу.

Роль захисної функції власного капіталу банків змінюється під дією ряду факторів:

§ загальноекономічного і фінансового стану країни та стабільності грошової сфери;

§ розвитку в країні страхування депозитів та позик;

§ стратегії і тактики банку.

В умовах економічної та фінансової нестабільності діяльність комерційних банків підлягає додатковим ризикам, що підвищує вимоги до захисної функції власного капіталу.[16]

По-друге, оперативна функція основного капіталу в банківській сфері значно слабша, ніж в інших сферах підприємницької діяльності, але ж недооцінювати її не треба. Особливо відчутна роль цієї функції на перших порах діяльності комерційного банка. За рахунок власного капіталу фінансується придбання необхідних для комерційного банку приміщень, їх будівництво або оренда, обладнання меблями, технікою, забезпечення іншими матеріальними ресурсами, впровадження нових систем банківської охорони. банківських технологій та систем зв'язку. Розвиток ринкової економіки посилює потреби комерційних банків у використанні найновіших досягнень науки і техніки, вартість яких буде постійно збільшуватись.

По-третє, капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності. Капітал повинен бути достатньо великий для забезпечення упевненості позичальників в тому, що банк здатен задовольнити їх потреби в кредитах, навіть якщо економіка переживає спад. Асоціація українських банків (АУБ) кожен місяць публікує рейтингові звіти з показниками, розрахованими за даними балансів банків - членів АУБ. За перерахованими в рейтингових таблицях АУБ даними контрагенти банку можуть провести експрес-аналіз діяльності, в тому числі оцінити рівень капіталу банку, його адекватність об'ємам активних операцій, рівень забезпеченості капіталом коштів клієнтів банку.

По-четверте, капітал забезпечує кошти для організаційного росту та розробки і впровадження нових послуг, програм і обладнання. В період росту банк потребує додаткового капіталу для підтримки та захисту від ризику. пов'язаного з поданням нових послуг та будівництвом нових потужностей. Більшість банків, в кінці кінців, переростають ті потужності, з яких вони починали. Залучення додаткового капіталу дозволяє банку займати більші приміщення або будувати нові офіси для філій, щоб іти в ногу з розширенням ринкового простору і забезпечити клієнтів сучасними банківськими послугами.

По-п'яте, капітал служить регулятором росту банку в довгостроковій перспективі Так як і регулюючи інститути, фінансові ринки вимагають, щоб кредити та інші ризикові активи банку збільшилися приблизно тими ж темпами, що й капітал, кількість "коштів на чорний день" для відшкодування втрат збільшується з ростом інституційного ризику. Банк, надто швидко збільшуючий свої кредити і депозити, починає отримувати сигнали віл ринку та регулюючих інстанцій про те, що повинно бути уповільнено його збільшення або залучено додаткові капітали. Регулювання стану капіталу відповідними інститутами стало важливим інструментом обмеження ступеня ризику, якому може підлягати банк, що підтримує тим самим довіру клієнтів і захищає державну систему страхування депозитів від великих втрат.

Таким чином, власний капітал має фундаментальне значення для можливостей банку.

1. Існувати взагалі. Ліцензія на здійснення банківських операцій видається Національним банком тільки при достатності власного капіталу.

2. Здійснювати достатній спектр банківських операцій за номенклатурою. Видання банкам ліцензії на окремі види банківських операцій Національний банк робить виходячи з розміру власного капіталу кожного банку.

3. Здійснювати достатній за обсягом спектр банківських операцій. Чим більший власний капітал банку, тим більший обсяг операцій він може проводити. Отже, при постійній маржі збільшуються можливості одержання прибутку. В сучасних умовах маржа має тенденцію до зниження. Тому для забезпечення достатнього прибутку крім усього іншого необхідний достатній рівень власного капіталу.

4. Забезпечити стабільність, застрахувати себе і клієнтів від можливих втрат, більші банки можуть проводити менш ризикові операції з меншою маржею, але з більшим обсягом прибутку.

1.2 Джерела формування капіталу комерційного банку

У складі основного капіталу комерційного банку головна роль належить статутному капіталу банку. Він формується з акціонерного або приватного капіталу при організації нового банку за рахунок внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Розмір статутного капіталу визначається засновниками, однак він не може бути меншим від мінімального розміру. встановленого Національним банком України.

Порядок формування статутного капіталу залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства відкритого типу, то статутний капітал формується шляхом відкритої передплати на акції, а якщо у формі акціонерного товариства закритого типу - через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному капіталі. При утворенні банку як товариства з обмеженою відповідальністю статутний капітал поділяється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов'язаннями в межах своєї частки.

Капітал банку може бути збільшений за рахунок джерел капіталу, які можна поділити на дві категорії:

§ внутрішні джерела коштів;

§ зовнішні джерела.

Основним джерелом збільшення капіталу банку завжди виступав прибуток, не виплачений акціонерам, а залишений в банку нерозподіленим. Перевага такого способу залучення капіталу полягає в незалежності коштів від відкритого ринку і виключення тим самим видатків по розміщенню займів. Залучення капіталу за рахунок внутрішніх джерел є не тільки більш дешевим. але й не несе в собі загрози втрати контролю існуючими акціонерами, тобто виключає як звуження їх частки у власності, так і зниження доходності їх акцій. Наприклад, якщо банк обирає в якості джерела фінансування продаж акцій, частка акцій може бути продана новим акціонерам, які тим самим будуть наділені правами на частину майбутнього прибутку банку та на визначення його майбутньої політики.

Недоліком внутрішнього залучення капіталу" є те, що такий капітал повністю оподатковується і піддатен значному впливу змін в процентних ставках та в економічних умовах, якими банк не має можливості прямо керувати. Збільшення прибутку банків було в останні роки повільним, що вимусило більшість банків використовувати емісію акцій і субординованих зобов'язань - зовнішніх джерел капіталу - в додаток до капіталу, що залучається за рахунок внутрішніх джерел.

Дивідендна політика. Посилення на збільшення чистого прибутку для задоволення своїх потреб у додатковому капіталі означає, що рішення повинно концентруватися на тому, яка частина поточного прибутку повинна залишатися нерозподіленою, а яка - виплачується акціонерами у вигляді дивідендів. Тобто рада акціонерів повинна визначити необхідну частку утриманого прибутку ( поточний нерозподілений прибуток, поділений на поточний чистий, що залишився після оподаткування ), на основі якого потім розраховується частка дивідендів (поточні дивіденди, поділені на поточний чистий прибуток). Величина утриманого прибутку має велике значення для управління банком. Встановлена на дуже низькому рівні ( тобто, коли дуже велика доля дивідендів), вона веде до більш повільного росту внутрішніх джерел капіталу, підвищуючи тим самим ризик банкрутства та стримуючи збільшення обсягу активів банка, які приносять дохід. Надто висока частка утримань ( тобто, коли дуже низька доля дивідендів ) може привести до зниження розміру виплат дивідендів акціонерам. Оптимальною дивідендною політикою банка є та, яка максимізує ринкову вартість інвестицій акціонерів. Нові акціонери будуть залучатися банком, а старі - залишатися ними, якщо доходність акціонерного капіталу, у крайньому разі. дорівнює доходності інших інвестицій з таким же ступенем ризику.

Особливо важлива для банків задача - розробка стабільної дивідендної політики. Якщо доля дивідендів банку підтримується на відносно стійкому рівні, інвестори будуть розглядати дивіденди як достатньо стабільні доходи і банк буде більш привабливим в їх очах. Згідно досліджень, курсова вартість банківських акцій швидко падає після оголошення про зниження дивідендних виплат. Це не тільки розчаровує існуючих акціонерів, але й дестимулює потенційних покупців акцій банку, роблячи залучення додаткового капіталу в майбутньому більш важкою задачею.

Якщо банк вимушений залучати капітал із зовнішніх джерел, він має для цього декілька альтернативних способів:

1) продаж простих акцій;

2) продаж привілейованих акцій.

То, який з цих способів обере банк. залежить головним чином від того, який ефект це буде мати по відношенню до доходів акціонерів, який вимірюється звичайно за прибутковістю на акцію. Іншими ключовими факторами, які повинен брати до уваги банк, виступають піддатність банка ризику, вплив на контроль банка, який здійснюється його акціонерами, стан ринку проданих активів та зобов'язань.

Продаж простих акцій. Емісія простих акцій взагалі виступає найбільш дорогим способом залучення зовнішнього капіталу через високі видатки розміщення випущених акцій і великого ризику, пов'язаного з доходами акціонерів у порівнянні з доходами держателів боргових зобов'язань. Коли акціонери банку не зможуть викупити всі нові акції, тоді ці акції будуть зменшувати контроль над банком і прибуток на одну акцію, якщо тільки знову залучені кошти не принесуть дохід, який перевищує видатки по емісії нових цінних паперів. Випущені акції зменшують, крім того, долю позичених коштів, які може використовувати банк. Перевага, яка компенсує цей останній факт, полягає в тому, що велика кількість акцій збільшує можливості банка по залученню коштів в майбутньому.

Продаж привілейованих акцій. Продаж привілейованих акцій, як і продаж простих акцій, виступає одним із самих дорогих джерел банківського капіталу. Так як привілейовані акціонери мають першочергове право на прибуток банку по відношенню до власників простих акцій, дивідендні виплати останнім можуть знизитись після випуску привілейованих акцій. Однак перевага привілейованих акцій по відношенню до боргових зобов'язань полягає в більшій гнучкості перших ( так як дивіденди не є обов'язковими виплатами ), а також в тому, що вони збільшують можливість банку по залученню коштів в майбутньому.

Для того, щоб вибрати оптимальне джерело збільшення капіталу, необхідно прослідкувати чи ефективно банк використовує свій капітал.

Аналіз ефективності використання капіталу проводиться за допомогою таких показників:

§ дохід на капітал;

§ величина кредитних вкладень на 1 у.о. капіталу.

Ці показники розраховуються таким чином:

26

26

Аналіз наведених показників проводиться шляхом співставлення даних на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.

Розрахуємо ці показники на основі даних звітності АКБ “Золоті ворота”. (Див. додатки А, Б, В, Г).

Отже за нашим аналізом, розмір кредитних вкладень на 1 у. о. капіталу на 01.01.2001р. зменшився на 0,66 грн. по відношенню до кредитних вкладень на 1 у.о. капіталу на 01.01.2000р.

Таким чином, обчислені показники свідчать, що ефективність використання капіталу банком "Золоті ворота" знижується.

2 ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз структури капіталу банку

Важливою проблемою довгострокового фінансового планування є визначення структури капіталу. Структура капіталу - форма або складова капіталізації, яка належить до виду і пропорцій цінних паперів, що використовуються для збільшення довгострокових фінансових ресурсів.

Загальноприйнято, що структура капіталу визначається поєднанням довгострокових позикових засобів і акціонерного капіталу для фінансування діяльності комерційного банку. Розв'язання проблеми визначення співвідношення між позиковим і акціонерним капіталом включає прийняття таких рішень:

- які цінні папери має бути випущено для одержання необхідного капіталу;

- пропорції ( кількість ) кожного виду цінних паперів;

- час випуску кожного виду цінних паперів;

- дивідендна політика, що визначає розмір прибутку, а також кошти, одержані з різних джерел;

- час і обсяг коштів, одержуваних із можливих ( потенційних) джерел.

Для формування оптимальної структури капіталу необхідно прагнути до максимізації ринкової вартості акцій у довгостроковому періоді. Досягнення цієї мети повинно базуватися на:

- довгостроковому періоді потреб у фінансових ресурсах;

- поліпшенні використання наявних фінансових ресурсів;

- зниженні ризику шляхом максимального використання леверидж, при збереженні платоспроможності і ліквідності;

- спрощенні і досягненні гнучкості структури капіталу;

- встановленні балансу між позиковим і акціонерним капіталом;

- підвищенні рентабельності за рахунок максимізації використання левериджу, мінімізації витрат на випуск цінних паперів, фіксованих річних платежів;

- зниженні вартості капіталу.

Слід зазначити, що оптимальна структура капіталу досягається за таких умов: маржинальні витрати за кожним джерелом фінансів мають бути однакові; має бути оптимальне співвідношення між кредитним і акціонерним капіталом при досягненні максимальної ринкової вартості акцій.

Реальна фінансова ситуація може бути набагато складнішою. Оптимальна структура капіталу змінюється в різні періоди часу і залежить від багатьох чинників.

Капітал комерційного банку один з найголовніших показників його "здоров'я". Чим більший розмір капіталу (див. таблицю 2.1), тим надійніший банк.

Таблиця 2.1 Структура капіталу комерційних банків України за станом на 01.01.2002р.

№ п/п	Назва банку	Балансовий капітал	Статутний капітал	Резервний фонд	Результат минулих років	Результат поточного року	Інший капітал
	1	2	3	4	5	6	7
1 2 3 4 5 6 7 8	“Аваль” Приватбанк Промінвестбанк Ощадбанк Укрексімбанк Укрсоцбанк Укрсиббанк Райффайзенбанк Усього по групі	286310 363893 773974 238358 290094 368777 163625 103084 2588116	210000 186000 200175 100000 108000 48601 90000 92669 1035444	7521 35000 40237 96329 27000 14975 3937 249 225248	57858 63207 388069 7102 84174 239380 36406 0 876195	4274 34522 77898 1643 9314 7000 15741 2684 153076	6657 45164 67594 33285 61606 58821 17541 7483 298152

Сума капіталу банку визначається як різниця між його активами та зобов'язаннями.

Балансовий капітал можна розрахувати й іншим способом - за його складовими. Він дорівнює сумі даних у колонках 3, 4, 5, 6 і 7 ( див. табл.2.1). Зупинимося на них детальніше.

"Статутний капітал (загальний)" - це сума капіталу, надана, тобто сплачена, акціонерами та учасниками банку. Статутний капітал може мати лише позитивне значення.

"Резервний фонд" - це показник того. яка сума коштів була зарезервована банком для покриття можливих непередбачених ризиків своєї діяльності. Кошти цього фонду не можуть розподілятися у вигляді дивідендів, а його величина не може бути від'ємною.

Обсяги сформованих резервів за рік дозволяють оцінити, скільки банк реально заробив коштів в минулому році: фінансовий результат плюс кошти, витрачені на збільшення резервів.

Сама по собі загальна величина сформованих резервів не дозволяє давати будь-які оцінки: "погано" - "добре". Якщо банк формує резерви, це означає, що частина його активів за нормативами НБУ не є "стандартною", тобто яка не викликає сумнівів в надійності. З іншого боку, якщо банк вже сформував резерви на суму "поганих" активів, то якість цих активів вже немає значення - якщо безнадійний кредит не повертається, банк компенсує втрати за рахунок сформованих резервів та не втрачає свій капітал.

Більшість банків вже на 60-70% покрили свої "погані" активи страховими резервами і, скоріше всього, повністю вирішать свої проблеми протягом 2002 року. При цьому автоматично збільшать розрахункову суму капіталу.

"Результат минулих років" та "Результат поточного року" - це показники діяльності банку за минулі роки та за рік, що минає. Природно, чим більше їх значення, тим краще. Проте слід мати на увазі, що результат поточного року може відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Натомість від'ємне значення обох показників означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто, як кажуть, "прощав" свій капітал.

Інший капітал" - це загальні резерви банку та позитивний результат переоцінки основних засобів у випадку зростання їх ринкової вартості. Цей капітал не може бути розподілений у вигляді дивідендів, його обсяг може набувати лише позитивних значень.

Після закінчення кожного фінансового року Правління комерційного банку подає звіт про свою діяльність для затвердження на Загальних зборах акціонерів, а також свої пропозиції щодо розподілу отриманого прибутку, включаючи пропозиції про збільшення капіталу банку.

Прибуток відіграє важливу роль при збільшенні капіталу банку.

У таблиці 2.2 відображено аналітичні дані щодо питомої ваги поточного прибутку та прибутку минулих років у сумі балансового капіталу банківської системи в цілому, груп комерційних банків та окремих банківських установ.

Таблиця 2.2 Питома вага поточного прибутку та прибутку минулих років у сумі балансового капіталу окремих комерційних банків України на 01.01.2001р. Значення показника, %

Банківські установи зі значною питомою вагою поточного прибутку та прибутку минулих років в балансовому капіталі (>50%)
"МЕТАЛУРГ"	78
"КЛАСИК"	72
"ЕТАЛОН"	67
УКРАЇНСЬКИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК	66
"АЖІО"	64
УКРСОЦБАНК	57
ПРОМІНВЕСТБАНК	56
ІНДУСТРІАЛБАНК	54
Банківські установи з від'ємним значенням питомої ваги поточного прибутку та прибутку минулих років в балансовому капіталі або з від'ємним значенням капіталу
"АБСОЛЮТ"	-58
КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК	-34
"ОЛІМПІЙСЬКА УКРАЇНА"	-27
УКРІНБАНК	-23
"СЛОБОЖАНЩІНА"	-18
"НОВИЙ"	-17
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК	-6
УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК	-4
КОНТАКТ-БАНК	-2
Групи комерційних банків
Найбільші	39
Великі	37
Середні	14
Малі	-34
Разом по системі	31

Порядок розподілу прибутку повинен відповідати чинному законодавству України та засновницьким і статутним документам банку.

Нерозподілений прибуток - це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Він утворюється як залишок прибутку після виплати дивідендів, відрахувань у резервний та інші фонди комерційного банку. Оскільки розміри всіх відрахувань, окрім дивідендів, відомі, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий період залежить головним чином від величини дивідендів, встановленої Загальними зборами акціонерів. З метою підтримки встановленого контролюючими органами співвідношення "власний капітал - активи" комерційному банку нерідко приходиться вибирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку та випуском нових акцій. Однак акціонери комерційного банку являються його власниками і не охоче йдуть на розширення числа акціонерів та нові випуски акцій. Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідніше, ніж від нового випуску простих акцій, оскільки відсутні витрати, пов'язані з випуском нових цінних паперів. Проте тривале отримання дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій. Тому комерційний банк постійно прагне зберегти баланс між виплатою достатніх дивідендів акціонерам, щоб мати їх підтримку, та реінвестуванням доходів для того, щоб дати можливість банку розвиватись.

Загальна структура балансового капіталу відображена в додатку Д. Аналіз даної структури свідчить, що його більш ніж наполовину (на 57,8%) сформовано за рахунок сплаченого статутного капіталу. Резервний фонд становить 488,8 млн.грн., або 6,2% від загальної суми балансового капіталу, результат минулих років - 1520,7 млн.грн. (19,2%), результат поточного року - 530,1 млн.грн. (6,7%), інший капітал - 794,2 млн.грн.(10,1%).

2.2 Аналіз динаміки капіталу банків в Україні

Протягом становлення та розвитку банківської системи України вимоги відносно розміру капіталу банку постійно змінювались - незмінно в бік зростання. Система обов'язкових нормативів, в тому числі і нормативів капіталу, пройшла розвиток разом з національною банківською системою. На початку становлення банківської системи України, коли існували галузеві і так звані кооперативні банки, "капітальні вимоги" виражалися в мінімальному розмірі власних коштів банку і були різними для вказаних груп банків - складали 5 млн. і 500 тис. руб. СРСР відповідно.

Динаміка вимог до розміру капіталу (статутного капіталу) приведена в додатку В.

До 21.12.1993р. вимоги до капіталу були встановлені у формі мінімального розміру власних коштів банку. З 21.12.1993р. по 30.12.1997р. вимоги до капіталу змінилися - почали включати вимоги виконання розміру мінімального статутного фонду. З 30.12.1997р. вимоги до капіталу виражалися в мінімальному розмірі капіталу і мінімальному розмірі статутного капіталу. Редакція Інструкції №10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків ", що вступила в дію з 25.05.1998р.. вимоги до розміру капіталу і статутного капіталу встановлювала в національній валюті.

Багатьом системоутворюючим установам, що мають розгалужену мережу філій, безбалансових відділень, необхідно у відповідності із Законом "Про банки і банківську діяльність" нарощувати об'єм капіталу з точки зору "охоплення територій" - вітчизняні банки перейшли на якісно новий етап збільшення капіталу.

Інтенсивний процес збільшення капіталу існував і раніше - пряма залежність "широти банківської ліцензії" від розміру капіталу банку, постійно зростаючі вимоги до його розміру призвели до того, що більшість українських банків знаходились і знаходяться в неперервному пошуку джерел збільшення капіталу. Дана тенденція відображається у діаграмі "Динаміка капіталізації банківської системи України" (див. Додаток Г).

Характеризуючи капітал системи комерційних банків в цілому по Україні, варто зупинитись на таких даних.

За станом на 01.01.2002 в Державному реєстрі банків України було зареєстровано 189 банків. Серед них 164 банки (86,8%) - акціонерні товариства (115 - відкриті, 49 - закриті, 2 - державні банки); 25 банків (13,2%) - товариства з обмеженою відповідальністю. 28 банків (14,8%) створено з участю іноземного капіталу, в тому числі 6 - зі 100-відсотковим іноземним капіталом. (Див. додатки Д та Е).

Упродовж 2001 року зберігалися стійка тенденція до зростання статутного, регулятивного та балансового капіталу банків, що позитивно вплинуло на рівень капіталізації системи. Порівняно з початком року частка банків, які мають регулятивний капітал понад 5 млн.євро і можуть здійснювати свою діяльність на території всієї України, збільшилася з 56,2 до 72,3%, а їх кількість із 86 до 110. Частка банків, які мають регулятивний капітал до 3 млн. євро, зменшилися з 13,1 до 6,0%. Регулятивний капітал лише 8 банків перебуває в межах від 1 до 3 млн. євро. (Див. додатки К та Л).

Зареєстрований статутний капітал протягом минулого року зріс на 808,7 млн.грн., або на 21,1%, і на 01.01.2002р. становив 4632,5 млн.грн. (див. таблицю 2.3).

Таблиця 2.3 Динаміка капіталу комерційних банків України млн. грн .

Показники	Капітал	Статутний Капітал
За станом на 01.01.1999р.	4 197,2	2 100,0
За станом на 01.01.2000р.	4 307,5	2 913,8
За станом на 01.01.2001р.	5 238,35	3 700,0
За станом на 01.01.2002р.	8 018,5	4 632,5

Стабільна діяльність банківських установ та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками значною мірою залежать від обсягів регулятивного капіталу. За 2001 рік він збільшився на 55,9%, або на 2875,4 млн.грн. і на 01.01.2002р. дорівнював 8018,5 млн.грн.

Балансовий капітал порівняно з початком року збільшився на 1406,9 млн.грн., або на 21,6%, і на 01.01.2002р. дорівнював 7908,9 млн.грн. (за 2000 рік він зріс на 610,7 млн.грн., або на 10,4%). (Див. додаток М).

Збільшення балансового капіталу відбулося за рахунок зростання на 910,7 млн.грн. сплаченого статутного капіталу, на 122,7 млн.грн. - резервного фонду та фінансового результату поточного року (прибуток за 2001 рік дорівнював 530,1 млн.грн.).

На 01.01.2002 регулятивний капітал установ групи найбільших банків становив 2328,2 млн.грн. (29,0% від його загальної суми), великих - 1277,3 млн.грн. (15,9%), середніх - 1845,7 млн.грн. (23,0%), малих - 2567,3 млн.грн. (32,1%).

Одним із шляхів підвищення рівня капіталізації є залучення коштів на умовах субординованого боргу. Слід зазначити, що впродовж 2001 року вітчизняні банки менш інтенсивно використовували цей інструмент, ніж у 2000 році. За рік їх субординований капітал зріс на 74,9 млн.грн., або на 13,7%, і на 01.01.2002р. становив 620,7 млн.грн.

Обсяг іноземного капіталу в загальній сумі зареєстрованого статутного капіталу українських банків за 2001 рік зріс на 72,7 млн.грн., або на 12,2%, і на 01.01.2002р. дорівнював 669,4 млн.грн., або 13,5% від статутного капіталу в цілому.

Наведені дані свідчать про підвищення рівня капіталізації банків. Але слід зауважити, що такий фактор, як девальвація національної валюти також певною мірою впливає на динаміку статутного капіталу комерційних банків України.

Як вже зазначалося, за минулий 2001рік сукупний капітал українських комерційних банків зріс на 808,7 млн. грн. (тобто на 21,1%) і на 01.01.2002р. склав 8018,5 млн. грн. (це приблизно 17% від сукупного обсягу пасивів вітчизняних комерційних банків). Але у доларовому еквіваленті сукупний капітал українських комерційних банків може зменшуватися, що в основному зумовлено значною девальвацією національної валюти.

В додатках Н та П зображено динаміку сукупного статутного фонду українських комерційних банків у гривневому та доларовому еквівалентах протягом 1992-2001 років. Як бачимо, через значну девальвацію національної валюти в 1998 році сукупний статутний фонд банків у доларовому еквіваленті зменшувався. Але, починаючи 1999 року, цей показник збільшувався, що свідчить про стабілізацію національної валюти.

Таким чином, проблема недостатньої капіталізації більшості банківських установ та банківської системи в цілому виражена досить явно. Серед основних з причин, що негативно впливають на процес збільшення капіталу банків можна виділити наступні:

1. Низька привабливість напрямку інвестування в капітал банку з точки зору його дохідності - сьогодні дохідність акцій банків (рівень дивідендів) нище середнього рівня депозитних ставок.

2. Відсутність реальних внутрішніх джерел, що пройшли стадію оподаткування, для інвестування в банківський бізнес.

3. Недостатній рівень отриманого прибутку для його капіталізації (збільшення фондів та резервів за рахунок його розподілу). За результатами діяльності 2001 року прибуток комерційних банків склав 530,1 млн.грн. На зниження показників прибутковості банків в 2001р. впливали наступні фактори - збільшення адміністративних витрат. відрахувань в резерви, зменшення доходів від неторговельних валютних операцій, переоцінки іноземної валюти.

4. Недосконалість та нечіткість діючих законодавчих та нормативних документів НБУ стосовно процедур реорганізації банків - одного із способів збільшення капіталу.

Тому потреба у подальшому зростанні капіталу банків посилюється. Цьому сприяють:

* нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних із прагненням мати стабільні прибутки;

* конкуренція між українськими банками (за надання широкого спектра послуг);

* конкуренція між українськими банками і банками - нерезидентами;

* збільшення обсягів угод з цінними паперами (зростання угод за такими операціями потребує наявності в банку значного капіталу);

* залучення коштів зовнішніх інвесторів (на ринку капіталів вони вважають банки найризикованішими установами).

В процесі вирішення проблеми капіталізації комерційні банки України повинні враховувати всі можливі внутрішні та зовнішні джерела збільшення капіталу.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

3.1 Аналіз динаміки капіталу банків в Україні

Протягом становлення та розвитку банківської системи України вимоги відносно розміру капіталу банку постійно змінювались - незмінно в бік зростання. Система обов'язкових нормативів, в тому числі і нормативів капіталу, пройшла розвиток разом з національною банківською системою. На початку становлення банківської системи України, коли існували галузеві і так звані кооперативні банки, "капітальні вимоги" виражалися в мінімальному розмірі власних коштів банку і були різними для вказаних груп банків - складали 5 млн. і 500 тис. руб. СРСР відповідно.

Динаміка вимог до розміру капіталу (статутного капіталу) приведена в додатку В.

До 21.12.1993р. вимоги до капіталу були встановлені у формі мінімального розміру власних коштів банку. З 21.12.1993р. по 30.12.1997р. вимоги до капіталу змінилися - почали включати вимоги виконання розміру мінімального статутного фонду. З 30.12.1997р. вимоги до капіталу виражалися в мінімальному розмірі капіталу і мінімальному розмірі статутного капіталу. Редакція Інструкції №10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків ", що вступила в дію з 25.05.1998р.. вимоги до розміру капіталу і статутного капіталу встановлювала в національній валюті.

Багатьом системоутворюючим установам, що мають розгалужену мережу філій, безбалансових відділень, необхідно у відповідності із Законом "Про банки і банківську діяльність" нарощувати об'єм капіталу з точки зору "охоплення територій" - вітчизняні банки перейшли на якісно новий етап збільшення капіталу.[30]

У зв'язку з виходом нового Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ вимоги до комерційних банків стосовно капіталу та його розміру підвищилися.

Згідно із статтею 31 Закону мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків - 1 млн. ЄВРО;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області. - 3 млн. ЄВРО;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, -5млн. ЄВРО.[1]

Інтенсивний процес збільшення капіталу існував і раніше - пряма залежність "широти банківської ліцензії" від розміру капіталу банку, постійно зростаючі вимоги до його розміру призвели до того, що більшість українських банків знаходились і знаходяться в неперервному пошуку джерел збільшення капіталу. Дана тенденція відображається у діаграмі "Динаміка капіталізації банківської системи України" (див. Додаток Г).

Характеризуючи капітал системи комерційних банків в цілому по Україні, варто зупинитись на таких даних.

За станом на 01.01.2002 в Державному реєстрі банків України було зареєстровано 189 банків. Серед них 164 банки (86,8%) - акціонерні товариства (115 - відкриті, 49 - закриті, 2 - державні банки); 25 банків (13,2%) - товариства з обмеженою відповідальністю. 28 банків (14,8%) створено з участю іноземного капіталу, в тому числі 6 - зі 100-відсотковим іноземним капіталом. (Див. додатки Д та Е).

Упродовж 2001 року зберігалися стійка тенденція до зростання статутного, регулятивного та балансового капіталу банків, що позитивно вплинуло на рівень капіталізації системи. Порівняно з початком року частка банків, які мають регулятивний капітал понад 5 млн.євро і можуть здійснювати свою діяльність на території всієї України, збільшилася з 56,2 до 72,3%, а їх кількість із 86 до 110. Частка банків, які мають регулятивний капітал до 3 млн. євро, зменшилися з 13,1 до 6,0%. Регулятивний капітал лише 8 банків перебуває в межах від 1 до 3 млн. євро. (Див. додатки Ж та З).

Зареєстрований статутний капітал протягом минулого року зріс на 808,7 млн.грн., або на 21,1%, і на 01.01.2002р. становив 4632,5 млн.грн. (див. таблицю 3.1).

Таблиця 3.1 Динаміка капіталу комерційних банків України млн. грн .

Показники	Капітал	Статутний Капітал
За станом на 01.01.1999р.	4 197,2	2 100,0
За станом на 01.01.2000р.	4 307,5	2 913,8
За станом на 01.01.2001р.	5 238,35	3 700,0
За станом на 01.01.2002р.	8 018,5	4 632,5

Стабільна діяльність банківських установ та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками значною мірою залежать від обсягів регулятивного капіталу. За 2001 рік він збільшився на 55,9%, або на 2875,4 млн.грн. і на 01.01.2002р. дорівнював 8018,5 млн.грн.

Балансовий капітал порівняно з початком року збільшився на 1406,9 млн.грн., або на 21,6%, і на 01.01.2002р. дорівнював 7908,9 млн.грн. (за 2000 рік він зріс на 610,7 млн.грн., або на 10,4%). (Див. додаток М).

Збільшення балансового капіталу відбулося за рахунок зростання на 910,7 млн.грн. сплаченого статутного капіталу, на 122,7 млн.грн. - резервного фонду та фінансового результату поточного року (прибуток за 2001 рік дорівнював 530,1 млн.грн.)[9].

На 01.01.2002 регулятивний капітал установ групи найбільших банків становив 2328,2 млн.грн. (29,0% від його загальної суми), великих - 1277,3 млн.грн. (15,9%), середніх - 1845,7 млн.грн. (23,0%), малих - 2567,3 млн.грн. (32,1%).

Одним із шляхів підвищення рівня капіталізації є залучення коштів на умовах субординованого боргу. Слід зазначити, що впродовж 2001 року вітчизняні банки менш інтенсивно використовували цей інструмент, ніж у 2000 році. За рік їх субординований капітал зріс на 74,9 млн.грн., або на 13,7%, і на 01.01.2002р. становив 620,7 млн.грн.[5]

Обсяг іноземного капіталу в загальній сумі зареєстрованого статутного капіталу українських банків за 2001 рік зріс на 72,7 млн.грн., або на 12,2%, і на 01.01.2002р. дорівнював 669,4 млн.грн., або 13,5% від статутного капіталу в цілому.

Наведені дані свідчать про підвищення рівня капіталізації банків. Але слід зауважити, що такий фактор, як девальвація національної валюти також певною мірою впливає на динаміку статутного капіталу комерційних банків України.

Як вже зазначалося, за минулий 2001рік сукупний капітал українських комерційних банків зріс на 808,7 млн. грн. (тобто на 21,1%) і на 01.01.2002р. склав 8018,5 млн. грн. (це приблизно 17% від сукупного обсягу пасивів вітчизняних комерційних банків). Але у доларовому еквіваленті сукупний капітал українських комерційних банків може зменшуватися, що в основному зумовлено значною девальвацією національної валюти.

В додатках К та Л зображено динаміку сукупного статутного фонду українських комерційних банків у гривневому та доларовому еквівалентах протягом 1992-2001 років. Як бачимо, через значну девальвацію національної валюти в 1998 році сукупний статутний фонд банків у доларовому еквіваленті зменшувався. Але, починаючи 1999 року, цей показник збільшувався, що свідчить про стабілізацію національної валюти.[12]

Таким чином, проблема недостатньої капіталізації більшості банківських установ та банківської системи в цілому виражена досить явно. Серед основних з причин, що негативно впливають на процес збільшення капіталу банків можна виділити наступні:

1. Низька привабливість напрямку інвестування в капітал банку з точки зору його дохідності - сьогодні дохідність акцій банків (рівень дивідендів) нижче середнього рівня депозитних ставок.

2. Відсутність реальних внутрішніх джерел, що пройшли стадію оподаткування, для інвестування в банківський бізнес.

3. Недостатній рівень отриманого прибутку для його капіталізації (збільшення фондів та резервів за рахунок його розподілу). За результатами діяльності 2001 року прибуток комерційних банків склав 530,1 млн.грн. На зниження показників прибутковості банків в 2001р. впливали наступні фактори - збільшення адміністративних витрат. відрахувань в резерви, зменшення доходів від неторговельних валютних операцій, переоцінки іноземної валюти.

4. Недосконалість та нечіткість діючих законодавчих та нормативних документів НБУ стосовно процедур реорганізації банків - одного із способів збільшення капіталу.[22]

Тому потреба у подальшому зростанні капіталу банків посилюється. Цьому сприяють:

* нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних із прагненням мати стабільні прибутки;

* конкуренція між українськими банками (за надання широкого спектра послуг);

* конкуренція між українськими банками і банками - нерезидентами;

* збільшення обсягів угод з цінними паперами (зростання угод за такими операціями потребує наявності в банку значного капіталу);

* залучення коштів зовнішніх інвесторів (на ринку капіталів вони вважають банки найризикованішими установами).

В процесі вирішення проблеми капіталізації комерційні банки України повинні враховувати всі можливі внутрішні та зовнішні джерела збільшення капіталу.

3.2 Об'єднання банків як один із шляхів ефективного збільшення капіталу комерційних банків

Банки з низьким рівнем капіталу постійно вдаються до різноманітних заходів щодо збільшення власного капіталу. Національний банк з метою підвищення рівня капіталізації дозволив комерційним банкам, які діють не менше 1 року, залучати кошти юридичних і фізичних осіб на умовах субординованого боргу в грошовій формі з подальшим включенням цих коштів у капітал банку. Є багато яскравих прикладів, з яких видно, що українські комерційні банки прагнуть нарощувати свій капітал за рахунок проведення різноманітних операцій. Наприклад:

Банк "Хрещатик" планує збільшити статутний фонд на 13,5 млн. грн. -до 35 млн. грн.

Укрсоцбанк відкрив ГК "Житлоінвест" (м. Київ) кредитну лінію в розмірі біля 20 млн. грн. строком на 1 рік для фінансування будівельних об'єктів. До кінця 1-го півріччя банк планує розпочати кредитування фізичних осіб під купівлю квартир в будинках, збудованих ГК "Житлоінвест".

Банк "Південний" починає розміщення облігацій Одеського коньячного заводу, загальний об'єм емісії яких складає 43 млн. грн. Банк є андеррайтером по розміщенню цих цінних паперів.

Промінвестбанк України (м. Київ) встановив свої банкомати для обслуговування грошових пластикових карток міжнародних систем Visa та Еurорау в касових залах 15 станцій Київського метрополітену.

Кредитпромбанк планує збільшити статутний капітал до 109 млн. грн. за рахунок другої емісії акцій на загальну суму 50 млн. грн[8]

З наведених прикладів ясно, що у разі. якщо всі заплановані операції виправдають себе стосовно прибутковості, то банки будуть мати змогу збільшити власний капітал за рахунок отриманого прибутку.