На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає ефективно діючоча банківська система. Банки різних рівнів глибоко проникають у сферу виробництва і активно впливають на економічні і соціальні процеси у суспільстві. Банківська справа є однією з тих сфер суспільного життя, щодо якої рідко хто може дозволити собі повну непоінформованість. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому.

Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах.

Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

Метою проходження навчальної практики є вивчення загальної структури, стану та основних тенденцій розвитку сучасної банківської системи України, організаційної структури та функцій Національного банку України й особливостей функціонування Ощадного банку, а також ознайомлення з механізмом здійснення й документальним оформленням окремих банківських операцій та з організацією роботи працівників банківських установ.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

1) розробка загальної характеристики банківської системи;

2) аналіз процесу формування ресурсів банківської системи;

3) здійснення аналізу фінансових результатів діяльності банків України;

4) зібрати документи, якими оформлюються депозитні, розрахунково-касові, та кредитні операції банку.

Основними завданнями навчальної практики є :

ь здійснити порівняльний аналіз тенденцій та напрямів діяльності банківської системи в цілому;

ь охарактеризувати сучасний стан банківської системи України;

ь проаналізувати процес формування та розміщення ресурсів банками України;

ь навести порівняльну характеристику банків та груп банків за фінансовими результатами їх діяльності;

ь визначити рівень капіталізації банківської системи України;

ь скласти основні документи, якими оформлюються розрахунково-касові, депозитні та кредитні операції банку.

Об`єктом дослідження виступає інформація про Національний банк України, Державний Ощадний банк та інші комерційні банки, які і складають банківську систему України. НБУ є центральним банком України та особливим економічно незалежним органом державного управління. Ощадбанк разом з іншими комерційними банками здійснює ощадну справу в Україні, а держава, в свою чергу, гарантує збереження вкладів та цінних паперів в ньому.

Для написання звіту про проходження навчальної практики використовувались статистичні, емпіричні та математичні методи, а також методи порівняння та аналізу.

РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Банківська система незалежної України і відповідно Національний банк України створювалися протягом 1991 р. у звязку з деінтеграцією радянської банківської системи. Правовою основою банківської системи нашої держави став Закон України «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою України 20 березня 1991 року. Відповідно до постанови Верховної ради україни «Про порядок ведення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність»» цей законодавчий акт було введено в дію з 1 травня 1991 року.

Україна як й інші незалежні держави, що виникли в економічному просторі колишнього СРСР, задекларувала необхідність побудови ефективної фінансово-кредитної системи, створено у вигляді дворівневої структури управління фінансовими ресурсами, яка представлена, по-перше, Національним банком України та його підрозділами, по-друге - комерційними банками різних форм власності, спеціалізації та територіального статусу [5].

Банківською системою України (рис.1.1.) є основна ланка кредитно-фінансової системи, невід'ємна частина структури ринкової економіки.

Рис. 1.1. Банківська система України

Національний банк України (перший рівень) є центральним банком, особливим органом державного управління, який має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, що є державною власністю. НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках - також за рахунок Держбюджету України. Одержання прибутку не є метою його діяльності [8].

Статус і принципи діяльності Національного банку України визначені Основним законом держави - Конституцією України. Статті, які стосуються функціонування Національного банку, вміщені у двох розділах, присвячених законодавчій і виконавчій владам. Це не випадково, оскільки йдеться про центральний банк держави, який очолює її національну фінансово - кредитну систему. Правовий статус Національного банку України визначається також Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими законодавчими актами [6].

Важливим аспектом дослідження місця і ролі центрального банку у фінансовій системі держави є визначення його правового статусу. Правовий статус суб'єктів адміністративно-правових відносин - це юридичне закріплення ролі та місця в системі відповідних органів державної влади і в системі органів управління. Національний банк за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою правового статусу Національного банку України. Це означає, що НБУ має встановлювати обов'язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. З організаційного погляду важливим є факт того, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України.

Свою діяльність здійснює на засадах незалежності. Незалежність НБУ полягає в тому, що НБУ відповідно до основ бюджетної та економічної політики формує грошово-кредитну політику. Національний банк самостійно розробляє відповідну монетарну політику та фінансові інструменти. Проте цей головний орган банківської системи з ряду питань є залежним від Верховної ради України, перед якою і звітує про свою діяльність.

До повноважень законодавчого органу держави Конституція України відносить призначення на посаду та звільнення з посади голови НБУ, що здійснює Верховна Рада України за поданням Президента України. Крім того, саме Верховна Рада України призначає половину складу Ради Національного банку, а інша половина призначається Президентом. Такий підхід дає можливість двом гілкам влади пропорційно, рівною мірою брати участь у формуванні складу Ради НБУ і здійснювати регулятивний вплив держави на фінансово-кредитну політику, її реалізацію. Конституційні засади формування вищого органу управління НБУ, а також його керівництва є прикладом рівноваги двох гілок влади в Україні.

Суттєве значення для ефективного функціонування НБУ мають його взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України. Ці державні органи проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розроблення і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціально розвитку. НБУ підтримує економічну політику КМУ, доки вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці. Традиційно виділяють чотири базові функції центрального банку:

ь емісія готівки та організація грошового обігу;

ь банк банків;

ь банк уряду;

ь реалізація грошово-кредитної політики

Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБУ належить також:

ь наглядові

ь регулятивні

ь Контрольні

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк виконує такі функції:

1. монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

2. відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8. здійснює банківське регулювання та нагляд;

9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20. визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом [1].

Відповідно до статті 22 Закону України «Про НБУ» структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. Організаційна структуру НБУ наведена в додатку А.

Основними нормативними документами, що регулюють діяльність НБУ є Закон України «Про НБУ» від 20 травня 1999 року, Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року та Конституція України. Як юридична особа НБУ діє на підставі Статуту НБУ, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 року. Діяльність регіональних управлінь НБУ регламентується «Положенням про регіональне управління НБУ», затверджене правлінням НБУ від 12 червня 1993 року.

Для забезпечення виконання покладених на НБУ функцій здійснює перелік таких операцій:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ та в порядку, що ним визначається;

2) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками;

3) купує та продає на вторинному ринку цінні папери згідно з чинним законодавством України;

4) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

5) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

6) зберігає, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені, пам`ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому та зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

7) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за міжнародною класифікацією відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

8) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери або інші цінності;

9) видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою НБУ;

10) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

11) виконує операції з обслуговування державного боргу, пов`язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ним;

12) веде особові рахунки працівників НБУ;

13) веде рахунки міжнародних організацій;

14) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду.

НБУ має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій [7].

Повноваження Ради Національного банку:

1. відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

2. здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

3. затверджує Регламент Ради Національного банку України;

4. затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

5. приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

6. визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;

7. затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

8. затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

9. вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

10. методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

11. окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

12. політики курсоутворення та валютного регулювання;

13. розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

14. вдосконалення платіжної системи;

15. інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;

16. вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

17. З метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:

ь диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

ь лімітів позабалансових зобов'язань;

ь формування резервів, покриття фінансових ризиків;

ь порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

ь мінімального розміру золотовалютних резервів;

ь з інших питань, віднесених до її компетенції.

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку[2].

Операції Національного банку України можуть бути розділені на дві групи: пасивні - операції зі створення та залучення ресурсів та активні - операції з розміщення створених і залучених ресурсів. Активні й пасивні операції Національного банку відображаються в його балансі. Наведемо для прикладу баланс НБУ станом на 1 січня 2003 року. Баланс НБУ наведено в додатку Б.

З даних наведених в балансі НБУ, найбільш вагомими джерелами ресурсів є: готівка в обігу - 48,3% пасивів; кошти Міжнародного Валютного Фонду - 34,8% пасивів; кошти банків та інших клієнтів - 9,9% пасивів; капітал і резерви - 4,9% пасивів;

Розміщення ресурсів НБУ здійснювалось за такими основними напрямками: розміщені кошти та депозити - 40,9% активів; надані кредити, всього 19,9% активів; вимоги до Міжнародного Валютного Фонду - 17,4% активів; вкладення в цінні папери - 15,8% активів;

До основних пасивних операцій Національного банку України належать залучення коштів від міжнародних фінансових організацій, емісія банкнот, вклади банківських установ, формування капіталу і резервів.

Банки другого рівня банківської системи - комерційні банки. Комерційний банк - це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

Ш фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестується;

Ш випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій, тощо);

Ш купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

Ш видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають Ії виконання у грошовій формі;

Ш касове виконання державного бюджету;

Ш придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

Ш купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

Ш купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

Ш довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо)за дорученням клієнтів;

Ш надання консультативних та інших послуг, пов'язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.

Комерційним банкам України категорично забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі [6].

Рис. 1.2. Класифікація комерційних банків

Комерційні банки виконують такі основні функції як мобілізація вільних грошових коштів і перетворення їх у капітал, кредитування підприємств, держави та населення, здійснення депозитної емісії (випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів), забезпечення розрахунково-платіжного механізму, також виконання емісійно-засновницької функції, надання економічної інформації та послуг консультаційного характеру [8].

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації комерційного банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків - 1 мільйона євро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро.

Банківський капітал створюється тільки у грошовій формі.

Комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціальністю банки можуть бути ощадні, інвестиційні, іпотечні та розрахункові. В Україні існує два державних комерційних спеціалізованих банка у формі відкритих акціонерних товариств (Ощадний банк та Експортно-імпортний банк України), а решта комерційних банків є універсальними.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

1. заяву про реєстрацію банку;

2. установчий договір (крім державного банку);

3. статут банку;

4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5. бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12. відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Зареєстрована кількість банків станом на 1 січня 2005 року в державному реєстрі банків становить 182 банки, але з них, тільки 160 ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій, у тому числі: 132 банки засновані у формі акціонерних товариств (з них: 92 банки - ВАТ, 40 банків - ЗАТ), 28 банків - товариства з обмеженою відповідальністю, 19 банків з іноземним капіталом, в які входять 7 банків із 100% іноземним капіталом.

На основі даних НБУ, проаналізуємо кількісні зміни у складі банків за останні три роки зображено на діаграмі 1.1.

Діаграмі 1.1. Кількість банків за реєстром

З діаграми 1.1. випливає, що кількість банків у 2002 та 2004 роках була однаковою і складала 182 банки (за вийнятком 2003 року, кількість банків, внесених до Державного реєстру, зменшилась з 182 до 179). Це свідчить про слабкий розвиток банківської системи, або про перенасиченість банківським послугами та жорсткій конкуренції між банками у 2003 році.

Розподіл банків за організаційно-правовою формою зображено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Кількість банків за організаційно-правовою формою

Аналізуючи дані наведені у таблиці, слід відмітити, що питому вагу займають банки, засновані у формі акціонерних товариств. Вони займають приблизно 85% від загальної кількості діючих банків по всіх досліджуваних періодах. Серед акціонерних товариств найбільш поширені ВАТ, на долю яких припадає приблизно 70% всіх акціонерних товариств. Також у формі ВАТ засновані 2 державні банки. Помітно збільшилась кількість банків заснованих у формі ТОВ у період з 2002 до 2003 року, - із 20 до 28. Кооперативних банків в Україні зараз не існує, але був один у 2002 році.

Кількісну характеристика банків з іноземним капіталом в Україні за останні три рокиззображена в (таблиці 1.2.), де наведена ця інформація.

Таблиця 1.2

Кількість банків з іноземним капіталом

З вищенаведеної таблиці видно, що кількість банків з іноземним капіталом є незмінною на протязі 2003 та 2004 років і складає 12,1%, а у 2002 році частка банків з іноземним капіталом становить 12,5% від загальної кількості діючих банків. Кількість банків із 100% іноземним капіталом є сталою за три останні роки і дорівнює 7 банків.

Розподіл банків за регіонами наведено в додатку В. Здійснивши аналіз даних додатку В можна зробити висновок, що найбільша концентрація банків зосереджена в м. Києві - 85 (2002р.), 83 (2003р.), 89 (2004р.). Що стосується інших областей України, то тут лідерами є Дніпропетровська, Харківська, Одеська та Донецька області, тому що в даних областях кількість банків приблизно однакова і знаходиться в межах від 9 до 13 банків. Є області в яких не існує жодного банку: Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська.

Особливість діяльності ВАТ «Державний ощадний банк України»:

Виникнення перших ощадних структур на території України датоване другою половиною XVIII століття в Галичині. Подальшого розвитку система набула за часів царської Росії, Австро-Угорської імперії, Польщі і в радянській період. А самостійний статус Ощадбанк здобув у 1991 році, коли наша держава стала незалежною. Офіційно він має назву Державний Ощадбанк України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року Ощадний банк перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Особливістю у діяльності Ощадного банку є самостійне встановлення процентних ставок за вклади населення залежно від ставки рефінансування НБУ і ціни на комерційні кредитні ресурси. Ощадний банк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України «Про банки та банківську діяльність» Ощадний банк України набув спеціального статусу. 31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України - «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України».

В умовах економічної кризи, що охопила всі сфери життєдіяльності суспільства, Ощадбанк проявив гнучкість та належну керованість процесами. Завдяки розвинутій мережі установ та кваліфікованим кадрам банк успішно виконав свої зобов'язання у державній приватизаційній програмі, провів обмін грошових знаків.

Враховуючи українську перспективу - масову приватизацію та розвиток малого бізнесу, Ощадбанк активно сприяє своїм клієнтам у їх діяльності як приватних власників та підприємців.

Державний ощадний банк України - один з найбільших банків нашої країни. Мережа його підрозділів складає 25 регіональних управлінь, 441 відділення та 7416 філій, охоплюючи всі куточки країни.

Центральний апарат банку знаходиться в м. Києві. Ощадний банк - велике підприємство, де зайнято близько 35 тис. працівників.

Ощадбанк контролює значну частину ринку особистих вкладів населення, оперує більш як 90 мільйонами рахунків. Банк має тісні зв'язки з іноземними банками в багатьох країнах світу. Вже не один рік Ощадбанк підтримує добрі відносини з німецькими ощадкасами, які мають багаторічний досвід ощадної справи, а також Фондом міжнародного співробітництва, Комітетом TACIS Європейської Комісії. На правах членства банк входить до всесвітньо відомих організацій Visa International, Europay International. Ощадбанком встановлено прямі кореспондентські відносини з провідними іноземними банками [7].

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність», Ощадбанк здійснює такі функції:

ь організовує та відповідає за ощадну справу в державі;

ь забезпечує безготівкові розрахунки та розрахунково-кредитне і касове обслуговування населення;

ь продає та погашає цінні папери;

ь кредитує населення;

ь забезпечує валютне обслуговування громадян України та іноземних громадян, а також надає інші різноманітні банківські послуги.

Структура управління Ощадним банком України наведена в додатку Г.

Система управління Ощадбанком побудована за адміністративно-територіальним принципом так, щоб у кожному адміністративному центрі держави була установа Ощадбанку.

Динаміку основних показників Ощадбанку України наведено таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Основні показники діяльності Ощадбанку України за період 2002-2004рр. (тис. грн.)

Згідно аналізу, проведеного на підставі таблиці 1.3., чистий прибуток ощадбанку у 2004 році був найменший по всіх досліджуваних роках: у 2 та 1,5 разів менше ніж 2003 та2004 роках відповідно. Проте процентний дохід у 2004році збільшився на 71,1%, а комісійний - на 26,1%. Поступово зростали і витрати Ощадбанку: на 7,8 та 13,1% відповідно у 2003 та 2004 роках. Значно збільшилась (у 1,5 та 5,9 разів у 2003 та 2004 рр.) сума коштів, отриманих від інших банків. Кошти, що були залучені від клієнтів Ощадбанку, грошові кошти, кошти в НБУ та на коррахунках в інших банках мали таку динаміку: у 2003 році порівняно з 2002 роком сума коштів від клієнтів збільшилась на 43,6%, грошові кошти, кошти в НБУ та на коррахунках в інших банках - на 82,9%, а у 2004 році зменшилась на 22,6 та 46,4% у порівнянні з 2003 роком. Інші активи, основні засоби та нематеріальні активи мали позитивну тенденцію до зростання по всіх досліджуваних роках.

1.2. Формування ресурсів банківської системи