Шляхи удосконалення нормування оборотних коштів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ТА ЇХ НОРМУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття оборотних коштів підприємства

1.2 Класифікація і принципи організації оборотних коштів та джерела їх формування

1.3 Нормування оборотних коштів підприємства

1.4 Методика оцінки ефективності використання оборотних коштів підприємства

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ТА НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА КВК

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства КВК-80

2.2 Оцінка ефективності використання оборотних коштів на підприємстві

2.3 Нормування оборотних коштів на підприємстві КВК-80

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ

КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Заходи підвищення ефективності формування та нормування

оборотних коштів на підприємстві КВК-80

3.2 Сучасні моделі нормування обігових коштів на підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни, тому вихід України з економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

Кожне підприємство, що здійснює господарську діяльність, повинно мати оборотні кошти, які забезпечують безперервний процес виробництва і реалізації продукції. Оборотні кошти господарських суб'єктів приймають участь у кругообігу коштів ринкової економіки і представляють собою єдиний органічний комплекс. Оборотні кошти - це грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання. Поняття оборотних коштів визначається їх економічною сутністю, необхідністю забезпечення виробничого процесу. Саме цим визначається актуальність ефективного управління оборотними коштами підприємства.

На відміну від основних засобів, які неодноразово приймають участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі та повністю переносять свою вартість на весь вироблений продукт.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, є оборотні активи. Для розкриття їх економічної сутності необхідно провести розмежування між їх функціональними формами, які оборотні активи постійно приймають та скидають, проходячи крізь сфери виробництва та обертання, пов'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи, як категорію в русі.

У дійсності, якщо процес виробництва на кожному підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва - у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання - у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.

Звідси, оборотні активи - це вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Предметом дослідження даної роботи є нормування оборотних коштів.

Об'єкт дослідження - підприємство Криворізької виправної колонії № 80 (КВК-80).

Мета курсової роботи - визначити шляхи удосконалення нормування оборотних коштів на прикладі підприємства КВК-80.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

- розкрити поняття фінансового забезпечення формування оборотних коштів на підприємстві;

- розглянути класифікацію і принципи організації оборотних коштів та джерела їх формування;

- розкрити сутність і значення нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції;

- провести аналіз фінансового стану підприємства КВК-80;

- визначити вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства;

- визначити потреби підприємства КВК-80 в оборотних коштах;

- провести оцінку ефективності використання власних та залучених коштів на досліджуваному підприємстві;

- розглянути модель фінансового забезпечення формування оборотних коштів на підприємстві КВК-80;

- визначити заходи, спрямовані на ефективне фінансове забезпечення формування оборотних коштів на підприємстві;

- визначити основні напрямки щодо покращення фінансування оборотних коштів підприємств України.

В роботі будуть застосовані методи емпіричного та теоретичного дослідження, моделювання, економічного і фінансового аналізу, порівняння, збору і обробки інформації.

При написанні роботи будуть використані законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з періодичних видань провідних сучасних спеціалістів.

оборотний кошти фінансовий залучений

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ТА ЇХ НОРМУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності. У сфері виробництва - це: виробничі запаси; паливо; тара; малоцінні і швидкозношувані предмети; тварини на вирощуванні і відгодівлі; витрати майбутніх періодів; незавершене виробництво [9, с. 209].

У сфері обігу до оборотних коштів відносяться: товарна продукція; кошти в розрахунках та в цінних паперах; грошові кошти в касі, банку.

У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал групується залежно від [25, с. 176]:

функціональної ролі в процесі виробництва - оборотні фонди і фонди обігу; практики контролю, планування і управління - нормовані і ненормовані оборотні засоби;

джерел формування оборотного капіталу - власний оборотний капітал і позичений оборотний капітал;

ліквідності - абсолютно ліквідні засоби, швидкореалізовувані оборотні засоби, важкореалізовувані оборотні засоби;

ступеня ризику від вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним, малим, середнім, високим ризиком вкладення;

стандартів обліку і відображення в балансі підприємства - оборотні засоби в запасах, грошові кошти, розрахунки та інші активи;

матеріально-речового змісту - предмет праці, готова продукція, грошові кошти і кошти в розрахунках.

На основі такого поділу джерела формування оборотних засобів є: а) власні; б) позичені; в) залучені (тимчасове використання частини коштів інших підприємств).

До залучених оборотних коштів належать: кредиторська заборгованість постачальникам, строк оплати яких не настав; заборгованість робітникам і службовцям; заборгованість фінансовим органам.

В окремих випадках для формування оборотних засобів використовують позапланові ресурси: тимчасово вільні кошти фондів економічною стимулювання і спеціального призначення на поточному рахунку; перерозподілений прибуток; прострочені і пролонговані (відстрочені) кредити банку; прострочена кредиторська заборгованість постачальникам і іншим організаціям.

Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотних засобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації. До стійких пасивів також належать фонди підприємства, які спеціально не призначені для формування оборотних засобів.

До них належать: заборгованість по зарплаті; відрахування на соціальне страхування; резерв на покриття майбутніх видатків і платежів; частина фондів економічного стимулювання, яка постійно використовується в обороті; засоби ремонтного фонду для формування залишків матеріалів на ремонт.

Основу управління власним капіталом підприємства в процесі його розвитку складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється, звичайно, спеціальна фінансова політика, спрямована на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами [16, с. 106]:

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.

На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів.

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві. Критерієм такої оцінки виступає показник „коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”. Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсам. Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, сформованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел, тому що основними планованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їхню частину, що не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума залучених за рахунок внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів цілком забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності. Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу, додаткової емісії акцій.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів. Процес цієї оптимізації ґрунтується на таких критеріях:

а) забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел істотно перевищує плановану вартість залучення позикових засобів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися;

б) забезпеченні збереження управління підприємством його засновниками. Ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої керованості.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов'язана з вирішенням таких основних завдань[16, с. 106]:

забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику;

формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства;

формуванням на підприємстві ефективної амортизаційної політики;

формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) чи залучення додаткового пайового капіталу.

1.2 Класифікація і принципи організації оборотних коштів та джерела їх формування

Організація оборотних коштів справляє значний вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість. Для глибшого розкриття основ організації оборотних коштів доцільно їх у певний спосіб класифікувати.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: 1) залежно від участі їх у кругообігу коштів; 2) за методами планування, принципами організації та регулювання; 3) за джерелами формування. Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер -- сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал [24, с. 212].

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: 1) власні та прирівняні до власних; 2) залучені; 3) інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення їх розширеного відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад, паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей, а з другого -- втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як „предмети праці”, „матеріальні активи”, „гроші, що обертаються”. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів [24, с. 214].

По-перше, оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну „оборотний капітал”. Дехто вважає, що оборотний капітал -- це кошти, що їх вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять -- оборотні кошти та оборотний капітал.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й накопичування необхідних запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову.

Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообігу, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових). У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу -- це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство зацікавлене у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Склад оборотних коштів -- це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів -- це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них [22, с. 156].

Структура оборотних коштів -- це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків [22, с. 158].

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

1.3 Нормування оборотних коштів підприємства

Нормальне функціонування підприємства можливе тільки за умови оптимального співвідношення складових його оборотного капіталу. Ефективне функціонування обігових коштів забезпечується через їх нормування.

Нормування обігових коштів - це визначення мінімальної їх потреби з метою створення запасів оборотних активів, необхідних для забезпечення нормальної і безперебійної діяльності підприємства [22, с. 215].

У практиці використовують два методи визначення потреби в обігових коштах: прямий та економічний. Суть прямого методу полягає в тому, що норматив потреби за кожним видом обігових коштів визначають з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства (умов і термінів постачання запасів, кількості постачальників, організації процесу виробництва продукції, умов її реалізації тощо).

При застосуванні економічного методу потребу в обігових коштах розраховують шляхом коригування нормативів обігових коштів обчислених раніше прямим методом.

Нормативи обігових коштів прямим методом виконується так [22, с. 215]:

1. визначають норми запасів за видами нормованих обігових коштів (у днях, відсотках або у гривнях);

2. розраховують одноденне витрачання виробничих запасів на основі кошторису витрат на виробництво (для несезонних галузей використовують дані кошторису за четвертий квартал планового року; у сезонних галузях - на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва); для нормування незавершеного виробництва використовують дані про планові витрати на виробництво валової чи товарної продукції підприємства; для визначення одноденного витрачання готової продукції використовують показник виробничої собівартості товарної продукції; яку передбачають виготовляти у четвертому кварталі планового року;

3. обчислюють норматив обігових коштів за кожною їх статтею в грошовому вимірнику як добуток одноденних витрат окремого виду запасів на норму його запасу в днях;

4. розраховують сукупний норматив обігових коштів підприємства сумуванням нормативів за окремими їх статтями;

5. визначають норми і нормативи запасів за окремими їх видами для окремих підрозділів підприємства.

Міністерством фінансів України встановлено Типовий порядок обчислення норм запасів товарно-матеріальних цінностей для державних підприємств і організацій, який передбачає нормування обігових коштів для створення виробничих запасів, у незавершеному виробництві, у витратах майбутніх періодів, для створення запасів готової продукції.

Нормування обігових коштів для створення виробничих запасів.

До складу виробничих запасів належать: сировина, основні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, комплектуючі частини тощо.

Норматив виробничих запасів (Нвз) розраховують за формулою

Нвз = Овз Ч Твз, (1.1)

де Овз - одноденне витрачання виробничих запасів за окремими їх видами (статтями) у грн.;

Твз - норма запасу обігових коштів за окремими їх видами у днях.

Розмір одноденного витрачання виробничих запасів (Овз) обчислюють діленням обсягу їх витрачання у четвертому кварталі планового року згідно кошторису виробництва на 90 (90 - середня кількість днів у кварталі).

Овз = З / 90 (1.2)

де З - обсяг витрачання виробничих запасів у четвертому кварталі планового року, грн.

Норма запасу обігових коштів (Твз) складається з таких елементів: транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, поточний (складський) запас, гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас (Тз) - це різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробляння банком. Наприклад, якщо час транспортування вантажу від постачальника до споживача 15 днів, час обробки документів у вантажовідправника 3 дні і у банку - 5 днів, то транспортний запас дорівнює 15-3-5=7 днів.

Якщо запаси надходять від різних постачальників, то розраховують середньозважену величину запасу. За умови одночасного надходження товарних документів і виробничих запасів, транспортний запас не визначають.

Підготовчий запас (Тпід) - це час для прийняття, розвантаженння, сортування і складування виробничих запасів.

Технологічний запас (Ттех) - це час на виконання підготовчих операцій (витримування, подрібнення виробничих запасів тощо), якщо вони не є складовою виробничого циклу.

Поточний запас(Тпот) залежить від частоти і рівномірності обсягів поставок виробничих запасів. Його тривалість приймають у розмірі 50% від середньої (фактичного або планового) інтервалу між окремими поставками виробничих запасів, за їх видами. Середню тривалість інтервалу між поставками розраховують методом середньозваженої величини з врахуванням обсягів поставок.

Гарантійний (страховий) запас (Тг) - це запас для запобігання перебоїв у постачанні виробничих запасів. Гарантійний запас (Тг) приймають у розмірі 50% від поточного запасу виробничих запасів.

Норму виробничих запасів визначають за формулою:

Твз = Ттв + Ттех +Тпот +Тг. (1.3)

Норматив обігових коштів для тари обчислюють як добуток норми вартості тари на 1000 грн. товарної продукції, вираженої в гривнях на плановий обсяг товарної продукції за гуртовими цінами.

Норматив обігових коштів у запасні частини для ремонтів машин і обладнання визначають множенням норми вартості запасних частин на 1000 грн. діючого обладнання на загальну вартість діючих машин і обладнання підприємства у плановому періоді.

Нормування обігових коштів у незавершеному виробництві.

Норматив обігових коштів для фінансування витрат у незавершеному виробництві розраховують за показниками одноденних витрат у незавершеному виробництві, тривалості виробничого циклу та коефіцієнта наростання витрат у незавершеному виробництві за формулою:

Ннв = Онв Ч Твц Ч Кзв, (1.4)

де Онв - одноденні витрати у незавершеному виробництві за планом, грн.;

Твц - тривалість виробничого циклу в днях;

Кзв - коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві.

Планові одноденні витрати у незавершеному виробництві Онв обчислюють діленням виробничої собівартості валової продукції підприємства (Св) у четвертому кварталі планового року на 90.

Онв = Св / 90. (1.5)

Тривалість виробничого циклу (Твц) визначають на основі аналізу технологічних карт на виконання виробничих процесів, необхідних для виготовлення продукції. Тривалість виробничого циклу включає тривалість обробки деталей, їх транспортування, перерв між окремими операціями, передачі готової продукції на склад. Часто середньозважений показник тривалості виробничого циклу обчислюють за певною кількістю однорідних виробів.

Коефіцієнт зростання витрат (Кнв) характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві. При рівномірному розподілі витрат Кз розраховують за формулою:

Кзв = (В1 + 0,5В2) / (В1 + В2), (1.6)

де В1 - одноразові витрати на початку виробничого циклу, грн.;

В2 - наступні витрати у незавершеному виробництві, які включають у собівартість продукції, грн.

Нормування обігових коштів у витратах майбутніх періодів.

Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів (Нмп) обчислюють як алгебраїчну суму витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, витрат майбутніх періодів у плановому році та витрат майбутніх періодів, які будуть включені у собівартість продукції планового року, за формулою:

Нмп = Вп + Вк - Вс, (1.7)

де Вп - сума коштів, які вкладені у витрати майбутніх періодів на початок планового року, грн.;

Вк - витрати майбутніх періодів, передбачені кошторисом у плановому році, грн.;

Вс - витрати майбутніх періодів, які згідно кошторису будуть включені у собівартість продукції у плановому році, , грн.

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислюється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом. За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не менше 70-80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

Норматив обігових коштів для створення запасів готової продукції (Нгп) обчислюють за формулою:

Нгп = Огп Ч Тгп, (1.8)

де Огп - одноденний випуск товарної продукції у IV кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн.;

Тгп - норма запасу обігових коштів для готової продукції у днях.

Норма запасу обігових коштів для готової продукції (Тгп) рівна сумі витрат часу на комплектування готової продукції для поставки (Тк), часу на упакування продукції (Ту), часу на оформлення і здавання платіжних документів у банк (Тс).

Тгп = Тк + Ту +Тс. (1.9)

Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів для готової продукції на складі може бути зроблений за формою, поданою в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів для готової продукції на складі

Група виробів	Питома вага в загальному обсягу випуску, %	Затрати часу за окремими операціями, днів	Відсоткове число (гр. 2Чгр. 7)
		Нагромаджен-ня партій	Підбірка за замовленнями	Упаковка і маркування	Транспорту-вання і відван-таження	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8
А	30	2	1	1	2	6	180
Б	40	3	2	1	2	8	320
В	10	1	-	-	1	2	20
Г	20	2	-	-	1	3	60
Усього	100	-	-	-	-	-	580

Сукупний норматив обігових коштів підприємства (Тс) на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих обігових коштів. Порівнюючи сукупний плановий норматив обігових коштів з фактичною їх наявністю на початок планового періоду обчислюють обсяг приросту (зменшення) суми обігових коштів підприємства у плановому періоді. Ці дані використовуються для складання фінансового плану. У фінансовому плані визначають джерела фінансування приросту нормативу обігових коштів підприємства.

Розрахунок нормативів обігових коштів прямим методом вимагає значних витрат коштів і часу. Тому часто їх використовують на підприємстві протягом ряду планових періодів. Однак, щорічно обчислені прямим методом нормативи обігових коштів коригують відповідно до змін виробничої програми підприємтва, швидкості обертання його обігових коштів тощо. Для коригування нормативів використовують економічний метод.

Визначення нормативу обігових коштів економічним методом здійснюється у такій послідовності [22, с. 217]:

1) нормативи обігових коштів, обчислені методом прямого розрахунку розподіляють на дві частини. До першої частини відносять нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких пропорційно залежить від обсягу виробництва. До них належать нормативи обігових коштів у запасах сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, готової продукції. Суму нормативів обігових коштів за цими статтями називають виробничим нормативом. До другої частини належать нормативи обігових коштів за статтями, розмір яких прямо не залежить від обсягу виробництва, суму нормативів за цими статтями нормованих обігових коштів називають невиробничим нормативом. До невиробничих належать нормативи обігових коштів у запасні частини для ремонту обладнання, нормативи малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрат майбутніх періодів тощо;

2) на плановий рік виробничий норматив збільшують пропорційно до темпів зростання виробничої програми, а невиробничий норматив - лише на 50%;

3) отримана загальна сума обігових коштів зменшується на суму коштів, що вивільняються унаслідок прискорення їх обертання у плановому періоді порівняно зі звітним.

Економічний метод розрахунку нормативу обігових коштів підприємства є простим, не вимагає значних витрат праці, однак його можна застосувати лише на вже діючих підприємствах.

1.4 Методика оцінки ефективності використання оборотних коштів підприємства

Фінансові результати і фінансовий стан підприємства залежать від обсягу, структури і ефективності використання його обігових коштів. Ефективність використання обігових коштів підприємства оцінюють за показниками, суть яких розкрита нижче.

Загальна сума обігових коштів (сума оборотного капіталу) підприємства (Сок), що дорівнює сумі значень другого та третього розділів активу бухгалтерського балансу підприємства.

Сума власних обігових коштів (власний оборотний капітал) підприємства (Свл), яку розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства як різницю між його поточними оборотними активами (р. II активу + р. III активу) і поточними короткостроковими зобов'язаннями (р. IV пасиву + р. V пасиву). Сума власних обігових коштів підприємства характеризує їх обсяг, сформований за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства [2, с. 189].

Швидкість обертання обігових коштів (О) у днях, характеризує тривалість одного оберту. Швидкість обертання обігових коштів обчислюють за формулою:

О = (Зс Ч Д) / Р, (1.10)

де Зс - середні залишки обігових коштів підприємства, грн..;

Д - тривалість періоду, за яким обчислюють швидкість обертання обігових коштів, днів;

Р - обсяг реалізованої підприємством продукції протягом періоду, за який визначають швидкість обертання обігових коштів, грн.;

Коефіцієнт обертання обігових коштів (Ко) розраховують за формулою;

Ко = Р / Зс. (1.11)

Коефіцієнт обертання характеризує кількість обертів обігових коштів підприємства за звітний період.

Сума вивільнення обігових коштів за рахунок прискорення їх обертання (ДСз), яку визначають за формулою:

ДЗс = ДО Ч Ро, (1.12)

де ДО - зміна швидкості обертання обігових коштів (у днях) у періоді, який аналізують, порівняно з базовим або звітним періодом, дні;

Ро - одноденний обсяг реалізації продукції у періоді, який аналізують, грн.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Кз) визначають діленням середніх залишків обігових коштів підприємства за певний період часу до обсягу реалізованої за звітний період часу продукції:

Кз = Зс / Р. (1.13)

Коефіцієнт завантаження характеризує суму обігових коштів на 1 грн. реалізованої підприємством продукції.

Коефіцієнт ефективності обігових коштів (Ке) обчислюють діленням прибутку підприємства від реалізації продукції за певний період часу до середнього залишку його обігових коштів за цей же період.

Ке = П / Зс, (1.14)

де П - прибуток підприємства від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за період, який аналізують, грн.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами (Квл) розраховують діленням суми власних обігових коштів (Свл) на загальну суму обігових коштів підприємства (Сз).

Квл = Свл/ Сз. (1.15)

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності підприємства) обчислюють як відношення суми усіх поточних оборотних активів до суми усіх поточних короткострокових зобов'язань підприємства. Коефіцієнт покриття розраховують за даними бухгалтерського балансу підприємства за формулою

Кп = (р.II активу +р. III активу) / (р. IV пасиву + р. V пасиву) (1.16)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл) який визначають від ділення суми залишків грошових коштів та їх еквівалентів на суму поточних (короткотермінових) зобов'язань підприємства. За даними бухгалтерського балансу коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюють за формулою

Кл = (рядок 230 + рядок 240) р. II активу / р.IV пасиву + р.V пасиву (1.17)

Отже, розрахунок показників ефективності використання обігових коштів дозволяє виявити існуючі резерви зниження витрат виробництва та обігу, підвищення рентабельності діяльності підприємства та його економічного зростання.

Таким чином, оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: 1) власні та прирівняні до власних; 2) залучені; 3) інші. Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ТА НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА КВК-80

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства КВК-80

Підприємство Криворізької виправної колонії № 80 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, засноване на державній власності і підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань, який здійснює права та виконує обов'язки засновника Підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області.

Підприємство створено з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво теслярських та столярних виробів; виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів; сталеве лиття; інші операції з оброблення металу; виробництво виробів з дроту; виробництво кріпильних засобів, машинних гвинтових виробів, ланцюгів і пружин; виробництво різноманітних металевих виробів; виробництво різних видів меблів; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; професійно-технічна освіта; інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством.

Управління підприємством КВК-80 здійснює начальник виправної колонії, при якій створено Підприємство. Начальник виправної колонії є директором підприємства за посадою, рисунок 2.1.



Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 2.1 Організаційна структура управління підприємством КВК-80

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоздатності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами. Фінансовий аналіз - це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Фінансовий аналіз базується на нагромадженні, трансформації та використанні інформації фінансового характеру, основною метою якого є: оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства з позиції їх фінансового забезпечення, виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість та доцільність їх мобілізації, спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталу.

Проаналізуємо основні техніко-економічні показники по КВК-80 за останні три роки (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники КВК-80 за 2005-2007 роки

Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення 2006/2005	2007 рік	Відхилення 2007/2006
Обсяг реалізації, тис. грн.	5440,4	6140,2	699,8	5587,2	-553
Собівартість, тис. грн.	4153,3	4687,5	534,2	4265,3	-422,2
Чистий прибуток, тис. грн.	101,7	126,4	24,7	109,9	-16,5
Чисельність робітників, чол.	187	190	3	206	16
Середня заробітна плата, грн.	967,54	1412,88	445,34	1873,42	460,54
Продуктивність праці, тис. грн.	29,09	32,32	3,23	27,12	-5,2
Основні засоби, тис. грн..	6940,7	6756,6	-184,1	6239	-517,6
Рентабельність, %	2,45	2,69	0,24	2,58	-0,11

Аналізуючи дані табл. 2.1, можна зробити висновки, що на підприємстві спостерігаються наступні зміни основних техніко-економічних показників: обсяг реалізації збільшився у порівнянні з 2005 роком на 699,8 тис. грн., а у 2007 році зменшився на 553 тис. грн.; відповідно зросла собівартість на 534,2 тис. грн. у 2006 році, та зменшилася на 422,2 тис. грн. у 2007 році. Чистий прибуток у 2006 році зріс на 24,7 тис. грн., а у 2007 році зменшився на 16,5 тис. грн. На зростання рентабельності підприємства у 2006 році вплинуло зростання продуктивності праці на 0,24%. Відповідно підвищилась середня заробітна плата з 967,54 грн. у 2005 році до 1873,42 грн. у 2007 році. До негативних змін відноситься зменшення вартості основних засобів на 184,1 тис. грн. та 517,6 тис. грн. відповідно у 2006 та 2007 роках. Ці зміни негативно впливають на загальний стан підприємства.

Основними джерелами аналізу фінансового стану підприємства є:

форма № 1 „Баланс підприємства”, додаток А;

форма № 2 „Звіт про фінансові результати”, додаток Б.

Основними показниками, на основі яких можна визначити фінансовий стан підприємства є: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт маневрування, коефіцієнт забезпечення власними коштами.

Розрахуємо основні показники фінансової стабільності по підприємству КВК-80 за 2005-2007 роки діяльності.

Коефіцієнт незалежності (КН) розраховується за формулою:

(2.1)

де ВК - власний капітал;

ВБ - валюта балансу.

Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення КН = 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел фінансування). Цей коефіцієнт є важливим і для інвесторів, і для кредиторів, тому що характеризує частку коштів, вкладених власником у загальну вартість майна підприємства. Даний коефіцієнт по підприємству КВК-80 розрахуємо за формулою 2.1.

Для визначення фінансової стійкості визначають коефіцієнт фінансової стабільності (відношення джерел власних до позикових коштів). Нормативне значення КФС повинно бути більше 1. КФС розраховується за формулою:

(2.2)

де ПК - позичковий капітал.

Коефіцієнт маневрування власними коштами розраховується за формулою:

(2.3)

де НА - необоротні активи.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами - показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів підприємства, тобто він показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства приходиться на одиницю цих активів.

Розраховується цей коефіцієнт по даних балансу підприємства за наступною формулою:

(2.4)

де НА - необоротні активи; ОА - оборотні активи.

Наочно розрахунки коефіцієнтів співвідношення джерел формування оборотних коштів приведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка коефіцієнтів фінансової стабільності підприємства КВК-80 за 2005-2007 рр.

Показники	2005 р.	2006 р.	Відхилення від 2005 р.	2007 р.	Відхилення від 2006 р.
Коефіцієнт незалежності (КН)	0,69	0,73	+0,04	0,73	-
Коефіцієнт фінансової стабільності (КФС)	2,23	2,87	+0,64	2,90	+0,03
Коефіцієнт маневрування (КМ)	0,12	0,18	+0,06	0,23	+0,05
Коефіцієнт забезпеченості коштами (КЗВК)	0,21	0,33	+0,12	0,38	+0,05

Аналіз табл. 2.2 показав, що коефіцієнт незалежності у 2005 році дорівнював 0,69. У 2006 році він збільшився до 0,73 по КВК-80 і не змінився у 2007 році. Значення відповідає нормативу. У 2005 році коефіцієнт фінансової стабільності високий - 2,23, у 2006 році він підвищився до 2,87, а у 2007 році збільшився і склав 2,90.

Таке значення показника - позитивне явище для фінансової діяльності підприємства КВК-80, яке відповідає нормі. У 2005 році значення показника маневрування склало 0,12, у 2006 році показник збільшився до 0,18, а в 2007 році він збільшився до 0,23. У 2005 році коефіцієнт забезпеченості власними коштами складав 0,21, у 2006 році показник збільшився до 0,33, а у 2007 році - до 0,38. Значення даного коефіцієнту говорить про те, що підприємство достатньо забезпечене власними коштами.

Як бачимо із розрахунків, спостерігається збільшення всіх показників, що свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства КВК-80, рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства КВК-80 за 2005-2007 роки

Основними показниками платоспроможності (ліквідності) є коефіцієнти: покриття, проміжний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності.

Коефіцієнт покриття показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта більше 1. Даний коефіцієнт розраховується за формулою:

(2.5)

де ВМП - витрати майбутніх періодів; ПЗ - поточні зобов'язання; ДМП - доходи майбутніх періодів. Середнє значення проміжного коефіцієнта покриття знаходиться 0,7-0,8. Проміжний коефіцієнт покриття розраховується за формулою:

(2.6)

де З - запаси.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

(2.7)

де ДЗ - дебіторська заборгованість; ГК - грошові кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою:

 (2.8)

де ПФІ - поточні фінансові інвестиції.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0,2 є достатнім, щоб підприємство своєчасно розраховувалось по своїх боргах з кредиторами. Зниження рівня коефіцієнта означає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства.

При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності менше 0,2, а коефіцієнта покриття менше 0,5 підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Наочно розрахунки коефіцієнтів ліквідності приведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка коефіцієнтів ліквідності по підприємству КВК-80 за 2005-2007 роки

Показники	2005 р.	2006 р.	Відхилення від 2005 р.	2007 р.	Відхилення від 2006 р.
Коефіцієнт покриття (КП)	1,29	1,59	+0,30	1,74	+0,15
Проміжний коефіцієнт покриття (ПКП)	0,15	0,54	+0,39	0,34	-0,20
Коефіцієнт швидкої ліквідності (КШЛ)	0,14	0,54	+0,40	0,33	-0,21
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ)	0,006	0,004	-0,002	0,001	-0,003

Аналіз табл. 2.3 показав, що коефіцієнт покриття по підприємству у 2005 році дорівнював 1,29, у 2006 році - зменшився і склав 0,54, а у 2007 зріс до 1,74. Даний коефіцієнт відповідає нормативному значенню. У цьому випадку підприємство може своєчасно погасити свої зобов'язання і має ліквідний баланс. Проміжний коефіцієнт покриття по підприємству у 2005 році - 0,15, у 2006 збільшився до 0,54, а у 2007 році зменшився на 0,20 і склав 0,34. У 2005 році коефіцієнт швидкої ліквідності склав 0,14, у 2006 році він збільшився на 0,40 і склав 0,54, а у 2007 році спостерігається зменшення показника до 0,33.

У 2005 році коефіцієнт абсолютної ліквідності на підприємстві КВК-80 складав 0,006, у 2006 році він зменшився і склав 0,004, а у 2007 році - до 0,001. Значення не відповідає нормативному (>0,2). Даний коефіцієнт показує, що найбільш строкові зобов'язання не можуть бути покриті найбільш ліквідними активами.

Наочно зміну коефіцієнтів ліквідності по підприємству КВК-80 відображено на рисунку 2.3.

Рис. 2.3 Динаміка коефіцієнтів ліквідності підприємства КВК-80 за 2005-2007 роки

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства показав, що підприємство має стійкий фінансовий стан, є ліквідним і платоспроможним. Але спостерігається зменшення всіх показників ліквідності у порівнянні з 2006 роком.

2.2 Оцінка ефективності використання оборотних коштів на підприємстві

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

На підприємстві КВК-80 найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку. Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення є відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів підприємства КВК-80 є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Проаналізуємо зміни за кожною статтею поточних активів балансу по підприємству КВК-80 як найбільш мобільної частини капіталу (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Аналіз структури оборотних засобів КВК-80 за 2005-2007 роки

Види засобів	Наявність засобів, тис. грн.	Структура засобів, %
	2005 р.	2006 р.	Зміна	2007 р.	Зміна	2005 р.	2006 р.	Зміна	2007 р.	Зміна
Грошові кошти	19,7	10,9	-8,8	2,8	-8,1	0,44	0,23	-0,21	0,06	-0,17
Короткострокові фінансові вкладення	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Дебітори	455,1	1532,8	+1077,7	909,4	-623,4	10,26	33,68	+23,42	18,90	-14,96
Запаси	3938,0	3000,4	-937,6	3891,1	+890,7	88,76	65,91	-22,85	80,87	+14,79
Векселі

Подобные документы

• Фінансовий аналіз руху грошових коштів на підприємстві ТОВ "Автополюс"

  Загальна характеристика та аналіз фінансово-майнового стану ТОВ "Автополюс". Аналіз фінансових показників стану підприємства, оборотності грошових оборотних коштів. Склад та структура джерел коштів. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ "Автополюс".
  
  курсовая работа [194,9 K], добавлен 11.09.2010
  

• Актуальні проблеми обліку і аудиту грошових коштів

  Операції з грошовими коштами. Проведення аудиту грошових коштів. Удосконалення методики складання звіту про рух грошових коштів. Особливості змін в оборотних активах. Зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.
  
  курсовая работа [24,3 K], добавлен 16.12.2011
  

• Облік оборотних активів підприємства

  Теоретичні засади аналізу оборотних активів. Проблеми обліку оборотних активів. Особливості обліку окремих видів оборотних активів. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства.
  
  курсовая работа [59,8 K], добавлен 04.09.2007
  

• Фінансовий облік грошових коштів

  Економічна сутність грошових коштів та їх еквівалентів. Нормативне регламентування обліку. Організаційна характеристика, аналіз фінансового стану ПАТ "Гідросила". Облік грошових коштів на поточному рахунку в банку. Порядок відображення коштів у звітності.
  
  курсовая работа [53,5 K], добавлен 13.03.2013
  

• Облік оборотних активів

  Сутність та класифікація оборотних активів, їх нормативне регулювання. Документування операцій з обліку. Синтетичний та аналітичний облік. Особливості запасів виробництва. Облік грошових коштів та дебіторської заборгованості. Оборотно-сальдова відомість.
  
  курсовая работа [169,5 K], добавлен 02.11.2014
  

• Облік і аналіз активів в бухгалтерському обліку

  Теоретичні аспекти обліку і аналізу активів підприємства, їх економічна сутність та використання. Облік необоротних та оборотних активів, основних засобів, незавершеного будівництва, запасів підприємства, дебіторської заборгованості, грошових коштів.
  
  дипломная работа [181,8 K], добавлен 13.11.2010
  

• Удосконалення обліку та контролю коштів цільового фінансування

  Місце та роль цільового фінансування і цільових надходжень у структурі власного капіталу і забезпеченні зобов’язань. Джерела та напрями використання коштів. Облік цільового фінансування будівництва. Особливості обліку цільового бюджетного фінансування.
  
  курсовая работа [186,2 K], добавлен 14.09.2016
  

• Аудиторський контроль результатів фінансово-господарської діяльності підприємства

  Завдання, джерела інформації і методичні прийоми аудиту результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. Способи оцінки фінансового стабільності, платоспроможності та ліквідності організації. Аудит контролю використання оборотних коштів.
  
  реферат [40,2 K], добавлен 26.11.2011
  

• Облік грошових коштів і аналіз платіжних засобів

  Теоретико-методологічні основи обліку грошових коштів та аналізу платіжних засобів. Організаційно-виробнича характеристика ТОВ "Артема-9". Облік коштів підприємства на рахунках у банках. Оцінка платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.
  
  дипломная работа [338,1 K], добавлен 18.05.2011
  

• Аудит грошових коштів

  Обґрунтування організації обліку і аудиту грошових коштів: принципи, види, законодавче регулювання. Аудит грошових коштів на підприємстві "Антал-Плюс": завдання, об'єкти, джерела інформації; аналіз і оцінка системи внутрішнього контролю; зони ризику.
  
  курсовая работа [157,5 K], добавлен 29.10.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам