Шляхи удосконалення нормування оборотних коштів

15,4

-

-15,4

-

-

0,36

-

-0,36

-

-

Інші оборотні активи

8,1

8,1

-

8,1

-

0,18

0,18

-

0,17

-0,01

Всього

4436,6

4552,2

+115,6

4811,4

+259,2

100

100

-

100

-

Як видно з табл. 2.4, найбільшу питому вагу в поточних активах підприємства КВК-80 у 2005 році займають запаси - 88,76% та дебіторська заборгованість - 10,26%. У 2006 році відбуваються деякі зміни, зменшується питома вага запасів до 65,91% і збільшується дебіторська заборгованість - 33,68%. У 2007 році найбільша питома вага належить запасам - 80,87%. Значну частку в оборотних активах підприємства займає дебіторська заборгованість - 18,9%.

Збільшення запасів свідчить, як правило, про неефективне їх нормування. Наявність великих залишків протягом великого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу. Їх необхідно швидко пускати в обіг з метою отримання прибутку: розширяти своє виробництво або вкладати в акції інших підприємств. На даному підприємстві спостерігається те й інше.

Отже, аналіз структури оборотних активів підприємства КВК-80 показав, що у 2007 році неправильно використовувався оборотний капітал.

Для проведення внутрішнього аналізу стану активів необхідно згрупувати оборотні активи за категоріями ризику. Відомо, що дебіторську заборгованість в окремих випадках легше реалізувати, ніж незавершене виробництво чи витрати майбутніх періодів. Однак існує така залежність: активи, які можуть бути використані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ризику (спеціальне обладнання). Чим більше коштів вкладено в активи, що належать до категорії високого ризику, тим нижча фінансова стійкість підприємства. Розглядаючи класифікацію поточних активів за рівнями ризику, можна проаналізувати стан і динаміку активів за категоріями ризику.

Внутрішній аналіз структури джерел коштів підприємства пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів (КОбА) - це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції без врахування ПДВ та акцизного збору до суми оборотних активів:

 (2.9)

де ОбА - коефіцієнт оборотності активів; ВР - виручка від реалізації; А - середня величина активів.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів по підприємству КВК-80 у 2005 році склав 1,18, у 2006 році збільшився до 1,37,

У 2007 році спостерігається зменшення коефіцієнту оборотності до 1,19.

Зміну коефіцієнту оборотності оборотних коштів відображено на графіку, рис. 2.4.

Рис. 2.4 Зміна коефіцієнту оборотності оборотних коштів по підприємству КВК-80 за 2005-2007 роки

Як видно з рис. 2.4, коефіцієнт оборотності оборотних активів по підприємству КВК-80 збільшився у 2006 році до 1,37, а у 2005 і 2007 роках коефіцієнт однаковий. Зменшення коефіцієнту - негативне явище для підприємства.

Термін обороту визначається відношенням кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності:

(2.10)

де tОб - тривалість обороту; КОбА - коефіцієнт оборотності активів.

Тривалість обороту по підприємству КВК-80 у 2005 році склала 305 днів, у 2006 році зменшилась і дорівнювала 263 дні, а у 2007 році - 303 дні.

Наочно зміну тривалості обороту оборотних коштів відображено на графіку, рис. 2.5.



Рис. 2.5 - Динаміка тривалості обороту оборотних активів по Підприємству КВК-80 за 2005-2007 роки

Як видно з рис. 2.5, тривалість обороту зменшилась за 3 роки на 2 дні. Це позитивне явище для підприємства, тому що чим менший термін обертання активів, тим більший прибуток.

Таким чином, аналіз динаміки і структури оборотних коштів підприємства має велике значення, оскільки вони складають матеріально-технічну основу процесу виробництва. Від їх кількості, якості, ефективності використання залежить рівень розвитку підприємства.

2.3 Нормування оборотних коштів на підприємстві КВК-80

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним із об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 „Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:

(2.11)

де Н -- норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.); О -- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.); N -- норма оборотних коштів (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

Розрахуємо норматив транспортного запасу (NТЗ) по підприємству КВК-80. Час руху вантажу від постачальника 20 днів. Поштовий пробіг документів - 12 днів. Обробка документів у постачальника і в банківських установах - 4 дні. За цих умов транспортний запас дорівнює:

(2.12)

де ЧР - час руху вантажу від постачальника; ППД - поштовий пробіг документів;

ОД - обробка документів у постачальника і в банках.

Норма транспортного запасу по підприємству складе 4 дні.

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не встановлюється.

Підготовчий запас -- це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас -- норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

У разі, коли за розробки норм оборотних коштів у частині поточного запасу щодо окремих видів матеріалів відсутні планово-календарні строки поставок, середній інтервал між поставками визначається на підставі даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість днів у році (360) слід розділити на загальну кількість поставок даного виду матеріалів за звітний рік. У розрахунках середнього інтервалу не враховуються дрібні партії та надміру великі надходження.

Поставки від кількох постачальників можуть суттєво різнитися за обсягом і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних причин -- особливостей транспортування, періодичності випуску тих чи тих матеріальних цінностей постачальниками, умов конкретних договорів на постачання тощо. У такому разі середній інтервал між поставками розраховується як середньозважена величина. Для її визначення обсяг кожної поставки сировини й матеріалів множать на інтервал у днях до наступної поставки і суму одержаних добутків ділять на загальний обсяг поставки, узятий для розрахунків середньозваженого інтервалу.

Розрахуємо середньозважений інтервал поставки (СІП) по підприємству КВК-80 (табл. 2.5).

У розрахунок береться сума одноразових та випадкових поставок:

(2.13)

де УПК - сума контрактних поставок; УЗП - загальна сума поставок; УПОВ - сума одноразових та випадкових поставок.

Середньозважений інтервал розраховується за формулою:

(2.14)

де ПЧ - сума похідних чисел.

Середньозважений інтервал поставок дорівнює 22 дні.

Таблиця 2.5 Вихідні дані для розрахунку середньозваженого інтервалу поставки за 2007 рік

Дата надходження товарів від постачальника	Обсяг поставки, кг	Інтервал у днях до наступної поставки	Похідні числа (гр. 2 Ч гр. 3)	Пояснення причин виключення поставок із розрахунків
1	2	3	4	5
05.01	420	15	6300
20.01	350	37	12950
26.02	300	16	4800
14.03	90			Одноразова дрібна поставка
22.03	310	19	5890
10.04	410	15	6150
25.04	870			Випадкове надміру велике надходження
13.05	360	16	5760
29.05	430	18	7740
17.06	400	13	5200
30.06	390	12	4680
12.07	370	25	9250
Всього	5840		109320

Норма оборотних коштів на поточний запас визначається як 50% від середньозваженого інтервалу, тобто він складе 11 днів.

На підприємстві КВК-80 гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідків можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється в межах 50 % поточного запасу.

В окремих випадках, пов'язаних із підвищеним ризиком несвоєчасного надходження матеріалів, норму оборотних коштів у частині страхового запасу щодо окремих видів матеріалів на підприємстві КВК-80 збільшується понад 50% норми оборотних коштів на поточний запас.

На підставі норм оборотних коштів, обчислених за складовими елементами, визначається норматив для окремих видів, груп і в цілому щодо сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. На підприємстві КВК-80 загальна потреба в оборотних коштах визначається з допомогою такого розрахунку, табл. 2.6.

Таблиця 2.6 Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах для основних матеріалів

Види матеріальних цінностей	Одноденні витрати, тис. грн.	Норми оборотних коштів, днів	Потреба в оборотних коштах (гр. 2 Ч гр. 8), тис. грн.
		транспортний запас	час на приймання і складування	технологічний запас	поточний запас	страховий запас	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Метал	13,3	3	2	4	10	5	24	319,2
Шлак	6	2	2	2	8	4	18	108,0
Деревина	8,9	1	1	2	14	7	25	222,5
Дріт	8	4	2	2	12	6	26	208,0
Цемент	6,2	2	1	2	6	3	14	86,8
Всього	42,4						22,3	944,5

Дані таблиці 2.5 показують, що сума оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів дорівнює 944,5 тис. грн.

А середня норма оборотних коштів (СНОК) розраховується за формулою:

(2.15)

де ОКСМН - сума оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів; ОВ - одноденні витрати.

Отже, середня норма оборотних коштів становить 22 дні.

Визначивши середню норму оборотних коштів, розрахуємо норматив оборотних коштів щодо запасів за формулою (2.11).

Отже, норматив оборотних коштів щодо запасів по підприємству КВК-80 дорівнює 932,8 тис. грн.

До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини й малоцінні швидкозношувані предмети, які беруть участь у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної потреби в них.

Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується множенням норми на величину одноденного їх витрачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для технологічних цілей, так і для господарських потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів на цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку нормативу оборотних коштів на основні матеріали.

Розраховуючи одноденне витрачання за статтею „Паливо”, із кошторису витрат на виробництво необхідно виключити вартість газового палива і додати витрати палива у непромислових господарствах, якщо ці витрати не були враховані в кошторисі витрат на основне виробництво.

Норматив оборотних коштів щодо тари визначається множенням норми, вираженої в гривнях, на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.

Норматив розраховується для різних видів тари: покупна, власного виробництва і разова тара, яка надходить з матеріалами і не підлягає поверненню постачальникам; яка підлягає поверненню; тарні матеріали, які враховуються за статтею „Тара”.

Норма оборотних коштів на тару визначається в гривнях на 1000 грн. товарної продукції (діленням потреби в оборотних коштах на тару в плановому році на товарну продукцію в цінах реалізації).

Потребу в оборотних коштах на тару розраховано в сумі 5 тис. грн., а товарна продукція в цінах підприємства за планом 4 кварталу, що для нього обчислювалась потреба в оборотних коштах, становила 14 тис. грн. Відтак норма оборотних коштів на тару (NОКТ) дорівнюватиме:

(2.16)

де ПОКТ - потреба в оборотних коштах на тару; ТП - товарна продукція в цінах підприємства.

Норматив на запасні частини для ремонтів машин, устаткування і транспортних засобів визначається з урахуванням їхньої вартості за початковою оцінкою і норми оборотних коштів.

На тих підприємствах, де вкладення оборотних коштів у запасні частини незначні, а прямий підрахунок перехідних залишків їх утруднений, норматив оборотних коштів на запасні частини може бути розрахований укрупненим методом (виходячи із даних про залишки запасних частин для ремонтів і вартості діючого виробничого, силового обладнання і транспортних засобів). Для цього необхідно визначити середньорічні залишки запасних частин за виключенням зайвих, непотрібних, віднесених до недіючого обладнання за звітний рік. Далі розраховують середню вартість діючого виробничого, силового обладнання і транспортних засобів, виходячи із даних про їхню вартість на початок і кінець звітного року. Потім визначають вартість запасних частин на 1000 гривень діючого обладнання діленням вартості середньорічних фактичних залишків запасних частин на середню вартість виробничого, силового обладнання і транспортних засобів.

Розрахована норма оборотних коштів береться за основу розрахунку нормативу оборотних коштів на запасні частини на плановий рік. Ця норма може коригуватися з урахуванням продовження строків міжремонтних періодів у запланованому році.

Норматив оборотних коштів на запасні частини в планованому році визначається множенням середньорічної вартості виробничого, силового обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на скориговану норму оборотних коштів на запасні частини.

Норматив для малоцінних та швидкозношуваних предметів залежить від складу цієї статті. Малоцінні та швидкозношувані предмети служать, як правило, менше одного року і, беручи участь у процесі виробництва, не є предметами праці. Свою вартість на вартість готової продукції вони переносять не повністю, а частинами.

Норматив оборотних коштів для малоцінних і швидкозношуваних предметів визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: малоцінний і швидкозношуваний господарський інвентар, спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змінне обладнання; виробнича тара.

Потреба в оборотних коштах для кожної групи розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації. У зв'язку з тим, що вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які знаходяться в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу, то, визначаючи норматив, беруть у рахунок 50 % їхньої повної вартості. Решта вартості списується на собівартість продукції під час передачі зі складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на складі малоцінні та швидкозношувані предмети враховуються за їхньою повною вартістю.

Незавершене виробництво -- один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом вважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

(2.17)

де З -- одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.; Д -- тривалість виробничого циклу, днів; К -- коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Підприємство КВК-80 не має незавершеного виробництва, тому розрахунок даного нормативу здійснити неможливо.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, за плановою собівартістю, таблиця 2.7.

Виходячи з таблиці 2.7, розрахуємо середню тривалість виробничого циклу (СТВЦ) за формулою:

(2.18)

де УД - сума добутків виробничого циклу на виробничу собівартість;

УВС - сума виробничої собівартості товарної продукції.

Отже, середня тривалість виробничого циклу по підприємству КВК-80 складає 20 днів.

Таблиця 2.7 Вихідні дані для розрахунку середньої тривалості виробничого циклу

Найменування виробів	Виробничий цикл, днів	Виробнича собівартість товарної продукції в 4 кварталі планового року, тис. грн.	Добуток (гр. 2 Ч гр. 3)
1	2	3	4
Столярні вироби	25	500	12500
Меблі	18	870	15650
Шлакоблок	37	480	17760
Металеві вироби	14	1300	18200
Всього		3150	64110

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим -- норматив оборотних коштів.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається за формулою:

(2.19)

де А -- витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б -- наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати -- заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

На підприємств КВК-80 виробнича собівартість столярних виробів дорівнює 500 грн. Витрати в перший день виробничого циклу становлять 150 грн. Протягом решти днів витрати розподіляються рівномірно. Відтак, коефіцієнт зростання витрат дорівнюватиме:

Отже, коефіцієнт зростання витрат на базовому підприємстві дорівнює 0,4.

Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірничих розробок, гірничопідготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається за формулою:

(2.20)

де Н -- норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів; Со -- сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів; Рn -- витрати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами; Рв -- витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

Підприємство КВК-80 не має витрат майбутніх періодів, тому норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів розрахувати неможливо.

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю, формула 1.1.

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислюється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.

За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включають не менше 70-80% запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі. Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів для готової продукції на складі може бути зроблений за формою, поданою в таблиці 2.8.

Виходячи з таблиці 2.6, розрахуємо середню норму для всіх груп готової продукції на складі (NГП) за формулою:

(2.21)

де ДПЧ - сума добутків питомої ваги кожної групи продукції на витрати часу.

Таблиця 2.8 Вихідні дані для розрахунку середньозваженої норми оборотних коштів для готової продукції на складі

Група виробів	Питома вага в загальному обсязі випуску, %	Затрати часу за окремими операціями, днів	Відсоткове число (гр. 2 Ч гр. 7)
		нагромадження партій	підбірка, підсортування за замовленнями	упаковка і маркування	транспортування і відвантаження	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8
Столярні вироби	30	2	1	1	2	6	180
Меблі	40	3	2	1	2	8	320
Шлакоблок	10	1	-	-	1	2	20
Металеві вироби	20	2	-	-	1	3	60
Всього	100						580

Середня норма для всіх груп готової продукції на складі по підприємству КВК-80 становить 5,8 днів.

Час на оформлення платіжних документів залежить від форми розрахунків, умов відвантаження продукції. На підприємстві КВК-80 цей показник складає 2,5 днів. Отже, загальну норму оборотних коштів для готової продукції (NЗОКГП) розрахуємо за формулою:

(2.22)

де ЧОД - час на оформлення платіжних документів.

Таким чином, загальна норма оборотних коштів для готової продукції по досліджуваному підприємству становить 8,3 дні.

Якщо одноденні витрати на випуск продукції становлять 42,4 тис. грн., то норматив оборотних коштів для готової продукції (NОКГП) розраховується за формулою:

(2.23)

де ОВ - одноденні витрати.

Отже, норматив оборотних коштів для готової продукції по підприємству КВК-80 дорівнює 351,92 тис. грн.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних коштах, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в запланованому періоді. Ці дані використовуються під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотних коштів мають бути забезпечені відповідні джерела.

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку. Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на прогнозований рік використаємо наступні вихідні дані, табл. 2.9.

Таблиця 2.9 Вихідні дані для розрахунку нормативу оборотних коштів на прогнозований рік

Показник	Значення
Норматив оборотних коштів, всього (тис. грн.) виробничий Невиробничий	1000 800 200
Зростання виробничої програми (%)	10
Прискорення обертання оборотних коштів (%)	2

Виходячи з наведених у табл. 2.9 даних, виконаємо такі розрахунки:

1. Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік (NВОК):

(2.24)

де NВ - виробничий норматив оборотних коштів на початок планового року;

ЗВП - зростання виробничої програми на плановий рік, %.

2. Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік (NНОК):

(2.25)

де NН - невиробничий норматив оборотних коштів на початок планового року.

3. Загальний норматив на плановий рік (NЗ) становитиме:

 (2.26)

4. У зв'язку з прискоренням обертання оборотних коштів у плановому році на 2% визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів (СВОК):

(2.27)

де ПО - прискорення обертання оборотних коштів.

5. Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням прискорення обороту коштів (NОКП) становитиме:

(2.28)

Приріст нормативу (ПР) становитиме:

(2.29)

де NОКПР - норматив оборотних коштів на початок року.

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким, економічний метод не потребує виконання складних розрахунків.

Отже, проведений аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства показав, що підприємство має стійкий фінансовий стан, є ліквідним і платоспроможним. Але спостерігається зменшення всіх показників ліквідності у порівнянні з 2006 роком.

Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності та підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої та фінансової діяльності, а, в цьому разі, і фінансовий стан підприємства.

Провівши дослідження стану оборотних коштів підприємства КВК-80, перейдемо до визначення шляхів удосконалення формування і нормування оборотних коштів підприємства КВК-80.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Заходи підвищення ефективності формування та нормування оборотних коштів на підприємстві КВК-80

Внутрішній аналіз обігових коштів дає змогу розкрити можливі резерви поліпшення ефективності їх використання, показати найпривабливіші підрозділи для інвестиційних проектів. Результати аналізу є одним із головних засобів конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Необхідна умова для підвищення ефективності використання обігових коштів -- продумане економічне визначення потреби в них. Тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування обігових коштів, основною особливістю якого в умовах ринку є те, що воно має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру обігових коштів, а переважно як спосіб виявлення й мобілізації на кожному підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва. Цілком нову методику нормування й планування обігових коштів, яка застосовується на основі даних їх аналізу, буде наведено далі.

Аналіз ефективності використання обігових коштів підприємства пропонується вести у двох напрямках: традиційного аналізу абсолютних і відносних показників; якісного, кількісного й факторного аналізу.

В основу якісного, кількісного, факторного аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів покладено критерій ефективності виробництва, який забезпечить систематизацію різноманітних підходів до розв'язання проблеми підвищення ефективності використання обігових коштів:

 (3.1)

де ОФ -- вартість основних фондів підприємства;

ОК -- вартість обігових коштів;

ТР -- величина трудових ресурсів;

С -- собівартість товарної продукції;

ТП -- обсяг товарної продукції;

К1, К2, К3, К4 -- коефіцієнти ефективності відповідно основних, обігових коштів, трудових ресурсів, собівартості продукції, одночасно вони також є коефіцієнтами приведення основних фондів, обігових коштів, трудових ресурсів до собівартості продукції (у цьому зв'язку К4 = 1).

У свою чергу:

(3.2)

(3.3)

де НВ, ОФ, ОК, ТР -- середні значення відповідно розмірів: податків і виплат підприємства, що не включаються у собівартість продукції, вартості основних фондів, обігових коштів, трудових ресурсів;

ФП -- середнє значення фонду споживання підприємства.

Проведемо розрахунок ефективності використання оборотних коштів по підприємству КВК-80 за 2005-2007 роки.



Розрахуємо коефіцієнт К3:

Розрахуємо ефективність за 2005-2007 роки.

Мета якісного аналізу й оцінки використання обігових коштів підприємства полягає в тому, щоб дати змогу користувачеві одержати відповідь на питання, як ефективно чи неефективно використовувалися обігові кошти підприємства (їх елементи) за проміжок часу, що підлягає аналізу, яким ефективним чи неефективним було виробництво в цілому.

Для якісного аналізу й оцінювання ефективності використання обігових коштів (як у цілому, так і кожного елемента окремо) обрано індексний метод. Вибір саме цього методу не випадковий, бо цей метод дає змогу порівняти між собою не завжди порівняні величини.

Як відомо, індекс будь-якого показника (І1П) розраховується таким способом:

(3.4)

де 1П1, 1П' -- відповідно величина розрахункового та базового показників.

Алгоритм якісного аналізу й оцінювання ефективності використання обігових коштів при однокроковому аналізі, проведеному за допомогою абсолютних показників (1Е), рекомендується в такій редакції:

(3.5)

де ІОК, ІТП -- відповідно індекси обігових коштів і обсягу товарної продукції за інтервал часу, який аналізується (однокроковий).

Якщо 1Е ? 1 -- обігові кошти підприємства (або окремі їхні елементи) використовувалися неефективно. Тільки у разі, коли 1Е < 1, можна позитивно оцінити використання обігових коштів. При цьому кожна одиниця товарної продукції вироблялася з меншими, ніж у базових умовах, засобами, які авансуються для створення запасів, що забезпечують, у свою чергу, безперервність виробництва й реалізацію продукції.

Розрахуємо індекс оборотних коштів:

Розрахуємо індекс товарної продукції:

Розрахуємо ефективність використання обігових коштів:

Таким чином, у 2006 році обігові кошти використовувались ефективно, а у 2007 році індекс використання обігових коштів перевищив одиницю, що говорить про неефективне використання коштів.

Якщо необхідно провести якісний аналіз і здійснити оцінку ефективності використання обігових коштів підприємства за визначений проміжок часу при багатокроковому аналізі за допомогою абсолютних показників, пропонується скористатися відношенням:

(3.6)

де , -- відповідно сума індексів обігових коштів (їх елементів), сума індексів товарної продукції за визначений період часу в ретроспективі;

Т -- кількість показників у періоді (місяців, кварталів тощо), який аналізується.

У свою чергу:

 (3.7)

де ІОК1, ..., ІОКТ -- базисні (ІОК1 = 1) індекси обігових коштів (як у цілому, так і за елементами), які, у свою чергу, обчислюються так:

(3.8)

де ОК1', ОК2 -- відповідно розмір обігових коштів (у цілому й за елементами) у 1-му (базовому) і 2-му періодах.

При цьому оцінка ефективності використання така: якщо 2ЕОК ? 1, то за період, що розглядається, обігові кошти використовувалися неефективно. Тільки у разі, коли 2ЕОС < 1, можна зробити висновок, що за цей час вони використовувалися ефективно.

Таким чином, за досліджуваний період по підприємству КВК-80 оборотні кошти використовувались ефективно, бо значення 2Е менше 1.

Особливу увагу привертає до себе якісний аналіз та оцінка ефективності використання обігових коштів при оперуванні не лише абсолютними показниками, а й відносними, місткісними вимірювачами.

Для цього рекомендується використовувати такі показники, як капіталомісткість продукції за обіговими коштами (ОКЕ) та їх складових, що визначаються, виходячи із таких відношень:

 (3.9)

(3.10)

(3.11)

(3.12)

(3.13)

де ОКЕ, ОБФЕ, ОКВЕ, ФОЕ, ФОГЕ -- капіталомісткість продукції відповідно за обіговими коштами, фондами обігу, витратами майбутніх періодів, фондами обороту, запасами коштів.

Зміна перелічених показників у часі вказує на ефективність використання обігових коштів, а також їх складових.

Алгоритм однокрокового якісного аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів, проведеного за допомогою відносних місткісних показників, рекомендується у вигляді:

(3.14)

При 3Е ? 1 робиться висновок, що за період (проти базового), який аналізується, обігові кошти (їх складові) використовувалися неефективно, бо кожна одиниця кінцевих результатів була отримана з більшими (чи з незмінними) їх величинами, що вкладалися в запаси, які забезпечували безперервність виробництва й реалізацію продукції. Тільки при 3Е < 1 можна говорити про зростання ефективності використання обігових коштів (їх складових), бо в цьому разі спостерігається зниження (проти бази) капіталомісткості продукції за обіговими коштами.

При багатокроковому (ретроспективному) аналізі та оцінці ефективності використання обігових коштів, який виконується за допомогою відносних місткісних показників, алгоритм аналізу й оцінки ефективності використання обігових коштів (їх елементів) такий:

(3.15)

Якщо 4Е ? Т, робиться висновок про неефективне їх використання (або їх елементів). Тільки у разі, коли 4Е < Т, можна зробити висновок про те, що за аналізований проміжок часу обігові кошти (їхні елементи) використовувалися ефективно.

Значення й сума індексів показників ОКЕ, а також їхніх елементів розраховуються так само, як індекси абсолютних значень обігових коштів і їхніх елементів. Наприклад, для якісного оцінювання ефективності використання обігових коштів у і-тому періоді (ІОКЕ = 1):

(3.16)

У свою чергу:

(3.17)

Запропонований у цій роботі кількісний аналіз має дати відповідь на питання, наскільки ефективно (або неефективно) використовувалися за період аналізу обігові кошти підприємства (їх складові). Причому це „наскільки” виявляється у збільшенні чи в зменшенні прибутку відповідно через скорочення чи зростання показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (як у цілому, так і за їх складовими).

Зростання (ЕОК) чи зниження (ПОК) прибутку через скорочення, збільшення показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (чи їх елементами) рекомендується обчислювати за формулою:

(3.18)

де ОКЕ', ОКЕt -- значення показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (у цілому або за їх складовими);

ТПt -- розмір обсягу товарної продукції;

К2 -- коефіцієнт ефективності обігових коштів.

Аналіз свідчить, що збільшення прибутку (ЕОК) підприємства можливе у разі позитивного вирішення формули (3.18). У свою чергу, позитивним результат формули (3.18) буде тільки тоді, коли будуть позитивними усі співмножники. Так, коефіцієнт ефективності обігових коштів (К2) і обсяг товарної продукції (ТП) позитивні. А от позитивною різниця (ОКЕ' - ОКЕt) буде тільки тоді, коли ОКЕ' > ОКЕt.

Факторний аналіз покликаний допомогти керуючому персоналові одержати відповідь на питання, які фактори вплинули на ефективність використання обігових коштів (їхніх елементів) підприємства, які автори визначили факторами першого роду зміну обсягу виробництва товарної продукції та зміну обігових коштів у цілому чи їх елементів. До факторів другого роду віднесені умови (та відповідальні особи), що вплинули на зміну обігових коштів. Очевидно, чинники другого роду повинні виявити орган системи керування ефективністю виробництва (де встановлюється, хто винен і що робити).

Вихідний матеріал для чинного аналізу, методика якого пропонується в цьому дослідженні, передбачається використовувати з якісного аналізу, проведеного за допомогою абсолютних показників. У основу запропонованого факторного аналізу покладено критерій ефективності обігових коштів, що являє собою їхнє відношення до обсягу товарної продукції.

Отже, удосконалена методика аналізу, нормування, планування та забезпечення обігових коштів сприятиме покращенню фінансового стану підприємства.

3.2 Сучасні моделі нормування обігових коштів на підприємстві

Для удосконалення нормування оборотних коштів на підприємстві КВК-80 необхідно впровадити використання сучасних методів і моделей для планування потреби в ресурсах.

Розглянемо деякі моделі на нормування палива та енергії на досліджуваному підприємстві.

Витрати палива на виробничі потреби підприємства КВК-80 за квітень 2007 року характеризуються наступними даними, табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Вихідні дані КВК-80 по витратах палива за квітень 2007 року

Вид палива	Одиниця виміру	Витрачання
		за планом	фактично
Мазут топочний	Т	500	520
Вугілля	Т	320	300
Газ природний	тис. м3	650	690

Середні калорійні еквіваленти (коефіцієнти) переводу в умовне паливо: мазут - 1,37 т; вугілля - 0,9 т; газ - 1,2 тис. м3.

Визначимо:

1) загальне споживання умовного палива за планом і фактично;

2) відсоток виконання плану по загальних витратах палива;

3) питома вага фактично витраченого палива по видах (розрахунок з точністю до 0,1%).

Для визначення загального споживання палива використаємо умовно-натуральний метод; витрати за планом і фактично обчислимо в одиницях умовного палива:

Розрахуємо відсоток виконання плану по загальній витраті палива:

Отже, фактична витрата палива перевищує планова на 3,27%.

Для визначення питомої ваги витраченого палива по видах (структури витрати палива) використаємо допоміжну табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Фактичні витрати палива за квітень 2007 року

Вид палива	Витрачено	Питома вага в загальному обсязі витрат, %
Мазут топочний	712,4	39,4
Вугілля	270,0	14,9
Газ природний	828,0	45,7
Всього	1810,4	100,0

Отже, за допомогою даної моделі на підприємстві можна удосконалити розрахунки потреби в ресурсах.

Наступна модель допоможе виявити резерви втрати робочого часу.

Обробка деталі № 427 проводиться в цеху на двох однотипних верстатах. При вибірковому спостереженні (механічний відбір одиниць) були зареєстровані наступні витрати на обробку однієї деталі, табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Дані спостережень за витратами робочого часу

Витрати часу на 1 деталь, хв.	Кількість деталей
	станок №1	станок №2
1,5-2,5	7	-
2,5-3,5	10	12
3,5-4,5	15	17
4,5-5,5	8	11

На основі приведених даних визначимо, чи істотна розбіжність у витратах часу на обробку однієї деталі для цих двох верстатів, гарантуючи результат з вірогідністю 0,95.

Для відповіді на поставлене питання визначається відношення:

(3.5)

де м - стандартна помилка різності двох вибіркових середніх;

(3.6)

де S21 та S22 - вибірні дисперсії для першої і другої вибірки.

Допоміжні розрахунки для визначення середніх і дисперсій виконані в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Допоміжна таблиця для розрахунку і

Витрати часу на 1 деталь, хв.	верстат № 1	верстат № 2
1,5-2,5	7	2	14	-1,6	17,92	-	-	-	-	-
2,5-3,5	10	3	30	-0,6	3,6	12	3	36	0,98	11,52
3,5-4,5	15	4	60	+0,4	2,4	17	4	68	0,02	0,007
4,5-5,5	8	5	40	1,4	15,68	11	5	55	1,02	5,20
Всього	40		144		39,6	40		159		16,73

Знаходимо середню вибіркову по першому верстату:

Розрахуємо вибірну дисперсію для першої вибірки:

Знаходимо середню вибіркову по другому верстату:

Розрахуємо вибірну дисперсію для другої вибірки:

Стандартна помилка різності двох вибіркових середніх буде дорівнювати:

Розбіжність між середніми витратами часу на обробку однієї деталі на двох верстатах складе:

При заданій довірчій вірогідності Р = 0,95; tтабл = 1,96 (по таблиці Лапласа). tрозр > tтабл - це свідчить про те, що нульова гіпотеза не підтверджується, тобто розбіжність між середніми витратами часу на обробку однієї деталі на двох верстатах істотна і не може бути пояснене випадковостями.

Таким чином, використання моделювання при планування потреб і використання фінансових ресурсів підприємства сприятиме більш точним розрахункам і допоможе підприємству виявити резерви ресурсів і скоротити їх втрату, що значно підвищить ефективність використання ресурсів підприємства підприємство КВК-80.

ВИСНОВКИ

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності. У сфері виробництва це: виробничі запаси; паливо; тара; малоцінні і швидкозношувані предмета; тварини на вирощуванні і відгодівлі; витрати майбутніх періодів; незавершене виробництво.

Основу управління власним капіталом підприємства в процесі його розвитку складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється, звичайно, спеціальна фінансова політика, спрямована на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов'язана з вирішенням таких основних завдань: забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику; формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства; формуванням на підприємстві ефективної амортизаційної політики; формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) чи залучення додаткового пайового капіталу.

Організація оборотних коштів справляє значний вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість. Для глибшого розкриття основ організації оборотних коштів доцільно їх у певний спосіб класифікувати.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: 1) залежно від участі їх у кругообігу коштів; 2) за методами планування, принципами організації та регулювання; 3) за джерелами формування.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні та прирівняні до власних, залучені та інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

У разі нестачі власних коштів підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємству у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання. Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує недостача власних оборотних коштів.

В роботі досліджено фінансування і формування оборотних коштів підприємства Криворізької виправної колонії № 80, яке займається виробничою діяльністю. Аналіз основних техніко-економічних показників свідчить, що обсяг реалізації збільшився у 2006 році, а у 2007 році зменшився на 553 тис. грн.; відповідно зросла собівартість у 2006 році, та зменшилася у 2007 році. Чистий прибуток у 2006 році зріс на 24,7 тис. грн., а у 2007 році зменшився на 16,5 тис. грн. На зростання рентабельності підприємства у 2006 році вплинуло зростання продуктивності праці на 0,24%.

Проведений аналіз фінансового стану показав, що підприємство достатньо забезпечене власними коштами і має стабільний фінансовий стан, є ліквідним і платоспроможним. Але спостерігається зменшення всіх показників ліквідності у порівнянні з 2006 роком.

Аналіз коефіцієнту оборотності оборотних активів по підприємству КВК-80 показав, що у 2005 році він дорівнював 1,18, у 2006 році збільшився до 1,37, а у 2007 році спостерігається зменшення коефіцієнту оборотності до 1,19. Як показав аналіз оборотності оборотного капіталу, тривалість обороту зменшилась за 3 роки на 2 дні. Це незначне, але позитивне явище для підприємства, тому що чим менший термін обертання активів, тим більше прибуток.

Аналіз ефективності використання обігових коштів підприємства проведено у двох напрямках: традиційного аналізу абсолютних і відносних показників; якісного, кількісного й факторного аналізу. Розрахунок коефіцієнту ефективності використання оборотних коштів за 2005-2007 роки по підприємству КВК-80 показав, що у 2005 році він склав 0,79, у 2006 збільшився до 1,58, а у 2007 році спостерігалося зменшення показника до 0,78.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей;

3) скорочення терміну оборотності дебіторської заборгованості;

4) збільшення терміну оборотності кредиторської заборгованості.

В курсовій роботі запропоновано сучасні моделі нормування оборотних коштів підприємства, які можна використовувати для нормування ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року.// ВВР. - 2003. - №18, № 19-20, № 21-22, ст. 144 (станом на 23.02.2006 р.).

2. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник / Под ред. В.И. Стражева - Минск: Высшая школа, 1997 -363 с.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємства : Підручник - К.: Либідь, 2005 - 424 с.

4. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник - Львів: Видавництво СПОЛОМ, 1999 - 436 с..

5. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємства // Фінанси України - 2002 - № 6, С. 36-40.

6. Грещак М.Г., Гребешкова О.М., Коцюба О.С. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2001 - 228 с.

7. Грузинов В.П. Экономика предприятия: Учебник - М.: ЮНИТИ, 1999 - 378с.

8. Драгун Л.М., Левченко В.Ф., Бондаренко О.Л. Удосконалення аналізу ефективності використання обігових коштів підприємства // Фінанси України - 2007 - № 12 - С. 12-20.

9. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного - К.: КНЕУ, 2001 - 314 с..