Облік, аналіз і аудит касових операцій банку

При взаємодії банків між собою використовуються стандартні системи документообороту, такі, як система міжбанківських електронних платежів НБУ (СЕП), система міжнародних електронних платежів SWIFT, система міжнародних переказів Western Union та MoneyGram. Взаємодія з клієнтами здійснюється через підсистему “Клієнт-банк”. Також банк оперує мережею банкоматів, які обслуговують пластикові картки клієнтів банку «Правекс-банк». Програмне забезпечення, яке підтримує використання пластикових карток розроблене власне самим банком за допомогою програмних засобів фірми Borland (C++, Delphi5), і є автоматизованою банківською системою банку «Правекс-банк» (АБС). Супроводжується АБС за допомогою ліцензійної версії системи управління базами даних Oracle 8.

Кожен пункт прийому платежів пов'язаний з базами даних або за модемним каналом зв'яку через виокремлену телефонну лінію, або через локальну мережу, або через оптично-волоконні лінії. Торкаючись питання найкращої архітектури банківської мережі, можна відмітити, що в ПАТКБ «Правекс-банк» використовується найбільш розповсюджена і актуальна на сьогодні топологія “зірка”, проста та багаторівнева, з головним офісом в центрі, яка поєднується з регіональними відділеннями. Використовується стандарт Х.400 для електронної системи міжбанківських платежів з електронним підписом і шифруванням електронного документа.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів ПАТКБ «Правекс-банк» здійснюється за підтримкою інтерфейсу СУБД Informyx. Гривневі платежі проводяться за допомогою автоматизованої банківської системи переказів «Правекс-Телеграф», розробки фірми Soft Review. Валютна каса працює за підтримки програмного забезпечення WKS, звітність формується у файли за допомогою програми МВ SERV.

Отже, вся клієнтська частина формується за підтримки СУБД Oracle і Informix.

Підхід «Правекс-банку» в організації зберігання даних складається у використанні як основи для побудови банківських систем розподіленої реляційної СУБД “Oracle”. У ній забезпечуються надійні методи збереження й обробки даних , захист від збоїв і несанкціонованого доступу, ефективна робота в багатокористувальницькому середовищі і у всіх популярних мережах, висока продуктивність. Прикладні системи, створені на базі СУБД “Оrасlе”, однаково ефективно функціонують на всіх типах ЕОМ: персональних, міні- і великих ЕОМ і позбавлені недоліків, властивих багатьом іншим СУБД на ПЭВМ. Через повну перенесеність прикладних систем зберігаються усі вкладення в їхню розробку. Недоліком СУБД “Oracle” є досить висока вартість, тому система доступна, як правило, великим і середнім банкам.

Розглянемо технологію проведення базових розрахунково-касових операцій в ПАТКБ «Правекс-банк» та принципи побудови системи їх автоматизації, а також властивості використовуваного програмного забезпечення.

Прийом платежів на рахунки юридичних осіб, з якими заключено договір про розрахунково-касове обслуговування, касир проводить в наступному порядку:

перевіряє наявність всіх реквізитів в “повідомленні”;

обирає операцію з класифікатора “Платежі на користь організацій”;

проводить прихідну операцію на рахунок організації або навчального закладу;

плата за розрахунково-касове обслуговування не стягується.

В системі є організації, при прийомі платежів на рахунок яких розрахунково-касове обслуговування стягується з клієнта. В цьому випадку в полі “Призначення платежу” вказано: “Розрахунково-касове обслуговування стягувати”.

Якщо при прийомі платежів виникли сумніви у визначенні символу призначення платежу, касир:

активізує меню “Договори”;

входить в меню “Комунальні та інші платежі”;

в полі “Рахунок отримувача” проставляє розрахунковий рахунок отримувача платежу;

система виводить на екран інформацію про отримувача платежу (МФО, назва організації, рахунок отримувача, призначення платежу, символ);

активізує меню “Робота”;

обирає операцію з класифікатора “Платежі на користь організацій”;

знаходить потрібний символ, набирає розрахунковий рахунок отримувача платежу;

проводить прихідну операцію.

Прийом платежів на користь юридичних осіб, з якими не заключений договір на розрахунково-касове обслуговування (разовий платіж). Якщо при введенні розрахункового рахунку отримувача платежу в меню “Комунальні та інші платежі” висвітлюється інформація «Пуста таблиця» - платіж на користь юридичної особи є разовим.

Якщо при прийомі разових платежів касир не впевнений у визначенні символів, йому необхідно звернутися до економіста відділення. Клієнт додатково заповнює «повідомлення» на розрахунково-касове обслуговування. Сплата за розрахунково-касове обслуговування проводиться в розмірі затвердженого тарифу в банк.

Прийом комунальних платежів. Для навчальних закладів при сплаті за гуртожиток в «повідомленні» клієнт зобов'язаний вказати в полі “Призначення платежу” № групи та семестр.

При прийомі платежів за газ. Електроенергію клієнт зобов'язаний заповнити “повідомлення” додатково вказати номер особового рахунку, показника лічильника або період, за який проводиться оплата.

При прийомі платежів на користь бюджетних організацій, у яких відкриті рахунки в Державному казначействі, обов'язковим є вказання реквізита розподільного рахунку. При сплаті за навчання клієнт заповнює в графі “Призначення платежу”;

за який період проводиться оплата, № контракту, група, факультет, відділенні (заочне або денне), курс, семестр.

Розглянувши основні характеристики впроваджуваного програмного забезпечення для автоматизованих систем ПАТКБ «Правекс-банк», можна розглянути наступні пропозиції з вдосконалення існуючих методів проведення розрахунково-касових операцій.

Основними аспектами, які впливають на прийняття управлінського рішення з модернізації існуючої системи автоматизації в теперішній час, є відповідність пропонованого програмного забезпечення таким основним критеріям, як надійність, співставність існуючого програмного забезпечення з пропонованою банківською системою, та наявність найвищих показників захисту інформації, як від несанкціонованого доступу, так і від непередбачуваних збоїв самої системи. Звичайно, істотно впливає на факт прийняття пропозиції вартість та термін окупності проекту, а також економічний ефект від його впровадження.

Одна з найбільших статей витрат при використанні персональних комп'ютерів - придбання та ліцензування операційних систем для кожного робочого місця, які банк використовує безпосередньо для організації процесу автоматизації, найчастіше це MS DOS і MS Windows. Кількість робочих місць операціоністів, технологів і бухгалтерів в середньому може складати від трьох до п'яти сотень. Повинен враховуватись той факт, що діючим законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за використання неліцензованого програмного забезпечення, яке на теперішній час може спричинити для банку великі капітальні втрати для кожного робочого місця. Цей фактор може значно скоротити термін окупності пропонованих проектів, збільшуючи витрати на одне робоче місце. Оглядаючись на це, необхідно обов'язково розглядати можливість впровадження альтернативних операційних систем.

Нещодавно в сферу фінансів почала проникати безкоштовна операційна система з відкритим вихідним кодом під назвою Linux (Лінукс). Ця операційна система - клон Unix, системи, яка включає в себе всі її можливості. Вона дозволяє скоротити витрати на функціонування мережі в порівнянні з тими витратами, на які змушені були б піти організації при закупці нового обладнання і якої-небудь операційної системи.

Постає питання: навіщо витрачати сотні тисяч на нове обладнання на базі платформи Intel та ще більше коштів на фірмове програмне забезпечення, якщо можна отримати безкоштовну операційну систему з відкритим вихідним кодом?

З головних характерних особливостей Linux необхідно відмітити підтримку національних клавіатур - в тому числі російської та української, підтримку більшості файлових систем. Програмна підтримка FAT16 дозволяє безпосередньо звертатися до гнучких дисків MS DOS, а також до розділів DOS і Windows на вінчестері. Є можливість працювати з мережевими протоколами TCP/IP, PLIP та іншими, в рамках мережевих функцій платформи реалізований весь спектр клієнтів та послуг Інтернета. Програми завантажуються в пам'ять посторінково, на диск кешуються тільки ті сегменти даних, які використовуються системою в даний момент часу, що значно прискорює роботу додаткових програм. Можливе спільне використання сторінок пам'яті різними програмами в один момент часу, що дозволяє запобігти повторного завантаження ідентичних фрагментів інформації в RAM і помітно економить ресурси комп'ютера. Як і в Microsoft Windows в Linux застосовується система динамічних бібліотек, іншими словами, декілька додаткових програм можуть використовувати в один час бібліотеку, яка представлена на диску одним фізичним файлом.

Однак перспектива економії коштів сама по собі не може спонукати статечні фінансові інститути переключитися на Linux. Коли потрібно обробляти мільйони трансакцій в секунду, менеджери відділів інформатизації ставлять надійність та масштабованість рішень на перше місце.

З усього вищенаведеного можна зробити справедливий висновок, що Linux є більш продуманою, систематизованою та якісно організованою операційною системою, ніж MS Windows. Linux утворений на базі трьох основних критеріїв: максимальної швидкодії, надійності та економії ресурсів комп'ютера, що є провідними значущими факторами для вдосконалення системи автоматизації саме в банківських установах.

Розділ 4. Аудит касових операцій банка

4.1 Організація проведення аудиту

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.[1]

Договір на аудиторські послуги може укладатися з ініціативи клієнта або в результаті пропозиції своїх послуг аудиторською фірмою (аудитором). Клієнтами можуть бути як фізичн, так і юридичні особи, що функціонуют на території України і потребують аудиторських послуг.

Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь, в якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи.

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. При цьому листи можуть бути додатком до договору, якщо це обумовлено умовами договору.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцемпро проведння аудиторської перевірки, він документально підтверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів,обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовлювати в договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникнути в процесі аудиторської перевірки.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штрафи, кошторис фірми, можливості подальшого розвитку тощо.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

· це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати обґрунтований висновок і в результаті звести до мінімуму правові зобов'язання, а також зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;

· це допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг, що надає;

· це дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом. Планування повинно базуватись на обізнаності щодо діяльності клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

· отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність внутрішнього контролю;

· встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може вірити матеріалам внутрішнього аудиту;

· визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

· координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності і законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

Документальне оформлення. Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

У процесі аудиторської перевірки необхідно керуватись такими нормативними документами:

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637

Наказом Мінфіну України № 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування» від 30.11.99 р.

Джерела інформації для аудиту касових операцій можна згрупувати, як наведено у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Джерела інформації для аудиту касових операцій

Група документів	Документ
Узагальнюючі регістри обліку і звітності	Головна книга; баланс банку (форма № І)
Синтетичні регістри обліку касових операцій, грошових коштів	Журнал № 1, № 2; відомості № 1а, № 2а
Аналітичні і первинні документи з обліку касових операцій	Касова книга; прибуткові і видаткові касові ордери; чеки на отримання готівки; виписки банку
Зовнішні документи	Повідомлення про встановлення ліміту каси та ін.

Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З'ясувати, як в банку дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою. (можна шляхом фактичної перевірки).

Аудитор перевіряє облік грошових коштів за узгодженою програмою (таблиця 4.2).

Під розрахунково-касовим обслуговуванням ПАТКБ «Правекс-банку» розуміємо прийом, видачу і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (залежно від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові й видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси та каси перерахунку грошової виручки.

Таблиця 4.2 Програма аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами.

№ з/п	Перелік процедур	Джерела інформації
А. Касові операції
1	Проведення перевірки каси (раптово)	Касові документи; касова книга; регістри за рахунком; готівкові кошти
2	Перевірка оборотів і залишків за рахунком 1002 «Каса» та їх відповідність даним Головної книги	Касова книга; Відомості; журнали; машинограми за рахунком 1002 Головна книга
3	Вибіркова перевірка цільового використання грошових коштів, отриманих з банку, дотримання ліміту каси й установленого ліміту розрахунків між юридичними особами готівкою	Виписки банку; касові документи; відомості; журнали; машинограми за рахунками 1002 та ін.
4	Вибіркова перевірка правильності оформлення касових документів і відповідності їх даних записам у Касовій книзі та облікових регістрах за рахунком 1002. Перевірка правильності кореспонденції рахунків	Касові документи; касова книга; відомості; журнали; машинограми за рахунками 1002 та ін.

Деякі фахівці з банківського аудиту, зокрема, С. О. Горіна [50], радить планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмно-контрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з'ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, але й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення.

Нижче наведено цю оцінкову таблицю, сформувавши її зміст відповідно до вимог Закону “Про банки і банківську діяльність в Україні” та вимог інструкцій і методичних вказівок НБУ з ведення касових операцій.(Таблиця 4.3)

Таблиця 4.3 Перелік процедур при здійсненні аудиту касових операцій ПАТКБ «Правекс-банк»

№ з/п	Аудитором перевіряється	Повинно бути встановлено
1.	Стан угод про повну матеріальну відповідальність осіб, що працюють з готівкою та іншими цінностями	Наявність угод з матеріально відповідальними особами і юридична правильність їх оформлення
2.	Дотримання порядку здійснення операцій в приходних касах	1. Правильність оформлення первинних документів, заповнення і ведення журналів їх реєстрації 2. Ідентичність даних первинних документів з даними касових журналів і книг, довідок, виписок з особистих рахунків клієнтів
3.	Дотримання порядку здійснення операцій у вечірніх касах та касах перерахування	Правильність заповнення супровідних відомостей до сумки з грошовою виручкою та документального оформлення інкасованої грошової виручки
4.	Дотримання порядку здійснення операцій видатковими касами	1. Правильність заповнення реквізитів видаткових первинних касових документів 2. Ідентичність даних останнім даним касових книг і журналів, а також випискам з особових рахунків клієнтів 3. Правильність ведення книги реєстрації сум, виданих під звіт касиру грошового сховища
5.	Дотримання порядку звірки і заключення операційної каси; організація контролю за видачею грошей	1. Ідентичність даних касових обігів і даних касових книг та журналів 2. Наявність підписів касирів і операційних працівників
6.	Дотримання повноти і вірності обміну цінностей у сховищах	1. Правильність комплектації та розфасування грошей і цінностей 2. Правильність ведення книги обліку цінностей, що знаходяться в сховищах
7.	Дотримання касового планування і ліміту залишків каси банку	1. Наявність касових планів клієнтів 2. Наявність встановлених банком лімітів клієнтам за залишком готівки грошей в їх касах 3. Дотримання клієнтами ліміту
8.	Дотримання ліміту розрахунків готівкою	Наявність ліміту для банку та його дотримання
9.	Дотримання правил касових операцій з валютною готівкою	1. Правильність заповнення первинних касових документів на надходження та видачу готівкової валюти 2. Ідентичність даних первинних документів і даних касових книг та журналів
10.	Стан звітності про касові обіги банку	1. Правильність обліку касових операцій в цілому (висновок) 2. Достовірність звітності про касові обіги в банку 3. Дотримання строків звітності

З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо, у наведену таблицю можуть бути внесені зміни щодо кількості питань, які необхідно з'ясувати.

По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.

Досвід свідчить, що найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:

-- порушення ліміту каси;

-- порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;

-- неправильне документування і ведення касових операцій;

-- виправлення в приходних і видаткових касових документах;

-- несвоєчасне проведення інвентаризації каси і т. п.

Порядок проведення аудиту грошових коштів в касі

На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор повинен розглянути загальні питання організації роботи каси в банку:

> інтенсивність касових операцій;

> основні напрямки касових надходжень і видатків;

> кваліфікація і практичний досвід працівників, які забезпечують роботу каси в банку;

> наявність договорів з касирами про повну матеріальну відповідальність. Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей та за всяку втрату, яка причинена банку як в результаті навмисних дій, так і в результаті недбайливого чи недобросовісного відношення до своїх зобов'язань. Тому після видання приказу розпорядження про назначення касира, керівник банку зобов'язаний ознайомити касира з Положенням про ведення касових операцій та заключити договір про його повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

> забезпеченість обліку касових операцій електронно-обчислювальною технікою;

> обладнання приміщення каси в банку. Для забезпечення надійності і збереження готівки, у відповідності з Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, каса повинна бути ізольована від інших приміщень, обладнана спеціальним віконцем для проведення операцій з клієнтами і співробітниками, мати сейф чи металічний шафа, охоронно-пожежну сигналізацію, яка відповідає вимогам діючого стандарту.

Ретельне вивчення зазначених питань дасть змогу аудитору скласти думку про стан касових операцій в банку, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок, а саме:

1 Пряме розкрадання грошових коштів нічим не обґрунтоване пряме розкрадання грошових коштів розкрадання грошових коштів, що маскується розписками посадових осіб, працівників бухгалтерії та інших працівників банку

2 Не оприбуткування та привласнення грошових коштів, що надійшли Не оприбуткування і привласнення грошових коштів, що надійшли з банку не оприбуткування і привласнення грошових сум, що надійшли від різних фізичних та юридичних осіб по прибуткових ордерах не оприбуткування і привласнення грошових сум, що надійшли від різних юридичних осіб за довіреностями неповне оприбуткування грошових сум

3 Надлишкове списання грошей по касі повторне використання одних і тих же документів для списання грошей по касі, надлишкове списання грошей по касі шляхом неправильного підрахунку підсумків в касових документах і звітах касира, надлишкове списання грошей по касі без підстав або за фальсифікованими документами надлишкове списання грошей по касі шляхом підробки законно оформлених документів зі збільшенням сум списань.

4 Недотримання лімітів залишку готівки розрахунки готівкою в сумі, що перевищує ліміт не встановлення ліміту залишку готівки несвоєчасна здача понадлімітних залишків готівки в касу головного банку.

5 Проведення розрахунків з різними особами понад встановлені ліміти розрахунки готівкою в сумі, що перевищує гранично встановлену норму.

6 Некоректне відображення касових операцій в регістрах синтетичного обліку некоректне складання проводок, неправильне виведення залишків, невідповідність записів в регістрах записам в касовій книзі, звітах касира і документах.

За результатами перевірки банку у разі виявлення порушень аудитор повинен їх класифікувати:

ь за формальними ознаками (порушення визначеного порядку ведення облікових реєстрів);

ь за суттю (підроблені бухгалтерські записи).

Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, повинні бути притягнуті до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку. Згідно з Указом Президента України від 12.06.95 № 436 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” (зі змінами і доповненнями) до порушників застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу.

ь за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

ь за неповне оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

Основні порушення - зловживання, розкрадання, помилки в обліку операцій можуть бути кваліфіковані наступним чином .

1. Пряме розкрадання грошових коштів

ь нічим не приховане;

ь приховане неоформленими документами і розписками.

2. Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:

ь від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах;

ь від різних юридичних осіб за домовленістю.

3. Надлишкове списання грошей по касі:

ь повторне використання одних і тих самих документів;

ь неправильний підрахунок підсумків в касових документах і звітах;

ь списання сум без підстави чи за фальсифікованими документами;

ь підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми списання.

4. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги:

5. Перевищення ліміту готівки каси на кінець дня.

На відміну від контролюючих органів аудитор повинен дотримуватися принципу конфіденційності, всі встановлені порушення фіксувати в Звіті керівництву клієнта та, при необхідності, в аналітичній частині аудиторського висновку, але не розголошувати інформацію і не сповіщати податкові органи.

Аудитор зобов'язаний повідомити клієнта про можливі стягнення за виявлені порушення і допомогти їх усунути.

У ПАТКБ «Правекс-банк» також існує департамент внутрішнього аудиту, який є важливою складовою фінансового контролю.

Внутрішній удит у сучасних умовах створення основ ринкових відносин повинен відіграти роль спеціалізованої служби підприємства, не входити до складу функціональної служби з обліку, управління, економіки, а бути частиною внутрішньогосподарського контролю. Служба внутрішнього аудиту як незалежний підрозділ виконує постійну роботу перевірки та оцінки її діяльності. На обгрунтування та створення відповідної структури служби внутрішнього аудиту впливають такі фактори, як організаційно-правова форма, обсяги діяльності, галузь економіки, структура підприємства (наявність філій та відокремлених підрозділів, стратегія фінансового розвитку, система інформаційного забезпечення, кваліфікація кадрів тощо).

Служба внутрішнього аудиту повинна діяти на підставі як державних так і внутрішньофірмових документів та розпоряджень, положень, посадових інструкцій, контактів тощо.

Внутрішні аудитори повинні користуватись підтримкою вищої ланки керівництва (Спостережна рада, Рада директорів). При цьому керівник, якому підпорядкована служба внутрішнього аудиту, повинен мати відповідні поіноваження щодо розгляду аудиторських висновків та прийняття відповідних заходів за результатами перевірок.

Статус служби внутрішнього аудиту формується відповідним наказом про створення служби та Положенням про даний структурний підрозподіл.

Створення служби внутрішнього аудиту в банку передбачає певних організаційних заходів:

· надання наказу керівника банку про створення департаменту внутрішнього аудиту;

· розробка положення з організації служби внутрішнього аудиту. В розпорядчому документі повинні бути регламентові головні організаційні положення такої служби: загальні положення, основні завдання, функції, структури, повноваження (права, обов'язки, відповідальність), керівництво, взаємовідносини з іншими службами та підрозділами;

· затвердження положення керівником;

· розробка та затвердження посадових інструкцій працівників служби внутрішнього аудиту;

· створення планів та робочих документів служби внутрішнього аудиту;

· створення власної інформаційної бази роботи служби - «Банку даних» - норм, нормативів, правил, технологічних карт, стандартів перевірки тощо;

· підбір та призначення конкретної особи або осіб для роботи у службі внутрішнього аудиту керівника відділу, головного (старшого) аудитора, аудиторів, ревізорів, контролерів, юристів, програмістів тощо.

Положення про відділ внутрішнього аудиту є найважливішим правовим актом, яких визначає порядок створення, правовий статус, обов'язки, організацію роботи даного структурного підрозподілу. В положенні повинно бути вказано, що даний відділ входить до структури банку, внутрішні аудитори, що здійснюють незалежний контроль всіх об'єктів з метою їх аналізу та оцінки, повинно діяти згідно з правилами та розпорядженнями. Цей документ дозволить забезпечити особливий організаційний статус, незалежність та відокремленість відділу та у свою чергу, гарантує справедливість та неупередженість суджень його співробітників.

Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільнюється з посади тільки керівником банку. На посаду керівника служби та провідних спеціалістів призначають висококваліфікованих спеціалістів з вищою економічною освітою, досвідом бухгалтерської, ревізійної та економічної роботи, бажано, щоб вони мали сертифікат аудиторів України.

Створення відокремленого підрозділу з внутрішнього аудиту доцільно здійснювати на великих підприємствах із складною структурою управління.

Чисельність та оплата праці працівників служби внутрішнього аудиту передбачаються у штатному розкладі. Керівник та співробітники служби повинні виконувати свої обов'язки згідно з посадовими інструкціями. При цьому вони повинні дотримуватись вимог стандартів аудиту та виконувати етичні пинципи аудиторської діяльності.

4.2 Методика проведення аудиту касових операцій банка

Особливою формою аудиторської перевірки є незалежний аудит. З одного боку, він є основою при планування обсягу незалежного зовнішнього контролю, з другого боку - обумовлений внутрішнімі проблемами підприємства. Аудит повинен забезпечити достовірність інформації підприємства, збереження активів, відповідність вимогам законодавчих актів і норм, зменшення витрат на проведення внутрішнього контролю.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану банку є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

ь аудит касових операцій;

ь аудит операцій на поточному рахунку;

ь аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових кошгів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.

Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та інших активів є:

v перевірка стану збереження готівки в касі;

v вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами, своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

v перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;

v перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами, та іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

v оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей в касі;

v встановлення методу організації аудиту;

v забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою чеків .

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база - облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності в конкретному банку (накази, розпорядження, посадові інструкціі тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, та основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року №72.; Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями.

Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань аудитор повинен володіти нормативно-правовою базою, що стосується саме цієї ділянки перевірки.

Важливим способом отримання даних є тестування за раніше підготовленими питаннями, зокрема, це можуть бути такі питання:

· чи укладена угода про матеріальну відповідальність касира;

· чи створені умови, що забезпечують збереження грошових коштів;

· чи повністю заповнюються реквізити в касових документах;

· чи проводяться раптові перевірки каси;

· як дотримуються встановленого ліміту каси;

· чи перевіряється відповідність проведених банківських операцій угодам та ін.

За результатами тестування встановлюється фактичне ставлення адміністрації до організації обліку і забезпечення збереження і цільового використання грошових коштів в банку. Відповідно, аудитор визначає для себе об'єкти підвищеної уваги під час планування контрольних процедур, послідовність етапів проведення аудиту, конкретні джерела отримання даних, уточнює аудиторський ризик.

Організація аудиту повинна формуватися на базі внутрішніх вимог підприємства:

1. Для кожного об'єкту, що підлягає перевірці формується перелік питань.

2. З метою досягнення підприємством та його підрозділами встановлених параметрів розробляються рекомендації, норми і стандарти.

3. Здійснюється оцінка одержаних результатів за даними перевірки.

4. Забезпечується розробка рекомендацій щодо ліквідацій на підприємстві та його підрозділах негативних явищ.

Основним ринципом реалізації вимог аудиту є попередження недостовірної інформації, зловживань, крадіжок. Це обумовлює структуру і напрямки аудиторської перевірки. Аудит касових операцій банку рекомендується проводити в кілька етапів.

Перший етап аудиту касових операцій передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та інших цінностей, що знаходяться у касі банку. При цьому слід скласти відомість інвентаризації каси та обов'язково зафіксувати результати рангової ревізії каси в робочих документах. Далі аудитор повинен вивчити питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас керівництвом банку.

Інвентаризацію каси належить проводити не рідше одного разу на квартал, у строки, встановлені керівником банку. Раптові ревізії каси також необхідні і є важливим елементом внутрішньогосподарського контролю дотримання касової дисципліни. Для цього вивчаються накази керівника банку про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, звіти інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні відомості.

Другим етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. В банку перевіряється правильність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. Неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання і т. ін. Прибуткові та видаткові касові ордери повинні бути належно оформлені. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером банку або особами, ними уповноваженими.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери мають бути заповнені таким чином, щоб забезпечувалося збереження цих записів протягом терміну зберігання документів.

Слід уважно перевірити використання бланків прибуткових касових ордерів, їх облік та зберігання. Аудитор перевіряє наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, обов'язково звіряє його дані а записами у касовій книзі. Перевіряючи порядок ведення касової книги, необхідно впевнитися, що банк має тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі повинно бути засвідчено підписами керівника і головного бухгалтера. Підчистки та невмотивовані виправлення в касовій книзі забороняються.

Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на третьому етапі аудиту.

Четвертий етап передбачає перевірку повноти оприбуткування готівки в касі банку. Необхідно визначити, чи повністю і своєчасно банк оприбутковує готівку, яка надходить з різних джерел.

На п'ятому етапі аудитор перевіряє додержання банком встановленого ліміту залишку готівки в касі. Перевіряється повідомлення банку про встановлення ліміту залишку готівки, в касі, касова книга на предмет виявлення перевищення встановленого ліміту.

Останнім - шостим етапом перевірки є зіставлення даних первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності.

4.3 Завершальні процедури аудиту касових операцій банка

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" слід розуміти в контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, надання впевненості та супутніх послуг", де вказано застосування та статус МСА

Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення положень і надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб'єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендацій можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів.

Аудитор повинен оглянути та оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки щодо фінансових звітів.

Цей огляд та оцінювання передбачають аналіз того, чи складено фінансові звіти відповідно до прийнятної концептуальної основи фінансової звітності, чи за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), чи за відповідними національними стандартами або практикою. Можливо, буде потрібно визначити також відповідність фінансових звітів вимогам законодавства.

Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку (викладену письмово) щодо фінансових звітів у цілому.

Аудиторський висновок має містити такі елементи:

а) заголовок;

б) адресат;

в) вступний або початковий параграф:

і) перелік перевірених фінансових звітів;

іі) відомості про відповідальність управлінського персоналу суб'єкта господарювання та про відповідальність аудитора;

г) параграф, що описує обсяг (опис характеру аудиторської перевірки):

і) посилання на МСА або відповідні національні стандарти і практику;

іі) опис роботи, виконаної аудитором;

ґ) параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів:

і) посилання на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (із зазначенням країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуальна основа не є МСБО);

іі) висловлення думки щодо фінансових звітів;

д) дата аудиторського висновку;

е) адреса аудитора;

є) підпис аудитора.

Бажано дотримуватись одноманітності форми та змісту аудиторського висновку, що полегшує розуміння його користувачем і допомагає виявити незвичайні обставини (якщо вони є).

Аудиторський висновок повинен мати відповідний заголовок. Може бути доцільно використати термін "незалежний аудитор" у заголовку для того, щоб відрізнити аудиторський висновок від звітів, складених іншими особами (наприклад, посадовими особами суб'єкта господарювання, радою директорів) або від висновків інших аудиторів, від яких не вимагається дотримання етичних вимог, як від незалежного аудитора.

В аудиторському висновку слід зазначити адресата відповідно до умов завдання та місцевих нормативних актів. Висновок, як правило, призначається для акціонерів або для ради директорів суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого перевіряються. До аудиторського висновку слід включити перелік перевірених фінансових звітів суб'єкта господарювання із зазначенням дати та звітного періоду.

У висновку слід також зазначити, що відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал суб'єкта господарювання і що обов'язком аудитора є лише висловлення його думки щодо фінансових звітів на основі проведеної аудиторської перевірки.

Фінансові звіти подає управлінський персонал. Складання таких звітів вимагає від управлінського персоналу визначення облікових оцінок і суджень, а також визначення відповідних принципів і методів бухгалтерського обліку, які використовуються при підготовці фінансових звітів. Це визначення здійснюватиметься в контексті концептуальної основи фінансової звітності, яку обирає управлінський персонал або яку слід використовувати). На відміну від цього, відповідальністю аудитора є аудиторська перевірка цих фінансових звітів для висловлення думки щодо них.

Аудиторський висновок повинен містити опис обсягу аудиторської перевірки, зазначаючи, що аудит було здійснено відповідно до МСА або відповідних національних стандартів аудиту та практики. "Обсяг" стосується можливості аудитора здійснювати аудиторські процедури, які вважаються необхідними за цих обставин. Користувачеві це потрібно як гарантія того, що аудиторська перевірка проведена відповідно до встановлених стандартів або практики. Якщо не обумовлено інше, то аудиторськими стандартами (або практикою), яких дотримується аудитор, є стандарти (або практика) країни, зазначеної в інформації про аудитора.

В аудиторському висновку слід описати процес аудиторської перевірки, зокрема:

а) здійснену шляхом тестування перевірку доказів, які підтверджують суми у фінансових звітах та розкриття інформації;

б) оцінку принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються при підготовці фінансових звітів;

в) аналіз попередніх суттєвих оцінок, здійснених управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів;

г) оцінку загального подання фінансових звітів.

До аудиторського висновку слід включити твердження аудитора про те, що аудиторська перевірка надає обґрунтовану впевненість для висловлення думки.

Для висловлення аудиторської думки використовуються терміни "справедливо та достовірно відображають" або "подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах", які є еквівалентними. Обидва терміни, поряд з іншим, указують на те, що аудитор розглядає лише ті питання, які є суттєвими для фінансових звітів. Аудитор повинен зазначити дату висновку, яка є датою завершення аудиторської перевірки. Це інформує читача, що аудитор розглянув вплив на фінансові звіти й на висновок подій та операцій, відомих аудиторові, які відбулися до цієї дати. Оскільки до обов'язку аудитора входить надання висновку щодо фінансових звітів, підготовлених та наданих управлінським персоналом, аудитор не повинен датувати висновок числом, що передує даті підписання або затвердження фінансових звітів управлінським персоналом. В аудиторському висновку слід зазначити конкретне місце перебування аудитора, яке, як правило, є місцем перебування офісу аудитора, відповідального за аудит.

Аудиторський висновок слід підписати від імені аудиторської фірми, особисто від імені аудитора або, якщо це доцільно, обома підписами. Аудиторський висновок зазвичай підписується від імені аудиторської фірми, оскільки фірма бере на себе відповідальність за аудит.

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно-позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.

Далі наведено приклад повного аудиторського висновку, який містить основні елементи. Цей висновок ілюструє висловлення безумовно-позитивної думки.

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану банку є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

аудит касових операцій;

аудит операцій на поточному рахунку;

аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

Висновки та пропозиції

Розглянувши тему моєї дипломної роботи «Облік, аналіз і аудит касових операцій банку» можна зробити таків висновки, ПАТКБ «Правекс-банк» це багатопрофільна кредитна установа, що здійснює операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки. Банк, здійснюючи своєчасне касове обслуговування клієнтів, забезпечуює збереження своїх грошових коштів, а також сприяє дотриманню емісійно-касової дисципліни, здійснює аналіз і прогнозування касових оборотів, організовує і виконує оперативні функції з реалізації єдиної грошово-фінансової політики на території регіону.

Значна маса готівкових коштів проходить через касу. Розрахунки між суб'єктами господарювання, у яких гроші є засобом платежу, здійснюються готівкою і нерозривно пов'язані з доходами та витратами населення.

Система бухгалтерського обліку в ПАТКБ «Правекс-банк» задовольняє такі вимоги:

1. Актуальність. Усі здійснювані банком операції щодня відображаються в балансі і в оборотно-сальдовій відомості. Завдяки цьому:

* банк і клієнти дістають актуальну інформацію;

* у разі виявлення помилки клієнт може своєчасно подати рекламацію.

2. Надійність. Помилкових записів банк уникає завдяки автоматичному контролю та узгодженню в системі автоматизації банку (САБ). Завдяки цьому:

* скорочуються витрати на виправлення можливих помилок;

* не порушується впевненість клієнта в надійності банку.

3. Ефективність. Між банківськими операціями, які дають дохід, і витратами на їх проведення, виконується певне співвідношення, що забезпечує тривале функціонування банку. Через це:

* бухгалтерський облік у банку стає раціонально організованим і спрямованим на те, щоб підтримувати і підвищувати конкурентоспроможність банку. Система бухгалтерського обліку відповідає чинному законодавству та нормативним документам НБУ.

Отже, бухгалтерський облік в ПАТКБ «Правекс-банк» базується на певних правилах визначення, записування, класифікування та інтерпретування операцій або подій, пов'язаних із діяльністю банку. Усе це і становить метод бухгалтерського обліку, який використовується в досліджуваному банку.

Бухгалтерська система банку комп'ютеризована, завдяки чому система бухгалтерських проведень - занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей - виконується в автоматичному режимі.

Розглянувши повністю тему моєї дипломної роботи, та зробивши до неї висновок, можна надата пропозиції.

Як свідчить аналіз показників звіту про касові обороти, при виникненні потреби у готівці банк здійснює підкріплення операційної каси, в основному, за рахунок отримання готівки у іншій установі банку. Аналіз стану готівки, що перебуває у обігу, доводить, що на міжбанківському валютному ринку реалізується готівка не завжди належної якості. Тому останнім часом для готівкових розрахунків у регіоні використовуються значні обсяги зношеної готівки, а також велика кількість фальшивих банкнот, ознаки підроблення яких можуть бути виявлені тільки на сучасному високотехнологічному обладнанні. Для вивчення умов, які б сприяли оптимізації структури готівкового обігу, поліпшенню якості готівки, що перебуває у обігу, удосконаленню касового обслуговування установ банків та раціоналізації схем перевезень готівки у регіоні, пропоную надати Головному управлінню пропозиції щодо наступних питань удосконалення організації касових операцій:

1) встановити тарифи за підкріплення готівкою які будуть прийнятні для установ банків для збільшення обсягів підкріплень готівкою від Головного управління;

2) встановити тарифами за підкріплення готівкою установи банків які згодні одержувати у Головному управлінні 100 % необхідного для установи банку підкріплення, а надлишки готівки здавати до Головного управління;

3) визначити за якими тарифами установи банків згодні одержувати підкріплення у Головному управлінні при умові доставки готівки силами інкасації Головного управління;

4) вивчити за яку плату (грн. за пачку банкнот) установи банків згодні здавати до Головного управління для обробки та сортування на автоматизованих системах банкноти гривень, сформованих банками регіону, які попередньо не сортувались на зношені та придатні, з подальшим одержанням у межах зданих сум підкріплення за пільговими тарифами (визначити ці пільгові тарифи);