Облік, аналіз і аудит касових операцій банку

Оборотна відомість (бухгалтерський журнал) є регістром синтетичного обліку, відображає накопичені дебетові та кредитові обороти за певний період, її складають за балансовими та позабалансовими рахунками в розрізі рахунків четвертого порядку з проміжними підсумками щодо рахунків третього і другого порядку. Відомість (журнал) перевіряють і підписують керівник і головний бухгалтер або особи, ними вповноважені.

Вимоги щодо формування щоденного оборотно-сальдового балансу визначені „Положенням про бухгалтерський облік та звітність у банківських установах України", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. за № 566.

Суми, що відображені на рахунках аналітичного обліку, мають відповідати сумам, що відображені за рахунками синтетичного обліку. Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів. Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для, складання фінансової звітності.

2.3 Звітність банку

Завершальним етапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складання та подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів. Звітність - це система взаємопов'язаних узагальнених показників, що відображають фінансово-господарський стан банку та результати його діяльності за звітний період. Звітність скаладають на підставі даних рахунків банківського обліку. Завдяки банківській звітності здійснюються управління активами та пасивами банку.

У звітності подають інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів. Агрегують цю інформацію, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачності, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Як правило, звітність подають у формі таблиць, які містять показники діяльності банку. Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Банківська звітність містить інформацію, яка відповідає таким вимогам:

- зрозумілість - має бути зрозумілою користувачам;

- доречність - здатність інформації впливати на рішення , що приймаються;

- достовірність - інформація не містить помилок та відхилень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

- порівняльність - надання користувачас можливості зіставляти фінансові звіти банку за різні періоди та фінансові звіти різних банків.

Саме така інформація сприятиме прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, ідтвердження коригування їх оцінок, зроблених у минулому.

За звітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на щоденну, місячну, квартальну та річну звітність (таблиця.2.4.)

Таблиця 2.4. Класифікація та склад фінансової звітності за звітним періодом

Періодичність звітності	Форми фінансової звітності
Щоденна	Баланс
Місячна	Баланс Звіт про прибутки та збитки
Квартальна	Балансовий звіт Звіт про фінансові результати Примітка «Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках»
Річна	Балансовий звіт Звіт про фінансові результати Звіт про рух грошових коштів Звіт про власний капітал Примітки

Щоденна, місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Щомісячна фінансова звітність включає дві форми: баланс і звіт про прибутки та збитки. Щомісчний і щоденний баланси складаються за однаковим форматом.

Квартальна звітність включає такі три форми: балансовий звіт, звіт про фінансові результати; примітка «Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках».

Найбільш вичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у повному комплекті: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки (їх усього 32). Слід зауважити, що левова частка суттєвої та детальної фінансової інформації щодо банку розкривається в примітках. За відсутності доступу до такої інформації об'єктивна та правдива оцінка фінансового стану і результатів діяльності банку неможлива.

Для зовнішніх користувачів доступна тільки квартальна та річна фінансова звітність. Банки зобов'язані оприлюднювати річну та квартальну фінансову звітністьтакі публікації дають змогу громадськості певною мірою контролювати банки. Квартальна фінансова звітність підлягає публікації протягом місяця, наступного за звітним кварталом. Річний фінансовий звіт банк мусить оприлюднити протягом пяти місяців після закінчення звітного року разом з аудиторським висновком стосовно її достовірності.

Річна банківська звітність підлягає обов'язковій аудиторській перевірці та підтвердженню незалежним аудитором. Аудитор викладає свою думку тільки щодо того, чи повною мірою фінансовий звіти та примітки до них відображають фінансовий стан і результати діяльності банку. Наявність аудиторського підтвердження фінансової звітності банку дає зовнішнім користувачам додаткові гарантії щодо її правдивості.

Найбільш наочно процес складання фінансової звітності простежується за підсумкового узагальнення облікових даних у річному фінансовому звіті.

Процес підготовки до складання та безпосереднє складання форм фінансових звітів включає кілька етапів:

1. Закриття рахунків доходів і витрат банку.

2. Визначення чистого фінансового результату діяльності банку за звітний період.

3. Підтвердження залишків на рахунках активів, зобов'язань та капіталу через їх інвентаризацію.

4. Внесення коригувань за наслідками інвентаризації.

5. Складання звіту про фінансові результати, балансу та інших форм фінансової звітності.

6. Коригування показників звітності та формування приміток щодо подій після дати балансу.

7. Перевірка узгодженості показників звітності.

Річна фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних проведень за рік. Банки - юридичні особи складають консолідовану річну фінансову звітність. Порядок складання та надання звітності філіями, відділення визначається банком самостійно.

Річна фінансова звітність складається у тисячах гривень. Інформація у річних фінансових звітах подається порівняно з попереднім роком.

Усі перелічені елементи методу банківського обліку органічно пов'язані між собою, перебувають у безперервній взаємодії.

Завдяки застосуванню методологічного інструментарію банківського обліку стає можливим суцільне взаємопов'язане та об'єктивне відображення й економічне узагальнення в грошовій оцінці об'єктів банківського обліку, що має визначальний вплив на процес управління банківською установою та перспективи її подальшого розвитку.

Як уже зазначалося, основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.

Повна фінансова звітність банку включає:

- балансовий звіт;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до фінансових звітів.

Жоден із перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачам інформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід інтерпретувати та аналізувати у комплексі.

Насамперед фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів.

Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі:

Ш відповідність національним та міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку;

Ш складання на підставі даних бухгалтерського обліку;

Ш оптимальність за кількістю і складом показників, що відображаються у фінансових звітах;

Ш розкриття кількісних та якісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, які відображаються у фінансовому звіті;

Ш зручність форм фінансової звітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки інформації.

Як уже зазначалося, метою складання балансу є надання користувачам інформації про фінансовий стан банку. Баланс дає можливість визначити склад, структуру та ліквідність активів банку, наявність власного та залученого капіталу. На підставі даних балансу можна обчислити сукупність економічних показників та фінансових коефіцієнтів, які використовують для оцінювання фінансової стійкості банку, а також управління банківськими ризиками.

На відміну від підприємств банки складають баланс щоденно. Це означає, що в системі бухгалтерського обліку в банку кожного дня здійснюється реєстрація та оприлюднення економічної інформації про всі господарські операції, які мали місце протягом дня. Збір та опрацювання економічної інформації про господарські операції в системі бухгалтерського обліку називають обліковим циклом.

У банках опрацювання облікової інформації здійснюється майже повністю в автоматизованому режимі з використанням комп'ютерних технологій. Базовою підсистемою автоматизованої банківської системи є підсистема «Операційний день банку» (ОДБ), упровадження якої для всіх установ банків є обов'язковою. За допомогою інтегрованої комплексної підсистеми ОДБ здійснюється:

- реєстрація усіх господарських операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку;

- опрацювання бухгалтерської економічної інформації про наслідки цих операцій;

- їх відображення в аналітичних особових рахунках;

- узагальнення і відображення в синтетичних бухгалтерських регістрах;

- складання форм фінансової звітності.

Технологія складання балансу включає кілька етапів і є незмінною. Особливість місячного, квартального та річного балансів полягає в тому, що вони складаються на підставі бухгалтерських принципів: принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, а також принципу обачності. Такий підхід передбачає здійснення в останній робочий день місяця, кварталу, року відповідно до встановлених обліковою політикою банку термінів таких регулювальних бухгалтерських проведень:

· нарахування процентних доходів за наданими кредитами, цінними паперами у портфелі банку;

· нарахування процентних витрат за залученими депозитами та отриманими кредитами;

· накопичення амортизаційних відрахувань, пов'язаних з використанням основних засобів та нематеріальних активів;

· відрахування в резерв на покриття втрат від кредитів та під знецінення цінних паперів;

· амортизація суми доходів та витрат майбутніх періодів;

· амортизація суми неамортизованого дисконту чи премії за цінними паперами в портфелі банку тощо.

Специфічною ознакою регулювальних проведень є те, що вони здійснюються на підставі виконаних за встановленою формою розрахунків певних сум.

Розглянемо процес складання балансу на прикладі складання квартального балансу ПАТКБ «Правекс банк» за 31 березня 2010 року.

Після реєстрації даних про здійснені банком господарські операції, що наведені в первинних документах у підсистемі ОДБ, та здійснення регулювальних проведень, відбувається їх відображення в регістрах аналітичного обліку та узагальнення шляхом складання оборотно-сальдової та сальдової відомості.

В оборотно-сальдовій відомості наведено окремо дебетові та кредитові обороти за всіма бухгалтерськими рахунками за 31 березня 2010 року, а також показано залишки за рахунками на кінець дня 31 березня 2010 року.

Залишки за активними рахунками на кінець дня 31 березня обчислюються за такою методикою:

Дебетові залишки за рахунками на початок 31 березня + Дебетові обороти за рахунками за 31 березня - Кредитові обороти за рахунками за 31 березня.

Залишки за пасивними рахунками обчислюються за формулою:

Кредитові залишки за рахунками на початок дня 31 березня + Кредитові обороти за рахунками за 31 березня - Дебетові обороти за рахунками за 31 березня

У відомості передбачено підрахування проміжних підсумків за класами рахунків. Сальдова відомість є фрагментом оборотно-сальдової відомості. На відміну від оборотно-сальдової відомості вона показує тільки залишки за бухгалтерськими рахунками на кінець дня. Отже, на кінець дня 31 березня 2010 року маємо такі залишки за рахунками, що діють у ПАТКБ «Правекс-банк».

Наявність рівності сальдо дебетових (126 022 грн) та кредитових (126 022грн) рахунків у відомості свідчить, що всі операції, які здійснені в банку протягом дня, зареєстровані в обліковій системі та правильно відображені за бухгалтерськими рахунками.

Далі на підставі даних відомості відбувається складання щоденного балансу, який складається відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Баланс має три частини:

- баланс активів та зобов'язань і капіталу;

- доходи та витрати;

- позабалансові рахунки.

Перегрупування рахунків проводиться відповідно до елемнтів балансу, а саме: активи; зобов'язання та власний капітал. У межах елементів балансу бухгалтерські рахунки об'єднують відповідно до структурних одиниць плану рахунків: за класами, розділами, групами.

У балансі банку передбачено проміжні підрахунки відповідно до видів активів, зобов'язань та джерел власного капіталу, які обліковуються окремо за кожною групою, розділом та класом рахунків, а також підбиття загальних підсумків за елементами балансу: активи, забав'язання та капітал. Особливістю балансу є рівність підсумкових сум активу та пасиву, тобто підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу (А = З + К).

Кожна стаття балансового звіту - це агрегований об'єкт фінансового обліку. Виокремлення статей у балансовому звіті підпорядковане вимогам МСБО-30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установах» і насамперед залежить від суттєвості інформації, яка необхідна користувачам для прийняття економічних рішень. Сума статті обчислюється шляхом об'єднання певних бухгалтерських рахунків четвертого порядку, які відображені у щоденному балансі, за ознакою їх економічного змісту, відповідно до вимог стандартів з бухгалтерського обліку.

Розглянемо приклад річного балансового звіту ПАТКБ «Правекс-Банк», складеного на підставі щоденного балансу.

Потрібно звернути увагу, що у річному балансовому звіті залишки за статтями показують за два звітні періоди: поточний та попередній.

В узагальненому вигляді техніка розрахунку суми кожної статті балансового звіту подана в таблиці «Кореляція статтей балансового звіту з рахунками плану рахунків». Розкриття економічного змісту інформації щодо окремих статтей балансу надається у примітках, які включені до компонентів річного фінансового звіту банку.

На відміну від балансу, метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку за відповідний період.

Звіт про фінансові результати включає такі дані станом на кінець поточного періоду (кварталу, року) за наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.

У звіті статті доходів і витрат формують за їх характером та основними видами доходів і витрат. Цей звіт не включає інформації про доходи і витрати за внутрішньосистемними розрахунками.

В основу побудови структури звіту покладені такі принципи:

1) класифікація господарської діяльності на звичайну та надзвичайну;

2) обчислення проміжного фінансового результату на базі класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку;

3) розподіл витрат на прямі та непрямі.

Отже головна мета звіту про фінансові результати - продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримав банк та які він мав витрати за певний звітний період. Зазначений звіт стосується лише певного періоду. Банки складають звіти про фінансові результати за такі звітні періоди: місяць, квартал, рік.

Місячні і квартальні звіти є проміжними, а річний Звіт про фінансові результати - кінцевим. Він демонтрує остаточно одержаний банком за рік фінансовий результат від діяльності: чистий прибуток чи збиток. Методика складання місячного звіту має певні відмінності від методики складання квартального та річного звіту про фінансові результати.

Місячний звіт про прибутки та збитки складається на базі даних оборотно-сальдової відомості (сальдової відомості) за рахунками третього порядку (групами рахунків), які входять до складу бухгалтерських рахунків шостого та сьомого класів. Рахунки доходів та витрат закриваються тільки один раз на рік в останній робочий день року. Протягом року в проміжних звітах про фінансові результати визначений поточний чистий прибуток (збиток) звітного періоду відображається наростаючим підсумком з початку року на тимчасовому рахунку «Поточний фінансовий результат».

Розглянемо приклад місячного звіту про прибутки та збитки ПАТКБ «Правекс-Банк», складеного за даними сальдової відомості.

Квартальний та річний звіти про фінансові результати складаються за методом послідовного розрахунку фінансового результату за звітний період. Згідно з цим методом у формі квартального та річного звітів передбачено послідовне зіставлення їх статей з метою визначення проміжних показників фінансового результату. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку. Кожна стаття розраховується через об'єднання залишків за певними рахунками доходів (шостого класу) і витрат (сьомого класу). Для правильного тлумачення впливу проміжних фінансових результатів на кінцевий фінансовий результат потрібно уважно вивчити методику їх розрахунку.

Розглянемо докладніше структуру річного звіту про фінансові результати, складеного за згаданою методикою.

Процес розрахунку чистого прибутку\збитку звітного періоду можна поділити на такі етапи:

- перший етап -- розрахунок валового прибутку (збитку);

- другий етап -- розрахунок прибутку (збитку) від здійснених банком операцій;

- третій етап -- розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності банку до оподаткування;

- четвертий етап -- розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

- п'ятий етап -- визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Банки, що створені у формі відкритих акціонерних товариств, зазначають у річній та консолідованій звітності показники чистого прибутку та скоригованого чистого прибутку за одні просту акцію.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів підстав для оцінки спроможності банку генерувати грошові кошти, а також його потреби в них. Від підтримки банком позитивного рівня грошових коштів залежить перспектива його розвитку.

Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком готівкових та безготівкових коштів та напрям їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова). Результат змін у русі грошових коштів у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності має відповідати змінам у грошових коштах та їх еквівалентах у звітному періоді.

Для визначення обсягу руху грошових коштів застосовують прямий та непрямий методи. Прямий метод вимагає постійного накопичення даних про обороти грошових коштів за статтями, узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку. Непрямий метод грунтується на максимальному використанні вже підготовлених показників балансу та звіту про фінансові результати та мінімальній потребі використання даних безпосередньо з первинних документів, регістрів і рахунків бухгалтерського обліку. Банк самостійно обирає метод складання звіту (прямий або непрямий).

За всіма рахунками береться різниця між залишками на кінець і початок періоду. Ураховуючи, що початком періоду є 1 січня кожного року, сума залишків на початок періоду за шостим класом «Доходи» та сьомим «Витрати» дорівнює нулю.

За принципом повноти висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на управлінські рішення.

Звіт про власний капітал - це фінансовий звіт, який відображає зміни та рух капіталу за звітний рік. Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Банк, що створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, і кооперативний банк зазначають зміни у Звіті про власний капітал за тими рахунками, за якими здійснює облік операцій з власним капіталом банк, створений у формі акціонерного товариства. [9]

Примітки до звітів складаються на підставі синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку та є невід'ємною складовою фінансової звітності. У примітках розкривають інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

У примітках до річної (консолідованої) фінансової звітності банки акції або боргові цінні папери яких відкрито продаються та купуються, а також банки, які перебувають у процесі випуску акцій або боргових цінних паперів на відкритий ринок цінних паперів, розкривають інформацію за сегментами діяльності та географічними сегментами. Основою для визначення сегментів є внутрішня організаційна структура та система внутрішньої звітності.

У примітках розкривають інформацію про склад активів та пасивів, доходів і витрат, позабалансових зобов'язань, операцій з довірчого управління, а також основні принципи і методи облікової політики банку та її зміни протягом звітного періоду, інша інформація, розкриття якої вимагають національні стандарти бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Усі форми фінансової звітності підписують керівник та головний бухгалтер банку. Керівництво банку несе відповідальність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її подання та оприлюднення, а також її оприлюднення в неповному обсязі.

Розділ 3. Аналіз касових операцій

3.1 Теоретико-методичні аспекти аналізу касових операцій ПАТКБ «Правекс-Банк»

Економімчний анамліз -- це взаємопов'язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності. За допомогою економічного аналізу виявляють невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, об'єднань, підприємств. Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і переспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.

Однією з головних функцій комерційного банку є касове обслуговування клієнтів. Банки приймають від своїх клієнтів готівкові кошти та зараховують їх на поточні рахунки, видають готівкові кошти на вимогу клієнтів, забезпечують зберігання довірених йому коштів.

Для того щоб забезпечити безперервне касове обслуговування своїх клієнтів та мати можливість управляти своєю касовою готівкою, банки повинні прогнозувати готівковий грошовий обіг, який проходить через їх каси, та здійснювати повсякденний контроль за цим оборотом.

Прогноз визначає розмір та джерела надходження готівкових грошей у каси банку, розмір та цільове використання готівкових грошей з кас банку, розмір випуску грошей або їх вилучення з обігу в цілому по країні, області, містам, районам.

Зміст банківського аналізу полягає у підготовці матеріалів для прийняття своєчасних управлінських рішень з поточної чи прогнозної діяльності комерційного банку. Такий звіт можна скласти за результатами оцінки діяльності об'єкту управління шляхом виміру впливу факторів на його відхилення від заданих параметрів, встановлення причин відхилень і виявлення резервів.

У традиційному розумінніаналіз діяльності банків -- це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому.

Значення аналізу касових операцій обумовлено місцем цих операцій у діяльності банків, а саме:

o касові операції виконуються не тільки як окремі операції, вони також супроводжують активні та пасивні операції;

o проведення цих операцій сприяє залученню найдешевших ресурсів;

o доходи від касових операцій є стабільнішими, ніж доходи від активних операцій.

Метою аналізу касових операцій є визначення напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів.

До змісту аналізу касових операцій входять:

o аналіз обсягів, структури і динаміки і касових операцій;

o аналіз конкурентоспроможності банку на ринку щодо касового обслуговування клієнтів;

o аналіз результатів здійснення касового обслуговування.

Аналізуючи касове обслуговування, потрібно використовувати такі групи інформаційних джерел:

o законодавчі та нормативні документи щодо загальної банківської діяльності;

o законодавчі та нормативні документи з питань касових операцій;

o внутрішньобанківські документи з питань організації бухгалтерського обліку, організації документообігу;

o форми статистичної та бухгалтерської звітності, які використовуються у процесі аналізу загальної банківської діяльності;

o форми статистичної та фінансової звітності щодо касових операцій;

o дані аналітичного обліку касових операцій;

o дані аналітичного обліку доходів та витрат;

o договори на касове обслуговування;

o договори на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк»;

o внутрішньобанківські документи щодо структурних підрозділів, які здійснюють касові операції;

o тарифи банку;

o дані банків-конкурентів щодо видів послуг, тарифів та якості послуг.

Мета аналізу результатів касових операцій - виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення.

Аналіз фінансових показників касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально - за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використовуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналізують результати касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порівняно з відповідним періодом минулого року).

Результати здійснення касових операцій можна поділити на дві групи:

1) прямі результати від здійснення касових операцій;

2) непрямі результати касових операцій.

Прямими результати касових операцій є комісійні доходи та витрати, пов'язані з цими операціями, які обліковуються за рахунками доходів та витрат. На підставі даних бухгалтерського обліку доходів та витрат розраховуються такі показники результатів:

· комісійні доходи від касового обслуговування;

· комісійні витрати на касове обслуговування;

· непроцентна маржа комісійних доходів і комісійних витрат, пов'язаних із касовим обслуговуванням.

Важливими джерелами фактичної інформації для аналізу касових операцій є статистична звітність за зазначеними операціями банків. До цих джерел інформації наледить звітність:

- Звіт про кількість клієнтів та особових рахунків на 1 січня (ф.№752 річна);

- Звіт про касові обороти банку (ф.№747 декадна);

- Звіт про касові обороти банку (ф.№748 місячна);

- Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток емітованих для клієнтів банку (ф.№401 квартальна);

- Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку (ф.№402 квартальна);

- Дані про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням (ф.№403 квартальна).

Оскільки касові операції здійснюються на підставі договорів банку з клієнтами, в яких відображаються умови проведення операції, то ці договори і є головними джерелами інформації під час аналізу окремих видів операцій.

Аналіз організації касових операцій здійснюється на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури банку, штатного розкладу банку, наявності і розвитку мережі банку, характеристики технології та автоматизації, характеристики режиму роботи, технологічних карт за видами операцій.

Характеристика обсягів банківських розрахунків може бути визначена на підставі таких показників:

- кількість клієнтів;

- кількість відкритих рахунків клієнтів;

- кількість структурних підрозділів, які здійснюють касові операції;

- кількість працівників, які здійснюють касові операції;

- обороти за рахунками клієнтів;

- касові обороти;

- кількість транзакцій за касовими операціями.

3.2 Аналіз касових операцій комерційного банку ПАТКБ «Правекс-Банк»

Важливим показником касових операцій є кількість клієнтів. Джерелом інформації є дані відповідного звіту (ф.№752). аналіз здійснюється за абсолютними показниками в динаміціза 2-3 роки, і на його підставі дається оцінка наявності і динаміки кількості клієнтів. Приклад такого аналізу наведено за умовними даними в табл.3.1.

Таблиця 3.1. Аналіз кількості клієнтів та особових рахунків ПАТКБ «Правекс-банк» за 2009 р. та 2010 р.

Назва статтей	Кількість, одиниць	Відхилення
	На 01.01.2009р	На 01.01.2010р
Кількість клієнтів, усього	1502768	1631453	128685
Кількість відкритих рахунків, усього	18135	23236	5101

Отже, в банку у звітному році збільшилася кількість клієнтів на 128685 чол.

Характеристика кількості структурних підрозділів та працівників, які здійснюють касові операції в банку, дається на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури, його штатного розкладу, наявності і розвитку мережі банку. Збільшення кількості структурних підрозділів банку, де надаються розрахунково-касові послуги, та зростання чисельності працівників свідчать про зростання обсягів операції.

Касові обороти характеризують суми надходжень у касу і видатків з каси банків, тому є головними показниками обсягів касових операцій. Порівняння загальної суми оборотів за звітний місяць з оборотами за відповідний місяць попереднього року дає змогу виявити динаміку обсягів цих операцій. Джерелом інформації для аналізу оборотів за рахунками клієнтів є умовні дані оборотно-сальдового балансу (ф.№10 місячна).

Таблиця 3.2. Суми касових оборотів ПАТКБ «Правекс-банк» за жовтень місяць 2009р. та 2010 р.

Дата звіту	Дебет	Кредит	Загальний оборот
На 01.10.2009р, тис.грн.	2 660 284	2 002 980	4 663 264
На 01.10.2010р, тис.грн.	3 890 657	2 990 823	6 881 480
Відхилення, тис.грн	1 230 373	987 843	2 218 216

Як свідчать дані, наведені в табл.3.2., обсяг касових операцій у банку порівняно з минулим роком зросли на 2 218 216 тис.грн.

Кількість докуменів дня є найточнішим показником обсягів касових операцій. На підставі статистики сплачених документів визначається:

- загальна кількість документів за операційний день;

- кількість документів за операціями за розрахунками банку;

- кількість сплачених документів, відправлених у інші банки;

- кількість документів за надходженнями на рахунки клієнтів банку з інших банків.

Ураховуючи значні коливання кількості документів у днях, оцінка має здійснюватися на підставі середньоденних показників.

Для організації касових операцій важливе значення мають групи клієнтів за секторами економіки, утримувачем платежу, за розміром платіжних оборотів, способом надання касових документів, за попитом на готівкові гроші, платіжними інструментами.

Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, обслуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу важливо визначити, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із касового обслуговування.

Головними для банку є групи клієнтів, яких обслуговує банк, за секторами економіки. Джерелом інформації для аналізу є дані звіту про кількість клієнтів (ф.№752). за даними звіту оцінюється структура клієнтів у розрізі інституційних секторів економіки та її зміни. Приклад наведений за умовними даними в табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Аналіз кількості клієнтів ПАТКБ «Правекс-банк» у розрізі інституційних секторів економіки за 2009р та 2010р

Найменування таттей	Кількість одиниць	Відхилення
	на 01.01.2009р	на 01.01.2010р
Кількість клієнтів, усього	1 502 768	1 631 453	128685
З них:
- фінансових банківських установ	49	60	11
- фінансових небанківських установ	408	525	117
- нефінансових державних підприємств і організацій	91	103	12
У тому числі:
- бюджетних організацій	47	54	7
- нефінансових недержавних підприємств і організацій	258	274	16
- некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства	209	246	37
- фінансових осіб	1 500 420	1 628 798	128 378
- інших суб'єктів домашнього господарства	1 286	1 393	107

Так, у ПАТКБ «Правекс-банк» спостерігаємо достатню кількість клієнтів,зростання кількості клієнтів - особливо фізичних та юридичних осіб, а також фінансових небанківських установ.

На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках. Для визначення переважаючих видів касових операцій аналізуються джерела надходження коштів у касу і напрями видатків за даними звіту про касові обороти банку (ф.№ 748 місячна).

Як свідчать дані табл. 3.4, надходження в касу банку готівкових коштів від клієнтів, у базовому та звітному періоді, більші, ніж видача клієнтам із каси. 1\2 надходжень у касу становить виручка від продажу товарів та послуг клієнтів; недостача готівкових коштів покривається за рахунок купівлі коштів у НБУ та інших банках.

Таблиця 3.4. Аналіз касових оборотів ПАТКБ «Правекс-банк» за листопал 2009 та 2010 рр.

Статті надходжень і видатків	Касові обороти, за 2009р	Касові обороти, за 2010р
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Залишок операційної каси на початок звітного періоду	2300,0		2300,0
Надходження готівки:
- торговельної виручки від продажу товарів	2314,2	35,1	2560,14	35,9
- торговельної виручки неторговельних підприємств від продажу товарів	534,9	8,1	640,7	8,98
- виручки від усіх видів платних послуг	1288,4	19,53	1360,9	19,1
- податків та зборів
Надходження на рахунки за вкладами фізичних осіб	496,6	7,5	524,3	7,35
Повернення заробітної плати
Надходження від продажу іноземної валюти	284,3	4,3	260,1	3,65
Надходження від продажу акцій та інших цінних паперів	77,2	1,2	77,2	1,07
Інші надходження	162,6	2,47	284,6	3,99
Усього надходжень кліентських коштів	5158,2	78,2	5707,94	80,04
Надходження в операційну касу банку з оборотної каси установ НБУ, з кас інших установ комерційних банків	1000,0	15,2	900,0	12,62
Надходження в операційну касу банку від його безбалансових підрозділів	436,9	6,6	523,8	7,34
Усього надходжень	6595,1	100	7131,74	100
Баланс	8895,1		9431,74
Видача на виплати, пов'язані з оплатою праці	943,6	21,97	986,6	20,42
Видача на виплати за відрядження	79,5	1,85	68,6	1,42
Видача на закупівлю с\г продукції
Видача на виплату пенсій,допомоги та страхових відшкодувань	235,4	5,48	240,9	5,0
Видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи	1519,5	35,38	2061,3	42,66
Видача з рахунків за вкладами фізичних осіб	287,2	6,68	319,8	6,6
Видача за придбану іноземну валюту	105,5	2,46	96,8	2,0
Видача підкріплень підприємтсвам поштового зв'язку
Видача за викуп та погашення цінних паперів	9,9	0,23
Видача на інші потреби	51,6	1,2	53,3	1,1
Усього, видача клієнтам	3232,2	75,25	3827,3	79,2
Пересилання з операційної каси банку до його безбалансових підрозділів	607,9	14,15	599,44	12,4
Пересилання операційної каси банку до оборотної каси установ НБУ, до кас інших установ комерційних банків	455,0	10,6	405,0	8,4
Усього, видача	4295,1	100	4831,74	100
Залишок операційної каси на кінець звітного періоду	2300		2300
Баланс	6595,1		7131,74

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Проведення розрахунків за цими способами суттєво різниться. Розрахунки з використанням системи «Клієнт-банк» здійснюються на підставі окремого договору між банком і клієнтом. Виявити значення електронної форми надання розрахункових документів можна на підставі статистики сплачених документів, яка ведеться щодня.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові та кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Приклад аналізу комісійних доходів та витрат по касовому обслуговуванню наведено в табл. 3.5.

Таблиця 3.5. Аналіз комісійних доходів та витрат по касовому обслуговуванню за 2009 р. та 2010р. в ПАТКБ «Правекс-банк» (тис.грн.)

№п\п	Найменування статті	2009 рік	2010 рік	Відвилення
1	Комісійні доходи:
1.1	Касове обслуговування	162 253	189 824	27 571
2	Комісійні витрати:
2.1	Касове обслуговування	(9 212)	(2 387)	6 825

На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що в банку збільшуються комісійні доходи і зменшуються витрати на касове обслуговування. Причинами, які впливають на доходи та витрати від касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому доцільно спочатку визначити головні касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з'ясувати причини змін цих доходів і витрат.

Джерелом інформації для аналізу комісійних доходів у розрізі видів послуг є дані аналітичного обліку доходів у банку, а саме: оборотно-сальдова відомість, яка складається за кожен день в розрізі виконавців і відображає обороти та залишки за аналітичними рахунками. Кожен банк в аналітичному обліку доходів використовує власне групування операцій за їх видами. Аналіз структури комісійних доходів за видами операцій дає змогу виявити операції, за якими банк отримує основну суму доходів, та напрями розвитку окремих видів операцій.

Аналізу комісійних доходів від інкасації грошових коштів та перевезення цінностей банком наведено в табл. 3.6.

Таблиця 3.6 Аналіз комісійних доходів від інкасації грошових коштів та перевезення цінностей ПАТКБ «Правекс-банк» за 2009р. та 2010р. (тис.грн.)

№ п\п	Назва послуг	Доходи тис.грн.	Відхилення
		2009 р.	2010 р.
1	Дохід від інкасації грошових коштів	1 347	1 024	(323)
2	Витрати на інкасацію та перевезення цінностей	(2 533)	(2 287)	(246)

Як свідчать дані таблиці, комісійні доходи та витрати на інкасацію та перевезення цінностей зменшилися. Отже, банк має розширювати коло послуг для клієнтів.

Банки сплачують за касове обслуговування тільки банкам, і витрати обліковуються на одному балансовому рахунку. Аналіз за призначенням витрат здійснюється на підставі їх аналітичного обліку, а джерелом інформації є дані за аналітичними рахунками в оборотно-сальдовій відомості. Комісійні витрати на касове обслуговування обліковуються не за видами операцій, як доходи, а за їх призначенням. Витрати банку складаються з витрат на: відкриття та закриття рахунків; ведення рахунків; міжбанківські перекази; видачу, зарахування, підкріплення готівки; транспортування готівки; переоформлення юридичних справ; купівлю різної бланкової продукції, надання довідок; інші комісійні витрати.

3.3 Аналіз касових операцій в умовах використання автоматизованих систем

ПАТКБ «Правекс-банк» використовує декілька автоматизованих систем, які є досить надійними для збереження інформації, а також з їх добопомогою заощаджується час для обробки даних. Також за допомогою автоматизації процесу аналіз касових операцій проводиться швидше, що дозволяє отримувати дані кожного дня без додатково затраченого часу, та без ручного оброблення великої кількості даних.

Для об'єктивного висвітлення процесу автоматизації необхідно розглянути існуючу систему управління банківськими операціями в ПАТКБ «Правекс-банк» та порівняти її з методологічними основами автоматизації розрахунково-касових операцій.

Спочатку потрібно описати технічні характеристики організаційної техніки на робочих станціях.

Комп'ютери на АРМ операціоністів, технологів, економістів-бухгалтерів та касирів мають властивості Pentium 155 з оперативною пам'яттю 16 мГб та жорсткий диск 1 Гб. Монітори марки Sumsung 3NE, також на кожному робочому місці касира встановлено зчитувач штрих-кодів з квитанцій до оплати.

Для організації автоматизованого банківського процесу використовується операційні системи Windows 2000.

Для автоматизації розрахунково-касових операцій і контролю за їх здійсненням в ПАТКБ «Правекс-банк» створені АРМ операціоніста, бухгалтера, контролера, технолога, касира, спеціаліста валютного відділу, керівника відділу, банку, кредитного інспектора, спеціаліста валютного відділу, мережевого програміста, програміста-супроводжувача, адміністратора бази даних.

Технологічний процес обліку вкладних операцій включає такі етапи: ведення довідників видів вкладів, типів особових рахунків, вкладників, банків, підприємств, контрагентів, операцій; ввід інформації про рух коштів вкладників (зарахування та списання); ведення особових рахунків вкладників; прийняття комунальних, митних та інших платежів від населення; складання видатково-прибуткових касових ордерів. Виконуються ці операції за тими самими принципами, що й облік операцій на розрахункових рахунках. Окрім того, у режимі «Відправлення документів» інформація передається в БД ОДБ з віддаленого відділення чи робочого місця за допомогою підсистеми «Клієнт-банк».

Завершальною функцією модуля автоматизації розрахункових операцій є складання звітності, яка може видаватися на екран, до друку чи надходити до каналу зв'язку для передавання в НБУ. Звітна інформація формується у вигляді затверджених структур звітів, аналітичних таблиць регламентованої форми та довідок, що є відповідями на запити.

За розрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня на підставі БД ОДБ ПАТКБ «Правекс-банк» формує звітний файл №1 -- дані про залишки на рахунках, який передається за схемою: КБ --РУ, РУ -- ЦРП. Файл №1 за змістом відповідає звіту 1Д -- КБ -- баланс комерційного банку.

Наприкінці місяця банк передає до НБУ файл №2 -- дані про обороти та залишки на рахунках, який відображає зміст звіту 1--КБ -- баланс комерційного банку. ПАТКБ «Правекс-банк» передає до НБУ один раз на рік або за вимогою файл №15 -- дані про кількість клієнтів, що відображає форму 752 звітності.

Автоматизована обробка касових документів з огляду на їх специфіку виокремлена у відповідний модуль програмно-технологічного комплексу ОДБ. В основу технології автоматизованого опрацювання касових операцій покладено такий принцип -- відповідальний виконавець з контролю за рухом коштів на особовому рахунку клієнта під час вводу касових документів перевіряє наявність особового рахунку, виявляє ознаки заблокованості чи закриття рахунку, наявності на ньому коштів. У момент прийому чи видачі готівки касир на своєму робочому місці виконує операцію «Оплата», заносячи відповідний запис до робочого файла, де фіксуються зміни залишків коштів на рахунках. Скоригувати чи вилучити документ можна лише до моменту виконання операції «Оплата». У разі відповідного налагодження системи зазначена операція може виконуватися також із інтерфейсу технолога. Модуль «Каса» функціонує за такими режимами: прибуткова каса, видаткова каса, вихідні форми, регламентні роботи, об'єкти інкасації.

Зауважимо, що в меню «режими» спочатку вказуються процедури, які виконуються найчастіше, а далі наводяться ті процедури, до яких протягом дня звертаються лише один чи кілька разів. Для виконання режимів автоматизованого обліку операцій з готівкою слугують АРМ касира, АРМ відповідального виконавця, АРМ бухгалтера, АРМ адміністратора БД. Залежно від повноважень користувача й згідно з паролями доступу до заданого АРМ включаються різні пункти меню. Але при цьому насамперед виконуються регламентні роботи. До них належать:

- роботи, виконувані в разі інсталяції модуля та в аварійних ситуаціях (ініціалізація файлів БД з касовими документами, ініціалізація журналу регламентних робіт, зміна стану модуля, зберігання документів поточного дня);

- роботи, виконувані протягом поточного операційного дня (відкриття дня за касою, поповнення документів поточного дня, закриття дня за касою з архівацією касових документів, огляд журналу регламентних робіт);

- регламентні роботи з архівними касовими документами (наприклад, перегляд касових документів з архіву).

Ініціалізація касових файлів -- це та операція, за допомогою якої адміністратор БД очищає всі касові документи в разі інсталяції модуля «Каса» або під час аварійних ситуацій. У машинному журналі регламентних робіт ведеться протокол усіх дій, виконаних у цьому режимі із зазначенням дати, часу здійснення операції і табельного номера особи, котра виконала цю операцію. Журнал регламентних робіт можна переглядати і при потребі ініціалізувати.

До регламентних робіт, які виконуються щодня, належать відкриття і закриття дня каси. Ці режими запускаються з робочих місць відповідального виконавця та адміністратора БД. При цьому послідовно виконуються перевірки, аби встановити, чи не ведуться регламентні роботи, чи відкритий операційний день банку. Окрім того, під час відкриття каси перевіряється дата відкриття, яка не повинна повторюватися, а під час закриття виконуються додаткові перевірки й процедури обробки інформації. З'ясовується зокрема чи коректні файли касових документів (усі документи мають бути оплачені, зареєстровані в касових журналах, їх символи мають відповідати шаблонам за структурою), чи коректно відкрита каса, чи наявні касові документи. Якщо документів немає, то каса закривається, але архів не створюється. Закриття каси передбачає, що в журналі регламентних робіт фіксується, коли й хто закривав касу, та наводяться контрольні суми, а спеціальна програма записує в архівну БД поточні файли (ці процедури виконуються автоматично). Зрештою на екран виводиться повідомлення про результати виконання програми із закриття каси.

Режими регламентних робіт дають змогу прочитати касовий документ із архіву за будь-який день роботи каси, але тільки після закриття дня за касою.

Робота касира з касовими документами виконується в режимах «Прибуткова каса» або «Видаткова каса» за допомогою процедури «Оплата документів». Касиру пропонується екран зі списком ще не сплачених касових документів поточного дня, введених всіма відповідальними виконавцями на поточний момент часу. Обслуговуючи клієнта, касир вибирає рядок, тобто необхідний документ, і натисканням відповідного клавіша запускає програму оплати документа чи відмови від оплати. Підпрограма оплати документа виконує бухгалтерські проведення згідно з кодами рахунків і видів операцій з готівкою, а також фіксує ці зміни у відповідних машинних регістрах (бази даних) аналітичного обліку банківських операцій. У разі відмови касира оплатити документ в полі «Бухгалтерське проведення» в журналі відповідального виконавця з'явиться відповідна помітка, а в полі «Касир» -- табельний номер касира. Виконавши процедуру «Оплата документа», касир видає клієнтові готівку, якщо операція видаткова, або квитанцію, якщо операція прибуткова. Касир повторює процедури оплати документів доти, доки на екрані не з'явиться повідомлення «Немає документів для оплати». При цьому через деякий проміжок часу процедуру вибору документів пропонується повторити.

У режимі виконання операцій грошових переказів, тобто оформлення прийому готівкових коштів від клієнтів, рахунки яких відкриті в інших банках, відповідальний виконавець заводить або вибирає з існуючих касовий журнал грошових переказів. Документи за операціями грошових переказів вводяться так само, як і прибуткові та видаткові документи. Після правильного вводу документів натисканням відповідного клавіша запускаються програми, згідно з якими документ записується в касовий журнал без проведення або з виконанням бухгалтерського проведення. Можливий і такий варіант, коли виконується бухгалтерське проведення і друкуються рядки журналу на принтері. У режимі грошових переказів формується меморіальний ордер, виконуються проведення транзитного переказування коштів до інших банків і нараховуються суми сплати за банківські послуги.

Банки організовують іноді виносні каси, функції яких також автоматизуються. Робота виносних кас обліковується так.

1. Програмно-апаратний модуль забезпечує автоматизацію обліку готівкових коштів на робочому місці касира.

2. По каналу зв'язку системи «Клієнт-банк» передаються меморіальні ордери проведень виносної каси.

3. Відповідальний виконавець приймає ці меморіальні ордери й здійснює операцію «Оплата».

4. Адміністратор БД кілька разів протягом дня та перед закриттям виконує регламентні роботи, створюючи та доповнюючи при цьому касові журнали роботи виносних кас. Такі журнали виносних кас включають в архів касових документів, а надалі використовують під час формування касових звітів.

У режим «Вихідні форми» включаються процедури зі складання, перегляду та друкування щоденних оперативних форм звітності. Технологія виконання цих процедур передбачає введення дати, на яку формуватимуться звітні форми, а також утворення робочого файла. Користувачеві пропонується для вибору список таких вихідних форм: прибутковий касовий журнал, видатковий касовий журнал, довідка касира з прибутків, довідка касира з видатків, зведена довідка про касові обороти, довідка щодо видів касових операцій, довідка щодо БД каси, перелік неоплачених і сторнованих документів. Окрім того, інформаційна система формує звітні файли стосовно прогнозу готівкового обігу та касових оборотів. Прогноз готівкового обігу розробляється на підставі файлів, які формуються згідно з касовими заявками, прогнозними розрахунками, що надходять від підприємств і установ, а також архівними даними за попередні періоди. Результати обробки інформації видаються як прогнозні розрахунки касових оборотів (форма 720-н), календар видачі готівки на заробітну платню (форма 729-н) і т.ін. Звіти про касові обороти складаються на підставі файлів оперативної інформації БД ОДБ. Результати обробки інформації формуються у звітні файли: №12 -- дані про касові обороти символів 747Д, №13 -- дані про касові обороти символів форми 778. Ці звітні файли передаються комерційним банком до регіонального управління НБУ.