Бухгалтерський облік товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ 1. Економічна сутність запасів, характеристика товарів та нормативно-правове регулювання операцій з ними.

1.1 Економічна сутність запасів та характеристика товарів

Однією із основних складових частин економічних ресурсів, які в свою чергу являються основним елементом економічного потенціалу як окремого підприємства, так і суспільства в цілому є предмети праці - засоби виробництва, речова форма функціонування живої праці, на яку впливає людина за допомогою засобів праці з метою виготовлення матеріальних благ. Усі засоби, які можуть служити людині для задоволення її потреб, називаються благами. Всі корисності, які не даються природою даремно і в готовому вигляді, а є результатом праці, носить назву цінностей. Відповідно, в економічній сфері застосовується таке поняття як “матеріальні цінності”. А сукупність всіх цінностей, які знаходяться в розпорядженні підприємства, складають його майно і формують поняття “запаси”[8].

Згідно з Положенням бухгалтерського обліку 9 ”Запаси” [8], запаси - це активи, які:

-утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

-перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

-активи, що утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу потягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо:

-існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

-їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси класифікуються за трьома ознаками (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 Групування запасів за П(С)БО 9 «Запаси»

Ознаки групування	Вид запасів
Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності	Готова продукція, товари
Знаходяться в процесі виробництва з метою виробництва	Незавершене виробництво, напівфабрикати, брак у виробництві
Призначені для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, а також управління підприємством	Виробничі запаси, МШП

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; - при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу,компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини.

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж -- товаром.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства[8].

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сирдвина і матеріали), інші-змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті- входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті -- лише сприяють, виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією[8].

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження.

Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Первісна вартість запасів - сума фактичних витрат на їх придбання або придбання або виготовлення[1]

Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію[1].

Справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами[1].

Подібні запаси - це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість[1].

В міжнародній обліковій пракятиці прийнято, що подібна справедлива вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої вартості іншого активу, який приймає участь в обмінній операції.

Вимоги П(С)БО 9 "Запаси"[8] розповсюджуються не на всі оборотні активи підприємства. До складу запасів не включаються активи.

Товар - це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку для продажу. Продукт праці, що вступає в обмін, є товаром лише тому, що з приводу нього виникають відносини між двома особами або колективами.Як економічне поняття він являє собою історично визначену форму продукту суспільної праці, яка виражає суспільно-економічні зв`язки товаровиробників[17].

Товарна політика підприємства - це комплекс заходів щодо формування асортименту товарів, які випускаються, та послуг, які надає підприємство, модифікації існуючих виробів, розроблення і запуску нових товарів або послуг, забезпечення належного рівня їх якості і конкурентоспроможності.

Товар - продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу [15]. Товар являє собою все, що може задовольнити потребу споживача і пропонується на ринку з метою залучення уваги, придбання, використання і споживання. Це можуть бути фізичні об'єкти, послуги організації, ідеї. Товарна одиниця - це відокремлена цілісність, яка характеризується показниками величини, ціни, зовнішнього вигляду та інших атрибутів.

Розрізняють товар за задумом, реальний товар і товар з підкріпленням
(рис. 1.1).

Рис. 1.1 Три рівні товару

Основним є рівень товару за задумом, який дає відповідь на питання: «Що насправді придбає покупець?» По суті будь-який товар - це спосіб вирішення якоїсь проблеми. Розробник перетворює товар за задумом в реальний товар. Реальний товар може володіти п'ятьма характеристиками: рівнем якості, набором властивостей, специфічним оформленням, марочною назвою і характерною упаковкою. Розробник може передбачити надання додаткових послуг і вигод, що становлять товар з підкріпленням.

Розрізняють товар за призначенням, за терміном використання,за характеро споживання та за призначенням і ціною (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Класифікація товарів за різними ознаками

Товари тривалого і короткочасного користування - розподіл товарів за мірою довговічності. Товари тривалого користування - матеріальні вироби, зазвичай витримують багаторазове використання. Прикладами подібних товарів можуть служити холодильники, верстати, одяг. Товари короткочасного користування - матеріальні вироби, які повністю споживаються за один або кілька циклів використання.

Методом класифікації товарів є розподіл їх на групи на основі поведінки споживачів. Можна виділити товари повсякденного попиту, товари попереднього вибору, товари особливого попиту і товари пасивного споживання (рис. 1.3).

Товари повсякденного попиту - товари, які споживач зазвичай купує часто, без роздумів і з мінімальними зусиллями на їхнє порівняння між собою. Товари повсякденного попиту можна додатково поділити на основні товари постійного споживання, товари імпульсної покупки і товари для екстрених випадків. Основні товари постійного споживання люди купують регулярно.Товари імпульсної покупки споживач придбає без всякого попереднього планування і пошуків. Товари для екстрених випадків купують при виникненні гострої потреби в них.

Рис. 1.3 Класифікація товарів широкого вжитку

Товари попереднього вибору - це товари, які споживач перед купівлею, як правило, порівнює між собою за показниками придатності, якості, ціни і зовнішнього оформлення [2]. Товари попереднього вибору можна додатково поділити на схожі і несхожі.

Товари особливого попиту - товари з унікальними характеристиками чи окремі марочні товари, заради придбання яких значна частина покупців готова витратити додаткові зусилля.[2] Прикладами подібних товарів можуть служити конкретні марки і типи модних товарів.

Товари пасивного попиту - товари, про які споживач знає, але звичайно не думає про їх придбання. Прикладом можуть служити ритуальні послуги тощо.

Товари промислового призначення. Підприємства та організації закуповують величезну кількість різноманітних товарів і послуг. Товари промислового призначення можна класифікувати на основі того, якою мірою вони беруть участь в процесі виробництва, і за їхньою відносною цінністю. Можна виділити три групи цих товарів: матеріали та деталі, капітальне майно, допоміжні матеріали.

Основними напрямками дiяльностi Повного Товариства "Ломбард ТОВ "IФГ Золотий Стандарт" i К" є:

- надання фiнансових кредитiв населенню пiд заставу ювелiрних виробiв, комп`ютерної та побутової технiки, мобiльних телефонiв, автомобiлiв;

- надання супутнiх послуг ломбарду (оцiнка, зберiгання та реалiзацiя заставленого майна,тощо).

Основними споживачами послуг, що надає Емiтент, є фiзичнi особи, що мають потребу в фiнансових кредитах пiд заставу (заклад) дорогоцiнних металiв (золото, срiбло) та рухомого майна, оцiнцi виробiв з дорогоцiнних металiв, послуг по зберiганню майна.

Послуги ломбарду надаються через мережу вiддiлень. На сьогоднi Емiтент має дiючi вiддiлення в м. Житомирi, Житомирськiй областi (м.Бердичiв, м.Новоград - Волинський) та в м. Києвi.

Попит на послуги по отриманню ломбардних кредитiв, на теперешнiй час, достатньо великий.

Це спричинено наступними факторами:

1)незначними обсягами споживчого банкiвського кредитування та зависокими вимогами, що висуваються банками до своїх позичальникiв;

2) невеликими реальними доходами населення,

3)можливiстю вирiшення фiнансових проблем громадянами через оформлення ломбардних позик в найкоротший термiн (5-10хвилин).
Чiтко виражених сезонних коливань в дiяльностi Товариства немає.

Основними конкурентами Емiтента є: мережевi ломбарди "Скарбниця", "Унiверсальний".

обліковий ломбард товар аналітичний

1.2 Нормативно-правове регулювання операцій з товарами в ломбардах

Розширення спектра фінансових послуг і зростання ролі небанківських фінансових установ в інвестиційних процесах - важлива складова економічного зростання. Сучасний фінансовий сектор України, унаслідок інституційних і функціональних характеристик, не повною мірою відповідає тенденціям світових фінансових ринків. Досвід економічно розвинених країн свідчить, що розвиток та якісне функціонування небанківських кредитних установ (до яких належать і ломбарди) - сприяє стабільності фінансових систем і вирішенню соціальних проблем.

Взагалі законодавство, яке регулює ломбардну діяльність потребує створення ефективної державної системи регулювання правовідносин ломбардної діяльності.

Слід зазначити праці, яки останнім часом досліджували питання діяльність ломбардів: Абакуменко О.В., Данилович С. В. «Позиціонування ломбардів на ринку фінансових послуг», Обушна О.М. «Зарубіжний досвід розвитку ломбардних послуг», Науменкова С.В. «Сутність ломбардної діяльності на ринку фінансових послуг», Бутенко К. «Філософія про ломбардство», Шрадер Хайко «Роль ломбардов в жизненных стратегиях слоев населения с нихким уровнем дохода», Skully М. «The Development of the Pawnshop Industry in East Asia»,Біловус Н. «Держфінпослуг намагається врегулювати діяльність небанківських фінансових установ як суб'єктів переказу коштів» та інші.

На сьогодні в Україні створення та діяльність ломбардів здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,[3] Проекту Закону України «Про ломбарди і ломбардну діяльність», [5] Положення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про порядок надання фінансових послуг ломбардами»,[4] Закону України «Про заставу»[6] та інших законів України і виданих відповідно до них нормативно-правових актів. Але у всіх цих документах не має єдності, середь них не має одного спеціального закону, який би повністю регулював створення та діяльність ломбардів.

Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,[3] який встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, фінансова установа це-юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов'язані наданням фінансових послуг [3].

У разі виникнення у громадян термінових потреб у невеликих сумах грошей на короткі періоди така форма кредитування населення є однією з найпростіших і найзручніших, а тому виявилася стійкою в конкурентній боротьбі з банками та кредитними спілками [4].

В Проекті Закону України «Про ломбарди і ломбардну діяльність» [5], який використовується, визначаються правові засади створення і діяльності ломбардів з надання ломбардних послуг, здійснення регулятивних і наглядових функцій за діяльністю з надання таких послуг.

Метою цього нормативного документує забезпечення стабільного розвитку діяльності ломбардів в України та захист інтересів споживачів ломбардних послуг.

Ломбард - фінансова установа, яка здійснює виключно ломбардну діяльність відповідно до цього Закону. Ломбардна діяльність - діяльність ломбарду з надання фізичним особам фінансових кредитів та супутніх послуг ломбарду[7, cт. 1].

В Положенні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про порядок надання фінансових послуг ломбардами»[6] визначається перелік видів діяльності ломбарду, вимоги до ломбарду для надання фінансових послуг, вимоги до облікової та реєструючої системи ломбарду.

Ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду[7];

Також розглядаються вимоги до ломбарду для надання фінансових послуг, фінансові послуги ломбарду, супутні послуги ломбарду, вимоги до облікової та реєструючої системи ломбарду [6].

Тобто не має единого визначення ломбарду та ломбардної діяльності, так як і единого регулювання створення та діяльності.

Україні Ломбард є найстарішим фінансовим інститутом людства, що має багату історію. Але все ж таки треба приділити увагу нетак віддаленим подіям, а саме - кризі, яка розгорталася у світі у 2008-2009 роках, яка продемонструвала значний дисбаланс розвитку світової економіки та структурну відсталість української економіки, її неготовність до різких коливань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках.

У 2009 році продовжився відплив коштів фізичних та юридичних осіб з банківської системи, який досяг 30 млрд гривень, або 8,8 відсотка від суми коштів, яка була на рахунках фізичних та юридичних осіб на початку кризи.

Мабуть саме в цей період вумовах загострення кризи неплатежів, відсутності довгострокових джерел фінансування для юридичних осіб та ускладнення отримання кредиту для фізичних осіб особливої привабливості набували ломбарди.

Превалювання ломбардів над банківськими установами та кредитними спілками в останні роки пов'язано із відсутністю ризику неповернення коштів позичальником, оскільки предмет застави є ліквідним та відносно швидко реалізується за ринковою ціною, яка перевищує (іноді в декілька разів) розмір наданого кредиту. В середньомуломбарди дають за товар на 30-50% менше від його ринкової ціни[10, с. 11-15].

Як свідчить Бутенко К.Б. голова першої професійної асоціації фінансових установ, засновник ломбарду «Бутенко и Компания»:«На даному етапі ломбарди динамічно розвиваються. Почала з'являтися конкуренція на цьому ринку, що в даний момент сприятливо позначається на споживачах. Ломбарди не створюють соціальну напругу та практично повсюдно органічно вливаються в інфраструктуру міст і селищ, створюють робочі місця. Об'єми видачі ломбардних позик постійно зростають, що призводить до зростання відрахувань до бюджету і відповідно - до зростання обсягів фінансових ін'єкцій в каси домогосподарств. Держава і Держрегулятор не відчувають занепокоєння від наявності та розвитку ломбардів. Значить, є пряма необхідність допомогти розвиватися далі. На даному етапі ломбарди дуже потребують прийняття профільного ЗУ і стараннями Держфінпослуг та інших зацікавлених інстанцій - розширення видів діяльності. Це дозволить ломбардам розширити проникнення якісних фінансових послуг і внести свою позитивну складову в розвиток фінансових інститутів для населення, роблячи їх більш близькими, повсякденними і доступними»[11, с. 25-26].

Для малозабезпечених шарів населення звичайні банки, в відміності від ломбардів недосяжні. Крім того ломбарди частіше є більш стабільними у фінансовому відношенні. Ломбарди мають привілеї у порівнянні з іншими інститутами «макрофінансового сектору». Клієнти ломбардів не мають права мати довгочасну заборгованість, за допомогою того, що вносять заставу не менш ціності а ніж позика[13].

З теоретичної точки зору, кредит ломбарду не є кредитом в повному обсязі, скоріш це продаж речі нижчє за її вартість з правом викупу клієнта. Зі слов Австрійського соціолша Скаллі, «можно стверджувати, що чоловік, який отримав позику у ломбарді, продає реч лихварю в обмін на заїм визначенної суми готівкою з правом викупу речі за встановлену ціну в визначенний строк » [12, с. 360].

Робота з удосконалення законодавства що до ломбардів не припиняється.

Нещодавно була ліквідована Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [14] та була створена Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України [15].

Але все ж таки, хоча останнім часом и було багато змін законодавчої бази що до ломбардів України, і досі не існує спеціального закону, який би повністю регулював створення та діяльність ломбардів в Україні. Якщо розглядати Проект Закону України «Про ломбарди і ломбардну діяльність» [5]: то можно сказати, що хоча це перша спроба вдосконалити законодавство що до ломбардів в України, роботи ще багато.

Як свідчить Бутенко К.Б. голова першої професійної асоціації фінансових установ, засновник ломбарду «Бутенко и Компания»: «Сам проект Закону дуже непоганий, але якимось чином він повністю виключає навіть сам варіант перепрофілювання вже існуючих асоціацій і іншого - що вже має право на життя. Практично непрописані механізми впливу на тіньову складові сегмента ринку. Третейське судочинство всередині саморегулюючих організацій - чудово, але так як Українське законодавство сильно відрізняється від міжнародного (в питаннях виконання рішень третейського суду) слід все таки інніцііровать цим законом запровадження обов'язковості виконань рішень профільних, тобто створених при саморегулюючі організації - для учасників цих організацій і їх визнання органами реєстрації та іншими гілками влади (я сам як третейський суддя це чітко знаю і розумію)»[ 11, с. 27-28].

Діяльність ломбардів регулюється на сьогодні значною кількістю нормативно-правових актів, які через недостатню правову визначеність окремих норм негативно впливають на розвиток ломбардної діяльності в Україні.

Зазначений Проект Закону України «Про ломбарди і ломбардну діяльність»[5] є однією з ланок удосконалення і розвитку фінансової системи держави.

Досі не існує спеціального закону, який би повністю регулював створення та діяльність ломбардів в Україні.

Прийняття Закону про ломбарди дозволить створити ефективну державну систему регулювання правовідносин у сфері ломбардної діяльності, необхідні правові механізми реалізації ломбардами визначених для них функцій та забезпечить захист споживачів ломбардних послуг [5].

З метою розв'язання складних економічних, фінансових, організаційних задач, що стоять перед ломбардними установами, необхідно врахувати досвід зарубіжних країн та проводити подальші наукові дослідження[1, c. 84-87].

1.3 Характеристика бази дослідження та аналіз її основних економічних показників

Об'єктом дослідження є пiдприємство створене та зареєстроване в лютому 1997 року як Повне Товариство "Ломбард ТОВ "IФГ Золотий Стандарт" i К". Подiй злиття, подiлу, приєднання чи перетворення з моменту створення Товариства не вiдбувалося.

Станом на 01.01.2014р. органiзацiйна структура Товариства складалася з Основного офiсу (що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Гоголiвська, бд.1, к.23) та 6 вiддiлень. Найменування та мiсцезнаходження вiддiлень Товариства:

Вiддiлення № 6 «Житомирське», м.Житомир, вул.Московська,12.
Вiддiлення не є юридичними особами та здiйснюють свою дiяльнiсть вiд iменi Товариства "Ломбард ТОВ "IФГ Золотий Стандарт". Мережа вiддiлень створена з метою збiльшення долi ринку та розширення клiєнтської бази.

Предметом дiяльностi ПТ"Ломбард ТОВ "IФГ Золотий Стандарт" i К" є надання фiнансових кредитiв за рахунок власних та залучених коштiв та надання супутних послуг ломбарду (оцiнка заставленого майна, реалiзацiя заставленого майна, тощо). Метою використання 100% фiнансових ресурсiв залучених вiд продажу облiгацiй в сумi 1 500 000 грн. є розширення дiяльностi (збiльшення лiквiдних активiв - портфелю фiнансових кредитiв), як за рахунок розвитку мережi вiддiлень, так i збiльшення клiєнтської бази. Джерелами погашення та виплати доходу за облiгацiями є власнi кошти, та кошти, отриманi в результатi господарскої дiяльностi Емiтента пiсля сплати обовязкових платежiв та розрахункiв з бюджетом. Розмiщення облiгацiй здiйснювалося Емiтентом самостiйно через органiзатора торгiвлi цiнних паперiв - ВАТ "Українська бiржа". Лiстинг облiгацiй Емiтента на фондових бiржах не проводився.

Табл.1.1 Основні економічні показники діяльності ПТ "Ломбард ТОВ "IФГ Золотий Стандарт" i К" за 2014 -- 2015 роки

Показники	2014 р.	2015 р.	Зміни в абсолютних величинах 2015 р. від	Темпи зростання (зниження) 2015 р. у %
			2014 р.	2014 р.
1	2	3	4	6
Зареєстрований (пайовий) капітал	195	200	5	102,56
Власний капітал, тис. грн.	1285	1478	193	115,01
- у тому числі: власний оборотний капітал	2189	2415	226	110,32
нерозподілений прибуток або непокриті збитки,	1058	1251	193	118,24
Резеривнй капітал	25	25	0	100
Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	170	639	469	375,89
Середньорічна вартість основних засобів	564	546,5	-17,5	96,9
Середньорічна вартість оборотних активів	5195,5	5209,5	14	100,27
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	15	16	1	106,67
Фонд оплати праці	231	232	1	100,43
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	3161	1790	-1371	56,62
Разом сукупний дохід за рік, тис.	167	193	26	115,57
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),	566	86	-480	15,19
Валовий прибуток (збиток)	2563	1704	-859	66,48
Чистий фінансовий результат: прибуток (збиток)	167	193	26	115,57
Фінансовий результат від операційної діяльності:прибуток (збиток)	975	722	-253	74,05
Фінансовий результат до оподаткування: прибуток (збиток)	291	238	-53	81,79

Загальний капітал підприємства збільшився на 5 тис. грн. у 2015 році до 2014 року відповідно(дод.А1). З нього власний капітал товариства сягнув у 2015 році на 193 тис. грн., що відповідно становили 115,01% від 2014 року.При цьому власний оборотний капітал також зменшився і сягав у 2015 році 1478 тис. грн., що меньше на 193 тис. грн., ніж в 2014 році.

Резервний капітал в даному товаритсві у 2014 та у 2015 роках сягав 25 тис. грн.

Позиковий капітал в даному підприємстві складається з поточної кредиторської заборгованості, який у 2014 році сягав 170 тис. грн., в 2015 році 639 тис. грн.

Середньорічна вартість основних засобів основних засобів найбільше зросла у 2014 році і сягнула 564 тис. грн., показники у 2015 знизились до 546,4 тис. грн. . Середньорічна вартість оборотних активів зросла у 2015 р. і становили 100,27% до 2014 року .

Середньооблікова чисельність працівників у 2014 році була 15 осіб, у 2015 році була 16 осіб . Фонд оплати праці зростав і становив у 2014 році 586842 тис. грн., у 2015 - 687198 тис. грн.

Дохід від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік становив 1790 тис. грн., що становили 56,62 % від рівня за 2014 рік.

Собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2015 році вона становила 86 тис. грн., що сягає 15,19% до 2014 року .

Валовий прибуток зростав і сягнув таких результатів: у 2014 році становив 2563 тис. грн., у 2015 - 1704 тис. грн. Прибуток від операційної діяльності у 2014 становив 975 тис. грн. ,у 2015 - 722 тис.грн. Прибуток до оподаткування у 2015 р . становив 238 тис. грн., а в 2014 році 291 тис. грн.

Для розрахунку показників, наведених в таблиці 2.1, яких не відображено в фінансовій звітності у формі №1 «Баланс» та формі №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» були застосовані такі формули [22]:

(1.1)

де, Вок - власний оборотний капітал;

Па - поточні активи;

Пз - поточні зобов'язання.

(1.2)

де, - середньорічна вартість основних засобів;

Воз(пр) - вартість основних засобів на початок року;

Воз(кр) - вартість основних засобів на кінець року.

(1.3)

де, - середньорічна вартість оборотних активів;

Воа(пр) - вартість оборотних активів на початок року;

Воа(кр) - вартість оборотних активів на кінець року.

(1.4)

де, - середньомісячна заробітна плата;

Воп - витрати на оплату праці;

- середньооблікова чисельність працівників.

Розділ 2. Бухгалтерський облік товарів

2.1 Облікова політика щодо запасів

Відповідно до Закону України про “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, термін “облікова політика” означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності [1]. Поряд з цим облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності. Тому облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється регулювання бухгалтерського обліку в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого -- як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні держави має враховувати такі складові зовнішнього та внутрішнього середовища: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Облікова політика підприємства повинна враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо. Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства.

На недосконалості законодавчого регулювання в частині визначення складових облікової політики зазначає Ю.Б. Слободяник та Ю.О. Хоменко “Міністерством фінансів України було видано лист “Про облікову політику” [3] Фатюха Н.Г. та І.В. Бобіна[5, с. 16], виділяють такі основні завдання облікової політики торговельного підприємства:

1. Визначення відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку в торгових точках;

2. Затвердження переліку посад, які відповідають за одержання і видання товарно- матеріальних цінностей;

3. Визначення складу постійно діючої інвентаризаційної комісії та встановлення строків інвентаризації;

4. Встановлення відповідальних осіб за первинний облік у торгових точках;

5. Затвердження робочого плану рахунків;

6. Організація аналітичного обліку руху товарно-матеріальних цінностей;

7. Розроблення методики бухгалтерського обліку на підприємстві за елементами основних складових облікової політики;

8. Розроблення графіка документообігу [7].

У складі облікової політики в частині товарів варто розглядати обов'язкові елементи, що розкривають її зміст. До тепер, серед дослідників не опрацьовано єдиного підходу до систематизації складових облікової політики. Щирба М.Т. елементи облікової політики розглядає, як “конкретно вибраний або самостійно розроблений підприємством відповідно до умов і характерних особливостей його функціонування спосіб (прийом) або процедура організації та ведення обліку щодо конкретного об'єкта облікової політики” [9, с. 145]. Інші елементи облікової політики виділяє Л.П. Хабарова[5, с. 16], серед яких автор наводить наступні:

- обрані підприємством способи обліку, варіантність яких передбачена документами нормативної системи регулювання обліку;

- способи обліку, які розробляє підприємство;

- елементи облікової політики, які враховують специфіку підприємства;

- елементи облікової політики, що виникають у процесі діяльності у звітному періоді;

- обов'язкові елементи облікової політики [8, с. 7].

Вважаємо за доцільне серед складових облікової політики операцій з товарами виокремлювати наступні: визначення і первинна оцінка товарів, облікова одиниця обліку товарів, методи оцінки товарів під час вибуття, нарахування торгівельної націнки, порядок проведення інвентаризації товарів, інші рішення, які необхідні для організації бухгалтерського обліку товарів. Одним з найважливіших елементів облікової політики торговельного підприємства є визначення оцінки товарів під час вибуття. Згідно з П(С)БО 9 [4] і Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів [2] для оцінки товарів під час їх вибуття застосовують методи: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), нормативних затрат, ціни продажу. На підприємствах торгівлі застосовуються лише три методи оцінки вибуття запасів: середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження (ФІФО) та ціни продажу.

Найважливішим розділом облікової політики підприємств, які займаються роздрібною торгівлею є вартісна оцінка товарів. Вищенаведені складові виступають методичною складовою облікової політики. Крім методичної складової облікової політики слід також виокремлювати організаційну (включає організацію бухгалтерського обліку в частині відображення операцій з товарами) та технічну складову (передбачає визначення технічних засобів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку). Серед елементів організаційної складової облікової політики операцій з товарами необхідно виокремити наступні:

- встановлення відповідальних осіб за ведення бухгалтерського обліку операцій з товарами та визначення їх посадових прав і обов'язків;

- затвердження переліку посад, які відповідають за одержання, зберігання і списання товарів;

- затвердження робочого плану рахунків в частині операцій з товарами;

- визначення складу постійно діючої інвентаризаційної комісії та встановлення строків інвентаризації;

- затвердження графіку документообігу в частині операцій з товарами.

До елементи технічної складової облікової політики покликані забезпечити реалізацію методичної та організаційної складових за допомогою того комплексу процедур, що входять до нього.

Характеристика елементів облікової політики щодо операцій з товарами представлена на рис.2.1.

До основних складових облікової політики щодо операцій з товарами входять: технічна складова ,організаційна складова,методична складова.

Призначенням технічної складової є визначення технічних засобів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку.

Формування організаційної складової включає об'єкти, які повинні забезпечити організаційну побудову облікового підрозділу, визначення його місця в управлінській і виробничій

Методична складова передбачає визначення способів ведення бухгалтерського обліку його об'єктів, які мають альтернативні способи відображення.



Рис.2.1 Основні елементи облікової політики щодо операцій з товарами

Використання наведених елементів облікової політики при формуванні Положення про облікову політику підприємства надасть можливість головному бухгалтеру формувати різнобічну та всеохоплюючу інформацію про операції з товарами в розрізі інформаційних запитів системи управління.

Основними елементами облікової політики щодо запасів підприємства є (рис 2.2.)

Рис. 2.2 Елементи облікової політики щодо запасів[16]

Від складових елементів облікової політики підприємства залежить як достовірне відображення господарських операцій так і інформація у фінансовій звітності.

Ломбарди сплачують податки і збори, як і всі інші підприємства, що перебувають на загальній системі оподаткування, згідно із Податковим кодексом України. Вони не мають права переходити на спрощену систему оподаткування і звітності відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 28.06.99 № 746/99. Згідно із Податковим кодексом України ломбарди сплачують податок на прибуток підприємств у розмірі загальної ставки (до 1 квітня 2011 р. -- 25 %, з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно ? 23 %; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно -- 21 %; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно -- 19 %; з 1 січня 2014 року ? 16 %).

2.2 Методика обліку товарів в ломбардах

Для ломбарду фінансова послуга -- це надання фінансових кредитів під заставу майна та майнових прав. Серед супутніх ломбардних послуг виділяють: приймання майна на відповідальне зберігання; оцінка майна і майнових прав; продаж на комісійних умовах невикупленого заставного майна; скупка виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для одержання позики під заставу фізична особа звертається до ломбарду і пропонує у заставу щось із власного майна. Перелік майна, що може прийматися у заставу, встановлює керівник ломбарду. Це можуть бути транспортні засоби, аудіо- та відео- техніка, побутова техніка, ювелірні вироби, вироби зі шкіри і хутра, антикваріат, цінні папери, майнові права тощо. Сторони домовляються про умови видачі позики: термін, розміри відсотків та пені за прострочення повернення основної суми і відсотків, умови зберігання застави, порядок проведення розрахунків і т. ін.

Для оцінки запропонованого у заставу майна у кожному ломбарді повинні бути спеціалісти-оцінювачі, спеціальне обладнання, реактиви, затверджені ціни. Оціночну вартість майна (без ПДВ) обов'язково зазначають у договорі застави або іншому документі, що підтверджує надання позики. Сума позики, що видається на руки позичальнику, завжди менша оціночної вартості заставного майна на 30--35%.

Експерт-оцінювач складає експертний лист і передає його приймальнику-товарознавцю, який оглянувши майно оформлює заставну квитанцію (або заставний білет) у трьох примірниках. Цей документ виконує одночасно роль договору та первинного документа про прийняте у заставу майно. Перший примірник віддають заставнику, другий разом з предметом застави передають у склад на зберігання, а тетій використовують для відображення у «Журналі реєстрації договорів застави» і передають до бухгалтерії. Він є підставою для розрахунку суми позики та відображення заставного майна в обліку (рис. 2.1).

Прийняте у заставу майно підлягає обов'язковому страхуванню або страхуванню за згодою сторін на погоджену суму. На підставі агентського договору [дод. ] зі страховою компанією ломбард отримує від позичальника страховий внесок і перераховує його на користь страхової компанії. У даному випадку ломбард діє від імені та за дорученням страхувальника (позичальника), а сума страховки чітко відокремлена від плати за користування позикою, тому її не включають до валового доходу та валових витрат .

Необхідні документи, для того щоб віддати товар під заставу:

для фізичних осіб: паспорт (іноземці надають документ, що засвідчує особу та законність перебування на території України); довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (у тому числі для іноземців); контактний номер телефону.

для юридичних осіб: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; свідоцтво платника ПДВ та/або свідоцтво про право сплати єдиного податку; платіжні реквізити (відомості про банківський рахунок); довіреність на фізичну особу, уповноважену на укладення договору комісії (на право здійснювати переоцінку, уцінку товару, приймати рішення про зняття товару з продажу тощо), або інший документ, що підтверджує повноваження представника на вчинення відповідних дій; контактний номер телефону.

У бухгалтерському обліку страхові суми не відносять до доходів, до витрат ломбарду, а відображають як розрахунки з дебіторами (страхувальником) та кредиторами (страховою компанією).

Аналітичний облік матеріальних цінностей дозволяє визначати запаси матеріальних ресурсів в цілому і для кожного матеріалу окремо. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та покупцями .

Тільки за даними аналітичного обліку, які містять натуральні показники по кожному виду виробничих запасів, готової продукції, основних засобів можна порівняти залишки засобів в натурі. Таким чином, показники аналітичного обліку дають можливість проводити інвентаризацію, як забезпечує точність та реальність облікових показників.

Аналітичний облік має велике значення й для контролю розрахунків з боржниками та кредиторами. Без такого обліку неможливо здійснювати контроль за збереженням майна товариства, коли за нього відповідають різні матеріально відповідальні особи. На синтетичних рахунках ведеться облік лише у грошовому виразі, а для контролю більшості активів потрібні і натуральні показники.

Облік товарів ведуть за місцями зберігання та матеріально відповідальними особами .Одержують товари, як правило, матеріально відповідальні особи.

Ваговий товар, що надійшов, приймають за чистою масою (маса нетто), тобто без обліку маси тари. Тому в товарних документах окремо фіксують масу тари. Облік товарів проводять за місцями їх зберігання та матеріально відповідальними особами лише у вартісному вираженні без розподілу за окремими товарами. Кількісний облік товарів зазвичай здійснюють за товарами, стосовно яких потрібен особливий контроль (коштовне каміння, вироби із золота тощо).

На кожну матеріально відповідальну особу відкривають особовий рахунок, в якому роблять записи з оприбуткування й витрачання товарів і виводять залишки на звітну дату. Кожна матеріально відповідальна особа складає у встановлений термін товарний звіт, який із доданими до нього прибутково-видатковими документами є підставою для запису за рахунками синтетичного й аналітичного обліку в Журналі 5 або 5-а (розділ ІV).

Повне Товариство "Ломбард ТОВ "IФГ Золотий Стандарт" i К" , як правило, реалізують товари за готівку. Розмір реалізації дорівнює сумі готівки, яка надійшла до каси за продані товари. Суму виручки встановлюють на підставі показників касового лічильника й одночасного підрахунку чеків у продавців. Підставою для відображення в обліку операцій із реалізації товарів є звіт касира і товарний звіт матеріально відповідальної особи (із доданими документами).

Відпуск товарів у дрібно-роздрібну мережу оформлюють видатково-прибутковими накладними, які виписують у двох примірниках. Один примірник передають особі, яка одержала товар, другий залишається в матеріально відповідальної особи, яка відпустила товар. У накладній зазначають найменування, гатунок, продажну ціну й вартість відпущених товарів. У бухгалтерії відпуск товарів у дрібнороздрібну мережу реєструють у Книзі обліку дрібнооптового відпуску товарів і розрахунків із продавцями.

Після реєстрації товарів продавці здають виручку до каси фірми (магазину) про що роблять відмітку у видатково-прибутковій накладній [дод ] із зазначенням номера і дати прибуткового касового ордера, завіреного підписом бухгалтера. У встановлений термін матеріально відповідальні особи, за якими закріплена дрібнороздрібна мережа, передають використані видатково-прибуткові накладні до бухгалтерії. У графі «Прибуток» товарного звіту в хронологічному порядку перелічують усі видатково-прибуткові накладні, на підставі яких були оприбутковані товари і тара. У графі «Видаток» на підставі виписаних квитанцій показують суму виручки від реалізації товарів. В окремій графі відображають вартість повернених товарів. Перевірені товарні звіти записує бухгалтер у «Відомість прийнятих від підзвітних матеріально відповідальних осіб товарних звітів», на підставі яких роблять записи:

На суму виручки за товари за продажними цінами (разом із торгівельними знижками, націнкою на товари), переданої підзвітними особами до каси фірми (магазину) або до установи банку:

Дт 301 Кт 702 Регістр:Журнал 6, Відомість 1.1

На суму ПДВ:

Дт 702 Кт 641 Регістр: Розділ II Журналу 3 ,Відомість 3.6

Вартість реалізованих товарів за продажними цінами на підставі товарних звітів матеріально відповідальних осіб списують з їхнього підзвіту записом:

Дт 902 Кт 283 Регістр: Журналу 5 ,5А ,Відомість 5.1

Щоб визначити купівельну вартість цих товарів і валовий дохід від їх реалізації, наприкінці місяця розраховують і списують суму торговельної націнки (знижки), яка зменшує вартість реалізованих товарів:

Дт 285 Кт 283 Регістр: Журналу 5 ,5А ,Відомість 5.1

Отримані доходи й витрати відносять до результатів діяльності:

Дт 791 Кт 902 Регістр: Журналу 5 ,5А ,Відомість 5.1

Дт 702 Кт 791 Регістр: Журналу 6

Перерахування до бюджету сум ПДВ й акцизного збору:

Дт 641 Кт 311 Регістр: Журналу 1

У разі реалізації товарів у кредит їхню вартість цілком включають до валового доходу торговельного підприємства за датою фактичного відпуску товарів покупцеві. Тому на всю вартість реалізованих у кредит товарів роблять запис:

На суму початкових платежів готівкою до каси:

Дт 30 Кт 702 Регістр: Журналу 6

На суму наданого кредиту

Дт 36 Кт 702 Регістр: Журналу 6

При цьому за кредитом рахунка 702 відображають всю вартість реалізованих у кредит товарів.

Водночас із матеріально відповідальних осіб списують роздрібну ціну проданих товарів:

Дт 902 Кт 283 Регістр: Журналу 5 ,5А ,Відомість 5.1

Торговельну націнку (знижку) за товарами, проданими в кредит, наприкінці місяця списують у загальноприйнятому порядку (методом «червоне сторно»)

Дт \902\ Кт \285\ Регістр: Журналу 5 ,5А ,Відомість 5.1

Із надходженням грошей від покупця на погашення кредиту робиться запис:

Дт 31 Кт 36 Регістр: Журналу 3 ,Відомість 1.2

Оплата окремих товарів високої продажної вартості, можна проводити через Ощадбанк розрахунковими чеками. У бухгалтерському обліку торгівельного підприємства це відображають записом:

Дт 331 Кт 702 Регістр: Журналу 6 ,Відомість 1.3

Оплата розрахункових чеків:

Дт 311 Кт 331 Регістр: Журналу 1 ,Відомість 1.2

Наявну виручку від реалізації товарів підприємствами роздрібної торгівлі вносять до банку для зарахування на розрахунковий рахунок. При цьому на підставі квитанції, виданої банком чи копії супровідної відомості на здачу виручки інкасаторам робиться запис:

Дт 311 Кт 331 Регістр: Журналу 1 ,Відомість 1.2

Такий порядок зумовлено тим, що банк, як правило, передані йому гроші зараховує на рахунок торговельного підприємства і на підставі виписки банку робиться запис:

Дт 791 Кт 902 Регістр: Журналу 5 ,5А ,Відомість 5.1

Сальдо рахунка 33 «Інші кошти», субрахунок 3 «Грошові кошти в дорозі» може бути лише дебетовим. Якщо окремі суми на 1 число наступного місяця не будуть переказані на рахунок торговельного підприємства, бухгалтерія має вжити заходів, аби розшукати суми, які не надійшли.

Отримані предмети застави відображають у бухгалтерському обліку за оціночною вартістю на забалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані». Цінності, прийняті у заставу, можуть зберігатися як у ломбарді, так і у заставника вдома (під замком ломбарду) або можуть бути передані на зберігання третій особі (спеціальним складам). Тому забалансовий облік заставно- го майна необхідно деталізувати, відкривши субрахунок 061 «Забезпечення за договорами застави» і розбивши його на субрахунки третього порядку:

0611 «Предмети застави на зберіганні у ломбарді»;

0612 «Предмети застави на зберіганні у третіх осіб»;

0613 «Предмети застави на зберіганні у заставника».

Послуги зі зберігання оплачують позичальники, і вони збільшують валовий доход та податкові зобов'язання з ПДВ.

За одержаний кредит позичальник сплачує ломбарду відсотки згідно з умовами договору. Відсотки нараховують у тому звітному періоді, до якого вони належать. Краще за все робити це наприкінці кожного місяця і включати їх до валового доходу відповідного податкового періоду навіть у тих випадках, коли ломбард справляє відсотки за позикою за весь строк при її погашенні. Відсотки, одержані ломбардом за надані позики, доцільно відображати не на субрахунку 732 «Відсотки одержані», а на субрахунку 703 «Доход від реалізації робіт і послуг», що більше відповідає їх економічному змісту. Розрахунки з позичальниками за нарахованими відсотками відображають на субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Після закінчення терміну, на який видано позику, можливі три варіанти розвитку подій:

1) клієнт своєчасно повертає суму позики, сплачує відсотки та плату за зберігання заставного майна і одержує своє майно назад;

2) клієнт повертає суму позики та сплачує відсотки з простроченням;

3) клієнт не повертає позику і ломбард звертає стягнення на заставлене майно.

У бухгалтерському обліку ломбардів операції з видачі позики та її обслуговування відображають такими записами (табл. 2.1).

У договорі застави може бути передбачено, що після граничної дати повернення позики ломбард не звертає стягнення на предмет застави ще деякий час. Це так званий «пільговий строк», за який ломбард справляє підвищений відсоток Нарахована пеня за прострочку погашення позики є доходом ломбарду і в обліку відображається записом:

Д-т субрах. 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»,

К-т субрах. 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». Регістр Журнал 6

Сума нарахованої пені за порушення строку повернення позики не оподатковується ПДВ.

Якщо позичальник не повернув суму позики після закінчення «пільгового строку», ломбард звертає стягнення на заставне майно. У цьому випадку порядок дії ломбарду залежить від того, чи переходить згідно з договором застави право власності на заставне майно до ломбарда, чи воно залишається у власності позичальника (частіше так і буває).

Заставне майно, що залишається у власності фізичної осо-би, яка не повернула позику, може бути реалізоване або через торгові організації (комісійний магазин), або через власний пункт реалізації. В останньому випадку ломбарду треба мати патент на торговельну діяльність. Якщо предметом застави є вироби з до- рогоцінних металів або дорогоцінного каміння, ломбард направ- ляє їх до Держскарбниці НБУ. У цьому випадку він виступає як посередник (комісіонер).

Табл. 2.1 Відображення у бухгалтерському обліку операцій з надання ломбардами позики під заставу

№з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума, грн	Регістр обліку
		Дебет	Кредит
1	Отримано майно в заставу від фізичних осіб	0611	-	2000	-
2	Нараховано страховий внесок за страхування предметів застави	377	685	50	Журнал 3 Відомість 3.3
3	Отримано від фізичних осіб суму страхового внеску	301	377	50	Журнал 3 Відомість 1.1
4	Перераховано страховій компанії суму страхових внесків	685	311	50	Журнал 1 Відомість 1.2
5	Оплачено позичальниками послуги за зберігання заставного майна у ломбарді	301	703	9	Журнал 6 Відомість 1.1
6	Відображено суму податкового зобов'язання з ПДВ у вартості плати за зберігання майна	703	641	1,50	Журнал 3
7	Видано позики фізичним особам	377	301	1400	Журнал 3 Відомість 1.1
8	Нараховані відсотки за надані позики	373	703	504	Журнал 6
9	Повернено суму позики	301	377	1400	Журнал 3 Відомість 1.1
10	Погашено відсотки за користування позиками	301	373	504	Журнал 3 Відомість 1.1
11	Повернено заставне майно позичальникам	-	0611	2000	-
12	Списано на фінансові результати доход від надання позики під заставу (504 + 9 - 1,50)	703	791	511	Журнал 6

Операції з продажу заставного майна податком на прибуток не оподатковуються, тому ні валового доходу, ні валових витрат при цьому не виникає, а податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації предметів застави нараховуються і відображаються в обліку у загальноприйнятому порядку. Крім того, при реалізації ювелірних виробів (крім обручок) ломбард зобов'язаний нарахувати і сплатити внесок до Пенсійного фонду України за ставкою 5%. З доходу від реалізації заставного майна (за вирахуванням ПДВ і внеску до пенсійного фонду) ломбард повинен вирахувати і перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.