Бухгалтерський облік ТОВ "Молочник"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Інтеграція України у світову економічну систему, розвиток ринкових відносин стали підставою для широкого використання бухгалтерської інформації з метою підвищення ефективності діяльності суб'єкта господарювання. Дана тема є актуальною, оскільки облік нарахування заробітної плати повинен формувати інформації щодо всіх відрахувань, які проводяться, особливості індексації. Керівництво має дані про кількість працюючих на підприємств, розмір нарахованої заробітної плати і витрат, які несе підприємство сплачуючи внески до фондів соціального страхування.

За результатами дослідження літературних джерел, ми дійшли висновку, що питанням обліку нарахування заробітної плати займалася велика кількість вчених та науковців. Серед них слід виділити проф. Ф.Ф.Бутинця, О.В. Лимиленко, які досить гарно висвітлили питання обліку нарахування заробітної плати у підручниках. [13,c.45].

Висвітленням питання обліку нарахування заробітної плати займається велика кількість періодичних видань. Зокрема, газета „Все про бухгалтерський облік”, газета „Праця і зарплата”, журнали „Баланс”, „Бухгалтерський облік і аудит”, „Економіст”. Приблизно 30 % статей журналу „Баланс” присвячені заробітній платі, особливостям нарахування лікарняних, проведення індексації.

Предметом вивчення є сукупність теоретичних і практичних питань пов'язаних з обліком нарахування заробітної плати.

Об'єктом вивчення є господарська діяльність ТзОВ «Смакота», яке займається молоко-переробною промисловістю, а саме виробництвом кефіру.

Метою написання даної курсової роботи є сукупність теоретичних положень і розгляд практичних аспектів щодо обліку нарахування заробітної плати.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- розкрити економічну сутність та вивчити особливості нормативного регулювання обліку нарахування заробітної плати;

- зазначити особливості документування, відображення на рахунках обліку, облікових регістрах та звітності обліку нарахування заробітної плати;

- розглянути особливості нарахування лікарняних і порядок проведення індексації заробітної плати;

Організація правильної системи обліку і контролю на підприємстві є однією із складових його успіху. Правильно організована система внутрішньої передачі інформації для керівництва та швидке його реагування на зміни в роботі підприємства дозволяє збільшити ефективність його діяльності.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Оплата праці в системі економічних категорій і понять та об'єктів бухгалтерського обліку

Економічна сутність оплати праці:

Праця - це прямий внесок у виробництво, який люди роблять за рахунок фізичної і розумової діяльності, а будь яка праця повинна бути оплачена. Людина виконуючи певну трудову діяльність отримує за це винагороду, у більшості випадків це заробітна плата. В різних джерелах наводяться визначення цього поняття.

У бухгалтерському обліку заробітна плата визначається як винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вимірі, яку за трудовим договом роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.[2,c 67].

Проаналізувавши дані визначення прийшли до висновку,що частина науковців вважає, що заробітна плата - це винагорода, інша - це плата за ресурс „робоча сила”, решта - це елемент доходу працівника.

Заробітна плата складається з:

1. основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (наприклад, норми часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

2. додаткової заробітної плати - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

3.іншої заохочувальної та компенсійної виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені чинним законодавством.[11,c.87].

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячний або погодинний обсяг робіт.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, матеріальна допомога.

Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верхов ною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як пра вило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.[23,c.90]

Трудові відносини між працівником і роботодавцем регулюються не лише нормативними і законодавчими актами, але й трудовими договорами угодами.

За трудовим договором працівника приймають на роботу, яка включена до штату підприємства, працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, він повинен підпорядковуватися правилам внутрішнього розпорідку.[13,c.65].

За трудовою угодою - оплачується не процес праці, а його результат.

Виділяють дві форми оплати праці:

- погодинна - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки за одну годину;

- відрядна - це система заробітної плати, при якій заробіток залежить від від обсягів і якості виконаної роботи.

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівника.

Система оплати праці поділяється на:

1. погодинно-преміальну - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, незалежної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.

2. відрядно-преміальну - це здійснення преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягів виконаних робіт.

3. відрідно-прогресивну - при цій системі оплати праці робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм, - за прогресивно-зростайчими розцінками та залежно від відсотку перевиконання робіт.

4. акордну - заробіток працівника визначається, виходячи із загального обсягу здійснюваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.

5. відрядно-бригадну - це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою.

Функції заробітної плати :

1. Стимулююча - визначаються провідною роллю заробітної плати у формуванні вартості створеного продукту і стимулюванні високоефективної виробничо-розбудовчої діяльності всіх категорій виробників. Виконання вимог даної функції сприяє постійному зростанню кваліфікації та професійної майстерності кожного учасника виробництва, встановленню залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці.

2. Соціальна - полягає в тому, що регулювання динаміки та диференціацією заробітної плати досягається реальне зростання життєвого рівня трудящих, а також формується соціальна структура суспільства на основі забезпечення соціальної справедливості. Вірне відображення вимог цієї функції в організації заробітної плати дає змогу розвиватися відтворювальній функції, тобто сприяти розширенню відтворення робочої сили і забезпечувати соціальну вдосконаленість робочої сили і забезпечувати соціальну вдосконаленість населення існуючими умовами життя.

3. Відтворювальна - полягає у створені умов для відтворення робочої сили і виступає як джерело залучення людей до праці. З опануванням нових методів господарювання сталість розвитку суспільства все менш залежатиме від вищих державних структур і все більше зумовлюватиме виробничу активність і економічну грамотність товаровиробників.

4. Регулююча - полягає в тому, що через механізм формування заробітної плати здійснюється реалізація основних напрямків внутрішньої політики, досягається необхідна спільність мети і завдань процесу історичного розвитку держави, громадська згуртованість населення і політична згуртованість населення і політична стабільність в суспільстві.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата (грошова) - це сума грошових коштів, що одержують робітники за виконання обсягів робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці.

Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і духовних благ, а також послуг, що є еквівалентом номінальної заробітної плати, вона залежить від розміру номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання та послуг.[32,c.122]

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для роз поділу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою фор мування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на ос нові:

- тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому, ніж визначений генеральною (галузе вою) угодою;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в пер шочерговому порядку після сплати обов'язкових платежів.[27,c.87]

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці за лежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного дого вору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законом.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років -- 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) --- 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом на вчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в по передньому абзаці для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умова ми праці, -- не більше, як 36 годин на тиждень.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передба чається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.[17,c.101].

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиж день з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які за тверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з до держанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за харак тером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робо чий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.[35,c.86].

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлю ється власником або уповноваженим ним органом спільно з профс пілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудо вого колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депу татів.

Напередодні святкових І неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників із скороченою тривалість робочого ча су, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шес тиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиден ному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.[7,c.91]

Кодексом законів про працю України встановлено нас тупні святкові та неробочі дні:

Святкові та неробочі дні на 2013 рік встановлено ст. 73 КЗпП. Святковими днями є:

- 1 січня - Новий рік

- 7 січня- Різдво Христове

- 8 березня- Міжнародний жіночий день

- 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих

- 5 травня - Великдень

- 9 травня- День Перемоги

- 23 червня - Трійця

- 28 червня - День Конститутиції України

- 24 серпня - День незалежності України

Відповідно до ст. 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день співпадає з вихідним днем, він переноситься на наступний після святкового або неробочого дня. Крім того, за розпорядженням КМУ від 24.11.2008 №1458-р в 2009 році ряд вихідних днів перенесено на ін. дні з метою створення сприятливих умов для святкування та раціонального використання робочого часу. [12,c.87]

За погодинною системою оплати праці робота в надуроч ний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надуроч ний час виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

1. відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2. працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3. працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Годинами нічної роботи вважається період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи скорочується га 1 годину. До роботи у нічний час не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій. Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки за кожну годину роботи у нічний час.

До фонду оплати праці не включаються такі витрати:

1. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народжені дитини, із доглядом за дитиною до встановленого законодавством строком, грошові виплати матерям, що доглядають трьох і більше дітей віком до 16-ти років, допомога на дітей віком до 16-ти років (учням - до 18-ти років).

2. Суми вихідної допомоги.

3. Одноразові допомоги та добові, які виплачуються при переведенні, прийманні та направленні на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження.

4. Надбавки за пересувний, роз'їзний характер робіт для працівників безпосередньо зайнятих у будівництві, реконструкції та капітальному ремонті.

5. Суми виплат щорічної та щомісячної компенсації сім'ям на дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

6. Щорічна допомога на оздоровлення дітей, вартість подарунків дітей до свят тощо.

7. Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.

8. Компенсації працівникам втрати часини заробітної плати у зв'язку із затримкою строків її виплати.

9. Суми матеріальної допомоги НП поховання.

10. Доходи працівників (дивіденди, відсотки).

11. Інші види виплат, передбачені законодавством.

Отже, ми дійшли до висновку, що існує дуже багато дефініцій заробітної плати. Хоча незважаючи на їх формулювання суть одна, що заробітна плата - це винагорода, яку отримує працівник за виконані ним роботи. [15,c.90]

В Україні з 1 січня 2013р. мінімальна заробітна плата становить 1147,00 грн., а з 1 грудня 2013 - 1218,00 грн.

В Україні законодавчо встановлені особливості оплати праці у нічний час (ст.108 Кодексу законів про працю України робота у нічний час вважається робота з 10.00 год. вечора до 6.00 год. ранку), надурочний час, вихідні дні, святкові дні.

1.2. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці

Система нормативно-правового регулювання господарських операцій з оплати праці:

Система нормативно-правового регулювання з питань оплати праці забезпечує єдиний порядок по оплаті праці за допомогою нормативно правових актів, що розраховані на багаторазове застосування і складються з декількох рівні:

1 РІВЕНЬ:

- Конституція України (стаття 43, 44, 45,46);

- Кодекси законів про працю;

- Закони України.

2 РІВЕНЬ:

- Укази і розпорядження Президента України;

- Постанови Кабінету міністрів України.

3 РІВЕНЬ:

- П(С)БО

- Інші документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, затверджені Мінфіном України.

4 РІВЕНЬ:

- Нормативно-правові акти.

5 РІВЕНЬ

- Рішення з організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Найвищим рівнем у системі нормативно-правового регулювання є Конституція України, яка є основним законодавчим актом, який регулює будь-які відносини, в тому числі і трудові.

У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок , на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаво те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав. [31,c.97].

Наступними рівнями є міжнародно-правові акти, КЗпП, Закони України, які регулюють питання по оплаті праці.

Найнижчим рівнем у системі нормативно-правового регулювання є індивідуальне регулювання. Це накази, розпорядження, рішення керівництва підприємства щодо питань оплати праці. Індивідуальне регулювання базується на нормативному і не має враховувати конкретну життєву ситуацію чи конкретну особу.

Загалом для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Основні з них наведені у таблиці 1.4 „Нормативно-правові акти регулювання оплати праці в Україні". Див. додаток А.

Загалом нормативне регулювання по оплаті праці має відображення в бухгалтерському обліку за допомогою таких елементів методу: оцінка, документування, звітність і баланс.

Отже, облік розрахунків з оплати праці регулює багаторівнева система нормативно-правових актів, основні з яких наведені вище. Проаналізувавши дану законодавчу базу, можна зробити наступні висновки:

- нормативно-правові акти вищого рівня, так як Конституція України не зосереджують увагу на детальній характеристиці розрахунків по оплаті праці, визначаючи лише загальні засади цього об'єкту обліку;

- нормативно-правові акти нижчого рівня дають чітку характеристику праці на підприємстві і відповідно до цього методи нарахування оплати цієї праці;

- нормативні документи чітко регулюють право на відпустку і оплату відпости, а такої її терміни;

- окремі нормативно-правові акти визначають чіткі види вирахувань, які повинні справляти із заробітної плати працівника підприємства;

- порядок нарахування та виплати заробітної плати на підприємствах всіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та обраних власниками принципів матеріального заохочення.

Система нормативно-правового регулювання з питань оплати праці є чіткою і не має суперечностей, але у роботі підприємства при використанні нормативної бази можуть виникати невідповідності. Тому для їх вирішення потрібно керувати нормативним документом вищої юридичної форми. Також на мою думку, не вистачає єдиного нормативного документа, який би вмістив всю інформацію не тільки з приводу оплати, але і враховуючи всі відрахування, які справляються із заробітної плати.[41,c.76].

Система документування господарських операцій з оплати праці:

Облік праці та її оплата є однією з найважливіших ділянок бухгалтерського обліку, що забезпечують накопичення та систематизацію інформації про затрати праці на виробництво продукції та оплату праці кожному працівникові. Необхідною умовою правильного визначення оплати праці і дотримання принципу матеріальної зацікавленості працівників є добре організований бухгалтерський облік.

Для обліку особового складу, нарахування і виплат заробітної плати в зазвичай підприємства використовують уніфіковані форми первинної облікової документації, затвердженої наказом Мінстату України від 5.01.2004 р. № 1« Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці і його оплати », а також самостійно розроблені форми документів, що містять обов'язкові реквізити.

Всі зазначені документи використовуються для обліку розрахунків з оплати праці з працівниками підприємства. Облік особового складу працівників ведеться особою, призначеним наказом керівника підприємства, що на кожного прийнятого на роботу працівника (постійно, тимчасово, сезонно) заповнює картку (особовий листок) і надалі в ній на підставі наказу керівника робить відмітки про призначення, переміщення працівника, наданні відпустки, звільненні. Бухгалтерія на кожного працівника відкриває картку-довідку (особовий рахунок) із указівкою довідкових даних про працівника з наступним нагромадженням інформації про нараховану заробітну плату, утримань з неї, виплачених сумах. [21,c.45].

Оперативний облік робочого часу ведеться в табелі обліку використання робочого часу (ф. № П-12, № П-13). Дані табельного обліку використовуються бухгалтерією при нарахуванні заробітної плати працівникам. Усі первинні документи з обліку виробітку і заробітної плати підрозділу і служби у встановлений термін здають у.бухгалтерію для їхньої перевірки й обробки. Рахункова обробка полягає в тому, що по кожному документу множенням розцінки на кількість виробленої продукції (виконаних робіт, зроблених послуг) визначають суму відрядного заробітку. Оброблені документи групують за табельними номерами працюючих і використовують для складання розрахунково- платіжних відомостей (ф. № П-49). Ці відомості є основним обліковим документом, використовуваним для оформлення розрахунків з робітниками та службовцями. Вони містять зведення про всі нарахування по видах оплат, утриманнях із заробітної плати і сумах, що підлягають видачі працівникам.

Бухгалтерський облік праці та заробітної плати (і зокрема первинний облік) має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати метою оподаткування. Адже від організації первинного обліку праці залежить якість, правдивість, справедливість, повнота і своєчасність розрахунків з персоналом з оплати праці. [43,c.81].

Сьогодні, створено законодавчо-правову базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм, що діють у ринковій економіці, система документування оплати праці розвинута на високому рівні. Однак, залишається необхідність розроблення нових та удосконалення існуючих галузевих форм первинних документів з обліку заробітної плати, що враховують особливості її нарахування і виплати в окремих галузях економіки, зокрема в сільському господарстві.

До питання удосконалення системи документального забезпечення бухгалтерського обліку праці та її оплати на підприємствах, працівники бухгалтерських служб мають підходити обґрунтовано, враховуючи доцільність змін, використовуючи результати наукових досліджень та передового досвіду.

Але все ж таки головним напрямом удосконалення існуючої система документування операцій по оплаті праці є автоматизація бази даних, первинної документації та місця бухгалтера. Тобто на робочому місці бухгалтера повинен бути комп'ютер із відповідним програмним забезпеченням, для заповнення первинної документації в електронному вигляді. Ці заходи пришвидшать роботу бухгалтера і підвищать ефективність підприємства по оплаті праці.[11,c.55].

Доплати. за роботу в нічний час, а також у святкові та неробочі дні, якщо вони не носять разового характеру, а передбачені режимом роботи підприємства, включаються до загальної суми заробітної плати працівників, що підлягає індексації.

Порядок нарахування та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності:

Допомога з тимчасової непрацездатності (лікарняні) надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання страхових випадків, визначених ст. 35 Закону України „Про загальнообов`язкове соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою та витратами, зумовленими народженням і похованням” від 18. 01. 2001 р. №2240-ІІІ. Найбільш поширеними серед них - тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасними випадками на виробництві.

У 2013 році діють наступні обмеження щодо оплати лікарняних:

1. Перше обмеження стосується всіх працівників. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини місячної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з похованням (15 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб).

2. Друге обмеження стосується працівників, які відпрацювали у роботодавця менше ніж 6 місяців. Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше 6 місяців і сплачував страхові внески менше ніж 6 повних календарних місяців протягом останніх 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку, лікарняні виплачуються виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.[1,c.87].

Ці обмеження поширюються лише на застрахованих осіб, які:

- тільки починають свою трудову діяльність і відпрацювали менше 6 місяців;

- змінили місце роботи і мають перерву між зміною місця роботи більше 6 місяців.

У разі тимчасової непрацездатності внаслід захворювання або травми, яка не пов`язана з нещасним випадком на виробництві, лікарняні виплачуються:

- за перші 5 календарних днів - за рахунок коштів роботодавця за місцем роботи;

- починаючи з 6 календарного дня - за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У решті випадків лікарняні виплачуються за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з першого календарного дня тимчасової непрацездатності.

У всіх випадках лікарняні виплачуються тільки за робочі дні, які передбачені графіком роботи застрахованої особи, які припадають на час тимчасової непрацездатності.Святкові на неробочі дні, а також звичайні вихідні, які припадають на період хвороби, ні підприємством, ні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не оплачуються.

Лікарняні виплачуються за весь період до відновлення особою працездатності або до встановлення їй інвалідності.[2,c.37].

Якщо тимчасова втрата працездатності пов'язана з нещасним випадком на виробництві, то лікарняні виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Лікарняні виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

- 60 % середньої заробітної плати - за наявності страхового стажу до 5 років;

- 80 % середньої заробітної плати - за наявності страхового стажу від 5 до 8 років;

- 100 % середньої заробітної плати - за наявності страхового стажу понад 8 років та у випадках, коли розмір лікарняних не залежить від страхового стахового стажу.

Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачують внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку, встановленому законодовством.

Незалежно від страхового стажу лікарняні виплачуються в розмірі 100 % середньої заробітної плати на основі документів, що підтверджують таке право, таких категорій застрахованих осіб:

- особам, віднесеним до І-ІV категорій осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- одному з батьків або особі, яка заміняє її, що доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, що постраждала внаслідок аворії на ЧАЕС;

- ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ, та деяких інших категорій осіб;

- дружинам (чоловікам) військовослужбовців.

Розрахунковим періодом при обчисленні суми лікарняних є останні 6 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Але якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачували внески.[18]:

- менше як 6 календарних місяців, то розрахунковий період є фактично відпрацьовані календарні місяці, в яких сплачено страхові внески;

- менше ніж один календарний місяць, то розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин або якщо страховий випадок настав у перший роботи, середня заробітна плата для розрахунку лікарняних визначається з місячної тарифної ставки, яка встановлена працівнику на момент настання страхового випадку.

Лікарняні не виплачуються за перідо перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.[26,c.67].

Для того, щоб нарахувати лікарняні потрібно обчислити середню заробітну плату для їх виплати за наступною формулою, лише у тому випадку, якщо працівник відпрацював у роботодавця на момент настання страхового випадку більше ніж 6 місяців:



СЗП= (Д:РД)

СЗП - розмір середньоденної (середньогодинної) заробітної плати;

Д - дохід у розрахунковому періоді, що враховується до обчислення СЗП;

РД - кількість робочих днів (годон) у розрахунковому періоді.

Якщо облік робочого часу ведеться в годинах або застосовується підсумковий облік робочого часу, то для розрахунку застрахованій особі лікарняних застосовується середньогодинна заробітна плата, яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих застрахованою особою годин у зазначений період.

Не включаються до загальної кількості робочих днів у розрахунковому періоді дні відпусток і тимчасової непрацездатності.

Після розрахункі СЗП обчислюється сума лікарняних як добуток СЗП та відсотка, що залежить від страхового стажу, і кількості робочих днів (годин), що припадають на період непрацездатності.

Для осіб на яких у 2012 році поширюються вказані обмеження, лікарняні розраховуються так:

- у загальному порядку визначається СЗП з фактичної зарплати, з якої було сплачено страхові внески з урахуванням відсотка оплати лікарняних - СЗПфакт;

- визначається СЗП із суми мінімальної заробітної плати в розрахунку на один день (годину) - СЗПмін. Цей показник обчислюється шляхом ділення встановленого на час настання страхового випадку розміру мінімальної заробітної плати на норму робочого часу цього місяця. При цьому розрахунку відсоток страхового стажу не враховується;

- порівнюється СЗПфакт і СЗПмін:

СЗПфакт > СЗПмін - виплата проводиться із СЗПмін;

СЗПфакт < СЗПмін - виплата проводиться із СЗПфакт.

До розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку лікарняних враховуються усі види доходу, які включаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою накозом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5, з яких утримується ПДФО і з яких сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але в межах граничної суми місячної заробітної плати, з якої сплачуються внески до фонду соціального страхування.

Виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, не повинні включатися до розрахунку лікарняних.

Оплата за час перебування у відрядженні (без урахування добових, вартості проїзду, витрати на наймання житлового приміщення і ін.) належить до складу фонду основної заробітної плати, тому вона повинна включатися до розрахунку страхових виплат.[3,c.98].

У разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що проводяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часі.

1.3 Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці

Опис порядку оцінки та облікового відображення господарських операцій з оплати праці:

Заробітна плата є однією з найскладніших економічних категорій. Її винятково важлива роль у функціонуванні економіки зумовлена можливістю одночасно та ефективно виконувати п'ять функцій - відтворювальну, мотивуючу, регулюючу, соціальну й оптимізаційну. У випадку не виконання хоча б однієї із зазначених функцій, заробітна плата, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню. [5,c.65].

Для розробки методичних основ оцінки рівня заробітної плати на підприємстві, повинний бути вирішений цілий комплекс завдань. Перше з них - визначення показників, які використовуватимуться для оцінки. Одним з таких показників може бути фактична середньомісячна заробітна плата працівників підприємства. Разом з тим, використання цього показника для оцінки рівня оплати праці будь-якого робітника має певні недоліки. Для прикладу: склад персоналу підприємства є досить неоднорідним, тому і заробітна плата коливається у широкому діапазоні: від мінімальної заробітної плати до десятків тисяч гривень. Цей показник залежить від того за якою системою йому нараховують заробітну плату та на якій посаді він працює.

Також при оцінці рівня оплати праці середньостатистичного робітника велику роль відіграє прожитковий мінімум та різниця між ним і заробітною платою. Розмір середньомісячної номінальної заробітної плати найманих працівників в Україні перевищує прожитковий мінімум лише у 2 з половиною рази, тоді як у інших країнах цей показник значно вищий.

Існують ще деякі методи оцінки оплати праці - це і штат працівників підприємства, і система за якою здійснюються нарахування заробітною, але всі вони відіграють другорядну ролі у системі оцінці оплати праці.

У бухгалтерському обліку інформація про розрахунки з оплати праці ведуться по рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці”, який є пасивним, тобто початкове сальдо відображається по-кредиту, всі збільшення відображаються по-кредиту, а зменшення - по-дебету. Має наступні субрахунки - 661 „Розрахунки із заробітною платою” призначений для обліку розрахунків з оплати праці з персоналом та 662 „Розрахунки з депонентами”, по якому ведеться облік розрахунків за нарахованими, але не одержаними персоналом у встановлений строк сумами з оплати праці.

За кредитом рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці” відображаються:

- нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата;

- премії;

- допомога за тимчасовою не працездатністю;

- інші нарахування.

Такої по рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці” ведеться аналітичний облік у розрізі кожного кожного працівника підприємства. На підставі даних аналітичного обліку по цьому рахунку формується інформація про стан розрахунків з оплати праці та наявності зобов'язань перед працівником за невиданою та депонованою заробітною платою, що необхідна для потреб управління.[31,c.43].

Наступним кроком після нарахування заробітної плати є утримання, які прводять, та виплата.

Тож, у бухгалтерському обліку інформація про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) узагальнюється на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", який має наступні субрахунки: 661 " Розрахунки за заробітною платою", 662 "Розрахунки за депонентами", 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

Також, деяку особливість має бухгалтерський облік сум оплати відпусток. З метою рівномірного включення майбутніх витрат до витрат звітного періоду підприємство може прийняти рішення про створення резерву відпусток.

Резерв на оплату відпусток створюється щомісяця. При цьому величина резерву визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці.

Облік руху і залишку коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" рахунка 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". По кредиту рахунка

відображається нарахування забезпечень, по дебету - їх використання. На цьому ж субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення оплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо. [4,c.63].

Щомісяця певна сума резерву в бухгалтерському обліку включається до складу витрат звітного періоду. В результаті, нараховуючи резерв, підприємство рівномірно включає суми відпускних до витрат звітного періоду і таким чином уникає їх різких коливань.

При безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам сума відпускних уже не включається до витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок коштів сформованого резерву.

Крім обов'язкового резервування сум, підприємства на свій розсуд можуть створювати забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат.

Інформація про величину резерву на виплату відпусток працівникам відображається по рядку 400 "Забезпечення виплат персоналу" розділу II "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" пасиву Балансу.

Створення резерву відпусток не спричинює жодних наслідків у податковому обліку. Валові витрати виникнуть у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент використання зарезервованих сум).

Облік витрат з персоналом по іншим операціям, не пов'язаним з оплатою праці (розрахунки за товари, надані в кредит та ін.) ведеться на рахунку 377 "Витрати з іншими дебіторам". По кредиту даного рахунку відображається заборгованість робітників та службовців за виданими позиками, а по дебету - погашення цієї заборгованості.

Утримання з заробітної плати податку з фізичних доходів відображається записом: Дт 661, 663 Кт 641 "Розрахунки за податкам".

Отже, бухгалтерський облік розрахунків підприємства з оплати праці ведеться у відповідності до Плану рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій з урахуванням особливостей, що зазначаються в наказі підприємства про облікову політику. До основних питань з обліку праці та її оплати, що можуть наводитися в наказі належать: форми кадрової документації, режим роботи, зміни в організації праці, нормування і оплата праці, порядок створення резервів на виплату відпусток та порядок обробки і зберігання первинних документів та регістрів обліку з оплати праці.[22,c.89].

Аналіз оподаткування господарських операцій з об'єктом дослідження:

Оплата праці (заробітна плата) - це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за виконану ним роботу. Розмір цієї винагороди визначено трудовим договором між працівником і власником або уповноваженою ним особою.

Головним нормативним документом, який регулює оподаткування господарський операцій по оплаті праці є Податковий кодекс України, а саме розділ 4 «Податок на доходи фізичних осіб».

Заробітна плата є головним джерелом доходу більшості громадян, що підлягає оподаткування, згідно статті 163 ПКУ, де подається чіткий перелік об'єкта оподаткування.

Порядок оподаткування заробітної плати:

Під доходами у вигляді заробітної плати розуміються основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податків у зв'язку з відносинами трудового найму відповідно до п.п. 14.1.48 Податкового кодексу. У період дії Закону № 889 податківці вказували на те, що для цілей визначення складових заробітної плати слід керуватися Інструкцією № 5. Водночас до заробітної плати вони відносили й окремі виплати, що не входять до фонду оплати праці, зокрема, лікарняні, які повністю або частково компенсують заробітну плату (листи ДПАУ від 25.05.2004 р. № 9402/7/17-3117, від 06.07.2004 р. № 4207/ч/17-3115).

Ураховуючи, що Інструкція №5 -- єдиний документ, розроблений відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, найімовірніше, що і тепер для цілей визначення складових заробітної плати потрібно буде використовувати цей документ.

Водночас норми Податкового кодексу свідчать про те, що до заробітної плати прирівнюються окремі виплати, які згідно з Інструкцією № 5 не входять до фонду оплати праці. Так, з положень п.п. 169.4.1 Податкового кодексу можна зробити висновок, що, як і раніше, до доходів у вигляді заробітної плати відноситимуться лікарняні.

Відповідно, лікарняні повинні враховуватися при визначенні права працівника на податкову соціальну пільгу (далі -- ПСП). Згідно з абз. З п.п. 169.4.1 Податкового кодексу з метою оподаткування, а також з метою визначення граничного розміру доходу, що дає право на ПСП, доходи у вигляді зарплати за період її збереження, зокрема, лікарняні та відпусткні, що припадають на кілька місяців (так звані «перехідні» виплати), розподіляються за місяцями, за які їх нараховано.[6,c.44].

Згідно з п.п. 153.3.7 Податкового кодексу з метою оподаткування до виплати заробітної плати прирівнюється виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями чи іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший в статус, який передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, що перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку. Зауважимо: згідно з п. 3.35 Інструкції № 5 такі доходи не входять до фонду оплати праці.

Відповідно до п. 164.6 Податкового кодексу при визначенні бази оподаткування дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму єдиного соціального внеску (далі -- ЄСВ) у частині утримань та на суму ПСП за її наявності. Нагадаємо, що згідно із Законом № 2464 з 1 січня 2011 року ЄСВ нараховуватиметься на заробітну плату і утримуватиметься з неї замість внесків до чотирьох фондів соціального страхування. Звертаємо увагу: на суму утриманого ЄСВ зменшуються виключно доходи у вигляді заробітної плати та прирівняних до неї згідно з Податковим кодексом виплат (звичайно, якщо такі виплати обкладаються ЄСВ). У зв'язку з цим, наприклад, сума винагороди за договором цивільно-правового характеру, що не є заробітною платою обкладатиметься податком на доходи без зменшення на суму ЄСВ у частині утримань.

Податкова соціальна пільга. Правом на ПСП зможуть скористатися працівники, чия заробітна плата не перевищує граничного розміру доходу, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн. Для одного з батьків, який утримує двох та більше дітей віком до 18 років, граничний розмір доходу визначатиметься кратно кількості дітей. ПСП може застосовуватися лише за одним місцем роботи, яке платник податків визначає самостійно.

До 2015 року розмір «звичайної» ПСП дорівнюватиме 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року. «Підвищена» ПСП надаватиметься в розмірі, що дорівнює 150% «звичайної» ПСП, «максимальна» ПСП -- у розмірі, що дорівнює 200 % «звичайної» ПСП.

Як і раніше, будь-який платник податків, заробітна плата якого перевищує граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП, зможе скористатися правом на «звичайну» ПСП Нову ПСП передбачено для платників податків, які мають дітей. Так, особи, які утримують двох та більше дітей віком до 18 років, зможуть претендувати на ПСП у розмірі, що дорівнює «звичайній» ПСП з розрахунку на кожну дитину

У переліку платників, які зможуть претендувати на підвищений та максимальний розмір ПСП, відбудуться зміни. Претендувати на «підвищену» ПСП зможуть, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн у -еріод після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону №3551, крім інвалідів І та II груп. Удова і вдівець зможуть претендувати на «підвищену» ПСП лише за наявності дитини (дітей) віком до 18 років.

Із переліку платників податків, які мають право на «максимальну» ПСП, виключено осіб, які мають трьох та більше дітей. Разом з тим, у цьому переліку з'явилися нові категорії платників податків -- особи, нагороджені чотирма та більше медалями «За відвагу» та інваліди І і II груп із числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551.

Користуватися одночасно двома ПСП («на себе» і «на дітей») зможуть лише особи, які утримують двох та більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів).

Варте уваги, що ПСП застосовуватиметься і в місяці звільнення. Це випливає з положень п.п. 169.3.4 Податкового кодексу.

Порядок сплати податку на доходи:

Податок на доходи сплачується (перераховується) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу (п.п. 168.1.2 Податкового кодексу). Як і раніше, банки прийматимусь -латіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового до« v^,иeнтa на перерахування податку на доходи[9,c.2].

При наданні фізичній особі доходу в негрошовій формі або виплаті готівкою з каси податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п. 168.1.4 Податкового кодексу).

У Податковому кодексі відсутня пряма норма, згідно з якою в разі невиплати нарахованого доходу податок на доходи має бути перераховано протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано, але не виплачено дохід.

Із положень п.п. 168.1.4 Податкового кодексу випливає, що при нарахуванні доходу в негрошовій формі незалежно від його надання податок на доходи потрібно сплатити протягом банківського дня, наступного за днем нарахування доходу.

Але якщо дохід у грошовій формі нараховано, але не виплачено, то згідно з абз. 1 п. 57.1 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Статус податкової декларації тепер матиме податковий розрахунок (мабуть, це буде аналог форми № 1ДФ), що подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (п. 176.2 Податкового кодексу). Суми податку на доходи, зазначені в такому податковому розрахунку, вважаються узгодженими сумами податкового зобов'язання. Із зазначених норм Податкового кодексу можна зробити висновок, що податок з невиплаченого доходу доведеться сплатити протягом 10 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкового розрахунку.[6,c.8].

Проте через відсутність однозначної відповіді на запитання щодо строку сплати податку, утриманого з нарахованого, але не виплаченого доходу в грошовій формі, чекатимемо на роз'яснення податкових органів з цього питання.

Звітність щодо податку на доходи:

На сьогодні податкові агенти відомості про виплачені платникам податків доходи та утриманий податок з доходів подають щокварталу у вигляді Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, що не має статусу податкової декларації в розумінні Закону № 2181.

Із набуттям чинності Податковим кодексом усе набагато ускладнюється. Згідно з пп. «б» і «д» п. 176.2 Податкового кодексу на податкових агентів покладається обов'язок: