Облік та аудит довгострокових фінансових інвестицій

При придбанні фінансових інвестицій за грошові кошти з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку є видатковий касовий ордер або виписка банку. Оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих у результаті внеску засновників до статутного капіталу, проводиться в обліку на підставі установчого договору і довідки бухгалтерії. Якщо підприємство одержує фінансові інвестиції шляхом обміну їх на основні засоби, нематеріальні активи чи запаси, то підставою для здійснення відповідних записів є документи, що підтверджують факт передачі цінностей інвестором об'єкту інвестування, а саме акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо. Якщо вартість придбання фінансових інвестицій вища або нижча від їх номінальної вартості, додатково складається довідка бухгалтерії, в якій зазначається ця різниця. На розрахунок премії або дисконту, суми дооцінки або уцінки фінансових інвестицій на дату балансу, нарахування до отримання дивідендів або відсотків також складаються довідки бухгалтерії.

Для обліку фінансових інвестицій на підприємстві ведеться Книга обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, пронумерована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника і головного бухгалтера. В ній зазначаються найменування емітенту, назва цінного папера, його номінальна вартість та вартість придбання, серія, номер, загальна кількість, дата придбання.

Довгострокові інвестиції обліковувати за методом участі в капіталі При відображенні в фінансовому обліку і балансі довгострокові фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, збільшувати на суму частки інвестора в прибутках асоційованої компанії і зменшувати на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.[33.56].

Не всі фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі. Згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю придбання, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, інших витрат, пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій. На дату балансу інвестиції відображаються за справедливою вартістю (крім тих, що обліковуються за методом участі в капіталі).

2.2 Аналітичний та синтетичний облік довгострокових фінансових інвестицій

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань ведеться за їх видами і термінами погашення.

Інформацію про наявність і рух довгострокових інвестицій (вкладів) у цінні папери інших підприємств, облігацій державних і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, узагальнюють на рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції".

Цей рахунок має такі субрахунки:

· 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі";

· 142 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";

· 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам".

Облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій, інвестиційний строк яких не перевищує одного року, що можуть бути реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів), ведеться на рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції", субрахунок 352 "Інші поточні фінансові інвестиції". На дебеті субрахунку 352 відображають придбання поточних фінансових інвестицій, на кредиті -- їх вибуття.

Отримання доходу від участі в капіталі асоційованих підприємств, від спільної діяльності та дочірніх підприємств відображається в усіх випадках записом:

Дебет рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" (відповідно субрахунки 141, 142, 143);

Кредит рахунку 72 "Доход від участі в капіталі" (відповідно субрахунки 721, 722, 723).

Проте інвестиційна діяльність є значно ширшим поняттям, ніж "участь підприємства в капіталі".

Інвестиційна діяльність пов'язана з придбанням і продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій -- дивіденди, проценти).

Для обліку таких операцій призначені рахунки 96 "Втрати від участі в капіталі" та 97 "Інші витрати", на яких відображаються втрати від зміни вартості капіталу, що використовується у спільній діяльності двох чи декількох підприємств за методом участі в капіталі. При спільній операційній діяльності капітал інвестора може збільшуватися чи зменшуватися внаслідок збільшення (зменшення) його частки в об'єкті інвестування. Капітал також може вкладатися в асоційовані та дочірні підприємства.

Рахунок 96 "Втрати від участі в капіталі" має такі субрахунки:

· 961 "Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства";

· 962 "Втрати від спільної діяльності";

· 963 "Втрати інвестицій в дочірні підприємства".

У дебет рахунка 96 списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків, переоцінки активів, збитків дочірніх та спільних підприємств тощо. При цьому складається запис:

Дебет рахунку 96 "Втрати від участі в капіталі";

Кредит рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції".

У кінці місяця рахунок 96 закривається:

Дебет рахунку 79 "Фінансові результати" субрахунок 793 "Результати іншої звичайної діяльності";

Кредит рахунку 96 "Втрати від участі в капіталі".

Інші витрати, хоча й виникають у процесі операційної діяльності, але не відносяться до процесу виробництва і збуту, а пов'язуються з інвестиціями. До таких витрат належать:

· залишкова вартість і витрати на реалізацію фінансових інвестицій;

· залишкова вартість і витрати на реалізацію необоротних активів;

· залишкова вартість і витрати на реалізацію макових комплексів;

· втрати активів та зобов'язань неопераційної діяльності від зміни курсу гривні до іноземної валюти;

· уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій;

· залишкова вартість списаних необоротних активів і витрат, пов'язаних із ліквідацією (розукомплектовування, демонтаж та ін.);

· інші витрати звичайної діяльності;

· виплата страхових сум і страхових відшкодувань (у страхових установах);

· перестрахування.

На рахунку 97 "Інші витрати" виділяється 9 субрахунків, що видно з вищенаведеного переліку витрат. У дебеті рахунка 97 "Інші витрати" відображаються такі витрати:

Дебет рахунку 97 "Інші витрати" Кт 10 "Основні засоби" (списання й уцінка основних засобів);

Кредит рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" (списання й уцінка необоротних активів);

Кредит рахунку 12 "Нематеріальні активи" (списання й уцінка нематеріальних активів);

Кредит рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" (списання й уцінка фінансових інвестицій);

Кредит рахунку 15 "Капітальні інвестиції" (списання й уцінка капітальних інвестицій);

Кредит рахунку 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" (списання боргів);

Кредит рахунку30 "Каса" (курсові різниці);

Кредит рахунку 31 "Рахунки в банках" (курсові різниці);

Кредит рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" (реалізація фінансових інвестицій);

Кредит рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" (витрати звичайної діяльності).

Зібрані протягом місяця витрати повинні списуватися на фінансові результати:

Дебет рахунку 79 "Фінансові результати" субрахунок "Результат іншої звичайної діяльності" Кредит рахунку 97 "Інші витрати".

Особливістю довгострокових інвестицій є те, що вони не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. На дебеті рахунка 14 відображають вартість довгострокових інвестицій, на кредиті -- їх вибуття (списання) або зменшення вартості, а також отримання дивідендів від обсягу інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом обліку участі в капіталі.

Так, наприклад, в обліку страхової компанії "Інвест-сервіс" інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства відображають такою бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунку 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі" Кт 31 "Рахунки в банках".

Отриманий дохід (в сумі збільшення частки інвесторів у капіталі) від інвестицій в асоційоване підприємство в обліку відображають такою бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунку 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі"Кредит рахунку 721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства".

Нарахування дивідендів за інвестиціями в наведеному вище прикладі оформляють такою бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунку 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" Кредит рахунку 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі".

Довгострокові інвестиції, як правило, відображають в обліку за собівартістю при зарахуванні на баланс.

Оцінка в подальшому на дату балансу використовує правило нижчої оцінки довгострокових інвестицій в ринкові акції.

Довгострокові інвестиції оцінюються на кожній окремій інвестиції (базовий підхід). Якщо має місце зниження (крім тимчасового) вартості конкретної довгострокової інвестиції, її балансова вартість зменшується. Сума уцінки списується на витрати звітного періоду.

Балансова вартість конкретної інвестиції оцінюється за справедливою вартістю інвестицій на дату переоцінки. Результат переоцінки по поточним інвестиціям списується на фінансові результати періоду, по довгостроковим інвестиціям - на власний капітал.

2.3 Узагальнення інформації про довгострокові фінансові інвестиції у звітності підприємства

Облік фінансових інвестицій ведеться в Журналі 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться у Відомості 4.2 за видами цих інвестицій і окремо відкриваються відомості для обліку довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій.

Порушення вимог П(С)БО 12 щодо класифікації фінансових інвестицій;

Типові проблеми: Фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства тау спільну діяльність не відносяться до тих, які обліковуються за методом участі у капіталі.

Згідно з П(С)БО 12 інвестиції в асоційовані (більше 25% участі), дочірні підприємства та у спільну діяльність (угода щодо спільного контролю) зазвичай обліковуються за методом участі. Виключенням є лише інвестиції щодо яких наявні умови, передбачені п.17 П(С)БО 12, а саме, якщо: а) фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) асоційоване або дочірнє підприємство ведуть діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.[55.130]

Наміри придбання фінансових інвестицій виключно для перепродажу повинні визначатись у документах, які супроводжують операції з відповідними фінансовими інвестиціями. Визначити та змінити рішення щодо мети утримання інвестицій можуть лише уповноважені на це особи підприємства, що мають права укладати відповідні угоди. Тому у випадку, якщо наміри щодо продажу інвестицій не підкріплюються фактами укладання угод на продаж, або іншими документами чи розпорядчими рішеннями уповноважених на це осіб підприємства, аргументація щодо застосування п.17а П(С)БО 12 не є прийнятною. Під умовами, передбаченими п.17 б., слід розуміти обставини, які є подіями надзвичайного стану або подібні до них: бойові дії, катастрофи та їх наслідки, банкрутство, блокування або арешт всіх рахунків підприємства на невизначений час тощо. При цьому невиплата дивідендів або певні труднощі у здійсненні контролю над об'єктом інвестування, при збереженні відповідної частки у підприємстві, самі по собі не є ще достатніми умовами для застосування п.17б П(С)БО 12.

Якщо підприємством встановлено помилку у класифікації фінансових інвестицій її необхідно виправити з урахуванням необхідних змін в оцінці фінансових інвестицій на останню звітну дату Якщо відсутні підстави для змін у оцінці таких фінансових інвестицій, а інвестиції обліковувались як довгострокові - виправлення можливе шляхом коригуючих записів між субрахунками. Наприклад таким чином:

Дебет рахунку 141 “Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”.

Кредит рахунку 142 “Інші інвестиції пов`язаним сторонам” або

Кредит рахунку 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам”.

Якщо зміни у оцінці таких фінансових інвестицій при виправленні необхідні - виправлення здійснюється шляхом коригування вступного сальдо рахунку 44.

“Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” на початок року . Загальний вплив таких виправлень у Балансовому звіті, звичайно, полягатиме у збільшенні значень рядка 1030, та зменшенні значень рядків 1035 або 1155 у активі.

Порушення вимог П(С)БО 12 щодо оцінки фінансових інвестицій;

Первісна оцінка фінансових інвестицій не враховує всіх витрат, пов'язаних з їх придбанням.

Досить часто первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється підприємствами без урахування витрат на сплату державного мита за укладення відповідних угод, комісійних фінансовим посередникам. Ці витрати, звичайно, є складовими собівартості придбання фінансових інвестицій. Як правило, такі витрати помилково відносяться підприємствами до витрат періоду, хоча їх безпосередній зв'язок із конкретними об'єктами фінансових інвестицій легко встановлюється. Такі випадки є прикладами:

порушень п.4 П(С)БО 12. Виправлення здійснюється на суми відповідних витрат, що не були включені до вартості інвестицій такими бухгалтерськими записами:

1. Якщо придбання інвестицій здійснено у році встановлення помилки - то сторнуванням або зворотнім записом за дебетом та кредитом відповідних рахунків:

14 “Довгострокові фінансові інвестиції”

35 “Поточні фінансові інвестиції”.

2. Якщо придбання інвестицій здійснено у попередніх звітних періодах:

Дебет рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” Кредит рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, 35 “Поточні фінансові інвестиції”.

Загальний вплив таких виправлень на Баланс, звичайно, полягатиме у збільшенні значень рядків 1030, 1035 або 1155 активу, рядка 1420 у пасиві.

Ці виправлення призводять також до визнання заниження на відповідну суму показника чистого прибутку (або завищення збитків) за рік, у якому здійснювалось первісне оприбуткування.

фінансових інвестицій (Звіт про фінансові результати - рядок 220 або 225). У випадку, якщо за правилами П(С)БО 12 оцінка на останню звітну дату знизилась у порівнянні із їх повною собівартістю - коригування повинні здійснюватись з урахуванням таких знижень на суму відповідних чистих змін у активах та капіталі.

2.2 Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, у спільну діяльність не оцінюються на звітну дату за методом участі у капіталі

2.2 Це є порушенням п.16 П(С)БО 12 за винятком тих випадків, коли фактично виконуються умови п.17 П(С)БО12. Для здійснення правильної оцінки фінансових інвестицій за методом участі необхідно мати достовірну інформацію про результати діяльності об'єкта інвестування та його майновий стан (повну фінансову звітність за останній звітний рік). На підставі такої інформації здійснюються підрахунки участі підприємства у змінах капіталу об'єкта інвестування, які враховуються (залежно від того, які елементи капіталу об'єкта інвестування змінилися) на збільшення (зменшення): вартості інвестицій,нерозподіленого прибутку, додаткового капіталу. Виправлення цієї помилки в будь-якому випадку здійснюється шляхом коригування вступного сальдо нерозподіленого прибутку на початок року у сумі змін:

1. У разі зменшення вартості інвестицій за відповідними статтями:

Дебет рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”Дебет рахунку 42 “Додатковий капітал”.

Кредит рахунку 141 “Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”.

2. У разі збільшення вартості інвестицій за відповідними статтями:

Дебет рахунку 141 “Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”.

Кредит рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”

Кредит рахунку 42 "Додатковий капітал”.

Загальний вплив таких виправлень на Баланс, звичайно, полягатиме у відповідних змінах значень рядків 040 активу, рядків 320, 330, 350 у пасиві.

Проблеми оцінки прибутків (збитків) від операцій з дочірніми, асоційованими та спільними підприємствами.

Дохід (збитки) від реалізації або придбання активів інвесторами за угодами з дочірніми, асоційованим та спільним підприємствами визнається повністю та одразу без урахування даних відносно подальшого руху відповідних активів.

Такі факти свідчать про наявність порушення вимог пп. 13, 14 П(С)БО 12, що вимагає здійснювати визначення величини визнаних прибутків (збитків) від операцій з продажу (передачі) активів між такими суб'єктами залежно від подальшого руху або амортизації відповідних активів. За угодами продажу сума, яка припадатиме на долю інвестора у прибутках (збитках) від продажу активів щодо зазначених угод підлягатиме коригуванню пропорційно балансовій вартості таких активів на балансі об'єкта інвестування.[44.36].

Дохід (збитки) від реалізації або придбання активів інвесторами за угодами з дочірніми, асоційованим та спільним підприємствами визнається повністю та одразу без урахування даних відносно подальшого руху відповідних активів.

За угодами придбання - сума, яка припадатиме на долю інвестора у прибутках (збитках) від придбання активів щодо зазначених угод, підлягатиме коригуванню пропорційно балансовій вартості таких активів на балансі інвестора. У таких випадках, якщо помилку встановлено в році здійснення операцій - робиться сторнування або зворотні записи:

1. При купівлі(продажу) зі збитком на суму участі у збитках:

Дебет рахунку відповідних рахунків 9 класу.

Кредит рахунку відповідних рахунків активів: (сторно).

Дебет рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”.

Кредит рахунку відповідних рахунків активів: на суму участі.

2. При купівлі (продажу) з прибутком на суму удебет відповідних рахунків активів такредитівідповідних рахунків 7 класу: (сторно) Дебет рахунку відповідних рахунків активів :

Кредит рахунку 69 “Доходи майбутніх періодів”: на суму участі.

Якщо помилку встановлено у наступному після здійснення операцій періоді - виправлення здійснюються шляхом коригування вступного сальдо нерозподіленого прибутку на суму участі::

1. При збитках:

Дебет рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”

Кредит рахунку 44 “Нерозподілені прибутки”.

2. За наявності прибутків:

Дебет рахунку 44 “Нерозподілені (непокриті збитки)”

Кредит рахунку 69 ”Доходи майбутніх періодів”.

Такі виправлення, як правило, призведуть:

При збитках:У балансовому звіті виправлення призведуть до збільшення значень рядка 1170 активу, рядка 1420 пасиву; у Звіті про фінансові результати до зменшення за відповідними статями витрат, збільшення значення рядка 1160.

За наявності прибутків:У Балансі «Звіт про сукупний дохід» виправлення призведуть до збільшення значень рядка 1665, зменшення рядка 1420 у пасиві; у Звіті про фінансові результати про сукупний дохід до зменшення за відповідними статями доходів, зменшення значення рядка 2350 або збільшення рядка 2355.

2.4 Застосування інформаційних технологій в довгострокових фінансових інвестицій

Організація аудиту фінансових інвестицій передбачає широке використання інформаційних технологій на всіх етапах організації аудиторської перевірки. Це дозволяє забезпечити зниження витрат часу на проведення перевірки з одночасним збереженням необхідного якісного рівня цієї перевірки та підвищення її ефективності.

Фінансові інвестиції -- це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найзначнішу частку посідають вкладення у цінні папери. Розрізняють довгострокові та поточні фінансові інвестиції.

Вагомий внесок у розв'язання проблем організації аудиту фінансових інвестицій в умовах використання інформаційних технологій внесли праці Петрик О.А., Городілова М.А., Подольського В.І. Даному питанню присвячені публікації таких авторів, як Івахненкова С.В. «Комп'ютерний аудит: контрольні методики і технології» і Романова А.Н. «Автоматизація аудиту».

Проте, в Україні спостерігається недостатній рівень розробки постановки задач аудиту фінансових інвестицій в комп'ютерному середовищі, невідповідність, застосування користувачами різного програмного забезпечення, відсутність спеціалізованої літератури гальмують розвиток комп'ютерних технологій аудиту фінансових інвестицій. Це зумовлює необхідність подальшого реформування та удосконалення аудиту фінансових інвестицій на вітчизняних підприємствах . Особливого значення, на сьогодні, заслуговують поняття фінансових інвестицій і методики комп'ютерного аудиту фінансових інвестицій та оформлення операцій з ними.

Метою дослідження є вивчення особливостей організації комп'ютерного аудиту фінансових інвестицій та розробка рекомендацій щодо його удосконалення за допомогою сучасних комп'ютерних програм.

Сьогодні прийнято говорити не про окремі комп'ютеризовані методи аудиту, а про комп'ютерний аудит. Термін «комп'ютерний аудит» означає використання комп'ютерів і сучасних інформаційних технологій для організації аудиторської діяльності, включаючи аудиторські перевірки фінансової звітності і підготовку аудиторського висновку.[28.58].

В Україні ринок аудиторського програмного забезпечення на сьогодні тільки починає розвиватися. Серед спеціалізованого аудиторського програмного забезпечення можна назвати програмний комплекс „Експресс-Аудит: ПРОФ”. За допомогою даного програмного комплексу можливо: розробити загальний план і програму аудиту; створити робочу документацію аудиту; провести вивчення та оцінку систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю підприємств, що перевіряються; одержати аудиторські докази про достовірність бухгалтерської звітності; провести первинний аудит початкових і порівняльних показників бухгалтерської звітності; підготувати звіт аудитора й аудиторський висновок за результатами аудиту.

Метою аудиту фінансових інвестицій є:

- перевірка реальності фінансових інвестицій, відображених в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

- перевірка правильності та обґрунтованості розподілу фінансових інвестицій на короткострокові та довгострокові залежно від строку їх утримання;

- перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, отриманні доходу, при вибутті;

- перевірка правильності ведення податкового обліку по операціям з фінансовими інвестиціями;

- перевірка взаємоузгодженості форм фінансової звітності, в якій відображені дані про фінансові інвестиції.

При проведенні аудиту фінансових інвестицій в середовищі комп'ютерної обробки даних зберігаються основні елементи методики аудиту (методика перевірки документів). Така методика може включати: перелік основних нормативних документів (електронний довідник); опис облікових рішень (на основі облікової політики); перелік первинних документів по операціям з фінансовими інвестиціями; регістри синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій; класифікатор типових порушень (електронний довідник); перелік питань аудитора для складання програми перевірки (електронна таблиця питань); методи збору аудиторських доказів; опис контрольних процедур (включаючи автоматизовані процедури).

Таким чином, узагальнюючи сказане зауважимо, що для автоматизації аудиторської перевірки фінансових інвестицій потрібно мати в наявності такі складові: інформаційну базу, аудиторську програму сумісну з бухгалтерськими. Комп'ютерне забезпечення аудиту фінансових інвестицій набагато спрощує роботу аудиторів, і дозволяє їм отримувати і систематизувати інформацію, потрібну для здійснення аудиторських послуг. Використання комп'ютерної техніки для аудиту фінансової звітності скорочує терміни аудиторського процесу і підвищує його вплив на результати діяльності підприємства.

Розділ 3. Аналіз і аудит довгострокових фінансових інвестицій підприємства

3.1 Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу довгострокових фінансових інвестицій

довгостроковий інвестиція облік аудит

Мета аналізу

Перед тим як приступити до проведення аналізу фінансового стану підприємства, потрібно точно визначити вихідну мету аналізу.

Від мети залежить ступінь деталізації і глибина досліджень по окремих напрямках аналізу:

- аналіз майна та джерел його формування;

- аналіз структури витрат;

- аналіз структури балансу й оборотних коштів;

- аналіз ліквідності і фінансової стійкості;

- аналіз грошового потоку;

- аналіз оборотності;

- аналіз прибутковості;

- аналіз ефективності діяльності компанії.

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства і фінансових результатів його діяльності.

При цьому фінансового менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані параметри в найближчій чи віддаленій перспективі.

Мета аналізу досягається в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, фінансів, інвестицій керівництву потрібна постійна ділова поінформованість з відповідних питань, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної інформації. Необхідно аналітичне прочитання вихідних даних, виходячи з цілей аналізу і керування.

Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

В найбільш загальній формі цілі основних користувачів фінансової інформації представлені на табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Цілі основних користувачів фінансової інформації

Цілі	Менеджери	Власники	Кредитори
1	2	3	4
1	Аналіз виробничої діяльності: - коефіцієнти прибутковості (по балансовому прибутку); - рівень рентабельності (по чистому прибутку); - аналіз поточних (операційних) витрат; - аналіз податкових платежів; - операційний важіль; - порівняльний аналіз.	Прибутковість: - доходність власного капіталу; - доходність акціонерного капіталу; - прибуток на акцію; - грошовий потік на акцію; - курс акцій; - загальний прибуток акціонера; - інвестиційна вартість бізнесу.	Ліквідність: - коефіцієнт поточної ліквідності; - коефіцієнт миттєвої ліквідності; - ліквідаційна вартість підприємства; - характеристика грошових потоків
2	Управління ресурсами: - обертання активів; - управління оборотним капіталом; - обертання запасів; - характеристика дебіторської заборгованості; - характеристика кредиторської заборгованості; - ефективність використання трудових ресурсів.	Розподіл прибутку: - дивіденди на акцію; - поточна доходність акції; - коефіцієнт виплати дивідендів; - коефіцієнт покриття дивідендів; - коефіцієнт співвідношення дивідендів і активів.	Фінансовий ризик: - доля боргу в активах; - доля боргу в капіталізації; - співвідношення позикового і власного капіталу; - компроміс між ризиком і винагородою; - власний оборотний капітал.
3	Доходність: - доходність активів (всіх або чистих); - доходність активів по прибутку до виплати процентів і податків; - вартість капіталу; - грошовий потік на інвестиції.	Ринкові показники: - коефіцієнт Р/Е; - співвідношення ринкової і балансової вартості акцій; - динаміка курсу акцій.	Обслуговування боргу: - коефіцієнт покриття процентних виплат; - коефіцієнт покриття боргових зобов'язань; - прострочена заборгованість.

До довгострокових інвестицій та фінансових вкладень організації відносяться:

* довгострокові (на термін більше року) інвестиції організації в дохідні активи (цінні папери) інших організацій; інвестиції до статутних (складеному) капітали інших організацій, створених на території України у державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання) і т.п.;надані організацією іншим підприємствам позики. Довгострокові інвестиції та фінансові вкладення здійснюються, в основному, за рахунок власних коштів організації. В окремих випадках для цих цілей залучаються кредити банків, позики від інших організацій. У розділі 6 форми № 5 річної бухгалтерської звітності розглядаються рух і стан джерел подібних фінансувань. Джерелами власних засобів є, перш за все, прибуток, що залишається в розпорядженні організації (фонд накопичення), а також амортизація основних засобів і нематеріальних активів.

Аналіз довгострокових інвестицій та фінансових вкладень доцільно проводити в таких напрямках:аналіз обсягу і динаміки довгострокових інвестицій та фінансових вкладень;аналіз їх структурної динаміки;аналіз ефективності довгострокових інвестицій та фінансових вкладень. Використовувану в якості інформаційної бази таблицю (форма № 5 річної бухгалтерської звітності, розділ 6) слід доповнити розрахунковими показниками: питома вага кожного виду джерела в їх загальній сумі, темпи зростання або приросту, абсолютні та відносні відхилення.

3.2 Аналіз динаміки й структури довгострокових фінансових інвестицій базового підприємства

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо вкладення інвестицій у формування потенціалу суб'єктів господарювання. При цьому інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток і чистий дохід в сумі амортизаційних відрахувань, або досягається соціальний ефект.

Аналіз інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання ґрунтується на вивченні:

- балансу інвестиційних потоків грошових коштів (фінансових ресурсів) і витрат на формування об'єктів інвестицій;

- інвестиційних ресурсів підприємства за їх величиною, структурою і динамікою;

- інвестиційних об'єктів за обсягами, функціональним призначенням, цільовим спрямуванням та розміщенням;

- ефективності відшкодування вкладених коштів в інвестиційні об'єкти за рахунок доходів від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг та отриманого прибутку, що забезпечує рентабельність інвестицій не нижче бажаного для підприємства рівня.

Джерелами для отримання такої інформації є баланс підприємства, звіт про рух грошових коштів, примітки до фінансової звітності, форма статистичної звітності № 2-інвестиції (квартальна) "Капітальні інвестиції" та інші.[52.270].

На основі даних розділу ІІІ форми № 5 "Примітки до фінансової звітності" здійснюється горизонтальний та вертикальний аналіз капітальних інвестицій. При цьому дослідження складу, структури та тенденції зміни капітальних інвестицій вивчаються в розрізі таких їх складових:

- капітальне будівництво;

- придбання (виготовлення) основних засобів;

- придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

- придбання (створення) нематеріальних активів;

- формування основного стада;

- інші.

Збільшення незавершеного будівництва може негативно позначитися на результатах фінансово-господарської діяльності підприємства. Оскільки результативність інвестиційної діяльності в капітальному будівництві опосередковано відображається в динаміці незавершеного будівництва, то в аналізі інвестиційної активності доцільно порівнювати темпи зростання незавершеного будівництва з темпами зростання валюти балансу. Якщо показник зростання сукупних активів є меншим ніж відповідний показник для незавершеного будівництва, то поточна діяльність підприємства в сфері капітального будівництва є низькоефективною. В цьому разі необхідно детально вивчити склад капітальних інвестицій будівництва та показники ефективності окремих проектів реального інвестування з метою виявлення тих, від яких доцільно відмовитися або за якими можна прискорити процес введення об'єктів в експлуатацію. Також дослідження ефективності окремих проектів у складі незавершеного будівництва необхідно здійснювати, якщо вартість незавершеного будівництва є незмінною або несуттєво зменшується (коефіцієнт зростання становить від 0,9 до 1).

Доцільність інвестування в окремі об'єкти капітальних інвестицій визначається величиною і швидкістю повернення інвестору вкладених коштів через грошові потоки, що генерують ці інвестиції.

Склад, структура та динаміка фінансових інвестицій вивчається на основі даних розділу IV форми № 5 "Примітки до фінансової звітності", який передбачає їх поділ на такі складові:

- фінансові інвестиції за методом участі в капіталі, які, в свою чергу, диференціюються на інвестиції в асоційовані підприємства, дочірні підприємства, спільну діяльність;

- інші фінансові інвестиції, в складі яких виділяють: частки і паї у статутному капіталі інших підприємств; акції; облігації; інші.

Поглиблене дослідження ефективності та обґрунтованості вкладання коштів в об'єкти, що є предметом довгострокового фінансового інвестування, обов'язково необхідно проводити, якщо за даними балансу підприємства коефіцієнт зростання вартості всіх активів є меншим, ніж показник зростання довгострокових фінансових інвестицій. Це пов'язано з тим, що збільшення таких інвестиційних вкладень вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, що може призводити до погіршення загального фінансового стану підприємства. Якщо в результаті подальшого аналізу підприємство буде визнане неплатоспроможним, рекомендується додатково вивчати склад інвестиційних паперів підприємства, дати оцінку їх ліквідності, а також доцільності відволікання коштів на дані вкладення.

Оцінка доцільності вкладання коштів в фінансові інвестиції оцінюється шляхом порівняння ринкової та внутрішньої вартості фінансових інструментів .

Загальна оцінка розвитку інвестиційної діяльності підприємства може бути здійснена за показниками еластичності, тобто розрахунку відношення темпів приросту інвестицій і одержаних результатів від інвестування (чистого прибутку, доданої вартості, чистого доходу тощо). Показники еластичності показують, на скільки процентів змінюється результат інвестування в результаті зміни величини інвестицій на 1%. При цьому чим вищим буде значення показника еластичності, тим більш ефективним є додаткове інвестування. Розрахунок показників еластичності доцільно здійснювати за обсягами інвестицій в цілому, а також окремо за видами та об'єктами інвестування.

Крім того, в зовнішньому аналізі інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності можна використовувати таку систему показників інвестиційної активності:

- коефіцієнт співвідношення реальних та фінансових інвестицій, який розкриває характер спрямованості інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання - участь у фінансуванні інвестиційних проектів або вкладання коштів цінні папери та інші фінансові інструменти. Даний показник показує скільки капітальних інвестицій припадає на 1 гривню фінансових інвестицій, здійснюваних підприємством за період, що аналізується;

- коефіцієнт співвідношення довгострокових та поточних фінансових інвестицій, який відображає рівень ліквідності фінансових інвестицій підприємства. Чим менше значення цього показника тим вищою є мобільність фінансових інвестицій, але разом з тим, менш стабільними є склад та структура таких інвестицій, що зумовлює підвищення вимог до якості аналітичного обґрунтування інвестиційних рішень в процесі формування інвестиційного портфеля підприємства;

- питома вага інвестиційних доходів в річному вхідному грошовому потоці опосередковано відображає ефективність інвестиційної діяльності та її вплив на якість руху грошових коштів суб'єкта господарювання. Зростання даного показника, як правило, оцінюється позитивно, якщо він не перевищує внесок основної діяльності у формування надходжень грошових коштів суб'єкта господарювання;

- питома вага інвестицій в річному вихідному грошовому потоці як і попередній коефіцієнт є показником ефективності інвестиційної діяльності. В оцінках цього показника необхідно враховувати, що якість грошового потоку підприємства буде залишатися нормальною навіть при високому рівні видатків грошових коштів за інвестиційною діяльністю, оскільки інвестиції, здійснені в поточному періоді призводять до зростання грошових надходжень від операційної та інвестиційної діяльності в майбутньому;[62.74].

- коефіцієнт ліквідності грошового потоку від інвестиційної діяльності, який розраховується як відношення надходжень

грошових коштів від інвестиційної діяльності до відповідних видатків коштів за період. Якщо даний показник менше 1, то підприємство для фінансування інвестицій додатково залучає інвестиційні ресурси, сформовані за іншими видами діяльності - операційною та фінансовою. Зменшення показника вказує на збільшення використання операційного прибутку, амортизаційних відрахувань, позикового капіталу в реалізації інвестиційних завдань.

- коефіцієнт ефективності грошового потоку від інвестиційної діяльності, який показує обсяг чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності у розрахунку на 1 грошову одиницю використання грошових коштів для реального та фінансового інвестування. Від'ємне значення цього показника не завжди вказує неефективність інвестиційної діяльності, оскільки переважання інвестиційних видатків над надходженням грошових коштів в поточному періоді при низькій ризикованості та високій ефективності відповідних інвестицій може зумовити майбутнє зростання коефіцієнта ефективності грошового потоку. Зростання даного показника завжди оцінюється позитивно, оскільки вказує на зростання доходності інвестицій.

3.3 Теоретично-організаційні засади аудиту довгострокових фінансових інвестицій

Вагомий внесок у розв'язання проблем організації аудиту фінансових інвестицій зробили Білуха М. Т., Голов С. Ф., Єфіменко В. І. Даному питанню присвячені публікації таких авторів, як 0. А. Петрик, М. А. Городілов.

Результати досліджень. Аудит фінансових інвестицій - це один з напрямків незалежної експертної діяльності, що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі.[63.51].

Завданням аудиту є надання інформаційної безпеки майбутнім інвесторам при прийнятті ними інвестиційних рішень.Відповідно до чинного законодавства, аудитори мають право самостійно визначати форму і методи проведення перевірок. Процес аудиту фінансових інвестицій, як правило, зводиться до таких етапів, як перевірка документального та юридичного забезпечення обліку фінансових інвестицій, перевірка реальності відображення їх у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, відповідності їх класифікації, визначення первісної вартості фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, правильності визначення отриманих доходів та витрат від інвестиційної діяльності та перевірки ведення обліку з метою оподаткування. Організація і методика аудиту фінансових інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора, що стосується інвестиційної діяльності підприємства. Необхідну інформацію про інвестиційну діяльність аудитор отримує з даних фінансового обліку, управлінського обліку, внутрішньогосподарського контролю, бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В аудиторському контролі використовують також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, кредитних спілок, торговельних партнерів, інших аудиторських та юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційного забезпечення аудиту інвестицій займають законодавчі, планово-нормативні та довідкові відомості.

Аудитор повинен дослідити і вивчити систему обліку і внутрішнього контролю клієнта для того, щоб зрозуміти, як готується ця інформація, і мати певне уявлення про надійність досліджених систем, оскільки ця інформація використовується під час збирання аудиторських доказів та формуванні думки аудитора про інвестиційну діяльність підприємства.

Виокремлено такі стадії аудиторського процесу: розробка стратегії та планування аудиторської перевірки; тестування засобів контролю; перевірка господарських операцій по суті; завершення процесу аудиту.

Зміст аудиторського процесу характеризується не лише стадіями його виконання, але як процес складається з методичних прийомів, об'єктів і аудиторських процедур. Процедури, які вносять до програми, мають стосуватись специфічних аудиторських завдань та відображати різні рівні аудиторського ризику й зв'язку між формами доказів та агрегатними рівнями суттєвості. Відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту, аудиторські процедури включають: тести контролю та процедури по суті.

При складанні плану та програми аудиту фінансових інвестицій аудитор повинен визначати рівень суттєвості інформації, що підлягатиме перевірці. Суттєвість залежить від величини суми статті фінансової звітності або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням інформації. Приступаючи до аудиту інвестицій, аудитору потрібно провести тестування, яке є одним із визначальних методичних прийомів аудиту. Процес тестування полягає у формулюванні переліку питань для оцінки інвестицій і послідовної відповіді є необхідні аудиторські процедури та отримує необхідні аудиторські докази. На третьому етапі аудитор узагальнює результати перевірки інвестицій і на основі зібраних доказів формулює думку щодо достовірності відображення інвестицій у фінансовій звітності та відповідності чинному законодавству.

Джерелами аудиту при перевірці фінансових інвестицій як складової фінансової звітності будуть бланки цінних паперів, розрахункові документи та документи, що засвідчують право власності, журнали, відомості по рахунках 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції». Комп'ютерні технології сьогодні можуть використовуватися на всіх стадіях аудиторської перевірки: під час планування, здійснення, документування аудиторської роботи, оформлення аудиторського висновку.[65.36].

При проведенні аудиту фінансових інвестицій в середовищі комп'ютерної обробки даних зберігаються основні елементи методики аудиту (методика перевірки документів). Така методика може включати: перелік основних нормативних документів (електронний довідник); опис облікових рішень (на основі облікової політики); перелік первинних документів по операціям з фінансовими інвестиціями. Джерелами отримання аудиторських доказів при проведенні аудиторських процедур є дані, підготовлені в електронному середовищі економічного суб'єкта у вигляді таблиць, відомостей, регістрів бухгалтерського обліку. Аудитор має можливість їх використовувати у якості робочих документів аудиту. У випадку роботи аудитора безпосередньо в електронному середовищі перевіряємого суб'єкта (без виведення даних на друк), робочі документи, що підтверджують факт збору аудиторських доказів, складаються аудитором самостійно. Перед початком проведення аудиторської перевірки аудитору необхідно впевнитися в тому, що база даних бухгалтерського обліку, сформована системою комп'ютерної обробки даних перевіряємого підприємства, відповідає даним первинного обліку, оскільки наявність цієї системи не звільняє підприємство від обов'язку документувати господарські операції. Також потрібно визначити відсутність несанкціонованих змін бази даних бухгалтерського обліку перевіряємого підприємства. При цьому коригування, що внесені в зв'язку зі змінами законодавства, повинні бути відповідним методом задокументовані. У результаті роботи аудитора з інформацією клієнта в електронному вигляді суттєво знижуються витрати часу на проведення аудиту, підвищується якість його проведення. Більше того, без виконання імпорту даних бухгалтерського обліку перевіряємого підприємства часом неможливо ефективно виконати ряд аудиторських процедур. У силу складності самого розв'язуваного завдання по автоматизації аудиторської діяльності ефективність застосування програмного забезпечення залежить більшою мірою від його впровадження, навчання користувачів. Необхідно створити робочу групу, яка детально проаналізує можливості програмного забезпечення. Після ухвалення рішення про можливість застосування програмного забезпечення в аудиторській фірмі призначається відповідальна особа й терміни окремих етапів проекту.

В Україні ринок аудиторського програмного забезпечення на сьогодні тільки починає розвиватися. Серед спеціалізованого аудиторського програмного забезпечення, яке представляє собою завершені програмні продукти для продажу, можна назвати програмний комплекс „Експресс-Аудит: ПРОФ” .

Висновок. Ефективна організація і методика аудиту інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням. Зростання обсягів інформації потребує певної її класифікації та систематизації. Значна увага звертається на концепцію суттєвості економічної інформації. Аудит визначено як процес, метою якого є надання обґрунтованої впевненості, що передбачає певний рівень ризику щодо наявності чи відсутності у фінансовій звітності суттєвих викривлень.

3.4 Методика проведення аудиту довгострокових фінансових інвестицій

Завданням аудиту фінансових інвестицій є надання інформаційної безпеки майбутнім інвесторам при прийнятті ними інвестиційних рішень.

Основна мета аудиту фінансових інвестицій - скласти обґрунтовану думку аудитора про достовірність і достатність інформації про них у фінансовій (бухгалтерській) звітності економічного суб'єкта, що перевіряється.

Щоб досягти цієї мети аудитор в ході перевірки повинен відповісти на наступні питання:

1) Наскільки повно і своєчасно оформлені всі необхідні документи по:

- оцінці, обліку і інвентаризації фінансових інвестицій;

- збереженню, вибуттю (погашенню) і реалізації цінних паперів;

- обліку результатів від фінансових інвестицій.

2) Чи дотримані вимоги податкового законодавства.

Для того, щоб сформулювати об'єктивну думку про достовірність і законність операцій, здійснених на підприємстві з фінансовими інвестиціями, правильності їх оформлення і відображення в бухгалтерському обліку і звітності аудитори повинні вирішити ряд завдань:

1) Вивчити склад фінансових вкладень за даними первинних документів і облікових регістрів.

Аудитори повинні проаналізувати дані первинних документів і облікових регістрів і з'ясувати склад фінансових інвестицій підприємства. Аудитори знайомляться з організацією обліку і зберігання цінних паперів. На основі аналізу прибутковості встановлюється економічна доцільність фінансових інвестицій, досліджується вплив їх на показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

2) Підтвердити первинну оцінку системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.

Аудитори на основі отриманої інформації заповнюють заздалегідь розроблені тести. За наслідками тестування встановлюється оцінка надійності систем і порівнюється з первинною оцінкою, отриманою на стадії планування аудиту.

Якщо така оцінка виявиться нижче первинної, то необхідно скоректувати об'єм і порядок проведення інших аудиторських процедур. Аудитори визначають об'єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур і уточнюють аудиторський ризик.

3) Встановити правильність відображення в обліку операцій з фінансовими інвестиціями.

Аудитори розглядають господарські операції, в результаті яких відбулася зміна розміру і складу фінансових інвестицій підприємства. Вивчаючи порядок оформлення цих операцій, аудитори проводять взаємну звірку документів, якими оформлявся рух фінансових інвестицій: договори, акти приймання-передачі, цінні папери, сертифікати цінних паперів, виписки з реєстру акціонерів і ін.

При цьому звертається увага на відповідність самих документів чинному законодавству, наявність в них всіх необхідних реквізитів і правильність проведених арифметичних розрахунків.

4) Підтвердити достовірність нарахування, надходження і відображення в обліку доходів по операціях з фінансовими інвестиціями.

Аудитори повинні підтвердити повноту і своєчасність виконання облікових записів. Для отримання вичерпної інформації про суми і терміни нарахування доходів по фінансових інвестиціях, аудитори можуть зробити від свого імені або від імені підприємства запит на адресу підприємств і організацій, що виплатили доходи (у вигляді відсотків, дивідендів, тощо). Отримані відомості порівнюються з даними, вказаними в регістрах бухгалтерського обліку, підприємства, що перевіряється.

5) Оцінити якість інвентаризацій фінансових інвестицій.

Для цього аудиторам доцільно самостійно провести інвентаризацію. Інвентаризація цінних паперів проводиться по окремих емітентах з вказівкою в акті назви, серії, номера, номінальної і фактичної вартості, термінів погашення і загальної суми. Реквізити кожного цінного паперу зіставляються з даними книг (реєстрів), що зберігаються в бухгалтерії підприємства. Інвентаризація цінних паперів, зданих на зберігання в спеціальні організації (банк, депозитарій і ін.), полягає в звірці залишків сум, що обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок цих організацій. Фінансові вкладення в статутні капітали інших підприємств, а також позики, надані іншим підприємствам, при інвентаризації мають бути підтверджені документами (засновницькими договорами, договорами позики, розрахунково-платіжними документами).

6) Підтвердити правильність документального оформлення вкладень в статутні капітали інших організацій і спільну діяльність.

Виявлені в ході перевірки помилки і порушення фіксуються в робочій документації аудиторів і визначається їх кількісний вплив на показники бухгалтерської звітності.

Аналіз аудиторської практики свідчить, що найбільш поширеними помилками, які виявляються в ході перевірки операцій з фінансовими інвестиціями, є наступні:

- відсутність документів, підтверджуючих фактичні фінансові інвестиції;

- оформлення документів з порушенням встановлених вимог;

- некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових інвестицій в обліку;

- невчасне відображення доходів по операціях з цінними паперами;

- неправильне обчислення фактичної собівартості цінних паперів;

- невиконання вимог законодавчих і нормативних документів;

- невідповідність даних синтетичного і аналітичного обліку фін. інвестицій.

Законодавча та нормативна база аудиту довгострокові фінансові інвестицій:

Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.06. № 140-У.

МСА №200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту»,№230 «Аудиторська документація», №500 «Аудиторські докази».

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 - XIV.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755, (зі змінами і доповненнями від 02.11.2012 № 5412-VI).

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 р. № 69 (зі змінами і доповненнями від 22.11.04р. №731).