Організація обліку і аналізу запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми .Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності .Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Успішне функціонування та розвиток промислового підприємства в значній мірі залежить від оптимального використання виробничих ресурсів. Чітко налагоджений облік і контроль сприяють виявленню та використанню внутрішньогосподарських резервів підприємства, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці та рентабельності виробництва. Особливої актуальності проблема обліку і аудиту запасів набуває в сучасних умовах, коли результати роботи кожного підприємства, його конкурентноздатність знаходиться у все більшій залежності від рівня здійснених ним витрат, від якого, у кінцевому рахунку, залежить ефективність виробництва. Актуальність проблеми забезпечення підприємства запасами зумовила вибір теми дипломної роботи.

В обліку запасів особлива увага повинна надаватися способам їх оцінки та витрачанню на виробництво або відпуску на сторону згідно з міжнародною та вітчизняною практикою ведення бухгалтерського обліку, можливості застосування такої практики на вітчизняних підприємствах. Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів і отримання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику. Постійна система обліку вимагає значних витрат праці, які скорочуються при умові використання нових комп'ютерних технологій. Застосування періодичної системи обліку вимагає обов'язкового проведення в кінці звітного періоду інвентаризації.

Для економії витрат сировини і матеріалів важливе значення має контроль за їх витрачанням на основі ведення бухгалтерського обліку відхилень від встановлених норм, що викликані порушенням технології виробництва або ж містять приховані резерви. Ведення нормативного обліку матеріальних витрат дає змогу виявити винуватців та причини виникнення таких відхилень, розрахувати можливі резерви зниження витрат запасів.

Необхідність економії матеріально-сировинних ресурсів посилюється тим , що їх запаси обмежені , і останнім часом встановився розрив між районами розміщення добувної і обробної галузей промисловості . Це приводить до зростання транспортних витрат і втрат матеріалів під час транспортування .

Досягнути поставленої мети можна лише з допомогою бухгалтерського обліку , який повинен забезпечити :

правильне і своєчасне документальне відображення операцій і забезпечення достовірних даних про заготовлення , надходження, зберігання, відпускання та використання матеріалів ;

контроль за наявністю матеріалів у місцях їх збереження і на всіх етапах їх руху ;

контроль за дотриманням встановлених норм запасів ;

систематичний контроль за використанням матеріалів у виробництві на базі науково обґрунтованих норм їх витрачання ;

своєчасне виявлення понаднормативних і не використовуваних матеріалів з метою їх реалізації іншим підприємствам та організаціям ;

контроль за повнотою оприбуткування відходів виробництва. Об'єктом дослідження обране КП “Іллінціхліб ”.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретично-методологічних і прикладних проблем управління та бухгалтерського обліку виробничих запасів в Україні. Теоретичною основою, для написання дипломної роботи, послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених, економістів, бухгалтерів, практиків. В процесі дослідження використані традиційні прийоми і методи бухгалтерського обліку : рахунки, оцінка, документація, інвентаризація, баланс, звітність .

Наукова новизна результатів дипломного дослідження полягає у теоретичному узагальненні та вирішенні проблем управління запасами. Практична значимість досліджень полягає у використанні раціонального та правильного обліку записів в умовах ринкових відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розкриття методологічних аспектів бухгалтерського обліку і аудиту виробничих запасів, розробка основних напрямків удосконалення управління ними.

Основними завданнями дипломного дослідження є:

висвітлити наукові основи і основні принципи бухгалтерського обліку виробничих запасів;

розробка шляхів вирішення проблемних питань методології нової системи бухгалтерського обліку;

показати методику здійснення аудиторської перевірки запасів;

дослідити прийоми аналізу, що використовує аудит;

зробити висновки і розробити власні пропозиції.

Наведені вище проблеми знайшли своє відображення серед провідних науковців таких, як : Ф.Ф.Бутинець, Ю.А.Верига, З.В.Гуцайлюк, В.В.Сопко, М.С.Пушкар, Б.Ф. Вусач та інші.

Про те одним із основних, найскладніших та проблемних питань методології нової системи бухгалтерського обліку є правильне та раціональне відображення в бухгалтерському обліку первісної вартості виробничих запасів і товарів, визначення та відображення в синтетичному й аналітичному обліку первісної вартості матеріалів та комплектуючих виробів, витрачених на виробництва продукції (робіт, послуг), а також собівартості реалізованої готової продукції на виробничих підприємствах.

Методичною і теоретичною основою дипломної роботи є закони та Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів ,економічна література з питань обліку , аудиту та аналізу , аналітичні , економіко- математичні , статистичні збірники , матеріали періодичної преси , статистичні методи дослідження .

Практична цінність. Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації , зроблені в процесі дослідження можуть бути використані в господарській діяльності КП «Іллінціхліб» . Досліджений світовий досвід у сфері обліку запасів може бути критично опрацьований на КП «Іллінціхліб».

бухгалтерський облік виробничий запас



Розділ 1. Теоретичні і методологічні аспекти обліку запасів підприємства

1.1 Економічна суть запасів

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Обіговий капітал (оборотні засоби) підприємства постійно знаходяться в господарському обороті, здійснюючи безперебійне функціонування виробництва, реалізацію продукції, отримання виручки і прибутків. В кожному моменті кругообігу оборотні засоби знаходяться одночасно в багатьох функціональних формах - у виробничих запасах, у незавершеному виробництві, у готовій продукції та інших.

Оборотні засоби підприємства складаються з оборотних виробничих фондів і обігових фондів. Перші включають в свій склад виробничі запаси (сировини, матеріали, паливо, МШП), залишки незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів і деякі інші елементи.

Спожиті в процесі виробництва оборотні виробничі запаси потім проходять в сферу обігу і виступають вже у товарній формі у вигляді готової продукції, яка по мірі реалізації трансформується в грошову форму.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні та насипні речовини (нафта, борошно) тощо.

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж -товаром.

“Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торгівельного підприємства.”

Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до її складу (МШП) [32, c. 10].

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією.

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Питання доцільності запасів є досить спірним. У ринкових умовах господарювання актуальною є філософія бізнесу, що дістало назву “точно в строк” (своєчасності), ініціаторами якої є японські фірми. Суть методу “точно в строк” управління товарно-матеріальними постачанням полягає в тому, що робляться спроби зменшити втрати у виробничому циклі шляхом скорочення до мінімуму періоду перебування виробів у категорії “товарно-матеріальних запасів”.

Створюючи товарний запас, підприємство керується такими критеріями:

товарний запас дозволяє уникнути дефіциту, перебою у поставках;

служить спекулятивним цілям: закуплений запас низькою ціною для того, щоб бути проданим високою;

товарний запас дозволяє забезпечити регулярне споживання товару, навіть якщо його виробництво не регулярне.

На нашу думку ідеальним є варіант, коли підприємство добивається “золотої середини” між двома крайнощами і запасів повинно бути не надто багато, щоб не “зв'язувати гроші”, і не надто мало, щоб уникнути високої ймовірності порожніх складів. Рівень запасів необхідно планувати при складанні виробничої програми.

Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частину фінансових ресурсів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї розробки і реалізації спеціальної фінансової політики управління запасами.

Політика управління запасами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, яка заключається в оптимізації загального розміру і структури запасів, мінімізації затрат по їх обслуговуванню і забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

Розробка політики управління запасами охоплює ряд послідовно (виконаних) виконуваних етапів робіт, основні з яких зображені на рис. 1.1 [13, с. 132]



Рис. 1.1. Основні етапи формування політики управління запасами на підприємстві

В процесі розробки політики управління запасами формують також підходи щодо вибору структури джерел фінансування і оцінки вартості залучення окремих видів капіталу

Основним завданням управління запасами є оптимізація сукупних матеріальних ресурсів, яка дозволяє обґрунтувати плановий розмір потреб у них, площу складського господарства, кількість вантажно-розвантажувальних механізмів, вартість доставки матеріалів у робочу зону, трудові та фінансові ресурси.

Оптимізація включає у себе регламентацію періодичності надходження матеріалів, розміру партії, отримання матеріалів запаси графіком, забезпечення мінімуму витратна доставку та зберігання.

Про важливість управління запасами свідчить такий умовний приклад.

Підприємство реалізувало продукцію на 1 млн. гривень з рівнем рентабельності 10%. Якщо допустити, що в собівартості реалізованої продукції матеріальні витрати склали 50%, то знизивши витрати на товарні запаси на 2% (наприклад, за рахунок транспортно-заготівельних витрат), ми таким чином підвищуємо рентабельність до 11% (замість 100 тис. грн. ми отримаємо 110 тис.), щоб отримати додатковий прибуток в 10 тис. гривень, підприємству знадобилося б збільшити обсяг реалізації на 100 тис. гривень, чи на 10%. Таким чином, заходи по вдосконаленню процесу постачання ефективніше заходів по додатковому збільшенню обсягів реалізації у 5 разів (10% : 2%).

Управління запасами повинно здійснюватись як виробничими, так і фінансовими службами спільно з відділом матеріально-технічного постачання. Виробничі служби визначають перелік матеріалів, що застосовуються, їх кількість, якість, коефіцієнт використання, норми витрат. Фінансові служби визначають максимальний розмір коштів, що необхідні для придбання матеріальних ресурсів, встановлюють нормативи засобів по кожній групі матеріальних цінностей, визначають величину нормованих оборотних засобів. Завдання фінансових служб - не допускати “замороження” засобів у запасах, вчасно розраховуватись з постачальниками, застосовувати штрафні санкції до постачальників, що затримують поставки.

Раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості можуть забезпечуватись лише при певних зусиллях управлінського персоналу і залежати від організації справи [30, c. 12].

Досвід роботи багатьох колективів свідчить про те, що найбільшого успіху в ресурсозбереженні досягають ті колективи, котрим доводяться норми і нормативи споживання окремих видів ресурсів, де є в наявності реєстратори споживання матеріалів, пального, енергії. Завдання полягає в розробці таких методів обліку, які б забезпечували надійний контроль за використанням матеріалів у бригадах, визначення економії або перевитрат і стимулювання працівників за досягнуту економію.

Не зважаючи на об'єктивне існування безлічі аспектів проблеми управління запасами, серед них можна виділити кілька базових, вузлових:

створення нормативної бази;

на підставі норм та нормативів організація нормативного планування та обліку витрат матеріалів;

контроль раціонального використання матеріалів у виробництві, заснований на різних його методах, які застосовуються в комплексі;

введення у практику звітності стосовно використання матеріалів по всьому технологічному процесу.

У звіті разом з даними по руху матеріалів необхідно вказувати виконані заходи, що направлені на встановлення більш жорстких норм та нормативів і фактори, запаси рахунок яких це було досягнуто.

1.2 Економічно-правовий аналіз нормативної бази з обліку і аудиту запасів

Нові суспільні і господарські відносини, обумовлені ринковою економікою, переходом системи обліку України на міжнародні стандарти, знайшли відображення в нормативній базі та в економічній літературі. Так були прийняті відповідні нормативні і регламентуючі документи, такі як “Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”, вказівки “Щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”, Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків та інші. Вказані документи регламентують порядок організації і методику бухгалтерського обліку взагалі і зокрема товарних операцій. В них відображені зміни в господарській практиці та формах звітності, враховано розширення прав підприємств і необхідність переходу до прийнятої в міжнародній практиці системи обліку.

У новому Плані рахунків для обліку запасів використовують синтетичний рахунок 20 «Запаси» .Для обліку виробничих запасів використовують такі субрахунки рахунку 20 «Запаси»:

№ 201 «Сировина і матеріали »

№ 203 «Паливо»

№ 205 «Будівельні матеріали»

№ 207 «Запасні частини»

№ 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» .

Для більш детального аналізу нормативно - законодавчої бази з обліку і аудиту запасів складемо таблицю 1.1.

Таблиця 1.1 - Аналіз нормативно - законодавчої бази з обліку і аудиту запасів

№ п/п	Назва документу	Коли, ким де затверджено	Короткий зміст	Використано в дипломній роботі
1	2	3	4	5
1	Конституція (Основний закон) України	Прийнята ВР України 28.06.96р	Проголошуються права та обовязки органів управління субєктів підприємницької діяльності і громадян та в Україні	Забезпечення діяльності підприємства
2	Господарський кодекс	ВР України від 01.01.2004р.	Встановлює відповідно до Конституції правові основи господарської діяльності для субєктів різних форм господарювання та різних форм власності.	Регламентує діяльність господарюючих субєктів та відносин з іншими учасниками у сфері господарювання
3	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украні»	Прийнятий ВР України від 16.07.199р № 992	Визначає правові засади регулювання, оргнізації, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності в Україні.	Для організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
4	Закон україни «Про підприємства в Україні»	26.02.91р. ВР 785-12	Встановлено правові основи здійснення підприємництва в україні, гарантії свободи підприємницької діяльності	Бухгалтерський облік, аналіз та аудит діяльності
5	Закон України »Про господарські товариства»	Прийнятий ВР України 19.09.91р. ВР - 1577-12	Встановлено види господарських товариств, порядок їх створення, діяльності, права і обовязки учасників та засновників	Бухгалтерський облік, аналіз та аудит діяльності
6	Закон України «Про ПДВ»	Прийнятий ВР України 03.04.97р№168/97 - ВР	Обєкти оподаткування, облік податкового зобовязання з ПДВ, порядок складання декларації, розрахунки з бюджетом	Використовується для обліку оподаткування ПДВ
7	Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»	№283/ 97 - ВР від 22.05.97 зі змінами і доповненнями	Обєкти оподаткування, облік податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, порядок складання декларації	Використовується для обліку оподаткування прибутковим податком
8	Закон України «Про ауудиторську діяльність»	Прийнятий ВР України від 22.04.93р №3125 - ХІІ	Регулює порядок сертифікації аудиторів, організацію роботи аудиторських фірм, здійснення аудиторсько діяльності в Україні	Для організації проведення аудиту МШП
9	Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій »	Мінфіном від 30.11.1999р №291	Встановлює і визначає порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису	Для організації бухгалтерського обліку
10	Наказ N 1316 29.12.2006 Про затвердження Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку	Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2007р. за N 60/13327	Для розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів накопичується інформація про рух матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності	Для розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів
11	Наказ Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ	N 90 від 30.10.98 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України	Запаси інвентаризуются за їх місцезнаходженням та за МВО. Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмета.Запаси заносяться до описів за найменуваннями відповідно до номенклатурних номерів	Інвентаризація Запасів
12	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "загальні вимоги до фінансової звітності"	Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. N 92	Особливості складання фінансової звітності на підприємстві	Організація складання звітності
13	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"	Затверджено Наказ Мін-ва фінансів України 27.04.2000 р. N 92	Особливості складання балансу	Відображення в балансі МШП
14	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"	Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. N 92	Встановити вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНА від 800 до3000 грн за одиницю	Методи нарахування амортизації МНА.
15	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9"Запаси"	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246	Первісна вартість МШП, придбаних за плату - це їх собівартість	Організація обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року повинна повністю групуватись на Положенні 9
16	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"	Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318	Заборгованість за реалізовані МШП	Облік дебіторської заборгованості з МШП
17	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"	Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318	Первісна вартість запасів, встановлених власними силами підприємства - це собівартість їх виробництва.	Визначення первісної вартості запасів
18	Постанова N 440 ( z0629-03 ) від 09.07.2003 ) Правління Національного Банку України	Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 вересня 1999 р.	Господарські матеріали і МШП в бухгалтерському обліку оприбутковуються за фактичними цінами придбання - первісною вартістю, включаючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов'язкові платежі	Запасами вважаються предмети, строк служби яких менший, ніж один рік
19	Наказ Про затвердження Порядку дооцінки матеріальних запасів, Малоцінних і швидкозношуваних предметів бюджетних установ	N 127/138 від 02.12.97 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 1997 р.	. Матеріальні запаси, МШП, які були придбані до 02.09.1996 р. і на даний час знаходяться на балансі бюджетних установ, організацій обліковуються за цінами, що значно відрізняються від нині діючих.	Встановлення реально існуючої вартості матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів і, в першу чергу тих, вартість яких після проведення грошової реформи була округлена до 1 копійки.
20	Наказ Про затвердження Інструкції з обліку запасів бюджетних установ	N 125 від 08.12.2000 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 р.	Запаси установ розподілені на групи: виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; МШП, тощо	Визначення групи запасів
21	Постанова Верховної Ради України Про Затвердження Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"	Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 26, ст. 197	Підприємства передають до неприбуткових організацій для здійснення зазначених видів діяльності основні фонди, МШП та нематеріальні активи за залишковою вартістю, товари - за купівельною вартістю, інше майно - за фактичною собівартістю.	Неприбуткові організації, які одержали кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи у вигляді безповоротної фінансової допомоги за звітний період, подають до державної податкової інспекції за місцем свого знаходження довідку за формою згідно з додатком N 8.
22	Типові норми безоплатної видачі спеціального одягу	Комітет з нагляду за охороною праці від 01.01.1999р	Видача спеціального одягу	Організація обліку виданого одягу

1 січня 2000 року розпочався новий етап в розвитку українського бухгалтерського обліку, який характеризується введенням в дію Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-ХІV, нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Одним із затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку є П(С)БО 9 “Запаси”, який розкриває методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Основні розділи даного положення наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Характеристика П(С)БО 9 “Запаси”

Розділ	Назва розділу	Пункти
1	Загальні положення	1-4
2	Визначення та первісні оцінки запасів	5-15
3	Оцінки вибуття запасів	16-23
4	Оцінка запасів на дату балансу	24-28
5	Розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності	29

В даному стандарті використовуються наступні терміни:

Одиниця бухгалтерського обліку запасів - це їх найменування або однорідна група (вид). Такою одиницею може бути вид, сорт, марка запасу, тобто кожен номенклатурний номер.

Первісна вартість запасів - сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності запаси врахування м очікуваних витрат на завершення їх вироблення та реалізацію [80, c. 22].

Справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції, між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами [81, c. 35].

Подібні запаси - це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість.

В міжнародній обліковій практиці прийнято, що подібна справедлива вартість не повинна відрізнитися більше ніж на 10% від справедливої вартості іншого активу - який приймає участь в обмінній операції.

Вимоги П(С)БО 9 “Запаси” розповсюджуються не на всі підприємства.

До складу запасів не включаються активи, оцінку яких регулюють інші Стандарти (П(С)БО-7, П(С) - 8).

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та не закінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо якщо підприємством ще не визначено доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та отримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються не менше одного разу або протягом нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються запаси цим Положенням (стандартом) [32, c. 12].

Одними з найважливіших питань, які розглядаються в стандарті, є їх оцінка, яку розглядають на таких етапах їх руху:

при надходженні запасів на підприємство;

при їх списанні (вибутті);

на дату складання балансу.

Із введенням в дію П(С)БО при складанні фінансової звітності важливу роль відіграють примітки до неї. Що стосується запасів, зокрема товарів, то в примітках до фінансової звітності повинна наводитися інформація про:

метод оцінки запасів;

балансову (облікову) вартість запасів окремих кваліфікованих груп;

балансову (облікову) вартість запасів які відображені запаси чистою вартістю реалізації;

балансову (облікову) вартість запасів, переданих на обробку, на комісію, під заставу;

суму збільшення чистої вартості реалізації за проведеною оцінкою запасів.

1.3 Огляд літературних джерел з обліку аналізу та аудиту запасів

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення, залежно від функції, яку вони виконують в процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати (кваліфікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю. В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, вони поділяються на такі групи: сировина, основні й допоміжні матеріали; напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні та швидкозношувані предмети; молодняк тварин та тварини на відгодівлі.

Запаси класифікують за трьома ознаками (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Групування запасів за П(С)БО 9 “Запаси”

№ п/п	Ознаки групування	Вид запасів
1	Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності	Готова продукція, товари
2	Знаходяться в процесі виробництва з метою подальшої реалізації продукту виробництва	Незавершене виробництво, напівфабрикати, брак у виробництві
3	Призначені для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, послуг, а також управління підприємством	Виробничі запаси, МШП

Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко, м`ясо, овочі, фрукти) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали -продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливістю використання, окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).

Паливо може використовуватись: а) для технологічних цілей, коли воно використовується безпосередньо в технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів (наприклад, в ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал); б) для енергетичних цілей, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, в печах, інших теплових апаратах); в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори, підприємства, житлових будинків тощо).

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки, скляна тара тощо).

Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машини та обладнання.

Незавершене виробництво виступає у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, виробів та не закінчених технологічних процесів.

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку саму роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. До окремої групи виділяють малоцінні і швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року [32, c. 43]. Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване угрупування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікуються за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, овочі, фрукти тощо. Кожна група ділиться на підгрупи, наприклад, група овочі: морква, буряк, капуста, перець, помідори, огірки, цибуля тощо. В межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та іншими.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів [75, c.320].

Важливою передумовою організації обліку запасів є їх оцінка. Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з її використанням та їх вартість може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство.

Отже, не всі матеріальні цінності визначаються активами, і таким чином, не можуть обліковуватися в складі запасів і не будуть відображатись в складі активів при складанні фінансової звітності. Наприклад, товарно-матеріальні цінності, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства, не відображаються у складі активів. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно П(С)БО 9 оцінку запасів за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів, при вибутті запасів, на дату складання звітності. Порядок оцінки записів залежить від багатьох факторів, основними з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом всього облікового періоду. Постійна система обліку запасів вимагає більших затрат праці, хоча при використанні комп'ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати. При застосуванні періодичної системи наприкінці звітного періоду обов'язково проводиться інвентаризація запасів, а при застосуванні постійної така інвентаризація не носить об'єктивного характеру [25, c. 158].

Отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання і виготовлення. П(С)БО 9 визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів (рис. 1.3) [8, c. 10]

Рис. 1.3. Порядок формування первісної вартості запасів

На відміну від попередньої практики визначення собівартості придбаних запасів, в їх первісну вартість включаються витрати, пов'язані з їхнім пошуком і придбанням.

При надходженні запасів на підприємство, їх первісна оцінка формується наступним чином (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 - Оцінка запасів при надходженні

Шляхи надходження	Формування первісної вартості запасів
Придбання	Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, які показані на рис. 1.2 (п.9)
Виготовлення власними силами	Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО 16 “Витрати”(п.10)
Внесення до статутного капіталу	Первісною вартістю визначається погоджена замовниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість (п. 1.1)
Одержання безоплатно	Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість(п.12)
Придбання в результаті обміну	Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на потрібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (п. 13)

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно п.16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Не виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовуються тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання. Саме відображення нереальних доходів, що призводить до невиправданого завищення прибутку є недоліком методу [18, c. 115]. Метод ФІФО (first in first out) означає, що першими відпускаються запаси, які надійшли раніше. Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною.

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів як продукти харчування, щоб уникнути збитків від псування.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об`єктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення чи заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО використовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних затрат, зниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Саме відображення нереальних доходів, що призводить до невиправданого завищення прибутку є недоліком методу [18, c. 115].

При безперервному обліку вартість витрачених запасів розраховується з їх загальної вартості безпосередньо при витраченні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначаються шляхом підсумовування вартості використаних при їх збуті запасів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів хоча в точності і не співпадає за їх рухом в натуральному виразі, але наближається до нього, причому цим частіше здійснюється витрачення запасів, тим ближчим є це наближення.

При періодичному обліку, як вже зазначалось вище, реальне чергування надходжень та витрат замінюється послідовними діями: спочатку враховуються всі надходження, а потім - всі витрачення. При періодичній оцінці запасів за методом ФІФО бухгалтер виводить підсумки оприбуткування запасів за весь звітний період, після цього відображає вибуття необхідної кількості запасів в хронологічному порядку від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів в даному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається за допомогою інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасу в натуральному виразі і ціни (при прийманні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.

Використання оперативного і підсумкового методів ФІФО дає однакове сальдо запасів і собівартості на кінець періоду.

Метод ЛІФО (last in first out): першими відпускаються запаси, що надійшли останніми. При методі ЛІФО оперують вартістю останньої по закупці одиниці запасу. Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на умові, що запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходженням, тобто запаси використовуються і відповідно обліковуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство. Рух вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний до руху вартості запасів при застосуванні ФІФО.

При застосуванні методу ЛІФО запаси (за видами), як і при застосуванні ФІФО, поділяються на рівні або групи, в залежності від вартості одиниці даного запасу.

Партія, що надійшла, відображається в обліку як самостійна партія, і залежить від тих, що вже відображені в обліку.

Переваги цього методу полягають в тому, що більш висока собівартість проданої продукції в більшій мірі відповідає вартості наповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства, даний метод ігнорує фізичне старіння запасів і забезпечує правильні результати при обміні запасів, які швидко псуються. Для запасів тривалого зберігання можна використовувати інші способи оцінки.

У періоди інфляції, що характеризується ростом цін, метод ЛІФО показує найбільшу собівартість проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, що постійно зростають. Він призводить до того, що вартість одиниці кінцевих запасів в собівартості проданої продукції занижена порівняно з купівельною ціною. Кінцеві залишки обліковуються за цінами запасів, які надійшли раніше. Виходячи з цього, прибуток виявляється зниженим. Хоча в умовах високої інфляції метод виправдовує себе тим, що вартість запасів, що списується, буде максимально наближеною до поточних ринкових цін. Недолік методу ЛІФО полягає в тому, що запаси в балансі відображається за більш давнішими цінами.

Згідно П(С)БО 9 при застосуванні методу ЛІФО необхідне подання додаткової інформації у примітках до фінансової звітності.

При веденні безперервного обліку метод ЛІФО здійснюється на поточній основі. При витрачанні запасів спочатку відбираються всі запаси, що надійшли пізніше інших, а потім частково відбираються ті, що надійшли раніше.

Періодичний облік за методом ЛІФО передбачає розрахунок вартостей запасів, придатних (готових) для використання протягом звітного періоду за допомогою підсумовування балансової вартості закуплених (виготовлених) протягом періоду запасів.

При періодичній оцінці запасів за методом ЛІФО бухгалтер виводить підсумки оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого здійснює оцінку необхідної кількості запасів в порядку, зворотному до хронологічного, від останнього надходження до того надходження, в якому відбулося повне вибуття запасів в даному звітному періоді.

На відміну від методу ФІФО, безперервний облік і періодичний облік методом ЛІФО не дають однакового значення вартості запасів на кінець періоду. В умовах збільшення вартості запасів (наприклад, в умовах інфляційної економіки), періодичний облік з використанням методу ЛІФО призведе до меншого рівня прибутку, ніж безперервний, оскільки до собівартості реалізованої продукції увійдуть останні з придбаних, найбільш дорогі одиниці.

Різниця, що виникає в результаті відмінностями ФІФО і ЛІФО, називається резервом ЛІФО. В міжнародній практиці її додають до балансової вартості, а також до нерозподіленого прибутку - для збереження рівності обох частин балансу. Таким чином одержують поточну вартість запасів. У зв`язку з стабілізаційними процесами в економіці України метод ЛІФО відмінений і на даний момент не використовується у виробничому процесі суб`єктів господарювання.

При безперервному обліку вартість витрачених запасів розраховується з їх загальної вартості безпосередньо при витраченні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначаються шляхом підсумовування вартості використаних при їх збуті запасів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів хоча в точності і не співпадає за їх рухом в натуральному виразі, але наближається до нього, причому цим частіше здійснюється витрачення запасів, тим ближчим є це наближення.

Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового чи операційного прибутку, особливо в умовах інфляції.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів, сприятиме збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства. Підприємство повинно використовувати обраний метод постійно.

Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивної оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або

чистою вартістю реалізацією (рис. 1.4) [26, c. 272].

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації.

При цьому можливі дві ситуації:

1. Первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації.

2. Первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

В першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних в нестачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і до складу доходу звітного періоду.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визначається як втрати того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття “інші операційні витрати” звіту про фінансові результати). Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва і збут.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(C)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Такий підхід також має назву консерватизму. Окрім принципу консерватизму цей підхід спирається також на принцип співвідношення доходів і витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх дооцінок, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Балансова вартість запасів не може бути вищою за їхню собівартість. Дооцінка обмежена сумою попередньої уцінки.

За міжнародними правилами обліку дооцінка допускається лише в умовах гіперінфляції. Існує спеціальний стандарт, який регулює облік в період інфляції - це П(С)БО 22 “Вплив зміни цін і інфляції”.

Різницею між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратами на придбання запасів, і чистою вартістю їх реалізації в міжнародній практиці називають збитком від зберігання запасів.

На кожному етапі визначення оцінки виникає низка питань, відповіді на які П(С)БО 9 не дає.

Так, при придбанні запасів за плату у відповідності зі змінами та доповненням, внесеними наказом Мінфіну України від 14.06.00 №131 в склад фактичних витрат, які формують первісну вартість запасів, виключено суми, що виплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів. Виключення цього абзацу призвело до досить різних варіантів списання цих витрат:

якщо ці витрати безпосередньо пов'язані з придбанням певних запасів, то вони повинні бути включені до складу фактичних витрат, які входять в первісну вартість запасів (останній абзац п. 9 П(С)БО 9);

якщо ці витрати виникають в результаті постачальницької діяльності в цілому, то механізм їх включення до первісної вартості запасів може бути реалізований по схемі виключення транспортно- заготівельних витрат, тобто акумулюватися на окремому субрахунку з послідуючим розподілом;

включати до витрат того звітного періоду, в якому вони виникли.

Розглянемо основні визначення поняття «Запаси» в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Огляд літературних джерел з обліку, аналізу і аудиту малоцінних та швидкозношуванних предметів

№ п/п	Автор ПІБ	Назва книги, випуск, рік, місце, сторінки	Короткий зміст
1	Бутинець Ф.Ф.	«Організація бух. обліку» Житомир ПП «Рута», 2006р, 253с	До запасів належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу,
2	Ткаченко Т.М.	Бухгалтерський фінансовий блік на підприємствах України, Київ «АСК», 2002р, 315с	Запаси-це активи, які 1.утримуються для подальшого Продажу за умов звичайної господарської діяльності.
3	Лишиленко НМ	Бухгалтерський фінансовий облік	МШП - це предмети, які використовуються не більше 1 року, або одного операційного циклу (якщо він більше року), незалежно від їх вартості
4	Голов С.Ф.	Управлінський облік	Запаси - це предмети, що перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва)
5	Усач Б.Ф.	Аудит	Рахунок 20 "Запаси" призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух запасів
6	Савченко ОА	Організація і методика аудиту	з 01.01.2000 р. запаси утримуються для споживання в процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг .
7	Романенко ЛН	Ревізія і контроль	«Запаси»виділені в окрему групу, облік яких ведеться на рахунку 20 “Запаси”.
8	Павлюк І.	Особливості бухгалтерського обліку МШП // Бухгалтерський облік і аудит, № 2, 2006р. - 20с	До малоцінних необоротних матеріальних активів відносять малоцінні предмети, строк експлуатації яких перевищує один рік з врахуванням їхніх ознак
9	Білуха М, Іваніна С	Контроль витрат виробництва на основі впровадження комплексної автоматизації ПЕОМ.// Бухгалтерський облік і аудит, №5 2005р, 59с	Облік списання запасів з використанням ПЕОМ
10	Бутинець ФФ	Аудит. Підручник. Житомир ПП “ Рута ”. - 2002р, 674с	До запасів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу,
11	Голова С.Ф	Бухгалтерський фінансовий облік та фінансова звітність в Україні: Навчальний посібник .- Д.: ТОВ „Баланс-клуб, 2006.- 768с.	Знос цих малоцінних і швидкозношуваних предметів не нараховується, а їх вартість при передачі в експлуатацію списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів.
12	Грабова Н.М., Добровський В.	Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. - К.:, А.С.К., 2006.	До запасів належать предмети, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва .
13	Давидов ГМ.	Аудит: Навч.посіб.- К.: «Знання»-2006.-370с	Розкрита методика проведення аудиту запасів
14	Чумаченко ГМ	Економічний аналіз: Навч.-методич. посібник К: КНЕУ 2006р.- 540 с.	Визначено основні етапи аналізу запасів
15	Кужельний М.В., Лінник В.Г.	Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.-К.: КНЕУ, 2006. - 208с.	Основні теоретичні підходи дор визначення сутності запасів як економічної категорії
16	Павлюк І.	Бухгалтерський облік реалізації цінностей і податкових зобов'язань з ПДВ./ Галицькі контракти, 2005р., №9, 82-85 с.	Основні моменти податкового обліку запасів на підприємствах України
17	Савицкая Г.В.	“Анализ хозяйственной деятельности предприятия”: Учеб. пособие для вузов. - Минск, «Экоперспектива», 2004.-498с.	Визначено порядок проведення аналізу запасів, основні джерела інформації, методи аналізу.
18	Сопко В.В.	Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - 2-е вид. доп. і перероб.- К.:, КНЕУ, 2005р., - 500с.	Фінансовий облік МШП, первинний облік, документальне оформлення, типова кореспонденція рахунків.
19	Тарасенко Н.В.	Економічний аналіз діяльності промислового підприємства: Навчальний посібник.-Львів: Львівський банківський інститут, 2005-485с.	Аналіз надходження і вибуття запасів на промислові підприємства
20	Усач БФ.	Контроль і ревізія. Навч посібник К: «Знання - Прес» - 2006р	Методи і прийому проведення ревізії запасів на підприємстві

Подобные документы

• Облік та аналіз виробничих запасів на сільскогосподарських підприємствах

  Економічний зміст виробничих запасів. Нормативно-правова база, що регулює питання обліку виробничих запасів. Методика аналізу виробничих запасів на підприємстві. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів.
  
  дипломная работа [152,5 K], добавлен 11.07.2008
  

• Облік виробничих запасів на підприємстві

  Поняття виробничих запасів як активів підприємства, особливості їх класифікації. Нормативно-правова база обліку виробничих запасів. Організація обліку надходження та наявності виробничих запасів. Головні шляхи удосконалення обліку виробничих запасів.
  
  курсовая работа [81,9 K], добавлен 10.12.2014
  

• Облік виробничих запасів на промислових підприємствах

  Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТЗОВ "Компанія Технопол". Особливості документального оформлення руху виробничих запасів. Характеристика синтетичного та аналітичного обліку виробничих запасів. Шляхи удосконалення системи бухгалтерського обліку.
  
  курсовая работа [36,2 K], добавлен 20.08.2010
  

• Облік і аудит виробничих запасів на промисловому підприємстві (за матеріалами ПАТ "Дніпровський меткомбінат")

  Економічна сутність та класифікація виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства. Методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво. Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості.
  
  дипломная работа [337,7 K], добавлен 24.08.2015
  

• Облік виробничих запасів на ВАТ "Криворіжхліб"

  Теоретичні основи обліку виробничих запасів на підприємствах України. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік виробничих запасів. Організація обліку виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів на ВАТ "Криворіжхліб".
  
  курсовая работа [89,6 K], добавлен 21.11.2010
  

• Сучасні проблеми та напрямки вдосконалення організації та ведення обліку виробничих запасів на підприємстві

  Сучасні проблеми обліку виробничих запасів, пропозиції щодо їх усунення. Ведення первинного обліку виробничих запасів, виявлення недоліків та їх усунення. Основні проблеми, пов’язані з організацією та веденням обліку виробничих запасів на підприємствах.
  
  статья [22,8 K], добавлен 27.08.2017
  

• Організація і методика обліку та аналізу виробничих запасів підприємства

  Нормативна база та характеристика документів з обліку і аудиту виробничих запасів та їх руху на підприємстві. Використання інформаційних систем та комп'ютерної технології для контролю основних фондів. Вплив рівня резервів на продуктивність організації.
  
  дипломная работа [377,6 K], добавлен 11.02.2011
  

• Облік наявності та використання виробничих запасів

  Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві. Документальне оформлення їх наявності, руху та вибуття, синтетичний та аналітичний облік, проведення інвентаризації. Удосконалення обліку запасів.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.03.2014
  

• Облік матеріальних запасів

  Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація й оцінка. Порядок обліку матеріальних запасів на складі. Облік надходження та витрат виробничих запасів. Відмінності зарубіжної практики обліку запасів. Відображення запасів у фінансовій звітності.
  
  курсовая работа [613,8 K], добавлен 13.12.2010
  

• Аналітичний облік запасів та синтетичний облік запасів. Основні засоби

  Сутність і види запасів підприємства. Аналітичний бухгалтерський облік виробничих запасів. Умови правильної організації обліку запасів. Відображення в обліку операцій з надходження та витрачання виробничих запасів. Основні засоби: класифікація та оцінка.
  
  контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.04.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам