Страхувальниками (платниками внесків) на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, є в обов'язковому порядку тільки роботодавці. До роботодавців відносяться підприємства, установи, організації і фізичні особи, які використовують найману працю, в тому числі приватні (приватно-орендні) сільгосппідприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, сільгоспкооперативи та інші суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, які займаються сільськогосподарською діяльністю. Факт реєстрації страхувальника у робочому органі виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків засвідчується страховим свідоцтвом.

Роботодавці визначають суму страхових внесків шляхом помноження встановленого для них страхового тарифу (від 0,2% до 13,8%) на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включає витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Зазначені страхові тарифи встановлені Законом "Про страхові тарифи та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. №2272-ІІІ із змінами і доповненнями.

Страхові тарифи встановлені диференційовано по групам галузей економіки в залежності від класу професійного ризику виробництва (всього 67 класів).

До Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України КП "Шевченківський райагробуд" сплачує внески у розмірі 2,42% від загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески.

При настанні страхового випадку застрахованим особам проводяться страхові виплати. При цьому усі види соціальних послуг і виплат надаються застрахованій особі або особам, що перебувають на її утриманні, незалежно від того, зареєстроване чи ні підприємство, де стався страховий випадок, у Фонді. Страховим випадком є нещасний випадок або професійне захворювання, що завдали застрахованій особі професійно обумовлену фізичну або психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення і/або соціальних послуг. А якщо потерпілий вже не перебуває у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів і в нього було виявлено професійне захворювання, то і такий випадок є страховим. Також до страхового випадку відноситься смерть потерпілого від нещасного випадку або внаслідок професійного захворювання.

Кожен зі страхових випадків, чи то нещасний, професійне захворювання або смерть потерпілого від нещасного випадку або профзахворювання, має свої особливості як при розслідуванні, так і при призначенні страхових виплат.

"Нещасний випадок" - це обмежена у часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора або середовища, що сталася в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких завдано шкоду здоров'ю або настала смерть. При цьому КМУ затверджує перелік обставин, за яких настає страховий випадок. В окремих випадках за наявності підстав Фонд може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, що не визначені в переліку.

Слід врахувати, що кожен, навіть незначний, нещасний випадок підлягає розслідуванню. Для того щоб зробити це правильно, потрібно уважно вивчити Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою КМУ від 21.08.2001 р. №1094.

Порядок розслідування нещасного випадку залежить від таких факторів: призвів він до летального наслідку чи ні; був він груповим (трапився з двома чи більше особами) чи стався з однією фізичною особою.

Контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, їхнім документальним оформленням і обліком, виконанням заходів щодо їх попередження покладається на органи державного управління, органи Держнаглядохоронпраці, Фонду відповідно до їхньої компетенції.

Акти розслідувань нещасних випадків (перші примірники) зберігаються на підприємстві протягом 45 років. У випадку ліквідації підприємства акти підлягають передачі правонаступнику, а у випадку його відсутності або банкрутства - до державного архіву.

У випадку відмови роботодавцем в складанні акта за формою Н-1 про нещасний випадок або незгоди роботодавця, потерпілого або особи, що представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещасного випадку (ф. Н-5), акта змістом ф. Н-1 питання розглядається в порядку, передбаченому законодавством для розгляду трудових спорів.

Також у випадку незгоди з ухваленим рішенням при розслідуванні нещасного випадку потерпілий або особа, яка його представляє, може звернутися до посадової особи Держнаглядохоронпраці й оскаржити дії роботодавця. У такому випадку інспектор Держнаглядохоронпраці спільно із представниками Фонду і профспілкової організації проводять розслідування нещасного випадку і видають обов'язковий для виконання роботодавцем припис, в якому вказують на необхідність визнання виробничого характеру нещасного випадку, узяття його на облік зі складанням або переглядом акта за формою Н-1.

Якщо роботодавець не згоден із приписом, то дане питання вирішується вищестоящим підрозділом Держнаглядохоронпраці або оскаржується в установленому законодавством порядку. На час вирішення питання дія розпорядження зупиняється.

Для призначення страхових виплат при нещасному випадку на виробництві працівнику необхідно пройти обстеження в МСЕК. Саме медико-соціальна експертна комісія має право встановити ступінь втрати працездатності для призначення страхових виплат.

По закінченні обстеження МСЕК робить висновок, який направляється до Фонду (верхня його частина, а корінець залишається у постраждалого). Також постраждалий повинен надати такі документи:

акт розслідування нещасного випадку (ф. Н-1);

заяву постраждалого встановленої форми;

довідку про заробітну плату. Видається вона бухгалтерією підприємства;

копію трудової книжки, завірену роботодавцем або нотаріусом.

Рішення про виплати оформляють постановою виконавчої дирекції Фонду, до якої додаються копії необхідних документів.

Однак відразу всі документи про нещасний випадок не можуть бути надані до Фонду, і спочатку працівник йде на лікарняний. При цьому працівник має право на оплату лікарняного листка за рахунок коштів Фонду. Передбачено, що оплачують його в розмірі 100% середнього заробітку (оподатковуваного доходу), а перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний:

1. Виплатити одноразову допомогу. Провадять таку виплату у випадку стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК. Її розмір визначають із розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду (на сьогодні гранична сума заробітної плати встановлена на рівні 1600 грн.). Тобто потерпілому виплачують стільки середніх заробітних плат, скільки відсотків втрати працездатності йому встановлено.

2. Виплачувати щомісячну грошову компенсацію відповідної частини втраченого заробітку потерпілого у випадку часткової або повної втрати працездатності.

При розрахунку щомісячних виплат, як і при розрахунку одноразової допомоги, беруть до уваги відсоток втрати працездатності і середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я. Але сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я. Причому, коли призначені і пенсія з інвалідності, і щомісячна страхова виплата у зв'язку з одним і тим же страховим випадком, їх підсумовують і стежать за тим, щоб зазначена сума не перевищувала середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я.

3. Виплачувати пенсію з інвалідності.

4. Виплачувати допомогу дитині у випадку завдання шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності. Також Фонд надає щомісячну допомогу такій дитині до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Після досягнення зазначеними особами 16 років Фонд зобов'язаний проводити їм виплати у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста), в якій вони проживають, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

5. Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому при настанні нещасного випадку, швидкої допомоги у разі необхідності його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.

6. Організовувати цілеспрямоване та ефективне лікування постраждалого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

7. Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення і відновлення працездатності потерпілого.

Сюди можна віднести, наприклад, надання потерпілим, які стали інвалідами, безоплатно путівок на санаторно-курортне лікування і компенсацію їх вартості у розмірі, встановленому Фондом, якщо потерпілий самостійно придбав таку путівку. Надають путівки за висновком МСЕК не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1 групи - щорічно.

Постраждалому, який став інвалідом, компенсують також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує постраждалого, Фонд компенсує витрати на проїзд і проживання відповідно до законодавства про службові відрядження.

Постраждалому, який став інвалідом і використав щорічну відпустку до одержання путівки в санаторно-курортний заклад, роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) зі збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до пошкодження здоров'я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором постраждалого).

8. Відповідно до висновку ЛКК або МСЕК проводити навчання і перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок пошкодження здоров'я або завдання моральної шкоди постраждалий не може виконувати попередню роботу.

9. Працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю.

10. У випадку необхідності надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду.

11. Сплачувати за потерпілого внески на медичне і пенсійне страхування.

І це зовсім не всі страхові послуги. Законом передбачено, що з 1 січня 2003 року Фонд зобов'язаний:

1) забезпечити потерпілому разом з відповідними службами охорони здоров'я за приписом лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

обслуговування вузькопрофільними лікарями і лікарями загальної практики;

догляд медичних сестер вдома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

акушерський та інший догляд вдома або в лікарні під час вагітності та пологів;

утримання у лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

забезпечення необхідними медичними засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з використанням дорогоцінних матеріалів);

2) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню постраждалому, який проживає у гуртожитку, ізольованого житла.

Доставку і переказ сум, що виплачують потерпілим, Фонд проводить за рахунок своїх коштів.

До професійних відносять захворювання, що виникли внаслідок професійної діяльності застрахованої особи і зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

При професійному захворюванні порядок розслідування причин його виникнення дещо відрізняється від порядку розслідування нещасного випадку.

Треба зауважити, що перелік професійних захворювань був затверджений постановою КМУ "Про затвердження переліку професійних захворювань" від 08.11.2000 р. №1662, тому при повторному виявленні аналогічного захворювання в іншого працівника на тому самому робочому місці захворювання цього працівника відносять до професійного.

Якщо ж хронічне профзахворювання або отруєння виявлені вперше, то спочатку хворий обстежується в медичній установі за місцем проживання. Якщо існують підозри щодо профзахворювання, то лікувально-профілактична установа направляє його на консультацію до спеціаліста з профпатології міста. Цей спеціаліст може направити працівника до науково-дослідного інституту або установи охорони здоров'я України, що мають право на встановлення зв'язку захворювань з умовами праці, тобто визнання профзахворювання.

При виникненні спорів для остаточного вирішення питання про наявність профзахворювання хворого направляють в Інститут медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У випадку незгоди з рішенням цієї установи хворий або роботодавець можуть оскаржити його в судовому порядку.

Для того щоб хворого прийняла комісія зазначених лікувальних закладів, він зобов'язаний при собі мати:

копію трудової книжки для визначення стажу роботи в умовах впливу виробничих факторів;

виписку з амбулаторної карти (форма 025/у) або історії хвороби, що відображають початок і динаміку розвитку хвороби;

медичний висновок обласного спеціаліста з профпатології;

санітарно-гігієнічну характеристику умов праці (складається працівниками санепідемстанції);

у випадку необхідності - акт за ф. Н-1 про нещасний випадок на виробництві, висновок фтизіатра, нарколога та ін.

Комісія названих лікувальних установ дає висновок про наявність або відсутність профзахворювання. Цей висновок не видається хворому на руки, а надсилається обласному спеціалісту з профпатології за місцем роботи або проживання хворого.

Якщо все ж встановлено остаточний діагноз профзахворювання, то підприємству, відповідному закладу санепідемстанції, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду протягом 3 днів надсилається повідомлення за встановленою формою П-3. Після одержання цього повідомлення, але не пізніше 10 днів з моменту одержання, власник зобов'язаний організувати розслідування профзахворювання. Для цього на підприємстві створюють комісію з розслідування профзахворювання, яку очолює співробітник санепідемстанції. В її складі працюють представники: лікувально-профілактичної установи, підприємства, профспілкової організації (якщо хворий є членом такої організації) або трудового колективу з питань охорони праці (якщо хворий не є членом профспілки), відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, а також можуть залучатися представники інших органів. Комісія дає висновок про санітарно-гігієнічну характеристику умов праці на підприємстві та їх зв'язок із профзахворюванням.

Комісія з розслідування зобов'язана:

скласти програму розслідування причин профзахворювання;

розподілити функції між членами комісії;

розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

провести розслідування обставин і причин профзахворювання;

скласти в шести примірниках акт розслідування за встановленою формою П-4, в якому намітити заходи щодо запобігання розвитку профзахворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин профзахворювань складається протягом трьох днів після закінчення розслідування і надсилається роботодавцем: хворому, лікувально-профілактичній установі, що обслуговує підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду, профспілковій організації, членом якої є хворий, і відповідний установі СЕС.

Перший примірник акта ф. П-4 залишається на підприємстві і повинен зберігатися протягом 45 років. У випадку ліквідації підприємства акт підлягає передачі правонаступнику, а у випадку його відсутності або банкрутства - до державного архіву.

На підприємстві професійне захворювання повинно бути зареєстроване у Журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) затвердженої форми на підставі повідомлення П-3 і акта П-4.

При цьому СЕС за даними акта П-4 заповнює Карту обліку профзахворювань форми П-5.

На підставі Акта розслідування професійного захворювання, Карти обліку професійних захворювань і висновку медичного установи (у Києві, наприклад, це може бути Інститут медицини праці АМН України) МСЕК встановлює відсоток стійкої втрати працездатності. У свою чергу, вже спираючись на висновок МСЕК, Фонд призначає одноразові і щомісячні страхові виплати. Так само, як і при нещасному випадку, МСЕК може визначити інші послуги, які зобов'язаний оплатити Фонд для відновлення здоров'я потерпілого.

Страхові виплати і послуги, що надаються Фондом при професійному захворюванні, аналогічні тим, які Фонд здійснює при нещасних випадках на виробництві.

У випадку, коли працівник загинув від нещасного випадку на виробництві або від професійного захворювання, Фонд несе витрати на поховання, а також виплачує одноразову допомогу і пенсію у зв'язку з втратою годувальника (щомісячну допомогу).

Витрати на поховання працівника здійснюють у випадку його смерті від поранення; травми, у тому числі одержаної внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою; вбивства; гострого професійного захворювання; гострого професійного отруєння та інших отруєнь; теплового удару; опіків; обморожень; утоплення; ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням; пошкодження внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події); контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори; фізичних або нервово-психічних перевантажень; дорожньо-транспортних пригод; падіння постраждалого; падіння, обрушення, обвалу предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо; дії шкідливих і токсичних речовин; рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин, механізмів тощо, під час:

виконання трудових обов'язків (у т. ч. у відрядженні);

перебування на робочому місці або в іншому місці роботи протягом робочого часу з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу з підприємства або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні і святкові дні, якщо буде встановлено факт впливу на працівника небезпечних або шкідливих виробничих факторів;

проїзду на роботу або з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;

використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;

ліквідації аварії, пожежі і наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

пересування працівника до об'єкта або між об'єктами, що обслуговуються підприємством, за затвердженими маршрутами або до будь-якого іншого об'єкта за дорученням роботодавця;

пересування до місця відрядження і у зворотному напрямку згідно із завданням на відрядження тощо.

Витрати на поховання не проводяться Фондом у випадку, якщо смерть працівника настала:

під час пересування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в його інтересах;

за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

під час використання ним в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також обладнання, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього обладнання, механізмів, інструментів;

внаслідок отруєння алкоголем, наркотиками або іншими отруйними речовинами, а також їх впливу (асфіксія, інсульт, зупинення серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо постраждалий, який перебував у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, був усунений від роботи згідно зі встановленим на підприємстві порядком;

під час скоєння ним злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені у встановленому порядку;

у випадку природної смерті або самогубства, що сталися на підприємстві.

Перелік осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат, встановлено статтею 33 Закону про страхування від нещасного випадку. Зазначене право мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом десятимісячного строку після його смерті. До непрацездатних осіб віднесені:

діти, які не досягли 16 років;

діти від 16 до 18 років, які не працюють, або старші цього віку, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не в змозі заробляти;

діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажерами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;

жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

інваліди - члени сім'ї постраждалого на період інвалідності;

неповнолітні діти, на утриманні яких померлий сплачував або зобов'язаний був виплачувати аліменти;

непрацездатні особи, які не були на утриманні померлого, але мають на це право.

Якщо дружина (чоловік), один з батьків померлого або інший член сім'ї не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку, то зазначені особи також мають право на одержання страхових виплат.

Одноразову допомогу Фонд виплачує сім'ї постраждалого.

При цьому роботодавець відповідає за організацію поховання працівника, що загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування одержаних на виробництві травми або профзахворювання. А потім Фонд відшкодовує зазнані підприємством витрати в розмірах, затверджених Правлінням Фонду для обласних управлінь його виконавчих дирекцій.

При груповому нещасному випадку з летальним наслідком, випадку смерті працівника при виконанні трудових обов'язків роботодавець повинен терміново передати засобами зв'язку (факс, телефонограма тощо) повідомлення за встановленою формою:

територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

органу, до сфери управління якого відноситься підприємство (у випадку його відсутності - місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);

установі санепідемслужби (у випадку виявлення гострих професійних захворювань);

профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

вищестоящому профспілковому органу;

органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (службам Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

іншим органам (у разі потреби).

Нещасний випадок з летальним наслідком повинен бути розслідуваний у порядку, визначеному для розслідування такого нещасного випадку. Організувати таке розслідування зобов'язаний роботодавець. Спеціальне розслідування провадиться комісією, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких до неї входять. Очолює комісію представник органів Держнаглядохоронпраці. Крім того, до комісії обов'язково повинні входити страховий експерт і представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у випадку, коли він відсутній - представники органу місцевого самоврядування. Інші члени комісії - такі ж, як і при розслідуванні нещасного випадку або професійного захворювання без летального наслідку.

Комісія розслідує нещасний випадок протягом 10 днів (якщо це необхідно, строк розслідування може бути продовжений органом, який призначив розслідування). Після його закінчення складають Акт розслідування нещасного випадку (аварії), який відбувся (відбулась), за ф. Н-5 і реєструють його в журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків. Разом з цим результати розслідування оформляються матеріалами. Серед них:

акт за формою Н-1 у двох примірниках на кожного потерпілого (Картка професійного захворювання П-5 - якщо нещасний випадок пов'язаний із гострим профзахворюванням). Варто пам'ятати, що роботодавець зобов'язаний протягом доби з дня одержання підписати дані документи;

медичний висновок про причини смерті і наявність в організмі потерпілого алкоголю або наркотиків (у разі потреби);

протокол огляду місця, де відбувся нещасний випадок;

ескіз місця нещасного випадку, необхідні плани, схеми, фотознімки місця нещасного випадку, зіпсованого об'єкта, устаткування тощо;

протоколи опитування і пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку;

копії документів про проходження потерпілим навчання й інструктажів з охорони праці та інші.

Після закінчення розслідування і підписання акта розслідування нещасного випадку роботодавець не пізніше ніж через п'ять днів зобов'язаний розглянути матеріали розслідування і видати наказ про здійснення запропонованих заходів для попередження подібних випадків, а також притягти до відповідальності робітників, що припустилися порушення законодавства про охорону праці. Про проведену роботу за запропонованими заходами роботодавець повинен у письмовій формі повідомити органи, що брали участь у розслідуванні, у терміни, зазначені в акті спеціального розслідування.

Також у п'ятиденний термін після закінчення розслідування роботодавець за рахунок коштів підприємства розсилає копії матеріалів спеціального розслідування органам, що брали участь у розслідуванні, у тому числі прокуратурі, органу Держнаглядохоронпраці, виконавчій дирекції Фонду, членам сім'ї потерпілого та ін.

Членам сім'ї потерпілого (або самим потерпілим - при груповому нещасному випадку без летального наслідку), довіреним особам акт за формою Н-1 надсилається разом із копією акта спеціального розслідування нещасного випадку.

На підприємстві зберігають усі перші примірники матеріалів розслідування протягом 45 років.

Після закінчення розслідування всі матеріали (документи) передають до Фонду для призначення страхових виплат особам, які мають на це право. При цьому на вимогу посадових осіб Фонду повинні бути обов'язково надані такі документи:

заяви осіб, які мають право на страхові виплати у зв'язку зі смертю годувальника (колективна або індивідуальні), на ім'я начальника виконавчої дирекції Фонду;

Акт розслідування нещасного випадку (ф. Н-1) або Акт розслідування професійного захворювання (ф. П-4);

копія свідоцтва про смерть постраждалого з органу реєстрації актів громадського стану;

копія довідки про ідентифікаційний номер постраждалого у Державній податковій адміністрації;

висновок МСЕК про причинний зв'язок смерті годувальника з наслідками одержаної травми або профзахворювання;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження дитини (у випадку, якщо дитина народилася після смерті постраждалого);

копія трудової книжки постраждалого, завірена страхувальником або нотаріусом;

довідки житлово-експлуатаційної організації, а у випадку її відсутності - довідки виконавчого органу ради або інші документи про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8-річного віку;

довідка навчального закладу про те, що член сім'ї постраждалого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається на денній формі навчання;

довідка навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї постраждалого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу;

довідка МСЕК про встановлення інвалідності утриманців або її нотаріально завірена копія.

Факт перебування на утриманні постраждалого у випадку відсутності відповідних документів і неможливості їх поновлення встановлюється у судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я або з інших причин не можуть самі одержати наведені документи, їх одержує і надає страховий експерт Фонду.

Після того як всі документи надані, Фонд протягом одного місяця з дня смерті застрахованої особи повинен виплатити одноразову допомогу особам, які мають на це право. На сьогодні встановлено, що її розмір не може бути менше п'ятирічної заробітної плати і додатково по річному заробітку на кожного утриманця. При цьому навіть якщо встановлена вина потерпілого, то її не беруть до уваги і зменшення страхової виплати (як і ситуації, коли випадок не був летальним) не проводять.

Також необхідно враховувати, що страхові виплати особам, які мають на це право, визначають виходячи із середньомісячного заробітку постраждалого за вирахуванням частини, що припадала на постраждалого і працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат визначають згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати (Порядок №100).

Фонд зобов'язаний відшкодувати витрати на поховання постраждалого від нещасного випадку або профзахворювання. Повинні бути відшкодовані витрати на: поховання; придбання одягу, взуття та інших предметів для похорону; організацію поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення та встановлення пам'ятників і огорож тощо. Граничні (максимальні) розміри виплат на поховання потерпілого від нещасного випадку на виробництві встановлені постановою Правління Фонду "Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 15.08.2001 р. №22.

Особливості обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності визначає Положення про обчислення середньої заробітної плати, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2001 р. №43.

Право на отримання страхових виплат та соціальних послуг настає:

для потерпілого - з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності або визначення необхідності у витратах на медико-соціальну допомогу;

для утриманців - з дня смерті годувальника, але не раніше дня виникнення права на страхові виплати.

Середньомісячна заробітна плата для обчислення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на підприємстві застрахованій особі розраховується шляхом множення суми середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, на середньомісячну кількість робочих днів (годин) на рік в залежності від тривалості робочого тижня на підприємстві.

Якщо, у разі смерті потерпілого, право на страхові виплати мають непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, середньомісячна заробітна плата (дохід) на всіх цих осіб визначається як 25 відсотків від середньомісячної заробітної плати (доходу) годувальника, якщо інший розмір не встановлено в судовому порядку.

Якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (цеху, на дільниці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я.

Бухгалтер повинен виписати працівнику для подання до Фонду і призначення страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком Довідку про середню заробітну плату (дохід). Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати призначаються з урахуванням нарахованої заробітної плати за іншим місцем роботи на підставі довідки про середню заробітну плату. Тобто при розрахунку середньомісячної заробітної плати у Фонді будуть враховувати зарплату за основним місцем і за сумісництвом.

Облік розрахунків з Фондом соціального страхування від нещасних випадків підприємства ведуть на субрахунку 656 "За страхуванням від нещасного випадку" рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням".

Страхувальником здійснюються витрати на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, а також витрати на поховання у разі смерті потерпілого. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства.

Страхувальники відносять страхові внески на валові витрати. Нарахування страхових внесків до Фонду страхувальниками відображаються по дебету рахунка 82 "Відрахування на соціальні заходи" субрахунок 825 "Відрахування на страхування від нещасних випадків" та по кредиту рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням" субрахунок 656 "За страхуванням від нещасних випадків". Для страхувальників, які використовують для обліку рахунки тільки класу 9 "Витрати діяльності", до яких відноситься і СТОВ "Лан" нарахування страхових внесків відображається по дебету рахунків 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та по кредиту рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням" субрахунок 656 "За страхуванням від нещасних випадків".

При перерахуванні коштів до Фонду дебетується рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" субрахунок 656 "За страхуванням від нещасних випадків" та кредитується відповідний рахунок класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи".

Кореспонденцію рахунків по відображенню розрахунків за страхуванням від нещасних випадків на виробництві відображено в таблиці 4.2.6.

Таблиця 4.2.6

Кореспонденція рахунків по рахунку 656 в КП "Шевченківський райагробуд" за період з 1.01.2007 р. по 30.06.2007 р.

КП "Шевченківський райагробуд" звітує перед Фондом за формою, що називається "Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" (додаток 39-43).

Розрахункову відомість складають і подають щоквартально у двох примірниках, один з яких подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації страхувальника у такі строки: до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним, а другий зберігається на підприємстві з позначкою Фонду.

Крім того, на підставі актів за формою Н-1 підприємство складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її до органів державної статистики.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів, за страхувальниками та окремими договорами страхування.

Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за страхуванням здійснюється у журналах-ордерах та відомостях до них. На підставі первинних документів по оплаті праці та книги обліку нарахованої оплати праці (додаток 44) формують дані для запису у відомість аналітичного обліку по рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням". Підсумки відомості заносять в журнал-ордер. Кредитовий оборот по рахунку 65 із журнала-ордера переносять в Головну книгу (додаток 45). В регістрах міститься інформація про суми нарахованої оплати праці та відрахувань від неї відповідно до діючого законодавства (до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків) за місяць за об'єктами обліку.

5. Удосконалення обліку розрахунків за страхуванням

5.1 Основні напрямки удосконалення обліку