Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, використання робіт та послуг. У зв'язку з цим виникає дебіторська заборгованість.

Одним із найголовніших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами, який пояснює оцінку платоспроможності та надійності клієнтів, встановлює контроль за розрахунково-фінансовими операціями та розрахунковою дисципліною.

Дебіторська заборгованість - це борг підприємству, організації, фізичних осіб, що виник у процесі господарських відносин з іншими юридичними та фізичними особами.

Недоліком може бути збільшення суми безнадійних боргів. Тому фінансовий стан залежить від розрахункової дисципліни та розміру заборгованості.

Метою написання курсової роботи є подальше вивчення обліку дебіторської заборгованості, придбання практичних навичок і досвіду правильного ведення обліку дебіторської заборгованості.

Для досягнення цієї мети ставляться наступні задачі:

- набуття навичок самостійної роботи зі спеціальною літературою, законодавчими та нормативними актами, П(С) БО №10 з обліку дебіторської заборгованості.

- систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних знань з порядку обліку дебіторської заборгованості.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є порядок ведення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості.

Предметом дослідження є бухгалтерський облік господарських операцій та складання фінансової звітності підприємства.

Методи дослідження які використовуються в курсовій роботі - це вивчення та аналіз літератури в якій висвітлюється потрібні нам питання з обліку дебіторської заборгованості, а також аналіз документів які відображають дійсний стан ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Теоретично-методологічну основу написання курсової роботи склали законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань обліку дебіторської роботи (П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», Бутинець. Бухгалтерський фінансовий облік, Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік).

Логіка і методологічні дослідження обумовлюють структуру курсової роботи, яка складається з трьох розділів, вступу та висновку.

В першому розділі розкривається законодавча база та методологічні засади з обліку дебіторської заборгованості, поняття, класифікація та оцінка дебіторської заборгованості.

В другому розділі висвітлюється порядок ведення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості її документального оформлення, синтетичний та аналітичний облік.

В третьому розділі відображаються господарські операції виробничого підприємства за звітний період та складається фінансова звітність підприємства.

Далі робиться висновок, в якому відображаються основні проблеми обліку дебіторської заборгованості та пропонується заходи по покращенню стану обліку дебіторської заборгованості.

У ході роботи були наведені схеми, таблиці, приклади які дозволяють всебічно розглянути та розкрити курсову роботу.

1. П(С) БО №10 «Дебіторська заборгованість»

1.1 Поняття дебіторської заборгованості, та її класифікація

дебіторський заборгованість облік фінансовий

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» від 08.10.1999 року №237 (Із змінами внесеними згідно з наказом Мінфіну №304 від 30.11.2000 року №303 від 23.05.2003 року). Норми цього П(С) БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Згідно з П(С) БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Згідно з П(С) БО №10 за терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.

Дебіторська заборгованість поділяється на: безнадійну й сумнівну.

Згідно з П(С) БО №10, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником

З метою складання фінансової звітності виділяють наступні види дебіторської заборгованості:

- довгострокова дебіторська заборгованість;

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

- дебіторська заборгованість по виданим авансам;

- дебіторська заборгованість по нарахованим доходам;

- дебіторська заборгованість по внутрішнім розрахункам;

- інша поточна дебіторська заборгованість.

При визнанні дебіторської заборгованості безнадійною, тобто дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву.

1.2 Оцінка дебіторської заборгованості

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги, Значення цієї оцінки полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (продукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необґрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Для оцінки суми сумнівних боргів існує спеціальна методика, відповідно до якої підприємство формує резерв сумнівних боргів.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання ії активом збільшує дохід від реалізації та оцінюється за первинною вартістю. Але на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості.

Будь-яка заборгованість, як довгострокова, так і поточна, у якийсь момент може бути визнана підприємством безнадійною. До 2000 року в національному бухгалтерському обліку було відсутнє поняття безнадійної заборгованості, хоч і було передбачене списання на збитки підприємства сум дебіторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності або щодо якої є документальне підтвердження про неможливість її погашення, тобто документи, видані судовими органами.

На сьогодні для того щоб визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною, не потрібно документального підтвердження. Досить, щоб була виконана одна з умов:

- закінчився строк позовної давності (3 роки);

- існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Що таке «впевненість» у цьому випадку, П(С) БО 10 не уточнює, але можна передбачити, що коли підприємство-боржник оголошене банкрутом, то підприємство-кредитор може списати його заборгованість як безнадійну, знаючи, що майна банкрута ні: вистачить для погашення заборгованості. У цьому полягає відмінність, порядку визнання боргу покупця безнадійним у чинному бухгалтерському обліку від аналогічного порядку в податковому обліку.

Безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи або послуги списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів. При створенні резерву сумнівних боргів збільшуються інші витрати операційної діяльності, а списання безнадійної заборгованості відбувається не за рахунок зменшення раніше нарахованого доходу, а за рахунок зменшення резерву сумнівних боргів.

Якщо для списання безнадійної заборгованості покупців (замовників) не вистачило резерву сумнівних боргів, різниця списується на витрати періоду. Якщо резерву сумнівних боргів постійно не. вистачає для списання безнадійної заборгованості, підприємству необхідно переглянути методику його формування. Для відображення сум витрат на. формування резерву сумнівних боргів і на пряме списання поточної дебіторської заборгованості в новому Плані рахунків передбачений субрахунок 944 «Сумнівні і безнадійні борги» рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності». Нарахування ре-зерву сумнівних боргів відображається по кредиту рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів», а списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву - по дебету цього рахунка.

При списанні дебіторської заборгованості, що утворилася не в результаті відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг, застосовується метод прямого списання сум такої заборгованості на витрати періоду.

Після списання безнадійної дебіторської заборгованості підприємство зобов'язане враховувати її суму на забалансовому рахунку протягом не менше трьох років для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану боржника. Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу. Одночасно величина резерву збільшує витрати звітного періоду. За рахунок створеного резерву будуть списуватися безнадійні борги наступного року. Таким чином, метод списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів відрізняється від методу прямого списання) датою включення сум такої заборгованості до витрат. Очевидно, що при застосуванні першого методу витрати визнаються раніше, що відповідає принципу обачності, згідно з яким витрати не можна занижувати.

П(С) БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:

а) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

б) на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Перший метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те що такий метод допустимий, при здійсненні підприємством досить великої кількості операцій краще використовувати другий метод формування резерву сумнівних боргів.

Другий метод є базовим і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. Для того щоб скористатися цим методом, підприємству необхідно проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів щодо виникнення безнадійної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги. При цьому слід ураховувати те, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадійною - до настання строків оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою.

За боргами, що стали безнадійними після строку оплати за договором, застосовується розбивка за періодами. Звичайно періодизація простроченої заборгованості здійснюється таким чином: окремо підсумовується заборгованість, що стала безнадійною протягом місяця після настання строку оплати за договором, у строк від 1 до 2 місяців, від 2 до З місяців, і заборгованість, що стала безнадійною більше ніж через три місяці після настання строку оплати за договором.

Оскільки заборгованість може стати безнадійною не тільки в результаті визнання покупця банкрутом, але й після закінчення строку позовної давності (тобто трьох років з дати оплати заборгованості, передбаченої договором), підприємству доведеться враховувати також дебіторську заборгованість, що виникла три роки тому.

За кожною групою заборгованості визначається коефіцієнт сумнівності. Формули для розрахунку величини зазначеного коефіцієнта не існує, він визначається приблизно на підставі спостережень і досвіду, а також даних бухгалтерського обліку за минулі періоди. Смисл розрахунку коефіцієнта сумнівності полягає в тому, щоб визначити для кожної групи дебіторської заборгованості (розподіленої за періодами) відсоток списаних неоплачених рахунків, тобто відсоток непогашення заборгованості. Звичайно коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням періоду непогашення.

Резерв сумнівних боргів визначається як сума / добутків заборгованості за кожною групою на відповідні коефіцієнти сумнівності.

2. Облік розрахунків з дебіторами

2.1 Облік розрахунків з покупцями та замовниками

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) являє собою заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Для обліку поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. 291, призначено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», який використовують для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп.

За дебетом рахунку 36 відображають продажну вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом - суму платежів, яка надійшла на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків.

До рахунку 36 передбачено такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

363 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп»;

364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням»

На субраxунку 362 «Розрахунки з іноземними пoкупцями» аналітичний облік ведеться в гpивнях та валюті, обумовленій договором.

На субрахунку 363 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи» узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Нa субрахунку 364 «Розрахунки зa гарантійним забезпеченням» відображаються розрахунки зa гарантійним забезпеченням, пов'язаним зi здійсненням операцій з деривативами.

Aналітичний облік розрахунків з покупцями тa замовниками ведеться за кожним пoкупцем та замовником за кoжним пред'явленим до сплaти рахунком.

Є дві форми розрахунків з покупцями та замовниками: готівкова і безготівкова.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

При здійсненні розрахунків готівкою підприємства - отримувачі платежу зобов'язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтверджували факт витрати готівки.

Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Розрахунки між підприємствами та організаціями здійснюються, як правило, у безготівковій формі через банк.

Безготівкові розрахунки проводять з використанням платіжних інструментів у формі:

- платіжного доручення;

- меморіального ордера;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива;

- банківських платіжних карток;

- інкасових доручень;

- векселів.

Підприємства вільно обирають форми розрахунків, закріплюють їх в договорах, угодах чи окремих домовленостях.

Найбільш поширені розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення виписує платник для перерахування визначеної суми зі свого рахунку на рахунок одержувача. Платник подає платіжне доручення в банк, який його обслуговує. Воно приймається до виконання протягом 10 днів з дати заповнення тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

Платіжні доручення застосовуються для здійснення платежів:

- за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі.

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках; - для сплати податків і зборів, обов'язкових платежів до бюджетів та/або державних цільових фондів;

- в інших випадках відповідно до укладених договорів та законодавства України.

Перерахування коштів (крім сплати податків і зборів) повинне здійснюватись на підставі, підтвердженій документами, якими можуть бути: договір; акт виконаних робіт; накладна рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна. (див. дод. 1,2,3).

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача. Цей документ складається з двох частин:

- верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки чеками здійснюються між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами. Розрахунковий чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекотримачу вказану у чеку суму.

Чекові книжки з бланками чеків банки видають юридичним та фізичним особам, яким відкрито рахунки у банках. Строк дії чекової книжки - один рік, а розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, - три місяці. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя (підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком) протягом десяти календарних днів.

Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві. Акредитив відкриває платник (покупець). Для цього він подає у свій банк (банк-емітент) заяву не менше ніж у трьох примірниках. Акредитив відкривається на відповідний строк. Оплата постачальнику здійснюється через акредитив після відвантаження товарів і пред'явлення платіжних документів згідно з умовою реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальнику (бенефіціару) своєчасне надходження грошей за відвантажені товари.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюються у договорі.

Для одержання грошей за акредитивом після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає реєстр документів, як правило, у чотирьох примірниках та передбачені умовами акредитива документи виконуючому банку, який їх ретельно перевіряє і здійснює платіж.

Застосування акредитивної форми розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати від 1993 р. №500.

Останнім часом набула поширення форма безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних банківських карток.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Фізичні та юридичні особи (покупці та замовники) можуть проводити розрахунки за продукцію, товари, роботи, послуги шляхом застосування платіжних карток.

Первинними документами, що підтверджують розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, є квитанція торговельного термінала, чек банкомата, чек касового апарата, виписка з карткового рахунку.

Фізичні та юридичні особи застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з банком - емітентом карток як засіб для безготівкової оплати за товари (послуги) на підприємствах торгівлі (послуг), для перерахування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб, для оплати за товари (послуги), купівля (одержання) яких здійснюється в системах електронної комерції, а також як засіб для одержання готівки в касах банків (установ банків), пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банкомати.

У зовнішньоекономічній діяльності застосовуються розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями). При розрахунках за інкасо банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії щодо отримання платежу від платника. Інкасове доручення може бути оформлене платіжною вимогою, розрахунковим чеком та іншими розрахунковими документами. Розрізняють два типи інкасо:

- чисте інкасо - інкасо фінансових документів, зокрема, векселів, чеків, які не супроводжуються комерційними документами;

- документарне інкасо - інкасові операції здійснюються з фінансовими і комерційними документами, які включають комерційний рахунок, повний комплект чистих боргових коносаментів, страховий поліс, сертифікат походження, дублікат залізничної накладної, пакувальний лист, ваговий лист, вантажну митну декларацію, поштову квитанцію, авіаційну накладну та інші документи.

Форма розрахунків «інкасо» більш вигідна покупцю, який оплачує товар та одночасно його одержує. Для продавця є ризик невикупу товарних документів після відправлення товарів імпортеру.

Документування розрахунків з покупцями та замовниками

Розрахунки з вітчизняними покупцями.	Розрахунки з іноземними покупцями.
Виникнення заборгованості.
накладні рахунки-фактури рахунки акти прийнятих робіт, послуг податкові накладні товарно-транспортні накладні товарні накладні	комерційні документи (рахунки-фактури, - invoice) транспортні накладні (СМR - залізнична накладна т.д.) платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості.
Виписки банку, ПКО, векселі.	Виписки банку, векселі.

Підприємство реалізувало продукцію вітчизняним покупцям за продажними цінами -36000 грн. в тому числі ПДВ -20%. Оплата від покупців надійшла на поточний рахунок 2000 грн., залишкова сума заборгованості надійшла готівкою до каси.

Бухгалтерські проводки з обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн.
	дебет	кредит
Відображається виручка (дохід) від реалізації покупцям товарів, послуг на суму 36000 грн.			36000,00
	361	701,702,703
Відображається НДС	701,702,703	641	6000,00
На поточний рахунок надійшла оплата від покупця	311	361	2000,00
В касу надійшла оплата від покупця.	301	361	1600,00

Для обліку розрахунків з покупцями за авансами одержаними підприємства використовують рахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними». По дебіту цього рахунку відображається списання отриманих авансів, по кредиту - отримання авансів від покупців.

Приклад 2

Підприємство реалізувало з передоплатою продукцію вітчизняним покупцям за продажними цінами -36000 грн. в тому числі ПДВ -20%.

Бухгалтерські проводки з обліку розрахунків з предоплатою від покупців.

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків Дебет Кредит	Сума
На поточний рахунок надійшла предоплата (аванс) від покупця	311	681	36000,00
Відображається но по НДС в сумі отриманого авансу.	643	641	6000,00
Відображається виручка (дохід) від реалізації покупцям товарів, послуг на суму 36000 грн.	361	701,702,703	36000,00
Відображається но по НДС	701	643	6000,00
Відображається взаємозалік заборгованості по авансу з покупцями	681	361	36000,00

2.2 Облік розрахунків з підзвітними особами

Розрахунки з підзвітними особами - це широке коло операцій з готівковими коштами, розрахунками, придбанням матеріальних цінностей, оподаткуванням тощо.

Підзвітна особа - довірена особа підприємства, яка має сукупність прав і обов'язків щодо підприємства. В бухгалтерському обліку має фіксуватися інформація про стан заборгованості підзвітної особи, а також зобов'язання підприємства перед нею.

Гроші під звіт видають із каси підприємства окремим особам для виконання різних господарських та інших доручень. Особа, яка одержала ці суми, вважається підзвітною, якою може бути лише працівник підприємства. Список осіб, яким видають гроші під звіт, визначається керівником підприємства. Гроші під звіт видають на витрати на відрядження, придбання різних матеріалів, дрібні господарські, поштові та інші витрати. При цьому потрібно дотримуватися діючих норм з регулювання готівкового обігу. Аванс підзвітній особі видається в сумі, необхідній для виконання намічених заходів, і лише в тому випадку, коли підзвітна особа не має заборгованості за раніше виданими сумами. Аванс видається на підставі видаткового касового ордера або відомості на виплату грошей, якщо видають гроші одночасно декільком особам. Тому при видачі авансу за цією відомістю видатковий касовий ордер потрібно виписувати не на кожного працівника, а на загальну суму виданої з каси готівки. Підзвітна особа має право витрачати аванс лише на ті цілі, для яких він виданий.

Грошовий аванс - це сума, видана підзвітній особі для здійснення майбутніх платежів за виконані роботи, на купівлю матеріальних цінностей, покриття витрат на відрядження тощо. Грошовий аванс, як правило, включає всю суму передбачених витрат. Проте можливий і такий варіант, коли підзвітна особа спочатку виконує завдання (здійснює витрати), а потім їй відшкодовують проведені витрати.

Видачу грошей під звіт можна проводити безпосередньо із каси підприємства, за грошовим чеком з поточного або валютного рахунку підприємства, грошовим переказом через органи зв'язку у місце знаходження підзвітної особи, за допомогою гарантованого платіжного доручення через банк, а також за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг).

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт про витрачання одержаних у касі сум.

Податковим кодексом України (ст. 170, п. 170.9) визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого строку, є особа, що надала такі суми.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до чи під час подання зазначеного звіту.

На підприємстві виникає необхідність оплачувати деякі витрати готівкою, тобто які не можна оплатити через банк або касу підприємства, в цьому випадку працівникам видають гроші під звіт.

Гроші під звіт надають на оплату відряджень робітників. Для видачі готівки складають видатковий касовій ордер.

На підприємстві є список осіб, яким можна видавати гроші під звіт.

Регламентування службових відряджень працівників підприємства здійснюється на підставі інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.98, №59 затверджене Міністерством фінансів України.

Направлення працівника у відрядження здійснюється керівником підприємства, який створює наказ. В ньому відображується прізвище, ім'я по батькові відряджу вального працівника, мету відрядження, пункт призначення.

Відряджувальному працівнику видають посвідчення про відрядження в якому відображають прізвище, ім'я та по батькові працівника, подорож, термін відрядження, мету відрядження.

Це посвідчення про відрядження реєструється в спеціальному журналі «Журнал реєстрації вибувших у відрядження» для вибувших у відрядження, для приїхавших ведеться «Журнал реєстрації приїхавших у відрядження».

Фактичний час перебування у відряджені визначається по відміткам у посвідченні про відрядження. Такі відмітки затверджує підприємство куди був відряджений працівник даного підприємства.

За час відрядження за працівником зберігається його робоче місце та заробітна плата. За кожен день відрядження в межах України ураховуючи вихідні та святкові дні відряджувальному працівнику виплачують добові у розмірі 243,60 гривень за кожну добу.

Кількість добових визначається по відміткам у відряджу вальному посвідченні.

На добові ніяких документів не пред'являється.

Підприємство при наявності підтверджуючих документів в оригіналі повертає витрати відряджувальному працівнику по найму житла, з урахуванням побутової послуги.

Після повернення з відрядження працівник повинен скласти «Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт» на протязі трьох днів і до нього прикласти всі підтверджуючі документи.

Підприємства ведуть облік розрахунків з підзвітними особами на рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Рахунок 372 є активно-пасивним. На дебеті його записують видані суми під звіт, а також відшкодування перевитрат, тобто погашення кредиторської заборгованості. Запис роблять на підставі видаткових касових ордерів, кредитуючи рахунок 30 «Каса». За кредитом субрахунку 372 відображають списання підзвітних сум, яке може відбуватися шляхом повернення грошей в касу, віднесення на витрати виробництва, оприбуткування придбаних матеріальних цінностей. При цьому дебетують рахунки 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 92 «Адміністративні витрати», 30 «Каса» та інші залежно від характеру операції, а кредитують субрахунок 372. Дебетове сальдо цього рахунку відображається в активі балансу по рядку 1155, а кредитове сальдо відображається в третьому розділі пасиву балансу по рядку 1690.

Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами підприємства здійснює в журналі 3 і відомості 3.2. Записи в журнал проводять по дебіту на основі видаткових касових ордерів, по кредиту на підставі звіту підзвітних осіб.

На кожну підзвітну особу відкривають окремий аналітичний рахунок. На кожен звіт призначена одна строка. В кінці місяця в журналі підраховуються підсумки по кожній особі, а потім в цілому по всім підзвітним особам.

Приклад. Підприємство відправило робітника Колпакова О.В. у відрядження в місто Київ, Україна, на завод «Чумак» з питання укладення договору на поставку обладнання, терміном відрядження на 4 дні.

Касир видав робітникові гроші із каси під звіт на основі видаткового касового ордеру в сумі 1220,00 грн. Робітнику Колпакову О.В. видано добові на 4 доби, м Київ, Україна в сумі 1220.00 грн.

Типові бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з підзвітними особами

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Видано кошти під звіт	372	301
Списано витрати на відрядження: а) виробничого персоналу; б) Загальновиробничого персоналу; в) адміністративного персоналу; г) персоналу, який займається збутом; д) сплачено вище норм.	23 91 92 93 949	372 371 372 372 372
Списання витрат на господарські потреби: а) Списана вартість придбаних запасів; б) Відображено податковий кредит з ПДВ.	20,22,28 641	372 372
Повернено в касу невикористані залишки підзвітних сум.	301	372
Оплачено з каси перевитрати.	372	301

2.3 Облік розрахунків з іншими дебіторами

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291 передбачено рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

За його дебетом відображають виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання. При цьому рахунок 37 має такі субрахунки:

- 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

- 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

- 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

- 374 «Розрахунки за претензіями»;

- 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

- 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»;

- 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Аналітичний облік ведуть за кожним дебітором (юридичною чи фізособою), за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

На субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» ведеться облік авансів, наданих іншим підприємствам.

На рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» обліковуються розрахунки з працівниками підприємства за товари, продані в кредит, за надані позики. Позики можуть надаватися на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво, придбання або будівництво присадибних будинків і благоустрій присадибних ділянок тощо. Видача короткострокових позик працівникам проводиться, як правило, з каси підприємства й оформлюється бухгалтерською проводкою: Д-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», К-т 30 «Каса».Погашатися вона може, залежно від умов договору, декількома способами: - утриманням із заробітної плати: Д-т 66 «Розрахунки з оплати праці» К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»; - внесенням готівки в касу: Д-т 30 «Каса» К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»; - отриманням коштів на банківські рахунки: Д-т 31 «Рахунки в банках» К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Роботодавець повинен контролювати загальний розмір утримань із заробітної плати працівника, щоб він не перевищував межі, встановленої законодавством.

Приклад 1

Підприємство надало своєму робітнику без відсоткову позика в сумі 6000 грн, сроком на 2 роки. Погашення позики відбувається шляхом щомісячного внесення готівкових грошей в касу підприємства.

Господарські операції по погашенню позики

Зміст операцій	Дебет	Кредит	Сума
З каси видана позика своєму робітнику.	183	301	6000,00
В касу надійшла від працівника погашення суди в течении 1 року	301	183	3000,00
По витіканню 1 року довгострокова заборгованість переоформлена в поточну.	377	183	3000,00
В касу надійшло погашення суди від свого робітника в течении 2 року.	301	377	3000,00

Приклад 2:

Підприємство надало своєму робітнику в займ товар, холодильник, облікова вартість 2500 грн, на 2 роки.

Бухгалтерські проводки з обліку займу товару

Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
Відображається продаж робітнику холодильника.	902	282	2500
Відображається сума доходу від реалізації холодильника.	183	702	3000
Відображається н.о. по НДС	702	641	500
В касу внесені грошові кошти в погашення займа протягом року.	301	183	1500
Відображається перевод довгострокової дебіторської заборгованості в поточну.	377	183	1500
Відображається погашення займу протягом 2 року	301	377	1500

2.4 Облік резерву сумнівних боргів

При реалізації товарів в кредит, підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості, тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо якої існують сумніви в її поверненні.

Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Сумнівні борги завищують реальний результат реалізації, тому згідно з принципом обачності підприємство повинно шукати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями в момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар. Виходячи з вище означеного, дебіторська заборгованість повинна відображатися за чистою реалізаційною вартістю

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, за мінусом резерву сумнівних боргів.

П(С) БО №10 «Дебіторська заборгованість» передбачає два методи нарахування резерву сумнівних боргів:

а) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

б) на основі класифікацій дебіторських заборгованостей.

Використання першого методу передбачає аналіз платоспроможності кожного дебітора. При використанні другого методу, дебіторська заборгованість групується за строками її непогашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є імовірність того, що заборгованість може бути непогашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність її несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності - це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Цей коефіцієнт встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми дебіторської безнадійної заборгованості за попередні період. Як правило, цей коефіцієнт зростає із збільшенням строків погашення дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Для обліку резерву сумнівних боргів призначено контрактивний регулюючий рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Приклад. В листопаді 2013 р компанія «Электроэнерг «сповістила підприємство» Сонях», що може сплатити частину боргу, який підприємство вже визнало як безнадійний у сумі - 600 грн.

Бухгалтерські операції, які будуть зроблені підприємством

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума
	Дебет	Кредит
Відновлення в обліку дебіторської заборгованості, яка буде погашена.	361	716	600,00
Одночасно дебіторська заборгованість списується з позабалансового рахунку.		071	600,00
Погашення відновленої дебіторської заборгованості грошовими коштами.	31	361	600,00
Поточна дебіторська заборгованість, яка не пов'язана з реалізацією товарів, послуг, робіт, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат в складі інших операційних витрат.	944	377	600,00

Приклад: Визначення величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості. Для визначення коефіцієнта сумнівності на 31 грудня 2013 року підприємство для спостереження обрало період за останні півроку (липень - грудень 2012 року).

 Аналітичні дані для розрахунку коефіцієнта сумнівності

Місяць	Фактично списано безнадійної дебіторської заборгованості (грн.)	Сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього місяця (грн.)
	1 група	2 група	3 група	1 група	2 група	3 група
Липень	600,00	800,00	950,00	20000,00	18000,00	17000,00
Серпень	-	400,00	700,00	2200,00	12000,00	14000,00
Вересень	750,00	500,00	-	15000,00	13000,00	14500,00
Жовтень	300,00	-	770,00	16000,00	12000,00	11000,00
Листопад	-	650,00	-	18000,00	11500,00	13000,00
Грудень	550,00	850,00	1400,00	17000,00	14000,00	16000,00
РАЗОМ	2200,00	3200,00	3820,00	Х	Х	Х

Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт сумнівності (Кс) відповідної групи дебіторської заборгованості може визначатися за такою формулою:

Кс = (Бзн /Дзн)/i,

де Бзн - фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за н-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн - дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець н-ного місяця обраного для спостереження періоду;

i - кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості становить:

першої - (600: 20000 + 750: 15000 + 300: 16000 + 550: 17000): 6 = 0,022 (2,2%);

другої - (800: 18000 + 400: 12000 + 500: 13000 + 650: 11500 + 850: 14000): 6 = 0,039 (3,9%);

третьої - (950: 17000 + 700: 14000 + 770: 11000 + 1400: 16000): 6 = 0,044 (4,4%).

Величина резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду поточного року має становити:

17000 * 0,022 + 14000 * 0,039 + 16000 * 0,044 = 1624.

Типові операції з обліку резерва сумнівних боргів

Зміст операції	Дебет	Кредит
Відображається створення резерву сумнівних боргів	944	38
Відображається списання безнадійної дебіторської заборгованості покупців, за рахунок створення резерва.	38	361
Відображається списання безнадійної дебіторської заборгованості не пов'язаних з реалізацією товарі, робіт, послуг.	38 (944)	372,374,375 377,371

2.5 Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків

Підприємства ведуть розрахунки зі своїми працівниками з відшкодування матеріальних збитків, завданих ними в результаті недостач і розкрадань грошових і товарно-матеріальних цінностей, виявлених втрат від псування майна та матеріалів, допущеного браку, а також інших видів шкоди.

Збитки - це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі протиправної діями іншої. Збиток, завданий підприємству, належить до відшкодування особою, яка завдала збиток, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Економічна сутність відшкодування збитку полягає не в тому, що винна особа компенсує підприємству облікову вартість, наприклад, викраденого активу, а в тому, що вона покриває витрати на його оновлення. Тому при розрахунку суми відшкодування збитку, нанесеного навмисними діями, використовують коефіцієнт кратності, а розмір збитків може у кілька разів перевищувати розмір прямої дійсної шкоди. Для обліку розрахунків за відшкодування підприємству завданих збитків у результаті недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, призначено рахунок 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків». У дебет цього субрахунка в кореспонденції з кредитом відповідних субрахунків з обліку грошових коштів, необоротних активів, запасів на підставі оформлених належним чином документів (актів перевірки, ревізії, інвентаризаційних описів - порівняльних відомостей) записується сума завданих збитків.

Розмір збитків від розкрадання, нестач, псування матеріальних цінностей, включаючи м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молочні продукти, визначається Порядком №116, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 з доповненнями від 15.12.97 №1402. Згідно з Порядком №116 розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням зносу), але не нижче 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість і розміру акцизного збору за формулою

Рз = [(Бв - А) * Іінф + Азб + ПДВ] * 2,

де, Рз - розмір збитків, грн.;

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей, грн.;

А - амортизаційні відрахування (знос), грн.;

Іінф - загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;

Азб - розмір акцизного збору, грн.;

ПДВ - розмір податку на додану вартість, грн.

Виявлені нестачі відносяться на винних осіб в сумі, яка вказана в акті перевірки чи ревізії. Протягом п'яти днів після встановлення нестач і розкрадання матеріали повинні бути подані в слідчі органи для пред'явлення цивільного позову.

При отриманні рішення суду суми збитків, віднесені на матеріально відповідальних осіб, мають бути уточнені відповідно до виконавчого листа судового органу. За кредитом субрахунка №375 записуються суми, що надійшли в касу або отримані із заробітної плати, стипендій на відшкодування завданих установі збитків.

Типова кореспонденція з обліку розрахунків з відшкодування завданих збитків

Зміст операції	Кореспонденція рахунка
	Дебет	Кредит
1.Віднесено до винних осіб:
а) нестача готівки в касі в національній валюті	375	301
б) нестача матеріалів	375	201
г) нестача основних засобів, інших необоротних активів, нематеріальних активів	375	10, 11, 12
д) нестача МШП	375	22
е) надішли в касу суми на відшкодування завданих установі збитків	301	375
ж) утримання із заробітної на відшкодування	661	375

Операції з обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з відшкодування завданих збитків відображаються в журналі 3 і відомості 3.2 окремо по кожній винній особі.

Якщо недостачі і втрати від порчі цінностей відбулися не з вини відповідального лиця або вина особа не знайдена-то для стягнення таких недостач та втрат використовується рахунок 947. Він володіє признаками активних рахунків. По дебету - суми виявлених недостач і втрат, по кредиту - списання (закриття) цього рахунку при списанні на фінансовий результат.

Приклад 1

Підприємство провело инвентаризацію, в результаті виявлена недостача на суму 2000,00 грн. Винну особу не виявлено.

Господарські операції по виявленню недостачі

Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
Відображається сума виявленої недостачі матеріалів.	947	201	2000,00
Відображаеться сума Н.О по НДС в сумі недостачі матеріалів.	949	641	400,00
Відображається на забалансовому рахунку сума списаних матеріалів.		072	2400,00
В кассу надійшла сума недостачі.	301	716	2400,00
Відображається списання с забалансового рахунка сума відшкодованої недостачі.		072	2400,00

Приклад 2

На торговому підприємстві проведена инвентаризація при якій виявлена недостача в розмірі 2000 грн, индекс інфляції 1,1.

Товар непідакцизний.

Визначаємо суму недостачі яку повинна відшкодувати винна особа

Сума = (2000 * 1,1 + 20%) * 2 =2200 + 400 * 2 =5200,00 грн.

Господарські операції з обліку недостачі.

Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
Відображена сума недостачі товарів по обліковим цінам.	947	28	2000
Відображається сума недостачі подлягаюча відшкодуванням виним лицеем.	375	716	5200
В кассу надійшла сума погашення недостачі від виновного лиця.	301	375	2000
Відображається н.о по НДС в сумі недостачі	716	641	400
Нараховані суми подлягаючі виплаті в бюджет, як обов`язкові платежі (5200-2000-400)	716	642	2800

2.6 Облік розрахунків за претензіями

У процесі роботи підприємство підтримує зв'язки з великою кількістю партнерів. Відносини між підприємством і його контрагентами регулюються шляхом укладення договорів, виконання умов яких обов'язкове для обох сторін, що їх підписали. Однак буває, що в силу різноманітних причин контрагенти підприємства не дотримуються умов договору, що може спричинити нанесення збитку. Для його відшкодування на підприємстві ведеться претензійно-позовна робота.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.