Дослідження обліку, контролю та аналізу витрат операційної діяльності на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку, аналізу та контролю витрат операційної діяльності на підприємстві

1.1 Витрати операційної діяльності: економічна суть і класифікаційні підходи

1.2 Роль обліку, аналізу та контролю витрат операційної діяльності у системі управління

Розділ 2. Організація та методика обліку витрат операційної діяльності на підприємстві

2.1 Організація обліку витрат операційної діяльності на підприємстві

2.2 Методика обліку витрат операційної діяльності на підприємстві

2.3 Фінансова та управлінська звітність з витрат операційної діяльності: методика формування та значення для управління звітності

Висновки

Вступ

За умов переходу України до ринкових відносин перед підприємцями та підприємствами всіх форм власності постійно виникає низка питань: яку продукцію необхідно випускати чи закупляти і в якому обсязі, за якою ціною реалізовувати її, які витрати будуть понесені. Саме від цього залежить конкурентоспроможність підприємства і рівень прибутку. Отримати останній можна лише за умов найбільш ефективного використання ресурсів та зниження витрат діяльності. Реалізація цієї мети вимагає посиленої уваги керівництва до питань, пов'язаних із визначенням раціональності структури витрат на виробництво продукції та пошуків шляхів їх зниження. Для цього кожне підприємств повинно чітко орієнтуватись у відносинах, об'єктивно оцінювати рівень своїх витрат постійно шукати пріоритетні напрями їх обліку. Виявленню внутрішньогосподарських резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, досягненню комерційного успіху сприяють чітко налагоджений облік і контроль. Тому здійснення дієвого контролю витрат з метою постійного зниження їх величини стає однією із важливих задач системи управління на підприємстві. Створення системи господарювання зумовлює необхідність розвитку однієї із основних ділянок обліково-аналітичного процесу - обліку витрат і формування собівартості тієї чи іншої продукції.

Пошук шляхів зниження витрат діяльності в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей продажу відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції. Величина витрат у багатьох випадках визначається як головний критерій у виборі варіантів розвитку підприємств. Загроза зменшення прибутку і банкрутства підприємств в умовах конкурентної боротьби вимагає переглянути принципи управління собівартістю з метою налагодження системи реалізації товарів та послуг. Саме тому важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік витрат, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об'єднань.

Слід також зазначити, що проблема правильної організації обліку і аудиту операційних витрат підприємства є актуальною, незважаючи на те, що протягом десятиліть були напрацьовані методи і заходи щодо її вирішення. У світовій практиці та вітчизняній науковій літературі питанню організації обліку витрат операційної діяльності приділяється багато уваги.

Таким чином, недостатнє теоретичне і практичне опрацювання і дискусійність питань побудови організації обліку витрат, слабка інформаційна забезпеченість управління, необхідність проведення досліджень витрат з позиції управління ними, а також зростаюча актуальність вдосконалення обліку операційних витрат на підприємствах в умовах розвитку ринкової економіки визначили вибір теми і основні напрями курсової роботи.

Метою написання курсової роботи є дослідження обліку, контролю та аналізу витрат операційної діяльності на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання:

1) уточнити економічну суть і класифікаційні підходи витрат операційної діяльності;

2) визначити місце і роль обліку, аналізу та контролю витрат операційної діяльності у системі управління;

3) розкрити особливості організації обліку витрат операційної діяльності на підприємстві;

4) визначити суть методики обліку витрат операційної діяльності на підприємстві;

5) дослідити сучасну систему розкриття інформації про операційні витрати у фінансовій та управлінській звітності визначаючи методику їх формування ;

6) провести аналіз динаміки обсягу та структури витрат операційної діяльності підприємства ;

7) зробити факторний аналіз витрат операційної діяльності підприємства ;

8) визначити резерви оптимізації витрат операційної діяльності ;

9) розкрити принципи, форми та методи контролю витрат операційної діяльності;

10) дослідити організацію та методику контролю витрат операційної діяльності ;

11) узагальнити результати контролю витрат операційної діяльності для прийняття управлінських рішень;

12) дослідити організацію охорони праці та безпеки життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях на підприємстві.

Об'єктом дослідження є Кооперативне підприємство «Дубровицьке гуртово-роздрібне підприємство»(далі, КП «Дубровицьке ГРП»), основним видом діяльності якого є реалізація як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Предметом дослідження є процес організації обліку, аналізу та контролю операційних витрат діяльності підприємства.

В процесі написання курсової роботи використовувалися законодавчі, нормативно-правові документи, матеріали періодичних та спеціалізованих видань, а також дані первинного, аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку, звітні показники та установчі документи досліджуємого підприємства.

Для здійснення вищевказаних завдань використовувались монографічний, аналітичний, статистичний методи та метод групувань.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку, аналізу та контролю витрат операційної діяльності на підприємстві

1.1 Витрати операційної діяльності: економічна суть і класифікаційні підходи

облік фінансовий економічний управління

Діяльність будь-якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Необхідність дослідження витрат є актуальним питанням в сучасних умовах господарювання. Пошук шляхів зниження витрат виробництва слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей ефективної реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції [34, С.7].

Поняття «витрат» з'явилося ще в епоху Середньовіччя, в епоху зародження бухгалтерського обліку, і викладено в праці італійського вченого Луки Пачолі у «Трактаті про рахунки і записи». Л. Пачолі здійснив класифікацію витрат обігу залежно від їх відношення до підприємства, товару, господарського процесу відповідно на торгові і домашні, прямі і непрямі, звичайні і надзвичайні. Прямі витрати він відносив безпосередньо на собівартість товарів, непрямі витрати - на рахунок торгових витрат. Ідеї викладені в Трактаті були більш чітко сформульовані у ХVІІ ст. у творах Уільяма Петті (1623 - 1687), у «Трактаті про податки і збори» Петті розвиває теорію складу витрат виробництва та формулює закон вартості [35, С. 40].

Теорії обліку витрат виникли в другій половині ХІХ ст. В 1887 р. було опубліковано теоретичну працю англійських економістів Джона Магнера Феса та Еміля Гарке «Виробничі рахунки: принципи і практика їх ведення», в якій автори зробили спробу створити більш мобільну систему обліку витрат, яка збільшувала б інформативність даних про витрати і сприяла посиленню контролю за їх використанням. В основі цієї системи лежало два нововведення. Перше полягало в тому, що всі записи по всіх витратах зводились в регістри за допомогою подвійного запису; друге - всі витрати поділялись на фіксовані (сьогодні це умовно - постійні витрати) і змінні (умовно - змінні) [5, С. 215 - 216].

Економічна сутність категорії «витрат» різна з точки зору нормативних документів та літературних джерел. Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1 та П(С)БО 16 визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [44]. В новому вираженні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово-майнового стану підприємства.

Згідно з Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торгівельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів [45].

У Податковому кодексі України зазначається: «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Такі економісти як М.І. Баканов, С.М. Капелюш, Л.П. Петров, А.М. Фрідман, А.А. Макарова та інші головну увагу приділяли витратам обігу, під якими розумілись суспільно - необхідні витрати живої та уречевленої праці. Таке тлумачення витрат було зумовлено тим, що витрати розглядалися у зіставленні з витратами виробництва з одного боку, та витратами споживання - з іншого, а також з домінуванням економічної теорії К. Маркса щодо економічної природи витрат [34, С. 105].

У своїх працях Ф.Ф. Бутинець, Л.М. Янчева, Т.П. Остапчук, С.І. Якименко при розгляді витрат визначають їх як загальноекономічну категорію, що характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Відрізняють поняття витрат в бухгалтерському розумінні від витрат в економічному тлумаченні. Так, під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто суму грошей яку можна отримати при найбільш вигідному із всіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу обраного для виробництва продукції дорівнюють його вартості при найкращому із всіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю ресурсів у порівнянні з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору витрати - це тільки конкретні витрати ресурсів. Дане тлумачення базується на ресурсному розумінні природи господарства, не беручи до уваги інші аспекти.

Якщо розглядати роботи іноземних авторів, то особливостями вирішення проблеми розкриття сутності витрат є:

- присутність однакового підходу до розглядання витрат підприємств, що здійснюють різні види діяльності із зазначенням галузевих особливостей;

- розглядання витрат як елемента всієї системи управління у нерозривному зв'язку з іншими важливими показниками фінансово-господарської діяльності;

- створення умов для практичного впровадження наукових робіт до системи управління підприємством. К. Друрі визначає термін «витрати» як засоби, що втрачено на одержання прибутку. Дане тлумачення є одностороннім, адже здійснюється ототожнення витрат з використанням фінансових ресурсів. Д.К. Шим, Д.Г. Сігел трактують витрати як показник у грошовому виразі кількості ресурсів, використаних для досягнення визначеної мети. Це тлумачення виражає сутність витрат лише через натурально-речовий склад, не беручи до уваги сутнісний, часовий аспекти даної проблеми [17].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» розглядає організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності, встановляє основні принципи, організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, первинні облікові документи та регістри [38].

В Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» показано правильність визнання витрат та контроль порядку їх відображення у звіті [40].

На мою думку, витрати можна розглядати з двох позицій. З одного боку, витрати - це витрачена на що-небудь сума, з другого - вартісна оцінка використовуваних у процесі господарської діяльності матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів та інших витрат. Витрати означають закінченість процесу виробництва, виражають ту частину витрат, що відноситься до готової продукції.

У результаті господарської діяльності підприємства здійснюють різні витрати, які за своїм характером неоднаково залежать від процесу виробництва або зовсім не пов'язані з ним, але з погляду суспільних потреб є обов'язковими. Залежно від видів діяльності підприємства всі витрати розподіляються на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. Класифікацію витрат за видами діяльності проілюстровано на рис.1.1 [ 4, С. 430].

Під звичайною розуміють будь - яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з постачальниками та замовниками, курсові різниці, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.

Надзвичайна діяльність - це операції і події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. До них належать техногенні аварії, стихійне лихо, пожежі тощо. Втрати внаслідок таких подій, покриті за рахунок страхових відшкодувань та інших джерел, враховуються при розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

Рис. 1.1 Класифікація витрат за видами діяльності

В процесі звичайної діяльності підприємства, розподіляють витрати від операційної (основної) фінансової та іншої діяльності.

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг) або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Операційні витрати складаються з:

- собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

- адміністративних витрат;

- витрат на збут;

- інших операційних витрати.

Адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством. До них належать загальні та корпоративні витрати, витрати на утримання адміністративно - управлінського персоналу тощо.

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). До них відносять витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, витрати на маркетинг тощо.

Інші операційні витрати. До них відносять витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги тощо.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу.

До них відносять:

- витрати від участі в капіталі;

- фінансові витрати.

Облік і класифікація витрат займає чільне місце в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених - економістів та практиків. Зокрема, цими питаннями займались такі вчені як Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Сопко В.В. та інші.

Класифікація витрат - поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними. Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх збирання і розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства.

Вона є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

Класифікувати витрати можна за різними ознаками, в залежності від поставленої мети. При цьому, чим більше виділено ознак класифікації, тим вища ступінь пізнання об'єктів. З метою задоволення потреб різних груп споживачів ознак класифікації має бути рівно стільки, щоб можна було за їх допомогою отримати найбільш повну інформацію. Професор Ф.Ф. Бутинець виділяє три напрямки класифікації витрат, які проілюстровано на рис. 1.2. В основу класифікації покладено принцип: різні витрати для різних цілей [6, С.68].

Так, для визначення собівартості продукції (робіт, послуг) основними ознаками класифікації витрат можуть бути місця виникнення і центри відповідальності, періоди відображення, спосіб віднесення тощо. Коли ж необхідно прийняти управлінське рішення, то насамперед слід оцінювати витрати за доцільністю, роллю, залежністю від дій менеджерів, за кон'юнктурою. Контроль і регулювання витрат здійснюють на основі їхньої класифікації за величиною, економічним змістом, складом, фазами кругообігу.

Усі витрати поділяються на операційні, інвестиційні, фінансові та інші витрати звичайної діяльності, а також надзвичайні витрати. Найбільш широкою є класифікація витрат за наступними ознаками, що наведено на рис.1.2 [4, С.428].

В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат є здійснення допомоги керівнику в прийнятті вірних, обґрунтованих рішень, оскільки менеджер, приймаючи рішення, повинен знати, до яких витрат та вигід вони призведуть. Тому суть процесу класифікації витрат - це виявити ту частину витрат, на які може вплинути керівник підприємства.

Рис. 1.2. Класифікація витрат

Практика організації управлінського обліку в економічно розвинених країнах передбачає різноманітні класифікації витрат в залежності від цільової установки, напрямків обліку витрат. Користувачі внутрішньої інформації вибирають такий напрямок обліку, в якому вони мають потребу для забезпечення інформацією проблему, що вивчається.

У зв'язку з цим заслуговує уваги класифікація витрат, запропонована К.Друрі. На його думку, перш за все, в обліку накопичується інформація щодо трьох категорій витрат: витрати на матеріали, робочу силу та накладні витрати.

Проте загальні витрати розподіляються по напрямкам обліку:

1) для калькуляції та оцінки собівартості виготовленої продукції;

2) для планування та прийняття управлінських рішень;

3) для здійснення процесу контролю та регулювання.

Рис. 1.3. Групування витрат за класифікаційними ознаками

Крім того, в кожному з перелічених вище трьох напрямків, в свою чергу, відбувається більша деталізація витрат в залежності від мети управління [34, С.16].

В бухгалтерському обліку інформацію про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». В стандарті викладена класифікація витрат з урахуванням їх поділу на прямі й непрямі, тобто за способом включенням до собівартості продукції. На рис. 1.4. проілюстрована схема класифікації операційних витрат [ 8, С.160 ].

Рис.1.4. Схема класифікації витрат операційної діяльності

Зокрема, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю КП «Дубровицьке ГРП», які не включають до собівартості продукції (робіт, послуг),поділяють на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Класифікація витрат не вичерпується наведеним переліком, а є набагато ширшою. Багатогранність ознак, за якими групують витрати, зумовлена потребами, що постають перед користувачами такої інформації, щодо управлінських рішень в пошуку резервів зниження цих операційних витрат.

Таким чином, витрати являють собою найважливішу економічну категорію діяльності досліджуваного підприємства, що відіграють ключову роль в формуванні як ціни закуплених товарів так і рівня прибутковості та дозволяють забезпечити підвищення ефективності торговельної діяльності і при цьому мінімізувати операційні витрати. Чітке визначення витрат і розумна їх класифікація підвищують ефективність обліку, підсилюють його аналітичність й можливості виявлення резервів підвищення результативності комерційної діяльності, зокрема, це стосується витрат на оплату праці, на збут, інших операційних витрат.

1.2 Роль обліку, аналізу та контролю витрат операційної діяльності у системі управління

Перехід до ринкових відносин в Україні вимагає нових, більш ефективних, підходів до управління суб'єктами підприємницької діяльності, що, у свою чергу, викликало необхідність приділення особливої уваги питанням підвищення ефективності управління витратами підприємства.

Проблема управління витратами підприємств є однією з найважливіших і найбільш важких проблем для підприємницьких структур. Від рівня і динаміки витрат залежать не тільки фінансові результати окремих підприємств і їхніх структурних підрозділів, а й ефективність формування національного доходу на рівні держави взагалі.

В умовах економічної зацікавленості в кінцевих результатах діяльності підприємств необхідна така організація управління витратами, яка забезпечувала б формування їхнього оптимального розміру і рівня, а також сприяла оптимальному співвідношенню «витрати - прибуток».

Організація управління витратами підприємства є важливою складовою менеджменту підприємства.

Управління витратами - це контроль за процесом формування, розподілу та використання витрат підприємства в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності.

Метою управління витратами підприємства є підвищення ефективності його роботи на основі застосування заходів, спрямованих на економію всіх видів ресурсів та максимізацію віддачі від них, при умові збереження, або підвищення якості продукції (робіт, послуг).

Організація управління операційними витратами на КП «Дубровицьке ГРП» регламентується:

- по-перше, Законом про бухгалтерський облік і фінансову звітність;

- по-друге, системою національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, основний з яких - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»;

- по-третє, методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) різних галузей.

Під системою управління операційними витратами розуміється комплекс дій з досягнення цілей їх оптимізації. Оптимізація витрат означає максимальне зменшення витрат операційної діяльності до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб це не впливало на фінансовий результат (рис. 1.5).

Управління витратами починається з формування цілей. Основною ціллю є підвищення рентабельності підприємства шляхом оптимізації його витрат, що може бути досягнуто підвищенням ефективності використання матеріальних, нематеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства. Відповідно до поставлених цілей проводиться прогнозування, розробляються довгострокові господарські заходи.



Рис. 1.5. Система управління витратами підприємства

На етапі організації управління витратами ведеться узгодження діяльності всіх структурних підрозділів як по горизонталі, так і по вертикалі, визначаються центри відповідальності для подальшого контролю ефективності їх діяльності. При цьому, налагоджується оптимальний взаємозв'язок між доходами і витратами та діями конкретних осіб, які відповідають за окремі ділянки виробничого процесу. Це веде до підвищення точності й ступеня деталізації облікових даних при калькулюванні собівартості продукції.

Важливо підкреслити, що держава впливає на формування собівартості продукції підприємства не тільки через названі законодавчі і нормативні акти, а і встановленням розмірів відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, відрахувань на обов'язкове соціальне страхування за тимчасовою непрацездатністю, відрахувань на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, відрахувань на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на підприємстві, норм амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів, розмірів різних податків і зборів тощо.

На етапі контролю за витратами ведеться контроль за кожним центром відповідальності, що дозволяє своєчасно реагувати на негативні та позитивні відхилення фактичного рівня витрат від планового, виявити причини та місце виникнення підвищених витрат з метою їх запобігання або мінімізації.

Аналіз витрат обов'язково є супутником контролю. Його результатом є інформація про ефективність використання ресурсів підприємства, про наявність резервів зниження собівартості продукції, про внесок кожного робітника у зниження (збільшення) індивідуальних та сумарних витрат на виробництво та реалізацію продукції. Коригувальні дії спрямовані на прийняття правильного управлінського рішення з мінімізації витрат на кожному етапі життєвого циклу продукції (при закупівлі засобів виробництва, організації самого виробництва та збуту готової продукції). Усі елементи процесу управління витратами підприємства тісно пов'язані між собою і утворюють відповідну систему управління.

Перед системою управління витратами підприємства можуть ставитися такі завдання:

- зменшення абсолютної величини витрат підприємства в цілому та за окремими видами (напрямами) його діяльності;

- забезпечення стабільності розподілу витрат у просторі та часі, що дасть змогу забезпечити фінансову стійкість підприємства та попередити його неплатоспроможність.

Успішне управління витратами підприємства може здійснюватися лише за умови наявності чіткої та правдивої інформації, необхідної для аналізу ситуації та прийняття ефективного управлінського рішення. Все це викликало необхідність використання нових систем підготовки інформації для менеджерів усередині підприємства, а також інструментів керування підприємствами:

- зменшення у структурі сукупних витрат підприємства непрямих витрат;

- відстрочення моменту покриття витрат шляхом збільшення проміжку часу між їх формальним визначенням й, зокрема, зменшенням оподатковуваного прибутку та реальним покриттям (втратою підприємством контролю над грошовими коштами);

- зменшення у структурі витрат підприємства частки умовно-постійних витрат, що у свою чергу, дає змогу знизити поріг рентабельності та сформувати більш гнучку цінову політику щодо продукції підприємства.

Функція управління - це зовнішня проява управлінських відносин, діяльності щодо цілеспрямованого регулювання виробничо-технічних та соціально-економічних процесів.

Відмітимо, що в менеджменті класично (Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклін Хедоурі) виділяються такі функції: планування; організація; мотивація; контроль. Управління витратами є складовою менеджменту і тому йому теж повинні бути притаманні ці функції. Розглянемо ці функції.

Істотно, що планування витрат здійснюється шляхом розроблення плану діяльності підприємства. Розрізняють перспективне (прогнозування), поточне і оперативне планування. Перспективне планування пов'язане з розробкою довгострокових господарських заходів і має невеликий ступінь точності та ймовірний характер. В процесі перспективного планування на основі вивчення внутрішнього та зовнішнього середовища, аналізу сильних та слабких сторін підприємства, його можливостей та ризиків загроз розробляється стратегія розвитку суб'єкта господарювання. Поточне планування (1 рік) спрямовано на реалізацію цілей перспективного планування. Оперативне планування охоплює більш короткі строки часу - менш 1 року (місяць, квартал). При цьому встановлюються поточні виробничі завдання цехам, ділянкам та робочим місцям, використовуються організаційно управлінські заходи з ціллю коригування процесу виробництва.

Планування є головною функцією управління, створює орієнтири діяльності підприємства у майбутньому періоді. Завдання планування витрат складаються з виявлення і мобілізації резервів їх зниження. Під резервами зниження витрат розуміють можливості поліпшення використання матеріальних, нематеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства шляхом удосконалення техніки, організації виробництва та праці, а також приведення в дію виробничих ресурсів, які раніш не використовувались.

Організація - вид управлінської діяльності, спрямований на формування системи заходів щодо об'єднання в часі та просторі всіх елементів господарської діяльності підприємства з метою виконання планів та досягнення цілей.

Від ефективності організації діяльності підприємства залежить його рентабельність, конкурентоспроможність, фінансова стійкість. Функція організації припускає формування структури підприємства і забезпечення всім необхідним для його ефективної роботи: персоналом, матеріалами, устаткуванням, коштами і т.д. Суб'єкти господарювання формують структури управління, що відповідають потребам їхнього ефективного функціонування.

Функція організації в управлінні витратами полягає у визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності з метою обґрунтування причин перевитрат або економії витрат та відповідальних за це осіб. При цьому формується ефективна система управління, яка спрямована на формування конкретних підрозділів підприємства: груп, секцій, відділень і т.д., чітко визначає обов'язки та межі сфери компетенції кожного менеджера. Враховуючи масштаби підприємства та складність його структури, повноваження з прийняття рішень розподіляються між різними рівнями управління. Делегування повноважень з прийняття рішень означає децентралізацію управління.

Отримання менеджером права самостійно приймати рішення означає відразу і відповідальність за його наслідки. Тому підрозділ, який очолює керівник і несе відповідальність за результати його діяльності, отримав назву «центр відповідальності».

За Ф.Ф. Бутинцем та С.Ф. Головим «центр відповідальності - це сегмент діяльності підприємства, в якому встановлено персональну відповідальність керівника за показники діяльності, які він повинен контролювати».

В.С. Лень визначає центр відповідальності як «будь-який підрозділ підприємства, де контролюється поява витрат, одержання доходу чи використання інвестицій і який перебуває під управлінням єдиного керівника».

Таким чином, організація передбачає: раціональне об'єднання трудових, матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів; формування ефективної організаційної структури підприємства; розстановку і налагодження взаємодії працівників підприємства; розподіл обсягу робіт, обов'язків та відповідальності між ними; координацію дій виконавців на основі внутрішніх інформаційних зв'язків, що поєднують різні рівні керування; установлення комунікаційних каналів зв'язку з використанням лінійних і нелінійних відносин.

Деякі вчені (Стефанюк І.Б., Карпова Т.П.), що займаються дослідженням системи управління витратами, виділяють функцію координації, яка забезпечує погодженість всіх ланок процесу управління організації шляхом встановлення необхідних зв'язків між ними.

Мотивація припускає активізацію працівників і зацікавленість їх в ефективній роботі для використання цілей, визначених у планах. За допомогою морального і матеріального стимулювання менеджери постійно впливають на фактори результативної й ефективної роботи працівників підприємства. Стимулювання - це засіб мотивації учасників виробничого процесу, який спонукає усвідомити цілі і завдання підприємства і приймати рішення, що відповідають цим цілям. У цій якості виступають кошториси і виконавські звіти про їхнє виконання.

За допомогою контролю здійснюється кількісна і якісна оцінка роботи даного підприємства. Контролюється рівень операційних витрат, порівнюється з їх плановим (нормативним) значенням, виявляються причини та винуватці цих відхилень, при необхідності переглядаються нормативні значення окремих видів витрат (норми витрачання ресурсів). Прийняття управлінського рішення у сфері витрат полягає в обґрунтуванні доцільності окремих рішень, їх вибору серед альтернативних з ціллю одержання не тільки високих результатів у звітному періоді, а і стабільного розвитку підприємства у майбутньому.

Процес управління об'єктом полягає в цілеспрямованому впливі на об'єкт управління з метою досягнення мети існування (функціонування) зазначеного об'єкту. Базою для процесу управління є існуюча інформація, а результатом - нова, удосконалена інформація.

Проведене дослідження дає підставу розглядати управління витратами, в двох різних аспектах: як процес, тобто сукупність конкретних дій, що спрямовані на досягнення певної мети, і як систему, тобто сукупність взаємозалежних та взаємопов'язаних елементів, які у своїй взаємодії повинні забезпечувати процес управління.

При дослідженні теоретичних розробок, а також практичних аспектів діяльності підприємств торгівлі, з'ясовано, що в системі управління витратами операційної діяльності торговельного підприємства облік і внутрішній контроль займають провідне місце, оскільки є не тільки його інформаційним забезпеченням, а і основними етапами процесу управління.

Управління витратами в економічній літературі відокремлено в окремий об'єкт управління, який теж має певні визначення. Погодимося з думкою І.А. Бланка, який характеризує управління витратами як формування умов постійного зниження рівня поточних витрат по відношенню до товарообігу.

Основними завданнями системи управління витратами є: зниження загального розміру та рівня витрат; зниження витратомісткості товарів; ліквідація невиправданих втрат.

Процес управління, в тому числі витратами підприємства, здійснюється на підставі інформації, що характеризує об'єкт управління. Основним джерелом отримання зазначеної інформації є дані обліку.

Облікова інформація повинна забезпечити реалізацію трьох функцій управління:

1. Планування, котре дозволить сформувати порядок дії підприємств. На даній стадії обліковий апарат на підставі даних здійснить постановку цілей отримання найбільшого досягнення ефективності виробництва, пошук шляхів його отримання та обере найкращий варіант.

2. Контроль, який дозволить своєчасно виявити наявні відхилення від нормального (планового) стану господарського процесу.

3. Оцінка, при якій здійснюється вивчення фактичного стану підприємства і виясняється, чи були досягнуті встановлені цілі перед підприємством, визначаються чинники, які впливають на невиконання цілей, визначається правильність прийняття критеріїв планування або контролю”.

Функціями управління, що безпосередньо пов'язані з обліком, є контроль і аналіз витрат. В управлінні витратами контроль та аналіз виконують подвійну роль. З одного боку, вони є функціями управління, з іншого боку - інформаційним забезпеченням, на підставі якого приймаються управлінські рішення.

В залежності від суб'єктів контроль витрат може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній контроль витрат операційної діяльності підприємств роздрібної торгівлі може здійснюватись державними контролюючими органами у сфері фінансового контролю і недержавними підприємствами та організаціями. Користувачем інформації при внутрішньому контролі витрат є керівництво підприємства. Основною метою такого контролю є підвищення рентабельності діяльності підприємства, шляхом зниження рівня витрат.

Виділимо основні завдання внутрішнього контролю витрат:

- систематичне та планомірне спостереження за поведінкою витрат, а також за факторами, що призвели до зміни їх рівня;

- виявлення відхилень фактичних результатів від планових показників витрат;

- прогнозування результатів діяльності підприємства з врахуванням зміни рівня витрат; обґрунтування необхідності коригувальних впливів на витрати і вибір методу такого впливу;

- визначення обґрунтованості формування витрат за окремими елементами витрат і калькуляційними статтями;

- вивчення стану аналітичного і синтетичного обліку;

- обґрунтування правильності розподілу витрат;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів зниження витрат.

Розглядаючи питання управління операційними витратами підприємства на сучасному етапі, можна зробити такі висновки:

ѕ основною метою управління витратами є їх оптимізація для максимізації прибутку підприємства;

ѕ прогнозування та планування тільки починають впроваджуватись в діяльність підприємств, їх характер переважно - поточний, строком на рік. Однак, на деяких підприємствах можна відмітити позитивний вплив впровадження бюджетування на кінцевий результат їх діяльності;

ѕ організація реалізації основних напрямків відносно витрат знаходиться на задовільному рівні, підприємства не є досить гнучкими щодо адаптування та впровадження прогресивних методів управління витратами, використання досвіду підприємств розвинутих країн;

ѕ мотивація діяльності робітників підприємств не розглядається як суттєвий фактор підвищення ефективності діяльності підприємства, підвищення якості товарів (робіт, послуг), оптимізації витрат підприємства;

ѕ контроль в основному на підприємствах не розвинений належним чином, а у деяких підприємствах лише на стадії впровадження;

ѕ облік націлений на розрахунок кінцевого результату діяльності підприємства та формування фінансової звітності підприємства, та не пристосований до надання інформації для цілей управлінського обліку;

ѕ аналіз витрат проводиться в межах розрахунку відхилень, без використання необхідних показників щодо прийняття управлінських рішень;

ѕ корегувальні дії носять укрупнений характер, не є гнучкими, не диференціюються у відповідності до місць виникнення негативних відхилень.

Таким чином, існуюча система обліку і контролю витрат операційної діяльності підприємства має суттєві недоліки і потребує удосконалення відповідно до вимог управління. Основним недоліком є неспроможність обліку і контролю забезпечити повну і достовірну інформацію для управління витратами підприємства торгівлі. Особливо важливим в сучасних умовах є планування розміру і структури витрат, тобто бюджетування витрат, яке неможливе без ефективного функціонування таких його елементів, як облік, аналіз і контроль.

В першому розділі курсової роботи було розглянуто теоретичні основи обліку, аналізу та контролю витрат операційної діяльності на підприємстві. Тому можна зробити певні висновки.

Під операційною діяльністю слід розуміти основну діяльність підприємства, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності.

Вивчення літературних джерел дає підставу для обґрунтування висновку про те, що операційну діяльність підприємства доцільно поділяти на основну та іншу операційну. Саме діяльність, яка пов'язана з реалізацією інших оборотних активів, з впровадженням досліджень та розробок, з операційною орендою, що відбувається в межах одного операційного циклу, а також операції, які виникають в результаті здійсненої основної діяльності слід трактувати як іншу операційну діяльність підприємства.

Наукова література по різному тлумачить поняття операційних витрат, більшість з яких є нечітко сформульованими. Наприклад, П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» зазначає, що витрати операційної діяльності - витрати основної діяльності підприємства (крім інвестиційної та фінансової). Наступне визначення: витрати операційної діяльності - витрати підприємства, пов'язані з його основною (спрямованою на виробництво або реалізацію продукції, товарів, робіт, послуг, що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу) діяльністю, а також з операціями, котрі її забезпечують або спричинені нею.

Для ефективного управління операційними витратами на підприємствах розробляється їх класифікація. Як правило, вона здійснюються з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види. Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції.

Отже, для того щоб вдосконалити обліковий процес на підприємстві особливу увагу слід акцентувати саме на витратах операційної діяльності, правильне дослідження та вивчення яких може забезпечити прибутковість діяльності суб'єктів господарювання. Тому з метою забезпечення ефективності їх діяльності доцільно особливу увагу акцентувати на походженні та видах витрат, формуванні аналітичної інформації щодо взаємозв'язку доходів і витрат. Адже на різних етапах розвитку економіки вимоги до достовірності і повноти інформації, що характеризують витрати виробництва, оперативності її надходження до основних користувачів, були і залишаються одними з найактуальніших.

Розділ 2. Організація та методика обліку витрат операційної діяльності на підприємстві

2.1 Організація обліку витрат операційної діяльності на підприємстві

КП «Дубровицьке ГРП» є підприємством системи споживчої кооперації.

Ведення бухгалтерського обліку у системі споживчої кооперації здійснюється згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цим Законом визначені принципи, організація бухгалтерського обліку, порядок складання і подання фінансової звітності.

Метою бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який здійснює кооперативне підприємство. Окремі підприємства споживчої кооперації ведуть облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Основними завданнями бухгалтерського обліку у споживчій кооперації є:

ѕ контроль за станом майна, виконанням зобов'язань, використанням фінансових ресурсів;

ѕ запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності;

ѕ формування повної, достовірної, правдивої інформації про діяльність підприємства, яка необхідна для ефективного управління;

ѕ надання інформації як внутрішнім користувачам, так і зовнішнім (інвесторам, кредиторам, органам державної податкової служби) для здійснення управління бізнесом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік і звітність підприємства будуються на принципах обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і затрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, періодичності, єдиного грошового вимірника.

Питання організації обліку належать до компетенції самого кооперативного підприємства. Підприємство самостійно обирає форми організації бухгалтерського обліку. Господарюючі суб'єкти споживчої кооперації на початку фінансово-господарського року визначають облікову політику, яка затверджується наказом керівника.

Кооперативні підприємства самостійно:

- обирають форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності;

- розробляють системи і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій;

- визначають права працівників на підписи документів;

- затверджують правила документообігу, додаткову систему рахунків та реєстрів аналітичного обліку;

- виділяють на окремий баланс госпрозрахункові відокремлені підрозділи, які можуть вести бухгалтерський облік із наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У практиці роботи підприємств споживчої кооперації склалися такі форми організації бухгалтерського обліку:

- централізована;

- децентралізована;

- комбінована.

З використанням централізованої форми організації бухгалтерського обліку всі первинні та зведені документи надходять до бухгалтерії кооперативного підприємства, де здійснюється їх подальша обробка і складання фінансової звітності.

В сучасних умовах надається перевага цій формі обробки бухгалтерської інформації, тому що вона має такі позитивні характеристики:

- здійснюється спеціалізація працівників за обліковими ланками;

- створюються умови для автоматизації бухгалтерського обліку;

- зміцнюються контрольні функції обліку завдяки його оперативності.

При централізації обліку утворюються великі масиви інформації, відокремлюються складання та обробка інформації.

Децентралізація бухгалтерського обліку у споживчій кооперації застосовується у тих кооперативних підприємствах, де окремі галузі (торгівля, заготівлі, виробництво) виділені на окремі баланси. В такому випадку облік здійснюється в межах окремої галузі або підприємства від складання первинних документів до зведених робіт. У вищій ланці фінансова звітність узагальнюється і складається зведена.

З використанням комбінованої форми організації бухгалтерського обліку, окремі галузі чи підприємства виділені на самостійні баланси, а зведення та узагальнення інформації здійснюється в бухгалтерії споживчих товариств чи споживчих спілок. За цією формою ведуть облік споживчі товариства чи споживспілки, які мають окремі підприємства, виділені на самостійний баланс.

Дане підприємство обрало централізовану форму організації бухгалтерського обліку.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно - правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе власник або керівництво підприємства.

Методологія обліку повинна бути незмінною протягом року. Якщо на наступний рік підприємство має намір змінити облікову політику, на початку року видається наказ про облікову політику.

Щодо обов'язків керівника і головного бухгалтера стосовно організації та ведення бухгалтерського обліку, то керівник повинен створити необхідні умови для правильного ведення обліку і організувати контроль діяльності всіх бухгалтерських служб.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовує контроль за повнотою і достовірністю відображення всіх господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; організовує документообіг; розподіляє обов'язки між працівниками бухгалтерії і здійснює контроль за їх виконанням; готує проекти наказу про облікову політику тощо.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство може самостійно обрати форми його організації:

- введення в штат посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- залучення спеціаліста по бухгалтерському обліку, зареєстрованого як підприємця, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності безпосередньо власником чи керівником підприємства.

Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватись на тих підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись.

Структура облікового апарату тісно пов'язана з розподілом обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством.

Структуру облікового апарату торговельного підприємства наведено на рис. 2.1.

Рис 2.1. Структуру облікового апарату торговельного підприємства

Підприємства, включаючи представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, фінансову звітність подають органам, до сфери управління яких належить підприємство, або засновникам відповідно до установчих документів, трудовим колективам на їх вимогу, органам державної статистики, іншим органам виконавчої влади та користувачам згідно із законодавством.

Річна фінансова звітність подається не пізніше 20 лютого, наступного за звітним року. Конкретні терміни подання фінансової звітності підприємству встановлює власник або орган, до сфери управління якого він належить.

При виготовленні підприємством бланків форм фінансової звітності можливе включення тільки тих статей активів, капіталу, зобов'язань, інших показників типових форм, дані про які випливають з результатів діяльності цього підприємства, при чому зберігається їх нумерація, зазначена на типових формах фінансової звітності, затверджених Міністерством фінансів України.

З метою хронологічного, систематичного накопичення, групування та інформації про господарські операції, що містяться у прийнятих до обліку первинних документах, використовуються облікові регістри (книги, відомості, журнали).

Виходячи з цього, можна зазначити, що облікові регістри являють собою спосіб групування інформації із первинних документів, що відображає зміни в структурі об'єктів бухгалтерського обліку за певний проміжок часу.

Облікові регістри складаються щомісяця, підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

Підсумкові записи в регістрах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів у них.

Інформація про господарські операції підприємства за звітний період з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

Форма бухгалтерського обліку виступає як певна система регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Вона обирається підприємством самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Головний бухгалтер КП «Дубровицьке ГРП» відповідно до своїх обов'язків розділив між підлеглими спеціалістами облікові роботи (ведення рахунків). Бухгалтери даючи кожного місяця проводки по рахунках згідно своїх обов'язків, надають головному бухгалтеру інформацію по рахунках і субрахунках операційних витрат. Далі головний бухгалтер аналізує ці витрати і записує їх постатейно у книгу витрат (Додаток А).

2.2 Методика обліку витрат операційної діяльності на підприємстві

Метод бухгалтерського обліку -- це система способів або прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації.

Основними прийомами бухгалтерського обліку є: документація; інвентаризація; оцінка; калькуляція; система рахунків; подвійний запис; баланс.