Організація обліку витрат на підприємстві малого бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство Освіти і Науки України

Чернігівський національний Технологічний Університет

Кафедра Обліку та аудиту

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни „Організація бухгалтерського обліку”

на тему: Організація обліку витрат на підприємстві малого бізнесу ПрАТ ВТПХВ «Ярославна»

варіант 25

виконав:

студент гр. МОА - 091 Химинець О.Ю.

перевірив:

доцент Акименко О.В.

Чернігів ЧНТУ 2014

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І. Характеристика діяльності підприємства

1.1 Вид та характер діяльності ПрАТ ВТПХВ «Ярославна»

1.2 Характеристика галузі в якій діє Товариство

РОЗДІЛ ІІ Теоретико-методологічні засади в системі бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Організація роботи та структура облікового апарату

2.2 Регламентація роботи бухгалтерії та обов'язки облікових працівників

2.3 Етапи створення системи управління графіку документообігу на підприємстві

РОЗДІЛ ІІІ Формування облікової політики на підприємстві

3.1 Склад, та основні елементи облікової політики

РОЗДІЛ VІ Основні аспекти організації бухгалтерського обліку витрат на малому підприємстві

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Уданій розрахунково-графічній роботі мова буде йти про організацію обліку витрат на підприємстві малого бізнесу.

Зважаючи на те, що ефективність виробництва, та прибутковість виробничого підприємства напряму залежить від розумного використання та управління матеріальними та трудовими ресурсами ця тема є надзвичайно актуальною як для великих підприємств-виробників, так і для малих підприємств. В свою чергу, для того щоб ефективно управляти витратами, необхідна правильна організація обліку та контролю над ними. Сюди входить і їх планування, і накопичення інформації за попередні періоди, і інформування та співпраця між окремими підрозділами, і обов'язкове проведення на основі облікових даних, аналітичних робіт для отримання певних висновків та прийняття на їх основі управлінських рішень.

Метою даної роботи є вдосконалення системи бухгалтерського обліку витрат на малому швейному підприємстві, а також виявлення та дослідження найбільш суттєвих чинників, що впливають на розмір витрат.

Задачі, які вирішуються в роботі:

1) Узагальнення існуючих теоретико-методологічних розробок стосовно теми контрольної роботи.

2) Розібрати економічну сутність предмета дослідження.

3) Вивчити статутну діяльність підприємства.

Вивчити організаційно-управлінську структуру ПрАТ «ВТПХВ «Ярославна»». бухгалтерський облік документообіг обліковий

4) Провести попередню оцінку основних техніко - економічних показників діяльності підприємства.

5) Проаналізувати нормативно - правову базу, що регулює діяльність підприємства.

6) Дослідити систему організації бухгалтерського обліку витрат.

7) Провести аналіз фінансового стану підприємства.

8) Зробити висновки що до наявної організації обліку витрат, внести певні пропозиції для удосконалення.

9) Розробити певні внутрішні нормативні документи, що відсутні на підприємстві, які покращать організацію роботи, та спрощення облікового процесу.

Об'єктом дослідження виступає ПрАТ «ВТПХВ «Ярославна»». Це підприємство, яке займається пошиттям національного чоловічого та жіночого одягу, національних атрибутів та постільної білизни.

Предмет дослідження є бухгалтерський облік витрат на підприємстві. Оскільки підприємство є малим, і обсяги витрат та їх різноманітність не великі то є можливість охопити дослідження всіх без винятку витрат (витрати на виробничі матеріали, на оплату праці, знос основних засобів, адміністративні витрати ).

Для виконання цієї роботи будуть використані такі методи дослідження як: аналіз, зокрема детермінований, тобто використання горизонтального та вертикального аналізу показників фінансової звітності для дослідження динаміки та темпів росту витрат, метод коефіцієнтів, для проведення економічного аналізу техніко-економічних показників, факторний аналіз; діалектичний метод пізнання; індексний, групування, класифікації, узагальнення, моделювання.

За інформаційну базу дослідження бралися ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», законодавчі та нормативні документи з досліджуваної тематики, зокрема ПсБО 16 «Витрати», ПсБО 25 «Фінансовий звіт малого підприємництва», матеріали Держкомстату України а також дані річних звітів за останні три роки.

РОЗДІЛ І. Характеристика діяльності підприємства

1.1 Вид та характер діяльності ПрАТ «ВТПХВ «Ярославна»»

Приватне акціонерне товариство «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ХУДОЖНІХ ВИРОБІВ «Ярославна»» (далі за текстом Товариство) створене як Закрите Акціонерне Товариство «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ХУДОЖНІХ ВИРОБІВ «Ярославна»» за рішенням засновників - членів товариства покупців, які підписали установчий договір про створення Товариства шляхом реорганізації (перетворення) Чернігівської фабрики «Ярославна» Українського концерну художніх промислів «Укрхудожпром» та зареєстроване Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29 квітня 1994 року (розпорядження № 272-р) і перейменоване у Приватне акціонерне товариство «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ХУДОЖНІХ ВИРОБІВ «Ярославна»» згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 24 березня 2011 року.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку від фінансово-господарської діяльності, забезпечення ефективного функціонування Товариства та подальшого його розвитку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької, торговельної та інших видів діяльності згідно із Статутом та чинним законодавством.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво виробів з текстилю;

- виробництво художньо-вишивальних, текстильних, трикотажних, бавовняних, шкіряних та хутрових виробів;

- здавання власної нерухомості, транспортних засобів та засобів виробництва в користування іншим суб'єктам на умовах оренди а лізингу;

- сприяння відродженню, розвитку та зберігання народної творчості, художніх ремесел, культурних надбань і традицій;

- закупівля предметів та виробів художньої творчості з подальшою реставрацією, оновленням та реалізацією;

- оптова та роздрібна торгівля різними групами та видами товарів вітчизняних та іноземних виробників.

Підприємство виготовляє продукцію як під заказ, так і для роздрібної торгівлі у власному магазині. Основними замовниками продукції Товариства є обласні та міські театри, філармонії та інші культурні заклади Чернігова та області. Попит у таких закладах спрямований, здебільшого, на національний одяг та національну атрибутику.

Сировину та матеріали підприємство закупляє у вітчизняних виробників.

1.2 Характеристика галузі в якій діє Товариство

В сучасних умовах стан функціонування і розвитку швейних підприємств України досить складний. Це зумовлено низкою проблем, характерних для легкої промисловості загалом. Основними серед них є висока частка імпортованих товарів, несприятливі умови для залучення інвестицій; недостатність фінансування науково-дослідних робіт, відсутність у значної частини підприємств ефективного управління тощо. Вирішення зазначених проблем потребує комплексного розв'язання, з боку як держави, так і самих підприємств.

Українська легка промисловість з історичних позицій займала провідне місце у виробництві промислових товарів народного господарства. Саме в Україні була сконцентрована значна частка швейної промисловості. Україна була лідером з виготовлення верхнього одягу. Однак з набуттям незалежності України ситуація змінилася: виробництво швейних виробів зменшилось у декілька разів. Це зумовлено рядом причин:

- різким зниженням купівельної спроможності населення;

- неможливістю проведення ефективної реструктуризації підприємств та їх пристосування до діяльності у ринковому середовищі;

- негнучкістю великих швейних підприємств, що унеможливлює швидку переорієнтацію виробництва на випуск нової модної продукції;

- проблемою застарілого обладнання та технологій, що здебільшого є причиною високої енерго- та матеріаломісткості продукції, не конкурентоспроможності не лише на ринках розвинених країн, але й на ринках країн, що розвиваються;

– неможливістю міжгалузевих зв'язків та втратою сировинної бази.

Аналіз статистичних показників [22], показує, що протягом 2005-2013 рр. у діяльності підприємств швейної промисловості, на протязі всього періоду відбувались коливання то збільшення, то зменшення обсягів виробництва. Найбільше зростання виготовлення продукції спостерігалось у 2007 та 2011 роках (мал. 1.1). У 2009 році відбувся стрімкий та найбільший спад виробництва, що було пов'язано з світовою кризою 2008-2009 роки, яка не аби як відзначилась на Україні та на українських виробах і попиту на них. За останні два роки (2012-2013) різких змін не відбулося. Хоча індекси приросту все ж зменшились.

Малюнок 1.1 - Індекси виробництва продукції швейної галузі за 2007 - 2013 роки

Саме підприємство «Ярославна» за період 2005-2013 р.р. мало як прибутки, так і збитки. Зокрема у 2009 та 2010 роках, періоди економічної кризи, Товариство несло збитки в розмірах 208 тис. грн. та 183 тис. грн. відповідно (мал. 1.2). Найбільший прибуток був у 2012 році у розмірі 218,7 тис. грн. Після цього прибуток почав зменшуватись. Але за останній 2013 рік відбулась розбіжність у відношенні виручки від реалізації та чистого доходу, при цьому ця розбіжність настільки суттєва, що не можна не взяти її до уваги. Мається на увазі, що в порівнянні з 2012 роком у 2013 році виручка від реалізації зросла на 74%, а чистий прибуток зменшився на 97%. Зрозуміло, що таку ситуацію спричинило або значне збільшення витрат, зокрема прямі та непрямі податки, або зменшення додаткових доходів від іншої операційної діяльності.

Малюнок 1.2 - Динаміка виручки та чистого доходу за період 2005-2013 роки

Для того щоб розібратись що ж спричинило такий різкий спад прибутку у 2013 році необхідно провести фінансовий аналіз (дані для проведення аналізу візьмемо з Балансу та Звіту про фінансові результат підприємства за останні три роки (2011, 2012, 2013), вияснити, які фактори спричинили такі зміни, та виявити шляхи поліпшення ситуації у звітному році.

Спершу проаналізуємо ефективність діяльності підприємства в цілому. Для того щоб зрозуміти чи правильно керівництво управляє фінансовими ресурсами для отримання як найбільшого прибутку необхідно перевірити статті балансу на додержання золотого правила економіки: золоте правило балансу , яке описано у підручнику О.Я. Базилінської «Фінансовий аналіз»[7].

Золоте правило балансу - з метою досягнення паралельності строків мобілізації і використання фінансових ресурсів рекомендується керуватися такою умовою:

1) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань:

(Власний капітал (ряд.380 Ф№1-м) + Довгострокові зобов'язання (ряд. 480 Ф№1-м) ) / Необоротні активи (ряд. 080 Ф№1-м) ? 1; (926000 + 0) / 584000 = 1,58 ? 1;

У даному випадку станом на 2013 рік це правило виконано. Це говорить про те, що необоротні активи підприємства повністю сформовані за рахунок власного капіталу. Така ситуація є неоднозначною, адже формування майна за рахунок виключно власного капіталу, говорить не тільки про високий рівень фінансової незалежності, але й про те, що по-перше підприємство не розширює свої виробничі потужності, залучаючи позиковий капітал; а по-друге, це означає, що підприємство просто не може взяти на себе довгострокові зобов'язання через високий ризик неспроможності погашення зобов'язань.

Наступним етапом у проведенні аналізу, буде розрахунок показників ліквідності та платоспроможності, показники фінансової незалежності та ділової активності, а також показники прибутковості підприємства.

Цей аналіз допоможе зрозуміти на скільки ефективно підприємство використовує свої ресурси, при цьому зберігаючи можливість розрахуватись зі своїми зобов'язаннями. Розрахуємо тривалість виробничого, операційного та фінансового циклу.

Розрахунок коефіцієнтів наведено в таблиці 1.1 - Показники майнового стану підприємства.

Таблиця 1.1 - Показники майнового стану підприємства

Показники ліквідності та платоспроможності	Періоди
№	Показник	Формула розрахунку	2011	2012	2013
1	Величина чистих ОА (робочий капітал)	Поточні активи(ряд 260 Ф№1-м) - Поточні зобов'язання(ряд.620 Ф№1-м)	354,7	342	409,7
2	К поточної ліквідності	Поточні активи(ряд 260 Ф№1-м) / Поточні зобов'язання(ряд.620 Ф№1-м)	1,8	1,49	1,63
3	К швидкої ліквідності	(ГК (ряд. 230) +Поточн. Фін. Інвест. (ряд.220) + Деб. Заб. (ряд.160Ф№1-м) ) /Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф№1- м)	0,7	0,53	0,81
4	К абсолютної ліквідності	(ГК (ряд. 230) +Поточн. Фін. Інвест. (ряд.220Ф№1 - м) ) /Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф№1- м)	0,19	0,004	0,02
Показники фінансової незалежності
5	К незалежності	ВК (ряд.380 Ф№1 - м) / Валюта балансу (ряд. 640 Ф№1 - м)	0,59	0,57	0,59
6	К концентрації позикового капіталу	Позиковий капітал (ряд. 430 + ряд.480 + ряд 620 + ряд.630Ф№1-м ) / Валюта балансу (ряд.640 Ф№1- м)	0,41	0,43	0,41
7	К фінанс. залежності	1/К незалежності	1,704	1,76	1,699
8	К фінанс. стабільності	ВК(ряд.380 Ф№1- м) / Позиковий капітал(ряд.430 + ряд.480 + ряд 620 + ряд.630Ф№1-м )	1,42	1,31	1,43
9	К ризику	Позиковий капітал(ряд.430 + ряд.480 + ряд 620 + ряд.630Ф№1-м ) / ВК(ряд.380 Ф№1- м)	0,70	0,76	0,70

Показники ділової активності

10	К оборотності активів	Виручка від реалізації (ряд.010 Ф№ 2-м)/Середній підсумок балансу((ряд.640 гр.3 + ряд.640 гр.4 Ф№1 - м) /2)	1,89	0,74	1,15
11	К оборотн. ДЗ	Виручка від реалізації (ряд.010 Ф№ 2-м)/Середня ДЗ ((ряд.160 + ряд.170 + ряд.210 гр.3 Ф№1 - м) +(ряд.160 + ряд.170 + ряд.210 гр.4 Ф№1 - м) /2)	5,57	3,55	4,19
12	К оборотн. КЗ	Виручка від реалізації (ряд.010 Ф№ 2-м)/Середня КЗ ((ряд.620гр.3 Ф№1 - м) +(ряд.620 гр.4 Ф№1 - м) /2)	2,41	1,83	2,71
13	К оборотн. ОЗ (фондовіддача)	Виручка від релізації (ряд.010 Ф№ 2-м)/Середня вартість ОЗ ((ряд.031гр.3 Ф№1 - м) +(ряд.031 гр.4 Ф№1 - м) /2)	2,41	1,49	2,41
14	К оборотн. ОА	Чистий дохід (ряд.070 Ф№2 - м)/Сер. величина ОА ((ряд.260 гр.3 + ряд.260 гр.4 Ф№1- м) /2)	1,96	1,56	1,67
15	К оборотн. запасів	Чистий дохід (ряд.070 Ф№2 - м)/Сер. Величина запасів ((ряд. 100 + ряд. 130 гр.3 Ф№1 -м) +(ряд. 100 + ряд. 130 гр.4 Ф№1 -м)/2 )	3,07	2,47	2,9
Показники ділової активності
№	Показник	Формула розрахунку	2011	2012	2013
16	Тривалість обороту ДЗ	360/К оборотн. ДЗ	65	101	86
17	Тривалість обороту КЗ	360/К оборотн. КЗ	149	197	133
18	Тривалість обороту запасів	360/К оборотн. заасів	117	146	124
19	Тривалість виробничого циклу	Тривалість обороту запасів	117	146	124
20	Тривалість операційного циклу	Тривалість виробничого циклу + Тривалість обороту ДЗ	182	247	210
21	Тривалість фінансового циклу	Тривалість операційного циклу - Тривалість обороту КЗ	33	50	77
Показники прибутковості підприємства
22	Валова рентабельність реалізації	Валовий прибуток (ряд. 130 Ф№2 - м) / Чистий дохід (ряд. 030 Ф№2- м)	0,22	0,21	0,05
23	Чиста рентабельність	Чистий прибуток(ряд.150 Ф№2 - м)/Чистий дохід(ряд. 030 Ф№2- м)	0,13	0,21	0,004
24	Рентабельність продукції	Валовий прибуток (ряд. 130 Ф№2-м) / Собівартість продукції (ря.080 Ф№2-м)	0,33	0,55	0,11
25	Рентабельність оборотного капіталу	Операційний прибуток ряд. (130 Ф№2-м) /Середня вар-ть оборотн. активів (гр..3+гр..4 ряд.260 Ф№ 1-м/2)	0,36	0,24	0,008
26	Рентабельність чистих активів	Прибуток до сплати % і податків(Ф№2-м ряд. 130)/ Сер. Чисті активи (Ф№1-м (ряд.380 +480)/2)	0,52	0,27	0,09
26	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток (ряд 150 Ф№2-м)/Середній ВК (Ф№ 2-м ряд. 380 гр..3+гр..4 /2)	0,32	0,27	0,007

Аналіз був проведений за три періоди, а саме 2011, 2012. та 2013 роки.

Аналіз майнового стану підприємства почнемо з показників фінансової незалежності. Дослідження основних відомостей про власний і позиковий капітал показує, що за рахунок позикового капіталу підприємство має більше можливостей нарощення свого виробничого потенціалу, але при цьому зростає ризик втрати його фінансової стійкості. Для з'ясування того, наскільки наше Товариство залежить від позичальників, було розраховано показники фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансової незалежності був розрахований як відношення власних коштів (ВК) до валюти балансу (ВБ) і складав більше 50% на протязі трьох досліджуваних років. При цьому з 2012 року цей показник зріс від 0,57 до 0,59. Це означає підвищення фінансової стійкості підприємства, що є позитивним моментом.

Коефіцієнт фінансової залежності є обернено пропорційним до показника фінансової залежності. Його рекомендоване значення менше 2, у нашому випадку це значення не перевищує позначки 1,75 за досліджувані періоди.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу показує частку залученого майна в активах підприємства та ступінь залежності від кредиторів. На протязі з 2012 по 2013 роки показник зменшився з 0,43 до 0,41, це означає зменшення залежності підприємства від кредиторів.

Наступним показником, що був розрахований є коефіцієнт фінансового ризику (фінансового левериджу). Він показує кількість позикових коштів, що припадає на 1 гривню вкладених в активи власних коштів. Чим вище його значення, тим більший ризик вкладання капіталу в підприємство. На досліджуваному об'єкті цей показник є прийнятним, і коливається в межах 0,7 - 0,8. В 2013 році коефіцієнт з 0,76 зменшився до 0,70, що є позитивним явищем. Такі зміни відбулись за рахунок збільшення власного капіталу, та значного зменшення поточних зобов'язань.

Якщо узагальнити результати показників фінансової незалежності, то можна зробити висновок, що Товариство є економічно стійким, самостійним та захищеним від загрози кредиторських стягнень. Такий фінансовий стан підприємства зумовлений відсутністю довгострокових зобов'язань.

Але не дивлячись що у підприємства немає довгострокових позикових коштів, воно має короткострокову заборгованість, якій притаманне негайне погашення. Для того щоб зрозуміти, чи готове підприємство в будь-який момент погасити борги, строк сплати яких настав, або менше одного року, потрібно проаналізувати активи, якими підприємство буде сплачувати ці зобов'язання на їх наявність, достатність та ліквідність.

Ліквідність, іншими словами, можна назвати платоспроможністю, тобто можливістю підприємства розрахуватись за поточними зобов'язаннями.

Поточну заборгованість підприємство, як правило погашає за рахунок оборотних активів, які є більш ліквідними, аніж необоротні, тобто термін перетворення їх у грошові кошти є меншим, аніж у необоротних. Наприклад готову продукцію, як оборотний актив, можна швидше реалізувати та отримати за неї кошти, аніж продати та отримати виручку за високовартісний верстат або будівлю.

Ступінь можливості розрахунків за зобов'язаннями показує об'єм Робочого капіталу, який обчислюється шляхом різниці між оборотними активами та поточними зобов'язаннями.

В свою чергу до ризику неплатоспроможності може призвести висока частка залучених коштів (більше 50%) в структурі джерел фінансування господарської діяльності.

Що стосується робочого капіталу підприємства, то на протязі трьох останніх років він то зменшувався (2011-2012 р.р), то збільшувався (2012-2013 р.р.), але, не дивлячись на це, був додатнім та на досить високому рівні. Це говорить про те, що у Товариства досить оборотних активів щоб розрахуватись зі своїми поточними зобов'язаннями. Про це каже і показник поточної та швидкої ліквідності. А ось коефіцієнт абсолютної ліквідності, досить низький, хоча за останній 2013 рік він трохи зріс. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує на скільки підприємство готове розрахуватися за своїми зобов'язаннями строк сплати яких настав. Такими зобов'язаннями можуть бути розрахунки з постачальниками за сировину та матеріали, відсотки за кредит, заробітна плата працівникам. Причиною такої низької платоспроможності за терміновими зобов'язаннями є збільшення в оборотних активах дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що видно з Форми 1-м «Баланс» підприємства за 2011 - 2013 роки (див Додаток А). Це говорить про те, що у підприємства, через несплату дебіторами їх заборгованості у підприємства катастрофічно не вистачає грошових коштів для погашення зобов'язань, строк сплати яких настав.

На проблеми з дебіторами, нам вказує і коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, який у 2011 році був найбільший - 5,57, у 2012 зменшився до 3,55, а вже в 2013 - знову збільшився, і став на рівні 4,19. Для того, щоб підприємству було легше розраховуватись з терміновими зобов'язаннями,, йому потрібно переглянути свою політику що до роботи з дебіторами, тобто встановити більш жорсткі вимоги до розрахування за товари, зменшити строки погашення ДЗ, ввести систему штрафних санкцій за невчасні сплати.

В свою чергу, якщо проаналізувати платоспроможність в цілому, та спів ставити тривалість обороту дебіторської і кредиторської заборгованості в днях, то видно що дебітори розраховуються скоріше, ніж підприємство має розрахуватись з кредиторами, тобто на момент настання погашення кредиторської заборгованості, у Товариства є кошти, які надійшли від дебіторів за товари, роботи, послуги.

Також для того, щоб проаналізувати ефективність роботи підприємства, були розраховані тривалість виробничого, операційного та фінансового циклів. Як відомо, що чим менша тривалість кожного з цих циклів, тим більше підприємство встигає заробити від своєї основної діяльності. Після проведення розрахунків, бачимо, що тривалість фінансового циклу зросла з 33 днів в 2011 році, до 77 днів у 2013, у 2012 вона становила 50 днів. Причини такого зростання у 2012 та 2013 роках різні. Зокрема, у 2012 році тривалість фінансового циклу збільшилась за рахунок того, що темп росту операційного циклу (збільшився на 36%), а темп росту тривалості погашення КЗ (збільшився на 32%). Ці дані говорять про те, що до зростання фінансового циклу, в більшій мірі призвело уповільнення виробництва та розрахунки з дебіторами.

У 2013 році тривалість операційного циклу і тривалість розрахунків по КЗ зменшилась, але при цьому відбулось збільшення операційного циклу. Якщо спів ставити темпи приросту операційного циклу (зменшився на 15%) та оборотності КЗ (зменшився на 36%), то можна зробити висновок, що такі зміни в 2013 році відбулись за рахунок пришвидшення швидкості розрахунків з кредиторами.

І нарешті, проаналізуємо показники рентабельності підприємства, які покажуть результати діяльності, рівень виправданості коштів, що були вкладені в процес господарської діяльності Товариства. Першим показником, який ми розглянемо буде показник рентабельності продукції, який показує скільки валового прибутку припадає на 1 гривню витрат на виробництво продукції. Результати розрахунку цього показника показали нам що з кожним роком його значення зменшується, це було зумовлено зі збільшенням собівартості виготовленої продукції та зменшенням прибутку. Зменшується також і рентабельність реалізації, з 0,22 у 2011 році, до 0,05 у 2013 році. Цей показник показує яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Його зменшення вказує на те, що у підприємства неефективна політика ціноутворення, яку потрібно змінювати, а сам причиною цього може бути підвищення цін на матеріали та витрат на виробництво, при цьому ціни на продукцію залишилися сталими або змінилися незначною мірою.

Наступним показником що був розглянутий стала рентабельність оборотного капіталу. Вона показує здатність підприємства отримувати прибуток від операційної діяльності. У даному випадку рентабельність зменшилась з 0,27 у 2012 до 0,007 у 2013 році. Зменшення відбулось за рахунок зменшення операційного прибутку.

Аналізуючи прибутковість власного капіталу, то тут прослідковується значне зменшення прибутку на 1 грн вкладених власних коштів, це пов'язано зі спадом рентабельності чистих активів, яка також у 2013 зменшилась.

З вищенаведеного аналізу, можемо зробити такий висновок: що підприємство є стабільним, фінансово незалежним підприємством, яке здатне розрахуватись за своїми зобов'язаннями, але воно не розвивається, тобто не нарощує виробничі потужності за рахунок довгострокових позик. На це є декілька причин:

1) взяття на себе довгострокових зобов'язань є високим фінансовим ризиком, який пов'язаний зі специфікою діяльності та виду продукції, який не відноситься до товарів першої необхідності;

2) несприятливі кредитні умови українських банків, та несприятлива економічна та політична ситуація в країні.

Також з проведеного аналізу можна сказати, що підприємству потрібно пришвидшувати операційний та виробничий цикл за для збільшення темпів отримання прибутку, тобто підвищення рентабельності активі. Також що до рентабельності, то слід переглянути цінову політику на власні вироби, адже з кожним роком зменшується віддача від виручки. Це говорить про здороження собівартості продукції та постійних витрат за незмінних цін на товари.

Ці всі фактори і стали причиною картини, яка зображена на малюнку 1.2, а саме збільшення виручки та зменшення чистого прибутку у 2013 році.

РОЗДІЛ ІІ. Теоретико-методологічні засади в системі бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Організація роботи та структура облікового апарату

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає також Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Оскільки наше підприємство являється малим, то й структура бухгалтерії є максимально простою, і складається з головного бухгалтера і бухгалтера. Що стосується взагалі структури підприємства, то вона зображена на малюнку 2.1.

Але, як відомо, в цілях економії власники підприємств, установ, організацій, прагнуть зменшити витрати, шляхом економії на заробітній платі адміністративного персоналу, при цьому набираючи мінімальну кількість працівників відповідальних за бухгалтерський облік та проведення фінансової аналітики, та покладання на них надзвичайно велику кількість обов'язків та відповідальність. Така економія може призвести до збою в системі бухгалтерського обліку через неспроможність працівників бухгалтерії якісно та своєчасно відображати всі господарські операції та складати фінансову звітність, і як наслідок прийняття неправильних управлінських рішень власниками, що будуть зроблені на підставі даних такої фінансової звітності.

Для запобігання таких наслідків необхідно перевірити чи відповідає кількість працівників бухгалтерії на досліджуваному Товаристві нормативній

Плановий та кадровий відділ очолює один працівник, за сумісництвом.

Всього на підприємства працює 33 працівника.

Для порівняння та перевірки відповідності загальної кількості бухгалтерів розрахуємо їх загальну нормативну чисельність (див. формулу 2.1.1) згідно з міжгалузевими нормативами чисельності працівників бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України.

Нз = Н Ч Кк.п.з., (2.1.1)

де Нз - загальна нормативна чисельність працівників БО;

Кк.п.з - коефіцієнт, що враховує питому вагу робіт з БО та звітності, яка виконується на ПЕОМ [Міжгалузеві нормативи4].

На підприємстві 4 структурні підрозділи. Отже, відповідно розділу 2 та таблиці нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку[2] визначаємо що Н = 1,9 так як на підприємстві працює 35 працівників і 4 підрозділи.

Таблиця 2.1. - Поправочні коефіцієнти, що враховують питому вагу робіт з БО та звітності на ПЕОМ [2]

Питома вага робіт з БО та звітності, що виконуються на ПЕОМ, %	< 70	71 - 80	81 - 90	91 - 95	96 - 100
Поправочний коефіцієнт Кк.п.з.	1,3	1,2	1,1	1,05	1,0

Використовуючи таблицю 2.1 можемо визначити, що питома вага робіт з бухгалтерського обліку та звітності, яка виконується на ПЕОМ для нашого підприємства становить - 75%, отже поправочний коефіцієнт Кк.п.з = 1,2.

Потім підставляємо всі визначені нами данні в формулу 2.1.1:

Нз = 1,9 * 1,2 = 2,4 чол. = 2 чол.

Існуюча структура та чисельність бухгалтерії повністю відповідає міжгалузевим нормативам, так як на підприємстві в відділі бухгалтерського обліку працює два бухгалтери: головний бухгалтер та помічник.

2.2 Регламентація роботи бухгалтерії та обов'язки облікових працівників

За для нормального функціонування будь якого підрозділу підприємства, у ньому повинен бути чіткий розподіл праці, та індивідуальної відповідальності на кожного працівника такого підрозділу. Так само організація праці повинна бути створена і в бухгалтерії, оскільки у ході виконання своїх обов'язків між головним бухгалтером та іншими працівниками підприємства виникають взаємовідносини з різних питань, що дозволяє виділити такі види зв'язків як функціональні, організаційні та службові.

Функціональні зв'язки облікових працівників - це відносини, які формуються між працівниками бухгалтерської служби відповідно до виконуваних ними функцій.

Важливим питанням організації роботи облікового підрозділу підприємства є правильне розміщення облікових кадрів на окремих ділянках облікового процесу та найбільш ефективне використання технічних засобів обліку, що забезпечують економне та якісне ведення бухгалтерського обліку й здійснення контролю. Головний бухгалтер, будучи керівником облікового підрозділу і виконуючи покладені на нього обов'язки, особисто розподіляє і контролює роботу своїх підлеглих. Таким чином, формуються організаційні зв'язки, тобто відносини, які виникають між головним бухгалтером і підлеглими йому обліковими працівниками в процесі розподілу прав, обов'язків і відповідальності всередині бухгалтерії для забезпечення найефективнішого здійснення облікового процесу та надання інформації управлінцям.

Організаційні зв'язки головного бухгалтера проявляються також у розробці пропозицій щодо надання обліковим працівникам прав на підписання первинних і зведених бухгалтерських документів, а також щодо усунення від цих функцій при систематичному порушенні ними своїх посадових обов'язків, щодо підвищення професійного рівня бухгалтерів (направлення на курси підвищення кваліфікації, спеціалізовані семінари), забезпечення їх необхідними періодичними виданнями та матеріалами нормативно-правової бази.

Головний бухгалтер керує працівниками бухгалтерської служби та розподіляє між ними функціональні обов'язки, знайомить їх з нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, а також зі змінами в чинному законодавстві, розробляє графіки облікових робіт.

Бухгалтерська служба також тісно пов'язана з усіма структурними підрозділами підприємства та окремими виконавцями. Надані даному підрозділу для обробки та контролю документи, а також планові, кошторисні та нормативні дані обробляються і групуються за певними ознаками. На їх основі готується інформація про діяльність окремих підрозділів і підприємства в цілому. Практична цінність даної інформації полягає у тому, що вона забезпечує аналіз економічних показників діяльності, систематичний контроль господарських процесів з формуванням на їх основі потрібних висновків і вжиттям заходів з удосконалення роботи підприємства та його підрозділів.

Службові зв'язки - це зв'язки, які визначають процес руху інформації між головним бухгалтером та іншими працівниками бухгалтерської служби й структурними підрозділами підприємства.

Саме завдяки ефективній організації службових зв'язків головного бухгалтера можна забезпечити систематичний контроль за господарськими процесами та процесом своєчасного надання оперативної інформації, формування на її основі відповідних висновків.

У період створення підприємства формулюються завдання господарської діяльності, які відображаються в установчих документах. Відповідно до них визначаються функції облікового персоналу. Як правило, бухгалтерська служба як окремий структурний підрозділ створюється за наявності великого обсягу облікової інформації. її функціонування вимагає чіткої регламентації діяльності кожного зі штатних працівників і всього підрозділу в цілому.

Для чіткої регламентації обов'язків облікових працівників слід правильно визначити всі можливі їх функціональні, організаційні та службові зв'язки шляхом розробки відповідних організаційно-розпорядчих документів.

Регламентування діяльності облікових працівників здійснюється на двох рівнях: всієї бухгалтерської служби та окремих її працівників. Забезпечення другого рівня можливе лише після розробки документу, який визначає структуру, права та обов'язки всієї бухгалтерської служби.

Отже, як вже було сказано в попередньому розділі, на підприємстві «Ярославна» бухгалтерський облік здійснюють два бухгалтера. Головний бухгалтер, та його помічник, бухгалтер. На кожного такого працівника розроблена посадова інструкція від 6.04 2011 року.

Так головний бухгалтер та його заступник виконують свої обов'язки згідно з посадовими інструкціями. (Дод. Б).

В даних інструкціях зазначені головні завдання та обов'язки, права, відповідальність, та вимоги до знань обліковця. Зокрема, головний бухгалтер повинен знати нормативну базу яка регулює облік в Україні, організацію управління бухгалтерським обліком та звітністю; основи технології виробництва продукції; порядок оформлення операцій та документообігу за розділами обліку; форми і порядок фінансових розрахунків, методи аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства, виявлення внутрішньогосподарських резервів, порядок приймання, оприбуткування, зберігання і витрат коштів, ТМЦ, та інших цінностей; правила розрахунків з дебіторами і кредиторами та ін..

Перелік вимог до знань помічника бухгалтера значно менші. Що стосується прав та відповідальності, то вони однакові що у головного бухгалтера, що у помічника. Завдання та обов'язки різняться, зокрема головний бухгалтер повинен організовувати облікову роботу на підприємстві, а його помічник робити супровідну роботу, тобто контролювати первинну документацію, відображати в бухгалтерському обліку операції пов'язані з рухом основних фондів, основних засобів, та інше.

2.3 Етапи створення системи управління графіку документообігу на підприємстві

Слово документ походить від латинського слова "docere" (знати, свідчити). Буквальний переклад слова "document" - свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело.

Згідно закону України "Про інформацію" документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Вторинний документ - це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

Документ має певну кількість властивостей, які відрізняють його від інших об'єктів. Сукупність властивостей - цілісна система, яка виконує покладені на неї суспільством функції. Зв'язок між властивостями документа досить тісний, тому відокремити їх можна лише умовно.

Найбільш значимими є наступні властивості:

1) атрибутивність, тобто наявність невід'ємних складових, без яких він не може існувати;

2) функціональність - призначення для передачі інформації в просторі й часі;

3) структурованість - тісний зв'язок елементів і підсистем, що забезпечує єдність і цілісність документа.

Визначають наступні основні ознаки документа:

1) наявність семантики змісту, тобто документ є носієм думки, що передається знаками; сукупність послідовно розміщених знаків, які передають зміст документа (повідомлення), є його обов'язковою ознакою;

2) стабільна матеріальна (речова) форма документа мусить забезпечити йому довготривале зберігання й надати можливість багаторазового використання та переміщення інформації в просторі й часі;

3) за ознакою призначеність для використання в соціальній комунікації статус документа мають лише ті об'єкти, які первинно призначені для збереження та передачі інформації в просторі й часі, а отже, документи є носіями інформації, спеціально створені людиною для забезпечення певних комунікаційних цілей;

4) завершеність повідомлення, тобто документ не може бути повноцінним через фрагментарне незавершене повідомлення.

Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил:

1. Текст викладати від третьої особи. Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.

2. Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.

3. Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення.

4. Використовувати синтаксичні конструкції.

5. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення.

6. Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.

7. Уживати прямий порядок слів у реченнях.

8. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів варто заміняти на пасивну.

9. Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму.

10. Уживати інфінітивні конструкції.

11. У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу.

12. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами.

13. Віддавати перевагу простим реченням.

Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених документів.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов'язкові реквізити. Термін "реквізити" походить від лат. requisitum, що означає "потрібне, необхідне". Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є:

- назва документа (форми);

- дата і місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції;

- одиниця виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:

- ідентифікаційний код підприємства чи особи;

- номер документа;

- підстава для здійснення операції;

- дані про документ, що засвідчує особу;

- інші додаткові реквізити.

Якщо у первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту такий документ недоказовий і не може бути підставою у бухгалтерському обліку. Такі документи, як правило, є причиною ретельного вивчення органами перевірки і контролю і накладення штрафних санкцій.

До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:

- первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення;

- документи складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами і відомствами, а також виготовлених самостійно, які мають містити обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм.

- у разі складання та зберігання первинних документів на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами;

- записи в первинних документах роблять чорнилом темного кольору, кульковою ручкою, друкарськими засобами чи принтером, що забезпечує зберігання цих записів протягом встановленого терміну зберігання документа;

- вільні рядки в первинних документах прокреслюють;

- у грошових документах суми проставляють цифрами і прописом, перше слово суми записують скраю і з великої літери;

- кожен первинний документ має містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;

- керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов'язаних з відпуском товарно-матеріальних цінностей, майна, видачею грошових коштів і документів. Коло таких осіб, як правило, обмежене;

- забороняється приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей, завдають шкоди власникам;

- складаючи первинні документи, можна припуститися помилок. У банківських і касових документах помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущено помилку, їх анулюють, а замість них оформлюють нові, В інших первинних документах помилки виправляють коректурним способом, тобто неправильний текст або суму закреслюють тонкою рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильний текст або суму. Виправлення помилок має бути застережено підписом "виправлено" і підтверджено підписом осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення;

- підприємство вживає всіх необхідних заходів щодо запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого терміну, який регулюється спеціальним переліком;

- у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесеними до бланків суворої звітності. їх друкують за зразками типових або спеціалізованих форм з обов'язковим зазначенням номера;

- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи;

- первинні документи можуть бути вилученими у підприємства тільки за постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, посадові особи підприємства можуть зняти копії та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати вилучення.

Велике значення у виконанні цих вимог мають уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковано всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість всебічного опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їхню вартість.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакових, найбільш раціональних розміру і форми із завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних бланків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.

Розробляє і затверджує типові форми первинного обліку Державний комітет статистики (Держкомстат) України.

При проектуванні раціональних документопотоків на підприємстві складають схеми руху основних груп та видів документів. Це дозволяє встановити раціональні маршрути руху та етапи обробки документів, уніфікувати шляхи руху, порядок обробки різних їх категорій.

Бухгалтерія Товариства не має чіткого рафіку документообігу. Це пов'язано з тим, що для його розроблення необхідно витрачання додаткового часу.

Розглядаючи Звіт «Доходи та витрати, Показник «Витрати»» (Додаток В), бачимо, що підприємство в 2013 році здійснювало облік по старому плану рахунків з урахуванням 84 та 85 рахунків, це являється порушення правил ведення бухгалтерського обліку, оскільки , згідно з Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 7.02.2013 вищезгадані рахунки були виключені. [4].

Тепер повернемось до графіку документообігу. Його було розроблено з урахуванням специфіки діяльності підприємства та уточненням таких деталей як визначення особи що відповідає за складання документу, строки подачі в бухгалтерію на обробку інформації та зберігання, мети складання. В графік були включені основні первинні документи, які найчастіше використовуються в діяльності підприємства і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку витрати, а також звіти, що є не менш важливими, та накопичувальні журнали для даних первинних документів. Від так, у графіку відображаються наступні документи: матеріальний звіт, відомість на виплату грошей, видатковий касовий ордер, акт вибуття МШП, платіжне доручення, накопичувальні журнали, наприклад Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (Ф№ КО-3а), та обротно-сальдова відомість.

РОЗДІЛ ІІІ. Формування облікової політики на підприємстві

3.1 Склад, та основні елементи облікової політики

Як відомо, що основним документом який відповідає за порядок формування обліку на підприємстві є Наказ «Про облікову політику», який розробляється головним бухгалтером, і підписується керівником. У Товариства, яке описується в цій роботі, такого наказу немає, порядок відображення даних в обліку, встановлення елементів облікової політики та облікових оцінок регламентуються на усних домовленостях. Тому було розроблено та запропоновано такий Наказ, в якому більшою мірою враховується специфіка діяльності підприємства (Додаток Г).

При розробці наказу були враховані вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», також ПсБО, зокрема такі як ПсБО 7 «Основні засоби», ПсБО 8 «Нематеріальні активи», ПсБО 9 «Запаси», ПсБО 15«Дохід», ПсБО 16 «Витрати», ПсБО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» та Податкового кодексу України.

Зокрема був встановлений кордон істотності при складанні фінансової звітності у розмірі 30 гривень, такий поріг є меншим ніж на інших, великих підприємствах, оскільки вартість капіталу є меншою.

Методи амортизації були підібрані по специфіці основних засобів. Наприклад для швейних машин, та інших верстатів був обраний виробничий метод, так як інтенсивність використання об'єкту впливає на його експлуатаційні властивості, та обсяг виробництва. До будівель та предметів прокату був застосований прямолінійний метод амортизації. До малоцінних необоротних активів застосувався метод списання 100%-вої їх вартості в першому місяці використання об'єкта.

Також було введення розпорядження про більш жорсткий контроль над МШП, шляхом їх видачі під матеріальну відповідальність з завірену підписом матеріально-відповідальної особи.

Наступним етапом було визначення способу вибуття запасів, а саме методом ФІФО при відпусканні запасів у виробництво та реалізацію. Для відпуску товарів у реалізацію до фірмових магазинів був застосований метод ціни продажу.

За цим, був установлений перелік і склад змінних і постійних витрат. До витрат на управління виробництвом ми віднесли:

а) оплата праці апарату управління цехами, дільницями, включаючи премії, матеріальну допомогу;

б) відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями;

в) витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць;

г) інші витрати (вартість поштово-телеграфних послуг; вартість послуг зв'язку; вартість канцелярського приладдя; вартість послуг з участі в семінарах; витрати на придбання періодичних видань і спеціальної літератури виробничої тематики тощо).

Також до змінних витрат відносяться амортизація ОЗ, вмортизація нематеріальних активів, Витрати на утримання та експлуатацію необоротних активів виробничого та загально виробничого призначення, витрати, пов'язані з утриманням пожежної та сторожової охорони, витрати на ремонт основних засобів виробничого та загальновиробничого призначення, витрати на охорону праці й техніку безпеки.

До загальновиробничих змінних витрат ввійшли: амортизація вантажних автомобілів, витрати на обслуговування виробничого процесу.

РОЗДІЛ VІ. Основні аспекти організації бухгалтерського обліку витрат на малому підприємстві

Облік витрат на малих підприємствах ведеться за спрощеним планом рахунків, зокрема від 27 червня 2013 року за новим форматом, без застосування 8-го класу, так як згідно з Наказом Міністерства фінансів України Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку від 27.06.2013 [3], даний клас був виключений.

Баланс та Звіт про фінансовий результат складається за ПсБО 25 за формою Баланс №1-М, та Звіт про фінансові результати № 2-М.

Відомості по накопиченню за даних за рахунками витрат записуються у Відомості 5-м у Розділі І, та ІІ.

Для адекватного та точного накопичення відомостей по витратах, необхідно встановити чітку систему документообігу. А саме, первинних документів які є підставою для зарахування витрат. Це необхідно для вчасного фіксування та зберігання інформації, а також встановлення відповідальних осіб за здійснення таких операцій.

Як відомо що витрати бувають змінні і постійні. Постійні, це ті витрати, які не залежать від обсягів виробництва та фінансового стану підприємства. До них відносяться: плата за оренду приміщень, виробничого обладнання, комунальні послуги, заробітна плата адміністративному персоналу.

Змінні витрати, це відповідно ті, які залежать від обсягів виробництва. До змінних витрат належать амортизаційні відрахування, витрати на закупівлю матеріалів, витрати на заробітну основним працівникам з погодинною або змішаною оплатою праці, збутові витрати.

Для того щоб підприємство функціонувало ефективніше, його керівництво повинно думати про шляхи зменшення витрат. У цих цілях, можуть бути переглянуті методи амортизації, які є більш вигідними для того чи іншого виду необоротного активу, більш ефективний і якісний спосіб вибуття запасів, наприклад ФІФО, який передбачає вибуття запасу, що перший за часом надійшов на склад. Такий метод зменшує собівартість готової продукції, оскільки з плином часу ціни на матеріали стають все більші, і відповідно запаси, що надійшли раніше будуть більш дешевими, ніж ті що надійшли останніми.