Теоретичні основи обліку і аудиту витрат операційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської діяльності.

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинно бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції, а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє досягнути росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентоздатності. Особливо це стосується галузі хлібоприймальних заготівельних підприємств. Управління витратами є доцільним у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат. Усі вище вказані фактори обумовлюють важливість і актуальність теми курсової роботи.

Метою написання роботи є виявлення сучасної природи операційних витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних, методичних і практичних положень, щодо удосконалення системи їх обліку і аудиту, а також розроблення рекомендацій щодо забезпечення їх ефективності.

Для розкриття поставленої мети в курсовій роботі передбачається вирішити такі завдання :

вивчити теоретичні аспекти формування і розподілу операційних витрат;

дослідити діючу практику ведення первинної документації, методику ведення бухгалтерського обліку і аудиту витрат операційної діяльності підприємства, що досліджується;

на основі порівняння теоретичних знань і практики діяльності базового підприємства сформулювати висновки та пропозиції щодо удосконалення обліку та аудиту операційних витрат підприємства.

Об'єктом дослідження є витрати операційної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю СТОВ «Петровський». Предметом дослідження є організація обліку витрат операційної діяльності підприємства.

У процесі роботи використовувалися такі методи дослідження: структурно - логічний аналіз (при побудові логіки та структури курсової роботи); метод економічного аналізу (при оцінці динаміки та структури витрат операційної діяльності); метод групувань (придослідженні питання класифікації витрат операційної діяльності); різноманітні прийоми статистичних методів, зокрема порівняння - при зіставленні фактичних даних за відповідні періоди; методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Основні положення роботи, висновки та пропозиції базуються на використанні та узагальненні нормативних актів, літературних джерел, матеріалів періодичних видань, електронних ресурсів.



1. Теоретичні основи обліку і аудиту витрат операційної діяльності

1.1 Економічна сутність та класифікація витрат операційної діяльності

витрати бухгалтерський аудит

В умовах реформування національної системи бухгалтерського обліку, приведення її у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку знов стає актуальним собівартість як один з основних якісних показників роботи підприємства, що характеризує в грошовій формі ефективність його роботи. Бід правильного розрахунку собівартості продукції залежить результат основної діяльності підприємства, що відображає його фінансовий стан, який він може продемонструвати потенційним інвесторам і кредиторам.

Під операційними витратами (собівартість) розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності.

Операційні витрати підприємства характеризуються такими основними показниками:

абсолютною сумою витрат. Показник дає уявлення про обсяг операційних витрат, але не дозволяє судити про їхню ефективність;

коефіцієнтом (або рівнем) витратоємкості операційної діяльності.

Він визначається як відношення суми валового або чистого операційного прибутку до суми витрат. Даний показник є показником ефективності операційних витрат.

В умовах ринкової економіки виникає проблема не стільки у визначенні витрат, їхньому розподілі за об'єктами та забезпеченні мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції і визнання доцільності та досягнення необхідної їхньої прибутковості. Завдавання полягає не у їхній мінімізації, а в досягненні такого рівня, за яким їх визнають споживачі та які приносять відповідний прибуток виробникам.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів, їхній оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень щодо подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети проводять аналіз на основі принципів системного, комплексного та кібернетичного підходів до аналізу економіки.

В основу системного підходу покладено дослідження об'єктів системи, розкриття їхньої цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

виявлення місця та ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

розроблення принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

визначення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід збігається з системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників. їхня динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли йдеться про аналізований об'єкт загалом. Тоді комплексний підхід виступає як принцип системного підходу.

Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників для отримання кінцевих результатів, визначення та вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу виявляється в трьох напрямах.

По-перше, в процесі аналізу враховують не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори.

По-друге, в тіснішому зв'язку його цілей і завдань з цілями управління; по-третє, в багаторівневому аспекті аналізу.

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів як системи, яка складається з елементарних перетворювачів інформації. При кібернетичному підході аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи і її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу збігаються з системним дослідженням економіки та управління об'єктом.

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією кошторисів (нормативів) витрат, за даними бухгалтерського та статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін.

Враховуючи управлінський аспект аналізу витрат, виділяємо його аналітичні оцінки, пов'язані з пошуком резервів витрат та можливостями їх мобілізації. Для цього визначимо послідовність аналізу.

На першому етапі дають загальну оцінку виконанню кошторису (стандартів) витрат в розрізі економічних елементів, на другому - оцінку відхилень від стандартних прямих витрат, на третьому - аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат, на четвертому - аналіз собівартості (калькуляції) окремих виробів, на п'ятому етапі треба дати оцінку впливу зміни витрат на кінцеві виробничо-фінансові результати діяльності підприємства.

Створення ефективного аналітичного забезпечення управління витратами пов'язане з:

виготовленням конкурентоспроможної продукції;

наявністю якісної та реальної інформації щодо собівартості окремих видів продукції, виконаних робіт (послуг) та їхніх позицій на ринку;

можливістю використання гнучкого ціноутворення;

наданням об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;

можливістю оцінки раціоналізації витрат за центрами їхнього формування та центрами відповідальності.

З метою управління витратами господарського суб'єкта проводять їхню класифікацію, що дає змогу визначити природу та особливості формування, розподілу витрат за визначеними об'єктами управління.

Відповідно до оцінок фінансових результатів та стосовно руху грошових коштів доцільно виділити витрати операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для ефективного управління операційними витратами підприємства була розроблена відповідна їхня класифікація.

Ця класифікація використовується в процесі обліку, аналізу, калькуляції, планування і контролю операційних витрат, що формують виробничу собівартість продукції.

Систематизація операційних витрат за класифікаційними ознаками була представлена в таблиці.

Таблиця 1.1 Класифікація операційних витрат

Ознаки класифікації операційних витрат підприємства	Види витрат по відповідних ознаках класифікації
1. За рівнем еластичності до обсягу реалізації продукції	змінні; постійні
2. За змістом операційного процесу	операційні витрати, пов'язані з виробництвом продукції; операційні витрати, пов'язані із збутом продукції; повні операційні витрати
3. За способом віднесення до конкретного об'єкту витрат	прямі; непрямі (обернені)
4. За відношенням до виробничого процесу	основні; накладні
5. За економічним змістом	матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати

Визначальними в системі комплексного економічного аналізу та в аналітичному забезпеченні групування витратами за схемою «діяльність - витрати - фінансовий результат» є їхнє групування за економічними елементами та статтями калькуляції.

Групування витрат за економічними елементами стосується лише операційної діяльності підприємств і дає змогу провести аналіз складу, структури та ефективності витрат. Можна визначити залежність витрат від технічного рівня розвитку та ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів, визначити пріоритетні напрями їхньої раціоналізації. Поелементне групування використовують, визначаючи граничний рівень витрат, для складання кошторисів та формування їхньої нормативної бази. Групування витрат за економічними елементами має типову структуру.

Групування витрат за статтями калькуляції дає змогу визначити цільове здійснення витрат, узагальнити їх за місцем виникнення відповідно до виготовленої продукції, виконаних робіт, стосовно видів діяльності та у зв'язку з проведенням різних організаційно-технічних заходів.

Проте наведене групування не дозволяє здійснювати контроль і аналіз витрат за цільовим призначенням в процесі виробництва (по цехах, дільницях і видах виробів), і незрозуміло, на які цілі або потреби були здійснені такі витрати.

Отже, для контролю і аналізу вироблюваних витрат разом з обліком їх по економічних елементах застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, за якими і обчислюється собівартість продукції.

Встановлення переліку і складу статті калькуляції виробничої собівартості продукції тепер було віднесено до компетенції підприємства і має бути регламентоване його обліковою політикою.

Типове групування витрат на виробництва за статтями калькуляції з урахуванням вимог П(С)БУ:

сировина і матеріали;

купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

паливо, енергія на технологічні цілі;

повернені відходи (віднімаються);

основна заробітна платня виробничих робітників;

додаткова заробітна платня виробничих робітників;

відрахування на соціальне страхування;

витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

загальновиробничі витрати;

втрати унаслідок технічно неминучого браку;

попутна продукція (віднімається);

інші виробничі витрати.

Залежно від особливостей технології і організації виробництва, а також питомої ваги в собівартості продукції окремих видів витрат підприємства можуть об'єднувати наведені статті в одну: «загально виробничі витрати».

Управління витратами на підприємстві відбувається за місцем їхнього виникнення та центрами відповідальності. Для проведення аналізу раціональності витрат та контролю за їхнім рівнем формують бюджети витрат за калькуляційними підрозділами (виробничими, адміністративними, збутовими і ін).

Облік фактичних витрат відбувається на окремих синтетичних рахунках кожного підрозділу. Фактичні витрати зіставляють з бюджетними, які коректують на обсяг діяльності визначеного центру витрат чи центру відповідальності (найчастіше вони збігаються). Отже, треба визначити одиниці виміру обсягу діяльності.



1.2 Порядок визнання та оцінки витрат операційної діяльності

В процесі господарської діяльності активи і пасиви підприємства здійснюють безперервний рух, постійно переходять з однієї форми в іншу.

Вони здійснюють кругообіг, основними стадіями якого є господарські процеси.

Основні господарські процеси: придбання виробничих і торговельних запасів; виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг; реалізація товарів, готової продукції (робіт, послуг).Ці процеси невід'ємно пов'язані з витратами. В процесі придбання товарів, сировини і різних матеріалів основними господарськими операціями є оплата постачальникам за придбані цінності за діючими цінами, оплата витрат, пов'язаних із доставкою, завантаженням, вивантаженням, так званих транспортно - заготівельних витрат. Основним завданням бухгалтерського обліку на цьому етапі є обчислення собівартості одиниці придбаних цінностей за їх видами і якісними параметрами (сорт, модифікація і т.д.). Це необхідно для оцінки витрачених на виробництво сировини і матеріалів, а також реалізованих запасів [1, С.36 - 37]. Процес виробництва є основною стадією, на якій створюються матеріальні блага. Відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва, виготовляється новий продукт, що має натуральну форму і вартість.

Засоби виробництва - це сукупність всіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вини поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати).

Предмети праці використовуються у процесі виробництва продукції протягом одного виробничого циклу(сировина, енергія), засоби праці - функціонують протягом багатьох виробничих циклів( будівлі, устаткування тощо) [ 2, С.58 ].

Виражені в грошовій формі поточні витрати, понесені в господарських процесах, є собівартістю, яка виступає одними з основних показників діяльності підприємства.

Для визначення собівартості використовується спосіб, який називається калькуляцією.

Калькуляція - система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів придбаних запасів, виробничої і реалізованої продукції,виконаних робіт і наданих послуг. Калькуляція здійснюється у всіх господарських процесах.

У господарських процесах простежується тісний взаємозв'язок оцінки і калькуляції: оцінка проводиться на основі калькуляції, а калькуляція здійснюється на основі оцінки об'єктів і статті витрат.

При плануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами(економічним змістом) і статтями калькуляції(характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними.

Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежного від специфіки виробництва продукції.

Елемент витрат - це сукупність економічно однорідних витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

Склад елементів операційних витрат подано у таблиці 1.2 [3, С468 - 469].

Таблиця 1.2 Витрати операційної діяльності за елементами

Елементи витрат	Склад елементів витрат, витрачених у виробництві
1	1
Матеріальні витрати - сировина і основні матеріали;	- покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби; - паливо, енергія, запасні частини. Будівельні матеріали; - тара, тарні матеріали; - допоміжні і інші матеріали.
Витрати на оплату праці: - заробітна плата за окладами і тарифами ;	- премії і доплати; - компенсаційні виплати; - оплата відпусток і іншого невідпрацьованого часу; - інші витрати на оплату праці; - витрати на матеріальну допомогу.
Відрахування на соціальні заходи	- відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття; - відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; - відрахування на інші соціальні заходи.
Амортизація	Сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.
Інші операційні витрати	Витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищезазначених елементів, а саме: - витрати на відрядження; - послуги зв'язку; - витрати на виплату матеріальної допомоги; - плата за розрахунково)касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства.

Це дає можливість встановити потребу в основних та оборотних засобах, показує, скільки і яких засобів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Оскільки класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислити собівартість окремих видів продукції та встановити обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства, її доповнюють класифікацією витрат за статтями калькуляції - в залежності від їх призначення та місця виникнення.

Між витратами на виробництво, згрупованими за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і відмінність. Наприклад, до елементу «Матеріальні витрати» включаються всі визначені на виробництво матеріали, а в собівартості товарної продукції за статтею «Сировина і матеріали» відображається лише ті з них, які утворюють основу продукції, що виробляється. Матеріали, використані на господарські потреби, утримання і обслуговування обладнання, транспортних засобів включаються в комплексні статті собівартості.

В собівартості продукції до окремих статей виділено основну і додаткову заробітну плату тільки виробничих робітників. Інша частина заробітної плати відображається в статтях, що формують виробничу собівартість. Взаємозв'язок елементів та статей витрат зображено на рис. 1.2 [3, C.470].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття у фінансовій звітності визначає Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати».

Нормами П(С)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат [3, С.487].

Витрати визнаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності при виконанні таких умов:

коли має місце зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з вибуттям активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Це означає, що витрати визнаються одночасно з визнанням збільшення зобов'язань (наприклад, нарахування заробітної плати працівникам) або із зменшенням активів (реалізація товарів);

оцінку витрат може бути достовірно визначено.

Рисунок 1.1 Взаємозв'язок елементів та статей витрат

Інколи прямий зв'язок між витратами і доходами встановити не можливо. Такі витрати відображають в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в тому звітному періоді, коли вони мали місце. Перелік таких витрат установлено відповідними П(С)БО.

Так, згідно з п.14 П(с)БО 9 «Запаси» відносяться до витрат того періоду, в якому були здійснені [4]:

понаднормативні суми збитку і нестачі запасів;

витрати на збут запасів;

відсотки за користування кредитами;

загальногосподарські та подібні витрати, котрі безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставленням запасів і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

При використанні виробничих запасів( в структурних підрозділах, продаж, інше вибуття) оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

ідентифікованої собівартості;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

нормативних затрат.

Відповідно до п.9 П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються активами, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені такі витрати на [43]:

дослідження;

підготовку і перепідготовку кадрів;

рекламу і просування продукції на ринку;

створення, реорганізацію і переміщення підприємства або його частини;

підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Якщо активи забезпечують економічні вигоди протягом декількох звітних періодів, витрати визнаються на підставі їх систематичного і раціонального розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди, пов'язані з використанням певного активу. Наприклад, довгострокові активи (основні засоби, нематеріальні активи) можуть забезпечувати економічні вигоди протягом декількох років, а отже, їхня вартість підлягає включенню до складу витрат протягом терміну їх корисної експлуатації шляхом нарахування амортизації.

Витрати слід негайно визнавати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу балансу. Таким прикладом є знецінення запасів, тобто зменшення їх економічної вигоди, що призводить до визнання відповідних витрат. Іншим прикладом є створення резерву сумнівних боргів.

На підставі викладеного матеріалу зробимо висновок, що у процесі постачання визначається собівартість одиниці придбаних виробничих запасів, яка використовується для оцінки витрачених матеріальних цінностей виробництва, у процесі виробництва сума понесених витрат у грошовому виразі є виробничою собівартістю, яка складає основу для обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). Остання використовується для оцінки реалізованої продукції(робіт, послуг)Оцінка витрат проводиться на основі калькуляції, а калькуляція здійснюється на основі оцінки об'єктів і статті витрат. Визнаються витрати виходячи з принципу відповідності, тобто витрати визнаються в періоді, в якому було визнано дохід, для одержання якого вони були здійснені.

1.3 Теоретичні основи аудиту обліку витрат операційної діяльності

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави.

Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні -- суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит -- це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько - фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Мета аудиту -- сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово)господарській діяльності підприємств;

реальність визначення фінансових результатів;

оцінка ефективності внутрішнього контролю;

надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо [ 5 ].

Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням і жодного аудиту, подібного до іншого не буває. Однак існують загальні етапи які можна вказати. На початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику - завдання другого етапу. На третьому етапі з'ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі.

Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п'ятому етапі, на шостому - оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок.

Під час проведення аудиту витрат необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому наведені такі терміни і поняття, як «елементи витрат», «напрями витрат», «нормальна потужність», «об'єкт витрат», «визнання витрат», «склад витрат», «розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності» та іншими нормативними актами. Проте перш ніж розпочати перевірку обгрунтованості формування і правильності обліку витрат виробництва необхідно оцінити слабкі і сильні сторони внутрішнього контролю процесу виробництва і витрат.

Перевіряючи витрати, слід документально підтвердити правильність розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг), оскільки це один з найважливіших синтетичних показників, що дає змогу оцінити ефективністьвикористання в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) матеріальних і трудових витрат, рентабельність, прибутковість і фінансову стійкість під)приємства.

До початку проведення перевірки аудитор зобов'язаний вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, визначити характер, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду виробничої діяльності організації клієнта.

Досліджуючи правильність включення того чи іншого елемента витрат до складу виробничих витрат і розрахунку собівартості продукції, необхідно перевірити обгрунтованість розмежування джерел відшкодування різних витрат (за рахунок собівартості, прибутку, фондів або резервів), достовірність звітних показників собівартості продукції, правильність розподілу витрат між незавершеним виробництвом і готовою продукцією, що дає можливість виявити внутрішньогосподарські резерви зниження собівартості продукції.

Особлива увага звертається на правильність віднесення витрат на собівартість продукції та групування їх за елементами -- матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати.

Обгрунтованість складу матеріальних витрат на виробничі потреби і включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) перевіряється через зіставлення даних складів про відпуск матеріалів у виробництво з даними цехів та інших підрозділів про надходження їх у виробництво, а також за допомогою аналізу записів за кредитом рахунку «Виробничі запаси» і дебетом відповідних рахунків

1.4 Облік витрат операційної діяльності підприємства, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)

У процесі операційної діяльності підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати підлягають відображенню у складі того звітного періоду, у якому вони відбулися (п. 7 Положення 16). До таких операційних витрат належать:

адміністративні витрати;

витрати на збут; .

інші витрати операційної діяльності.

Для обліку операційних витрат використовують рахунки 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 97 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» призначено для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона;

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на урегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються до виробничої вартості продукції (робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського значення.

Адміністративні витрати, відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Рахунок 93 «Витрати на збут» призначено для обліку витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) готової продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарення готової продукції на складах

готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів) робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів. робіт, послуг).

Витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів), відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 93 «Витрати на збут», наприкінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» призначено для обліку інших операційних витрат, у тому числі:

витрат на дослідницьку роботу та розробки;

собівартість реалізованої Іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

сума безнадійної дебіторської заборгованості;

створення резерву сумнівних боргів;

втрати від знецінення запасів;

недостачі і втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойки;

інші витрати операційної діяльності (витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення та ін.).

Зазначені операційні витрати, відображені протягом звітного періоду на дебеті рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності», в кінці звітного періоду списуються з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати».



2. Основні завдання та нормативна база організації обліку витрат операційної діяльності

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Петровський» в подальшому Товариство, створене у відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства» та згідно з рішенням загальних зборів засновників. Скорочена назва Товариства: СТОВ «Петровський».

Товариство є юридичною особою та діє на основі статуту, володіє відособленим майном, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків. Товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах. Створено воно з метою отримання прибутку внаслідок здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Статуту, предметом діяльності Товариства є: виробництво, закупка, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції та товарів народного споживання; виробництво, закупка, переробка та реалізація круп, борошна, кормів для худоби; виробництво та реалізація продуктів харчування; ветеринарна практика; здавання в оренду власного нерухомого майна; надання інших індивідуальних послуг та інші види діяльності не заборонені законодавством України.

СТОВ «Петровський» веде свою дiяльнiсть з 2002 року і являє собою цілісний майновий комплекс с повним технологічним циклом по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур. Розташований у с.м.т. Велика Лепетиха Великолепетиський район, Херсонська область.

Управління діяльністю Товариства здійснює Директор, який призначається зборами учасників товариства на п'ятирічний термін. Він самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку, керуючись у своїй діяльності Статутом підприємства, законами та іншими нормативними актами України. Директор організовує роботу підприємства, представляє її у всіх установах, організаціях, підприємствах, розпоряджається майном та коштами, укладає договори. Йому пiдпорядкованi головний інженер, головний бухгалтер, заступники директора з економіки, фінансам і маркетингу, старший майстер виробництва. Технічне обслуговування виробництва здійснює головний інженер. Виробничо-технiчну лабораторію по виявленню якості зерна очолює завідуючий ВТЛ (виробничо-технічної лабораторії). Фінансову дiяльнiсть та звiтнiсть контролює головний бухгалтер.

На підприємстві СТОВ «Петровський» лінійна структура бухгалтерії, що передбачає безпосереднє підпорядкування бухгалтерів головному. В апараті бухгалтерії налічується два чоловіка. Обов'язки, які покладено на співробітників бухгалтерії викладено в посадових інструкціях.

На підприємстві ведеться змішана (неповна централізована) система збору і обробки інформації. Первинний облік на виробництві здійснюють два бухгалтери і передають для подальшої обробки головному бухгалтеру. Перевага змішаної системи в тому, що облік наближений до місця виробництва, але цей підхід має як переваги, так і недоліки. З одного боку, бухгалтер глибше вникає в зміст операцій, володіє вичерпною інформацією, аналізує її та несе відповідальність за виконання цілого циклу облікових робіт. З іншого боку, такий підхід до поділу праці ускладнює роботу бухгалтерії під час відсутності бухгалтера.

На підприємстві «Петровський» використовують журнально-ордерну форму обліку, з використанням журналів ордерів з різних рахунків.

Дану форму обліку підприємство обрало тому що вона розрахована на ручну працю і при її застосуванні не важко перейти на комп'ютерну, а оскільки дослідне господарство є невеликим підприємством і здійснюють невелику кількість господарських операцій, то її найкраще використовувати.

Журнально-ордерна форма обліку полегшує одержання даних, необхідних для складання звітності. Показники звітності одержують з даних поточного обліку без додаткових вибірок. А будова регістрів журнально-ордерної форми обліку передбачає чітку систему взаємного контролю підсумкових показників.

У СТОВ «Петровський» формуванням облікової політики займалась безпосередньо головний бухгалтер Клиба Ольга Петрівна та підписано керівником підприємства Грубим Володимиром Вікторовичем затверджено Наказом № 1 «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку» від 2 січня 2002р.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. передбачено застосування такого принципу як постійність. Він означає тривале застосування обраної облікової політики. Її зміна можлива лише у випадках, передбаченими п.9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

СТОВ «Петровський» в своїй обліковій політиці використовує не всі П(С)БО, а лише декілька, що є дуже негативним явищем. Без уваги залишилися П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", які є дуже важливими і повинні бути розглянуті в обліковій політиці. Механізм формування облікової політики на підприємстві можна представити так (рис.1).



Рисунок 2.1 Формування облікової політики на підприємстві

Методична основа облікової політики на СТОВ «Петровський» це П(С)БО, які затверджені МФУ. Основні елементи облікової політики, наведено в табл.1.1.

Таблиця 2.1 Основні елементи облікової політики та організації бухгалтерського обліку в СТОВ «Петровський»

Назва елемента облікової політики	Принципи та методи обліку, що діють на СТОВ «Петровський», які передбачені національними стандартами
1	2
П(С)БО №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Поріг суттєвості	Об'єктами застосування суттєвості на підприємстві є: діяльність підприємства в цілому; - окремі господарські операції та об'єкти обліку; - статті фінансової звітності.
П(С)БО 2 "Баланс". Тривалість операційного циклу	Календарний рік
П(С)БО 7 "Основні засоби". 1) Термін корисного використання об'єкта основних засобів; 2)Методи нарахування амортизації основних засобів; 3)Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів;	1) до кожного об'єкту обліку встановлюється окремо; 2) прямолінійний; 3) метод нарахування 100 % вартості в першому місяці використання об'єкта;
П(С)БО 9 "Запаси". 1) Одиниця обліку запасів; 2) порядок обліку та розподіл транспортно-заготівельних витрат; 3) методи оцінки вибуття запасів.	1) одиницею запасів для бухгалтерського обліку вважається окреме найменування виду запасів; 2) транспортно-заготівельні витрати враховувати на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподіляти між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів за звітний період; 3) при відпуску товару на виробництво та реалізацію застосовують тільки один метод ФІФО.
П(С)БО10"Дебіторська заборгованість". 1)Методи визначення величини резерву сумнівних боргів.	1) для визначення коефіцієнта сумнівності за групами заборгованостей на певну дату встановити період спостереження останні 6 міс., що передують такій даті. Величину сумнівних боргів на дату балансу, визначену на основі класифікації такої заборгованості, визнати на залишок резерву сумнівних боргів на ту ж дату. Такий залишок не може перевищувати суму дебіторської заборгованості на ту ж дату.
П(С)БО15"Дохід". 1)Методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг	1) визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, які має бути надано;
П(С)БО 16 "Витрати".	До собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг включити: прямі витрати на оплату праці та нерозподілені постійні загально виробничі витрати. Витрати операційної діяльності групують за елементами із застосуванням рахунків класу. Класифікацію витрат здійснюють відповідно до затвердження та складу статті калькуляції собівартості реалізованих послуг, розроблених головним бухгалтером підприємства.

2.2 Економічна сутність витрат операційної діяльності

Діяльність будь-якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Необхідність дослідження витрат є актуальним питанням в сучасних умовах господарювання. Пошук шляхів зниження витрат виробництва слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрівиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції[6, с 7].

Економічна сутність категорії «витрат» різна з точки зору нормативних документів та літературних джерел. Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1 та П(С)БО 16 визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [7]. В новому вираженні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово - майнового стану підприємства.

Згідно з Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торгівельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів[5].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України » розглядає організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності, встановляє основні принципи, організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, первинні облікові документи та регістри [3].

У Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» показано методологію обліку витрат та порядок їх відображення у звіті [8].

Витрати можна розглядати з двох позицій. З одного боку, витрати - це витрачена на що-небудь сума, з другого - вартісна оцінка використовуваних у процесів виробництва матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів та інших витрат. Витрати означають закінченість процесу виробництва, виражають ту частину витрат, що відноситься до готової продукції.

У результаті господарської діяльності підприємства здійснюють різні витрати, які за своїм характером неоднаково залежать від процесу виробництва або зовсім не пов'язані з ним, але з погляду суспільних потреб є обов'язковими.

Залежно від видів діяльності підприємства всі витрати розподіляються на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайних подій. Класифікацію витрат за видами діяльності проілюстровано на рис. 1. [9, с 430]

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Надзвичайна подія - це операції і події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. До них належать техногенні аварії, стихійне лихо, пожежі тощо. Втрати внаслідок таких подій, покриті за рахунок страхових відшкодувань та інших джерел, враховуються при розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.



Рис. 2.2 Види діяльності підприємства

В процесі звичайної діяльності підприємства, розподіляють витрати від операційної (основної) фінансової та іншої діяльності.

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг) або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Операційні витрати складаються з:

собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

адміністративних витрат;

витрат на збут;

інших операційних витрати;

Адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством. До них належать загальні та корпоративні витрати, витрати на утримання адміністративно - управлінського персоналу тощо.

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).До них відносять витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, витрати на маркетинг тощо.

Інші операційні витрати. До них відносять витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги тощо.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу.

До них відносять:

витрати від участі в капіталі

фінансові витрати.

2.3 Нормативна база організації обліку витрат операційної діяльності

Сучасні умови господарювання вимагають підвищення ефективності управління витратами, які в майбутніх звітних періодах формуватимуть фінансові результати діяльності підприємств.

Для здійснення управління на високому рівні постає питання методичного, організаційного й інформаційного забезпечення, що, як відомо, є прерогативою системи бухгалтерського обліку, аналізу та контролю.

Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях. Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 2.2 Нормативні документи з питань обліку, контролю і аналізу витрат підприємства

Документ	Використання в обліковому та в контрольно-ревізійному процесі
2	3
Конституція України (основний закон ) Прийнятий ВР України від 28.06.96 №30	Загальні положення, що регулюють діяльність і функціонування підприємства, його правові засади
Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні. Закон України Прийнятий ВР України від 26.01.93 р. №2939-XII	Організація проведення ревізії на підприємстві
Про оплату праці. Закон України Затверджений постановою ВР України від 25.03.95 р. №144/95-ВР	Облік та контроль додержанням законодавчих положень з оплати праці
Про оподаткування прибутку підприємства. Закон України Затверджений постановою ВР України від 22.05.97 р. №283/97р.-ВР	Для перевірки правильності визначення витрат підприємства в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України прийнятий ВР України ( із змінами і доповненнями ) від 16.07 99 р. №996-XIV	Регламентує організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності
Господарський кодекс України Затверджений постановою ВР України від 16.01.2003р. №436 IV	Відповідність господарської діяльності підприємства чинному законодавству
Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87	Правильність визнання витрат, контроль порядку їх відображення у звіті про фінансові результати, а також для економічної характеристики
Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від28.10.99 р. №1706	Для організації обліку операцій з запасами підприємства
Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 28.10.98р. № 1706	Для організації обліку операцій, пов'язаних з витратами підприємства
Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій « затверджено наказом Мінфіну №291 від 30.11.99	Для організації бухгалтерського обліку
Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами даної КРС в Україні Затверджено наказом Головного КРУ України від 3.10.97 №121	Законодавче регулювання планування, організації і проведення ревізій на підприємстві, термін ревізії, права і обов'язки ревізора
Про затвердження типових форм первинного обліку Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 №352	Для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва

Розглянемо основні нормативні документи з обліку витрат операційної діяльності.

Конституція України є основним законом. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади

Закон України «Про оплату праці». Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.