Главная Коллекция "Otherreferats" Бухгалтерский учет и аудит Заробітна плата як об’єкт оподаткування

Заробітна плата як об’єкт оподаткування

Поняття та організація податкового обліку. Порядок ведення обліку податку з доходів фізичних осіб та його розрахунок. Розгляд основних етапів ведення обліку плати в господарській діяльності. Порядок подання звітності органам податкової адміністрації.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 31.01.2013
Размер файла 130,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Податковий облік

на тему: Заробітна плата як об'єкт оподаткування

ХЕРСОН

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ОБ'ЄКТ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ

2. ОБЛІК ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ВИГЛЯДІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

3. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ

4. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

5. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ З ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА ЗІ СТРАХУВАННЯ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах переходу України до ринкової економіки й водночас в умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати. Це не могло не торкнутися і податкового обліку як підсистеми бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків відповідним державним органам.

Для цього податковий облік організовують в такому порядку, щоб задовольнити потреби управління в інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства. Разом з цим, податковий облік обмежується в основному створенням системи формування валових доходів та витрат і достовірності їх відображення у декларації про прибуток підприємств, а також повноти нарахування, своєчасності перерахування у доход бюджету різних податків (зборів, платежів).

Дані обставини обумовили вибір, актуальність проблеми, її теоретичну і практичну значимість, а також визначили вибір теми дослідження, її мету й основні задачі.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є подання практичних рекомендацій та детальний розгляд всіх етапів ведення податкового обліку заробітної плати в господарській діяльності підприємств.

Для досягнення поставленої мети в роботі розглянуті і вирішенні наступні задачі:

- розглянуто заробітну плату як один із об'єктів оподаткування;

- наведено порядок ведення обліку податку з доходів фізичних осіб та його розрахунок;

- вивчено особливості обліку розрахунків з пенсійним фондом та з органами соціального страхування;

- проаналізовано особливості подання податкової звітності з податку з доходів фізичних осіб та зі страхування.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є методика і організація податкового обліку заробітної плати в господарській діяльності підприємств.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, постанови уряду, національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Під час написання курсової роботи досліджені праці провідних українських та зарубіжних спеціалістів в області податкового обліку.

Структура й обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, п'яти розділів, висновку і списку використаних джерел.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначена мета, основні задачі, предмет дослідження, його методологія і методика дослідження.

У першому розділі «Заробітна плата як об'єкт податкового обліку» наведено визначення заробітної плати, розглянуто її форми і системи та інші виплати працівникам. Представлено відображення витрат на оплату праці у податковому обліку.

У другому розділі «Облік податку з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати» висвітлення питання особливостей оподаткування податком з доходів фізичних осіб як заробітної плати у грошовому виразі, так і у натуральному.

У третьому розділі «Облік розрахунків з Пенсійним фондом» розглянуті особливості утримання із заробітної плати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та висвітленні питання про добровільні внески до Пенсійного фонду та пенсійні внески в недержавні фонди.

У четвертому розділі «Облік розрахунків з органами соціального страхування» наведено порядок та методику утримання та сплати внесків до фондів соціального страхування.

У п'ятому розділі «Податкова звітність з податку з доходів фізичних осіб та зі страхування» розглянуто основні форми, порядок заповнення та строки подання звітності до органів податкової адміністрації, соціального страхування та Пенсійного фонду.

У висновку сформульовано особливості податкового обліку оплати праці та наведено перелік основних сум які слід включати до складу валових витрат.

1. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ОБ'ЄКТ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ

Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують працю найманих робітників, яка оплачується згідно з діючим законодавством. Заробітна плата для підприємства є одним з елементів витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас, є головним чинником забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Основним нормативно-правовим документом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати є Закон України «Про оплату праці» № 108/95 - ВР від 24.03.1995 року.

Законом визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Іншими чинними офіційними документами для нарахування заробітної плати є:

1. Кодекс законів про працю України, прийнятий Законом УРСР від 10.12.71 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971, № 50) з подальшими змінами і доповненнями; 1999 р. № 42-43, ст. 378.

2. Постанова Кабінету Міністрів України про «Порядок обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.95 р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету і підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню» № 1033 від 31.08.96 р.

4. Закон України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.96 р.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до порядку обчислення середньої заробітної плати» № 185 від 24.02.97 р.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості» № 634 від 28.06.97 р.

7. Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» № 1356-ХІV від 24.12.99 р., опублікований в газеті «Урядовий кур'єр» № 5 від 13.01. 2000 р.

8. Постанова Кабінету Міністрів України про «Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності» № 1658 від 19.10.98 р.

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до порядку обчислення середньої заробітної плати» № 1398 від 30.07.99 р.

До фонду оплати праці включаються: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплата, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.

На підприємствах застосовуються дві форми оплати праці: погодинна та відрядна. Існують різновиди цих форм, які називаються системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-бригадна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна й акордна. В умовах ринкової економіки набули розповсюдження форми оплати праці за кінцевий результат - у відсотках до одержаного доходу або прибутку.

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників.

Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину.

Погодинно-преміальна система оплати праці - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.

Відрядна форма оплати праці має наступні системи: пряма відрядна, преміальна, прогресивна, акордна, бригадна.

Пряма відрядна система - це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію).

Відрядно-преміальна система - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія.

Відрядно-прогресивна система оплати праці - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм, - за прогресивно-зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм. Акордна система оплати праці - це різновид відрядної системи, при якій норма та розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.

Відрядна бригадна система оплати праці - це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою. Найпростіший спосіб розподілу заробітку між членами бригади здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу. Заробіток також може бути розподілений між членами бригади за допомогою інших методів наприклад, за допомогою коефіцієнту розподілу).

Керівництво підприємства з метою вирішення соціальних потреб своїх працівників може надавати їм матеріальну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування.

Для того щоб особі, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, була виплачена матеріальна допомога, їй потрібно написати заяву на ім'я керівника. Наказ керівника є необхідною підставою для нарахування матеріальної допомоги бухгалтерією підприємства.

Заяви на ім'я керівника про матеріальну допомогу не потрібно, коли у відповідно зареєстрованому колективному договорі зафіксовані випадки, при настанні яких виплачується матеріальна допомога.

Матеріальна допомога не оподатковується, якщо дотримано такі принципи:

- матеріальна допомога надається працівнику, який має право на отримання податкової соціальної пільги;

- сума матеріальної допомоги протягом року не перевищує мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня відповідного року. Суми матеріальної допомоги понад мінімальний прожитковий рівень оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, а також внесками до соціальних фондів на загальних підставах. Але з допомоги в такому розмірі дозволено не утримувати податок з доходів, лише коли її одержувач має право на податкову соціальну пільгу.

Матеріальна допомога, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб, включається до затрат підприємства, а неоподатковувана оплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» роботодавці повинні проводити індексацію заробітної плати працівників.

Індексація проводиться для відшкодування подорожчання споживчих товарів та послуг.

Підлягають індексації грошові доходи громадян, які одержані на території України і не мають одноразового характеру.

Із виплат, що виплачуються підприємством, індексації підлягають:

- заробітна плата за окладами і тарифами, включаючи доплати і надбавки, передбачені законодавством;

- допомога по догляду за дитиною до 3-х років.
Не підлягають індексації:

- відпустки;

- компенсація за невикористані відпустки;

- допомога за тимчасовою непрацездатністю;

- одноразові допомоги;

- матеріальна допомога.

Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму. Проводиться індексація в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка.

Індексація заробітної плати працівників проводиться за основним місцем праці. Доходи від роботи за сумісництвом індексуються в розмірі, що з врахуванням заробітної плати за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму.

У місяці, в якому підвищується заробітна плата працівників підприємства або збільшується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, індексація не проводиться. Цей місяць вважається базовим для нарахування індексації надалі, якщо в наступних місяцях індекс споживчих цін перевищить поріг індексації.

Витрати на оплату праці фізичних осіб, які включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін відносяться до складу валових витрат підприємства.

Додатково до складу валових витрат включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник податку на прибуток сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або псування зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суми недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних періодах, підтверджені витрати (з урахування сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно діючого законодавства надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством, зокрема, за роботу в нічний час, входять до фонду додаткової заробітної плати та включаються до складу валових витрат.

2. ОБЛІК ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ВИГЛЯДІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Заробітна плата, як і інші доходи, що отримують фізичні особи, підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Утримання податку з доходів фізичних осіб із доходів, нарахованих (виплачених) у вигляді заробітної плати, здійснюють за такою формулою:

Пдох = (Д - Зпф - Зсоц - Збезр - СоцП) * СтПдох, (1)

Де Пдох - податок на доходи фізичних осіб;

Д - дохід, нарахований (виплачений) у вигляді заробітної плати;

Зпф - внесок до Пенсійного фонду, що утримується з доходу працівника;

Зсоц - збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що утримується з доходу працівника;

Збезр - збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, що утримується з доходу працівника;

СоцП - податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на соціальну пільгу);

СтПдох - ставка податку на доходи.

Розмір ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги наведено у таблиці 1. Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV платник податку на доходи з фізичних осіб (працівник) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (таблиця 2).

Таблиця 1. - Розмір ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги:

Починаючи з 2007 року

Ставка податку на доходи фізичних осіб (у відсотках до бази оподаткування)

15%

Розмір податкової соціальної пільги (у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року)

50%

Причому треба зауважити, що податкова соціальна пільга враховується лише тоді, коли сума доходу працівника не перевищує суми, що становить 1,4 прожиткового мінімуму для працездатного населення, встановленого на 1 січня відповідного року, округленого до найближчих 10 гривень. У 2008 році ця сума відповідає 890 грн.

(633 грн. х 1,4 = 886,2 грн.).

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Для того, щоб при утриманні податку із заробітної плати можна було враховувати соціальну пільгу, працівник повинен подати працедавцю відповідну заяву за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо працівник отримує дохід в кількох місцях праці, то соціальна пільга може враховуватися по одному з них за бажанням працівника.

Тобто можна відмовитися від соціальної пільги за основним місцем праці і застосовувати її за сумісництвом, подавши відповідні заяви, а також довідку про те, що за основним місцем праці працівник не має соціальної пільги.

У місяць звільнення працівник, якщо він не відпрацював повний місяць, права на соціальну пільгу не має.

Отримати право на соціальну пільгу за весь місяць можна по новому місцю праці в разі, якщо працівник подасть відповідну заяву і довідку про доходи, отримані на попередньому місці праці за цей неповний місяць.

Таблиця 2 - Податкові соціальні пільги:

№

з/п

Кому надають пільгу

Документи, що дають право на пільгу

Розмір пільги, грн.

1

2

3

4

1

Будь-якому платнику податку

Заява про застосування податкової соціальної пільги (за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 30.09.03 р. № 461)

257,5 (загальна)

2

Особі, що має трьох чи більше дітей віком до 18 років, на кожну таку дитину

1) заява про застосування податкової соціальної пільги;

2) копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує визнання (встановлення) батьківства, чи документи, які підтверджують наявність та вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживав(ла) до прибуття в Україну;

3) копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (коли із заявою звертається опікун або піклувальник)

386,25 (150% від загальної)

3

Самотній матері (батьку), опікуну, піклувальнику на кожну таку дитину віком до 18 років

Примітка.

Самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) вважають осіб, які на момент застосування працедавцем пільги, маючи дитину (дітей)

віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом

Документи, зазначені в пунктах 1 та 3 рядка 2, та:

1) паспорт (з відміткою про розірвання шлюбу) та свідоцтво про народження заявника;

2) копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ про підстави запису про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують наявність та вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживав(ла) до/прибуття в Україну.

Податківці бажають тут бачити ще й:

- копію свідоцтва про розлучення;

- документ, що підтверджує спільне проживання з дитиною або її утримання: довідка ЖЕКу або довідка органу опіки чи рішення суду, або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини

386,25 (150% від загальної)

4

Особі, яка утримує

дитину-інваліда, на кожну дитину віком до 18 років

Документи, зазначені у рядку 2, та:

пенсійне посвідчення дитини або довідка медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;

медичний висновок, виданий закладами та установами МОЗ у встановленому порядку, але не більш як до місяця досягнення дитиною-інвалідом 16 років (якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда до 16 років)

5

Вдівцю (вдові)

заява про застосування податкової соціальної пільги;

паспорт;

свідоцтво про укладення шлюбу;

свідоцтво про смерть чоловіка (дружини)

6

Чорнобильцям І або II категорії, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

заява про застосування податкової соціальної пільги;

посвідчення встановленого зразка:

громадянина (громадянки), який (яка) постраждав(ла) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії І серії А з відбитком штампа "Перереєстровано" та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка;

учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії ІІ серії А з відбитком штампа "Перереєстровано" та записом про дату перереєстрації;

громадянина (громадянки), евакуйованого(ої) у 1986 році із зони відчуження, категорії II серії Б;

громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав(ла) у зоні безумовного відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.89 р. № 224), категорії II серії Б;

3)копія Грамоти Президії Верховної Ради УРСР за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та документ, що посвідчує особу

7

Учню, студенту, аспіранту, ординатору, ад'юнкту

заява про застосування податкової соціальної пільги;

2) довідка з навчального закладу про те, що особа навчається та за умовами її навчання не передбачено виплату стипендії з бюджету

386,25 (150% від загальної)

8

Інваліду І або II групи, інваліду І або II групи з дитинства

заява про застосування податкової соціальної пільги;

пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи

9

Особам, яким присуджено довічну стипендію як таким, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, зокрема журналістам

заява про застосування податкової соціальної пільги:

копія акта Президента України про призначення зазначеної стипендії

10

Герою України, Герою Радянського Союзу, Герою Соціалістичної Праці або повному кавалеру ордена Слави чи Трудової Слави

заява про застосування податкової соціальної пільги;

відповідно орденські книжки: Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння згаданих звань

515 (200% від загальної)

11

Учаснику бойових дій під час Другої світової війни або особі, яка в той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

заява про застосування податкової соціальної пільги;

посвідчення учасника бойових дій за зразком, установленим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302, видане відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни, чи довідки, видані органами Міноборони, МВС, СБУ;

документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни

12

Колишньому в'язню концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особі, яку визнано репресованою чи реабілітованою

заява про застосування податкової соціальної пільги;

посвідчення жертви нацистських переслідувань за зразком, установленим постановою КМУ від 27.09.2000 р. № 1467, або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою

13

Особі, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували з ним у стані війни з фашистською Німеччиною та її союзниками

заява про застосування податкової соціальної пільги;

посвідчення жертви нацистських переслідувань за зразком, установленим постановою КМУ від 27.09.2000 р. № 1467, або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували в стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

14

Особі, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда.

заява про застосування податкової соціальної пільги;

документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда

При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором. Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.

Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою:

Зброя, боєприпаси та інша продукція військового призначення, що випускається підприємствами оборонної промисловості; продукція, що має стратегічне значення за переліком, що визначається актами законодавства; вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні засоби; товари виробничо-технічного призначення; нафта й нафтопродукти; продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива; продукція целюлозно-паперової промисловості; будівельні матеріали та вироби з них; лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель); товари медичної, фармацевтичної та мікробіологічної промисловості; благородні метали і коштовне каміння, вироби з них. Усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і виноматеріали; непродовольчі товари народного споживання; продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначеного для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами та водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків.

Продукція переробки ефіроолійних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунків з працівниками сільськогосподарських підприємств; кокони шовкопряду; махорка, тютюн і тютюнові вироби; продукція звірівництва, хутро; вовна (сировина); шкіра та шкірсировина; сировина льону, конопель, бавовни для текстильної промисловості; лікарські рослини, рицина, хміль, мак; коренеплоди цукрових буряків і продукція їх переробки; продукція насінництва; продукція бджільництва, крім меду; племінне поголів'я тварин.

При нарахуванні заробітної плати у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп)

Де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

- акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств, то до її валових витрат включається ця сума. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб:

- матеріальна допомога в межах прожиткового мінімуму (якщо сума такої матеріальної за рік не перевищує величини прожиткового мінімум);

- сума відпускних у зв'язку з вагітністю і пологами, нарахованих на підставі листка непрацездатності;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Для обліку податку з доходів фізичних осіб призначений пасивний рахунок 641 на якому узагальнюється вся інформація про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету. Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством. За кредитом рахунку 641 відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

3.ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ

Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок формування та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є:

- юридичні особи всіх форм власності, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, а також філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи цих осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; дипломатичні представництва;

- консульські установи України, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи підприємств (у т.ч. міжнародних), які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

- іноземні дипломатичні представництва та консульські установи, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних, міжнародних підприємств та організацій на території України; приватні підприємці та інші особи, які використовують найману працю.

Згідно з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України (зі змінами і доповненнями), затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, страхувальники зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України за своїм місцезнаходженням у 10-денний термін із дня:

- отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

- прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу.

Платниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є роботодавці і застраховані особи.

Зі сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюється утримання у Пенсійний фонд. Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV внески до Пенсійного фонду утримуються з сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) із угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У разі одержання від підприємств доходів у натуральній формі продукцією власного виробництва розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалась, то її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця що передував реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною її придбання.

Утримання до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 2 % - з доходу, який отримав працівник.

Суми цих утримань із заробітної плати не включаються до складу валових витрат.

До складу валових витрат платника податку відноситься сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахована на виплати, які включаються до складу валових витрат на оплату праці.

Для обліку розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування призначений субрахунок 651.

За кредитом цього рахунку відображаються нараховані зобов'язання з пенсійного страхування, за дебетом - погашення заборгованості перед Фондом пенсійного страхування.

Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах.

Перелічені особи беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування протягом терміну, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, але не менше одного року. При цому вони подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та документи за затвердженим ним переліком.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в термін не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску - 33,2% від мінімальної зарплати.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Територіальний орган Пенсійного фонду відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:

- підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

- не відповідає іншим вимогам;

- подала неповні або недостовірні відомості;

- уже уклала договір про добровільну участь, строк дії якого не припинено або за яким не виконала передбачені договором умови;

- бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Фізичні особи можуть справляти пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду. Пенсійний внесок - кошти, внесені до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Для цілей оподаткування пенсійний внесок не є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів.

Вкладником фонду є особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту. Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду установлюються у вигляді пенсійних схем, які є невід'ємним додатком до статуту недержавного пенсійного фонду.

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків - 10 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.

Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, може визначатися у колективному договорі.

Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується. Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача. Інформація про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

- сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення, яка сплачується фізичною особою;

- сума пенсійних внесків, яка вноситься працедавцем - резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.

4. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

При визначенні збору на обов'язкове соціальне страхування керуються Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ (зі змінами та доповненнями), Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-III (зі змінами та доповненнями).

Утримання здійснюється в таких розмірах:

- з найманих працівників, об'єктом оподаткування яких є зарплата найманих працівників, яку обкладають податком з доходів: 0,5% - коли доход не більше прожиткового мінімуму для працездатної особи, 1,0% - доход більше прожиткового мінімуму для працездатної особи;

- наймані працівники-інваліди, які працюють на підприємствах і організаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,25%.

Страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум па відповідний рахунок фонду соціального страхування. Страхові внески сплачуються у національній валюті України.

Перші п'яті, днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В наступні (починаючи з шостого) дні тимчасової непрацездатності виплачується допомога за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачає залежність розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності від страхового стажу.

Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує страхові внески.

До страхового стажу, крім роботи, зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за іншими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підставою для оплати п'яти днів тимчасової втрати працездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі не оплачуються:

- у разі одержання застрахованою особою травми або захворювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

- за час перебування під арештом і проведенням судово-медичної експертизи;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталося внаслідок алкогольного, наркотичного сп'яніння або пов'язаних з ним дій;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Витрати, пов'язані з оплатою днів непрацездатності, не належать до фонду оплати праці. На такі виплати не нараховуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, до фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. На такі виплати нараховується і утримується лише збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Всі наймані працівники, які працюють у юридичних та фізичних осіб за трудовими договорами, можуть розраховувати на такі розміри виплат з фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

- при народженні дитини - 12240,00 грн.;

- по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 130 грн. (в мінімальному розмірі) - у розрахунку на кожну дитину, яку доглядають під час відпустки по догляду за дитиною;

- на поховання - 1200 грн.

Податковий облік лікарняних при обчисленні оподатковуваного прибутку підприємства залежить від джерела, за рахунок якого відбувається їх виплата.

Так, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не включається до складу валових витрат.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, здійснюваної за рахунок роботодавця, включається до складу валових витрат підприємства як обов'язкові виплати, передбачені законодавством. Що стосується пенсійних внесків, нарахованих на суму лікарняних, то у будь-якому разі вони включаються до складу валових витрат. При нарахуванні та утриманні страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття керуються Законом України від 11.01.2001 р. №2213-111 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (зі змінами і доповненнями) та "Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду" від 18.12.2000 р. № 339, затвердженою наказом Міністерства праці (зі змінами та доповненнями).

Утримання здійснюються таким чином:

- з найманих працівників, об'єктом оподаткування яких є зарплата найманих працівників, які обкладають податком з доходів фізичних осіб - 0,5%;

- працюючі пенсіонери, працюючі інваліди, які мають право на пенсію, тимчасово працюючі іноземні громадяни внески не сплачують.

Страхові внески сплачуються в день одержання роботодавцем в установах банків коштів на оплату праці. У разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі видача коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду проводяться у пропорційних сумах. Нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду.

Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Суми утримань із заробітної плати працівників у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та у Фонд соціального страхування на випадок безробіття до складу валових витрат не включаються.

Основним законодавчим документом про страхування від нещасного випадку є Закон України від 23.09.1999 р. №1105 XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (зі змінами і доповненнями). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і паданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Відрахування від фонду оплати праці у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відноситься до складу валових витрат підприємства.

Державою встановлюється і кожного року змінюється максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і Пенсійного фонду України на сьогодні вона становить 9495 грн. Податковий облік розрахунків з Пенсійним фондом та фондами соціального страхування можна навести в наступній таблиці 2.

Таблиця 2 - Журнал господарських операцій з обліку розрахунків з фондами пенсійного та соціального страхування:

№

з/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Нараховано заробітну плату

92

661

2

Нараховано оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця

949

661

3

Нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності

652

661

Проведено утримання із заробітної плати та суми лікарняних

4

Утримано внесок до Пенсійного фонду із суми заробітної плати

661

651

5

Утримано внесок до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

661

652

6

Утримано внесок до Фонду соціального страхування на

випадок безробіття

661

653

7

Утримано податок з доходів фізичних осіб із суми заробітної плати

661

641

8

Утримано внесок до Пенсійного фонду із суми лікарняних

661

651

9

Утримано податок з доходів фізичних осіб із суми лікарняних

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены