Управлінський облік на підприємства "Калина"

Оплата допомоги, яка виплачується за рахунок коштів роботодавця

Роботодавець відповідно до вимог інструкції «Про порядок призначення і виплати допомоги по соціальному забезпеченню за рахунок коштів роботодавця» зобов'язаний виплачувати працівникові соціальні допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з:

- загальним захворюванням;

- трудовим каліцтвом і професійним захворюванням;

- побутовою травмою;

- вагітністю та пологах.

Підставою для обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності служить виданий лікувальним закладом листок тимчасової непрацездатності, а при його втраті дублікат цього листка. Листки тимчасової непрацездатності та інші документи, подані для оплати посібників, зберігаються в бухгалтерії організації нарівні з грошовими документами. Допомоги по тимчасовій непрацездатності призначають і виплачують у випадках тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням, протезуванням, доглядом за хворим членом сім'ї, карантином та інших випадках.

Допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачують з першого дня непрацездатності до дня відновлення працездатності; до встановлення працездатності або встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією. Якщо тимчасова непрацездатність пов'язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, то соціальна допомога виплачується роботодавцем у розмірі 100% середньої заробітної плати з першого дня настання непрацездатності. Допомога по соціальному забезпеченню виплачується у строки, встановлені для виплати заробітної плати. Допомога по вагітності та пологах, а також допомога жінкам (чоловікам), які всиновили або удочерили дітей безпосередньо з пологового будинку, виплачують протягом усієї відпустки по вагітності та пологах або відпустки за період з дня усиновлення чи удочеріння і до закінчення 56 днів з дня народження дитини з розрахунку середньомісячної заробітної плати.

Оплата відпусток

Працюючим по Індивідуальному трудовим договором гарантується щорічна оплачувана відпустка з збереження місця роботи і середньої заробітної плати за встановленим порядком. Трудову відпустку гарантується всім працівникам, незалежно від того, на який термін укладено Індивідуальний трудовий договір. Щорічна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів, якщо інше не передбачено іншими нормативними правовими актами для окремих категорій працівників, Індивідуальним трудовим, Колективними договорами та актами роботодавця. Тривалість щорічних трудових відпусток обчислюється у календарних днях без урахування святкових днів, що припадають на дні трудового відпустки . Щорічну оплачувану відпустку надають за перший рік роботи, тобто після закінчення 12 місяців роботи. Черговість надання щорічних трудових відпусток працівникам визначають у порядку, передбаченому Індивідуальним трудовим, Колективними договорами, актами роботодавця. Відпустка в порядку авансу повинна бути передбачена у трудових договорах і може надаватися наступним категоріям працівників: - Учасникам Великої Вітчизняної війни; - Вчителям початкових і середніх навчальних закладів, викладачам вищих навчальних закладів; - Жінкам, які мають двох і більше дітей у віці до 14 років або дитини інваліда віком до 18 років; - працівникам, яким надана путівка на лікування на підставі медичного висновку. Порядок обчислення стажу, що дає право на щорічну трудову відпустку, включає в себе наступні періоди:

- Час, фактично відпрацьований протягом робочого року;

- Час вимушеного прогулу при незаконному звільненні;

- Час перебування на лікуванні, підтверджене листком тимчасової непрацездатності.

Не включають до стажу час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, крім часу, витраченого на:

- Підвищення кваліфікації чи перепідготовки за угодою з роботодавцем;

- Виконання держобов'язків, підтверджених документально. Періоди перебування працівника у службовому відрядженні, роботу на умовах неповного робочого часу включають до трудового стажу, що дає право на щорічну трудову відпустку, як час фактично відпрацьований. Середній денний заробіток для оплати щорічної трудового відпустки або виплати компенсації за невикористану трудову відпустку визначають, виходячи з суми нарахованої заробітної плати за розрахунковий період. Щорічну трудову відпустку може бути перенесено, продовжено повністю або в частині при тимчасовій непрацездатності працівника, при відпустці по вагітності та пологах, в період трудового відпустки, але при цьому за дні, що припадають на трудову відпустку, допомога по тимчасовій непрацездатності не нараховується. Щорічний трудову відпустку може бути продовжено або перенесений на наступний робочий рік тільки за згодою працівника або на його прохання. За угодою сторін на підставі заяви працівника йому може бути надана відпустка без збереження заробітної плати. При розірванні Індивідуального трудового договору, в тих випадках, коли працівник пропрацював у роботодавця менше року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку визначають виходячи з суми нарахованої заробітної плати за відпрацьований час, що передує місяцю звільнення працівника.

9. Порядок обліку доходів і витрат та формування фінансових результатів

Формування доходів і витрат підприємства

У процесі діяльності підприємства формуються доходи, витрати і фінансові результати. Під доходами розуміють збільшення економічних вигід у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, що приводять до зростання величини власного капіталу підприємства (за винятком його змін, що здійснюються внаслідок проведення додаткових внесків власників). Усі доходи поділяються на декілька груп: доходи від операційної діяльності; фінансові доходи; інші доходи від операційної діяльності та надзвичайні доходи.

Доходи від операційної діяльності - це доходи (виручка) від реалізації продукції та інші операційні доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід, виручка від реалізації продукції без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.

Інші операційні доходи включають всі доходи від операційної діяльності, крім доходу від реалізації продукції. До них, зокрема, відносять: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від продажу оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи, одержані від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів; доходи від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів та субсидій; інші доходи.

Фінансовими доходами є доходи, отримані в процесі проведення інвестиційної та фінансової діяльності. Це, зокрема, доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи. Дохід від участі в капіталі відображає доходи, одержані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Вони передбачають зростання частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування (внаслідок одержання асоційованим, дочірнім та спільним підприємством прибутків або зростання їх власного капіталу). До інших фінансових доходів належать доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства. До них відносять:

- дивіденди одержані;

- відсотки одержані;

- інші доходи від фінансових операцій.

До надзвичайних доходів зараховують доходи, що отримує підприємство в надзвичайних умовах. Це можуть бути такі доходи: відшкодування, одержані від страхових організацій з метою покриття надзвичайних витрат; суми, перераховані підприємству на фінансування втрат з інших джерел (державних органів, юридичних та фізичних осіб, іноземних суб'єктів фінансової діяльності та ін. ).

Забезпечення діяльності підприємства передбачає проведення різноманітних витрат. Витрати підприємства - це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Усі витрати підприємства поділяються на дві групи:

- витрати, що здійснюються в процесі проведення звичайної діяльності;

- витрати, які проводяться за надзвичайних подій.

У свою чергу, до витрат від звичайної діяльності входять: витрати на операційну діяльність; фінансові витрати; витрати від участі в капіталі; інші витрати.

Витрати від операційної діяльності охоплюють витрати підприємства, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (основна діяльність), а також з проведенням операцій з їх забезпечення (інша діяльність). До витрат від операційної діяльності належать:

- собівартість продукції;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

Фінансові витрати - це витрати підприємства, які виникають в результаті виплати процентів та інших платежів, пов'язаних із залученням позикового капіталу. Вони охоплюють проценти за кредит та інші фінансові витрати. Процентом за кредит є процентні платежі, нараховані та виплачені за користування банківськими кредитами. Інші фінансові витрати включають витрати, пов'язані з випуском, утриманням та обігом власних цінних паперів, нарахуванням відсотків згідно з кредитними угодами (крім банківських кредитів), фінансового лізингу та ін.

Втрати від участі в капіталі відображають збитки, яких зазнає підприємство від проведення інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. їх величина розраховується шляхом віднесення загальної суми збитків або зменшення власного капіталу асоційованої, дочірньої або спільної фірм до частки підприємства в їх статутному капіталі. При цьому такі витрати не мають перевищувати вартості фінансової інвестиції. Збитки або зменшення власного капіталу підприємства можуть виникати, зокрема, у разі переоцінки вартості необоротних активів та інвестицій.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують результативність його розвитку, їх відображають за допомогою певних показників. Основними з них є: дохід, чистий дохід, валовий прибуток, прибуток (збиток), чистий прибуток (збиток), чистий прибуток на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію.

Показник "дохід (виручка) від реалізації продукції відображає загальну суму доходів, одержаних підприємством від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До складу таких доходів входять надходження від реалізації:

- готової продукції;

- товарів;

- робіт і послуг.

Величину доходу від реалізації розраховують не враховуючи надані знижки, суми, на які повернено товари, що були передані, та непрямі податки (ПДВ, акцизного збору та ін. ).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції - це та частина доходу від реалізації, яка залишається на підприємстві після виплати податків та вирахування наданих покупцям знижок і вартості повернених товарів. Показник чистого доходу свідчить про розміри загальної суми доходів від реалізації продукції до вирахування витрат. При цьому до цієї групи не зараховують доходи, одержані від фінансової та інвестиційної діяльності.

Прибуток - це та сума, на яку доходи перевищують витрати, здійснені на забезпечення одержання таких доходів. Валовий прибуток (збиток) є тією сумою чистого доходу підприємства, що залишається після вирахування витрат, що входять до собівартості продукції. Якщо чистий дохід від реалізації продукції зменшити на величину її собівартості, тоді одержимо валовий прибуток підприємства. А в разі, коли собівартість перевищує суму чистого доходу, то підприємство має не валовий прибуток, а валовий збиток.

Після врахування інших операційних доходів (від операційної оренди, операційних курсових різниць, реалізації оборотних активів та ін. ), а також адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, утворюється прибуток (збиток) підприємства від операційної діяльності, який розраховують сумуючи валовий прибуток (збиток) і зазначені доходи і витрати. В разі, коли одержані доходи перевищують витрати, формується прибуток. А коли названі витрати є більшими, ніж отримані доходи, тоді можна говорити, про збитки підприємства. Далі розраховується такий показник, як прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування. Для цього треба врахувати всі доходи, що одержано підприємством від фінансової та інвестиційної діяльності, а також витрати, пов'язані з її проведенням. До таких доходів зараховують доходи від участі у капіталі, інші фінансові доходи (дивіденди, проценти та інші доходи одержані) й інші доходи, наприклад від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів та ін. А витрати охоплюють фінансові витрати: витрати від участі в капіталі та інші (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів та ін. ). Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховують як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, а також фінансових та інших витрат.

Обчислення ще одного важливого показника фінансової діяльності підприємства - прибутку (збитку) від звичайної діяльності - здійснюється з урахуванням податку на прибуток. Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу підприємства на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань платника податку. А скоригований валовий дохід - це валовий дохід підприємства після вирахування податку на додану вартість прямих інвестицій, емісійного доходу та деяких інших складових, що не входять до складу валового доходу підприємства. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності розраховують як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Чистий прибуток підприємства - це показник, який враховує доходи і витрати від звичайної діяльності і діяльності за надзвичайних умов. Чистий прибуток - це прибуток підприємства, який залишається після вирахування суми оподаткування доходів, одержаних за звичайних умов та надзвичайної діяльності. Нерозподілений прибуток - це та частина чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після формування резервів, фондів виплати дивідендів та процентів за залученими позиками.

Нерозподілений прибуток використовується з метою формування фондів спеціального призначення, що забезпечують розвиток підприємства. Інша його частина резервується для використання в майбутні звітні періоди.

Особливої уваги заслуговують питання, пов'язані з фінансуванням збитків підприємства. Збиток виникає, коли сума витрат перевищує величину доходів, для отримання яких були здійснені витрати. Фінансувати збитки підприємства можна використовуючи такі джерела, як власний капітал, позики та фінансова допомога. В свою чергу, кожне із зазначених джерел передбачає використання конкретних способів мобілізації коштів, які підприємство може одержати за наявності певних умов.

Розподіл прибутку на підприємстві

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Використання чистого прибутку підприємство здійснює через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

За рахунок чистого прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.

Синтетичний і аналітичний облік доходів, витрат і фінансових результатів

До фінансової звітності підприємства відносяться Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки і пояснення. Фінансова звітність повинна розкрити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарсько-фінансової діяльності підприємства. Квартальний бухгалтерський звіт обмежується балансом і звітом про фінансові результати. В такому ж обсязі складається скорочена за кількістю показників фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття управлінських рішень.

За загальними положеннями Положення (стандарту) 3 "Звіт про фінансові результати" господарсько-фінансова діяльність підприємства складається із звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Статті доходів і витрат, пов'язаних з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, розміщені в Звіті про фінансові результати відповідно до вказаної вище класифікації діяльності підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна та квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена в фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3. Цим Положенням визначені зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма Звіту про фінансові результати.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для визначення фінансового результату підприємства в звіті необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображають в бухгалтерському обліку, а на підставі цього обліку в Звіті про фінансові результати у момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей (спосіб нарахування).

При способі нарахування дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). Витрати відображаються у звіті в момент вибуття активу або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Згортання (перекриття) доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Положенням "Звіт про фінансові результати" (пункти 12 - 37) встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства. Як і в Звіті про фінансові результати, так і в бухгалтерському обліку виділяють статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності та надзвичайних подій, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для об'єктивної оцінки діяльності підприємства.

Інструкція про застосування рахунків бухгалтерського обліку допускає списання доходів і витрат підприємств на рахунок 79 "Фінансові результати" один раз в кінці року або щомісячно підсумком доходів і витрат за звітний період.

Дохід визначається після збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Размещено на allbest. ru