Управлінський облік на підприємства "Калина"

Грошові кошти надходять на підприємство від орендарів за надані послуги, від банків у вигляді позик, від установ і організацій у порядку тимчасової допомоги та ін.

Базою грошових коштів підприємства є господарські взаємовідносини підприємства з різними організаціями і установами та господарські взаємовідносини, пов'язані з наданням послуг і здійсненням інших господарських операцій.

Грошові кошти підприємства знаходяться в касі у вигляді готівкових грошей, грошових документів, на рахунках у банках, у виставлених акредитивах, відкритих особливих рахунках та ін. Примноження грошових коштів, їх правильне використання та контроль за збереженням є однією з найважливіших завдань бухгалтерії підприємства та бухгалтерського обліку . Від успішності рішення цього завдання залежить платоспроможність підприємства, своєчасність розрахунків, своєчасність платежів до бюджету і по фондах.

Облік грошових коштів має значення у зміцненні платіжної дисципліни і в ефективному використанні фінансових ресурсів підприємства. Тому дуже важливим є контроль за дотриманням касової дисципліни, правильністю та ефективністю використання грошових коштів, забезпеченням збереження грошових документів, що знаходяться в касі підприємства.

Облік грошових коштів у касі ВАТ "Калина" ведеться у відповідності зі спеціальним Положенням про правила організації готівкового грошового обігу на території України.

У штаті підприємства передбачена посада бухгалтера-касира, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність за збереження готівкових грошових коштів в касі, і який відповідно відшкодовує шкоду за їх втрату з власної вини.

У його обов'язки також входить:

- перед відкриттям приміщення каси і металевих шаф (сейфів) здійснює перевірку збереження замків, дверей, віконних грат, справності охоронної сигналізації;

- вести прийом готівки за прибутковими касовими ордерами, підписаними Головним бухгалтером;

- виробляти видачу готівки з кас за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими іншими документами (платіжним даними (розрахунково-платіжними), заявами на видачу грошей, рахунками та ін) з накладенням на ці документи штампа з реквізитами видаткового касового ордера. Документи на видачу грошей мають бути підписані Генеральним директором, Головним бухгалтером;

- робити записи в касову книгу відразу ж після одержання або видачі грошей по кожному ордеру;

- щоденно в кінці робочого дня підраховувати підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає в бухгалтерію як звіту другий відривний лист (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими та видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі .

- брати участь у проведенні інвентаризацій.

Касиру забороняється передовіряти виконання своїх обов'язків третім особам. У разі неможливості виконання касиром своїх обов'язків (хвороба, тощо. ) Всі цінності каси передаються за актом. Забороняється виконувати обов'язки касира працівникам бухгалтерії, які мають право підпису касових документів.

Дирекція підприємства створила необхідні умови для збереження цінностей в касі: приміщення каси ізольовано, двері в касу на час виконання касових операцій закриваються з внутрішньої сторони, але при дрібних операціях касир видає гроші безпосередньо в бухгалтерії.

Для забезпечення зберігання цінностей у касі проводяться періодичні ревізії, під час яких повністю перераховують готівку і перевіряють всі інші цінності. Ревізії проводять не рідше одного разу на місяць.

Документальне оформлення операцій по касі.

Прийом готівки у касу оформляють прибутковим касовим ордером (ф. КО-1), в якому вказують: від кого надійшло, на які цілі, суму і дату. Заповнюються ордери бухгалтером і передаються в касу з грішми. У платника залишається квитанція, що засвідчує здійснення платежу.

Видачу готівки з каси оформляють видатковим касовим ордером (ф. КО-2). У ньому вказується кому, на які цілі, суму і дату. Видатковий касовий ордер виписують в бухгалтерії на підставі заяви одержувача, яке візується керівником підприємства. У ордері розписуються касир і одержувач. Ордер дійсний тільки в день його видачі.

Усі касові документи реєструються в "журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів" (ф. КО-3).

Гроші з каси видають також на підставі платіжних відомостей при виплаті заробітної плати. Видатковий касовий ордер оформляють на фактично видану суму заробітної плати. Проти прізвища осіб, які не отримали заробітну плату роблять відмітку "депоновано". На титульному аркуші платіжної відомості роблять напис про фактично виплачену суму, а також про суму підлягає депонуванню.

Аналітичний облік касових операцій.

Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. Усі надходження і видачі готівки підприємства враховують у касовій книзі за формою КО-4. Записи в касовій книзі проводяться касиром відразу після одержання або видачі грошей по кожному ордеру або замінює його документа.

Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована і опечатана. Кількість аркушів у касовій книзі завіряється підписами керівника та головного бухгалтера цього підприємства.

Записи в касовій книзі ведуться в 2 примірниках. Другі екземпляри листів повинні бути відривними і служать звітом касира. Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Перші і другі екземпляри листів нумеруються однаковими номерами. Підчистки та необумовлені виправлення в касовій книзі не допускаються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира, а також головного бухгалтера підприємства.

Щодня в кінці робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний лист (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими та видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому касовому ордері або іншому документі, у виправдання залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівкові гроші, не підтверджені прибутковими касовими ордерами, вважаються надлишком каси і зараховуються в дохід підприємства.

Оформлений звіт касира підлягає перевірці бухгалтерами. Вона полягає в ретельній перевірці правильності оформлення прибуткових і витратних документів, відповідності записів у звіті даними доданих до них документів, підрахунків підсумків операцій за день та залишків на початок і кінець робочого дня. Повинні бути звірені і суми отриманих і зданих готівки до установ банку з розрахункового та інших рахунках. Після перевірки касового звіту у спеціальній його графі проставляють номери кореспондуючих рахунків.

Регістром бухгалтерського обліку, в якому відображають касові операції, є журнал-ордер № 1. Він використовується для ведення кредитових оборотів рахунка № 50. У відомості 1-а ведуться дебетові обороти рахунку 50. Залишок коштів у касі показують у відомості на початок і кінець кожного місяця.

Після звірки та рознесення підсумків журналу-ордера № 1 у Головну книгу про це роблять відповідну відмітку; журнал-ордер підписують виконавці, тобто особи, що заповнювали регістр, які робили звірку та рознесення в Головну книгу, а також головний бухгалтер.

Облік операцій по розрахунковому рахунку

Для виконання безготівкових розрахунків у компанії ВАТ "Калина" відкритий обов'язковий розрахунковий рахунок у Райффайзен "Банк Аваль". Основна форма розрахунків - за допомогою платіжних доручень.

Документальне оформлення.

Регістром бухгалтерського обліку, в якому відображаються операції по розрахунковому рахунку при журнально-ордерній системі обліку, є журнал-ордер № 2. У журналі-ордері відображаються кредитові обороти, а у відомості 2-а дебетові.

Оборот за кредитом рахунку з журналу-ордера заносять у Головну книгу по рахунку № 51 загальною сумою в графу "оборот по кредиту". Одночасно всі суми, що склали цей оборот, записують у дебет відповідних кореспондуючих рахунків у Головній книзі в розділ "обороти за дебетом" у графу "з кредиту рахунку 51 по журналу-ордеру № 2-АПК". На останній сторінці журналу-ордера вказують щомісячно дату закінчення записів у журналі-ордері і дату перенесення оборотів у Головну книгу. Все це запевняють підписами виконавець та головний бухгалтер.

Аналітичний облік

Виписка банку замінює собою регістр аналітичного обліку по розрахунковому рахунку за певна кількість і одночасно служить підставою для бухгалтерських записів. Отримавши виписку, слід перевірити, чи всі включені до неї виправдувальні документи на кожну записану суму. Всі додані до виписки документи гасяться штампом "погашено". На полях перевіреної виписки зліва проти кожної суми слід проставити порядковий номер прикладеного документа, а справа - кореспондуючий рахунок. Порядкові номери (з початку року) і коррахунок одночасно проставляються у правій стороні на самих документах. Виписка банку є першим рівнем обліку (першим накопичувальним документом), перша угруповання однорідних проводок за одну дату.

Розробку виписок банку здійснює головний бухгалтер, що знає добре специфіку підприємства, систему фінансових розрахунків і план рахунків. Це логічна кваліфікована робота і вона виконується тільки вручну.

Кожна виписка банку, заноситься в журнал-ордер № 2 тільки строго по одному рядку.

Не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, підводяться квартальні підсумки по рядку "Разом". Щоквартальні дані рядка "Разом" з журналу-ордера № 2 переносяться в Головну книгу. Одночасно суми заносяться до регістрів кореспондуючих рахунків за правилом "подвійного запису". Цей спосіб допомагає організувати швидкий пошук (при необхідності) первинного документа з проводки і допомагає контролювати обов'язкове виконання подвійного запису.

Синтетичний облік.

Для обліку наявності і руху грошових коштів організації, що зберігаються в банках, використовують активний рахунок 51" ??Розрахункові рахунки "

За дебетом цього рахунку відображаються надходження грошових коштів, а за кредитом - їх списання. Операції по руху грошових коштів на рахунку організації відображаються в бухгалтерському обліку на підставі банківських виписок і прикладених до них грошово-розрахункових документів. При зарахуванні коштів на рахунки організації корреспондирующим рахунком по кредиту буде рахунок, який є джерелом їх надходження. При списанні грошових коштів корреспондирующим рахунком за дебетом є рахунок, який показує, на які цілі вибули грошові кошти підприємства.

Облік надходження матеріалів і розрахунки з постачальниками.

Фінансова робота підприємства у сфері грошових розрахунків за отримані матеріальні цінності ведеться у багатьох напрямках і організується фінансовою службою у тісному контакті з постачальницькими підрозділами.

Як відомо, основою для раціональної організації розрахунків за отримані матеріальні цінності слугує господарський договір, який визначає взаємовідносини щодо поставки матеріалів і передбачає їхню відповідальність за прийняті на себе зобов'язання. Невиконання умов договору тягне за собою матеріальну відповідальність сторони-винуватця.

Поряд з умовами поставки матеріальних цінностей у господарських договорах визначаються форми і порядок розрахунків за товарно-матеріальні цінності. Тому на підприємствах, як правило, фінансові служби беруть активну участь у компанії по укладанню договорів, їхні керівники в обов'язковому порядку візують остаточні тексти договорів.

У взаєморозрахунках з віддаленими постачальниками в основному використовуються безготівкові розрахунки за допомогою платіжних доручень або платіжних вимог-доручень, а розрахунки з місцевими постачальниками можуть здійснюватися як в безготівковій, так і в готівковій формі розрахунків.

Фінансова служба підприємства повинна так організувати роботу по перевірці та оплаті товарно-матеріальних цінностей, щоб не допускати фактів надходження і оплати неякісних, зайвих матеріалів, не потрібних підприємству, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у разі, якщо такі факти мають місце. При цьому фінансовий відділ відповідає за вартісні показники виконання угоди (правильність цін, знижок, включення ПДВ тощо. ), за своєчасність сплати боргів постачальникам або, якщо це зумовлено в договорі, за своєчасність переказу коштів на акредитиви, одержання за рахунок наявних коштів або банківського кредиту чекової книжки тощо.

Таким чином, завдання підприємства при розрахунках з постачальниками полягає у повній та своєчасній оплаті за отримані матеріальні цінності, а також чітке та своєчасне оформлення розрахункових документів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Для бухгалтерського обліку з постачальниками використовують рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками”, який має такі субрахунки:

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.

По кредиту рахунка 63 відображуються суми заборгованості підприємства за матеріальні цінності, по кредиту - суми оплати.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками здійснюється у Журналі №3 та відомості аналітичного обліку 3. 3. У Журналі №3 відображаються обороти за кредитом рахунку 63 ”Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”. У розділі 1 “Запаси” в Журналі здійснюється на підставі підсумкових даних відомості 3. 3. та первинних документів.

Відомість 3. 3. призначена для аналітичного обліку розрахунків з омість 3. 3. призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками за одержані товарно-матеріальні цінності, використані роботи і надання послуги, що відображаються на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”. Протягом місяця записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов'язання за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведені розрахунки з постачальниками та підрядчиками на підставі первинних облікових документів(товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку тощо).

За кредитом рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядчиків товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця наводиться за кожним постачальником та підрядником і переносяться в графу 6 Відомості 3. 3 на наступний місяць.

У графі 20 Відомості 3. 3. відображається загальна сума, що належить сплаті постачальнику, підряднику за одержані товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, прийняті роботи і послуги.

Підсумки граф 13-19 (рядок “Усього за рахунком 63”) цієї відомості переноситься до графи 10 розділу 1 Журналу 3



6. Порядок обліку власного капіталу

Власний капітал -- це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Він включає статутний, додатковий, пайовий, резервний, вилучений, не-оплачений капітал, нерозподілені прибутки (непокриті збитки), цільові надходження, які обліковуються на рахунках класу 4.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

- внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

- накопиченням суми доходу, що залишається на підпри­ємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

- інвестований (вкладений або сплачений капітал);

- нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейо­ваних акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибут­ку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділя­ється на:

- Статутний капітал, сума якого визначається в уста­новчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

- Додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілені прибутки(не покриті збитки).

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

До статутного капіталу можуть вноситись: грошові кошти; цінні папери; основні засоби; матеріали, МШП (обмежено); нематеріальні активи.

При створенні підприємства не менш ЗО % оголошеного статутного капіталу повинно бути внесено у вигляді грошових коштів на тимчасовий поточний рахунок. Частина статутного капіталу може бути внесена пізніше протягом року; розмір і строки відкладеного внеску повинні бути обумовлені в статутних документах.

Для обліку статутного капіталу призначено пасивний рахунок 40 "Статутний капітал". До нього можуть відкриватись субрахунки, наприклад, в ТОВ -- субрахунки за кожним засновником, в акціонерних товариствах -- за видами акцій.

При формуванні статутного капіталу дебетується контрпасив-ний рахунок 46 "Неоплачений капітал"; при здійсненні внеску неоплачений капітал зменшується (рахунок 40 не кредитується). В балансі підсумок капіталу визначається як різниця між оголошеним та сформованим статутним капіталом (К-т 40 Д-т 46).

Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

Статутний капітал підприємства є одним із найважливіших елементів його власного капіталу. Статутний капітал відображає вартість матеріальних ресурсів, нематеріальних активів, фінансових вкладень і грошових коштів, які засновники і учасники передали у власність або розпорядження підприємству.

Поряд з цим - статутний капітал відображає зобов'язання підприємства перед засновниками і учасниками (в акціонерному товаристві перед акціонерами), на основі яких вони одержують відповідні права. Такими правами є: участь в управлінні підприємством, право на отримання дивідендів, на перепродаж акцій або передачу їх іншими способами, право на погашення акцій у разі ліквідації акціонерного товариства, право на першочергове придбання акцій у випадку проведення додаткової емісії та ін.

Величина статутного капіталу акціонерного товариства фіксується у статуті і підлягає зміні тільки після перереєстрації статуту. Рішення про внесення змін до статуту акціонерного товариства, включаючи ті, що пов'язані з величиною статутного капіталу, приймаються вищим органом управління акціонерного товариства - загальними зборами акціонерів. За рахунок мобілізації коштів у складі статутного капіталу формуються активи підприємства (необоротні й оборотні). Структура активного капіталу визначається засновниками і правлінням акціонерного товариства.

Статутний капітал на першому етапі заснування підприємства формується за рахунок внесків засновників. Такими внесками можуть бути:

- будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери;

- права користування, включаючи інтелектуальну власність;

- грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Величина вкладу оцінюється в гривнях і становить частку (пай) учасника у статутному капіталі.

Порядок оцінювання вкладів, внесених у формі, яка відрізняється від грошової, визначається установчими документами акціонерного товариства. Для формування статутного капіталу не допускається використання бюджетних коштів, фінансових ресурсів, які отримані в кредит і під заставу. Майно, яке передано засновниками підприємству в процесі формування статутного капіталу, належить акціонерному товариству на правах власності, повного господарського ведення або оперативного управління. Підприємство (якщо інше не передбачено чинним законодавством або його установчими документами) має право продавати, передавати іншим юридичним особам, обмінювати, здавати в оренду, передавати безкоштовно у тимчасове користування або в борг майно, яке йому належить.

Сума внеску засновника відображає вартість, яку він має отримати у формі акцій акціонерного товариства. Частка у статутному капіталі є основою визначення кількості голосів на загальних зборах акціонерів акціонерного товариства. Якщо засновники передбачають залучати фінансові ресурси не тільки за рахунок своїх внесків, а і з використанням підписки (публічного розміщення), тоді обсяг статутного капіталу зросте, а частка засновників зменшиться.

Формування статутного капіталу акціонерного товариства проводиться згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством. До основних вимог належать такі:

1. Статутний капітал акціонерного товариства формується тільки за рахунок випуску і розміщення акцій. Мінімальний обсяг статутного капіталу становить - 1250 мінімальних заробітних плат.

2. Статутний капітал формується шляхом розміщення акцій за установчим договором, за підпискою і на фондовому ринку. При цьому засновники повинні бути власниками акцій на суму не менше 25% від величини статутного капіталу і строком не менше двох років.

3. До скликання установчих зборів засновники і учасники повинні внести до фондів акціонерного товариства не менше 30% від номінальної вартості акцій, на які вони підписались.

4. Якщо акції розподіляються тільки між засновниками (тобто за установчим договором), вони повинні внести в фонди підприємства до скликання установчих зборів не менше 50% від вартості акцій (розрахунок проводиться за номінальною вартістю).

5. Акціонер у строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, повинен оплатити повну вартість акцій, на яку він підписався.

6. Якщо підписка перевищує величину статутного капіталу, засновники можуть відхилити або прийняти зайву підписку.

7. Привілейовані акції можуть бути випущені на суму, яка не має перевищувати 25% від величини статутного капіталу.

8. Акції не можуть випускатися для покриття збитків, пов'язаних з діяльністю акціонерного товариства.

9. Юридична особа може випустити облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або величини забезпечень, що надаються третіми особами, і тільки після повної оплати вартості всіх випущених акцій. Випуск облігацій в цілях формування статутного капіталу, а також для покриття збитків акціонерного товариства не допускається.

10. Вторинний випуск цінних паперів дозволяється тільки після повної оплати всіх цінних паперів, які були випущені підприємством.



7. Порядок обліку зобов'язань

Зобов'язання -- це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу. Згідно стан­дарту 2 «Баланс» зобов'язання -- заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої; як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій по отриманню товарів, послуг, кредитів з відстроченням платежів. В результаті виникли обов'язки підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг у майбутньому іншому підприємству, які виникли в результаті минулих операцій чи подій. Іноді їх також називають власними фінансовими обов'язками. Основними документами, що передбачають права, обов'язки сторін і являються підставами для виникнення зобов'язань є договори, угоди, контракти. Як правило, підприємства мають кілька видів зобов'язань і значну кількість кредиторів.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31. 01. 2000 за № 20.

Згідно з зазначеним положенням зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерську обліку зобов'язання групуються на:

*довгострокові,

*поточні,

*забезпечення,

*непередбачені зобов'язання,

*доходи майбутніх періодів.

До довгострокових відносяться такі зобов'язання, первинний термін погашення яких був встановлений більше 12 місяців. До них належать довгострокові позики банку, видані на строк більше одного року, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання за орендою та зобов'язання за облігаціями.

Поточними (короткостроковими) вважаються зобов'язання, строк погашення яких був початково встановлений протягом поточного року. До них належать зобов'язання перед постачальниками за одержані матеріальні цінності, перед підрядчиками за виконані роботи і послуги, зобов'язання перед працюючими за нарахованою заробітною платою, перед бюджетом, соціальними фондами та іншими кредиторами.

Забезпечення -- це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбаченими вважаються такі зобов'язання, які можуть виникнути внаслідок минулих подій, а існування яких може бути підтверджено майбутніми подіями, або ж зобов'язання, які не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів -- це такі доходи, які виникли в даний час, але відносяться до майбутніх періодів.

Обліковуються довгострокові і поточні зобов'язання за їх видами на окремих рахунках бухгалтерського обліку і відображаються окремими розділами пасиву балансу.

Завданнями обліку зобов'язань є своєчасне, повне і правильне документальне оформлення і відображення на рахунках синтетич­ного і аналітичного обліку господарських операцій з виникнення і погашення кредиторської заборгованості, не допускаючи прострочок у платежах і уникаючи штрафних санкцій.

Облік довгострокових зобов'язань.

Довгострокові зобов'язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Облік результатів інвентаризації ». За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до скла­ду довгострокових.

Зарахування довгострокових позик на поточні рахунки обліковується на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 50 «Довгострокові позики».

Переведення короткострокових позик до складу довгострокових у зв'язку зі змінами умов кредитування обліковується:

Д-т 60 «Короткострокові позики»

К-т 50 «Довгострокові позики».

За користування довгостроковими позиками банку нараховуються проценти, які включаються до складу фінансових витрат і обліковуються на рахунках:

Д-т 951 «Проценти за кредит»

К-т 50 «Довгострокові позики».

За дебетом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються операції з погашення довгострокових позик і процентів за ними:

Д-т 50 «Довгострокові позики»

К-т 31 «Рахунки в банках.

Аналітичний облік довгострокових позик організується щодо кожної позики зокрема. Аналітичні рахунки об'єднуються залежно від виду позики в субрахунки:

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Облік короткострокових кредитів банків.

Для поповнення нестачі власних коштів для операційної діяль­ності підприємство оформляє в банку позику строком до одного року. Для її одержання з банком укладається договір, в якому передбачається: цільове використання позикових коштів, строк користування позикою, сума і плата за позику (процент, що сплачується підприємством). Після оформлення кредитного договору банк відкриває для підприємства кредитний рахунок, на якому і обліковуються надані та погашені кредити.

Синтетичний облік розрахунків за короткостроковими позиками ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». За кредитом цього рахунка обліковуються суми зобов'язань перед банком за одержані позики. Найчастіше одержана позика зарахо­вується на поточні рахунки і відображається згідно з випискою банку на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 60 «Короткострокові позики».

Але короткострокова позика може бути направлена на погашення заборгованості перед постачальниками і підрядчиками, на погашення заборгованості перед бюджетом з податків і на інші цілі. В такому разі суми одержаної позики обліковується на рахунках:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

Д-т 64 «Розрахунки з бюджетом»

та деякі інші

К-т 60 «Короткострокові позики».

За користування короткостроковими позиками підприємство згідно з кредитним договором нараховує і сплачує проценти, сума яких відображається на рахунках:

Д-т 951 «Проценти за кредит»

К-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

За дебетом рахунка 60 «Короткострокові позики» відображаються операції з погашення зобов'язань щодо позик, а також щодо переведення короткострокової позики в довгострокову в зв'яз­ку зі змінами умов кредитування.

Погашення короткострокової позики і процентів за її користування відображається на рамках:

Д-т 60 «Короткострокові позики» (на суму самої позики)

Д-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» (на суму нарахованих відсотків»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Проценти за користування короткостроковими позиками наприкінці звітного періоду відображаються у складі фінансових результатів підприємства:

Д-т 792 «Результат фінансових операцій»

К-т 951 «Проценти за кредит».

При відстроченні оплати короткострокових позик (переведенні в розряд довгострокових):

Д-т 60 «Короткострокові позики»

К-т 50 «Довгострокові позики».

Аналітичний облік короткострокових позик організується окремо за кожною позикою. Аналітичні рахунки об'єднуються в такі субрахунки:

601 «Короткострокові позики банків у національній валюті»

602 «Короткострокові позики банків в іноземних валютах»

603 «Відстрочені короткострокові позики банків в національній валюті»

604 «Відстрочені короткострокові позики банків в іноземній валюті»

605 «Прострочені позики в національній валюті»

606 «Прострочені позики в іноземній валюті».

Облік розрахунків з бюджетом

Взаємовідносини підприємства з бюджетом визначаються діючою в Україні системою податків та інших обов'язкових платежів.

Податки -- це обов'язкові платежі, які належить сплатити юридичній чи фізичній особі до державного чи місцевого бюджету.

Визначення та погашення зобов'язань перед бюджетом по загальнодержавних податках регулюється законами України, а перед місцевими бюджетами -- рішеннями органів місцевого самоврядування.

Основними податковими платежами підприємств є: податок на додану вартість, податок з прибутку, акцизний збір, прибутковий податок з доходів громадян, податок на землю, з власників транспортних засобів, комунальний податок та деякі інші. Основне місце в податковій системі належить податку на додану вартість (ПДВ), по якому виникає необхідність вести облік податкового кредиту (зобов'язання бюджету перед підприємством) і податкового зобов'язання (зобов'язання підприємства перед бюджетом). Податковий кредит оплачується постачальникам матеріалів, послуг та іншим кредиторам і зменшує величину зобов'язання перед бюджетом. Податкове зобов'язання -- це загаль­на сума податку, що нараховується до бюджету і сплачується підприємству покупцями за відвантажену готову продукцію і замовниками за виконані роботи. Таким чином до бюджету сплачується різниця в сумі податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Синтетичний облік розрахунків підприємства з бюджетом за всіма видами платежів, а також санкцій за порушення податкового законодавства, які також вносяться в дохід бюджету ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». За кредитом цього рахунка відображається зобов'язання перед бюджетом при нарахуванні платежів, а за дебетом -- погашення зобов'язань та зменшення на суму податкового кредиту.

Суми сплати до бюджету податку на додану вартість формуються таким чином.

Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними цінами їм нараховується 20% податкового кредиту. Ці операції відображаються на рахунках:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суму ПДВ)

К-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Під час погашення зобов'язань перед постачальниками разом сплачується і податковий кредит:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Відвантажена готова продукція відображається в бухгалтерському обліку як дохід підприємства і заборгованість покупців і замовників, яка включає і суму податкового зобов'язання за ПДВ.

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

К-т 70 «Доходи від реалізації».

Оплата заборгованості покупцями і замовниками відображається на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

Кредит 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Із сумою сплати надходить підприємству і податкове зобов'язання за ПДВ. На суму ПДВ зменшується дохід підприємства і виникає зобов'язання перед бюджетом:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Бюджету при цьому сплачується різниця в сумі податкового кредиту і податкового зобов'язання:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Податок з прибутку згідно із Законом України про цей податок нараховується всіма підприємствами в розмірі 30 процентів від прибутку.

Бухгалтерський облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток», а визначається за даними рахунку 79 «Фінансові результати».

Сума податку з прибутку відображається на рахунках:

Д-т 79 «Фінансові результати»

К-т 98 «Податки на прибуток».

На суму прибуткового податку, що належить сплатити до бюджету:

Д-т 98 «Податки на прибуток»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами», а при погашенні заборгованості перед бюджетом за податком з прибутку:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т «Рахунки в банках».

В тому випадку, якщо за податковим обліком належить сплатити до бюджету більше, ніж за даними бухгалтерського обліку, різниця відноситься на дебет активного рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». У противному випадку податкові різниці відносяться на кредит пасивного рахунка 54 «Відстрочені податкові зобов'язання».

Акцизний збір -- це вид платежу до бюджету, який встановлюється на товари народного споживання, що не є першою життєвою необхідністю. Перелік підакцизних товарів і розмір акцизного збору встановлюється Верховною Радою Украіни. Джерелом сплати акцизного збору є дохід від реалізації. Сума цього податку відображається на рахунках:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

В установлені Держказначейством строки акцизний збір перераховується в дохід бюджету:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Аналогічно обліковуються зобов'язання перед бюджетом за іншими платежами. Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» організується за видами платежів до бюджету.



8. Облік праці,її оплати та соціального страхування персоналу

Облік особового складу.

У процесі господарської діяльності підприємства відбуваються прийняття, звільнення, переміщення працівників, змінюється чисельність персоналу. Виникають трудові відносини.

Трудові відносини - це відносини, засновані на угоді між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником за плату трудової функції (роботи по певній спеціальності, кваліфікації або посади), підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку при забезпеченні роботодавцем умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором.

За умовами трудового договору роботодавець зобов'язаний забезпечити працівника необхідними умовами для виконання ним трудових функції, своєчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату, а працівник зобов'язується особисто виконувати визначену договором (контрактом) роботу у відповідності зі спеціальністю, кваліфікацією, посадою, а також дотримуватися діючих в організації правила внутрішнього розпорядку. Індивідуальний трудовий договір укладається у письмовій формі, складається не менш ніж у двох примірниках і підписується обома сторонами. Один примірник Індивідуального трудового договору передається працівникові інший залишається у роботодавця Індивідуальний трудовий договір з працівником працедавець може укладати на:

- Невизначений термін; - певний термін; - час виконання певної роботи; - час заміщення відсутнього працівника. Право на укладення Індивідуального трудового договору виникає у громадян з шістнадцятирічного віку.

Для укладення договору особа, що надходить на роботу, повинна пред'явити наступні документи:

- Посвідчення особи;

- Трудову книжку;

- Свідоцтво про присвоєння Індивідуального соціального коду;

- Пенсійний договір;

-Документи про освіту, кваліфікацію або наявність спеціальних знань.

Якщо особа,яка приймається на роботу не мала трудового стажу, трудова книжка, а також свідоцтво про присвоєння Індивідуального соціального коду, пенсійний договір оформляється організацією - роботодавцем.

Облік особистого складу веде відділ кадрів, який забезпечує отримання даних про чисельність персоналу на підприємстві в цілому, його структурних підрозділах, причини її зміни, про склад персоналу за статтю, віком, категоріями, професіями, посадами, спеціальностями, кваліфікації, стажу роботи, освіти та іншими ознаками.

На підставі укладення трудового договору з працівником працедавець оформляє наказ (розпорядження) по підприємству про його прийом на роботу відповідно до умов договору. Зміст наказу має бути оголошено працівникові протягом трьох днів з моменту підписання договору, а на вимогу - копія наказу про зарахування, завірена керівником віддається працівникові.

Наказ (розпорядження) про прийом на роботу працівника візують у відповідній службі підприємства для підтвердження наявності вакантної посади і встановлюваного окладу за штатним розкладом. Підписаний керівником підприємства наказ (розпорядження) оголошують працівникові під розписку. Відділ кадрів на підставі наказу про прийом на роботу заповнює особисту картку, робить відмітку в трудовій книжці про зарахування на роботу і привласнює табельний номер (Додаток 2).

Приймає на роботу фахівець повинен звернути увагу на перелік обов'язків, осудних йому на майбутній посаді. Роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з кваліфікаційною характеристикою, посадовою інструкцією. Працівник повинен ознайомиться і розписатися в посадовій інструкції.

Працівникам, прийнятим на основну роботу, роботодавець зобов'язаний вести трудову книжку, якщо працівник пропрацював в організації понад п'ять днів. Якщо працівник не має трудового стажу на момент оформлення на роботу, йому заводять нову трудову книжку.

Зокрема, в трудову книжку записують відомості про працівника, яку вони виконують, переведення на іншу постійну роботу і про звільнення працівника, а також підстави припинення трудового договору та відомості про нагородження за успіхи в роботі відповідно до наказу.

Форми і системи оплати праці

Існує безліч систем оплати праці. Однак серед них можна виділити найбільш поширені, які є основними. В даний час використовуються і застосовуються такі системи оплати праці: тарифна (погодинна, відрядна, колективна), безтарифна, змішана, система плаваючих окладів, оплата праці на комісійній основі. При цьому розмір заробітної плати, встановлений роботодавцем, не може бути нижче мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством.

Розглянемо основні форми оплати праці:

1. Погодинна - така форма оплати праці, при якій заробітну плату нараховують працівникові за встановленою тарифної ставки або окладу за фактично відпрацьований час.

2. Відрядна - заробітну плату працівнику нараховують в заздалегідь встановленому розмірі за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції. При погодинній оплаті праці оплата проводиться за тарифними ставками або за відпрацьований час.

Погодинна оплата застосовується в наступних випадках:

1. Якщо робітник не може безпосередньо впливати на збільшення випуску продукції;

2. Якщо відсутні повні показники виробітку, необхідні для встановлення відрядних розцінок;

3. Якщо організований суворий контроль за використанням робочого часу і ведеться суворий контроль фактично відпрацьованого часу;

4. При правильній тарифікації робітників, тобто при відповідності кваліфікованих робітників з розрядом виконаних робіт;

5. Для оплати праці службовцям. Погодинну форму оплати праці поділяють на просту погодинну і почасово преміальну форму оплати праці. Проста погодинна оплата праці визначається з використанням тарифної ставки або окладу працівника і кількості відпрацьованого часу.

На практиці використовують три способи розрахунку цього заробітку: погодинна, оплата за день, оплата за місяць. Така форма оплати, доповнена преміюванням за виконання встановлених конкретних кількісних і якісних показників роботи або умов, є почасово преміальної формою оплати праці.

Відрядна оплата праці застосовується для тих працівників, вироблення яких можна врахувати. Відрядна форма оплати праці підрозділяється на такі системи: пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно преміальна, побічно відрядна, акордна. При прямій (простий) відрядній оплаті розмір заробітку залежить тільки від кількості випущених виробів і від встановленої розцінки за одиницю виробу. При відрядно прогресивної оплати передбачається заохочення робітників відрядників за продукцію, вироблену понад встановленої норми. За продукцію, виготовлену в межах норми, робочим нараховують оплату за прямими відрядними розцінками, а понад норму по прогресивно зростаючим розцінками, але не вище 2 кратною відрядної розцінки. При відрядно преміальній оплаті крім суми відрядної заробітної плати робітникам нараховують премії за досягнення встановлених кількісних і якісних показників. При побічно відрядній системі оплати праці допоміжних та інших працівників, які обслуговують обладнання та робочі місця проводиться по побічно відрядними розцінками з розрахунку продукції, виробленої основними робітниками, яких вони обслуговують.

При всіх формах оплати праці при встановленні тарифних ставок і посадових окладів використовуються мінімальний розмір заробітної плати і Єдина тарифна сітка для оплати працівників бюджетної сфери. Єдина тарифна сітка побудована на основі 21 розряду оплати праці і до кожного розряду встановлено свій тарифний коефіцієнт.

Професії робітників тарифікують з 1-го по 8-й розряди, а службовців з 2-го по 21-й розряд Єдиної тарифної сітки. Тарифікація працівників провадиться за Єдиним тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД) і кваліфікаційним довідників (КС). Кваліфікаційні вимоги до працівників і складність робіт встановлюються на основі кваліфікаційного довідника посад службовців, і являє собою збірник тарифно-кваліфікаційних характеристик для всіх професій робітників, згрупованих у розділи по виробництвам і видам робіт. Ці довідники необхідні для встановлення кваліфікаційного розряду працівника. Довідники діляться на єдині і галузеві.

Облік використання робочого часу всіх категорій працюючих ведуть у табелі обліку робочого часу, для контролю за дотриманням робітниками і службовцями встановленого режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати. Складається табель в одному примірнику після відповідного оформлення він передається в бухгалтерію. Відмітки в табелі про причини неявок на роботу або про роботу в неповний робочий день, про роботу в надурочний час і інших відступах від нормальних умов повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином. Форма табеля може бути довільною, але обов'язково повинна забезпечувати можливість відображення в ній обліку використання робочого часу. Табель відкривається з першого числа кожного місяця працівника і накопичуються всі відомості про нараховані суми та утримання із заробітної плати. Облік надурочних робіт ведуть на підставі списків осіб, які працювали понаднормово. Список з відміткою майстра і начальника цеху передають до бухгалтерії для оплати понаднормових робіт разом з табелем обліку робочого часу. Облік часу простоїв здійснюють на підставі листків обліку простоїв, в яких вказують час, причини та винуватців простою, відсотки оплати та відомості про робочий (прізвище, ім'я, по батькові, розряд, табельний номер). Листок підписує бухгалтер та начальник відділу. Після прийому і перевірки дані документи є підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей по нарахуванню заробітної плати). Надійшли у бухгалтерію документи з обліку робочого часу та виробітку.

Премії та виплати стимулюючого характеру

Доплати.

Для посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні ефективності виробництва і якості роботи введені системи преміювання, винагороди за підсумками роботи. Нарахування та виплати премій здійснюється щомісячно, щоквартально, за півріччя, за підсумками фінансового року. Під преміюванням розуміється виплата працівникам грошових сум з метою заохочення досягнутих успіхів по роботі і стимулювання. Поняття преміювання працівників підрозділяється на: поточне преміювання, як заохочення, передбачена системою оплати праці, і одноразове як заохочення працівників, що відрізнилися поза системою оплати праці. Форми й умови преміювання, розміри премій передбачають у Індивідуальних трудових, Колективних договорах. На додаток до систем оплати праці може встановлюватися винагороду працівникам за підсумками роботи за рік, яке є одним з видів матеріального заохочення. При виплаті одноразових премій необхідно враховувати моральні чинники, що характеризують свідоме ставлення працівника до праці, його ініціативність, творчий підхід до справи.

Стимулюючі виплати визначаються за умовами і в розмірах, встановлених за посадою відсутнього працівника, при цьому нарахування провадиться на оклад працівника, на якого покладені обов'язки відсутнього.

Оплата праці за роботу в нічний час.

Нічним вважається час з 22:00 години вечора до 6:00 годин ранку. Нічний вважається зміна, в якій не менше 50 відсотків робочого часу припадає на нічний час. Працівникам організації за роботу в нічний час встановлюють оплату не нижче, ніж у полуторному розмірі годинної тарифної ставки.

Оплата праці за роботу понад норми.

Оплату понаднормової роботи проводять не нижче, ніж у полуторному розмірі, виходячи із ставки, встановленого працівникові. Під встановленою тривалістю розуміється нормальна тривалість робочого часу,яка не перевищує 40 годин на тиждень. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника двох годин протягом одного календарного дня. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. Робота визнається понаднормовою незалежно від того, чи входила вона в коло звичайних обов'язків працівника чи працівник виконував інше, доручену йому роботодавцем завдання. Роботодавець зобов'язаний вести точний облік понаднормових робіт, виконаних кожним працівником.

Оплата праці у святкові і вихідні дні.

Оплату роботи у святкові і вихідні дні проводять не нижче, ніж в подвійному розмірі годинної ставки. У зазначеному розмірі оплату визначають всім працівникам за години, фактично відпрацьовані у святкові дні. При обліку робочого часу роботу у святкові, і вихідні дні включають в місячну норму робочого часу.

Утримання із заробітної плати

З процесом нарахування і виплати заробітної плати персоналу підприємства пов'язана необхідність передбачених законодавством нарахувань і утримань. Платниками перших є працедавці, других - самі працівники (хоча перераховують їх також працедавці). Причому, платники, база, ставка, порядок розрахунку і перерахування визначені окремо для кожного обов'язкового платежу відповідними законодавчими і нормативними документами. В даний момент ці питання регулюються наступними нормативними документами:

1. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон про пенсійне страхування).

2. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23. 09. 99 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).

3. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням" від 18. 01. 2001 р. № 2240-III (далі - Закон № 2240).

4. Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11. 01. 2001 р. № 2213 - III (далі - Закон № 2213).

5. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02. 03. 2000 р. № 1533-III (далі - Закон № 1533).

6. Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22. 05. 2003 р. № 889-IV (далі - Закон про ПДФО).

7. Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26. 06. 97 р. № 400/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 400).

8. Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22. 02. 2001 р. № 2272-Ш (далі - Закон № 2272).