Облік і аудит грошових коштів та аналіз грошових потоків, розробка напрямів оптимізації руху грошових коштів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Місце і роль грошових коштів та грошових потоків підприємств в сучасних умовах господарювання

1.1 Економічна сутність та значення понять «грошові кошти» та «грошові потоки»

1.2 Оцінка діючого законодавства з питань регулювання грошового обігу

1.3 Аналіз методів і моделей управління грошовими потоками

1.4 Техніко-економічна характеристика ДП «Завод ім. В.О. Малишева»

Розділ 2. Діюча практика обліку грошових коштів, аналізу їх руху та ефективності використання

2.1 Особливості обліку грошових коштів на ДП «Завод ім.В.О.Малишева»

2.2 Комплексний аналіз руху грошових потоків на ДП «Завод ім.В.О.Малишева»

2.3 Розробка моделі оптимізації рівня грошових потоків

2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку грошових коштів

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку , аналізу та аудиту грошових коштів підприємств

3.1 Узагальнення результатів аудиту грошових коштів

3.2 Напрямки оптимізації руху грошових потоків та ефективності їх використання

3.3 Вдосконалення процесу управління грошовими потоками з метою підвищення платоспроможності підприємства

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій на ДП «Завод ім.В.О.Малишева»

Висновки

Список використанних джерел

Додатки

Вступ

Серед головних проблем української економіки значна кількість економістів - науковців та практиків виділяють дефіцит грошових коштів підприємств, що значно обмежує можливості їх поточної та інвестиційної діяльності. При докладному вивченні даної проблеми стає очевидним, що однією з головних причин цього дефіциту є, зазвичай, низька ефективність залучення та використання грошових коштів, обмеженість фінансових, аналітичних інструментів, технологій та механізмів, що застосовуються при цьому.

Методологічний апарат управління грошовими потоками підприємства охоплює спектр принципів, важелів, методів та прийомів управління фінансовими ризиками, дебіторською та кредиторською заборгованістю, матеріальними запасами, цінними паперами, в сукупності, які належать до царини фінансового менеджменту та здійснюються в рамках фінансової політики підприємства.

Однією з найважливіших умов успішного управління фінансами підприємства й одержання максимального прибутку є формування ефективної системи аналізу та управління грошовими коштами підприємства. Таким чином, одним із напрямів подолання дефіциту грошових коштів є формування ефективної системи обліку, аналізу і аудиту грошових коштів, яка б забезпечувала досягнення тактичних та стратегічних цілей діяльності підприємства, чим і обумовлена актуальність теми дипломної роботи.

Метою роботи є теоретичне узагальнення та обґрунтування основ організації обліку і аудиту грошових коштів та аналізу грошових потоків, а також розробка на цій основі напрямів оптимізації руху грошових коштів.

Для досягнення мети в роботі вирішено такі завдання:

- вивчено теоретичні основи грошових коштів та грошових потоків в сучасних умовах господарювання;

- визначено систему нормативно-правової бази з питань регулювання грошового обігу;

- вивчено головні методи та моделі управління грошовими потоками;

- подано техніко-економічну характеристику ДП «Завод ім. В.О. Малишева»;

- досліджено організацію обліку грошових коштів на підприємстві;

- проведено комплексний аналіз грошових коштів;

- здійснено оптимізацію грошових потоків шляхом економіко-математичного моделювання;

- надано характеристику використовуваного програмного забезпечення ведення обліку грошових коштів на підприємстві;

- удосконалено облік та аудит використання грошових коштів;

- узагальнено результати аналізу руху грошових потоків та напрямки його оптимізації;

- розроблено напрями вдосконалення системи класифікації грошових потоків та структури системи управління ними в цілях стратегічного управління платоспроможністю підприємства.

Об'єктом дослідження є грошові кошти підприємства.

Предметом - теоретико-методичні підходи щодо обліку та аудиту грошових коштів та аналізу грошових потоків ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

В дипломній роботі використано такі методи дослідження: загальнонаукові такі як: аналіз, синтез, індукція, дедукція; методи статистико-економічного аналізу, а саме: порівняння, групування, балансовий метод, прийоми елімінування; математичні методи.

Особистий внесок в розкриття теми роботи полягає у: розробці моделі оптимізації грошових потоків підприємства; окресленні напрямів вдосконалення системи класифікації грошових потоків та структури системи управління ними в цілях стратегічного управління платоспроможністю підприємства.

В роботі використано такі законодавчо-нормативні джерела: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про аудиторську діяльність», План рахунків та інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до бухгалтерської звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів».

Вагомий внесок у дослідження проблеми обліку та аудиту грошових коштів, аналізу грошових потоків зробили такі вчені: Бланк І.О., Барабаш Н.С., Бочаров В.В., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Іванієнко В.В., Митрофанов Г.Ф., Кравченко Г.О., Петрик О.В., Поддєрьогін А.М., Хахонова Н.Н. Разом з тим вивчення і аналіз надрукованих з даної проблеми праць, дозволили зробити висновок, що це питання потребує додаткових досліджень, зокрема щодо удосконалення заходів контролю за грошовими коштами, що обумовлені їх дефіцитним характером.

Теоретико - методичні положення дипломної роботи знайшли своє відображення в тезах на тему «Теоретичні аспекти управління грошовими потоками на підприємстві» (ХІБС УБС НБУ, ІІІ студентська науково-практична конференція «Наукові доробки молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції») та в статті на тему: «Напрямки управління грошовими потоками підприємства: теоретичні аспекти» (ХІБС УБС НБУ, збірник наукових праць «Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики»), яку опубліковано в збірнику наукових праць «Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики».

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, на промислових підприємствах з метою покращення організації обліку грошових коштів, здійснення належного контролю та аналізу грошових потоків підприємства.

Розділ 1. Місце і роль грошових коштів та грошових потоків підприємств в сучасних умовах господарювання

1.1 Економічна сутність та значення понять «грошові кошти» та «грошові потоки»

Процеси, що відбуваються в українській економіці в останні десятиліття, наочно доводять, що економічна й соціальна стабільність суспільства залежить від фінансової стабільності підприємств. Протягом тривалого періоду часу основним показником, що характеризує фінансову стабільність підприємства, був прибуток (як відомо, прибуток - це перевищення доходів над витратами). Метою керування організації або підприємства виступала максимізація прибутку. Економічна наука виробила різні моделі формування фінансового результату й методи його оптимізації.

Перш ніж перейти до розгляду економічної сутності та значення понять «грошові кошти» та «грошові потоки» для економічної науки, розглянемо їх головну складову, з якої все починалось, категорію «гроші».

Гроші як одне з найдавніших економічних явищ суспільства, відіграють важливу роль у господарській діяльності людини та завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Вони як багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості, є одним з найбільш важливих розділів економічної науки.

Гроші є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Крім того, як відомо, гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом, а суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування.

Рух фінансових ресурсів підприємств (прибутку, амортизаційних відрахувань й ін.) здійснюється у формі грошових потоків.

Для стратегічного керування й аналізу діяльності підприємства важливий не тільки загальний обсяг грошових ресурсів, але й величина грошового потоку, інтенсивність його руху протягом року.

На стадіях становлення фінансового менеджменту дослідження в галузі управління грошовими потоками не мали системного характеру і на даний момент попри всю важливість, досліджуване питання, на жаль, ще не достатньо висвітлене в науковій та навчально-практичній економічній літературі. Серед праць авторів, що досліджують дану категорію фінансового менеджменту, спостерігається різноманітність підходів та тлумачень, тому потреба в уточненні та коригуванні її сутності й досі залишається актуальною.

Концепція грошових потоків підприємств виникла в США в середині 50-х років XX ст., і розробка основних її положень належить закордонним економістам. Серед дослідників, які вирішували проблеми управління грошовими потоками варто виділити праці Бланка І.О., Бернстайна Л.А., Бочарова В.В., Галасюка В.В., Поддєрьогіна А.М., Хахонової Н.Н. [21; 22; 23; 24; 25; 33; 74; 83].

Згідно з П(С)БО 4 грошові кошти - це готівка (валюта України та іноземна валюта у вигляді грошових коштів), кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. В процесі кругообігу грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки. Серед економістів існують різні тлумачення визначення терміну «грошовий потік». Загалом, грошовий потік, по-перше - це сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів у ході фінансово-господарської діяльності. По-друге, грошовий потік - це вимірник здатності підприємства покривати свої витрати, погашати зобов'язання своїми ресурсами та ефективно розміщувати кошти для їх примноження. З точки зору управління, грошові кошти - це мобільний актив, що швидко змінюється, тому планові показники навіть на невеликий період часу можуть зовсім не відповідати реальному стану справ.

При вивченні досліджень вказаних науковців наочно постає проблема розбіжності в підходах не лише стосовно тлумачення змісту грошових потоків, як об'єкта фінансового менеджменту, а й стосовно визначення самої термінології.

Так, Бланк І.А., відомий вчений і практик з питань фінансового менеджменту, який розробив напрями оптимізації грошових потоків підприємства через збалансування обсягів синхронізації їх у часі, вважає, що грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених по окремих інтервалах періоду часу надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю, рух яких пов'язано з факторами часу, ризику і ліквідності [22]. Такий автор як Бочаров В.В. розуміє під грошовим потоком об'єм грошових засобів, який отримує і оплачує підприємство впродовж звітного або планового періоду [28].

Вчений-економіст Хахонова Н.Н., вважає, що однією із суперечностей у визначенні сутності грошових потоків є схильність значної частини науковців до думки, що грошові потоки слід визначати як різницю між отриманими і виплаченими підприємством грошовими коштами за певний період часу, а інша - наголошує на тому, що грошові потоки підприємства являють собою рух грошових засобів, тобто їх надходження й використання за певний період часу [83].

В зарубіжній літературі також немає чіткої спільної думки з приводу тлумачення сутності грошових потоків. Так, на думку американського вченого Дж.К. Ван Хорна рух грошових коштів фірми являє собою безперервний процес. Інший американський дослідник Бернстайн Л.А. вважає, що сам по собі не маючий відповідного трактування термін «грошовий потік» не несе в собі ніякого змісту (в його буквальному розумінні). Загальний обсяг грошових коштів, в силу високої мобільності даної категорії, помітно змінюється в часі в залежності від обсягу продажів, капітальних витрат та фінансування, інкасації дебіторської заборгованості. Зарубіжна практика розглядає дану категорію як «Cash-Flow». Переклад даного словосполучення на інші мови із збереженням його змісту викликає деякі труднощі, тому в економічній літературі неангломовних країн воно часто зустрічається в англійському написанні [40].

Через можливості неоднозначного перекладу терміну «Cash-Flow» серед економістів склалось неоднозначне тлумачення терміну «грошові потоки», проте економіст Губачова О.М. виділяє дві позиції у визначенні грошових потоків [40].

Прихильники однієї з них, такі відомі науковці як Балабанов Н.Т., Бочаров В.В., Бланк І.А., визначають грошові потоки як різницю між отриманими і виплаченими підприємством грошовими коштами за певний період часу.

Представники іншої позиції, до яких належать такі видатні автори як Бєлобородова В.А., Бутинець Ф.Ф., Кізим А.Я., представляють грошові потоки підприємства як рух грошових коштів, тобто надходження (притік) і виплати (відтік) за певний період часу.

Вважаємо, що більш логічним є виклад другої позиції та визнання грошового потоку як руху грошових коштів, адже «потік» тлумачиться як «рух», тобто надходження та використання грошових коштів. Тож поняття «грошовий потік» характеризує рух капіталу, грошових фондів, як готівкових так і безготівкових, а також обіг окремих фінансових інструментів.

Проте не тільки зміст поняття «грошовий потік» викликає суперечку. Необхідно наголосити на неоднозначності трактування суті фінансових та грошових потоків. У науковій працях з цього питання можна виділити два підходи щодо суті фінансових та грошових потоків:

- ототожнення цих понять;

- виділення фінансових потоків як специфічних грошових.

Порівняно ширше використовується перший підхід. Так, автор Бочаров В.В. підкреслює, що однією з ланок цілеспрямованого використання фінансів для досягнення стратегічних і тактичних завдань є управління фінансовими (грошовими) потоками. Проте у подальшому вчений не проводить паралелей між фінансовими та грошовими потоками, зосереджуючи основну увагу на останніх. При цьому він дає двояке визначення грошових потоків:

- грошовий потік - рух фінансових ресурсів у часі;

- грошовий потік - обсяг грошових засобів, які отримує або виплачує підприємство протягом звітного чи планового періоду.

Таким чином поєднуються різні за складом потоки ресурсів в одне поняття, що не зовсім коректно.

Доречною є думка науковця Галасюка В.В., який вважає, що «доцільно застосовувати не поняття «грошового потоку», а поняття «умовних грошових потоків», яке у найзагальнішому вигляді ножна визначити таким чином: умовні грошові потоки - це потоки об'єктів економічних відносин між суб'єктами економічних відносин протягом визначеного періоду часу, виражені у грошовому еквіваленті» [33]. Такі потоки найповніше відповідають економічній суті фінансів, проте автор, знову ж таки, визначає їх як грошові, надаючи їм лише ознаку «умовності».

Ототожнення вченими фінансових та грошових потоків можна пояснити неоднозначним трактуванням грошового характеру фінансових відносин. Грошовий характер, на думку таких відомих авторів як Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., «є головною ознакою фінансової сфери, проте фінанси - це не самі гроші» [39]. Адже з усієї сукупності економічних операцій фінансовими є не лише операції, які супроводжуються рухом реальних грошей, а й операції, які можна оцінити у вартісних вимірниках.

Як бачимо, сьогодні дійсно існує плутанина у визначенні термінологічних понять, яка уповільнює подальші дослідження концептуальних засад формування системи управління грошовими потоками підприємства та розробку механізму практичного її впровадження.

Водночас потреба в створенні ефективної системи управління грошовими потоками підприємства є незаперечною, як і важливість усвідомлення необхідності розробки теоретичних аспектів її функціонування для апарату фінансового менеджменту підприємств.

Серед головних проблем української економіки значна кількість економістів-науковців та практиків виділяють дефіцит грошових коштів підприємств, що значно обмежує можливості їх поточної та інвестиційної діяльності. При докладному вивченні даної проблеми стає очевидним, що однією з причин цього дефіциту є, зазвичай, низька ефективність залучення та використання грошових коштів, обмеженість фінансових інструментів, технологій та механізмів, що застосовуються при цьому.

Ефективність роботи підприємства характеризується показниками фінансового стану. Фінансовий стан характеризує забезпеченість суб'єкта господарювання фінансовими ресурсами (грошові кошти від реалізації продукції, майна тощо; кредити та позики; тимчасово залучені кошти (кредит від постачальників та інших кредиторів), тимчасово вільні кошти спеціальних фондів та ін.), які необхідні для нормальної виробничої, комерційної та інших видів діяльності підприємства. Доцільність та ефективність їх розміщення, раціональність використання, управління фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю є одним з проблематичних секторів управлінської діяльності та аналітичної роботи.

Суттєва роль в досягненні стабільного фінансового стану належить аналізу грошового потоку. Слід відзначити позитивну тенденцію, що намітилась останній час. Багато авторів закликають при стратегічному прогнозі труднощів та резервів підприємства на короткостроковий період відійти від бухгалтерських концепцій, які базуються на прибутках і збитках (валового та чистого доходу) та віддають перевагу використанню даних аналізу грошового потоку. Тому питання аналізу грошових коштів є досить актуальним на сьогодні та виступає основою для пошуку раціональних шляхів ведення господарської діяльності.

Таким чином, грошові кошти та їх потоки є основними об'єктами для проведення економічного аналізу стосовно ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, а стратегічний аналіз грошових потоків дає змогу прийняти раціональні стратегічні управлінські рішення щодо виявлення резервів підвищення ефективності виробництва. Тому основною метою стратегічного аналізу грошових потоків є дослідження рівня достатності коштів, необхідних для нормального функціонування підприємства; визначення інтенсивності та ефективності їх використання; визначення джерел їх надходжень та напрямку витрачання для контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю підприємства; виявлення причин дефіциту (надлишку) грошових коштів; короткострокове прогнозування та розробка стратегії надходжень та витрачань коштів для забезпечення поточної та перспективної діяльності.

1.2 Оцінка діючого законодавства з питань регулювання грошового обігу

Операції, пов'язані з грошовими коштами підприємства, регулюються системою нормативних актів, а саме: Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72 із змінами і доповненнями від 15.12.2004 р. № 637 та від 13.01.2005 р. № 40/10320; Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135 із змінами і доповненнями; Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 із змінами і доповненнями.

Основним Законом, що регулює організацію бухгалтерського обліку та грошових коштів э Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [1]. та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку також висвітлюють питання про рух грошових коштів.

Зокрема, ст. 34 П(С)БО 2 «Баланс» [15] визначає, що у статті Балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом 1 року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні активи.

У складі фінансової звітності українських підприємств до введення Національних стандартів бухгалтерського обліку інформація про рух грошових коштів згідно Інструкції № 139 («Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства», затверджена наказом Міністерства фінансів України № 139 від 18.08.1995 р.) надавалася в довідках до балансу і носила дуже стислий характер.

В даний час для забезпечення користувачів фінансових звітів необхідною інформацією про одержані і витрачені грошові кошти підприємствами всіх форм власності (окрім банків і бюджетних установ) [16] в системі річної фінансової звітності складається «Звіт про рух грошових коштів».

Причому необхідно відзначити, що чинним законодавством України визначені поняття «грошові кошти» і «еквіваленти грошових коштів» (далі - грошові кошти).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» [17] є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву «Звіт про рух грошових коштів». Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов'язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій підприємства.

Слід також звернути увагу на ряд відмінностей між показниками доходів і витрат, які відображаються в «Звіті про фінансові результати», і показниками надходження і витрати грошових коштів, що містяться в «Звіті про рух грошових коштів».

По-перше, згідно П(С)БО доходи відображають облікове збільшення активів або зменшення зобов'язань, що приводить до зростання власного капіталу (окрім зростання капиталу за рахунок внесків власників[14], що часто не співпадає з реальним надходженням грошових коштів. Також слід зазначити, що відповідно до принципу нарахування доходи визнаються по відвантаженню продукції, виконанню робіт, наданню послуг, незалежно від терміну отримання грошових коштів. По-друге, відповідно до бухгалтерського законодавства витрати визначаються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що приводять до зменшення власного капіталу, за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілу власниками [14], і визнаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені, за винятком деяких випадків[16], що може не співпадати з моментом оплати грошових коштів.

По-третє, отримання авансів, а також перерахування грошових коштів у вигляді попередньої оплати, одержані і погашені позики, а також ряд інших надходжень і виплат грошових коштів згідно П(С)БО не визнаються відповідно доходами і витратами.

Відповідно до вищезазначеного спостерігаються істотні відмінності між прибутком (збитком), тобто різницею між обліковими доходами і витратами і чистим рухом грошових коштів (чистим грошовим потоком), який визначає різницю між одержаними грошовими коштами, що виплатили.

З метою посилення контролю за рухом грошових коштів у «Положення про ведення касових операцій» доцільно внести деякі зміни та доповнення :

- до мінімуму звести розмір готівкових розрахунків (п. 2.3), особливо при поставках одних і тих самих товарів (пиво, безалкогольні напої тощо) в зв'язку з тим, що в практичній діяльності підприємств спостерігаються деякі зловживання, внаслідок чого відображуються доходи і сплачуються податки неповністю. Для контролю за додержанням підприємствами встановлених обмежень під час здійснення між ними безготівкових розрахунків треба перевіряти розрахункові операції (п. 7.48) не тільки платника готівкових коштів, а й отримувача цих коштів. Причому при отримані готівки підприємство - отримувач має виписувати товарний документ, на якому мають бути проставлені штамп та печатка підприємства, а до прибуткового касового ордеру - додаватись доручення;

- вказати на необхідність технічного укріплення приміщень, де зберігаються грошові кошти та встановлені касові апарати (п. 1.2);

- зазначити, яку посаду мають обійняти особи, що мають право виконувати функції касира за його відсутності (п. 3.3).

Обіг готівки в Україні регулюється також нормативними та законодавчими документами, які наведено нижче.

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» вказує порушення, які тягнуть за собою застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки [3].

Права, обов'язки і завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії та загальні принципи інвентаризації визначені в «Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків» [9]. При прийманні готівки в касу підприємства касири керуються «Правилами визначення плaтоспроможності банкнот і монет». [13] Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» [5] та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України. [6]

Аудиторська діяльність зокрема регламентується Законом України «Про аудиторську діяльність» [2]. Цей закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю, з метою захисту інтересів власника. Відповідно до Інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» банки відкривають своїм клієнтам рахунки: поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки [4].

При різноманітних формах власності і підприємницької діяльності Положення про безготівкові розрахунки ґрунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення ї сторонами у договорах, угодах чи окремих домовленостей, і невтручання установ банків у ці договірні відносини. Дане Положення визначає загальний регламент щодо організації, форм розрахунків, стандартів документів, які впроваджуються в господарський оборот в Україні з метою забезпечення в найбільш короткий час компенсації виробникам продукції, що поставляється, виконаних робіт і наданих послуг у грошовій формі, прискорення обігу коштів.

Аналіз нормативно-правових актів з організації бухгалтерського обліку грошових коштів в Україні, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні нормативно-законодавча база щодо готівкового обігу, готівкових та безготівкових розрахунків в основному відповідає потребам підприємства.

1.3 Аналіз методів і моделей управління грошовими потоками

Методологічний апарат управління грошовими потоками підприємства охоплює спектр принципів, методів і важелів управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, цінними паперами, матеріальними запасами, фінансовими ризиками і т.п.

Необхідність розвитку і удосконалення методів аналізу, планування, контролю, оцінки і оптимізації рішень по управлінню грошовими потоками в стратегічному аспекті і зумовила розгляд цих питань фінансового менеджменту в самостійному аспекті, як політики управління операційними грошовими потоками підприємства [80].

Функціональний підхід до управління операційними грошовими потоками реалізується за допомогою аналізу, бюджетування, контролінга і оцінки ефективності з метою оптимізації операційних грошових потоків за умови забезпечення платоспроможності підприємства. Управління операційними грошовими потоками також є системою фінансових методів, важелів, нормативно-правового і інформаційного забезпечення, за допомогою яких здійснюється управління операційними грошовими потоками.

Вагома роль методів та моделей управління грошовими потоками підприємства у формуванні комплексної політики управління підприємством визначається наступними основними положеннями [80]:

- ефективно організовані операційні грошові потоки є найважливішою характеристикою самофінансування, фінансового потенціалу підприємства, передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності;

- ефективне управління операційними грошовими потоками забезпечує фінансову і технологічну рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку. Темпи цього розвитку значною мірою визначаються ступенем синхронізації операційних грошових потоків за обсягами і в часі;

- синхронізація операційних грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності діяльності підприємства. Збій в здійсненні платежів негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини і матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції і т.п. В той же час, ефективно організовані операційні грошові потоки підприємства, підвищуючи ритмічність операційного процесу, забезпечують зростання об'єму виробництва і реалізації продукції;

- ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потребу підприємства у фінансуванні з позикових джерел за рахунок раціонального використання власних фінансових ресурсів;

- управління операційними грошовими потоками є економічним стимулом скорочення операційного і фінансового циклів, забезпечує зниження ризику банкрутства підприємства;

- ефективне управління операційними грошовими потоками сприяє фінансовій стабілізації в процесі антикризового управління;

- управління операційними грошовими потоками також можна розглядати як важливий чинник зростання ринкової вартості підприємства, а також внутрішнього темпу зростання.

Розглянемо основні методи та моделі управління грошовими потоками підприємства.

Одним з методів управління станом грошової готівки є контроль за співвідношенням балансового значення грошової готівки у величині оборотного капіталу. Для цього визначають коефіцієнт (відсоток) наявних засобів від оборотного капіталу діленням суми наявних грошових коштів на суму оборотних коштів [54].

Розглядаючи співвідношення наявності грошей в оборотному капіталі, потрібно знати, що зміна пропорції не обов'язково характеризує зміну готівки, оскільки можуть змінюватися товарно-матеріальні запаси, які є частиною оборотного капіталу.

Існує декілька варіантів прискорення отримання готівки: прискорення процесу виставляння рахунків покупцям і замовникам; концентрація банківських операцій; отримання готівки з рахунків, на яких вони лежать без використання; особиста діяльність менеджера по отриманню платежів.

У західній практиці найбільшого поширення набули моделі Баумола і Міллера-Орра. Пряме застосування цих моделей у вітчизняній практиці поки утруднене зважаючи на інфляцію, високі облікові ставки, нерозвинутість ринку цінних паперів і т.п.

Модель Баумола припускає, що підприємство починає працювати, маючи максимальний для нього рівень грошових коштів, і потім поступово витрачає їх. Всі засоби, що поступають, від реалізації товарів і послуг вкладаються в короткострокові цінні папери. Як тільки запас грошових коштів виснажується, тобто стає рівним нулю або досягає деякого заданого рівня безпеки, підприємство продає частину цінних паперів і тим самим поповнює запас грошових коштів до первинної величини. Таким чином, динаміка залишку засобів на розрахунковому рахунку є «пилкоподібним» графіком (рис. 1.1.) [55].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Зміна залишку коштів на розрахунковому рахунку

Сума поповнення Q обчислюється за формулою (1.1):

(1.1)

де V - прогнозована потреба в грошових коштах в періоді;

C - витрати по конвертації грошових коштів в цінні папери;

R - прийнятний і можливий для підприємства процентний дохід по короткострокових фінансових вкладеннях.

Середній запас грошових коштів складає Q/2, а загальна кількість операцій по конвертації цінних паперів в грошові кошти (К) рівна (1.2):

(1.2)

Загальні витрати (ОР) по реалізації такої політики управління грошовими коштами складають (1.3):

(1.3)

Перший доданок в цій формулі є прямими витратами, другий - упущена вигода від зберігання засобів на розрахунковому рахунку замість того, щоб інвестувати їх в цінні папери. В цілому ця формула відповідає логіці. Якщо ставка відсотків дуже висока, то фірма повинна прагнути до зберігання невеликих середніх залишків грошових коштів. З іншого боку, якщо використовуються великі кількості грошових коштів або якщо витрати на продаж цінних паперів дуже високі, фірмі потрібно прагнути до набагато більших середніх залишків грошових коштів [54].

Модель Міллера-Орра - алгоритм, що дозволяє оптимізувати величину середнього та максимального залишків грошових активів підприємства з урахуванням обсягу його платіжного обороту та вартості обслуговування короткотермінових фінансових вкладень. Дана модель відповідає на питання: як підприємству слід управляти грошовими запасами, якщо неможливо передбачити щоденний відтік і притік грошових коштів. При побудові моделі використовується процес Бернуллі - стохастичний процес, в якому надходження та витрачання грошей є незалежною випадковою подією (рис. 1.2.) [54].

Вкладення надлишку грошових коштів

Запас Верхня границя грошових коштів Точка повернення Нижня границя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Час

Рис. 1.2. Модель Міллера-Орра

Залишок коштів на рахунку хаотично міняється до тих пір, поки не досягає їх верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство починає купувати цінні папери повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня (точка повернення). Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то підприємство продає свої цінні папери і поповнює запас грошових коштів до нормального рівня. При рішенні питання про розмах варіації (різниця між верхньою і нижньою межами) рекомендується дотримуватися наступної політики: якщо щоденна мінливість грошових потоків, або витрати, пов'язані з покупкою і продажем цінних паперів, то підприємству слід збільшити розмах варіації і навпаки. Так само рекомендується зменшити розмах варіації, якщо є можливість отримання доходу завдяки високій процентній ставці по цінних паперах.

Звісно ж, розглянуті моделі управління грошовими потоками можуть бути застосовані до українських підприємств, проте не в чистому вигляді, а з обов'язковою трансформацією згідно реалій вітчизняної економіки.

Модель Баумола добре працює до тих пір, поки фірма постійно використовує свої запаси грошових коштів. Проте звичайно в житті така ситуація недосяжна. У одні дні або тижні фірма може одержувати грошові кошти по деяких крупних несплачених рахунках і, отже, мати чисту притоку грошових коштів. У інші дні або тижні фірма може платити своїм постачальникам і, отже, матиме чистий відтік грошових коштів. Розглянута вище модель не враховує можливість як притоки, так і відтоку грошових коштів. Дана модель проста і достатньою мірою прийнятна для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані [55].

Крім того, застосовно до української дійсності, коли ще зовсім не розвинений ринок цінних паперів, оперативний продаж або купівля цінних паперів не представляються можливими, а вартість замовлення у разі позики (тобто різницю відсотків між позиковими засобами і своїми засобами) - вартість кредиту - визначити також неможливо.

Перевага моделі Міллера-Орра в тому, що вона враховує як притоки і відтоки грошових коштів і є вагомим компромісом між простотою та реалізмом [75].

Розглянуті моделі не виключають застосування методів управління грошовими потоками підприємства. На практиці важливу роль відіграє оптимізація грошових потоків, тобто вибір найкращих форм їх організації на підприємстві з врахуванням особливостей здійснення його господарської діяльності [23].

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості об'ємів позитивного і негативного їх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативну дію надають як дефіцитний, так і надмірний грошові потоки.

Дефіцитний грошовий потік знижує ліквідність і рівень платоспроможності підприємства, спричиняє зростання простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищення частки простроченої заборгованості по одержаних фінансових кредитах, затримках виплати заробітної платні (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростання тривалості фінансового циклу, та зниження рентабельності використання власного капіталу і активів підприємства.

Проте надмірний грошовий потік також має негативні наслідки, зокрема: втрачається реальна вартість тимчасово невживаних грошових коштів від інфляції, потенційний дохід від невживаної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що зрештою також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

У фінансовому менеджменті використовують методи оптимізації дефіцитних грошових потоків з врахуванням характеру їх дефіцитності [21].

«Система прискорення - уповільнення платіжного обороту» збалансовує дефіцитний грошовий потік в короткостроковому періоді. Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів, по прискоренню залучення грошових коштів і уповільненню їх виплат.

Прискорення залучення грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок: збільшення розміру цінових знижок за готівковий розрахунок по реалізованій покупцям продукції; забезпечення часткової або повної передоплати за проведену продукцію, що має високий попит на ринку; скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям; прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості; використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу; прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу знаходження їх в дорозі, в процесі реєстрації, в процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок: використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів; збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту; заміни придбання довгострокових активів, що вимагають оновлення, на їх оренду (лізинг); реструктуризації портфеля одержаних фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їх видів в довгострокові.

Проте, зважаючи на всі переваги цієї системи, слід зазначити, що, вирішуючи проблему збалансованості об'ємів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді, «Система прискорення - уповільнення платіжного обороту» створює певні проблеми дефіцитності цього потоку в подальших періодах. Таким чином, є необхідним паралельно з використанням механізму цієї системи застосування заходів по забезпеченню збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Зростання об'єму позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути забезпечене: залученням стратегічних інвесторів з метою збільшення об'єму власного капіталу; додатковою емісією акцій; залученням довгострокових фінансових кредитів; продажем частини (або всього об'єму) фінансових інструментів інвестування; продажем невживаних видів основних засобів.

Об'єм негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути знижений за рахунок наступних заходів: зменшення об'єму і складу реальних інвестиційних програм; відмови від фінансового інвестування; зниження суми постійних витрат підприємства.

Але підприємство, здійснюючи свою господарську діяльність може мати й надмірний грошовий потік, виникнення якого, наприклад, може бути пов'язане з зростанням його інвестиційної активності. У системі методів оптимізації надмірного грошового потоку можуть бути використані: збільшення об'єму розширеного відтворення операційних необоротних активів; здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства; активне формування портфеля фінансових інвестицій; дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізація грошових потоків підприємства важливе місце належить їх збалансованості в часі. Це пов'язано з тим, що незбалансованість позитивного і негативного грошових потоків в часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (а відповідно і низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При достатньо високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна загроза банкрутства.

В процесі оптимізації грошових потоків в часі використовуються два основні методи - вирівнювання і синхронізація [22]. Дамо їх коротку характеристику.

Згладжування об'ємів грошових потоків в розрізі окремих інтервалів даного періоду часу здійснюється методом вирівнювання. Цей метод оптимізації дозволяє усунути до певної міри сезонні і циклічні відмінності у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки грошових коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків в часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивного і негативного їх видів. В процесі синхронізації повинно бути забезпечено підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків в часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, який в процесі оптимізації повинен прагнути до значення «+ 1».

Тож, як бачимо застосування методів та моделей управління грошовими потоками зводиться до того щоб їх кількість не перевищувала точку, де граничні витрати на ліквідність рівні процентам, які можна отримати на цінні папери.

Хоча, розглянувши методи та моделі управління грошовими потоками, слід відмітити, що універсальної моделі, яка охоплює всю різноманітність завдань|задач| цього управління поки що не розроблено. Основні недоліки|нестачі| існуючих моделей, полягають в наступному: домінуюча тенденція виключення з аналізу тимчасового аспекту вартості грошей; відсутність показників ефективності, критеріїв оптимізації і важелів управління операційними грошовими потоками в стратегічному аспекті; недостатня орієнтація на зростання ринкової вартості і інвестиційну привабливість підприємства як пріоритетних цілей фінансового менеджменту [79].

Таким чином, зазначені вище недоліки обумовлюють актуальність теми дослідження з питання удосконалення методичних підходів до управління грошовими потоками, методів оцінки і важелів їх управління в аспекті зростання ринкової вартості підприємства.

1.4 Техніко-економічна характеристика ДП «Завод ім. В.О. Малишева»

Підприємсвто, що аналізується в дипломній роботі, є державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева». Перш ніж перейти до аналізу грошових потоків підприємства, розглянемо його техніко-економічну характеристику.

ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - одне з найстаріших машинобудівних підприємств України - було засновано Російським Паротягобудівельним та Механічним товариством в серпні 1895 року. Керівником будівництва і першим директором Харківського паротягобудівельного заводу був інженер-технолог П.П. Ріцоні.

П'ятого грудня 1897 р. на ХПЗ було виготовлено перший потяг, а в кінці 1903 року - вже 1000-ний. Однак, кон'юнктура ринку визначила майбутнє заводу як багатопрофільного машинобудівельного підприємства, виробництво якого розвивалось за такими основними напрямками:

локомотивобудування:

- паротягобудування (1897-1941 рр.);

- тепловозобудування (1947-1969 рр.);

двигунобудування:

- для суден морського пароплавства (з 1914 р.);

- стаціонарні (з 1911 р.);

- для тепловозів (з 1947 р.);

- для танків та іншої бронетехніки (з 1939 р.)

гусеничне транспортне машинобудування:

- тракторобудування (з 1924 р.);

- танкобудування (з 1929 р.);

- тягачебудування (з 1935);

продукція виробничого напрямку та товари народного вжитку:

- сільскогосподарчі машини та механізми;

- вагонобудування;

- шахтне обладнання та інше.

За всіма напрямками розвитку було досягнено великих успіхів, серед яких: розроблено і виготовлено гусеничний трактор «Коммунар», безкомпресорний дизельний двигун Д40, застосовано газове та електричне зварювання та газова порізка металу, паротяг «СО»; вперше в світі - танковий дизельний двигун В-2 (потужність 500 к.с.), кращий танк ІІ Світової війни Т-34.

У повоєнні роки на відбудованому заводі впроваджувалось виробництво машинобудівної продукції: відновлено танкобудування і двигунобудування для танків, у 50-х роках було освоєно серійне виробництво магістральних вантажних та пасажирських тепловозів та двигунів до них. У березні 1957 р. заводу було присвоєно ім'я В.О. Малишева.

У 90-х роках заводом були розроблені та виготовлені:

- танк Т-84 (з двигуном типу 6 ТД потужністю 1200 к.с.);

- тепловозні двигуни типу Д80 потужністю від 750 к.с. до 3000 к.с.;

- зернозбиральні комбайни «Обрій» (разом з польською фірмою «Бізон»);

- автоматизований комплекс ракетно-артилерійських систем протиповітряної оборони «Донець» (на гусеничному ходу).

Справжнім проривом на ринку озброєнь було виконання заводом українсько-пакистанського контракту на поставку протягом 1997-1999 рр. понад 300 танків Т 80 УД, який підняв статус України у світовому танкобудуванні. Під час виконання контракту було здійснено перехід до комплектування танків системами практично тільки українського виробництва. Так, у березні 1998 року було освоєно виробництво української артилерійської системи КБА-3.

Це привело до створення у 1999 році концерну «Бронетехніка України» з прямим виходом на міжнародний ринок, який на протязі 2000-2008 років співпрацює з такими країнами, як Росія, Пакистан, Польща, Палестина, та ін.

Що стосується бухгалтерського обліку на підприємстві, то фінансова звітність підприємства за 2007 рік була підготовлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також з використанням положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Усі господарські операції, здійснені на підприємстві у 2007 році, відображаються із застосуванням Плану рахунків, затвердженого приказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.

Основні засоби відображені в обліку за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення, спорудження і виготовлення, з урахуванням сум декількох обов'язкових дооцінок, які було проведено за рішенням кабінету Міністрів України у зв'язку з інфляцією, починаючи з 1992 року. Дані українського бухгалтерського обліку не дозволяють визначити історичну собівартість об'єктів основних засобів або їх справедливу вартість (реальну ринкову вартість) як вимагають МСБО.

До основних засобів відносяться видатки на незакінчені роботи з капітального ремонту, які по його завершенню будуть віднесені на вартість відповідного об'єкту з подальшою амортизацією. Нарахування амортизації основних засобів проводиться у відповідності з українським податковим законодавством. До 01.07.1997 року нарахування амортизації проводилось прямолінійно за єдиними встановленими державою нормами. З 01.07.1997 року по наш час амортизація нараховується методом зменшення залишку, шляхом використання встановлених норм до залишкової вартості основних засобів на початок звітного періоду.

Запаси підприємства включають сировину та матеріали, придбані напівфабрикати, запасні частини, незавершене виробництво, тару, готову продукцію. Запаси обліковуються за собівартістю. Собівартість запасів включає витрати на придбання, доставку та переробку. Для розрахунку собівартості, реалізованої продукції застосовується метод конкретної ідентифікації запасів, що фактично використані.

Грошові кошти підприємства включають суму грошей в касі і на рахунках. Суми в іноземних валютах перераховані по курсу НБУ на момент складання звіту.

Що стосується дебіторської заборгованості, то вона відображається за реальною вартістю, тобто з урахуванням оцінених сумнівних боргів, врахування безнадійних боргів здійснюється в той період, коли керівництво підприємства визначено борги як безнадійні. Інша дебіторська заборгованість складається із заборгованості, що не пов'язана з продажем продукції та надання послуг.

Доход від реалізації продукції визначається у відповідності з методом нарахувань при відвантаженні продукції.

Витрати на податок на прибуток включають податки, розраховані у відповідності до діючого податкового законодавства України, з врахуванням суттєвих тимчасових різниць, які були компенсовані або виникли у звітному періоді. Витрати на дослідження та розробки підприємство визначає витратами періоду, якщо ці витрати не приводять до економічних вигод у майбутньому.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе керівник підприємства.

Формування облікової політики здійснювалося головним бухгалтером і та було затверджено наказом керівника.

При веденні бухгалтерського обліку на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» забезпечується:

- незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;

- повнота відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

- правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат;