Облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів

ВСТУП

Ефективне становлення ринкових відношень в Україні визначається формуванням сучасних управлінських рішень та веденням ефективного бухгалтерського обліку. Саме управління забезпечує зв'язок, інтеграцію економічних процесів в організації.

Під час проходження практики на ВАТ «Луцьк Фудз» ДП Нововолинський цех, ми ознайомилися із веденням та організацією бухгалтерського обліку на підприємстві.

ВАТ “Луцьк Фудз” ДП Нововолинський цех є дочірнім підприємством ВАТ “Луцьк Фудз”.

До переліку господарських операцій, що здійснюються на підприємстві, можна віднести: придбання обладнання, будівель, матеріалів, товарів, використання матеріалів для потреб виробництва, отримання готової продукції, продаж готової продукції, продаж товарів, нарахування заробітної плати персоналу, нарахування та сплата податків, визначення втрат від стихійного лиха, оцінка і переоцінка майна та сотні інших. Для того, щоб відбиття дій та подій було адекватним, вони повинні бути попередньо виміряні, розраховані та зареєстровані до початку дії, в момент її здійснення або відразу після завершення. Основним завданням бухгалтерського обліку на підприємстві в першу чергу є виявлення господарських операцій, їх аналіз, узагальнення та передача особам, зацікавленим у інформації про діяльність підприємства. Важливими для бухгалтерського обліку є реєстрація та нагромадження всіх операцій, що привели до зміни майна підприємства, його капіталу та фінансового стану. Однак зібрана таким чином інформація є складною для використання, особливо при значній кількості операцій. Користувачів, як правило, цікавить дуже конкретна інформація, пов'язана з рішеннями, які вони збираються приймати, або про наслідки прийнятих рішень на певну дату. Передача облікової інформації на підприємстві здійснюється в доступній для них формі: звіти, кошториси, таблиці, висновки, графіки чи діаграми. В окремих випадках виникає потреба користуватись інформацією попередніх облікових періодів: для проведення перевірок, аналізу ефективності діяльності чи виробництва окремого продукту, здійснення взаємозвірянь з кредиторами або дебіторами, нарахування пенсій для працівників.

Основними завданнями бухгалтерського обліку на підприємстві є:

* виявлення, вимір, реєстрація, систематизація та нагромадження інформації про діяльність підприємства;

* забезпечення зовнішніх та внутрішніх користувачів достовірною та своєчасною інформацією про дії та події, що відбулися на підприємстві, наявність і стан активів, зобов'язань та капіталу;

* оцінка ефективності діяльності підприємства;

* формування інформаційної бази для прогнозування діяльності підприємства в цілому, окремих напрямів (виробництво, торгівля, надання послуг тощо), про доцільність виготовлення окремих видів продукції;

* відображення прав і вимог суб'єктів господарювання та їх зміни;

* подання всієї наведеної інформації в грошовому вимірі.

Завданням даного звіту є:

1. Закріплення теоретичних знань по бухгалтерському обліку.

2. Набуття досвіду роботи в трудових колективах при рішенні виробничо-економічних питань, кадрової політики, веденні бухгалтерського обліку.

3. Закріплення навичок роботи з річними звітами, виробничо-фінансовими планами, а також оцінка рівня виробництва, праці і управління на підприємстві.

Предметом дослідження є діяльність підприємства, установчі і фінансові документи, виробничий процес і всі питання, що пов'язані з веденням бухгалтерського обліку на підприємстві.

1. Ознайомлення із структурою підприємства, технологією та організацією обліку

бухгалтерський облік фінансовий звіт

ВАТ “Луцьк Фудз” ДП Нововолинський цех є дочірнім підприємством ВАТ “Луцьк Фудз”. Підприємство займається лише виробництвом та збутом своєї продукції.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладається на власника підприємства або на вповноважену ним особу. Ведення обліку здійснюють бухгалтери, що мають відповідну освіту та навички практичної роботи.

На підприємстві працює головний бухгалтер, який:

-- забезпечує дотримання на підприємстві єдиних засад ведення обліку і складання фінансової звітності;

-- організовує контроль за відображенням операцій на рахунках;

-- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачами майна підприємства;

-- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку.

Також на підприємстві працюють 4 бухгалтери і 2 касири. Вони ведуть облік із використанням спеціальних комп'ютерних програм, реєструють та документують господарські операції, узагальнюють облікову інформації для потреб фінансового та податкового обліку, а також складають зовнішню звітності.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється для отримання інформації про наявність та оцінку майна, зобов'язань, розмір отриманих доходів та витрат. Система бухгалтерського обліку повинна бути побудована таким чином, щоб після закінчення звітного періоду можна було без значних зусиль сформувати фінансову звітність.

Фінансова звітність складається після закінчення звітного періоду, який ще називають обліковим періодом. Обліковий період на підприємствах триває з початку року (дати заснування) до 31 грудня поточного року. Для потреб складання проміжної звітності звітний період поділяють на квартали. Підприємство також може складати місячну звітність.

Протягом звітного періоду в системі бухгалтерського обліку збирається, опрацьовується та групується економічна інформація про всі господарські операції, що відбулись. Процес опрацювання облікової інформації складається з таких основних етапів, що повторюються в кожному обліковому періоді і становлять цикл обробки інформації.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку способом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку відкриваються за всіма операціями, за якими є первинні документи на даному підприємстві, з метою їх узагальнення та систематизації.

На підприємстві використовується спрощена та автоматизована форма бухгалтерського обліку.

2. Облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів

2.1 Облік основних засобів

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Основні засоби можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

- виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничої сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

Більша частина основних засобів підприємства належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення.

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Основні засоби відображаються в балансі і звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацію, знос, зміни у складі окремих груп в динаміці та ряд техніко-економічних показників.

Для обліку основних засобів призначені рахунки: № 10 "Основні засоби" і № 13 "Знос необоротних активів". Виділений рахунок № 11 "Інші необоротні активи" , сальдо якого разом з сальдо рахунка № 10 "Основні засоби" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємства ведеться на рахунку № 10 "Основні засоби" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

На субрахунку № 104 "Машини та обладнання", № 105 "Транспортні засоби", № 106 "Інструменти, прилади та інвентар ведеться облік руху та наявності автомобілю включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, Інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них.

На субрахунку № 109 "Інші основні засоби" ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках № 101-108.

На дебеті рахунка № 10 "Основні засоби" відображається собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті -- собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма № 03-8) - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будов і споруд) і № 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю). (Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма № 03-3.

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму, амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.

Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному рахунку № 13 "Знос необоротних активів".

Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Документами, що підтверджують право на списування нарахованого зносу-на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів.

Знос і амортизація - взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація - яка вартість включена у витрати за певний звітний період. Розмір амортизаційних відрахувань визначається в процентах до інвентарної (балансової) вартості окремих видів основних засобів і називається нормою амортизаційних відрахувань.

Сума амортизації за місяць визначається методом множення початкової вартості об'єкта на місячну норму амортизації. Амортизаційні відрахування включаються у собівартість продукції.

Амортизація нараховується з місяця, що настає після місяця введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється у місяці наступному після виведення об'єкта з експлуатації.

Нарахування амортизації здійснюється у спеціальному розрахунку, в якому наводяться такі дані: назва групи основних засобів, окремі об'єкти, вартість (первинна, залишкова, переоцінена), норми амортизації за місяць, виведені обраним методом, сума нарахування амортизації.

Таблиця 1. Розрахунок амортизації на підприємстві ВАТ «Луцьк Фудз» ДП Нововолинський цех за 2005 р. фінансовим методом:

Група	Розрахунок (за рік)	Тис. грн.
І	Будинки, споруди:
	Норма: 8 %
	Сума: (600-60) х 8% / 100%	43,2
П	Офісне обладнання, меблі, прилади :
	Норма: (4: (1+2+3+4+5+6+7+8) х100% =11,1%
	Сума: (600-82) х 11,1% / 100%	57,5
	Транспортні засоби
	Норма: 40% х 2 = 80%
	Сума: (140-12) х 40% х2/ 100%	102,4
III	Основне обладнання
	Норма: 24% х 2 = 48%
	Сума: (580+40-48)х48%/100%	274,6
	Конвеєри
	Норма: (6: (1+2+3+4+5+6+7) х100% = 21,4
	Сума: (200-10)х21,4%/100%	40,7
	Інше обладнання
	Норма: (300-30):(180+120) = 0,9%
	Сума: (300-30)х0,9%/100%	2,43
IV	Комп'ютери, оргтехніка
	Норма: 60%
	Сума: (60-3)х 60% / 100%	34,2
Всього:		555,03

2.2 Облік нематеріальних активів

Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.

В обліку нематеріальні активи підлягають відображенню за первісною вартістю їх придбання або створення на дату прийняття на баланс.

Первісна вартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, податки, що не підлягають відшкодуванню, та Інші витрати, безпосередньо пов'язані із його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням, крім отриманих торговельних знижок.

Якщо нематеріальний актив надійшов у результаті обміну на інший актив, то його вартість визначається як різниця між справедливою ринковою вартістю отриманого активу і сумою часткової оплати, здійсненої підприємством грошовими коштами або їх еквівалентами під час придбання.

Первісною вартістю безкоштовно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату одержання.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, матеріали тощо, які безпосередньо пов'язані Із його створенням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за відповідними групами (права користування природними ресурсами, права користування майном тощо).

Підприємство здійснює переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю на дату балансу нематеріальних активів, стосовно яких існує активний ринок. У випадку переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Нематеріальний актив списується з балансу у разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у подальшому економічних вигід від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати визнання (прийняття на баланс).

Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.

Термін корисного використання нематеріального активу підлягає перегляду, якщо в наступному періоді очікуються суттєві зміни цього терміну порівняно з його початковою оцінкою. Одночасно підлягають коригуванню суми амортизації, нараховані у звітному періоді, та ті, які мають бути нараховані протягом майбутніх періодів.

Так, підприємство придбало в січні 2005 року програмне забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку з оплатою грошовими коштами вартістю 1 800 грн (в т.ч. ПДВ). Очікуваний термін корисного використання програмного забезпечення становить 2 роки.

Для відображення придбання нематеріальних активів у обліку було зроблено такі записи, грн:

1. Оприбуткування отриманих нематеріальних активів:

Дебет 154 «Витрати на придбання і створення нематеріальних активів» 1500

Кредит 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» 1500

2. Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 «Розрахунки за податками» 300

Кредит 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» 300

3. При введенні програмного забезпечення в експлуатацію:

Дебет 125 «Авторські та суміжні з ними права» 1500

Кредит 154 «Витрати на придбання і створення нематеріальних активів» 1500

2.3 Облік інших необоротних активів

Малоцінні активи, термін служби яких становить більше від одного року (одного операційного циклу діяльності підприємства), відносяться до необоротних. Облік необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше від одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.

Оцінка малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється аналогічно, як і основних засобів. Термін корисного використання окремих об'єктів визначається підприємством самостійно.

Амортизація може нараховуватися за одним з наведених методів, передбачених П(С)БО 7 «Основні засоби»:

-- прямолінійним;

-- зменшення залишкової вартості;

-- прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

-- кумулятивним;

-- виробничим.

Підприємство може при використанні малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати амортизацію таким чином:

* 50 % вартості об'єкта в першому місяці його використання, наступні 50 % - у місяці завершення експлуатації;

* 100 % вартості об'єкта в першому місяці експлуатації.

3. Облік виробничих запасів та МШП

3.1 Облік виробничих запасів

Запаси -- це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємств або в період до одного року, Запаси становлять основу виготовлюваної продукції (сировина й основні матеріали), сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

До окремих груп запасів підприємства відносять:

-- сировину й основні матеріали, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування та адміністративних потреб;

-- незавершене виробництво -- продукцію (робота, послуги), що не пройшла всіх стадій обробки на даному підприємстві;

-- готову продукцію -- предмети, обробка яких завершена на даному підприємстві, відповідають визначеним стандартам і технічним вимогам та призначені для продажу;

-- товари -- матеріальні цінності, придбані підприємством з метою дальшого продажу;

-- малоцінні та швидкозношувані предмети -- засоби праці, що використовуються в процесі виробництва чи для адміністративних цілей не більше від одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Аналітичний облік наявності та змін запасів ведуть на складі підприємства в картках складського обліку матеріалів (форма М-12) у розрізі найменувань запасів або однорідних груп.

Облік запасів на складі ведеться в картках складського обліку в кількісному і кількісно-сумарному виразі. У кінці звітного періоду завідувач складу готує реєстр приймання-здачі документів (форма М-13) і подає його бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та списання їх зі складу під розписку. Лімітно-збірні карти знаються в бухгалтерію після відразу після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картами не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звіряння з другими примірниками карт, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток і виведення підсумків. У випадку, якщо облік на складі ведеться в кількісному виразі, станом на останній день звітного місяця матеріально відповідальна особа заповнює в кількісному виразі відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма № М-14). Бухгалтер проставляє ціни окремих об'єктів обліку запасів, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів за видами) та підсумки залишків на складі за видами запасів (у межах субрахунків та синтетичних рахунків), які звіряє з даними синтетичного обліку.

Придбання виробничих запасів планується підприємством. Для цього укладаються договори постачання, в яких визначається кількість, ціна та якість товарно-матеріальних цінностей, що надійдуть на підприємство, а також терміни завезення кожної партії матеріальних цінностей.

Так, 1.08.2005 підприємство придбало 4000 одиниць запасів (матеріалів) на суму 36 000 грн, в тому числі ПДВ -- 6 000грн. За послуги посередників було сплачено 600 грн. (в т.ч. числі ПДВ -- 100 грн), за перевезення транспортній компанії сплачено 240 грн (в т. ч. ПДВ -- 40 грн). Витрати на навантаження-розвантаження та складування запасів становили 125 грн. Витрати на страхування ризиків доставки запасів (за договором, укладеним зі страховою компанією) -- 150 грн.

Наведені операції відображається в обліку такими записами, грн:

1. Оприбутковано отримані матеріали:

Дебет 20 «Виробничі запаси» 30 000

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 30 000

Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 «Розрахунки за податками» 6000

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 6000

2. За посередницькі послуги:

Дебет 20 «Виробничі запаси» 500

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 500

Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 «Розрахунки за податками» 100

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 100

3. Витрати з перевезення запасів:

Дебет 20 «Виробничі запаси» 200

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 200

Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 «Розрахунки за податками» 40

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 40

4. Витрати на навантаження-розвантаження запасів та їх складування:

Дебет 20 «Виробничі запаси» 125

Кредит 66 «Розрахунки з оплати праці» 125

5. Нарахування на соціальне страхування:

Дебет 20 «Виробничі запаси» 50

Кредит 65 «Розрахунки з органами соціального страхування» 50

6. Витрати на страхування ризиків доставки запасів:

Дебет 20 «Виробничі запаси» 150

Кредит 655 «За страхуванням майна» 150

Транспортно-заготівельні витрати включають до первісної вартості конкретних запасів або нагромаджують на спеціальному субрахунку або аналітичному рахунку з обліку запасів.

3.2 Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

На підприємстві використовуються також засоби праці невеликої вартості, термін служби яких незначний.

Якщо строк служби засобів праці підприємства не перевищує одного року або одного операційного циклу його діяльності, то такі засоби праці відносять до малоцінних і швидкозношуваних предметів, які обліковуються у складі запасів. До їх складу відносять: дрібний господарський інвентар, спецодяг, інструменти та ін.

Для обліку й узагальнення інформації про рух малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) використовують рахунок 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Якщо строк служби малоцінних предметів перевищує один рік або один операційний цикл діяльності підприємства, то їх відносять до групи довгострокових малоцінних і швидкозношуваних предметів і обліковують на рахунках 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди», 115 «Інвентарна тара», 116 «Предмети прокату», тобто у складі основних засобів. Від основних засобів їх відрізняє вартість, верхня межа якої визначена обліковою політикою підприємства. Наприклад, підприємство може прийняти рішення, що до малоцінних необоротних матеріальних активів відносять засоби праці, вартість одиниці яких становить більше 500 грн або більше ніж 1000 грн (або вона може бути визначена в мінімальних заробітних платах).

Малоцінні швидкозношувані предмети визнають на балансі, якщо від їх використання очікується майбутня економічна вигода за можливості достовірної оцінки.

За дебетом рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом -- за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів у експлуатацію зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з дальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Для первинного відображення операцій з обліку МШП підприємства використовують такі типові форми первинних документів:

1. Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань) (форма № МШ-1), де формують постійний обмінний фонд інструментів та пристосувань. У такому випадку при повному зношенні інструмента здійснюється його обмін на новий без оформлення інших первинних документів.

2. Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-2) складається у випадку, якщо МШП видаються працівникові у тривале використання. Картка відкривається на кожного працівника. У ній відмічається отримання ним одного чи кількох предметів та ставиться його відмітка (підпис). При поверненні працівником МШП відповідну відмітку робить завідувач складу (цехової комори).

3. Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-4) складається керівником структурного підрозділу підприємства у разі поломки або втрати об'єктів МШП і є підставою для їх заміни. Якщо поломка або втрата відбулась з вини працівника, акт складається у двох примірниках. Другий примірник акта передається в бухгалтерію і є підставою для визначення розміру завданої підприємству шкоди.

4. Акт на списання інструментів (пристосувань) та їх обміну на придатні (форма № МШ-5) використовується підприємством для списання непридатних для використання МШП з одночасною їх заміною на придатні;

5. Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та захисних засобів (форма № МШ-6) використовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та захисних пристроїв для індивідуального користування. Відкривається на кожного працівника і зберігається в комірника (завідувача складу). Він робить відмітки про отримання та списання предметів.

7. Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних засобів (форма № МІП-7) призначена для тимчасового обліку МІПП, які передаються працівниками для прання, дезинфекції, ремонту, сезонного зберігання та обліку повернення їм зданих предметів.

При вибутті МШП оцінюють за одним з методів:

-- ідентифікованої собівартості;

-- середньозваженої собівартості;

-- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

-- нормативних витрат;

За ідентифікованою собівартістю списують предмети, які не є взаємозамінними.

4. Облік праці і заробітної плати

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на основі типових форм, затверджених наказом Міністерства, статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі".

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір Фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна. На підприємстві застосовують оплату праці за трудовими угодами, що укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних засадах.

У нових умовах господарювання широко використовується оплата праці за контрактом. У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановити умови оплати праці за погодженням з працівником.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку.

При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці (що знаходиться у відділі кадрів) робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку, в якій зазначають необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває особову картку кожному працівникові.

Табельний облік ведеться картковим способами -- з використанням контрольних годинників, що автоматично позначають час явки кожного працівника в його картці; за пропускною системою, за якої працівники при явці на роботу здають свої перепустки, а по закінченні роботи отримують їх, та ін.

Облік виробітку робітниками-відрядниками здійснюють за типовими формами залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці в рапортах про виробіток у маршрутних листках, відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.

Оплата працівникам часу, протягом якого вони не працювали (виконання державних або громадських обов'язків, оплата пільгових годин матерям по догляду за дітьми до одного року, оплата чергових відпусток, тимчасової непрацездатності тощо), здійснюється за даними довідок-розрахунків та інших додаткових документів (наказів директора підприємства, лікарняних листків тощо).

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій - утримання за їх видами і суми до видачі.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Рахунок № 66 "Розрахунки з оплати праці" призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премій, виконання громадських обов'язків та ін.

На кредиті субрахунка № 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються:

- нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;

- нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючому персоналу;

- нарахована заробітна плата спеціалістам;

- нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки, технології, за виконаний ремонт основних засобів;

- суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;

- суми премій, нараховані за рахунок коштів Фонду економічного стимулювання або Фонду спеціального призначення;

- оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і платежів та інші.

На кредиті субрахунка № 662 "Розрахунки з депонентами" відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо працівникам підприємства.

На дебеті субрахунка № 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата, відрахований прибутковий податок із заробітної плати працівників та службовців на користь державного бюджету, відраховані аліменти та інші відрахування згідно з виконавчими листами, відрахування у розмірі 1%-5% з нарахованої плати кожного працюючого до Пенсійного фонду, у розмірі і % профспілкових внесків від нарахованої заробітної плати членів профспілкової організації, сплачені дивіденди за акціями, відрахування сум за лікарняними листками, 0,5% - збір на випадок безробіття та ін.

На дебеті субрахунка № 662 "Розрахунки з депонентами" відображаються видачі депонованих сум.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо.

Таблиця 2. Розрахунково-платіжна відомість № 1 за січень 2005 р.

№ п\п	Таб. №	Професія, посада	Прізвище, ім'я, по батькові	КТУ	Оклад/ тариф	Нараховано за видами оплат
						Відпрацьовано часу	Святкові години	Понаднормові години	Премії	Відпустка за січень	Відпустка за лютий	Компенсація відпустки	Лікарн. лист за січень	Лікарн. лист, за лютий	Всього нараховано, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	ІЗ	14	15	16
1.	9	Директор	Христенко Т.А.	-	1800	-	-	-	100	-	-	-	-	-	1900
2.	5	Гол. бух.	Берко О.В.	-	1550	-	-	-	50	-	-	88,90	-	-	1688,90
3.	7	Менеджер	Бабак ДО.	-	1500	-		-	10		-	-	30,50	-	1540,50
4.	3	Водій	Козоріз О.П.	-	500	-	-	-	15		-	-	-	-	515
5.	2	Спеціаліст	Шевченко А.В.	-	500	-	-	-	20		-	-	-		520
6.	9	Робітник	Решетко Н.С.	1,0	2.20	24	-	41	20	-	49,80	-		-	212,80
7.	4	Робітник	Марченко О.П.	0,9	1,60	42	-	-	20	45,30	-	-	-	-	125,78
8.	1	Робітник	Сімахіна О.К.	1,05	2,40	10	15	20	15	-	-	-	-	12,50	140,90

Розрахунково-платіжна відомість № 1 за січень 2005 р.

№ п\п	Утримано і відраховано	Разом до видачі, грн.
	Аванс	Прибутковий податок	За виконавчими док.	Відраховано до Пенс. фонду	Профспіл внесок (1%)	Збір на випадок безробіття (0,5%)	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	300	265,55	150	18	9	4,5	447,05	1152,95
2.	100	223,33	-	13,78	6,9	3,45	247,46	1341,44
3.	50	193,65	-	10,81	5,4	2,7	212,56	1277,94
4.	10	48,55	-	6,30	3,1	1,55	59,5	450,5
5.	20	67,55	-	8,20	4,1	2,05	81,87	419,13
6.	10	26,11	30	4,10	2,02	1,01	63,24	128,84
7.	10	11,26	-	1,16	1,16	0,58	14,16	91,62
8.	10	14,59	-	1,46	1,4	0,7	18,06	112,84

5. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

До виробничої собівартості продукції на підприємстві (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням) або груп однорідних виробів.

Таким чином, виробнича собівартість -- це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів І побічної. продукції, одержаних у процесі виробництва.

Сальдо на початок звітного періоду відображає залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво"

Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали"

Кредит рахунка № 203 "Паливо"

Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"

Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.

Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й

платежами"

Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 Виробництво") відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок .№ 23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунка рахунка № 23 в Дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне)

Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації"

Кредит рахунка № 23 "Виробництво"

Щодо калькування собівартості продукції, то на підприємстві використовують попередільний метод. При цьому методі витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів. Цей метод обліку витрат застосовують на тих промислових підприємствах, де продукція виготовляється при послідовній переробці вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу.

Синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво". Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" відображають прямі витрати. Усі непрямі витрати обліковують на рахунках № 23, 91, 92 в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції.

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початку року норм витрат на конкретний вид продукції в розрізі витрат елементами собівартості.

Прослідкуємо калькуляцію ціни масла бутербродного в упаковці 250 г.

Таблиця 3. Структура ціни (калькуляція) продукції ВАТ “Луцьк Фудз” ДП Нововолинський цех

№ п/п	Найменування складової частини витрат	Витрати на одиницю продукції, грн.
1	2	3
1	Сировина	0,0414
2	Основні матеріали	0,0381
3	Допоміжні матеріали	0,0725
4	Тара	0,1996
5	Електроенергія	0,0014
6	Паливо	0,0264
7	Брак продукції	0,00003
8	Заробітна плата робітників (основне виробництво)	0,0167
9	Відрахування на соціальне страхування	0,0062
10	Загально виробничі виграти	0,0350
11	Цехові витрати	0,0743
12	Відрахування на погашення позики	0,0768
13	Амортизація і заробітна плата адмінперсоналу	0,0344
14	Транспортні витрати і витрати на реалізацію	0,0523
15	Виробнича собівартість	0,6651
16	Націнка заводу (прибуток)	0,1839
17	Оптова ціна без ПДВ	0,8490
18	ПДВ (20%)	0,1698
19	Оптова ціна з ПДВ	1,0188
20	Націнка (прибуток) оптовика	0,1019
21	Ціна роздрібного посередника	1,2607

6. Облік готової продукції та її реалізація

До готової продукції відносяться вироби, виготовлені на підприємстві, призначені для продажу, які відповідають технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Для цілей бухгалтерського обліку готова продукція включається до складу запасів.

Готова продукція оприбутковується на склад за фактичною собівартістю. В аналітичному обліку оприбутковування готової продукції здійснюється за обліковими цінами, що визначаються підприємством виходячи з розміру фактичної собівартості попередніх періодів. Це відбувається, тому що технічно можливо визначити розмір тільки прямих витрат, що включаються до собівартості кожної партії продукції, однак лише після закінчення звітного періоду стає відома фактична потужність та сума загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виробленої продукції.

Після завершення звітного місяця облікова вартість готової продукції коригується до фактичної.

Сума відхилень визначається добутком відсотка відхилень та вартості відпущеної зі складу продукції.

Сума відхилень на початок місяця визначається як різниця залишку за рахунком 26 «Готова продукція» за фактичною собівартістю та залишку готової продукції на складі за обліковими цінами.

Оприбуткування готової продукції на склад здійснюється за накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-12), приймально-здавальними актами. На окремі її види (номенклатурні номери) відкриваються картки складського обліку, в яких ведеться облік надходження готової продукції, її вибуття та виводиться залишок після кожної операції. На складі ведеться здебільшого кількісний облік готової продукції. Відвантаження готової продукції здійснюється за угодами з покупцями за цінами, які визначаються для кожного окремо.

Протягом звітного місяця в цехах нагромаджуються дані про виробництво продукції за обліковими цінами та кількістю виготовленої продукції. У кінці місяця здійснюється коригування облікової вартості готової продукції до фактичної.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємство використовується рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунка відображається надходження готової продукції за фактичною виробничою собівартістю, за кредитом -- списання готової продукції та сума відхилень фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до собівартості реалізованої продукції.

У кінці звітного місяця під час оприбуткування готової продукції складаються такі облікові записи:

1. На суму фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції:

Дебет 26 «Готова продукція»;

Кредит 23 «Виробництво».

На суму виробничої собівартості за обліковими цінами:

Дебет 90 «Собівартість реалізації»;

Кредит 26 «Готова продукція».

3. На суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами:

Дебет 90 «Собівартість реалізації»;

Кредит 26 «Готова продукція».

(При перевищенні собівартості над обліковою ціною.)

Дебет 90 «Собівартість реалізації»;

Кредит 26 «Готова продукція».

(При перевищенні облікової ціни над фактичною собівартістю -- «сторно».)

Відвантаження готової продукції покупцям здійснюється за цінами, визначеними угодами з ними.

До собівартості реалізованої продукції відносять:

виробничу собівартість реалізованої продукції;

нерозподілені загально виробничі витрати;

наднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість реалізованої продукції визначається виходячи з облікової ціни з урахуванням суми відхилень фактичної виробничої собівартості від облікової ціни.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом -- списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду: 92 «Адміністративні витрати»; 93 «Витрати на збут»; 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Списання виробничої собівартості реалізованої продукції оформляється на рахунках бухгалтерського обліку таким записом:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кредит 26 «Готова продукція».

Суму нерозподілених загальновиробничих витрат одержуємо за розрахунком (табл. 18.12). При їх списанні складаємо такий обліковий запис, грн.:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» 1000

Кредит 91 «Загальновиробничі витрати» 1000

Наднормативні виробничі витрати виникають при використанні методу нормативних витрат для формування собівартості виготовленої продукції:

1. Списання наднормативних витрат на матеріали:

Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кт 20 «Виробництво».

2. Списання наднормативних витрат на заробітну плату:

Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Списання наднормативних загальновиробничих витрат:

Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кт 91 «Загальновиробничі витрати».

7. Облік коштів і розрахункових операцій

Для приймання, зберігання і витрачання готівки підприємство має касу.

Каса підприємства -- це приміщення або місце проведення готівкових розрахунків, а також приймання, видавання, зберігання готівки, інших цінностей та касових документів.

Розмір сум, що можуть зберігатися в касі, обмежуються лімітом, що визначається банком за узгодженням з підприємством. Понад установлений ліміт готівки в касі може зберігатися в день виплати заробітної плати, включаючи день її одержання в банку.

На підприємстві використовуються такі документи для обліку касових операцій:

-- форма № КО-1 «Прибутковий касовий ордер»;

-- форма № КО-2 «Видатковий касовий ордер»;

-- форма № КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

-- форма № КО-4 «Касова книга».

Касир приймає готівку за прибутковими касовими ордерами, які заповнюються бухгалтером і реєструються в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, де їм присвоюються порядкові номери. Виписаний ордер підписується головним бухгалтером і передається касиру, який приймає гроші в касу. Касир перевіряє правильність заповнення ордера та приймає готівку в касу. У момент оприбуткування коштів він реєструє прибутковий касовий ордер у касовій книзі, вказуючи, від кого і за що прийняті гроші та суму надходження. Особі, що здала гроші, видається квитанція до прибуткового касового ордера з печаткою підприємства, завірена підписами головного бухгалтера та касира.

Підставою для оприбуткування коштів, одержаних з банку, є грошовий чек, на основі якого також виписується прибутковий касовий ордер.

Видача готівки з каси здійснюється на підставі видаткових касових ордерів, які виписуються бухгалтером і попередньо реєструються в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. На додаток до ордера можуть оформлятись інші належно оформлені документи, за якими здійснюється видача готівки: платіжні відомості, розрахунково-платіжні відомості тощо. На загальну суму виплачених за відомостями грошей складається видатковий касовий ордер. Після завершення операцій видачі коштів за відомостями він візується керівником та головним бухгалтером підприємства (або іншими уповноваженими особами).

У момент здійснення операції видачі грошей ордер реєструється в касовій книзі. Гроші за касовими ордерами видаються й оприбутковуються лише в день їх заповнення.

Після здійснення операцій і реєстрації ордерів у касовій книзі касир ставить на документах, які додаються до видаткових ордерів, штамп «Оплачено» або робить на них напис уручну, щоб уникнути їх повторного використання.

Виплати коштів підприємствами здійснюються як за рахунок коштів, отриманих з банку, так і з отриманої готівкової виручки.

Видача готівки з каси здійснюється для виплати заробітної плати, для придбання товарів і послуг, для покриття витрат на відрядження, на інші цілі.

Видача коштів на заробітну плату здійснюється на підставі платіжних або розрахунково-платіжних відомостей у триденний термін з дня отримання коштів з банку (включаючи день отримання). Терміни виплати підприємством заробітної плати та авансу встановлюються підприємством і подаються у відділення банку. На загальну суму виплаченої працівникам заробітної плати складається видатковий касовий ордер. Якщо частина заробітної плати працівниками не отримана, то вона вважається депонованою і здається в банк. Списання депонованої заробітної плати з каси здійснюється також на підставі видаткового касового ордера.

Видача коштів на придбання товарів і послуг та на відрядження здійснюється в день отримання коштів у банку на підставі видаткових касових ордерів або платіжних відомостей. Про їх витрачання підзвітні особи повинні відзвітуватись.

Невикористаний залишок готівки повертається підзвітною особою в касу з оформленням прибуткового касового ордера та здається в банк на підставі об'яви на внесок готівкою.

Облік наявності та руху готівкових грошових коштів ведеться на рахунку 30 «Каса»; він має такі субрахунки:

301 «Каса в національній валюті»;

302 «Каса в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом -- виплата грошових коштів з каси підприємства.

Інвентаризація каси проводиться з метою контролю наявності готівкових грошових коштів підприємства. При цьому виявляється відповідність залишків коштів та грошових документів з даними за записами касира. При проведенні інвентаризації каси касир складає касовий звіт за поточний день, додає до нього всі документи, які підтверджують оприбуткування та виплату коштів, надає розписку про те, що всі операції відповідним чином відображені в касовій книзі на підставі первинних документів, та надає для перевірки готівкові кошти та інші цінності, що зберігаються в касі.