Описанні доцільності використання макросів в бухгалтерії та описанні процесу обліку витрат на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ МАКРОСІВ В БУХГАЛТЕРІЇ (EXCEL)

1.1 Вибір і обґрунтування основної програми

1.2 Вибір і обґрунтування допоміжних програм

1.3 Виготовлення електронної таблиці

1.4 Виготовлення допоміжних елементів

1.5 Виготовлення друкованого і електронного примірника

1.6 Охорона праці

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організація обліку витрат

2.2 Облік виробничих витрат

2.3 Облік загально виробничих витрат

2.4 Фактори, що впливають на організацію обліку витрат

2.5 Формування та облік собівартості

2.6 Охорона праці

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах автономної обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовується більш широко ніж при ручній обробці даних, що обумовлено рядом факторів, основними з яких є:

- обробка і зберігання великої кількості однакових в структурному плані одиниць облікової кількості інформації;

- здійснення вибірки інформації з великої кількості даних;

- виконання складних математичних розрахунків;

- одержання в лічені хвилини паперових копій будь - якого документу (первинних документів, форм звітності, тощо);

- багаторазове відтворення будь - яких дій (роздрукування примірників певного документу, тощо).

Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дозволяє легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються.

Отже, бухгалтерський облік - це система безперервного і взаємопов'язаного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємства, організації, установи з метою одержання про них точних і підсумкових даних.

На відміну від інших видів обліку, бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління.

Макроси економлять час і розширюють можливості щоденно використовуваних програм. Їх можна використовувати для автоматизації виконання дій, що повторюються при редагуванні документу, оптимізації виконання трудомістких задач і для створення рішень, наприклад для автоматизування створення документів, які постійно використовуються на підприємстві [8].

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що містить відповідь на питання про використання макросів в бухгалтерії (Excel), а також про облік витрат на підприємстві.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є редактор електронних таблиць Microsoft Excel та робота працівників бухгалтерії щодо обліку витрат на підприємстві.

Мета дипломної роботи полягає у описанні доцільності використання макросів в бухгалтерії та описанні процесу обліку витрат на підприємстві.

Задачі дипломної роботи полягають в:

- підборі теоретичного матеріалу (актів, постанов, наказів, методичної та учбової літератури), необхідного для написання пояснювальної записки до дипломної роботи;

- виборі основної та допоміжних програм, необхідних для виконання дипломної роботи;

- розгляді та описанні на прикладах у дипломній роботі доцільності використання макросів в бухгалтерії;

- розгляді та описі у дипломній роботі процесу обліку витрат на підприємстві;

- написанні пояснювальної записки до дипломної роботи;

- виготовленні друкованого та електронного зразків дипломної роботи.

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ МАКРОСІВ В БУХГАЛТЕРІЇ (EXCEL)

1.1 Вибір і обґрунтування основної програми

При підборі основної програми вибір був зупинений на програмі пакету Microsoft Office - Microsoft Office Excel, яка представляє собою електронну таблицю, тобто це програма, що моделює на екрані монітора двовимірну таблицю, яка складається з рядків і стовпців.

Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільше часто використовуваних додатків пакета MS Office, наймогутніший інструмент у вмілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу.

Основне призначення MS Excel - розв'язок практично будь-яких задач розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць.

Для виконання першого розділу дипломної роботи був обраний саме Microsoft Excel, тому що це зазначено темою.

Особливість електронних таблиць полягає в можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних комірок. Розрахунки по заданих формулах виконуються автоматично. Зміна вмісту якої-небудь комірки приводить до перерахування значень усіх комірок, які з нею зв'язані формульними відносинами й, тим самим, до відновлення всієї таблиці відповідно до даних, що змінилися [11].

Основні можливості електронних таблиць:

- проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;

- автоматизація підсумкових обчислень;

- розв'язок задач шляхом добору значень параметрів;

- обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;

- проведення пошуку оптимальних значень параметрів (розв'язок оптимізаційних завдань);

- підготовка табличних документів;

- побудова діаграм (у тому числі й зведених) за наявними даними;

- створення й аналіз баз даних (списків).

1.2 Вибір і обґрунтування допоміжних програм

У якості допоміжних було обрано наступні програми:

- текстовий редактор Microsoft Word;

- графічний редактор Paint;

- програма запису даних на диск Nero.

Текстовий редактор Microsoft Word був обраний для набору пояснювальної записки до дипломної роботи. Для цих цілей був обраний саме цей редактор тому, що він є одним із найпоширеніших текстових редакторів і це зумовлюється його численними перевагами, до яких в першу чергу відносяться широкі функціональні можливості [9]. Важко знайти таку задачу при роботі з документами, яку не можна було б розв'язати засобами Microsoft Word .

Основна мета використання текстового процесора - це створення оформленого належним чином текстового документа.

Текстовий процесор Microsoft Word має дуже широкий спектр можливостей для створення, оформлення та опрацювання документів. До його основних функцій належать [17]:

- організація введення й редагування тексту за допомогою клавіатури та збереження його в пам'яті;

- форматування тексту (оформлення тексту, зміна його параметрів);

- опрацювання декількох документів одночасно;

- попередній перегляд перед друком та друкування документів;

- перевірка правопису;

- використання графічних зображень у тексті;

- використання таблиць у тексті;

- використання макросів (програмованих вставок) у документах.

Для обробки графічного матеріалу, необхідного для оформлення пояснювальної записки до дипломної роботи була обрана програма призначена для створення та редагування зображень (рисунків) - Paint - найпростіший графічний редактор растрової графіки.

Хоча Paint по своїх можливостях і не відповідає сучасним вимогам, але у якості однієї з допоміжних програм був обраний саме цей графічний редактор тому, що він в силу простоти та доступності залишається необхідним компонентом операційної системи.

В Україні не прийнято задавати розміри документів у дюймах. Так як у дипломній роботі передбачається вставка зображення на сторінку з текстовим документом та виведення рисунка на друкуючий пристрій (принтер), то його розмір доцільніше задати у сантиметрах, що легко зробити у графічному редакторі Paint [10].

Для створення електронного зразку дипломної роботи була обрана програма Nero - визнаний лідер серед додатків для запису лазерних дисків, як CD, так і DVD.

Для цих цілей була обрана саме ця програма, так як вона володіє високоякісним пропаленням та копіюванням дисків, що забезпечують їх чудове відтворення та надійність читання даних, незважаючи на подряпини, вік і зношеність дисків.

Запис файлів на диск виконувалося у програмі Nero Burning ROM, яка відома своїм надійним та високоякісним копіюванням і пропаленням дисків CD, DVD і Blu-ray. Це єдина програма, яка необхідна для збереження файлів та надання до них доступу [12].

Пропалення за допомогою Nero Burning ROM, це:

- гарантія читаності дисків незалежно від їхнього віку, зносу і наявності подряпин завдяки технології захисту SecurDisc;

- перенесення файлів методом перетягування для запису на компакт-диски, диски DVD і Blu-ray, а також для збереження образів;

- поділ великих файлів для їх пропалення на кількох дисках;

- додатковий захист даних шляхом шифрування і додавання особистих паролів;

- відмінна якість відтворення записаного вмісту;

- бездоганні копії дисків завдяки надійному прожигу без перерв.

1.3 Виготовлення електронної таблиці

Макрос - це макрокоманда (так звучить в правильному переведенні з англ. мови), що містить послідовність дій, записаних користувачем. Запис виробляється за допомогою вбудованої в пакет Microsoft Office мови програмування - Visual Basic for Application(VBA) [14].

Макроси потрібні для того, щоб позбавити нас від рутинного виконання одних і тих же дій. Наприклад, якщо бухгалтерові щодня доводитися копіювати дані, розташовані в одному і тому ж місці в інше місце по кілька разів. Нудно і утомливо. Для того, щоб спростити ці дії, потрібно записати один раз всі ці дії макрорекордером, а надалі лише викликати записаний макрос і він все зробить за нас [15].

Макроси дуже часто використовуються в Excel, тому що вони значно розширюють функціональні можливості додатка. Макроси Excel можна використовувати як для автоматизації звичайних задач, так і для створення призначених для користувача функцій.

Для того, щоб детально розглянути використання макросів в бухгалтерії, запускаємо редактор електронних таблиць - Microsoft Excel (меню Пуск > Всі програми > Microsoft Office Excel).

Створення та використання макросів для ведення бухгалтерської документації, розглянемо на прикладі бухгалтерської форми - «Рахунок».

Тому, після запуску програми, даємо документові нову назву «Рахунок», натиснувши кнопку «Зберегти» на панелі інструментів «Стандартна».

Ций бухгалтерський документ виписується продавцем товару (продукції, послуги) для сплати покупцеві та містить такі дані, як: найменування товару, одиниця вимірювання, кількість, ціна та сума, на яку було реалізовано продукції (товару) чи надано послуг.

Спочатку створюємо цю форму бухгалтерського документу. Так:

- назви стовпців вводимо з клавіатури, між стовпцями переходимо за допомогою клавіш управління курсором (<, ^, >, v та клавішіTab);

- для об'єднання клітинок таблиці користуємося кнопкою «Об'єднати та помістити у центрі» панелі інструментів «Форматування», спочатку виділивши необхідний діапазон клітинок;

- для форматування тексту користуємося кнопками панелі інструментів «Форматування» (накреслення, вирівнювання, стиль шрифту та ін.);

- межі таблиці обираємо у списку меж панелі інструментів «Форматування», спочатку виділивши необхідний діапазон клітинок;

- для вставки малюнка в документ, заходимо у меню Вставка > Малюнок > iз файлу.

В результаті отримуємо одну з форм бухгалтерських документів - «Рахунок».

Заповнювати створену форму будемо на комп'ютері.

До дій, що часто повторюються при заповненні форми встановленого зразку, можна віднести вибір потрібного формату клітинок.

Так - для стовпців А «№», D «Одиниця вимірювання» та Е «Кількість» потрібно задати числовий формат клітинок.

Задамо для цих дій макрокоманду, яка буде особливо корисною при виборі будь-якого формату клітинок у формах бухгалтерських документів, які мають велику кількість стовпців, у які будуть вводитися дані однакових форматів.

Для створення макросу, який буде обирати числовий формат клітинок для стовпців А, D та Е виконуємо наступну послідовність дій:

виділяємо діапазон кліток, в якому задається формат - це А21:А42. Робимо це до запуску макрорекордера, а не після, оскільки макрос має бути застосовний для будь-якої виділеної ділянки. Інакше він форматуватиме лише один діапазон.

заходимо у меню Сервіс > Макрос > Почати запис (мал. 1.1)

Мал. 1.1 «Перехід до запису макросу»

після виконаних дій з'являється вікно діалогу “Запис макросу”, де вводимо у поле введення «Ім'я макросу» назву створюваного макросу - «Число»;

у поле «Поєднання клавіш» Ctrl + вводимо латинську букву «ч» (число);

у полі «Зберегти у» обираємо «Ця книга» (макрос буде працювати у всій книзі «Рахунок», а не одному з її листів);

окрім стандартної інформації (коли і ким був записаний макрос) в поле введення «Опис» вводимо короткий опис призначення макросу: «Вибір числового формату клітинки»;

Після цього натискуємо кнопку Ok (мал. 1.2)



Мал. 1.2 «Настроювання записуваного макросу»

Починаючи з цього моменту здійснюється запис макросу. На екрані з'являється кнопка «Зупинити макрос» (мал. 1.3)

Мал. 1.3 «Кнопка «Зупинити макрос»

При натисненні на цій кнопці кнопкою миші, запис макросу буде закінчений. Іншою ознакою режиму запису макросу є поява слова “Запис” в рядку стану.

Далі виконуємо послідовність дій, яка буде записана у макросі:

- натискаємо поєднання клавіш Ctrl+1 на клавіатурі, що відкриває діалогове вікно «Формат клітинок»;

- у діалоговому вікні «Формат клітинок» обираємо вкладку «Число»;

- у списку форматів обираємо «Числовий» з числовим десяткових знаків = 0 (мал. 1.4)



Мал. 1.4 «Вибір числового формату клітинок»

- натискаємо кнопку «Ок»;

- після того, як діалогове вікно «Формат клітинки» закриється, зупиняємо запис макросу натиснувши кнопку «Зупинити макрос». Також для зупинки запису макросу, можна виконати наступну послідовність дій: меню Сервіс > Макрос > Зупинити запис (мал. 1.5)

Мал. 1.5 «Зупинка запису макросу»

Після закінчення запису макросу, він з'являється у списку макросів під іменем «Число». Для його визову можна натиснути поєднання клавіш Ctrl + ч на клавіатурі чи виконати команду Сервіс > Макрос, вибрати його у списку макросів та натиснути кнопку «Виконати» (мал. 1.6)

Мал. 1.6 «Вибір макросу «Число» із списку макросів»

Результатом створеного макросу «Число» буде введення форматного коду «числовий» у виділені клітинки таблиці.

Розглянемо макрос у дії.

Для цього виділяємо діапазони клітинок D21:E42 та натискаємо поєднання клавіш Ctrl + ч на клавіатурі. Для виділеного діапазону клітинок обирається числовий формат з числом десяткових знаків = 0.

Для інших стовпців таблиці обираємо наступні формати клітинок:

В, С «Найменування товару» - текстовий;

F «Ціна» та G «Сума» - грошовий з числом десяткових знаків = 2.

Це був приклад використання макросу з абсолютними посиланнями при веденні бухгалтерської документації, але при записі макросу можна включати і режим з відносними посиланнями. Цей режим дозволяє використовувати записаний макрос для будь-якої області робочої книги.

Бухгалтерові часто приходиться виписувати по декілька рахунків за робочий день. Звісно ж, що найменування товарів, які реалізує фірма є обмеженим і може складати від десятків до сотень різних найменувань. Ці найменування часто містять досить великі характеристики, що характеризують їх модель та властивості, які потрібно вказувати у «Рахунку».

Для того, щоб спростити роботу бухгалтера по заповненню рахунків такими даними, для приклада створимо декілька макросів з відносними посиланнями. Це макроси для введення таких приладів комп'ютерної техніки, як:

- сканер Bear Paw 2448 TA Pro (A4, 1200x2400, 48bit, USB, Slide);

- принтер НР LaserJet 1020 Q5911A A4, 600x600dpi, 14 ppm, USB;

- монітор "17 Samsung 710N (SKN) TFT.

Для створення макросу, який буде вписувати модель монітору у стовпець В, С «Найменування», включаємо режим запису з відносними посиланнями.

Для цього виконуємо наступні дії:

- виконуємо команду Сервіс > Макрос > Почати запис;

- в поле ім'я макросу вводимо назву створюваного макросу «Монітор 17 TFT»;

- в поле вводу «Опис» вводимо описання дії макросу «Вписує назву монітору»;

- в пол.е «Поєднання клавіш» вводимо Ctrl + м;

- обираємо «Зберегти макрос» у «Цю книгу»;

- натискаємо кнопку «Ок» (мал. 1.7)



Мал. 1.7 «Запис макросу»

- натискаємо кнопку «Відносне посилання», яка знаходиться справа від кнопки «Зупинити макрос» (мал. 1.8)

Мал. 1.8 «Натиснення кнопки «Відносне посилання»

Виконуємо послідовність дій, які буде виконувати макрос:

- у клітинку В21 вводимо «Монітор "17»;

- у клітинку С21 вводимо «Samsung 710N (SKN) TFT;

- натискаємо кнопку «Зупинити макрос».

Після закінчення запису макросу у списку макросів меню «Сервіс» з'являється макрос «Монітор 17 TFT».

Для виконання цього макросу потрібно:

- поставити курсор миші у ту клітинку робочої книги, куди потрібно вписати назву монітору з такими характеристиками;

- натиснути поєднання клавіш Ctrl + м, або виконати команду меню Сервіс > Макроси > «Монітор 17 TFT» > Виконати.

В результаті, у місці, де розташований курсор, з'явиться напис «Монітор "17 Samsung 710N (SKN) TFT».

Цей макрос відрізняється від макросу з абсолютними посиланнями тим, що його можна помістити у любому місці даної робочої книги.

Таким же чином створюємо макрос «Принтер» (поєднання клавіш Ctrl + п), який буде вставляти у клітинку назву принтера - НР LaserJet 1020 Q5911A A4, 600x600dpi, 14 ppm, USB та макрос «Сканер» (поєднання клавіш Ctrl + с), який буде вставляти у клітинку назву сканера - Bear Paw 2448 TA Pro (A4, 1200x2400, 48bit, USB, Slide).

Використовуючи створенні макроси заповнюємо клітинки таблиці.

Для визначення суми, на яку було відвантажено комп'ютерної техніки покупцеві, у клітинку G21 вводимо формулу, це: Кількість одиниць товару помножена на вартість одиниці товару (мал. 1.9)

Мал. 1.9 «Введення формули у клітинку G21»

Потім копіюємо введену формулу у інші клітинки стовпця G.

Для цього:

- виділяємо клітинку із формулою;

- натискаємо кнопку «Копіювати» панелі інструментів «Стандартна»;

- виділяємо решту клітинок стовпця G, куди потрібно скопіювати формулу;

- натискаємо кнопку «Вставити» на панелі інструментів «Стандартна».

Загальну суму по стовпцю G визначаємо таким чином:

- виділяємо діапазон клітинок G21:G26;

- натискаємо кнопку «Автосума» на панелі інструментів «Стандартна».

Для визначення суми податку на додану вартість у клітинку G27 вводимо формулу, яка буде визначати 18% від загальної вартості відвантаженого товару (мал. 1.10)

Мал. 1.10 «Визначення суми ПДВ»

У клітинку G 28 вводимо формулу, яка обчислює суму, що підлягає сплаті покупцем товару з урахуванням суми ПДВ (мал. 1.11)

Мал. 1.11 «Визначення суми, що підлягає сплаті»

При заповненні бухгалтерських документів багато часу використовується і для введення реквізитів сторін (тобто покупця та реалізатора товару чи послуг).

Це: назва організації, її поштова та юридична адреси, рахунки у банку та інше.

У нашому випадку у бухгалтерській формі «Рахунок» дані фірми, що реалізує товар будуть постійними, тому їх автоматизовувати не потрібно.

Створимо макроси з відносними посиланнями для введення даних платника та вантажоотримувача (мал. 1.12, 1.13)



Мал. 1.12 «Макрос для виводу платника - фірми «Аудит»

Мал. 1.13 «Макрос для виводу вантажоотримувача - фірми «Аудит»

Так, як багато бухгалтерських документів заповнюється за день більше одного разу, то для того, щоб не витрачати час на створювання бланку наново, зазвичай його копіюють.

Для цього потрібно виконати ряд дій:

- визвати контекстне меню на ярлику листа, що містить бланк встановленого зразку;

- вибрати пункт меню «Перемістити/Скопіювати»;

- вибрати пункт «Створювати копію».

І так багато разів на день.

Призначимо для цих дій макрос (мал. 1.14)

Мал. 1.14 «Макрос для копіювання листа книги»

Скопійований лист буде поміщатися на початку книги (тобто йти по наростаючої), щоб можна були швидко переглянути рахунки виписані найближчим часом (вчора, позавчора, 3 дні тому, тиждень тому…).

Всі створені макроси можна побачити у меню Сервіс > Макрос > Макроси (мал. 1.15)

Мал. 1.15 «Створені макроси»

А ярлики виписаних рахунків у нижній частині вікна програми (мал. 1.16)

Мал. 1.16 «Ярлики виписаних «Рахунків»

Якщо бухгалтер ненароком забуде поєднання клавіш, призначене тому чи іншому макросові, згадати це можна зайшовши у меню Сервіс > Макроси > Макрос. Далі у діалоговому вікні «Макрос» вибираємо ім'я потрібного макросу та натискаємо кнопку «Параметри». Наприклад, переглянемо параметри макросу «Сканер» - бачимо, що цей макрос копіює марку сканеру і виконується натисненням поєднання клавіш Ctrl + с (мал. 1.17)

Мал. 1.17 «Параметри макросу «Сканер»

Для того, щоб змінити параметри макросу «Сканер», у діалоговому вікні «Макрос» замість кнопки «Параметри» натискаємо кнопку «Змінити». При цьому відкривається вікно діалогу Microsoft Visual Basic, у якому прописані всі дії, які виконує даний макрос (мал. 1.18)



Мал. 1.18 «Вікно Microsoft Visual Basic»

Для того, щоб внести зміни у макрос потрібно знати мову програмування Visual Basic.

Не знаючи цієї мови, бухгалтер може змінити лише назву макросу, його описання та поєднання клавіш, яке йому призначено.

Для видалення макросу у діалоговому вікні «Макрос» потрібно натиснути кнопку «Видалити», спочатку вибравши потрібний макрос.

1.4 Виготовлення допоміжних елементів

Переходимо до набору пояснювальної записки до дипломної роботи.

Для цього відкриваємо текстовий процесор Microsoft Word, вибравши його у списку програм пакету Microsoft Office (меню Пуск > Усі програми > Microsoft Office > Microsoft Word).

Зберігаємо створений документ, натиснувши кнопку «Зберегти» на панелі інструментів «Стандартна». У діалоговому вікні «Збереження документу» обираємо папку для його збереження - «Мої документи», вводимо його назву - «Дипломна» та натискаємо кнопку «Зберегти».

Перше, що робимо перед тим, як розпочати набор пояснювальної записки, виставляємо параметри сторінки документу. Для цього заходимо у меню Файл > Параметри сторінки.

У діалоговому вікні «Параметри сторінки» виставляємо значення полів документу згідно із методичними рекомендаціями (верхнє - 1 см., нижнє - 1 см., ліве - 2 см., праве - 1 см.) та орієнтацію сторінки - «книжкова» (мал. 1.19)

Мал. 1.19 «Вибір параметрів сторінки та полів документу»

Текст пояснювальної записки набираємо українською мовою шрифтом Times New Roman 14-го розміру через 1,5 міжрядковий інтервал, вибравши ці параметри на панелі інструментів «Форматування» (мал. 1.20)

Мал. 1.20 «Панель інструментів «Форматування»

Для форматування тексту пояснювальної записки до дипломної роботи також користуємося кнопками панелі інструментів «Форматування». Тут ми обираємо: розмір шрифту, його вирівнювання на сторінці (з лівого краю, по центру, з правого краю чи по центру листа), колір шрифту, його накреслення та багато чого іншого. Для того, щоб задати тому чи іншому фрагменту тексту той чи інший формат, спочатку виділяємо його.

При наборі тексту пояснювальної записки для виставляння абзацних відступів користуємося маркерами лінійки форматування, що знаходиться у верхній частині документу (мал. 1.21)

Мал. 1.21 «Лінійка форматування»

Назви розділів та підрозділів дипломної роботи розташовуємо по центру сторінки симетрично до основного тексту (кнопка панелі інструментів вирівнювання «По центру»).

Текст пояснювальної записки вирівнюємо по ширині сторінки (кнопка панелі інструментів вирівнювання «По ширині»).

Для описання пунктів меню, користуємося символом із набору символів «Стрілки», який вставляємо у текст, зайшовши у меню Вставка > Символ та обравши його серед інших символів, після чого натискаємо кнопку «Вставити» (мал. 1.22)



Мал. 1.22 «Вставка символу»

При наборі титульних листів до дипломної роботи використовуємо таблицю, яку створюємо, зайшовши у меню Таблиця > Вставити > Таблиця (мал. 1.23)

Мал. 1.23 «Вставка таблиці у документ»

Далі у діалоговому вікні «Вставка таблиці» вказуємо необхідне число стовпців та строк таблиці (мал. 1.24)



Мал. 1.24 «Вибір числа строк та стовпців таблиці»

При форматуванні таблиці користуємося кнопками панелі інструментів «Таблиці та межі» (мал. 1.25)

Мал. 1.25 «Панель інструментів «Таблиці та межі»

При наборі шостого підрозділу дипломної роботи користуємося маркірованим списком. Для створення якого, виділяємо фрагмент тексту, який потрібно представити у вигляді списку, заходимо у меню Формат > Список та на вкладці «Маркірований» обираємо потрібний тип маркірованого списку (мал. 1.26)



Мал. 1.26 «Створення маркірованого списку»

Для нумерування сторінок пояснювальної записки, заходимо у меню Вставка > Номера сторінок та обираємо положення номеру - уверху сторінки і його вирівнювання - справа (мал. 1.27)

Мал. 1.27 «Вставка номерів сторінок у документ»

Натиснувши кнопку «Формат», потрапляємо у діалогове вікно «Формат номера сторінки», де вказуємо, що нумерацію сторінок потрібно почати з цифри «3» (мал. 1.28)



Мал. 1.28 «Формат номера сторінки»

У текст пояснювальної записки до дипломної роботи вставляємо фотографії діалогових вікон програм та папок. Це потрібно для наочного представлення описової інформації, викладеної у роботі.

Ці вікна фотографуємо за допомогою клавіші Print Screen на клавіатурі.

Потім вставляємо малюнок у графічний редактор Paint, який запускаємо, обравши його у списку Стандартних програм, встановлених на комп'ютері.

Для вставки фотографії екрану монітору, заходимо у меню Правка > Вставити (мал. 1.29)

Мал. 1.29 «Вставка фотографії у графічний редактор»

Потім за допомогою кнопки «Виділення» виділяємо потрібний фрагмент зображення (мал. 1.30)

Мал. 1.30 «Кнопка «Виділення»

Та вирізаємо його зайшовши у меню Правка > Вирізати.

Далі переходимо до пояснювальної записки, натиснувши на вікно програми на панелі задач внизу екрану монітора (мал. 1.31)

Мал. 1.31 «Перехід до пояснювальної записки на панелі задач»

Для того, щоб вставити вирізаний фрагмент зображення у текст пояснювальної записки, ставимо курсор миші у потрібне місце та натискаємо кнопку «Вставити» на панелі інструментів «Стандартна».

Після закінчення набору пояснювальної записки до дипломної роботи, ставимо курсор миші на початок тексту та заходимо у меню Сервіс > Правопис, що відкриває діалогове вікно «Правопис: український».

Це вікно розділене на дві частини. У верхній частині вікна відображається текст документу, що містить помилки, а у нижній - варіанти виправлення цієї помилки (мал. 1.32)



Мал. 1.32 «Перевірка правопису документу»

При цьому орфографічні помилки виділяються зеленим кольором, а граматичні - червоним.

Для виправлення помилки обираємо слово із нею у верхньому вікні, потім обираємо у нижньому вікні варіант для заміни та два рази клацаємо по ньому лівою кнопкою миші.

Якщо у словнику немає варіанту для виправлення помилки, то у правій частині вікна є кнопки, що дозволяють «Пропустити» помилку, «Пропустити все», «Додати» слово до словника, «Замінити» слово з помилкою, «Замінити все» та «Автозаміна».

Для того, щоб переглянути як буде виглядати документ при роздрукуванні, заходимо у меню Файл > Попередній перегляд.

1.5 Виготовлення друкованого і електронного примірника

Для роздрукування пояснювальної записки до дипломної роботи заходимо у меню Файл > Друк. У діалоговому вікні «Друк» обираємо кількість екземплярів документу для роздрукування - 1, якість друку - стандарт, діапазон сторінок для роздрукування - усі сторінки, пункт «змінити порядок роздрукування», що дозволяє друкувати сторінки у зворотному порядку (так як пояснювальна записка містить багато сторінок, то по закінченні роздрукування документу не прийдеться перекладати його листи з останнього на перший) та натискаємо кнопку «Ок».

Для виготовлення друкованого зразку дипломної роботи, запускаємо програму Nero Burning ROM з пакету Nero.

Для цього заходимо у меню Пуск > Nero Multimedia Suite > Nero Burning ROM.

Далі у діалоговому вікні «Новий проект» обираємо тип записуваного диску - CD, функцію - почати мультисесійний диск та натискаємо кнопку «Новий», що дозволяє перейти до створення нового проекту (мал. 1.33)

Мал. 1.33 «Створення нового проекту»

Після натиснення цієї кнопки відкривається нове діалогове вікно додавання файлів, необхідних для запису на диск, де з правої його частини перетягуємо на ліву папку «Дипломна», що містить усі файли, які нам потрібно записати на диск (мал. 1.34)



Мал. 1.34 «Додавання файлів для запису на диск»

У наступному діалоговому вікні «Запис проекту» обираємо швидкість та метод запису файлів на диск, дію, яку потрібно виконати з диском - «запис» та число копій записуваного диску - «1». Після чого натискаємо кнопку «Пропалення» (мал. 1.35)

Мал. 1.35 «Перехід до про палення диску»

1.6 Охорона праці

Основні вимоги до користувачів ПК з охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки:

§ виконувати умови інструкції з експлуатації ПК;

§ при експлуатації ПК необхідно пам'ятати, що первинні мережі електроспоживання під час роботи знаходяться під напругою, яка є небезпечною для життя людини, тому необхідно користуватися справними розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електроприладами;

§ до роботи з ПК допускаються працівники, з якими проведений вступний інструктаж та первинний інструктаж (на робочому місці) з питань охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки та зроблений запис про їх проведення у спеціальному журналі інструктажів;

§ працівники при роботі з ПК повинні дотримуватися вимог техніки безпеки, пожежної безпеки;

§ при виявленні в обладнанні ПК ознак несправності (іскріння, пробоїв, підвищення температури, запаху гару, ознак горіння) необхідно негайно припинити роботи, відключити усе обладнання від електромережі і терміново повідомити про це відповідних посадових осіб, спеціалістів;

§ вміти діяти в разі ураження інших працівників електричним струмом або виникнення пожежі;

§ знати місця розташування первинних засобів пожежогасіння, план евакуації працівників, матеріальних цінностей з приміщення в разі виникнення пожежі.

Вимоги охорони праці до приміщення для роботи з ПК:

§ стіни приміщень для роботи з ПК мають бути пофарбовані чи обклеєні шпалерами пастельних кольорів з коефіцієнтом відбиття 40 - 60 %. У випадках, коли такі приміщення зорієнтовані на південь, вікна повинні обладнуватися сонцезахисними пристроями (жалюзі, штори і т. п.);

§ для освітлення приміщень з ПК необхідно використовувати люмінесцентні світильники. Освітленість робочих місць у горизонтальній площині на висоті 0,8 м від підлоги повинна бути не менше 400 лк. Вертикальна освітленість у площині екрану не більше 300 лк;

§ у приміщеннях для роботи з ПК необхідно проводити щоденне вологе прибирання та регулярне провітрювання протягом робочого дня. Видалення пилу з екрану необхідно проводити не рідше одного разу на день.

Вимоги охорони праці до робочого місця користувача ПК:

§ робочі місця для працюючих з дисплеями необхідно розташовувати таким чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. Відеотермінали повинні встановлюватися під кутом 90 - 105 градусів до вікон та на відстані, не меншій 2,5 - 3 м від стіни з вікнами;

§ до поля зору працюючого з дисплеєм не повинні потрапляти поверхні, які мають властивість віддзеркалювання. Покриття столів повинне бути матовим з коефіцієнтом 0,25 - 0,4;

§ відстань між робочими місцями з ПК повинна бути не меншою 1,5 м у ряду та не меншою 1 м між рядами. ПК повинні розміщуватися не ближче 1 м від джерела тепла;

§ відстань від очей користувача до екрану повинна становити 500 - 700 мм, кут зору - 10 - 20 градусів, але не більше 40 градусів, кут між верхнім краєм відеотерміналу та рівнем очей користувача повинен бути меншим 10 градусів. Найбільш вигідне є розташування екрану перпендикулярно до лінії зору користувача.

Вимоги охорони праці до режиму праці і відпочинку користувача ПК:

§ з метою уникнення перевантаження організму робочий день користувача ПК повинен проходити у раціональному режимі праці та відпочинку, який передбачає дотримання регламентованих перерв, їх активне проведення, систематичне проведення виробничої гімнастики, рівномірний розподіл завдань;

§ загальний час роботи з відеотерміналом не повинен перевищувати 50% тривалості робочого дня. Якщо виконання роботи пов'язане тільки з використанням комп'ютера, то при неможливості зміни діяльності необхідно робити перерви та паузи;

§ для робіт, які виконуються з великим навантаженням, слід робити 10 - 15 хвилинну перерву через кожну годину, для малоінтенсивної роботи такі перерви слід робити через 2 години. Кількість мікро-пауз (до 1 хвилини) слід визначати індивідуально;

§ форми та зміст перерв можуть бути різними: виконання альтернативних допоміжних робіт, які не вимагають великого напруження, приймання їжі та ін. На початку перерв виконується гімнастика для очей, під час однієї з перерв рекомендується проведення загальної гімнастики;

§ виконання фізичних вправ з нормативним навантаженням протягом робочого дня рекомендується індивідуально, залежно від відчуття втоми. Гімнастика повинна бути спрямована на корекцію вимушеної пози, покращення кровообігу, часткову компенсацію дефіциту рухливої активності.

Вимоги техніки безпеки до користувачів ПК:

Перед початком роботи.

Перед початком роботи на ПК користувач повинен:

§ пересвідчитися у цілості корпусів і блоків (обладнання) ПК;

§ перевірити наявність заземлення, справність і цілість кабелів живлення, місця їх підключення;

§ забороняється вмикати ПК та починати роботу при виявлених несправностях.

Під час роботи, пересвідчившись у справності обладнання, увімкнути електроживлення ПК, розпочати роботу, дотримуючись умов інструкції з її експлуатації.

Вимоги охорони праці при роботі з принтером:

§ принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) і його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм);

§ принтер потрібно розташовувати на стійкій, прямій поверхні;

§ хоч би раз в 3 місяці повністю видаляти пил з внутрішніх поверхонь кришок, з лотків для паперу;

§ для друку використовувати тільки той папір, якій підходить даному типу принтера;

§ не допускати засихання чорнил у картриджах;

§ не допускати попадання у принтер сторонніх предметів.

Забороняється:

§ замінювати і знімати елементи або вузли та проводити перемонтаж при ввімкненому ПК;

§ з'єднувати і роз'єднувати вилки та розетки первинних мереж електроживлення, які знаходяться під напругою;

§ знімати кришки, які закривають доступ до струмопровідних частин мережі первинного електроживлення при ввімкненому обладнанні;

§ користуватися паяльником з незаземленим корпусом;

§ замінювати запобіжники під напругою;

§ залишати ПК у ввімкненому стані без нагляду.

По закінченні робочого дня:

§ кнопкою "ВИМК" відключити електроживлення ПК згідно з інструкцією експлуатації, вийнявши вилку кабелю живлення з розетки;

§ впорядкувати робоче місце користувача ПК, прибравши використане обладнання та матеріали у відведені місця;

§ про виявлені недоліки у роботі ПК протягом робочого часу необхідно повідомити відповідним посадовим особам та спеціалістам.

Залишаючи приміщення після закінчення робочого дня, дотримуючись встановленого режиму огляду приміщення, необхідно:

§ зачинити вікна, кватирки;

§ перевірити приміщення та переконатися у відсутності тліючих предметів;

§ відключити від електромережі всі електроприлади, електрообладнання та вимкнути освітлення;

§ зачинити вхідні двері приміщення на замок і ключ здати черговому охорони.

Відповідальність:

§ працівники, зайняті експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом ПК несуть відповідальність за порушення вимог інструкції з охорони праці.

§ контроль за дотриманням інструкції з охорони праці та відповідальність за факти порушень, невиконання користувачами ПК правил охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки покладається на керівників відділів, працівників з охорони праці та пожежної безпеки.

Дії працівників у разі ураження електричним струмом:

§ терміново звільнити потерпілого від дії електричного струму (через відключення електроживлення в кімнаті, загального електроживлення на розподільному щиті або іншим способом);

§ викликати швидку медичну допомогу (подзвонивши за міським телефоном 103);

§ надати першу медичну допомогу потерпілому, враховуючи наступне:

- якщо потерпілий знепритомнів, але дихає, його необхідно рівно і зручно вкласти, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря і забезпечити повний спокій;

- при відсутності ознак життя до прибуття лікарів потерпілому необхідно робити штучне дихання.

Дії працівників у разі виникнення пожежі:

§ про виникнення пожежі в приміщеннях негайно повідомити пожежну охорону за міським телефоном 101, при цьому необхідно назвати адресу, зазначити кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

§ вжити (по можливості) заходи на евакуацію людей, гасіння (локалізацію) пожежі з використанням первинних засобів пожежогасіння та на збереження матеріальних цінностей;

§ повідомити про виникнення пожежі керівника (заступників керівника) чи відповідальну компетентну посадову особу та чергового охорони;

§ у разі необхідності, викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

В процесі виконання дипломної роботи був детально досліджений редактор електронних таблиць Microsoft Excel.

В результаті чого було з'ясовано, що електронні таблиці Microsoft Excel - незамінний помічник бухгалтера. Навіть спеціалізовані програми часто не дозволяють розраховувати деякі важливі показники, і використання Excel в цьому випадку особливо корисно. Також Excel зручно застосовувати для ведення фрагментів обліку або для ведення обліку на невеликих підприємствах з незначною кількістю господарських операцій.

Також було з'ясовано, що для часткової автоматизації роботи бухгалтера в Мicrosoft Excel доцільно використовувати макроси - це набір команд, які можна застосувати, натиснувши всього лише одну клавішу. За допомогою макросу можна автоматизувати будь-яку дію, і навіть виконувати дії, про можливість виконання яких можна навіть не здогадуватися [15].

Макроси економлять час і розширюють можливості щодня використовуваних програм. Макроси можна використовувати для автоматизації виконання дій, що повторюються, при редагуванні документа, оптимізації виконання трудомістких завдань і для створення рішень, наприклад для автоматизації створення документів, які постійно використовуються в бухгалтерії.

Ті, хто добре знайомий з мовою VBA, можуть використовувати макрос для створення призначених для користувача надбудов, що включають шаблони, діалогові вікна, і навіть для зберігання відомостей, що багато разів використовуються [20].

В результаті виконання дипломної роботи були вирішені наступні задачі:

підібраний теоретичний матеріал, необхідний для написання пояснювальної записки до дипломної роботи;

вибрані основна та допоміжні програми, необхідні для виконання дипломної роботи;

розглянута та описана на прикладах у дипломній роботі доцільність використання макросів в бухгалтерії;

написана пояснювальна записка до дипломної роботи;

виготовлені друкований та електронний зразки дипломної роботи.

В завершенні можна зробити висновок про те, що тема дипломної роботи є актуальною, оскільки містить відповідь на питання про використання макросів в бухгалтерії на прикладі програмного забезпечення Microsoft Excel.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організація обліку витрат

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковуються на позабалансовому рахунку "Списані активи".

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

- списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

- нарахування амортизації;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

- благодійні внески;

- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки [13].

Зобов'язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання належать такі нарахування:

- заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в трудових відносинах;

- податків, зборів, обов'язкових платежів;

- відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;

- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

- послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків передбачено відображення витрат за елементами на рахунках класу 8.

Відображення здійснюється наступним чином:

- витрати операційної діяльності;

- витрати пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій.

Критерії визначення витрат.

Ці критерії передбачають, що:

- витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або зобов'язань;

- витратами звітного періоду визначають або зменшенням активів, або збільшенням зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

- витрати визначені витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для одержання якого їх здійснено;

- витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображені у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

- платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що не відповідає ознакам властивим витратам;

- витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства [19].

Розрізняють такі види діяльності:

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства [16].

Надзвичайна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

2.2 Облік виробничих витрат

Виробництво продукції пов'язане з певними витратами, які мають назву “виробничі”.

Виробничі витрати - витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

До прямих витрат належить:

- прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об'єкта витрат);

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

- інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:

- на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

- на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок) [2].

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експериментальні), або самостійні ділянки.

2.3 Облік загально виробничих витрат

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов'язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Загалом до загально виробничих (накладних) витрат належить:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями;

- витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);

- амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення;

витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);

- витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;

- витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше) [7].

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Таким чином, змінні загально виробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на рахунку “Виробництво”) в дебет рахунка щомісяця в повному обсязі.

До постійних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності.

Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загально виробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові - на фінансові результати).