Організація аудиторської фірми та особливості її діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація аудиторської фірми та особливості її діяльності

Вступ

За період незалежності в Україні створено національну систему аудиту, покликану сприяти розвиткові національного господарства та демократизації суспільного життя країни. Структура, забезпечення й функціонування цієї системи продовжують удосконалюватися. Протягом багатьох років розвивається незалежний аудит. На сьогодні відбувається інтенсивне становлення державного фінансового аудиту.

Майже 14 років тому Верховною Радою ухвалений Закон України «Про аудиторську діяльність», який визначив правові засади незалежного аудиту. Його розвиток слід розглядати як суттєве надбання суспільно-господарської та соціально-політичної практики в Україні в період її становлення як суверенної держави. Створення системи незалежного аудиту є результатом спільних зусиль зацікавлених фахівців на шляху реформування економіки, розвитку її приватного сектора, розбудови громадянського суспільства.

Істотною особливістю незалежного аудиту е його демократичність, що знаходить прояв у кількох вимірах. Найважливішими ознаками демократизму аудиту є його економіко-правові цілі, прозорість (з одночасним збереженням комерційної таємниці замовника), варіативність у виборі суб'єктів, відповідальність за якість здійснених перевірок тощо. Аудит передбачає захист майнових і фінансових інтересів господарюючих суб'єктів, надання можливостей самостійного вибору аудиторів цими суб'єктами. Наведені ознаки суттєво відрізняють незалежний контроль від державного, а водночас вимагають демократизації тих різновидів державного, особливо фіскального, контролю, які мають імперативний характер.

Система незалежного аудиту має розвинену інфраструктуру. Нині вона охоплює аудиторів, які надають професійні послуги у складі аудиторських фірм, та аудиторів-підприємців, що діють одноосібне, зареєструвавши аудиторську діяльність. Крім того, в аудиторських фірмах працевлаштовані фахівці з бухгалтерського обліку, питань економіки, фінансів, оподаткування, господарського права та інші співробітники, що працюють під керівництвом сертифікованих аудиторів. До аудиторського загалу належить контингент представників внутрішнього аудиту, який набуває поширення в банках, акціонерних товариствах, холдингових компаніях, Інвестиційних фондах та інших корпоративних структурах.

Більше половини сертифікованих аудиторів об'єднані в професійну громадську організацію - Спілку аудиторів України, покликану, з одного боку, впливати на поліпшення діяльності національної системи аудиту, а з іншого - забезпечувати соціальний захист своїх членів, створюючи для цього відповідні фонди тощо. Територіальні відділення Спілки аудиторів, створені у 25 регіонах України, за відносно короткий час вже встигли показати приклад організації незалежного контролю на самоврядних засадах, уміння налагодити фахову взаємодію із замовниками, колегами-аудиторами, контролюючими інститутами, органами державної влади і місцевого самоврядування.

Важливим компонентом національної системи аудиту є Аудиторська палата України. Згідно з останніми змінами до Закону України «Про аудиторську діяльність» поряд із представниками, делегованими аудиторським загалом, до її складу входять представники Міністерства фінансів, Міністерства юстиції, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Національного банку. Державного комітету статистики, Державної комісії з цінних паперів та фондового ривку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Рахункової палати та Державної контрольно-ревізійної служби України.

Об'єднуючи професійних аудиторів та представників державних органів, Аудиторська палата являє собою незалежний орган. Вона виконує низку функцій, найважливіші з яких стосуються регулювання аудиторської діяльності.

Протягом усього періоду функціонування Аудиторської палати її діяльність демонструє приклад того, як має будуватися взаємодія державних та недержавних інститутів при виконанні контрольних функцій у загальнонаціональних масштабах. Така взаємодія органів незалежного та державного контролю дуже цінна тим, що знаходить прояв як у законодавчо визначених функціях (сертифікація, нормативно-методичне регулювання аудиту, реєстрація аудиторів тощо), так і в чергових та позачергових з'їздах аудиторів, численних науково-практичних конференціях і семінарах, які про-вадять в столиці та регіонах України.

Чисельність діючих в Україні аудиторів (яка все ще не відповідає об'єктивно необхідним потребам) є значно меншою від штатної чисельності працівників державних органів фінансового контролю, проте не поступається за якісним рівнем фахового контингенту, а за деякими показниками перевищує його. На сьогодні аудитори представляють найкваліфікованішу складову економістів України. Кожен сертифікований аудитор має вищу освіту, не менше трьох років безперервного стажу практичної роботи, володіє досвідом бухгалтерського обліку та аудиту за вимогами міжнародних стандартів, а також знаннями з економічного аналізу, оподаткування, господарського права та ін.

Суттєвою особливістю, що відрізняє аудит від державного контролю, є обов'язкова періодична (не менше ніж один раз на рік) перевірка актуальності професійних знань усіх без винятку сертифікованих аудиторів з метою з'ясування спроможності кожного із них надалі працювати за фахом. Процедура відповідних випробувань, обумовлених необхідністю продовження термінів чинності аудиторських сертифікатів, водночас надає можливість усім бажаючим поновити фахові знання та вдосконалити практичні навички, беручи участь у спеціальних семінарах, «круглих столах», заняттях, пробному тестуванні тощо. Вона проводиться на засадах легітимності, відкритості прозорості, доброзичливості і передбачає високий рівень вимогливості до осіб, що мають намір займатися аудиторською діяльністю.

Важливим засобом підтримання належної морально-психологічної атмосфери серед аудиторського загалу є Кодекс професійної етики аудиторів. Високі етичні вимоги до аудиторі обумовлені тим, що суспільна довіра надає загальнодержавної ваги статусу та професії аудитора, а їхня роль і діяльність впливають на економічну стабільність та фінансову захищеність членів суспільства.

Здійснення незалежного контролю та надання послуг в сучасних умовах вимагають від аудиторі підприємливості, мобільності, адаптованості, водночас покладають на них високу відповідальність за результати професійної діяльності. Тому, окрім фахових знань вони постійно вдосконалюють володіння комп'ютерною технікою, іноземними мовами, юриспруденцією тощо.

Аудитори - це справжня еліта серед сучасних економістів. Дедалі більше українських аудиторів проходять стажування за кордоном, здобуваючи сертифікати міжнародного зразка. Деякі з них визнані не тільки в Україні, а й за її межами.

Проблемам розвитку системи контролю й аудиту присвячені праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як: В. Андреєв, М. Білуха, Н. Дорош, Б. Усач, Ю. Пічи. Л. Кулаковської, Р. Шиманський та ін.

Проте в цих наукових працях розглядаються масштабні питання становлення та функціонування системи внутрішнього аудиту на підприємстві, але мало уваги приділено проблемам проведення аудиту за окремими об'єктами обліку.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Організація праці персоналу аудиторської фірми та її оплата».

Об'єкт дослідження - аудиторські фірми України.

Предмет дослідження - організація праці аудиторської фірми.

Мета курсової роботи полягає у теоретичному та практичному обґрунтуванні організації праці аудиторської фірми та її оплати, а також організація внутрішнього аудиту на підприємстві.

На сьогодні на Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як складової аудиторської діяльності. На нашу думку, в нашій країні внутрішній аудит не набув поширення в повному обсязі, тому що дуже мало необхідної інформації про методику створення, роль, функції, об'єкти, прийоми і способи внутрішнього аудиту. В літературі підкреслюється позитивний досвід і потреба а застосуванні внутрішнього аудиту:»… насамперед необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит, оскільки саме такий аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудиту» [19]. Внутрішній аудит не є одним із видів внутрішньогосподарського контролю у чистому вигляді, тобто «внутрішній аудит… не підмінює внутрішньогосподарський контроль» [19].

Дослідження проблем організації та методики внутрішнього аудиту є досить актуальним. Адже внутрішній аудит контролює раціональне витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень. Внутрішньому аудиту доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

На наш погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Внутрішньогосподарський аудитор забезпечує адміністрацію цінною інформацією для прийняття рішень, які стосуються ефективного функціонування бізнесу.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні аспекти організації праці аудиторської фірми;

2) охарактеризувати наукову організацію праці аудиторської фірми;

3) показати важливе значення організації робочого місця аудитора з впровадженням НОП;

4) охарактеризувати порядок створення аудиторської фірми;

5) розглянути особливості професійної етики аудиторів;

6) визначити права, обов'язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм;

7) охарактеризувати організацію праці аудиторів;

8) розглянути оплату аудиторських послуг.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на 60 сторінках друкованого тексту.

1. Теоретико-методичні основи організації праці аудиторської фірми

1.1 Наукова організація праці аудиторської фірми

Процес праці - це сукупність рухів працівника на робочому місці, спрямованих на виконання певного завдання. Для того щоб завдання виконувалося з найменшими трудовими затратами і найбільшою ефективністю, процес праці має бути організований на науковій основі.

Наукова організація праці аудиторської фірми передбачає поєднання техніки (обчислювальних машин, ваговимірювальних приладів, лабораторного устаткування та ін.) і робочої сили в єдиному трудовому процесі; забезпечення найбільш ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів; підвищення продуктивності праці при збереженні здоров'я людини і перетворенні праці у необхідну життєву потребу [6, 56].

Виходячи з основних завдань НОП у контрольно-аудиторському процесі, можна визначити такі основні напрями її розвитку:

- скорочення затрат праці на проведення аудиту діяльності підприємства;

- впровадження передових форм розподілу і кооперування праці, що забезпечують виявлення творчої активності кожного працівника;

- поліпшення умов праці;

- удосконалення організації і обслуговування робочих місці, аудитора, ревізора;

- вивчення і поширення передових прийомів і методів праці;

- підготовка і підвищення кваліфікації аудиторів і ревізорів;

- удосконалення нормування праці фахівців, зайнятих у контрольно-аудиторському процесі;

- поєднання матеріальних і моральних стимулів у підвищенні результативності праці та її продуктивності, а також розвиток колегіальності, співдружності і виховання сумлінного ставлення до праці.

Об'єктами наукової організації праці у контрольно-аудиторському процесі є організація трудових процесів і робочих місць аудиторів, ревізорів, а також нормування і стимулювання їхньої праці, розвиток творчих здібностей і громадської активності.

Організація трудових процесів - це сукупність заходів, які забезпечують виконання комплексного комісійного аудиту, контрольних перевірок податкових органів та інших контрольних процедур у заплановані строки і періоди. До таких заходів відносять створення ревізійних і аудиторських бригад з оптимальною кількістю працівників та професійним складом їх, проведення з ними семінарів з питань методики ревізії й аудиту, а також технології виробництва підприємства, яке є об'єктом контролю.

Організація робочих місць передбачає створення оптимальних умов працівникам для виконання контрольно-аудиторських процедур (виділення виробничої площі, забезпечення обчислювальною технікою, нормативно-довідковою літературою, законодавчими актами та ін.).

Нормування і матеріальне стимулювання праці контрольно-аудиторських працівників є важливими елементами планування і впровадження НОП. Організація використання робочого часу ревізорів і аудиторі» на науковій основі, суміщення професій, впровадження раціональної організації і зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх передовим прийомам і методам праці обов'язково супроводяться встановленням відповідних прогресивних норм праці. І навпаки, технічно обгрунтовані норми потребують раціональної організації праці. Норми, запроваджені на раціональній організації праці, є технічно обгрунтованими і обов'язковими для застосування при плануванні аудиторської та контрольно-ревізійної роботи [6, 59].

Контрольно-аудиторський процес здійснюється за часом, тому узагальнюючою мірою праці є робочий час. Встановлення визначеної тривалості робочого дня, робочого тижня - це і встановлення конкретної міри праці. Такою мірою може бути тільки час, необхідний для виконання аудиторської і контрольно-ревізійної роботи у конкретних умовах контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, розвитку технології виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Практично міра праці - це норма праці, основним видом якої є норма часу, необхідного для виконання певного обсягу робіт.

Одним із різновидів норми праці є норма обслуговування, яку визначають тоді, коли установити норму часу або норму виробітку неможливо або недоцільно.

Норма обслуговування - це кількість ревізій або аудиту діяльності підприємств, об'єднань, у яких ревізор, аудитор повинні брати участь або одноосібне проводити їх за календарний рік.

Норма обслуговування є модифікацією норми праці, оскільки вона регламентує норму часу, необхідного для виконання аудиторської і контрольно-ревізійної роботи. Разом з тим час, витрачений у процесі праці, за своїм характером неоднорідний. Тому для дослідження норм праці необхідно проаналізувати структуру затрат робочого часу, тобто вивчити класифікацію цих затрат.

Робочий час - це проміжок часу, протягом якого ревізор, аудитор зобов'язані виконати доручену роботу. Робочий час складається з часу роботи і часу перерв. Час роботи поділяють на час для безпосереднього виконання роботи і час, не зумовлений виконанням завдання. Цей вид затрат часу за умови раціональної організації праці є необов'язковим. Ці затрати можуть бути скорочені або повністю ліквідовані за правильного вирішення організаційних питань (наприклад, час, який аудитор витрачає для підготовки ваговимірювальних приладів при проведенні інвентаризації).

Час, що витрачають на виконання контрольно-аудиторської роботи, складається з таких елементів: підготовчо-заключного, оперативного і часу обслуговування робочого місця ревізора, аудитора.

Підготовчо-заключний час витрачають на підготовку робочого місця, а також аудитора і ревізора для виконання роботи та її завершення. Сюди відносять час, який аудитор, ревізор витрачають на очікування наказу керівника підприємства, яке контролюють, про допущення до аудиту, виділення окремого приміщення для роботи бригади, отримання документів з архіву і функціональних підрозділів підприємства для контролю, повернення документів після дослідження їх та ін.

Оперативний час використовується на безпосереднє виконання контрольно-аудиторських процедур із проведення ревізії, аудиту діяльності підприємства.

Час обслуговування робочого місця необхідний для підтримання у належному стані обчислювальної техніки, розташування на робочому місці предметів і засобів праці у такому порядку, який дає змогу найбільш раціонально використати оперативний час.

При визначенні норм часу на кожну конкретну роботу слід враховувати, що не всі затрати часу є необхідними. У зв'язку з цим затрати робочого часу поділяють на нормовані і не нормовані.

До нормованих затрат відносять час роботи, пов'язаний з виконанням завдань на проведення ревізії, аудиту (підготовчо-заключний, оперативний і час обслуговування робочого місця). Нормованим є також час деяких перерв, зокрема перерви на відпочинок і особисті потреби, організаційно-технічного характеру, зумовлені організацією і методологією контрольно-аудиторського процесу. Усі інші затрати часу є ненормованими, тому до норми праці їх не включають [6, 62].

При розробці науково обгрунтованих норм для виконання контрольно-ревізійної й аудиторської роботи використовується технічний метод нормування. Попередньо вивчають нормативну тривалість часу на кожний сегмент, що входить до норми. Визначення нормативної тривалості кожного елемента норми грунтується на вивченні затрат часу під час виконання кожної контрольно-аудиторської процедури. Для цього застосовуються різні способи вивчення затрат часу: хронометражні спостереження, фотографія робочого часу та ін. На основі аналізу фактичних затрат часу, організаційно-методологічних особливостей контрольно-аудиторського процесу, умов праці ревізорів, аудиторів з урахуванням передового досвіду встановлюють нормативну (регламентовану) тривалість кожного елемента норми, яка відповідає дійсним затратам праці. Регламентовану тривалість окремого елемента затрат часу на виконання певного виду роботи називають нормативним часом. Розрізняють нормативи підготовчо-заключного, основного і допоміжного часу для виконання контрольно-ревізійного процесу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби.

При нормуванні праці людей, зайнятих виконанням контрольно-ревізійних і аудиторських робіт, використовують нормативи обслуговування. Одночасно на таких роботах застосовують і нормативи чисельності, за допомогою яких визначають кількість працівників, необхідних для виконання плану контрольно-ревізійної й аудиторської роботи.

На виконання контрольно-ревізійної й аудиторської роботи норми обслуговування встановлюють диференційовано з розрахунку на одного ревізора, аудитора. Як правило, ці: комплексні норми трудових затрат аудитора, ревізора в робочих днях, протягом яких вони зобов'язані виконати ревізію (аудит) або взяти в ній участь як співвиконавці. При розрахунку затрат часу беруть до уваги складність структури підприємства, яке контролюють, вид діяльності, чисельність працівників, технологію виробничого процесу, а також тривалість ревізії (аудиту) фінансово-господарської діяльності, яка за нормативними документами не може перевищувати 30 робочих днів.

Відповідно до міри праці, її напруженості і якості контрольно-аудиторським працівникам визначають матеріальне стимулювання.

Отже, нормування праці є основою організації трудових процесів і впровадження НОП у контролі й аудиті фінансово-господарської діяльності.

Важливим заходом НОП є визначення параметрів робіт, покладених на працівника, затверджених посадовими інструкціями, стандартами. Складають їх на основі найбільш раціонального розподілу праці спеціалістів і виконавців у контрольно-аудиторському підрозділі, аудиторській фірмі. Такі нормативні документи сприяють правильному розподілу і розмежуванню функцій між працівниками, одночасно забезпечують взаємозв'язок в їхній роботі. Стандарти дають змогу систематизувати і узагальнити досвід застосування найбільш раціональних і досконалих методів і прийомів роботи.

Посадові інструкції складаються з розділів, де конкретизуються загальні положення, права, обов'язки і відповідальність працівника.

Загальні положення - перелік основних завдань спеціалісту або виконавцю. Зокрема, вказують підпорядкованість працівника, порядок його призначення на посаду, рівень кваліфікаційних вимог, що ставляться до нього.

Права - на підставі законодавства, нормативно-правових актів, норм і правил, що регулюють службові взаємовідносини працівників контрольно-аудиторських підрозділів, аудиторської фірми, визначають самостійність дій їх під час виконання посадових обов'язків.

Обов'язки - конкретні завдання, покладені на ревізора, аудитора.

Відповідальність - обов'язок ревізора, аудитора відповідати за свої дії. Відповідальність їх визначають відповідно до діючих нормативно-правових актів та інструкцій за невиконання або неправильне виконання покладених обов'язків та невикористання наданих їм прав.

Складають посадові інструкції керівники контрольно-ревізійних і аудиторських підрозділів, а затверджує керівник організації, до якої входить цей підрозділ.

Розвиток творчих здібностей і громадської активності працівників, зайнятих у контрольно-аудиторському процесі, передбачає навчання науковим методам, необхідних для дослідження фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єднань з метою виявлення резервів для удосконалення господарювання, застосування досягнень науково-технічного прогресу. Аудитор, ревізор у своїй професійній діяльності не повинні обмежуватися лише фіксуванням недоліків, а зобов'язані творчо підходити до причин негативних явиш, виявлених у процесі ревізії, аудиту. Не досить, наприклад, констатувати невиконання договорів поставки продукції у заданому асортименті, слід з'ясувати, які фінансові наслідки мало підприємство від цього порушення, чим викликано одноосібне рішення щодо зміни асортименту, якою мірою служба маркетингу реагувала на зміни та з чиєї вини завдано матеріальних збитків, скомпроментовано комерційний авторитет підприємства на ринку та ін. Необхідно виходити з того, що контроль є ефективним, якщо він має стратегічний характер, спрямований на досягнення конкретних результатів, своєчасним, гнучким, простим і економним [6, 65].

Спеціалісти з ревізії й аудиту зобов'язані бути активними у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, інформувати колективи підприємств і об'єднань, власників, акціонерів про порушення законодавства, прояви монополізму, вносити пропозиції щодо порушників нормативно-правових актів, що регулюють господарську діяльність, та запобігання виникненню недоліків у подальшому.

Узагальнення досвіду розвитку НОП в управлінській діяльності дає змогу створити типову модель розробки і впровадження планів НОП у контрольно-аудиторському процесі, що включає організаційну підготовку, аналіз організації праці, складання і впровадження планів НОП (рис. 1.1).

1.2 Організація робочого місця аудитора з впровадженням НОП

аудит внутрішній договір замовник

Робоче місце - це закріплена за працівником ділянка виробничої площі, оснащена відповідно до вимог контрольно-аудиторського процесу устаткуванням, пристроями (обчислювальною технікою, диктофонами, друкарськими машинами тощо).

Наукова організація робочого місця передбачає створення ревізору, аудитору умов, необхідних для високопродуктивної й якісної праці з найменшими затратами фізичних сил і нервового напруження.

Організація робочого місця тісно пов'язана з формами і методами контрольно-аудиторського процесу в цілому, що виявляється в організації трудового процесу. Раціоналізація процесів і прийомів праці сприяє усуненню зайвих фізичних навантажень ревізора, аудитора (інвентаризація товарів великих габаритних розмірів, а також товарів, які зберігаються на висотних складах, та ін.), визначенню потреби в оснащенні робочого місця пристроями, що дають змогу економити час [8, 123].

Отже, під організацією робочого місця розуміють систему заходів щодо створення на робочому місці умов, необхідних для досягнення високої продуктивності праці при найбільш повному використанні технічних прийомів, які сприяють зниженню втоми і збереженню здоров'я людини.



Рис. 1.1. Розробка і впровадження НОП у контрольно-аудиторському процесі

Організація робочого місця залежить від обсягу робіт, кількості і складу закріплених операцій, системи обслуговування, рівня механізації та інших факторів.

Організація праці з функціонального обслуговування робочих місць передбачає комплекс заходів, які забезпечують найбільш раціональне виконання контрольно-аудиторських процедур працівниками відповідно до покладених на них функцій. У зв'язку з цим слід вивчити сукупність факторів, що впливають на функціональну організацію робочого часу і місця, тобто класифікаційну характеристику робочого місця. Класифікація робочих місць включає групування їх за однорідними ознаками, які залежать від характеру трудових функцій і кооперування, використання в контрольно-аудиторському процесі працівників, знарядь і предметів праці.

Робочим місцем ревізора, аудитора є стіл. Разом з тим, виконуючи контрольно-аудиторські процедури, контролери досліджують об'єкти контролю на базах, складах та в інших місцях збереження і використання цінностей, які підлягають контролю. Тому до робочої зони ревізора, аудитора включають комплекс ділянок на підприємстві, де безпосередньо здійснюється контрольно-аудиторський процес, а також на інших об'єктах, де виконуються контрольно-аудиторські процедури (перевірка стану розрахунків на інших підприємствах, взаємний контроль операцій у банку та ін.).

На одному робочому місці працює один або кілька працівників, що виконують аналогічну функцію у контрольно-аудиторському процесі (інвентаризація цінностей у місцях збереження, вимірювання відстані перевезення вантажів та ін.). Кожний працівник має свою робочу зону.

Робоча зона - це площа, на якій безпосередньо розташовані знаряддя праці, що використовуються ревізором, аудитором, а також місце, де він сам перебуває у момент виконання контрольно-аудиторських процедур.

Таким чином, при організації праці з функціонального обслуговування робочих місць ревізорів, аудиторів необхідно передбачити транспортні засоби для поїздок у місцевість, яку не обслуговує муніципальний транспорт, забезпеченість ваговимірювальними приладами, доставку документів з приміщень архівного зберігання тощо.

Забезпечення сприятливих умов праці передбачає створення фізіолога-гігієнічного комфорту для виконання контрольно-аудиторських процедур. Ревізори, аудитори протягом 7-8 год на добу працюють, сидячи за столом. Тому дуже важливо, щоб габаритні розміри його відповідали вимогам НОП.

На столі не повинно бути нічого зайвого. Оскільки погляд працюючого здебільшого спрямований на лівий бік стола, то на ньому розміщують ще не виконані документи, праворуч - виконані. Розташовуючи столи у робочому приміщенні ревізорів, аудиторів, слід виходити із цілей підвищення продуктивності праці при мінімумі затрат енергії. Одночасно беруть до уваги фізіолого-гігієнічні фактори - кубатуру, площу, напрям денного світла і штучного освітлення, що падає на стіл.

Освітлення є важливим фактором, що впливає на продуктивність праці ревізора, аудитора. Добре освітлення дає змогу виконувати роботи, не напружуючи зір, створює у контролерів відчуття бадьорості, посилює зорове сприймання. І навпаки, при поганому освітленні розвивається ста» пригніченості, з'являється роздратованість і знижується увага, що призводить до помилок у виконанні контрольно-аудиторських процедур.

До найважливіших заходів НОП на робочому місці відносять також виробничу естетику і культуру праці, тобто раціональне поєднання кольору устаткування і робочої зони, чистоту на робочому місці, естетичне оформлення робочого місця, одягу, позу і культуру праці [8, 126].

Отже, комплекс заходів НОП на робочому місці працівника, зайнятого контрольно-аудиторською роботою, забезпечує збереження здоров'я і виконання службових обов'язків з найбільшою ефективністю.

2. Організація аудиторської фірми та особливості її діяльності

2.1 Порядок створення аудиторської фірми

Аудиторська фірма - це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань діяльності господарських товариств, яка має право вести виключно аудиторську діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організаційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств. Приблизна структура аудиторської фірми відображена на рис. 2.1.

Загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%. Аудиторській фірмі дозволяється вести аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор, та після включення її до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор [24, 167].

Рис. 2.1. Приблизна структура аудиторської фірми

У новій редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська фірма визначається як юридична особа, котра має право на ведення виключно аудиторської діяльності та внесена до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

АПУ 31 жовтня 2000 р. (протокол №95) затвердила Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності - офіційний загальнодержавний Реєстр аудиторських фірм і аудиторів підприємців. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого АПУ зразка.

Аудиторські фірми здебільшого надають такі види послуг:

- підтверджують достовірність та повноту річного балансу і звітності фондів, бірж, банків, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності;

- перевіряють й аналізують фінансовий стан підприємств з різними формами власності, у тому числі з іноземними інвестиціями; холдингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- перевіряють емітентів цінних паперів при реєстрації емісії у Міністерстві фінансів України;

- оцінюють майно державних підприємств у разі здавання в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;

- готують висновок при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом;

- готують аудиторський висновок у разі ліквідації підприємств усіх форм власності;

- аналізують господарську, фінансову та спільну діяльність;

- консультують з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування та інших видів економіко-правового забезпечення, підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб;

— складають бізнес-плани тощо [24, 169].

До аудиторських послуг належать:

- здійснення оперативних перевірок;

- компіляція даних бухгалтерської інформації;

- послуги консультативного та інформативного характеру;

- бухгалтерська та економіко-правова експертизи;

- ведення бухгалтерського обліку;

- інші види економіко-правового забезпечення суб'єктів господарювання.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Зразки заяви аудиторської фірми Аудиторській палаті України з проханням внести до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності та Реєстраційної картки наведено в додатках 1 і 2.

2.2 Аудитор, його професійна етика

В залежності від суб'єкта здійснення аудиторської перевірки аудит поділяється на внутрішній і зовнішній. Суб'єктом внутрішнього аудиту може виступати кваліфікований працівник підприємства, який, як правило, є штатним працівником, призначається керівником суб'єкта господарювання і підзвітний йому. Внутрішній аудитор не зобов'язаний мати сертифікат, його діяльність не підпадає під вимоги Закону України «Про аудиторську діяльність».

Суб'єктом зовнішнього аудиту можуть бути громадяни України, які мають кваліфікаційний сертифікат аудитора та зареєстровані в Аудиторській палаті України, або організації аудиторів - аудиторські фірми, котрі мають аналогічний дозвіл на проведення аудиту. Діяльність суб'єктів зовнішнього аудиту регламентується Законом України «Про аудиторську діяльність»; Національними нормативами аудиту; Кодексом професійної етики аудиторів України.

Аудитором може бути громадянин України, а також згідно з Законодавством України іноземний громадянин, який має сертифікат, що визначає кваліфікаційну придатність вести аудиторську діяльність на території України і включений до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Аудитор має право вести аудиторську діяльність індивідуально або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог цього закону та інших нормативно-правових актів. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами діяльності, крім аудиторської. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини (Ст. 5 Закону «Про аудиторську діяльність») [11, 45].

Кодекс професійної етики у будь-якій професії необхідний для забезпечення впевненості громадськості в якості послуг, які надаються представником цієї професії. Це тим більш важливо, що користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.

Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, котрі визначають зразок ідеальної поведінки, або з окремих специфічних правил, котрі вказують на те, яка поведінка є неприйнятною.

Кодекс професійної етики, розроблений Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав у собі обидва ці підходи. Він містить розділ, що має назву «Концепції професійної етики». Цей розділ кодексу складається з двох частин:

- перша частина - п'ять принципів етики;

- друга частина - обговорення цих принципів.

Нижче перелічені ці п'ять принципів етики:

Незалежність і об'єктивність. Аудитор завжди мусить бути об'єктивним і незалежним від тих, на кого він працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись установлених його професією технічних стандартів і постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.

Відповідальність перед клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх своїх професійних вмінь і зусиль, працюючи в їх інтересах.

Відповідальність перед колегами. Аудитор зобов'язаний поводити себе так, щоб сприяти співпраці І встановленню гарних стосунків зі своїми колегами, та підвищувати репутацію своєї професії.

Інші обов'язки і дії: присяжний бухгалтер повинен вести себе таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню престижу своєї професії.

Кодекс включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов'язковим, він викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики.

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил [11, 178].

Правило 503 - комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну винагороду, щоб отримати від клієнта замовлення. Аудитор також не повинен отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 - дискредитуючі вчинки. Аудитор не повинен учиняти дій, що шкодять його професії.

Правило 102 - чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.

Роз'яснення правил поведінки. Потреба у роз'ясненні правил поведінки виникає тоді, коли від аудиторів-практиків надходять запитання щодо застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні роз'яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.

Аудиторська палата України рішенням №73 від 18 грудня 1998 р. ввела в дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг [11, 47].

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора - вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією), професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

2.3 Права, обов'язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори й аудиторські фірми мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту відповідно до законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;

2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб, котрі зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога має бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників засновника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей;

5) вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

6) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність згідно з законами України. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) передбачається умовами договору і не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті невиконання або неналежного виконання аудиту, інших аудиторських послуг і, зокрема, недостовірності аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки. Усі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються згідно з законодавством України. Крім цього, за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді припинення дії або анулювання сертифіката, виключення аудитора (аудиторської фірми) з Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм згідно з установленим порядком [24, 178].

Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під, час проведення аудиту. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для виконання аудиту.

Керівництво суб'єкта господарювання відповідно до законів несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. У разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити про це замовника не пізніше дня закінчення перевірки. Фінансова звітність суб'єктів господарювання, які згідно з законодавством зобов'язані оприлюднювати її шляхом публікації, підлягає обов'язковій аудиторській перевірці.

2.4 Процедури вибору замовника та укладання договору

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм передбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту №250, в якому йде мова про подібні ситуації, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.

Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам.

Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація [24, 182].



Рис. 2.2. Відносини між аудиторською фірмою та клієнтами

Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки формується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише близько 10-12% комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

- ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;

- отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

- проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

- оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;

- визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки [24, 184].

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з «аудитом першого року». Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.

Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.

Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:

- чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та галузь, де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?

- чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?

- чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта І надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається «Лист-згода». Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

- мета аудиту;

- очікувана дата закінчення аудиту;

- відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;» обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів аудиту. Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими.

Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг.

Нормативом 4 в «Угоді на здійснення аудиторських послуг», ухваленій рішенням Аудиторської.палати України №73 від 18.12.1998 p., визначено порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу «Угода на здійснення аудиторських послуг» чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки», а п, 2 наголошує: «Угода документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов'язків, умов виконання зобов'язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору». Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги (додаток 3). Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того, аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін [24, 187].

Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.

У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок «представляти інтереси фірми» не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати Ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.

Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).