Організація аудиторської фірми та особливості її діяльності

Пунктом 3 нормативу №4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом (додаток 4). Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг (додаток 5).

Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності [24, 188].

У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.

У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились.

Приклад листа-зобов'язання про згоду на проведення аудиту

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.

Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит. Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу [24, 192].

Забороняється проведення аудиту аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові інтереси, є членом керівництва, засновником або власником суб'єкта, де проводиться аудит.

3. Організація праці персоналу аудиторської фірми та її оплата

3.1 Організація праці аудитора

Організація праці аудитора в загальному розумінні - це комплекс заходів, які повинні забезпечити ефективне використання робочої сили, зокрема: розстановку фахівців у процесі господарської діяльності виробництва; розподіл і кооперацію роботи; нормування і стимулювання праці; організацію робочих місць та їх обслуговування; створення нормальних умов для роботи і контроль якості роботи аудиторів тощо. Процес організації роботи аудитора потребує подальшого вивчення і дослідження.

Організація роботи аудитора включає такі етапи: розподіл і планування; нормування і стимулювання; організаційне, технічне, інформаційне обслуговування аудиторського процесу; контроль якості й облік праці аудитора; скорочення затрат праці на проведення аудиту; підготовка кадрів аудиторів. Необхідно розробити організаційні заходи для дослідження й опрацювання інформації з метою впливу на позитивні результати підприємницької діяльності, а для цього важливо передбачити спеціалізацію і кооперування, пропорційність, раціональність, тобто правильно організувати інформаційні потоки між учасниками аудиторського процесу. Розподіл і планування праці аудиторів здійснюється на підставі нормативів аудиту [25, 87].

Робота аудитора також залежить від вибраних методичних варіантів проведення аудиту. Можна виділити три такі варіанти: паралельний, послідовний і паралельно-послідовний. Сутність цих варіантів полягає в тому, що за паралельного варіанта проведення аудиту аудитори перевіряють окремі об'єкти й аудиторський висновок формується за цими об'єктами. Якщо обирається паралельно-послідовний варіант аудиту, то аудиторський висновок узагальнюється за окремими об'єктами керівником аудиторів.

Кожен з варіантів проведення аудиту має свої переваги і недоліки. Так, паралельний і паралельно-послідовний методи проведення аудиту ведуть до спеціалізації аудиторів по окремих об'єктах і до високої якості аудиту та скорочення терміну його проведення. До недоліків слід віднести те, що результати перевірки окремих об'єктів не завжди бездоганно відбивають справжню картину фінансового стану підприємства.

Загальна картина фінансового стану підприємства, що перевіряється, залежить значною мірою від фаху аудитора, який узагальнював матеріали по всіх об'єктах.

Сутність послідовного варіанта полягає в тому, що один або кілька аудиторів виконують весь комплекс робіт з аудиторської перевірки підприємства. Перевагою цього варіанта є також і те, що аудитор працює з клієнтом індивідуально, знає його негативні і позитивні сторони і може більш кваліфіковано надавати аудиторські і консультативні послуги підприємству. Проте недоліком цього варіанта аудиту є те. що він найбільш тривалий.

Розподіл праці аудиторів, обсяги аудиторських послуг значною мірою залежать від наявності і рівня внутрішнього аудиту на підприємстві. Високий рівень внутрішнього аудиту дає можливість скоротити термін проведення розрахункових робіт і зосередити увагу на перспективних питаннях.

Організація праці аудиторів повинна передбачити створення оптимальних умов для їх роботи і використання сучасної обчислювальної техніки. Це дасть можливість скоротити затрати праці на проведення аудиту, сприятиме впровадженню передових форм розподілу і кооперування праці, вивченню передового досвіду інших аудиторів тощо [25, 89].

Нормування і матеріальне стимулювання праці аудиторських працівників є важливими елементами наукової організації праці. Використання робочого часу, впровадження зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх передовим прийомам і методам праці обов'язково супроводжується встановленням відповідних прогресивних норм праці.

Узагальнюючою мірою аудиторського процесу є робочий час - це термін, протягом якого аудитор зобов'язаний виконати роботу. Робоче місце аудитора - це закріплена за ним відповідна площа (стіл, освітлення, оснащення необхідним устаткуванням, обчислювальною технікою, комп'ютером, що підвищує продуктивність його праці та знижує затрати.

3.2 Організація апарату внутрішнього аудиту та праці аудиторів

У сучасних умовах зростають вимоги до служб аудиторського контролю щодо пошуку резервів удосконалення результатів роботи підприємств та організацій, вирішення нових економічних завдань, надання допомоги керівництву у виборі найефективніших варіантів господарської діяльності та прогнозування її подальшого розвитку.

Для повнішого забезпечення виконання нових функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію праці аудиторів, що є важливими складовими елементами організаційної структури внутрішнього аудиту.

Провідне місце в структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові апарату аудиторського контролю та оптимальному застосуванню його організаційних форм.

Залежно від адміністративного підпорядкування розрізняють три типи структури апарату внутрішнього аудиту: лінійно-просту, лінійно-штабну і комбіновану.

При побудові служби внутрішнього аудиту за принципом лінійного адміністративного підпорядкування всі його працівники прямо підпорядковуються керівникові цього органу. Даний підхід до організації служби внутрішнього аудиту використовують на малих і середніх підприємствах.

Лінійно-штабне адміністративне підпорядкування працівників служби внутрішнього аудиту передбачає, що ця служба ділиться на сектори, а керівник цього контрольного органу подає розпорядження керівникам секторів. Наприклад, у складі служби внутрішнього аудиту може бути сектор (відділ) ревізії, аналітичний сектор та ін. Даний підхід до організації служби внутрішнього аудиту оправданий лише на великих підприємствах із складною організаційною структурою [23, 36].

Комбінована структура побудови апарату внутрішнього аудиту передбачає передачу окремим службам управління частини прав і функціональних обов'язків внутрішніх аудиторів. Для підприємств і організацій споживчої кооперації комбіновану структуру адміністративного підпорядкування працівників контрольного органу доцільно використовувати на рівні споживчого товариства, а лінійну-просту або лінійно-штабну - на рівні районних і обласних споживчих спілок.

Контрольний процес у технологічному плані є складним, і тому він повинен бути розподілений між окремими виконавцями. Функції контролю здійснюють не тільки служби внутрішнього Аудиту (ревізійні відділи), а й працівники бухгалтерії. Залежно від розподілу праці робітників сфери контролю і відповідно побудови служби внутрішнього аудиту розрізняють централізовану і децентралізовану її форми. Як видно із рис. 3.1, при централізованій формі організації внутрішньогосподарського контролю внутрішні аудитори (ревізори) знаходяться в штаті бухгалтерії і підпорядковуються головному бухгалтерові в адміністративному і методологічному відношенні. Дана форма організації внутрішньогосподарського контролю є в споживчій кооперації України на рівні споживчих товариств.

На наш погляд, централізована форма внутрішньогосподарського контролю неефективна, тому що внутрішні аудитори (ревізори) в адміністративному плані підпорядковуються головному бухгалтерові. Це порушує принцип незалежності аудитора. Кращим варіантом організації внутрішнього аудиту є децентралізована форма внутрішньогосподарського контролю. При цій формі керівник служби внутрішнього аудиту в адміністративному плані підпорядковується прямо керівнику підприємства.

Підпорядкування керівника служби внутрішнього аудиту головному бухгалтерові є недоречним, тому що в одній особі поєднуються функції обліку і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

Усе це послаблює функцію контролю і може бути причиною нестач, крадіжок, втрат матеріальних цінностей, грошових коштів та ін [23, 38].

Створення і функціонування внутрішнього аудиту в системі споживчої кооперації потребує вирішення ряду завдань щодо організації служби (аудиторського апарату):

- прийняти рішення щодо створення внутрішньоаудиторських служб на різних рівнях ієрархії управління;

- визначити, на базі яких структурних підрозділів повинна створюватися служба внутрішнього аудиту;

- прийняти рішення щодо потреби в чисельності внутрішніх аудиторів на тих чи інших рівнях управління системою споживчої кооперації;

- розробити посадові інструкції;

- визначитися щодо кваліфікації внутрішніх аудиторів і їх функцій;

- прийняти рішення щодо підпорядкованості керівників служб внутрішнього аудиту різних рівнів ієрархії управління системою споживчої кооперації.

На наш погляд, паралельне функціонування контрольно-ревізійного органу і служби внутрішнього аудиту є недоречним. Тому доцільним було б реформування контрольно-ревізійних органів у служби внутрішнього аудиту. Разом із тим, потрібно суттєво переглянути функціональні обов'язки ревізорів.

У службі внутрішнього аудиту повинні працювати переважно працівники з вищою освітою. Бажано, щоб у цю службу були залучені працівники, які б мали ґрунтовні знання не тільки з обліку і аудиту, а й фінансів, кредитування, банківської справи, страхування, права, менеджменту, маркетингу тощо.

Без чітко визначених функціональних обов'язків і достатньо високої кваліфікації працівників внутрішнього аудиту мста створення такої служби не буде досягнута. Тому в посадових інструкціях внутрішніх аудиторів необхідно чітко фіксувати як права, так і їх обов'язки.

Служби внутрішнього аудиту на рівні споживчих товариств в умовах їх важкого фінансового стану створювати недоцільно, оскільки це потребує значних коштів. Тому споживчі товариства можуть користуватися послугами районних служб внутрішніх аудиторів на договірній основі.

В обов'язки служби внутрішнього аудиту має входити:

- розробка і затвердження стандартів (нормативів) внутрішнього аудиту;

- забезпечення служб внутрішнього аудиту обласних і районних рівнів законодавчою і нормативною документацією, інструкціями та іншою довідковою інформацією, що стосується роботи внутрішніх аудиторів;

- організація і проведення своїми силами і на базі вищих навчальних закладів Укоопспілки курсів підвищення кваліфікації, семінарів, науково-практичних конференцій тощо [23, 42].

Рис. 3.1. Форми організації внутрішньогосподарського контролю

Отже, запровадження у споживчій кооперації інституту внутрішнього аудиту дозволить діючим контрольним службам здійснювати контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, сприяти поліпшенню фінансового стану підприємств (організацій) і служити одним із засобів подолання кризових явищ в економічній сфері системи кооперації України.

До принципів організації праці внутрішніх аудиторів доцільно віднести: спеціалізацію, кооперування, ритмічність, взаємодію внутрішніх аудиторів, субординацію, планування роботи служби внутрішнього аудиту і праці внутрішніх аудиторів, принципи наукової організації праці (рис. 3.2).

Принцип спеціалізації передбачає розподіл праці внутрішніх аудиторів щодо виконання аудиторських процедур. Так, у контрольно-ревізійних службах споживчої кооперації України одні працівники з вищою кваліфікацією спеціалізуються на проведенні документальних ревізій, тематичних перевірок, а інші (з нижчим рівнем кваліфікації) - на проведенні інвентаризацій. У службі внутрішнього аудиту можлива спеціалізація працівників щодо проведення економічного аналізу, експертних оцінок та ін. Проте, на наш погляд, спеціалізація внутрішніх, аудиторів доцільна лише на великих підприємствах [23, 44].

Важливим принципом організації служби внутрішнього аудиту і праці внутрішніх аудиторів є кооперування. Дотримання цього принципу означає поєднання зусиль окремих спеціалізованих підрозділів або спеціалістів різного фаху на всебічне дослідження суб'єкта господарювання. Наприклад, принцип кооперування проявляється в процесі проведення комплексних ревізій. До процесу комплексної ревізії залучають не тільки ревізорів, інвентаризаторів, а й спеціалістів планового відділу, постачання, збуту та ін.



Рис. 3.2. Принципи організації апарату внутрішнього аудиту та праці аудиторів

Ритмічність праці внутрішніх аудиторів полягає в рівномірному виконанні ними аудиторських процедур згідно із затвердженим планом і графіками. Наприклад, ефективність контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей вимагає від внутрішніх аудиторів ритмічної роботи у проведенні інвентаризацій згідно із графіками. Ритмічність передбачає проведення інвентаризацій не в кінці року, а й протягом звітного періоду. Принцип ритмічності роботи внутрішніх аудиторів стосується також інших процедур внутрішньогосподарського контролю. Це - інвентаризація каси, звірки дебіторської і кредиторської заборгованості.

Взаємодія праці внутрішніх аудиторів обумовлена перш за все необхідністю виключення дублювання одних і тих же аудиторських процедур різними аудиторами. Кожен аудитор повинен виконувати свої функції згідно з планом і програмою аудиту,

З метою економії часу інформацію, яку отримав у процесі перевірки окремих об'єктів контролю один аудитор, використовує інший аудитор. Загальний контроль за процесом внутрішнього аудиту здійснює керівник аудиторської служби або керівник групи.

Принцип субординації пояснюється лінійним (прямим) підпорядкуванням працівників служби внутрішнього аудиту його керівнику, а керівника цієї служби - керівництву підприємства. Якщо служба внутрішнього аудиту складається із окремих відділів, то працівники цього відділу підпорядковуються його керівникові. Отже, підпорядкованість внутрішнього аудитора залежить від організаційної побудови служби внутрішнього аудиту. Одним із важливих принципів організації апарату контролю і праці внутрішніх аудиторів є планування роботи цієї служби і відповідно праці внутрішніх аудиторів. Плани роботи служби внутрішнього аудиту складають на поточний рік і на перспективу. В планах на поточний рік вказують обсяги і види робіт, виконавців, терміни виконання. У цих планах можна уточнювати види робіт окремих структурних підрозділів служби внутрішнього аудиту. У перспективних планах вказують види робіт служби внутрішнього аудиту на далеку перспективу залежно від діяльності підприємства, стратегії управління [23, 46].

Ефективність функціонування служби внутрішнього аудиту у великій мірі залежить від дотримання принципів наукової організації праці (НОП) внутрішніх аудиторів. В економічній літературі серед вчених нема єдиного підходу щодо визначення принципів НОП. Одні економісти до принципів НОП відносять: організацію трудових процесів, організацію робочих місць, забезпечення сприятливих умов праці, організацію праці з функціонального обслуговування робочих місць, нормування і матеріальне стимулювання, розвиток творчих здібностей і наукової активності [23, 48].

Інші вчені основними принципами НОП вважають: паралельність; економію рухів (залежить від планіровки робочого місця ревізора); безперервність (така організація процесу праці, при якій кожний наступний прийом або рух є продовженням попередніх їх елементів виробничого процесу); забезпеченість найповнішого завантаження в часі (сприяє підвищенню ефективності використання робочого часу); планомірність обслуговування робочих місць (дозволяє зосередити увагу на виконанні головного завдання); відповідність працівника роботі, яку він виконує (наприклад, правильний підбір спеціалістів у бригаду, відповідність виконуваної роботи кваліфікації працівника); оптимальна інтенсивність праці.

Організація праці внутрішніх аудиторів визначається структурною побудовою апарату внутрішнього аудиту, розподілом повноважень, прав та обов'язків. При децентралізованій формі організації внутрішнього аудиту в споживчій кооперації України структура апарату може бути побудована за схемою, що показана на рис. 3.3 [23, 51].

Загальне керівництво службою внутрішнього аудиту здійснює начальник, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства (організації).

Функціональні обов'язки керівника служби внутрішнього аудиту проявляються на початковій, дослідній і завершальній стадіях аудиту, а також визначені Положенням про відділ внутрішнього аудиту, яке затверджує керівник підприємства (організації).

У першу чергу це стосується загального планування аудиту, розподілу роботи між групами аудиторів та здійснення контролю за їх роботою, реалізацією результатів проведеного аудиту, що передбачає підготовку проекту для прийняття управлінського рішення та здійснення наступного контролю за його виконанням.

де:

Н - керівник служби внутрішнього аудиту; А - керівник групи внутрішніх аудиторів; а - аудитор, молодший аудитор, експерти.

Рис. 3.3. Структура побудови апарату внутрішнього аудиту в умовах децентралізованої форми організації

Керівник служби внутрішнього аудиту безпосередньо відповідає за організацію роботи відділу з виконання поставлених перед ним завдань. А саме, за своєчасне виконання плану роботи відділу, подання на розгляд керівництву підприємства високоякісних матеріалів внутрішнього аудиту та пропозицій щодо прийняття управлінських рішень.

Залежно від об'ємних показників роботи підприємства, галузей діяльності, територіального розміщення структурних підрозділів підприємства (організації) у відділі внутрішнього аудиту можуть бути створені групи аудиторів, спеціалістів-експертів на чолі із керівником групи.

Функціональні обов'язки керівника групи регламентовані «Положенням про групу аудиторів», як структурного підрозділу відділу внутрішнього аудиту.

На початковій стадії аудиту функціями керівника групи є:

- вибір об'єктів аудиту;

- добір аудиторів та спеціалістів для проведення аудиту;

- розподіл роботи з аудиту між членами групи;

- здійснення контролю за складанням аудиторами і спеціалістами програми аудиту та її затвердження.

Основні функціональні обов'язки керівника групи сконцентровані на дослідній стадії проведення аудиту. Від якості їх виконання залежить ефективність внутрішнього аудиту. До таких функціональних обов'язків можна віднести:

- безпосередній контроль за виконанням плану і програми внутрішнього аудиту як у цілому, так і кожним аудитором (спеціалістом) зокрема;

- внесення пропозицій щодо зміни загального плану і програми внутрішнього аудиту;

- контроль за роботою аудиторів щодо якості та повноти здійснення ними процедур аудиту, оформлення робочих документів аудитора та отримання необхідних аудиторських доказів;

- перерозподіл роботи між аудиторами та іншими спеціалістами, які залучені до процесу аудиту [23, 56].

На завершальній стадії аудиту на керівника групи покладаються обов'язки узагальнення результатів проведеного аудиту на підставі складених робочих документів та отриманих аудиторських доказів у формі звіту перед керівництвом або акту розробки пропозицій щодо прийняття управлінського рішення у формі проекту наказу, розпорядження, постанови виконавчого органу підприємства.

Як правило, після прийняття управлінського рішення на керівника аудиторської групи покладаються обов'язки щодо здійснення наступного безпосереднього контролю за виконанням цих рішень.

Права та обов'язки внутрішніх аудиторів, їх відповідальність визначена Кодексом Законів про працю, відомчими вказівками з організації внутрішнього аудиту тощо.

Права, обов'язки і відповідальність аудиторів та спеціалістів-експертів визначають контрактами, посадовими інструкціями, якщо вони працюють на постійній основі або виконують роботу за угодами цивільно-правового характеру.

Так, наприклад, внутрішні аудитори мають право:

- самостійно визначати форми і методи проведення аудиту, виходячи із плану та програми аудиту;

- вимагати й отримувати необхідні документи, пояснення в письмовій або усній формі, які мають відношення до об'єкта перевірки;

- оглядати й опечатувати при необхідності приміщення кас, складів, комор, архівів та інших приміщень;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, проводити або вимагати проведення контрольних обмірів виконаних робіт, здійснювати інші процедури аудиту щодо використання у господарській діяльності підприємства матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

На внутрішніх аудиторів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки покладаються обов'язки:

- знати Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні та інструктивні документи органів державного управління, вищестоящих органів, що регулюють господарсько-фінансову діяльність підприємства;

- вміло використовувати форми та методи проведення аудиту;

- належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірність та інші питання плану внутрішнього аудиту;

- повідомляти керівництво про всі факти виявлених під час аудиту недоліків у здійсненні господарсько-фінансової діяльності та вносити пропозиції щодо їх усунення тощо [23, 57].

За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор та інші спеціалісти, які залучені до внутрішнього аудиту, несуть майнову та іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом та умовами договору.

3.3 Організація інформаційного забезпечення аудиторської фірми

Основне завдання інформаційного забезпечення аудиторської фірми - це інформування учасників аудиторського процесу про стан підприємства, де проводиться аудит, функціонування його відповідно до законодавчих і нормативно-правових документів. Інформація - це сукупність різних документів про стан і зміни об'єктів аудиту або їх відповідність законодавчим актам. Вона поділяється на робочу пряму і непряму. Пряма інформація стосується дослідження підприємства, а непряма - це дослідження нормативно-правових документів, які регулюють процес надання аудиторських послуг, та методичних вказівок щодо виконання аудиторських процедур. Інформація також поділяється на нову, тобто відображає новизну запропонованого рішення та обґрунтовує причину недоліків, виявлених у процесі аудиторських послуг, та ту інформацію, що була раніше. Вона має бути достатньою для аудиторського доказу.

За змістом інформаційне забезпечення аудиторських послуг поділяють на: законодавче, нормативно-довідкове, договірне, організаційне та ін.

Згідно з Національним нормативом №22 аудитор повинен отримати від керівництва підприємства інформацію, яка необхідна для досягнення мети його роботи. Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безліч інформації від керівництва підприємства, котра надається як за його власним бажанням, так і на вимогу аудитора. Інформація, що надається керівництвом підприємства, не може заміняти інші докази, котрі аудитор може отримати. Наприклад, нова інформація про витрати на придбання того чи іншого активу не може замінити інші аудиторські докази з цього питання. Як правило, аудитор повинен включити у свої робочі документи отриману від керівництва інформацію.

Підприємство, щорічно оприлюднює фінансову звітність разом з аудиторським звітом. Під час оприлюднення річного звіту підприємство може включити в нього «іншу» фінансову або нефінансову інформацію в додатках (пояснення до балансу та ін.). У Національному нормативі №27 така фінансова або нефінансова інформація називається «іншою інформацію» [18, 58].

Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечують функціонування аудиту. Елементами технічного забезпечення аудиту є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація. Технічні засоби включають збір і реєстрацію інформації, передавання, ведення, обробку, відображення і виведення інформації, підготовку даних, нагромадження, зберігання і надання послуг інформації. Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації. Методичні і керівні матеріали поділяють на загальносистемні, спеціалізовані і нормативно-довідкові документи.

Відповідно до Національного нормативу №29, перевіряючи фінансову інформацію перспективного характеру, аудитор повинен одержати докази того, що твердження, отримані клієнтом за допомогою використання ним найкращого методу оцінки, мають розумну основу, а твердження гіпотетичного характеру відповідають меті підготовки такої інформації. Фінансова інформація перспективного характеру ґрунтується на вищезгаданих твердженнях: фінансова інформація перспективного характеру правильно підготовлена, розкриті всі суттєві твердження, в тому числі відзначено, чи підготовлені вони за допомогою використання методу найкращої оцінки, чи є гіпотетичними; фінансова інформація перспективного характеру підготовлена з урахуванням даних попередньої фінансової звітності з використанням принципів бухгалтерського обліку.

Визначається ступінь довіри до фінансової інформації клієнта, яка стосується вже відомих фактів. Від аудитора вимагається знання інформації, яка стосується попередніх періодів, для оцінки того, чи була вона врахована під час підготовки перспективної фінансової інформації, а також для встановлення критеріїв оцінки припущень, підготовлених керівництвом підприємства. Необхідно ознайомитися з інформацією за попередній період та принципами обліку, які використовувалися в цьому періоді, і визначити їх прийнятність [18, 61].

Від аудитора не вимагається отримання доказів, які підтверджують гіпотетичні припущення, проте йому все-таки необхідно впевнитися, що такі припущення відповідають меті перспективної фінансової інформації і що немає жодних причин вважати, що вони недостовірні.

Необхідно впевнитися, що фінансова інформація правильно підготовлена.

Важливо з'ясувати, якою мірою результати, відображені в фінансовій інформації, залежать від тих розділів, котрі пов'язані зі змінними показниками, оскільки ці фактори впливають на обсяг необхідних аудиторських процедур.

3.4 Оплата аудиторських послуг

Згідно з розділом 9 «Винагорода і комісійні» Кодексу професійної етики аудиторів України під час надання аудиторських послуг аудитор оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповідних норм і правил, що регулюють аудиторську діяльність і принципи об'єктивності. Ця відповідальність також передбачає обов'язкову наявність в аудитора професійних знань, яких він набув на відповідних курсах підготовки аудиторів, за допомогою самоосвіти й використання особистого досвіду роботи. З урахуванням цих чинників аудитор визначає винагороду за надані ним аудиторські послуги.

Розмір винагороди повинен реально відбивати вартість послуг професійного характеру, наданих клієнтові, і встановлюється з урахуванням:

а) навичок і знань, необхідних для цього виду професійних послуг;

б) рівня підготовки і наявності практичного досвіду осіб, які безпосередньо зайняті в наданні професійних послуг;

в) часу, витраченого кожною особою, котра бере участь у наданні професійних послуг;

г) рівня відповідальності, необхідного для надання відповідних послуг.

Звичайно оплату професійних послуг встановлюють на підставі відповідних погодинних або денних розцінок для кожної особи, зайнятої наданням таких послуг (табл. 3.1). Ці розцінки повинні ґрунтуватися на принципі, згідно з яким організація роботи аудитора правильно спланована, контролюється й керується належним чином. При цьому необхідно брати до уваги положення параграфа 9.2 Кодексу професійної етики аудиторів України. Для кожного аудитора необхідно визначити відповідні розцінки за роботу [19, 61].

В угодах або в листах-пропозиціях аудитор не повинен вказувати, що в даний час чи в майбутньому певні професійні послуги надаватимуться за встановлену (фіксовану) оплату, приблизну оплату або за оплату у певних межах, якщо очікується істотне зростання цієї оплати, але майбутньому клієнтові про це невідомо.

Таблиця 3.1. Розрахунок погодинних робочих ставок під час проведення аудиту

Під час надання клієнту професійних послуг може виникнути потреба конкретніше домовитися про вартість послуг заздалегідь. У такому разі аудитор повинен розрахувати оплату, беручи до уваги положення параграфів 9.2-9.4 Кодексу професійної етики.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної аудиторської діяльності в Україні - організація праці персоналу аудиторської фірми та її оплата. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства.

Організація праці аудитора в загальному розумінні - це комплекс заходів, які повинні забезпечити ефективне використання робочої сили, зокрема: розстановку фахівців у процесі господарської діяльності виробництва; розподіл і кооперацію роботи; нормування і стимулювання праці; організацію робочих місць та їх обслуговування; створення нормальних умов для роботи і контроль якості роботи аудиторів тощо. Процес організації роботи аудитора потребує подальшого вивчення і дослідження.

Організація роботи аудитора включає такі етапи: розподіл і планування; нормування і стимулювання; організаційне, технічне, інформаційне обслуговування аудиторського процесу; контроль якості й облік праці аудитора; скорочення затрат праці на проведення аудиту; підготовка кадрів аудиторів.

Організація праці аудиторів повинна передбачити створення оптимальних умов для їх роботи і використання сучасної обчислювальної техніки. Це дасть можливість скоротити затрати праці на проведення аудиту, сприятиме впровадженню передових форм розподілу і кооперування праці, вивченню передового досвіду інших аудиторів тощо.

Нормування і матеріальне стимулювання праці аудиторських працівників є важливими елементами наукової організації праці. Використання робочого часу, впровадження зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх передовим прийомам і методам праці обов'язково супроводжується встановленням відповідних прогресивних норм праці.

Провідне місце в структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові апарату аудиторського контролю та оптимальному застосуванню його організаційних форм.

Залежно від адміністративного підпорядкування розрізняють три типи структури апарату внутрішнього аудиту: лінійно-просту, лінійно-штабну і комбіновану.

При побудові служби внутрішнього аудиту за принципом лінійного адміністративного підпорядкування всі його працівники прямо підпорядковуються керівникові цього органу. Даний підхід до організації служби внутрішнього аудиту використовують на малих і середніх підприємствах.

Основне завдання інформаційного забезпечення аудиторської фірми - це інформування учасників аудиторського процесу про стан підприємства, де проводиться аудит, функціонування його відповідно до законодавчих і нормативно-правових документів.

Згідно Кодексу професійної етики аудиторів України під час надання аудиторських послуг аудитор оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповідних норм і правил, що регулюють аудиторську діяльність і принципи об'єктивності. Ця відповідальність також передбачає обов'язкову наявність в аудитора професійних знань, яких він набув на відповідних курсах підготовки аудиторів, за допомогою самоосвіти й використання особистого досвіду роботи. З урахуванням цих чинників аудитор визначає винагороду за надані ним аудиторські послуги.

Розмір винагороди повинен реально відбивати вартість послуг професійного характеру, наданих клієнтові.

Список використаної літератури

1. Про аудиторську діяльність: Закон України. З наступними змінами і доповненнями // Галицькі контракти. - 1993. - №23.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №966-XIV від 16.07.1999 р.

3. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К., 1999.

4. Міжнародні стандарти аудиту. - М., 2000.

5. Аудиторская деятельность в Украине (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 марта 2001 года): Сб. норматив, документов / Сост. Т.В. Симоненко. - М., 2001.

6. Аудиторська діяльність в Україні. - К.: Вища шк.: Ранок, 2000. - 376 с.

7. Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли, АПК. - М.: Дело и сервис, 2000.

8. Білуха Н.Т. Аудит: Підручник. - К.: Знання, 2000.

9. Бичкова С.М. Аудиторская деятельность: теория и практика. - СПб: Лань, 2000.

10. Бутинецъ Ф, Ф., Усач Б.Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. - Житомир: Рута, 2001.

11. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2002.

12. Данилевський Ю.А. Аудит: Учеб. пособие. - М., 1999.

13. Дорош H.I Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 402 с.

14. Дорош Н.І. Актуальні проблеми розвитку аудиторського контролю в Україні // Світ бухгалтерського обліку. - 1999. - №5. - С. 38-42.

15. Зубілевич С Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. - К., 1996.

16. Макальская М.Л., Пирошкова Н.А. Основы аудита. - М., 2000.

17. Нормативна база аудиту. - Т.: КНЕУ, 1998. - 152 с.

18. Нетикша О. Сучасні тенденції в організації аудиту // Вісник НБУ. - 2003. - №5. - С. 58-62.

19. Нетикша О. Організація служби внутрішнього аудиту та її роботи на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - №7. - С. 61-67.

20. Пилипенко І. Національна система аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №3. - С. 5-8.

21. Подольский В.И., Поляк Г.Б., Савин А.А. и др. Аудит: Учебник / Под ред. В.И. Подольского - М.: Аудит: ЮНИТИ, 2000.

22. Романов А.Я., Одинцов Б, Е. Автоматизация аудита. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.

23. Рудницький В.С. Внутрішній аудит. - Тернопіль, 2000.

24. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 322 с.

25. Тимко Й.П. Аудит в Україні: становлення і організація. - Ужгород, 1996. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru